Бухгатлерскій облік у ТОВ КК Центр підтримки підприємств

розрахунки з організаціями та особами за виконавчими документами, на якому враховуються розрахунки підприємств за утриманим сумам із заробітної плати працівників на користь різних організацій і окремих осіб на підставі виконавчих документів або постанов судових органів та ін;
· Депонована заробітна плата, премії та інші аналогічні виплати;
· Розрахунки з іншими дебіторами і кредиторами, на якому враховуються розрахунки з різними організаціями за операціями некомерційного характеру (навчальними закладами, НДІ та інших), з наймачами квартир і особами, що проживають у гуртожитках житлово-комунального господарства підприємства, з орендарями нежитлових приміщень ЖКГ, з батьками дітей, прийнятих у дитячі установи, і з транспортними організаціями за послуги, оплачувані чеками, та ін
Безнадійна до стягнення дебіторська заборгованість списується за рішенням керівників або за рахунок резерву по сумнівних боргах, або на збитки підприємства, або за рахунок чистого прибутку.
Синтетичний облік зазначених розрахунків ведеться в регістрі форми № 8, а аналітичний - у відомості № 7.
1.4. Облік кредитів банків
У процесі діяльності в підприємства може виникнути ситуація, коли для здійснення розрахунків недостатньо власних коштів. У цьому випадку вони беруть кредит банку. Кредити бувають короткострокові та довгострокові.
Короткострокові кредити надаються на цілі, пов'язані з формуванням і рухом оборотних коштів підприємства. Для обліку короткострокових позичок банку призначений пасивний рахунок 66 "Короткострокові кредити банку", а аналітичний - для обліку за їх видами на окремих субрахунках до зазначеного рахунку в журналі-ордері форми № 4.
Справжнім законодавством передбачено спрямування короткострокового кредиту в обхід розрахункового рахунку відразу на розрахунки з постачальниками: Дт рах. 60 Кт рах. 66
Довгострокові кредити підприємства беруть у банках на території країни і за кордоном на термін більше одного року в національній та іноземній валютах. Найбільш часто такими кредитами користуються при капітальних вкладеннях, придбанні дорогого устаткування і т.п.
Порядок кредитування, оформлення кредитів та їх погашення регулюється правилами банків та кредитними договорами. Також для отримання кредиту фінансовий відділ підприємства оформляє такі документи: заявка на кредит, розрахунок потреби кредиту, розрахунок погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, розрахунок перевірки забезпечення кредиту, баланс підприємства на звітну дату, сертифікат реєстрації договору про заставу майна, договір застави і опис до договору застави.
Для узагальнення інформації про стан і рух різних довгострокових кредитів призначений рахунок 67 "Довгострокові кредити банків". Облік довгострокових кредитів також ведеться в регістрі форми № 4.
1.5. Інвентаризація касових операцій та операцій по рахунках в банку
Метою перевірки касових операцій є встановлення відповідності застосовуваної в організації методики обліку та оподаткування операцій з руху готівкових грошових коштів чинним в Російській Федерації в періоді, що перевіряється нормативним документам для формування думки про достовірність бухгалтерської звітності у всіх існуючих аспектах.
Ревізія каси проводиться раптово комісією, призначеною наказом керівника організації, у присутності касира і головного бухгалтера. При цьому поаркушно перевіряються готівкові гроші, грошові документи, цінні папери, бланки суворої звітності.
Перевірка касових операцій організується в такій послідовності:
o інвентаризація каси і обстеження умов зберігання грошових коштів;
o перевірка правильності документального оформлення операцій;
o перевірка повноти і своєчасності оприбуткування грошових коштів;
o аудиторська перевірка правильності списання грошей у витрату;
o перевірка дотримання касової та фінансової дисципліни;
o перевірка правильності відображення операцій на рахунках бухгалтерського обліку;
o оформлення результатів перевірки.
Бухгалтер-касир надає для перевірки останній касовий звіт і документи за операціями останнього дня, а також дає розписку про те, що всі прибуткові і витратні документи включені ним до звіту і на момент інвентаризації в касі немає неоприбуткованих або несписані у витрату грошей.
Результати інвентаризації оформлюють актом, який підписує бухгалтер-касир і головний бухгалтер організації. На зворотному боці акта матеріально відповідальна особа пише пояснення про причини надлишків або нестач, встановлених інвентаризацією, а керівник організації за результатами інвентаризації приймає рішення про їх списання.
У результаті перевірки умов зберігання грошових коштів з'ясовують:
o забезпечено збереження грошей при доставці з банку;
o чи є для зберігання грошей в касі сейф;
o чи застрахована каса організації;
o чи дотримуються правила зберігання ключів від сейфу. Так, у Порядку ведення касових операцій встановлено, що дублікати ключів в опечатаних бухгалтером-касиром пакетах і печатки зберігаються у керівника підприємства;
o чи дотримується встановлений ліміт зберігання готівки по окремих дат.
При перевірці правильності виплати грошей за платіжними відомостями встановлюють, чи всі внесені в них особи, є працівниками даної організації.
Прийом і видача грошей або безготівкові перерахування проводяться банком на підставі документів спеціальної форми. Форми розрахунків між платником та одержувачем коштів визначаються договором (угодами, окремими домовленостями).
Інвентаризація розрахунків з банками, з бюджетом, покупцями, постачальниками, підзвітними особами, працівниками, іншими дебіторами і кредиторами, згідно з Методичними вказівками по інвентаризації майна і фінансових зобов'язань полягає у перевірці обгрунтованості сум, що значаться на рахунках бухгалтерського обліку. Перевірці може бути підданий рахунок «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками». Він перевіряється за документами в узгодженні з кореспондуючими рахунками. По заборгованості працівникам організації виявляються не виплачені суми з оплати праці, що підлягають перерахуванню на рахунок депонентів, а також суми та причини виникнення переплат працівникам. При інвентаризації підзвітних сум перевіряються звіти підзвітних осіб за виданими авансами з урахуванням їх цільового використання, а також суми виданих авансів по кожній підзвітній особі (дати видачі, цільове призначення).
Інвентаризаційна комісія шляхом документальної перевірки повинна встановити:
o правильність розрахунків з банками, фінансовими, податковими органами, позабюджетними фондами, іншими організаціями, виділеними на окремі баланси;
o правильність і обгрунтованість оформленої в бухгалтерському обліку суми заборгованості по нестачах і розкраданнях;
o правильність і обгрунтованість сум дебіторської та кредиторської заборгованості, по яких минули строки позовної давності.
1.6. Розрахунки з постачальниками і підрядниками
В даний час велика увага приділяється розрахункам з постачальниками і підрядниками. Це обумовлено тим, що постійно відбувається кругообіг господарських засобів викликає безперервне відновлення різноманітних розрахунків. Одним з найбільш поширених видів розрахунків якраз і є розрахунки з постачальниками і підрядниками за сировину, матеріали, товари та інші матеріальні цінності.
Більшість розрахунків між підприємствами, з бюджетом та позабюджетними фондами здійснюється у вигляді безготівкових платежів.
Безготівкові розрахунки здійснюються за допомогою безготівкових перерахувань по розрахункових, поточних і валютних рахунках клієнтів у банках, системи кореспондентських рахунків між різними банками, клірингових заліків взаємних вимог через розрахункові палати, а також за допомогою векселів і чеків, що заміняють готівку.
Бухгалтерський облік зобов'язані вести всі юридичні особи діють на території РФ.
Основними завданнями бухгалтерського обліку є:
· Формування повної і достовірної інформації про господарські процеси і результати діяльності підприємства, необхідної для оперативного керівництва та управління, а також для використання податковими і банківськими органами, інвесторами, постачальниками, покупцями, кредиторами та іншими зацікавленими організаціями та особами;
· Забезпечення контролю над наявністю і рухом майна і раціональним використанням виробничих ресурсів у відповідність до затверджених норм, нормативами і кошторисами;
· Своєчасне попередження негативних явищ в господарсько - фінансової діяльності;
· Виявлення внутрішньовиробничих резервів, їх мобілізація та ефективне використання;
Надходження матеріальних цінностей від постачальників, виконання робіт і послуг підрядниками проводиться на підставі укладених між замовниками (покупцями) та підрядниками (постачальниками) господарських договорів. У договорах обумовлюються: види матеріальних цінностей, виконуваних робіт і послуг, комерційні умови постачання, кількісні і вартісні показники матеріальних цінностей або послуг, порядок розрахунків (умови платежів).
Порядок розрахунків за всередині російським поставкам на території Росії між покупцями і постачальниками визначається у відповідність до Положення про безготівкові розрахунки в РФ, а за експортно-імпортних постачань - у відповідність до правил міжнародних розрахунків.
Умови всередині російських поставок формуються у відповідність з прийнятими в країні умовами, що визначають юридичні права та обов'язки продавців і покупців по відношенню до товару.
У відповідність з умовами експортно-імпортних поставок чітко визначається, хто організовує і оплачує перевезення товару від продавця до покупця, несе ризик і відповідальність при здійсненні цих функцій і при загибелі або псування товару. Придбання матеріальних цінностей на стороні може здійснюватися тільки двома варіантами. При першому варіанті для придбання матеріальних цінностей на стороні підприємство призначає свого повіреного. Йому видають під звіт гроші з правами отримання цінностей і негайної оплати за них, або довіреність, за якою можна отримати матеріальні цінності, в рахунок домовленості, яка має місце між підприємствами у вигляді договору поставок або гарантійного листа з візою керівника постачальника (незалежно, оплачені матеріальні цінності попередньо чи ні). Доставка матеріальних цінностей у таких випадках здійснюється самовивозом, незалежно від географічного розташування покупця і постачальника.
