ЗМІСТ
1. Поняття та види пенсій
2. Умови, розмір і тривалість виплат допомоги з безробіття застрахованим особам
3. Тест
4. Задача
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Поняття та види пенсій
У юридичній літературі досить докладно розглянуто питання пенсійного забезпечення, а зокрема поняття “пенсія” та її суттєві ознаки.
Отже пенсія це:
– періодичні виплати, що проводяться за рахунок коштів соціального страхування з метою матеріального забезпечення робітника, службовця чи його сім’ї у зв’язку з завершенням повного великого циклу його трудової діяльності або у зв’язку з остаточним чи тривалим вибуттям його з числа повноцінних працівників;
– матеріальне забезпечення громадян у старості, по інвалідності та в разі втрати годувальника, а також за вислугу років у вигляді систематичних грошових виплат;
– регулярна (періодична) грошова виплата соціально-аліментарного призначення, що провадиться особам похилого віку, інвалідам та іншим категоріям громадян та їх сім’ям у випадках, передбачених законом із суспільних фондів споживання у зв’язку з їх (або особи, на утриманні якої вони знаходяться) минулою трудовою або іншою суспільно корисною діяльністю, яка припинена або замінена більш легкою діяльністю з передбаченої законом поважної причини; виплата, розмір котрої співвідноситься, як правило, з минулим заробітком. Ця виплата є для непрацюючих пенсіонерів основним джерелом засобів до існування;
– щомісячні грошові виплати громадянам за рахунок держави для їхнього матеріального забезпечення в старості, в разі інвалідності, втрати годувальника, а також за вислугу років;
– щомісячні виплати з фондів для непрацездатних, що призначаються в розмірах, співвіднесених з минулим заробітком, особам, які впродовж установленого строку займалися суспільно корисною діяльністю й досягли певного віку;
– виплата, що провадиться державою у зв’язку з настанням певної обставини у житті людини, – досягнення певного віку, інвалідності, смерті годувальника;
– державна виплата, яка провадиться з Пенсійного фонду з метою матеріального забезпечення непрацездатних громадян у зв’язку з їх минулою трудовою чи іншою суспільно корисною діяльністю у розмірах, як правило, співвіднесених з минулим заробітком пенсіонера;
– щомісячні грошові виплати, що надаються громадянам при досягненні певного віку, настанні інвалідності, в разі втрати годувальника, а також у зв’язку з тривалою професійною діяльністю.
Як відомо, чинне законодавство до трудових пенсій відносить наступні:
1. за віком;
2. по інвалідності;
3. в разі втрати годувальника;
4. за вислугу років.
Для них характерні такі риси:
– пенсія — це платіж, що провадиться державою у грошовому вираженні;
– вказані платежі здійснюються регулярно, тобто періодично у встановлені законом строки. Чинне законодавство передбачає щомісячну виплату пенсій;
– кошти на виплату пенсій виділяються із спеціально створених для цього джерел (страхових фондів, державного бюджету);
– розмір щомісячної пенсії залежить від трудового стажу, заробітку, умов праці. При проведенні пенсійної реформи розмір пенсії залежатиме від тривалості страхового стажу і величини заробітку, з якого сплачуються внески;
– пенсія призначається лише тоді, коли настає передбачений законом страховий випадок (досягнення певного віку, інвалідність, смерть годувальника);
– участь громадян у створенні страхових фондів, з яких виплачується пенсія;
– коло осіб, які мають право на пенсію, точно окреслене в законі і розширеному тлумаченню не підлягає. До нього належать непрацездатні громадяни, а також іноземці та особи без громадянства, котрі на законних підставах проживають не території України. Умови, за яких виникає суб’єктивне право на відповідний від обов’язкової суспільно корисної діяльності шляхом надання матеріального забезпечення, яке може замінити основні джерела засобів до існування;
– порядок призначення та виплати пенсій регламентується нормативними актами найвищої юридичної сили – законом. Відповідно до ст.92 Конституції України виключно законами визначається основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Визначення поняття “трудова пенсія” повинно врахувати й ті зміни, що відбуваються сьогодні у пенсійному законодавстві. Таким чином, трудова пенсія – це залежно від тривалості трудового (страхового) стажу роботи і величини заробітку, з якого сплачуються страхові внески, щомісячна грошова виплата особі із спеціально створених для цього державою фондів за умов і в порядку, передбачених законодавством.
