Бухгалтерський облік в зарубіжних країнах

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Башкирська академія державної служби та управління при Президентові республіки Башкортостан
Відділення професійної перепідготовки
"Оцінка вартості підприємства (бізнесу)"
Курсова робота з предмету "Бухгалтерський облік і аудит"
На тему: "Бухгалтерський облік в зарубіжних країнах"
Виконав:
Абубакірова М.М.
Перевірив:
ст. пр. кафедри
"Бухгалтерський облік
і аудит "УГНТУ
Кірєєва О.А.
Уфа - 2002
План
Введення.
Глава 1. Загальна характеристика бухгалтерського обліку в зарубіжних країнах.
1.1. Фінансовий і управлінський облік.
1.2. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку.
Глава 2. Національні сиситеми бухгалтерського обліку.
2.1. Види національні сиситему бухгалтерського обліку.
2.2. Французький план рахунків.
Висновок.
Бібліографія.
Додаток.
Введення
В даний час особливе значення набуває вивчення і аналіз міжнародної системи бухгалтерського обліку, стандартів, рекомендацій та положень міжурядових, професійних і профспілкових організацій світу.
Серед причин, що зумовили вивчення порівняльної фінансової звітності, можна виділити наступні. По-перше, історичний аспект. Є ряд країн, які зробили вагомий внесок у розвиток бухгалтерського обліку. Так, в ХIУ-ХУ ст. лідерами в цій галузі були італійські міста-держави, що розповсюдили "італійський метод подвійної бухгалтерії" спочатку на решту Європи, а потім і на весь світ. Починаючи з ХIХ ст. на розвиток теорії і практики бухгалтерського обліку значний вплив робить Великобританія, особливо Англія і Шотландія. У наш час все більшу роль в області обліку відіграють США.
Друга причина вивчення порівняльної фінансової звітності зумовлена ​​процесами інтеграції, освіти всесвітнього господарства. Для сучасного рівня економічної інтеграції характерна інтернаціоналізація економічного життя, насамперед у сфері виробництва. Значне збільшення міжнародної торгівлі після Другої світової війни викликало розвиток транснаціональних корпорацій, які відіграли головну роль у поширенні технології бухгалтерського обліку з однієї країни в іншу. Інтернаціоналізація бізнесу призвела до того, що багато питань обліку стали розглядатися в міжнародному аспекті.
Безсумнівно, досить значущим чинником необхідності вивчення порівняльної фінансової звітності подаються ті можливості вдосконалення тієї або іншої системи бухгалтерського обліку, які дають зіставлення облікових систем. Ще зовсім недавно спостерігалася тенденція до вивчення проблем бухгалтерського обліку тільки в національних рамках, і приділялося невиправдано мале значення практиці інших країн, тим самим як би ігнорувався той факт, що ряд бухгалтерських методів і прийомів запропонованих, але не практикувалися в даній країні, часто використовувався в інший.
Таким чином, вивчення систем бухгалтерського обліку та звітності зарубіжних країн зумовлює необхідність переосмислення критеріїв формування облікової та звітної інформації, більш чіткого визначення елементів фінансової звітності, порядку їх визнання та оцінки, а також встановлення взаємозв'язку між елементами фінансової звітності.
В економічній літературі проблемі більшої забезпеченості користувачів надійної і своєчасної фінансової інформацією приділено надзвичайно багато уваги. Про це свідчать наукові праці як отечестчвенних, так і зарубіжних вчених [1].
Метою курсової роботи є узагальнення принципів бухгалтерської звітності в різних національних системах.
У процесі роботи були використані різні методи дослідження: узагальнення, порівняльного аналізу, систематизації, прийоми логічної ув'язки даних.
Курсова робота складається з трьох розділів. У першому розділі розглядається поняття бухгалтерського обліку та звітності в зарубіжних країнах. У другому розділі наведені основні вимоги до складання звітності. У третьому розділі дано аналіз національних систем бухгалтерського обліку, і більш докладно розглянуто французький план рахунків як найбільш близький до російського.


Глава 1. Загальне уявлення про бухгалтерський облік в зарубіжних країнах
1.1. Фінансовий та управлінський облік
Облік фінансових результатів діяльності фірми, їх аналіз та прийняття управлінських рішень тактичного і стратегічного характеру займають центральне положення в регульованій ринковій економіці.
На рубежі XIX - XX ст система бухгалтерського обліку розділилася на дві відносно самостійні підсистеми: фінансову і виробничу, виробничий облік пізніше розвинувся в управлінський.