При другому варіанті (віддаленість постачальника від покупця, і постійність поставок) постачання здійснює посередник - транспортне підприємство.
Для виконання, будь-яких операцій з отримання матеріальних цінностей на стороні повіреному особі підприємства (експедитору) видається довіреність. Всі довіреності в момент видачі реєструються в спеціальному журналі. Довіреність виписується тільки бухгалтером на конкретну фізичну особу із зазначенням строку дії та найменування цінностей, які повинні отримати. На довіреності є підпис експедитора, яка повинна бути завірена підписами бухгалтера і керівника з відтиском печатки підприємства.
Надходження сировини, матеріалів, обладнання на підприємство за другим варіантом може здійснюватися залізничним, автомобільним, морським та іншими видами транспорту. Постачання через посередника може здійснюватися тільки за наявності договору про постачання. Оплата за такі поставки може бути здійснена у вигляді передоплати, акредитивом, чеком, готівкою або на бартерній основі до моменту отримання матеріальних цінностей, або після. Це залежить від умов договору.
За пред'явленні доручення та квитанції, що надійшла від відправника вантажу, експедитор може отримати вантаж у багажному відділенні залізниці, в річковому порту, в аеропорту або отримати право на розтин вагона, вивантаження і приймання вантажу.
Приймаючи вантаж, експедитор повинен перевірити, чи немає на тарі та упаковці слідів бою, псування, а також чи відповідає кількість місць вантажів, що надійшли даним, зазначеним в транспортній накладній. Якщо при прийманні вантажу виникнуть сумніви в його схоронності (наприклад, будуть виявлені пошкодження вагонів, контейнерів, упаковки, відсутність пломб тощо) експедитор повинен зажадати перевірки всього вантажу з метою з'ясування його збереження спільно з представником (вагарем) транспортної організації.
При виявленні недостачі сировини і матеріалів, бою, пошкодженої тари, складається комерційний акт у двох примірниках (один забирає експедитор), який служить підставою для пред'явлення претензій до транспортної організації. На її адресу надсилається претензійний лист з додатком документів (акт, накладна, квитанція та інші) і пропозицією відшкодувати суму збитку. Транспортні організації протягом трьох місяців зобов'язані розглянути претензію і повідомити заявника про своє рішення. Якщо відхилена або залишена без відповіді, заявник має право пред'явити позов до арбітражного суду у двомісячний термін з часу отримання відмови або часу, коли минули всі терміни для відповіді на претензійний лист.
За домовленістю (після узгодження способу оплати) експедитор може отримати вантаж безпосередньо у постачальника з випискою одночасно відвантажувальних документів (рахунок-фактура).
Отриманий вантаж з супровідними документами експедитор доставляє на склад свого підприємства.
При доставці автотранспортом, водій автогосподарства є представником постачальника і разом з вантажем вручає комірнику один примірник товарно-транспортної накладної.
За порушення умов договорів постачальники і покупці несуть взаємну матеріальну відповідальність у вигляді неустойки, штрафів і пені за невиконання договірних умов, за затримку оплати розрахункових документів і за необгрунтовану відмову.
Незалежно від оплати і доставки, порядок оприбуткування матеріальних цінностей повинен відповідати певним вимогам. При будь-якому варіанті отримання матеріальних цінностей у постачальника і будь-якому варіанті доставки, їх пред'являють комірнику для оприбуткування. Приймання на складі проводиться методом прямого рахунку, зважування, обміру і зовнішнього огляду, з метою виявлення відповідності даним супровідних документів. У разі невідповідності кількості та якості матеріалів, що надійшли даними супровідних документів, складається приймальний акт. Акт складають і підписують члени спеціальної комісії, призначеної керівником підприємства, комірник та представник постачальника. У подальшому на основі акту до постачальника можуть бути пред'явлені відповідні претензії. Якщо не виявлено ніяких розбіжностей з документами, комірник виписує прибутковий ордер або прийомну фактуру у двох примірниках. Замість виписки прибуткових ордерів комірник може поставити на супровідний документ (якщо їх надійшло 2 примірники) штамп, що засвідчує отримання.
Облік розрахунків з постачальниками матеріальних цінностей та послуг організується на рахунку 60 "Розрахунок з постачальниками і підрядниками". Рахунок по відношенню до балансу - пасивний. За кредитом рахунку 60 "Розрахунок з постачальниками і підрядниками" відображається заборгованість з постачальниками, за дебетом - зменшення цієї заборгованості.
Сальдо кредитове свідчить про суми заборгованості підприємства постачальникам і підрядникам. У деяких випадках сальдо по рахунку 60 може бути і дебетовим, це означає, що сума за матеріальні цінності постачальником оплачена, але на кінець місяця ці матеріальні цінності не надійшли, числяться як товари в дорозі.
Рахунок 60 призначений для узагальнення інформації про розрахунки з постачальниками і підрядниками за:
· Отримані матеріальні цінності, прийняті виконані
· Роботи та спожиті послуги, включаючи надання енергії, газу, пари, води, а також з доставки або переробки матеріальних цінностей, розрахунки, документи на які акцептовані і підлягають оплаті через банк;
· Матеріальні цінності, роботи і послуги, розрахунки за якими здійснюються у порядку планових платежів;
· Матеріальні цінності, роботи і послуги, на які розрахункові документи від постачальників або підрядчиків не надійшли (так звані невідфактуровані поставки);
· Надлишки матеріальних цінностей, виявлені при їх прийманні;
· Отримані послуги з перевезень, у тому числі розрахунки по недоборів і перебір тарифу (фрахту), а також за всі види послуги зв'язку.
Всі операції, пов'язані з розрахунками за придбані матеріальні цінності, прийняті роботи або спожиті послуги, проводять за рахунком 60 незалежно від часу оплати пред'явленого рахунку.
Рахунок 60 "Розрахунок з постачальниками і підрядниками" кореспондує з рахунками:
Оприбуткування патентів, ліцензій та інших нематеріальних активів.
Дебет рахунку 04 "Нематеріальні активи"
Кредит рахунку 60 "Розрахунок з постачальниками і підрядниками".
Оприбуткування матеріальних цінностей, нарахування вартісних послуг з їх доставки.
Дебет рахунку 07 "Устаткування до установки".
Дебет рахунку 10 "Матеріали".
Дебет рахунку 41 "Товари".
Кредит рахунку 60.
Нарахування заборгованості на придбання машин та обладнання, за виконання будівельних робіт і надання послуги.
Дебет рахунку 08 "Капітальні вкладення".
Кредит рахунку 60.
Нарахування оплати здавальниками сільськогосподарської продукції.
Нарахування покупної вартості матеріальних цінностей.
Дебет рахунку 15 "Заготівля та придбання матеріальних цінностей".
Кредит рахунку 60.
Нарахування до сплати вартості виконуваних робіт і послуг.
Дебет рахунку 20 "Основне виробництво".
Дебет рахунку 23 "Допоміжні виробництва".
Дебет рахунку 25 "Загальновиробничі витрати".
Дебет рахунку 26 "Загальногосподарські витрати".
Дебет рахунку 28 "Брак у виробництві".
Дебет рахунку 29 "Обслуговування виробництва і господарства".
Дебет рахунку 97 "Витрати майбутніх періодів".
Дебет рахунку 44 "Витрати обігу".
Кредит рахунку 60.
Повернення зайво перерахованих сум.
Дебет рахунку 51 "Розрахунковий рахунок".
Дебет рахунку 52 "Валютний рахунок".
Кредит рахунку 60.
Відображення заборгованості по розрахунках між постачальником (підрядником) і покупцем (замовником), коли підприємство є і тим і іншим.
Дебет рахунку 62 "Розрахунок з покупцями і замовниками".
Кредит рахунку 60.
Пред'явлення претензій постачальникам, по виявленої при перевірці їх рахунків, різниці.
Дебет рахунку 91 "Інші витрати та витрати".
Кредит рахунку 60.
ПДВ по рахунках постачальників.
Дебет рахунку 68 "Розрахунки з бюджетом".
При надходженні різних матеріальних цінностей виявлено їх недостача (до оприбуткування) у межах норм природного убутку чи прийнятий з вини підприємства, його працівників.
Дебет рахунку 84 "Нестачі і втрати від псування цінностей".
Кредит рахунку 60.
Оплата рахунків постачальників.
Дебет рахунку 60.
Кредит рахунку 50 "Каса".
Кредит рахунку 51 "Розрахунковий рахунок".
Кредит рахунку 52 "Валютний рахунок".
Кредит рахунку 55 "Спеціальні рахунки в банках".
При оплаті рахунків фактур проведений залік за попередньо виданими авансами.
Дебет рахунку 60.
Кредит рахунку 61 "Розрахунки за авансами виданими".
Оплата рахунків постачальників і підрядників за рахунок короткострокових кредитів.
Дебет рахунку 60.
Кредит рахунку 66 "Короткострокові кредити і позики".
У разі нестач, втрат товарів, з вини матеріально - відповідальної особи підприємство покупця на суму відсутніх цінностей згідно акту про встановлену розбіжність до його затвердження, керівник підприємства робить такий запис:
Дебет рахунку 84 "Нестачі і втрати від псування цінностей".
Кредит рахунку 60 "Розрахунки з постачальниками і підрядниками".
Для обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками застосовують журнал-ордер форми № 6 та додаток до нього "Реєстр операцій за розрахунками з постачальниками та підрядниками" форми № 6.
