Бухгалтерський облік господарських процесів

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Зміст
  Введення
1. Бухгалтерський облік господарських процесів
1.1 Загальна характеристика бухгалтерського обліку
1.2 Господарські процеси як об'єкти бухгалтерського обліку
1.3 Характеристика господарських процесів та їх результатів
2. Класифікація господарських процесів
2.1 Облік процесу постачання
2.2 Облік придбання та використання матеріалів
2.3 Облік процесу виробництва
2.4 Облік процесу продажу
3. Взаємозв'язане вивчення господарських процесів - як елемент методики аналізу
3.1 Вивчення господарських процесів
3.2 Господарські процеси та господарські операції
Висновок
Бібліографічний список
Додаток


Введення

Бухгалтерський облік являє собою упорядковану систему збору та узагальнення інформації в грошовому вираженні про майно, зобов'язання організацій і їхньому русі шляхом суцільного, безперервного і документального обліку всіх господарських операцій.
Мета даної роботи - вивчити господарські процеси як об'єкти бухгалтерського обліку. Угруповання елементів власності господарюючого суб'єкта за їх складом та економічним змістом в цілому, а всередині за складовими параметрами є об'єктами бухгалтерського обліку.
Під об'єктами бухгалтерського обліку розуміються конкретні одиниці господарських засобів і джерел їх формування у вартісному вираженні, а також їх динаміка і статистика, зумовлені господарськими процесами.
У цілому об'єктами бухгалтерського обліку виступають об'єкти, що забезпечують (господарські засоби та їх джерела) і складові економічне життя господарюючого суб'єкта (господарські процеси за видами чи послідовності в кругообігу і господарські операції).
Завдання дослідження - охарактеризувати господарські процеси, розглянути особливості цих процесів. Господарські засоби як об'єкти бухгалтерського обліку мають двоїстий характер: з одного боку, формується їх складу, тобто відбувається постійний щодо рівномірний процес надходження, тобто вкладень внутрішніх фінансових ресурсів в первинне створення і подальший приріст економічних ресурсів підприємства. А облікова вартість надійшли у власність ресурсів повністю (в абсолютно рівних сумах) відшкодовується джерелами коштів - з іншого боку.
Перебувають у власності підприємства господарські засоби в бухгалтерському обліку відображаються одночасно по кожному окремо взятому фактом у двох проявах: у вигляді складу коштів з розміщення та їх призначенням і у формі джерел їх формування. Принцип подвійності господарських коштів буде виявлятися, і відбиватися по всьому обліковому циклу, він не розгубився й у бухгалтерській звітності. Склад об'єктів бухгалтерського обліку в окремих галузях економіки зумовлюється специфікою діяльності її економічних об'єктів. Наприклад, вони не можуть бути однаковими в машинобудуванні і в роздрібній торгівлі.
Обрана тема є актуальною, так як господарські процеси - найважливіші об'єкти бухгалтерського обліку, а їх результати викликають зміни майна та джерел їх формування. Обіг коштів у господарських процесах нескінченний. Таким чином, в кожному з цих процесів відбувається зміна однієї форми вартості майна на іншу. Основний зміст роботи будь-якої організації становлять процеси (стадії) кругообігу (постачання, виробництво, реалізація) її капіталу. Ці процеси взаємопов'язані, доповнюють один одного як об'єкти бухгалтерського обліку і створюють умови для накопичення капіталу та ведення розширеного відтворення.
У першому розділі даної роботи буде дана характеристика господарських процесів та їх результатів. Ці процеси взаємопов'язані, доповнюють один одного як об'єкти бухгалтерського обліку і створюють умови для накопичення капіталу та ведення розширеного відтворення.
У другому розділі буде розглянута класифікація господарських процесів. Так, основним завданням виробничих підприємств є виробництво продукції, яку частково використовують на самому підприємстві, але, головним чином реалізують іншим підприємствам, організаціям і безпосередньо населенню. Кругообіг коштів відбувається безперервно і складається з основних господарських процесів: постачання, виробництва і реалізації, в результаті яких предмети праці з однієї форми переходять в іншу. Для організації успішної і безперервної роботи підприємства необхідно мати виробничі запаси, якими забезпечується підприємство в процесі постачання.

