Валютні ризики 2

Зміст
1.Визначення та класифікація валютних ризиків ... ... ... ... ... ... ... ... .. 3
2. Загальна характеристика країнової валютного ризику та способи визначення його величини ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 9
3. Валютно - курсові ризики та їх роль в діяльності фірми ... ... .11
4. Основні стратегії хеджування валютно-курсових ризиків і механізм їх дії ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .16
Література ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .21
1.Визначення та класифікація валютних ризиків
Валютні ризики є частина комерційних ризиків, до яких схильні учасники міжнародних економічних відносин.
Валютний ризик - це ризик втрат при купівлі-продажу іноземної валюти за різними курсами.
Валютний ризик, або ризик курсових втрат, пов'язаний з інтернаціоналізацією ринку банківських операцій, створенням транснаціональних (спільних) підприємств та банківських установ і диверсифікацією їх діяльності і являє собою можливість грошових втрат у результаті коливань валютних курсів. [1]
При цьому зміна курсів валют по відношенню один до одного відбувається в силу численних чинників, наприклад: у зв'язку зі зміною внутрішньої вартості валют, постійним переливом грошових потоків із країни в країну, спекуляцією і т.д.
Ключовим фактором характеризує будь-яку валюту є ступінь довіри до валюти резидентів і нерезидентів. Довіра до валюти складний багатофакторний критерій складається з декількох показників, наприклад: показник довіри до політичного режиму ступеня відкритості країни, лібералізації економіки і режиму обмінного курсу, експортно-імпортного балансу країни, базових макроекономічних показників і віри інвесторів у стабільність розвитку країни в майбутньому.
Управління ризиками являє собою один з динамічно розвиваються видів професійної діяльності. У штаті більшості великих західних фірм є особлива посада - менеджер з ризику, у функціональні обов'язки якого входить забезпечення зниження всіх видів ризику. Менеджер по ризику розділяє відповідальність за ризиковані рішення з іншими фахівцями, які відповідають за ту чи іншу сфери діяльності. Так, разом з фінансовим менеджером менеджер за ризиком займається питаннями визначення ступеня ризику і оцінкою наслідків фінансових рішень, вибором видів страхування. Багато питань менеджер за ризиком вирішує разом з маркетологом, менеджером, відповідальним за роботу з персоналом, і т.д.
Сучасна економіка вимагає від учасників ринку високого професіоналізму, гнучкої стратегії поведінки, довготривалого прогнозування фінансових результатів, швидкого та адекватного реагування на кон'юнктурні зміни.
Існує наступна класифікація валютних ризиків: [2]
1. Операційний валютний ризик.
Операційний ризик в основному пов'язаний з торговими операціями, а також з грошовими угодами по фінансовому інвестуванню і дивідендним (процентним) платежах. Операційному ризику піддається як рух грошових коштів, так і рівень прибутку.
Цей ризик можна визначити як можливість недоодержати прибуток чи понести збитки в результаті безпосереднього впливу змін обмінного курсу на очікувані потоки грошових коштів. Експортер, який одержує іноземну валюту за проданий товар, програє від зниження курсу іноземної валюти по відношенню до національної, тоді як імпортер, що здійснює оплату в іноземній валюті, програє від підвищення курсу іноземної валюти по відношенню до національної.
Невизначеність вартості експорту в національній валюті, якщо рахунок-фактура на нього оформляється в іноземній валюті, може стримувати експорт, тому що виникають сумніви в тому, що експортовані товари в кінцевому рахунку можна буде реалізувати з прибутком. Невизначеність вартості імпорту в національній валюті, ціна на який встановлена ​​в іноземній валюті, збільшує ризик втрат від імпорту, тому що в перерахунку на національну валюту ціна може виявитися неконкурентною. Таким чином, невизначеність обмінного курсу може перешкоджати міжнародній торгівлі.