Журнал-ордер № 6 відкривається на квартал, півріччя або рік з використанням вкладних аркушів. На даному підприємстві при значній кількості розрахункових операцій необхідні дані по окремих постачальниках попередньо накопичуються в Реєстрі операцій за розрахунками з постачальниками, що відкривається на той же період, що й журнал - ордер, на кожного постачальника.
У реєстрах журнально-ордерної форми облік розрахунків з постачальниками ведуть позиційним способом за кожним документом.
Облік розрахунків у цілому в розрізі постачальників (підрядників) з відображенням руху та виявлення залишку ведуть тільки у випадках, коли ці розрахунки здійснюються в порядку планових платежів. Незалежно від величини суми за розрахунковим документом і форми розрахунків (акредитиви, інкасо, планові платежі), всі розрахунки за відвантажені постачальниками матеріальні цінності, товари та прийняті від підрядників роботи, повинні знайти відображення на рахунку 60 "Розрахунки з постачальниками і підрядниками". Якщо до моменту надходження цінностей і товарів на склад одержувача або оформлення приймання робіт, розрахункові документи вже оплачені, то в цих випадках запису також повинні проводитися в кореспонденції з рахунком 60 "Розрахунки з постачальниками і підрядниками".
Записи за Кредитом рахунка 60 "Розрахунки з постачальниками і підрядчиками" (ліва сторона журналу-ордера) виробляються за графами в кореспонденції з дебетуемого рахунками з обліку матеріальних цінностей, витрат на виробництво, капітальних вкладень. При цьому за окремими графами відображаються суми податку на додану вартість.
Права сторона журналу-ордера призначена для відображень операцій по Дебету рахунку 60 "Розрахунки з постачальниками і підрядниками", тобто записів про оплату постачальникам і підрядникам, за поставлені матеріальні цінності і товари, виконані роботи та послуги. При записах по Дебету рахунку вказуються кредитуються рахунки (рахунки з обліку грошових коштів).
У разі продовження терміну погашення відповідних зобов'язань, ці суми записуються в окремі графи в кінці журналу-ордера.
Окремі графи в журналі-ордері виділені для запису дати здійснення операцій, номерів документів, найменувань постачальників і підрядників, а також сальдо на початок і кінець місяця.
Підсумки лівій частині журналу-ордера після закінчення місяця переноситься в Головну книгу, підсумки правій частині використовуються для звірки оборотів з іншими журналами-ордерами.
У процесі господарської діяльності, організації та підприємства здійснюють розрахункові операції з постачальниками і підрядниками.
Комплекс завдань обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками, передбачає обробку інформації по значній групі балансових рахунків, облік по окремих з них має свої особливості за формами подання первинної інформації, способам обробки і формі вихідних інформаційних масивів.
У консалтинговій компанії «Центр підтримки підприємств» облік розрахунків з постачальниками автоматизований, що дозволяє підвищити ступінь аналітичності, точності, своєчасність отримання відомостей про стан розрахунків з постачальниками і покупцями, узгодженість записів на рахунках. Оперативна обробка даних дозволяє своєчасно стягувати дебіторську і погашати кредиторську заборгованість, дотримуючись терміни позовної давності.
Оплата і отримання грошових коштів оформляється платіжними (банківськими) або касовими документами. Інформація щодо цих документів узагальнюється у виписці банку по рахунках або в звіті касира.
Отримання або відвантаження матеріальних цінностей, товарів оформляється товарно-супровідними документами, відповідними актами. Дані про рух матеріалів, товарів узагальнюються в товарних звітах.
Крім введення даних з виписок банку касових і товарних звітів виникає необхідність використання бухгалтерських довідок. Така необхідність виникає при пред'явленні претензій партнерами господарських відносин, при нарахуванні сум заборгованості.
Розділ 2. Облік основних засобів
2.1. Документація з обліку руху основних засобів
Для виробничої діяльності підприємству необхідні основні засоби (засоби праці); вони багаторазово беруть участь у виробничому процесі, частинами переносять свою вартість на створюваний продукт, не змінюючи при цьому своєї речовинно-натуральної форми.
В умовах переходу до ринкової економіки завданнями бухгалтерського обліку є правильне і своєчасне відображення надходження, вибуття та переміщення основних засобів, контроль за їх наявністю і збереженням у місцях експлуатації; своєчасне і точне числення зносу основних засобів і правильне його відображення в обліку; визначення витрат по ремонту і контроль за раціональним використанням коштів, виділених для цієї мети; виявлення невикористовуваних, зайвих об'єктів основних засобів; оперативне забезпечення необхідною інформацією керівництва підприємства про стан основних засобів шляхом автоматизації обліково-обчислювальних робіт на базі сучасних засобів обчислювальної техніки.
Для забезпечення всього вищевказаного в обліку основні засоби розподілені на однорідні групи. Встановлена ​​єдина класифікація основних засобів, відповідно до якої вони діляться:
o за функціональним призначенням. Призначені для створення необхідних умов для здійснення виробництва послуг;
o за ступенем використання основні засоби діючі;
o за належністю кошти власні.
У консалтинговій компанії «Центр підтримки підприємств» прийняття в експлуатацію основних засобів здійснюється комісією, призначеною для цих цілей наказом чи розпорядженням керівника підприємства. Як правило, на підприємстві створюється постійно діюча комісія. До її складу включають керівника, головного бухгалтера, бухгалтера, інженера з техніки безпеки. На прийняті в експлуатацію об'єкти комісія оформляє "Акт приймання-передачі основних засобів" форми № ОЗ-1 в одному примірнику. У цьому документі записується детальна характеристика об'єкта, джерело придбання (зведення), рік випуску або будівництва, дата введення в експлуатацію, результати випробування, його відповідність технічним умовам, висновок комісії. Вказується також, хто прийняв і хто здав і необхідні відомості для нарахування зносу по ньому.
Цей акт складається на кожен окремий об'єкт основних засобів. Складання загального акта на кілька прийнятих об'єктів основних засобів допускається лише для господарського інвентарю, інструменту, обладнання тощо, якщо ці об'єкти однотипні, мають однакову вартість і приймаються одночасно. До нього додається необхідна технічна документація, що відноситься до принимаемому об'єкту (паспорта, специфікації, комплектувальні відомість тощо), яка потім передається матеріально відповідальним особам за місцем експлуатації основних засобів. Повністю оформлений акт разом з доданою технічною документацією передається на затвердження керівнику підприємства, а потім у бухгалтерію.
У бухгалтерії на кожен об'єкт основних засобів заводиться Інвентарна картка обліку основних засобів за формою № ОЗ-7. У ній вказується найменування об'єкта основних засобів, найменування заводу-виготовлювача, коротка індивідуальна характеристика об'єкта, місце експлуатації, первісна вартість об'єкта, норма амортизаційних відрахувань, дата випуску і дата введення в експлуатацію об'єкта, джерело придбання (фінансування).
Порядок відображення вибуття основних засобів залежить від причини цього. Найчастіше основні засоби вибувають з наступних причин: часткової або повної ліквідації; недостачі, виявлених інвентаризацією.
Якщо об'єкт основних засобів став непридатним і реалізувати його безоплатно іншому підприємству для подальшого використання неможливо, він підлягає списанню. Підприємство має право списувати з балансу будівлі, споруди, обладнання, транспортні засоби та інше майно, що входить в категорію основних засобів, якщо вони зношені або морально застаріли.
Для списання які прийшли в непридатність об'єктів основних засобів, аналогічно, як і для приймання, створюється спеціальна комісія. На пред'явлений до списання об'єкт комісія складає "Акт про ліквідацію основних засобів" форми № ОЗ-4. У ньому зазначаються найменування об'єкта, рік виготовлення або будівництва, дати надходження на підприємство і введення в експлуатацію, інвентарний номер, місце експлуатації, первісна вартість, знос, обгрунтування необхідності списання з балансу. На зворотному боці акта вказуються витрати з ліквідації об'єкта та надходження від ліквідації (якщо такі є).
2.2. Амортизація основних засобів
За час експлуатації основні засоби поступово втрачають свої споживчі та фізичні якості й стають непридатними до використання. Те ж відбувається і при бездіяльності засобів праці внаслідок впливу умов зберігання та інших факторів. Матеріальне зношування основних засобів носить назву фізичного зносу. Поряд з ним існує моральний знос. Він виражається в зниженні вартості основних засобів внаслідок зменшення витрат на їх відтворення, викликаного зростанням продуктивності суспільної праці (перша форма), або в результаті зниження вартості діючих основних засобів у зв'язку зі створенням нових, більш ефективних засобів (друга форма).
Зі сказаного випливає, що за період експлуатації об'єкта його вартість повинна бути перенесена на новостворений продукт повністю. Але оскільки за традицією собівартість продукції підприємства обчислюють щомісячно, то і вартість зношеної частини основних засобів визначається кожен місяць для включення у витрати у вигляді зносу основних засобів. Він є засобом реалізації зносу як економічного процесу перенесення вартості зношеної частини основних засобів на вироблену з їх участю продукцію
Величина зносу виражається у відсотках до первісної (відновної) вартості основних засобів і називається нормою зносу.
У «Центрі підтримки підприємств» облік зносу основних засобів автоматизований. За допомогою обчислювальної техніки розраховується сума зносу по кожному об'єкту. Потім ці дані систематизуються і виводяться у Відомості розподілу зносу по рахунках витрат. Воно складається щомісяця, тут показується балансова вартість і сума амортизації по основних засобів з подальшим розподілом за рахунками витрат.
