Бухгалтерський баланс 5

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Зміст
Введення. 2
1. Поняття про бухгалтерський балансі, його будову і зміст. 2
2. Види балансів. 8
3. Типи змін балансу під впливом господарських операцій. 10
3. Аналіз та оцінка структури балансу та реальних можливостей відновлення платоспроможності організації. 15
Висновок. 23
Список літератури .. 26


Введення

Кошти організації беруть участь у виробництві безперервно. Для керівництва організацією треба знати, якими засобами вона має в своєму розпорядженні, з яких джерел вони отримані, для якої мети призначені. На ці запитання дає відповідь бухгалтерський баланс.
Термін баланс походить від лат. bis - «двічі» і lanx - «чашка терезів», тобто bilanx буквально означає «двучашіе» як символ рівноваги.
Схематично бухгалтерський баланс являє собою таблицю, складену з двох частин: ліва - актив - відбиває склад, розміщення і використання коштів організації, а права - пасив - показує ті ж кошти, але за джерелами їх формування і цільовим призначенням. Підсумок активу дорівнює підсумку пасиву балансу. Величина цих підсумків називається валютою балансу.
Бухгалтерський баланс - спосіб економічного угруповання майна господарства по його складу, розміщення та джерел його формування на певну дату в грошовій оцінці. Отже, в бухгалтерському балансі майно організації розглядається з двох позицій: за складом та розміщення і за джерелами утворення.

1. Поняття про бухгалтерський балансі, його будову і зміст

Баланс складається на певну дату, як правило, на початок кварталу, що обумовлено вимогами, що висуваються до звітності, і показує стан засобів та їхніх джерел на даний момент. Вони постійно змінюються, перебувають у русі, яке відбивається на рахунках за допомогою подвійного запису.
Балансове узагальнення має роздвоєні і характер відображення об'єктів і синтетичне узагальнення інформації. Двоїстий характер його полягає в тому, що об'єкти відображаються в балансі двічі і розглядаються з двох точок зору, в залежності від виду балансу. Два аспекти балансового узагальнення означають, що дві сукупності показників балансу повинні бути рівні. Балансове узагальнення припускає синтетичний, узагальнений характер інформації, що дозволяє звести приватні показники, окремі інформаційні взаємозв'язки в єдиному вимірнику в цілісну систему узагальнених даних.
Балансове узагальнення інформації вперше було застосовано для складання бухгалтерського балансу, що дозволило встановити майново-фінансовий стан організації, її становище у системі управління ринковою економікою.
Все майно (кошти) в активі балансу і джерела його утворення в пасиві балансу представлені у згрупованому вигляді. Основним елементом бухгалтерського балансу є стаття, яка відповідає виду (найменування) майна, зобов'язань, джерела нормування майна. Статтею бухгалтерського балансу називається показник (рядок) активу і пасиву балансу, що характеризує окремі види майна, джерел його формування, зобов'язань організації. Балансові статті об'єднуються в групи, групи - у розділи, виходячи з їх економічного змісту.
Якщо статті активу показують, як розміщено майно організації (у що конкретно воно вкладено), то статті пасиву балансу дають інформацію про те, яка частина майна сформовано за рахунок власних джерел, а яка - за рахунок позикових (залучених) джерел організації.
Таблиця 1
Показники
Ситуації
1
2
3
4
5
Майно організації (актив балансу)
1000000
1000000
1000000
1000000
1000000
Джерела формування майна (пасив балансу):
1000000
1000000
1000000
1000000
1000000
- Власні
1000000
-
500000
400000
600000
- Позикові
-
1000000
500000
600000
400000
Проаналізувавши ситуацію, можна зробити певний висновок по кожній з них:
Ситуація 1. Все майно організації сформовано за рахунок власних джерел.
Ситуація 2. Все майно організації сформовано за рахунок позикових (залучених) джерел.
Ситуація 3. Майно організації сформовано на 50% за рахунок власних джерел, на 50 - за рахунок залучених.
Ситуація 4. Майно організації сформовано на 40% за рахунок власних джерел і на 60 - за рахунок залучених.
Ситуація 5. Майно організації сформовано на 60% за рахунок власних джерел і на 40 - за рахунок залучених.
Під структурою балансу розуміють питома вага окремих господарських засобів за їх видами та джерелами утворення і валюти балансу. За структурою активу балансу можна проаналізувати питома вага тих чи інших активів організації в загальній сумі всіх коштів, які вона має на дату складання балансу. Наприклад, валюта балансу 2000000руб., Основні засоби 300 000 руб., Отже, вкладення в основні засоби організації рівні 15%. Структура пасиву балансу відображає у відсотках співвідношення окремих джерел у формуванні майна організації. Наприклад, статутний капітал 1 200 000руб., Валюта балансу 2 000 000, отже, власне джерело - статутний капітал - становить 60%. Структура балансів організацій різних організаційно-правових форм та видів діяльності, і це обумовлено виробничою діяльністю, розміром організації і т. д.
Баланс має велике значення для керівництва організації. Він відображає стан засобів в узагальненій їх сукупності на той чи інший момент часу, розкриває структуру коштів та їх джерел у розрізі видів та груп, питома вага кожної групи, взаємозв'язок і взаємозалежність між собою.
Дані балансу служать для виявлення найважливіших показників, що характеризують діяльність організації
та її фінансове становище. За даними балансу визначається забезпеченість засобами, правильність їх використання, дотримання фінансової дисципліни, рентабельність та інші, а також виявляються недоліки в роботі та фінансовому положенні і їх причини. За допомогою балансу можна розробити заходи щодо їх усунення.
Дані бухгалтерського балансу дозволяють контролювати правильність використання коштів цільового призначення. Особливе значення баланс набуває в справі контролю та вивчення господарської діяльності та фінансового стану організації. При аналізі балансу розкриваються нові внутрішні взаємозв'язки між усіма елементами господарської діяльності організації.
Завдяки стислій і компактній формі баланс є досить зручним документом. Він дає закінчену і цілісне уявлення не тільки про майновий стан організації, але й про ті зміни, які відбулися за той чи інший період. Останнє досягається порівнянням балансів за ряд звітних періодів. Бухгалтерський баланс, як і всю бухгалтерську звітність, складають на основі перевірених бухгалтерських записів, підтверджених виправдувальними документами. Це гарантує достовірність, точність, юридичну обгрунтованість кожної суми, зазначеної в бухгалтерському балансі і бухгалтерської звітності.
Розглянемо приблизну схему бухгалтерського балансу організації:
Дані для складання балансу, руб.
Основні засоби ....................................... 250000
Нематеріальні активи ................................. 80000
Статутний капітал ........................................ 300000
Додатковий капітал ........................................ 5 500
Виробничі запаси .............................. 10000
Резервний капітал .......................................... 6 000
Товари ................................................. ....... 18000
Нерозподілений прибуток ............................. 40000
Розрахункові рахунки ............................................ 12000
Розрахунки з постачальниками і підрядниками ............. 8000
Розрахунки по податках і зборах ............................. 1500
Розрахунки з персоналом з оплати праці .............. 10 000
Каса ................................................. ............. 1000

