ТЕМА: Болонський процес. Перспективи впровадження в Україні
Введення
1. Історична довідка
2. Цілі і завдання Болонського процесу
3. Україна в Болонському процесі
Висновок
Список використаної літератури
ВСТУП
За весь час незалежності України все ще, на жаль, не змогла подолати соціально-економічну кризу, яка яскраво виявляється і в системі вищої освіти. Реформи університетської освіти розпочато давно, але вони настільки поверхові й не скоординовані, що аж ніяк не вирішують нагальних проблем, таких як зниження якості освіти, розрив інформаційних зв'язків, різка девальвація статусу викладацької та наукової діяльності, залишковий принцип фінансування освіти, відсталість матеріально-технічної бази вищої школи, існування навчальних закладів різних форм власності, неадекватні пенсійне забезпечення та соціальний захист викладачів і студентів, втрата викладацьких кадрів. У підсумку, вища освіта в Україні стає неліквідним і неконкурентоспроможним, поступається рівню освіти розвинених країн і не визнається європейським співтовариством. Така несприятлива ситуація вимагає продуманих і системних реформ, щоб дати можливість реалізуватися величезному інтелектуальному потенціалу, який є в нашому суспільстві. Найбільш прийнятним способом реформування української вищої школи на сьогоднішній день представляється модернізація його за європейським зразком, великою підмогою в цьому плані може стати Болонський процес, завдання якого - приведення вищої освіти в європейських країнах до єдиних стандартів і критеріїв.
1. ІСТОРИЧНА ДОВІДКА
Об'єднання вищої школи в європейських країнах назріло досить давно, ще в середині ХХ століття, у зв'язку з тим, що воно стало неконкурентоспроможним порівняно з американським. Спроби вдосконалення європейської освіти за єдиними стандартами почалися з 1957 року, коли було підписано Римську угоду, в якому ставилися принципово нові завдання: приведення національних законодавств у сфері освіти до загальноєвропейських норм, розширення доступу до вищої освіти, підвищення академічної мобільності студентів та їхньої затребуваності на ринку праці, створення довгострокових систем навчання. Згодом ці ідеї розвинулися в рішеннях конференцій міністрів освіти європейських країн (1971, 1976), в Маастріхські договорі (1992). Надалі під егідою ЄС, Ради Європи впроваджувалися різноманітні програми.
У 1997 році Рада Європи та ЮНЕСКО розробили і прийняли Лісабонську конвенцію про рівень кваліфікації, що відносяться до вищої освіти в країнах Європи. Цю конвенцію підписали 43 країни, в тому числі і Україною. Лісабонська угода не переслідувало уніфікації вищої освіти, а визнавало й поважало цінність різноманітних освітніх систем, разом з тим підкреслюючи, що створення умов, при яких більшість людей, скориставшись здобутками національних систем освіти і науки, зможуть бути затребуваними на європейському ринку праці. Громадянам європейських країн повинні бути доступними спільні цінності освіти, науки і культури всіх країн.
Через рік Франція, Італія, Великобританія і Німеччина підписали так звану Сорбонську декларацію, спрямовану на створення відкритого європейського простору вищої освіти. Революційним положенням цього документа стала вимога міжнародного визнання бакалавра як фахівця з вищою освітою з наданням йому права продовжувати навчання за програмою підготовки магістра.
У 1999 році 29 країн Європи в місті Болонья офіційно задекларували і почали процес об'єднання чотирьох тисяч європейських вищих навчальних закладів, де навчаються понад 12 мільйонів студентів, в єдиний освітній простір. Сьогодні 40 країн беруть участь у так званому Болонському процесі, який повинен завершитися до 2010 року.
2. ЦІЛІ І ЗАВДАННЯ БОЛОНСЬКОГО ПРОЦЕСУ
Болонський процес включає в себе наступні ключові моменти.
