ЗМІСТ
ВСТУП 3
1.РЕЗУЛЬТАТИ ВИРОБНИЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
ОРГАНІЗАЦІЇ, ЇХ СТАТИСТИЧНЕ ВИВЧЕННЯ
І ПРОГНОЗУВАННЯ 4
1.1. Основні групи показників, що характеризують
виробничу діяльність 4
1.2. Показники продукції 9
1.3. Основні показники використання робочого
часом 11
2.АНАЛІТІЧЕСКАЯ ЧАСТИНА 16
3.РАСЧЕТНАЯ ЧАСТИНА 22
3.1.Заданіе 22 січня
3.2.Заданіе 2. 26
3.3.Заданіе березня 1932
3.4.Заданіе 4. 33
ВИСНОВОК 35
ВСТУП
Перехід економіки країни на ринкові відносини вимагають ефективного ведення господарства, активного й послідовного впровадження досягнень інформаційних технологій, всього нового і прогресивного.
Розглянута в даній роботі тема результатів виробничої діяльності - одна з найбільш актуальних на сьогоднішніх день проблем і заслуговує детального розгляду. У роботі ця тема розглядається як з теоретичної, так і з практичної точки зору.
Зараз як ніколи актуально оцінка цього важливого чинника, що впливає як на політику виробника. Саме результати виробничої діяльності лежать в основі відтворювального процесу. І саме про них у першу чергу думає виробник. Результати діяльності в кінцевому підсумку виступають основною умовою конкурентоспроможності та життєздатності підприємства. Тому для переважної більшості підприємств основним завданням є статистичне вивчення результатів виробничої діяльності і збереження здатності.
2. АНАЛІТИЧНА ЧАСТИНА
Важливим напрямом у вивченні діяльності організації є аналіз рівня використання матеріалів при пошитті одягу, абсолютне і відносне його зміна порівняно із запланованим.
Рівень використання матеріалу визначається середньою величиною витрати матеріалу за одиницю продукції. Організація зацікавлена в економному витрачанні матеріальних ресурсів, для чого вона здійснює контроль, у процесі якого порівнює фактичний витрата матеріалу з витратою по нормі або за планом.
Табл. 2.1.-Витрата матеріалів на виготовлення жіночого трикотажного одягу ательє - майстерні «Сулава» за січень 2006р.

виріб	матеріали	витрата матеріалів кг на од. товару		ціна за од. матеріалу (за 100г. ниток), руб.		виконано робіт, шт.
виріб	матеріали	план	факт	план	факт	виконано робіт, шт.

пуловер	нитки (п / шерсть), мотки (100г.).	0,7	0,5	60	65	32
	гудзики, шт.	3	3	10	12
	стрази, упак.	1	1	50	45
плаття	нитки (п / шерсть), моток (100г).	0,8	0,6	60	65	20
	нитки (віскоза), кг.	0,1	0,2	50	45
	замок "блискавка", шт.	1	1	40	35
блуза	нитки (віскоза), моток (100г.)	0,4	0,3	50	45	53
	стрази, упак.	1	0,5	50	45	53

У статистичному вивченні використання матеріалів значне місце займає індексний метод.

Рис.2.1. Фактичні дані про витрату матеріалів ательє - майстерні «Сулава» за січень 2006р

рис.2.2. Формування таблиці з вихідними даними

Рис.2.3. Результуюча таблиця з вихідними даними

У разі використання декількох видів робіт індекс питомих витрат розраховуємо наступним чином:

= =

= 1,07.
Економія / перевитрата матеріалів на виконаний обсяг робіт у результаті зміни питомої витрати визначається як різниця між чисельником і знаменником зазначеного вище індексу:

= 43360-40650 = 2710руб.
Грошові витрати підприємства на матеріали у відповідності з вихідними даними визначаються питомою витратою матеріалу і рівнем цін на ці матеріали. Статистика вивчає цей процес за допомогою системи взаємозалежних індексів:

індекс вартості матеріалів

індекс питомих витрат матеріалів

індекс цін на матеріали

= *
Відповідно до цього проведемо розрахунки:

= 0,8.
Абсолютна зміна вартості матеріалів за рахунок наступних чинників:
- Питомих витрат матеріалів 43360-40650 = 2710руб.
- Цін на матеріали 43360-31639,5 = 11720,5 крб.
Подальше вивчення матеріалів у виробництві полягає у з'ясуванні причин відхилення фактичного рівня питомих витрат матеріалів від запланованого.

