Види цін та особливості їх застосування ТОВ Хлібозавод 1 Ртищево

В) ціну «франко-склад споживача».
Система франкування показує, до якого пункту на шляху руху товару від продавця до покупця продавець відшкодовує транспортні витрати; вони відповідно включаються у ціну товару.
- За часом дії ціни поділяються на:
А) тверді (постійні), які не міняються протягом усього терміну дії контракту;
Б) поточні, мінливі в рамках одного контракту і відображають зміну ситуації на ринку;
В) сезонні, що діють в межах певного періоду часу;
Г) ковзаючі, що встановлюються на вироби з тривалим терміном виготовлення. Такі ціни дозволяють враховувати зміни у витратах виробництва за період часу, необхідний для їх виготовлення.
- Ціни, які використовуються у статистиці:
А) поточні;
Б) середні;
В) зіставні;
Г) незмінні.
Статистичні ціни є узагальненими, агрегованими. Вони дозволяють аналізувати і виявляти тенденції в динаміці цін, встановлювати зміни в динаміці фізичних обсягів виробництва і реалізації товарів, а також здійснювати аналіз вартісних показників.
1.2 Стратегії та методи ціноутворення
Цінову стратегію можна визначити, як найважливішу частину цінової політики, яка визначає порядок реалізації методів ціноутворення, обраних у якості відповідних господарських ситуацій. Цінова стратегія є процесом, координуючим виробничо - збутову діяльність підприємства. Цінова стратегія виражає інтереси підприємства і надає собою один з інструментів управління діяльністю підприємства.
Існує п'ять етапів цінової стратегії (див. Додаток В).
Цінова стратегія підприємства залежить від того, на якій фазі життєвого циклу перебувати товар. Ціна на фазі впровадження нового товару, як правило, висока; на фазі росту - трохи нижче, на фазі зрілості і занепаду вона продовжує знижуватися.
Стратегія ціноутворення починається з чіткого визначення цілей і закінчується визначенням коригувального механізму. Важливою умовою є збіг рішень прийнятих у цій області з загальною програмою маркетингу фірми.
Розробка цінової стратегії не є одноразовим дією. При початковому випуску нової продукції цінову стратегію необхідно переглядати, оскільки змінюється загальна середу конкуренції, товар проходить через різні життєві цикли, конкуренти змінюють ціни і т.д.
Цінова стратегія функціонує погано, якщо:
- Ціни змінюються занадто часто;
- Цінова політика надто складно пояснюється споживачам;
- Недостатня частка прибутку для учасників каналів збуту;
- Рішення про ціни приймаються без достатньої інформації про ринок;
- Цілі не відповідають цільовому ринку;
- Еластичність попиту;
- Існують серйозні проблеми з законодавством за цінами.
Існують три основні цілі ціноутворення:
- Засновані на збуті;
- Засновані на прибутках;
- Засновані на існуючому положенні.
Компанія з цілями, заснованими на збуті, грунтується на високий обсяг реалізації або збільшення своєї частки продажів у порівнянні з конкурентами.
Такі цілі можуть вибиратися за однією з трьох причин:
1. Фірма зацікавлена ​​в насиченні ринку або зростанні збуту як важливому кроці на шляху на шляху до контролю над ринками і стабільним доходам.
2. Фірма прагнути збільшувати обсяг збуту і готова піти на зниження прибутку з одиниці виробу.
3. Вона припускає, що великий обсяг реалізації дозволить знизити розмір відносних витрат.
Для збільшення обсягу збуту використовується так звана стратегія проникнення. Ціна проникнення - це низька ціна, призначена для захоплення масового ринку для товару і послуги. Така стратегія приносить відчутні результати, коли споживачі чутливі до ціни, така політика б'є по конкурентах, може існувати економія від масштабів виробництва [15, С. 98].
Наприклад, у деяких випадках використання такої стратегії призводило до відкриття нових ринків збуту.
Можливі цілі ціноутворення представлені в Додатку Г.
Важливим для підприємства є врахування фактора державного регулювання цін. Держава за допомогою активної цінової політики може зробити прибутковим для виробників бізнес, який не є вигідним для чисто ринкового господарювання (довгострокові науково-технічні розробки, ВПК, транспорт, зв'язок, міське господарство). Це здійснюється як через різні види договірних цін, так і через державні замовлення і закупівлі.
Максимальна ціна товару визначається попитом, мінімальна - витратами виробництва. Але значний вплив на ціну товару надають ціни і якість товарів конкурентів. З цією метою можуть здійснюватися порівняльні покупки, на основі аналізу яких робиться висновок про якість і ціну продукції конкурентів.
В умовах конкуренції підприємці при реалізації своєї продукції прагнуть знайти так звану оптимальну ціну товару. Реальна ціна товару визначається на ринку на основі зіставлення попиту і пропозиції. Важливо, щоб оптимальна ціна, розрахована підприємством, прагнула до рівня реальної ціни.
В даний час, виходячи з вітчизняного та світового досвіду, представляється можливим виділити три основні методи (способи) формування цін:
- З орієнтацією на витрати;
- З орієнтацією на попит;
- З орієнтацією на конкуренцію.
Спосіб орієнтації на витрати передбачає побудову ціни за принципом «витрати + прибуток (або + торгова надбавка, націнка)», а також через отримання загального обсягу прибутку і беззбитковості. Встановлення ціни за формулою «витрати + прибуток» базується на калькуляції повної собівартості продукції (одиниці) з додаванням прибутку як відсотка понад витрат, тобто за рівнем рентабельності даного виду продукції (робіт, послуг). Перевага такого ціноутворення полягає в тому, що витрати виробництва порівняно легко визначити, ніж попит, методика їх калькулювання достатньо розроблена, проста і зручна. До того ж для конкретної галузі або виду продукції (робіт, послуг) ціна може бути єдиною, що знижує цінову конкуренцію. Проте одним з його недоліків є ігнорування попиту, а тому існує вірогідність втрати потенційного прибутку.
Ціноутворення через загальний обсяг прибутку включає визначення загального обсягу виробництва протягом аналізованого періоду, розрахунку всієї суми витрат і прибутку на цей обсяг. Підсумовуючи витрати і прибуток, отримують загальну суму доходу, а поділивши його на обсяг виробництва. - Шукану ціну.
За цим способом використовується оціночна величина обсягу реалізації (продажу), але ігнорується, що ціна може бути визначальним фактором (детермінантою) при продажу, тому він більше застосовується для ринку з нееластичним попитом. Розрахунок ціни на основі беззбитковості (коли немає прибутку, але немає і збитків) заснований на пропозиції, що підприємство може бути беззбитковим при досягненні реалізації певного обсягу продукції (робіт, послуг) ВП при даній Ц:
Ц ∙ ВП = І ₁ + І ₂ ∙ ВП (1),
де І ₁ і І ₂ - постійні та змінні витрати.
Ціна, розрахована за формулою:
Ц = І ₁ / ВП + І ₂ = (І ₁ + І ₂ ∙ ВП) / ВП (2),
відповідає точці беззбитковості, в якій вона буде мінімальною, а знайдений обсяг виробництва визначає, при якому рівні використання проектної потужності (або виробничої) потужності (краще у%) доходи від реалізації (продажу) рівні витрат виробництва.
Ціноутворення з орієнтацією на попит ускладнюється тим, що його (попит) значно складніше визначати виразити кількісно у порівнянні з витратами. У кращому випадку можна мати загальне уявлення про форму кривої руху попиту, але вона схильна до постійних коливань через вплив конкуренції, реклами, появи товарів-субститутів (замінників), інших факторів зовнішнього і внутрішнього середовища. До того ж при оцінці попиту на новий товар відсутні дані за минулий період. Прийоми оцінки попиту - прямі інтерв'ю (хто, в якому діапазоні цін готовий сплатити за даний товар), експеримент (ціна варіюється в певних межах, покупцям, районах), статистична інформація (виявлення закономірностей між ціною і попитом методом аналогії).
Виділяють два прийоми визначення ціни з урахуванням попиту:
- Дискримінація, тобто встановлення різних цін на різних ринках або сегментах ринку з тим, щоб максимізувати прибуток в залежності від відмінності в кривих попиту;
- По асортиментній групі товарів, коли призначення ціни з тією чи іншою метою (наприклад, з метою збільшення прибутку, продажів) досягається в рамках всієї асортиментної групи. Існуючі між товарами однієї асортиментної групи взаємини і взаємозалежний попит (попит на один товар впливає на попит іншого) можуть здійснюватися у вигляді заміщення та взаємодоповнюваності.
Якщо, наприклад, товар А є субститутом товару Б і сприймається як більш потрібний, а різниця в їх ціні незначна, то товар Б буде користуватися великим попитом. У випадках, коли товар А не набагато кращий за товар Б, а різниця в ціні суттєва - попит на товар Б буде рости. Західні економісти (наприклад, А. Хоскінг та ін) це явище називають позитивної перехресної еластичністю. Можуть бути випадки, коли продаж одного товару стимулює збут іншого товару, і може виявитися досить вигідним один з них продавати за низькою (граничної) ціною (і навіть в збиток для залучення покупців), одержуючи прибуток за рахунок реалізації іншого товару. Це називається негативною перехресної еластичністю.
Ціноутворення з орієнтацією на конкуренцію (Закриті торги) полягає у запрошенні постачальників (виробників, будівельників і т.п.) до участі в торгах на поставку певного виду товару (будівництво об'єкта тощо). Їх пропозиції (тендери) із зазначенням найменшою ціни являють заздалегідь в опечатаному конверті, після розтину якого приймається пропозиція з найменшою ціною як найбільш вигідне для покупців. У цьому випадку рішення про призначення ціни має грунтуватися не тільки і не стільки на власних витратах, як на аналізі можливих пропозицій конкурентів. Проблема полягає в тому, що торги може виграти пропозицію з найнижчою ціною, але при цьому виникає певна ступінь ризику втратити потенційний прибуток, у свою чергу, пропозиція з високою ціною може програти торги, що призведе до відповідних втрат, наприклад витрат на розробку виробу, участь у торгах.
Рівень встановлюється підприємством ціни на продукцію багато в чому визначається тим, які цілі ставить підприємство на найближчий час і перспективу [25, С. 95].
В умовах ринкової економіки найбільш поширеними є наступні цінові стратегії підприємства:
1) Стратегія «зняття вершків» - встановлення максимально високої ціни, в розрахунку на споживача готового купити цей товар за даною ціною. Мета: привернути покупця → отримання прибутку → зниження ціни на товар → покупці, які купували товар за високою ціною зрозуміло будуть купувати його і за більш низькою.
Підприємство, вибираючи таку стратегію, захищає себе від конкуренції. Висока ціна підтримує імідж високої якості товару.
Проте бувають ситуації, коли тривале використання політики преміального ціноутворення неможливо, наприклад реалізований продукт відноситься до категорії товарів тривалого користування або разового споживання. У цьому випадку «зняття вершків» стає можливим одноразово або короткочасно.
У подібній ситуації організація може скористатися різновидом преміального ціноутворення - стратегією східчастих премій, яка дозволяє розсунути часові рамки, в яких компанія «знімає вершки» з даного ринку. Ця стратегія передбачає встановлення цін з дискретно знижується величиною преміальної надбавки до ціни, що дозволяє забезпечувати продажу в сегментах ринку з дедалі більшою чутливістю до рівня ціни.
Дана стратегія досить проста: спочатку організація встановлює ціну з максимально можливою премією, потім, коли потенціал цього сегмента вичерпаний, організація поступово знижує ціни, роблячи їх більш доступними новим контингентам покупців. І так до освоєння ринку масового покупця.
2) Стратегія «проникнення» («впровадження») на ринок.
Встановлення значно більш низької ціни, ніж ціни на аналогічні товари конкурентів. При еластичному попиті, але можуть застосовувати тільки підприємства-домінанти (що мають 70% і більше обсяги на ринку).
Стратегія цінового прориву на практиці виявляється найбільш результативною за певних умов. По-перше, якщо є досить широке коло покупців, готових відразу переключитися на придбання товару у нового продавця, ледь він запропонує нижчу ціну. По-друге, якщо у конкурентів відсутні можливості відповісти аналогічним зниженням цін (немає необхідних фінансових можливостей, щоб вступати в цінову війну, займають незначну частку ринку і не можуть суттєво вплинути на ситуацію). По-третє, попит високоеластічен, і політика знижених цін може привести до загального розширення меж ринку, в силу чого конкуренти також виграють від зниження цін.
Стратегія цінового прориву стає досить розумним кроком при загрозі появи нових конкурентів. Наприклад, якщо мова йде про товар тривалого користування, то подібна політика допомагає організації опанувати більшою часткою ринку до того, як конкуренти взагалі на ньому з'являться. Якщо мова йде про товар з повторюваними покупками, то за допомогою знижених цін можна встигнути привчити покупців до своєї торгової марки до того, як у них з'явиться можливість порівнювати її з товарами конкурентів.
З іншого боку, в деяких ситуаціях вибір стратегії цінового прориву може бути просто небезпечний. Особливо це характерно для підприємств, що виробляють товари престижного попиту і орієнтуються на коло найбільш забезпечених покупців. Для них істотно важливо та обставина, що володіння речами з даною торговою маркою доступно лише людям з певним рівнем доходів. Якщо організація спробує випустити в продаж під тією ж товарною маркою дешеві товари для захоплення більш широкого сегмента ринку, вона ризикує втратити колишніх покупців. Низькі ціни як би дискредитують імідж престижності товару, і він перестає бути привабливим.
Стратегія цінового прориву також малоефективна для дешевих товарів повсякденного попиту - навіть відносно велика величина зниження ціни тут виразиться в абсолютно малої сумі, на яку покупці можуть не звернути уваги. Невелику віддачу така стратегія приносить і у випадку товарів, властивості яких важко або неможливо порівняти заздалегідь, до споживання, що характерно для послуг.
3) Стратегія психологічної ціни. Заснована на особливостях ценовоспріятія покупця, враховує психологію покупця і полягає в тому, що ціна встановлюється нижче круглої суми (наприклад, 3999,99 руб., 3890 руб.).