1. Чітка уніфікація студентських документів, що підтверджують рівень і якість засвоєних знань, для зіставлення вищої освіти в різних країнах. Такі заходи повинні забезпечити зайнятість європейських громадян з вищою освітою і міжнародну конкурентоспроможність європейської вищої освіти.
2. Дворівнева система вищої освіти. Великою проблемою в багатьох країнах стала надмірно надлишковий перелік спеціальностей і спеціалізацій, причому як у Європі, так і в Україну. Існують також значні відмінності між вченими ступенями, які отримуються в університетах і академіях. Для забезпечення стандартизації ступенів і спеціалізацій планується перейти на дворівневу систему освітньо-кваліфікаційних рівнів: бакалавр і магістр. Бакалавр - це фахівець, який може працювати за фахом або продовжити освіту, перейшовши на другий ступінь - до магістратури. Ступінь магістра увазі наявність більш глибоких фундаментальних знань студента та орієнтує його на наукову кар'єру. Навчання на першому циклі має становити 3-4, на другому - 1-2 роки. Післядипломна освіта здійснюється в докторантурі, що дає можливість одержати вчений ступінь доктора наук після 7-8-річного навчання. У країнах-учасницях Болонського процесу має бути один докторський ступінь, наприклад доктор філософії у відповідних сферах знань - природничі науки, соціо-гуманітарні, економічні та інші
3. Установа кредитної системи за Європейською кредитно-трансферної системи (ECTS). Кредитами називаються умовні одиниці, в яких визначається об'єм утворення. За кожною такою одиницею стоїть певна кількість освоєних понять, зв'язків між поняттями, напрацьовані навики, тобто загальна трудомісткість отриманих знань і умінь, включаючи самостійну роботу студентів і здачу ними проміжних і підсумкових іспитів, інші види навчальної роботи. Для отримання європейського диплому бакалавра потрібно накопичити 180-240 годин кредитів, а ступеня магістра - додатково 60-120 годин. Саме систему кредитів розглядають як засіб підвищення мобільності студентів щодо переходу з однієї навчальної програми на іншу, включаючи програми післядипломної освіти. ЕСТS стане багатоцільовим інструментом визнання й мобільності студента, засобом реформування навчальних програм, а також засобом передачі кредитів вищим навчальним закладам інших країн. Акумулююча кредитна система дає можливість врахувати всі досягнення студента, не тільки навчальне навантаження, але і участь його у наукових дослідженнях, конференціях, предметних олімпіадах тощо В окремих країнах як умову нарахування кредитів ставлять таку вимогу: навчальне навантаження має містити 50% і більш самостійної роботи студента. Завдяки накопичувальній системі кредитів студент зможе вступити до університету однієї країни, а закінчити його в інший; змінити в процесі навчання університет або обрану спеціальність; закінчити навчання на будь-якому етапі, отримавши ступінь бакалавра або магістра, продовжити освіту в зручний для себе період життя.
4. Посилення мобільності студентів, викладачів, адміністрації вузів. Для усвідомлення і затвердження конкурентоспроможності своїх знань і умінь кожен студент повинен мати можливість хоча б короткий час навчатися і стажуватися за кордоном, а завдяки цьому в основному ВНЗ він може скоротити кількість годин, присвячених вивченню іноземних мов. Мобільності студентів сприяє цілеспрямована підготовка до здачі мовних тестів типу TOEFL, тестів для вступу в магістратуру з економіки GRE, GMAT менеджменту та інших.
5. Створення порівнянних критеріїв та загальної методології для вузів усіх європейських країн. На даний момент країни Європи інтенсивно займаються створенням мережі агентств з контролю якості та акредитації. Передбачається заснувати акредитаційні агентства, незалежні від національних урядів і міжнародних організацій. Оцінювання студентів буде грунтуватися не на тривалості або змісті навчання, а на знаннях, уміннях і навичках, що отримали випускники. Одночасно з цим будуть встановлені стандарти транснаціональної освіти.
