Бухгалтерський облік і аудит кредитів і позик

Зміст

Введення

Глава 1. Теоретична характеристика процесу кредитування

1.1 Роль кредитів в економіці

1.2 Основні етапи процесу кредитування

Глава 2. Бухгалтерський облік і кредитний процес

2.1 Основні стандарти і принципи бухгалтерського обліку кредитування

2.2 Основні стандарти і принципи бухгалтерського обліку відсотків

Глава 3. Процес аудиту обліку кредитування

3.1 Особливості та характеристика планованого аудиту

3.2 Особливості та характеристика внутрішнього аудиту

Висновок

Програми

Список використаної літератури

Введення

Ступивши в третє тисячоліття, людство переживає дуже відповідальний період своєї історії. Вступає в принципово нову реальність обумовлену більш складною картиною світу і відповідно, зміною наших поглядів на нього.

Входження економіки Росії в ринок - складний і суперечливий процес. Переважала до недавнього часу державна форма власності передбачала в основному централізоване бюджетне фінансування підприємств. Існуюча раніше система, при якій бюджетні кошти виділялися в рамках державного планування розвитку економіки, не враховувала необхідності чіткого законодавчого регулювання фінансово-кредитних питань.

З розвитком у нашій країні ринкових відносин, появою підприємств різних форм власності (як приватної, так і державної, суспільної) особливе значення набуває проблема чіткого правового регулювання фінансово-кредитних відношенні суб'єктів підприємницької діяльності.

Актуальність даної роботи вбачається в тому, що у підприємств усіх форм власності все частіше, об'єктивно виникає потреба залучення позикових коштів, для здійснення своєї діяльності та отримання прибутку. Найбільш поширеною формою залучення коштів є отримання банківської позики, але кредитним договором. На даному етапі все більша роль відводиться кредиту, який здатний вирішити проблему неплатежів і браку оборотних коштів у підприємств, підготувати ресурси для підйому виробництва.

Кредитні операції - найприбутковіша стаття банківського бізнесу. За рахунок цього джерела формується основна частина чистого прибутку, що відраховується в резервні фонди та йде на виплату дивідендів акціонерам банку. Банки надають кредити різним юридичним і фізичним особам з власних і позикових ресурсів. Кошти банку формуються за рахунок клієнтських грошей на розрахункових, поточних, строкових та інших рахунках; міжбанківського кредиту; коштів, мобілізованих банком у тимчасове користування шляхом випуску боргових цінних паперів і т. д.

Проте, в ситуації, нестабільної обстановці важливий не тільки сам факт кредитування, але і те, як саме оформлений кредит, своєчасний і правильний його облік, у тому числі обліку їх вартості і процентної ставки, їх забезпечення, бухгалтерських проводок по аналітичних і синтетичних рахунках.

Метою даної роботи є - розглянути особливості надання кредиту та позики в комерційному банку в умовах ринкових відносин, при нестабільних ринкових умовах (спад виробництва, криза неплатежів, створення нових підприємств, банкрутства існуючих підприємств, нестача обігових коштів.)

У зв'язку з цим завданнями роботи є:

• розкриття сутності механізму кредитування та основних видів кредитів і формулювання основних принципів та функцій кредиту;

• аналіз обліку кредитів і позик на комерційному підприємстві;

• дослідження основних принципів і методів аудиту кредитів та позик;

• оцінка процесу кредитування та презентація в зв'язку з цим продуктів банку ВАТ «Перший Республіканський Банк».

У першому розділі проведено докладне дослідження процесу надання кредитів, розглянуті основні поняття і види кредитів.

У другому розділі аналізуються принципи відображення в бухгалтерському обліку кредитів, позик і коштів цільового фінансування. Третя глава присвячується аналізу аудиту.

У роботі також представлені основні напрямки діяльності банку ВАТ «Перший Республіканський Банк», а також пропонується програма фінансування малого бізнесу.

Глава 1. Теоретична характеристика процесу кредитування

1.1 Роль кредитів в економіці

Кредит у широкому значенні - це система економічних відносин, що виникає при передачі майна в грошовій або натуральній формі від одних організацій або осіб іншим на умовах подальшого повернення грошових коштів або оплати вартості переданого майна і, як правило, зі сплатою відсотків за тимчасове користування переданим майном.

Розрізняють банківський кредит і комерційний кредит (позики).

Банківський кредит - це видані банком організаціям або фізичним особам грошові кошти на певний термін і певні цілі, на поворотній основі і зазвичай зі сплатою відсотків. Банк має спеціальний дозвіл (ліцензію) на проведення банківських операцій.

Комерційний кредит надається одними організаціями іншим зазвичай у вигляді відстрочки сплати грошових коштів за продані товари. Предметом договору позики крім грошей можуть бути речі.

На відміну від банків комерційні організації не можуть надавати позику з чужих грошових коштів, що тимчасово перебувають у позикодавця. Крім того, організації, які не мають банківської ліцензії, не можуть займатися кредитною діяльністю систематично. Критерії систематичності законодавством не обумовлені, і рішення цього питання залежить від контролюючого органу або арбітражного суду.

Порядок видачі та погашення кредитів визначається законодавством та які складаються на його основі кредитними договорами. У договорах вказують об'єкти кредитування, умови та порядок їх сплати, права та відповідальність сторін, форми взаємного забезпечення зобов'язань, перелік та періодичність подання відповідних документів і т.п.

Для обліку операцій з отримання та погашення кредитів і позик використовують пасивний рахунок 66 «Розрахунки по короткострокових кредитах і позиках», 67 «Розрахунки за довгостроковими кредитами і позиками». Отримані позики і позики відображають за кредитом цих рахунків, в кореспонденції з рахунками з обліку грошових коштів і розрахунків, а погашені позики та позики - за дебетом рахунків, в кореспонденції з рахунками грошових коштів.

Під цільовим фінансуванням розуміють - фінансові ресурси на здійснення суворо визначених цілей. Джерелами цільового фінансування є: науково - дослідні роботи, підготовку кадрів, утримання дитячих установ, асигнування з державного, регіонального чи місцевого бюджету; внески батьків; кошти надходять від інших організацій; кошти фондів спеціального призначення і ін

Кошти цільового фінансування витрачаються відповідно до затверджених кошторисів. Використання зазначених коштів не за призначенням забороняється.

Для обліку коштів цільового фінансування використовують пасивний рахунок 86 «Цільове фінансування». Надходження коштів відображають по кредиту даного рахунку, а витрачання - за дебетом. Аналітичний облік за рахунком 86 ведуть за призначенням цільових коштів і в розрізі джерел надходження.

Приватизовані організації реалізують пакети своїх акцій, реалізують пакети своїх акцій на конкурсах (торгах) і отримують за умовами таких конкурсів від їх переможців кошти на інвестиції, відображають їх у обліку як цільове фінансування на кредиті рахунку 86 у кореспонденції з рахунками обліку грошових коштів. Витрачання зазначених коштів здійснюється в порядку, передбаченому інвестиційною програмою, яка розроблена відповідно до умов інвестиційних конкурсів. Суми отриманих інвестицій, які використовуються за прямим призначенням в терміни, передбачені інвестиційною програмою, не збільшують базу оподаткування. Якщо зазначені кошти використані не за призначенням, то в цій частині вони підлягають включенню в оподатковувану базу по прибутку в загальновстановленому порядку.

У залежності від цільового призначення та строків надання розрізняють короткостроковий і довгостроковий кредити.

Короткостроковий кредит видається на потреби поточної діяльності підприємств (необхідні для виконання плану) і видається, як правило, на строк до 1 року. Довгостроковий кредит використовується на цілі виробничого і соціального розвитку організації (для будівництва та придбання основних фондів, розширення і вдосконалення виробництва, тощо) і видається на строк понад 1 року.

Для отримання кредиту організація спрямовує банку заяву з додатком копій установчих документів, розрахунків, бухгалтерських та статистичних звітів та інших даних, що підтверджують забезпеченість кредиту та реальність його повернення.

Банки та інші кредитні установи визначають процентні ставки за кредит для організацій диференційовано - залежно від терміну користування позичкою, а також з урахуванням складного попиту та пропозиції на кредитні ресурси.

Конкретні процентні ставки за користуванням кредитами, порядок сплати відсотків та інші умови кредитування передбачаються в кредитному договорі.

Організації можуть отримувати короткотермінові та довгострокові позики шляхом випуску і продажу акцій трудового колективу, акцій і облігацій підприємств, а так само під векселі та інші зобов'язання.

Облік позик здійснюється на рахунках 66 і 67. На першому рахунку відображають позики, отримані на термін до року, а на другому - на термін більше року.

1.2 Основні етапи процесу кредитування

Кредитним процесом (процесом кредитування) називається процес надання банківської позики.

Етап 1. Розгляд банком заявки на кредит.

У заявці містяться головні параметри кредитної операції: мета і сума запитуваної позики, термін і порядок погашення позики, види забезпечення, прийнятна для клієнта процентна ставка. До кредитній заявці має бути додано пакет необхідних документів, які є обгрунтуванням заяви про кредит і містять основні відомості про потенційного позичальника, що пояснюють причини звернення в банк.

До складу пакету супровідних документів входять: баланс, звіт про прибутки і збитки, звіт про рух касових надходжень, прогноз фінансування, податкові декларації, бізнес-плани. Заявка надходить до кредитного працівникові, який проводить бесіду з керівництвом підприємства. Він повинен точно визначити рівень керівництва і порядок ведення справ, обговорити тонкощі виконання зобов'язань.

У заяві на отримання кредиту (кредитної заявці) необхідно вказати: суму кредиту; напрям його використання; термін; вид забезпечення; передбачуваний відсоток, який може сплатити клієнт, його реквізити.

До Установчим документів відносяться нотаріально завірені копії статуту, установчого договору, свідоцтва про реєстрацію, а також нотаріально завірена картка із зразками підписів керівника і головного бухгалтера підприємства.

Бухгалтерська звітність повинна бути завірена податковою інспекцією і представлена ​​станом не менше ніж на чотири останні звітні дати з розшифровками наступних статей балансу (на останню звітну дату): основні засоби, виробничі запаси, готуючи продукція, товари, інші запаси й витрати, дебітори і кредитори (по найбільш великим сумами). У разі якщо діяльність підприємства за законодавством України підлягає обов'язковій щорічній аудиторській перевірці, необхідно також надати висновок аудиторської перевірки за останній звітний рік.

Крім перерахованих вище показників позичальник надає техніко-економічне обгрунтування, або бізнес-план використання і повернення кредиту. Цей документ повинен включати розрахунок можливості повернення кредиту та відсотків виходячи з наступних критеріїв: термінів поставки і реалізації товару; митних зборів; накладних витрат, витрат зі страхування товару, витрат з охорони; податків, акцизів і т.д.

Позичальник також пред'являє копію оригіналу договору (звірену банком з оригіналом), під виконання якого береться кредит з усіма специфікаціями і додатками; копію ліцензії, якщо вона необхідна, для проведення операції, під яку проситься кредит; копії договорів контрагентів (звірених з оригіналом), готових придбати товар, що поставляється.

Не менш важливими є документи, що підтверджують забезпечення кредиту. Вони можуть включати експертний висновок про оцінку забезпечення кредиту, гарантійний лист, договір поруки, договір гаранта, договір страхування.

Потрібні також фінансові документи, що підтверджують платоспроможність гаранта, страховика та поручителя.

Банк проводить аналіз представлених позичальником документів і даних про об'єкт кредитування. Всі документи перевіряються на предмет їх автентичності. Необхідно звірити підписи та печатки на всіх документах на їх відповідність картці зразків підписів. При перевірці нотаріально завірених документів у разі необхідності перевіряється наявність ліцензії у нотаріуса засвідчується дані документи. Копії договорів позичальника з його контрагентами звіряються з оригіналами. У разі якщо діяльність, якою займається позичальник, підлягає ліцензуванню, перевіряється наявність ліцензії, у разі необхідності до органу, що видає ліцензію, робиться запит про видачу ліцензії.

На підставі аналізу заявки та пакету документів банк повинен отримати чіткі уявлення про юридичний статус і правомочності клієнта, його фінансове становище, мети і призначення позички, можливості виконання її в термін, джерела погашення позики, способи забезпечення, наявності боргів перед іншими кредиторами.

Якщо під час попереднього вивчення заявки та пакету документів банк не виключає можливості позитивного вирішення питання про видачу кредиту, він проводить співбесіду з потенційним позичальником. Співбесіда, з одного боку, дозволяє банку отримати особисте уявлення про характер клієнта, його щирості, порядності, професійності, з іншого боку, дає можливість клієнту особисто обгрунтувати необхідність кредиту.

Етап 2. Оформлення кредитного договору.

Цей етап називається структуруванням позички, на якому визначаються основні характеристики позички: вид кредиту, сума, термін; спосіб погашення, забезпечення; розмір процентної ставки; інші умови.

Розглянемо основні умови кредитного договору банку з позичальниками.

Кредитний договір - письмова угода між комерційним банком і позичальником, відповідно до якого банк зобов'язується надати позичальнику кредит в обумовленій сумі на умовах терміновості, зворотності і платності, а позичальник зобов'язується використовувати отриману позику за призначенням і повернути у встановлений термін з сплатою обумовлених відсотків.

Комерційні банки самостійно розробляють форми кредитних договорів, але, як правило, сучасні кредитні договори містять такі розділи:

- Загальні положення

- Права та обов'язки позичальника

- Права та обов'язки банку

- Відповідальність сторін

- Порядок вирішення спорів

- Термін дії договору

- Юридичні адреси сторін

У розділі 1 кредитного договору вказуються найменування сторін; предмет договору - вид кредиту, його сума, термін, процентна ставка, умови забезпечення виконання зобов'язань за кредитом (застава, гарантія, поручительство, страхування відповідальності непогашення кредиту, з додатком до кредитного договору відповідно до договору застави , договору поручительства, договору гарантії, договору страхування); порядок видачі і погашення кредиту, а також порядок нарахування і сплати відсотків за кредит (за терміновий і прострочений). Деякі банки порядок нарахування і сплати відсотків за кредит, а також умови забезпечення зобов'язань виділяють в окремі розділи кредитного договору.

Права та обов'язки позичальника та кредитора (розділи 2 і 3 договору) випливають з чинного законодавства, а також визначаються особливостями кожної конкретної кредитної угоди, ситуацією на ринку кредитних ресурсів, кредитоспроможністю позичальника.

Так, зокрема, підприємство-позичальник може передбачати для себе у кредитному договорі такі права:

- Вимагати від банку надання кредиту в обсягах і в терміни, передбачені договором;

- Звернутися до банку з необхідними обгрунтуваннями і розрахунками для внесення змін в умови договору;

- Достроково погасити заборгованість за позикою;

- Розірвати договір при недотриманні банком його умов або за своїми економічних міркувань;

- Вимагати пролонгації терміну договору з об'єктивних причин.

Банк має право:

- Проводити перевірку забезпечення виданого кредиту, в тому числі на місці (у позичальника), та цільового використання кредиту;

- Припиняти видачу нових позик і пред'являти до стягнення раннє видані при порушенні позичальником умов кредитного договору, а також при виявленні випадків недостовірності звітності, занедбаності у бухгалтерському обліку, неодноразової затримки сплати відсотків за кредит;

- Стягувати з позичальника при пролонгації кредиту відповідну комісійну винагороду;

- Переглядати в односторонньому порядку процентні ставки за користування кредитом у разі зміни рівня процентної ставки Центрального банку РФ, норми обов'язкових резервів, що депонуються комерційними банками в Центральному банку РФ, рівня інфляції національної валюти;

- Здійснювати нарахування та стягнення компенсації за невикористаний кредит (у разі офіційної відмови позичальника від кредиту або його частини протягом терміну дії договору).