У фінансовому обліку формується інформація про витрати (в цілому по організації) і доходи організації, про стан дебіторської та кредиторської заборгованості, стан фондів (капіталу), фінансові результати, майно і т.п.
В управлінському обліку формується внутрішня інформація підприємства про витрати виробництва. Витрати виробництва при цьому враховуються за видами, статтями витрат, місцями їх виникнення, тобто по структурних підрозділах, а також за центрами відповідальності (хто відповідає за відповідні витрати).
Найбільш загальна класифікація відмінностей між фінансовим і управлінським обліком може бути сформульована наступним чином. Вона включає деякі відмінності за такими критеріями (див. Додаток, табл. 1) [2].
За кордоном основою визначення фінансового результату є використання методу "витрати-випуск", рекомендованого до використання нормами Міжнародного комітету з бухгалтерських стандартів та Четвертої Директиви Європейського економічного Співтовариства у 1978 р.
Основою цього є визначення фінансового результату порівнянням витрат з випуском у фінансовій бухгалтерії, витрати враховуються лише за елементами, що дозволяє визначати в бухгалтерському обліку новостворену вартість і фінансовий результат.
Загальний фінансовий результат встановлюється двома варіантами, що забезпечують збереження особливостей французької і англо-саксонської систем бухгалтерського обліку [3]. У французькому варіанті загальний результат роботи підприємства визначається шляхом підсумовування експлуатаційного, фінансового та надзвичайного результатів.
Фінансова бухгалтерія призначена для визначення фінансового становища фірми по зонах (ризику, постійної уваги, нормальної роботи, розширення) в залежності від питомої ваги власних джерел балансу і швидкості оборотності оборотних коштів, фінансових результатів за період та рівня ліквідності засобів та джерел фірми. Вона є обов'язковою і регламентується державою. Обов'язковість ведення фінансової бухгалтерії в країнах Східної Європи виникають при перевищенні наступних трьох показників: чисельність персоналу - 50 осіб, підсумок балансу - 1 млн. ЕКЮ, річний обсяг реалізації - 2 млн. ЕКЮ. Спрощений варіант використовуємо фірмами, які на дату складання балансу не перевищують двох з трьох цих лімітів.
По кожному з видів діяльності провадиться порівняння витрат з випуском продукції (реалізації) та визначення фінансового результату. У англосаксонському варіанті фінансовий результат визначається за функціями підприємства: виробництво, реалізація та адміністрування.
В управлінській бухгалтерії фінансовий результат визначається по виробах і на цій основі потім по внутрішнім і зовнішнім сегментами діяльності.
Управлінська бухгалтерія використовується для визначення фінансового результату по виробах, центрам відповідальності, нових технологічних рішеннях, зонам реалізації всередині країни і за її межами, каналах реалізації, категоріям покупців, групам населення та інших позиціях, за якими приймаються тактичні та стратегічні рішення. Управлінська бухгалтерія використовується середніми і великими фірмами.
Сегментом діяльності є будь-яка позиція, за якою визначається фінансовий результат зіставлення витрат з випуском. Вони поділяються на внутрішні (вироби, центри відповідальності) і зовнішні (нові потреби у продукті, зони та канали реалізації, представництва та ін.)
Фінансовий результат відображається на спеціальному рахунку "Аналітичний фінансовий результат", підсумок якого, як правило дорівнює експлуатаційного результату фінансової бухгалтерії. При цьому в управлінській бухгалтерії результат встановлюється за статтями калькуляції при використанні повної собівартості або тільки за змінними витратам при обчисленні усіченої собівартості. В останньому випадку визначаються дві категорії маржі. Маржа - це різниця між ціною виробу і змінними витратами. Маржа першої категорії визначається після вирахування змінних витрат, другої категорії - після вирахування прямих постійних витрат. Використовується в ціноутворенні для визначення мертвої точки, в якій рівень прибутку дорівнює нулю і нижче якої знаходиться зона збитку, а вище зона прибутку.
1.2. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку.
Проблема невідповідності моделей бухгалтерського обліку носить глобальний характер. У процесі роботи укладачів та користувачів фінансових звітів в усьому світі виникає проблема уніфікації бухгалтерського обліку.
В даний час найбільшу популярність здобули два підходи до її вирішення: гармонізація і стандартизація [4]. Вони спочатку розрізнялися як за закладеною в них ідеології, так і за принципами реалізації. Однак в останні роки обидва терміни часто використовуються як синоніми або як взаємодоповнюючі поняття.
