МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І науки України
Одеський національний університет ім. І. І. Мечникова
Регіональний коледж підпріємніцтва та СОЦІАЛЬНОЇ роботи
Кафедра ЕКОНОМІКИ та моделювання ринкових відносін
Курсова робота
Бухгалтерський облік
Виконала студентка 3 курсу:
Філонок Юлія
Перевірів:
Плахотнюк А.П.
Одеса 2008
План
1. Закон України № 996 «Про бух.обліку та фінансової звітності»
1.1 Загальні положення
1.2 Сутність Закону
1.3 Інвентаризація
1.4 Приймання-передача справ
2. Склад фінансової звітності
2.1 Поняття про бухгалтерський балансі
2.2 Звіт про фінансові результати
2.3 Звіт про рух грошових коштів
2.4 Звіт про власний капітал
3. П (С) БО № 9 "Запаси"
4. Список літератури
1. Закон про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні
Закон України № 996-ХІУ від 16.07.99 р. із змінами і доповненнями, внесеними законами
УкраіньІ № 1707-111 від 11.05.2000 р., № 1807-111 від 08.06.2000 р,, № 1829-111 від 22.06.2000 р.
Цей Закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.
1.1. Загальні положення
Стаття 1. Визначення термінів
Для цілей цього Закону терміни вживаються у наступних значеннях:
- Активи - ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому;
- Бухгалтерський облік - процесі виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім і внутрішнім користувачам для прийняття рішень;
- Внутрішньогосподарський (управлінський) облік - система обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів у процесі управління підприємством;
- Господарська операція - дія або подія, що викликає зміни в структура активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства;
- Зобов'язання - заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди;
- Економічна вигода - потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів;
- Консолідована фінансова звітність - фінансова звітність, яка відображає фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів юридичної особи та її дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці;
- Національне положення (стандарт) бухгалтерського уче та - нормативно-правовий акт, затверджений Міністерством фінансів України, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, які не суперечать міжнародним стандартам;
- Облікова політика - сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності;
- Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення;
- Фінансова звітність - бухгалтерська звітність, зі тримає інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період від;
- Користувачі Фінансової звітності (далі - пользовате чи) - фізичні або юридичні особи, що потребують інформації про діяльність підприємства для прийняття рішень.
Стаття 2. Сфера дії Закону
1. Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм та форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі-підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
2. Стаття виключена згідно із Законом України від 11.05.2000 р. № 1707-111.
3. Суб'єкти підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності.
Стаття 3. Мета бухгалтерського обліку та фінансової звітності
1. Метою ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.
2. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Стаття 4. Основні принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності
Бухгалтерський облік та фінансова звітність грунтуються на таких основних принципах:
- Обачність - застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;
- Повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;
- Автономність - кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв'язку з чим особисте майно та зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;
- Послідовність - постійне (з року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива тільки у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, і повинна бути обгрунтована і розкрита у фінансовій звітності;
- Безперервність - оцінка активів та зобов'язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати далі;
- Нарахування та відповідність доходів і витрат - для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;
- Превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;
- Історична (фактична) собівартість - пріоритетною є оцінка активів підприємства виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;
- Єдиний грошовий вимірник - вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюється в єдиній грошовій одиниці;
- Періодичність - можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.
Стаття 5. Валюта бухгалтерського обліку та фінансової звітності
Підприємства ведуть бухгалтерський облік і складають фінансову звітність у грошовій одиниці України.
1.2 Сутність Закону
У статье.9 Закону № 996 наведено порядок заповнення первинних документів, на яких побудований весь облік. Перш за все документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - то безпосередньо після її завершення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:
-Назва документа (форми);
-Дата і місце складання;
-Назва підприємства, від імені якого складено документ;
-Зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції;
-Посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
-Особистий підпис або інші дані, що надають можливість ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до вимог Положення М-88, при необхідності можуть бути зазначені додаткові реквізити, зокрема: ідентифікаційний код підприємства, підстава для здійснення операції та ін При заповненні первинних документів існують наступні правила:
-Документи заповнюються українською мовою або іншому, визначеному ст.П Закону України від 28.10.1989 р. № 8312-Х «Про мови в Українській РСР»;
-У вільних рядках первинних документів ставлять прочерки;
-Запису в документах роблять тільки чорнилом темного кольору, пастою кулькових ручок, за допомогою друкарських машинок, принтерів, засобів механізації та інших засобів, що забезпечують збереження записів протягом установленого терміну зберігання документів;
-Підписують документ особисто, із застосуванням факсиміле, штампа, символу або іншим механічним або електронним способом посвідчення;
-В тексті і числових даних документів не допускаютсяподчісткі та необумовлені виправлення. Помилки в первинних документах виправляють, закреслюючи однією рисою неправильний текст або числа, а зверху надписують правильний текст або цифри. Виправлення помилки підтверджується написом «виправлено» та підписами осіб, які підписали документ, із зазначенням дати виправлення. У касових, банківських операціях та операціях з цінними паперами виправлення не допускаються.
Керівник підприємства затверджує перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, пов'язаної з відпуском (витрачанням) грошових коштів і документів, ТМЦ, нематеріальних активів та іншого майна. З такими особами, згідно ст.135 КЗпП України, необхідно укласти договори про матеріальну відповідальність (обов'язково в письмовій формі).
У документів є термін зберігання, встановлений у Переліку № 41. Всього перелік містить 2293 пункту.
У табл. 1 наведені терміни зберігання документів, найбільш часто використовуваних на підприємствах, в установах, організаціях (далі - підприємства).
Після закінчення терміну зберігання документи підлягають передачі в архів або знищення.
У разі пропажі або знищення первинних документів, облікових регістрів і звітів керівник підприємства письмово повідомляє правоохоронні органи, наказом призначає комісію, яка повинна встановити перелік відсутніх документів і провести розслідування причин їх пропажі або знищення. Для роботи в комісію запрошують представників слідчих органів, охорони і державного пожежного нагляду. Результати роботи комісія оформлює актом, який затверджує керівник підприємства. Копію акта в 10-денний термін направляють органу, у сфері управління якого перебуває підприємство, а також державної податкової інспекції - підприємствами та місцевому фінансовому органу - установами,
1.3 Інвентаризація
Згідно зі ст. 10 Закону № 996, для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.
Об'єкти і періодичність проведення інвентаризації визначаються власником (керівником) підприємства в обов'язковому порядку, згідно з п.12 Порядку подання фінансової звітності, затвердженого Постановою Кабміну України від 28.02.2000 р. № 419. В останньому встановлений конкретний перелік випадків, при яких необхідне проведення інвентаризації: перед складанням річної фінансової звітності, при зміні матеріально відповідальних осіб (одягни прийому-передачі справ), при встановленні фактів крадіжок, зловживань, після стихійних лих, при передачі структурних підрозділів {оренді, викуп), у разі ліквідації підприємства та інших, передбачених законодавством. Здійснюється інвентаризація відповідно до Інструкції № 69.