6. Приведення вищої освіти в різних країнах до єдиних стандартів. Це стосується розробки подібних навчальних планів, тренінгів, досліджень.
7. Впровадження в життя концепції безперервного (довічного) навчання, що дозволяє людині отримати протягом життя кілька дипломів і вчених ступенів, а університету - значно поліпшити фінансово-матеріальне забезпечення за рахунок надання інформаційно-матеріальної бази для бажаючих продовжити навчання. В основі цієї концепції лежить ідея LLL (Life Long Learning) - освіти, яка змiряється з усією довжиною життя.
8. Партнерство студентських організацій та офіційних освітніх інститутів.
9. Підвищення привабливості (промоція) і конкурентоспроможності європейської вищої освіти.
10. Працевлаштування випускників. Одним із важливих положень Болонського процесу є орієнтація вищих навчальних закладів на кінцевий результат: знання випускників повинні бути застосовані і використані на користь як народу своєї країни, так і інших країн Європи. Академічні ступені й інші кваліфікації повинні бути затребувані на європейським ринку праці, професійне визнання кваліфікацій слід спростити і полегшити. Для визнання кваліфікацій, присвоєних певним вузом, планується повсюдно використовувати додатки до диплома, рекомендовані ЮНЕСКО.
3. УКРАЇНИ У Болонському процесі
Моніторингом, фінансово підтримуваних Європейською комісією, не охоплені Білорусь, Молдова і Україна. Росія включилася в Болонський процес зовсім недавно. Для інтенсивної освітньої інтеграції слід кардинальним чином реформувати вищу школу нашої країни, причому слід враховувати, що в умовах триваючого соціально-економічної кризи небезпечно робити необдумані кроки. Болонський процес - явище неоднозначне, яка потребує зваженого підходу до вирішення як окремих питань, так і освітньої інтеграції в цілому. Сьогодні в Україні робиться все можливе для впровадження принципів Болонського процесу. Так, питання реформування вищої освіти України відображені в Указі Президента України від 14 вересня 2000 року «Про Програму інтеграції України до Європейського Союзу», у відповідних розпорядженнях Кабінету Міністрів, в рішеннях Міністерства освіти і науки України. Національна доктрина розвитку освіти пройшла експертизу Ради Європи. У Україні приїжджали експерти, які знайомилися з практикою впровадження задекларованих вітчизняним законодавством норм в наших університетах і коледжах. З 1993 по 2003 рік вищі навчальні заклади України спільно з провідними університетами Європи виконали 105 проектів TEMPUS / TACIS, що дало змогу запровадити спільні навчальні програми, нові принципи управління вузами, підготувати і видати сучасні підручники, напрацювати підходи до взаємного визнання документів про освіту. Обрані нами шляхи модернізації вищої освіти співзвучні загальноєвропейським підходам, хоча не можна заперечувати, що належить ще дуже багато роботи.
У минулому році Україна завершила підготовчий етап і починає активно впроваджувати в університетську систему освіти принципи Болонської декларації. 2005 визначено як важливий етап моніторингу: необхідно завершити підготовку остаточної модернізації вищої школи, скоординувати діяльність різних вузів у цьому напрямку. Зокрема, медичні вузи Україні з 1 вересня 2005 року планують затвердити принципово новий навчальний план, максимально наближений до принципів Болонського процесу.
Сьогодні в Україну законодавчо затверджено систему стандартів з кожного освітньо-кваліфікаційного рівня та профілю підготовки. Стандарти, розроблені для 80% напрямків (кваліфікацій), містять усі вимоги до компетентності, кваліфікаційної характеристики і системі визначення якості знань. У 2001 році Міністерством освіти розроблений додаток до диплома європейського зразка, яке планувалося видавати за бажанням студента. Але оскільки в рамках Болонського процесу задекларована видача такого додатка безкоштовно всім студентам, які закінчать університет після 2005 року, то зараз необхідно вирішити головну проблему - фінансове забезпечення витрат для цієї мети.