Таблиця 2
Баланс, руб.


2. Види балансів

Залежно від призначення, змісту і порядку складання розрізняють кілька видів балансів.
Сальдовий баланс у грошовій оцінці характеризує майно господарюючого суб'єкта і джерела утворення майна станом на певну дату. Баланс складається бухгалтерією організації шляхом підрахунку залишків (сальдо) по рахунках.
Оборотний баланс, крім залишків засобів і джерел утворення майна на початок і кінець періоду, містить дані про їх рух (дебетові та кредитові обороти) за звітний період. За своєю будовою він буде відрізнятися від сальдового балансу.
Оборотний баланс має велике значення в якості проміжного робочого документа, використовуваного при складанні вступного, заключного і ліквідаційного балансів.
Баланси також класифікуються за такими ознаками:
I. За часом складання розрізняють баланси:
1) вступний (початковий) баланс - перший баланс, що складається на початку діяльності організації. У його активі відбивається склад майна організації, отриманого при її створенні, а в пасиві - джерела його виникнення. Вступний баланс містить менше статей, ніж наступні баланси, що відображають результати господарської діяльності за певний період. Перед складанням вступного балансу, як правило, проводиться інвентаризація і оцінка наявного у організації майна протягом часу діяльності організації;
2) поточні - складаються періодично. Вони в свою чергу поділяються на місячні, квартальні та річні;
3) заключний баланс - звітний документ про виробничо-фінансової діяльності організації за певний період - складається на основі перевірених бухгалтерських записів (вивірка оборотів і залишків по рахунках, перевірка інвентаризацією засобів і розрахунків);
4) ліквідаційний - складається для характеристики майнового стану організації на дату припинення її діяльності як юридичної особи;
5) попередній баланс - бухгалтерський баланс, що складається заздалегідь на кінець звітного періоду з урахуванням очікуваних змін у складі майна організації. Основою такого балансу служать практичні бухгалтерські дані про стан активних і пасивних статей до моменту його складання й очікувані дані про господарські операції до закінчення звітного періоду. Складання попереднього балансу має на меті заздалегідь установити фінансове положення організації, в якому вона виявиться в кінці звітного періоду;
6) з'єднувальні - при злитті двох або більше підрозділів;
7) роз'єднувальні - при зміні структури підпорядкованості, в умовах приватизації;
8) консолідовані - об'єднані баланси материнської і дочірніх компаній.
II. За обсягом інформації баланси бувають:
1) одиничні, що відображають діяльність тільки од
ної організації та складаються за даними поточного бухгалтерського обліку;
2) зведені, одержувані шляхом складання сум за статтями одиничних балансів і підбиття загальних підсумків активу і пасиву всіх організацій в цілому.
III. За способом очищення розрізняють:
1) баланс-брутто. Включає в себе регулюючі статті, використовується для наукових досліджень, удосконалювання інформаційних функцій балансу та ін
2) баланс-нетто. Являє собою очищений від регулюючих статей балансу: "Знос основних засобів», «Знос нематеріальних активів», «Торгова націнка».
У сучасних умовах значення балансу-нетто зросла, так як він дозволяє визначити реальну вартість майна організації.
IV. За характером діяльності:
1) по основній діяльності, тобто статутної діяльності організації: для промислових організацій - це промисловість; для торгових - торгівля;
2) баланси не по основній діяльності. Всі інші види діяльності є не основними.
V. За формами власності існують баланси організацій (підприємств):
- Державних;
- Муніципальних;
- Кооперативних;
- Приватних;
- Спільних;
- Громадських.

