Бюджетна система України

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ТАВРІЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМ. В.І. ВЕРНАДСЬКОГО
Курсова робота
НА ТЕМУ:
"Бюджетна система України"
Виконав студент 2-курсу
Спеціальність "банківська справа"
Мамедов Е.Н.
Перевірила:
Науковий керівник
Карлова Ганна Іванівна
Сімферополь, 2004

ЗМІСТ
"1-3" Вступ ............................................ .................................................. ....... 4
1. Характеристика основних складових Державного Бюджету України ............................................ .................................................. ............................ 6
1.1. Доходи Державного Бюджету України ....................................... 6
1.2. Видатки Державного Бюджету України .................................... 10
1.3. Бюджетна класифікація ................................................ ..................... 13
2. Місцеві бюджети Україні ............................................... ..................... 19
2.1. Доходи місцевих бюджетів Україні .............................................. ..... 19
2.2. Видатки місцевих бюджетів ............................................... ................... 22
2.3. Міжбюджетні відносини ................................................ ................... 24
Висновок ................................................. ............................................ 27
Список використаних джерел :.................................... 29

Введення
Бюджет (англ. budget - букв, сумка) - це форма освіти і витрати коштів для забезпечення функціонування державної влади. Державний бюджет України представляє собою розпис, кошторис грошових доходів та видатків держави на певний період часу (рік, квартал, місяць). Іншими словами - це фінансовий план країни або її адміністративно-територіальної одиниці (області, району, міста) [1].
Державний бюджет України затверджується законодавчими органами країни. При прийнятті бюджету дотримуються певні правові норми, які регулюються бюджетним кодексом. Бюджет країни або місцевий бюджет це фінансова гарантія виконання основних соціально значущих функцій держави і суспільства, тому знання бюджетної системи має найважливішу роль для кожного жителя країни.
Безпосереднім об'єктом дослідження в курсовій роботі служить пристрій бюджетної системи України.
Мета роботи відповідно до предмету всебічно дослідити об'єкт шляхом вивчення джерел правового, методичного та навчального характеру.
Для досягнення поставленої мети передбачається вирішити такі завдання:
· Узагальнити основні поняття, пов'язані з державним бюджетом України;
· Перерахувати основні статті доходів і видатків державного та місцевого бюджетів України;
· Виділити основні розділи бюджетної класифікації Україні відповідно до бюджетного Кодексу;
· Розглянути закономірності здійсненні міжбюджетних відносин.

1. Характеристика основних складових Державного Бюджету України
1.1. Доходи Державного Бюджету України
Віднесення тих або інших джерел до доходів бюджетів різних рівнів здійснено Законом України "Про бюджетну систему України".
Основним джерелом надходжень до Державного бюджету України служать податки.
Основні принципи формування системи оподаткування, перелік загальнодержавних і місцевих податків і зборів, а також права та обов'язки платників податків визначені в прийнятому Верховною Радою України Законі від 18.02.97 № 77/97-ВР "Про систему оподаткування".
Податки, збори та інші обов'язкові платежі, які стягуються в Україні, діляться на загальнодержавні та місцеві.
Законом України "Про систему оподаткування" передбачено справляння 24 загальнодержавних і 16 місцевих податків, зборів та обов'язкових платежів.
До загальнодержавних податків і зборів належать [2]:
· Податок на додану вартість;
· Акцизний збір;
· Податок на прибуток підприємств;
· Податок на доходи фізичних осіб;
· Мито;
· Державне мито;
· Податок на нерухоме майно (нерухомість);
· Плата за землю;
· Рентні платежі;
· Податок з власників транспортних среств та інших самохідних машин і механізмів;
· Податок на промисел;
· Збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;
· Збір за спеціальне використання природних ресурсів;
· Збір за забруднення навколишнього природного середовища;
· Збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;
· Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування;
· Збір до Державного інноваційного фонду;
· Плата за торговий патент на окремі види підприємницької діяльності;
· Фіксований сільськогосподарський податок;
· Збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;
· Гербовий збір (діяв до 1 січня 2000 року);
· Єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України;
· Збір за використання радіочастотного ресурсу України;
· Збори до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (початковий, регулярний, спеціальний).