Системи безперервного вищої освіти в Україні не існує. Як і в більшості пострадянських держав, наука (особливо фундаментальна) традиційно залишається прерогативою національних Академій наук, дистанційована від навчального процесу у вузах. Те ж саме можна сказати і про підготовку фахівців вищої кваліфікації - кандидатів і докторів наук. У світі, як відомо, найбільш ефективної визнана безперервна система, яка передбачає підготовку докторів наук у вузах, а не через Вищу атестаційну комісію (ВАК). Переходу до такої системи вимагає і Болонський процес, в якому передбачено забезпечення нерозривному зв'язку двох етапів - бакалаврату (3 роки навчання) та магістратури (2 роки навчання). При цьому перший етап повинен повністю надавати доступ до другого етапу, який, у свою чергу, дає право продовжити післядипломну освіту і здобувати ступінь доктора наук (доктора філософії), еквівалентом якого у України є ступінь кандидата наук.
Таким чином, вже зараз можна бачити складнощі переходу України на європейські схеми і критерії. Наша система академічних ступенів досить міцно вкоренилася, незважаючи на те, що вона не сприяє, а навпаки, гальмує розвиток науки: аспіранти три або п'ять років пишуть кандидатську, потім десять років докторську дисертацію, тема якої в умовах бурхливого науково-технічного розвитку у світі до моменту захисту втрачає свою актуальність, безнадійно застаріває і жодним чином не дає стимулу до розвитку науки в країні. Бакалаврат і магістратура в Україну - академічні поняття, лише сходинка до подальшої наукової кар'єри. Згідно Болонського процесу передбачається, що бакалавр або магістр - практичні фахівці з дипломами, визнаними на світовому ринку праці.
Крім того, дуже складним, з точки зору практичної реалізації, вимогою є забезпечення адекватної кваліфікації бакалавра. Справа в тому, що фахівці впевнені: навіть при чотирирічному навчанні надати достатні можливості для профільної та практичної підготовки бакалавра нелегко. Болонський процес передбачає впровадження трирічної навчальної програми на етапі бакалаврату, що ще більше ускладнює завдання придбання високого рівня фундаментальної та профільної освіти і достатньої для присвоєння кваліфікації компетентності. Тому можна припустити, що більшість країн виберуть чотирирічну програму навчання бакалавра, як це зробили у Великобританії і Росії.
Має зазнати змін і традиційна система оцінок. Зараз у заліковках студентів їх чотири види, від «незадовільно» до «відмінно», причому незадовільні оцінки в більшості випадків вимагають перездачі іспиту до позитивного результату. І хоча формально прийнята п'ятибальна система, фактично використовуються три позитивні оцінки. У майбутньому планується більш досконала система оцінки знань: «незадовільно», «погано», «посередньо», «добре», «відмінно» і «дуже добре».
Не можна забувати і про паралельну реформу середньої школи. У Європі нікому не приходить в голову вчити іноземну мову в університеті, тому що в середній школі учні опановують, як мінімум, дві іноземні мови. При необхідності студент вибирає ще одну мову для навчання в університеті, якщо він потрібний для спеціалізації, дослідження. Нам теж потрібно прагнути до того, щоб людина приходила в університет зі школи з двома іноземними мовами, інакше навчальна програма вищої школи буде перевантажена, а навчання студентів обмежено вітчизняними джерелами інформації, і тоді мобільність студентів у європейському просторі недосяжна.
Особливо масштабною реформою в системі вищої школи є впровадження академічних кредитів аналогічно ЕСТS. Університети Європи мають різні схеми кредитних систем. І хоча в багатьох університетах України запроваджено схеми оцінювання досягнень студента (модульно-рейтингова, рейтингова), однак прив'язки до ЕСТS все ще немає. Наше завдання сьогодні - розробити принципи побудови навчального процесу, адекватні європейським. З цією метою Міністерство освіти і науки почало експеримент із запровадження нової моделі кредитно-модульної системи, про бажання взяти в ньому участь заявили близько п'ятдесяти університетів, у тому числі головний медичний вуз країни - НМУ ім. А.А. Богомольця.