2.3. Облік ремонтів основних засобів
Основні засоби в процесі експлуатації втрачають свої фізичні якості та морально застарівають. При цьому окремі частини одного і того ж об'єкта втрачають свої первинні властивості неодночасно. Швидше зношуються ті елементи, на які найбільше падає навантаження, які більше за інших піддаються впливу агресивного середовища, погано обслуговуються і т.п.
Для підтримання основних засобів у робочому стані та забезпечення їх функціонування в межах нормативного терміну, тобто до повного нарахування зносу, здійснюється обслуговування, ремонт або проводиться реконструкція.
Облік ремонтів і модернізації основних засобів повинен: забезпечити виявлення всіх витрат на ці цілі; правильно включити їх у витрати; контролювати використання; визначити обсяг і собівартість вироблених робіт.
Ремонт об'єктів основних засобів відрізняється за різними ознаками. Залежно від складності, обсягу робіт, характеру і періодичності проведення виділяють поточний (малий), середній і капітальний ремонт.
Поточний ремонт проводять з метою усунення незначних пошкоджень шляхом часткової заміни деталей, дрібної лагодження окремих частин і т.д. Як правило, він виконується господарським способом (фахівцями самого підприємства).
Капітальний ремонт характеризується тим, що при його проведенні замінюються на нові значне число деталей і вузлів, відновлюються основні засоби. Для його виконання об'єкт часто майже повністю розбирається. Він проводиться з періодичністю понад один рік, що викликає зупинку ремонтованого об'єкта на період ремонтних робіт.
Середнім вважається ремонт, за складністю і характером проведення близький до капітального ремонту. Однак на відміну від капітального він проводиться з періодичністю менше року.
Найчастіше проводиться поточний ремонт основних засобів.
При господарському способі витрати на ремонт складаються з вартості витрачених на його проведення матеріалів, запасних частин, нарахованої заробітної плати виконавцям, відрахувань на соціальне страхування та забезпечення. Вартість ремонту, виконаного господарським способом, зменшується на величину отриманих при розбиранні об'єкта конструкцій, деталей, вузлів і матеріалів, придатних для подальшого використання.
При підрядному способі ведення ремонту витрати несе виконує організація (підрядник). Після приймання робіт, відповідно до укладеного договору, підрядник пред'являє для оплати замовнику рахунок. Сума, зазначена в ньому, і становитиме в даному випадку витрати на ремонт основних засобів при даному способі його виконання.
Переоцінка основних фондів на підприємстві також повністю автоматизована. На комп'ютері складається відомість переоцінки основних фондів. У ній вказується інвентарний номер об'єкта, його найменування, дата введення в експлуатацію, балансова вартість, коефіцієнти перерахунку, відновлювальна вартість, сума перерахованого зносу і залишкова вартість.
Узагальнюючі результати переоцінки в розрізі груп основних засобів показуються в спеціальній відомості. У ній вказується: первісна, залишкова вартість і знос до переоцінки і відновна, залишкова вартість і знос після переоцінки.
Узагальнюючим регістром синтетичного обліку основних засобів є журнал-ордер № 13. У ньому збираються та узагальнюються дані зі всіх регістрів аналітичного обліку.
До початку інвентаризації Методичними вказівками по інвентаризації майна і фінансових зобов'язань. Рекомендується перевірити:
А) наявність і стан інвентарних карток, інвентарних книг, описів та інших регістрів аналітичного обліку;
Б) наявність і стан технічних паспортів або іншої технічної документації;
В) наявність документів на основні засоби, здані чи прийняті організацією в оренду і на зберігання.
За відсутності документів необхідно забезпечити їх отримання чи оформлення.
При виявленні розходжень і неточностей в регістрах бухгалтерського обліку або технічної документації повинні бути внесені відповідні виправлення та уточнення.
При інвентаризації основних засобів комісія проводить огляд об'єктів і заносить в опису повне їх найменування, призначення, інвентарні номери і основні технічні та експлуатаційні показники. При виявленні об'єктів, не прийнятих на облік, а також об'єктів, за якими в регістрах бухгалтерського обліку відсутні або вказані неправильні дані, що характеризують їх, комісія включає в опис правильні відомості й технічні показники по цих об'єктах. Оцінка виявлених інвентаризацією неврахованих об'єктів здійснюється з урахуванням ринкових цін, а знос визначається по дійсному технічному стану об'єктів з оформленням відомостей про їхню оцінку і знос відповідними актами.
На основні засоби, не придатні до експлуатації і не підлягають відновленню, інвентаризаційна комісія складає окремий опис із зазначенням часу введення в експлуатацію та причин, що призвели ці об'єкти до непридатності (псування, повний знос і т.д.).
Розділ 3. Облік матеріалів, товарів
3.1. Документація з обліку руху ТМЦ
Отгрузив матеріальні цінності покупцям, підприємства-постачальники одночасно висилають їм платіжні вимоги-доручення разом з відвантажувальними та іншими супровідними документами (специфікації, сертифікати, якісні посвідчення, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, залізничні квитанції та ін.)
Рахунок-фактура є доповнення до платіжного вимогу-дорученням. У ньому вказуються: постачальник, вантажовідправник, вантажоодержувач, платник, станції призначення та відправлення, дата відвантаження, спосіб відправлення, найменування ТМЦ, кількість, ціна, сума.
Отримані матеріали підприємством своєчасно оприбутковуються. Оприбуткування матеріалів оформляється прибутковим ордером на фактично прийняте кількість матеріальних цінностей. В ордері зазначається найменування, номенклатурний номер, одиниці виміру, ціна, кількість - фактичне та планове, сума, розпис матеріально відповідальної особи. Також рух і внутрішнє переміщення оформляються накладної. При отриманні матеріалів на склад складається акт приймання матеріалів.
На кожен номенклатурний номер відкривається окрема картка - картка складського обліку матеріалів. У ній відображається прихід і витрата по окремих видах матеріалів. На окремих складах облік ведеться в спеціальній книзі, яка представляє собою зброшуровані картки. Записи в картки виробляються на підставі оформлених у встановленому порядку документів по витраті і приходу матеріальних цінностей на день здійснення операцій. Після кожного запису виводиться новий залишок.
Відпуск матеріалів зі складу оформляється вимогою, накладної та лімітно-забірної картою.
Для списання матеріальних цінностей може складатися акт-розрахунок витрати матеріалів і акт на списання матеріальних цінностей. Також інформацію про витрату цінностей можна отримати в замовленні-калькуляції.
Вся первинна документація, що надходить до бухгалтерії, піддається суцільний перевірці як по суті операцій і правильності їх оформлення, так і за точністю арифметичних підрахунків. Потім документи таксує - зазначена кількість матеріалів у первинних документах множиться на облікові ціни. Наступним етапом обробки документів є їх групування, мета якої - отримання підсумкових даних для записів у регістри бухгалтерського обліку.
3.2. Організація контролю за збереженням і використанням матеріальних цінностей і готової продукції
Матеріальні ресурси (сировина, матеріали, покупні напівфабрикати, комплектуючі вироби, конструкції, деталі, паливо тощо) є предметами, на які спрямована праця людини з метою отримання готового продукту. На відміну від засобів праці, які зберігали у виробничому процесі свою форму і переносять вартість на продукт поступово, предмети праці споживаються цілком і повністю переносять свою вартість на цей продукт і замінюються після кожного виробничого циклу.
В умовах переходу до ринкової економіки важливого значення набуває поліпшення якісних показників використання виробничих запасів (зниження питомих витрат матеріалів у собівартості продукції, всебічна економія і т.п.). Це завдання можна вирішити шляхом застосування більш прогресивних конструкційних матеріалів, металічних порошків і пластмас, заміни дорогих матеріалів більш дешевими, синтетичними без зниження якості продукції, скорочення відходів і втрат у виробництві, комплексного використання природних і матеріальних ресурсів, максимального усунення втрат і невиробничих витрат, широкого залучення в господарський оборот вторинних ресурсів і попутних продуктів.
Поліпшенню ресурсозбереження сприяє упорядкування первинної документації, широке впровадження типових уніфікованих форм, підвищення рівня механізації і автоматизації обліково-обчислювальних робіт, забезпечення строгого порядку приймання, зберігання та витрачання сировини, матеріалів, напівфабрикатів, обмеження числа посадових осіб, які мають право підпису документів на видачу особливо дефіцитних і дорогих матеріалів. Для забезпечення збереження виробничих запасів, правильної приймання, зберігання та відпуску цінностей важливе значення має наявність на підприємстві в достатній кількості складських приміщень, оснащених ваговими і вимірювальними приладами, мірною тарою та іншими пристосуваннями. Необхідно також впроваджувати ефективні форми попереднього і поточного контролю за дотриманням норм запасів і витрачанням матеріальних ресурсів, приділяти більше уваги підвищенню достовірності оперативного обліку руху напівфабрикатів, комплектуючих виробів, деталей і вузлів у виробництві.
Дані бухгалтерського обліку повинні містити інформацію для вишукування резервів зниження собівартості продукції в частині раціонального використання матеріалів, зниження норм їх витрати, забезпечення належного зберігання та збереження.