Позичальник зобов'язується:

- Використовувати виданий кредит в обумовлений договором термін;

- Своєчасно сплачувати банку відсотки за користування кредитом;

- Своєчасно подавати баланс та інші документи, необхідні банку для здійснення контролю за позикою;

- Забезпечити достовірність подаються в банк даних для отримання кредиту і наступного контролю за його використанням;

- Надавати кредитору доступ до первинних звітним і бухгалтерським документам на його вимогу з питань, що стосуються виданого кредиту;

- Представляти кредитору відомості про всі отримані і планованих до отримання у третіх осіб кредити;

- Завчасно інформувати банк про майбутню зміну організаційно-правової форми або інший реорганізації;

- При реорганізації або ліквідації негайно погасити заборгованість за кредитом з повною оплатою відсотків незалежно від договірного терміну погашення кредиту.

Обов'язки банку за кредитним договором полягають у наступному:

- Надати кредит позичальнику в обсягах і в терміни, передбачені в договорі;

- Інформувати позичальника про факти і причини дострокового стягнення банком кредиту;

- Щомісяця нараховувати відсотки за наданий клієнту-позичальнику кредит;

- Інформувати позичальника про зміни у нормативних документах з питань кредитування та розрахунків, що вносяться за рішенням Центрального банку РФ, органів влади та управління.

За порушення умов кредитного договору в 4 розділі передбачається відповідальність сторін, в тому числі і майнова.

Так, банк за порушення позичальником взятих на себе зобов'язань може припиняти подальшу видачу кредиту, пред'являти його до дострокового стягнення, скорочувати суму передбаченого до видачі за договором кредиту, збільшувати процентну ставку за ним і т.д.

Позичальник може вимагати від банку відшкодування збитків, що виникли внаслідок ненадання йому зовсім чи надання в неповному обсязі передбаченого за договором кредиту (у розмірі не більше пені, яка сплачується підприємством своїм контрагентам за господарським договором). У той же час сам позичальник у випадку неповного використання виділеного йому банком кредиту сплачує останньому неустойку у розмірі плати банком за залучені кредитні ресурси і недоотриманої маржі в звітному періоді.

При всьому цьому необхідно мати на увазі, що неминучість і невідворотність покарання за невиконання взятих на себе за договором зобов'язань не означають, що суб'єкти кредитних відносин не мають права на взаємні всілякі пільги і заохочення за умовами його виконання. Зміст кредитного договору може бути декільком іншим, якщо мова йде про конкретний кредит, кредит, який надається за умови формування потенційним позичальником у певній сумі термінового депозиту або на умовах купівлі ним у банку фінансового ф'ючерсу *, відкриття кредитної лінії, яка відображає специфіку його оформлення і використання .

В якості додаткових умов до кредитного договору можуть виступати, наприклад, вимоги банку до позичальника: без згоди до погашення кредиту за даним договором не давати в борг, не виступати гарантом за зобов'язаннями третіх осіб, а також индоссантам або поручителем; не продавати і не передавати в будь-яку форму власності своїх активів, а також не передавати їх у заставу як забезпечення по позиках інших кредиторів; не допускати злиття або консолідації з іншими підприємствами.

Укладення кредитних договорів здійснюється наступним чином:

формування зміст кредитного договору клієнтом-позичальником (вид кредиту, сума, строк, забезпечення і т.д.)

розгляд банком представленого клієнтом проекту кредитного договору та складання висновку про можливість надання кредиту взагалі і про умови його надання зокрема (при позитивному вирішенні питання). На цьому етапі банки визначають свої можливості надати кредит госпорганам в необхідних ними сумах виходячи з наявних кредитних ресурсів, можливостей їх збільшення за рахунок своєї депозитної та процентної політики, залучення міжбанківських кредитів, рефінансування в Центральному банку РФ і т.д.

- Спільна коригування кредитного договору клієнтом і банком до досягнення його на розгляд юристів.

- Підписання кредитного договору обома сторонами, тобто надання йому сили юридичного документа (додаток № 1).

Етап 3. Видача позики позичальникові.

Видається позика відповідно до Положення Банку Росії «Про порядок надання (розміщення) кредитними організаціями грошових коштів та їх повернення (погашення)» від 31 серпня 1998 р. № 54-П.

Згідно з Положенням № 54-П позики можуть видаватися банком різними способами.

Перший спосіб - разовим (одноразовим) зарахуванням грошових коштів на банківський рахунок клієнта або видачею готівки позичальнику - фізичній особі (разова позичка).

Другий спосіб - відкриттям кредитної лінії, тобто укладенням договору, на підставі якого позичальник набуває право на одержання і використання протягом обумовленого терміну грошових коштів, при дотриманні однієї з наступних умов:

а) загальна сума наданих позичальникові коштів не перевищує максимального розміру (ліміту), визначеного в договорі («ліміту видачі»);

б) в період дії договору розмір одноразової заборгованості позичальника не перевищує встановленого йому даним договором ліміту («ліміту заборгованості»).

При цьому у Положенні № 54-П передбачено, що банк має право обмежувати суму коштів, наданих у рамках кредитної лінії, шляхом одноразової включення в договір обох умов («ліміту видачі» і «ліміту заборгованості»), а так само за допомогою будь-яких додаткових умов . Умови та порядок відкриття кредитної лінії визначаються сторонами або в спеціальному генеральному (рамковому) договорі, або в звичайному договорі.

Згідно з Положенням № 54-П під відкриттям кредитної лінії розуміється також укладення будь-якого кредитного договору, умови якого за своїм економічним змістом відрізняються від умов договору про разову позикою.

Третій спосіб надання позики - овердрафт - кредитування банком рахунку позичальника (при недостатності або відсутності на ньому грошових коштів) та оплати розрахункових документів з рахунку позичальника, якщо проведення зазначеної операції передбачено особи. У договорі про овердрафт повинні встановлюватися ліміт (максимальна сума, на яку може бути проведена операція) і термін, протягом якого мають бути погашені виникають кредитні зобов'язання позичальника.

Четвертий спосіб - участь банку в наданні позики на синдикованої (консорциальной) основі. В Інструкції Банку Росії «Про обов'язкових нормативах банків» від 16 січня 2004 р. № 110 відзначається, що під синдикованими або аналогічними їм позиками розуміються позики, видані банком за умови укладання банком кредитного договору з третьою особою, в якому визначено, що вказане третя особа зобов'язується надати банку грошові кошти: а) не пізніше закінчення операційного дня, протягом якого банк зобов'язаний надати позичальнику грошові кошти відповідно до умов договору позики в сумі, що дорівнює або меншої суми, наданої банком позичальникові в цей день, б) в сумі, що дорівнює або меншої суми основного боргу за договором між банком і позичальником про надання позики позичальнику; в) договір між банком і третьою особою повинен містити також умову про те, що третя особа вправі вимагати платежів по основному боргу, відсотків та інших виплат позичальника по позиці не раніше моменту реального здійснення відповідних платежів.

Положення № 54-П дозволяє надавати позички і іншими способами, що не суперечать чинному законодавству.

Згідно з положенням № 54-П надання грошових коштів позичальнику здійснюється на підставі розпорядження, що складається фахівцями уповноваженого підрозділу банку і підписаного уповноваженою посадовою особою банку. У цьому розпорядженні зазначаються номер і дата договору, сума коштів, що надаються, термін сплати відсоткової ставки; строк (термін) погашення засобів; загальна сума або кілька сум, якщо погашення здійснюватиметься по частинах.

Крім того, у розпорядженні вказується цифрове позначення групи кредитного ризику (класифікація кредитів і прирівняної до них заборгованості за групами ризику здійснюється комерційним банком у встановленому Банком Росії порядку).

У розпорядженні вказується також вартість застави (якщо є Договір застави), сума, на яку отримана банківська гарантія або порука, опис прикладених до розпорядження документів та інша необхідна інформація. Зазначене розпорядження, а також розпорядження щодо зміни групи кредитного ризику (якщо воно мало місце) передаються в бухгалтерію банку.

Етап 4. Контроль банку за використанням і погашенням позики (кредитний моніторинг) та виплатою відсотків по ній.

Полягає він у періодичному аналізі кредитного досьє позичальника, перегляді кредитного портфеля банку, оцінки стану позик і проведення аудиторських перевірок. Здійснюючи контроль за погашенням кредиту, банк вимагає від позичальника виконання зобов'язань щодо своєчасного повернення банківських кредитів. В іншому випадку позичальники можуть бути визнані у порядку, встановленому Законом України «Про неспроможність (банкрутство)» від 26 жовтня 2002 р. № 127-ФЗ, неплатоспроможними (банкрутами). Зокрема, в залежності від стану боржника банк-кредитор має право клопотати перед арбітражним судом про призначення зовнішнього управління майном боржника, або про його санації, або про застосування до боржника ліквідаційних процедур.

У загальному випадку взаємодія підрозділів банку (великого), так чи інакше беруть участь у кредитному процесі, схематично можна представити таким чином (рис.1).

Після видачі позички банк повинен проводити активну роботу по спостереженню за виконанням позичальником умов договору: контролювати цільове використання позики; оцінювати фінансовий стан позичальника і його кредитоспроможність; щоквартально або навіть щомісяця (за кредитами підвищеного ризику) перевіряти збереження закладеного майна, дотримуватися заставну маржу; стежити за своєчасним надходженням відсотків за позикою і платежів позичальника відповідно до графіка погашення позики; щомісяця коригувати у випадку необхідності резерв на можливі втрати з позик при зміні якості забезпечення і ступеня ризику позички; вести ділове листування з клієнтом, якщо буде потрібно, і ділові зустрічі; регулярно аналізувати позичковий портфель.

У разі порушення позичальником умов кредитного договору банк може призупинити подальшу видачу позички, передбачену договором, пред'явити до стягнення частину боргу, у разі несплати чергового внеску або появи загрози непогашення позики, вимагати дострокового погашення всіх наданих кредитів. Застосування названих заходів має бути обумовлено в кредитному договорі.

Погашення (повернення) розміщених банком коштів і сплата відсотків за ними здійснюються в наступному порядку:

1) шляхом списання грошових коштів з банківського рахунку клієнта - позичальника за його платіжним дорученням;

2) шляхом списання грошових коштів у порядку черговості, встановленої законодавством, з банківського рахунку клієнта - позичальника (обслуговуються в іншому банку) на підставі платіжного вимоги банку - кредитора (у полі "Умови оплати" платіжної вимоги зазначається "без акцепту") за умови, якщо договором передбачена можливість списання грошових коштів без розпорядження клієнта - власника рахунку (при цьому клієнт - позичальник зобов'язаний письмово повідомити банк, в якому відкрито його банківський рахунок, про свою згоду на безакцептне списання коштів відповідно до укладеного договору / угодою в порядку, встановленому ст . 847 ГК РФ);

3) шляхом списання грошових коштів з банківського рахунку клієнта - позичальника (юридичної особи), що обслуговуються в банку - кредиторі, на підставі платіжного вимоги банку - кредитора (у полі "Умови оплати" платіжної вимоги зазначається "без акцепту"), якщо умовами договору передбачено проведення зазначеної операції;

4) шляхом перерахування коштів з рахунків клієнтів - позичальників - фізичних осіб на підставі їх письмових розпоряджень, переказу грошових коштів клієнтів - позичальників - фізичних осіб через органи зв'язку або інші кредитні організації, внеску останніми готівкових грошей в касу банку - кредитора на підставі прибуткового касового ордера , а також утримання з сум, що належать на оплату праці клієнтам - позичальникам, є працівниками банку - кредитора (за їхніми заявами або на підставі договору).

Погашення (повернення) коштів в іноземній валюті здійснюється тільки в безготівковому порядку.

У випадках, коли договором на надання (розміщення) грошових коштів не встановлено строк повернення клієнтом - позичальником суми основного боргу або вказаний термін визначений моментом запитання (настанням умови / події), то повернення суми основного боргу повинен бути проведений клієнтом - позичальником у порядку, визначеному цим пунктом, протягом 30 календарних днів з дня пред'явлення банком - кредитором офіційного вимоги про це (не пізніше наступного робочого дня за днем настання умови / події), якщо інший термін не передбачено відповідним договором.

Порядок і форма офіційного запитання банком - кредитором повернення клієнтом - позичальником суми наданих (розміщених) грошових коштів визначаються у відповідному договорі на надання (розміщення) грошових коштів на умови "до запитання". Зокрема, в цих цілях може бути використано повідомлення банку - кредитора, що передається клієнту - позичальнику засобами кур'єрської служби, поштою або спеціальних каналах зв'язку, а також іншими способами, обумовленими сторонами угоди і усувають можливість виникнення колізій щодо дня (дати) запитання виконання клієнтом - позичальником своїх зобов'язань з повернення суми основного боргу за відповідним договором.

У встановлений договором / угодою день (який є датою сплати відсотків за розміщеними коштами та / або погашення (повернення) основного боргу за ними) працівник бухгалтерії, відповідальний за ведення рахунку клієнта - позичальника, на підставі відповідного розпорядження, підписаного уповноваженою посадовою особою банку, виробляє або оформлення бухгалтерськими проводками факту сплати відсотків за розміщеними коштами та / або погашення основного боргу по них, або при невиконанні (неналежному виконанні) клієнтом - позичальником своїх зобов'язань за договором переносить заборгованість за нарахованими, але не сплаченим (простроченим) відсотками та / або по основному боргу за розміщеними коштами на відповідні рахунки з обліку простроченої заборгованості за основним боргом та / або прострочених відсотків.

Заборгованість за наданими (розміщеним) грошових коштів, безнадійна і / або визнана нереальною для стягнення у встановленому Банком Росії порядку списується з балансу банку - кредитора за рахунок створеного резерву на можливі втрати по позиках, а при його нестачі відноситься на збитки звітного року. Відшкодування отриманого у звітному році збитку здійснюється в порядку, встановленому Банком Росії.

Списання непогашеної заборгованості за наданими (розміщеним) грошових коштів, включаючи відсотки, з балансу банку - кредитора не є її анулюванням, вона відображається за балансом протягом не менше п'яти років з моменту її списання з метою спостереження за можливістю її стягнення.

Відповідно до статті 34 Федерального закону "Про банки і банківську діяльність" банк зобов'язаний вжити всіх передбачених законодавством заходів для стягнення заборгованості (включаючи відсотки) з клієнта - боржника.

У даній роботі представлена ​​діяльність ВАТ «Першого Республіканського Банку». У рейтингу журналу "Профіль" "200 найбільших банків Росії" на 1 січня 2006 року «Перший Республіканський Банк» займає 181 місце за розміром власного капіталу і 160 місце за розміром чистих активів. Перший Республіканський Банк увійшов до десятки кращих банків Росії, найбільш комфортних з точки зору клієнтів. Банк зайняв восьме місце в "Народному рейтингу" інформаційного порталу Banki.ru за 2005 рік. У списку найбільш прибуткових банків на 1 березня 2006 р., опублікованому в журналі «Профіль» (№ 20 від 29 травня 2006 р.) Перший Республіканський Банк займає 25 місце з розміром прибутку 66 620 тис. рублів. За підсумками 2005 р. Банк займав за цим показником 152 місце. У структурі доходів найбільшу вагу мають процентні доходи за наданими кредитами і доходи від операцій з цінними паперами. У порівнянні з результатами на 01.03.05 доходи від розміщення коштів у кредити зросли на 27,8% і склали 65 млн. рублів. Доходи від вкладень у цінні папери збільшилися в 5,6 рази і склали 41 млн. рублів проти 7,2 млн. рублів за аналогічний період минулого року. У ВАТ "Перший Республіканський Банк" встановлені кореспондентські відносини з закордонними та російськими банками, серед яких DRESDNER BANK AG, Німеччина, RAIFFEISEN ZENTRALBANK AG, Австрія, Ost-West Handelsbank AG, Німеччина, ВАТ «Бєлвнєшекономбанк», Білорусь, Укрсоцбанк, Київ, АК ММБ «Банк Москви» і багато інших банків. Сформована мережа кореспондентських відносин з першокласними комерційними зарубіжними банками дозволяє швидко і якісно обслуговувати діяльність банку і його клієнтів. Розвивається сучасний конкурентоспроможний банк, який відповідає вимогам акціонерів за прибутковістю, ринковій частці і вартості, що володіє технологіями та продуктами великого банку при збереженні гнучкого та індивідуального підходу в обслуговуванні клієнтів, характерного для середніх банків.

