Зміст
Зміст 1
Вступ 3
I. Суть, значення державного бюджету України 4
1.1. Роль державного бюджету України 4
1.2. Складові елементи державного бюджету України 5
Таблиця 1.1. 8
II. Аналіз макроекономічних показників за 1–ше півріччя 2000 року. 9
2.1. Зведений бюджет України 9
2.2. Державний бюджет України 11
2.3. Місцеві бюджети України 16
2.4. Дефіцит бюджету 18
2.5. Державний борг 18
ІІІ. Аналіз видаткової частини державного бюджету України 20
3.1. Законодавчі нормативні акти щодо видаткової частини державного бюджету України 20
3.1.1. Видатки на соціальний захист населення 25
3.1.2. Видатки на фінансування науки і культури 28
Таблиця 3.1. 29
3.1.3. Видатки на охорону здоров’я 32
Таблиця 3.2. 33
Таблиця 3.3. 34
Таблиця 3.4 34
Таблиця 3.5. 36
3.1.4. Видатки на економічну діяльність держави 37
3.1.5. Видатки на фінансування оборони і правоохоронних органів 38
3.1.6. Видатки на державне управління 39
3.1.7. Інші видатки 42
IV. Пропозиції щодо покращення ефективності видаткової частини державного бюджету України 43
Література 54
Додатки 55
Додаток 1 55
Додаток 2 56
ВИДАТКИ 56
Додаток 2 (продовження) 57
Додаток 3 59
Додаток 3 (продовження) 61
Додаток 3 (продовження) 61
Додаток 4 64
Додаток 3 (продовження) 66
Вступ
Бюджетна система є провідною ланкою державних фінансів. Держава використовує бюджет як інструмент реалізації своєї соціально-економічної політики, адже він відображає складну систему перерозподільних відносин у суспільстві, охоплює практично кожну юридичну та фізичну особу. Тому питанням, що стосуються видаткової частини державного бюджету України приділяється дедалі більше уваги.
Метою курсової роботи являється дослідження видаткової частини державного бюджету України, зокрема факторів, що на неї впливають, визначити шляхи покращення ефективності видаткової частини державного бюджету України.
Предметом курсової роботи є дослідження взаємовідносин, які складаються під час формування і реалізації державного бюджету України, зокрема його видаткової частини.
Суб’єктом дослідження і аналізу є проведення бюджетної політики держави, а об’єктом відносини при формуванні і розподілі фондів грошових коштів.
Під час дослідження даної теми ми ставили завдання:
визначити суть, значення державного бюджету України;
здійснити огляд макроекономічних показників, зокрема тих , що стосуються видаткової частини бюджету, а також визначити проблеми, що виникають при формуванні видаткової частини бюджету;
запропонувати заходи, які можуть підвищити ефективність видаткової частини державного бюджету і бюджетної системи України в цілому.
У курсовій роботі була зроблена спроба дати відповідь на ряд запитань, зокрема: як впливають видатки на функціонування національної економіки; їх вплив на подальший розвиток держави; внести пропозиції які можна використати для покращення політики.
Перший розділ даної курсової роботи розкриває суть, значення державного бюджету і модель бюджету України.
У другому здійснюється аналіз макроекономічних показників за перше півріччя 2000 року.
У третьому розділі здійснюється аналіз видаткової частини державного бюджету України.
Четвертий розділ вивчає основні пропозиції щодо покращення ефективності видаткової частини бюджету України.
При написанні курсової роботи були використані законодавчо-нормативні акти України, що регламентують проведення бюджетної політики, закони України, а також статичні показники періодичної літератури, а саме журналів “Фінанси України”, “Економіка України”, “Статистика України”.
I. Суть, значення державного бюджету України
1.1. Роль державного бюджету України
Державний бюджет є найдійовішим механізмом здійснення фінансової політики держави. У доходах бюджету відображається податкова політика держави, а у видатках — пріоритетні напрями вкладень коштів.
Держава використовує бюджет для здійснення територіального, внутрішньо - і міжгалузевого розподілу і перерозподілу ВВП з метою вдосконалення структури суспільного виробництва і забезпечення соціальних гарантій населенню. В умовах формування ринкових відносин бюджетна система має надавати фінансову підтримку щодо роздержавлення і демонополізації галузей господарства, забезпечення соціального захисту населення.
Основні напрями бюджетної політики визначаються Верховною Радою України в спеціальній постанові, яка має назву бюджетної резолюції.
З державного бюджету України до бюджету Автономної Республіки Крим, бюджетів областей, міст Києва і Севастополя може передаватись частина доходів у вигляді процентних відрахувань від загальнодержавних податків, зборів і обов'язкових платежів, які справляються на цій території, або дотацій і субвенцій. Розмір цих відрахувань затверджується Верховною Радою України в Законі про Державний бюджет України на відповідний рік за поданням Президента України з урахуванням економічного, соціального, природного і екологічного стану відповідних територій.
До проекту Закону про Державний бюджет України Кабінет Міністрів України додає техніко-економічне обґрунтування відрахувань, дотацій і субвенцій бюджетам Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя.
Кошти державного бюджету України витрачаються лише на цілі та в межах, затверджених Законом про Державний бюджет України.
У державному бюджеті України Передбачається резервний фонд Кабінету Міністрів України у розмірі до 2 % від обсягу видатків державного бюджету України Для фінансування невідкладних витрат у народному господарстві, соціально-культурних та інших заходів, що не могли бути передбачені під час затвердження державного бюджету України.
Понад передбачені видатки утворюється оборотна касова готівка в розмірі до 2 % загального обсягу видатків бюджету. Вона може бути використана протягом року на покриття тимчасових касових розривів і має бути відновлена у тому самому році до розмірів, установлених під час затвердження державного бюджету України.
Збалансованість бюджетів, які входять до складу бюджетної системи України, є необхідною умовою фінансово-бюджетної політики. Перевищення доходів над видатками становить надлишок, перевищення видатків над доходами — дефіцит бюджету. При визначенні розміру дефіциту бюджету кредити і позики в джерело доходів не враховуються. Граничний розмір дефіциту і джерела його покриття визначаються відповідно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радами народних депутатів під час затвердження відповідних бюджетів. Дефіцит бюджету покривається за рахунок внутрішніх державних позик, позик іноземних держав та інших фінансових інституцій. Рішення про залучення позик до державного бюджету України в кожному конкретному випадку приймає Верховна Рада України.
У цілому частка загальнодержавного бюджету в державному бюджеті України досить значна. Це дає підстави говорити про високий рівень централізації в розподілі та перерозподілі фінансових ресурсів. У зв'язку з цим зростає актуальність проблеми подальшого пошуку оптимального співвідношення між загальнодержавним і місцевими бюджетами.
1.2. Складові елементи державного бюджету України
Бюджетний устрій України визначається закріпленим Конституцією України державним ладом України та її адміністративно-територіальним поділом.
Під бюджетним устроєм розуміють організацію і принципи побудови бюджетної системи, її структуру, взаємозв'язок між її окремими ланками.
Державний бюджет України, республіканський бюджет Автономної Республіки Крим та місцеві бюджети утворюють бюджетну систему.
Сукупність усіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України, складає зведений бюджет, який використовується для аналізу і визначення засад державного регулювання економічним і соціальним розвитком України.
Бюджет Автономної Республіки Крим об'єднує республіканський бюджет та бюджети районів і міст республіканського підпорядкування цього регіону.
До місцевих бюджетів належать обласні, міські, районні в містах, селищні і сільські бюджети.
Бюджет області об'єднує обласний бюджет та бюджети районів і міст обласного підпорядкування.
До складу бюджету району входять районний бюджет, бюджети міст районного підпорядкування, селищні та сільські бюджети. Селищні і сільські бюджети створюються за рішенням районних чи міських рад народних депутатів за наявності необхідної фінансової бази і визначають доходи відповідних селищних і сільських бюджетів.
Бюджет міста, яке має районний поділ, об'єднує міський бюджет та бюджети районів, що входять до його складу. У випадках, коли міській чи районній у місті раді народних депутатів адміністративне підпорядковані інші міста, селища чи сільські населені пункти, то бюджети цих міст, селищ, сіл об'єднуються відповідно у бюджеті міста або у бюджеті району в місті.
Бюджетний устрій ґрунтується на принципах єдності, повноти, достовірності, гласності, наочності і самостійності усіх бюджетів, що входять до бюджетної системи України.
Принцип єдності означає існування єдиного рахунку доходів і видатків кожної ланки бюджетної системи. Єдність бюджетної системи забезпечується єдиною правовою базою, єдиною бюджетною класифікацією, єдністю форм бюджетної документації, погодженими принципами бюджетного процесу, єдиною грошовою системою, єдиною соціально-економічною політикою, наданням необхідної статистичної та бюджетної інформації з одного рівня бюджету іншому.