Ідея гармонізації різних систем бухгалтерського обліку реалізується в рамках Європейського співтовариства (ЄС). Суть її полягає в тому, що в кожній країні може існувати своя модель організації обліку та система стандартів, її регулюють. Головне, щоб ці стандарти не суперечили аналогічним стандартам у країнах-членах спільноти, тобто перебували у відносній "гармонії" один з одним. Ідея стандартизації облікових процедур реалізується в рамках уніфікації обліку, яку проводить Комітет з міжнародних стандартів фінансової звітності, - КМСФО (International Accounting Standards Committee, IASC), розробляючи та публікуючи Міжнародні стандарти фінансової звітності - МСФЗ (International Accounting Standards, IAS). Суть цього підходу полягає в розробці уніфікованого набору стандартів, застосовних до будь-якої ситуації в будь-якій країні, в силу чого відпадає необхідність створення національних стандартів. Що стосується впровадження єдиних стандартів, то цього слід добиватися не законодавчим шляхом, а шляхом добровільної угоди професійних організацій країн.
Зростання популярності міжнародних стандартів був обумовлений двома подіями. Першою подією було підписання угоди між КМСФО та Міжнародною організацією комісій з цінних паперів - МОКЦБ (International Organization of Securities Commissions, IOSCO), в якому знайшло відображення прагнення фінансових кіл та конгресу США залучити більше іноземних компаній до котирування своїх акцій на американських біржах.
Друга подія, що прискорило перехід до МСФЗ, відбулося при об'єднанні Німеччини. Цей факт багато в чому визначив зростання потреби залучення капіталу в країну. У зв'язку з цим фінансова звітність компаній повинна була бути більше орієнтована на зовнішнього користувача, наприклад, на фондові біржі або міжнародних інвесторів. Саме тому компанії, що входять до лістингу фондових бірж і складові консолідовані фінансові звіти, змушені були прийняти МСФЗ.
В даний час існують кілька форм використання країнами Міжнародних стандартів фінансової звітності [5]:
· Застосування МСФЗ в якості національних стандартів. До таких країн належать: Кіпр, Кувейт, Латвія, Мальта, Пакистан, Тринідад і Тобаго, Хорватія;
· Використання МСФЗ в якості національних стандартів, але з умовою, що для питань, не порушених міжнародними стандартами, розробляються національні. Такими країнами є Малайзія та Папуа - Нова Гвінея;
· Використання МСФЗ в якості національних стандартів, проте в деяких випадках можлива їх модифікація відповідно з національними особливостями. Це - Албанія, Бангладеш, Барбадос, Замбія, Зімбабве, Кенія, Колумбія, Польща, Судан, Таїланд, Уругвай, Ямайка;
· Національні стандарти базуються на МСФЗ і забезпечують додаткові їх роз'яснення. Серед таких країн можна назвати Китай, Іран, Словенію, Туніс, Філіппіни;
· Національні стандарти базуються на МСФЗ, проте деякі стандарти можуть бути більш деталізовані, ніж МСФЗ. Такими країнами є Бразилія, Індія, Ірландія, Литва, Мавританія, Мексика, Намібія, Нідерланди, Норвегія, Португалія, Сінгапур, Словаччина, Туреччина, Франція, Чехословаччина, Швейцарія, Південна Африка;
· Національні стандарти базуються на МСФЗ, за винятком того, що кожен національний стандарт включає в себе положення, що порівнює національний стандарт з МСФЗ. (Австралія, Гонконг, Данія, Італія, Нова Зеландія, Швеція, Югославія.)
Зараз обговорюється питання про прийняття МСФЗ країнами ЄС, принаймні відносно компаній, акції яких котируються на фондових біржах. Оскільки ці стандарти представляють собою систему, що дозволяє новим фінансовим структурам застосовувати міжнародно визнану базу ведення обліку, їх почали використовувати і багато країни, що розвиваються.
Розглянемо позитивні і негативні риси Міжнародних стандартів фінансової звітності.
Їх об'єктивними перевагами перед національними стандартами в окремих країнах є:
· Чітка економічна логіка;
· Узагальнення кращої сучасної світової практики в галузі обліку;
· Простота сприйняття для користувачів фінансової інформації в усьому світі.
При цьому міжнародні стандарти дозволяють не тільки скоротити витрати компаній з підготовки своєї звітності, особливо в умовах консолідації фінансової звітності підприємств, що працюють в різних країнах, але і знизити витрати по залученню капіталу.