· Так, згідно ст.11 Закону України "Про бюджетну систему України" доходи державного бюджету України формуються за рахунок [3]:
· Частини податку на додану вартість, яка визначається Законом про Державний бюджет України на наступний рік;
· Частини акцизного збору, яка визначається Законом про Державний бюджет України на наступний рік;
· Податку на прибуток підприємств і організацій всіх форм власності (крім комунальної) і підпорядкування у розмірі, що дорівнює 30 відсоткам від ставки, передбаченої законодавством для відповідної категорії платників; плати за землю, що дорівнює 30% від ставки, передбаченої законодавством України;
· Надходжень від зовнішньоекономічної діяльності;
· Частини доходів від приватизації державного майна, яке перебуває у загальнодержавній власності, в розмірі визначеному Законом про Державний бюджет України на наступний рік;
· Надходжень від реалізації державного майна, яке перебуває у загальнодержавній власності; орендної плати за оренду майна цілісних майнових комплексів, які перебувають у загальнодержавній власності;
· Внесків до Пенсійного фонду України;
· Внесків до Фонду для здійснення заходів але ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення; внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення;
· Внесків в інші загальнодержавні цільові фонди, створення яких передбачено законодавством України;
· Надходжень від внутрішніх позик;
· Перевищення доходів над витратами Національного банку України;
· Повернутих державі позик, процентів за наданими державою позиками та кредитами;
· Дивідендів, отриманих від акцій та інших цінних паперів, що належать державі в акціонерних господарських товариствах, створених за участю підприємств загальнодержавної власності;
· Плати за спеціальне використання природних ресурсів;
· Інших доходів, встановлених законодавством України і віднесених до доходів Державного бюджету України.
Закріплення доходів місцевих бюджетів різних рівнів також здійснено відповідними статтями зазначеного вище закону.
Бюджетно-правовими нормами здійснюється регулювання надання коштів із загальнодержавних джерел доходів, які закріплені за бюджетами вищих рівнів, бюджетам нижчестоящих рівнів з метою збалансування їх на рівні, необхідному для виконання планів економічного і соціального розвитку конкретної території.
Переважна частина всіх доходів бюджету західних держав утворюється за рахунок податків (90% вступі на центральному і 70% - на місцевому рівні). Через податковий механізм до бюджету направляється від 30% валового національного продукту в США і Японії, до 40-50% - у Німеччині, Франції, Швеції. Про типові джерелах надходжень до бюджету свідчать статистичні дані табл.1.1 [4].
Таблиця 1.1 Структура оподаткування деяких західних країн,%

Види податків	США	ФРН	Англія	Японія	Франція
Всі податки	29	38	39	27	45
в тому числі:
прибутковий податок	10	11	10	7	6
Податок на корпорації	2	2	4	6	2
Внески на соціальне страхування:
робітників і службовців	3	6	3	4	6
підприємців	5	7	4	4	13
акцизи	2	3	5	4	4
податки на предмети споживання	2	6	6	_	9

У структурі всіх податків провідне місце займає індивідуальний прибутковий податок (від 25 до 50% всіх надходжень до бюджету). При цьому обкладаються особисті доходи громадян незалежно від джерел отримання (заробітна плата, підприємницький прибуток, рента, гонорари тощо), які зменшуються на суму законодавчо дозволених знижок і відрахувань.
Податки на прибутки компаній складають важливу частину надходжень до бюджету (до 20%). У більшості західних країн в останні роки ця частка державних доходів має тенденцію до зменшення.
1.2. Видатки Державного Бюджету України
Видатки бюджету - це кошти, що направляються на фінансове забезпечення завдань і функцій держави та місцевого самоврядування. Ці витрати виражають економічні відносини, на основі яких відбувається процес використання коштів централізованого фонду грошових коштів держави за різними напрямками.
Витрати бюджету, будучи компонентом загальної фінансової категорії - бюджету - являють собою витрати, що виникають у зв'язку з виконанням державою своїх функцій.
Ці витрати виражають економічні відносини, на основі яких відбувається процес використання коштів централізованого фонду грошових коштів держави за різними напрямками.