3. Типи змін балансу під впливом господарських операцій

Всі зміни, що відбуваються зі складом господарських засобів, джерелами їх утворення, розрахунками в результаті господарської діяльності організації, називаються господарськими операціями. Щодня в організаціях відбувається безліч господарських операцій, які чинять постійний вплив на валюту балансу, що веде до зміни як величини статей активу, так і статей пасиву балансу, або тих і інших одночасно.
При всьому своєму різноманітті перелік змін, що відбуваються під впливом господарських операцій, зводиться до чотирьох типів змін щодо валюти балансу.
Перший тип господарських операцій.
Операції цього типу викликають зміни двох статей активу балансу, одна збільшується, а інша - зменшується на одну і ту ж суму. Валюта балансу залишається незмінною, рівність зберігається. До цього типу можна віднести такі операції, як надходження грошових коштів з каси на розрахунковий рахунок або від дебіторів, видача грошей з каси підзвітним особам, повернення невитрачених сум підзвітною особою в касу, відпуск матеріалів зі складу у виробництво, надходження готової продукції з виробництва на склад , відвантаження готової продукції зі складу покупцям і ін
Таким чином, операції першого типу викликають зміни тільки в активі балансу, валюта балансу не змінюється.
Перший тип балансових змін можна уявити у вигляді рівняння
А + X - X = П, де А - актив;
П - пасив;
X - зміна засобів під впливом господарських операцій.
Приклад. Згідно видаткового касового ордера видано під звіт на відрядження 2000 руб. Отже, у балансі по статті «Каса» сума зменшиться, а за статтею «Розрахунки з підзвітними особами» - збільшиться.
Відповідно ця господарська операція знайде наступне відображення на рахунках. За рахунком «Каса» сума зменшиться, значить, кредитується рахунок «Каса», а рахунок «Розрахунки з підзвітними особами» (збільшується заборгованість) дебетується. Кореспонденція рахунків буде мати наступний вигляд:
Дт «Розрахунки з підзвітними особами» - 2000 руб.
Кт «Каса» - 2000 руб.
Другий тип господарських операцій.
Операції цього типу викликають зміни двох статей пасиву балансу: одна стаття збільшується, а інша зменшується на одну і ту ж суму. Валюта балансу залишається незмінною, рівність зберігається.
До другого типу відносяться операції з утримання прибуткового податку із заробітної плати робітників і службовців, утримання 1% до Пенсійного фонду із заробітної плати робітників і службовців та ін
Таким чином, господарські операції другого типу ведуть до змін тільки в пасиві балансу. Валюта балансу не змінюється.
Другий тип балансових змін можна записати у вигляді рівняння А = П + X - X.
Приклад. На підставі виписки банку з розрахункового рахунку
отриманий кредит направлений на погашення заборгованості постачальникам у сумі 140 000 руб. У балансі за статтею «Розрахунки по короткострокових кредитах і позиках» сума збільшується, а за статтею «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками» зменшується. Відповідно рахунок «Розрахунки по короткострокових кредитах і позиках" збільшується - кредитується, а рахунок «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками» - зменшується - дебетується. Кореспонденція рахунків буде мати наступний вигляд:
Дт «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками» - 140 000 руб.
Кт «Розрахунки по короткострокових кредитах і позиках" - 140000руб.
Третій тип господарських операцій.
