Відкритий міжнародний університет розвитку людини
"Україні"
Горлівський центр
Кафедра: облік і аудит
Контрольна робота
По предмету: фінансовий облік
Варіант № 4
Виконала студентка 3 - го курсу
Заочного відділення групи ЗОА-04
Левицька І. В.
Перевірила викладач:
Макаренко А. В.
ГОРЛІВКА 2006
План роботи:
1. Бухгалтерський облік в системі управління підприємством.
2. Амортизація основних засобів
3. Завдання.
Питання № 1. Бухгалтерський облік в системі управління підприємством.
У бухгалтерії підприємства - в цьому центральному ланці внутрішнього виробничого обліку і звітності акумулюються всі фактичні витрати і розподіляються по місцях їх виникнення (цехам, відділам), а також по носіях витрат (продуктам виробництва).
У бухгалтерії підприємства, як правило, декілька підрозділів, які відповідають за різні етапи обробки бухгалтерської інформації:
¯ розрахункова група, працівники якої на підставі первинного обліку праці робітників і службовців виконують всі розрахунки по заробітній платі та утримань з неї, здійснюють контроль за використанням фонду оплати праці і фонду споживання, ведуть облік розрахунків з робітниками і службовцями по відрахуваннях на соціальне страхування робітників та службовців і відрахуваннях до Пенсійного фонду;
¯ матеріальна група, працівники якої ведуть облік придбання матеріальних цінностей, розрахунків з постачальниками матеріалів, надходження і витрачання матеріалів в розрізі місць їх зберігання та використання;
¯ виробничо-калькуляційна група, працівники якої ведуть облік витрат на всі види виробництв, калькулюють фактичну собівартість продукції, що випускається і складають звітність; визначають склад витрат на незавершене виробництво;
¯ загальна група, працівники якої здійснюють облік решти операцій, ведуть Головну книгу і складають бухгалтерську звітність.
¯ На великих підприємствах виділяється фінансова група, працівники якої ведуть облік грошових коштів і розрахунків з підприємствами, організаціями та окремими особами.
Бухгалтерія представляє систематичну інформацію про роботу підприємства та окремих його підрозділів керівництву підприємства (підрозділів).
Але бухгалтерська інформація не може охопити всі сфери діяльності підприємства, для цього існують інші служби, що функціонують на даному підприємстві; взяти, наприклад, складання річного балансу. Річний баланс не дозволяє проаналізувати чинники, що вплинули на результативність, тому що прибуток або збитки видно в балансі тільки як сальдо змін власного капіталу. Тому поряд з річним балансом проводиться розрахунок прибутків і збитків /
Існують і інші недоліки інформації, що міститься у фінансовій звітності: 1) фінансова звітність відбиває тільки ті події, які можуть бути представлені в грошовому вираженні; 2) керівництво підприємства має деяку свободу вибору віддзеркалення подій по бухгалтерських рахунках. (Один з трьох методів-lifo, fifo, hifo)
У цілому бухгалтерські доументи мають вплив на прийняття рішень в діяльності підприємства.
Загальновизнано, що бухгалтерський облік на підприємстві повинен здійснюватися по певних правилах. Проблема полягає у встановленні такої сукупності правил, реалізація яких забезпечила б максимальний ефект від ведення обліку, тобто формування фінансової та управлінської інформації, її достовірність, доступність і корисність.
Теоретично можливі три підходи до встановлення правил постановки бухгалтерського обліку на підприємстві: централізований, децентралізований і змішаний.
При першому підході ведення обліку регламентується з єдиного центру. Даний варіант реалізовувався в нашій країні в умовах централізовано керованої економіки.
Другий підхід припускає індивідуалізацію правил бухгалтерського обліку для кожного господарюючого суб'єкта. Даний підхід неприйнятний в сучасних умовах господарювання, тому що введення цього підходу в практику дозволить максимально врахувати всі процедури, але утруднить діяльність підприємства із зовнішнього боку, тобто це виникнуть проблеми із зовнішніми користувачами, такими як податкова інспекція, казначейство.
Третій полхода побудований на поєднанні першого і другого підходів Світовий досвід показує, що при даному способі за централізованим регулюванням залишаються засадничі правила і принципи, що забезпечують доступність і корисність фінансової інформації, а підприємство самостійно може вводити будь-які додаткові правила ведення бухгалтерського обліку, виходячи зі своїх потреб.
Виходячи з функцій бухгалтерського обліку: контрольна функція, забезпечення збереження власності, інформаційна функція, функція зворотного зв'язку та аналітична функція; до ведення бухгалтерського обліку на підприємстві склалися такі вимоги:
1) точність ведення бухгалтерського обліку;
2) повнота ведення бухгалтерського обліку;
3) своєчасність відображення інформації, тобто відображення фактів господарської діяльності в тому періоді, коли вони відбулися, незалежно від часу надходження або виплати грошей за цими фактами;
4) несуперечність даних бухгалтерського обліку;
5) раціональність ведення бухгалтерського обліку.
Т.ч. при виконанні вимог до бухгалтерського обліку можна домогтися отримання достовірної інформації, яка ненобходіма як і для внутрішніх користувачів інформації, так і для зовнішніх.