4) Стратегія слідування за лідерів в галузі або на ринку. Передбачається, що ціна на товар встановлюється виходячи з ціни, передбачуваної головним конкурентом.
5) Нейтральна стратегія ціноутворення. Зазвичай використовується при визначенні ціни на нову продукцію. Зазвичай за схемою «Недоліки + Прибуток». Приносить прибуток близько 15%.
Сутність нейтральної стратегії ціноутворення полягає не лише у відмові від використання цін для збільшення захопленого сектора ринку, а й у недопущенні того, щоб ціна яких-небудь чином викликала скорочення цього сектора. Таким чином, при обранні даної стратегії роль цін як інструменту маркетингової політики зводиться до мінімуму.
6) Стратегія встановлення престижної ціни на товари дуже високої якості, що володіють унікальними властивостями.
7) Стратегія ковзної ціни на товари масового попиту. Ціна відносно стабільна, змінюється дуже повільно, в міру насичення ринку. Чим більше обсяг виробництва, тим довше тримається ціна або навіть може знижуватися.
8) Довготривала ціна на товари масового попиту. Тримається довгий час, слабо піддається змінам.
9) Ціни споживчого сегмента ринку. На одні й ті ж товари або послуги, які реалізуються різним соціальним групам населення встановлюються різні ціни.
10) Стратегія гнучкої ціни. Заснована на цінах, які швидко реагують на зміну співвідношення попиту і пропозиції на ринку (наприклад, продаж квітів, свіжої риби).
11) Стратегія переважної ціни передбачає певне зниження ціни на товари, вироблені підприємством - домінантом. Використовується, коли потрібно перешкодити впровадженню нових конкурентів на ринки, змусити їх платити більшу ціну за входження на ринок.
12) Стратегія на встановлення ціни на товар, випуск якого припинений. Передбачає не розпродаж за зниженими цінами, а орієнтацію на покупців, які потребують саме в цьому товарі.
13) Ціни, що обслуговують зовнішньоторговельний оборот.
До числа стратегій, заборонених законодавством або етикою ринку, відносяться: цінові стратегії:
- Встановлення і підтримання монопольно високих цін,
- Демпінгове ціноутворення, тобто встановлення цін, свідомо занижених, з метою отримання переваг перед конкурентами;
- Ціноутворення, засноване на угодах, що обмежують конкуренцію.
1.3 Цінова політика підприємства, її сутність та значення, цілі та етапи
Цінова політика є важливим елементом системи управлінського обліку. Вона має на увазі не тільки встановлення ціни на продукцію, товари, послуги та роботи, а й процес управління цінами в різних ринкових ситуаціях. Система ціноутворення організації повинна мати за мету визначення найбільш ефективним способом ціни, яку покупець готовий заплатити, а також дослідити можливості реалізації продукції за ціною, що включає певний прибуток. У зв'язку з цим перспективи управлінського обліку пов'язані не тільки з калькулюванням собівартості продукції, що виготовляється, але і з калькулюванням відпускної ціни, що має істотне значення для завоювання лідируючих позицій у певних сегментах економіки.
У ході вивчення ситуації виявлено, що багато російських організації при формуванні цінової політики, швидше, діють інтуїтивно, чим керуються точної обліковою інформацією. У той же час практика економічно розвинених країн свідчить про те, що політика цін є потужним інструментом не тільки в оптимізації валового прибутку, але також може значною мірою сприяти вирішенню стратегічних завдань: завоювання нових ринків, збільшення обсягів продажів і т.д.
Тактика цін організації повинна забезпечити оптимальну реакцію певної групи споживачів в умовах жорсткої конкуренції. При визначенні ціни необхідно виходити з науково обгрунтованої структури відпускної ціни, особливо в тих випадках, коли організація виходить на ринок з новими продуктами. Актуальний також багатоступеневий підхід формування відпускної ціни. Він дозволить досягати оптимальних результатів з сегментації ринку і планування ринкового асортименту послуг, що надаються. Строго певної методології визначення відпускної ціни не існує.
При розробці методики ціноутворення в конкретній організації необхідно враховувати такі основні фактори:
- Внутрішні: сформовані ціни, структура витрат прямих і непрямих, загальні та конкретні цілі організації, досвід встановлення ціни, ступінь вивченості ринку збуту, реакція працівників відділу збуту.
- Зовнішні: ступінь конкуренції і її вплив на ціни, стан попиту на продукцію, залежність від постачальників матеріалів і субпідрядників, структура попиту і його залежність від ціни, політика держави.
У кожному окремому випадку спосіб виявлення остаточної ціни, за якою продається продукція, буде мати свої особливості. У зв'язку з цим оптимальна ціна необов'язково повинна бути найбільш високою з точки зору максимізації прибутку від продажу конкретної продукції або послуги. З урахуванням різних факторів в конкретній організації оптимальної може вважатися та ціна, яка максимально відповідає стратегічним і виробничим завданням господарюючого суб'єкта.
Поширеною є думка про те, що ціни формуються на основі витрат, і в деякій мірі на них впливають також параметри ринку і менеджмент. Аналіз нинішньої ситуації показав, що виробник часто інтуїтивно визначає, за яку ціну можна реалізувати його товар або послуги, а поняття «витрати» використовує лише для того, щоб обгрунтувати цю ціну. Переважна більшість організацій в даний час не використовують або використовують в недостатній мірі показники виробничих витрат, а також маркетингових досліджень у процесі ціноутворення.
Для того щоб переломити ситуацію, необхідно, щоб менеджмент організації мав чітке уявлення про рівень прямих і непрямих витрат, їх розподіл. У даному випадку маржинальний аналіз за видами продукції може бути найбільш потужним інструментом для побудови ефективної цінової та асортиментної політики.
У світовій практиці найбільшого поширення набули дві концепції визначення мінімальної ціни на продукцію:
- На основі повної виробничої собівартості;
- На основі змінних витрат.
Суть ціноутворення на основі повної виробничої собівартості полягає в наступному: підсумовуються повна собівартість продукції і торговельна надбавка. При цьому повна собівартість одиниці продукції визначається діленням суми постійних і змінних витрат на виробництво продукції на загальну кількість випущених виробів.
В основі ціноутворення виходячи із змінних витрат лежить принцип, згідно з яким ціни залежать не від повних, а тільки від змінних витрат з деякою надбавкою до вартості, що вносить внесок в покриття постійних витрат і формування доходу. Розмір останнього залежить від поставлених цілей (розширення сегмента займаного ринку, максимізація прибутку та ін.)
Визначення мінімальної ціни виходячи із змінних витрат також можна підрозділити на два варіанти:
- Заснований на середніх змінних витратах;
- На основі додаткових витрат на виробництво.
Вибір методу ціноутворення в кожному конкретному випадку залежить від різних чинників: технологія виробництва, галузева специфіка, стратегічні і тактичні цілі, рівень попиту і конкуренції і т.д.
Таким чином, при встановленні ціни необхідно керуватися певною, розробленої з урахуванням особливостей конкретної організації та довгострокових і короткострокових цілей, а також впливають при цьому чинників методикою. При цьому, чим більшим обсягом своєчасної та достовірної інформації має менеджер, тим вища ймовірність того, що буде прийнято обгрунтоване рішення.
Політика та стратегія ціноутворення мають відповідати певній маркетингової стратегії організації. Метою такої стратегії можуть бути:
1) проникнення на новий ринок;
2) розвиток ринку продукції, що випускається організацією;
3) сегментація ринку продукції (тобто виділення із загальної маси покупців їх окремих груп, що розрізняються вимогами до властивостей продукції і залежністю від рівня ціни);
4) розробка нових видів продукції чи модифікація вже існуючої для завоювання нових ринків (наприклад, для задоволення особливих вимог споживачів, в тому числі закордонних).
В умовах, коли реалізувати обрану організацією концепцію маркетингу без використання активних заходів в області ціноутворення неможливо, слід визначити завдання, що виконуються тільки за допомогою управління цінами. Виходячи з цього необхідно вибрати конкретну стратегію:
- Стратегія преміального ціноутворення;
- Нейтральна стратегія ціноутворення;
- Стратегія цінового прориву.
Суть стратегії преміального ціноутворення полягає в наступному: встановлюються ціни на продукцію більш високі, ніж у конкурентів. Це може бути доцільно в тому випадку, якщо є сегмент ринку, в якому споживачі готові платити за особливі властивості продукції, що випускається організацією, більш високу ціну, ніж основна маса потенційних споживачів. При застосуванні даної стратегії за допомогою маркетингових досліджень необхідно попередньо оцінити:
- Чи може приріст обсягу прибутку за рахунок обсягу продажів даної продукції за підвищеною ціною (і відповідно з більшою рентабельністю до витрат) окупити втрату обсягу прибутку в порівнянні з рівнем обсягу продажів, можливим за більш низькою ціною;
- Чи дозволить продаж продукції організацією з відносно високими цінами створити їй імідж організації, що виробляє високоякісну продукцію;
- Чи можливо за рахунок скорочення обсягів продажів цієї продукції (і відповідно її виробництва) звільнитися від частини використовуваного обладнання, а також скоротити об'єм запасів і оборотного капіталу з метою підвищення рентабельності продукції.
Стратегія преміального ціноутворення може бути застосована також і у випадку, якщо продукція має певні властивості, які мають переважне значення для споживачів у даному сегменті ринку.
Нейтральна стратегія ціноутворення на увазі встановлення організацією ціни на продукцію на рівні цін конкурентів, що означає не тільки відмову від використання цін для збільшення займаного сектора ринку, але й не дозволяє ціною скорочувати цей сектор. При обранні даної стратегії роль ціни як інструменту маркетингової політики організації зводиться до мінімуму. Тим не менше рішення може бути раціональним в тому випадку, якщо:
- Дослідження ринку показує, що цілей підприємницької стратегії організації можна домогтися за допомогою інших маркетингових інструментів, ніж ціни;
- Фінансовий аналіз використання організацією інших інструментів маркетингу свідчить про те, що здійснення цих заходів потребуватиме менших витрат, ніж проведення заходів, пов'язаних зі зміною цін у рамках нової стратегії ціноутворення організації.
Стратегію нейтрального ціноутворення доцільно застосовувати організаціям, що діють на ринку, де:
- Споживачі дуже чутливі до рівня ціни продукції організації, що не сприяє преміальному ціноутворення;
- Організації-конкуренти жорстко відповідають на будь-яку спробу змінити сформовані пропорції продажів на ринку, що робить небезпечною стратегію цінового прориву.
Сенс стратегії цінового прориву полягає в наступному: дії спрямовані на отримання значного прибутку за рахунок збільшення обсягу продажів і захопленої частки ринку [19, С. 97].
При цьому ціна продукції, яка встановлюється в рамках такої стратегії, зовсім не обов'язково повинна бути низькою по абсолютній величині. Вона низька тільки по відношенню до споживчих властивостей продукції, її необхідності для покупців і цінами аналогічних конкуруючих видів продукції. Реалізація такої цінової стратегії доречна лише в тому випадку, якщо є підстави вважати, що потенційні конкуренти з якихось причин не зможуть (або не захочуть) відповісти аналогічним зниженням цін. Це може бути пов'язано з однією з наступних ситуацій:
- Організація, яка ініціює зниження цін, має більш ефективною технологією або дешевими ресурсами, ніж організації-конкуренти, і може збільшувати обсяги виробництва з більш низькими витратами, в результаті чого вона отримає прибуток і при знижених цінах;
- Організація, яка ініціює зниження цін, тільки вступає на ринок, і обсяги продажів ще малі. У цьому випадку продаж продукції за зниженими цінами торкнеться настільки малий сегмент ринку, що великим конкурентам недоцільно реагувати на це аналогічним зниженням цін на свою продукцію, яка і так займає значний сегмент ринку;
- Споживачі на даному ринку особливо сильно реагують на зниження цін, і в той же час немає ознак їх особливої ​​прихильності до продукції, виготовленої тієї або іншої конкретної організацією. Лише за цих умов споживачі відреагують на знижені ціни продукції збільшенням замовлень на продукцію саме даної організації.
Як вже було зазначено, роль витрат при обгрунтуванні цінових рішень надзвичайно висока. При ринковій системі рівень ціни визначає можливий обсяг продажів і відповідно можливий обсяг виробництва. Тому що при зростанні обсягів випуску знижується частка умовно-постійних витрат, що припадають на один виріб, це веде і до скорочення собівартості одиниці продукції. Виключно витратний метод ціноутворення при ринковому збуті продукції організації тягне за собою небезпеку серйозних фінансових прорахунків, оскільки собівартість виробу відповідає лише певному обсягу його випуску і продажів; отже, фінансові розрахунки організації, засновані на вказаному методі, можуть виявитися помилковими.
Як показує досвід економічно розвинених країн, більш раціональний підхід полягає в тому, щоб спочатку спрогнозувати рівень ціни нового виробу, яку можна отримати на ринку, а лише потім визначати обсяг його виробництва і ринки збуту. У такому ж порядку слід аналізувати і враховувати витрати при обгрунтуванні цінової політики організації. При аналізі витрат з метою обгрунтування політики ціноутворення слід точно визначати не тільки суму витрат на виробництво продукції організації, але і те, як вона може мінятися при зміні обсягів продажу зазначеної продукції в залежності від політики ціноутворення. При цьому необхідно враховувати граничні або приростні витрати. Таким чином, суть цінової політики організації полягає в управлінні цінами в рамках активної системи ціноутворення з метою визначення того рівня витрат на виробництво продукції організації, який зможе забезпечити досягнення бажаних фінансових результатів при збуті своєї продукції.