Імпортери, які одержують рахунки-фактури в іноземній валюті, також стикаються з невизначеністю при оцінці вартості імпорту в національній валюті. Для них це стає особливо проблематичним у випадку чутливості збуту до цінових змін, коли, приміром, їхніми конкурентами є внутрішні виробники, які не відчувають впливу змін в обмінних курсах, або імпортери, які одержують рахунки-фактури в іноземній валюті, курс якої змінюється в сприятливому напрямі. [3]
Ризики, пов'язані з угодами, які передбачають обмін валют, можуть управлятися з допомогою політики цін, що включає визначення як рівня призначуваних цін, так і валют, в яких виражена ціна. Також суттєвий вплив на ризик можуть надавати терміни отримання або виплати грошей.
Операційний ризик можна зменшити, якщо валюта (або валюти) надходжень відповідає валюті (валютах) витрат. Найпростішим прикладом може служити експортер, витрати якого виражені в національній валюті і який намагається уникнути ризику, виписуючи рахунки-фактури також в цій валюті. Труднощі, що виникають при даному підході, пов'язані з можливим бажанням покупця отримувати рахунки-фактури у валюті своєї країни, і якщо експортер відмовляється виписувати рахунки у валюті імпортера, то угода може не відбутися. Небезпечно виписувати або отримувати рахунки у валютах, для яких не існує надійних способів хеджування. Зокрема, якщо неможливо або надмірно дорого укласти форвардний контракт, то в такому випадку (якщо відсутня зазначена вище можливість валютної нейтралізації) компанії краще не виписувати рахунки-фактури в цій валюті. [4]
2. Трансляційний валютний ризик.
        Цей ризик відомий так само як розрахунковий, або балансовий ризик. Його джерелом є можливість невідповідності між активами і пасивами, вираженими у валютах різних країн. Наприклад, якщо британська компанія має дочірній філію в США, то в неї є активи, вартість яких виражена в доларах США. Якщо у британської компанії немає достатніх пасивів у доларах США, які компенсують вартість цих активів, то компанія схильна до ризику. Знецінення долара США щодо фунта стерлінгів призведе до зменшення балансової оцінки вартості активів дочірньої фірми, тому що балансовий звіт материнської компанії буде виражатися у фунтах стерлінгів. Аналогічно компанія з чистими пасивами в іноземній валюті буде схильна до ризику у випадку підвищення курсу цієї валюти.
Якщо компанія вважає, що трансляційний ризик не має особливого значення, то тоді немає необхідності хеджувати такий ризик. На підтримку цієї точки зору можна сказати, що відображення у балансовому звіті змін активів і пасивів при їх оцінці в базовій валюті є всього лише бухгалтерською процедурою, що не має істотного значення. Той факт, що вартість активів дочірньої компанії в США, виражена у фунтах стерлінгів, коливається разом із рухом обмінного курсу долара США до фунта стерлінгів, може ніяк не вплинути на основну діяльність або прибутковість (у доларах США) дочірньої компанії. Тому витрати на хеджування трансляційного ризику можуть вважатися безглуздими, тому що фактично не існує ризику втрат від коливань курсу. Ця точка зору виправдана, якщо зміни курсу розглядаються як відхилення від відносно стабільного курсу. Проте якщо існує певна тенденція зміни курсу, то сама ця тенденція може виявитися суттєвою, хоча відхилення від курсу в ту або іншу сторону можуть і не мати значення. [5]
Спроби визначити ступінь трансляційного ризику викликають багато розбіжностей, головним чином з-за різних методів обліку, які використовувалися протягом багатьох років. По суті, можна вважати, що материнська компанія схильна до ризику втрат від зміни курсу валюти, з якою працює її філія, на всю суму чистих активів філії. Вважається, що балансовий ризик виникає, коли існує дисбаланс між активами і пасивами, вираженими в іноземній валюті. Материнська компанія схильна до ризику в тій мірі, в якій чисті активи філії не збалансовані пасивами.
3. Економічний валютний ризик.