З початку функціонування підприємства до економіки підприємства склалися наступні вимоги:
¯ Вся інформація повинна надходити своєчасно для прийняття відповідних управлінських рішень;
¯ Планування всіх результатів господарської діяльності;
¯ Виконання завдань, що стоять перед підприємством.
Виконання першої вимоги необхідно для того, щоб виявити вчасно негативні процеси, які можуть виникнути на виробництві, для своєчасного усунення їх.
Планування всіх результатів господарської діяльності підприємства припускає під собою те, що жодне підприємство не може функціонувати без планування виробництва, тому що необхідно знати приблизний обсяг випуску продукції, виходячи з цього планувати витрати (витрати виробництва) і т.д.
Виконання завдань, що стоять перед підприємством включає в себе виконання різних зобов'язань перед постачальниками, клієнтами, третіми особами.
Без виконання вишепредложенних вимог, на мій погляд, неможливе нормальне функціонування підприємства.
У вимогах бухгалтерського обліку та економіки підприємства є подібності та відмінності.
Схожість полягає в тому, що вони вимагають оперативності і точності даних.
Різниця полягає в тому, що в основі вимог бухгалтерського обліку лежить вартісна оцінка, тоді як в основі вимог економіки підприємства лежить в більшій частині натуральна оцінка, майже всі показники розраховуються в натуральних вимірниках, а потім переводяться на грошові вимірники.
Вимоги бухгалтерського обліку охоплюють лише фінансовий бік діяльності підприємства, тоді як вимоги економіки підприємства орієнтовані на виробничу сторону діяльності підприємства.
У цілому вимоги бухгалтерського обліку та економіки підприємства спрямовані на поліпшення результатів господарської діяльності підприємства.
Питання № 2. Амортизація основних засобів.
Важливим економічним важелем у системі державного регулювання амортизації в будь-якій країні є методи нарахування амортизаційних відрахувань. Під методом нарахування амортизації розуміється розподіл вартості основних фондів по роках їх служби в певному системному порядку. Існують різні методи нарахування амортизації, які можна розділити на З основні групи: методи нормального нарахування амортизації, методи прискореного нарахування амортизації і методи уповільненої нарахування амортизації.
Зазвичай перелік можливих конкретних методів обчислення амортизації регулюється державою, але кожне підприємство з переліку вибирає ті, які економічно доцільні саме для нього.
У міжнародних стандартах фінансової звітності не розглядається, але в міжнародній практиці існує наступна класифікація методів нарахування амортизації:
I. Методи амортизації, що грунтуються на кількості одиниць продукції, отриманої від використання об'єкта основних засобів - метод суми одиниць продукції (виробничий метод). Цей метод неможливо використовувати там, де відсутнє виробництво продукції.
II. Методи амортизації, що грунтуються на часі використання основних засобів:
¯ Метод рівномірної амортизації - метод прямолінійного списання (лінійний метод нарахування амортизації);
¯ Методи прискореної амортизації:
· - Метод суми числа (цифр) років (кумулятивний метод);
· - Метод зниження залишку;
· - Модифікований метод (метод залишку, який зменшується з переходом на рівномірний);
¯ Методи сповільненою амортизації:
· - Метод амортизаційного фонду;
· - Метод ануїтету.
Розглянемо докладніше дія кожного методу.
Лінійний метод нарахування амортизації - метод рівномірної або пропорційної амортизації - є практичним втіленням класичної концепції амортизації, яка враховує зв'язок між об'єктивною виробничої категорією - зносом і суб'єктивної фінансової категорією - амортизацією за формулою
n = 1 / Тe, (1)
де: n - річна норма амортизації;
Тe - нормативний термін корисної експлуатації об'єкта.
Але у формулі замість нормативного терміну корисної експлуатації об'єкта можна використовувати очікуваний термін корисної експлуатації об'єкта (Tp).
При використанні методу лінійного списання вартість об'єкта основних фондів списується рівними частинами протягом періоду експлуатації цього об'єкта. Річна сума амортизаційних відрахувань може бути розрахована двома способами.
При першому способі розрахунок здійснюється шляхом ділення вартості об'єкта, амортизація якого повинна нараховуватися, на строк його корисної експлуатації:
St = S / Tp, (2)
де: St - сума амортизації за t-рік;
Tp - термін корисної експлуатації об'єкта;
S - амортизується первинна вартість об'єкта основних фондів. При цьому річна норма амортизації може бути визначена за формулою (1).
При використанні другого способу сума річних амортизаційних відрахувань визначається множенням встановленої або розрахованої річної норми амортизації на первинну (первісну) вартість об'єкта:
St = n х S, (3).
Кумулятивний метод - при якому річна сума амортизаційних відрахувань відповідного року множиться на різницю між первинною (первісною) вартістю об'єкта і його ліквідаційною вартістю. Сума цифр років експлуатації об'єкта визначається за формулою:
Ch = (t + 1) t / 2, (4)
де Ch - Сума цифр років експлуатації об'єкта;
t - конкретний рік амортизації.
Річна норма амортизації при використанні цього методу розраховується за формулою:
n t = 2 (Те - t + 1) / [t (t +1)], (5)
де n t - річна норма амортизації в конкретний рік;
То - нормативний строк експлуатації об'єкта.