2 Практична голова. Аналіз цін та особливості їх застосування ТОВ «Хлібозавод № 1 Ртищево»
2.1 Коротка економічна характеристика ТОВ «Хлібозавод № 1 Ртищево»
У 1965 році в місті Ртищево був збудований хлібозавод, для виробництва хлібобулочних виробів, з невеликою чисельністю працівників.
В експлуатацію був пущений 1 цех, де були встановлені тістомісильні машини і 2 печі, вони були розраховані на виробництво 3 тонн хліба на добу.
У 80-х роках на хлібозаводі відбулася модернізація і технічне переозброєння, це спричинило за собою збільшення випуску продукції до 5 тонн на добу. Це сталося у зв'язку з встановленням 2 автоматизованих печей, тістомісильних машин і укладальників дільників.
Встановлене обладнання дозволило розширити асортимент продукції, що випускається, так було освоєно виробництво нових сортів білого і чорного хліба.
У 1986 році були встановлені тестоокруглітельние машини, піч для виробництва чорного хліба, піч для виробництва білого хліба. Встановлене обладнання дозволило полегшити процес виробництва, трохи знизити витрати, пов'язані з виробництвом продукції, а отже зробити підприємство більш конкурентноздатним на ринку.
В даний час завод розширює ринки збуту продукції і збільшує обсяги виробництва.
ТОВ «Хлібозавод № 1 Ртищево» є юридичною особою з моменту його державної реєстрації, також підприємство є комерційною організацією, основною метою діяльності якої є отримання прибутку. Підприємство має відокремлене майно на правах господарського ведення, самостійний бухгалтерський баланс, розрахунковий та інші рахунки в банках, фірмовий знак і гербову печатку з найменуванням підприємства і власне майно підприємства.
ТОВ «Хлібозавод № 1 Ртищево» самостійно набуває від свого імені майнові і немайнові права і несе обов'язки, виступає позивачем і відповідачем у судових органах, також підприємство здійснює реалізацію нерухомого майна, здачу його в оренду, в заставу, внесення його як внесок у статутний (складовий) капітал господарських товариств виробляє тільки за згодою власників. Підприємство несе відповідальність за зобов'язаннями всім своїм майном, у своїй діяльності керується Цивільним Кодексом Російської Федерації, чинним законодавством Російської Федерації, який регламентує діяльність комерційних організацій, рішеннями і постановами обласних і місцевих органів влади.
Площа приміщень, займаних хлібозаводом 1350 м ^2.
Діяльність підприємства здійснюється в сфері вироблення хлібобулочних виробів і торгівлі.
Основними цілями діяльності ТОВ «Хлібозавод № 1 Ртищево» є:
- Виробництво та реалізація хлібобулочних виробів через торгуючі організації сіл та міста;
- Забезпечення та підвищення соціальних гарантій членів трудового колективу;
- Отримання прибутку і зростання доходів.
Основний вид діяльності ТОВ «Хлібозавод № 1 Ртищево»:
- Виробництво та реалізація хлібобулочних виробів через торгуючі організації сіл та міста.
У відповідності з цілями своєї діяльності підприємство:
а) виступає як рівноцінний усім юридичним та фізичним особам учасник ринкових (кредитних) відносин і свої взаємини з ними здійснює на основі договорів (контрактів), оформлених у встановленому порядку, а також інших правових актів;
б) самостійно визначає на договірній основі з усіма учасниками ринкових відносин обсяги, терміни, графіки постачання (отримання) товарів (сировини, послуг), їх якість, техніко-економічні характеристики, а також їх ціну;
в) самостійно планує і здійснює виробничу діяльність, передбачену Статутом;
г) виконує свої зобов'язання перед бюджетними та позабюджетними органами;
д) виконує свої зобов'язання, правонаступником яких може стати Унітарна підприємство у зв'язку з його реорганізацією.
Штатна чисельність працівників хлібозаводу - 79 осіб.
Партнери ТОВ «Хлібозавод № 1 Ртищево»:
Постачальниками сировини є: Самара Борошномельний завод № 1, 2, 3; ТОВ Юрнікіс; ЗАТ Вірма; Агрохолдинг.
Покупці: ЦРЛ; ТОВ «Вега», ВАТ «Дорогобуж»; МТП «Світанок»; МТОН «Шанс»; МТП «Фортуна»; Дорогобужский ліцей; Дорогобузька ТЕЦ; ПП «Парус»; Автоагрегатний завод.
ТОВ «Хлібозавод № 1 Ртищево» випускає великий асортимент продукції: Хліб «Український новий», «Дарницький», «Слов'янський», «Білий», «Раменський», «Дорогобужский»; Батон «Нарізний», «Підмосковний», «Простий» , «З родзинками», «Столовий», «Студентський», «Міський»; Булки «Черкизовская», «Ярославська», «Ярцевская», «З маком»; Рожок яблучний; Здоба яблучна; Плетінка «Новомосковська», «З маком »; Сайка з родзинками.
Виробнича структура ТОВ «Хлібозавод № 1 Ртищево» представлена ​​на малюнку 1.