Для повного включення в Болонський процес недостатньо формального запровадження її принципів. Однією з головних завдань представляється забезпечення прозорого і суворого контролю якості освіти, в першу чергу ліцензування та акредитації. В Україні такі схеми введено давно, але вони недосконалі, постійно переглядаються та доповнюються. Останнім часом вимогливість експертизи істотно зросла, проте проблема її якості залишається досить гострою. Саме Болонський процес буде потужним стимулом для перегляду принципів та методології контролю якості освіти з міжнародними стандартами, дозволить залучити до цієї роботи іноземних експертів і позитивно вплине на якість підготовки студентів.
Дуже болючим для нашої країни є і питання підготовки наукових та викладацьких кадрів для вищої школи. У нас функціонує система ВАК, якої немає в жодній цивілізованій державі. Багато фахівців вважають, що ця система - рудимент в науковому світі, від якого слід позбавлятися. ВАК щороку вводить нові правила, які, по суті, не допомагають відбирати кращі кадри, а, часом, зводять систему отримання наукових звань до абсурду. Як присвоюються вчені ступені багато знають не з чуток, про те, що зростає кількість фальшивих дипломів, що підтверджують наукове звання, не прийнято говорити, хоча ця проблема існує. Система присвоєння наукових звань і нагород на сьогоднішній день дискредитувала себе, і не можна закривати на це очі.
І, звичайно ж, найважливіше питання - працевлаштування випускників вузів. Створення європейського простору вищої освіти сприятиме високій мобільності та конкурентоспроможності знань і умінь українських громадян. В умовах соціально-економічного стану, в якому знаходиться Україна зараз (безробіття, брак робочих місць, низька заробітна плата, слабка соціальний захист), може виникнути патова ситуація: посилення міграції громадян України до країн Європи у пошуках гідної роботи, відплив інтелектуального надбання з країни . Тому вирішення освітніх проблем в Україні, згідно болонським домовленостям, вимагає інтенсивного розвитку виробництва, створення значної кількості нових робочих місць, забезпечення молоді, відповідно до українського законодавства, правом першого робочого місця, яке до цих пір залишається тільки гаслом.
Освіта в Україні можна і потрібно зробити рентабельним, високоефективним і конкурентоздатним. Це - не формальна примха наших європейських колег, а вимоги часу і реальних потреб нашого суспільства.
ВИСНОВОК
З даної роботи я зрозуміла, що основні положення Болонського процесу - це: 1. Затвердження загальноприйнятої та порівнянної системи вчених ступенів. 2. Система підготовки, заснована на 2 освітніх рівнях: додипломної та післядипломний.
Створення системи кредитів на зразок Європейської системи трансферу оцінок (ЕCTS) єдина система оцінювання, що дозволяє забезпечити прозорість і порівнянність програм навчання та освітніх кваліфікацій
Сприяння мобільності студентів, викладачів, наукових діячів, менеджерів освіти з метою: 1) забезпечення студентам доступу до навчальних можливостей, а також відповідних послуг; 2) забезпечення визнання та зарахування часу, який викладач, дослідник чи член адміністрації провів в іншому європейському навчальному закладі; 3) розвиток європейської співпраці з гарантії якості освіти, створення порівнянних критеріїв і методологій; європейських стандартів у сфері вищої освіти (розробка навчальних планів, схем інтегрування навчальних, дослідних і виховних програм, співпраця між навчальними закладами).