       Економічний ризик визначається як імовірність несприятливого впливу змін обмінного курсу на економічне становище компанії, наприклад, на імовірність зменшення обсягу товарообігу або зміни цін компанії на фактори виробництва і готову продукцію в порівнянні з іншими цінами на внутрішньому ринку. Ризик може виникати внаслідок зміни гостроти конкурентної боротьби як з боку виробників аналогічних товарів, так і з боку виробників іншої продукції, а також зміни прихильності споживачів певній торговій марці. Вплив можуть мати й інші джерела, наприклад, реакція уряду на зміну обмінного курсу або стримування зростання заробітної плати в результаті інфляції, викликаної знеціненням валюти. [6]
У найменшій мірі економічного ризику схильні компанії, які несуть витрати тільки в національній валюті, не мають альтернативних джерел факторів виробництва, на які могли б вплинути зміни валютного курсу. Ці компанії реалізують продукцію тільки всередині країни і не зустрічають конкуренції з боку товарів, ціни на які можуть стати більш виграшними в результаті сприятливої ​​зміни курсу. Проте навіть такі компанії не цілком захищені, тому що зміни обмінного курсу можуть мати наслідки, яких не зможе уникнути жодна фірма.
Коливання обмінних курсів можуть вплинути на ступінь конкуренції з боку інших виробників, надавши вплив на структуру їх витрат або на їхні продажні ціни, виражені в національній валюті. Компанія, що продає винятково на внутрішньому ринку, з витратами, оплачуваними тільки в національній валюті, постраждає від підвищення курсу внутрішньої валюти, оскільки конкурентні імпортні товари будуть більш дешевими, так само як і товари внутрішніх виробників-конкурентів, витрати яких оплачуються частково в іноземній валюті. [7]
Зміни вартості валюти країни можуть мати додаткову значимість для компанії, що розмістила свою філію в цій країні з метою забезпечення дешевого джерела постачань або на свій внутрішній ринок, або на ринки інших країн-споживачів.
4. Приховані ризики.
       Існують операційні, трансляційні й економічні ризики, які на перший погляд не очевидні. Наприклад, постачальник на внутрішньому ринку може використовувати імпортні ресурси, і компанія, що користується послугами такого постачальника, побічно схильна до операційного ризику, тому що підвищення вартості витрат постачальника в результаті знецінення національної валюти змусило б цього постачальника підвищити ціни. Ще одним прикладом може бути ситуація з імпортером, якому виписується рахунок-фактура в національній валюті і який виявляє, що ціни змінюються його закордонним постачальником відповідно до змін обмінного курсу з метою забезпечення сталості цін у валюті країни постачальника
Приховані операційні і (або) трансляційні ризики можуть виникнути й у тому випадку, якщо закордонна дочірня компанія схильна своїм власним ризикам. Припустимо, що американська філія британської компанії експортує продукцію в Австралію. Для американської дочірньої компанії існує ризик втрат від зміни курсу австралійського долара, і вона може понести збитки в результаті несприятливих змін курсу австралійського долара по відношенню до долара США. Подібні збитки підірвуть прибутковість філії. Виникає непрямий операційний ризик, оскільки надходження прибутку від дочірньої компанії скоротяться. Материнська компанія також зіткнеться з трансляційним ризиком, якщо зменшення прибутку від філії буде відбито в оцінці вартості активів філії в балансовому звіті материнської компанії. [8]
2. Загальна характеристика країнової валютного ризику та способи визначення його величини
 
Ризик країни - ризики, пов'язані з інвестиціями в конкретній країні та однакові для всіх компаній: інфляційний ризик, ризик виникнення соціальної нестабільності і т.п.