Принцип повноти полягає у відображенні у бюджеті всіх доходів і видатків.
Принцип достовірності вимагає формування бюджету на основі реальних показників, науково обґрунтованих нормативів та відображення у звіті про виконання бюджету тільки тих доходів і видатків, які є результатом кінцевих касових операцій банків.
Принцип гласності забезпечує висвітлення в засобах масової інформації показників бюджетів і звітів про їх виконання.
Принцип наочності обумовлює відображення показників бюджетів у взаємозв'язку із загальноекономічними показниками в Україні та за її межами шляхом використання засобів максимальної інформативності щодо результатів порівняльного аналізу, визначення темпів і пропорцій економічного розвитку.
Головним ланцюгом бюджетної системи України є Державний бюджет, з якого фінансуються заходи загальнодержавного значення в галузі господарського, культурного будівництва, оборони держави, утримання органів державної влади і управління. Через Державний бюджет провадиться перерозподіл частини загальнодержавних доходів між Автономною Республікою Крим та областями у вигляді субвенцій, субсидій та дотацій з метою економічного вирівнювання регіонів.
Державний бюджет України, республіканський бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, міські, районні, районні в містах, селищні, сільські бюджети є самостійними. Самостійність бюджетів забезпечується наявністю власних доходних джерел і правом визначення напрямів їх використання відповідно до законодавства України. При цьому, складаючи і виконуючи свої бюджети, відповідні органи влади й управління враховують загальнодержавні інтереси.
Метод експертних оцінок. Показники та вагові коефіцієнти що використовуються у процесі оцінки привабливості ринку, для кожної галузі та сфери бізнесу оригінальні.
Завершується стратегічний аналіз оцінкою стратегічної позиції підприємства. Для цього використовуються два параметри: привабливість ринку та стратегічний потенціал підприємства. Оцінка стратегічної позиції підприємства здійснюється на кожному привабливому сегменті ринку з метою виявлення відповідності можливостей підприємства його конкурентному середовищу. Добуток оцінок потенціалу підприємства та привабливості ринку дає основний результат аналітичної стадії — значення стратегічної позиції. З урахуванням стратегічної позиції приймається рішення про використання ресурсів підприємства на тому чи іншому сегменті ринку: політика інвестування, реінвестування, селективного зростання, низької активності.
Безумовно, використовуваний аналітичний інструментарій відіграє важливу роль для одержання достовірних, повних і точних результатів стратегічного аналізу. Пропонуємо використовувати набір аналітичних інструментів, рекомендований у табл. 1.1.:
Таблиця 1.1.
Результати і рекомендовані інструменти стратегічного аналізу
Етапи | Рекомендовані аналітичні інструменти | Результати |
Ідентифікація стратегічного потенціалу | метод порівнянь дескриптивний аналіз | визначення портфеля стратегічних ресурсів визначення потенціалу стратегічного успіху |
Оцінка привабливості ринку | експертні оцінки концепція СЗГ екстраполяція моделювання | вибір перспективних ринків складання прогнозів розвитку привабливих ринків визначення можливих змін середовища, які впливають на розвиток підприємства |
Оцінка стратегічної позиції | статистичний аналіз матриця Мак-Кінзі | рішення про використання ресурсів підприємства на привабливих ринках у перспективі основа для переформулювання стратегій відповідність можливостей підприємства його конкурентному середовищу |
Ефективність стратегічного аналізу обумовлена дотриманням низки принципів. Це комплексність і системність стратегічного аналізу; наступність результатів ретроспективного аналізу та SWOT-аналізу; використання достовірної й об'єктивної інформації в аналітичній роботі; обґрунтованість вибору
набору аналітичного інструментарію.
На підставі розгляду стратегічного аналізу в теоретичному і методологічному аспектах можна дійти висновку, що даний вид аналітичної роботи є окремим елементом системи стратегічного управління, який використовується] як основа прогнозування позиції підприємства на привабливих ринках.
II. Аналіз макроекономічних показників за 1–ше півріччя 2000 року.
Реальний ВВП за І півріччя 2000 року порівняно з відповідним періодом минулого року збільшився на 5,0%.
Номінальний ВВП за І півріччя поточного року за орієнтовною оцінкою становив 71337 млн. грн. проти 55267 млн. грн. за відповідний період минулого року.
За підсумками І півріччя 2000 року приріст обсягу промислового виробництва становив 10,8%, за І півріччя 1999 року зменшення цього показника становило 1,1%.
Індекс споживчих цін за І півріччя 2000 року становив 118,7%, що на 10,1 відсоткових пункти перевищує відповідний показник минулого року.
Індекс оптових цін за І півріччя 2000 року становив 111,8%, що на 6,4 відсоткових пункти перевищує відповідний показник минулого року.
Середньомісячний офіційний курс гривні за червень 2000 року порівняно з аналогічним показником попереднього року збільшився на 1,45 гривні за долар США і становив 5,4 гривні за долар США.
Найбільший приріст обсягів промислового виробництва за І півріччя поточного року порівняно з відповідним періодом минулого року зберігається в деревообробній та целюлозно-паперовій промисловості — 34,6%, легкій промисловості — 33,8, харчовій промисловості — 30,6 та в кольоровій металургії — 20,9%.
Падіння обсягів промислового виробництва спостерігалося у паливній промисловості — 12,0%, промисловості будівельних матеріалів — 4,9%.
Обсяги виробленої продукції за І півріччя поточного року зросли порівняно з відповідним періодом минулого року у промисловості 23 регіонів, тоді як у І півріччі 1999 року таких регіонів було 14.
Найвищий приріст обсягів промислового виробництва одержано в Закарпатській області — 43,7%, Волинській — 35,7, Херсонській — 30,9 та Кіровоградській області — 29,1, у містах Києві — 30,0 і Севастополі — 28,2%.
Падіння обсягів промислового виробництва спостерігалося у трьох областях: Одеській — 25,3%, Полтавській — 17,3, Рівненській - 4,3%.
2.1. Зведений бюджет України
Загальна сума доходів зведеного бюджету України за січень — червень 3000 року становила 20307,7 млн. грн., що на 6389,0 млн. грн., або на 45,9%, більше відповідного показника минулого року, в тому числі доходи загального фонду становили 16284,6 млн грн , спеціального — 4023,1 млн грн При цьому доходи зведеного бюджету за шість місяців поточного року за зі ставною структурою до доходів 1999 року становили 17114,3 млн грн , що на 3195,6 млн грн , або на 23%, більше відповідного показника минулого року Збільшення надходжень відбулося за такими джерелами доходів
— прибутковий податок із громадян — на 750,6 млн грн , або на 39 8%
— податок на прибуток підприємств — на 529,5 млн грн , або на 20,4%
— податок на додану вартість — на 551,1 млн грн , або на 15,6%,
— акцизний збір із вітчизняних товарів — на 109,4 млн грн , або на 17,2%,
— неподаткові надходження — на 3442,2 млн грн , або в 3,4 разу,
— цільові фонди — на 490,4 млн грн , або на 27,5%
Питома вага дохідної частини зведеного бюджету у ВВП за звітний період становила 28,47% проти 25,18% за аналогічний період минулого року
Рівень виконання доходів зведеного бюджету України за січень — червень 2000 року становив 48% річного розрахункового показника проти 40,6% за відповідний період минулого року (загального фонду 44,1%, спеціального 74,3%), у тому числі податкових надходжень — 44,9% річного розрахункового показника проти 41,4% за аналогічний період минулого року, неподаткових — відповідно 50,5% проти 26,2% у минулому році Рівень виконання доходів від операцій з капіталом до зведеного бюджету за січень — червень поточного року становив 132,6% річного розрахункового показника проти 41,3% за аналогічний період минулого року, надходжень в цільові фонди відповідно 66 9% проти 61,6% в минулому році
Платежі, що зараховані до доходів зведеного бюджету шляхом взаємо заліків та вексельних розрахунків, на 1 липня 2000 року становлять 227.3 млн грн , або 1,1% доходів зведеного бюджету
Загальна сума заборгованості зі сплати податків і зборів підприємств, організацій, об'єднань і населення на 1 липня 2000 року порівняно з початком року збільшилася на 2578,3 млн грн , або 22%, і становила 14312,5 млн грн , у тому числі заборгованість із податку на додану вартість збільшилася на 1073,8 млн грн або 19,3%, та на 1 липня поточного року становила 6639 ! млн грн , заборгованість із податку на прибуток підприємств збільшилася на 831,6 млн грн , або 34,3%, і становила 3255,7 млн грн , заборгованість з акцизного збору збільшилася на 144,1 млн грн , або 26,9%, і становила 680,6 млн грн , заборгованість із прибуткового податку з громадян збільшилася на 6,4 млн грн , або 21,1%, і становила 36,7 млн грн , заборгованість із плати за землю збільшилася на 135 млн грн , або 40,6%, і на 1 липня поточного року становила 467,4 млн грн , заборгованість із відрахувань від плати за транзит природного газу через територію України збільшилася на 125,3 млн грн або 8,9%, і становила 1532 млн грн
Видатки зведеного бюджету України за січень — червень поточного року порівняно з січнем — червнем 1999 року збільшилися на 5213,8 млн. грн., або на 36,2%, і становили 19637,2 млн. грн., у тому числі загальний фонд — 16070,2 млн. грн., спеціальний фонд — 3567 млн. грн.