Підвищення ролі студентів в управлінні вузом, участь студентів в контролі якості навчання. Я думаю, що найбільш позитивним аспектом Болонського процесу може стати освітнє зближення і згуртування держав Європейського Союзу та інших країн, що приєдналися до нього в подальшому. Реальна інтеграція Європи неможлива без певного рівня інтеграції освіти й об'єднання можливостей науково-викладацького персоналу вищих шкіл всіх країн континенту.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Газета «Здоров'я України» № 110 за січень 2005 року
2. Закон України про вищу освіту.
3. www.day.kiev.ua
4. www.osvita.org.ua
Введення
1. Історична довідка
2. Цілі і завдання Болонського процесу
3. Україна в Болонському процесі
Висновок
Список використаної літератури
ВСТУП
За весь час незалежності України все ще, на жаль, не змогла подолати соціально-економічну кризу, яка яскраво виявляється і в системі вищої освіти. Реформи університетської освіти розпочато давно, але вони настільки поверхові й не скоординовані, що аж ніяк не вирішують нагальних проблем, таких як зниження якості освіти, розрив інформаційних зв'язків, різка девальвація статусу викладацької та наукової діяльності, залишковий принцип фінансування освіти, відсталість матеріально-технічної бази вищої школи, існування навчальних закладів різних форм власності, неадекватні пенсійне забезпечення та соціальний захист викладачів і студентів, втрата викладацьких кадрів. У підсумку, вища освіта в Україні стає неліквідним і неконкурентоспроможним, поступається рівню освіти розвинених країн і не визнається європейським співтовариством. Така несприятлива ситуація вимагає продуманих і системних реформ, щоб дати можливість реалізуватися величезному інтелектуальному потенціалу, який є в нашому суспільстві. Найбільш прийнятним способом реформування української вищої школи на сьогоднішній день представляється модернізація його за європейським зразком, великою підмогою в цьому плані може стати Болонський процес, завдання якого - приведення вищої освіти в європейських країнах до єдиних стандартів і критеріїв.
1. ІСТОРИЧНА ДОВІДКА
Об'єднання вищої школи в європейських країнах назріло досить давно, ще в середині ХХ століття, у зв'язку з тим, що воно стало неконкурентоспроможним порівняно з американським. Спроби вдосконалення європейської освіти за єдиними стандартами почалися з 1957 року, коли було підписано Римську угоду, в якому ставилися принципово нові завдання: приведення національних законодавств у сфері освіти до загальноєвропейських норм, розширення доступу до вищої освіти, підвищення академічної мобільності студентів та їхньої затребуваності на ринку праці, створення довгострокових систем навчання. Згодом ці ідеї розвинулися в рішеннях конференцій міністрів освіти європейських країн (1971, 1976), в Маастріхські договорі (1992). Надалі під егідою ЄС, Ради Європи впроваджувалися різноманітні програми.
У 1997 році Рада Європи та ЮНЕСКО розробили і прийняли Лісабонську конвенцію про рівень кваліфікації, що відносяться до вищої освіти в країнах Європи. Цю конвенцію підписали 43 країни, в тому числі і Україною. Лісабонська угода не переслідувало уніфікації вищої освіти, а визнавало й поважало цінність різноманітних освітніх систем, разом з тим підкреслюючи, що створення умов, при яких більшість людей, скориставшись здобутками національних систем освіти і науки, зможуть бути затребуваними на європейському ринку праці. Громадянам європейських країн повинні бути доступними спільні цінності освіти, науки і культури всіх країн.
Через рік Франція, Італія, Великобританія і Німеччина підписали так звану Сорбонську декларацію, спрямовану на створення відкритого європейського простору вищої освіти. Революційним положенням цього документа стала вимога міжнародного визнання бакалавра як фахівця з вищою освітою з наданням йому права продовжувати навчання за програмою підготовки магістра.
У 1999 році 29 країн Європи в місті Болонья офіційно задекларували і почали процес об'єднання чотирьох тисяч європейських вищих навчальних закладів, де навчаються понад 12 мільйонів студентів, в єдиний освітній простір. Сьогодні 40 країн беруть участь у так званому Болонському процесі, який повинен завершитися до 2010 року.