Видатки бюджету - це кошти, що направляються на фінансове забезпечення завдань і функцій держави та місцевого самоврядування. Ці витрати виражають економічні відносини, на основі яких відбувається процес використання коштів централізованого фонду грошових коштів держави за різними напрямками.
Розмір можливих витрат визначає міру свободи розпорядчих дій органів виконавчої влади по виконанню бюджету. Він встановлює межу між законом і можливістю використання бюджетних коштів для здійснення розпорядчих дій. Чим сильніше спеціалізована система бюджету, тобто ніж докладніше її підрозділи, тим глибше й ефективніше контроль законодавчої (представницького органу місцевого самоврядування) влади над виконавчою і більш спеціалізується бюджет у правовому відношенні. Склад витрат визначається завданнями і функціями держави (територіально - адміністративної одиниці) та потребами суспільства (територіальної громади) на даному етапі його розвитку.
Оскільки доходи держави завжди об'єктивно обмежені, в першу чергу фінансуються пріоритетні витрати. Пріоритетність тих чи інших витрат визначається державою (для місцевих бюджетів - органами місцевого самоврядування). Така пріоритетність знаходить своє закріплення в законодавстві, і перш за все в нормах Конституції, положення яких знаходять свою подальшу деталізацію у бюджетних актах.
Особливо необхідно звернути увагу на наявність в бюджетних актах захищених статей, тобто статей витрат, перелік яких визначається відповідною Радою і які не підлягають секвестру (пропорційному скорочення), поряд з іншими витратами, у разі перевищення встановленого рівня дефіциту або значного зниження надходжень від джерел доходів.
У Законі України "Про бюджетну систему України" передбачено такі види видатків як поточні витрати і видатки розвитку [5].
Поточні витрати - це витрати бюджетів на фінансування мережі підприємств, установ, організацій та органів, які діє на початок бюджетного року, а також на фінансування заходів щодо соціального захисту населення та інших заходів, які не відносяться до витрат розвитку. У складі поточних витрат окремо виділяються видатки бюджету, зумовлені розширенням мережі перелічених вище об'єктів з зазначенням всіх факторів, які вплинули на обсяг видатків.
Видатки розвитку - це витрати бюджетів на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності, зокрема: фінансування капітальних вкладень виробничого і невиробничого призначення; фінансування структурної перебудови народного господарства; субвенції та інші витрати, пов'язані з розширеним відтворенням.
Існують наступні статті видатків державного бюджету [6]:
· Витрати на обслуговування державного боргу;
· Податкові витрати;
· Витрати цивільного бюджету;
· Витрати по здійсненню зовнішньополітичної діяльності;
· Витрати на охорону навколишнього середовища (крім інвестиційних);
· Витрати на збільшення рівня зайнятості населення;
· Витрати з економічного втручання держави, в тому числі: витрати на кредитну або інвестиційну діяльність держави; дотації; витрати на придбання або спорудження об'єктів держвласності;
· Гарантійні витрати за наданими державним гарантіям або поруками;

· Витрати по фінансуванню державних контрактів;
· Витрати по здійсненню господарських державних програм;
· Витрати по сплаті прямих субвенцій обласним бюджетам, бюджетам міст Києва та Севастополя;
· Видатки спеціального призначення, в тому числі інституційні витрати;
· Інші витрати, які здійснюються відповідно до законів.
Для характеристики складу доходів і видатків державного бюджету України наведемо дані за 1998-2000 роки (таблиця 1.2) [7].
Таблиця 1.2. Зведений бюджет України

Групи доходів і витрат	1998	1999	2000
Доходи, млн. грн.
Податкові надходження, з них	82	69	72
Непрямі податки	37	30	30
ПДВ	28	25	22
Акцизний збір	5	3	5
Мито	4	2	3
Прямі податки	41	37	37
Податок на прибуток	22	22	18
Прибутковий податок		1	1
Податки на майно	1	3	3
Земельний податок	4	2	5
Платежі за ресурси	4	15	28
Неподаткові надходження	10	16	-
Дефіцит	8	15	13
Соціальний захист населення	15	33	13
Соціально-культурна сфера	32	2	29
Фундаментальні дослідження	1	19	2
Економічна діяльність держави	21	5	17
Національна оборона	5	9	5
Управління	12	11	15
Витрати на обслуговування державного боргу	9	2	10
Інші витрати	5	6	6
Профіцит	-	-	4

1.3. Бюджетна класифікація
Важливе місце в системі нормативних актів, що регулюють бюджетні відносини, займає бюджетна класифікація, яка представляє собою єдину систематизовану, функціональну групування доходів і видатків бюджету за однорідними ознаками, які забезпечують загальнодержавну і міжнародну порівнянність бюджетних даних.