Найважливішою організаційною формою системи соціального захисту населення є державне пенсійне страхування. Для цієї системи характерні:
1. “страховий” метод утворення коштів – нарахування на всіх суб’єктів підприємницької діяльності та громадян, які працюють на умовах трудового договору або контракту, страхових внесків і внесення їх до Пенсійного фонду;
2. визначений контингент забезпечуваних працівників, деяких інших громадян і членів їхніх сімей;
3. специфічні види матеріального забезпечення (пенсії, допомоги, компенсації та інші соціальні послуги);
4. керування державними органами.
В Україні створено єдину систему пенсійного забезпечення. Вона виявляється насамперед у тому, що виплата пенсій практично всім категоріям пенсіонерів здійснюється за рахунок коштів Пенсійного фонду Україні і, частково, дотацій з Державного бюджету, які виділяються на пенсійне забезпечення. Єдина система передбачає централізоване правове регулювання, що гарантує повсюдне на всій території країни рівні умови та норми, однакові можливості здійснення громадянами України одного з найважливіших соціальних прав.
Бюджет Пенсійного фонду України – основне джерело фінансування пенсійного забезпечення громадян України, передбачений Законом України “ Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року і Законом України “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” від 26 червня 1997 року. Цей бюджет складається зі страхових внесків суб’єктів підприємницької діяльності і фізичних осіб. Розмір страхових внесків для платників установлено окремо для підприємців, які використовують працю найманих робітників, – 32% від об’єкта оподаткування, а для платників, що працюють на умовах трудового договору (контракту) – 1% від об’єкта оподаткування. Пенсійний фонд України не включається до Державного бюджету України. Забороняється використання коштів Пенсійного фонду не за цільовим призначенням.
Соціальні пенсії призначаються і виплачуються непрацюючим громадянам, крім інвалідів з дитинства, при відсутності права на трудову пенсію:
- інвалідам I і II груп, у тому числі інвалідам з дитинства, а також інвалідам III групи;
- особам, які досягли віку: чоловіки - 60 років, жінки - 55 років;
- дітям - у разі втрати годувальника;
- дітям-інвалідам віком до 16 років.
Перелік медичних показань, що дають право на одержання соціальної пенсії на дітей-інвалідів віком до 16 років, визначається в порядку, встановлюваному Кабінетом Міністрів України.
Соціальні пенсії призначаються в таких розмірах:
а) 30 процентів мінімального розміру пенсії за віком:
- особам, які досягли віку: чоловіки - 60 років, жінки - 55 років і не набули права на трудову пенсію без поважних причин;
б) 50 процентів мінімального розміру пенсії за віком:
- особам, які досягли віку: чоловіки - 60 років, жінки - 55 років і не набули права на трудову пенсію з поважних причин; інвалідам III групи;
в) 100 процентів мінімального розміру пенсії за віком:
- інвалідам II групи;
- дітям-інвалідам віком до 16 років;
- дітям у разі втрати годувальника;
г) 200 процентів мінімального розміру пенсії за віком:
- інвалідам I групи;
- матерям, яким присвоєно звання "Мати-героїня".
2. Умови, розмір і тривалість виплат допомоги з безробіття застрахованим особам
Застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.
Право на допомогу по безробіттю зберігається у разі настання перерви страхового стажу з поважних причин, якщо особа протягом місяця після закінчення цієї перерви зареєструвалась в установленому порядку в державній службі зайнятості як безробітна.
Поважними причинами є:
- навчання у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, клінічній ординатурі, аспірантурі, докторантурі з денною формою навчання;
- строкова військова служба;
- здійснення догляду непрацюючою працездатною особою за інвалідом I групи або дитиною-інвалідом віком до 18 років, а також за пенсіонером, який за експертним медичним висновком потребує постійного стороннього догляду;
- інші поважні причини, передбачені законодавством України.
Особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали менше 26 календарних тижнів, а також особи, які бажають відновити трудову діяльність після тривалої (більше 6 місяців) перерви, та застраховані особи, звільнені з останнього місця роботи з таких підстав, як систематичне невиконання працівником службових обов’язків, прогулу без поважних причин, поява на роботі у стані алкогольного, наркотичного та токсикологічного сп’яніння, розкрадання майна власника на робочому місці, направлення працівника на примусове лікування та інше, мають право на допомогу по безробіттю без урахування страхового стажу.
Допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.
Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років.
Для осіб передпенсійного віку (за 2 роки до настання права на пенсію) тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 720 календарних днів.