1. Бухгалтерський облік господарських процесів

1.1 Загальна характеристика бухгалтерського обліку

Бухгалтерський облік являє собою суцільне, безперервне, взаємопов'язане відображення господарської діяльності підприємства на підставі документів. Суцільне відображення господарської діяльності має на увазі під собою обов'язковий облік всього майна, всіх видів запасів, витрат, продукції, заборгованостей підприємства тощо, а все це вимагає безперервного постійного спостереження і записи в документах відбуваються на підприємстві фактів про рух матеріальних цінностей, грошових коштів та інших здійснень. Взаємопов'язаність викликана залежністю відбуваються між собою фактів.
Як раз всі ці якості і вирізняють бухгалтерський облік від оперативного і статистичного, що перевищує його роль і значення в загальній системі обліку, тому що дані оперативного обліку використовують тільки для повсякденного управління підприємством, дані статистичного обліку використовуються для аналізу і прогнозування соціально-економічного розвитку суспільства.
Існують Трудові, Натуральні і Грошові вимірники, які несуть за собою далеко не останнє значення при організації бухгалтерського обліку, так як з їх допомогою виявляють показники діяльності підприємства. Так за допомогою Трудових вимірників визначають витрачений час і працю, що лягає в основу нарахування заробітної плати та розрахунку продуктивності праці. За допомогою Натуральних вимірників здійснюється контроль за збереженням різних форм власності, обсягом процесу заготовляння, виробництва і реалізації, порівнюються і аналізуються виробничі завдання і звітні показники. Грошові вимірники несуть в собі узагальнюючий характер. Визначаючи майнові права підприємства, його витрати, раніше виражені в Трудових і Натуральних вимірниках, складаються кошториси, завдання, звіти і баланси.

1.2 Господарські процеси як об'єкти бухгалтерського обліку

Об'єктами господарського обліку є майно організації, її зобов'язання і господарські операції, здійснювані в процесі фінансово-господарської діяльності. Об'єкти бухгалтерського обліку поділяються на три взаємопов'язані розділу: майно організації по складу і розміщення; майно організації за джерелами його утворення (власні і позикові зобов'язання); господарські операції та їх результати, одержувані в сферах постачання, виробництва та продажу (рис.1). Звідси предмет бухгалтерського обліку поділяється на три аналогічних розділи, кожен з яких включає в себе конкретні види майна. Зокрема, майно за складом і розміщення - необоротні та оборотні активи, майно за джерелами утворення (власні і позикові зобов'язання) - капітал і резерви, довгострокові зобов'язання, короткострокові зобов'язання; господарські операції (процеси) та їх результати - постачання, виробництво, продаж і фінансові результати. Господарські процеси як об'єкти бухгалтерського обліку складаються з процесів: придбання (заготівлі) матеріалів, засобів виробництва, найму робочої сили, виробництва і реалізації (продажу). У ході цих процесів відбувається зміна натуральної форми. При заготівлі грошові кошти перетворюються в матеріали і засоби виробництва. У процесі виробництва надійшли матеріали (предмет праці) з допомогою робочої сили та знарядь виробництва перетворюються в готову продукцію. Вона направляється для реалізації (продажу). У процесі цих актів готова продукція стає грошима, а гроші знову направляються на заготівлю матеріалів, придбання засобів виробництва, наймання робочої сили.
Таким чином, відбувається постійний кругообіг коштів. У процесі кругообігу відбуваються численні операції або факти господарського життя. Всі факти повинні знаходити суцільне відображення на підставі документів у бухгалтерському обліку. "В результаті врахування процесів підготовки виробництва, при зіставленні планових, нормативних і звітних (фактичних) показників виявляється економія (перевитрата) ресурсів, а при обліку реалізації - фінансовий результат діяльності підприємства (прибуток або збиток)" [6, с.185]. Господарські засоби будь-якого підприємства можна вивчити по двох аспектах: з яких видів ці кошти складаються (склад майна), в якій сфері розміщені (виробництво, торгівля тощо) і під чиєю майновою відповідальністю вони знаходяться; другий аспект - за рахунок яких джерел це майно купувалося або сформувалося.

1.3 Характеристика господарських процесів та їх результатів

Найважливішими об'єктами бухгалтерського обліку є також господарські процеси та їх результати, що викликають зміну майна та джерел їх формування. Основними господарськими процесами організації є постачання (заготівля), виробництво та реалізація продукції (робіт, послуг) (рис.2). У процесі заготовляння купуються матеріальні цінності, основні засоби та ін для процесу виробництва. У процесі виробництва витрачаються оборотні кошти, зношуються основні засоби, нараховується оплата праці працівникам, випускається продукція. У процесі реалізації продукції організація отримує грошову виручку від покупців, замовників. Результатом процесу заготовляння і виробництва може бути економія або перевитрата коштів, а процесу реалізації - дохід (прибуток) або збиток. Ці процеси складаються з окремих господарських операцій, змістом яких є рух майна і зобов'язань, тобто кругообіг капіталу.
Обіг коштів у господарських процесах нескінченний. Таким чином, в кожному з господарських процесів відбувається зміна однієї форми вартості майна на іншу. Наприклад, при заготівлі матеріальних цінностей грошова форма вартості вихідного капіталу змінюється на товарну (матеріальну) форму, а при реалізації готової продукції кошти організацій міняють товарну (матеріальну) форму на грошову. У організацій можуть бути й інші господарські операції (наприклад, по капітальному будівництву), які також є об'єктами бухгалтерського обліку. Однак основний зміст її роботи складають процеси (стадії) кругообігу (постачання, виробництво, реалізація) її капіталу. Ці процеси взаємопов'язані, доповнюють один одного як об'єкти бухгалтерського обліку і створюють умови для накопичення капіталу та ведення розширеного відтворення.