ВАТ "Перший Республіканський Банк" здійснює кредитування юридичних і фізичних осіб, що знаходяться на розрахунково-касове обслуговування. Надання кредитів незалежно від розмірів та термінів - виняткова компетенція Кредитного Комітету - колегіального органу, утвореного Правлінням Банку. У роботі запропоновано розглянути програми кредитування малого бізнесу.

За різними оцінками до 70% підприємців у Росії вдаються до послуг так званих неформальних кредиторів. Доступність легальних джерел кредитування дозволяє знижувати частку тіньового підприємництва. Досвід багатьох країн, що розвиваються з перехідною економікою показав ефективність програм розвитку кредитування малого бізнесу (мікрокредитування). Потреба в даних кредитах в Росії зараз за різними оцінками в 3-4 рази перевищує пропозицію (слід врахувати, що основний попит знаходиться в регіонах). За оцінкою, що проводиться Росевробанк, сукупний попит на кредити малому бізнесу в Росії становить приблизно 7 мільярдів доларів , а пропозиція не перевищує 300 мільйонів.

Відмінною особливістю програми кредитування малого бізнесу від інших кредитних продуктів є те, що не завжди можна судити про потенціал підприємства за його бухгалтерського балансу, тим більше що багато підприємців не мають можливості вести повну документацію та звітність. Не у всіх є кредитна історія. Дана Програма оцінки ефективності проектів дозволяє виявляти акуратних, чесних, перспективних підприємців, грамотно провідних свою справу. Саме такі зацікавлені мати надійні джерела фінансування для розвитку свого бізнесу. Іншими словами можна сказати, що видача кредиту доцільна внаслідок гарного враження, яке виробляє власник бізнесу.

Методика кредитування малого бізнесу передбачає видачу кредиту в умовах обмеженої документально підтвердженої інформації про фінансовий стан клієнта, що робить неможливим для клієнта отримання звичайного банківського кредиту.

Визначальним чинником при ухваленні рішення про видачу кредиту є не забезпечення та бізнес-план діяльності на майбутнє, а поточний стан бізнесу клієнта, який об'єктивно оцінюється і аналізується в тісному і відкритому співпраці з експертом Банку.

Цільова група: індивідуальні підприємці, зареєстровані відповідно до чинного законодавства, малі та середні підприємства приватної форми власності.

Основні умови кредитування:

• фактично працює бізнес не менше 6 місяців не залежно від дати реєстрації;

• кредити не надаються для погашення існуючих зобов'язань, а також на фінансування «стартового капіталу»;

• кредит для фінансування нового виду діяльності для Позичальника надається у разі якщо його діючий бізнес дозволить погашати щомісячні внески по запитуваній кредиту.

Вид кредиту: разовий кредит.

Валюта кредиту: кредити надаються в рублях, доларах США, євро.

Термін кредиту:

• для поповнення оборотного капіталу - 12 місяців включно;

• для кредитування основних засобів - 18 місяців включно (в деяких випадках 24 місяці включно);

• у разі, якщо позичальник отримує в Банку кредит в перший раз - максимальний термін

кредитування - до 6 місяців включно.

Погашення кредиту: погашення здійснюється Позичальником щомісячно рівними частками. При наявності яскраво вираженої сезонності у веденні господарської діяльності, можливе застосування спеціального графіка погашення - зменшення або збільшення суми погашення основного боргу в залежності від сезонних коливань виручки клієнта.

При використанні кредиту для придбання основних засобів, які вимагають часу для закупівлі, монтажу та введення в експлуатацію, можливе відстрочення погашення основного боргу не більше двох місяців при обгрунтуванні необхідності відстрочки.

Забезпеченість кредиту: обов'язковим є порука власників бізнесу і взаємозалежних компаній, близьких родичів, інших Фізичних осіб з постійною реєстрацією в м. Москві або МО.

Застава: не потрібно, але може бути розглянутий варіант застави товарів в обороті на всю суму кредиту.

Так само в роботі запропоновано розробку і впровадження нового продукту малого бізнесу - Експрес - кредит.

Методика кредитування: передбачає видачу кредиту Позичальнику в умовах обмеженої інформації про фінансовий стан клієнта, що робить неможливим для клієнта отримання звичайного банківського кредиту.

Визначальним чинником при ухваленні рішення є не забезпечення та бізнес-план діяльності на майбутнє, а поточний стан бізнесу клієнта, який об'єктивно оцінюється і аналізується в тісному співробітництві з експертом Банку.

Цільова група: індивідуальні підприємці, без утворення юридичної особи, зареєстровані відповідно до чинного законодавства; малі та середні підприємства приватної форми власності.

Основні умови кредитування:

- Фактично працює бізнес не менше 3-х місяців, протягом яких спостерігається позитивні фінансові результати не залежно від дати реєстрації

- Коефіцієнт покриття середньомісячної чистого прибутку до середньомісячного внеску за кредитом дорівнює не менше 1,5

- Кредити не надаються для погашення існуючих зобов'язань, а також на фінансування «стартового» капіталу.

Особливе значення при реалізації Продукту надається розвитку довгострокових відносин з позичальниками. Як правило, перший кредит відносно не великий за сумою і видається на короткий термін.

Видача кредиту проводиться від 3 до 4 робочих днів. Тривалість розгляду кредитної заявки залежить від наступних факторів:

• складність і непрозорість структури бізнесу позичальника;

• можливі зсуви за термінами проведення ФЕА, відвідування місця проживання з вини позичальника;

• виникнення питань, що потребують додаткового запиту і аналізу нових документів / відвідування місця ведення бізнесу / додаткового часу для прояснення сумнівних питань;

• необхідність додаткової ідентифікації за вмотивованим висновком СЕЗ

• затримка візування документів

• затримка підписання договорів з боку Банку

• інші причини

Основні переваги отримання кредиту за Програмою кредитування малого бізнесу:

• кредит може отримати Позичальник, який не має досвіду роботи з кредитами та кредитної історії;

• банк гарантує гнучкий підхід до аналізу діючого бізнесу Позичальника та забезпечення кредиту;

• допомога кредитного працівника в оформленні фінансових документів;

• видача кредиту здійснюється протягом 5-8 робочих днів з моменту отримання повного пакету документів.

За останні два роки банк розширив свою комерційну мережу, збільшив спектр пропонованих послуг фінансових послуг і найняв новий персонал для роботи на таких ключових напрямках, як обслуговування фізичних осіб та інвестиційна діяльність, інформаційні технології та управління ризиками.

У ПРБ за останні роки відбулося зміцнення балансу банку, прибутковість основних видів діяльності підвищилася завдяки збільшенню обсягів позичкових операцій за більш вигідними умовами, зростанню комісійних доходів, а також сприятливих зовнішніх умов діяльності.

Глава 2. Бухгалтерський облік і кредитний процес

2.1 Основні стандарти і принципи бухгалтерського обліку кредитування

Бухгалтерський облік є основою контролю за економним використанням фінансових ресурсів та майна, зниженням витрат, підвищенням прибутковості і рентабельності операцій, приростом капіталу, прийняттям сучасних заходів для уникнення негативних явищ у фінансово-господарської діяльності.

Інформація про витрати, пов'язаних з виконанням зобов'язань за отриманими позиками і кредитами (у тому числі по товарному та комерційному кредитами), у бухгалтерському обліку формується відповідно до ПБО 15/01 "Облік позик та кредитів і витрат з їх обслуговування" (Наказ Мінфіну Росії від 02.08.2009 N 60н). Це Положення не застосовується до договорів державної позики.

Порядок оцінки та прийняття до обліку матеріально - виробничих запасів (далі - МПЗ) визначено у ПБО 5 / 01 "Облік матеріально - виробничих запасів" (Наказ Мінфіну Росії від 09.06.2009 N 44н). При цьому облік МПЗ у складі витрат організації, пов'язаних з виготовленням та продажем продукції, придбанням і продажем товарів, ведуть згідно ПБУ 10/99 "Витрати організації" (Наказ Мінфіну Росії від 06.05.1999 N 33н (ред. від 30.03.2009)) .

Згідно ПБУ 15/01 витрати по позиках і кредитах, отриманих для придбання МПЗ, слід визнавати витратами періоду, в якому вони здійснені (далі - поточні витрати), і здійснювати в сумі належних платежів згідно з укладеними договорами позики та кредитних договорів, незалежно від того, в якій формі і коли фактично виробляються зазначені платежі.

Витрати за отриманими позиками і кредитами є операційними витратами організації і підлягають включенню до фінансового результату, крім випадків, коли організація використовує кошти отриманих позик і кредитів для здійснення попередньої оплати МПЗ, інших цінностей, робіт, послуг або видачі авансів і задатків в рахунок їх оплати. При цьому витрати з обслуговування зазначених позик та кредитів належать організацією - позичальником на збільшення дебіторської заборгованості, що утворилася у зв'язку з попередньою оплатою і (або) видачею авансів і задатків на зазначені вище цілі. При надходженні в організацію - позичальник МПЗ подальше нарахування відсотків і здійснення інших витрат, пов'язаних з обслуговуванням отриманих позик і кредитів, відображаються в бухгалтерському обліку в загальному порядку, тобто з їх віднесенням на операційні витрати.

Порядок нарахування відсотків по операціях, пов'язаних із залученням і розміщенням коштів банками, і відображення зазначених операцій за рахунками бухгалтерського обліку, затвердженого ЦБ РФ 26.06.1998 N 39-П (ред. від 24.12.1998), нарахування відсотків може здійснюватися одним з чотирьох способів: за формулами простих відсотків, складних відсотків, з використанням фіксованого або плаваючої процентної ставки відповідно до умов договору. Якщо у договорі не вказується спосіб нарахування відсотків, то воно здійснюється за формулою простих відсотків з використанням фіксованої процентної ставки. При нарахуванні суми відсотків за залученими і розміщеними коштами в розрахунок приймаються величина процентної ставки (у відсотках річних) і фактична кількість календарних днів, на яку залучено або розміщені грошові кошти. При цьому за базу береться дійсне число календарних днів у році (365 або 366 днів відповідно).

Основна сума боргу (далі - заборгованість) за отриманим від позикодавця позиці та (або) кредитом враховується організацією позичальником відповідно до умов договору позики або кредитного договору в сумі фактично надійшли грошових коштів або у вартісній оцінці інших речей, передбаченої договором. Організація-позичальник бере до бухгалтерського обліку зазначену в пункті 3 цього Положення заборгованість у момент фактичної передачі грошей або інших речей і відображає її в складі кредиторської заборгованості. У разі невиконання або неповного виконання позикодавцем договору позики і (або) кредитного договору організація-позичальник наводить інформацію про недоотримані суми в пояснювальній записці до річної бухгалтерської звітності. Заборгованість організації позичальника позикодавцю за отриманими позиками і кредитами в бухгалтерському обліку поділяється на короткострокову та довгострокову.

Зазначена короткострокова і (або) довгострокова заборгованість може бути терміновою і (або) простроченої:

- Короткостроковою заборгованістю вважається заборгованість за отриманими позиками і кредитами, термін погашення якої відповідно до умов договору не перевищує 12 місяців;

- Довгострокової заборгованістю вважається заборгованість за отриманими позиками і кредитами, термін погашення якої за умовами договору перевищує 12 місяців;

- Термінової заборгованістю вважається заборгованість за отриманими позиками і кредитами, термін погашення якої за умовами договору не настав або продовжений (пролонгований) у встановленому порядку;

- Простроченою заборгованістю вважається заборгованість за отриманими позиками і кредитами з вичерпаним згідно з умовами договору терміном погашення.

Переклад довгострокової заборгованості у короткострокову оформляють бухгалтерським записом:

Дебет рахунку 67 «Розрахунки підлогу довгострокових кредитах і позиках»;

Кредит рахунку 66 «Розрахунки по короткострокових кредитах і позиках"

Заборгованість за кредитами і позиками, наданими або виражених в іноземній валюті або в умовних грошових одиницях, а також відсотків по ним враховується в рублевої оцінці за курсом ЦБ РФ, що діє на дату здійснення операції. У разі надання кредитів або позик у валюті або умовних грошових одиницях, для яких відсутня курс ЦБ РФ, заборгованість враховується за курсом, який визначається, угодою сторін.

Якщо суми кредитів та позик, надані організації, а також нараховані по них відсотки не витребувані кредитором після закінчення трьох років після закінчення строку повернення, то зазначені заборгованості списуються як позареалізаційних доходів. Списання оформляється записом:

Дебет рахунку 66, субрахунок «Розрахунки по прострочених кредитах і позиках";

Дебет рахунку 67, субрахунок «Розрахунки по прострочених кредитах і позиках";

Кредит рахунку 91 «Інші доходи і витрати».

Відповідно до встановленої в організації позичальника облікової політикою позичальник може здійснювати переклад довгострокової заборгованості у короткострокову чи враховувати перебувають у його розпорядженні позикові засоби, термін погашення яких за договором позики або кредиту перевищує 12 місяців, до закінчення зазначеного терміну у складі довгострокової заборгованості.

При виборі першого варіанта переклад довгострокової заборгованості за отриманими позиками і кредитами в короткострокову організацією-позичальником здійснюється в момент, коли за умовами договору позики і (або) кредиту до повернення основної суми боргу залишається 365 днів. Організація-позичальник після закінчення терміну платежу зобов'язана забезпечити переведення строкової заборгованості у прострочену. Переклад строкової короткостроковій та (або) довгострокової заборгованості за отриманими позиками і кредитами в прострочену виробляється організацією-позичальником у день, наступний за днем, коли за умовами договору позики і (або) кредиту позичальник повинен був здійснити повернення основної суми боргу.

У випадках, передбачених законодавством, організація може здійснювати залучення позикових коштів шляхом видачі векселів, випуску та продажу облігацій (далі - видані позикові зобов'язання). Аналітичний облік заборгованості за отриманими позиками і кредитами, включаючи видані позикові зобов'язання, ведеться за видами позик і кредитів, кредитним організаціям та іншим кредиторам, що надали їх, окремим позиками і кредитами (видами позикових зобов'язань). Повернення організацією-позичальником отриманого від позикодавця кредиту, позики, включаючи розміщені позикові зобов'язання (основна сума боргу), відображається у бухгалтерському обліку позичальника як зменшення (погашення) зазначеної кредиторської заборгованості.

Витрати, пов'язані з отриманням і використанням позик і кредитів, включають:

відсотки, що приєднуються до оплати кредиторам і кредиторам за отриманими від них позиками і кредитами;

додаткові витрати, здійснені у зв'язку з отриманням позик і кредитів, випуском і розміщенням позикових зобов'язань;

курсові різниці, пов'язані на належні до оплати відсотки за позиками та кредитами, отриманими і виражених в іноземній валюті або умовних грошових одиницях, які утворюються починаючи з моменту нарахування відсотків за умовами договору до їх фактичного погашення (перерахування).

Витрати за отриманими позиками і кредитами мають визнаватися витратами того періоду, в якому вони здійснені (далі - поточні витрати), за винятком тієї їх частини, яка підлягає включенню у вартість інвестиційного активу.

До інвестиційних активів належать об'єкти основних засобів, майнові комплекси та інші аналогічні активи, що вимагають великого часу і витрат на придбання та (або) будівництво. Зазначені об'єкти, куплені безпосередньо для перепродажу, враховуються як товари і до інвестиційних активів не належать. Включення в поточні витрати витрат за позиками та кредитами здійснюється в сумі належних платежів згідно з укладеними організацією договорами позики та кредитних договорів незалежно від того, в якій формі і коли фактично виробляються зазначені платежі. Витрати за отриманими позиками і кредитами, що включаються в поточні витрати організації, є її іншими витратами і підлягають включенню у фінансовий результат організації. У разі, якщо організація використовує кошти отриманих позик і кредитів для здійснення попередньої оплати матеріально-виробничих запасів, інших цінностей, робіт, послуг або видачі авансів і задатків в рахунок їх оплати, то витрати з обслуговування зазначених позик та кредитів належать організацією-позичальником на збільшення дебіторської заборгованості, що утворилася у зв'язку з попередньою оплатою і (або) видачею авансів і задатків на зазначені вище цілі. При надходженні в організацію позичальника матеріально-виробничих запасів та інших цінностей, виконання робіт та надання послуг подальше нарахування відсотків і здійснення інших витрат, пов'язаних з обслуговуванням отриманих позик і кредитів, відображаються в бухгалтерському обліку в загальному порядку - з віднесенням зазначених витрат на інші витрати організації -позичальника. Для цілей оподаткування прибутку, витрати у вигляді відсотків за борговими зобов'язаннями будь-якого виду незалежно від характеру наданого кредиту або позики (поточного і (або) інвестиційного), нарахованих за фактичний час користування позиковими засобами, враховуються у складі позареалізаційних витрат (пп.2 п. 1 ст.265 НК РФ). У податковому обліку визнання даних витрат здійснюється щомісячно на підставі п.8 ст.272 НК РФ. При відсутності боргових зобов'язань, виданих в тому ж кварталі на порівнянних умовах, а також на вибір платника податків гранична величина відсотків, визнаних витратою при оформленні боргового зобов'язання в рублях, приймається рівній ставці рефінансування ЦБ РФ, збільшеною у 1,1 рази (пп.2 п .1 ст.265, п.1 ст.269 НК РФ).