Лінійний метод теж може бути методом прискореної амортизації, коли прискорення відбувається за рахунок скорочення нормативного терміну експлуатації. Цей метод застосовується в країнах, де держава проводить амортизаційну політику через регулювання експлуатації основних способів.
З огляду на недоліки даного методу, більшість країн відмовилися від його застосування (у той час, коли більшість країн відмовилося від використання методу, наша країна почала його використовувати, причому використання продовжується до цих пір), а на зміну йому прийшов метод зниження залишку, різновидом якого є метод 2-кратне зменшення вартості, який більше відповідає інтересам виробництва і вимогам прискореної амортизації (за перші 5 років амортизується 67% вартості основних засобів), за яким норма амортизації розраховується за формулою:
n t = 2 х (1 - 2 х 1/Тe) t-1 х 1 / Тe. (6)
Таким чином, метод зниження залишку передбачає визначення суми амортизаційних відрахувань множенням балансової вартості об'єкта основних фондів на початок звітного періоду на постійну норму амортизації. Ця норма може бути розрахована за формулою:
(7)
де L - ліквідаційна вартість об'єкта;
n а - постійна норма амортизації;
Тp - кількість років корисної експлуатації об'єкту.
Різновидом методу зниження залишку є метод подвоєного залишку, при якому подвоєну ставку амортизаційних відрахувань, розраховану методом прямолінійного списання, використовують як норму амортизації. Для визначення річної суми амортизаційних відрахувань норму амортизації слід помножити на балансову вартість об'єкта на початок звітного року:
А = 2 х n х Sb, (8)
де Sb - балансова вартість об'єкта на початок звітного року.
Причому розрахунок n здійснюється за формулою (1).
Особливої уваги заслуговує модифікований метод прискореної амортизації, який застосовується в США з 1986 р. Цей метод найбільш повно врахував інтереси виробництва та бюджету. По-перше, державою встановлено терміни експлуатації основних засобів, тобто за певний час амортизується 30% їх первинної вартості. По-друге, річні норми амортизаційних відрахувань згладжені порівняно з іншими методами прискореної амортизації, що балансує надходження до бюджету. Це досягнуто за рахунок збільшення терміну амортизації до 11 календарних років і норм амортизаційних відрахувань останніх років. У перший рік нарахування амортизації починається з другого півріччя за формулою (9) з коефіцієнтом 0,5:
А = 2 х 1 / Тe х (S1 - Sa), (9);
де А - сума амортизації, яка нараховується в податковому періоді t;
Sа - сума накопиченої амортизації до податкового періоду t;
S1 - первинна вартість основних засобів.
До 7 року розрахунок здійснюється за наведеною формулою, а далі недоамортизированная частину вартості розподіляється пропорційно між рештою періодами. Враховуючи цей досить специфічний момент, річні норми розраховані централізовано, і основні способи розподілені на 8 груп з визначенням терміну експлуатації (див. таблицю 3).
Метод амортизаційного фонду передбачає одночасно з нарахуванням амортизації вкладення рівної суми в цінні папери або депонування на окремому (особливому) рахунку. Отримані відсотки по цих інвестиціях також зараховуються в амортизаційний фонд. Таким чином, амортизаційний фонд складається з двох джерел:
- Амортизаційних відрахувань;
- Відсотків від інвестицій та вкладів.
Величина амортизаційних відрахувань розраховується так, щоб до кінця терміну використання основних фондів амортизаційний фонд був рівним їх первинної вартості (за вирахуванням ліквідаційної вартості).
Річна сума амортизаційних відрахувань розрахується за формулою:
А = (S - L) / Ма, (10)
де А - амортизаційні відрахування;
Ма - майбутня вартість ануїтету.
При використанні методу ануїтету розрахунок річної суми амортизаційних відрахувань здійснюється за формулою:
А = (S - Lо) / Е, (11)
де Lо - справжня оцінка очікуваної ліквідаційної вартості;
Е - справжня вартість одиниці ануїтету.
Метод амортизації, який грунтується на кількості одиниць діяльності (продукції), отриманих від використання об'єкта основних засобів, - метод суми одиниць продукції (виробничий метод) передбачає розрахунок норми амортизації на одиницю діяльності (послуг) за формулою:
n = (S - L) / О, (12)
де: О - розрахунковий обсяг діяльності.
При застосуванні податкового методу нарахування амортизації за фіксованими ставками передбачає тільки нарахування амортизації на повне відновлення у зв'язку з фізичним зносом. При цьому відповідно до підпункту 8.6.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22 травня 1997 р. № 283/97-ВР (зі змінами та доповненнями) норми встановлюються на балансову вартість на початок кварталу у відсотках за групами в розрахунку на податковий квартал в такому розмірі:
"Україні"
Горлівський центр
Кафедра: облік і аудит
Контрольна робота
По предмету: фінансовий облік
Варіант № 4
Виконала студентка 3 - го курсу
Заочного відділення групи ЗОА-04
Левицька І. В.
Перевірила викладач:
Макаренко А. В.
ГОРЛІВКА 2006
План роботи:
1. Бухгалтерський облік в системі управління підприємством.
