М. Поппе
Буряти користуються в якості літературної мови монгольським письмовою мовою, який однаково далеко відстоїть від усіх живих монгольських прислівників. Тому говорити про літературу бурятською яз. не доводиться, і історію Б. Л. можна розглядати лише як певний період розвитку монгольської літератури на території, населеній бурятами. Монгольську писемність буряти отримали невдовзі після поширення буддизму в Забайкаллі, що відбулося на початку XVIII ст.; Хоча священним мовою ламаїзму, тобто тієї форми буддизму, в якій останній поширений серед бурятів, як і інших монгольських племен, є тибетський яз., поширення буддизму серед монголів призвело монгольську літературу до розквіту особливо в XVIII столітті, в епоху найбільшого розвитку могутності манджурський династії в Китаї, якому була підпорядкована значна частина монгольського світу. До цього часу відноситься поява значної кількості перекладів з тибетського яз. на монгольський. Монгольська література майже виключно перекладна; за винятком декількох історичних творів, написаних на монгольській яз., Всі інші твори монгольської літератури - перекладні; сюди відносяться переклади буддійських священних книг, трактатів з філософії, медицині і т. д. і Данджур - енциклопедія більш ніж у 200 томів. Головними культурними осередками буддійського світу є монастирі, при яких вчені перекладачі розвинули енергійну діяльність. У Бурятії, оскільки мова йде про буддійської культури, такими осередками освіти є місцеві монастирі, так зв. «Дацан». Багато хто з таких «дацані» були добре обладнані бібліотеками і власними друкарнями, в яких книги друкувалися ксилографическим способом, що полягає в вирізування на дошках цілих сторінок тексту. З отриманих дерев'яних кліше виходять відбитки на папір звичайним способом. Крім друкованих книг при монастирях і у приватних осіб зустрічаються у великій кількості рукописні. Почерк бурятських рукописів різко відрізняється від монгольського почерку: останній характеризується заокругленість накреслень, особливо хвостів кінцевих літер, у той час як почерк бурятських рукописів більш незграбний, характеризується більш ретельної вимальовування окремих букв. Серед бурятів у великому ходу, крім рукописів і друкованих книг місцевого походження, також книги, надруковані в Пекіні, а також рукописи з різних місць Монголії. Найбільш великими монастирями, що володіють своїми друкарнями і великим штатом учених перекладачів з тибетської мови, є дацан: Агінський, Егітуевскій, Анінскій, Цугольскій та ін
Що стосується творів перекладних з тибетської мови, то сюди входять сутри, тобто словеса Будди, твори з містику, догматичні твори, трактати з логіки та іншим галузям філософії, медичні твори і так далі. Значно менш багата стара світська література бурять: вона обіймає головним чином історичні твори, що представляють собою напівлегендарні історії окремих бурятських пологів. Досить багато творів полубуддійскіх, полушаманскіх, що містять в собі історії знаменитих шаманів і правила шанування шаманських божеств. Всі ці шаманські твори пройняті до деякої міри буддійським впливом, чому їх можна охарактеризувати як полубуддійскіе. Щодо нової світської літератури бурят, то зародження її ставиться до недавнього часу і особливо сильного розквіту досягнути лише після Жовтневої революції. Незабаром після виділення бурятської території в БМАССР був організований Бурят-монгольський вчений комітет, який розвинув енергійну видавничу діяльність. В даний час видано вже багато підручників для шкіл I і II ступенів, абетки, граматика і книги для читання, які необхідні для все більш розгортається мережі шкіл (раніше їх було дуже небагато, причому більшість користувалося майже виключно букварями, видавалися монастирями). Вийшло у світ також значну кількість перекладних з російської мови книжок по сільському господарству, з питань праці, з політичних питань, гігієни і т. д. В даний час виходить вже кілька років поспіль газета «Бурят-монгольська правда». Ученим комітетом зроблено також видання науково-популярного журналу «Сойолун Хубісхал» (Культурна революція). Витончена література поки що в зародковому стані. За винятком альманаху «Уран учесун чімек» (Прикраса майстерних висловів), в якому вміщено ряд оповідань і віршів кількох авторів, у тому числі найбільш видатного бурятського поета Солбоне-Туя, - майже нічого не вийшло у світ. У зв'язку зі зростаючими потребами у шкільному освіті Бурят-монгольським вченим комітетом порушується також питання про створення свого бурятського алфавіту. Такі спроби заміни монгольського алфавіту іншим були зроблені ще раніше відомим діячем Агваном Доржесвим, але відчутних результатів не дали. За останній час стали лунати голоси на користь заміни старого алфавіту, але в монгольському світі це питання продовжує залишатися відкритим.
Буддійська література, так само як і світська, продовжує користуватися монгольським письмовою мовою, не мають ніякого поширення в західних частинах Бурятії, серед добайкальскіх бурят. Останні довгий час залишалися безписемні народом і навіть в даний час грамотні, число яких незначно, володіють лише російської грамотою. Західні частини Бурятії найкраще зберегли стару усну народну словесність бурят. На противагу багатьом частинам Монголії Бурятія до цих пір славиться оповідачами билинного епосу. Найбільше багатство бурятської народної словесності становить епос. Бурятський епос - героїчний. Сюжетом бурятських билин є геройські подвиги витязів і їх боротьба з представниками злого початку, з чудовиськами, так зв. «Мангатхаямі». Яз. билин надзвичайно поетичний і характеризується архаїзмами. Найбільш знамениті билин епосу відбуваються з племені Ехріт-булгатов. Серед останніх епопеї в кілька тисяч і навіть десятків тисяч віршів - не рідкість. Бурятський епос старанно збирався і вивчався гол. обр. Ц. Ж. Жамцарано, великим діячем сучасної Монголії. За епосом слід шаманство з його заклинаннями і закликання божеств-Заян. Багата також лірична поезія бурят.
Список літератури
Амагаев Н. і Аламжі Мерген, Новий монголо-бурятська алфавіт, СПБ., 1910
Барадійн Бадзар, Уривки з бурятської народної літератури, СПБ., 1910
Жамцарано Ц. Ж., Матеріали до вивчення усної літератури монгольських племен, Зах.-сх. від. Рос. арх. о-ва, XVII
Його ж, Твори народної словесності бурятів, П., 1913
Руднєв А. Д., Хорі-бурятська говір, П., 1913-1914
Його ж, Ха-Ошір, Переклад уривка бурятської билини, сб. Музею антропології та етнографії, т. V, вип. II, Л., 1925
Богданов М. М., Нариси історії бурят-монгольського народу, Верхньоудинськ, 1926
Лауфер Б., Нарис історії монгольської літератури, Л., 1927
Санжеев Г., Піснеспіви аларских бурятів, Зап. колегія сходознавців, т. III, вип. II.