У разі чергового визнання в установленому порядку застрахованої особи безробітною у межах двох років, протягом яких виплачується допомога по безробіттю, тривалість її виплати враховується сумарно.
У разі зміни застрахованою особою місця постійного проживання виплата допомоги по безробіттю продовжується після реєстрації її в установленому порядку як безробітного за новим місцем проживання.
Допомога по безробіттю може виплачуватися одноразово для організації підприємницької діяльності безробітними, які не можуть бути працевлаштовані у зв'язку з відсутністю на ринку праці підходящої роботи. Ця допомога виплачується особам, яким виповнилося 18 років, за їх бажанням.
Умовою для призначення допомоги по безробіттю є готовність особи до участі в загальнодержавних оплачуваних громадських роботах, якщо така робота для них є підходящою.
У разі відмови особи від участі у загальнодержавних оплачуваних громадських роботах, якщо така робота є для неї підходящою, без поважних причин розмір допомоги по безробіттю, зменшується на 50 відсотків строком до трьох місяців.
Застрахованим особам розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу:
- до 2 років - 50 відсотків;
- від 2 до 6 років - 55 відсотків;
- від 6 до 10 років - 60 відсотків;
- понад 10 років - 70 відсотків.
Допомога по безробіттю виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру:
- перші 90 календарних днів - 100 відсотків;
- протягом наступних 90 календарних днів - 80 відсотків;
- у подальшому - 70 відсотків.
Допомога по безробіттю особам, які в останні 12 місяців, що передували безробіттю, працювали менше 26 календарних тижнів, особам, які бажають відновити трудову діяльність після тривалої перерви, а також застрахованим особам, які були звільнені з попереднього місця роботи за порушення трудової дисципліни, визначається у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Допомога по безробіттю інвалідам із числа осіб, наведених вище не призначається.
Допомога по безробіттю особам, які звільнилися з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин або за угодою сторін, виплачується з 91-го календарного дня після реєстрації в центрі зайнятості.
У середньомісячну заробітну плату (доход) для обчислення допомоги по безробіттю враховуються всі види виплат, на які нараховувалися страхові внески. Допомога по безробіттю не може бути вищою за середню заробітну плату, що склалася в галузях національної економіки відповідної області за минулий місяць, і нижчою за прожитковий мінімум, встановлений законом.
Порядок надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики за погодженням з правлінням Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
3. Тест
Збір до Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві сплачують:
а) наймані працівники;
б) роботодавці – юридичні особи;
в) роботодавці – фізичні особи;
г) добровільно застраховані особи.
Згідно Закону України «Про обов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», від 23.09.1999р. №1105 – XIV із змінами та доповненнями, страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках – застраховані особи. (ст. 6.)
Роботодавцем вважається власник підприємства або уповноважений ним орган та фізична особа, яка використовує найману працю. (ст. 7.)
Добровільно від нещасного випадку у Фонді соціального страхування від нещасних випадків можуть застрахуватися: (ст. 11.)
1) священнослужителі, церковнослужителі та особи, які працюють у релігійних організаціях на виборних посадах;
2) особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з отриманням доходу безпосередньо від цієї діяльності, члени фермерського господарства;
3) громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності.
Працівники не несуть ніяких витрат на страхування від нещасного випадку. (ст. 46.)
Таким чином, правильними відповідями тесту є відповіді б), в) і г).
4. Задача
Середня заробітна плата працівника становить 750 грн., страховий стаж 7 років.
Розрахувати розмір допомоги з безробіття та визначити терміни виплати у відсотковому відношенні призначеної допомоги.
Розв’язання.
Допомога по безробіттю при страховому стажеві від 6 до 10 років становить 60% від середньої заробітної плати. Таким чином:
Допомога = 750 Ч 0,6 = 450 грн.
Терміни виплати:
- перші 90 днів – 100% (450 грн.);
- наступні 90 днів – 80% (450 Ч 0,8 = 360 грн.);
- у подальший період – 70% (450Ч 0,7 = 315 грн.).
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Закон України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991р. № 803 – ХІІ із змінами та доповненнями;
2. Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000р. №1533 – ІІІ із змінами та доповненнями;
3. Закон України «Про обов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999р. №1105 – XIV із змінами та доповненнями;
4. Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788 – ХІІ із змінами та доповненнями;
5. «Кодекс законів про працю України» від 10.12.1971р. №322 – VIII із змінами та доповненнями;
6. Бойко М.Д.: Право пенсійного забезпечення в Україні. Навч. посіб. Курс лекцій. – К.: Олан, 2005.