Адміністративний корпус

Основне виробництво

Допоміжне виробництво

Обслуговуюче виробництво

Склад

Котельня

Гараж

Житлове комунальне господарство

Магазин

Лабораторія

Лінія випічки чорного хліба

Лінія випічки чорного хліба

Лінія випічки білого хліба

Рисунок 1 - Виробнича структура ТОВ «Хлібозавод № 1 Ртищево»
До основного виробництва відносяться дві лінії з випічки чорного і одна лінія з випічки білого хліба. Безперебійну роботу основного виробництва забезпечує допоміжне виробництво, до якого відносяться склад, котельня, гараж, лабораторія. На складі зберігаються сировина і матеріали. У лабораторії щодня проводяться аналізи й експертиза зразків сировини і готової продукції. До обслуговуючому виробництва відносяться магазини і житлове комунальне господарство (два гуртожитки для робітників).
Підприємство самостійно встановлює ціни на свою продукцію і самостійно визначає оплату праці найнятим працівникам.
Підприємство, як юридична особа самостійно здійснює оперативний, бухгалтерський і статистичний облік і звітність у встановленому чинним законодавством України порядку.
Чисельність у відділах:
- Виробничий цех - 25 осіб,
- Газова котельня - 8 осіб,
- Автотранспортна група - 10 осіб,
- Склад сировини і матеріалів - 6 чоловік,
- Склад готової продукції - 8 осіб,
- Охорона - 3 осіб,
- Адміністративно-управлінський персонал - 16 чоловік,
- Інші - 3 осіб.
Організаційна структура ТОВ «Хлібозавод № 1 Ртищево» представлена ​​на малюнку 2.

Заступник директора з загальних питань

Економіст

Служба головного інженера

Головний бухгалтер

Комерційний директор

Експедиція

Відділ кадрів

Лабораторія

Інженер по ТБ

Головний енергетик

Головний механік

Начальник котельні

Бухгалтерія

Склад

 

Малюнок 2 - Організаційна структура управління ТОВ «Хлібозавод № 1 Ртищево»
Директор підприємства здійснює поточне керівництво всією діяльністю підприємства.
Директор ТОВ «Хлібозавод № 1 Ртищево" має такі права:
- Самостійно визначає структуру органів керування виробничих підрозділів, витрати на утримання апарату управління, професійно-якісний склад робочої сили; загальна кількість робочих місць;
- Без довіреності діяти від імені підприємства, представляти його інтереси в поза, укладає договори, відкривати в банках рахунки, є розпорядником кредитів;
- В межах повноважень видає накази, дає вказівки, які обов'язкові для виконання працівниками підприємства, проводить добір і розстановку кадрів, укладає договори (контракти) з найманими працівниками на виконання робіт, послуг та інших видів діяльності, розподіляє обов'язки серед працівників підприємства.
З метою оперативного вирішення питань виробничого, соціально-економічного характеру всі працівники підприємства поділяються на дві категорії: адміністрацію, що складається з керівника підприємства, його заступників, керівників відділів, головного бухгалтера і трудовий колектив, що складається з всіх інших працівників.
Між адміністрацією підприємства і трудовим колективом укладений колективний договір, який підписується з боку адміністрації директором підприємства, а з боку трудового колективу - головою профспілкового комітету.
Відділ кадрів здійснює роботу по комплектуванню підприємства кадрами робітників та службовців необхідних професій та спеціальностей.
Експедиція займається відвантаженням готової продукції. Ці підрозділи знаходяться в безпосередньому підпорядкуванні у заступника директора з загальних питань.
Економіст здійснює керівництво роботою з економічного планування на підприємстві по виявленню і використанню резервів виробництва з метою досягнення найбільшої економічної ефективності, бере участь у розробці заходів щодо прискорення темпів зростання продуктивності праці, ефективності використання виробничих потужностей, матеріальних і трудових ресурсів, підвищення рентабельності виробництва і так далі.
У службу головного інженера входять головний енергетик, головний механік, лабораторія і начальник котельні. Головний енергетик забезпечує безперебійну роботу, ремонт і модернізацію енергетичного устаткування, електричних і теплових мереж, визначає потреба виробництва в паливно-енергетичних ресурсах. Головний механік забезпечує безаварійну і надійну роботу всіх видів устаткування. Начальник котельні здійснює керівництво котельні. Лабораторія виконує аналізи, випробування та інші види робіт при проведенні досліджень і розробок.
Комерційний директор здійснює керівництво фінансово-господарською діяльністю підприємства в області матеріально технічного забезпечення, заготівлі та зберігання сировини, збуту продукції на ринку і за договорами, транспортного та адміністративно-господарського обслуговування, забезпечуючи ефективне і доцільне використання матеріальних і фінансових ресурсів, зниження їх втрат, прискорення оборотності оборотних коштів. Вживає заходів щодо своєчасного укладення господарських і фінансових договорів з постачальниками і споживачами сировини та продукції.
Для вивчення організації виробничої та комерційної діяльності підприємства, необхідно провести аналіз виробництва та реалізації продукції. Для цього розраховуються такі показники як:
- Середня ціна одиниці продукції, представлена ​​в натуральному вираженні,
- Реалізована продукція (обсяг її продажів) у відсотках до товарної продукції.

Таблиця 1 - Показники, що характеризують виробництво і реалізацію (продаж) продукції ТОВ «Хлібозавод № 1 Ртищево» за 2007-2008 рр..

Показники	2007	2008	Фактичні дані до 2007 року у відсотках (разів)
1. Випуск продукції в натуральному вираженні, тонн	452,00	1390,00	3,08 рази
2. Товарна продукція, тисяч рублів	1832,00	6928,20	3,78 разу
3. Реалізована продукція (обсяг продажів), тисяч рублів	1832,00	6928,20	3,78 разу
4. Середня ціна тонни випущеної продукції, рублів	4053,10	4984,20	122,97

З даних таблиці випливає, що випуск продукції в натуральному вираженні в 2008 році склав 1390 тонн, що в 3,08 разів більше, ніж у 2007 році. Це пов'язано насамперед з активною діяльністю підприємства по розширенню ринків збуту. Товарна продукція за аналізований період збільшилася у 3,78 рази за рахунок збільшення випуску продукції в натуральному вираженні і за рахунок зростання цін на вироблену продукцію. Так за рахунок зростання цін вартість товарної продукції збільшилася на:
(4984,2-4053,1) * 1390 = 1294,2 тисяч рублів,
а за рахунок зміни випуску продукції в натуральному вираженні товарна продукція збільшилася на:
(1390-452) * 4053,1 = 3801800 рублів
Так як продукція, що випускається ТОВ «Хлібозавод № 1 Ртищево» не має тривалого терміну зберігання, то вона реалізується відразу і повністю, тому товарна продукція дорівнює реалізованою.
Таким чином, ТОВ «Хлібозавод № 1 Ртищево» за період з 2007 року по 2008 рік зуміло правильно організувати свою виробничу і комерційну діяльність.
Але, незважаючи на високі показники діяльності ТОВ «Хлібозавод № 1 Ртищево», міжнародний фінансовий економічна криза не обійшла стороною підприємство.
Криза підприємства являє собою переломний момент в послідовності процесів подій і дій. Типовим для кризової ситуації є два варіанти виходу з неї, або це ліквідація підприємства як екстремальна форма, або успішне подолання кризи (Малюнок 3).

