Види інструктажу з охорони праці та порядок їх проведення на підприємствах України

Реферат на тему:

ВИДЫ ИНСТРУКТАЖЕЙ ПО ОХРАНЕ ТРУДА И ПОРЯДОК ИХ ПРОВЕДЕНИЯ НА ПРЕДПРИЯТИЯХ УКРАИНЫ » «Види інструктажів з ОХОРОНИ ПРАЦІ ТА ПОРЯДОК ЇХ ПРОВЕДЕННЯ НА ПІДПРИЄМСТВАХ УКРАЇНИ»

Усі працівники при прийомі на роботу і в процесі роботи проходять на підприємстві інструктаж (навчання). Допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання, інструктажі, перевірку знань з охорони праці, заборонено.

Відповідальність за організацію, навчання перевірку знань на підприємстві покладається на керівника, а в структурних підрозділах (ділянка, цех тощо) - на керівників цих підрозділів. Контроль навчання і періодичність перевірки знань здійснює служба охорони праці або працівники, на яких покладено ці обов'язки керівником підприємства.

За характером і часом проведення інструктажі поділяються на: вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий. Працівники допускаються до самостійної роботи після вступного інструктажу, первинного інструктажу на робочому місці, стажування.

Вступний інструктаж проводиться:

а) з усіма працівниками, знову прийнятими на роботу (постійну, тимчасову) незалежно від їх освіти, стажу роботи за цією спеціальністю;

б) з відрядженими працівниками, які беруть участь у виробничому процесі; з водіями транспортних засобів, які вперше в'їжджають на територію підприємства;

в) зі студентами, вихованцями, учнями, які прибули на виробництво для проходження практики, трудового та професійного навчання;

Вступний інструктаж проводить спеціаліст з охорони праці або особа, призначена наказом по підприємству, в кабінеті охорони праці чи спеціально обладнаному приміщенні.

Програма інструктажу розробляється службою охорони праці з урахуванням специфіки виробництва. Про проходження інструктажу робиться запис у журналі вступного інструктажу і в документі про прийом осіб на роботу.

Первинний інструктаж проводиться на робочому місці перед початком роботи:

а) з новоприйнятими на підприємства працівниками;

б) з працівниками, які переводяться з одного цеху (дільниці, будови) в іншій;

в) з працівником, який буде виконувати нову для нього роботу;

г) з відрядженими працівниками, які беруть участь у виробничому процесі;

д) зі студентами або учнями, які прибули на виробничу практику.

Програма первинного інструктажу розробляється керівником цеху або ділянки, узгоджується зі службою охорони праці і затверджується керівником підприємства або відповідного структурного підрозділу Керівник підприємства зобов'язаний видати працівнику примірник інструкції з охорони праці згідно з його фахом або помістити його на робочому місці. Після первинного інструктажу робочий протягом перших 2-15 змін повинен пройти стажування під керівництвом досвідчених, кваліфікованих фахівців, які призначаються наказом (розпорядженням) по цеху, дільниці, підприємству.

Повторний інструктаж проводиться з усіма працівниками раз на півріччя і на роботах з підвищеною небезпекою один раз на квартал. Інструктаж проводиться за програмою первинного інструктажу.

Позаплановий інструктаж проводиться:

а) при введенні в дію нових, перероблених нормативних актів, при внесенні до них змін, доповнень;

б) при зміні технологічного процесу, заміні та модернізації обладнання, приладів, інструменту, сировини, матеріалів і т. д.;

в) при порушенні нормативних актів;

г) за вимоги фахівців Держнаглядохоронпраці або вищестоящого відомства, органів виконавчої влади при порушенні працівниками безпечних прийомів праці, нормативних актів, або порушень вимог охорони праці;

д) при перерві в роботі більш ніж 30 календарних днів - для робіт з підвищеною небезпекою і 60 днів - для решти робіт.

Обсяг і зміст інструктажу визначається в кожному конкретному випадку залежно від причин і обставин, що викликали необхідність його проведення.

Цільовий інструктаж проводиться:

а) при виконанні разових робіт не за фахом (навантаження, розвантаження і т. д.);

б) при проведенні робіт, на які оформляються наряд-допуск або дозвіл;

в) при ліквідації аварії, стихійних лих;

г) при проведенні екскурсій, масових заходів.

Цільовий інструктаж оформляється нарядом-допуском або іншою документацією, що дозволяє проведення робіт.

