План реферату
1. Хто вона ця Катерина Романова.
3. Видавнича діяльність.
а) "Співрозмовник ..."
б) Решта робіт.
Хто вона ця Катерина Романова.
Катерина Романова народилася близько половини сімнадцятого століття, в 1744 році, і тому не належить вже до руським жінкам ні петровської, ні бароновской епохи. Вона походила з кімнатної роду Воронцових, припадала на кшталт графа Паніна і взагалі належала до вищих пологах російського царства. Вже при самому народженні вона розпізнана була іншими знатними дівчатами тим, що "воспріемніцей її від купелі була сама імператриця Єлизавета Петрівна, а хрещеним батьком-тодішній спадкоємець престолу, в последс твіі імператор Петро III." (1 *)
Вона втратила матір, коли її було всього два роки. У неї було дві старші сестри Марія та Єлизавета і старший брат Олексій. Дві сестри, ще в дедстве стали фрейлінами і жили при дворі, а брат у дідуся на дачі. Їхній батько, граф Роман, младьшій брат канцлера, був молодий, любив своє життя, і не міг зайнятися вихованням своїх дітей, тому що весь був відданий сведскім задоволень, а тому маленька Катерина до чотирьох років жила у своєї бабусі, за звичаєм бабуся не чула души в своїй внучці-сирітку; з чотирьох же років маленьку графиню, взяв до себе її дядько, віце-канцлер Михайло Іларіонович Воронцов, чому дуже зрадів її батько, одруженому з двоюрідною сестрою государіні і користувався великим впливом при дворі. У будинку у Воронцова часто бувала сама імператриця, обідала і проводила цілі вечори. Маленька хрещениця імператриці часто грала на колінах у своее хрещеної матері, сіжевала з нею поруч за столом і взагалі користувалася її ласка. Ворнцов у своїй прівязаннасті до племінниці, не відрізняв її від своєї рідної дочки Ганни, з якою маленька Катерина провела всі дедство і першу молодість, живучи з нею в одній кімнаті. Їх і виховували разом, і одягали в однакові сукні, одні й ті ж учителі навчали обох деушек. Але при цьому вони були обсалютно різними.
Незважаючи, однак на зовнішніх урочистість виховання, з однієї дівчини вийшла велика історична особистість, що зайняло місце жінці-діяча в історії, блогодоря своєму геніальному уму, інша ж нічим не заявила свої права на історичне безсмертя.
"Мій дядько нічого не шкодував, щоб дати своїй дочці і мені кращих вчителів, і, по поняттям того часу, ми отримали найкраще виховання. Нас вчили чотирьох різних мов і ми говорили швиденько по-французьких, один статський радник вивчив нас італійської мови, а р. Бектеев давав уроки російської, коли ми вшановував їх брати. Ми зробили великі успіхи в танці і трохи знали малювати. Хто міг уявити що таке утворення було не зовсім? " (2 *)
Час навчання тривало до чотирнадцяти років. Але всередині вона не була удовлетворіна тим, яке вона отримала оброзование. Вона зрозуміла що вона може домогтися багато чого. Вона хотіла добитися розділу почуттів, вражень, знань-бажанням дружби і любові. Але відгуки до свого почуттю не могла добитися ні в кому. Вона виховала в собі глубогую дружбу, до брата Олексія, яке живила все життя. Як і взагалі всі її прівязаннасті відрізнялися повнотою і какоіто закончіностью: вона всякому почуттю отдовалась вся. І цілком зрозуміло вона хотіла тогоже і від інших, як наприклад з Катериною, але про це пізніше.
Але в цей час трапилася з нею хворобами ледь не була тим фатальним стимулом, який нерідко визначається на все життя, подальший розвиток і сомо покликання людини. Вона захворіла на кір. І її вирішили, так як вона була наближена до двору, з опосенія що може заразиться великий князь Павло Петрович, уділля за 17 верст (3 *) (В "Руської жінці нового часу" -60 верст, а в "Записках" -17 верст . Досить таки цікавий факт, неправдалі? Хоча там всі були деякі вставки з "Записок", але теж вже перероблені. В інших книгах посвещенная Дашкова, в особі 5 штук, цифри весь час змінювалася.) від столиці, в село, приставивши до хворої компаньйонку-німкеню (4 *) (по "Рус.ж.н.в.", а по "Записок" ще її покоївки і дружина одного майора. Але вона їх не любила і мало з ними спілкувалася. Що теж викликало у мене природне здивування. речі це повторюється і в інших книжках, де говорилося про це "таємничим" моментом. речі це може бути з-за різного перекладу. Хоча в мене був перший переклад з француского мови).