Вони викликають збільшення статей і в активі, і в пасиві балансу на одну і ту ж суму. Підсумки активу і пасиву балансу зростають на одну й ту ж суму, тому рівність між активом і пасивом балансу зберігається. Відбувається збільшення господарських засобів і джерел їх утворення на одну і ту ж суму. До цього типу можна віднести господарські операції, пов'язані з надходженням основних засобів, матеріалів від постачальників та ін
Операції третього типу призводять до збільшення на одну і ту ж суму однієї статті в активі балансу, а іншої статті - в його пасиві. Валюта балансу збільшується на цю ж суму, рівність зберігається.
Цей тип балансових змін можна відобразити рівнянням А + X = П + X.
Приклад. На підставі акцептованих (прийнятих до оплати) платіжних документів постачальників і прибуткових ордерів зі складу оприбутковані матеріали на суму 8000 крб. Статті активу балансу «Матеріали» і пасиву балансу «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками» - збільшаться. Підсумок балансу також збільшиться на цю суму. Відповідно кореспонденція рахунків (проводка) буде мати наступний вигляд:
Дт «Матеріали» - 8000 руб.
Кт «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками» - 8000 руб.
Четвертий тип господарських операцій.
Операції цього типу викликають зменшення статей і в активі і пасиві балансу на одну і ту ж суму. Підсумки активу і пасиву балансу зменшуються на цю ж суму, але рівність при цьому зберігається.
До четвертого типу відносяться операції, пов'язані з погашенням з розрахункового рахунку кредиторської заборгованості, оплатою постачальнику за що надійшли від нього товари з розрахункового рахунку, виплатою заробітної плати робітникам і службовцям з каси, та ін
Таким чином, операції цього типу призводять до зменшення статей активу і пасиву балансу на одну і ту ж суму. Валюта балансу зменшується на цю ж суму, рівність зберігається.
Цей тип балансових змін можна відобразити рівнянням А - X = П - X.
Приклад. На підставі платіжних відомостей та видаткового касового ордера видана заробітна плата працівникам у сумі 20 000 руб. Стаття активу балансу «Каса» і стаття пасиву балансу «Розрахунки з персоналом з оплати праці» зменшується. Підсумок балансу також зменшиться на суму господарської операції. Кореспонденція рахунків (проводка) буде мати наступний вигляд:
Дт «Розрахунки з персоналом з оплати праці» - 20 000 руб.
Кт «Каса» - 20 000 руб.
Розглянемо приклад типів змін у балансі:
№ п / п
Зміст господарської операції
Дебет
Кредит
Сума,
руб.
Тип
1
Відображено вартість комп'ютера, отриманого від постачальника
Вкладення у необоротні активи
Розрахунки з постачальниками і підрядниками
30000
III
2
Враховано податок на додану вартість за отриманим комп'ютера
Податок на додану вартість при придбанні основних засобів
Розрахунки з постачальниками і підрядниками
6000
III
3
Сплачено постачальнику вартість за комп'ютер з розрахункового рахунку
Розрахунки з постачальниками і підрядниками
Розрахункові рахунки
36000
IV
4
Зарахований податок на додану вартість за оприходованному і оплаченому комп'ютера
Розрахунки по податках і зборам
Податок на додану вартість при придбанні основних засобів
6000
IV
5
Введено в експлуатацію оприбуткований комп'ютер
Основні засоби
Вкладення у необоротні активи
30000
I
6
Надійшли в касу з розрахункового рахунку гроші для видачі заробітної плати
Каса
Розрахункові рахунки
20000
I
7
Видана заробітна плата з каси
Розрахунки з персоналом з оплати праці
Каса
20000
IV
8
За рішенням засновників частина нерозподіленого прибутку приєднана до статутного капіталу
Нерозподілений прибуток
Статутний капітал
15000
II
Логічна структура бухгалтерського балансу


3. Аналіз та оцінка структури балансу та реальних можливостей відновлення платоспроможності організації