Первинний, повторний, позаплановий і цільовий інструктажі проводить керівник робіт (майстер, начальник цеху, дільниці, викладач і т.д.). Перевірка проводиться шляхом усного опитування або із застосуванням технічних засобів. Про проведення первинного, повторного чи позапланового інструктажу, про допуск до роботи робиться запис у журналі, з обов'язковими підписами інструктували та інструктуючого. Журнали мають бути пронумеровані, прошнуровані і скріплені печаткою. Законодавство України передбачає форми журналів, зміст інструктажів, приблизний перелік питань вступного та первинного інструктажів, приблизний перелік опитувань вступного та первинного інструктажів, план і програму підготовку посадових осіб і спеціалістів з питань охорони праці, перелік робіт з підвищеною небезпекою.

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА З ОХОРОНИ ПРАЦІ

До економічних методів управління охороною праці підприємств та організацій відносяться накладення штрафів, а також різних стягнень, передбачених і затверджених постановою Кабінету міністрів України.

До основних методів управління охороною праці відносяться:

стимулювання - заохочення за безпеку в роботі.
покарання або притягнення до відповідальності за порушення охорони праці.

Види відповідальності за порушення правил охорони праці.

Однією з основних функцій державного і громадського контролю є підвищення відповідальності за охорону праці не тільки підприємств, але і всіх працюючих. Законодавством встановлена дисциплінарна, адміністративна, матеріальна та кримінальна відповідальність (ст.44) [1].

До дисциплінарної відповідальності відносяться зауваження, догана, звільнення. Дисциплінарна відповідальність накладається на всіх: робітників, службовців, ІТП при порушенні ними вимог охорони праці, які могли б призвести до травмування або аварії. Дисципліновані стягнення можуть накладатися посадовою особою чи вищим органом по лінії підпорядкованості, а на керівних працівників і за ініціативою профспілкових органів. Якщо керівний працівник порушує законодавство про працю, не виконує зобов'язання за колективним договором, то на вимогу профспілкового органу (не нижче районного), адміністрація зобов'язана змістити його з займаної посади, або звільнити. Дисциплінарна відповідальність не може бути накладена пізніше шести місяців з дня порушення. По закінченню року дисциплінарна відповідальність автоматично знімається.

Адміністративна відповідальність. Згідно ст.43 [1], за порушення законодавства з охорони праці, невиконання розпоряджень посадових осіб органів державного нагляду з охорони праці юридичні та фізичні особи, які відповідно до законодавства використовують найману працю, притягуються до адміністративної відповідальності (виплати штрафу в порядку, встановленим законом). Максимальний розмір штрафу не може перевищувати п'яти відсотків місячного фонду заробітної плати юридичних і фізичних осіб. Невиплата юридичними і фізичними особами штрафу тягне за собою нарахування пені у розмірі двох відсотків за кожний прострочений день. Штраф накладається у місячний строк з дня порушення, стягнення штрафу в касу здійснюється за місцем роботи. Рішення про притягнення до адміністративної відповідальності може бути оскаржено в суді в місячний термін (заява подається до районного (міського) народний суд). Грошові кошти від застосування штрафних санкцій до юридичних чи фізичних осіб перераховуються до державного бюджету України.

До адміністративної відповідальності належать і протиправні дії або бездіяльність, перешкоду у виконанні функціональних обов'язків посадових осіб державного нагляду та представників профспілкових органів (у тому числі ухилення від участі адміністрації у переговорах щодо виконання колективного договору та внесення до нього змін).

До матеріальної відповідальності відноситься відшкодування матеріального збитку підприємству за допущені порушення охорони праці, які спричинили за собою заподіяння шкоди. Робітники і службовці зобов'язані відшкодувати шкоду незалежно від притягнення до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності. Законодавством передбачаються два види матеріальної відповідальності: обмежена та повна.

Основним видом є обмежена відповідальність у межах однієї місячної тарифної ставки (окладу) працівника. Керівники підприємств та їх заступники несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної шкоди, але не вище середньомісячного заробітку.

Збиток стягується за наявності письмової згоди працівника за розпорядженням адміністрації підприємства, утримання проводиться по частинах з його заробітної плати. Розпорядженням про утримання видається не пізніше ніж через два тижні з дня виявлення шкоди. При відсутності письмової згоди працівника відшкодування шкоди провадиться за рішенням районного народного суду. З керівників підприємств та їх заступників збиток відшкодовується на підставі рішення суду за позовом вищестоящого органу або заявою прокурора. Адміністрація зобов'язана звернутися до суду з питання відшкодування матеріального збитку протягом місяця з дня його виявлення, якщо матеріальна відповідальність в межах однієї третини окладу, а при більшої матеріальної відповідальності - протягом року.