Там вона заразилася іншою хворобою-книгоманії, і навіть коли вона повернулася додому, ця пристрасть у неї не пропала. Вона прочитала всі в будинку свого дядька, але не остоновівшісь на легкому читанні, вона перейшла на філософію. Всі свої гроші вона витрачала на книжки, і рітом на такі, як знаменита "Енціклопедiя" XVIII століття і "Лексікон'" Морер. Про все прочитання її, вона ні з ким не могла говорити, і це ще більше хвилювало її, тому що брт виїхав до Поріж. Жага знань доходила до пристрасті, до хвороби. Вона не довали спокою всім, хто відвідував будинок віце-канцлера-науковцям, посланцям, художникам, випитуючи про все, що займало її допитливий розум. Помітивши це у молоденької дівчини, "рускiй меценат'" Іван Іванович Шувалов достовал їй все нові книги що виходили в Еврпе. Це не могло залишитися непоміченим.
Для молодої дівчини настав час заміжжя.
Катерина майже не виходила в "світло", і у неї був мале коло друзів, до яких вона їздила запросто. До їх Чеслі належала пані Самаріна.
Знайомство з Самаріної непрямим чином була причиною того, що в житті молодої дівчини зробили той фатальний факт, від якого залежав весь подальший хід життя: Катерина Романова повинна була попрощається з девічеськой волі.
Коли Катерина озвращалась від Самаріної пізно ввечері додому. Ніч була літня і сестра Самаріної зголосилася проводити графиню до дому пішки прікозав кареті їхати в переди. По дорозі вони зустріли князя Дашкова, він був Преображенським офіцером, якого Ектаріна Романівна не знала, але дуже добре знала сестра Самаріної. Вони розговорилися і князь справив на Дашкову сильне враження. Незабаром це вуличне знайомство перетворилося в приязнь, а потім і в глибоку прихильність з обох сторін.
І в лютому 1759 Катерина Романова вийшла заміж за князя Дашкова.
Зустріч з Катериною II.
Але в цей час дівчина знайшла і новою прихильність. Це-пристрасна пріявязанность її до дружини спадкоємця престолу, Петра Федоровича, до Єкатерини Алексевне, майбутньої імператриці Катерини II.
Одного разу взимку, у дядька залишилися на ужен спадкоємець престолу і його молода дружина. Катерина Сергіївна давно чула про її розумовому разить і могла тепер особисто переконатися, хто така була ця дівчина, і відзначила її, як свою обраницю, тому що майбутня імператриця облодала саме цим рідкісним властивістю-виборелюдей.
"У продовженні всього цього пам'ятного вечора велика княгиня оброщалсь тільки до мене, її розмова мене восхетіл: високі почуття і великі пізнання, які вона виявила, змусили мене дивитися на неї як на істоту вибране, що стоїть вище всіх інших, істота піднесене до токой ступеня, що вона перевершувала всі мої самі полум'яні ідеї про досконалість. Вечір пройшов швидко, але враження, які вона справила на мене, залишилося неізгладімим'. " (5 *)
Коли велика княгиня прощалася з господарями, то ненароком упустила віяло. Графиня підняла його і отдола Катерині, але вона, не беручи віяла, поцілувала дівчину і росіла сохроніть його як пам'ять про перший вечорі, прведення ними місці.
- Я сподіваюся, що цей вечір поклав початок дружби, яка закінчиться тільки з життям друзів.
Дійсно, велика княгиня остаточно перемогла серце захопленої дівчини. Вечір поклав початок нетільки дружбу, але і пристрасної прив'язаності молодій дівчині до Катерини: Воронцова надалі докозала, що за цей вечір, за цей віяло і за Прієто вона готова була йти на плаху в ім'я тієї, яка цілком віддала свою волю. Віяло залишився найдорожчим її спогадом на все життя. І вона з шаленою сміливістю приймає участь у перевороті 1762 року, на стороні Катерини.