Для проведення інвентаризації на підприємствах, розпорядчим документом їх керівника створюються постійно діючі інвентаризаційні комісії, очолювані керівником підприємства або його заступником, у складі компетентних керівників в частині інвентаризуються цінностей відповідних структурних підрозділів та головного бухгалтера.
Забороняється призначати головою робочої інвентаризаційної комісії тих самих матеріально відповідальних осіб, одного й того ж працівника два роки підряд.
До початку інвентаризації необхідно вивести залишки цінностей на день інвентаризації, опломбувати місця зберігання, що мають окремі входи і виходи, перевірити справність ваговимірювальних приладів.
До початку інвентаризації матеріально відповідальні особи дають розписку про те, що всі видаткові і прибуткові документи здані в бухгалтерію, а всі цінності, що надійшли під їх відповідальність, оприбутковані.
Фактична наявність цінностей при інвентаризації визначається шляхом перерахунку, зважування та обміру в присутності матеріально відповідальних осіб і заноситься в інвентаризаційний опис. Кожна сторінка опису підписується всіма членами комісії. Інвентаризаційні відомості передаються в бухгалтерію. Для виявлення результатів інвентаризації складаються порівняльні відомості, де виводять розбіжності фактичної наявності цінностей проти даних бухгалтерського обліку.
У порівнювальної відомості виявляються результати інвентаризації - надлишки або нестачі.
Виявлені відхилення регулюються таким чином:
-Основні засоби, матеріальні цінності, цінні папери, кошти та інше майно, виявлені в надлишку, підлягають оприбуткуванню та зарахуванню відповідно на результати фінансово-господарської діяльності підприємства або на збільшення фінансування з наступним встановленням причин виникнення надлишків і винних у цьому осіб;
-Спад матеріальних цінностей у межах затверджених норм списується за рішенням керівника підприємства на витрати виробництва, обігу або на зменшення фінансування. Норми природного убутку можуть використовуватися тільки у випадках виявлення фактичних нестач. При відсутності норм убуток розглядається як наднормативна нестача;
-Недостача понад встановлених норм, а також втрати від псування відносять на винних осіб, а в тих випадках, коли винні не встановлені або коли у стягненні з винних осіб відмовлено судом, - зараховуються на збитки або зменшення фінансування.
Взаємний залік надлишків і нестач внаслідок пересортиці може бути допущений тільки у вигляді виключення за один і той же період, що перевірявся, в одного і того ж особи, що перевіряється, стосовно ТМЦ одного і того ж найменування і в тотожних кількостях.
Всі висновки, пропозиції і рішення інвентаризаційної комісії оформляються протоколом, який затверджується керівником підприємства, з включенням результатів у звіт за той період, в якому закінчена інвентаризація, а також у річний звіт.
1.4 Приймання-передача справ
При зміні головних бухгалтерів, які є матеріально відповідальними особами, необхідно провести інвентаризацію майна, коштів і фінансових зобов'язань. Інструкція № 69 не встановлює механізму інвентаризації. Отже, процес приймання-передачі справ - це процедура, яку
Учасники визначають самостійно.
Для цього можна скористатися Положенням про головних бухгалтерів, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 24.01.1980г. № 59, де є вказівки, як має відбуватися ця процедура. Враховуючи, що питання діяльності головних бухгалтерів врегульовані Законом № 996, то згадане вище постанова № 59 недійсне. Тому наведеними у ньому рекомендаціями можна скористатися для самостійної організації приймання-передачі справ. Зокрема, приймання-передачу справ при призначенні та звільненні головного бухгалтера оформляють актом після перевірки стану бухгалтерського обліку та звітності. У Законі № 996 встановлено, що відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах несе власник, керівний підприємством, згідно із законодавством та установчим документам. Тому в його інтересах забезпечити процес приймання-передачі справ.
Якщо при прийманні-передачі справ виявлено помилки, їх необхідно виправити за правилами (ПС) БО 6.
У разі якщо під час приймання-передачі не виявиться будь-яких первинних документів, то їх потрібно відновити, а в разі, якщо це неможливо, треба застосувати норми п. 6. 10 Положення № 88.
2. Склад фінансової звітності
Звітність - система економічних показників, що надається користувачам для прийняття рішень. Наказом Мінфіну України від 31.03.1999 р. № 87, зареєстрованим у Мін'юсті України 21.06.1999 р. № 391/3684, затверджено п'ять П (С) БО бухгалтерського обліку та звітності: Одеський національний університет ім. І. І. Мечникова
Регіональний коледж підпріємніцтва та СОЦІАЛЬНОЇ роботи
Кафедра ЕКОНОМІКИ та моделювання ринкових відносін
Курсова робота
Бухгалтерський облік
Виконала студентка 3 курсу:
Філонок Юлія
Перевірів:
Плахотнюк А.П.
Одеса 2008
План
1. Закон України № 996 «Про бух.обліку та фінансової звітності»
1.1 Загальні положення
1.2 Сутність Закону
1.3 Інвентаризація
1.4 Приймання-передача справ
2. Склад фінансової звітності
2.1 Поняття про бухгалтерський балансі
2.2 Звіт про фінансові результати
2.3 Звіт про рух грошових коштів
2.4 Звіт про власний капітал
3. П (С) БО № 9 "Запаси"
4. Список літератури
1. Закон про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні
Закон України № 996-ХІУ від 16.07.99 р. із змінами і доповненнями, внесеними законами
УкраіньІ № 1707-111 від 11.05.2000 р., № 1807-111 від 08.06.2000 р,, № 1829-111 від 22.06.2000 р.
Цей Закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.
1.1. Загальні положення
Стаття 1. Визначення термінів
Для цілей цього Закону терміни вживаються у наступних значеннях:
- Активи - ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому;
- Бухгалтерський облік - процесі виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім і внутрішнім користувачам для прийняття рішень;
- Внутрішньогосподарський (управлінський) облік - система обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів у процесі управління підприємством;
- Господарська операція - дія або подія, що викликає зміни в структура активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства;
- Зобов'язання - заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди;
- Економічна вигода - потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів;
- Консолідована фінансова звітність - фінансова звітність, яка відображає фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів юридичної особи та її дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці;
- Національне положення (стандарт) бухгалтерського уче та - нормативно-правовий акт, затверджений Міністерством фінансів України, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, які не суперечать міжнародним стандартам;
- Облікова політика - сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності;
- Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення;
- Фінансова звітність - бухгалтерська звітність, зі тримає інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період від;
- Користувачі Фінансової звітності (далі - пользовате чи) - фізичні або юридичні особи, що потребують інформації про діяльність підприємства для прийняття рішень.