Структура бюджетної класифікації розробляється Кабінетом Міністрів України і затверджується Верховною Радою України.
Згідно з Постановою Верховної Ради України від 12 липня 1996 р. N 327 структура бюджетної класифікації України складається з нижченаведених розділів [8]:
Розділ I. Доходи бюджету.
Розділ II. Витрати бюджету.
Функціональна структура видатків.
Відомча структура видатків.
Економічна структура видатків.
Розділ III. Фінансування бюджету.
Фінансування за типом кредитора.
Фінансування за типом боргового зобов'язання
Розділ IV. Державний борг.
Відповідно до п.2 вищевказаної постанови Верховної Ради України встановлено, що відомча структура видатків бюджетної класифікації України затверджується Міністерством фінансів України за поданням відповідних міністерств і відомств.
Щоб згрупувати доходи, витрати та фінансування бюджету за економічними ознаками, функціональної діяльності, організаційним управлінням, відповідно до чинного законодавства та міжнародних стандартів, Мінфіном Україні розроблена наступна бюджетна класифікація, яка знайшла своє відображення в наказі МФУ від від 27.12. 2001 р. № 604.
Бюджетна класифікація має такі складові частини [9]:
1) класифікація доходів бюджету;
2) класифікація видатків (у тому числі кредитування за вирахуванням погашення) бюджету;
3) класифікація фінансування бюджету;
4) класифікація боргу.
Відомчу класифікацію видатків республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів затверджує Міністр фінансів Автономної Республіки Крим та керівник відповідного фінансового органу.
Бюджетна класифікація є єдиною для всіх суб'єктів бюджетного процесу в Україні та встановлює порядок групування статей доходів і витрат бюджету відповідно до їх економічного, функціональним і відомчим змістом.
Структура бюджетної класифікації доходів бюджету складається з статей [10]:
- Податкові надходження, а саме: податок на прибуток і дохід, непрямі внутрішні податки, податок на власність, тарифи, митні збори, платежі за використання природних ресурсів, які знаходяться в державній (комунальній) власності, місцеві податки і збори;
- Неподаткові надходження, а саме: плата за надання державних послуг (включаючи консульські збори, плату за надання ліцензій, патентів, інших державних дозволів), адміністративні збори і платежі, податкові та адміністративні штрафи;
- Надходження від операцій з капіталом;
- Бюджетні трансферти;
- Доходи державних цільових бюджетних фондів.
Структура бюджетної класифікації видатків бюджетів складається зі статей:
- Витрати на обслуговування державного (комунального) боргу, а саме: витрати на погашення зобов'язань за державним (комунальному) внутрішнього боргу і державного (комунального) зовнішнім боргом;
- Податкові витрати, а саме: витрати з виплати бюджетного відшкодування платникам податку на додану вартість, по поверненню зайво сплачених податків платникам податку на доходи фізичних осіб, щодо повернення податків (зборів, обов'язкових платежів), зайво сплачених за рішенням податкових органів;
- Витрати цивільного бюджету, а саме: витрати по соціальному захисту і соціального забезпечення, видатки державного управління, міжнародної діяльності, витрати по освіті, охороні здоров'я, культурі та мистецтву, витрати комунального господарства, витрати з фізичної культури і спорту, правоохоронної діяльності;
- Витрати з економічного втручання, а саме:
- Витрати по кредитній діяльності держави (органів місцевого самоврядування); по державних (місцевих) інвестицій; по реалізації державних (місцевих) контрактів для задоволення загальнодержавних потреб (потреб територіальної громади) або функціонування органів державного управління (органів місцевого самоврядування); з компенсацій вартості об'єктів приватної власності у випадках їх примусового відчуження;
- Витрати оборонного бюджету, включаючи забезпечення державної безпеки, а саме: витрати бюджету Міністрів оборони України, бюджету Служби безпеки України, бюджету Національної гвардії України, бюджету Національного бюро розслідувань України, включаючи витрати на придбання техніки, обмундирування та озброєння;
- Витрати по реалізації бюджетних трансфертів, а саме витрати на надання бюджетних субвенцій, витрати з фінансування бюджетних вилучень;
- Витрати спеціального призначення, а саме: витрати Резервного бюджетного фонду України; інституційні витрати, що утворилися внаслідок помилок у макроекономічному прогнозування, витрати державних цільових бюджетних фондів.