Ризик країни - це багатофакторне явище, що характеризується тісним переплетенням безлічі фінансово-економічних і соцаільно-політичних змінних. І якщо в розвинених країнах рівень ризику країни - досить повільно змінюється величина, то для країн з розвиваються фондовими ринками страновому ризику притаманна значна короткострокова волітальность. [9]
Ризик країни-це ризик понести збитки у випадку, коли контрагенти не можуть вчасно здійснити поставку валюти з-за обставин, що мають місце в країні, де вони функціонують. Наприклад, накладення урядом обмежень на операції з іноземною валютою, модифікація існуючих обмежень, у кращому випадку може викликати затримку з виконанням зобов'язань контрагентом в країні, де він знаходиться. [10]
Ризик країни особливо відноситься до тих країн, де історично не склалася і не зберігалася конвертованість їх національної валюти.
 
При оцінці ризику країни в Росії спредовим методом оцінка ризику країни базується на різниці в прибутковості російських державних облігацій і прибутковості аналогічних по терміну державних облігацій США.
Згідно з доповідями, підготовленими МВФ, різке збільшення спреду доводилося на серпень 1998р. [11]
Отже, до цього моменту ринкові очікування інвесторів були неадекватні реальності: ризик країни Росії зростав значно швидше, ніж премія за нього. Це свідчить не тільки про відсутність у інвесторів достовірних способів прогнозування ризику країни, але так само і про значну орієнтації ринку на рейтинги, що публікуються світовими агентствами.
Таким чином, перша переоцінка країнової ризику Росії (його збільшення) припадає на початок 1998р. Найбільш значне зниження рейтингу відбулося у серпні 1998р.: За кілька днів до дефолту і відразу ж після нього. Це підтвердило думку, що рейтингові агентства пропустили зміна соціально-політичної та фінансово - економічної ситуації в Росії, і як наслідок, не прогнозували наближення фінансової кризи.
Очевидно, по - перше, світові інвестори мають потребу в більш оперативному прогнозі погіршення загальної ситуації в країні інвестування і зростанні ризику інвестицій, по-друге, певним недоліком більшості рейтингових методик є їх закритий характер, що не дозволяє оцінити їх якість і не сприяє їх покращання. Широке наукове обговорення дозволило б істотно підвищити ефективність використовуваних моделей оцінки рівня ризику країни.
3. Валютно - курсові ризики та їх роль в діяльності фірми
Ризики валютної політики та контролю пов'язані з імовірністю несприятливого зміни валютної політики держави, у тому числі введенням будь-яких обмежень на проведення операцій в іноземній валюті.
Приміром, типами даного ризику є конвертаційний (небезпека введення обмежень на конвертацію валют), трансферний (небезпека введення обмежень на переказ валют за межі валютної зони держави і назад), паритетний (невизначеність моменту проведення валютних інтервенцій, їх обсягу і величини відхилення валютного курсу) ризики.
Другу групу ризиків складають так звані валютно - курсові ризики, які пов'язані з коливаннями валютного курсу і є, поряд з ціновими і процентними ризиками, одним з компонентів ринкового ризику. Валютно - курсовий ризик поділяють на три типи: - аккаунтінговий (обліковий, бухгалтерський, конверсійний, трансляційний, ризик, пов'язаний з валютними перерахунку) ризик - коли коливання валютного курсу відображаються на бухгалтерській звітності фірми при її перерахунку.
Фінансові звіти в іноземній валюті перераховуються у валюту, основну для головної компанії, з ряду причин, таких як вимоги законодавства, необхідність складання консолідованих звітів, оцінки ефективності роботи, правильний розрахунок податків;
- Валютно-економічний (конкурентний, ризик економічних наслідків) ризик - коли коливання валютного курсу в довгостроковій перспективі відображаються на: потоках грошових коштів, відносній дешевизні / дорожнечі продукції фірми і використовуваних ресурсів, розміщення інвестицій, конкурентоспроможності фірми на різних ринках.

Зміна валютних курсів у довгостроковій перспективі не просто призводить до отримання надпланового прибутку або позапланового збитку від угоди або угод, це зміна призводить до зміни конкурентної кон'юнктури, до необхідності компаніям міняти свої маркетингові і фінансові стратегії. - Контрактний (операційний, ризик, пов'язаний з валютними операціями) - коли коливання валютного курсу впливають на результати окремих угод.