Рівень виконання видатків зведеного бюджету України за цей період до розрахункового річного показника збільшився порівняно з відповідним періодом минулого року на 5,8 відсоткового пункту і становив 46,4%. Рівень виконання загального фонду становив 43,5%, спеціального фонду — 65.9%. Питома вага видатків зведеного бюджету України у ВВП за січень — червень поточного року становила 27,53% проти 26,1% за січень — червень 1999 року.
Видатки зведеного бюджету на соціальний захист і соціальне забезпечення за звітний період збільшилися порівняно з січнем — червнем минулого року на 863,3 млн. грн., або 49,76%, і становили 2598,2 млн. грн. Рівень виконання цих видатків до розрахункового річного показника збільшився порівняно з відповідним показником минулого року з 40,3 до 42,2%.
Слід зазначити, що за деякими функціями відбувається суттєве відхилення структури фактичних видатків за звітний період від структури запланованих видатків. Суттєве зменшення питомої ваги здійснених видатків порівняно з відповідним розрахунковим річним показником спостерігається з обслуговування внутрішнього державного боргу (на 2,92 відсоткових пункти), із соціального захисту та соціального забезпечення (на 1,32 відсоткових пункти), національної оборони (на 1,26 відсоткових пункти). Значне збільшення питомої ваги видатків порівняно з відповідним розрахунковим річним показником мало місце у державному управлінні (на 1,98 відсоткових пункти), на транспорті, у дорожньому господарстві, зв'язку, телекомунікаціях та інформатиці (0,99 відсоткових пункти), житлово-комунальному господарстві (на 0,86 відсоткових пункти), освіті (на 0,67 відсоткових пункти)
(див. Додаток 2).
2.2. Державний бюджет України
Загальна сума доходів державного бюджету України за січень — червень поточного року становила 14854,7 млн. грн., що на 6588,2 млн. грн., або на 79,7%, більше відповідного показника минулого року, в тому числі доходи загального фонду становили 11851,3 млн. грн., спеціального — 3003,4 млн. грн. При цьому доходи державного бюджету за шість місяців поточного року за зіставною структурою до доходів 1999 року становили 12143,6 млн. грн., що на 3877,1 млн. грн., або 46,9%, більше відповідного показника минулого року.
Збільшення надходжень відбулося за такими джерелами доходів:
— податок на прибуток підприємств — на 1864,4 млн. грн., або в 5,7 разу;
— податок на додану вартість — на 551,1 млн грн , або на 15,6%,
— акцизний збір із вітчизняних товарів — на 288,7 млн грн , або на 70,9%
— неподаткові надходження — на 2973,8 млн грн , або в 3,5 разу,
— цільові фонди — на 810,9 млн грн , або на 72,9 відсотків
Питома вага дохідної частини державного бюджету (без міжбюджетних трансфертів) у зведеному бюджеті за звітний період становила 70,64% проти 58,06% за аналогічний період минулого року
Рівень виконання доходів державного бюджету за січень — червень 2000 ροκν становив 43,8% плану на рік проти 34,6% за відповідний період мину чого року (загального фонду — 40,2%, спеціального — 67,7%), або 107,4% плану на шість місяців проти 82% за відповідний період минулого року (за гального фонду — 101,9%, спеціального — 136,3%), в тому числі податкових надходжень — 40% плану на рік і 100,3% плану на січень — червень проти відповідно 35% і 82,3% за аналогічний період минулого року, неподаткових — 474% річного плану та 118,8% плану на шість місяців проти відповідно 23,6% і 61,9% за відповідний період минулого року Рівень виконання доходів від операцій із капіталом до державного бюджету за січень — червень поточ ного року становив 92,6% плану на рік і 200,9% плану на шісгь місяців проти відповідно 40,5% та 108% за аналогічний період минулого року, надходжень в цільові фонди — 58,3% річного плану і 115,8% плану на січень — червень проти відповідно 56,2% і 111,4% у минулому році
Недовиконання надходжень до загального фонду державного бюджегу має місце за вказаними нижче джерелами доходів
Надходження за акцизним збором із ввезених на територію України товарів за шість місяців поточного року недовиконано на 43 1 млн грн , або 24,9% що пояснюється спадом у звітному періоді обсягів виробництва бен зину автомобільного на 42,7%, дизпального — на 42,3% Невиконання при значень акцизного збору за нафтопродуктами зумовлено звільненням до 1 червня π ρ важких дистилятів від справляння податку відповідно до Закону України від 02 03 2000 ρ "Про тимчасовий порядок оподаткування операцій з виготовлення та продажу нафти сирої та деяких паливно-мастильних матеріалів" Дію вказаної пільги Законом України від 13 06 2000 № 1813-ІІІ "Про внесення змін до деяких законів України" подовжено до 1 жовтня 2000 року
Основною причиною недовиконання розрахункових показників з податків на міжнародну торгівлю та зовнішні операції (96,3% до прогнозу І півріччя π ρ ) став низький рівень надходжень ввізного мита, якого за 6 місяців 2000 року до державного бюджету надійшло в сумі 588 7 млн грн , або 93 9% до планового показника звітного періоду та 35,7% — до річного плану, а також мита на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності, якого за звітний період державним бюджетом отримано в сумі 492,1 млн грн , або 85,7% до плану на шість місяців поточного року.
Причиною недовиконання вказаних платежів є значне падіння обсягів оподатковуваного імпорту, який, за даними Держмитслужби, за січень — травень п. р. становив лише 16,8% при врахованих у прогнозних розрахунках надходжень до бюджету на рівні 40%. Усе це зумовлено структурними змінами імпортованої продукції, де переважає частка імпорту з країн, з якими діють угоди про вільну торгівлю, а по інших країнах — імпорт товарів, що оподатковується за нижчими або нульовими ставками імпортного мита.
Поліпшенню стану мобілізації доходів бюджету сприятиме введення нового механізму сплати до бюджету коштів за послуги щодо транзиту природного газу. В зв'язку з цим Мінфіном напрацьовані пропозиції до проекту Положення про надходження частини виручки від реалізації газу, що отримується як плата за транзит природного газу через територію України, які ще 6 квітня 2000 року направлені до Мінекономіки. За підготовку вказаного проекту положення для подання до Кабінету Міністрів України відповідає Міністерство економіки України.
Видатки державного бюджету України за січень — червень поточного року порівняно з січнем — червнем 1999 року збільшилися на 5628,9 млн. грн., або на 64,6%, і становили 14345,5 млн. грн., у тому числі загальний фонд — 11694,7 млн. грн., спеціальний фонд — 2650,8 млн. грн.
Рівень виконання видатків державного бюджету України за цей період до планових призначень на рік збільшився порівняно з відповідним показником минулого року на 7,6 відсоткових пункти і становив 42,3% (із загального фонду — 39,6%, із спеціального — 59,7%). Рівень виконання видатків загального фонду державного бюджету за січень — червень поточного року до плану на цей період становив 89,8%.
Питома вага видаткової частини державного бюджету (без міжбюджетних трансфертів) у зведеному бюджеті України збільшилася з 53,09% за січень — червень 1999 року до 62,04% за січень — червень поточного року.
Видатки на соціальний захист і соціальне забезпечення за січень — червень поточного року збільшилися порівняно з січнем — червнем 1999 року на 862,6 млн, грн., або у 2 рази, і становили 1702,6 млн. грн. Рівень виконання цих видатків до річного плану збільшився порівняно з відповідним показником минулого року з 38 до 45,7%, а рівень виконання цих видатків із загального фонду до плану на січень — червень становив 101,2%.
Видатки на освіту за звітний період збільшилися порівняно із січнем — червнем минулого року на 553,8 млн. грн., або у 2,2 разу, і становили 1017,9 млн. грн. Рівень виконання цих видатків до річного плану збільшився порівняно з відповідним показником минулого року з 31,3 до 44%, а рівень виконання цих видатків із загального фонду до плану за січень — червень становив 85%.