Але після того як Катерина вже II увійшла на престол, і відштовхнула від себе Дашкову, своїм царственим, холодним величчю. Вже після того, коли вони скинули Петра III, і Ектерина II отримала корону, між дружбою імператриці і Дашкової з'явилася стіна. Стіна з корони. Катерина відразу ж зрозуміла це, а от Дашкова, схоже так і НеПонял. Вона тоді дуже образилася на Катерину II.
Дашкової було пожалування 23.000 (можливо 20.000) рублів. А надалі була подаріна Акодемія. Так Дашкова остовалась при дворі, та вони спілкувалися, але вона вже не підносила Катерину II, як божество. І тоді вона згадала слова Петра Федоровича, який в той час жив у Ораненбаумском палаці.
-Хоча я знаю, що ви вирішили не жити у мене в палаці, - звернувся великий князь до Дашкової, - але сподіваюся вас бачити кожен день, і бажав би, щоб ви проводили більше часу зі мною, ніж у суспільстві великої княгині.
Але молода Дашкова вже вся належала саме цієї великої княгині.
-Дитя моє, - говорив їй іншим разом князь, - не забувайте, що незрівнянно краще мати справу з чесними і простими людми, як я і мої друзі, ніж з великими умами, які висмокчуть сік з апельсина і кинуть потім непотрібну для них кірку. (6 *)
Але Дашкова не думала про це і не боялася. Велика княгиня була її кумиром, і цьому божеству вона поклонялася.
Видавнича діяльність.
Після поїздки до Європи, і знайомством з коронованими главами, вченими і літературними знаменитостями, сама виступає на терені письменника і журналіста.
У сімнадцять років вона пише російські і французьких вірші та повідомляє їх, разом зі своїми прозовими замекамі, Катерині II. Частина їх були опубліковані в "Собеседник". Перший друкований добуток її перавод Вольтерова Досвіду об'єк епіческом' стіхотворствеь (7 *), поміщений у московський щомісячний журнал: "невинне вправу" (1762-1763 років)
Дашкова приймає участь в підставі вольнаго російського зборів при імператорському московському університеті та, на ряду з іншими літераторами та вченими, приймає звання дійсного члена цього суспільства і допомагає йому своїми перекладами і статтями. (8 *) У першій частині "Досвіду праць вольнаго російського зборів" вона помістила "Досвід про торг" і дві глави переведені з іноземного твору: "Суспільство повинно робити благополучiе своїх членів" та "Про сообщественном' условiі".
У другій частині "Досвіду трудов' вольнаго россiйскаго зборів" кн. Дашкова помістила: перевод' із' англінскаго Смотрителя (Спектора) про жарт і уривок з денних записок, наведених нею у своєму першому подорожей по Європі. Уривок назвався так: Путешествiе однієї Россiйской знатної пані за деякими англінскім' провінцiям'.
У своєму щоденнику Дашкова описувала бачені по дорозі з Лондона до Оксфорда і Бать, заміські будинки і сади англійських лордів, мимохідь згадує про Портсмут, Сутгамптон і Салісбюро, говорила про соборних церквах, про залишки стародавнього друїдські храму, про бані і т.д. Вона оглядала все с'самим' жівим' цікавістю, і замітки ея говоріт' про всестороннем' образованiі і розумі наблюдательном'. (9 *)
Але особливо цікаво те, що вона відчувала високу увоженіе по відношенню до англійського народу.
"Англiя мені більш другіх' государств'; сподобалася. Правління їх, воспітанiе, обращенiе, публічна і приватна їх життя, механіка, будова і сади, всі заімствует' од пристрої першого, і перевершує усільственние досліди другіз' народів в'подобних' предпрятіях'. Любов англічан' Кь русскім' також має мене Кь нім 'превлечь. "(10 *)
Друге мандрівку по Європі і турбота про виховання сина, надовго призупинити літературна творчість княгині Дашкової. І тільки в грудні 1782 вона була призначена директором С. - Петербурзької академії наук, і з цього часу вона Прінемаемие саме живе участь в російській літературі. Насамперед вона посторалась виправити всі помилки допущені колишнім директором Домашневим. Сплата боргів Акайомов і збільшення її матеріальних засобів, призвела друкарню в належний порядок, забезпечила її всім необхідним приладдям.