2. Амортизація основних засобів
3. Завдання.
Питання № 1. Бухгалтерський облік в системі управління підприємством.
У бухгалтерії підприємства - в цьому центральному ланці внутрішнього виробничого обліку і звітності акумулюються всі фактичні витрати і розподіляються по місцях їх виникнення (цехам, відділам), а також по носіях витрат (продуктам виробництва).
У бухгалтерії підприємства, як правило, декілька підрозділів, які відповідають за різні етапи обробки бухгалтерської інформації:
¯ розрахункова група, працівники якої на підставі первинного обліку праці робітників і службовців виконують всі розрахунки по заробітній платі та утримань з неї, здійснюють контроль за використанням фонду оплати праці і фонду споживання, ведуть облік розрахунків з робітниками і службовцями по відрахуваннях на соціальне страхування робітників та службовців і відрахуваннях до Пенсійного фонду;
¯ матеріальна група, працівники якої ведуть облік придбання матеріальних цінностей, розрахунків з постачальниками матеріалів, надходження і витрачання матеріалів в розрізі місць їх зберігання та використання;
¯ виробничо-калькуляційна група, працівники якої ведуть облік витрат на всі види виробництв, калькулюють фактичну собівартість продукції, що випускається і складають звітність; визначають склад витрат на незавершене виробництво;
¯ загальна група, працівники якої здійснюють облік решти операцій, ведуть Головну книгу і складають бухгалтерську звітність.
¯ На великих підприємствах виділяється фінансова група, працівники якої ведуть облік грошових коштів і розрахунків з підприємствами, організаціями та окремими особами.
Бухгалтерія представляє систематичну інформацію про роботу підприємства та окремих його підрозділів керівництву підприємства (підрозділів).
Але бухгалтерська інформація не може охопити всі сфери діяльності підприємства, для цього існують інші служби, що функціонують на даному підприємстві; взяти, наприклад, складання річного балансу. Річний баланс не дозволяє проаналізувати чинники, що вплинули на результативність, тому що прибуток або збитки видно в балансі тільки як сальдо змін власного капіталу. Тому поряд з річним балансом проводиться розрахунок прибутків і збитків /
Існують і інші недоліки інформації, що міститься у фінансовій звітності: 1) фінансова звітність відбиває тільки ті події, які можуть бути представлені в грошовому вираженні; 2) керівництво підприємства має деяку свободу вибору віддзеркалення подій по бухгалтерських рахунках. (Один з трьох методів-lifo, fifo, hifo)
У цілому бухгалтерські доументи мають вплив на прийняття рішень в діяльності підприємства.
Загальновизнано, що бухгалтерський облік на підприємстві повинен здійснюватися по певних правилах. Проблема полягає у встановленні такої сукупності правил, реалізація яких забезпечила б максимальний ефект від ведення обліку, тобто формування фінансової та управлінської інформації, її достовірність, доступність і корисність.
Теоретично можливі три підходи до встановлення правил постановки бухгалтерського обліку на підприємстві: централізований, децентралізований і змішаний.
При першому підході ведення обліку регламентується з єдиного центру. Даний варіант реалізовувався в нашій країні в умовах централізовано керованої економіки.
Другий підхід припускає індивідуалізацію правил бухгалтерського обліку для кожного господарюючого суб'єкта. Даний підхід неприйнятний в сучасних умовах господарювання, тому що введення цього підходу в практику дозволить максимально врахувати всі процедури, але утруднить діяльність підприємства із зовнішнього боку, тобто це виникнуть проблеми із зовнішніми користувачами, такими як податкова інспекція, казначейство.
Третій полхода побудований на поєднанні першого і другого підходів Світовий досвід показує, що при даному способі за централізованим регулюванням залишаються засадничі правила і принципи, що забезпечують доступність і корисність фінансової інформації, а підприємство самостійно може вводити будь-які додаткові правила ведення бухгалтерського обліку, виходячи зі своїх потреб.
Виходячи з функцій бухгалтерського обліку: контрольна функція, забезпечення збереження власності, інформаційна функція, функція зворотного зв'язку та аналітична функція; до ведення бухгалтерського обліку на підприємстві склалися такі вимоги:
1) точність ведення бухгалтерського обліку;
2) повнота ведення бухгалтерського обліку;
3) своєчасність відображення інформації, тобто відображення фактів господарської діяльності в тому періоді, коли вони відбулися, незалежно від часу надходження або виплати грошей за цими фактами;
4) несуперечність даних бухгалтерського обліку;
5) раціональність ведення бухгалтерського обліку.
Т.ч. при виконанні вимог до бухгалтерського обліку можна домогтися отримання достовірної інформації, яка ненобходіма як і для внутрішніх користувачів інформації, так і для зовнішніх.
З початку функціонування підприємства до економіки підприємства склалися наступні вимоги:
¯ Вся інформація повинна надходити своєчасно для прийняття відповідних управлінських рішень;
¯ Планування всіх результатів господарської діяльності;
¯ Виконання завдань, що стоять перед підприємством.
Виконання першої вимоги необхідно для того, щоб виявити вчасно негативні процеси, які можуть виникнути на виробництві, для своєчасного усунення їх.