2. ЦІЛІ І ЗАВДАННЯ БОЛОНСЬКОГО ПРОЦЕСУ
Болонський процес включає в себе наступні ключові моменти.
1. Чітка уніфікація студентських документів, що підтверджують рівень і якість засвоєних знань, для зіставлення вищої освіти в різних країнах. Такі заходи повинні забезпечити зайнятість європейських громадян з вищою освітою і міжнародну конкурентоспроможність європейської вищої освіти.
2. Дворівнева система вищої освіти. Великою проблемою в багатьох країнах стала надмірно надлишковий перелік спеціальностей і спеціалізацій, причому як у Європі, так і в Україну. Існують також значні відмінності між вченими ступенями, які отримуються в університетах і академіях. Для забезпечення стандартизації ступенів і спеціалізацій планується перейти на дворівневу систему освітньо-кваліфікаційних рівнів: бакалавр і магістр. Бакалавр - це фахівець, який може працювати за фахом або продовжити освіту, перейшовши на другий ступінь - до магістратури. Ступінь магістра увазі наявність більш глибоких фундаментальних знань студента та орієнтує його на наукову кар'єру. Навчання на першому циклі має становити 3-4, на другому - 1-2 роки. Післядипломна освіта здійснюється в докторантурі, що дає можливість одержати вчений ступінь доктора наук після 7-8-річного навчання. У країнах-учасницях Болонського процесу має бути один докторський ступінь, наприклад доктор філософії у відповідних сферах знань - природничі науки, соціо-гуманітарні, економічні та інші
3. Установа кредитної системи за Європейською кредитно-трансферної системи (ECTS). Кредитами називаються умовні одиниці, в яких визначається об'єм утворення. За кожною такою одиницею стоїть певна кількість освоєних понять, зв'язків між поняттями, напрацьовані навики, тобто загальна трудомісткість отриманих знань і умінь, включаючи самостійну роботу студентів і здачу ними проміжних і підсумкових іспитів, інші види навчальної роботи. Для отримання європейського диплому бакалавра потрібно накопичити 180-240 годин кредитів, а ступеня магістра - додатково 60-120 годин. Саме систему кредитів розглядають як засіб підвищення мобільності студентів щодо переходу з однієї навчальної програми на іншу, включаючи програми післядипломної освіти. ЕСТS стане багатоцільовим інструментом визнання й мобільності студента, засобом реформування навчальних програм, а також засобом передачі кредитів вищим навчальним закладам інших країн. Акумулююча кредитна система дає можливість врахувати всі досягнення студента, не тільки навчальне навантаження, але і участь його у наукових дослідженнях, конференціях, предметних олімпіадах тощо В окремих країнах як умову нарахування кредитів ставлять таку вимогу: навчальне навантаження має містити 50% і більш самостійної роботи студента. Завдяки накопичувальній системі кредитів студент зможе вступити до університету однієї країни, а закінчити його в інший; змінити в процесі навчання університет або обрану спеціальність; закінчити навчання на будь-якому етапі, отримавши ступінь бакалавра або магістра, продовжити освіту в зручний для себе період життя.
4. Посилення мобільності студентів, викладачів, адміністрації вузів. Для усвідомлення і затвердження конкурентоспроможності своїх знань і умінь кожен студент повинен мати можливість хоча б короткий час навчатися і стажуватися за кордоном, а завдяки цьому в основному ВНЗ він може скоротити кількість годин, присвячених вивченню іноземних мов. Мобільності студентів сприяє цілеспрямована підготовка до здачі мовних тестів типу TOEFL, тестів для вступу в магістратуру з економіки GRE, GMAT менеджменту та інших.