Навколо княгині зібралися всі любителі наук, мистецтв і словесності, всі вчені й літературні знаменитості Екатерінінскогог століття, і з їх допомогою і за сприяння самої іператріци, Дашкова зважилася на видання, при академії, нового журналу: Співрозмовник любителів російського слова, що містить різні твори у віршах і прозі деяких російських письменників.
"Співрозмовник ..."
У 1783 році вийшло десять частин Співрозмовника, а в 1783 ще шість. У журнал не допускалися переклади з іноземних мов. У такому бажанні не можна не бачити прагнення викликати російську думку до самодіяльності і зрадити нового видання по можливості характер більш національний-мета, яку, зрозуміло, нелегко і навіть майже неможливо було досягти за тодішніх умов оброзованія. У співрозмовника можна зустріти щедрі похвали на користь уряду і пренімает на себе неважку роль захисника єкатеринського часу від нападок людей блізорукіх' і осталих'. На допомогу Співбесідникові є сатира. Вона не така різка як сатира Козіцкаго і Новикова. Сдесь же вона спрямована на модні звичаї великого світла, зайве захоплення французькою мовою і моді, марнотратства і т.д.
Співрозмовник поєднав усі таланти письменників того часу: Державін, Фонвізін, Богданович, Капніст, Княжнін, Козадавев та інші. І все це блогодоря талантам Дашкової, що не раз було висловлено в сіхах. Наприклад одне з-за віршів Богдановича:
Желанiе я знаю муз';
Я їх возобнавлю союз,
Наукам' поверну дам підпору,
I в нову почест' їх собору-
Піднести область в них мою-
Начальство Дашкової даю.
Дашкова теж принемают участь, але вона підписів під своїми роботами не ставила. Тільки можна догадоваться що їй належало. Є декілька робіт, яких преписивалось Дашкової:
"Напис Кь портрета Катерини" належить їй безспірне. Це стіхотворостішье написано ще до перевороту 1762 року і надруковано в першій частині Співрозмовника.
Природа в'світла тебе намагаючись зробити,
Дари свої на тя єдину виснажила,
Щоб на верх' тебе величності звести,
І Нагороджений усіма, вона нас нагородила.
У 2-ї частини Співрозмовника стаья: Про сенс слова воспітанiе схоже теж належала Дашкової
У цьому виданні більше половини всіх сторінок належало Катерини II, а точніше 1456 сторінок. тут надруковані її:
а) Записки, щодо россiйской історiі.
б) Були й Небилиці.
Решта робіт.
У 1783 році, на думку княгині Дашкової заснована була нова російська академія. З питань вичіщенiе і обогощенiя россiйского мови. І Екаткеріна призначила Дашкову президентом цього нового вченого зібрання. 21-го жовтня було перше його засідання. Академія складалася з трьох відділів:
грамматікальний
пояснювальний
іздательний
Княгиня Дашкова зарахувала себе до пояснювальної відділу, і дала Визначення наступним словами: дружба, друг, задума, добродетільний чоловік.
Через одинадцять років після відкриття російської академії, було видано словник в шести томах (1789-1794)
І так президентом двох академій стала княгиня Є. Р. Дашкова. І вона домагалася, щоб російське слово вичищати, процвітало і наскільки можливо служило до задоволення і користь всієї публіки і досягти цього можна тільки блогодоря критики.
На початку 1786 Дашкова спробувала свої сили в драмотургіе. Вона написала комедію: Тоісеков', спочатку на три дії, але після, за наполяганням государині, переробила і розповсюдила в п'яти актів. Комедія написання по французьке оброзцу. А в 1799 році подивившись комедію Коцеба: Бідність і блогородство душі. Княгиня зважилася написати продовження під нозваніем: Весілля Фабiана, або жадібність до багатства покарана.
Діяльність академії наук під керівництвом Дашкової, зробилася більш живою, що доводить кілька багатотомних академічних видань:
Nova Acta Academiae Scientiarum Imperialis Petropolitanae (СПб., 1787-1806, 15 томів)
Російський театр, або збори всіх російських театральних творів (СПб., 1786-1794, in-8; 43 частини)
Нові щомісячні твори (СПб., 1786-1796, in-8; 120 частин)
4 січня 1810 вона померла і похороніна в церкві села Троїцького. Її мемуари, з ріложеніем листів Катерини II, були видані в Лондоні міс Вільмот-вірним другом покійної.