Планування всіх результатів господарської діяльності підприємства припускає під собою те, що жодне підприємство не може функціонувати без планування виробництва, тому що необхідно знати приблизний обсяг випуску продукції, виходячи з цього планувати витрати (витрати виробництва) і т.д.
Виконання завдань, що стоять перед підприємством включає в себе виконання різних зобов'язань перед постачальниками, клієнтами, третіми особами.
Без виконання вишепредложенних вимог, на мій погляд, неможливе нормальне функціонування підприємства.
У вимогах бухгалтерського обліку та економіки підприємства є подібності та відмінності.
Схожість полягає в тому, що вони вимагають оперативності і точності даних.
Різниця полягає в тому, що в основі вимог бухгалтерського обліку лежить вартісна оцінка, тоді як в основі вимог економіки підприємства лежить в більшій частині натуральна оцінка, майже всі показники розраховуються в натуральних вимірниках, а потім переводяться на грошові вимірники.
Вимоги бухгалтерського обліку охоплюють лише фінансовий бік діяльності підприємства, тоді як вимоги економіки підприємства орієнтовані на виробничу сторону діяльності підприємства.
У цілому вимоги бухгалтерського обліку та економіки підприємства спрямовані на поліпшення результатів господарської діяльності підприємства.
Питання № 2. Амортизація основних засобів.
Важливим економічним важелем у системі державного регулювання амортизації в будь-якій країні є методи нарахування амортизаційних відрахувань. Під методом нарахування амортизації розуміється розподіл вартості основних фондів по роках їх служби в певному системному порядку. Існують різні методи нарахування амортизації, які можна розділити на З основні групи: методи нормального нарахування амортизації, методи прискореного нарахування амортизації і методи уповільненої нарахування амортизації.
Зазвичай перелік можливих конкретних методів обчислення амортизації регулюється державою, але кожне підприємство з переліку вибирає ті, які економічно доцільні саме для нього.
У міжнародних стандартах фінансової звітності не розглядається, але в міжнародній практиці існує наступна класифікація методів нарахування амортизації:
I. Методи амортизації, що грунтуються на кількості одиниць продукції, отриманої від використання об'єкта основних засобів - метод суми одиниць продукції (виробничий метод). Цей метод неможливо використовувати там, де відсутнє виробництво продукції.
II. Методи амортизації, що грунтуються на часі використання основних засобів:
¯ Метод рівномірної амортизації - метод прямолінійного списання (лінійний метод нарахування амортизації);
¯ Методи прискореної амортизації:
· - Метод суми числа (цифр) років (кумулятивний метод);
· - Метод зниження залишку;
· - Модифікований метод (метод залишку, який зменшується з переходом на рівномірний);
¯ Методи сповільненою амортизації:
· - Метод амортизаційного фонду;
· - Метод ануїтету.
Розглянемо докладніше дія кожного методу.
Лінійний метод нарахування амортизації - метод рівномірної або пропорційної амортизації - є практичним втіленням класичної концепції амортизації, яка враховує зв'язок між об'єктивною виробничої категорією - зносом і суб'єктивної фінансової категорією - амортизацією за формулою
n = 1 / Тe, (1)
де: n - річна норма амортизації;
Тe - нормативний термін корисної експлуатації об'єкта.
Але у формулі замість нормативного терміну корисної експлуатації об'єкта можна використовувати очікуваний термін корисної експлуатації об'єкта (Tp).
При використанні методу лінійного списання вартість об'єкта основних фондів списується рівними частинами протягом періоду експлуатації цього об'єкта. Річна сума амортизаційних відрахувань може бути розрахована двома способами.
При першому способі розрахунок здійснюється шляхом ділення вартості об'єкта, амортизація якого повинна нараховуватися, на строк його корисної експлуатації:
St = S / Tp, (2)
де: St - сума амортизації за t-рік;
Tp - термін корисної експлуатації об'єкта;
S - амортизується первинна вартість об'єкта основних фондів. При цьому річна норма амортизації може бути визначена за формулою (1).
При використанні другого способу сума річних амортизаційних відрахувань визначається множенням встановленої або розрахованої річної норми амортизації на первинну (первісну) вартість об'єкта:
St = n х S, (3).
Кумулятивний метод - при якому річна сума амортизаційних відрахувань відповідного року множиться на різницю між первинною (первісною) вартістю об'єкта і його ліквідаційною вартістю. Сума цифр років експлуатації об'єкта визначається за формулою:
Ch = (t + 1) t / 2, (4)
де Ch - Сума цифр років експлуатації об'єкта;
t - конкретний рік амортизації.
Річна норма амортизації при використанні цього методу розраховується за формулою:
n t = 2 (Те - t + 1) / [t (t +1)], (5)
де n t - річна норма амортизації в конкретний рік;
То - нормативний строк експлуатації об'єкта.
Лінійний метод теж може бути методом прискореної амортизації, коли прискорення відбувається за рахунок скорочення нормативного терміну експлуатації. Цей метод застосовується в країнах, де держава проводить амортизаційну політику через регулювання експлуатації основних способів.