У зв'язку з цим перед урахуванням матеріальних ресурсів стоять наступні завдання:
o правильне і своєчасне документальне відображення всіх операцій по заготівлі, надходження та відпуску матеріалів; виявлення і відображення витрат, пов'язаних з їх заготовлением; розрахунок і списання відхилень за напрямками витрат;
o контроль за збереженням матеріальних цінностей у місцях їхнього зберігання та на всіх стадіях руху;
o постійний контроль за дотриманням встановлених норм виробничих запасів;
o систематичний контроль за використанням матеріалів у виробництві на базі обгрунтованих норм їх витрачання;
o контроль за технологічними відходами та втратами та їх використанням;
o своєчасне отримання точної інформації про величину економії або перевитрати матеріальних ресурсів у порівнянні з встановленими лімітами;
o своєчасне здійснення розрахунків з постачальниками матеріальних ресурсів, контроль за цінностями, що знаходяться в дорозі, невідфактуровані поставки.
Для виконання цих завдань необхідно забезпечити: належну організацію матеріально-технічного постачання на підприємстві; хороший стан складського і ваговимірювального господарства; наявність прогресивних норм витрати сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів, деталей, паливо та інших цінностей на одиницю продукції. З метою підвищення ролі обліку і контролю в цій справі треба на кожному підприємстві мати науково розроблену номенклатуру-цінник, встановити чіткий документообіг, своєчасно проводити контрольні перевірки та інвентаризацію цінностей, не допускати значних відхилень від норм запасів матеріалів, механізувати й автоматизувати обліково-обчислювальні роботи, своєчасно укладати договори про матеріальну відповідальність з працівниками складів і комор. Всі служби підприємства слід забезпечити списком посадових осіб, які мають право підписувати документи на отримання та відпуск зі складів матеріалів, а також видавати дозволи (перепустки) на вивезення з підприємства матеріальних цінностей.
На підприємствах застосовують велику кількість різноманітних товарно-матеріальних цінностей. Вони використовуються у виробництві по-різному. Одні з них повністю споживаються у виробничому процесі (сировина, матеріали, комплектуючі вироби, напівфабрикати тощо), інші - змінюють тільки свою форму (змащувальні матеріали, лаки, фарби), треті - входять у вироби без будь-яких зовнішніх змін (запасні частини).
У відділі матеріально-технічного постачання підприємства ведеться оперативний облік та контроль за реалізацією фондів та виконання договорів поставок матеріалів з асортименту, кількості, якості і термінів.
3.3. Облік матеріальних цінностей і готової продукції
Для узагальнення інформації про наявність та рух належних підприємству сировини, матеріалів, палива, запасних частин, тари та інших цінностей призначений активний синтетичний рахунок 10 "Матеріали", який має 8 субрахунків:
сировину і матеріали
покупні напівфабрикати і комплектуючі вироби, конструкції і деталі
паливо
тара і тарні матеріали
запасні частини
інші матеріали
матеріали, передані в переробку на сторону
будівельні матеріали.
Зазначені матеріальні цінності обліковуються за фактичною собівартістю їх придбання (заготівлі), яка складається з вартості за купівельними цінами і витрат за їх заготівлі і доставки на підприємство.
Як вже відомо, матеріальні цінності в основному надходять від постачальників. Для системного відображення операцій придбання матеріалів, розрахунків за проведені підрядниками роботи та надані послуги та розрахунків з постачальниками і підрядниками призначений комбінований журнал-ордер 6. Цей журнал ведеться за кредитом пасивного рахунку 60 в кореспонденції з дебетом рахунків 07,08,10,16,20,23,25,63,76 та ін У ньому одночасно ведеться синтетичний та аналітичний облік. Журнал-ордер 6 ведеться лінійно-позиційним способом, що дає можливість судити про стан розрахунків з постачальниками і підрядниками за кожним документом. Він відкривається щомісяця. При відкритті в нього переносяться залишки на початок місяця по неоплачених і невідфактурованих постачання, а також по сплачених рахунках, але не надійшли до підприємства матеріалами. До невідфактурованих відносяться поставки, за якими рахунки-фактури постачальників не пред'явлені до оплати.
Після цього на підставі пред'явлених постачальниками і підрядниками та прийнятих до оплати рахунків-фактур (розрахункових документів), а по невідфактурованих постачання згідно супровідним до вантажу документам протягом місяця послідовно провадяться записи в ж / о 6 в частині вартості матеріальних цінностей і сум, належних постачальникам . Оприбуткування матеріалів, які фактично надійшли на підприємство, відображається наступним проведенням:
Дт 10 Кт 60,20,23,71,76
При виявленні під час прийому недостачі матеріалів з вини постачальника:
Дт 63 Кт 60
На підставі виписок банку з рахунків з обліку грошових коштів в журналі-ордері 6 робляться відмітки про оплату рахунків постачальників.
Таким чином, в журналі-ордері 6 ведеться аналітичний і синтетичний облік операцій за розрахунками з постачальниками і підрядниками при розрахунках вимогами-дорученнями, з використанням акредитивів та інших форм розрахунків.
Придбані матеріали підприємство витрачає насамперед на виготовлення продукції, виконання робіт і надання послуг, а також на інші цілі: утримання і ремонт обладнання, приміщень; канцелярські та ін У зв'язку з цим на підставі первинних документів витрата матеріалів оформляється залежно від напрямку витрат наступними проводками:
Дт 20,23,25,26,28,29,43 Кт 10
Ці записи здійснюються протягом місяця за обліковою вартістю у відомостях 12,13,15 і журналах-ордерах 10 і 10 / 1. В кінці місяця додають (віднімають) відхилення або транспортно-заготівельні витрати, пов'язані з витраченим матеріалами. Отже, у кінцевому рахунку витрата матеріалів показують по фактичної собівартості.
Відпустка зайвих і непотрібних підприємству матеріалів у порядку реалізації оформляється шляхом виписки накладної-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів.
Також на підприємстві по рахунку 10 ведеться відомість руху матеріальних цінностей (матеріальний звіт) в грошовому вираженні.
У забезпеченні економії товарно-матеріальних цінностей у процесі господарської діяльності підприємства велике значення має контроль за їх наявністю і витрачанням. Він залежить від особливостей використовуваних сировини і матеріалів, технологічного процесу їх обробки, а також організації постачання та складського господарства, наявності ваговимірювальних приладів та мірного тари та інших факторів. При цьому значне місце серед всіх методів контролю відводиться інвентаризації виробничих запасів.
3.4. Інвентаризація ТМЦ
Відповідно до Положення про бухгалтерський облік та звітності підприємства повинні проводити інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей у таких випадках:
§ перед складанням річного бухгалтерського звіту, але не раніше 1 жовтня звітного року;
§ при зміні матеріально відповідальних осіб;
§ при передачі майна підприємства в оренду, продажу, а також перетворення державного підприємства в акціонерне товариство чи інше господарське товариство або товариство;
§ у разі встановлення фактів крадіжок або зловживань, а також псування цінностей;
§ при пожежах або стихійних лихах.
Основна мета інвентаризації - виявлення фактичної наявності виробничих запасів в натуральному та вартісному вираженні. При інвентаризації перевіряються схоронність цінностей, правильність їх зберігання, відпуску, стан вагового та вимірювального інструменту, порядок ведення обліку та ін
За обсягом перевірки інвентаризації поділяються на суцільні і вибіркові, а за часом - на планові і позапланові. Для їх проведення на підприємстві створюється спеціальна інвентаризаційна комісія. До початку інвентаризації закінчується обробка прибутково-видаткових документів, робляться відповідні записи в картках складського обліку і виводяться залишки на день перевірки.
Результати інвентаризації виробничих запасів оформляються інвентаризаційної описом залишків товарно-матеріальних цінностей. На підставі описів складаються порівняльні відомості по тих цінностей, за якими встановлені розбіжності. За кожним фактом недостач або надлишків матеріально відповідальні особи надають письмові пояснення. На підставі їх інвентаризаційна комісія приймає рішення про порядок регулювання різниць та відшкодування втрат.
Розділ 4. Облік праці та заробітної плати
На 01.01.2004 року в консалтинговій компанії «Центр підтримки підприємств» працює 13 чоловік. З них три керівні посади: Голова, Генеральний директор і головний бухгалтер.
Праця працюючих є необхідною складовою частиною процесу виробництва, споживання та розподілу створеного продукту. Участь трудящих в частці знов створених матеріальних і духовних благ виявляється у вигляді заробітної плати, яка повинна відповідати кількості і якості витраченого ними праці.
Заробітна плата - найважливіший засіб підвищення зацікавленості працівників в результатах своєї праці, її продуктивності, збільшення обсягів виробленої продукції, поліпшення її якості та асортименту.
У «Центрі підтримки підприємств» організований контроль за чисельністю персоналу та використанням робочого часу; своєчасним нарахуванням заробітної плати та допомог у встановлені терміни та їх видачі; своєчасним утриманням належних сум податків і платежів та перерахуванням їх до бюджету та за призначенням; складанням звітності з праці та її поданням у відповідні органи.
По виконуваних господарських функцій персонал підприємств підрозділяється на робітників і службовців. З групи службовців виділяються керівники (Голова, Генеральний директор і головний бухгалтер), фахівці (економісти, юристи) та інші працівники, які стосуються службовцям (бухгалтер-касир, діловод). До робітників відносяться особи, безпосередньо зайняті створенням матеріальних цінностей, ремонтом, наданням матеріальних послуг і т.п.
Загальна кількість працюючих даного підприємства, який значиться в списках на заробітну плату (оплату праці), називається його обліковій чисельністю.
Оперативний облік особового складу покладено на бухгалтера-касира, який оформляє прийом, переклади і звільнення працюючих на підставі: заяви наймаються на роботу, наказів (розпоряджень) про прийом і звільнення, записок про надання відпустки і т.д.