Однак слід відзначити і недоліки МСФЗ. До них, зокрема, можна віднести:
· Узагальнений характер стандартів, що передбачає досить велике різноманіття методів обліку;
· Відсутність докладних інтерпретацій і прикладів застосування стандартів до конкретних ситуацій.
До того ж впровадження стандартів у всьому світі перешкоджають такі фактори, як національні відмінності в рівні розвитку і традиціях, а також небажання національних інститутів поступитися своїм пріоритетом у галузі регулювання та методології обліку.
Комітет з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку бере до уваги ці негативні чинники і веде активну роботу по їх усуненню. Так, 1 січня 1989 Комітет опублікував документ Е32 "Порівнянність фінансової звітності", в якому наведено 29 пропозицій щодо обмеження можливостей вибору методів обліку, дозволених чинними МСФЗ. Цей документ багатьма фахівцями розглядається як один з кращих проектів КМСФО. Він дозволяє до певної міри усунути ряд відмінностей у змісті звітності та спростити процедури її трансформації під час проведення порівняльного аналізу в міжнародному контексті.
Глава 2. Національні сиситеми бухгалтерського обліку
2.1. Види національних сиситему бухгалтерського обліку
Національні принципи, що регулюють ведення обліку, суттєво відрізняються. Але можна виділити групи країн, що дотримуються однотипних підходів до побудови системи обліку, причому не існує двох держав, де правила обліку були б абсолютно тотожні. Однією з найпоширеніших є трехмодельная класифікація облікових систем [6]. Вона включає:
1. Британо-американську модель (Великобританія, США, Нідерланди, Канада, Австралія та ін);
2. Континентальну модель (Німеччина, Австрія, Франція, Швейцарія, Італія тощо);
3. Південно-американську модель (Бразилія, Аргентина, Болівія та ін)
Першу модель характеризує орієнтація на потреби широкого кола інвесторів (вона обумовлена ​​високорозвиненим ринком цінних паперів, відсутністю законодавчого регулювання обліку, який регламентується стандартами, розробленими професійними організаціями бухгалтерів), гнучкість облікової системи, високий освітній рівень як бухгалтерів, так і користувачів фінансової інформації.
Друга модель відрізняється наявністю законодавчого регулювання обліку, тісними зв'язками підприємств, які є основними постачальниками капіталу, орієнтацією обліку на державні потреби оподаткування і макроекономічні регулювання, консерватизмом облікової практики.
Третя модель. Її основною особливістю є орієнтація методики обліку на високий рівень інфляції.
Наявність різних підходів до формування систем обліку ускладнює "спілкування" національних підприємств на міжнародному рівні. Оскільки правила підготовки та оприлюднення фінансової звітності різняться по країнах, виникає необхідність у вивченні цих відмінностей [7].
Одним з факторів, що визначають істотні відмінності у фінансовій звітності різних держав, є, безсумнівно, правова система. Залежно від типу законодавства і ступеня впливу держави на різні сторони життя більшість країн умовно можна об'єднати у дві групи:
1) ті країни, які мають законодавство загальноправової орієнтації;
2) країни, яким притаманний розгалужений кодекс законів.
У державах, що відносяться до першої групи, закони як би вказують на межі, в рамках яких фізичні та юридичні особи мають свободу дії. Така система загального права була спочатку сформована у Великобританії і присутня у багатьох країнах, що мають з нею традиційно тісні зв'язки (федеральне право США, правова система Ірландії, Індії, Австралії та низки інших країн). Діяльність компаній детально не регулюється, а також не вказані правила підготовки та оприлюднення фінансової звітності. Облікові стандарти в цих країнах не регулюються державою, а визначаються різними професійними організаціями бухгалтерів.
У країнах іншої групи законодавство базується на римському праві. Дана правова система обумовлює закони жорстко детермінованого характеру, фізичні та юридичні особи повинні дотримуватися букви закону. Більшість країн вводить в ранг закону і облікові стандарти; всі заходи в області бухгалтерського обліку деталізуються і досить жорстко регламентуються. Основним завданням обліку в таких країнах вбачають числення державних податків і контроль за їх сплатою. До числа таких держав належать Німеччина, Франція, Аргентина та інші.
На відмінності в складанні та публікації бухгалтерських звітів величезний вплив надає існуюча в країні фінансова система, а також форми компаній та види власності, в яких вони знаходяться. Наприклад, у Німеччині, Японії, Швейцарії фінансова політика визначається невеликою кількістю дуже великих банків. Останні не лише задовольняють значну частину фінансових потреб бізнесу, але й нерідко є власниками компаній. Так, у Німеччині більшість акцій ряду акціонерних товариств відкритого типу знаходяться під контролем або суттєвим впливом банків, особливо таких, як Дойче Банк, Дрезднер Банк, Комерц Банк і інших.