Структура бюджетної класифікації дефіциту бюджетів складається зі статей [11]:
- Надходження від державних зовнішніх позик;
- Надходження від державних внутрішніх позик.
Відмічені різні підходи до складання бюджетної класифікації видатків і доходів.
Існують наступні класифікації видатків: міністерська (відомча); предметна (наприклад, освіта за видами - школи, технікуми, вищі навчальні заклади і т.д.); економічна (за їх цільовим призначенням: на капіталовкладення, зарплату, субсидії, дотації і т. д.) і змішана (по міністерствах, а в них - з предметів).
Поряд з класичними системами класифікації видатків у бюджетній практиці з'являються і нові класифікації, зокрема цільова і за функціональними ознаками.
Цільова класифікація припускає розбивку витрат відповідно до загальнонаціональних, політичними, економічними та соціальними цілями або програмами. Такий поділ ширше, ніж по відомчому ознакою.
Класифікація за функціональними ознаками відображає концепцію фінансів як інструменту політики уряду і здійснюється у відповідності з основними функціями держави. Це, зокрема, соціальні видатки, забезпечення зайнятості, охорона здоров'я, транспорт, зв'язок, оборона. Вони в свою чергу діляться за категоріями витрат: зарплата, поточні витрати, обладнання та ін
Доходи бюджету в більшості країн класифікуються за джерелами (надходження від податків і зборів, від державних підприємств та майна, від позик і т.д.) і за видами (наприклад, у Великобританії - прибутковий податок, податок на прибуток корпорацій, податок зі спадщини і дарувань, на додану вартість, митні збори та ін.) Доходи від державних підприємств та майна, як правило, відображаються в кошторисах різних відомств.
Існують і інші види класифікації доходів, наприклад юридична та фінансова.
Юридична класифікація підрозділяє доходи за способом їх отримання - використовується сила державної влади чи ні. У першому випадку це податки і штрафи, у другому - плата за послуги та добровільні внески.
Фінансова класифікація виходить з поділу доходів на безповоротні, або постійні (податки) і тимчасові (позики).

2. Місцеві бюджети України
2.1. Доходи місцевих бюджетів України
Часто під місцевими бюджетами на увазі всі бюджети, крім бюджету центрального уряду. Між ними існують досить складні відносини, пов'язані з розділом джерел бюджетних доходів, фінансуванням місцевих бюджетів, боку центрального уряду шляхом перерозподілу коштів у масштабі країни та ін Державний бюджет являє собою, таким чином, не тільки бюджет центрального уряду, а й сукупність бюджетів усіх рівнів державних адміністративно-територіальних влади.
До бюджету тісно примикають позабюджетні кошти держави, що мають цільове призначення і не включені державний бюджет. Ці кошти знаходяться в розпорядженні області і концентруються в спеціальних фондах, кожен з яких призначений для певних потреб.
Позабюджетні фонди створюються за рахунок бюджету. Позабюджетні фонди розширюють можливості, втручання держави в економіку, минаючи бюджет, і, отже, парламентський контроль. Крім того, за рахунок позабюджетних фондів можна створити видимість зменшення дефіцитності бюджету.
Принципи розподілу доходів і видатків між бюджетами різного рівня визначаються Бюджетним кодексом України.
Згідно з цим кодексом, бюджет України має чотирьохрівневий структуру. Бюджет підрозділяється на [12]:
1) центральний бюджет;
2) бюджети областей;
3) бюджети районів і міст;
4) районні бюджети в містах і відповідні їм бюджети в сільській місцевості.