Деякі автори вважають цей ризик різновидом і валютно-економічного і аккаунтінгового ризику, однак, що стосується його природи така позиція є спірною, а ось за наслідками контрактного ризику, він однозначно є і аккаунтінговим і валютно-економічним.
Роль валютно-курсових ризиків та їх вплив на підприємство докладно описана [12] і автор наводить лише витяги зі статті.
Для оцінки впливу валютного курсу на конкурентні позиції російських підприємств по відношенню до імпорту було зроблено розрахунок динаміки зміцнення рубля в 2005 р. для окремих галузей промисловості, представлених у вибірці ^[13]. Розподіл відповідей підприємств щодо зміни частки імпорту на ринку показує, що частота відповідей про збільшення частки імпорту на ринку є більш високою для підприємств, які стикаються з більш сильним зміцненням рубля (REF _Ref131423454 \ h \ * MERGEFORMAT Таблиця 1 ).
Таблиця SEQ Таблиця \ * ARABIC 1. Залежність між темпами зміцнення рубля і оцінками зміни частки конкуруючого імпорту на ринку

	Частка імпорту на ринку,% підприємств
	збільшилася	не змінилася	знизилася	Всього
Зростання валютного курсу (по галузях)
менше 11%	50	45	5	100
більше 11%	58	38	4	100

Примітка: динаміка валютного курсу оцінюється як зміна галузевого індексу валютного курсу в реальному вираженні в 2005 р.
В умовах, коли конкуренція з імпортом, виявляється пов'язаної з темпами зміцнення рубля, значимість валютного курсу для підприємств збільшується. У ході опитування підприємствам було поставлено питання про найбільш зручною рівні валютного курсу щодо долара США. Як показують результати опитування, підприємства, що стикаються з посиленням цінової конкуренції з імпортом, порівняно частіше вибирають «ослаблення» валютного курсу (30 і більше рублів за долар), ніж «зміцнення» (менше 25 рублів) (REF _Ref131599817 \ h \ * MERGEFORMAT Малюнок 3 ).
Малюнок 1. Вибір підприємствами пріоритетним валютного курсу в залежності від темпів зміцнення рубля

Значимість валютного курсу для підприємств різниться в залежності від ступеня конкуренції з імпортом. На більш насичених імпортом ринках (частка понад 25%) підприємства, стикається з більш високими темпами зміцнення рубля, як правило, порівняно частіше виступають на користь ослаблення валютного курсу, ніж ті підприємства, які працюють на менш насичених імпортом ринках. Для цих ринків частка підприємств, що вказали бажаний курс більше 30 рублів за долар, становить 49% і 29% відповідно.
На основі вище сказаного можна стверджувати, що в умовах зміцнення національної валюти обмеження динаміки відпускних цін - це один з інструментів для підтримки конкурентоспроможності підприємств. Однак у російських умовах підприємства, як правило, слабо адаптують відпускні ціни до змін валютного курсу: відповіді підприємств щодо зміни цін у 2005 р. слабо змінюються в залежності від спостережуваних темпів зміцнення рубля. Більш суттєвим наслідком для підприємств від зміни валютного курсу є скорочення обсягу продажів на внутрішньому ринку. Підприємства, які стикаються з більш сильним зміцненням рубля, як правило, частіше відзначають зниження обсягів продажів у порівнянні з очікуваним на початку року. Зміна рентабельності підприємства також як і відпускні ціни слабо корелюють зі зміною валютного курсу. У цілому розподіл відгуків керівників щодо зміни рентабельності на своєму підприємстві в залежності від зміни валютного курсу виявилося симетричним.