У Франції, Італії, Швеції та ряді інших країн, де переважають дрібні сімейні підприємства, бухгалтерський облік має дещо іншу орієнтацію. Основними постачальниками капіталу на їхніх ринках є як банки, так і урядові органи, які не тільки контролюють фінансові можливості бізнесу, а й виступають (при необхідності) в ролі інвестора або кредитора. У вищеназваних країнах фірми повинні слідувати уніфікованим стандартам у галузі обліку, що зумовлено впливом державних органів на процеси підготовки та складання фінансової звітності. У ряді країн (Німеччина, Франція і Італія) законодавство зобов'язує компанії видавати деталізовані підтверджені аудиторами фінансові звіти. У Франції та Італії же урядом засновані спеціальні органи для регулювання і контролю ринків цінних паперів, що може означати суттєві зрушення у розвитку фінансової звітності, пов'язані з англо-американським досвідом.
Ще одним чинником існування відмінностей у міжнародній фінансовій звітності є податкова система [8]. Як приклад подібного впливу можна привести практику "відстроченого" оподаткування, яка застосовується в британській моделі обліку. Вона полягає в тому, що дохід компаній, вимірюваний згідно з загальними правилами бухгалтерського обліку, нерідко відрізняється від доходу, з якого стягуються податки. Найбільш поширеною причиною подібного розбіжності є те, що податкова знижка на прискорену амортизацію віднімається з доходу незалежно від обраного методу розрахунку амортизаційних відрахувань. Слід зазначити, що і всередині британо-американської моделі існують деякі відмінності в розрахунках податку. Можна рахувати податок на всю суму доходу, з якого він буде стягуватися, і різницю між отриманою сумою і тією, яка буде реально виплачена в даному звітному періоді, розглядати як довгострокову заборгованість, або можна обмежити податкові відрахування сумою поточного платежу. У США і Канаді застосовується перший варіант, тобто "повний розподіл податку". Такий підхід контрастує з практикою у Великобританії, де використовується "часткове розподіл податку", що складає як би проміжне положення між двома альтернативами. Такі відмінності істотно впливають на порівнянність доходу після виплати податків між американськими та англійськими компаніями. У зв'язку з цим у США, Великобританії та інших країнах, які застосовують британо-американську модель обліку, проблема відстроченого оподаткування викликала серйозні обговорення і призвела до великої кількості стандартизованої документації.
У країнах, де використовується континентальна модель обліку, правила оподаткування в основному збігаються з правилами обліку, і тому як такої проблеми відстроченого оподаткування немає. Так, у Німеччині податкове законодавство встановлює норми амортизаційних відрахувань, засновані на очікуваному корисному терміні служби і застосовувані для строго визначених активів. Тим не менш, у ряді випадків допускається прискорена амортизація, наприклад, для галузей промисловості, які виробляють енергозберігаючу та охороняє від забруднення довкілля продукцію. Однак амортизаційні відрахування, які зменшують прибуток до виплати податків, хоча і відображаються у фінансовій звітності, але проблеми відстроченого оподаткування не викликають.
Істотні відмінності у фінансовій звітності виникають при веденні обліку в умовах інфляції. В даний час існують два широко використовуваних методу складання фінансової звітності:
1) облік за поточною вартістю;
2) облік по загальній купівельної спроможності.
Спостерігаються і деякі відмінності в підходах до проблеми відображення інфляційних процесів у фінансовій звітності. У Великобританії наприкінці 60-х рр.. в економіці відбулися значні зміни, пов'язані зі зростанням цін, і в період між 1971 і 1974 роками було розроблено низку документів з даної проблематики, заснованих на методі загальної купівельної спроможності. Однак у річних балансах компаній, що надають додаткові фінансові звіти на основі змін загальної купівельної спроможності, були присутні суперечливі відомості, що стосуються смислового навантаження виправлених показників.
У континентальній Європі інфляційний облік не набув достатнього розвитку. Після численних дискусій між фахівцями в галузі бухгалтерського обліку країн-членів ЄС була досягнута домовленість здійснювати облік в умовах зростання цін за цінами придбання, хоча країнам-членам ЄС дозволялося на свій розсуд дозволяти або забороняти компаніям оцінку активів на основі даних з внесенням інфляційної поправки. У цілому можна відзначити, що європейські країни не схильні відходити від принципів обліку на основі первісної вартості.