У податковому обліку суму нарахованих відсотків слід відносити до складу позареалізаційних витрат, які безпосередньо не пов'язані з виробництвом і реалізацією і будуть зменшувати податкову базу по податку на прибуток поточного періоду.

Позитивні і негативні сумові різниці, що відносяться на належні до оплати суми боргу та витрати у вигляді відсотків по наданій позиці і (або) кредиту, отриманому або вираженого в умовних грошових одиницях, враховуються при оподаткуванні прибутку в складі позареалізаційних доходів (витрат).

Цільові надходження в системі бухгалтерського обліку - внески, платежі різних юридичних і фізичних осіб на відшкодування витрат, вироблених організацією в інтересах цих осіб. До цільових надходжень належать: плата за навчання, внески батьків на утримання їх дітей в дитячих установах, внески сторонніх організацій в порядку пайової участі в житловому будівництві, надходження від дочірніх (залежних) товариств та ін Цільове фінансування в системі бухгалтерського обліку - кошти з бюджету , позабюджетних фондів та інших джерел, надані організації для фінансування певних цільових програм (робіт) на безповоротній основі або на умовах часткового повернення.

Основним документом, який регламентує цільові фінансування й надходження в системі бухгалтерського обліку, є Положення з бухгалтерського обліку "Облік державної допомоги" ПБУ 13/2008 (затверджено Наказом Мінфіну Росії від 16.10.2002 N 92н). У бухгалтерському обліку формується інформація про державну допомогу, наданої у формі субвенцій, субсидій (тобто бюджетні кошти), бюджетних кредитів (за винятком податкових кредитів, відстрочок і розстрочок зі сплати податків і платежів та інших зобов'язань), включаючи надання у вигляді ресурсів , відмінних від грошових коштів (земельні ділянки, природні ресурси та інше майно), та в інших формах. Інформація про державну допомогу формується незалежно від виду наданих ресурсів (у вигляді грошових коштів або (та) у вигляді ресурсів, відмінних від грошових коштів).

Для цілей бухгалтерського обліку коштів цільового фінансування поділяються на:

- Кошти на фінансування капітальних витрат, пов'язаних з купівлею, будівництвом або придбанням іншим шляхом необоротних активів (основних засобів тощо);

- Кошти на фінансування поточних витрат, до яких відносяться бюджетні кошти, відмінні від призначених на фінансування капітальних витрат.

Відповідно до п.9 ПБО 13/2008 бюджетні кошти списуються з рахунку цільового фінансування наступним чином:

суми бюджетних коштів на фінансування капітальних витрат - протягом строку корисного використання необоротних активів, що підлягають згідно з діючими правилами амортизації, або протягом періоду визнання витрат, пов'язаних з виконанням умов надання бюджетних коштів на придбання позаоборотних активів, що не підлягають амортизації згідно з діючими правилами;

суми бюджетних коштів на фінансування поточних витрат, - у періоди визнання витрат, на фінансування яких вони надані.

Цільові фінансування і надходження витрачаються у суворій відповідності до затверджених кошторисів. Забороняється використання цільових фінансування та надходжень не за призначенням, а також напрям інших коштів на потреби, фінансування яких має здійснюватися тільки за рахунок цільових джерел. Цільові фінансування і надходження, отримані на безповоротній основі, є джерелом збільшення власного капіталу організації. Наприклад, при оприбуткуванні майна, джерелом формування якого з'явилися цільове фінансування капітального будівництва або поповнення оборотних коштів, вартість даного майна відноситься на збільшення додаткового капіталу організації.

Для узагальнення інформації про рух коштів, призначених для здійснення заходів цільового призначення, коштів, що надійшли від інших організацій та осіб, бюджетних коштів та інших, призначений рахунок 86 "Цільове фінансування".

З метою організації аналітичного обліку цільових фінансування та надходжень організаціям у своїй діяльності пропонується використовувати робочий план рахунків по рахунку 86 у розрізі субрахунків, в основу якого покладена їх класифікація за різними ознаками (додаток № 2).

Залежно від виду організації (комерційні та некомерційні) цільові фінансування і надходження можуть бути використані для здійснення статутної діяльності, а також для виконання цільових програм і проектів.

Джерелом формування майна некомерційної організації є, зокрема, членські внески - регулярні надходження в грошовій формі від членів організації (п.1 ст.26 Федерального закону від 12.01.1996 N 7-ФЗ "Про некомерційні організації").

У бухгалтерському обліку членські внески, що надходять від членів об'єднання, необхідних для здійснення його статутної діяльності, відображаються записом:

Дебет 76, Кредит 86.

При отриманні коштів цільового фінансування на розрахунковий рахунок організації складається запис:

Дебет 51, Кредит 76.

При використанні коштів цільового фінансування на кінець звітного року на рахунку 86 може виникнути сальдо, яке характеризує залишок невикористаних коштів по незакінченої цільової програми. У ПБУ 13/2008 вказується на дві ситуації, коли закривається кредитове сальдо по цьому рахунку (що фактично і означає погашення зобов'язань перед фінансують органом):

- Якщо кошти призначені для капітальних потреб, то зобов'язання погашаються при введенні об'єктів необоротних активів в експлуатацію;

- Якщо кошти призначені для поточних потреб, то зобов'язання погашаються в момент прийняття до бухгалтерського обліку матеріально-виробничих запасів і здійснення інших видатків аналогічного характеру.

2.2 Основні стандарти і принципи бухгалтерського обліку відсотків

Нарахування відсотків за отриманими позиками і кредитами організація виробляє відповідно до порядку, встановленого у договорі позики і (або) кредитному договорі. Заборгованість за отриманими позиками і кредитами показується з урахуванням належних на кінець звітного періоду до сплати відсотків згідно з умовами договорів. Відсотки, дисконт за належними до оплати векселями, облігаціями і іншим виданим позиковим зобов'язанням враховуються організацією-позичальником у наступному порядку:

а) за виданими векселями - векселедавець відображає суму, зазначену у векселі (надалі - вексельна сума) як кредиторську заборгованість. У разі нарахування відсотків на вексельну суму за виданими векселями заборгованість за таким векселем показується у векселедавця з урахуванням належних до сплати на кінець звітного періоду відсотків за умовами видачі векселя. При видачі векселя для одержання позики грошовими коштами сума належних векселедержателю до оплати процентів або дисконту включається векселедавцем до складу інших витрат. З метою рівномірного (щомісячного) включення сум відсотків, що належать або дисконту як дохід за виданими векселями організація-векселедавець може їх попередньо враховувати як витрати майбутніх періодів;

б) за розміщеними облігаціями - організація-емітент відображає номінальну вартість випущених і проданих облігацій як кредиторську заборгованість. При нарахуванні доходу за облігаціями у формі відсотків організація-емітент вказує кредиторську заборгованість за проданими облігаціями з урахуванням належного до сплати на кінець звітного періоду відсотка по них. Нарахування належного доходу (процентів або дисконту) за розміщеними облігаціями відображається організацією-емітентом у складі інших витрат у тих звітних періодах, до яких відносяться дані нарахування. З метою рівномірного (щомісячного) включення сум належного до сплати позикодавцю доходу за проданими облігаціями організація-емітент може попередньо врахувати зазначені суми як витрати майбутніх періодів. Нарахування належних позикодавцю доходів по іншим позиковим зобов'язанням провадиться позичальником рівномірно (щомісяця) і визнається його іншими витратами в тих звітних періодах, до яких відносяться дані нарахування.

Додаткові витрати, вироблені позичальником у зв'язку з отриманням позик і кредитів, випуском і розміщенням позикових зобов'язань, можуть включати витрати, пов'язані з:

- Наданням позичальнику юридичних і консультаційних послуг;

- Здійсненням копіювально-розмножувальних робіт;

- Оплатою податків і зборів (у випадках, передбачених чинним законодавством);

- Проведенням експертиз;

- Споживанням послуг зв'язку;

- Іншими витратами, безпосередньо пов'язаними з отриманням позик і кредитів, розміщенням позикових зобов'язань.

Включення позичальником додаткових витрат, пов'язаних з отриманням позик і кредитів, розміщенням позикових зобов'язань, виробляється у звітному періоді, в якому були зроблені зазначені витрати. Додаткові витрати можуть попередньо враховуватися як дебіторська заборгованість з подальшим віднесенням їх до складу інших витрат протягом терміну погашення зазначених вище позикових зобов'язань. Витрати за отриманими позиками і кредитами, безпосередньо відносяться до придбання і (або) будівництву інвестиційного активу, повинні включатися у вартість цього активу і погашатися за допомогою нарахування амортизації, крім випадків, коли правилами бухгалтерського обліку нарахування амортизації активу не передбачено. Витрати за отриманими позиками і кредитами, пов'язаними з формуванням інвестиційного активу, за яким за правилами бухгалтерського обліку амортизація не нараховується, у вартість такого активу не включаються, а відносяться на поточні витрати організації в порядку. Нарахування амортизації по об'єкту майна, що належить до інвестиційного активу, проводиться організацією відповідно до порядку, встановленого в положенні з бухгалтерського обліку "Облік основних засобів" (ПБУ 6 / 01), затвердженому Наказом Міністерства фінансів Російської Федерації від 30 березня 2009 р. N 26н (зареєстровано в Міністерстві юстиції Російської Федерації 28 квітня 2009 р., реєстраційний номер 2689).

Витрати за отриманими позиками і кредитами, безпосередньо пов'язані з придбанням і (або) будівництвом інвестиційного активу, включаються до первісної вартості цього активу за умови можливого отримання організації в майбутньому економічних вигод або у випадку, коли наявність інвестиційного активу необхідно для управлінських потреб організації. Витрати за отриманими позиками і кредитами, пов'язані з придбанням інвестиційного активу, зменшуються на величину доходу від тимчасового використання позикових коштів в якості довгострокових і короткострокових фінансових вкладень. Зазначені вкладення позикових коштів можуть здійснюватися тільки у разі безпосереднього зменшення витрат, пов'язаних з фінансуванням інвестиційного активу, наприклад зниження цін на будівельні матеріали та обладнання, затримкою виконання окремих видів (етапів) робіт субпідрядними організаціями, іншими аналогічними причинами. Зменшення витрат на позики на величину доходу має бути підтверджено відповідним розрахунком фактичної наявності зазначеного доходу. Організацією має бути забезпечено підтвердження такого розрахунку. Включення витрат за отриманими позиками і кредитами в первісну вартість інвестиційного активу проводиться за наявності таких умов:

а) виникнення витрат з придбання і (або) будівництву інвестиційного активу;

б) фактичний початок робіт, пов'язаних з формуванням інвестиційного активу;

в) наявність фактичних витрат за позиками і кредитами або зобов'язань щодо їх здійснення.

При припиненні робіт, пов'язаних з будівництвом інвестиційного активу протягом терміну, що перевищує три місяці, включення витрат за отриманими позиками і кредитами, використаним для формування зазначеного активу, призупиняється. У цьому випадку витрати на позики відносяться на поточні витрати організації в порядку. Не вважається припиненням робіт з формування інвестиційного активу період, в якому здійснюється додаткове узгодження виникли в процесі будівництва активу технічних і (або) організаційних питань. У разі якщо для придбання інвестиційного активу витрачені позикові кошти, отримані на цілі, не пов'язані з його придбанням, то нарахування відсотків за використання зазначених позикових коштів здійснюється за середньозваженою ставкою. Величина середньозваженої ставки визначається за сумою всіх позик і кредитів, що залишаються непогашеними протягом звітного періоду. При розрахунку середньозваженої ставки з усієї суми непогашених позик і кредитів виключаються суми, отримані спеціально для фінансування інвестиційного активу. Включення витрат за отриманими позиками і кредитами в первісну вартість інвестиційного активу припиняється з першого числа місяця, наступного за місяцем прийняття активу до бухгалтерського обліку в якості об'єкта основних засобів або майнового комплексу (за відповідними видами активів, що формують майно комплексу). Якщо інвестиційний актив не прийнято до бухгалтерського обліку в якості об'єкта основних засобів або майнового комплексу (за відповідними статтями активів), але на ньому розпочато фактичний випуск продукції, виконання робіт, надання послуг, то включення витрат за наданими позиками і кредитами в первісну вартість інвестиційного активу припиняється з першого числа місяця, наступного за місяцем фактичного початку експлуатації.

У складі інформації про облікову політику організації необхідна наявність як мінімум наступних даних:

- Про переведення довгострокової заборгованості в короткострокову;

- Про склад та порядок списання додаткових витрат на позики;

- Про вибір способів нарахування і розподілу належних доходів за позиковими зобов'язаннями;

- Про порядок обліку доходів від тимчасового вкладення позикових коштів.

У бухгалтерській звітності організації повинна відображатися інформація:

- Про наявність і зміну величини заборгованості за основними видами позик, кредитів;

- Про величину, видах, термінах погашення виданих векселів і розміщених облігацій;

- Про терміни погашення основних видів позик, кредитів, інших позикових зобов'язань;

- Про суми витрат за позиками і кредитами, включених до інших витрат і у вартість інвестиційних активів;

- Про величину середньозваженої ставки позик і кредитів (при її застосуванні).

Порядок розрахунку середньозваженої ставки витрат за позиками і кредитами і сум підлягають включенню до первісної вартості інвестиційних активів.

1. Середньозважена сума позик і кредитів, не погашених протягом звітного періоду, визначається шляхом підсумовування залишків непогашених позик і кредитів на перше число кожного календарного місяця звітного періоду і розподілу отриманої суми на кількість календарних місяців у звітному періоді.

2. Загальна сума витрат за отриманими позиками і кредитами, включаються до первісної вартості придбання інвестиційних активів, не повинна перевищувати загальної суми витрат за отриманими позиками і кредитами в цілому по організації в даному звітному періоді.

3. Витрати, що підлягають включенню до первісної вартості інвестиційних активів, у частині витрат, пов'язаних з використанням позик і кредитів, призначених на спільні цілі, розподіляються між об'єктами основних засобів, майнових комплексів та інших видів інвестиційних активів пропорційно вартості використаних на ці цілі позик і кредитів загального призначення .