Стаття 2. Сфера дії Закону
1. Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм та форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі-підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
2. Стаття виключена згідно із Законом України від 11.05.2000 р. № 1707-111.
3. Суб'єкти підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності.
Стаття 3. Мета бухгалтерського обліку та фінансової звітності
1. Метою ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.
2. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Стаття 4. Основні принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності
Бухгалтерський облік та фінансова звітність грунтуються на таких основних принципах:
- Обачність - застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;
- Повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;
- Автономність - кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв'язку з чим особисте майно та зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;
- Послідовність - постійне (з року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива тільки у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, і повинна бути обгрунтована і розкрита у фінансовій звітності;
- Безперервність - оцінка активів та зобов'язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати далі;
- Нарахування та відповідність доходів і витрат - для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;
- Превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;
- Історична (фактична) собівартість - пріоритетною є оцінка активів підприємства виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;
- Єдиний грошовий вимірник - вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюється в єдиній грошовій одиниці;
- Періодичність - можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.
Стаття 5. Валюта бухгалтерського обліку та фінансової звітності
Підприємства ведуть бухгалтерський облік і складають фінансову звітність у грошовій одиниці України.
1.2 Сутність Закону
У статье.9 Закону № 996 наведено порядок заповнення первинних документів, на яких побудований весь облік. Перш за все документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - то безпосередньо після її завершення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:
-Назва документа (форми);
-Дата і місце складання;
-Назва підприємства, від імені якого складено документ;
-Зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції;
-Посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
-Особистий підпис або інші дані, що надають можливість ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до вимог Положення М-88, при необхідності можуть бути зазначені додаткові реквізити, зокрема: ідентифікаційний код підприємства, підстава для здійснення операції та ін При заповненні первинних документів існують наступні правила:
-Документи заповнюються українською мовою або іншому, визначеному ст.П Закону України від 28.10.1989 р. № 8312-Х «Про мови в Українській РСР»;
-У вільних рядках первинних документів ставлять прочерки;
-Запису в документах роблять тільки чорнилом темного кольору, пастою кулькових ручок, за допомогою друкарських машинок, принтерів, засобів механізації та інших засобів, що забезпечують збереження записів протягом установленого терміну зберігання документів;
-Підписують документ особисто, із застосуванням факсиміле, штампа, символу або іншим механічним або електронним способом посвідчення;
-В тексті і числових даних документів не допускаютсяподчісткі та необумовлені виправлення. Помилки в первинних документах виправляють, закреслюючи однією рисою неправильний текст або числа, а зверху надписують правильний текст або цифри. Виправлення помилки підтверджується написом «виправлено» та підписами осіб, які підписали документ, із зазначенням дати виправлення. У касових, банківських операціях та операціях з цінними паперами виправлення не допускаються.
Керівник підприємства затверджує перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, пов'язаної з відпуском (витрачанням) грошових коштів і документів, ТМЦ, нематеріальних активів та іншого майна. З такими особами, згідно ст.135 КЗпП України, необхідно укласти договори про матеріальну відповідальність (обов'язково в письмовій формі).
У документів є термін зберігання, встановлений у Переліку № 41. Всього перелік містить 2293 пункту.
У табл. 1 наведені терміни зберігання документів, найбільш часто використовуваних на підприємствах, в установах, організаціях (далі - підприємства).
Після закінчення терміну зберігання документи підлягають передачі в архів або знищення.
У разі пропажі або знищення первинних документів, облікових регістрів і звітів керівник підприємства письмово повідомляє правоохоронні органи, наказом призначає комісію, яка повинна встановити перелік відсутніх документів і провести розслідування причин їх пропажі або знищення. Для роботи в комісію запрошують представників слідчих органів, охорони і державного пожежного нагляду. Результати роботи комісія оформлює актом, який затверджує керівник підприємства. Копію акта в 10-денний термін направляють органу, у сфері управління якого перебуває підприємство, а також державної податкової інспекції - підприємствами та місцевому фінансовому органу - установами,
1.3 Інвентаризація
Згідно зі ст. 10 Закону № 996, для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.
Об'єкти і періодичність проведення інвентаризації визначаються власником (керівником) підприємства в обов'язковому порядку, згідно з п.12 Порядку подання фінансової звітності, затвердженого Постановою Кабміну України від 28.02.2000 р. № 419. В останньому встановлений конкретний перелік випадків, при яких необхідне проведення інвентаризації: перед складанням річної фінансової звітності, при зміні матеріально відповідальних осіб (одягни прийому-передачі справ), при встановленні фактів крадіжок, зловживань, після стихійних лих, при передачі структурних підрозділів {оренді, викуп), у разі ліквідації підприємства та інших, передбачених законодавством. Здійснюється інвентаризація відповідно до Інструкції № 69.
Для проведення інвентаризації на підприємствах, розпорядчим документом їх керівника створюються постійно діючі інвентаризаційні комісії, очолювані керівником підприємства або його заступником, у складі компетентних керівників в частині інвентаризуються цінностей відповідних структурних підрозділів та головного бухгалтера.
Забороняється призначати головою робочої інвентаризаційної комісії тих самих матеріально відповідальних осіб, одного й того ж працівника два роки підряд.
До початку інвентаризації необхідно вивести залишки цінностей на день інвентаризації, опломбувати місця зберігання, що мають окремі входи і виходи, перевірити справність ваговимірювальних приладів.
До початку інвентаризації матеріально відповідальні особи дають розписку про те, що всі видаткові і прибуткові документи здані в бухгалтерію, а всі цінності, що надійшли під їх відповідальність, оприбутковані.
Фактична наявність цінностей при інвентаризації визначається шляхом перерахунку, зважування та обміру в присутності матеріально відповідальних осіб і заноситься в інвентаризаційний опис. Кожна сторінка опису підписується всіма членами комісії. Інвентаризаційні відомості передаються в бухгалтерію. Для виявлення результатів інвентаризації складаються порівняльні відомості, де виводять розбіжності фактичної наявності цінностей проти даних бухгалтерського обліку.
У порівнювальної відомості виявляються результати інвентаризації - надлишки або нестачі.