2. Класифікація господарських процесів

2.1 Облік процесу постачання

Процес постачання є сукупністю операцій по забезпеченню підприємства предметами праці, необхідними для виготовлення продукції. Підприємство набуває у постачальників матеріали, паливо та інші предмети праці.
Облік матеріальних цінностей ведеться на синтетичному рахунку 10 "Матеріали", у розвиток якого в міру необхідності відкриваються субрахунки за кожним видом матеріальних цінностей:
сировину і основні матеріали:
покупні напівфабрикати і комплектуючі вироби:
конструкції і деталі:
паливо:
тара і тарні матеріали:
запасні частини;
інші матеріали;
матеріали, передані в переробку на сторону;
будівельні матеріали.
Методика відображення на рахунках господарських операцій з руху матеріальних цінностей в значній мірі залежить від прийнятого порядку їх оцінки.
Одним з основних принципів оцінки господарських засобів підприємств є її реальність, що досягається шляхом визначення первісної оцінки всіх господарських засобів у бухгалтерському обліку за фактичною собівартістю. У зв'язку з цим матеріали також повинні оцінюватися за їх фактичною собівартістю, яка складається з витрат на придбання (що дорівнюють вартості матеріалів за ціною придбання і величини націнок, сплачених постачальницько-збутовими організаціями) та витрат на доставку від місця покупки до складу підприємства, що включають транспортні витрати , витрати з навантаження, розвантаження і доставку матеріалів на склад, витрати по відрядженнях, пов'язані з доставкою матеріалів, витрати на утримання спеціальних баз і складів у місцях заготовок.
Звідси випливає висновок, що фактична собівартість одиниці кожного виду матеріалів складається з ціни і транспортно-заготівельних витрат. При цьому якщо величина першого доданка відома в момент надходження матеріалів (ціни, торгові націнки повинні бути вказані постачальником в рахунку-фактурі), то величина другого доданка може бути в момент надходження матеріалів відома не повністю. Крім того, і ціна придбання (фактурна ціна), і транспортно-заготівельні витрати в умовах ринкових відносин схильні до коливань.
Таким чином, при обліку матеріальних цінностей використовуються одночасно дві оцінки: у поточному обліку - оцінка за обліковими цінами; у звітності - за фактичною собівартістю придбання (заготівлі).

2.2 Облік придбання та використання матеріалів

Облік придбання та використання матеріалів може бути організований на підприємстві по одному з двох варіантів.
При першому варіанті облік матеріалів ведеться на синтетичному рахунку 10 "Матеріали" в оцінці за фактичною собівартістю їх придбання (заготівлі). При цьому факт надходження матеріалів відображається на рахунку 10 "Матеріали" незалежно від того, коли вони надійшли на підприємство - до чи після отримання розрахункових документів постачальника.
При другому варіанті облік матеріалів на синтетичному рахунку 10 "Матеріали" ведеться в оцінці за обліковими цінами. Для обчислення фактичної собівартості придбання (заготівлі) матеріалів відкривається синтетичний рахунок 15 "Заготівля і придбання матеріалів", а для обліку відхилень фактичної собівартості придбання (заготівлі) матеріалів від їх вартості за обліковими цінами відкривається синтетичний рахунок 16 "Відхилення у вартості матеріалів". Таким чином, при другому варіанті у порівнянні з першим оцінка матеріалів за обліковими цінами і облік відхилень фактичної собівартості придбання (заготівлі) матеріалів від їх вартості за обліковими цінами здійснюється на рівні синтетичного обліку.
Крім того, слід зазначити дозволені в даний час методи розрахунку фактичної собівартості кінцевих запасів матеріалів (описаний вище спосіб являє собою метод середньозваженої собівартості): ЛІФО і ФІФО.
Методи ФІФО і ЛІФО визначають послідовність списання вартості матеріалів (по партіях) незалежно від послідовності фактичного руху матеріалів, тобто наявності або відсутності обліку матеріалів за партіями в місцях зберігання. Використання даних методів передбачає організацію аналітичного обліку не тільки за видами матеріалів, але і по окремим партіям.
Таким чином, за методом ФІФО матеріали у витрати виробництва списуються по фактичній собівартості придбання в хронологічному порядку надходження партій: спочатку списуються на видаток матеріали по фактичній собівартості перших закупленої партії, потім другий, третій і т.д. За методом ЛІФО (він протилежний методу ФІФО) матеріали у витрати виробництва списуються по фактичній собівартості останньої закупленої партії, потім передостанній і т.д.