З огляду на недоліки даного методу, більшість країн відмовилися від його застосування (у той час, коли більшість країн відмовилося від використання методу, наша країна почала його використовувати, причому використання продовжується до цих пір), а на зміну йому прийшов метод зниження залишку, різновидом якого є метод 2-кратне зменшення вартості, який більше відповідає інтересам виробництва і вимогам прискореної амортизації (за перші 5 років амортизується 67% вартості основних засобів), за яким норма амортизації розраховується за формулою:
n t = 2 х (1 - 2 х 1/Тe) t-1 х 1 / Тe. (6)
Таким чином, метод зниження залишку передбачає визначення суми амортизаційних відрахувань множенням балансової вартості об'єкта основних фондів на початок звітного періоду на постійну норму амортизації. Ця норма може бути розрахована за формулою:
(7)
де L - ліквідаційна вартість об'єкта;
n а - постійна норма амортизації;
Тp - кількість років корисної експлуатації об'єкту.
Різновидом методу зниження залишку є метод подвоєного залишку, при якому подвоєну ставку амортизаційних відрахувань, розраховану методом прямолінійного списання, використовують як норму амортизації. Для визначення річної суми амортизаційних відрахувань норму амортизації слід помножити на балансову вартість об'єкта на початок звітного року:
А = 2 х n х Sb, (8)
де Sb - балансова вартість об'єкта на початок звітного року.
Причому розрахунок n здійснюється за формулою (1).
Особливої уваги заслуговує модифікований метод прискореної амортизації, який застосовується в США з 1986 р. Цей метод найбільш повно врахував інтереси виробництва та бюджету. По-перше, державою встановлено терміни експлуатації основних засобів, тобто за певний час амортизується 30% їх первинної вартості. По-друге, річні норми амортизаційних відрахувань згладжені порівняно з іншими методами прискореної амортизації, що балансує надходження до бюджету. Це досягнуто за рахунок збільшення терміну амортизації до 11 календарних років і норм амортизаційних відрахувань останніх років. У перший рік нарахування амортизації починається з другого півріччя за формулою (9) з коефіцієнтом 0,5:
А = 2 х 1 / Тe х (S1 - Sa), (9);
де А - сума амортизації, яка нараховується в податковому періоді t;
Sа - сума накопиченої амортизації до податкового періоду t;
S1 - первинна вартість основних засобів.
До 7 року розрахунок здійснюється за наведеною формулою, а далі недоамортизированная частину вартості розподіляється пропорційно між рештою періодами. Враховуючи цей досить специфічний момент, річні норми розраховані централізовано, і основні способи розподілені на 8 груп з визначенням терміну експлуатації (див. таблицю 3).
Метод амортизаційного фонду передбачає одночасно з нарахуванням амортизації вкладення рівної суми в цінні папери або депонування на окремому (особливому) рахунку. Отримані відсотки по цих інвестиціях також зараховуються в амортизаційний фонд. Таким чином, амортизаційний фонд складається з двох джерел:
- Амортизаційних відрахувань;
- Відсотків від інвестицій та вкладів.
Величина амортизаційних відрахувань розраховується так, щоб до кінця терміну використання основних фондів амортизаційний фонд був рівним їх первинної вартості (за вирахуванням ліквідаційної вартості).
Річна сума амортизаційних відрахувань розрахується за формулою:
А = (S - L) / Ма, (10)
де А - амортизаційні відрахування;
Ма - майбутня вартість ануїтету.
При використанні методу ануїтету розрахунок річної суми амортизаційних відрахувань здійснюється за формулою:
А = (S - Lо) / Е, (11)
де Lо - справжня оцінка очікуваної ліквідаційної вартості;
Е - справжня вартість одиниці ануїтету.
Метод амортизації, який грунтується на кількості одиниць діяльності (продукції), отриманих від використання об'єкта основних засобів, - метод суми одиниць продукції (виробничий метод) передбачає розрахунок норми амортизації на одиницю діяльності (послуг) за формулою:
n = (S - L) / О, (12)
де: О - розрахунковий обсяг діяльності.
При застосуванні податкового методу нарахування амортизації за фіксованими ставками передбачає тільки нарахування амортизації на повне відновлення у зв'язку з фізичним зносом. При цьому відповідно до підпункту 8.6.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22 травня 1997 р. № 283/97-ВР (зі змінами та доповненнями) норми встановлюються на балансову вартість на початок кварталу у відсотках за групами в розрахунку на податковий квартал в такому розмірі:
1. Група 1 - 2%;
2. Група 2 - 10%;
3. Група 3 - 6%;
4. Група 4 - 15%.
Балансову вартість (фактично видозмінену залишкову) згідно з підпунктом 8.3.2 Закону розраховують за формулою:
Б (а) = Б (а-1) + П (а-1) - В (а-1) - А (а-1), (13)
де Б (а) - балансова вартість групи (окремого об'єкта 1-ої групи) на початок звітного періоду;
Б (а-1) - балансова вартість групи (окремого об'єкта 1-ої групи) на початок періоду, що передував звітному;
П (а-1) - сума витрат, понесених на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкцій, модернізацій та інших поліпшень основних фондів протягом періоду, що передував звітному;
В (а-1) - сума виведених з експлуатації основних фондів (окремого об'єкта 1-ої групи) протягом періоду, що передував звітному;
А (а-1) - сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у періоді, що передував звітному.