Виявлені відхилення регулюються таким чином:
-Основні засоби, матеріальні цінності, цінні папери, кошти та інше майно, виявлені в надлишку, підлягають оприбуткуванню та зарахуванню відповідно на результати фінансово-господарської діяльності підприємства або на збільшення фінансування з наступним встановленням причин виникнення надлишків і винних у цьому осіб;
-Спад матеріальних цінностей у межах затверджених норм списується за рішенням керівника підприємства на витрати виробництва, обігу або на зменшення фінансування. Норми природного убутку можуть використовуватися тільки у випадках виявлення фактичних нестач. При відсутності норм убуток розглядається як наднормативна нестача;
-Недостача понад встановлених норм, а також втрати від псування відносять на винних осіб, а в тих випадках, коли винні не встановлені або коли у стягненні з винних осіб відмовлено судом, - зараховуються на збитки або зменшення фінансування.
Взаємний залік надлишків і нестач внаслідок пересортиці може бути допущений тільки у вигляді виключення за один і той же період, що перевірявся, в одного і того ж особи, що перевіряється, стосовно ТМЦ одного і того ж найменування і в тотожних кількостях.
Всі висновки, пропозиції і рішення інвентаризаційної комісії оформляються протоколом, який затверджується керівником підприємства, з включенням результатів у звіт за той період, в якому закінчена інвентаризація, а також у річний звіт.
1.4 Приймання-передача справ
При зміні головних бухгалтерів, які є матеріально відповідальними особами, необхідно провести інвентаризацію майна, коштів і фінансових зобов'язань. Інструкція № 69 не встановлює механізму інвентаризації. Отже, процес приймання-передачі справ - це процедура, яку
Учасники визначають самостійно.
Для цього можна скористатися Положенням про головних бухгалтерів, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 24.01.1980г. № 59, де є вказівки, як має відбуватися ця процедура. Враховуючи, що питання діяльності головних бухгалтерів врегульовані Законом № 996, то згадане вище постанова № 59 недійсне. Тому наведеними у ньому рекомендаціями можна скористатися для самостійної організації приймання-передачі справ. Зокрема, приймання-передачу справ при призначенні та звільненні головного бухгалтера оформляють актом після перевірки стану бухгалтерського обліку та звітності. У Законі № 996 встановлено, що відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах несе власник, керівний підприємством, згідно із законодавством та установчим документам. Тому в його інтересах забезпечити процес приймання-передачі справ.
Якщо при прийманні-передачі справ виявлено помилки, їх необхідно виправити за правилами (ПС) БО 6.
У разі якщо під час приймання-передачі не виявиться будь-яких первинних документів, то їх потрібно відновити, а в разі, якщо це неможливо, треба застосувати норми п. 6. 10 Положення № 88.
2. Склад фінансової звітності
1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»;
2 «Баланс»;
3 «Звіт про фінансові результати»;
4 «Звіт про рух грошових коштів»;
5 «Звіт про власний капітал».
П (С) БО 1 встановлює наступні принципи підготовки фінансової звітності: історичної (фактичної) собівартості, автономності підприємства, безперервності діяльності, періодичності, нарахування та відповідності доходів і витрат, повного висвітлення, послідовності, обачності, превалювання змісту над формою, єдиного грошового вимірника.
Зміст і форма звіту про фінансові результати та вимоги до розкриття його статей визначені П (С) БО 3.
Зміст і форма звіту про рух грошових коштів підприємств визначаються П (С) БО 4. Зміст і форма звіту про власний капітал визначаються П (С) БО 5.
Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Проміжні звітності (місячні, квартальні) складаються наростаючим підсумком з початку звітного року.
Метою складання звіту про рух грошових коштів є надання повної та неупередженої інформації про зміни, що відбулися у грошових коштах підприємства та їх еквівалентах за звітний період.
У звіті про власний капітал здійснюється розкриття інформації про зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду. Основним принципом заповнення Звіту про власний капітал є приведення деталізації оборотів по кожному субрахунку і рахунку, відображає власний капітал у розрізі ряду статей для зазначення причин тих чи інших змін величини різних видів власного капіталу.
Відповідно до вимог Закону № 996, користувачами фінансової звітності є: органи, до сфери управління яких входять: підприємства, трудові колективи, власники (засновники), органи виконавчої влади та інші користувачі у відповідності з законодавством (органи державної статистики, Державна податкова адміністрація України (ДПАУ), Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР).
2.1 Поняття про бухгалтерський балансі
Баланс - угруповання коштів підприємства і джерел їх утворення в грошовому виразі на певну дату. Існує два види балансу;
-Оборотносальдовий;
-Сальдовий.
Оборотносальдовий баланс називається ще зворотному декларації за синтетичними рахунками і складається з семи колонок:
| № рахунків | Сальдо початкове | Оборот | Сальдо кінцеве | |||
| дебет | кредит | дебет | кредит | дебет | кредит | |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 |
Дані в оборотну відомість заносяться з головної книги після обробки рахунків. На підставі оборотного балансу (відомості) заповнюється сальдовий баланс. Цей баланс є однією з основних форм звітності.
Рахунки бухгалтерського обліку тісно пов'язані з балансом. На початку звітного періоду, згідно з даними балансу, на кожен вид засобів або джерело, що вимагає самостійного обліку, заводиться синтетичний рахунок, на якому записується залишок: за активними рахунками - в дебет, за пасивними - в кредит.
Баланс побудований у вигляді двосторонньої таблиці, в якому ліва сторона - актив, права - пасив.
Актив - ресурси підприємства, використання яких призведе до отримання економічних вигод підприємства, в пасиві відображають зобов'язання і власний капітал підприємства.
Сума підсумків активу і пасиву балансу повинні бути рівні (слово «баланс» означає рівність).
Кожен елемент коштів в активі і пасиві підприємства називається статтею балансу.
Статті балансу згруповані в розділи. Актив складається з трьох розділів:
-Необоротні активи, що включають основні засоби, не матеріальні активи та інше;
-Оборотні активи-грошові кошти та їх еквіваленти та ін;
-Витрати майбутніх періодів, які мали місце протягом поточного або попереднього звітних періодів, але не належать до наступних періодів.
Пасив балансу складається з п'яти розділів:
-Власний капітал (статутний, пайовий, додатковий);
-Забезпечення майбутніх витрат і платежів;
-Довгострокові зобов'язання;
-Поточні зобов'язання;
-Доходи майбутніх періодів.
Довгострокові та поточні зобов'язання відображають позиковий капітал.
Звітним роком введений період з 1 січня по 31 грудня включно. Тому в бухгалтерському балансі відображено стан засобів та їхніх джерел на 1-е число місяця. Проміжна (місячна, квартальна) звітність складається наростаючим підсумком з початку звітного року.
Бухгалтерські баланси, в залежності від форми власності, поділяються на державні, кооперативні, колективні, приватні, змішані та спільні.
Крім цього, бухгалтерські баланси поділяють залежно від часу складання (вступні, поточні, розділові, об'єднавчі, ліквідаційні), від обсягу інформації (індивідуальні, зведені, консолідовані), від характеру діяльності (основні і не основні), за джерелами складання (інвентарні, книжкові та генеральні).