Вперше надійшов на підприємство видається трудова книжка, що зберігається до його звільнення у відділі кадрів. З кожним найманим працівником відповідно до Трудовим Кодексом підприємство укладає трудовий договір, в якому зазначаються наймач, працівник, термін дії договору, права та обов'язки наймача і працівника, умови оплати праці, режим робочого часу та час відпочинку, інші додаткові умови.
На кожного працюючого відкривається особиста картка, в якій фіксуються анкетні та інші дані про його трудової діяльності на підприємстві - навчанні, підвищенні розряду, перекладах і т.д. Крім того, присвоюється табельний номер, за яким він значиться в табелі обліку робочого часу і у всіх документах на зарплату. Ці відомості оперативного обліку служать підставою для складання звітності про чисельність і склад працівників.
У «Центрі підтримки підприємств» табельний облік ведеться діловодом. Табель обліку відпрацьованого часу представляє собою іменний список працівників підприємства. У ньому вказуються табельний номер працівника, прізвище, ім'я та по батькові, кількість відпрацьованих годин, в тому числі нічних, вихідні дні, неявки на роботу (через хворобу, у зв'язку з відрядженням, відпусткою, виконання державних і громадських обов'язків). Облік явок і використання робочого часу здійснюється методом реєстрації за відхиленнями, тобто відміткою тільки неявок, запізнень, прогулів і т.п. При цьому робляться цифрові й літерні позначки: годинник явок відзначаються точками, а неявки - літерами «Б» (хвороба), «О» (чергові і додаткові відпустки), «К» (відрядження), «В» (вихідні та святкові дні) , «Р» (відпустка у зв'язку з пологами) і т.д.
Після закінчення місяця табель закривається, тобто в ньому підраховується по кожному працюючому: кількість днів явок на роботу, неявок з причин, кількість невідпрацьованих годин (запізнення, передчасний відхід з роботи); загальна кількість відпрацьованих годин, в тому числі відрядні, нічні, переробка. Документ підписується головним бухгалтером. Він використовується також при складанні поточної статистичної звітності.
Зарплату працівник отримує в касі підприємства. Заробітна плата, не отримана протягом 3 робочих днів, вважається депонованої, тобто залишеної на зберігання. Працюючий може отримати її в касі підприємства за видатковим ордером у день, встановлений керівником для видачі разових сум. Депонована зарплата фіксується у книзі депонентів на підставі реєстру, складеного при закритті платіжної відомості. Депонентської суми при складанні річного балансу приєднуються до доходів підприємства.
Для обчислення середньоспискової складу працівників у бухгалтерії складається спеціальний звіт щодо використання робочого часу за місяць. У нього заносяться дані про явки та неявки з табелів обліку відпрацьованого часу, сума яких ділиться на середню кількість днів у місяці, і таким чином розраховується середньооблікова чисельність працюючих в розрізі їх категорій (керівники, службовці, робітники). Також у звіті вказується кількість фактично відпрацьованих людино-годин.
На підприємстві застосовується бестарифная форма оплати праці.
При догляді працівника у відпустку оформляється записка про надання відпустки, у якій вказуються: ПІБ працівника, його табельний номер, час початку та закінчення відпустки, кількість днів відпустки. Записка підписується керівником підприємства і самим працівником. На підставі даної записки в АСУП на комп'ютері складається розрахунок відпускних.
Нарахована по підприємству заробітна плата враховується на рахунку 70 «Розрахунки з персоналом з оплати праці». За його дебетом відображаються виплати, утримання і відрахування, а по кредиту - нарахована заробітна плата за місяць, виплати з фондів спеціального призначення. За кредитом рахунку фіксуються також залишок грошей за підприємством, нараховані допомоги по тимчасовій непрацездатності та деякі інші.
Операції видачі заробітної плати враховуються за дебетом рахунка 70 і кредиту рахунку 50.
Розділ 5. Облік витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції (облік витрат торговельного підприємства)
5.1. Облік витрат на організацію виробництва і управління.
Розподіл загальновиробничих і загальногосподарських витрат.
До складу загальновиробничих витрат включаються витрати по утриманню та експлуатації машин і обладнання і на обслуговування, організацію структурного підрозділу підприємства (цеху, виробництва, майстерні і т.д.) і управління ім. При цьому великі і високомеханізовані підприємства нерідко зі складу загальновиробничих витрат виділяють витрати на утримання та експлуатацію обладнання і враховують їх на рахунку "Загальновиробничі витрати", до якого відкривають окремий субрахунок такого ж найменування.
Загальновиробничі витрати враховують по кожному структурному підрозділу (виробництву, цеху, майстерні тощо) і в розрізі встановлюється номенклатури статей. Вони обліковуються на синтетичному рахунку 25 "Загальновиробничі витрати".
Аналітичний облік зазначених витрат ведеться у відомості 12, синтетичний - у журналі-ордері 10.
Записи у відомість 12, журнал-ордер 10 виробляються на підставі розроблювальних таблиць, журналу реєстрації господарських операцій (первинних документів), листків-розшифровок на різні грошові витрати, відображені в інших журналах-ордерах та ін
В умовах ведення обліку по повній журнально-ордерній формі після закінчення місяця відомість 12 підсумовується і отримані суми витрат у розрізі кореспондуючих рахунків переносяться в журнал-ордер 10. Сума цих витрат, врахована на рахунку 25, списується повністю з кредиту цього рахунка в дебет таких рахунків: 20,23,28.
Порядок включення зазначених витрат у окремі види продукції, що випускається залежить від характеру продукції, структури управління та інших факторів.
Загальновиробничі витрати найчастіше відносяться на собівартість окремих виробів пропорційно основній заробітній платі виробничих робітників. За умови випуску одного виду продукції загальновиробничі витрати є прямими і, отже, необхідність у їх розподілі взагалі відпадає.
Загальногосподарські витрати пов'язані з обслуговуванням і організацією виробництва і управлінням підприємством в цілому. Вони обліковуються на синтетичному рахунку 26 "Загальногосподарські витрати".
Аналітичний облік зазначених витрат ведеться у відомості 15, синтетичний - у журналі-ордері 10. Записи у відомість 15 виробляються на підставі розроблювальних таблиць з розподілу матеріалів і заробітної плати, розрахунків зносу основних засобів, розподілу послуг допоміжних виробництв і непромислових господарств, журналу реєстрації господарських операцій (первинних документів), листків-розшифровок на різні грошові витрати, відображені в інших журналах -ордерах та ін
Виникаючі загальногосподарські витрати в обліку відображаються за дебетом рахунка 26 "Загальногосподарські витрати" в кореспонденції з кредитом різних рахунків аналогічно загальновиробничих витрат. При списанні загальногосподарських витрат за напрямами витрат їх у першу чергу розподіляють між готовою продукцією і незавершеним виробництвом, а також відповідну частку відносять на собівартість робіт, послуг (продукції) допоміжних цехів, виконаних на сторону, своєму капітальному будівництву, непромисловим виробництвам і господарствам.
При цьому розподілі зазначених витрат між випущеною продукцією і залишками незавершеного виробництва в основному виробництві загальним правилом є пропорційний розподіл до нормативної їх величині.
Загальногосподарські витрати на роботи, послуги (продукцію), виконані для капітального будівництва, непромислових (обслуговуючих) виробництв і господарств, виробництва товарів народного споживання, відносяться тільки в тій частині, яка безпосередньо пов'язана з цими роботами (послугами). Для цього зазвичай складають попередні кошторисні розрахунки, якими визначається частка витрат на обслуговування виробництва і управління, що підлягають віднесенню на ці роботи (послуги).
На списання загальногосподарських витрат складаються такі проводки:
Д-т сч.08, 20,23,29,96 К-т сч.26
Синтетичний облік витрат по підрозділах обмежується показниками відомостей 12,15, а по підприємству в цілому для цього використовується журнал-ордер 10, який призначений для узагальнення виробничих витрат та їх групування за економічними елементами і статтями калькуляції, побудований за принципом шахової відомості.
Після узагальнення всієї інформації про собівартість продукції на комп'ютері складається калькуляція на кожен вид продукції. У ній демонструються найменування витрат за статтями калькуляції і витрати на одиницю виробу. За даною калькуляції визначається фактична собівартість продукту.
5.2. Облік і розподіл витрат майбутніх періодів.
Документація з обліку витрат допоміжних виробництв
Витрати майбутніх періодів - це витрати, вироблені в звітному періоді, але відносяться до майбутніх звітних періодів. Облік витрат майбутніх періодів здійснюється за дебетом активного рахунку 97 «Витрати майбутніх періодів» з кредиту відповідних розрахункових, матеріальних та інших рахунків (10, 50, 51, 70, 69, 76).
Допоміжні виробництва - це важлива і необхідна ланка в діяльності організації, тому що хороший сучасний інструментальний цех, розвинена ремонтна служба, чітко чинне транспортне господарство - запорука ритмічної і якісної роботи всього колективу організації.
Розрізняють прості і складні допоміжні виробництва. Прості - випускають однорідну продукцію, складні - виконують різні види робіт, виготовлення продукції або надання послуг. Для обліку витрат допоміжних виробництв використовують рахунок 23 «Допоміжні виробництва». Синтетичний облік витрат допоміжних виробництв організується в журналі-ордері № 10 за даними відомості № 12. Відомість № 12 складається на підставі розроблювальних таблиць, довідок-розрахунків.
Консалтингова компанія «Центр підтримки підприємств» не має допоміжних виробництв. Це пов'язано з тим, що основним видом діяльності є надання послуг у вигляді надання позик (фінансові договору) або купівля будь-якого товару для вже знайденого покупця (господарські договори). Куплений товар не затримується в «Центрі підтримки підприємств», а відразу доставляється на склад покупця.