Залежно від країни застосування спостерігаються істотні відмінності також у теорії та практиці консолідованого бухгалтерського обліку [9]. Ці відмінності стосуються ступеня використання консолідованих фінансових звітів; визначення поняття "група" (об'єднання компаній) з метою застосування консолідованої фінансової звітності; характеру інформації, що надається зовнішнім користувачем, а також питань методології.
Консолідовані бухгалтерські звіти вперше з'явилися в США ще на початку століття і отримали широкий розвиток. У Великобританії необхідність ведення єдиних рахунків, найчастіше у формі консолідованої звітності, була закріплена законодавчо в 1947 р. і в даний час регулюється національними стандартами. У континентальній Європі процес впровадження консолідованої звітності розвивався повільніше, і до цих пір існують різні підходи до вирішення даного питання.
З моменту Акту по компаніях у 1989 р. британське законодавство розглядає групу як певну єдність, яке контролює діяльність дочірніх і перебувають під істотним впливом підприємств. Американська практика базується на концепції материнської компанії і на методі обліку власного капіталу; широко застосовується метод злиття. Законодавство та юридична практика Німеччини з питань консолідації раніше досить серйозно розходилися з британськими та американськими аналогами, проте наблизилися до них у результаті впровадження засад 7-ї Директиви ЄС, прийнятої в 1983 році. У Франції виділяються підприємства під одноосібним контролем консолідуючою компанії (консолідується повністю); підприємства, що знаходяться під спільним контролем (консолідуються у відповідній пропорції), і підприємства, над якими здійснюється істотний вплив. Голландська практика близька до практики Великобританії і передбачає, що фінансова інформація, що стосується дочірніх підприємств, повинна бути включена в річний звіт групи, складений за консолідованим методу. Також широко застосовується методика обліку власного капіталу, і, на відміну від інших країн ЄС, названий метод застосовується так само як в дочірніх підприємствах, так і у фінансових звітах холдингових компаній; таким чином, прибуток останніх дорівнює консолідованого прибутку. У Бельгії та Іспанії консолідація до 80-х років була рідкісним явищем, в результаті чого сторонні інвестори і кредитори, особливо іноземні громадяни, мали неадекватну інформацію навіть про великі групи.
Таким чином, незважаючи на те, що міжнародна практика бухгалтерського обліку до цих пір не приведена до єдиного знаменника, в більшості розвинених країн світу все чіткіше позначається той факт, що відмінності в національних системах бухгалтерського обліку стають гальмом на шляху розвитку економічної кооперації між ними, звужують можливості інтеграції їх економіки. У зв'язку з цим все помітнішими стають їхні зусилля по можливості зблизити національні облікові системи, знівелювати різницю між ними.
3.2. Французький план рахунків
Перехід на роздільне ведення фінансового та управлінського обліку вимагає внесення суттєвих коректив в діючий План рахунків бухгалтерського обліку. За основу може бути прийнятий французький План рахунків як найбільш близький до прийнятого у нас і в той же час забезпечує роздільне ведення фінансового та управлінського обліку.
Французький план рахунків включає 10 класів (розділів). З них 7 класів виділені для рахунків фінансового обліку [10]:
à клас 1 - рахунки капіталу;
à клас 2 - рахунки основних засобів;
à клас 3 - рахунки запасів і незавершеного виробництва;
à клас 4 - рахунки третіх осіб;
à клас 5 - фінансові рахунки;
à клас 6 - рахунки витрат;
à клас 7 - рахунки доходів.
У кожному класі рахунку жорстко регламентовані й упорядкована кореспонденція рахунків. Два класи рахунків (восьмий і дев'ятий) виділені для управлінського обліку. Тут немає жорсткої регламентації рахунків, кожне підприємство вирішує ці питання самостійно. Один клас рахунків (нульовий) виділено для рахунків позабалансового обліку.
Структура плану рахунків дозволяє розрахувати два основних фінансових показника: додану вартість і сальдо операційної діяльності.
Додана вартість, створена організацією, розраховується як різниця між виручкою від реалізації продукції (рахунки 70-74) і видатками (рахунки 60-62). З економічної точки зору, на рахунках 60, 61 і 62 акумулюються всі розрахунки зі сторонніми організаціями, які можна розглядати як "операції обміну" між господарюючими суб'єктами, що не приводять до створення доданої вартості.