Зміст і форма балансу та загальні вимоги до розкриття його статей визначаються П (С) БО 2 «Баланс".
2.2 Звіт про фінансові результати
Зміст і форма Звіту про фінансові результати, а також загальні вимоги до розкриття його статей визначаються П (С) БО 3 «Звіт про фінансові результати».
Норми П (С) БО стосуються звітів про фінансові результати підприємств, організацій та інших юридичних осіб (далі - підприємства) усіх форм власності (крім банків та бюджетних установ).
Особливості складання консолідованого звіту про фінансові результати визначаються окремим П (С) БО 20 «Консолідація фінансова звітність».
Мета складання звіту про фінансові результати - надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про доходи, витрати, прибутки і збитки від діяльності підприємства за звітний період.
Для малих підприємств передбачена скорочена форма Звіту про фінансові результати.
За умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена, дохід у Звіті про фінансові результати відображається в момент надходження активу або погашення зобов'язання, які призводять до збільшення власного капіталу підприємства (крім зростання капіталу за рахунок внесків учасників).
За умови, що оцінка витрат може бути достовірно визначена, витрати відображаються у Звіті про фінансові результати в момент вибуття активу або збільшення зобов'язання, які призводять до зменшення власного капіталу підприємства (крім зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).
Якщо актив забезпечує економічні вигоди протягом кількох звітних періодів, то витрати відображаються у Звіті про фінансові результати на підставі систематичного і раціонального їх розподілу (наприклад, у вигляді амортизації) протягом тих звітних періодів, коли надходять відповідні економічні вигоди.
Витрати відразу відображають у Звіті про фінансові результати, якщо економічні вигоди не відповідають критеріям визнання їх активами підприємства.
Згортання доходів і витрат не дозволяється, крім випадків, передбачених відповідними ПСБО.
Звіт про фінансові результати складається з трьох розділів:
1. Фінансові результати
2. Елементи операційних витрат
3. Розрахунок показників прибутковості акцій
Фінансові результати формуються на основі визначення фінансових результатів від усіх видів діяльності. Таким чином, дотримується поступовий розрахунок фінансового результату, тобто дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) показують методом брутто з наступним вирахуванням наданих знижок, повернення проданих товарів та податків (ПДВ, акциз).
Елементи операційних витрат. Тут відображають витрати операційної діяльності: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизацію, інші операційні витрати. Ці дані необхідні для складання Звіту про рух грошових коштів (під час коригування суми нерозподіленого доходу на негрошові статті, зокрема на суму амортизації).
Розрахунок показників прибутковості акцій. Цей розділ заповнюють акціонерні товариства, акції яких відкрито продаються або купуються на фондових біржах.
2.3 Звіт про рух грошових коштів
Зміст і форма Звіту про рух грошових коштів та загальні вимоги до розкриття його статей визначаються ПСБО 4 «Звіт про рух грошових коштів».
Мета складання Звіту про рух грошових коштів - надання користувачам фінансової звітності повної, правдивої та неупередженої інформації про зміни у грошових коштах підприємства та їх еквівалентах за звітний період.
Рух грошових коштів - надходження і вибуття грошових коштів та їх еквівалентів.
Грошові кошти - Готівка, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання.
Еквіваленти грошових коштів - Короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грошових коштів і характеризуються незначним ризиком зміни їх вартості.
У Звіті про рух грошових коштів наводяться дані про рух грошових коштів протягом звітного періоду в результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.
Послідовність складання Звіту про рух грошових коштів
1.Визначення руху грошових коштів у результаті операційної діяльності (розділ I Звіту)
2. Визначення руху грошових коштів у результаті операційної діяльності (розділ II Звіту)
3.Визначення руху грошових коштів у результаті операційної діяльності (розділ III Звіту)
4. Визначення чистого руху коштів за звітний період з урахуванням впливу курсових різниць (рядки 390-430 Звіту)
5. Підготовка приміток до Звіту про рух грошових коштів П (С) БО 4 передбачає використання непрямого методу визначення результату руху грошових коштів від операційної діяльності. Цей метод передбачає коригування суми прибутку (збитку) звітного періоду від операційної діяльності до оподаткування, визначеної у Звіті про фінансові результати, до суми грошових коштів, одержаних чи використаних в операційній діяльності.
2.4 Звіт про власний капітал
Зміст і форма звіту про власний капітал, а також загальні вимоги до розкриття його статей визначаються ПСБО 5 "Звіт про власний капітал».
Норми ПСБО стосуються підприємств, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності (крім банків та бюджетних установ).
Мета складання Звіту про власний капітал-розкриття інформації про зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду.
Для забезпечення порівняльного аналізу інформації підприємства повинні додавати до річного звіту Звіт про власний капітал за попередній рік.
Для складання звіту про власний капітал використовують такі джерела інформації:
- Звіт про власний капітал за попередній звітний період;
- Баланс за попередній період;
- Звіт про фінансові результати;
- Дані аналітичного обліку по операціях, які впливають на статті власного капіталу.
3. П (С) БО № 9 "Запаси"
Загальні положення
1. Це Положення (стандарт) візначає методологічні засади формування у бухгалтерському Обліку інформації про запаси І розкриття її у фінансовій звітності.
2. Норми задовольняють Положення (стандарту) застосовуються підпріємствамі, організаціямі та іншімі юридичними особами (Далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім бюджетних установ).
3. Норми задовольняють Положення (стандарту) не розповсюджуються на:
3.1. Незавершені роботи за будівельнімі контрактами, уключаючи контракти з надання послуг, Що безпосереднього пов'язані з ними.
3.2. Фінансові активи.
3.3. Молодняк тварин І тварини на відгодівлі, продукцію сільського І лісового господарства, Корисні копалини, ЯКЩО смороду оцінюються за чистою вартістю реалізації Відповідно до Інших положень (стандартів) бухгалтерського Обліку.
4. Терміни, Що наведені у положеннях (стандартах) бухгалтерського Обліку, мают таке значення:
Запаси - активи, які:
утримуються для Подальшого продаж за умов звічайної господарської діяльності;
перебувають у процесі виробництва З метою Подальшого продаж продукту виробництва;
утримуються для споживання Під годину виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а такоже Управління підпріємством.
Чиста ВАРТІСТЬ реалізації запасів - очікувана Ціна реалізації запасів в умова звічайної діяльності за вирахуванням очікуваніх витрат на завершення також їх виробництва та реалізацію.
Визнання та Первісна Оцінка запасів
5. Запаси визнаються активом, ЯКЩО існує імовірність того, Що підприємство отрімає у майбутнє Економічні вигоди, пов'язані з також їх використання, та також їх ВАРТІСТЬ Може буті достовірно визнача.