Витрати по звичайних видах діяльності приймаються до бухгалтерського обліку в сумі, обчисленої в грошовому вираженні, рівній величині оплати в грошовій і іншій формі або величині кредиторської заборгованості. Якщо оплата покриває лише частину визнаних витрат, то витрати, прийняті до бухгалтерського обліку, визначаються як сума оплати та кредиторської заборгованості (у частині, не покритій оплатою). Величина оплати і (або) кредиторської заборгованості визначається виходячи з ціни та умов, встановлених договором між організацією та постачальником (підрядником) або іншим контрагентом. Якщо ціна не передбачена в договорі і не може бути встановлена ​​виходячи з умов договору, то для визначення величини оплати або кредиторської заборгованості приймається ціна, за якою у порівнянних обставин зазвичай організація визначає витрати щодо аналогічних матеріально-виробничих запасів та інших цінностей, робіт, послуг або надання у тимчасове користування (тимчасове володіння і користування) аналогічних активів. При оплаті придбаних матеріально-виробничих запасів та інших цінностей, робіт, послуг на умовах комерційного кредиту, наданого у вигляді відстрочення та розстрочення платежу, витрати приймаються до бухгалтерського обліку в повній сумі кредиторської заборгованості. Величина оплати і (або) кредиторської заборгованості за договорами, які передбачають виконання зобов'язань (оплату) не грошовими засобами, визначається вартістю товарів (цінностей), переданих чи які підлягають передачі організацією. Вартість товарів (цінностей), переданих чи які підлягають передачі організацією, встановлюють виходячи з ціни, за якою у порівнянних обставин зазвичай організація визначає вартість аналогічних товарів (цінностей). При неможливості встановити вартість товарів (цінностей), переданих чи які підлягають передачі організацією, величина оплати і (або) кредиторської заборгованості за договорами, які передбачають виконання зобов'язань (оплату) не грошовими засобами, визначається вартістю продукції (товарів), отриманої організацією. Вартість продукції (товарів), отриманої організацією, встановлюється виходячи з ціни, за якою у порівнянних обставин купується аналогічна продукція (товари). У разі зміни зобов'язання за договором первісна величина оплати і (або) кредиторської заборгованості коригується виходячи з вартості активу, що підлягає вибуття. Вартість активу, що підлягає вибуття, встановлюють виходячи з ціни, за якою у порівнянних обставин зазвичай організація визначає вартість аналогічних активів. Величина оплати і (або) кредиторської заборгованості визначається з урахуванням всіх наданих організації згідно з договором знижок (надбавок).

Для узагальнення інформації про стан дебіторської заборгованості, списаної на збиток внаслідок неплатоспроможності боржників, використовують рахунок 007 «Списана у збиток заборгованість неплатоспроможних дебіторів». Ця заборгованість обліковується за балансом протягом 5 років з моменту списання або до моменту її погашення.

У разі погашення зазначеної заборгованості надійшли платежі відображають за дебетом рахунків обліку грошових коштів і кредиту рахунку 91 «Інші доходи і витрати». Одночасно погашену заборгованість списують з кредиту рахунку 007.

Аналітичний облік за рахунком 007 ведуть по кожному боржнику і кожному списаному у збиток боргу.

Для обліку різних розрахункових відносин з іншими підприємствами, організаціями, окремими особами використовують активно-пасивний рахунок 76 «Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами».

До рахунку 76 можуть бути відкриті такі субрахунки:

«Розрахунки по майновому і особистому страхуванню»;

«Розрахунки за претензіями»

«Розрахунки за належними дивідендах та інших прибутків»

«Розрахунки по депонованим сумам» та ін

Аналітичний облік по рахунку 76 «Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами» ведуть за кожним дебітором і кредитору. Сальдо за рахунком 76 визначають за оборотній відомості за аналітичними рахунками рахунки 76.

Облік розрахунків з різними дебіторами і кредиторами в рамках групи взаємозалежних організацій, про діяльність яких складається зведена бухгалтерська звітність, ведеться на рахунку 76 відокремлено.

Будучи потужним засобом стимулювання розвитку економіки, кредитування, векселі, позики, облігації та цільової фінансування потребують правильного бухгалтерському обліку. Правильний бухгалтерський облік такого виду операцій дозволяє точніше знати фінансове становище підприємства, ефективність використання позикових засобів і методів кредитування.

Правильність і достовірність обліку кредитів і позик дозволяє керівнику підприємства приймати правильні рішення щодо зміни обсягів і структури кредитів. Також дозволяє аналізувати рентабельність отриманих коштів.

Правильний облік дозволяє вибрати найбільш зручний для підприємства вид отримання додаткових грошових коштів.

Глава 3. Процес аудиту обліку кредитування

3.1 Особливості та характеристика планованого аудиту

Обов'язкові аудиторські перевірки організацій є комплексними перевірками всіх статей бухгалтерської (фінансової) звітності, і тому для підвищення їх ефективності та якості необхідно мати методики перевірки кожної статті звітності. Такі методики перевірки оборотів і сальдо за статтями бухгалтерської (фінансової) звітності стають внутрішніми стандартами аудиторських організацій.

Відповідно до Федерального закону «Про аудиторську діяльність» № 119-ФЗ від 7 серпня 2009 р. (в ред. Федеральних законів від 14 грудня 2009 р. № 164-ФЗ і від 30 грудня 2009 р. № 196-ФЗ) аудиторська діяльність , або аудит, - це підприємницька діяльність по незалежній перевірці бухгалтерського обліку та фінансової (бухгалтерської) звітності організацій і індивідуальних підприємців (далі - аудіруемих особи).

Метою аудиту є висловлення думки про достовірність фінансової (бухгалтерської) звітності аудіруемих осіб і відповідності порядку ведення бухгалтерського обліку законодавству Російської Федерації. При цьому під достовірністю розуміється ступінь точності даних фінансової (бухгалтерської) звітності, яка дозволяє користувачеві цієї звітності на підставі її даних робити правильні висновки про результати господарської діяльності, фінансовому та майновому положенні аудіруемих осіб і приймати базуються на цих висновках обгрунтовані рішення.

В даний час у багатьох підприємств і організацій виникає потреба в позикових коштах. Власними коштами не завжди можливо реалізувати задумане, і тоді підприємство змушене звертатися за допомогою до різного роду кредиторам: банкам, кредитним організаціям, приватним особам, підприємствам зі стійким фінансовим становищем, що мають вільні грошові кошти.

Отримання кредиту або позики - дуже важливий і відповідальний крок для підприємства. Важливість отримання кредиту (позики) полягає в тому, що при розумному його використанні підприємство отримує можливість подальшого розвитку, збільшення обсягів продажів продукції (робіт, послуг), а відповідальність полягає у появі нових зобов'язань, що складаються не тільки у вчасному та повному погашенні кредиту (позики ), але і сплату відсотків за користування позиковими засобами.

3.2 Планований аудит

Відповідно до затвердженого постановою Уряду Російської Федерації № 696 від 23 вересня 2002 р. Федеральним правилом (стандартом) аудиторської діяльності «Планування аудиту» (п. 10) у процесі планування аудиторської перевірки повинна бути складена і документально оформлена програма аудиту - документ, що визначає характер , тимчасові рамки і обсяг запланованих аудиторських процедур, необхідних для здійснення загального плану аудиту.

Планування аудиту - один з найважливіших процесів у здійсненні аудиторської перевірки.

Процес планування аудиту включає:

▪ визначення його стратегії і тактики;

▪ складання загального плану аудиторської перевірки;

▪ розробку аудиторської програми;

▪ визначення конкретних аудиторських процедур;

▪ оцінку обсягу аудиторської перевірки.

У відповідності зі стандартом аудиторська організація або індивідуальний аудитор повинні планувати аудит ще до написання листа-зобов'язання та укладення договору з економічним суб'єктом про проведення аудиту, під час попереднього знайомства з потенційним клієнтом.

Якісне проведення аудиторської перевірки неможливо без розробки загальної стратегії подальшої роботи і детального підходу, визначення часу здійснення та обсягу аудиторських процедур. Обсяг планування цілком залежить від величини підприємства, що перевіряється, складності даного аудиту, попереднього досвіду аудиторської роботи на підприємстві та знання діяльності клієнта.

Витрати часу на планування складають 5-10% від часу, витраченого на перевірку, яка не є першою при роботі з даним клієнтом. У випадках, коли аудиторська перевірка проводиться на підприємстві даної аудиторською фірмою вперше, витрачений час на планування може скласти до 20%. Основна причина цього полягає в тому, що планування аудиту має базуватися на знанні діяльності клієнта, ретельному вивченні її особливостей та умов навколишнього клієнта економічного середовища. У ході реалізації програми аудиторської перевірки формуються і відображаються в робочих документах аудиторські докази.

Аудиторські докази із Федеральним правилом (стандартом) аудиторської діяльності (далі ФВА) № 5 «Аудиторські докази» можуть бути отримані шляхом застосування аудиторських процедур двох типів:

▪ тестів засобів внутрішнього контролю;

▪ аудиторських процедур по суті або, інакше, аудиторських процедур перевірки оборотів і сальдо по рахунках бухгалтерського обліку.

Аудиторські докази повинні відповідати двом вимогам - достатності аудиторських доказів для обгрунтованих висновків та належному характером зібраних аудиторських доказів.

Достатність є кількісну міру аудиторських доказів.

Належний характер є якісною стороною аудиторських доказів. Саме ця характеристика визначає збіг отриманого аудиторського докази з конкретною передумовою підготовки фінансової (бухгалтерської) звітності та її достовірність.

Аудиторські докази, як правило, не носять вичерпного характеру, оскільки аудитор зазвичай вважає за необхідне покладатися на ті з них, які лише представляють докази на підтримку певного висновку. Тому аудиторські докази аудитори переважно збирають (отримують) з різних джерел або з документів різного змісту, з тим щоб підтвердити одну й ту саму господарську операцію або групу однотипних господарських операцій.

Програма аудиту виконує одночасно дві найважливіші функції - з одного боку, вона є набором інструкцій дл аудитора, який виконує перевірку, а з іншого - засобом контролю належного виконання роботи аудитором з боку керівника аудиторської перевірки.

Стандартом відзначається можливість включення в програму аудиту перевіряються передумов підготовки фінансової (бухгалтерської) звітності щодо кожної з областей аудиту з зазначенням часу, запланованого на різні області або процедуру аудиту.

Під областями аудиту слід розуміти статті бухгалтерської звітності, так як підтвердження достовірності бухгалтерської звітності, що представляє собою сукупність статей, і є основною метою аудиту. До таких статей відносяться «Довгострокові кредити та позики» (рядок 510 бухгалтерського балансу) і «Короткострокові кредити та позики» (рядок 610 бухгалтерського балансу).

ФВА № 3 «Планування аудиту» вказує лише на можливість відображення в програмі передумов підготовки бухгалтерської звітності, а зміст їх розкривається в ФВА № 5 «Аудиторські докази», де в п. 13 зазначено: передумови підготовки фінансової (бухгалтерської) звітності - це зроблені керівництвом аудируемого особи в явній або неявній формі твердження, відображені у фінансовій (бухгалтерської) звітності ».

Дані передумови згідно формулюванні ФВА включають в себе наступні елементи:

Існування - наявність за станом на певну дату активу або зобов'язання, відображеного у фінансовій (бухгалтерської) звітності.

Права і обов'язки - приналежність аудируемом особі за станом на певну дату активу або зобов'язання, відображеного у фінансовій (бухгалтерської) звітності.

Виникнення - відносяться до діяльності аудируемого особи господарська операція або подія, що мали місце протягом відповідного періоду.

Повнота - відсутність не відображених у бухгалтерському обліку активів, зобов'язань, господарських операцій або подій або нерозкритих статей обліку.

Вартісна оцінка - відображення у фінансовій (бухгалтерської) звітності належної балансової вартості активу або зобов'язання.

Точне вимірювання - точність відображення суми господарської операції або події з віднесенням доходів або витрат до відповідного періоду часу.

Представлення і розкриття - пояснення, класифікація та опис активу або зобов'язання відповідно до правил його відображення у фінансовій (бухгалтерської) звітності.

У ході тестів аудитор може отримати докази, пов'язані більш ніж до однієї передумові. Наприклад, при перевірці погашення кредиторської заборгованості за кредитами і позиками він може виявити аудиторські докази як щодо перерахування цієї суми з розрахункового рахунку, так і щодо її величини, тобто вартісної оцінки.

Необхідними передумовами дієвого контролю за достовірним відображенням у фінансовій (бухгалтерської) звітності заборгованості за кредитами і позиками є:

- Визначення особи, відповідальної за прийняття рішення про отримання кредиту або позики (фінансовий директор), за правильне і своєчасне оформлення цих операцій;

- Визначення регламенту узгодження прийнятого рішення про залучення кредиту або позики з головним бухгалтером організаії (відповідно до ст. 7 Федерального закону «Про бухгалтерський облік» головний бухгалтер забезпечує відповідність здійснюваних господарських операцій законодавству Російської Федерації, контроль за рухом майна і виконанням зобов'язань, і без підпису головного бухгалтера грошові та розрахункові документи, фінансові і кредитні зобов'язання вважаються недійсними і не повинні прийматися до виконання).

Як випливає з представленого переліку, передумови представляють собою певні заходи (кроки), які повинні бути зроблені керівництвом організації для того, щоб досягти певної мети, або, точніше, умови, необхідні для її досягнення. У даному випадку ця мета - забезпечити отримання кредитів і позик, дійсно необхідних підприємству, під економічно обгрунтовані відсотки і своєчасне їх повернення.

Стосовно до такої статті бухгалтерської звітності, як «Заборгованість за кредитами і позиками», вимоги, які пред'являються до організації бухгалтерського обліку Федеральним законом РФ «Про бухгалтерський облік» та іншими нормативними документами.

Вимоги, що пред'являються до бухгалтерського обліку кредитів і позик

• повнота відображення в бухгалтерському обліку всіх господарських операцій з отримання та повернення кредитів і позик, витрат по сплаті відсотків за кредитами і позиками

• відображення в бухгалтерському обліку отриманих та повернених сум кредитів та позик в день надходження на розрахунковий рахунок (у касу), нарахованих відсотків відповідно до умов договору

• у разі отримання кредитів у валюті і позик, виражених в іноземній валюті, перерахунок сум заборгованості в рублі за курсом ЦБ РФ на день здійснення операції з отримання, повернення на дату складання бухгалтерської (фінансової) звітності

• дотримання встановленої планом рахунків бухгалтерського обліку схеми кореспонденції рахунків з рахунками 66 «Розрахунки по короткострокових кредитах і позиках» і 67 «Розрахунки за довгостроковими кредитами і позиками»

• за отриманими позиками і кредитами заборгованість показується з урахуванням належних на кінець звітного періоду до сплати відсотків - відсотки по кредитах і позиках повинні бути нараховані у звітному періоді, до якого вони належать, незалежно від періоду, в якому вони будуть сплачені

• відображення в обліку та звітності заборгованості за позиками незалежно від того, яким би договором отримання позик ні оформлялося

• залишки по субрахунках 66 «Розрахунки по короткострокових кредитах і позиках" - 66-11 «Розрахунки по короткострокових кредитах», 66-12 «Розрахунки за відсотками по короткострокових кредитах», 66-21 «Розрахунки по короткострокових позиках», 66-22 «Розрахунки за відсотками по короткострокових позиках »- у сумі повинні бути рівні сумі по синтетичному рахунку. 66. Аналогічно за рахунком. 67 «Розрахунки за довгостроковими кредитами і позиками»

• відсотки по кредитах і позиках, отриманим на здійснення інвестицій, нараховані до прийняття до обліку об'єктів інвестицій, повинні включатися до первісної вартості об'єктів інвестицій. Інші відсотки по кредитах і позиках повинні відноситися на поточні операційні витрати

Кожна аудиторська організація або аудитор, який працює самостійно як індивідуального підприємця, відповідно до Правила (стандарту) аудиторської діяльності «Планування аудиту» складає загальний план і програму аудиторської перевірки підприємства.

Для того щоб включити в загальний план аудиту той чи інший розділ, аудитору слід отримати для цього певну інформацію. Джерелами отримання такої інформації є:

1. статут економічного суб'єкта;

2. документи про реєстрацію економічного суб'єкта;

3. протоколи засідань ради директорів, зборів акціонерів або інших аналогічних органів управління економічного суб'єкта;

4. документи, що регламентують облікову політику економічного суб'єкта та внесення змін до неї;

5. бухгалтерська звітність;

6. статистична звітність;

7. документи планування діяльності економічного суб'єкта (плани, кошториси, проекти);

8. контракти, договори, угоди економічного суб'єкта;

9. внутрішні звіти аудиторів, консультантів;

10. внутрішньофірмові інструкції;

11. матеріали податкових перевірок;

12. матеріали судових і арбітражних позовів;

13. документи, що регламентують виробничу та організаційну структуру економічного суб'єкта, список його філій і дочірніх компаній;

14. відомості, отримані з бесід з керівництвом та виконавчим персоналом економічного суб'єкта;

15. інформація, отримана під час огляду економічного суб'єкта, його основних ділянок і складів.