Розділ 6. Облік готової продукції, її реалізація (облік реалізованих товарів)
6.1. Первинна документація з обліку ГП та її реалізації
Кінцевим продуктом консалтингової компанії «Центр підтримки підприємств» є надані послуги. Підприємство розробляє річний план надання послуг та календарні (квартальні) графіки.
Всі документи по наданим послугам передаються в бухгалтерію.
Надання послуг (видача позик або купівля з подальшим перепродажем товарів) здійснюється на підставі укладеного договору. Представник одержувача (при договорі купівлі товарів) пред'являє видану на підприємстві довіреність на отримання матеріальних цінностей, а також копію платіжного доручення. Накладна виписується в трьох примірниках: перший примірник залишається у «Центру підтримки підприємств», другий вручається вантажоодержувачу, третій перевізнику.
Перед оплатою (при відпустці або до нього, в залежності від умов договору) бухгалтерія виписує рахунок-фактуру і протокол узгодження цін, який в обов'язковому порядку повинен бути підписаний продавцем і покупцем товару.
6.2. Синтетичний та аналітичний облік реалізації товарів
Реалізація - основний об'ємний показник діяльності підприємства. Процесом реалізації є сукупність господарських операцій, пов'язаних зі збутом і продажем продукції.
Для правильної організації синтетичного обліку реалізації товарів на підприємствах торгівлі, важливим є знання призначення і структури рахунку, на якому відображається реалізація товарів, продажних цін, моменту реалізації.
Згідно п.51 Положення про бухгалтерський облік та звітності, реалізованими вважаються відвантажені товари, розрахункові документи про оплату яких пред'явлені покупцю (замовнику). Розрахункові документи вважаються пред'явленими покупцеві з моменту здачі їх в установи банку або передачі покупцеві, якщо це передбачено договором. При необхідності підприємство може застосовувати порядок відображення в обліку реалізації відвантажених товарів у міру оплати покупцем розрахункових документів.
Відповідно до п.16 "Основних положень по складу витрат, що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг)" виручка від реалізації продукції визначається в міру її оплати або по мірі відвантаження товарів і пред'явлення покупцю розрахункових документів. Метод визначення виторгу від реалізації продукції встановлюється підприємствам на тривалий.
Згідно п. 33 методичних вказівок "Про порядок обчислення податку на додану вартість", моментом реалізації вважається:
а) при розрахунках платіжними вимогами-дорученнями, платіжними вимогами, чеками - день надходження виручки від реалізації продукції;
б) якщо для платників встановлено порядок, при якому реалізованими вважаються відвантажені товари, день здачі розрахункових документів до установ банків;
в) якщо розрахунки здійснюються без участі установ банку, - день передачі їх покупцю способом, передбаченим договором;
г) при розрахунках готівкою - день надходження виручки в касу;
д) при відпуску товарів на експорт, усередині підприємства, при обміні товарів або обменоподобном обороті - день відпустки товарів.
Регістрами з обліку операцій процесу реалізації продукції є:
· Відомість № 15 "Загальногосподарські витрати, витрати майбутніх періодів і комерційні витрати" (в частині комерційних витрат);
· Відомість № 16 "Облік реалізації продукції (відвантаження) (робіт, послуг)";
· Відомість № 16-а "Облік реалізації продукції (робіт, послуг)";
· Журнал-ордер № 11 - за кредитом рахунків 40 "Готова продукція", 41 "Товари", 42 "Торгова націнка", 43 "Комерційні витрати", 45 "Товари відвантажені", 46 "Реалізація продукції (робіт, послуг)", 62 "Розрахунки з покупцями і замовниками".
Аналітичний облік по кожному факту реалізації та відвантаження ведеться по кожному факту здійснення господарської операції.
Відомість № 16 використовується в обліковій практиці, коли підприємства організовують облік реалізації продукції в міру відвантаження товарів і пред'явлення покупцям розрахункових документів до оплати. Відомість № 16, може відкриватися на окремі види продукції, що реалізується з метою виявлення результату від реалізації кожного її виду.
Записи у відомості № 16 в частині дебіторської заборгованості за ціною реалізації виробляються на підставі товарних накладних, товарно-транспортних накладних (графа 9). У графах 1-8 відображається фактична собівартість реалізованої продукції в розрізі її видів шляхом множення кількості реалізованої продукції на фактичну собівартість одиниці продукції, а також комерційні витрати по її реалізації. У цих же графах у підсумковому рядку відображаються податок на додану вартість, акцизи і збори в бюджетні і позабюджетні фонди.
Відмітки про оплату (заліку або списання) відображаються у графах 11-15 на підставі виписок банку з особових рахунків, актів звірки розрахунків та інших документів.
У цій відомості відображається також результат від реалізації за місяць, який визначається як різниця між виручкою і фактичною собівартістю, ПДВ, акцизами та зборами (від виручки).
Підсумкові дані з реєстрів в розрізі покупців переносяться у відомість № 16. В кінці місяця підсумкові дані відомості 16 по кредиту рахунків 40, 43 (графи 1-8), 46 (графа 9) і 62 (графа 13) у кореспонденції з дебетом відповідних рахунків переносяться в журнал-ордер № 11. На кінець місяця в графі 16 відображається дебіторська заборгованість покупців за відвантажену їм продукцію за цінами реалізації. Ці дані доцільно відображати також на початок кожного місяця шляхом перенесення їх з відомостей за минулий місяць. Сальдо на кінець місяця по графі 16 одно даними гр. 9 - (гр. 12-15).
Відомість 16-а використовується для узагальнення інформації про реалізацію продукції за моментом надходження оплати на користь господарюючого суб'єкта.
Записи в цій відомості здійснюється на підставі документів, що підтверджують відвантаження продукції (товарних, товарно-транспортних накладних, актів тощо) у розрізі видів продукції та покупців (графи 1-7) в оцінці за продажної вартості. Потім по кожному документу зазначається сума його оплати (заліку або списання), тобто цим самим у відомості здійснюється контроль за станом розрахунків з покупцями за товари відвантажені.
У відомості № 16-а відображається також вартість відвантаженої продукції за обліковими цінами (у графах 10-18). Для отримання таких даних необхідно відображати кількісні показники відбиваної продукції в графах 1-6 в розрізі її видів за кожним документом у вигляді дробу: кількість / вартість за ціною реалізації. Шляхом множення кількості відвантаженої однойменної продукції на облікову вартість одиниці продукції визначається вартість відвантаженої продукції за обліковими цінами. Показники цього рядка використовуються для запису в журнал-ордер № 11 даних по кредиту рахунку 40 в дебет рахунку 45.
При відкритті відомості 16-а необхідно перенести в неї залишки по несплачених рахунках з відомості за минулий місяць в розрізі кожного документа на відвантаження. Потім протягом місяця в ній проводяться записи даних про відвантаження продукції та її оплати на підставі відповідних документів (товарних накладних, товарно-транспортних накладних, виписок банку та ін.) Таким чином здійснюється контроль за рухом товарів відвантажених.
Записи в журнал-ордер № 11 проводяться на підставі:
o відомості № 15 (в частині комерційних витрат на реалізовану частину продукції);
o відомості № 16 (відвантаження);
o відомості № 16-а;
o листків-розшифровок.
Дані журналу-ордера № 11 по кредиту рахунку 62 (в частині оплати) в кореспонденції з дебетом рахунків грошових коштів (чи інших рахунків) повинні бути звірені з відомостями № 1, № 2 та ін Після звірки дані переносяться в Головну книгу.
Консалтингова компанія «Центр підтримки підприємств", згідно прийнятої облікової політики, виробляє облік реалізації продукції по моменту оплати продукції покупцями.
Дані по відвантаженню товарів в розрізі постачальників ведуться у відомості 16. Аналітичний облік відвантаженої продукції передбачає: необхідність поточної реєстрації операцій з відвантаження на основі надісланих на адресу покупців платіжних документів (рахунків-фактур, платіжних вимог-доручень тощо); спостереження за оплатою вантажів і рухом товарів у випадках відмови від оплати рахунків; узагальнення за кожен місяць зроблених записів в такому порядку, при якому видно бухгалтерські записи по синтетичних рахунках і необхідні дані для складання звітності.
6.3. Визначення повної собівартості реалізованої продукції і результатів від реалізації продукції. Закриття рахунку 90.
Протягом року на рахунку 90 збираються дані про доходи й видатки організації за звичайними видами діяльності. До рахунку 90 відкриваються різні субрахунки. Для обліку виручки від продажів відкривають субрахунок 90-1 "Виручка від продажів". Собівартість проданої продукції (товарів, робіт, послуг) відображається на субрахунку 90-2 "Собівартість продажів".
Суму ПДВ, включеного до ціни проданої продукції (товарів, робіт, послуг), враховують на субрахунку 90-3 "Податок на додану вартість", а суму акцизу, передбаченого в ціні на продану продукцію, - на субрахунку 90-4 "Акцизи". Якщо організація платить експортні мита, то додатково можна використовувати субрахунок 90-5 "Експортні мита".
Також можна використовувати і субрахунок 90-6 "Податок з продажів", 90-7 "Витрати на продаж", 90-8 "Управлінські витрати". Для відображення фінансового результату від звичайних видів діяльності використовується субрахунок 90-9 "Прибуток / збиток від продажу". Після закінчення кожного місяця бухгалтер зіставляє суму дебетових оборотів за субрахунками з 90-2 по 90-8 з кредитовим оборотом по субрахунку 90-1. Виявлений результат являє собою прибуток або збиток від продажів за місяць. Ця сума списується в кінці звітного місяця на рахунок 99 наступним чином.