Рисунок 3 - Початок, переломний пункт і кінець кризи на підприємстві
У 2009 році була прийнята програма термінових заходів. Її головним завданням є зупинити подальше сповзання в кризу. Вона передбачала такі основні напрями:
- Пошук нестандартних джерел поповнення оборотних коштів;
- Орієнтація виробництва на конкретного споживача;
- Створення служби маркетингу і формування маркетингової політики;
- Мінімізація витрат підприємства.
У перелік напрямів з подолання кризи увійшли такі заходи:
1. Розширення ринків збуту.
2. Маркетинговий аналіз та пошук партнерів.
3. Формування інфраструктури обслуговування ринків збуту.
4. Продаж об'єктів нерухомості.
6. Повернення боргів від платоспроможних дебіторів.
7. Постановка сучасного бухобліку.
8. Відпрацювання схем внутрішніх розрахунків.
9. Приведення штатного розкладу до реальних потреб.
10. Приведення у відповідність юридичних взаємовідносин з постачальниками і споживачами.
11. Створення механізму з метою запобігання неповоротних дебіторських заборгованостей.
12. Адаптаційна програма для персоналу.
13. Відбір претендентів на управлінські посади.
14. Підготовка управлінців у процесі практичної діяльності.
15. Формування управління підрозділами.
16. Відбір спеціалістів для перепідготовки.
17. Створення умов для впровадження на нові ринки.
18. Розробка заходів для підвищення якості обслуговування споживачів.
Після проведення вище перелічених заходів, ТОВ «Хлібозавод № 1 Ртищево» не тільки не знизив обсяги виробництва, але і розширив асортимент продукції та ринки збуту.
2.2 Аналіз д ействие практики ціноутворення ТОВ «Хлібозавод № 1 Ртищево»
Оцінка витрат на виробництво продукції проводиться на підставі собівартості.
Собівартість - це витрати на виробництво і реалізацію товару, продукції в грошовій формі.
На прикладі візьмемо планову калькуляцію на торт «Тетяна».
Розрізняють виробничу собівартість, що включає витрати на виробництво, і повну собівартість, що включає витрати на виробництво продукції і збут. Планування, облік і калькулювання собівартості продукції проводиться за такими калькуляційними статтями витрат:
1) сировину й основні матеріали;
2) допоміжні матеріали на технологічні цілі;
3) основна і додаткова заробітна плата виробничих робітників;
4) резерв відпусток, 13 і 14 заробітної плати;
5) витрати на соціальне страхування;
6) транспортно - заготівельні витрати;
7) загальновиробничі витрати;
8) загальногосподарські витрати;
9) позавиробничі витрати.
Більш детально розглянемо статті:
1. До статті «Сировина і матеріали» входять сировину і матеріали, які дає лабораторія (рецептура). Ціни на сировину беруться в бухгалтерії, де групуються за прибутковими документами від постачальників. Протягом місяця сировину можуть отримати за різними цінами. Тоді береться середня ціна. Планова калькуляції на торт «Тетяна» за статтею «Сировина і матеріали» представлена ​​в таблиці 2.
Таблиця 2 - Планова калькуляція на торт «Тетяна», стаття «Сировина і матеріали»

Статті витрат	Од-ца ізм.	Норма витрати	Ціна за 1 кг , Руб.	Витрати на одиницю, крб.
Сировина і основні матеріали:
- Молоко згущене	кг	83,22	27,51	2289
- Борошно пшеничне в / с	кг	149,39	4,82	720
- Барвники харчові	кг	0,07	254,18	18
- Цукор	кг	368,30	10,91	4018
- Кислота аскорбінова	кг	0,97	164,58	160
- Коньяк	літр	10,60	52,98	562
- Меланж	кг	249,70	35,25	8802
- Какао порошок	кг	2,23	28,87	64
- Масло рослинне	кг	0,23	11,36	3
- Вест. крем	кг	206,62	38,13	7878
- Ес. «Ваніль-злив.»	кг	0,89	34,50	31
- Ес. «Ромова» 4	кг	0,39	131,73	51
- Есенція	кг	1,49	38,28	57
Разом				24653

Порівняємо витрати на виробництво торта за різні звітні періоди.
Показники для порівняння за статтею «Сировина і матеріали» представлені в таблиці 3.
Таблиця 3 - Порівняння статті «Сировина і матеріали» за 2007-2008 рр..

Показник	2007	2008	Відхилення
			абсол. (+;-)	относ. (%)
Сировина і основні матеріали:
- Молоко згущене	2289	3102	+813	35,5
- Борошно пшеничне в / с	720	1114	+394	54,7
- Барвники харчові	18	76	+58	322,2
- Цукор	4018	5222	+1204	29,9
- Кислота аскорбінова	160	162	+2	1,25
- Коньяк	562	1963	+1401	249,2
- Меланж	8802	10487	+1685	19,1
- Какао порошок	64	210	+146	228,1
- Масло рослинне	3	6	+3	100,0
- Вест. крем	7878	13678	+5800	73,6
- Ес. «Ваніль-злив.»	31	433	+402	1296,7
- Ес. «Ромова» 4	51	217	+166	325,5
- Есенція	57	829	+772	1354,3
Разом	24653	37499	12846	52,1

Таким чином, з даної таблиці видно, що вся собівартість продукції в 2008 р. збільшився на 52,1%, у зв'язку з тим, що зросли ціни на молоко згущене, борошно пшеничне, барвники харчові, цукор, кислоту аскорбінову, коньяк, меланж, какао порошок, олія рослинна, сх. крем, есенцію «Ваніль-злив.», есенцію «Ромова», есенцію.
2. Стаття «Допоміжні матеріали».
Калькуляція за статтею «Допоміжні матеріали» представлена ​​в таблиці 4.
Таблиця 4 - Допоміжні матеріали

Статті витрат	Од-ца ізм.	Норма витрати	Ціна за 1 кг , Руб.	Витрати на одиницю, крб.
Допоміжні матеріали:
- Пар	г / кал	1,60	224,79	360
- Електроенергія	к / годину	740,00	0,86	636
- Вода на технологічні цілі	куб.	3,37	8,30	28
- Пакувальні матеріали	кг	1,00	8000,00	8000
Разом				9024

Пар, електроенергія, вода обраховуються за нормами. У цеху стоять лічильники, за ним і затверджуються норми.
У таблиці 5 представлені питомі норми споживання електроенергії, газу, пари для вироблення однієї тонни продукції

Таблиця 5 - Питомі норми споживання електроенергії, газу, пари для вироблення однієї тонни продукції

Вироблювана продукція		Електроенергія, кВт / год		Природний газ, м 3	Пар
					тонни		Ккал з коеф. 0,661
Хлібні вироби в т.ч. - Хліб формовий - Хліб подовий		20 50		75 75	1,2 1,6		0,793 1,06
Вироблювана продукція		Електроенергія, кВт / год		Природний газ, м 3	Пар
					тонни		Ккал з коеф. 0,661
Булочні вироби Батон і булки (Турец.лінія)		65 850		- немає	1,6 -		1,06 -
Кондитерські вироби: - Пряники, кекси, печиво		350		2,4			1,6
- Торт бісквіт., Тістечка - Сухарі панірувальні - Сухарі - грінки	740 8 30		2,4 - 300		- - -	1,6 - -
Тісто	13		-		-	-
Булки кондитерські	65				1,6	1,06

Дані норми в плановий відділ представляють головний механік і енергетик. Норми затверджені головним інженером заводу. Норми витрати обраховуються за цінами, які представляють постачальники. З ними укладаються договори. Наприклад, калькуляцію на вироблення 1 Гкал теплоенергії котельні представив ВАТ «Молочний комбінат Ртищевське». Також є договори з ВАТ «Саратовоблгаз» на воду і «Ртищевське електромережі» на електроенергію.
Калькуляція на вироблення 1 Гкал теплоенергії котельні ВАТ «Молочний комбінат Ртищевське» представлена ​​в таблиці 6.

Таблиця 6 - Калькуляція на вироблення 1 Гкал теплоенергії котельні ВАТ «Молочний комбінат Ртищевське»

Статті витрат	Витрата на 1Гкал	Всього витрат		Сума	Витрати на 1 Гкал
		Ціна	На 1818 Гкал
Місячна вироблення тепла
Витрата газу (м 3)	165	0,47	300000	141000	77,56
Витрата електроенергії (кВт-година)	30	0,773	12000	92760	51,02

3. Стаття «Заробітна плата». За цією статтею планується і враховується заробітна плата виробничих робітників, безпосередньо пов'язаних з виробленням продукції. Сюди включається оплата робіт за відрядними нормами і розцінками, а також ставками погодинної оплати праці, премії за положенням за виконання норм виробітку.
4. Стаття «Резерв відпусток, 13,14». На резерв відпусток на тринадцятий 14 заробітні плати береться 30%.
5. Стаття "Відрахування на соціальне страхування». У цю статтю включаються відрахування на соціальне страхування за встановленими відсотками.
6. Стаття «Транспортно - заготівельні витрати». У цю статтю включаються витрати, які пов'язані з перевезенням, приймально - здачею сировини. Сюди входить заробітна плата комірника і вантажників.
7. Стаття «Загальновиробничі витрати». У цю статтю входять такі витрати: амортизація обладнання, транспортних засобів, витрати на експлуатацію обладнання, витрати на поточний ремонт обладнання і транспортних засобів, знос малоцінних і швидкозношуваних інструментів, заробітна плата механічної групи, премії.
8. Стаття «Загальногосподарські витрати». У цю статтю відносять витрати з управління підприємством: заробітна плата апарату управління, відрядження, утримання пожежної, позавідомчої охорони, амортизація основних засобів, утримання та поточний ремонт будівель, споруд, охорони праці, підготовка кадрів з метою підвищення їх кваліфікації, оплата учнівських відпусток та інші витрати.
Всі ці витрати і складають виробничу собівартість.
9. Стаття «Позавиробничі витрати». Ця стаття включає в себе такі витрати: заробітна плата експедиторів, фактуровщіков, вантажників, які займаються безпосередньо відвантаженням готової продукції, вартість зносу та ремонту літаків, в які кладуть продукцію.
Виробнича собівартість і позавиробничі витрати утворюють повну собівартість. Тепер можна сформувати оптову ціну. Вона складається з повної собівартості і прибутку. Оптова ціна плюс ПДВ - є вільно-відпускна ціна, за якою відпускається продукція на ринок, тобто магазинах. Вільно-відпускна ціна плюс торговельна націнка плюс податок з продажів - це роздрібна ціна або відпускна для своїх магазинів «Коровай», яких у ТОВ «Хлібозавод № 1 Ртищево» 11.
Таким чином, оптова ціна 1т торта «Тетяна» дорівнює 55934 руб.; Вільно-відпускна ціна з ПДВ дорівнює 67121 руб. Роздрібна ціна дорівнює 74000 руб. Один торт «Тетяна» вагою 1 кг варто 74 руб.
Торт «Тетяна» - прибутковий. Якщо взяти фактичну собівартість і порівняти з оптовою ціною за калькуляцією, то оптова ціна за 1т дорівнює 55934 руб., Фактична собівартість - 49036 руб. Прибуток дорівнює 6898 крб. (55934 руб. - 49036 руб.) Можна визначити рентабельність:
6898 руб. * 100% / 49036 руб. = 13%
Це хороший показник.