\ S
Рис. 2.4. Діаграми вартості витрачених
матеріалів, руб.
Проведені статистичні розрахунки дозволяють зробити наступні висновки.
У цілому досягнуто збільшення питомих витрат матеріалів у порівнянні із запланованими витратами на 7% (загальний індекс питомих витрат

= 1,07). Економія матеріалів на виконаний обсяг робіт у результаті зміни питомої витрати склав 2710руб.
Відбулась зміна цін у бік зменшення на 27% (

).
Спільне вплив цих факторів виразилося у зменшенні загальної вартості матеріалів на випуск одягу на 20% у порівнянні із запланованими даними.

3. РОЗРАХУНКОВА ЧАСТИНА (варіант 18)

3.1. ЗАВДАННЯ № 1

Умова: ознака - рівень середньорічної заробітної плати (визначається шляхом ділення фонду заробітної плати на середньоспискову чисельність працівників).
1. За вихідними даними побудувати статистичний ряд розподілу організацій за ознакою - рівень середньорічної з / плати, утворивши 5 груп з рівними інтервалами.

Табл.3.1.-Вихідні дані

№ організації	рівень середньорічної з / плати, тис. руб.	випуск продукції, млн. руб.	витрати на виробництво продукції, млн. руб.
1	70	36,45	30,255
2	52	23,4	20,124
3	84	46,54	38,163
4	98	59,752	47,204
5	79	41,415	33,546
6	54	26,86	22,831
7	120	79,2	60,984
8	90	54,72	43,776
9	74	40,424	33,148
10	60	30,21	25,376
11	82	42,418	34,359
12	104	64,575	51,014
13	86	51,612	41,806
14	65	35,42	29,753
15	36	14,4	12,528
16	71	36,936	31,026
17	87	63,392	42,714
18	78	41	33,62
19	91	55,68	43,987
20	45	18,2	15,652
21	62	31,8	26,394
22	73	39,204	32,539
23	94	57,128	45,702
24	56	28,44	23,89
25	83	43,344	35,542
26	115	70,72	54,454
27	80	41,832	34,302
28	108	69,345	54,089
29	68	35,903	30,159
30	85	50,22	40,678

З метою вивчення залежності між рівнем середньорічної заробітної плати і випуском продукції та витратами на виробництво продукції зробимо угруповання організацій за рівнем середньорічної заробітної плати, утворивши 5 груп з рівними інтервалами.
Для цього побудуємо ранжируваний ряд.

Табл.3.2.-ранжируваний ряд

№	рівень середньорічної з / плати, тис. руб.
1	36
2	45
3	52
4	54
5	56
6	60
7	62
8	65
9	68
10	70
11	71
12	73
13	74
14	78
15	79
16	80
17	82
18	83
19	84
20	85
21	86
22	87
23	90
24	91
25	94
26	98
27	104
28	108
29	115
30	120

З цього ряду знаходимо максимальне і мінімальне значення і розрахуємо розмах варіації. Він дорівнює 84 (120-36 = 84). У завданні вказано кількість груп (5), тому визначаємо величину інтервалу. Він дорівнює

= 16,8 тис. руб.
Визначимо, як часто зустрічається значення варіант в ранжированном ряду.
Табл.3.3. -Інтервальний ряд

№ групи	група підприємств за рівнем середньорічна. з / плати, тис. руб.	кількість підприємств
1	36-52,8	3
2	52,8-69,6	6
3	69,6-86,4	12
4	86,4-103,2	5
5	103,2-120	4
разом	х	30

Далі складемо разработочной таблицю.
Табл.3.4.-Розроблювальна таблиця

№ групи	група підприємств за рівнем середньорічна. з / плати, тис. руб.	№ організації	випуск продукції, млн. руб.	витрати на виробництво продукції, млн. руб.
1	36-52,8	15	14,4	12,528
		20	18,2	15,652
		2	23,4	20,124
	разом	3	56	48,304
2	52,8-69,6	6	26,86	22,831
		24	28,44	23,89
		10	30,21	25,376
		21	31,8	26,394
		14	35,42	29,753
		29	35,903	30,159
	разом	6	188,633	158,403
3	69,6-86,4	1	36,45	30,255
		16	36,936	31,026
		22	39,204	32,539
		9	40,424	33,148
		18	41	33,62
		5	41,415	33,546
		27	41,832	34,302
		11	42,418	34,359
		25	43,344	35,542
		30	50,22	40,678
		13	51,612	41,806
	разом	12	464,855	380,821
4	86,4-103,2	17	63,392	42,714
		8	54,72	43,776
		19	55,68	43,987
		23	57,128	45,702
		4	59,752	47,204
	разом	5	290,672	223,383
5	103,2-120	12	64,575	51,014
		28	69,345	54,089
		26	70,72	54,454
		7	79,2	60,984
	разом	4	383,84	220,541