Якщо отримано прибуток від продажів, то робиться запис:
Д-т 90-9 К-т 99 - відображено суму прибутку за місяць.
Якщо отримано збиток, то робиться запис:
Д-т 99 К-т 90-9 - відображена сума збитку, отриманого за місяць.
Звідси випливає, що після закінчення кожного місяця синтетичний рахунок 90 не має сальдо, але все субрахунка цього рахунку мають дебетові або кредитові залишки, величина яких накопичується. Списувати ці залишки протягом року не можна. У кінці звітного року, після списання фінансового результату за грудень, всередині рахунку 90 закривають всі субрахунки. При цьому залишки по них переносяться на субрахунок 90-9:
Д-т 90-1 К-т 90-9 - списано сальдо субрахунка "Виручка";
Д-т 90-9 К-т 90-2, 90-3, 90-4, 90-5, 90-6, 90-7, 90-8 - списано сальдо субрахунків рахунку 90.
У результаті цих записів за станом на 1 січня нового звітного року субрахунки рахунку 90 сальдо не мають.
Розділ 7. Облік капіталу, резервів і фінансових результатів
7.1. Облік капіталу
Статутний капітал, будучи невід'ємною складовою частиною будь-якого господарського товариства або товариства, разом з тим являє собою досить умовну величину, що визначає сукупний розмір внесених засновниками (учасниками) коштів в момент заснування товариства (товариства). Цивільне право виходить з того, що "статутний капітал визначає мінімальний розмір майна товариства, що гарантує інтереси його кредиторів". Економічний же зміст статутного капіталу полягає в наділенні новоутвореної юридичної особи основними і оборотними засобами, необхідними для розгортання підприємницької діяльності з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг або продажу товарів. Сам по собі розмір статутного капіталу не може жодним чином гарантувати права кредиторів комерційної організації.
Таким чином, можна сформулювати ряд функцій статутного капіталу не тільки з юридичної точки зору, але і за економічним змістом:
по-перше, кошти (як грошові, так і не грошові), внесені до статутного капіталу, наділяють комерційну організацію "стартовим" капіталом для початку підприємницької діяльності;
по-друге, розподіл статутного капіталу на частки конкретизує не тільки внесок кожного акціонера (учасника), але і прямо обумовлює ступінь його участі в управлінні товариством та розподілі його прибутку;
по-третє, розмір статутного капіталу інформує всіх зацікавлених осіб про "солідності" суспільства, хоча реально оголошених у статутному капіталі коштів може і не виявитися в наявності у формі ліквідних активів.
Згідно з Федеральним законом від 8 лютого 1998 р. № 14-ФЗ «Про товариства з обмеженою відповідальністю», бухгалтерський облік статутного капіталу та розрахунків із засновниками може здійснюватися майже так само, як в АТ, з тією лише різницею, що ТОВ не може випускати акції . Тут статутний капітал формується за рахунок внесків (вкладів) засновників, а тому виступає у формі складеного капіталу.
У консалтинговій компанії «Центр підтримки підприємств» розмір статутного капіталу становить 10 000,00 рублів.
Збільшення статутного капіталу товариства допускається після внесення усіма його учасниками вкладів у повному обсязі.
Облік статутного капіталу (і його різновидів) ведеться на пасивному рахунку 80 «Статутний капітал».
Аналітичний облік по рахунку 80 «Статутний капітал» ведеться за засновникам організації.
7.2. Формування та облік додаткового і резервного капіталу
Облік додаткового капіталу здійснюється на пасивному рахунку 83 «Додатковий капітал», на якому відображаються:
- Приріст вартості необоротних активів, що виявляються за результатами переоцінки їх. Порядок переоцінки регулюється відповідними нормативними документами;
- Сума різниці продажною і номінальною вартостей акцій, які утворюються в процесі формування статутного капіталу акціонерного товариства (при установі суспільства, при подальшому збільшенні статутного капіталу) за рахунок продажу акцій за ціною, що перевищує номінальну вартість.
За кредитом рахунку 83 показують утворення і поповнення додаткового капіталу.
Суми, віднесені в кредит рахунку 83, як правило, не списуються. Дебетові записи по ньому можуть міть місце лише у випадках:
o погашення сум зниження вартості необоротних активів, які виявилися за результатами його переоцінки;
o спрямування коштів на збільшення статутного капіталу;
o розподілу сум між засновниками організації.
Аналітичний облік по рахунку 83 ведеться за напрямом використання коштів.
Резервний капітал створюється відповідно до законодавства шляхом відрахувань від чистого прибутку. Розмір резервного капіталу визначається статутом товариства і повинен знаходитися в межах 15% статутного капіталу, а розмір щорічних відрахувань становить не менше 5% річного чистого прибутку. В організаціях з іноземними інвестиціями розмір резервного капіталу повинен бути не менше 25% статутного капіталу.
Відрахування до резервного капіталу проводиться щорічно за наявності чистого прибутку до досягнення розміру передбаченого статутом товариства.
Резервний капітал використовується на покриття непередбачених втрат і збитків організації за звітний рік. Залишки невикористаних коштів цього фонду переходять на наступний рік.
Бухгалтерський облік резервного капіталу ведеться на пасивному рахунку 82 «Резервний капітал». За кредитом рахунка відображається утворення резервного капіталу, а за дебетом - його використання. Кредитове сальдо рахунку показує суму невикористаного резервного капіталу на початок і кінець звітного періоду.
Аналітичний облік за рахунком 82 організується таким чином, щоб забезпечити отримання інформації по каналах використання коштів.
Резерви створюються для уточнення оцінки окремих статей бухгалтерського обліку і покриття майбутніх витрат і платежів.
У бухгалтерському обліку використовується чотири види резервів:
1. Резерви під зниження вартості матеріальних цінностей.
Синтетичний облік ведеться на рахунку 14 "Резерви під зниження вартості матеріальних цінностей". Він призначений для узагальнення інформації про резерви під відхилення вартості сировини, матеріалів, палива та інших цінностей, визначеної на рахунках бухгалтерського обліку, від ринкової вартості. Цей рахунок застосовується також для узагальнення інформації про резерви під зниження вартості інших засобів в обороті: незавершеного виробництва, готової продукції, товарів і т. п.
Цей резерв створюється за рахунок доходів організації. При цьому робиться проводка:
Д-т 91 «Інші доходи і витрати» К-т 14 «Резерви під зниження вартості цінностей».
Збільшення або створення резерву відбувається за кредитом рахунка 14, а зменшення за дебетом рахунка 14.
Аналітичний облік по рахунку 14 "Резерви під зниження вартості матеріальних цінностей" ведеться по кожному резерву.
2. Резерви по сумнівним боргами.
Синтетичний облік ведеться на рахунку 63 «Резерви по сумнівним боргами».
У сучасних умовах, коли ймовірність банкрутства суб'єктів господарської діяльності досить висока, практично кожне підприємство стикається у своїй роботі з неможливістю отримання оплати від дебітора. У результаті на балансі підприємства формується заборгованість, можливість погашення якої викликає сумнів, - так звана сумнівна заборгованість.
Сумнівним боргом може бути визнана дебіторська заборгованість підприємства, яка, вo-перше, не погашена в строк (встановлений договором або законодавством, а якщо він не встановлений - протягом нормально необхідного для цього часу) і, по-друге, не забезпечена відповідними гарантіями. Резерв по сумнівних боргах створюється підприємствами, які ведуть облік реалізації продукції (робіт, послуг) у міру її відвантаження (виконання робіт, надання послуг) і надання розрахункових документів.
Створення резерву по сумнівних боргах відбувається за рахунок доходу організації і відображається бухгалтерським проведенням Д-т 91 К-т 63.
В активі бухгалтерського балансу дебіторська заборгованість, щодо якої створені резерви сумнівних боргів показується за вирахуванням резерву, в пасиві сума не відображається. Списана сума дебіторської заборгованості обліковується на позабалансовому рахунку 007 «Списана у збиток заборгованість неплатоспроможних дебіторів», протягом п'яти років для спостереження за можливістю її стягнення.
Списання безнадійної до одержання дебіторської заборгованості за рахунок резерву відображається проводкою: Д-т 63 К-т 62,76.
Встановлення контролю за списаної заборгованістю: Д-т 007.
Суму резерву треба розрахувати перед початком того періоду, на який він буде сформований. Для цього організація повинна провести інвентаризацію дебіторської заборгованості. У процесі інвентаризації всі сумнівні борги ділять на три групи:
- Борги, строк погашення яких закінчився більше ніж за 90 днів до кінця кварталу (року);
- Борги, строк погашення яких минув у період від 90 до 45 днів до кінця кварталу (року);
- Борги, строк погашення яких минув менш ніж за 45 днів до кінця кварталу (року).
Аналітичний облік резервів по сумнівних боргах ведеться по кожній заборгованості, по якій створений резерв.
3. Резерви під знецінення вкладень у цінні папери.
Синтетичний облік ведеться на рахунку 59 «Резерви під знецінення вкладень у цінні папери».
Резерви під знецінення вкладень у цінні папери створюються за фактом встановлення перевищення облікової вартості акцій, оцінка яких підлягає уточненню над їх ринковою вартістю. Формування резервів відбувається за рахунок доходу організації: Д-т 91 К-т 59 на суму виявленого падіння вартості акцій.