1. Поняття та види пенсій
2. Умови, розмір і тривалість виплат допомоги з безробіття застрахованим особам
3. Тест
4. Задача
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Поняття та види пенсій
У юридичній літературі досить докладно розглянуто питання пенсійного забезпечення, а зокрема поняття “пенсія” та її суттєві ознаки.
Отже пенсія це:
– періодичні виплати, що проводяться за рахунок коштів соціального страхування з метою матеріального забезпечення робітника, службовця чи його сім’ї у зв’язку з завершенням повного великого циклу його трудової діяльності або у зв’язку з остаточним чи тривалим вибуттям його з числа повноцінних працівників;
– матеріальне забезпечення громадян у старості, по інвалідності та в разі втрати годувальника, а також за вислугу років у вигляді систематичних грошових виплат;
– регулярна (періодична) грошова виплата соціально-аліментарного призначення, що провадиться особам похилого віку, інвалідам та іншим категоріям громадян та їх сім’ям у випадках, передбачених законом із суспільних фондів споживання у зв’язку з їх (або особи, на утриманні якої вони знаходяться) минулою трудовою або іншою суспільно корисною діяльністю, яка припинена або замінена більш легкою діяльністю з передбаченої законом поважної причини; виплата, розмір котрої співвідноситься, як правило, з минулим заробітком. Ця виплата є для непрацюючих пенсіонерів основним джерелом засобів до існування;
– щомісячні грошові виплати громадянам за рахунок держави для їхнього матеріального забезпечення в старості, в разі інвалідності, втрати годувальника, а також за вислугу років;
– щомісячні виплати з фондів для непрацездатних, що призначаються в розмірах, співвіднесених з минулим заробітком, особам, які впродовж установленого строку займалися суспільно корисною діяльністю й досягли певного віку;
– виплата, що провадиться державою у зв’язку з настанням певної обставини у житті людини, – досягнення певного віку, інвалідності, смерті годувальника;
– державна виплата, яка провадиться з Пенсійного фонду з метою матеріального забезпечення непрацездатних громадян у зв’язку з їх минулою трудовою чи іншою суспільно корисною діяльністю у розмірах, як правило, співвіднесених з минулим заробітком пенсіонера;
– щомісячні грошові виплати, що надаються громадянам при досягненні певного віку, настанні інвалідності, в разі втрати годувальника, а також у зв’язку з тривалою професійною діяльністю.
Як відомо, чинне законодавство до трудових пенсій відносить наступні:
1. за віком;
2. по інвалідності;
3. в разі втрати годувальника;
4. за вислугу років.
Для них характерні такі риси:
– пенсія — це платіж, що провадиться державою у грошовому вираженні;
– вказані платежі здійснюються регулярно, тобто періодично у встановлені законом строки. Чинне законодавство передбачає щомісячну виплату пенсій;
– кошти на виплату пенсій виділяються із спеціально створених для цього джерел (страхових фондів, державного бюджету);
– розмір щомісячної пенсії залежить від трудового стажу, заробітку, умов праці. При проведенні пенсійної реформи розмір пенсії залежатиме від тривалості страхового стажу і величини заробітку, з якого сплачуються внески;
– пенсія призначається лише тоді, коли настає передбачений законом страховий випадок (досягнення певного віку, інвалідність, смерть годувальника);
– участь громадян у створенні страхових фондів, з яких виплачується пенсія;
– коло осіб, які мають право на пенсію, точно окреслене в законі і розширеному тлумаченню не підлягає. До нього належать непрацездатні громадяни, а також іноземці та особи без громадянства, котрі на законних підставах проживають не території України. Умови, за яких виникає суб’єктивне право на відповідний від обов’язкової суспільно корисної діяльності шляхом надання матеріального забезпечення, яке може замінити основні джерела засобів до існування;
– порядок призначення та виплати пенсій регламентується нормативними актами найвищої юридичної сили – законом. Відповідно до ст.92 Конституції України виключно законами визначається основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Визначення поняття “трудова пенсія” повинно врахувати й ті зміни, що відбуваються сьогодні у пенсійному законодавстві. Таким чином, трудова пенсія – це залежно від тривалості трудового (страхового) стажу роботи і величини заробітку, з якого сплачуються страхові внески, щомісячна грошова виплата особі із спеціально створених для цього державою фондів за умов і в порядку, передбачених законодавством.