Відповідно до стандарту аудиторської діяльності "Планування аудиту» за допомогою проведення аналітичних процедур аудиторська організація може виявити області, значущі для аудиту. Отже, для того щоб вказати в загальному плані аудиту такий вид робіт, як аудит кредитів і позик, потрібно провести певні аналітичні процедури.

В якості джерел інформації для проведення аналітичних процедур слід використовувати такі форми фінансової (бухгалтерської) звітності аудируемого особи:

а) бухгалтерський баланс (форма № 1);

б) звіт про прибутки і збитки (форма № 2);

в) звіт про рух грошових коштів (форма № 4);

г) додаток до бухгалтерського балансу (форма № 5).

Відповідно до аудиторськими стандартами вивчення і оцінка системи бухгалтерського обліку і системи внутрішнього контролю повинні в обов'язковому порядку документуватися аудиторськими організаціями в ході аудиторської перевірки. При проведенні та документуванні цієї роботи рекомендується використовувати такі типові форми:

• спеціально розроблені тестові процедури;

• переліки типових питань для з'ясування думки керівного персоналу та працівників бухгалтерії;

• спеціальні бланки та перевірочні листи;

• блок-схеми та графіки;

• переліки зауважень, протоколи і акти.

При цьому аудиторські організації самостійно розробляють методики і порядок вивчення і оцінки систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю, а також планують процедури аудиторської перевірки в залежності від результатів такого вивчення та оцінки.

Процес планування включає такі основні етапи, передбачені як ФВА № 3 «Планування аудиту», так і внутрішніми стандартами аудиторських організацій:

• попереднє планування аудиторської перевірки;

• складання загального плану аудиту;

• складання програми аудиту.

Операції з одержання та повернення кредитів і позик, як і всі інші операції, також знаходять відображення в робочих документах планування аудиту.

Робочий документ «Інформація про діяльність клієнта» (Knowledge of Client Business - така назва цього документа відповідно до міжнародних стандартів аудиту), складання якого передує складанню загального плану і програми аудиту.

Перелік і послідовність проведення аналітичних процедур, які виконуються на етапі вивчення і оцінки систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю, в частині відображення в обліку кредитів банків представлені в табл. 1.1 (додаток № 3).

Висновки аудитора. Якщо при проведенні вищеописаних процедур хоча б одна процедура мала позитивний результат, то потрібно в загальному плані аудиту в графі «Заплановані види робіт» вказати «Аудит кредитів і позик». Якщо всі процедури мали негативний результат, то розділ «Аудит кредитів» у загальний план перевірки даного підприємства не включати.

Складання програми аудиту за кредитами і позиками - трудомісткий і довгий процес. Тому слід розробити типову програму проведення аудиту кредитів та позик, де будуть наведені класифікація всіх можливих видів порушень при відображенні в бухгалтерському обліку банківських кредитів і позик і опис аудиторських процедур з виявлення цих порушень. До кожної процедури слід розробити робочі таблиці, за результатами перевірки яких провідний аудитор має можливість зробити певні висновки.

Класифікація видів порушень при залученні кредитів і позик.

Відповідно до пункту 33 ПБУ 15/01 в бухгалтерській звітності організації повинна відображатися інформація про:

• наявність і зміну величини заборгованості за основними видами позик, кредитів;

• величиною, видах, термінах погашення виданих векселів і розміщених облігацій;

• терміни погашення основних видів позик, кредитів, інших позикових зобов'язань;

• суми витрат за позиками і кредитами, включених в операційні витрати і у вартість інвестиційних активів;

• величиною середньозваженої ставки позик і кредитів (при її застосуванні).

При всьому різноманітті напрямків використання позикових коштів можна виділити основні з них, серед яких - капітальне будівництво, придбання окремих об'єктів основних засобів і нематеріальних активів, здійснення фінансових вкладень (тобто всього того, що названо в ПБО 15/01 інвестиційними активами), а також поповнення обігових коштів, необхідних для виплати заробітної плати працівникам, придбання матеріально-виробничих запасів (робіт, послуг), сплати податків та ін

Позикові кошти можуть надходити на розрахункові та валютні рахунки, на спеціальні позичкові рахунки, а позики - в тому числі і в касу підприємства. Держава приділяє пильну увагу регулюванню кредитних операцій, здійснюваних банками.

Оскільки отримання позикових коштів породжує необхідність нарахування та сплати відсотків, а порядок відображення в обліку відсотків має безліч особливостей, перевірка достовірності статті бухгалтерської звітності «Кредити і позики» є досить трудомісткою. Разом з тим методи перевірки операцій із залучення кредитів і позик чітко і детально розроблені, мають давню історію, досить одноманітні, а самі контрольні процедури порівняно прості. Тому саме при перевірці даної статті аудиторам доцільно залучати до роботи асистента.

Завдання аудитора полягає в тому, щоб:

• провести опитування співробітників бухгалтерії та інших служб аудируемого особи (перш за все - фінансового відділу) з метою оцінки стану засобів внутрішнього контролю;

• скласти програму аудиту операцій із залучення позикових коштів, включивши в неї необхідний і достатній перелік аудиторських процедур;

• визначити склад необхідних для оформлення робочих документів і виконання запланованих аудиторських процедур коштів - первинних облікових документів, облікових регістрів і т.д.;

• розподілити обов'язки щодо виконання процедур між асистентами.

Складання плану перевірки передує оцінка стану внутрішнього контролю за обгрунтованим отриманням, своєчасним поверненням кредитів і позик, правильним відображенням на рахунках бухгалтерського обліку і вірним обчисленням відсотків за користування позиковими засобами.

Аудитор оцінює стан внутрішнього контролю аудируемого особи за допомогою спеціально складеного опитувального листа (анкети), дає попередню оцінку стану внутрішнього контролю за позиковими коштами, визначає найбільш вразливі з точки зору порушень і зловживань місця і планує складу основних процедур (аудиторських процедур по суті).

Склад процедур може бути різним в залежності від того, коли починається аудиторська перевірка-протягом звітного періоду, звітність за який буде підтверджена аудиторським висновком, або після закінчення даного звітного періоду.

Ознаками відсутності або недостатності внутрішнього контролю за станом позикових коштів на підприємства є:

• наявність ознак формального проведення інвентаризацій позикових коштів - призначення в комісії з проведення інвентаризацій зобов'язань постійно одних і тих же осіб, відсутність доданих до акта робочих записів ревізійної комісії;

• надання права підпису договорів кредиту або позики, додаткових угод до них особам, чиї посадові повноваження не відображені у розпорядженнях (наказах) керівника підприємства;

• залучення позикових коштів в сумах, що призводять до істотного зниження фінансової стійкості підприємства;

• залучення позикових коштів під невиправдано високі відсотки;

• пропуск строків повернення позикових коштів, сплати відсотків за ними.

Відповідальність за своєчасне погашення позикових зобов'язань покладається на керівників підприємства і головного бухгалтера, тому аудитор отримує у них необхідні йому пояснення і роз'яснення.

Внутрішній контролю в кожній організації і на кожному підприємстві організується таким чином, щоб запобігати якісь конкретні порушення (ненавмисні або навмисні), які можуть виникнути при здійсненні господарських операцій. Не є винятком з цього правила організації засобів внутрішнього контролю та операції по руху коштів кредитів і позик.

Неможливо запобігти всі порушення. Засоби внутрішнього контролю спрямовані на виявлення тих порушень, які вже траплялися і зрозумілі причини і умови, що дозволили їм здійснитися.

Перелік типових порушень при відображенні в бухгалтерському обліку операцій, пов'язаних з отриманням кредитів і позик:

1. Відсутність документів, що оформляють кредитні відносини

   0. Відсутність кредитного договору або договору позики

   1. Відсутність виписок банку з позикового рахунку

   2. Відсутність бухгалтерських довідок-розрахунків з нарахування відсотків за договорами кредиту та позики.

   3. Відсутність меморіальних ордерів, що підтверджують списання в безакцентного порядку сум повернення кредитів і відсотків, які сплачуються за ним.

   4. Відсутність додаткових угодою до кредитного договору або договору позики, що змінюють процентну ставку за кредитом, строки повернення кредиту та інші умови кредитного договору.

   5. Відсутність аналітичного обліку по прострочених кредитах і позиках.

2. Віднесення на податкові витрати відсотків по кредитах і позиках, які не можуть бути в них включені

   0. Включення в податкові витрати нарахованих банком відсотків за користування позиковими засобами, але фактично на кінець звітного періоду не сплачених банку (при касовому методі)

   1. Відсутність формування відкладених податкових зобов'язань

   2. Відсутність формування відкладених податкових активів

   3. Включення в податкові витрати відсотків по кредитах банків і позикам, що перевищують нормативний суму відсотків

   4. Включення в податкові витрати відсотків по кредитах банків і позикам, що перевищують середній рівень відсотків, що стягуються за борговими зобов'язаннями, виданими на зіставних умовах.

3. Порушення принципів оцінки активів, для придбання (створення) яких залучалися позикові кошти.

Включення в інвентарну вартість об'єктів основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних активів, відсотків за кредитами та позиками, отриманими на фінансування капітальних вкладень, після прийняття цих об'єктів на облік

Некоректний облік собівартості матеріалів, придбаних з використанням позикових коштів

Віднесення на витрати по звичайних видах діяльності відсотків за кредитами та позиками, отриманими на інвестиційну та фінансову діяльність

Некоректне формування первісної вартості фінансових вкладень, придбаних із залученням позикових коштів.

4. Порушення принципів формування фінансових результатів у бухгалтерському обліку.

Віднесення на власні джерела коштів відсотків за кредитами і позиками понад норматив, встановленого гл.25 НК РФ

Віднесення на власні джерела коштів відсотків за кредитами та позиками, отриманими в іноземній валюті за ставкою, що перевищує 15% (ст.269 НК РФ)

Віднесення відсотків по кредитах і позиках, не пов'язаним з виробництвом і реалізацією, до витрат, що зменшують податкову базу по податку на прибуток

Завищення суми податку на прибуток шляхом включення у позареалізаційні доходи відсотків по безпроцентних позик

Некоректне числення курсових різниць, що виникають у зв'язку з отриманням кредитів банків в іноземній валюті

Некоректне числення сумових різниць, що виникають у зв'язку з отриманням кредитів і позик, виражених в іноземній валюті або в умовних одиницях

5. Некоректне відображення в обліку зобов'язань перед третіми особами у зв'язку з відносинами, пов'язаними з одержанням кредитів і позик.

Джерела і методи отримання аудиторських доказів при перевірці кредитів і позик

В обліковій політиці підприємства представлено опис альтернативних облікових рішень, вибір яких наданий економічному суб'єкту. Вибране економічним суб'єктом рішення аудитор при необхідності може порівнювати з іншими наявними варіантами, провести необхідний аналіз і дати рекомендації по організації ведення обліку.

Згідно із Законом «Про бухгалтерський облік» до переліку документів, які повинні бути затверджені в наказі або розпорядженні керівника економічного суб'єкта про прийнятій обліковій політиці, включається робочий план рахунків бухгалтерського обліку. Він містить синтетичні та аналітичні рахунки, необхідні для ведення обліку відповідно до вимог своєчасності та повноти обліку та звітності. Склад робочого плану рахунків залежить від:

• прийнятої підприємством облікової політики;

• застосовуваних облікових рішень;

• глибини аналітичного обліку;

• поділу обліку на управлінський, фінансовий, податковий;

• інших факторів.

У методиці аудиторської перевірки повинні бути передбачені схеми бухгалтерських проводок, що відповідають основним обліковим рішенням по обліку кредитів і позик.

Відповідно до пункту 32 ПБУ 15/01 у складі інформації про облікову політику організації необхідна наявність як мінімум таких даних, як:

• переведення довгострокової заборгованості в короткострокову;

• склад та порядок списання додаткових витрат на позики;

• вибір способів нарахування і розподілу належних доходів за позиковими зобов'язаннями;

• порядок обліку доходів від тимчасового вкладення позикових коштів.

Первинні документи. Підприємства та організації можуть використовувати різні первинні облікові документи - уніфіковані первинні документи та документи, що розробляються підприємствами самостійно.

При аудиті кредитів і позик аудитору в якості первинних документів у бухгалтерії підприємства, що перевіряється надають також:

• виписка банку, якщо відсотки знімаються з розрахункових, валютних та інших рахунків;

• виписки банку за позичковим рахунком;

• платіжні доручення, якщо відсотки перераховуються в інший банк;

• меморіальні ордери банку;

• кредитні договори;

• договори позики;

• договори застави;

• договори страхування неповернення кредитів;

• додаткові угоди до кредитних договорів і ін

Регістри аналітичного обліку. Планом рахунків бухгалтерського обліку встановлюється склад обов'язкових аналітичних угруповань по кожному бухгалтерському рахунку.

Економічний суб'єкт відповідно до прийнятої облікової політики, розробленими системами управлінського, фінансового та податкового обліку, застосовуваної формою рахівництва може використовувати різні регістри аналітичного обліку - картки, відомості, журнали, а також їх машинні аналоги.

Аналітичний облік по кредитах і позиках на підприємстві повинен бути організований за:

• видами кредитів та позик (рублевий, валютний);

• банкам та іншим організаціям та фізичним особам, у яких він був отриманий;

• цільовим призначенням кредитів;

• строками (прострочені кредити, кредити, термін погашення яких ще не настав);

• участі в розрахунку оподатковуваного прибутку.

Регістри синтетичного обліку. Склад регістрів синтетичного обліку залежить від застосовуваної на підприємстві форми бухгалтерського обліку (форми рахівництва). Методика проведення детальної аудиторської перевірки повинна містити перелік регістрів синтетичного обліку, характерних для кожної форми рахівництва.

Фінансова (бухгалтерська) звітність. Вона включає:

• бухгалтерський баланс - ф. № 1;

• звіт про прибутки та збитки - ф. № 2;

• звіт про зміни капіталу - ф. № 3;

• звіт про рух грошових коштів - ф. № 4;

• додаток до бухгалтерського балансу - ф. № 5.

Крім регістрів бухгалтерського обліку та фінансової (бухгалтерської) звітності джерелами інформації є регістри податкового обліку та податкові декларації.

Перелік та опис аудиторських процедур, які застосовуються при перевірці оборотів і залишків за рахунком. Склад аудиторських процедур для виявлення можливих порушень чи зловживань повинен відповідати класифікатора можливих порушень по розділу (дільниці, бухгалтерського обліку).

Всі аудиторські процедури розробляються за єдиною схемою і включають:

• найменування контрольної процедури;

• мета проведення контрольної процедури;

• перелік документів аудируемого особи, необхідних для виконання процедури (первинні документи, регістри аналітичного та синтетичного обліку) і є джерелами інформації для перевірки;

• перелік необхідних нормативних документів, порушення яких може бути виявлено під час перевірки та відповідність або невідповідність яким становить мета аудиторської процедури;

• норми, нормативи та інша довідкова інформація, яка повинна бути використана при виконанні контрольної процедури (при необхідності);

• опис техніки виконання процедури;

• опис форми представлення результатів проведеної процедури (форма робочої таблиці або іншого робочого документа).

Всі аудиторські процедури, розроблені аудиторською організацією, повинні бути забезпечені класифікаційними номерами, дозволяють робити посилання на них в програмі аудиту у конкретного економічного суб'єкта, оформляти робочу документацію аудитора, визначати якості проведеного аудиту за складом проведених контрольних процедур.

Послідовність виконання аудиторських процедур. Складання класифікатора можливих порушень за рахунком, а також опис кожної аудиторської процедури, проведення якої дозволяє виявити можливі порушення, дозволяє аудиторської організації провести перевірку на високому якісному рівні.

Послідовність виконання аудиторських процедур може бути оформлена у вигляді блок-схеми, яка може бути складена як за окремим розділом обліку (дільниці, бухгалтерського рахунку), так і по декількох взаємопов'язаним розділах обліку (ділянкам, бухгалтерськими рахунками). Так, при виявленні в ході планування перевірки кредитів або позик, отриманих аудіруемим особою для будівництва або придбання основних засобів, процедури перевірки кредитів і позик доцільно синхронізувати з перевіркою правильності формування первісної вартості основних засобів або обсягів незавершених капітальних вкладень. Якщо цільове призначення кредитів і позик сформульовано в договорах недостатньо конкретно, то доцільно синхронізувати перевірку кредитів і позик з перевіркою правильності формування фінансових результатів і, зокрема, операційних витрат.