6. Для цілей бухгалтерського Обліку запаси включаються:
сировину, Основні й допоміжні матеріали для, комплектуючі вироби та ІншІ матеріальні цінності, Що прізначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністратівніх потреб;
незавершене виробництво у вігляді НЕ закінченіх обробка І складання деталей, вузлів, віробів та незакінченіх технологічних процесів. Незавершене виробництво на підпріємствах, Що виконують роботи та надаються послуги, складається з витрат на виконання незакінченіх робіт (послуг), Щодо якіх підпріємством галі не визнан доходу;
готові продукцію, Що Виготовлено на підпріємстві, призначен для продаж І відповідає технічнім та якіснім характеристикам, передбачених договором або іншім нормативно-правовим актом;
товари у вігляді матеріальніх цінностей, Що прідбані (отрімані) та утримуються підпріємством З метою Подальшого продаж;
малоцінні та швідкозношувані предмети, Що використовуються Протягом НЕ більше одного року або нормального операційного циклу, ЯКЩО ВІН більше одного року;
молодняк тварин І тварини на відгодівлі, продукцію сільського І лісового господарства, ЯКЩО смороду оцінюються за ЦІМ Положенням (стандартом).
7. Одиницею бухгалтерського Обліку запасів є також їх найменування або однорідна група (вид).
8. Прідбані (отрімані) або віроблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.
9. Первісною вартістю запасів, Що прідбані за плату, є собівартість запасів, Яка складається з таких фактичних витрат:
суми, Що сплачують згідно з договором постачальник (продавця), за вирахуванням непрямих податків;
суми ввізного Міта;
суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які НЕ відшкодовуються підпріємству;
транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата таріфів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи І транспортування запасів усіма видами транспорту до Місця також їх використання, уключаючи витрати Зі страхування різіків транспортування запасів). Сума транспортно-заготівельніх витрат, Що узагальнюється на окремому субрахунку рахунків Обліку запасів, щомісячно розподіляється Між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця І сумою запасів, Що вібулі (вікорістані, реалізовані, безоплатно передані ТОЩО) за звітний Місяць. Сума транспортно-заготівельніх витрат, Яка відносіться до запасів, Що вібулі, візначається Як добуток Середнього відсотка транспортно-заготівельніх витрат І вартості запасів, Що вібулі, з відображенням її на тих самих рахунках Обліку, у кореспонденції з Якими відображено вібуття ціх запасів. Середній відсоток транспортно-заготівельніх витрат візначається діленням суми залішків транспортно-заготівельніх витрат на початок звітного місяця І транспортно-заготівельніх витрат за звітний Місяць на суму залишку запасів на початок місяця І запасів, Що надійшлі за звітний Місяць. Приклади розподілу транспортно-заготівельніх витрат наведені в додатках до Положення (стандарту) 9;
Інші витрати, які безпосереднього пов'язані з придбанням запасів І доведеним також їх до стану, в якому смороду прідатні для використання у запланований цілях. До таких витрат, зокрема, належать Прямі матеріальні витрати, Прямі витрати на оплату праці, ІншІ Прямі витрати підприємства на доопрацювання І Підвищення якісно технічніх характеристик запасів.
10. Первісною вартістю запасів, Що виготовляються власними силами підприємства, візнається їхня виробнича собівартість, Яка візначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського Обліку 16 "Витрати".
11. Первісною вартістю запасів, Що внесені до статутного Капіталу підприємства, візнається погоджусь засновниками (учасниками) підприємства також їх справедлива ВАРТІСТЬ з урахуванням витрат, передбачених пунктом 9 задовольняють Положення (стандарту).
12. Первісною вартістю запасів, одержаних підпріємством безоплатно, візнається також їх справедлива ВАРТІСТЬ з урахуванням витрат, передбачених пунктом 9 задовольняють Положення (стандарту).
13. Первісна ВАРТІСТЬ одініці запасів, придбаних у результаті обміну на подібні запаси, дорівнює балансовій вартості переданих запасів. ЯКЩО балансова ВАРТІСТЬ переданих запасів перевіщує також їх справедливо ВАРТІСТЬ, то первісною вартістю Отримання запасів є також їх справедлива ВАРТІСТЬ. Різніця Між балансовою І справедливою вартістю переданих запасів включається до складу витрат звітного періоду.
Первісною вартістю запасів, Що прідбані в Обмін на неподібні запаси, візнається справедлива ВАРТІСТЬ Отримання запасів.
14. Чи не включаються до первісної вартості запасів, а належать до витрат того періоду, в якому смороду булі здійснені (встановлені):
понаднормові Втрати І нестачі запасів;
проценти за користування позика;
витрати на збут;
загальногосподарські та ІншІ подібні витрати, які безпосереднього не пов'язані з придбанням І доставкою запасів та наведеному також їх до стану, в якому смороду прідатні для використання у запланований цілях.
15. Первісна ВАРТІСТЬ запасів у бухгалтерському Обліку НЕ змінюється, крім віпадків, передбачених ЦІМ Положенням (стандартом).
Оцінка вібуття запасів
16. При відпуску запасів у виробництво, продаж та іншому вібутті Оцінка також їх здійснюється за одним з таких методів:
ідентіфікованої собівартості відповідної одініці запасів;
середньозваженої собівартості;
собівартості Перш за годиною надходження запасів (ФІФО);
абзац пункту 16 виключено
нормативних витрат;
ціні продаж.
Для всіх одиниць бухгалтерського Обліку запасів, Що мают однакове призначення та однакові умови використання, Застосовується Тільки Один із наведення методів.
17. Запаси, які відпускаються, та послуги, Що виконуються для спеціальніх замовленя І проектів, а такоже запаси, які НЕ замінюють Одне одного, оцінюються за ідентіфікованою собівартістю.
18. Оцінка за середньозваженою собівартістю проводитися Щодо кожної одініці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця І вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарной кількість запасів на початок звітного місяця І одержаних у звітному місяці запасів.
19. Оцінка кожної операції з вібуття запасів Може здійснюватісь за середньозваженою собівартістю діленням сумарної вартості таких запасів на дату операції на сумарной кількість запасів на дату операції.
20. Оцінка запасів за методом ФІФО базується на пріпущенні, Що запаси використовуються у тій послідовності, у якій смороду надходить на підприємство (відображені у бухгалтерському Обліку), тоб запаси, які перший відпускаються у виробництво (продаж та Інше вібуття), оцінюються за собівартістю Перш за годиною надходження запасів.
21. Оцінка за нормативними витратами полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підпріємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей І діючіх цін. Для забезпечення максимального наближення нормативних витрат до фактичних норми затрат І ціні повінні регулярно у норматівній базі перевірятіся І переглядатіся.