Видатки на охорону здоров'я за січень — червень поточного року збільшилися порівняно з відповідним періодом 1999 року на 93,1 млн. грн., або у
1,7 разу, і становили 223 млн грн Рівень виконання цих видатків до річного плану збільшився порівняно з відповідним показником минулого року з 22 4 до 31,1%, а рівень виконання цих видатків із загального фонду до плану на І півріччя становив 67,6%
Видатки державного бюджету на заходи, пов'язані з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи та соціальним захистом населення, за січень — червень поточного року збільшилися порівняно з відповідним періодом минулого року на 29 млн грн , або на 4,2%, і становили 726 8 млн грн Рівень виконання цих видатків до річного плану збільшився порівняно з відповідним показником минулого року з 40 до 40 1% а рівень виконання цих видатків із загального фонду до плану за січень — червень становив 95,7%
Видатки державного бюджету України на промисловість та енергетику за звітний період збільшилися порівняно з січнем — червнем 1999 року на 88 2 млн грн , або на 10,4%, і становили 933,6 млн грн Рівень виконання цих видатків до річного плану збільшився порівняно з відповідним показником минулого року з 40,2 до 42,9%, а рівень виконання цих видач ків із загально го фонду до плану за січень — червень становив 102,7%
Видатки державного бюджету на паливно-енергетичний комплекс виконані на 43,8% до плану на рік та із загального фонду на 103,4% до плану на І півріччя.
Видатки на покриття заборгованостей, що виникли у попередні роки із заробітної плати працівників бюджетних установ, грошового забезпечення, стипендій та інших соціальних виплат, за січень — червень поточного року збільшилися порівняно з січнем — червнем минулого року на 58,2 млн ірн або у 2,3 разу, і становили 102,7 млн грн. Рівень виконання цих видатків до річного плану збільшився порівняно з відповідним показником минулого року з 4,2 до 95%, а рівень виконання цих видатків із загального фонду до плану на І півріччя становив 105,5% (див. Додаток 3).
Серед інших функцій видатків вище за загальний рівень виконання державного бюджету до річного плану здійснені видатки за такими напрямами
— видатки на державне управління за січень — червень поточного року збільшилися порівняно з відповідним періодом 1999 року на 696,8 млн грн або у 2,7 разу, і становили 1110,5 млн грн Рівень виконання цих видатків до річного плану збільшився порівняно з відповідним показником минулого року з 38,9 до 53,7%, а рівень виконання цих видатків із загального фонду до плану на січень — червень становив 79,2%,
— видатки на правоохоронну діяльність і гарантування безпеки держави за січень — червень поточного року збільшилися порівняно з відповідним періодом 1999 року на 494,5 млн грн , або у 1,9 разу і становили 1050,3 млн грн Рівень виконання цих видатків до річного плану збільшився порівняно з відповідним показником минулого року з 33,6 до 52,5%, а рівень виконання цих видатків із загального фонду до плану на січень — червень становив 101,2%;
— видатки на цільові фонди за січень — червень поточного року збільшилися порівняно з відповідним періодом 1999 року на 647,8 млн. гри., або у 3 рази, і становили 970,2 млн. грн. Рівень виконання цих видатків до річного плану збільшився порівняно з відповідним показником минулого року з 40,6 до 49,6%;
— видатки на фундаментальні дослідження і сприяння науково-технічному прогресу за січень — червень поточного року збільшилися порівняно з відповідним періодом 1999 року на 98,2 млн. гри., або у 1,7 разу, і становили 236.7 млн. грн. Рівень виконання цих видатків до річного плану збільшився порівняно з відповідним показником минулого року з 27,1 до 43,5%, а рівень виконання цих видатків із загального фонду до плану на січень — червень становив 68,7%;
— видатки на культуру і мистецтво за звітний період збільшилися порівняно з січнем — червнем 1999 року на 16,5 млн. грн., або у 1,7 разу, і становили 41,3 млн. грн. Рівень виконання цих видатків до річного плану збільшився порівняно з відповідним показником минулого року з 15,1 до 28%, а рівень виконання цих видатків із загального фонду до плану на січень — червень становив 72,6%.
Дотації місцевим бюджетам за звітний період збільшилися порівняно з січнем — червнем минулого року на 1161,5 млн. грн., або у 2,4 разу, і становили 2016,5 млн. грн. Рівень виконання цих видатків до річного плану збільшився порівняно з відповідним показником минулого року з 41,8 до 50,5%, а рівень виконання цих видатків із загального фонду до плану на січень — червень становив вже 124,3%.
Серед захищених статей видатків загального фонду державного бюджету України на 2000 рік за економічною структурою вище за загальний рівень виконання державного бюджету до річного плану здійснені видатки на:
— поточні трансферти органам державного управління інших рівнів — 54%;
— оплата роботи працівників бюджетних установ — 44,3%;
— поточні трансферти населенню — 43,8%;
— нарахування на заробітну плату — 40,6%.
2.3. Місцеві бюджети України
Загальна сума доходів місцевих бюджетів за січень — червень 2000 року становила 8125,6 млн грн , що на 1228,6 млн грн , або на 17,8%, більше за відповідний показник минулого року, в тому числі доходи загальною фонду становили 7052,2 млн гри , спеціального — 1073,4 млн гри При цьому до ходи місцевих бюджетів за шість місяців поточного року за зіставною структурою до доходів 1999 року становили 7643,4 млн грн , що на 746,3 млн гри або 10,8%, більше за відповідний показник минулою року (див. Додаток 4).
Збільшення надходжень відбулося за такими джерелами доходів
— прибутковий податок із громадян — на 1314 млн гри , або в 2 рази,
— плата за землю — на 56,2 млн грн , або на 11,6%,
— неподаткові надходження — на 468,3 млн грн , або в 2,9 разу
Питома вага дохідної частини місцевих бюджетів (без міжбюджетних трансфертів) ν зведеному бюджеті за звітний період становила 29,36% проти 41,94% за аналогічний період минулого року
Рівень виконання доходів місцевих бюджетів за січень — червень 2000 ροκν становив 59,4% річного розрахункового показника проти 52,4% за відповідний період минулого року (загального фонду — 55,5%, спеціального — 110%), ν тому числі податкових надходжень — 56,3% річного розрахункового показника проти 52 5% за аналогічний період минулого року неподаткових — відповідно 82,8% проти 54,2% у минулому році Надходження в цільові фонди за січень — червень поточного року в 3,3 разу перевищують річний розрахунковий показник проти виконання на рівні 73,2% річного розрахункового показника в минулому році
Платежі, що зараховані до доходів місцевих бюджетів шляхом взаємозаліків та вексельних розрахунків, на 1 липня 2000 року становлять 186 2 млн грн або 2,3% доходів місцевих бюджетів
Найвищий рівень виконання дохідної частини місцевих бюджетів за січень — червень 2000 року має місце в Київській області — 82,9% річного розрахункового показника, м Києві — 73,4%, в областях Львівській — 65 9%, Сумській — 65,3%, Житомирській — 62,3%
Найнижчий рівень виконання дохідної частини місцевих бюджетів за звітний період має місце в Луганській області — 50,2% річного розрахункового показника, в областях Чернівецькій — 52,3%, Вінницькій — 52,4%
Слід зазначити, що за січень — червень поточного року має місце нерівномірний рівень фінансування видатків, зокрема рівень виконання видатків на засоби масової інформації до річного розрахункового показника становив 386%, будівництво — 244,3%, державне управління — 185,5%, правоохоронну діяльність і гарантування безпеки держави — 131%, національну оборону — 123,5%, фізичну культуру і спорт — 108,7%, транспорт, дорожнє господарство зв'язок, телекомунікації та інформатику — 90,2% В той же час існує ряд функцій, які здійснені нижче за загальний рівень виконання місцевих бюджетів, зокрема соціальний захист і соціальне забезпечення — 36,8% до розрахункового річного показника, попередження і ліквідація надзвичайних ситуацій та наслідків стихійного лиха — 37,4%, охорона здоров'я — 47,4%, інші послуги, пов'язані з економічною діяльністю, — 47,5%, освіта — 51,5%
Збільшення порівняно з січнем — червнем минулого року зазнали видатки за такими напрямами
— видатки місцевих бюджетів на охорону здоров'я за січень — червень поточного року збільшилися порівняно з січнем — червнем минулого року на 417,9 млн грн , або на 29,6%, і становили 1830,8 млн грн Рівень виконання цих видатків до розрахункового річного показника порівняно з відповідним періодом 1999 року збільшився з 42,2 до 47,4%
— видатки на освіту за звітний період збільшилися порівняно з січнем — червнем 1999 року на 361,9 млн грн , або на 23,7%, і становили 1886,6 млн грн Рівень виконання цих видатків до розрахункового річного показника збільшився порівняно з відповідним показником минулого року з 47 9 до 51,5%
Значне збільшення питомої ваги видатків у загальній сумі видатків порівняно з січнем — червнем минулого року відбувається за такими статтями
— охорона здоров'я — на 2,66 відсоткових пункти,
— освіта — на 1,75 відсоткових пункти,
— державне управління — на 1,27 відсоткових пункти
Найвищий рівень виконання видаткової частини за місцевими бюджетами має місце у м Києві — 115,3%, Запорізькій області — 76,8, Київській — 68,7, Одеській — 65,4, Автономній Республіці Крим — 64, Львівській — 63,3, Сумській — 63, Харківській області — 62,2%
Найнижчий рівень виконання видаткової частини за місцевими бюджетами має місце у Тернопільській області — 44,1%, Луганській — 45,1, Чернівецькій — 45,8, Хмельницькій — 46,2, Рівненській області — 46,3%
Найнижчий рівень виконання соціальних видатків має місце у таких областях
— у галузі освіти Херсонська область — 37,3% річного розрахункового показника, Хмельницька — 38,9%, Тернопільська — 42,3% відповідно
— охорони здоров'я Хмельницька — 36,4% розрахункового річного показника, Запорізька та Черкаська області — по 36,5%, Тернопільська — 40%
— соціального захисту та соціального забезпечення Івано-Франківська область — 17,7% річного розрахункового показника. Рівненська та Луганська — по 21,7%, Тернопільська область — 21,8%
2.4. Дефіцит бюджету
За січень — червень поточного року профіцит державного бюджету становив 509,2 млн. грн., за січень — червень минулого року дефіцит державного бюджету становив 450,1 млн. грн.