При визначенні терміну служби основних засобів 2 - 4 груп у розрахунку рекомендується зробити припущення про те, що основні кошти цих груп амортизуються до тих пір, поки їх балансова вартість не досягне рівня 1 гривні. Після прийняття такого припущення розрахунок здійснюється за формулою:
St = S1 х (1-n) t-1, (14)
де St - залишкова вартість основних засобів;
t - номер податкового періоду;
S1 - первинна вартість основних засобів;
n - норма амортизації в розрахунку на квартал.
При використанні способу поквартального нарахування амортизації від залишкової вартості формула розрахунку застосовується інша, практично виключає вплив розміру вартості:
Оt = О (t-1) - n х О (t-1), (15)
де Оt - залишкова вартість основних фондів на кінець звітного кварталу у% до первинної (початкової) вартості;
О (t-1) - залишкова вартість основних фондів на початок попереднього звітного кварталу у% до первинної (початкової) вартості;
n - квартальна норма амортизації згідно із законодавством.
¯ Амортизація об'єкта основних засобів нараховується щомісячно, виходячи з терміну корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому об'єкт основних засобів став придатним для корисного використання, і припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття об'єкта основних засобів.
¯ Строк корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів переглядається у разі зміни очікуваних економічних вигод від його використання. Амортизація об'єкта основних засобів нараховується щомісячно, виходячи з нового строку корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання.
Суму нарахованої амортизації всі підприємства відображають збільшенням суми витрат підприємства і зносу необоротних активів:
Завдання.
Первинна вартість пріобтетенного в грудні 2000 р. верстата склала 80 000 грн, термін його корисної експлуатації - 5 років. Очікується, що ліквідаційна вартість верстата складе 5 000 грн. Розрахувати щорічну суму амортизації методом передбаченим Законом України «Про прибуток» (верстат належить до другої групи основних фондів). Розрахунок зробити за перші 2 роки.
Рішення:
Для вирішення, згідно Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22 травня 1997 р. № 283/97-ВР використовуємо податковий метод розрахунку амортизації.
Оскільки верстат відноситься до 2-ої групи основних фондів, то відсоток зносу становить - 10%
А розрахунок амортизації проводиться за формулою:
St = S1 * (1-n) t - 1,
де St - залишкова вартість основних засобів;
t - номер податкового періоду;
S1 - первинна вартість основних засобів;
n - норма амортизації в розрахунку на квартал.
Для нашої задачі St = 5000 грн, S 1 = 80 000 грн, n = 10%, t = 2.
Період 2 років становить 8 кварталів, отже розрахунок амортизації здійснимо за 8 кварталів.
1 квартал St = 80 000 * (1-0,1) 1-1 = 80000
2 квартал St = 80 000 * (1-0,1) 2-1 = 72000
3 квартал St = 80 000 * (1-0,1) 3-1 = 64 800
4 квартал St = 80 000 * (1-0,1) 1-4 = 58 320
5 квартал St = 80 000 * (1-0,1) 1-5 = 52 488
6 квартал St = 80 000 * (1-0,1) 1-6 = 47 239,2
7 квартал St = 80 000 * (1-0,1) 1-7 = 42 515,3
8 квартал St = 80 000 * (1-0,1) 1-8 = 38 263,8
Складемо таблицю розрахунку амортизації податковим методом
Таким чином ми бачимо що за 2 роки амортизація складе:
S t = 80 000 - 38 263,8 = 41 736,2 грн
Список використаної літератури:
1. П (с) БО 7. «Основні засоби», затверджене наказом Міністерства фінансів України № 92 від 27,02,2001
2. Інфодиск Н. Горицька. Методичний посібник.
3. Завгородній В.П., Бухгалтерський облік в Україні (С использ. Нац.стандартов): навчальний посібник для студентів вузов.-К.: А. С. К., 2001 - (Економіка. Фінанси. Право)
4. Завгородній В.П., Бухгалтерський облік в Україні, навчально-практичний посібник, - К.: А.С.К., 1999 - (Економіка. Фінанси. Право)
5. Н.І. Попова, Теорія бухгалтерського обліку. Навчальний посібник.-Донецьк: КІТІС, ДонДУ, 1998
6. Сердюк В.М. , Бухгалтерський облік. навчально-практичне посібник.-Донецьк: Донг, 2000
2. Група 2 - 10%;
3. Група 3 - 6%;
4. Група 4 - 15%.
Балансову вартість (фактично видозмінену залишкову) згідно з підпунктом 8.3.2 Закону розраховують за формулою:
Б (а) = Б (а-1) + П (а-1) - В (а-1) - А (а-1), (13)
де Б (а) - балансова вартість групи (окремого об'єкта 1-ої групи) на початок звітного періоду;
Б (а-1) - балансова вартість групи (окремого об'єкта 1-ої групи) на початок періоду, що передував звітному;
П (а-1) - сума витрат, понесених на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкцій, модернізацій та інших поліпшень основних фондів протягом періоду, що передував звітному;
В (а-1) - сума виведених з експлуатації основних фондів (окремого об'єкта 1-ої групи) протягом періоду, що передував звітному;
А (а-1) - сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у періоді, що передував звітному.