Методи оцінки структури бухгалтерського балансу і реальних можливостей відновлення платоспроможності організацій рекомендовані "Методичними положеннями з оцінки фінансового стану підприємств і встановленню незадовільною структури балансу", затвердженими розпорядженням колишнього Федерального управління у справах про неспроможність (банкрутство) № 31-р від 12 серпня 1994 р. [ 1]
Суть цих методів та основні методичні положення щодо оцінки структури балансу і реальних можливостей відновлення платоспроможності організацій полягає в наступному.
Основною метою проведення попереднього аналізу фінансового стану підприємств є обгрунтування рішення про визнання структури балансу незадовільною, а підприємства - неплатоспроможними відповідно до системи критерію, затвердженої постановою Уряду Російської Федерації від 20 травня 1994 р. "Про деякі заходи щодо реалізації законодавства про неспроможність (банкрутство) підприємств ".
1. Визначення незадовільної структури балансу підприємства.
Аналіз та оцінка структури балансу підприємства проводяться на основі показників:
* Коефіцієнта поточної ліквідності;
* Коефіцієнта забезпеченості власними коштами.
Підставою для визнання структури балансу підприємства незадовільною, а підприємства неплатоспроможним є виконання однієї з наступних умов:
* Коефіцієнт поточної ліквідності на кінець звітного періоду має значення менше 2;
* Коефіцієнт забезпеченості власними коштами на кінець звітного періоду має значення менше 0,1.
Коефіцієнт поточної ліквідності характеризує загальну забезпеченість підприємства оборотними коштами для ведення господарської діяльності і своєчасного погашення термінових зобов'язань підприємства.
Коефіцієнт поточної ліквідності визначається за формулою 1 як відношення фактичної вартості знаходяться в наявності у підприємства оборотних коштів у вигляді виробничих запасів, готової продукції, грошових коштів, дебіторської заборгованості та інших оборотних активів (сума підсумку розділу II активу балансу, рядок 290) до найбільш термінових зобов'язаннях підприємства у вигляді короткострокових кредитів банків, короткострокових позик і різних кредиторських заборгованостей (підсумок розділу V пасиву, рядок 690 балансу за вирахуванням рядків 640 "Доходи майбутніх періодів" і 650 "Резерви майбутніх витрат і платежів")

де: II А - підсумок розділу II активу балансу;
V П - підсумок розділу V пасиву балансу.
Результати розрахунків заносять у табл. 3, рядок I.
Коефіцієнт забезпеченості власними коштами характеризує наявність власних оборотних коштів у підприємства, необхідних для його фінансової стійкості.
Коефіцієнт забезпеченості власними засобами визначається за формулою 2 як відношення різниці між обсягами джерел власних коштів (підсумок розділу III пасиву балансу стор 490) і фактичною вартістю основних засобів та інших необоротних активів (підсумок розділу I активу балансу, стор 190) до фактичної вартості знаходяться в наявності у підприємства оборотних коштів у вигляді виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції, грошових коштів, дебіторської заборгованості та інших оборотних активів (сума підсумку розділу II активу балансу, стор 290)

де: III п - підсумок розділу III пасиву балансу;
I А - підсумок розділу I активу балансу;
II А - підсумок розділу II активу балансу.
Результати розрахунку заносяться в таблицю 3, рядок 2.
2. Аналіз та оцінка реальних можливостей відновлення платоспроможних підприємств.
Основним показником, що характеризує наявність реальної можливості в підприємства відновити (або втратити) свою платоспроможність протягом певного періоду, є коефіцієнт відновлення (втрати) платоспроможності.
У тому випадку, якщо хоча б один з коефіцієнтів, перерахованих вище, має значення менше зазначених у табл., Розраховується коефіцієнт відновлення платоспроможності за період, встановлений рівним б місяцях.
У тому випадку, якщо коефіцієнт поточної ліквідності більший або дорівнює 2, а коефіцієнт забезпеченості власними коштами більше або дорівнює 0,1, розраховується коефіцієнт втрати платоспроможності за період, встановлений рівним 3 місяців.
Коефіцієнт відновлення платоспроможності визначається за формулою (За) як відношення розрахункового коефіцієнта поточної ліквідності до його встановленого значення. Розрахунковий коефіцієнт поточної ліквідності визначається як сума фактичного значення коефіцієнта поточної ліквідності на кінець звітного періоду та зміни значення цього коефіцієнта між закінченням і початком звітного періоду в перерахунку на період відновлення платоспроможності, встановлений рівним 6 місяцям

де: КIФ - фактичне значення (в кінці звітного періоду) коефіцієнта поточної ліквідності (KI);
KI н - значення коефіцієнта поточної ліквідності на початку звітного періоду;
KI норм - нормативне значення коефіцієнта поточної ліквідності.
KI норм = 2;
6 - період відновлення платоспроможності в місяцях;
Т - звітний період у місяцях.
Результати розрахунків заносяться в табл. 3, рядок 3. Коефіцієнт відновлення платоспроможності, що приймає значення більше 1, розрахований на період, рівний 6 місяцям, свідчить про наявність реальної можливості в підприємства відновити свою платоспроможність.
Коефіцієнт відновлення платоспроможності, що приймає значення менше 1, розрахований на період, рівний 6 місяцям, свідчить про те, що у підприємства найближчим часом немає реальної можливості відновити платоспроможність.
Коефіцієнт втрати платоспроможності визначається за формулою (3б) як відношення розрахункового коефіцієнта поточної ліквідності до його встановленого значення. Розрахунковий коефіцієнт поточної ліквідності визначається як сума фактичного значення коефіцієнта поточної ліквідності на кінець звітного періоду і зміна значення цього коефіцієнта між закінченням і початком звітного періоду в перерахунку на період втрати платоспроможності, встановлений рівним 3 місяців. Формула для розрахунку має такий вигляд:

де: КIФ - фактичне значення (в кінці звітного періоду) коефіцієнта поточної ліквідності (KI);
КI н - значення коефіцієнта поточної ліквідності на початку звітного періоду;
KI норм - нормативне значення коефіцієнта поточної
ліквідності; KI норм = 2;
3 - період втрати платоспроможності підприємства в місяцях;
Т - звітний період у місяцях.
Результати розрахунків заносяться в табл. 3, рядок 4.
Коефіцієнт втрати платоспроможності, що приймає значення більше 1, розрахований на період, рівний 3 місяцям, свідчить про наявність реальної можливості у підприємства не втратити платоспроможність.
Коефіцієнт втрати платоспроможності, що приймає значення менше 1, розрахований на період, рівний 3 місяцям, свідчить про те, що у підприємства найближчим часом є можливість втратити платоспроможність.

Таблиця 3

Аналіз фінансового стану підприємства
Найменування організації __________________________
На дату ___________________________________________

Оцінка структури балансу ___________________________


п / п
Найменування показників
На початок періоду
На момент встановлення платоспроможності
Норма коефіцієнта
1
2
3
4
5
1
Коефіцієнт поточної ліквідності
не менше 2
2
Коефіцієнт забезпеченості власними коштами
не менше 0,1
3
Коефіцієнт відновлення платоспроможності підприємства [2]. З даної таблиці розрахунок за формулою: р. 1, гр.4 +6: Т (стор. 1, гр.4-стор. 1, гр.З) 2 де Т приймає значення 3, 6, 9 або 12 місяців
не менше 1,0
4
Коефіцієнт втрати платоспроможності підприємства. [3] З даної таблиці розрахунок за формулою: р. 1, гр.4 + 3: Т (стор. 1, гр.4-стор. 1, гр. 3)
2 де Т приймає значення 3, 6, 9 або 12 місяців