Бюджети, названі в пунктах 2,3 і 4, разом носять назву місцевих бюджетів. На практиці ця структура обмежена трьома рівнями, оскільки районні бюджети і відповідні їм бюджети на селі, будучи доповнюють інститутами, частіше за все не виділені з районних (міських бюджетів).
Розподіл фінансових функцій між центральним і місцевими бюджетами не має постійного характеру і здійснюється щороку по-новому в ході затвердження річного бюджету шляхом переговорів.
До основних сфер діяльності, що фінансуються з місцевих бюджетів, можна віднести комунальне господарство, сферу соціального забезпечення, житлове господарство, сферу освіти, а також культуру і спорт.
За українським законодавством до місцевих бюджетів належать бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування. У свою чергу до бюджетів місцевого самоврядування належать бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань [13].
Відповідно до цього визначення бюджетні установи можуть фінансуватися з державного бюджету та з місцевих бюджетів, так як вони є учасниками бюджетного процесу і наділені відповідними правами і обов'язками або бюджетними повноваженнями.
Для контролю за виділеними бюджетними коштами та результатами їх використання Кабінет Міністрів України своїм розпорядженням № 538-р схвалив Концепцію застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі. Відповідно до даного розпорядження, починаючи з 2003 року, затверджено паспорт для кожної бюджетної програми, виконання якої покладається на одне або декілька бюджетних установ.
Державний бюджет України, республіканський бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, міські, районні, районні у містах, селищні, сільські бюджети є самостійними. Самостійність бюджетів забезпечується наявністю власних дохідних джерел і правом визначення напрямів їх використання згідно з чинним законодавством України.
Законом України "Про систему оподаткування" передбачено справляння 24 загальнодержавних і 16 місцевих податків, зборів та обов'язкових платежів.
До місцевих податків і зборів належать [14]:
· Податок з реклами;
· Комунальний податок;
· Готельний збір;
· Збір за паркування автотранспорту;
· Ринковий збір;
· Збір за видачу ордера на квартиру; курортний збір;
· Збір за участь у бігах на іподромі;
· Збір за виграш на бігах на іподромі;
· Збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі та іподромі;
· Збір за право проведення використання місцевої символіки;
· Збір за право проведення місцевого аукціону, розіграшів і лотерей
· Збір за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон;
· Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;
· Збір з власників собак.
Декретом Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори" встановлено види місцевих податків і зборів, їх граничні розміри та порядок обчислення.
Так наприклад, об'єктом податку з реклами є вартість послуг за встановлення та розміщення реклами. Платниками податку з реклами є юридичні особи та громадяни. Податок з реклами сплачується з усіх видів оголошень і повідомлень, які передають інформацію з комерційною метою за допомогою засобів масової інформації, преси, телебачення, афіш, плакатів, рекламних щитів, інших технічних засобів, майна та одягу; на вулицях, магістралях, майданах, будинках , транспорті та в інших місцях. Граничний розмір податку з реклами не повинен перевищувати 0,1 відсотка вартості послуг за розміщення одноразової реклами та 0,5 відсотка за розміщення реклами на тривалий час. Податок з реклами сплачується під час оплата послуг за встановлення та розміщення реклами.
2.2. Видатки місцевих бюджетів
Видаткова частина місцевих бюджетів найбільш яскраво відображає наслідки економічних і соціальних процесів в країні.
Відповідно до Бюджетного кодексу України виключно з місцевих бюджетів фінансуються такі функціональні види витрат: утримання органів місцевого самоврядування; формування муніципальної власності та управління нею; організація, утримання і розвиток закладів освіти, охорони здоров'я, культури, фізичної культури і спорту, засобів масової інформації, інших установ, що знаходяться у власності або у віданні органів місцевого самоврядування; утримання місцевих органів охорони громадського порядку; організація, утримання і розвиток місцевого житлово - комунального господарства; дорожнє будівництво та утримання доріг місцевого значення; благоустрій та озеленення територій місцевого самоврядування; організація утилізації і переробки побутових відходів (за винятком радіоактивних); утримання місць поховання, що знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування; організація транспортного обслуговування населення та установ, що знаходяться у власності органів місцевого самоврядування, забезпечення протипожежної безпеки; охорона навколишнього природного середовища на територіях органів місцевого самоврядування; реалізація цільових програм, прийнятих органами місцевого самоврядування; обслуговування і погашення боргу органів місцевого самоврядування; цільове дотування населення; зміст архівів органів місцевого самоврядування, проведення місцевих виборів та місцевих референдумів; фінансування реалізації інших рішень органів місцевого самоврядування та інші витрати, віднесені до питань місцевого значення, що визначаються представницькими органами місцевого самоврядування відповідно до бюджетної класифікації України.