Якщо за січень — червень 1999 року дефіцит державного бюджету становив 0,81% ВВП при річному плані дефіциту 1 відсоток ВВП, то за січень — червень поточного року має місце профіцит державного бюджету, який становить 0,71% ВВП при бездефіцитному бюджеті на 2000 рік.
За січень — червень поточного року профіцит зведеного бюджету становив 670,4 млн. грн., за січень — червень минулого року дефіцит зведеного бюджету становив 504,7 млн. грн.
2.5. Державний борг
На 01.06.2000 року сума державного боргу України становила 80488 млн. грн. З них державний внутрішній борг становив 23099,9 млн. грн., або 28,7%, державний зовнішній борг — 57388,2 млн. грн. (10599,2 млн. доларів США), або 71,3%.
У структурі державного внутрішнього боргу заборгованість перед юридичними особами становить 12528,9 млн. грн., або 54,24% у загальній сумі державного внутрішнього боргу, заборгованість перед банківськими установами становить 10570 млн. грн., або 45,76% відповідно. Інша внутрішня заборгованість становить 954,7 млн. грн., або лише 0,004% у загальній сумі державного внутрішнього боргу.
Видатки на обслуговування державного боргу за січень — червень поточного року становили 2176,6 млн. грн., або 36,5% річного плану, в тому числі видатки на обслуговування внутрішнього державного боргу становили 287,6 млн. грн., або 15,5% річного плану, а видатки на обслуговування зовнішнього державного боргу — 1889 млн. грн., або 46%. За січень — червень 1999 року видатки на обслуговування державного боргу становили 1571,1 млн. грн., або 44,3% річного плану, в тому числі видатки на обслуговування внутрішнього державного боргу становили 416,6 млн. грн., або 44,3% річного плану, а видатки на обслуговування зовнішнього державного боргу — 1154,6 млн. грн., або 57,5% відповідно статтею 18 цього Закону. Такі рішення Кабінету Міністрів України набирають чинності з дня їх прийняття.
Кабінет Міністрів України має право брати зобов'язання, які випливають з визначених у частинах першій та другій цієї статті документів, у тому числі щодо відмови від суверенного імунітету в можливих судових справах, пов'язаних з поверненням позик та звільненням платежів згідно з угодами від будь-яких комісій протягом дії кредитної угоди.
Стаття 23. Державні гарантії (поручительства, векселі, інші гарантійні інструменти) покриття ризиків нерезидентів, пов'язаних з кредитуванням суб'єктів підприємницької діяльності України, можуть надаватися виключно під зустрічні безвідкличні та безумовні гарантії банків України, фінансові показники яких відповідають вимогам, визначеним Національним банком України. Зазначені зустрічні гарантії мають видаватися на повну суму виданих державних гарантій, загальний обсяг яких у 2000 році не може перевищувати 600 млн. гривень.
Суб'єкти підприємницької діяльності України позичальники іноземних кредитів, щодо яких надані державні гарантії (поручительства, векселі, інші гарантійні інструменти), сплачують до Державного бюджету України плату за їх отримання, розмір якої встановлюється Міністерством фінансів України.
ІІІ. Аналіз видаткової частини державного бюджету України
3.1. Законодавчі нормативні акти щодо видаткової частини державного бюджету України
Стаття 24. Затвердити бюджетні призначення головним розпорядникам коштів Державного бюджету України на 2000 рік згідно з додатком № 2 до цього Закону.
Установити, що розпорядники коштів державного бюджету мають право брати зобов'язання на здійснення видатків або платежів Державного бюджету України тільки в межах відповідних бюджетних асигнувань, встановлених їм на 2000 рік у порядку, визначеному Міністерством фінансів України. Облік бюджетних асигнувань та контроль за їх дотриманням здійснюється Державним казначейством України.
Якщо після прийняття цього Закону повноваження щодо виконання функцій або надання послуг, на які затверджене бюджетне призначення, передаються відповідно до законодавства України від одного головного розпорядника коштів державного бюджету іншому, то дія бюджетного призначення не припиняється і може застосовуватися в межах, визначених цим Законом для виконання тих же функцій чи надання тих же послуг головним розпорядником коштів державного бюджету, якому це повноваження передано.
Дозволити Міністерству фінансів України у виключних випадках за обгрунтованим поданням головного розпорядника коштів Державного бюджету України здійснювати перерозподіл його бюджетних призначень по загальному
фонду в межах їх загального обсягу за погодженням із Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
При цьому забороняється збільшення бюджетних призначень на:
державне управління за рахунок зменшення бюджетних призначень по інших розділах функціональної класифікації видатків бюджету;
оплату праці працівників бюджетних установ за рахунок зменшення інших видатків;
капітальні видатки за рахунок зменшення бюджетних призначень на поточні видатки.
Стаття 25. Установити, що видатки спеціального фонду Державного бюджету України на 2000 рік здійснюються виключно через спеціальні реєстраційні рахунки бюджетних установ і організацій в органах Державного казначейства України та рахунки закордонних дипломатичних установ України.
Видатки спеціального фонду мають постійне бюджетне призначення, яке дає право провадити їх незалежно від обсягів, затверджених згідно з додатком № 2 до цього Закону, в межах і за рахунок відповідних надходжень до спеціального фонду згідно із законодавством, якщо цим законом не встановлено інших обмежень, та використовувати залишки коштів спеціального фонду на кінець бюджетного року за цільовим призначенням у наступному бюджетному році.
Стаття 26. Затвердити такий перелік захищених статей видатків загального фонду Державного бюджету України на 2000 рік за економічною структурою видатків:
оплата праці працівників бюджетних установ (код 1110);
нарахування на заробітну плату (код 1120);
придбання медикаментів та перев'язувальних матеріалів (код 1132);
забезпечення продуктами харчування (код 1133);
виплата процентів за державним боргом (код 1200);
трансферти населенню, пов'язані з соціальним захистом та забезпеченням (в тому числі пенсії, повернення заощаджень громадян) (код 1340);
трансферти місцевим бюджетам (код 1320).
Установити, що фінансування витрат Державного бюджету України по захищених статтях та по соціальному захисту інвалідів провадиться в першочерговому порядку та пропорційно по розпорядниках коштів Державного бюджету України.
При формуванні місцевих бюджетів оплата праці працівників бюджетних установ, нарахування на заробітну плату та погашення заборгованості по цих статтях за минулі роки планується в повному обсязі.
Заборонити здійснення оплати праці працівників бюджетних установ та виплату пенсій, в тому числі погашення заборгованості за минулі роки, в негрошовій формі.
Стаття 27. Установити, що у 2000 році 10 відсотків коштів в іноземній валюті, отриманих за вчинення консульських дій за межами України відповідно до пункту 2 статті 6 цього Закону, спрямовуються в установленому порядку на непередбачені витрати, пов'язані з наданням матеріальної допомоги потерпілим за кордоном громадянам України; оформленням та оплатою послуг іноземних ритуальних служб у випадку смерті громадян України, що настала під час їх перебування за кордоном; оплатою праці тимчасово прийнятих на місці (за трудовою угодою) працівників для виконання термінових робіт в консульських відділах посольств України за кордоном; придбанням обладнання, включаючи транспортні засоби, для консульських відділів дипломатичних представництв України за кордоном.
З метою належного технічного оснащення консульських установ по всій системі Міністерства закордонних справ України в цілому надати йому право перерозподіляти зазначені видатки підвідомчих закордонних установ, а також централізовано використовувати їх для розвитку консульської служби.
