Карпов А. Ю.
Борис Вячеславича († 3 жовтня 1078), син смоленського князя В'ячеслава Ярославовича († 1057).
На час смерті батька Борис, мабуть, був ще малий. Його дядьки, князі Ярославичі Ізяслав, Святослав і Всеволод, після смерті брата В'ячеслава у Смоленську перевели на князювання в це місто іншого свого брата Ігоря, а після того, як незабаром помер і той (1060 р.), поділили місто між собою. Таким чином, Борис був у становищі князя-ізгоя, позбавленого власного спадку.
У перший раз літопис згадує ім'я Бориса під 1077: 4 травня Борис захопив Чернігів. Очевидно, він спробував скористатися плутаниною, що виникла після смерті 27 грудня 1076 київського князя Святослава Ярославича, вступу на київський престол його брата Всеволода (1 січня 1077) та повернення на Русь вигнаного раніше братами Ізяслава Ярославича (весна того ж року). Всеволод змушений був виступити проти брата, і таким чином Чернігів виявився беззахисним перед Борисом. Проте його князювання в цьому місті виявилося дуже нетривалим - всього 8 днів. Треба думати, що Борис був вигнаний з міста своїм двоюрідним братом, сином Всеволода Ярославича Володимиром Мономахом (прямо про це повідомляє В. Н. Татіщев в "Історії Російській", правда, помилково вважаючи Бориса сином Святослава Ярославича). Чернігів ж, за угодою з Ізяславом (який став київським князем) зайняв Всеволод Ярославич.
Покинувши Чернігів, Борис втік до Тьмуторокані - віддалене місто на Тамані, у гирлі Кубані, що став оплотом і притулком молодших князів, незадоволених політикою старших Ярославичів. Бориса прийняв і підтримав інший його двоюрідний брат, тьмутороканскій князь Роман Святсолавіч, син Святослава Ярославича. Менше року тому, у квітні 1078 р., сюди ж у Тьмуторокані біг рідний брат Романа Олег, посварився з тими ж Всеволодом Ярославичем і його сином Володимиром Мономахом. Так утворилася коаліція молодших князів, ворожа старших Ярославичів.
У серпні 1078 Борис і Олег у союзі з половцями виступили на Русь проти Всеволода. 25 серпня на річці Сожіце (або річка Сож, притока Дніпра, або річка Оржиця, притока Сули) брати завдали поразки Всеволоду, причому в битві було вбито багато київських воєводи. Олег і Борис спільно зайняли Чернігів, жителі якого погодилися підтримати їх. Літописець, проте, рішуче засуджує братів: "мняще здолала (тобто думаючи, що перемогли. - А. К.), а землі Русьскую багато зло створше".
Проти братів об'єдналися старші князі Ізяслав і Всеволод Ярославичі, а також їхні сини Ярополк Ізяславич і Володимир Всеволодович Мономах. Коаліція чотирьох князів, у свою чергу, підступила до Чернігова, проте жителі міста, навіть у відсутності Олега і Бориса, відмовилися впустити їх.
Вирішальна битва відбулася 3 жовтня 1078 у селища Нежатиній нива, в околицях Чернігова. Літописець пише про Бориса як про головного винуватця події кровопролиття, рішуче який відмовився миритися з дядьками (до чого його закликав Олег). "Аз їм противний (тобто ворожий. - А. К.) всім" - так відповів він на пропозицію Олега. У "січі злі" Борис загинув першим, потім смерть прийняв і київський князь Ізяслав Ярославович. Закінчилася ж битва повною перемогою старших князів; Олег "в мале дружині" біг до Тьмуторокані.
Про перемогу у битві на Нежатиній ниві згадував у своєму "Повчанні" князь Володимир Мономах; зауважимо, що своїм головним ворогом він називає саме Бориса, а не Олега: "ходіхом ... битися Чернігова з Борісомь, і победіхом Бориса і Олга". Також про загибель Бориса згадував автор "Слова о полку Ігоревім". Однак він, навпаки, пояснює участь у битві Бориса "образою" його двоюрідного брата: "Бориса ж Вячеславліча слава на суд (Божій. - А. К.) наведені, і на Канін (?) Зелену паполому Постль (паполомою - похоронне покривало. - А. К.), за образу Олгову, хоробрий і млада князя ".
Список літератури
"Повість временних літ", літописи Лаврентіївський, Іпатіївський, Новгородський Перша (статті 1077-1078 рр..); "Повчання" Володимира Мономаха; "Слово о полку Ігоревім".