Згідно з офіційною позицією, заявленої у програмних документах уряду і Банку Росії, що допускаються темпи реального зміцнення рубля забезпечують «прийнятний баланс між підтримкою поточної конкурентоспроможності вітчизняного виробництва та створенням умов для модернізації російської економіки в середньостроковій перспективі». У той же час, проведені опитування промислових підприємств демонструють наявність розбіжності між офіційними оцінками ефектів від зміцнення рубля і реальною ситуацією на рівні підприємств. Результати опитування дозволили зробити наступні висновки.
По-перше, валютний курс може бути важливим фактором, який визначає результат конкурентної боротьби на внутрішньому ринку (тобто зміна частки конкуруючого імпорту на внутрішньому ринку). На більш насичених імпортом ринках значення валютного курсу для підприємств збільшується.
По-друге, розширення імпорту, пов'язане зі зміцненням рубля, робить негативний вплив на показники діяльності підприємств (насамперед, обсяги продажів і рентабельність).
По-третє, позитивні ефекти від зміцнення рубля обмежені фактичною відсутністю у підприємств іноземних позик, а також зростанням цін на імпортні комплектуючі (у рублевому вираженні).
По-четверте, зміцнення рубля скорочує цінову конкурентоспроможність підприємств, одночасно не відбувається активного формування потенціалу для зростання конкурентоспроможності якості.
По-п'яте, плани підприємств з підвищення конкурентоспроможності щодо імпорту пов'язані в основному з тактичними заходами (поступовим підвищенням якості продукції і скороченням витрат), у той час як «стратегічні» заходи - випуск нових продуктів та пошук нових сфер діяльності, - залишаються найменш затребуваними.
По-шосте, можливості щодо розширення виробництва (збільшення зайнятості) та реалізації заходів з модернізації виробництва промислові підприємства пов'язують з очікуванням ослаблення рубля.
4. Основні стратегії хеджування валютно-курсових ризиків і механізм їх дії
Компанії, що займаються зовнішньоторговельними операціями (експортери та імпортери), в усьому світі є активними учасниками міжнародного валютного ринку Форекс. У експортерів існує постійний інтерес продавати іноземну валюту, а у імпортерів - купувати її.
Курси валют на міжнародному ринку Форекс постійно міняються. У результаті цього реальна вартість купується або продається за валюту товару може значно змінитися, і контракт, що здавався вигідним, може в підсумку виявитися збитковим. Звичайно, можлива і зворотна ситуація, коли зміна курсу валюти приносить прибуток, але завданням торгової компанії не є отримання прибутку від зміни валютних курсів. Для торгової компанії важливо мати можливість планувати реальну собівартість купується або продається товару.
При великих фірмах, які займаються експортно-імпортними операціями, існують аналітичні відділи, які займаються прогнозуванням валютних курсів. Однак прогнозування не дозволяє повністю виключити невизначеність, тому компанії широко використовують у своїй діяльності хеджування валютних ризиків.
Грошові кошти, а також майбутні доходи або витрати в іноземних валютах схильні до валютного ризику. Зазвичай облік в компанії ведеться в якийсь одній валюті (наприклад, в доларах США), отже, в результаті переоцінки статей в іноземних валютах можливі прибутки або збитки при зміні курсів цих валют.
Хеджування валютного ризику - це захист коштів від несприятливого руху валютних курсів, яка полягає у фіксації поточної вартості цих коштів за допомогою укладання угод на ринку Форекс. Хеджування приводить до того, що для компанії зникає ризик зміни курсів, що дає можливість планувати діяльність і бачити фінансовий результат, не перекручений курсовими коливаннями, дозволяє заздалегідь призначити ціни на продукцію, розрахувати прибуток, зарплату і т.д.
Операції на ринку Форекс здійснюються за принципом маржинальної торгівлі. Цей вид торгівлі має ряд особливостей, які і зробили його дуже популярним.
· Невеликий стартовий капітал дозволяє здійснювати операції на суми, багаторазово (у десятки і сотні разів) його перевищують. Це перевищення називають важелем (Leverage).