Згідно з визначенням, додана вартість являє собою внесок конкретної організації в процес виробництва та реалізації продукції. Внесок організації безпосередньо залежить від кількості і кваліфікації персоналу, а також від наявності обладнання, необхідного для виробництва та реалізації продукції. Додана вартість відображає реальний економічний вага організації. Вона дозволяє зіставляти результати діяльності і виступає в якості показника економічного зростання.
Згідно з визначенням у французькому плані рахунків сальдо операційної діяльності являє собою ресурси, отримані в ході операційної діяльності і призначені для а) поповнення та збільшення оборотного капіталу, а також для б) виплати фінансової винагороди за використання позикових або власних коштів. Сальдо операційної діяльності - основне джерело доходу організації, що забезпечує її ліквідність. Питома вага сальдо операційної діяльності в доданій вартості залежить від конкретної галузі економіки.
Слід підкреслити, що стандартизована кодифікація рахунків полегшує процедуру розрахунку всіх проміжних результатів. Дана перевага набуває особливого значення при проведенні аналізу господарської діяльності на державному рівні.
Бюро фінансового аналізу Банку Франції займається аналізом річної звітності компаній і складає звіт, в якому містяться аналітичні дані про фінансову діяльність кожної компанії. Компанії в добровільному порядку направляють в Бюро свої баланси і звіти про прибутки та збитки [11].
Звіт бюро можна розглядати як порівняльний аналіз, що дозволяє швидко вивчити різні аспекти фінансового становища компанії. Показники відображають сильні і слабкі сторони підприємства, що допомагає зосередитися на найбільш гострі проблеми, що вимагають серйозного аналізу. Основна мета бухгалтерського обліку полягає в наданні інформації для прийняття рішень. Що стосується фінансового звіту Бюро, то він допомагає підприємцям розробляти стратегії бізнесу.

Бібліографія
1. Астахов В.П. Теорія бухгалтерського обліку. - М., Березень, 2001.
2. Бабаєв Ю.А. Теорія бухгалтерського обліку. - М., Юніті, 2001.
3. Бакаєв О.С. Тенденції розвитку бухгалтерського обліку в Росії / / Бухгалтерський облік. 1994. - N 8.
4. Валебнікова Н.В. Вивчення бухгалтерського обліку за міжнародними стандартами / / Бухгалтерський облік. 1994 .- N 6.
5. Вуд Ф. Бухгалтерський облік для підприємців. - М., Аскерн, 1999.
6. Гарифуллин К.М., Мансуров Р.Р. Про складання консолідованої звітності в Німеччині / / Бухгалтерський учет.-1997 .- № 5.
7. Данилевський Ю.А. Підвищення ролі міжнародних стандартів / / Бухгалтерський облік. 1994. - N 5.
8. Калінін Н.Г. Система бухгалтерських і національних рахунків / / Бухгалтерський облік. 1995. - N 1.
9. Ковальов В.В. Стандартизація бухгалтерського обліку: міжнародний аспект / / Бухгалтерський облік. - 1997 .- № 11.
10. Коляго М.Д. На шляху до міжнародного стандарту / / Бухгалтерський облік. 1996. - N 7.
11. Литвиненко М.І. Огляд міжнародних стандартів фінансової звітності / / Головбух .- 1998. - № 1
12. Малькова Т.Н. Теорія і практика міжнародного бухобліку. - М., Бізнес-Преса, 2001.
13. Маренков Н.Л., Кравцова Т.І. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку, аудиту та облікова політика фірм. - М., УРСС, 2000.
14. Мюллер Г., Гернон Х., Мінк С. Облік: міжнародна перспектива. Пер. з англ. - М., Фінанси і статистика, 1993.
15. Нідлз Б., Андерсон Х., Колдуелл Д. Принципи бухгалтерського обліку.: Пер. з англ. - М., Фінанси і статистика, 1993.
16. Островський О.М. Стандарти бухгалтерського обліку в Росії / / Бухгалтерський облік. 1994 .- N8.
17. Панков Д. А. Бухгалтерський облік і аналіз в зарубіжних країнах. - Мінськ, Екоперспектіва, 1998.
18. Попонова Н.А. Деякі особливості звітності підприємств у розвинених країнах / / фінанси.-1994 .- № 9.
19. Соколов Я.В. Основи теорії бухгалтерського обліку. - М., Фінанси і статистика, 2000.
20. Ткач В.І., Ткач М.В. Міжнародна система обліку і звітності. - М., Фінанси і статистика, 1992.
21. Федотова Г.А., Ципленкова І.Г. Бухгалтерський облік в зарубіжних країнах / / Тр./Кубан.гос.аграр.ун-т.- 1996. - Вип.351.