Решта суми коштів в іноземній валюті, отриманих за вчинення консульських дій за межами України, зараховується до доходів загального фонду Державного бюджету України і використовується на поточне утримання дипломатичних представництв України за кордоном та придбання і будівництво приміщень для їх розміщення в межах загальних видатків, передбачених в Державному бюджеті України на ці цілі.
Стаття 28. Фінансування витрат, пов'язаних з утриманням працівників дипломатичних представництв та консульських установ України за кордоном, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, провадиться виключно через Міністерство закордонних справ України.
Стаття 29. Установити, що у 2000 році кошти, отримані згідно з окремими пунктами статті 6 цього Закону, спрямовуються відповідно на:
фінансування в установленому порядку державних капітальних вкладень .на пускових об'єктах Чорнобильської будівельної програми відповідно до переліків, затверджених Кабінетом Міністрів України (за рахунок доходів, визначених пунктом 4 статті 6 цього Закону);
здійснення державного пробірного контролю (за рахунок доходів, визначених пунктом 5 статті 6 цього Закону);
потреби Збройних сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів відповідно до кошторисів, затверджених у встановленому порядку (за рахунок доходів, визначених пунктом 6 статті 6 цього Закону);
авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях (за рахунок доходів, визначених пунктом 7 статті 6 цього Закону);
здійснення видатків Фонду соціального страхування України (за рахунок доходів, визначених пунктом 12 статті 6 цього Закону);
забезпечення організації повітряного руху (за рахунок доходів, визначених пунктом 13 статті 6 цього Закону);
морську і річкову транспортну діяльність та участь України у міжнародних організаціях морського і річкового транспорту (за рахунок доходів, визначених пунктом 14 статті 6 цього Закону).
Стаття 30. Кабінету Міністрів України у першому кварталі 2000 року до завершення процесу реорганізації системи органів державної влади здійснювати видатки за відомчою класифікацією державного бюджету, що діяла до введення в дію цього Закону, з подальшим перерозподілом фактично проведених видатків між головними розпорядниками коштів державного бюджету відповідно до затвердженого цим Законом переліку головних розпорядників коштів державного бюджету.
Стаття 31. Зупинити на 2000 рік дію окремих положень Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", визначених статтею 24 Закону України "Про Державний бюджет України на 1999 рік" (Відомості Верховної Ради України, 1999 p., № 8, ст.59).
Стаття 32. Починаючи з 1 січня 2000 року відшкодування відповідно до законів України шкоди, завданої громадянам незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду, та відшкодування збитків, заподіяних знищенням або пошкодженням майна, що належало суддям чи працівникам правоохоронних органів, членам їх сімей або близьким родичам, здійснюється з Державного бюджету України Головним управлінням Державного казначейства України за рахунок коштів на утримання судів. Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, а також інших центральних органів виконавчої влади, незаконними діями працівників яких була завдана шкода громадянам або працівниками яких є постраждалі.
Стаття 33. Установити, що у 2000 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" здійснюється у таких розмірах: інвалідам війни І групи — 150 гривень, інвалідам війни II групи — 120 гривень, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, — 55 гривень, інвалідам війни III групи, учасникам бойових дій, членам сімей загиблих та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій і учасників війни, визнаних за життя інвалідами, — 40 гривень.
Стаття 34. Зупинити на 2000 рік дію статті 44 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" (Відомості Верховної Ради України, 1999р., № 45, ст. 397) в частині проведення бюджетними установами та організаціями відрахувань профспілковим організаціям на культурно-масову і фізкультурну роботу.
Стаття 35. Дозволити Кабінету Міністрів України зробити у 2000 році внесок у розмірі 50.000 тис. гривень до статутного фонду відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" за рахунок коштів Державного бюджету України, отриманих від управління державним майном.
Стаття 36. При формуванні державного замовлення з виготовлення речового майна та постільних речей у 2000 році для установ та організацій Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Державної митної служби України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України, органів і установ виконання покарань в першу чергу враховуються можливості виробничих потужностей щодо виконання цих замовлень на підприємствах пенітенціарної системи України та підприємствах громадських організацій інвалідів.
Стаття 37. Установити, що закупівля сільськогосподарської продукції та продовольства для Збройних сил України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також інших бюджетних установ, що здійснюють заготівлю сільськогосподарської продукції і продовольства, проводиться тільки у вітчизняних товаровиробників на конкурсній основі.
Стаття 38. Фінансування витрат у 2000 році з Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення здійснюється за рахунок коштів державного бюджету в обсязі, визначеному статтею 24 цього Закону.
Доходи, додатково отримані від погашення заборгованості (недоїмки) із збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, понад обсяги, визначені у статті 3 цього Закону, у сумі 68.000 тис. гривень, спрямовуються на державні капітальні вкладення зазначеного Фонду.
Кабінету Міністрів України забезпечити першочергове фінансування видатків на заходи, пов'язані із соціальним захистом громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи.
Стаття 39. Установити, що у 2000 році у разі недоотримання загальних доходів або державних запозичень для фінансування загального фонду Державного бюджету України порівняно із затвердженими більш як на 10 відсотків Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства фінансів України не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем, в якому сталося фактичне недоотримання зазначених загальних доходів або державних запозичень, може обмежувати загальні видатки розпорядників коштів Державного бюджету України з урахуванням першочерговості та повноти фінансування захищених статей видатків, визначених статтею 26 цього Закону, про що у день прийняття такого рішення повідомляється Верховна Рада України.
3.1.1. Видатки на соціальний захист населення
Результатом діяльності галузей соціальної сфери є створення духовних цінностей, соціально-культурних і побутових послуг.
Об'єктом впливу соціальної сфери є матеріальне виробництво. Однак зміст цього впливу може розглядатися тільки як двосторонній процес з обміну результатами праці, що становить основу економічних, в тому числі фінансових відносин.
Галузі соціальної сфери активно впливають на збільшення обсягу ВВП, прискорення науково-технічного прогресу, зростання продуктивності праці, підвищення кваліфікації робочої сили і є одним з важливих факторів зростання ефективності виробництва.
Однак функціонування галузей соціальної сфери багато в чому залежить від удосконалення фінансових відносин в них, які складаються в процесі руху різноманітних за джерелами, призначенням, порядком формування та використання фондів фінансових ресурсів. Структура цих відносин досить різноманітна. Вона включає відносини підприємств, організацій, установ та галузей з бюджетом, внутрішньо- та міжгалузеві відносини, відносини з населенням.
У галузях соціальної сфери використовуються значні фонди фінансових ресурсів. Вони становлять більше ніж ЗО % валового внутрішнього продукту. Крім того, галузі соціальної сфери щороку отримують у своє розпорядження кошти за надані послуги та виконані роботи.
Зміна економічної системи зачіпає всі структури суспільства, в тому числі соціальну сферу. Насамперед тут необхідні зміни в системі бюджетного фінансування та широкий розвиток госпрозрахункових відносин.
Зростають вимоги до методів організації та планування доходів і витрат галузей соціальної сфери на всіх рівнях управління. При плануванні бюджетних асигнувань, власних доходів, витрат установ і організацій цієї сфери мають застосовуватися нові методологічні рішення.
Однією з найважливіших умов підвищення наукового обґрунтування планування витрат, що направляються з бюджету на соціальний розвиток, є застосування довгострокових економічних нормативів та фінансових норм. Більш широко мають використовуватися економічні методи стимулювання якості роботи цих установ та раціонального використання асигнувань, що виділяються з бюджету.
Економічні нормативи, що регулюють фінансові відносини в соціальній сфері, мають відображати можливості держави щодо задоволення потреб регіону чи установи в фінансових ресурсах для реалізації завдань поточних та перспективних планів соціального розвитку. Крім того, нормативи мають виражати оптимальне співвідношення інтересів у розподілі фінансових ресурсів держави і населення окремих регіонів. Такими нормативами можуть стати розміри бюджетних асигнувань на відповідний показник, передбачений програмою для цієї території чи установи.
Зазначені нормативи встановлює Кабінет Міністрів України, як правило, на 5—10 років. Вони можуть визначатися на одного жителя, одного учня, одну установу тощо. Нормативи є вихідною величиною, яка відображає гарантію держави для задоволення потреб соціального забезпечення. Витрати на зазначені цілі можуть збільшуватися за рахунок доходів, які отримує установа, або за рахунок додаткових джерел, вишуканих місцевими Радами народних депутатів.
Важливою умовою поліпшення планування витрат на утримання установ соціальної сфери є розробка фінансових норм витрат за їхніми статтями. За своїм змістом фінансова норма — це науково обґрунтований розмір витрат фінансових ресурсів на різні види діяльності установ в розрахунку на відповідну одиницю. Це форма реалізації економічного нормативу за рахунок бюджетних ресурсів. Вона є вартісним вираженням матеріальних і трудових витрат. Точність та обґрунтованість норм залежать від правильного визначення факторних ознак, що обумовлюють їхню абсолютну величину.