Таблиця 4

Нормативні коефіцієнти для визнання структури балансу організації задовільною
Найменування коефіцієнта
Символ коефіцієнта
Норматив
Коефіцієнт поточної ліквідності
До 1
2,0
Коефіцієнт забезпеченості власними коштами
До 2
0,1
Рішення про визнання структури балансу підприємства незадовільною, а підприємства - неплатоспроможним приймається лише за наявності достатніх підстав, а також відсутність у підприємства реальної можливості відновити свою платоспроможність, що виявлено на основі аналізу показників. За наявності підстав для визнання структури балансу підприємства незадовільною, але в разі виявлення реальної можливості в підприємства відновити свою платоспроможність у встановлені терміни, приймається рішення про відкладення визнання структури балансу незадовільною, а підприємства - неплатоспроможним на строк до 6 місяців.
При відсутності перелічених підстав, з урахуванням конкретного значення коефіцієнта відновлення (втрати) платоспроможності, здійснюється прийняття одного з двох наступних рішень:
· При значенні КЗ більше 1 рішення про визнання структури балансу незадовільною, а підприємства - неплатоспроможним не може бути прийнято;
· При значенні КЗ менше 1 рішення про визнання структури балансу незадовільною, а підприємства неплатоспроможним не приймається, проте зважаючи на реальність загрози втрати даним підприємством платоспроможності воно ставиться на відповідний облік у Федеральній службі у справах про неспроможність і фінансовому оздоровленню.
Федеральною службою з фінансового оздоровлення та банкрутства приймаються рішення щодо федеральних державних підприємств, а також підприємств, в капіталі яких частка (внесок) Російської Федерації становить більше 25 відсотків. У разі делегування Федеральній службі відповідними органами суб'єктів Російської Федерації або органами місцевого самоврядування права надання інтересів власника при вирішенні питань про неспроможність (банкрутство) підприємств, заснованих на державній власності суб'єкта Російської Федерації чи муніципальній власності, а також підприємств, в капіталі яких є частка (внесок ) державної власності відповідного суб'єкта Російської Федерації чи муніципальній власності, рішення (дії) приймаються (здійснюються) Федеральною службою також відносно зазначених підприємств (організацій).
Висновки для арбітражних судів з питань оцінки фінансового стану підприємств і структури їх балансів готуються відповідно до Методичних положень, затверджених Федеральним управлінням про неспроможність, відносно підприємств будь-яких форм власності.
Для прийняття рішення у підприємства може бути запитана додаткова інформація про фінансово-господарської діяльності з метою вибору варіанту проведення реорганізаційних процедур для відновлення його платоспроможності або ліквідаційних заходів.
У ході аналізу зіставляються дані по валюті балансу на початок і кінець звітного періоду. При цьому зменшення (в абсолютному вираженні) валюти балансу за звітний період однозначно свідчить про скорочення підприємством господарського обороту, що могло спричинити його неплатоспроможність. Встановлення факту згортання господарської діяльності вимагає проведення ретельного аналізу його причин (скорочення платоспроможного попиту на товари, роботи і послуги підприємства, обмеження доступу на ринки необхідної сировини, матеріалів і напівфабрикатів, поступове включення в активний господарський оборот дочірніх підприємств за рахунок материнської компанії). У залежності від того, які обставини зумовили скорочення господарського обороту даного підприємства, можуть бути рекомендовані різні шляхи виведення його зі стану неплатоспроможності.
При збільшенні валюти балансу за звітний період, необхідно враховувати вплив переоцінки основних фондів, коли збільшення їх вартості не пов'язане з розвитком виробничої діяльності. Найбільш складно врахувати вплив інфляційних процесів, однак без цього важко зробити однозначний висновок про те, чи є збільшення валюти балансу наслідком тільки лише подорожчання готової продукції під впливом інфляції сировини, матеріалів, або воно показує і на розширення господарської діяльності підприємства. За наявності стійкої бази розширення господарського обороту підприємства причини його неплатоспроможності слід шукати в нераціональності проведеної кредитно-фінансової політики, включаючи і використання одержуваного прибутку, в помилках при визначенні цінової стратегії і т. д.
При визначенні співвідношення власних коштів і позикових слід враховувати, що, як правило, довгострокові кредити і позики прирівнюються до джерел власних коштів організації.
За певних умов такі статті пасиву балансу, як доходи майбутніх періодів, резерви майбутніх витрат і платежів, є, по суті, джерелами власних коштів.
У підприємствах (організаціях) джерелами власних коштів є: статутний капітал з урахуванням додаткового капіталу як наслідку переоцінки основних фондів, цільові фінансування й надходження, а також нерозподілений прибуток звітного року та минулих років.
Структура активів підприємства досліджується як з точки зору їх участі у виробництві, так і з точки зору оцінки їх ліквідності. Безпосередньо у виробничому циклі беруть участь: основні засоби та нематеріальні активи, запаси і витрати, грошові кошти. До найбільш легколіквідним активів підприємства належать грошові кошти на рахунках, а також короткострокові цінні папери; до найбільш важкореалізованих активів - основні фонди, що знаходяться на балансі підприємства, та інші необоротні активи.
Зміна структури активів підприємства на користь збільшення частки оборотних засобів може свідчити:
· Про формування більш мобільної структури активів, що сприяє прискоренню оборотності засобів підприємства;
· Про відволікання частини поточних активів на кредитування споживачів товарів, робіт і послуг підприємства, дочірніх підприємств та інших дебіторів, що свідчить про фактичну іммобілізацію цієї частини оборотних засобів із виробничого процесу;
· Про скорочення виробничої бази.