З метою вивчення залежності між рівнем середньорічної заробітної плати і випуском продукції та витратами на виробництво продукції побудуємо підсумкову таблицю:

Табл.3.5.-Підсумкова таблиця

№ групи	група підприємств за рівнем середньорічна. з / плати, тис. руб.	кількість підприємств	випуск продукції, млн. руб.		витрати на виробництво продукції, млн. руб.
№ групи		кількість підприємств	всього	в середньому на 1 підприємство	всього	в середньому на 1 підприємство
1	36-52,8	3	56	18,67	48,304	16,101
2	52,8-69,6	6	188,633	31,44	158,403	26,41
3	69,6-86,4	12	464,855	38,74	380,821	31,74
4	86,4-103,2	5	290,672	58,13	223,383	44,68
5	103,2-120	4	283,84	70,96	220,541	55,14

\ S
Рис. 3.1. Динаміка випуску продукції за групами підприємств
2. Відповідно до таблиці 3 побудуємо графік отриманого ряду розподілу.

\ S
Рис. 3.2. Динаміка випуску продукції за групами підприємств
На графіку позначено значення моди. Це значення також можна отримати в результаті розрахунку: Мо = 69,6 +16,8 * (6 / (6 +7)) = 69,6 +16,8 * 6 / 13 = 77,35 тис. руб.
Знайдемо медіану.

група підприємств за рівнем середньорічна. з / плати, тис. руб.	кількість підприємств	накопичувальна частота
36-52,8	3	3
52,8-69,6	6	9
69,6-86,4	12	21
86,4-103,2	5	26
103,2-120	4	30
х	30	30

Ме = 69,6 +16,8 * (15-9) / 12 = 78 тис. руб.

\ S
3. Розрахуємо характеристики ряду розподілу:
Середня арифметична:

= 2356,8 / 30 = 78,56 тис. руб ..

№ групи	група підприємств за рівнем середньорічна. з / плати, тис. руб.	кількість підприємств, f	середина інтервалу, x	Загальна xf
1	36-52,8	3	44,4	133,2
2	52,8-69,6	6	61,2	367,2
3	69,6-86,4	12	78	936
4	86,4-103,2	5	94,8	474
5	103,2-120	4	111,6	446,4
разом	х	30	x	2356,8

Середина інтервалу знаходиться наступним чином:

= 44,4 тис. руб.;

= 61,2 тис. руб. ;

= 78 тис. руб.;

= 94,8 тис. руб.;

= 111,6 тис. руб.
Дисперсія:

= 10997,952 / 30 = 366,6
Середньоквадратичне відхилення:

= 19,15 тис. руб.
Коефіцієнт варіації:

= 24,38%. 24,38% <40%, що говорить про надійність.
4. Середня величина за вихідними даними таблиці 1 дорівнює 2350/30 = 78,33 тис. руб.
Середня величина інтервального ряду 78,56 тис. руб. Цю незначну різницю в значеннях можна пояснити, тим, що в другому випадку працюємо з інтервальним поруч.
3.2. ЗАВДАННЯ № 2.
За вихідними даними таблиці 2:
1. Встановимо наявність і характер зв'язку між ознаками фондоозброєності праці і середньорічної заробітної платою, утворивши 5 груп з рівними інтервалами за обома ознаками.
Табл. 3. 6.-Вихідні дані

№ організації	фондоозброєність праці, млн. руб. / чол.	рівень середньорічної з / плати, тис. руб.
1	0,21	70
2	0,16	52
3	0,23	84
4	0,26	98
5	0,23	79
6	0,17	54
7	0,28	120
8	0,25	90
9	0,23	74
10	0,19	60
11	0,23	82
12	0,26	104
13	0,24	86
14	0,21	65
15	0,13	36
16	0,22	71
17	0,25	87
18	0,23	78
19	0,25	91
20	0,15	45
21	0,2	62
22	0,23	73
23	0,25	94
24	0,18	56
25	0,23	83
26	0,27	115
27	0,23	80
28	0,27	108
29	0,21	68
30	0,24	85
разом	х	2350