22. Оцінка за цінамі продаж заснован на застосуванні підпріємствамі роздрібної ТОРГІВЛІ Середнього відсотку торговельної націнкі товарів. Цей метод можуть відтворювати застосовуватися (ЯКЩО ІншІ методи оцінкі вібуття запасів НЕ віправдані) підприємства, Що мают значную І змінну номенклатуру товарів з пріблізно однаковим рівнем торговельної націнкі. Собівартість реалізованіх товарів візначається Як різніця Між продажною (роздрібною) вартістю реалізованіх товарів І сумою торговельної націнкі на ці товари. Сума торговельної націнкі на реалізовані товари візначається Як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованіх товарів І Середнього відсотку торговельної націнкі. Середній відсоток торговельної націнкі візначається діленням суми залишку торговельних націнок на початок звітного місяця І торговельних націнок у продажній вартості одержаних у звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на початок звітного місяця та продажної (роздрібної) вартості одержаних у звітному місяці товарів.
23. ВАРТІСТЬ малоцінніх та швідкозношуваніх предметів, Що передані в експлуатацію, віключається Зі складу актівів (спісується з балансу) з подалі організацією оперативного кількісного Обліку таких предметів за місцямі експлуатації І відповіднімі особами Протягом рядок також їх фактичного використання.
Оцінка запасів на дату балансу
24. Запаси відображаються в бухгалтерському Обліку і звітності за найменшого з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації.
25. Запаси відображаються за чистою вартістю реалізації, ЯКЩО на дату балансу також їх Ціна знизитися або смороду зіпсовані, застарілі, або іншім чином втратила первісно очікувану економічну вигоди.
26. Чиста ВАРТІСТЬ реалізації візначається по Кожній одініці запасів вирахуванням з очікуваної ціні продаж очікуваніх витрат на завершення виробництва І збут.
27. Сума, на Яку Первісна ВАРТІСТЬ запасів перевіщує чисту ВАРТІСТЬ також їх реалізації, та ВАРТІСТЬ повністю Втрачений (зіпсованіх або тихий, Що не вістачає) запасів спісуються на витрати звітного періоду. Суми нестача І Втрата від псування цінностей до Прийняття Рішення про конкретних вінуватців відображаються на позабалансові рахунках. Після встановлення осіб, які мают відшкодуваті Втрати, належно до відшкодування сума зараховується до складу дебіторської заборгованості (або Інших актівів) І доходу звітного періоду.
28. ЯКЩО чиста ВАРТІСТЬ реалізації тих запасів, Що раніше булі уцінені та є активами на дату балансу, надалі збільшується, то на суму збільшення чістої вартості реалізації, але не більше суми попередньою Зменшення, сторнується запис про попереднє Зменшення вартості ціх запасів.
Розкриття інформації про запаси в прімітках до фінансової звітності
29. У прімітках до фінансової звітності наводиться інформація про:
методи оцінкі запасів;
балансову (облікову) ВАРТІСТЬ запасів у розрізі окремих класіфікаційніх груп;
балансову (облікову) ВАРТІСТЬ запасів, які відображені за чистою вартістю реалізації;
балансову (облікову) ВАРТІСТЬ запасів, переданих у переробку, на комісію, в заставу;
суму збільшення чістої вартості реалізації, за Якою проведена Оцінка запасів Відповідно до пункту 28 задовольняють Положення (стандарту).
Приклади розподілу транспортно-заготівельніх витрат
Приклад 1. Розподіл транспортно-заготівельніх витрат на підпріємствах, Що застосовуються окремих субрахунок Обліку транспортно-заготівельніх витрат.
10. Первісною вартістю запасів, Що виготовляються власними силами підприємства, візнається їхня виробнича собівартість, Яка візначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського Обліку 16 "Витрати".
11. Первісною вартістю запасів, Що внесені до статутного Капіталу підприємства, візнається погоджусь засновниками (учасниками) підприємства також їх справедлива ВАРТІСТЬ з урахуванням витрат, передбачених пунктом 9 задовольняють Положення (стандарту).
12. Первісною вартістю запасів, одержаних підпріємством безоплатно, візнається також їх справедлива ВАРТІСТЬ з урахуванням витрат, передбачених пунктом 9 задовольняють Положення (стандарту).
13. Первісна ВАРТІСТЬ одініці запасів, придбаних у результаті обміну на подібні запаси, дорівнює балансовій вартості переданих запасів. ЯКЩО балансова ВАРТІСТЬ переданих запасів перевіщує також їх справедливо ВАРТІСТЬ, то первісною вартістю Отримання запасів є також їх справедлива ВАРТІСТЬ. Різніця Між балансовою І справедливою вартістю переданих запасів включається до складу витрат звітного періоду.
Первісною вартістю запасів, Що прідбані в Обмін на неподібні запаси, візнається справедлива ВАРТІСТЬ Отримання запасів.
14. Чи не включаються до первісної вартості запасів, а належать до витрат того періоду, в якому смороду булі здійснені (встановлені):
понаднормові Втрати І нестачі запасів;
проценти за користування позика;
витрати на збут;
загальногосподарські та ІншІ подібні витрати, які безпосереднього не пов'язані з придбанням І доставкою запасів та наведеному також їх до стану, в якому смороду прідатні для використання у запланований цілях.
15. Первісна ВАРТІСТЬ запасів у бухгалтерському Обліку НЕ змінюється, крім віпадків, передбачених ЦІМ Положенням (стандартом).
Оцінка вібуття запасів
16. При відпуску запасів у виробництво, продаж та іншому вібутті Оцінка також їх здійснюється за одним з таких методів:
ідентіфікованої собівартості відповідної одініці запасів;
середньозваженої собівартості;
собівартості Перш за годиною надходження запасів (ФІФО);
абзац пункту 16 виключено
нормативних витрат;
ціні продаж.
Для всіх одиниць бухгалтерського Обліку запасів, Що мают однакове призначення та однакові умови використання, Застосовується Тільки Один із наведення методів.
17. Запаси, які відпускаються, та послуги, Що виконуються для спеціальніх замовленя І проектів, а такоже запаси, які НЕ замінюють Одне одного, оцінюються за ідентіфікованою собівартістю.
18. Оцінка за середньозваженою собівартістю проводитися Щодо кожної одініці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця І вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарной кількість запасів на початок звітного місяця І одержаних у звітному місяці запасів.
19. Оцінка кожної операції з вібуття запасів Може здійснюватісь за середньозваженою собівартістю діленням сумарної вартості таких запасів на дату операції на сумарной кількість запасів на дату операції.
20. Оцінка запасів за методом ФІФО базується на пріпущенні, Що запаси використовуються у тій послідовності, у якій смороду надходить на підприємство (відображені у бухгалтерському Обліку), тоб запаси, які перший відпускаються у виробництво (продаж та Інше вібуття), оцінюються за собівартістю Перш за годиною надходження запасів.