· Торгівля проводиться без реального постачання грошей, що скорочує накладні витрати і дає можливість відкривати позиції як покупкою, так і продажем валюти (зокрема відмінною від валюти депозиту).
Хеджування валютного ризику за допомогою угод без руху реальних засобів (з використанням важеля) дає додаткові можливості:
· Дозволяє не відволікати з обороту компанії значні кошти;
· Дозволяє продати валюту, яка буде отримана в майбутньому.
Можна виділити два основних типи хеджування - хеджування покупця і хеджування продавця. Хеджування покупця використовується для зменшення ризику, пов'язаного з можливим зростанням ціни товару. Хеджування продавця застосовується в протилежній ситуації - для обмеження ризику, пов'язаного з можливим зниженням ціни товару.
Загальний принцип хеджування при зовнішньоторговельних операціях полягає у відкритті валютної позиції на торговому рахунку убік майбутньої операції по конвертації коштів. Імпортерові необхідно купувати іноземну валюту, тому він заздалегідь відкриває позицію покупкою валюти на торговому рахунку, а при настанні моменту реальної покупки валюти в своєму банку, закриває цю позицію. Експортеру необхідно продавати іноземну валюту, тому він заздалегідь відкриває позицію продажем валюти на торговому рахунку, а при настанні моменту реального продажу валюти в своєму банку, закриває цю позицію.
Для того щоб скористатися перевагами, які дає хеджування, необхідно відкрити торговий рахунок в компанії, що надає послуги з торгівлі на ринку Форекс.
Зазвичай клієнтам пропонується маржинальна торгівля на ринку Форекс без реального постачання куплених і проданих валют.

Завдання
Велика фірма, залучена у зовнішньоекономічну діяльність має коротку валютну позицію.
а) В якому випадку фірма схильна валютному ризику?
Продаж без покриття (короткий продаж або коротка позиція, також «гра на пониження») (від англ. Short selling) - продаж цінних паперів або валюти, якими інвестор на момент продажу не володіє. Продаючи взяті в борг цінні папери, інвестор сподівається, що їхня ціна впаде, і він зможе викупити їх за меншу суму. Продаж без покриття є одним з видів спекуляцій.
Механізм угоди наступний: трейдер бере в борг у брокера / дилера в борг 100 $ і продає їх відразу ж по 30 рублів. Тобто непокрита виручка дорівнює 30 * 100 = 3000 рублів. Він сподівається, що їхня ціна впаде до 25 рублів за долар і в результаті він поверне брокеру 100 доларів вартістю 2500 рублів. У результаті його вигода складе 500 рублів. Якщо ж ціна долара навпаки підскочить, то трейдеру доведеться затратити велику суму ніж, ніж ту, якою він отримав під час продажу, тобто при відкриття короткої позиції.
Відповідь на запитання: фірма буде піддаватися валютному ризику при зростанні курсу долара.
б) які основні методи хеджування валютних ризиків застосовні фінансовими менеджерами в даному випадку?
Слід зазначити, що сучасній економіці валютними операціями займаються трейдери міжнародного валютного ринку Форекс. У той час як фінансовий менеджмент має в своєму розпорядженні лише загальними підходами до сучасного хеджування валютних ризиків, особливо в спекулятивних операціях. Маючи відкриту коротку позицію трейдер може зробити лише дві речі: закрити і тримати. Тримати він буде лише в тому випадку, якщо позиція прибуткова, а закриє він її тоді коли він вийде на відповідну величину прибутку або збитку. Обидва останніх варіанти рівноймовірні. Захеджувати коротку позицію має сенс тільки, коли є ймовірність серйозного зростання курсу долара. У даному випадку єдино можливим варіантів є відкриття зворотної позиції, тобто «Піти в довгу». У результаті ми фіксуємо ціну по короткій позиції на рівні з часу відкриття довгої позиції. Тобто наприклад ми відкрили коротку позицію для 100 доларів за ціною 30 рублів. Потім ціна впала до 25 рублів. Ми можемо закрити позицію і забрати дохід, але з якихось причин нам не потрібні зараз долари і ми тримаємо позицію. Ціни зросла до 27 рублів. Тобто виходить, яку те частина виграшу ми втратили, але ми поки що змушені тримати долари. Ми вирішили зафіксувати ціну тобто захеджувати позицію і купуємо 100 доларів за 27 рублів. У результаті ми тримаємо два зворотних позиції по 100 доларів. Хеджірваніе полягає в тому, що якщо долар виросте, то ми отримаємо збиток по короткій позиції, який покриє прибуток по довгій позиції і навпаки.