За першою ознакою (фондоозброєності праці) отримуємо таку угруповання:
Табл. 3.7 .- Аналітична таблиця

№ групи	група підприємств з фондоозброєнності, млн. руб. / чол.	кількість підприємств	середньорічна з / плата в середньому по 1 підприємству, тис. руб.
1	0,13-0,16	3	44,33
2	0,16-0,19	3	56,7
3	0,19-0,22	5	67,2
4	0,22-0,25	14	83,3
5	0,25-0,28	5	109
разом	х	30	х

За другою ознакою (середньорічний заробітною платою) отримуємо таку угруповання:
Табл. 3. 8.-Аналітична таблиця

група підприємств за рівнем середньорічна. з / плати, тис. руб.	кількість підприємств	фондоозброєність праці, млн. руб. / чол. в середньому по 1 підприємству
	кількість підприємств
36-52,8	3	0,15
52,8-69,6	6	0,19
69,6-86,4	12	0,23
86,4-103,2	5	0,25
103,2-120	4	0,27
разом	30	х

Табл. 3.9.Сводная таблиця

№	група підприємств з фондоозброєнності, млн. руб. / чол. Х	середньорічна з / плата в середньому по 1 підприємству, тис. руб. У
1	0,13-0,16	44,33
2	0,16-0,19	56,7
3	0,19-0,22	67,2
4	0,22-0,25	83,3
5	0,25-0,28	109

Табл. 3.10.Сводная таблиця

№	група підприємств за рівнем середньорічна. з / плати, тис. руб. Х	фондоозброєність праці, млн. руб. / чол. в середньому У
1	36-52,8	0,15
2	52,8-69,6	0,19
3	69,6-86,4	0,23
4	86,4-103,2	0,25
5	103,2-120	0,27

\ S

\ S
Рис. 3.3. Встановлення наявності зв'язку між витратами на виробництво в середньому на 1 працівника і середньорічної заробітної платою
Наочним зображенням кореляційної таблиці служить кореляційне поле, тобто графік, точки на якому демонструють поєднання показників та їх взаємозалежність. По розташуванню і концентрації точок судять про наявність та формі зв'язку. Для цього розраховують коефіцієнт детермінації та парної кореляції. Функціональну залежність можна виразити наступною формулою: у = 0,03 х + 0,098. Коефіцієнт детермінації дорівнює 97%, тобто 97% варіації результативного ознаки зумовлено впливом факторних ознак. Коефіцієнт парної кореляції 0,98, що говорить про тісний, сильного зв'язку. Зв'язок пряма.

3.3. ЗАВДАННЯ № 3

За результатами виконання завдання 1. (Вибірка 20%-ва, бесповторного) з ймовірністю 0,954 визначимо:
1. кордону середньої і граничну похибку вибірки. Для визначення меж середньої обчислимо граничну похибку вибірки для середньої: 2

= 2 * 3,49 = 6,98.
З ймовірністю 0,954 можна стверджувати, що середня буде знаходитися в межах 78,56

6,98, або 71,58

85,54.
2. Кількість підприємств з рівнем середньорічної заробітної плати 86,4 тис. крб. і більше - 9. Частка буде перебувати в межах

. Вибіркова частка становитиме 9 / 30 = 0,3. Похибку вибірки для частки обчислюємо за формулою

= 2

= 2 * 0,084 = 0,168 або 16,8%. Таким чином з ймовірністю 0,954 можна стверджувати, що частка буде перебувати в межах Р = 20%

16,8%, або 3,2%

36,8%.
3.4. ЗАВДАННЯ № 4.
Визначимо відсутні дані про динаміку випуску продукції.