2.3 Облік процесу виробництва

Процес виробництва являє собою комплекс операцій з видобутку і переробки сировини і матеріалів та перетворення їх у готову продукцію. У залежності від призначення продукції, що виготовляється виробнича діяльність підприємства поділяється на такі види: основне, допоміжне і обслуговуючі виробництва і господарства.
У процесі виробництва для виготовлення продукції використовують робочу силу, засоби праці і предмети праці. Участь у процесі виробництва трьох основних моментів призводить до утворення у підприємства відповідних витрат. Ресурси, витрачені в процесі виробництва, у грошовій оцінці називаються витратами виробництва. Загальна сума всіх витрат підприємства становить собівартість продукції. Необхідно відзначити різницю понять "витрати" на виробництво продукції і "собівартість" продукції. У собівартість включається тільки частина витрат, інша їх частина відбивається як витрати незавершеного виробництва. Перелік витрат, що включаються до собівартості продукції, регулюється положенням про склад витрат по виробництву і реалізації продукції (робіт, послуг), що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг), та про порядок формування фінансових результатів, що враховуються при оподаткуванні прибутку (затверджено Постановою Уряду РФ від 05.08.92 № 552 (зі змінами та доповненнями). Результатом процесу виробництва (витрат на виробництво) є випуск готової продукції, який в бухгалтерському обліку відображається в натуральному і грошовому вираженні. Отже, відобразити в обліку процес виробництва - значить відобразити його і як процес створення продуктів (готової продукції), і як процес виробничого споживання засобів виробництва і праці.
Основними завданнями бухгалтерського обліку процесу виробництва є:
визначення фактичного обсягу виробництва. Для цього виявляється загальна кількість як всієї виробленої продукції, так і продукції кожного виду:
літочислення фактичної собівартості продукції;
визначення обсягу незавершеного виробництва.
Для обліку процесу виробництва і калькуляції собівартості продукції на промислових підприємствах використовується ряд спеціальних рахунків. Найважливіший з них рахунок 20 "Основне виробництво" - рахунок активний, в дебеті відображаються всі витрати на виготовлення продукції основного виробництва, а за кредитом - фактична виробнича собівартість готової продукції. Таким чином, сальдо цього рахунку буде характеризувати величину витрат підприємства на виробництво цієї продукції, не закінченою обробкою, тобто незавершене виробництво.
Розподіл валових витрат звітного періоду, тобто дебетового обороту рахунка 20 "Основне виробництво", між незавершеним виробництвом і готовою продукцією проводиться таким чином.
За даними інвентаризації або яким-небудь іншим способом, наприклад за нормативами прийнятим на підприємстві, здійснюється оцінка незавершеного виробництва. Потім в бухгалтерії розраховується фактична собівартість продукції за наступною формулою:
Сф = НЗПн +3- НЗПк-0.
Де: Сф - фактична собівартість готової продукції.
НЗПн - залишки незавершеного виробництва на початок звітного періоду.
НЗПк - залишки незавершеного виробництва на кінець звітного періоду,
3 - валові витрати на виробництво за певний звітний період.
О - вартість відходів виробництва
Проте завдання обліку витрат на виробництво полягає не тільки в тому, щоб надати керуючій системі інформацію і забезпечити контроль за сукупністю всіх витрат на виробництво і собівартістю всієї готової продукції, а й у тому, щоб отримати інформацію і забезпечити контроль за формуванням собівартості одиниці кожного виду продукції, що випускається підприємством продукції. Для вирішення цього завдання, по-перше, у розвиток рахунку 20 "Основне виробництво" відкриваються аналітичні рахунки за кожним видом продукції, що випускається, по-друге, відкриваються синтетичні збірно-розподільчі рахунки: 25 "Загальновиробничі витрати" і 26 "Загальногосподарські витрати" для обліку непрямих витрат на виробництво, оскільки ці витрати не можуть бути прямо у момент їх вчинення віднесені до якого-небудь конкретного виду продукції.
Таким чином, процес виробництва являє собою сукупність операцій по виготовленню продукції. У ході виробництва відбувається з'єднання робочої сили із засобами виробництва. Для здійснення процесу виробництва матеріальних благ необхідні працю людини, предмети праці і засоби праці (тобто майно підприємства). У результаті отримують продукт виробництва.