Література
1. Банківська справа: Підручник для вузів / Під ред. О.В. Лаврушин .- М.: Справа, 2004
2. Котьолкін С.В та ін Основи міжнародних валютно-фінансових і кредитних відносин: Підручник / С.В. Котьолкін, А.В. Круглов, Ю.В. Мішальченко, Т.Г. Тумар .- М.: Инфра-М, 2004
3. Міжнародні валютно-кредитні та фінансові відносини: Підручник / За ред. Л.М. Красавиной. - М.: Фінанси і статистика, 2005
4. Міжнародні економічні відносини: Підручник. - М.: Фінанси і статистика, 2006.
5. Міжнародний менеджмент: Підручник / За ред. Пивоварова С.І. .- М., 2004
6. Загальна методика розрахунку галузевих індексів реального ефективного курсу рубля представлена ​​в статті «Галузеві індекси реального ефективного курсу рубля», Фінанси та Кредит, № 32 (200), 2005
7. Сусанін Д. Методи вимірювання ризику країни / / РЦБ .- 2004 .- № 16 .- С.50.
8. Сусанін Д. Оцінка та прогнозування ризику країни Росії / / РЦБ .- 2004 .- № 5 .- С.67
Документи з ІПС Консультант ПЛЮС: Вища школа
1. ВКАЗІВКА ЦБ РФ від 16.12.1998 N 444-У
"ПРО ОСОБЛИВОСТІ УЯВЛЕННЯ Ощадний Банк Російської Федерації ЗВІТНОСТІ ЗГІДНО З Вказівка ​​Банку Росії від 23.09.98 N 357-У" Про заходи щодо ОБМЕЖЕННЯ ВАЛЮТНИХ РИЗИКІВ КРЕДИТНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ, ПОВ'ЯЗАНИХ З Конверсійні операції ПРОТИ РОСІЙСЬКИХ РУБЛІВ "

2. ВКАЗІВКА ЦБ РФ від 23.09.1998 N 357-У
(З ізм. Від 16.12.1998)
"Про заходи щодо ОБМЕЖЕННЯ ВАЛЮТНИХ РИЗИКІВ КРЕДИТНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ, ПОВ'ЯЗАНИХ З Конверсійні операції ПРОТИ РОСІЙСЬКИХ РУБЛІВ"

3. "КОМЕНТАР ДО ЗАКОНУ РФ ВІД 20 лютого 1992 р. N 2383-1" Про товарну біржу ТОРГІВЛІ "
   (Постатейний)
   (С. Ю. пятин)
   (Підготовлено для Системи КонсультантПлюс, 2006)
   
4. "Договірне право. Договір про позику, банківський кредит і факторинг. ДОГОВОРИ, СПРЯМОВАНІ НА СТВОРЕННЯ КОЛЕКТИВНИХ УТВОРЕНЬ"
   (Книга 5. У 2-х томах)
   (Том 1)
   (М. І. Брагінський, В. В. Витрянский)
   (Статут, 2006)
   
5. "КОМЕНТАР ДО ЗАКОНУ УКРАЇНИ" Про товарну біржу ТОРГІВЛІ "(постатейний)"
   (Л. Г. Вострикова)
   (ЗАТ Юстіцінформ, 2006)