роки	випуск продукції, млн. руб.	У порівнянні з попереднім роком
роки	випуск продукції, млн. руб.	абс. приріст, млн. руб.	темп зростання,%	темп приросту,%	абс. утримання 1% приросту, млн. руб.
1998	1,84	-	-	-	-
1999	1,8	-0,04	98	-2	0,02
2000	1,98	0,18	101	1	0,18
2001	5,98	4	302	202	0,02
2002	5,98	0	100	0	-

Абсолютний приріст

,
Темп росту Т =

,
Темп приросту Т-100%

\ S
Рис. 3.4. Динаміка випуску продукції на підприємстві.
Прогноз випуску продукції можна здійснити декількома видами. Прогноз випуску продукції на 2003 та 2004 роки за допомогою середнього абсолютного приросту можна провести наступним чином:
2003год - 5,98 +0,83 = 6,81 млн. руб.;
2004 рік - 6,81 +0,83 = 7,64 млн. руб.
Прогноз випуску продукції за допомогою лінії тренду.
На 2003 рік = 6,008 млн. руб.
На 2004 рік - 7,254.
1.РЕЗУЛЬТАТИ ВИРОБНИЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ, ЇХ СТАТИСТИЧНЕ ВИВЧЕННЯ І ПРОГНОЗУВАННЯ
1.1. Основні групи показники, що характеризують виробничу діяльність
В даний час в економічній статистиці обчислюють ряд показників, що характеризують використання виробничих основних фондів у різних галузях народного господарства в процесі виробництва продукції, серед яких найбільше значення мають такі як фондовіддача, фондомісткість і розмір прибутку на карбованець вартості основних фондів. У поєднанні з коефіцієнтами, що відображають ступінь завантаження устаткування, статистичні показники використання устаткування дають повну і об'єктивну картину стану основних виробничих фондів, ефективність їх використання на відповідних ділянках роботи.
Фондовіддача - найбільш поширений показник економічної ефективності основних фондів, узагальнено характеризують рівень їх використання. Рівень фондовіддачі визначають як відношення обсягу продукції, створеної за даний період на підприємстві або в галузі, до середньої вартості застосованих у виробництві цієї продукції в тому ж періоді основних фондів. При визначенні фондовіддачі найбільш доцільно виходити з кількості виробленої продукції в натуральному вираженні. Але це можна зробити тільки на підприємствах, зайнятих виготовленням продукції одного виду. Тому рівень фондовіддачі зазвичай характеризують величиною товарної (валової) продукції на 100, 1000 руб. і т.д. вартості промислово-виробничих основних фондів, а в окремих галузях промисловості його визначають виходячи з чистої нормативної продукції.
При визначенні фондовіддачі основні фонди слід приймати за повної відновної вартості, оскільки він точніше інших оцінок дозволяє характеризувати динаміку обсягу основних фондів як величини ресурсів засобів праці.
На практиці фондовіддачу визначають не за відновною, а по середній балансової вартості основних фондів (Ф _ос).
При розрахунку фондовіддачі (h) товарна продукція (валовий) порівняних оптових цінах підприємства ділиться величину середньої балансової вартості основних фондів (Ф _ос), тобто за формулою
h = Q: Ф _{ос, (1)}
Фондовіддача характеризує використання основних фондів як матеріальних ресурсів виробництва. Рівень фондовіддачі перебуває в залежності не тільки від ступеня використання основних фондів на годину або зміну, але також від числа змін роботи на день і від тривалості звітного періоду. При тризмінної роботі обсяг продукції за день на одиницю вартості основних фондів буде більше, ніж при роботі в одну зміну.
Поряд з фондовіддачею в статистиці обчислюють зворотну її величину, яку зазвичай називають фондоємністю. Розраховується фондомісткість за балансовою вартістю виробничих основних фондів, або у середньорічному обчисленні, або за станом на кінець відповідного року.
При аналізі фондомісткості по народному господарству можуть використовуватися дані як про валовий суспільному продукті; так і про виробленому національному доході, а по окремих галузях - про валової (товарної) або чистої продукції.
Розмір прибутку на карбованець вартості основних фондів, званий в економічній літературі коефіцієнтом їх ефективності (К _еф), завершує систему показників використання основних фондів. Його визначають як відношення прибутку від реалізованої товарної продукції (П _ф), отриманої на підприємстві за даний період, до середньої вартості промислово-виробничих основних фондів за той же період, тобто
К _еф = П _ф: Ф _{ос (2)}
Теоретично цей коефіцієнт слід обчислювати, виходячи з повної початкової вартості основних фондів, що буде характеризувати рентабельність авансованих в основні фонди грошових коштів. На практиці ж його розраховують виходячи з балансової вартості основних фондів.