2.4 Облік процесу продажу

Продаж продукції (робіт, послуг) - завершальний етап кругообігу коштів у господарській діяльності підприємства. Виручка, отримана від продажу продукції, використовується підприємством для відновлення процесів постачання і виробництва, на накопичення, заохочення працівників підприємства та інші цілі.
Процес продажу являє собою комплекс операцій зі збуту виробленої підприємством продукції покупцеві. Факт продажу означає, що вироблена ним продукція за асортиментом, якістю, термінами постачання і ціни відповідає ринковому попиту. Тільки після того, як продукція реалізована, підприємство може отримати відповідь на питання про те, зуміло воно на кошти, виручені від продажу продукції, не тільки покрити витрати на її виробництво і збут, а й отримати дохід у формі прибутку. Або, іншими словами, отримати відповідь на питання про те, який же фінансовий результат його основної виробничої діяльності. Звідси випливає, що на етапі продажу продукції (робіт, послуг) перед бухгалтерським обліком стоїть триєдине завдання: відобразити інформацію про обсяг продажу в цінах реалізації, обчислити фактичну повну собівартість проданої продукції, обчислити прибуток (збиток) від продажу.
Рахунок 90 "Продажі" призначений для узагальнення інформації про доходи та витрати, пов'язані зі звичайними видами діяльності організації, а також для визначення фінансового результату по них. На цьому рахунку відображаються, зокрема, виручка і собівартість по:
готової продукції та напівфабрикатів власного виробництва;
робіт і послуг промислового характеру;
робіт і послуг непромислового характеру;
покупним виробам (набутим для комплектації);
будівельним, монтажним, проектно - вишукувальних, геолого - розвідувальних, науково - дослідним і т.п. робіт;
товарах;
послуг з перевезення вантажів і пасажирів;
транспортно - експедиційним і вантажно-розвантажувальних операцій;
послуг зв'язку;
надання за плату в тимчасове користування (тимчасове володіння і користування) своїх активів за договором оренди (коли це є предметом діяльності організації);
надання за плату прав, що виникають з патентів на винаходи, промислові зразки та інших видів інтелектуальної власності (коли це є предметом діяльності організації);
участі в статутних капіталах інших організацій (коли це є предметом діяльності організації) і т.п.
При визнанні в бухгалтерському обліку сума виручки від продажу товарів, продукції, виконання робіт, надання послуг та ін відображається за кредитом рахунку 90 "Продажі" і дебетом рахунку 62 "Розрахунки з покупцями і замовниками". Одночасно собівартість проданих товарів, продукції, робіт, послуг та ін списується з кредиту рахунків 43 "Готова продукція", 41 "Товари", 44 "Витрати на продаж", 20 "Основне виробництво" та ін в дебет рахунку 90 "Продажі" .
В організаціях, зайнятих виробництвом сільськогосподарської продукції, за кредитом рахунку 90 "Продажі" відображається виручка від продажу продукції (в кореспонденції з рахунком 62 "Розрахунки з покупцями і замовниками"), а за дебетом - планова собівартість її (протягом року, коли фактична собівартість не виявлено) і різниця між плановою та фактичною собівартістю проданої продукції (в кінці року). Планова собівартість проданої продукції, а також суми різниць списуються в дебет рахунку 90 "Продажі" (або сторнуються) в кореспонденції з тими рахунками, на яких враховувалася ця продукція.
В організаціях, що здійснюють роздрібну торгівлю і ведуть облік товарів за продажними цінами, за кредитом рахунку 90 "Продажі" відображається продажна вартість проданих товарів (у кореспонденції з рахунками обліку грошових коштів і розрахунків), а за дебетом - їх облікова вартість (у кореспонденції з рахунком 41 "Товари") з одночасним сторнуванням сум знижок (накидок), що відносяться до проданих товарів (в кореспонденції з рахунком 42 "Торговельна націнка").
До рахунку 90 "Продажі" можуть бути відкриті субрахунки:
90-1 "Виручка";
90-2 "Собівартість продажів";
90-3 "Податок на додану вартість";
90-4 "Акцизи";
90-9 "Прибуток / збиток від продажу".
На субрахунку 90-1 "Виручка" обліковуються надходження активів, визнаються виручкою.
На субрахунку 90-2 "Собівартість продажів" враховується собівартість продажів, по яких на субрахунку 90-1 "Виручка" визнана виручка.
На субрахунку 90-3 "Податок на додану вартість" обліковуються суми податку на додану вартість, належні до одержання від покупця (замовника).
На субрахунку 90-4 "Акцизи" враховуються суми акцизів, що включені до ціни проданої продукції (товарів).
Організації - платники експортних мит можуть відкривати до рахунку 90 "Продажі" субрахунок 90-5 "Експортні мита" для обліку сум експортних мит.
Субрахунок 90-9 "Прибуток / збиток від продажу" призначений для виявлення фінансового результату (прибуток або збиток) від продажів за звітний місяць.
Записи за субрахунками 90-1 "Виручка", 90-2 "Собівартість продажів", 90-3 "Податок на додану вартість", 90-4 "Акцизи" виробляються накопичувально протягом звітного року. Щомісяця зіставленням сукупного дебетового обороту за субрахунками 90-2 "Собівартість продажів", 90-3 "Податок на додану вартість", 90-4 "Акцизи" і кредитового обороту по субрахунку 90-1 "Виручка" визначається фінансовий результат (прибуток або збиток) від продажів за звітний місяць. Цей фінансовий результат щомісяця (заключними оборотами) списується з субрахунку 90-9 "Прибуток / збиток від продажу" на рахунок 99 "Прибутки і збитки". Таким чином, синтетичний рахунок 90 "Продажі" сальдо на звітну дату не має.
Після закінчення звітного року всі субрахунки, відкриті до рахунку 90 "Продажі" (крім субрахунка 90-9 "Прибуток / збиток від продажу"), закриваються внутрішніми записами на субрахунок 90-9 "Прибуток / збиток від продажу".
Аналітичний облік по рахунку 90 "Продажі" ведеться по кожному виду проданих товарів, продукції, виконуваних робіт, наданих послуг і ін Крім того, аналітичний облік за цим рахунком може вестися за регіонами продажів та інших напрямках, необхідним для управління організацією.
Таким чином, процес продажу продукції (робіт, послуг) дозволяє відшкодувати витрати і виконати зобов'язання підприємства перед бюджетом (з податкових платежів), позабюджетними фондами, установами банку та іншими кредиторами. У процесі продажу також формується кінцевий фінансовий результат виробничо-господарської діяльності.