При наявності відповідного програмного забезпечення може бути складений мережевий графік проведення перевірки.

Методи отримання аудиторських доказів.

Відповідно до ФВА № 5 «Аудиторські докази» аудиторська організація та індивідуальний аудитор повинні отримати належні докази з метою формулювання обгрунтованих висновків, на яких грунтується думка аудитора. Аудиторські докази одержують у результаті проведення комплексу тестів засобів внутрішнього контролю та процедур перевірки по суті.

У деяких ситуаціях докази можуть бути отримані виключно шляхом проведення процедур перевірки по суті.

Аудиторські докази - це інформація, отримана аудитором при проведенні перевірки, і результат аналізу зазначеної інформації, на яких грунтується думка аудитора.

До аудиторським доказам відносяться:

• первинні документи і бухгалтерські записи, які є основою фінансової (бухгалтерської) звітності;

• письмові роз'яснення уповноважених співробітників аудируемого особи;

• інформація, отримана з різних джерел (від третіх осіб).

Тести систем контролю означають перевірки, що проводяться з метою отримання аудиторських доказів щодо належної організації та ефективності функціонування систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю.

При формуванні аудиторського думку аудитор зазвичай не перевіряє всі господарські операції аудируемого особи, бо висновки щодо правильності відображення залишку коштів на рахунках бухгалтерського обліку групи однотипних господарських операцій або коштів внутрішнього контролю можуть грунтуватися на думках або процедурах, проведених вибірковим способом.

При отриманні аудиторських доказів з використанням тестів засобів внутрішнього контролю аудитор повинен розглянути достатність та належний характер цих доказів з метою підтвердження оцінки рівня ризику застосування засобів внутрішнього контролю.

Процедури перевірки по суті проводяться з метою отримання аудиторських доказів суттєвих перекручень у фінансовій (бухгалтерської) звітності. Зазначені процедури перевірки проводяться в наступних формах:

• детальні тести, що оцінюють правильність відображення операцій і залишку коштів на рахунках бухгалтерського обліку;

• аналітичні процедури.

Аудитор отримує аудиторські докази шляхом застосування наступних процедур перевірки по суті:

• інспектування;

• спостереження;

• запиту;

• підтвердження;

• перерахунку (перевірки арифметичних розрахунків аудируемого особи);

• аналітичних процедур.

Інспектування являє собою перевірку записів, документів або матеріальних активів.

Спостереження - відстеження аудитором процесу або процедури, виконуваної іншими особами. Дана процедура при перевірці кредитів і позик практично не застосовується.

Запит є пошук інформації у обізнаних осіб у межах або за межами аудируемого особи. Запит за формою може бути як офіційним письмовим запитом, адресованим третім особам, так і неформальним усним питанням, адресованим працівникам аудируемого особи. Відповіді на запити (питання) можуть надати аудитору інформацію, якою він раніше не володів або які підтверджують аудиторські докази.

Підтвердження - це відповідь на запит про інформацію, що міститься в бухгалтерських записах (наприклад, аудитор може запитати підтвердження суми кредиторської заборгованості безпосередньо у кредиторів).

Перерахунок - перевірка точності арифметичних розрахунків у первинних документах та бухгалтерських записах або виконання аудитором самостійних розрахунків. Даний метод застосовується, як правило, при перевірці точності обчислення суми відсотків за кредитами і позиками.

Аналітичні процедури є аналіз та оцінку отриманої аудитором інформації, дослідження найважливіших фінансових і економічних показників аудируемого особи з метою виявлення незвичайних і (або) неправильно відображених у бухгалтерському обліку господарських операцій, встановлення причин таких помилок і перекручувань. Аналітичні процедури широко застосовуються при перевірці довгострокових і короткострокових кредитів і позик, тому що їх величина бере участь у розрахунку більшості фінансових коефіцієнтів, що розраховуються при аналізі фінансового стану аудируемого особи.

Аудиторські процедури перевірки оборотів і сальдо по рахунках бухгалтерського обліку спрямовані на виявлення типових помилок і порушень порядку обліку кредитів і позик.

У залежності від результатів проведених процедур аудитор може включити в письмову інформацію керівництву аудируемого особи висновки.

Кожен висновок може бути зроблений остаточно тільки тоді, коли попередньо зібрані по кожній призначеній процедурі таблиці заповнені аудиторами, а по вже заповненим таблиць (робочих документів), тобто фактами порушень, отримані роз'яснення у виконавців та відповідальних осіб аудируемого особи. При необхідності можуть бути проведені додаткові процедури.

Однак якщо в процесі перевірки встановлено, що топменеджмент приймає рішення залучати позики у інших організацій та фізичних осіб під невиправдано високі відсотки, то дане зловживання носить безповоротний характер, хоча відповідно до пункту 2 Федерального правила (стандарту) аудиторської діяльності № 1 «Мета і основні принципи аудиту фінансової (бухгалтерської) звітності »(затв. Постановою Уряду РФ від 23 вересня 2002 р. № 696) користувач бухгалтерської звітності не повинен приймати думку аудиторської організації (індивідуального аудитора) як підтвердження ефективності ведення справ керівництвом підприємства. Аудитор не дає оцінку дотримання інтересів власників (акціонер, учасників) та ефективності окремих операцій аудируемого особи, однак висловити очевидні (і доказові) сумніви в ефективності окремих управлінських рішень керівнику організації він може.

3.2 Особливості та характеристика внутрішнього аудиту

Служба внутрішнього аудиту може бути організована з метою проведення незалежної оцінки таких складових бізнесу, як якість корпоративного управління, ступінь управління ризиками та прозорості бізнесу.

Російські стандарти (правила) аудиту дають таке визначення сутності внутрішнього аудиту. Це - організована на економічному суб'єкті в інтересах його власників і регламентована його внутрішніми документами система контролю над дотриманням встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку та надійністю функціонування системи внутрішнього контролю. До інститутів внутрішнього контролю відповідно до Правила (стандарту) аудиторської діяльності "Вивчення і роботи внутрішнього аудиту", схваленому Комісією з аудиторської діяльності при Президенті Російської Федерації 27 квітня 1999 р., Протокол N 3, відносяться призначаються власниками економічного суб'єкта ревізори, ревізійні комісії, внутрішні аудитори або групи внутрішніх аудиторів.

У глосарії термінів міжнародних стандартів аудиту внутрішній аудит визначено як оцінна діяльність, здійснювана всередині суб'єкта як послуга, призначена для суб'єкта. Відповідно до Кодексу етики професійних бухгалтерів у функції внутрішнього аудиту входять, зокрема, вивчення, оцінка та моніторинг адекватності та ефективності систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю. На наш погляд, розглядаючи сутність внутрішнього аудиту, його цілі, завдання та функції, слід проводити відмінності стосовно до рівнів внутрішнього аудиту, наприклад внутрішнього аудиту окремих господарюючих суб'єктів та груп взаємопов'язаних організацій (холдингів), що не знайшло широкого відображення у сучасній вітчизняній літературі. Таблиця 1.2 (додаток № 4).

Цілі внутрішнього аудиту можна сформулювати наступним чином:

- Забезпечення більш ефективного управління організацією та групою взаємопов'язаних організацій;

- Оперативне виявлення поточних проблем у рамках окремої організації - учасника групи і в цілому групи взаємопов'язаних організацій;

- Захист законних інтересів організації та її власників, у тому числі захист спільних інтересів всіх учасників групи взаємопов'язаних організацій;

- Допомога співробітникам організації в ефективному виконанні ними своїх функцій;

- Оцінка ефективності та надійності системи внутрішнього контролю.

Внутрішній аудит виконує різні функції, при визначенні яких також не існує єдиних думок.

дає вищій ланці управління всією організацією інформацію про її фінансово-господарської діяльності;

- Підвищує ефективність системи внутрішнього контролю, що перешкоджають виникненню порушень;

- Підтверджує достовірність звітів відособлених структурних підрозділів організації.

- Аналіз зовнішніх факторів та оцінка їх впливу на діяльність організації;

- Консультування засновників і співробітників адміністрації з питань бухгалтерського обліку, оподаткування, аналізу господарської діяльності, менеджменту і права;

- Організація підготовки до проведення зовнішнього аудиту, перевірок податкових та інших контрольних органів;

- Періодичний контроль за фінансово-господарською діяльністю;

- Перевірка правильності складання та умов виконання господарських договорів;

- Оцінка економічності та ефективності операцій організації;

- Перевірка рівня досягнення програмних цілей.

Система внутрішнього аудиту не може бути повністю ототожнена з внутрішнім контролем, що випливає з даних вище визначень сутності, цілей і функцій внутрішнього аудиту. У той же час система внутрішнього контролю може функціонувати і без створення органів внутрішнього аудиту. Внутрішній аудит слід розглядати в якості:

- Частини системи внутрішнього контролю;

- Функції виявлення та оцінки ризиків;

- Незалежної оцінки інформаційних потоків, в тому числі фінансової звітності (індивідуальної і консолідованої).

При прийнятті рішення про організацію та визначенні функції внутрішнього аудиту кожен економічний суб'єкт повинен врахувати вплив таких факторів, як:

- Напрямок і специфіка діяльності;

- Обсяги показників фінансово-економічної діяльності суб'єкта;

- Сформована система управління;

- Стан системи внутрішнього контролю.

Функції внутрішнього аудитора можуть виконувати:

- Спеціальні служби внутрішнього контролю;

- Окремі фахівці внутрішнього аудиту, що складаються в штаті організації;

- Ревізійні комісії (ревізори);

- Залучаються сторонні організації;

- Зовнішні аудитори.

Функції внутрішнього аудиту повинні виконуватися безпосередньо працівниками організації, тому пропозиції про те, що внутрішнім аудитом можуть займатися не тільки працівники організації, але й запрошені незалежні аудитори, є помилковими.

За відсутності служби внутрішнього аудиту в організаційній структурі господарюючого суб'єкта його функції в галузі контролю здійснюються головним бухгалтером і працівниками бухгалтерії, тому що відповідно до Федерального закону від 21.11.1996 N 129-ФЗ (в ред. Від 23.07.1998) "Про бухгалтерський облік "це є їх посадовими обов'язками.

В даний час держава, розуміючи, що можливість залучення позикових коштів є одним з основних умов розвитку бізнесу в Росії, неухильно знижує ставки рефінансування, що встановлюються Банком Росії. З 14 січня 2004 р. ставка рефінансування знижена до 14 відсотків.

Відображення в обліку отриманих кредитів або позик включає три основних господарських операції:

- Отримання кредиту або позики;

- Повернення кредиту або позики;

- Нарахування та сплата відсотків за користування позиковими засобами.

За першими двома господарськими операціями помилки і порушення зустрічаються рідше, ніж при відображенні в обліку відсотків за кредитами і позиками.

Відповідно до Наказу Мінфіну РФ № 67н від 22 липня 2003 р. фінансова (бухгалтерська) звітність складається з: бухгалтерського балансу (форма № 1); звіту про прибутки і збитки (форма № 2); звіту про зміни капіталу (форма № 3) ; звіту про рух грошових коштів (форма № 4); додатку до бухгалтерського балансу (форма № 5); пояснювальної записки, а також аудиторського висновку, що підтверджує достовірність бухгалтерської звітності організації, якщо вона відповідно до федеральних законів підлягає обов'язковому аудиту.

У бухгалтерську звітність повинні включатися показники, необхідні для формування достовірного і повного уявлення про фінансовий стан організації, фінансові результати її діяльності та про зміни в її фінансовому становищі.

Це показник довгострокових кредитів і позик (код 510 в бухгалтерському балансі, затв. Наказом Мінфіну РФ № 67н від 22 липня 2003 р.) і показник короткострокових кредитів і позик (код 610 в бухгалтерському балансі, затв. Наказом Мінфіну РФ № б7н від 22 липня 2003 р.).

Відсотки до сплати по кредитах і позиках відображаються у Звіті про прибутки та збитки як інші доходи і витрати.

Сума «надходження від позик і кредитів, наданих іншими організаціями за звітний рік», «погашення позик і кредитів (без відсотків)» характеризує «рух грошових коштів по фінансовій діяльності» (п. 15 Наказу Мінфіну РФ № 67н від 22 липня 2003 ), а «грошові кошти, спрямовані на виплату відсотків» - рух грошових коштів щодо поточної діяльності.

У Додатку до бухгалтерського балансу відображаються залишки на початок і кінець звітного періоду в розрізі короткострокової і довгострокової кредиторської заборгованості за кредитами і позиками (розділ «Дебіторська та кредиторська заборгованість»).

Незважаючи на уявну простоту відображення в обліку підприємства отриманих ним кредитів, при аудиторських перевірках виявляється досить велика кількість помилок і порушень. Помилки виникають як при оформленні кредитних відносин, так і при відображенні в бухгалтерському і податковому обліку у зв'язку з наявними відмінностями у принципах ведення цих видів обліку.

Висновок

У представленій дипломній роботі були детально вивчені загальна характеристика механізму кредитування, основні види та принципи, бухгалтерський облік і аудит кредитів, позик і коштів цільового фінансування. Проведене дослідження дозволяє зробити наступні висновки.

Кредит виступає опорою сучасної економіки, невід'ємним елементом економічного розвитку. Його використовують як великі підприємства та об'єднання, так і малі виробничі, сільськогосподарські і торгові структури; як держави, уряду, так і окремі громадяни.

Кредитні відносини в економіці базуються на певній методологічній основі, одним з елементів якої виступають принципи, строго дотримуються при практичній організації будь-якої операції на ринку позичкових капіталів. Основними принципами кредитування є возмездность, терміновість і повернення.

У роботі розглянуті поняття кредитів, позик і коштів цільового фінансування, їх відмінні риси.

Кредит - це система економічних відносин, що виникає при передачі майна в грошовій або натуральній формі від одних організацій або осіб іншим на умовах подальшого повернення грошових коштів або оплати вартості переданого майна і, як правило, зі сплатою відсотків за тимчасове користування переданим майном.

Розрізняють банківський кредит і комерційний кредит (позики).

Банківський кредит - це видані банком організаціям або фізичним особам грошові кошти на певний термін і певні цілі, на поворотній основі і зазвичай зі сплатою відсотків.

Комерційний кредит надається одними організаціями іншим зазвичай у вигляді відстрочки сплати грошових коштів за продані товари.

Порядок видачі та погашення кредитів визначається законодавством та які складаються на його основі кредитними договорами.

Можна виділити наступні етапи кредитного процесу: етап 1 - розгляд банком заявки на кредит, етап 2 - оформлення кредитного договору, етап 3 - видача позики позичальникові. Видача позики позичальнику здійснюється відповідно до Положення № 54-П 4 наступними способами: перший спосіб - разовим (одноразовим) зарахуванням грошових коштів на банківський рахунок клієнта або видачею готівки позичальнику - фізичній особі (разова позичка); другий спосіб - відкриттям кредитної лінії, тобто укладанням договору, на підставі якого позичальник набуває право на одержання і використання протягом обумовленого терміну грошових коштів; третій спосіб надання позики - овердрафт - кредитування банком рахунку позичальника (при недостатності або відсутності на ньому грошових коштів) та оплати розрахункових документів з рахунку позичальника; четвертий спосіб - участь банку в наданні позики на синдикованої (консорциальной) основі. Етап 4 - контроль банку за використанням і погашенням позики (кредитний моніторинг) та виплатою відсотків по ній. Полягає він у періодичному аналізі кредитного досьє позичальника, перегляді кредитного портфеля банку, оцінки стану позик і проведення аудиторських перевірок.

У роботі пропонується програма кредитування малого бізнесу, сформульована на основі вивчення діяльності ВАТ «Перший Республіканський Банк».