Підвищення ступеня використання основних фондів у промисловості - важливе джерело зростання обсягу виробництва й економії капітальних витрат. Ефект про поліпшення використання основних фондів можна визначити за допомогою різних статистичних методів, і перш за все індексним. Так, виходячи з органічного взаємозв'язку обсягу товарної (валової) продукції Q з середньою річною вартістю промислово-виробничих основних фондів Ф. і їх фондовіддачі h, тобто а = h * Ф., можна проаналізувати вплив різних чинників на зміну обсягу продукції в абсолютному вираженні. Індексний метод аналізу дозволяє визначити рівень використання основних фондів підприємства, їх вплив на зростання ефективності виробництва.
У процесі праці робітники використовують різні засоби праці для досягнення поставлених виробничих цілей. Чим більше озброєні робітники основними фондами, тим вища продуктивність їх праці і тим більше продукції можна отримати за той же період і при тому ж числі робітників. Завдання статистики полягає в тому, щоб встановити рівень фондоозброєності робочих виробничими основними фондами і кількісно визначити ступінь впливу цього фактору на зміну продуктивності праці і обсягу створюваної продукції на робочих місцях та на підприємствах в цілому.
Рівень фондоозброєності працівників визначається як відношення вартості промислово-виробничих основних фондів до числа працівників, що застосовують ці основні фонди у виробництві. Озброєність основними фондами на одного працював або на одного робітника визначається на певну дату через розподіл вартості основних фондів на число робочих або число працюючих. Основні фонди доцільно брати за статистичними даними, що відображає повну відновну вартість. Статистична звітність має в своєму розпорядженні вихідними даними для обчислення коефіцієнта озброєності робітників основними фондами на кінець звітного року.
Практично можна знехтувати припускається при цьому неточністю через розбіжність на два - три дні критичних моментів обліку (чисельність робітників наводиться на один з останніх днів грудня, але не на 31, а вартість основних фондів - на 1 січня наступного звітного року). Наближено озброєність робочих основними фондами за рік встановлюється діленням середньої річної вартості основних фондів на середню чисельність фактично працюючих робітників і на відсоток змінності.
При зіставленні озброєності робітників основними фондами в динаміці і, особливо по різних підприємствах і галузях промисловості, необхідно враховувати різну технологічну структуру основних фондів. Праця робітників озброєний краще в тому виробництві, де у складі основних доходів переважають активні виробничі механізми. Тому поряд із загальним показником фондоозброєності, де враховується вартість будівель, споруд, має сенс обчислити приватні показники озброєності робочих активними елементами основних фондів або тільки робочими машинами і механізмами.
У статистичній практиці показники фондоозброєності праці (загальний і приватний) визначають виходячи із середньої річної вартості основних фондів і середньої облікової чисельності працівників промислово-виробничого персоналу (робочих). Такий спосіб розрахунку не враховує режим роботи (змінність) підприємств і тому призводить до умовності рівня показника, але забезпечує взаємозв'язок показників продуктивності і фондоозброєності праці. При цьому динаміка фондоозброєності праці при цьому майже не спотворюється.
Фондоозброєність праці представляє один з найважливіших статистичних показників, що характеризує потенційні можливості робочого місця у визначенні продуктивності праці. Однак реальні результати у зростанні продуктивності праці забезпечуються ступенем інтенсивного використання виробничого обладнання.
Характеристика використання обладнання може бути представлена в різних формах. Основними показниками, за допомогою яких можна розкрити ступінь використання обладнання, є наступні:
1. коефіцієнт використання чисельність різних модифікацій обладнання;
2. коефіцієнт змінності роботи устаткування;
3. показники використання устаткування, механізмів за часом, за потужністю, за обсягом виконання робіт.
Показник, що характеризує використання устаткування за часом називається коефіцієнтом екстенсивного навантаження. Він обчислюється як відношення фактичного часу роботи обладнання до календарного (при безперервному режимі роботи) або нормативному (при безперервному режимі роботи).
Показники використання устаткування за часом є коефіцієнтом змінності обладнання, який показує, скільки змін у середньому працювала кожна одиниця устаткування за добу. Коефіцієнт змінності визначається шляхом ділення загальної кількості відпрацьованих верстато-змін на число станко-днів працюючого обладнання.