Важливе значення місцевих бюджетів у здійсненні загальнодержавних економічних і соціальних завдань - в першу чергу в розподілі державних коштів на утримання і розвиток соціальної інфраструктури суспільства. Ці кошти проходять через систему місцевих бюджетів, які включають понад 7 тисяч міських, районних, селищних і сільських бюджетів. В основі розподілу загальнодержавних грошових ресурсів між ланками бюджетної системи закладені принципи самостійності місцевих бюджетів, їх державної фінансової підтримки [15].
Загальну організацію, управління і контроль за державними фінансами в Україні здійснює Міністерство фінансів. Функції оперативного управління витратами держбюджету Міністерство фінансів делегувало Державному казначейству України, функції з контролю за формуванням доходів бюджетів органів місцевого самоврядування, використанням коштів центрального і місцевих бюджетів, а також позабюджетних фондів - Державної контрольно-ревізійну службу Україні. Функції по здійсненню постійного контролю за використанням коштів держбюджету виконує Рахункова Палата Верховної Ради.
2.3. Міжбюджетні відносини
Важливе значення у визначенні особливостей бюджетного пристрої мають бюджетні повноваження, під якими необхідно розуміти систему прав і обов'язків у сфері бюджетної діяльності, які врегульовані нормами права і реалізуються відповідними представницькими та виконавчими органами влади України, АРК та місцевого самоврядування. Залежно від виду бюджетних правовідносин у яких вони реалізуються бюджетні повноваження поділяються на матеріальні і процесуальні.
Держава залишає за собою право встановлювати засади розподілу доходів і видатків бюджетів різного рівня і піклуватися про [16]:
- Збалансованості кожного бюджету не залежно від обсягів закріплених за ним джерел доходів, забезпечення кожної адміністративно - територіальної одиниці можливості фінансування заходів, передбачених їх планами соціального й економічного розвитку;
- Створення умов, які забезпечують зацікавленість органів місцевого самоврядування у збільшенні бюджетних ресурсів і виконанні встановлених планів надходжень до бюджету загальнодержавних і місцевих платежів на своїй території, а також можливість запобігання касових розривів (неспівпадання термінів надходження коштів та їх видачі з бюджетних рахунків).
Розподіляючи витрати між бюджетами різних рівнів, держава розробляє систему заходів по боротьбі з бюджетним дефіцитом, прагнучи до збалансованості Державного бюджету України, законодавчо встановлює порядок фінансування об'єктів та заходів, які віднесені до компетенції органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідного рівня.
Завжди враховуються підвідомчість об'єктів та заходів, а також їх територіальне розміщення. Підвідомчість визначається значимістю для держави. Наприклад, оборона держави, вища освіта фінансуються з державного бюджету, а дитячі дошкільні установи - з бюджету тієї адміністративно - територіальної одиниці, на території якої вони розташовані. Крім зазначеного береться до уваги те, у чиїй власності перебуває фінансований об'єкт, або до якого бюджету необхідно перерахувати платежі.
При складанні та виконанні своїх бюджетів відповідні органи влади та місцевого самоврядування враховують загальнодержавні інтереси. Розподіл видатків між бюджетами здійснюється відповідно до Закону України "Про бюджетну систему України".
Так, наприклад, з державного бюджету України фінансуються загальнодержавні централізовані програми підтримки та підвищення життєвого рівня народу, заходи щодо соціального захисту населення, заходи в галузі освіти, культури, науки, охорони здоров'я, фізичної культури, молодіжної політики, соціального забезпечення, оборона країни, витрати по утримання органів законодавчої, виконавчої, судової влади і прокуратури, а також інші витрати, які мають загальнодержавне значення. У державному бюджеті України передбачається резервний фонд Кабінету Міністрів України у розмірі до двох відсотків від обсягу видатків державного бюджету України для фінансування невідкладних витрат у народному господарстві, соціально-культурних та інших заходів, які не могли бути передбачені під час затвердження державного бюджету України.