2.3 Пропозиції щодо вдосконалення механізму ціноутворення на продукцію та підвищенню ефективності діяльності ТОВ «Хлібозавод № 1 Ртищево»
Існує безліч методів ціноутворення на підприємстві. Розрахуємо вартість торта «Тетяна» за даними на 2008 р.
Метод цільового прибутку. На товар встановлюється така ціна, при якій забезпечується бажаний певний рівень прибутку, враховуючи наявність виробничих потужностей. Для цього потрібно знати змінні та постійні витрати. Після розрахунку базової ціни вона порівнюється з ринковою.
Рівень цільового прибутку від реалізації i-го товару TP _i визначається як різниця між валовим доходом і валовими витратами:
TP _i = TR _i-TCi (3),
TP _i = 2 229 тис. руб. - 2167,7 тис. руб. = 59,3 тис. руб.
У свою чергу валовий дохід TR _i з урахуванням наявності виробничих потужностей, що забезпечують максимальний випуск продукції, визначається як: TR _i = P _i Q _imax
TR _i = 74 руб. * 30т = 2 220 тис. руб.
Тепер знаходимо розрахункову базову ціну i-го товару:
P _i = (TP _i + TC _i) Q _imax (4),
P _i = (59,3 руб. + 2169,7 тис. руб.) / 30т = 74,3 руб. за 1 кг
Якщо P _i <= PM _i, то встановлюється ринкова ціна. Якщо ж P _i> = PM _i, то необхідно враховувати попит на товар i.
У нашому випадку 74 руб. <74,3 руб., Отже, необхідно враховувати попит на товар i.
У даному підході також приймається керуючий вплив на підприємство: робити чи ні обсяг продажів Q _i при рівні ринкової ціни PM _i для даного обсягу з урахуванням необхідного рівня прибутку TP _i. Очевидно, що недоліком даної методики є фіксування шуканого обсягу виробництва на рівні максимального для конкретного підприємства. Після цього визначається тільки лише можливість або не можливість отримати необхідний рівень прибутковості з урахуванням ринкових обмежень за ціною для даного обсягу. У той же час, можливий варіант неповного завантаження виробничих потужностей підприємства або розподіл їх на виробництво декількох продуктів.
Метод рентабельності продажів. При використанні даного методу встановлюється така ціна, яка забезпечує цільовий прибуток на основі рентабельності продажів.
Рівень цільової рентабельності продажів від реалізації i-го виду товару TRC _i визначається за формулою:
TRC = (TR-TC) \ TR * 100% (5),
TRC _i = (2 229 тис. руб. - 2169,7 тис. руб.) \ 2 229 тис. руб .* 100% = 2,6%
Розрахункова базова ціна буде дорівнює: P _i = TC _i \ Q _i (1-TRC _i \ 100)
P _i = 2169,7 тис. руб. \ 30 000 кг (1-0,02) = 73,7 руб.
У даному методі рівень цільової рентабельності задається не абсолютним TP _i, а відносним TRC _i (%) значенням прибутковості, що є зручним при великій номенклатурі продукції.
Метод прямого визначення споживчої вартості. Суть методу полягає в тому, що в процесі анкетування опитувані розподіляють 100 балів між кількома аналогічними товарами. Передбачається, що дане розподіл відображає відповідні споживчі вартості товарів. Крім того, відома середня ціна i-го товару на ринку P _i, отримана, наприклад, за попереднім методом.
Середня оцінка i-го товару j-ї фірми CO _ij (бали) визначається як
СО _ij = O _mij \ ni (6),
СО _ij = 100 \ 10 = 10 балів
Розрахункова ціна i-го виду товарами фірми P _ij (ден. од.) Визначається за формулою
P _ij = P _i CO _ij q _i \ 100 (7),
де q _i - число фірм, що випускають i-й вид товару,
P _i - Середня ринкова ціна i-го товару.
P _ij = (78 * 10 * 11) / 100 = 85,8 руб.
Проведений аналіз внутрішньорічної динаміки відпускних цін на торт «Тетяна» дозволив виявити оптимальну ціну на даний вид продукції за 2008 р. з точки зору прибутковості.
Вона склала 74 руб. за 1 кг . Це і є та ціна, при якій була отримана найбільша прибуток. Але слід зазначити, що дана ціна є оптимальною лише для товару даної групи для певного обмеженого періоду часу (2008 р.), до якого не спостерігалося будь-яких змін.
У таблиці 7 представимо дані, отримані при розрахунках цін різними методами.
Таблиця 7 - Зведена таблиця розрахунку відпускної ціни

Метод розрахунку ціни	Ціна, руб.
Метод цільового прибутку	74,3
Метод рентабельності продажів.	73,4
Метод прямого визначення споживчої вартості	85,8

Так як на практиці визначення оптимальної ціни - завдання досить складна, оскільки інформація, на основі якої приймається рішення, не відрізняється стабільністю і отримані результати носять орієнтовний, приблизний характер.
Тому при виборі методу ціноутворення необхідно орієнтуватися на виявлену оптимальну ціну. При подальшому розрахунку цін на всі види продукції слід скористатися методом прямого визначення ціни, орієнтованим на споживачів. Оскільки розрахункова ціна на торт «Тетяна», отримана цим методом вище оптимальної ціни і найбільш близька до неї.
Застосування стратегії диференційованих цін. Стратегічні форми цінової політики підприємства та варіанти її здійснення безпосередньо випливають із проведеної ринкової стратегії. Залежно від застосовуваної комбінації варіантів ринкової стратегії обирається конкретна форма здійснення цінової політики або відповідна комбінація таких форм.
Стратегія диференційованих цін передбачає сезонні знижки, знижки за кількість, знижки постійним партнерам і т.д.; встановлення різного рівня цін і їх співвідношення по різних товарах в загальній номенклатурі виробів, що випускаються, а також по кожній їх модифікації, являючи собою дуже складну і копітку роботу за погодженням товарної, ринкової та цінової політики.
Пропонується в рамках стратегії диференційованих цін застосувати систему знижок (5-10%) для різних груп споживачів та продукції з метою збільшити обсяг реалізації.
Система цінових знижок - це дієвий інструмент маркетингової політики фірми. Мета надання знижок - створити для покупців додаткові стимули до здійснення покупки. Основними видами знижок є наступні:
- Знижка за більший обсяг товару, що купується;
- Знижка за всесезонну покупку;
- Знижка за прискорення оплати;
- Знижка для заохочення продажів нового товару;
- Знижка на пробні партії і замовлення;
- Знижка при комплексній закупівлі товарів;
- Знижка для вірних і престижних покупців;
- Знижка за платіж готівкою і ін
Необхідно розрахувати можливі прирости обсягів реалізації продукції ТОВ «Хлібозавод № 1 Ртищево» з урахуванням коефіцієнтів цінової еластичності по групах продукції. Ми можемо визначити дані коефіцієнти, вивчивши динаміку реалізації та цін продукції за останні два роки (див. таблиці 8 - 9).
Таблиця 8 - Динаміка середніх цін реалізації окремих груп продукції, грн. / кг

Найменування продукції	Середня ціна, крб.		Зміна, +, -
	2007	2008	руб. / кг	%
Хлібні вироби в т.ч.
- Хліб формовий	12,5	15,5	+3	24
- Хліб подовий	12,5	15,5	+3	24
Булочні вироби Батон і булки (Турец.лінія)	11,5	14,50	+3	26
Кондитерські вироби: - Пряники, кекси, печиво	58	65	+7	12
- Торт бісквіт., Тістечка	68	74	+6	8,8
- Сухарі панірувальні	50	55	+5	10
- Сухарі - грінки	51	56	+5	9,8
Тісто	48	56	+8	16,7
Булки кондитерські	9	13	+4	44,4

Таблиця 9 - Динаміка реалізації окремих груп продукції, т

Найменування продукції	Обсяг реалізації		Зміна, +, -
	2007	2008	тонн	%
Хлібні вироби в т.ч.	162	585	423	261,1
- Хліб формовий	50	206	156	312
- Хліб подовий	51	208	157	308
Булочні вироби Батон і булки (Турец.лінія)	39	52	13	33,3
Кондитерські вироби: - Пряники, кекси, печиво	48	126	78	162,5
- Торт бісквіт., Тістечка	42	118	76	181
- Сухарі панірувальні	32	108	76	237,5
- Сухарі - грінки	25	88	63	252
Тісто	46	105	59	128,3
Булки кондитерські	58	208	150	258,6
Разом	452	1390	938	207,5

Для кількісної оцінки такого впливу слід розрахувати для окремих груп продукції і в цілому показник еластичності попиту за ціною, що визначається за формулою:
(8),
де Е - еластичність,
Р - ціна,
Q - кількість.
Результати розрахунків наведено в таблиці 10.
Таблиця 10 - Еластичність попиту за ціною,%.