Цей показник може розраховуватися за даними одноразового спостереження про роботу обладнання протягом доби, так і на підставі звітних даних про роботу устаткування за певний час (місяць, рік).
1.2. Показники продукції
Результатом виробничої діяльності промислового підприємства є продукція. Величина продукції залежить від ряду факторів, таких як технічна оснащеність виробництва, забезпеченість робочими кадрами відповідних професій і кваліфікації, кількість і якість перероблюваної сировини і матеріалів. Від обсягів випуску продукції залежить величина прибутку, рентабельність і т.д. показники продукції займають одне з найважливіших місць в системі показників статистики на промисловому підприємстві.
У залежності від ступеня готовності продукція підрозділяється на:
q готові вироби - продукти, які не потребують ніякої подальшої обробки і призначені для відпустки на сторону або непромисловим організаціям того ж підприємства.
q напівфабрикати - те, що закінчено виробництвом в одних цехах, але підлягає подальшій обробці або складанні в інших.
q незавершене виробництво - ті предмети праці, обробка яких розпочато, але ще не закінчена в межах одного цеху підприємства.
До складу продукції також включаються виробничі послуги або роботи промислового характеру, які або відновлюють частково втрачену споживчу вартість продуктів, або збільшують раніше створену споживчу вартість (окремі операції по доведенню до повної готовності виробів, вироблених іншими підприємствами).
Промислова продукція враховується в натуральному і грошовому вираженні. Одним з основних методів обліку є облік в натуральному вираженні, що характеризує обсяг продукції у відповідних фізичних одиницях вимірювання, що показує, яку кількість конкретних споживчих вартостей вироблено за поточний період. Метод вимірювання в натуральних одиницях широко використовується для побудови балансів виробництва і розподілу окремих продуктів, для обчислення обсягу виробництва найважливіших видів продукції на душу населення.
Метод так званого валового обороту передбачає облік кількості виготовленої продукції, незалежно від того, пішла чи частина цієї продукції на власне виробниче споживання або повністю за межі підприємства. Облік продукції проводиться по всій номенклатурі виробів, що виготовляються. У звіті у вартісному вираженні показується вся вироблена продукція, а в натуральному - лише найважливіші види продукції, перелік яких визначений номенклатурою виробів.
При обліку продукції в натуральному вираженні велике значення має також однаковість застосовуваних одиниць виміру. Вироби можна враховувати в різних одиницях вимірювання, тому, для забезпечення правильності обліку продукції необхідно крім номенклатури мати твердо встановлені для кожного виробу одиниці виміру.
Узагальнюючу характеристику виробництва продукції в цілому по підприємству дає вартісної облік, тобто грошова оцінка вироблених підприємством готових виробів, напівфабрикатів та вартості змін залишків незавершеного виробництва. Оцінка цих елементів проводиться виходячи з діючих (фактичних) цін на готові вироби та напівфабрикати та перерахунку залишків незавершеного виробництва, певного бухгалтерією за собівартістю, у чинні ціни за допомогою коефіцієнтів, що виражають співвідношення між діючими цінами і витратами готової продукції.
На практиці використовується система вартісних показників, кожний з яких має самостійне економічне призначення. До них відносяться валовий оборот; валова, товарна, відвантажена і реалізована продукція.
Валовий обіг характеризує у вартісному вираженні обсяг продукції, виробленої за поточний період всіма промислово-виробничими цехами підприємства.
Валова продукція - вартість загального результату виробничої діяльності підприємства за певний період часу.
Товарна продукція - це кінцевий результат діяльності підприємства за певний період, фактично відпущений споживачам або повністю готовий для цієї мети.
Виробництво продукції неможливо без споживання сировини, матеріалів, палива, енергії, виплатою заробітної плати, відрахуванням платежів на соціальні потреби, а також низкою інших необхідних витрат. За допомогою процесу звернення ці витрати постійно відшкодовуються з виручки від реалізації товарів і послуг, що забезпечує безперервність виробничого процесу. Показник собівартості продукції являє собою вартісну оцінку використовуваних у процесі виробництва продукції різних груп ресурсів. Розрізняють собівартість всієї виробленої продукції і собівартість одиниці продукції.
1.3. Основні показники використання робочого часу
Статистика кожній галузі народного господарства вивчає такі питання, пов'язані із застосуванням живої праці:
1. статистика трудових ресурсів та їх використання;
2. статистика продуктивності праці;
3. статистика заробітної плати.
Статистичної характеристикою наявності трудових ресурсів підприємства, установи, об'єднання, галузі промисловості, сільського господарства, будівництва або транспорту окремо або всього народногосподарського комплексу, є спискова чисельність зайнятих в них працівників.
Статистика трудових ресурсів у свою чергу ділиться на дві частини: статистику робочої сили і статистику робочого часу.
Основними завданнями статистики робочої сили є аналіз робочого часу, вивчення чисельності та складу працівників, вивчення зміни чисельності працівників; оцінка забезпеченості підприємства трудовими ресурсами; вивчення організації праці та використання працівників з відповідної кваліфікації; вивченні трудової дисципліни.
Під робочим часом розуміється тривалість часу, протягом якого працівник фактично виконував роботу. Для характеристики його використання застосовують спеціальні показники. Вихідним показником служить показник календарного фонду часу - число календарних днів місяця, кварталу, року, що припадають на одного працівника. Наприклад, календарний річний фонд одного працівника дорівнює 365 календарні дні, а річний фонд часу колективу з 1000 працівників - 365000 чел.-дн.
Показник календарного фонду часу відображає робочий та позаробочий час, тобто число человекоявок і неявок на роботу. Человекодней явок на роботу - це фактично відпрацьовані человекодней і человекодней цілоденних простоїв. Человекодней неявок на роботу - це дні невиходу на роботу з поважних і неповажних причин. Человекодней неявок з поважних причин включають дні щорічних відпусток, святкові і вихідні дні, неявки через хворобу, у зв'язку з виконанням громадських, загальнодержавних обов'язків, а також інші неявки, дозволені законом. За даними обліку робочого часу в человекодней визначають фонди робочого часу.
Табельний фонд робочого часу визначається вирахуванням з календарного фонду часу человекодней святкових і вихідних днів.
Максимально можливий фонд робочого часу представляє собою максимальну кількість часу, який може бути відпрацьована у відповідності з трудовим законодавством.
На підставі абсолютних показників робочого часу в человекодней обчислюються відносні показники, що характеризують ступінь використання того чи іншого фонду часу. Розглянемо наступні показники:
q коефіцієнт використання календарного фонду, розраховується як відношення числа відпрацьованих человекодней до календарного фонду часу.
q коефіцієнт використання табельного фонду, розраховується як відношення числа відпрацьованих человекодней до табельної фонду часу.
q коефіцієнт використання максимально можливого фонду, розраховується як відношення числа відпрацьованих человекодней до максимально можливого фонду часу.
Також нерідко визначають середні показники.
q середня тривалість робочого періоду, показує середнє число днів, відпрацьованих одним працівником за той чи інший період. Розраховується як відношення числа відпрацьованих человекодней протягом досліджуваного періоду до середньооблікової чисельності працівників за даний період.
q коефіцієнт використання робочого періоду відображає ступінь використання робочого періоду.
Розглянуті показники, що характеризують використання робочого часу в человекодней, не дають досить повного уявлення про використання робочого часу протягом робочого дня, оскільки існують такі втрати робочого часу в людиногодин, як запізнення, передчасний відхід, внутрішньозмінні простої.
Наочне уявлення про склад фондів робочого часу, врахованого в людино-днях, дає таблиця 1.1.
Таблиця 1.1.
Склад фонду робочого часу