При наявності в діях працівника ознак злого умислу може бути накладена повна матеріальна відповідальність або притягнення до кримінальної відповідальності (за рішенням суду). Працівник звільняється від кримінальної та матеріальної відповідальності, якщо заподіяна шкода викликаний необхідністю самооборони або крайньої необхідності на уникненню аварійності та інших негативних наслідків (ліквідація загрози життю оточуючих).

Кримінальна відповідальність настає при порушенні техніки безпеки, санітарних, протипожежних правил і норм які призвели до аварії, травматизму та інших негативних наслідків і визначається ст. Кримінального кодексу України. Міра покарання залежить від ступеня порушення і може передбачати звільнення, штраф до 15 мінімальних розмірів заробітної плати, виправні роботи або позбавлення волі від 1 до 7 років.

У розділі Х «Злочини проти безпеки виробництва» Кримінального кодексу України внесені доповнення від 5.09.2001г. № 2341-Ш:

Стаття 271. Порушення вимог законодавства про охорону праці:

1. Порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці службовою особою підприємства, установи, організації або громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності, якщо це порушення заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого, -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк.

2. Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, -

карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до семи років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до двох років або без такого.

Стаття 272. Порушення правил безпеки при виконанні робіт з підвищеною небезпекою:

1. Порушення правил безпеки при виконанні робіт з підвищеною небезпекою на виробництві або будь-якому підприємстві особою, яка зобов'язана їх дотримуватися, якщо це порушення створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого, карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

2. Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, -

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк до восьми років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 273. Порушення правил безпеки на вибухонебезпечних підприємствах або у вибухонебезпечних цехах:

1. Порушення правил безпеки на вибухонебезпечних підприємствах або у вибухонебезпечних цехах особою, зобов'язаним їх дотримуватися, якщо воно створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого, карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі до двох років або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

2. Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі від двох до десяти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 274. Порушення правил ядерної або радіаційної безпеки:

1. Порушення на виробництві правил ядерної або радіаційної безпеки особою, яка зобов'язана їх дотримуватися, якщо воно створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого, -

карається обмеженням волі на строк до чотирьох років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2. Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 275. Порушення правил, що стосуються безпечного використання промислової продукції або безпечної експлуатації будівель і споруд:

1. Порушення при розробці, конструюванні, виготовленні або зберіганні промислової продукції правил, що стосуються безпечного її використання, а так само порушення під час проектування чи будівництва правил, що стосуються безпечної експлуатації будівель і споруд, особою, яка зобов'язана дотримувати таких правил, якщо це створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого, карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до двох років або без такого.

2. Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або інших тяжких наслідків, -

карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі від двох до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

ФІНАНСУВАННЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ

Фінансування профілактичних заходів з охорони праці, виконання загально державної, галузевих і регіональних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, інших державних програм, спрямованих на запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням, здійснюється державним і місцевим бюджетом, поряд з іншими джерелами фінансування.

Для підприємств, незалежно від форм власності, або фізичних осіб, які використовують найману працю, витрати на охорону праці встановлюють не менше ніж 0,5% від суми реалізованої продукції.

На підприємствах, які утримуються за рахунок бюджету, витрати на охорону праці передбачаються в державному або місцевому бюджеті і становлять не менше 0,2 відсотка від фонду оплати праці.

Фонди охорони праці:

- Державний - при Держпромгірнагляді;

-Галузеві - при міністерствах, інших центральних органах державної виконавчої влади, об'єднаннях державних підприємств, які здійснюють функції управління майном цих підприємств;

- Регіональні - в республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, за винятком районів у містах;

- Підприємств - на госпрозрахункових підприємствах незалежно від форм власності.

Управління державним фондом охорони праці здійснюється Держпромгірнаглядом, який:

• акумулює кошти, що надходять з різних джерел, і направляє їх на вирішення проблем у найбільш пріоритетних напрямках охорони праці, на забезпеченні реалізації державної політики України у цій галузі;

• складає розрахунки витрат на здійснення конкретних заходів з охорони праці;

• забезпечує фінансування національної програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;

• здійснює контроль за правильним і ефективним витрачанням коштів, а також за своєчасним і повним надходженням їх до державного фонду охорони праці від підприємств, громадських організацій і громадян у порядку добровільних внесків.