3. Взаємозв'язане вивчення господарських процесів - як елемент методики аналізу

3.1 Вивчення господарських процесів

Застосування діалектичного підходу вимагає вивчення явищ господарських процесів і результатів у взаємозв'язку і взаємозалежності. Вивчення діяльності підприємств і об'єднань господарських одиниць пов'язано з дослідженням факторів обумовили результати.
В економічних дослідженнях під факторами розуміють умови, в яких здійснюються господарські процеси та причини, під впливом яких змінюються самі процеси та їх результати.
Взаємозв'язане вивчення господарських процесів включає в себе:
Виявлення залежності.
Визначення характеру залежності.
Визначення схеми зв'язку результатних показників з чинниками.
При вивченні взаємозв'язку прийнято розрізняти два їх види:
детерміновані (функціональні),
імовірнісні (кореляційні).
Функціональні зв'язку характеризуються строгою відповідністю між причиною і наслідком.
Кожному значенню фактора відповідає одне або декілька цілком визначених значень результату. При функціональному зв'язку можна точно підрахувати, на скільки зміниться величина результату при зміні фактора. Так, залежність між відпрацьованим часом і тарифом заробітної плати повременщика функціональна. Однак найчастіше результати господарських процесів вкладаються під впливом безлічі причин, які діють одночасно і у взаємному зв'язку, причому точно не відомо, якою мірою кожна причина впливає на величину результату, також зв'язки називаються імовірнісними.
При кореляційних зв'язках, між причиною і результатом, немає строгої відповідності, а спостерігаються відомі співвідношення. Наприклад, між виробничим стажем робітників і рівнем їх заробітної плати є відоме відповідність, в більшості випадків, чим більше стаж, тим більше середня заробітна плата. Проте є ще безліч факторів, що визначають рівень заробітної плати. Це і кваліфікація робітників, стан устаткування, на якому він працює, забезпечення робочих інструментом, якості використовуваних матеріалів. Вплив цих чинників може призвести до того, що зі збільшенням стажу, заробітна плата буде різною мірою збільшуватися, а може й знижується.
При ймовірностях або кореляційних взаємозв'язках, як правило, визначають тісноту зв'язку між фактором і узагальненим результатом.
При аналізі функціональної залежності розрізняють такі їх види:
адитивні залежності,
мультиплікативні,
комбіновані.
При адитивної формі зв'язку результат являє собою суму факторів, що визначають його величину.
Наприклад, обсяг реалізованої продукції може розглядатися наступним чином:
PП = ВП + ОН-ОК,
де РП - реалізація продукції,
ВП - випуск продукції,
ОК - залишки нереалізованої продукції на кінець періоду,
ВІН - залишки нереалізованої продукції на початок періоду.
При адитивної формі зв'язку розмір впливу фактора на узагальнюючий показник дорівнює величині зміни самого фактора щодо базисного рівня. При цьому зв'язку для факторного аналізу ніяких спеціальних прийомів використовувати не потрібно. Розмір зміни чинника це і є вплив його на характеристику.
Однак у цьому випадку важливо визначити напрямок впливу, чинники можуть перебувати як у прямій, так і у зворотному зв'язку з узагальнюючими показниками.
Якщо зв'язок пряма, то зі збільшенням фактору збільшується і узагальнюючий показник, при зворотному зв'язку узагальнюючий показник зменшиться зі збільшенням фактору.
При мультиплікативної схемою зв'язку результативний показник розглядається як твір ряду факторів співмножників. Наприклад, при аналізі використання трудових ресурсів підприємства, об'єднання обсяг продукції прийнято розглядати як результат 4-х факторів співмножників:
ВП = Ч * Д * П * W годину,
де ВП - обсяг продукції (тис. крб); Ч - середньооблікова кількість робітників; Д - середня кількість днів роботи одного робітника за період (за місяць); П - середня тривалість робочої зміни, W годину - середньогодинна вироблення (в крб).
Виявлення залежностей важливо для вибору способу розрахунку впливу факторів на зміну характеристики. При адитивної залежності зміна характеристики дорівнює зміні фактора, тому ніяких додаткових прийомів використовувати немає необхідності.
При мультиплікативної залежності вплив факторів можна визначити будь-яким з прийомів елімінування.
При комбінованій залежності вплив факторів визначають тільки способом ланцюгових підстановок.
При кореляційних або імовірнісних зв'язках використовуються прийоми кореляційного аналізу та інших економіко-математичних методів. Цей аналіз включає в себе 3 основних етапи:
Побудова кореляційної моделі.
Рішення прийнятої моделі шляхом знаходження параметрів кореляційного рівня.
Оцінка і аналіз отриманих результатів.
Таким чином, важливою умовою успішного застосування кореляційного способу є якісний попередній соціально-економічний аналіз дослідження явищ, він дозволяє виявити реальні взаємозв'язки. При використанні в аналізі парної і множинної кореляції повинні дотримуватися вимоги матричної статистики щодо величини вибірки якісної однорідності відібраної власності, інших моментів, які забезпечують представництво вибірки і т.д.