Найважливішою організаційною формою системи соціального захисту населення є державне пенсійне страхування. Для цієї системи характерні:
1. “страховий” метод утворення коштів – нарахування на всіх суб’єктів підприємницької діяльності та громадян, які працюють на умовах трудового договору або контракту, страхових внесків і внесення їх до Пенсійного фонду;
2. визначений контингент забезпечуваних працівників, деяких інших громадян і членів їхніх сімей;
3. специфічні види матеріального забезпечення (пенсії, допомоги, компенсації та інші соціальні послуги);
4. керування державними органами.
В Україні створено єдину систему пенсійного забезпечення. Вона виявляється насамперед у тому, що виплата пенсій практично всім категоріям пенсіонерів здійснюється за рахунок коштів Пенсійного фонду Україні і, частково, дотацій з Державного бюджету, які виділяються на пенсійне забезпечення. Єдина система передбачає централізоване правове регулювання, що гарантує повсюдне на всій території країни рівні умови та норми, однакові можливості здійснення громадянами України одного з найважливіших соціальних прав.
Бюджет Пенсійного фонду України – основне джерело фінансування пенсійного забезпечення громадян України, передбачений Законом України “ Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року і Законом України “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” від 26 червня 1997 року. Цей бюджет складається зі страхових внесків суб’єктів підприємницької діяльності і фізичних осіб. Розмір страхових внесків для платників установлено окремо для підприємців, які використовують працю найманих робітників, – 32% від об’єкта оподаткування, а для платників, що працюють на умовах трудового договору (контракту) – 1% від об’єкта оподаткування. Пенсійний фонд України не включається до Державного бюджету України. Забороняється використання коштів Пенсійного фонду не за цільовим призначенням.
Соціальні пенсії призначаються і виплачуються непрацюючим громадянам, крім інвалідів з дитинства, при відсутності права на трудову пенсію:
- інвалідам I і II груп, у тому числі інвалідам з дитинства, а також інвалідам III групи;
- особам, які досягли віку: чоловіки - 60 років, жінки - 55 років;
- дітям - у разі втрати годувальника;
- дітям-інвалідам віком до 16 років.
Перелік медичних показань, що дають право на одержання соціальної пенсії на дітей-інвалідів віком до 16 років, визначається в порядку, встановлюваному Кабінетом Міністрів України.
Соціальні пенсії призначаються в таких розмірах:
а) 30 процентів мінімального розміру пенсії за віком:
- особам, які досягли віку: чоловіки - 60 років, жінки - 55 років і не набули права на трудову пенсію без поважних причин;
б) 50 процентів мінімального розміру пенсії за віком:
- особам, які досягли віку: чоловіки - 60 років, жінки - 55 років і не набули права на трудову пенсію з поважних причин; інвалідам III групи;
в) 100 процентів мінімального розміру пенсії за віком:
- інвалідам II групи;
- дітям-інвалідам віком до 16 років;
- дітям у разі втрати годувальника;
г) 200 процентів мінімального розміру пенсії за віком:
- інвалідам I групи;
- матерям, яким присвоєно звання "Мати-героїня".
2. Умови, розмір і тривалість виплат допомоги з безробіття застрахованим особам
Застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.
Право на допомогу по безробіттю зберігається у разі настання перерви страхового стажу з поважних причин, якщо особа протягом місяця після закінчення цієї перерви зареєструвалась в установленому порядку в державній службі зайнятості як безробітна.
Поважними причинами є:
- навчання у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, клінічній ординатурі, аспірантурі, докторантурі з денною формою навчання;
- строкова військова служба;
- здійснення догляду непрацюючою працездатною особою за інвалідом I групи або дитиною-інвалідом віком до 18 років, а також за пенсіонером, який за експертним медичним висновком потребує постійного стороннього догляду;
- інші поважні причини, передбачені законодавством України.
Особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали менше 26 календарних тижнів, а також особи, які бажають відновити трудову діяльність після тривалої (більше 6 місяців) перерви, та застраховані особи, звільнені з останнього місця роботи з таких підстав, як систематичне невиконання працівником службових обов’язків, прогулу без поважних причин, поява на роботі у стані алкогольного, наркотичного та токсикологічного сп’яніння, розкрадання майна власника на робочому місці, направлення працівника на примусове лікування та інше, мають право на допомогу по безробіттю без урахування страхового стажу.
Допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.
Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років.
Для осіб передпенсійного віку (за 2 роки до настання права на пенсію) тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 720 календарних днів.
У разі чергового визнання в установленому порядку застрахованої особи безробітною у межах двох років, протягом яких виплачується допомога по безробіттю, тривалість її виплати враховується сумарно.