В організаційному плані розрахунок фінансових норм для бюджетних установ має здійснюватися за такою моделлю:
спочатку розраховують індивідуальні норми за статтями витрат бюджетної установи; потім на основі індивідуальних норм розробляють укрупнені, потім на основі Їх — зведені фінансові норми бюджетної установи. Індивідуальні норми використовують при плануванні на рівні бюджетної установи, укрупнені — міністерства чи відомства, зведені — держави чи області.
Розробку фінансових норм витрат на утримання соціально-культурних установ слід здійснювати силами міністерств та відомств з залученням науково-дослідних організацій. Ці норми мають уточнюватися і переглядатися один раз на 5— 10 років, крім випадків, що зумовлюються зміною чинних нормативних актів згідно з рішенням Уряду. Потрібна система матеріального стимулювання персоналу цих установ за дотримання режиму економії у використанні коштів та поліпшенні якості обслуговування. Одним з таких стимулів може бути, наприклад, можливість використовувати на соціальні та виробничі потреби зекономлені порівняно з установленими нормами асигнування згідно з кошторисом витрат за умови виконання показників діяльності.
Важливість розробки науково обґрунтованих норм витрат установами соціальної сфери зумовлена також тим, що індивідуальні норми їхніх витрат є вихідною базою при зведеному бюджетному плануванні. Тепер в зведеному плануванні використовуються укрупнені норми, які мають ліквідувати різницю у рівні витрат в територіальному розрізі. Однак такі норми у більшості випадків установлюються на основі звітних даних за минулий період. Це не дає змоги враховувати ступінь задоволення потреб залежно від сфери та специфіки діяльності установ соціальної сфери.
Одним з найважливіших завдань поліпшення використання ресурсів, що виділяються на утримання соціально-культурних установ, є послідовне впровадження госпрозрахункових форм фінансування їх, зокрема самофінансування. Для цього уже є необхідні економічні передумови, що вимагають відповідних організаційних змін, насамперед у сфері фінансового планування. Сутність питання полягає в тому, що сучасні масштаби та рівень діяльності соціально-культурних установ суттєво змінюють співвідношення джерел фінансування витрат. При переважанні бюджетних асигнувань в структурі фінансових ресурсів, що знаходяться в розпорядженні цих установ, зростає частка позабюджетних джерел.
В останні роки спостерігається зростання асигнувань підприємств та організацій в народну освіту, підготовку кадрів, охорону здоров'я, науку і культуру. Це зумовлено зростанням вимог виробництва до якісних показників діяльності установ цієї сфери.
Найзначніші фінансові ресурси, крім бюджетних коштів, мають у своєму розпорядженні вищі навчальні заклади. З 1990 по 1995 p. вони зросли більш ніж у 100 разів і становлять більше 40 % загальної суми фінансових ресурсів, що знаходяться у розпорядженні вузів. Основними джерелами позабюджетних коштів є надходження за виконані госпрозрахункові науково-дослідні роботи, від курсових заходів, плати студентів за навчання, продажу машинного часу ЕОМ, здавання в оренду на період літніх канікул гуртожитків тощо.
Викладене дає підстави для таких висновків:
зміна структури фінансових ресурсів, що знаходяться в розпорядженні цих установ, об'єктивно обумовлена змінами в їхній діяльності;
практика фінансового планування в установах соціальної сфери не відповідає сучасним вимогам. Методи розподільчого планування потреби в бюджетних ресурсах та позабюджетних коштів не передбачають необхідного взаємозв'язку та узгодження;
діючий порядок планування не створює умов для раціонального та ефективного використання фінансових ресурсів, впровадження прогресивних норм і нормативів, дотримання режиму економії.
3.1.2. Видатки на фінансування науки і культури
В сучасних умовах виробництво потребує не тільки досконалих технічних засобів, а й постійного розвитку головної виробничої сили суспільства — людини. Без високої загальної культури працівників, спеціальних знань, належної професійної підготовки сучасне виробництво розвиватися не може.
На розвиток системи народної освіти направляються значні матеріальні та фінансові ресурси. Основним джерелом фінансування витрат на народну освіту, науку і культуру є державний бюджет.
Система народної освіти в нашій країні є єдиним комплексом послідовно пов'язаних між собою ланок виховання і навчання: дошкільне виховання, загальна середня освіта, позашкільне виховання, професійно-технічне навчання, середня спеціальна і вища освіта. Це закріплено в Законі України "Про освіту", прийнятому 23 травня 1991 p., та змінами і доповненнями від 23 березня 1996 p., де серед основних принципів державної політики в галузі освіти визначені такі:
доступність для кожного громадянина усіх форм і типів освітних послуг, що надаються державою;
рівність умов кожної людини для повної реалізації її здібностей, таланту, всебічного розвитку;
гуманізм, демократизм, пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей;
органічний зв'язок з світовою та національною історією, культурою, традиціями;
незалежність освіти від політичних партій, громадських і релігійних організацій.
Україна на сьогоднішній день має розгалужену систему державної освіти, яка за кількісними показниками відповідає рівню розвинених країн світу. Однак за якісними показниками, характером завдань і можливостями, технологією
їх використання вона не задовольняє потреб населення України (табл. 3.1).
Таблиця 3.1.
Показник | 1990 | 1994 | 1995, %до 1990 |
Дошкільні заклади, тис. | 24,5 | 23 | 0,94 |
Кількість дітей, млн чол. | 2,4 | 1,9 | 0,79 |
Охоплення дітей дошкільним вихованням, % | 57,2 | 48,5 | 0,85 |
Загальноосвітні навчально-виховні заклади | 21825 | 22279· | 102,1 |
Кількість у них учнів, тис. чол. | 7132 | 7125 | 99,9 |
Вищі навчальні заклади І—II рівнів акредитації | 742 | 778·* | 104,9 |
Кількість студентів, тис. чол. | 757 | 645 | 85,2 |
Вищі навчальні заклади III—IV рівнів акредитації | 149 | 232·· | 155,7 |
Кількість студентів, тис. чол. | 881,3 | 888,5 | 100,8 |
За попередніми даними.
* Включаючи 52 приватних заклади на 5,6 тис. учнів.
** Включаючи заклади Міністерства внутрішніх справ. Міністерства оборони та недержавні.
Першою ланкою системи освіти є дошкільне виховання. В Україні є різні як за формою власності, так і за змістом, а також профілем роботи типи дошкільних закладів, зокрема дитячі садки художньо-естетичного, фізкультурно-оздоровчого, природничого і гуманітарного напрямів. На початок 1995 p. в Україні функціонувало 22,4 тис. дошкільних закладів, в яких налічувалось 2,1 млн місць.
Загальноосвітня школа є найбільшою структурною частиною системи освіти. Порівняно з 1990 p. у 1995 p. загальна кількість шкіл збільшилася на 565, у тому числі початкових — на 103, середніх — на 1087, з них на селі — відповідно на 20 і 685 шкіл. Водночас кількість неповних середніх шкіл зменшилася на 665, у тому числі у сільській місцевості — на 490, що є негативною тенденцією.
У денних школах навчається 6972,2 тис. учнів, у тому числі в другу і третю зміни — понад 1 млн, або 15,7 %, зокрема в містах — 21,6, селах — 3,2 %. Крім загальноосвітніх шкіл в Україні працюють навчально-виховні інтернати. Вони створені для дітей, які потребують соціальної підтримки і реабілітації. В інтернатах виховується 137 тис. дітей. В Україні створено 66 дитячих будинків сімейного типу.
У 1995 p. у 35 школах-інтернатах для дітей-сиріт та дітей, що залишилися без піклування батьків, виховувалось 7,8 тис. дітей, у 37 дитячих будинках — 2,9 тис. дітей.
В останні роки у системі шкільного навчання відбуваються негативні процеси — зменшується кількість учнів у старших класах (з 940 тис. в 1990 p. до 645 тис. чол. у 1995 p.). Це може призвести до негативних наслідків для освітнього потенціалу населення України.
Майже у половині населених пунктів зовсім немає шкіл, у тому числі у 300 сіл з населенням понад 300 чол. Проблема здобуття повноцінної освіти кожною дитиною з сільської місцевості залишається надзвичайно гострою, особливо у малокомплектних школах, а на селі такою є кожна п'ята сільська школа.
Спостерігаються велика плинність вчителів, перехід їх на роботу в інші галузі. Дефіцит педагогічних кадрів найбільше відчувається в індустріальне розвинених областях.
Із загальної кількості шкільних будівель 1088, або 3 %, перебувають в аварійному стані, 3517 (9,8 %) потребують капітального ремонту. У 1994 p. збудовано шкільних приміщень на 68,1 тис. місць, що на 18,7 тис. менше, ніж у 1993 p. Дуже складно вирішується питання організації харчування дітей, забезпечення їх одягом, взуттям, ліками.