Кошти державного фонду охорони праці формуються рахунок:

- Відрахувань коштів підприємств;

- Коштів, передбачених на ці цілі в державному бюджеті;

- Коштів отриманих від застосування органами державного нагляду штрафних санкцій до підприємств за порушення нормативних актів з охорони праці, невиконання розпоряджень посадових осіб органів державного нагляду, а також від штрафів за нещасні випадки на виробництві та випадки професійних захворювань, що сталися з вини підприємств, штрафів з працівників , винних у порушенні вимог охорони праці;

- Добровільних внесків окремих підприємств, громадських організацій і громадян, а також інших надходжень.

Управління галузевими фондами охорони праці здійснюється міністерствами, іншими центральними органами державної виконавчої влади, об'єднаннями державних підприємств, які виконують функції з управління майном цих підприємств.

Органи, що здійснюють управління галузевими фондами, забезпечують:

- Акумулювання коштів, що перераховуються підприємствами відповідно до чинного законодавства та використання їх у найбільш пріоритетних напрямках охорони праці;

- Цільове використання коштів на здійснення галузевих програм поліпшення безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, узгоджених в Держпромгірнагляді.

Кошти галузевих фондів охорони праці формується за рахунок:

- Відрахувань коштів підприємств;

- Коштів, отриманих від застосування органами державного нагляду штрафних санкцій до підприємств за порушення нормативних актів з охорони праці, за нещасні випадки та випадки професійних захворювань, а також коштів від стягнення цими органами штрафів з працівників, винних у порушенні вимог щодо охорони праці;

- Добровільних внесків окремих підприємств, громадських організацій і громадян, а також інших надходжень.

Рада Міністрів Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські, а також районні державні адміністрації створюють у разі необхідності регіональні фонди охорони праці для фінансування програм заходів з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, що мають міжгалузеве значення.

Управління регіональними фондами охорони праці здійснюється в порядку, встановленому Радою Міністром Республіки Крим та відповідними місцевими державними адміністраціями.

Кошти регіональних фондів охорони праці формується за рахунок:

- Відрахувань коштів підприємств;

- Коштів місцевого бюджету;

- Добровільних внесків підприємств, громадських організацій і громадян, а також інших надходжень.

Кошти фондів охорони праці підприємств використовуються тільки на виконання комплексних заходів, що забезпечують досягнення встановлених нормативів з охорони праці, погоджених з місцевими органами Держнаглядохоронпраці, а також на подальше підвищення рівня охорони праці на виробництві.

Ці кошти повинні витрачатися на: ремонтні та інші роботи, пов'язані з підтриманням основних фондів (включаючи інженерно-технічні засоби безпеки, засоби колективного та індивідуального захисту працюючих) у належному технічному стані, на придбання спецодягу, молока, миючих і знезаражуючих засобів; надання різних пільг і компенсацій працюючим, організацію навчання кадрів, благоустрій та озеленення території, а також на природоохоронні заходи.

Кошти фондів охорони праці підприємств формуються за рахунок:

- Частини прибутку від підприємницької діяльності, що визначається колективним договором і залежить від фактичного рівня безпеки та умов праці в конкретних виробництвах і обсягу невирішених проблем з питань охорони праці;

- Відрахування коштів підприємств відповідно до інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання коштів державного, галузевих, регіональних фондів охорони праці та фондів охорони праці підприємств;

- Коштів, отриманих від застосування органами державного нагляду штрафних санкцій до підприємств за порушення нормативних актів з охорони праці.

Власники підприємств або уповноважені ними органи визначають порядок управління фондами охорони праці підприємств, здійснюють контроль за правильним використанням та обліком цих коштів, призначають за це відповідальних посадових осіб. Рішення про використання фондів охорони праці приймаються за участю служби охорони праці та профспілкових органів підприємств.

Порядок визначення розмірів коштів фондів та їх обліку. Асигнування, передбачені державним бюджетом на фінансування Національної програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, перераховуються в установленому порядку Міністерством фінансів щоквартально на спеціальний рахунок Державного комітету з нагляду за охороною праці.

Госпрозрахункові підприємства незалежно від форм власності, відраховують до фондів кошти в розмірі 0,5 відсотка від фактичного обсягу реалізованої продукції (робіт, послуг), за винятком суми податку на додану вартість та акцизного збору.

Від загальної суми відрахувань підприємства направляють: 60% - до фонду охорони праці підприємств, 10% - до фонду охорони праці Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя; 30% - до галузевого фонду охорони праці.

Галузевий фонд 50% отриманих сум перераховує до Державного фонду.