У разі зміни застрахованою особою місця постійного проживання виплата допомоги по безробіттю продовжується після реєстрації її в установленому порядку як безробітного за новим місцем проживання.
Допомога по безробіттю може виплачуватися одноразово для організації підприємницької діяльності безробітними, які не можуть бути працевлаштовані у зв'язку з відсутністю на ринку праці підходящої роботи. Ця допомога виплачується особам, яким виповнилося 18 років, за їх бажанням.
Умовою для призначення допомоги по безробіттю є готовність особи до участі в загальнодержавних оплачуваних громадських роботах, якщо така робота для них є підходящою.
У разі відмови особи від участі у загальнодержавних оплачуваних громадських роботах, якщо така робота є для неї підходящою, без поважних причин розмір допомоги по безробіттю, зменшується на 50 відсотків строком до трьох місяців.
Застрахованим особам розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу:
- до 2 років - 50 відсотків;
- від 2 до 6 років - 55 відсотків;
- від 6 до 10 років - 60 відсотків;
- понад 10 років - 70 відсотків.
Допомога по безробіттю виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру:
- перші 90 календарних днів - 100 відсотків;
- протягом наступних 90 календарних днів - 80 відсотків;
- у подальшому - 70 відсотків.
Допомога по безробіттю особам, які в останні 12 місяців, що передували безробіттю, працювали менше 26 календарних тижнів, особам, які бажають відновити трудову діяльність після тривалої перерви, а також застрахованим особам, які були звільнені з попереднього місця роботи за порушення трудової дисципліни, визначається у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Допомога по безробіттю інвалідам із числа осіб, наведених вище не призначається.
Допомога по безробіттю особам, які звільнилися з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин або за угодою сторін, виплачується з 91-го календарного дня після реєстрації в центрі зайнятості.
У середньомісячну заробітну плату (доход) для обчислення допомоги по безробіттю враховуються всі види виплат, на які нараховувалися страхові внески. Допомога по безробіттю не може бути вищою за середню заробітну плату, що склалася в галузях національної економіки відповідної області за минулий місяць, і нижчою за прожитковий мінімум, встановлений законом.
Порядок надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики за погодженням з правлінням Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
3. Тест
Збір до Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві сплачують:
а) наймані працівники;
б) роботодавці – юридичні особи;
в) роботодавці – фізичні особи;
г) добровільно застраховані особи.
Згідно Закону України «Про обов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», від 23.09.1999р. №1105 – XIV із змінами та доповненнями, страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках – застраховані особи. (ст. 6.)
Роботодавцем вважається власник підприємства або уповноважений ним орган та фізична особа, яка використовує найману працю. (ст. 7.)
Добровільно від нещасного випадку у Фонді соціального страхування від нещасних випадків можуть застрахуватися: (ст. 11.)
1) священнослужителі, церковнослужителі та особи, які працюють у релігійних організаціях на виборних посадах;
2) особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з отриманням доходу безпосередньо від цієї діяльності, члени фермерського господарства;
3) громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності.
Працівники не несуть ніяких витрат на страхування від нещасного випадку. (ст. 46.)
Таким чином, правильними відповідями тесту є відповіді б), в) і г).
4. Задача
Середня заробітна плата працівника становить 750 грн., страховий стаж 7 років.
Розрахувати розмір допомоги з безробіття та визначити терміни виплати у відсотковому відношенні призначеної допомоги.
Розв’язання.
Допомога по безробіттю при страховому стажеві від 6 до 10 років становить 60% від середньої заробітної плати. Таким чином:
Допомога = 750 Ч 0,6 = 450 грн.
Терміни виплати:
- перші 90 днів – 100% (450 грн.);
- наступні 90 днів – 80% (450 Ч 0,8 = 360 грн.);
- у подальший період – 70% (450Ч 0,7 = 315 грн.).
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Закон України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991р. № 803 – ХІІ із змінами та доповненнями;
2. Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000р. №1533 – ІІІ із змінами та доповненнями;
3. Закон України «Про обов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999р. №1105 – XIV із змінами та доповненнями;
4. Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788 – ХІІ із змінами та доповненнями;
5. «Кодекс законів про працю України» від 10.12.1971р. №322 – VIII із змінами та доповненнями;
6. Бойко М.Д.: Право пенсійного забезпечення в Україні. Навч. посіб. Курс лекцій. – К.: Олан, 2005.