Найменування продукції	Зміни		Еластичність попиту за ціною
	Q - к-ть	Р - ціни
Хлібні вироби в т.ч.
- Хліб формовий	312	24	13
- Хліб подовий	308	24	12,8
Булочні вироби Батон і булки (Турец.лінія)	33,3	26	1,3
Кондитерські вироби: - Пряники, кекси, печиво	162,5	12	13,5
- Торт бісквіт., Тістечка	181	8,8	20,5
- Сухарі панірувальні	237,5	10	23,7
- Сухарі - грінки	252	9,8	25,7
Тісто	128,3	16,7	7,7
Булки кондитерські	258,6	44,4	5,8

З таблиці 10 видно, що в цілому по всіх видах продукції цінова еластичність попиту більше 1, і це означає, що попит «еластичний» по відношенню до ціни.
Далі розрахуємо можливі прирости обсягів реалізації продукції ТОВ «Хлібозавод № 1 Ртищево» »за рахунок застосування знижок. На підприємстві буде застосовано знижки у розмірах 5 і 10%.
Економічний ефект від застосування знижок виражається в тому, що рівень рентабельності при застосуванні знижок на 5 і 10% складе 12,5% і 10,5% відповідно.
Результати проведених розрахунків наведено в таблиці 11.
Таблиця 11 - Розрахунок можливого збільшення обсягу продажів при використанні цінових знижок

Найменування продукції	Обсяг реалізації, т		Обсяг реалізації, тис. крб.
	знижка 5%	знижка 10%	знижка 5%	знижка 10%
Хлібні вироби в т.ч.	621	619	9625	9594
- Хліб формовий	318	309	4929	4789
- Хліб подовий	288	275	4464	4262
Булочні вироби Батон і булки (Турец.лінія)	68	65	986	942
Кондитерські вироби: - Пряники, кекси, печиво	135	130	8775	8450
- Торт бісквіт., Тістечка	128	122	9472	9028
- Сухарі панірувальні	124	116	6820	6380
- Сухарі - грінки	102	98	5712	5488
Тісто	121	118	6776	6608
Булки кондитерські	245	239	3185	3107
Разом	1544	1507	60744	58648

Застосування різних видів знижок дозволить збільшити фізичний обсяг реалізації продукції в середньому на 11% (знижка 5%) і на 8,4% у випадку 10-ти відсоткової знижки.
Отримані результати розрахунків підтверджують правильність обраного напрямку удосконалення цінової політики підприємства. Збільшення прибутку при застосуванні знижок досягається за рахунок збільшення обсягів реалізації, збільшення виручки і зниження питомих умовно-постійних витрат (при розподілі їх на більший обсяг продукції).
На зміну попиту впливають, крім ціни, велика кількість факторів, наприклад, поява на ринку нових аналогічних товарів більш вдалого співвідношення ціни і якості; інтенсивності заходів, зроблених підприємством, щодо просування продукції; наявність і політика підприємства в роботі з посередниками і т.д . Але для правильного управління та регулювання цін, встановлення їх на оптимальному рівні працівники маркетингових служб підприємств повинні використовувати у своїй роботі розрахункові методи встановлення рівня цін, для отримання базисних значень, мінімально та максимально можливих рівнів цін в кожній конкретній ринковій ситуації.

Висновок
Проведене теоретичне дослідження видів цін та особливостей їх застосування на підприємстві ТОВ «Хлібозавод № 1 Ртищево» дозволяють зробити наступні висновки:
1. Ціна як економічна категорія виконує ряд найважливіших функцій: первинну, облікову, розподільчу, функцію збалансування попиту і пропозиції, функцію як засобу раціонального розміщення виробництва, стимулюючу, соціальну.
2. Ціни, що діють в ринковій економіці країни, класифікують за такими основними ознаками:
- За характером обслуговуваного обороту виділяють,
- Залежно від сфери регулювання,
- Залежно від території дії,
- Залежно від методу включення транспортних витрат в ціну товару.
- За часом дії,
- Ціни, використовувані в статистиці.
3. В даний час, виходячи з вітчизняного та світового досвіду, представляється можливим виділити три основні методи (способи) формування цін:
- З орієнтацією на витрати;
- З орієнтацією на попит;
- З орієнтацією на конкуренцію.
4. При розрахунку планової калькуляції а торт «Тетяна» було встановлено, що Торт «Тетяна» - прибутковий. Якщо взяти фактичну собівартість і порівняти з оптовою ціною за калькуляцією, то оптова ціна за 1т дорівнює 55934 руб., Фактична собівартість - 49036 руб. Прибуток дорівнює 6898 крб. (55934 руб. - 49036 руб.) Можна визначити рентабельність:
6898 руб. * 100% / 49036 руб. = 13%
Це хороший показник.
5. При розрахунку ціни на торт «Тетяна» різними методами ціноутворення було встановлено, що найбільш прийнятним методом розрахунку для даного виду продукції є метод цільового прибутку.
Так як на практиці визначення оптимальної ціни - завдання досить складна, оскільки інформація, на основі якої приймається рішення, не відрізняється стабільністю і отримані результати носять орієнтовний, приблизний характер.
Тому при виборі методу ціноутворення необхідно орієнтуватися на виявлену оптимальну ціну. При подальшому розрахунку цін на всі види продукції слід скористатися методом прямого визначення ціни, орієнтованим на споживачів. Оскільки розрахункова ціна на торт «Тетяна», отримана цим методом вище оптимальної ціни і найбільш близька до неї.
6. В якості пропозиції щодо підвищення ефективності діяльності підприємства було запропоновано застосування стратегії диференційованих цін.
Пропонується в рамках стратегії диференційованих цін застосувати систему знижок (5-10%) для різних груп споживачів та продукції з метою збільшити обсяг реалізації. Застосування різних видів знижок дозволить збільшити фізичний обсяг реалізації продукції в середньому на 11% (знижка 5%) і на 8,4% у випадку 10-ти відсоткової знижки.
Отримані результати розрахунків підтверджують правильність обраного напрямку удосконалення цінової політики підприємства. Збільшення прибутку при застосуванні знижок досягається за рахунок збільшення обсягів реалізації, збільшення виручки і зниження питомих умовно-постійних витрат (при розподілі їх на більший обсяг продукції).

Глосарій

№ п \ п	Поняття	Визначення
1	Асортимент продукції	Кількість найменувань продукції (робіт, послуг).
2	Базисна ціна	Ціна виробу з відомими фіксованими параметрами, прийнятого за зразок при визначенні зовнішньоторговельної ціни даної продукції.
3	Витрати	Витрати на придбання сировини і робочої сили, необхідних для виробництва одиниці товару.
4	Витрати	Фактори виробництва (factors of production) (земля, праця, капітал, здатність до підприємництва), які потрібні для того, щоб організація змогла здійснювати випуск товарів або послуг.
5	Калькуляція	Представлений у формі таблиці бухгалтерський розрахунок витрат, витрат на виробництво і збут виробу або партії виробів, а також на здійснення робіт і послуг у грошовому вираженні.
6	Контроль над цінами	Державне регулювання цін певних видів товарів в окремі періоди часу.
7	Лідерство в цінах	Встановлення ціни на товар, вироблений і продається декількома фірмами в умовах олігополії.
8	Лімітована ціна	Мінімальна ціна, за якою замовник гарантує виконавцю замовлення проводити покупку товару в межах замовлення протягом обмеженого часу.
9	Пільгова ціна	Ціна, що встановлюється на зниженому рівні з метою стимулювання споживання окремих видів продукції або для окремих груп споживачів.
10	Оптова ціна	Вид цін на товари при продажу товарів великими партіями підприємствам, фірмам, збутових і посередницьким організаціям, оптовим торговельним компаніям.
11	Політика ціноутворення	Загальна політика, що проводиться компанією, що займається виробництвом багатьох продуктів, при встановленні цін на свою продукцію.
12	Прибуток	Перевищення доходів від продажу товарів і послуг над витратами на виробництво і продаж цих товарів; узагальнюючий показник фінансових результатів господарської діяльності; визначається як різниця між виручкою від реалізації продукту господарств, діяльності та сумою витрат факторів виробництва на цю діяльність у грошовому вираженні.
13	Розрахунок ціни на основі принципу беззбитковості	Ціноутворення, яке виходить з витрат по виробництву, маркетингу та розподілу товару з урахуванням отримання бажаного прибутку.
14	Розрахунок ціни за методом «прямі витрати плюс прибуток»	Нарахування стандартної націнки, нормативного прибутку на собівартість товару та визначення ціни у вигляді суми собівартості і прибутку.
15	Роздрібна ціна	Ціна товару, реалізованого безпосередньо населенню для особистого, сімейного, домашнього використання за договором роздрібної купівлі-продажу.
16	Собівартість	Грошовий вираз поточних витрат на виробництво і реалізацію продукції, частину вартості.
17	Знижка з ціни	Знижка, що надається продавцем покупцеві у зв'язку з умовами угоди та в залежності від поточної кон'юнктури ринку.
18	Структура ціни	Питома вага різних елементів витрат і чистого доходу, що включаються до ціни на основі відповідних нормативних актів або формуються самостійно.
19	Зняття вершків	Політика ціноутворення, що включає встановлення порівняно високої ціни на продукт для досягнення високої маржі прибутку.
20	Попит	Кількість продукту, що купується за певну ціну у визначені терміни.
21	Стратегія маркетингу	Стратегія, що використовується підприємством для досягнення своїх цілей маркетингу, які, у свою чергу, тісно пов'язані з досягненням загальних виробничих цілей.
22	Торгова націнка	Надбавка до ціни товару при його реалізації з баз і складів оптових фірм, необхідна для покриття їх витрат і отримання певної середнього прибутку.
23	Франкування	Порядок включення в ціну витрат на транспортування і зберігання вантажів.
24	Функція ціни	Дія ціни як фактора, безпосередньо впливає на розподіл і перерозподіл доходів між різними галузями, підприємствами, соціальними групами населення.
25	Ціна	Грошовий вираз вартості товару.
26	Ціновий маркетинг	Одна з форм реалізації загальної стратегії маркетингу, при реалізації якої відбувається управління ціною продукції в інтересах забезпечення збуту.
27	Ціноутворення	Процес прийняття рішень, що включає в себе встановлення ціни на товар або послугу.