22. Хендріксен Е.С. Теорія бухгалтерського обліку. - М., Фінанси і статистика, 2000.
23. Чернишов С.І. Бухгалтерський облік в зарубіжних країнах. - М., Юніті, 1997.
Додаток
Таблиця1. Основні порівняльні характеристики фінансового та управлінського обліку
Області порівняння
Фінансовий облік
Управлінський облік
1.Обязательность ведення обліку
Потрібно за законодавством
За рішенням адміністрації
2. Цілі обліку
Складання фінансових звітів для користувачів поза організацією
Надання допомоги адміністрації в плануванні, управлінні і контролі
3. Основні споживачі інформації
Особи та організації поза підприємства
Різні рівні управління підприємством
4. Види систем бухгалтерського обліку
Система подвійного запису
Будь-яка система, що задовольняє інформаційні потреби управління
5. Свобода вибору
Обов'язкове проходження загальновизнаних принципів бухгалтерського обліку
Основний критерій - придатність інформації
6. Використовувані вимірювачі
Грошова одиниця за курсом, який діє на час здійснення операції
Грошові і натуральні одиниці виміру, обчислені за поточною або майбутньої вартості
7. Основний об'єкт аналізу
Господарська одиниця в цілому
Ступінь деталізації, необхідна для цілей управління
8. Періодичність складання звітності
Регулярна: щомісячна, щоквартальна, щорічна
Плаваюча періодичність, у міру виникнення необхідності
9. Ступінь точності інформації
Вимагає об'єктивності, історич за природою
Нарівні з перевіреною інформацією використовуються оцінки і прогнози
10. Тимчасова співвіднесеність інформації
Інформація про вже доконаних операціях і господарських актах
Аналіз доконаного і прогноз майбутнього

.


7. [1] Див напр.: Островський О.М. Стандарти бухгалтерського обліку в Росії / / Бухгалтерський облік. 1994. N8; Соколов Я.В. Основи теорії бухгалтерського обліку. - М., Фінанси і статистика, 2000.
Ткач В.І., Ткач М.В. Міжнародна система обліку і звітності. - М., Фінанси і статистика, 1992; Нідлз Б., Андерсон Х., Колдуелл Д. Принципи бухгалтерського обліку.: Пер. з англ. - М., Фінанси і статистика, 1993.

[2] Бабаєв Ю.А. Теорія бухгалтерського обліку. - М., Юніті, 2001, с. 86.
[3] Попонова Н.А. Деякі особливості звітності підприємств у розвинених країнах / / фінанси.-1994 .- № 9.-С.50-51.
[4] Див: Ковальов В.В. Стандартизація бухгалтерського обліку: міжнародний аспект / / Бухгалтерський облік. - 1997 .- № 11. - С. 29 - 33; Малькова Т.Н. Теорія і практика міжнародного бухобліку. - М., Бізнес-Преса, 2001.
[5] Див: Маренков Н.Л. Кравцова Т.І. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку, аудиту та облікова політика фірм. - М., УРСС, 2000, с. 56 - 70.
[6] Див: Федотова Г.А., Ципленкова І.Г. Бухгалтерський облік в зарубіжних країнах / / Тр./Кубан.гос.аграр.ун-т.- 1996. - Вип.351, с. 75 - 93.
[7] Див: Литвиненко М.І. Огляд міжнародних стандартів фінансової звітності / / Главбух.-1998 .- № 1.-С.69-75.
[8] Див: Малькова Т.Н. Теорія і практика міжнародного бухобліку. - М., Бізнес-Преса, 2001.
[9] Див напр.: Гарифуллин К.М., Мансуров Р.Р. Про складання консолідованої звітності в Німеччині / / Бухгалтерський учет.-1997 .- № 5.-С.80-83.
[10] Див: Панков Д. А. Бухгалтерський облік і аналіз в зарубіжних країнах. - Мінськ, Екоперспектіва, 1998.
[11] Див: Чернишов С.І. Бухгалтерський облік в зарубіжних країнах. - М., Юніті, 1997.

Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Бухгалтерія | Курсова
86кб. | скачати


Схожі роботи:
Облік довгострокових активів у зарубіжних країнах
Бухоблік в зарубіжних країнах
Парламент в зарубіжних країнах
Стандартизація в зарубіжних країнах
Аудит у зарубіжних країнах
Форми держави в зарубіжних країнах
Конституційна юстиція в зарубіжних країнах
Земельні реформи в зарубіжних країнах
Законодавча влада в зарубіжних країнах
© Усі права захищені
написати до нас