При визначенні терміну служби основних засобів 2 - 4 груп у розрахунку рекомендується зробити припущення про те, що основні кошти цих груп амортизуються до тих пір, поки їх балансова вартість не досягне рівня 1 гривні. Після прийняття такого припущення розрахунок здійснюється за формулою:
St = S1 х (1-n) t-1, (14)
де St - залишкова вартість основних засобів;
t - номер податкового періоду;
S1 - первинна вартість основних засобів;
n - норма амортизації в розрахунку на квартал.
При використанні способу поквартального нарахування амортизації від залишкової вартості формула розрахунку застосовується інша, практично виключає вплив розміру вартості:
Оt = О (t-1) - n х О (t-1), (15)
де Оt - залишкова вартість основних фондів на кінець звітного кварталу у% до первинної (початкової) вартості;
О (t-1) - залишкова вартість основних фондів на початок попереднього звітного кварталу у% до первинної (початкової) вартості;
n - квартальна норма амортизації згідно із законодавством.
¯ Амортизація об'єкта основних засобів нараховується щомісячно, виходячи з терміну корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому об'єкт основних засобів став придатним для корисного використання, і припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття об'єкта основних засобів.
¯ Строк корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів переглядається у разі зміни очікуваних економічних вигод від його використання. Амортизація об'єкта основних засобів нараховується щомісячно, виходячи з нового строку корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання.
Суму нарахованої амортизації всі підприємства відображають збільшенням суми витрат підприємства і зносу необоротних активів:
Завдання.
Первинна вартість пріобтетенного в грудні 2000 р. верстата склала 80 000 грн, термін його корисної експлуатації - 5 років. Очікується, що ліквідаційна вартість верстата складе 5 000 грн. Розрахувати щорічну суму амортизації методом передбаченим Законом України «Про прибуток» (верстат належить до другої групи основних фондів). Розрахунок зробити за перші 2 роки.
Рішення:
Для вирішення, згідно Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22 травня 1997 р. № 283/97-ВР використовуємо податковий метод розрахунку амортизації.
Оскільки верстат відноситься до 2-ої групи основних фондів, то відсоток зносу становить - 10%
А розрахунок амортизації проводиться за формулою:
St = S1 * (1-n) t - 1,
де St - залишкова вартість основних засобів;
t - номер податкового періоду;
S1 - первинна вартість основних засобів;
n - норма амортизації в розрахунку на квартал.
Для нашої задачі St = 5000 грн, S 1 = 80 000 грн, n = 10%, t = 2.
Період 2 років становить 8 кварталів, отже розрахунок амортизації здійснимо за 8 кварталів.
1 квартал St = 80 000 * (1-0,1) 1-1 = 80000
2 квартал St = 80 000 * (1-0,1) 2-1 = 72000
3 квартал St = 80 000 * (1-0,1) 3-1 = 64 800
4 квартал St = 80 000 * (1-0,1) 1-4 = 58 320
5 квартал St = 80 000 * (1-0,1) 1-5 = 52 488
6 квартал St = 80 000 * (1-0,1) 1-6 = 47 239,2
7 квартал St = 80 000 * (1-0,1) 1-7 = 42 515,3
8 квартал St = 80 000 * (1-0,1) 1-8 = 38 263,8
Складемо таблицю розрахунку амортизації податковим методом
| Період нарахування амортизації | Первісна вартість нга початок звітного періоду, (S1) | Норма амортітзаціі, яка повинна нараховуватися за звітний квартал%, n | Номер податкового періоду, t | Залишкова вартість на кінець звітного періоду (St) |
| 1 квартал | 0 | 80 000 | ||
| 2 квартал | 80 000 | 10 | 1 | 72 000 |
| 3 квартал | 72 000 | 9 | 2 | 64 800 |
| 4 квартал | 64 800 | 8,1 | 3 | 58 320 |
| 5 квартал | 58 320 | 6,56 | 4 | 52 488 |
| 6 квартал | 52 552 | 5,91 | 5 | 47 239,2 |
| 7 квартал | 47 240 | 5,34 | 6 | 42 515,3 |
| 8 квартал | 42 512 | 4,78 | 7 | 38 263,8 |
S t = 80 000 - 38 263,8 = 41 736,2 грн
Список використаної літератури:
1. П (с) БО 7. «Основні засоби», затверджене наказом Міністерства фінансів України № 92 від 27,02,2001
2. Інфодиск Н. Горицька. Методичний посібник.
3. Завгородній В.П., Бухгалтерський облік в Україні (С использ. Нац.стандартов): навчальний посібник для студентів вузов.-К.: А. С. К., 2001 - (Економіка. Фінанси. Право)
4. Завгородній В.П., Бухгалтерський облік в Україні, навчально-практичний посібник, - К.: А.С.К., 1999 - (Економіка. Фінанси. Право)
5. Н.І. Попова, Теорія бухгалтерського обліку. Навчальний посібник.-Донецьк: КІТІС, ДонДУ, 1998
6. Сердюк В.М. , Бухгалтерський облік. навчально-практичне посібник.-Донецьк: Донг, 2000