3.2 Господарські процеси та господарські операції

Функціонування будь-якого суб'єкта господарювання в принципі неможливо без здійснення основних господарських процесів і господарських операцій. Господарські процеси є ті чи інші напрямки діяльності підприємства; кожен господарський процес складається з господарських операцій.
Всі господарські операції, здійснювані підприємством, повинні в обов'язковому порядку оформлюватися документально відповідно до чинного законодавства. Документи, якими оформляється кожна господарська операція, приймаються до виконання бухгалтерією підприємства і відповідним чином відображаються в бухгалтерському обліку.
У більшості випадків до однієї угоді належить кілька господарських операцій. Це правило справедливо не тільки для постачання, але і для інших господарських процесів (виробництво, реалізація, та ін.)
Припустимо, що підприємство придбало у постачальника партію товару і розрахувався за неї шляхом переведення безготівкових грошових коштів на рахунок постачальника. У даному випадку ми маємо справу з двома господарськими операціями. Перша операція - це отримання партії товару (факт здійснення даної операції підтверджується печаткою організації-одержувача на накладній і підписом цієї накладної уповноваженою особою одержувача), і друга операція - це оплата отриманих товарно-матеріальних цінностей (факт здійснення даної операції підтверджується платіжним документом з відміткою обслуговуючого банку). Кожна операція відповідним чином відображені в бухгалтерському обліку; в даному випадку проведення по бухгалтерському обліку двох розглянутих господарських операцій підтвердить факт закриття угоди. Якщо ж оплата за отримані товарно-матеріальні цінності була проведена не повністю, то в бухгалтерському обліку буде відображена залишилася перед постачальником заборгованість.
Аналогічним чином можна виділити господарські операції в процесі реалізації. Наприклад, покупцеві був відпущений товар або готова продукція - це одна господарська операція, факт здійснення якої підтверджується накладної, підписаної представниками обох сторін і завіреної їх печатками. При виконанні на бік робіт або надання послуг факт здійснення господарської операції підтверджується актом виконаних робіт (наданих послуг). Коли від покупця надійшла оплата за отримані товарно-матеріальні цінності (виконані роботи, надані послуги), то це є друга господарська операція, яка підтверджується платіжним дорученням з відміткою банку.
На підставі вищесказаного можна зробити наступний висновок: "господарська операція - це рух активів і пасивів підприємств у процесі здійснення ними фінансово-господарської діяльності" [2, с.110]. Кожна господарська операція повинна підтверджуватися документально, і тільки після цього відображатися в бухгалтерському обліку.