Елементи календарного фонду часу		Всього	У середньому на одного спискового робочого днів	У відсотках до календарного фонду людино-днів
1	Відпрацьовано робітниками людино-днів	111780	230,0	63,0
2	Число людино-днів цілоденних простоїв	-	-	-
3	Число людино-днів неявок на роботу (всього)	17644	36,4	10,0
	в тому числі:
3.1.	чергові відпустки	9040	18,6	5,1
3.2.	відпустки по навчанню	221	0,5	0,1
3.3.	відпустки у зв'язку з пологами	354	0,7	0,2
3.4.	хвороби	5764	11,9	3,3
3.5.	інші неявки, дозволені законом	1910	3,9	1,1
3.6.	неявки з дозволу адміністрації	132	0,3	0,1
3.7.	прогули	223	0,5	0,1
3.8.	святкові та вихідні дні	47883	98,6	27,0
3.9.	у тому числі додаткові вихідні дні при 5 робочих днях на тиждень	18723	38,5	10,6

За даними зазначеної таблиці отримаємо: календарний фонд людино-днів: 111 780 + 17 644 = 129 424.
Під продуктивністю праці розуміється результативність конкретної живої праці, ефективність доцільної діяльності зі створення продукту протягом певного проміжку часу. На практиці рівень продуктивності праці характеризується через показники виробітку і трудомісткості.
Вироблення вимірюється співвідношенням обсягу виробленої продукції та витратами робочого часу. Це прямий показник продуктивності праці. Зворотним є трудомісткість.

\ S