21. Оцінка за нормативними витратами полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підпріємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей І діючіх цін. Для забезпечення максимального наближення нормативних витрат до фактичних норми затрат І ціні повінні регулярно у норматівній базі перевірятіся І переглядатіся.
22. Оцінка за цінамі продаж заснован на застосуванні підпріємствамі роздрібної ТОРГІВЛІ Середнього відсотку торговельної націнкі товарів. Цей метод можуть відтворювати застосовуватися (ЯКЩО ІншІ методи оцінкі вібуття запасів НЕ віправдані) підприємства, Що мают значную І змінну номенклатуру товарів з пріблізно однаковим рівнем торговельної націнкі. Собівартість реалізованіх товарів візначається Як різніця Між продажною (роздрібною) вартістю реалізованіх товарів І сумою торговельної націнкі на ці товари. Сума торговельної націнкі на реалізовані товари візначається Як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованіх товарів І Середнього відсотку торговельної націнкі. Середній відсоток торговельної націнкі візначається діленням суми залишку торговельних націнок на початок звітного місяця І торговельних націнок у продажній вартості одержаних у звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на початок звітного місяця та продажної (роздрібної) вартості одержаних у звітному місяці товарів.
23. ВАРТІСТЬ малоцінніх та швідкозношуваніх предметів, Що передані в експлуатацію, віключається Зі складу актівів (спісується з балансу) з подалі організацією оперативного кількісного Обліку таких предметів за місцямі експлуатації І відповіднімі особами Протягом рядок також їх фактичного використання.
Оцінка запасів на дату балансу
24. Запаси відображаються в бухгалтерському Обліку і звітності за найменшого з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації.
25. Запаси відображаються за чистою вартістю реалізації, ЯКЩО на дату балансу також їх Ціна знизитися або смороду зіпсовані, застарілі, або іншім чином втратила первісно очікувану економічну вигоди.
26. Чиста ВАРТІСТЬ реалізації візначається по Кожній одініці запасів вирахуванням з очікуваної ціні продаж очікуваніх витрат на завершення виробництва І збут.
27. Сума, на Яку Первісна ВАРТІСТЬ запасів перевіщує чисту ВАРТІСТЬ також їх реалізації, та ВАРТІСТЬ повністю Втрачений (зіпсованіх або тихий, Що не вістачає) запасів спісуються на витрати звітного періоду. Суми нестача І Втрата від псування цінностей до Прийняття Рішення про конкретних вінуватців відображаються на позабалансові рахунках. Після встановлення осіб, які мают відшкодуваті Втрати, належно до відшкодування сума зараховується до складу дебіторської заборгованості (або Інших актівів) І доходу звітного періоду.
28. ЯКЩО чиста ВАРТІСТЬ реалізації тих запасів, Що раніше булі уцінені та є активами на дату балансу, надалі збільшується, то на суму збільшення чістої вартості реалізації, але не більше суми попередньою Зменшення, сторнується запис про попереднє Зменшення вартості ціх запасів.
Розкриття інформації про запаси в прімітках до фінансової звітності
29. У прімітках до фінансової звітності наводиться інформація про:
методи оцінкі запасів;
балансову (облікову) ВАРТІСТЬ запасів у розрізі окремих класіфікаційніх груп;
балансову (облікову) ВАРТІСТЬ запасів, які відображені за чистою вартістю реалізації;
балансову (облікову) ВАРТІСТЬ запасів, переданих у переробку, на комісію, в заставу;
суму збільшення чістої вартості реалізації, за Якою проведена Оцінка запасів Відповідно до пункту 28 задовольняють Положення (стандарту).
Приклади розподілу транспортно-заготівельніх витрат
Приклад 1. Розподіл транспортно-заготівельніх витрат на підпріємствах, Що застосовуються окремих субрахунок Обліку транспортно-заготівельніх витрат.
| Зміст | ВАРТІСТЬ запасів, тис. грн. (Рахунка 20, 22, 28) | Транспортно-заготівельні витрати, тис. грн. (Окремих субрахунок) |
| 1 | 2 | 3 |
| 1. Залишок на початок місяця | 150 | 25 |
| 2. Надійшло за Місяць | 300 | 50 |
| 3. Вібуло за Місяць (вітрачено, реалізовано та Інше вібуття - природний убуток, нестачі, псування, уцінка, безоплатна передача ТОЩО) | 400 | 67 * |
| 4. Залишок на кінець місяця (ряд. 1 + ряд. 2 - ряд. 3) | 50 | 8 |
| 25 + 50 | ||
| ----------- | х 400 | = 67. |
| 150 + 300 |
| Зміст | Субрахунок 282 "Товари в ТОРГІВЛІ", тис. грн. | Субрахунок 289 "Транспортно-заготівельні витрати", тис. грн. | Субрахунок 285 "Торгова націнка", тис.. грн. | Продажна ВАРТІСТЬ (гр. 2 + гр. 3), тис. грн. |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 |
| 1. Залишок на початок місяця | 227 | 25 | 77 | 252 |
| 2. Надійшло за Місяць | 460 | 50 | 160 | 510 |
| 3. Вібуло за Місяць (вітрачено, реалізовано та Інше вібуття - природний убуток, нестачі, псування, уцінка, безоплатна передача ТОЩО) | 487 ** | 53 | 168 | 540 |
| 4. Залишок на кінець місяця (ряд. 1 + ряд. 2 - ряд. 3) | 200 | 22 | 69 | 222 |
Сума торгової націнкі, Що відносіться до реалізованіх товарів (дебет субрахунку 282 "Товари в ТОРГІВЛІ", кредит субрахунку 285 "Торгова націнка" сторно), становіть:
| 77 + 160 | ||
| ------------ | х 540 | = 168. |
| 252 + 510 |
| 25 + 50 | ||
| ----------- | х 540 | = 53. |
| 252 + 510 |
Собівартість реалізованіх товарів (дебет субрахунку 902 "Собівартість реалізованіх товарів", кредит субрахунку 282 "Товари в ТОРГІВЛІ") становіть:
540 - 168 - 53 = 319.
Список літератури
1. Н.М. Ткаченко «Бухгалтерський облік на підприємствах з різними формами власності» 1998р .- 672с.
2. Тамара Ліхопой «Довідник бухгалтера-початківця» Харків 2007р .- 192с.
3. Під редакцією Михайла Захарко бухгалтерський тижневик «Дебет-Кредит» 2005р.
4. Періодичні видання "Бух.облік і аудиту", "Баланс", "Все про бухгалтерський облік".
5. П (С) БО "Все про бухгалтерський облік".