Висновок

Кожне підприємство будь-якого суспільства прагне до отримання можливо більшого доходу від своєї діяльності, тобто до максимізації прибутку. Для цього будь-яке підприємство намагається не тільки продати свій товар за вигідно високою ціною, але і скоротити свої витрати на виробництво і реалізацію продукції. Якщо перше джерело збільшення доходів підприємства багато в чому залежить від зовнішніх умов діяльності підприємства, то другий - практично виключно від самого підприємства, точніше, від ступеня ефективності організації процесу виробництва і подальшої реалізації виробничих товарів.
У конкретних випадках (наприклад, місць на ринку, конкурентна боротьба і т.п.) фірма може йти на тимчасове зниження прибутку і навіть збитки, але тривалий час існувати без прибутку фірма не може, бо вона не вистоїть в конкурентній боротьбі. Оскільки витрати це основний обмежувач прибутку і одночасно головний фактор, що впливає на обсяг пропозиції, то ухвалення рішень керівництвом фірми не можливе без аналізу вже наявних витрат виробництва і їх величини. Це відноситься до випуску вже освоєної продукції і до переходу на нові вироби.
Найважливішим показником, що характеризує роботу промислових підприємств, є собівартість продукції. Від її рівня залежать фінансові результати діяльності підприємств, темпи розширеного відтворення, фінансовий стан господарюючих суб'єктів.
Фінансові результати діяльності підприємства характеризуються сумою отриманого прибутку і рівнем рентабельності. Прибуток підприємства отримують головним чином від реалізації продукції.
Прибуток - це частина чистого доходу, створеного в процесі виробництва і реалізації продукції. Кількісно вона являє собою різницю між виручкою і повною собівартістю реалізованої продукції. Виходить, чим більше підприємство реалізує рентабельної продукції, тим краще його фінансовий стан.
Обсяг реалізації й розмір прибутку, рівень рентабельності залежить від виробничої, постачальницької, збутової і комерційної діяльності підприємства.
Розрізняють такі показники прибутку: балансовий прибуток, прибуток від реалізації продукції, прибуток від іншої реалізації, фінансові результати від позареалізаційних операцій, оподатковуваний прибуток, чистий прибуток.
Балансова прибуток включає фінансові результати від реалізації продукції, від іншої реалізації, доходу та доходи від позареалізаційних операцій.
Оподатковуваний прибуток являє собою різницю між балансовим прибутком і сумою податку на нерухомість, прибутку, оподатковуваної податком на доход, прибутку отриманого понад граничного рівня рентабельності, що вилучається цілком у бюджет, витрат враховуються при обчисленні пільг з податку на прибуток.
Чистий прибуток - це той прибуток, який залишається в розпорядженні підприємства після сплати всіх податків, економічних санкцій та відрахувань до благодійних фондів.
Прибуток від реалізації продукції в цілому по підприємству залежить від чотирьох чинників: обсягу реалізації продукції; її структури; собівартості і рівня средньореалізаціоних цін.
Обсяг реалізації продукції може здійснювати позитивний і негативний вплив на суму прибутку. Збільшення обсягу продажів рентабельної продукції приводить до пропорційного збільшення
прибутку. Якщо ж продукція є збитковою, то при збільшенні обсягу реалізації відбувається зменшення суми прибутку.
Структура товарної продукції може здійснювати як позитивний, так і негативний вплив на суму прибутку. Якщо збільшиться частка більш рентабельних видів продукції в загальному обсязі її реалізації, то сума прибутку зросте, і навпаки, при збільшенні питомої ваги негідно рентабельної або збиткової продукції сума прибутку зменшиться.
Собівартість продукції і прибуток знаходяться в обернено пропорційній залежності: зниження собівартості призводить до відповідного зростання прибутку і навпаки.
Зміна рівня средньореалізаціоних цін і величина прибутку знаходяться в прямо пропорційній залежності: при збільшенні рівня цін сума прибутку зростає і навпаки.
Показники рентабельності характеризують ефективність роботи підприємства в цілому, прибутковість різних напрямів діяльності, окупність витрат і т.д. Вони більш повно, ніж прибуток, характеризують остаточні результати господарювання, тому що їх величина показує співвідношення ефекту з наявними або використаними ресурсами. Їх застосовують для оцінки діяльності підприємства і як інструмент в інвестиційній політиці і ціноутворенні.

Список літератури

1. Цивільний кодекс Російської Федерації (Частина 1) від листопада 1994 року № 51-ФЗ (в редакції від 15.05.2001 року).
2. Податковий кодекс Російської Федерації (Частина 1) від
3. липня 1998 року № 146-ФЗ (в редакції від 24 березня 2001 року).
4. Положення з бухгалтерського обліку. - М.: «Проспект», 2003 .- 128с.
5. Астахов В.П. Теорія бухгалтерського обліку. Видавничий центр «МарТ» .- Ростов-на-Дону 2003.
6. Безруких П. С., Кондраков Н. П., Палій В. Ф. та ін Бухгалтерський облік. Підручник / за ред. Безруких П. С. - К.: Бухгалтерський облік, 2002 р.
7. Н. В. Лащинський. Бухгалтерська (фінансова) звітність. Навчальний посібник. М; - Видавництво «Перспектива», 2004. - 108 с.
8. Кондраков Н. П. Бухгалтерський облік. Навчальний посібник., М., Инфра - М, 2002 р.
9. Пучкова С.І. Бухгалтерська (фінансова) звітність: Навчальний посібник. - М.: ІД ФБК-ПРЕС, 2003 .- 272 с.
10. Хохонова М.М. Міжнародні стандарти фінансової звітності: Навчальний посібник. «Економіка та управління» .- Ростов на Дону Видавничий центр «МарТ», 2002. - 208с.


[1] Тепер правонаступник - Федеральна служба Росії з фінансового оздоровлення і банкрутства, створена постановою Уряду РФ № 202 від 17 лютого 1998
[2] Розраховується в разі, якщо хоча б один з коефіцієнтів К 1 К 2 приймає значення менше критеріального.
[3] Розраховується в разі, якщо обидва коефіцієнта К 1, К 2 приймають зна-чення не менше критеріального.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Бухгалтерія | Курсова
119.7кб. | скачати


Схожі роботи:
Бухгалтерський баланс 3
Бухгалтерський баланс 2
Бухгалтерський баланс 2
Бухгалтерський баланс 4
Бухгалтерський баланс
Бухгалтерський баланс підприємства
Бухгалтерський баланс 2 Сутність і
Бухгалтерський баланс ТОВ Сигнал
Бухгалтерський баланс і його роль
© Усі права захищені
написати до нас