Серед освітніх закладів важлива роль належить професійно-технічним. У системі професійної освіти функціонує 1197 навчальних закладів, в яких навчається 577 тис. учнів.
Важливим завданням Уряду є здійснення заходів, спрямованих на реформування системи професійно-технічної освіти. Має бути визначено обґрунтований державний перелік робітничих спеціальностей і професій, який містив би нові типи професійно-технічних закладів, прогресивні форми організації підготовки кваліфікованих робітників, та систематично здійснюватися пошук додаткових джерел фінансування. Професійно-технічним училищам слід планувати державне завдання з навчання тимчасово незайнятого населення, що має важливе значення в умовах високого рівня прихованого безробіття. З метою фінансового самозабезпечення у професійно-технічних училищах потрібно створювати навчально-виробничі об'єднання, малі підприємства, молодіжні орендні бригади, госпрозрахункові дільниці тощо.
Україна має розвинену мережу вищих навчальних закладів. У 1995 p. функціонувало 747 вищих навчальних закладів І—II рівнів акредитації та 165 державних вищих навчальних закладів III—IV рівнів акредитації. Для народного господарства було підготовлено 353 тис. висококваліфікованих спеціалістів.
У складних економічних умовах вищим навчальним закладам вдалося протистояти руйнівним процесам і в останні роки активізувати діяльність. Прийом до вузів III—IV рівнів акредитації в 1995 p. збільшився на 1,4 тис. чол., що на 0,3 % більше від рівня 1994 p.
Вищі навчальні заклади України мають міжнародні зв'язки з питань підготовки кадрів з вищою освітою за багатьма спеціальностями. Укладені й діють міжнародні угоди в галузі освіти з 32 країнами. Міністерство освіти щороку відряджає за кордон для навчання, стажування, підвищення кваліфікації й участі у наукових конференціях студентів, аспірантів і науково-педагогічних працівників. Україна бере участь у багатьох міжнародних освітніх організаціях, програмах і фондах.
Істотних змін зазнала мережа вищих і середніх професійних навчальних закладів. Перепрофільовано 250 профтехучилищ, у вищих навчальних закладах зменшено підготовку студентів з 60 інженерних спеціальностей і збільшено на 15 % з економічних, юридичних та ін. Здійснюється перехід на багаторівневу систему підготовки спеціалістів. Вперше в Україні розроблено і запроваджено єдиний державний перелік спеціальностей і кваліфікаційних рівнів.
У 1995 p. до навчальних закладів України на компенсаційних засадах було прийнято 4 тис. іноземних громадян. Розширюється договірна форма навчання студентів. Однак це не відповідає ні потенціалу вищої школи, ні її фінансовим проблемам. Вузи України здатні прийняти на навчання значно більше іноземних студентів.
Особлива увага приділяється вдосконаленню змісту освіти з урахуванням нових соціально-політичних реалій суспільства, сучасного рівня науки і техніки. Розроблено концепції мовно-літературної освіти, трудової підготовки, професійно-технічної освіти, нові навчальні програми з природничо-математичних предметів для середньої школи, а також 52 освітні програми підготовки бакалаврів.
Важливим елементом урядової політики в галузі освіти має стати визначення державних вимог до змісту, рівня та обсягів освіти і на цій основі вжиття заходів для поліпшення якості навчально-виховного процесу, забезпечення рівня освіти, достатнього для технічного, економічного і соціального прогресу країни.
при збереженні орієнтації в основному на державне фінансування освіти навчальним закладам слід надати значно ширші права для того, щоб вони самостійно заробляли гроші на своє утримання, вишукуючи і використовуючи альтернативні, позабюджетні кошти.
Для забезпечення належної фінансової самостійності навчальних закладів треба визнати за ними право власності на основні фонди, обладнання, приміщення та інше майно, якими вони користуються, передати на засадах довічної оренди земельні ділянки, на яких вони розташовані або якими користуються, а також надати вузам право здійснювати всі дозволені в Україні види економічної діяльності.
Фінансування державних навчально-виховних закладів, установ і організацій системи освіти здійснюється на нормативній основі за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів, галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування. Держава забезпечує бюджетні асигнування на освіту в розмірі не менше ніж 10 % національного доходу, а також валютні асигнування на основну діяльність.
Протягом останніх 4 років видатки з бюджету у деяких сферах, крім фізичної культури, підвищувалися майже однаковими темпами. Однак слід зауважити, що кількісні показники не є свідченням поліпшення фінансування освіти, культури, охорони здоров'я, спорту та молодіжних потреб, оскільки збільшення темпів та частки зазначених витрат відбувалося за умови зменшення валового внутрішнього продукту.
Державні навчально-виховні заклади, установи системи освіти, діяльність яких повністю або частково фінансується з бюджету, коштів галузі, звільняються від оподаткування
прибутку (доходу) без обмеження рівня рентабельності. Додатковими джерелами фінансування є такі:
кошти, одержані за підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів згідно з укладеними договорами;
плата за надання додаткових освітніх послуг;
кошти, одержані за науково-дослідні роботи (послуги) та інші роботи, виконані навчально-виховним закладом на замовлення підприємств, установ, організацій і громадян;
доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання;
дотації місцевих Рад народних депутатів;
кредити і позики банків;
валютні надходження;
добровільні грошові внески, матеріальні цінності, отримані від підприємств, установ, організацій, окремих громадян.
Прибутки (доходи) підприємств, організацій, установ, громадян в частині, що використовується на розвиток освіти, звільняються від оподаткування в установленому порядку і в разі одержання коштів з інших джерел бюджетні та галузеві асигнування навчально-виховних закладів, установ, організацій системи освіти не зменшуються.
Бюджетні асигнування на освіту та позабюджетні кошти не підлягають вилученню. )
Здійснюється ряд заходів з метою подальшого удосконалення системи загальноосвітніх шкіл, вищих і середніх навчальних закладів, професійно-технічних училищ, зміцнення їхньої навчально-технічної бази, поліпшення матеріально-побутового становища учителів, студентів, учнів середніх спеціальних навчальних закладів та професійно-технічних училищ.
3.1.3. Видатки на охорону здоров’я
Піклування про здоров'я людей — одна з найважливіших соціальних функцій держави. Право на медичну допомогу закріплено в Конституції України. Воно гарантоване безплатною медичною допомогою, що надається громадянам, розширенням мережі закладів для лікування та зміцнення здоров'я, розвитком і удосконаленням техніки безпеки, виробничої санітарії, проведенням профілактичних заходів та заходів з оздоровлення навколишнього середовища.
У листопаді 1992 p. було прийнято Основи законодавства України про охорону здоров'я, де зазначено, що кожна людина має природне невід'ємне і непорушне право на охорону здоров'я. Суспільство і держава відповідальні перед сучасними і майбутніми поколіннями за рівень здоров'я і збереження генофонду народу України, забезпечують пріоритетність охорони здоров'я в діяльності держави, поліпшення умов праці, навчання, побуту і відпочинку населення, розв'язання екологічних проблем, удосконалення медичної допомоги і запровадження здорового способу життя.
Для визначення витрат на утримання установ охорони здоров'я застосовують такі сітьові показники: кількість лікарняних ліжок, лікарських посад, лікарських відвідувань, ліжко-днів.
Кількість лікарняних ліжок — головний сітьовий показник для визначення витрат на утримання стаціонарних лікарень. Його розраховують згідно з планом економічного та соціального розвитку. У територіальному розрізі цей показник планують виходячи з демографічних, соціально-економічних, культурно-побутових та інших умов. Зокрема, враховують віковий склад населення, розподіл за статтями, видами зайнятості тощо.
Відповідно до кількості ліжок визначають штати лікарів, середнього і молодшого медичного персоналу. Так, кількість лікарів для стаціонарних лікарень визначають за нормативами, наведеними в табл. 3.2.
Таблиця 3.2.
Назва відділення | Назва посади лікаря-ординатора | Кількість ліжок на | |
одну посаду | 0,5 посади | ||
Терапевтичне | Терапевт | 20-25 | 10-13 |
Хірургічне, травматологічне, ортопедичне | Хірург | 20-25 | 10-13 |
Урологічне | | 15-20 | 10 |
Акушерське, пологове | Акушер-гінеколог | 15 | 8 |
Шкірно-венерологічне | Дерматолог, | | |
| венеролог | 30 | 15 |
Крім зазначених посад у лікарнях залежно від кількості ліжок передбачаються додатково посади чергового лікаря, рентгенолога, фізіотерапевта, зубного лікаря тощо. Посаду завідуючого відділенням вводять за наявності у відділенні ліжок.
При визначенні чисельності середнього і молодшого медичного персоналу виходять з кількості ліжок за нормою та кількості посад на один цілодобовий пост (табл. 3.3.).
Таблиця 3.3.
Назва відділення |