Основні переваги отримання кредиту за Програмою кредитування малого бізнесу:

• кредит може отримати Позичальник, який не має досвіду роботи з кредитами та кредитної історії;

• банк гарантує гнучкий підхід до аналізу діючого бізнесу Позичальника та забезпечення кредиту;

• допомога кредитного працівника в оформленні фінансових документів;

• видача кредиту здійснюється протягом 5-8 робочих днів з моменту отримання повного пакету документів.

У роботі представлені основні принципи відображення кредитів і позик у бухгалтерському обліку на підприємстві.

Для обліку операцій з отримання та погашення кредитів і позик використовують пасивний рахунок 66 «Розрахунки по короткострокових кредитах і позиках», 67 «Розрахунки за довгостроковими кредитами і позиками». Отримані позики і позики відображають за кредитом цих рахунків, в кореспонденції з рахунками з обліку грошових коштів і розрахунків, а погашені позики та позики - за дебетом рахунків, в кореспонденції з рахунками грошових коштів.

Під цільовим фінансуванням розуміють - фінансові ресурси на здійснення суворо визначених цілей. Джерелами цільового фінансування є: науково - дослідні роботи, підготовку кадрів, утримання дитячих установ, асигнування з державного, регіонального чи місцевого бюджету; внески батьків; кошти надходять від інших організацій; кошти фондів спеціального призначення і ін

Кошти цільового фінансування витрачаються відповідно до затверджених кошторисів.

Для обліку коштів цільового фінансування використовують пасивний рахунок 86 «Цільове фінансування». Надходження коштів відображають по кредиту даного рахунку, а витрачання - за дебетом. Аналітичний облік за рахунком 86 ведуть за призначенням цільових коштів і в розрізі джерел надходження.

Бухгалтерський облік є основою контролю за економним використанням фінансових ресурсів та майна, зниженням витрат, підвищенням прибутковості і рентабельності операцій, приростом капіталу, прийняттям сучасних заходів для уникнення негативних явищ у фінансово-господарської діяльності.

Організація-позичальник бере до бухгалтерського обліку заборгованість в момент фактичної передачі грошей або інших речей і відображає її в складі кредиторської заборгованості.

Зазначена короткострокова і (або) довгострокова заборгованість може бути терміновою і (або) простроченої:

- Короткостроковою заборгованістю вважається заборгованість за отриманими позиками і кредитами, термін погашення якої відповідно до умов договору не перевищує 12 місяців;

- Довгострокової заборгованістю вважається заборгованість за отриманими позиками і кредитами, термін погашення якої за умовами договору перевищує 12 місяців;

- Термінової заборгованістю вважається заборгованість за отриманими позиками і кредитами, термін погашення якої за умовами договору не настав або продовжений (пролонгований) у встановленому порядку;

- Простроченою заборгованістю вважається заборгованість за отриманими позиками і кредитами з вичерпаним згідно з умовами договору терміном погашення.

Переклад довгострокової заборгованості у короткострокову оформляють бухгалтерським записом:

Дебет рахунку 67 «Розрахунки підлогу довгострокових кредитах і позиках»;

Кредит рахунку 66 «Розрахунки по короткострокових кредитах і позиках"

Нарахування відсотків за отриманими позиками і кредитами організація виробляє відповідно до порядку, встановленого у договорі позики і (або) кредитному договорі. Відсотки, дисконт за належними до оплати векселями, облігаціями і іншим виданим позиковим зобов'язанням враховуються організацією-позичальником у наступному порядку:

а) за виданими векселями - векселедавець відображає суму, зазначену у векселі як кредиторську заборгованість.

б) за розміщеними облігаціями - організація-емітент відображає номінальну вартість випущених і проданих облігацій як кредиторську заборгованість.

У роботі розглянута аудиторська перевірка операцій кредитів і позик.

Метою аудиту є висловлення думки про достовірність фінансової (бухгалтерської) звітності аудіруемих осіб і відповідності порядку ведення бухгалтерського обліку законодавству Російської Федерації. При цьому під достовірністю розуміється ступінь точності даних фінансової (бухгалтерської) звітності, яка дозволяє користувачеві цієї звітності на підставі її даних робити правильні висновки про результати господарської діяльності, фінансовому та майновому положенні аудіруемих осіб і приймати базуються на цих висновках обгрунтовані рішення.

Будучи потужним засобом стимулювання розвитку економіки, кредитування, векселі, позики, облігації та цільової фінансування потребують правильного бухгалтерському обліку. Правильний бухгалтерський облік такого виду операцій дозволяє точніше знати фінансове становище підприємства, ефективність використання позикових засобів і методів кредитування.

При розгляді обліку кредитів і позик видно, як саме повинен вестися облік, тобто правильне нарахування відсотків по кредиту та їх виплата. Якщо облік на підприємстві ведеться правильно, то таким чином підприємство показує дійсний розмір своєї заборгованості.

Правильність і достовірність обліку кредитів і позик дозволяє керівнику підприємства приймати правильні рішення щодо зміни обсягів і структури кредитів. Також дозволяє аналізувати рентабельність отриманих коштів.

Правильний облік дозволяє вибрати найбільш зручний для підприємства вид отримання додаткових грошових коштів.

Додаток № 1

Короткостроковий кредитний договір (Зразок)

р. _____________________ "_____"_____________ 20___г.

Комерційний банк "_________________", іменований надалі "Банк", в особі _______________________________, що діє на підставі Статуту, з одного боку, і ____________________________, названий у подальшому "Клієнт", в особі _________________________________________________, що діє на підставі ___________________________________, з іншого боку, уклали цей договір про таке.

I. Предмет договору

1. Банк надає Клієнту короткостроковий кредит у сумме_____________________________________________________________

(Прописом і цифрами)

2. Об'єктами кредитування є ______________________________________.

3. Мета кредитування полягає у фінансуванні витрат Клієнта, зазначених у п.2 цього договору.

4. Для обліку отриманого Клієнтом кредиту банк відкриває йому позичковий рахунок Nо. __________________________________________________________________

5. Клієнт зобов'язується прийняти суму, зазначену в п.1 даного договору.

6. У процесі користування кредитом Клієнт зобов'язується дотримуватися принципів кредитування: терміновості, повернення, цільового характеру, платності, забезпеченості.

II. Термін договору

7. Термін дії договору складає з ___________________ по _______________.

8. Банк зобов'язується надати кредит у такі строки:

Під датою видачі кредиту в сенсі цього договору слід розуміти термін, коли відповідна сума повинна бути списана з рахунку банку та перерахована на рахунок Клієнта.

9. Клієнт зобов'язується повернути отриманий кредит в такі строки:

Під датою погашення кредиту у розумінні цієї слід розуміти термін, коли відповідна сума списана з розрахункового рахунку Клієнта і перерахована Банку.

III. Ціна договору

10. Клієнт зобов'язується сплатити банку наступне винагороду за користування кредитом:

10.1. У межах строку користування кредитом (до настання обумовленого цим договором терміну погашення кредиту) ___________________________________________________________________% річних;

10.2. При порушенні терміну повернення кредиту _______________________% річних за весь період прострочення від обумовленого цим договором терміну погашення кредиту до його фактичного повернення.

11. Відсотки за користування кредитом нараховуються банком, який надає Клієнту відповідний розрахунок.

IY. Порядок розрахунків

12. Банк надає Клієнту кредит на умовах, передбачених цим договором, шляхом перерахування відповідної норми на розрахунковий рахунок Клієнта у строки, зазначені у п. 8 цього договору.

13. Клієнт зобов'язується погасити виданий йому кредит у строки, зазначені в п.9 цього договору платіжними дорученнями.

14. Клієнт виплачує банку обумовлені цим договором відсотки за користування кредитом платіжним дорученням на підставі розрахунку банку щокварталу не пізніше 15 числа першого місяця кварталу, наступного за розрахунковим. При простроченні сплати відсотків понад 10 днів Банк має право пред'явити Клієнту платіжну вимогу-доручення про сплату відсотків за відповідний квартал.

15. У разі утворення простроченої заборгованості з повернення отриманого Клієнтом кредиту і відсотків за користування ним (включаючи підвищені) суми, що виплачуються Клієнтом у погашення зазначеної заборгованості, спрямовуються спочатку на погашення боргу по відсотках, а потім зараховуються в рахунок повернення простроченого кредиту.

Y. Контроль банку

16. У процесі кредитування Банк має право перевіряти фінансово-господарський стан Клієнта, цільове використання кредиту та його забезпеченість.

17. Для реалізації контрольних прав банку, зазначених у п.16 цього договору, Клієнт зобов'язується надавати Банку наступні документи:

_____________________________________________________________

(Щоквартальний баланс, відомості щодо дебіторської і кредиторської заборгованості).

Клієнт зобов'язується також надавати на вимогу Банку інші документи, відповідати на запитання працівників Банку, представляти довідки та вчиняти інші дії, необхідні для з'ясування Банком обставин, зазначених у п.16 цього договору.

18, Клієнт зобов'язується допускати працівників Банку у службові, виробничі, складські та інші приміщення для проведення цільових перевірок.

Кількість перевірок та їх строки визначаються Банком та з Клієнтом не узгоджуються.

YI. Забезпечення кредиту

19. Кредит, наданий за даним договором, забезпечується

_____________________________________________________________

(Заставою, поручительством, гарантією)

20. Документ, що встановлює забезпечення, є додатком до цього договору і представляється Клієнтом Банку не пізніше одного тижня з моменту підписання цього договору.

YII. Відповідальність сторін

21. У разі погіршення фінансово-господарського становища Клієнта, використання кредиту не за цільовим призначенням, ухилення від банківського контролю, несвоєчасного повернення раніше одержаного кредиту, а також у випадках, якщо виданий кредит виявиться з різних причин незабезпеченим, Банк має право призупинити подальшу видачу кредиту та / або достроково стягнути видану суму, у тому числі шляхом звернення стягнення на забезпечення.

22. У разі несвоєчасної видачі Банком кредиту він сплачує Клієнту пеню у розмірі ________________________________ відсотка за кожний день прострочення.

23. У разі порушення зобов'язання, передбаченого п.20 Банк має право відмовити у видачі кредиту.

YIII. Інші умови

24. У разі зміни умов формування кредитних ресурсів, пов'язаних із зміною чинного законодавства, вказівками Центрального банку Росії (зміною облікових ставок, умов резервування коштів у ЦБ Росії, обов'язкових економічних нормативів) Банк може змінити процентну ставку по даному кредитному договору з повідомленням Клієнта не менш ніж за 10 днів, протягом яких Клієнт має право прийняти нові умови договору, або достроково погасити отриманий кредит зі сплатою відсотків за фактичний час користування кредитом.

25. Зміна, розірвання або продовження терміну дії договір оформляється письмово додатковою угодою сторін.

Цей договір складено у двох примірниках, по одному для кожної сторони.

Юридичні адреси та підписи сторін:

Банк: __________________________________________________________________

Клієнт: _________________________________________________________________

За Банк За Клієнта

_________________________ ________________________

(Підпис керівника, (підпис керівника,

друк, дата) друк, дата)

Додаток № 2

Робочий план рахунків фінансово-господарської діяльності організацій (за рахунком 86).

Додаток № 3

Таблиця 1.1

Опис процедур планування аудиту кредитів та позик

Додаток № 4

Таблиця 1.2

Види внутрішнього аудиту

Список використаної літератури

1. Федеральний закон № 394-1 від 02.12.1990 р. «Про Центральний банк Російської Федерації (Банку Росії)» (в ред. Федерального закону № 110-ФЗ від 06.08.2009 р.).

2. Федеральний закон «Про банки і банківську діяльність» від 02.12.1990 р. (в ред. Федеральних законів № 17-ФЗ від 03.02.1996 р., № 82-ФЗ від 19.06.2009 р., № 121-ФЗ від 07.08. 2009 р.).

3. Федеральний закон № 129-ФЗ від 21.11.1996 р. «Про бухгалтерський облік» (в ред. Федерального закону № 123-ФЗ від 23.07.98 р.).

4. Федеральний закон № 144-ФЗ від 08.07.1999 р. «Про реструктуризацію кредитних організацій».

5. Федеральний закон № 119-ФЗ від 07.08.2009 р. «Про аудиторську діяльність» (в ред. Федеральних законів № 164-ФЗот 14.12.2009 р., № 196-ФЗ від 30.12.2009 р.).

6. Інструкція ЦБ РФ № 75-І від 23.07.1998 р. «Про порядок застосування Федеральних законів, що регламентують процедуру реєстрації кредитних організацій і ліцензування банківської діяльності» (в ред. Вказівки ЦБ РФ № 829-У від 28.08.2008 р.).

7. Інструкція ЦБ РФ № 1 від 01.10.1997 р. «Про порядок регулювання діяльності банків" (в ред. Вказівки ЦБ РФ № 1019-У від 13.08.2009 р.),

8. Лист ЦБ РФ № 76-Т від 26.02.1999 р. «Про організацію роботи в сфері банківського аудиту».

9. Лист ЦБ РФ № 324-Т від 19.11.1998 р. «Про установчому договорі кредитної організації».

10. Положення Банку Росії № 509 від 28.08.1997 р. «Про організацію внутрішнього контролю в банках» (в ред. Вказівки ЦБ РФ № 493-У від 01.02.1999 р.).

11. Положення Банку Росії № 64 від 10.09.1997 р. «Про аудиторську діяльність у банківській системі російської Федерації» (в ред. Вказівки ЦБ РФ № 238-У від 26.05.1998 р., діє із значними обмеженнями).

12. Положення Банку Росії № 39-П від 26.06.1998 р, «Про порядок нарахування відсотків по операціях, пов'язаних із залученням і розміщенням коштів банками, і відображення зазначених операцій за рахунками бухгалтерського обліку» (в ред. Положення № 64-Пот24.12.1998 р.).

13. Положення Банку Росії № 54-П від 31.08.1998 р. «Про порядок надання (розміщення) кредитними організаціями грошових коштів та їх повернення (погашення)» (в ред. Положення № 144-П від 27.07.2009 р.),

14. Наказ Мінфіну РФ від 06.05.1999 № 33н (ред. Від 18.09.2006) «Про затвердження Положення з бухгалтерського обліку« Витрати організації »(ПБУ 10/99).

15. Наказ Мінфіну РФ від 02.08.2009 № 60н (ред. від 18.09.2006) «Про затвердження Положення з бухгалтерського обліку« Облік позик та кредитів і витрат з їх обслуговування »(ПБУ 15/01).

16. Наказ Мінфіну РФ від 09.06.2009 № 44н "Про затвердження Положення з бухгалтерського обліку« Облік матеріально-виробничих запасів »(ПБУ 5 / 01).

17. Наказ Мінфіну РФ від 30.03.2009 № 26н (ред.от 18.09.2006) «Про затвердження Положення з бухгалтерського обліку« Облік основних засобів »(ПБУ 6 / 01).

18. Правила ведення бухгалтерського обліку в кредитних організаціях, розташованих на території Російської Федерації № 61, затверджені Наказом Банку Росії від 18.06.1997 р. № 02-263 (з подальшими змінами і доповненнями).

19. Єлісєєва ШІ., Бичкова СМ. Види аудиторських ризиків / / Бухгалтерський облік -2003 .- № 6.-С. 89-92.

20. Єрофєєва В. А., Принцева З О. Бухгалтерський облік і внутрішній аудит в системі управління організацією в умовах становлення рвночних відносин - С-П Видавництво Санкт-Петербурзького університету економіки і фінансів, 2002.

21. Маренков Н.Л., Кравцова Т.М., Веселова Т.М., Грицюк ТБ. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку, аудиту та облікова політика російських фірм. - М.: Едіторіал УРСС, 2002. - 208 с.

22. Гладкова М.Н., Долотенкова Д.К. Аудиторська діяльність; сучасне законодавство / / Аудиторські відомості. - 2009. - Березень. - № 3.

23. Печникова А.В., Маркова О.М., Стародубцева Є.Б. Банківські операції - М.: ІД «ФОРУМ»: ИНФРА-М, 2007. - 94с.

24. Данилевський Ю.А. Становлення аудиту в Росії / / Бухгалтерський облік - 2004. - № № 5,6.

25. Кондраков Н.П. Бухгалтерський облік - 2-е вид., Перераб. І доп. - М.: ИНФРА-М, 2006. - 494 с.