Список використаних джерел
Нормативно-правові акти
1 Конституція Російської Федерації (прийнята на всенародному голосуванні 12 грудня 1993 р.) / Довідково-правова система «Гарант»: [Електронний ресурс] / НВП «Гарант - сервіс». - Останнє оновлення 01.02.2009 р.
2 Федеральний закон від 8 грудня 2003 р. № 165-ФЗ «Про спеціальні захисні, антидемпінгові і компенсаційні заходи при імпорті товарів» (зі змінами від 18 лютого, 30 грудня 2006 р.) / Довідково-правова система «Гарант»: [Електронний ресурс] / НВП «Гарант - сервіс». - Останнє оновлення 01.02.2009 р.
3 Федеральний закон від 26 іюля2006 р. № 135-ФЗ «Про захист конкуренції» (зі змінами від 1 грудня 2007, 29 квітня, 30 червня 2008 р.) / Довідково-правова система «Гарант»: [Електронний ресурс] / НВП «Гарант - сервіс». - Останнє оновлення 01.02.2009 р.
4 Розпорядження Губернатора Саратовської області від 2 листопада 2006 р. № 777-р «Про додаткові заходи щодо впорядкування торгівлі на оптових і роздрібних ринках в Саратовській області».) / Довідково-правова система «Гарант»: [Електронний ресурс] / НВП «Гарант - сервіс ». - Останнє оновлення 01.02.2009 р.
Наукова та оглядова література
5 Андрєєв, Б.Ф. Системний курс економічної теорії. Мікроекономіка. Макроекономіка: Учеб. посібник [Текст] / Б.Ф. Андрєєв. - СПб.: Лениздат, 2007. - 574 с. - Бібліогр. в кінці розд. - ISBN 5-289-01904-9.
6 Анохін, В.С. Регулювання комерційної діяльності в ринкових умовах: Моногр. [Текст] / В.С. Анохін, О.І. Аборнева. - Воронеж, 2004. - 82 с. - Бібліогр.: 18. - ISBN 5-88519-244-8
7 Афанасенко, І.Д. Економіка та організація комерції: становлення і розвиток в Росії: Учеб. посібник [Текст] / І.Д. Афанасенко, В.В. Щербаков; СПбУЕФ. - СПБ., 2008. - 152 с. - ISBN 5-7310-0906-6
8 Бакшинскаса, В.Ю. Правове регулювання діяльності акціонерних товариств (Акціонерне право): Учеб. посібник [Текст] / В.Ю. Бакшинскаса, Д.І. Дідів, С.А. Кареліна; МДУ. - М.: Зерцало, 2005. - 241 с. - Бібліогр.: С. 239-241. - ISBN 5-8078-0029-Х
9 Бартенєв, С.А. Історія економічних вчень у запитаннях і відповідях [Текст] / С.А. Бартенєв. - М.: МАУП, 2003. - 188 с. - ISBN 5-7975-0296-6
10 Богатин, Ю.В. Виробництво прибутку: Учеб. посібник [Текст] / Ю.В. Богатин, В.А. Швандар. - М.: Фінанси, 2008. - 256 с. - ISBN 5-238-00016-2
11 Богатко, О.М. Основи економічного аналізу господарюючого суб'єкта [Текст] / О.М. Богатко. - М.: Фінанси і статистика, 2004. - 206 с. - Бібліогр.: 57 назв. - ISBN 5-279-02070-2
12 Борисов, Є.Ф. Економічна теорія: Учеб. [Текст] / Є.Ф. Борисов. - М.: МАУП, 2004. - 567 с. - ISBN 5-7975-2252-5
13 Бляхман, Л.С. Економіка фірми: Учеб. посібник [Текст] / Л.С. Бляхман. - СПб.: Вид-во Михайлова В.А., 2004. - 278 с. - Бібліогр.: С. 276-278. - ISBN 5-8016-0023-Х
14 Виноградов, В.В. Економіка Росії: Учеб. посібник [Текст] / В.В. Виноградов. - М.: МАУП, 2004. - 319 с. - ISBN 5-7975-2467-0.
15 Войтов, А.Г. Економіка. Загальний курс. (Фундаментальна теорія економіки): Учеб. [Текст] / О.Г. Войтов. - 4-е вид., Перераб. і доп. - М.: Маркетинг, 2004. - 582 с. - Бібліогр.: 162 с. - ISBN 5-7856-0138-9
16 Гатауліна, А.М. Економічна теорія: Тлумачний терміноло. слів.: Учеб. посібник [Текст] / А.М. Гатауліна. - М.: Колос, 2005. - 247 с. - ISBN 5-10-044339-8.
17 Глухів, В.В. Економіка малого підприємства [Текст] / В.В. Глухів; Чебоксар. ін-т економіки та менеджменту. - Чебоксари, 2005. - 83 с. - ISBN 5-87685-067-5
18 Гребньов, Є.Т. Організаційно-економічні основи ринкового механізму: Учеб. посібник [Текст] / Є.Т. Гребньов, А.А. Говорін. - М., 2008. - 114 с. - Бібліогр.: 13. - ISBN 5-7307-0220-5
19 Грузинів, В.П. Економіка підприємства: Учеб. посібник [Текст] / В.П. Грузинів, В.Д. Грибов. - 2-е вид. - М.: Фінанси і статистика, 2005. - 207 с. - Бібліогр.: С. 203. - ISBN 5-279-01766-3
20 Єлькіна, В.А. Економіка фірм, підприємств і міжгалузевих комплексів: Учеб. посібник [Текст] / В.А. Єлькіна; Іркут. держ. екон. акад. - 2-е вид., Перераб. і доп. - Іркутськ, 2004. - 225 с. - Бібліогр.: С. 222-225. - ISBN 5-7253-0361-6
21 Єрофєєва, В.А. Аналіз собівартості продукції (робіт, послуг): Учеб. посібник [Текст] / В.А. Єрофєєва, Л.В. Переверзєва; СПбУЕФ. - СПб., 2008. - 90 с. - Бібліогр.: 31. - ISBN 5-7310-0963-5
22 Зайцев, Н.Л. Економіка промислового підприємства: Учеб. [Текст] / Н.Л. Зайцев. - М.: ИНФРА-М, 2005. - 335 с. - (Сер. «Вищ. Освіта»). - Бібліогр.: 15. - ISBN 5-86225-516-8
23 Іващенко, Н.П. Економіка фірми: Курс лекцій для бакалаврів. Розд. 1. Загальна характеристика фірми: цілі, завдання, функції і структура [Текст] / Н.П. Іващенко; МДУ. - М.: ТЕИС, 2008. - 125 с. - Бібліогр.: 8. - ISBN 5-7218-0166-2
24 Казакова, А.П. Економіка: Учеб. курс з основ екон. Теорії [Текст] / А.П. Казакова, Н.В. Мінаєва. - 3-е вид., Доп. і випр. - М.: ГНОМ-прес, 2005. - 320 с. - ISBN 5-89334-011
25 Макарьева, В.І. Склад і облік витрат, що включаються до собівартості з урахуванням змін і доповнень [Текст] / В.І. Макарьева. - 4-е вид., Перераб. і доп. - М.: Кн. світ, 2004. - 438 с. - ISBN 5-8041-0017-3
26 Меньшиков, С. Нова економіка. Основи економічних знань: Учеб. посібник [Текст] / С. Меньшиков. - М.: Междунар. відносини, 2005. - 394 с. - ISBN 5-7133-00963-0
27 Новіков, В.А. Практична ринкова економіка: Тлумачення 4000 термінів: Слов. [Текст] / В.А. Новиков; Моск. психолого-соц. ін-т. - М.: Флінта, 2004. - 371 с. - Бібліогр.: 40 назв. - ISBN 5-89349-164-5
28 Палій, В.Ф. Фінансовий облік: Учеб. Посібник [Текст] / В.Ф. Палій, В.В. Палій. - 2-е вид., Перераб. і доп. - М.: ІД ФБК-ПРЕС, 2004. - 664 с. - Бібліогр. в кінці гл. - ISBN 5-88103-554-2
29 Памбухчиянц, О.В. Організація і технологія комерційної діяльності: Учеб. [Текст] / О.В. Памбухчиянц; інформ.-впроваджений. центр «Маркетинг». - М., 2004. - 290 с. - Бібліогр.: 14. - ISBN 5-7856-0106-0
30 Попов, Є.В. Просування товарів і послуг [Текст] / Є.В. Попов - М.: Фінанси і статистика, 2003. - 320 с. - ISBN 5-279-02120-2
31 Ревінскій, І.А. Курс економіки: Навч. [Текст] / І.А. Ревінскій; Новосиб. держ. пед. ун-т. - Новосибірськ, 2004. - 283 с. - Бібліогр. в кінці гл. - ISBN 5-85921-126-0
32 Росс, С. Основи корпоративних фінансів: Пер. з англ. [Текст] / С. Росс, Р. Вестерфілда, Б. Джордан. - М.: Лаб. Базових Знань, 2004. - 718 с. - (Сер. «Економіка»). - ISBN 5-93208-346-1.
33 Самуельсон, П.Е. Економіка: Учеб. посібник: Пер. з англ. [Текст] / П.Е. Самуельсон. - 16-е вид. - М.: Вільямс, 2004. - 680 с. - ISBN 5-8459-0060-3
34 Фадєєв, В.Ю. Мале підприємництво в Російській Федерації. Проблеми і перспективи [Текст] / В.Ю. Фадєєв. - М.: Наука, 2003. - 271 с. - Бібліогр.: 325 назв. - ISBN 5-02-045073-7
35 Чеканскій, О.М. Теорія попиту, пропозиції і ринкових структур [Текст] / О.М. Чеканскій, Н.Л. Фролова; МДУ. - М.: ТЕИС, 2005. - 421 с. - ISBN 5-7218-0237-5
36 Черняк, Т.В. Конфлікти в організації і технологія їхнього дозволу: Учеб. Посібник [Текст] / Т.В. Черняк; Сиб. акад. держ. служби. - Новосибірськ, 2003. - 120 с. - Бібліогр.: 26. - ISBN 5-8036-0011-3