і валлійська мова
А. А. Смирнов
Валлійська література
Валлійська література (або кімрійская] - література древніх бриттів, що збереглася в Уельсі (Валлисе); зародилася у V ст., Коли, за переказами, жили барди: Анейрін, Тальесін, Ліуарх Ген і Мірдін (прототип Мерліна сказань Круглого столу). Однак все приписувані їм твори (вид. WF Skene, «Four ancient books of Wales», з англ. перекл., Едінб., 1862) виникли не раніше IX ст. (як напр. героїчна поема псевдо-Анейрін «Gododin»), а більшість - в XI-XII ст. Безсумнівно, що з VI по XII ст. існували і досить розвиненою міфологічний епос і сказання про національних героїв, як Кадуаладр, Артур, Трістан та ін, почасти послужили матеріалом для французьких романів Круглого столу, а проте в первісної формі вони до нас не дійшли, і лише фрагменти їх збереглися в переробці XII-XIII ст. Найдавніший пам'ятник валлійської прози - «Закони Гоуеля Доброго», - перегукується з X століття. З XI по XIII ст., під сильним англо-нормандським впливом, спостерігається розквіт поезії, особливо на півночі Уельсу; найбільш прославлені барди цієї епохи: Мейлір (пом. 1160], його син Гуальхмай, Кінделу та ін Виробляються вкрай складна метрична система і витіюватий стиль поезії бардів, утрималися за традицією до XIX ст. Підпорядкування Уельсу Англії (1288] було швидше сприятливо для місцевої поезії, центр якої переноситься на південь, і XIV-XV ст. вважаються «золотим століттям» її. Героїчні та бойові пісні змінюються пасторальної і любовної поезією, найвизначнішим майстром якої є Давид Аб-Гуіль (розум . 1368], прозваний «валлійським Петраркою». Дуже культивується в усі часи популярна сатирична поезія. Зате проза цього періоду дуже убога і носить суцільно релігійний характер, за винятком «Тріад» - мнемонічних формул для запам'ятовування національних переказів і правил народної мудрості. Сходження на престол в Англії династії Тюдорів (1485], що відкрила доступ валлійської знаті до двору і вищих посад, мало наслідком ослаблення В. л., і в XVI ст. вона переживає занепад; новим видом творчості є тут лише інтерлюдії та ін драматичні жанри. У XVII ст . розвивається художня проза, найважливіші пам'ятники якої - алегорична «Книга трьох птахів» (1653] Моргана Луйда і «Бачення сплячого барда» (1703] Елліса Уїнна - вільне наслідування «Снам» Кеведо. Але з XVII по XIX ст. поезія (по перевазі релігійна) повна риторики і відображає боротьбу різних формальних шкіл, гл. обр. - традиціоналістів і помірних новаторів. Найбільшими фігурами тут є: суворий класик Горонуі Оуен (пом. 1769], полународной поет Томас Едуардс, прозваний Тум о'р Нант (пом. 1810], і «національний валлійська поет», надзвичайно популярний Вільям Пантікелін (пом. 1791]. Початок XIX ст. ознаменований розквітом вивчення рідної старовини і яз. З 30-х рр.. В. л. підпадає під сильний вплив англійської і наближається за своїх формах і темами до загальноєвропейської. Першим зразком нового психологічного роману є тут «Бард або валлійська самітник» (1830] Е. Джонса (Гуіліма Каурдава). Розвивається також побутовий роман. Гуінет Воган описує релігійний рух 1859, Даніель Оуен - побут духовенства, Леуелін Вільямс - життя селян, школярів і т. п. У поезії, де провісниць нових ідей стала Ганна Гріффітс (пом. 1805], особливо виділилися: Ебнезер Томас, тонкий лірик Джон Блекуел і поет селянського життя Кейрног. Зараз щорічно влаштовуються поетичні конкурси й існує ряд літературних журналів. По вивченню багатого валлійського фольклору особливо цінні праці Джона Ріса (Rhŷs) і Брінмора Джонса.
Валлійська мова
Валлійська мова (інакше уельський або кімрійскій, англ. Welsh, нім. Cymrisch, франц. Gallois] - один з представників кельтської групи яз., Дуже близький до бретонського і споріднений древнегалльським. В якості залишку яз. Древніх бриттів, відтиснутих у V ст. англо-саксами на захід Англії, він зберігся зараз у деяких областях Уельсу, де їм володіє, за даними 1921, 930 000 чол., з них 157 000 - зовсім не говорять по-англійськи. У римську епоху в В. яз. проникло безліч латинських слів, пізніше в англо-нормандську - французьких, але основний лад його зберігся в чистоті. Найбільш яскравими особливостями його є: наявність своєрідних звуків, як особливий голосний «I» (середній між «I» і «U»), глухі приголосні « LL »,« RH », і т. п., гармонізація голосних, мутації (зміна початкового приголосного в слові в залежності від результату попереднього слова), вкрай складний синтаксис. Зараз на В. яз. видається ряд газет і журналів, на ньому ведеться викладання у багатьох школах і, факультативно, в університетах.
Список літератури
Stephens P., The Literature of the Kymry, 2-е вид., Л., 1876
Loth J., La métrique galloise, 3 tt., P., 1900-1902
Dottin G., La littérature galloise, «Revue de synthèse historique», t. III, P., 1901
Його ж, Histoire des littératures celtiques, P., 1923
Morris JC, A Manuel of Welsh Literature, Bangor, 1909. На рос. яз. перекл. тільки стара (1856] стаття Ернеста Ренана «Про генії кельтської раси» в його зібр. сочин., Київ, 1900.
Граматики нового яз. W. Spurrel'я, L., 1870 і сл. і Th. Rowlands'a, L., 1876 і сл.
Словник: Spurrel W., English-Welsh, L., 1872 і сл. і Welsh-English, L., 1889 і сл.
Stachan J., An Introduction to early Welsh, L., 1909.