Висновок

За даною курсової можна зробити наступні висновки: сферою застосування бухгалтерського обліку є окремий господарюючий суб'єкт - підприємство, організація, установа. У розпорядженні кожного підприємства є різні засоби для здійснення господарських операцій, які складаються в певні господарські процеси, а вони в свою чергу складають сутність господарської діяльності підприємства. Саме господарська діяльність підприємства є предметом бухгалтерського обліку, а кошти підприємства, господарські процеси і результати діяльності підприємства розглядаються як об'єкти бухгалтерського обліку. Традиційно господарська діяльність підприємства розглядалася складається з трьох основних господарських процесів: постачання, виробництва та продажу (реалізації). При характеристиці кожного з процесів в теорії бухгалтерського обліку вказувалося їх три основні особливості.
По-перше, що з себе представляє той чи інший процес з матеріально-речової сторони. Так, "процес постачання представляє собою сукупність операцій, які забезпечують підприємства предметами праці, необхідними для виготовлення продукції" [5, с.157]. Зауважимо, що придбання засобів праці, за В.Г. Макарову, не є процесом постачання, що було характерно для поглядів того часу, коли єдиною формою власності була державна і передача майна від одного підприємства іншому не означала зміни форми власності.
Процес виробництва являє собою сукупність операцій по виготовленню продукції. У ході виробництва відбувається з'єднання робочої сили із засобами виробництва. Для здійснення процесу виробництва матеріальних благ необхідні працю людини, предмети праці і засоби праці. У результаті отримують продукт виробництва.
Процес продажу являє собою сукупність операцій, в результаті яких продукція, вироблена підприємством, передається іншому підприємству (покупцеві). Покупець відшкодовує даному підприємству її вартість (продажну вартість). Таким чином, кожен з господарських процесів представляв собою сукупність конкретних господарських операцій, які вимагали подальшого відображення в бухгалтерському обліку.
По-друге, визначалися мети бухгалтерського обліку при відображенні кожного з процесів. Так, метою обліку процесу постачання було визначення фактичного обсягу надходження майна на підприємство і його фактичної собівартості. Метою обліку процесу виробництва було визначення фактичного обсягу виробництва і розрахунок фактичної собівартості продукції. Метою обліку процесу продажу було визначення фактичного обсягу продажу і розрахунок фактичних фінансових результатів продажу (прибутку або збитку).
По-третє, для кожного з процесів визначалися основні використовувані бухгалтерські рахунки (рахунок "Матеріали" і інші рахунки матеріальних цінностей - для обліку процесу постачання; рахунок "Основне виробництво" - для обліку процесу виробництва; рахунок "Продаж" - для обліку процесу продажу) і вказувався послідовність відображення господарських операцій на основних рахунках в кореспонденції з іншими рахунками бухгалтерського обліку.
Таким чином, теорія бухгалтерського обліку господарських процесів визначала в подальшому і методологію обліку цих процесів у конкретних галузях промисловості, задаючи мети обліку і послідовність відображення господарських операцій (складових той чи інший господарський процес) на конкретних рахунках.

Бібліографічний список

1. Ахлетова Л.А., Афсгунова Ж.Ч. Основи бухгалтерського обліку. Навчальний посібник. - Нальчик: Вид. Центр "Ельфа", 2004-С.111-154.
2. Бухгалтерський облік: Підручник / Під. ред.П.С. Безруких. - 2-е вид., Перераб. і доп.М., 2005. - С.103-137, 166-335,398-415.
3. Бухгалтерський облік в Росії в XXI столітті: Навчальний посібник / За заг. ред. Н.Л. Маренкова. - М.: Едіторіал УРСС, 2006. - 203 c.
4. Бухгалтерський облік: Підручник для вузів / Під ред. проф. Ю.А. Бабаєва - М.: Юнити-Дана, 2004. - 274 с.
5. Краснова Л.П., Шалашова М.Т., Ярцева Н.М. Бухгалтерський облік: Підручник - М. Юрист, 2004. - 168 с.
6. Р.А. Алборов "Основи бухгалтерського обліку" - М.: Видавництво "Дело та сервіс", 2004. - 214 с.
7. Теорія бухгалтерського обліку: під ред. професора Любушина Н.П. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2005. - 159 c.
8. Теорія бухгалтерського обліку: Учеб. посібник / За ред. Е.А. Музіковского - М. Юрист, 2004. - 241 с.
9. Теорія бухгалтерського обліку [Електронний ресурс] / /: [web-сайт]. <Http:www.gipp га / print. > (01.02.2006).
10. Вейс Г. Енциклопедія по бух. обліку. Електронний ресурс / Г, Вейс. - Електрон, дан. - М.: Директмедиа Паб-лішінг, 2005. - 1 електрон, диск (CD-ROM). - Www.direktmedia.ru.

Додаток

Рис.1 Об'єкти бухгалтерського обліку

Рис.2 Схема основних господарських процесів

Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Бухгалтерія | Курсова
80кб. | скачати


Схожі роботи:
Облік операцій основних господарських процесів
Облік операцій основних господарських процесів
Бухгалтерський облік на комерційному підприємстві виробничих процесів
Економіка виробничо-господарських процесів
Основи обліку господарських процесів
Принципи обліку основних господарських процесів
Бухгалтерський баланс його будова Типи змін балансу під впливом господарських операцій
Облік господарських фактів
Бухгалтерський облік в кредитних організаціях облік операцій з державними короткостроковими
© Усі права захищені
написати до нас