(1787-1866)
Дипломат, член Державної ради.
Бутенами одержав поверхневу домашнє виховання. З 1802 р. жив у Петербурзі, в будинку фельдмаршала князя Н.І. Салтикова. У 1804 р. він вступив до перекладацьку канцелярію Колегії іноземних справ. Незабаром він став секретарем при товариші (заступника) міністра закордонних справ графі О.М. Салтикова, а в 1810 р., за його клопотанням, переміщений був в міністерську канцелярію. У 1812 р., за клопотанням того ж Салтикова, Аполлінарій Петрович був узятий до дипломатичної канцелярії князя Багратіона, в якій перебував до Бородінської битви.
Посуваючись поступово вперед на дипломатичній ниві, бутенами в 1830 р. був призначений послом і повноважним міністром у Константинополь, де успішно діяв проти французької дипломатії під час польського повстання 1831 р.; у 1832 р. спонукав Порту звернутися до Росії за допомогою у війні Туреччини з Мегеметом-Алі-пашою єгипетським, а в 1833 р. підписав у Хункяр-Скелессі (Ункіар-Скелессі) знаменитий трактат, яким Дарданелли замикалися для проходу іноземних суден. У Константинополі бутенами перебував до 1842 р., а з 1843 р. був посланником у Римі, де, не дивлячись на напружені відносини петербурзького двору з римським, умів вселити до себе довіру двох тат, Григорія XVI і Пія IX, і укласти в 1847 р. разом з графом Блудовим конкордат. Під час римської революції бутенами постійно перебував біля Пії IX в Гаеті, навіть у найкритичніші хвилини революційного збудження. Після Кримської кампанії бутенами призначений був знову посланником до Константинополя, де йому треба було важке завдання відновити добрі відносини між Росією і Туреччиною; але в 1858 р. по нездоров'ю повернувся до Росії. Помер у Парижі.