Висновок
У процесі роботи над темою курсової зроблені наступні висновки та узагальнення.
Зміст бюджету як фінансово-економічної категорії зводиться до того, що державний бюджет виражає грошові відносини, пов'язані з утворенням і використанням централізованого фонду грошових ресурсів країни.
Сутність державного бюджету реалізується через його функції: мобілізацію грошових коштів в руках держави, їх використання з метою задоволення загальнодержавних потреб, а також контроль за своєчасністю та повнотою надходження фінансових ресурсів у розпорядження держави, ефективністю їх використання.
Функціонування державного бюджету відбувається за допомогою існування особливих економічних форм - доходів і витрат, що виражають послідовні етапи перерозподілу вартості суспільного продукту, концентріруемих в руках держави. Доходи і витрати - це об'єктивно обумовлені категорії, кожна з яких має специфічне суспільне значення: доходи служать фінансовою базою діяльності держави, видатки - задоволенню загальнодержавних потреб.
Ідеальне виконання державного бюджету - це повне покриття витрат держбюджету доходами та освіта залишку коштів, тобто перевищення доходів над витратами. Утворився залишок уряд може використовувати при непередбачених обставин, для дострокових виплат заборгованості або перевести його в дохід бюджету наступного року.
Перевищення витрат над доходами веде до утворення бюджетного дефіциту, який покривається державними позиками (внутрішніми і зовнішніми).
При складанні та виконанні бюджетів різних рівнів відповідні органи влади та місцевого самоврядування враховують загальнодержавні інтереси. Розподіл видатків між бюджетами здійснюється відповідно до Закону України "Про бюджетну систему України".
Розподіл фінансових функцій між центральним і місцевими бюджетами не має постійного характеру і здійснюється щороку по-новому в ході затвердження річного бюджету шляхом переговорів.
До основних сфер діяльності, що фінансуються з місцевих бюджетів, можна віднести комунальне господарство, сферу соціального забезпечення, житлове господарство, сферу освіти, а також культуру і спорт.
Із центрального бюджету фінансується оборона, центральна адміністрація, органи правосуддя і безпеки, приватизація, а також виплачуються субсидії, що направляються безпосередньо суб'єктам народного господарства.
Джерелами доходів центрального бюджету є чотири основні податки: ПДВ, податок на прибуток підприємств, акцизний збір та прибутковий податок з громадян, а також надходження від приватизації, зовнішньої торгівлі і від продажу військового майна.
У видатковій частині бюджету Україні можна виділити такі головні складові: основні державні послуги; фінансування культурних і соціальних потреб; фінансування народного господарства. До основних державних послуг відносяться державна адміністрація, громадська безпека, судочинство і національна оборона. Виплати, що здійснюються державою громадянам (всі можливі допомоги, пенсії, стипендії і т.д.), які не є платою за трудові послуги, отримали назву трансфертів.

Список використаних джерел:
1. Бюджетний Кодекс - Бюджетний Кодекс України від 21 червня 2001 року № 2542-III.;
2. Бланкарт Ш., Державні фінанси в умовах демократії, К: Либідь, 2000;
3. Буряковський В.В., Роль податків у наповненні бюджетів / / Фінанси України № 5,2001;
4. Василик О.Д., Державні фінанси України, К: Вища школа, 1997;
5. Державне регулювання економіки / За ред. Чистова С.М., К: КНЕУ, 2000;
6. Загорський В.С., Податки в системі доходів бюджету / / Фінанси України № 10,1999;
7. Іванов І.М., Бюджетна система, К: МАУП, 1999;
8. Криницький І.Є., Податкове право, Х: Ксіліон, 1995;
9. Мельник С., Про формування місцевих бюджетів / / Економіка України № 1,2000;
10. Осипчук Л.Л., Організація виконання державного бюджету, К: МАУП, 1999;
11. Пушкарьова М.І., Історія фінансової думки і політика податків, - М: Инфра-М, 1996;
12. Фінансове право / / під ред. Чернявського Х., - Х: Одіссей, 2003.