5. Створення порівнянних критеріїв та загальної методології для вузів усіх європейських країн. На даний момент країни Європи інтенсивно займаються створенням мережі агентств з контролю якості та акредитації. Передбачається заснувати акредитаційні агентства, незалежні від національних урядів і міжнародних організацій. Оцінювання студентів буде грунтуватися не на тривалості або змісті навчання, а на знаннях, уміннях і навичках, що отримали випускники. Одночасно з цим будуть встановлені стандарти транснаціональної освіти.
6. Приведення вищої освіти в різних країнах до єдиних стандартів. Це стосується розробки подібних навчальних планів, тренінгів, досліджень.
7. Впровадження в життя концепції безперервного (довічного) навчання, що дозволяє людині отримати протягом життя кілька дипломів і вчених ступенів, а університету - значно поліпшити фінансово-матеріальне забезпечення за рахунок надання інформаційно-матеріальної бази для бажаючих продовжити навчання. В основі цієї концепції лежить ідея LLL (Life Long Learning) - освіти, яка змiряється з усією довжиною життя.
8. Партнерство студентських організацій та офіційних освітніх інститутів.
9. Підвищення привабливості (промоція) і конкурентоспроможності європейської вищої освіти.
10. Працевлаштування випускників. Одним із важливих положень Болонського процесу є орієнтація вищих навчальних закладів на кінцевий результат: знання випускників повинні бути застосовані і використані на користь як народу своєї країни, так і інших країн Європи. Академічні ступені й інші кваліфікації повинні бути затребувані на європейським ринку праці, професійне визнання кваліфікацій слід спростити і полегшити. Для визнання кваліфікацій, присвоєних певним вузом, планується повсюдно використовувати додатки до диплома, рекомендовані ЮНЕСКО.
3. УКРАЇНИ У Болонському процесі
Моніторингом, фінансово підтримуваних Європейською комісією, не охоплені Білорусь, Молдова і Україна. Росія включилася в Болонський процес зовсім недавно. Для інтенсивної освітньої інтеграції слід кардинальним чином реформувати вищу школу нашої країни, причому слід враховувати, що в умовах триваючого соціально-економічної кризи небезпечно робити необдумані кроки. Болонський процес - явище неоднозначне, яка потребує зваженого підходу до вирішення як окремих питань, так і освітньої інтеграції в цілому. Сьогодні в Україні робиться все можливе для впровадження принципів Болонського процесу. Так, питання реформування вищої освіти України відображені в Указі Президента України від 14 вересня 2000 року «Про Програму інтеграції України до Європейського Союзу», у відповідних розпорядженнях Кабінету Міністрів, в рішеннях Міністерства освіти і науки України. Національна доктрина розвитку освіти пройшла експертизу Ради Європи. У Україні приїжджали експерти, які знайомилися з практикою впровадження задекларованих вітчизняним законодавством норм в наших університетах і коледжах. З 1993 по 2003 рік вищі навчальні заклади України спільно з провідними університетами Європи виконали 105 проектів TEMPUS / TACIS, що дало змогу запровадити спільні навчальні програми, нові принципи управління вузами, підготувати і видати сучасні підручники, напрацювати підходи до взаємного визнання документів про освіту. Обрані нами шляхи модернізації вищої освіти співзвучні загальноєвропейським підходам, хоча не можна заперечувати, що належить ще дуже багато роботи.
У минулому році Україна завершила підготовчий етап і починає активно впроваджувати в університетську систему освіти принципи Болонської декларації. 2005 визначено як важливий етап моніторингу: необхідно завершити підготовку остаточної модернізації вищої школи, скоординувати діяльність різних вузів у цьому напрямку. Зокрема, медичні вузи Україні з 1 вересня 2005 року планують затвердити принципово новий навчальний план, максимально наближений до принципів Болонського процесу.
Сьогодні в Україну законодавчо затверджено систему стандартів з кожного освітньо-кваліфікаційного рівня та профілю підготовки. Стандарти, розроблені для 80% напрямків (кваліфікацій), містять усі вимоги до компетентності, кваліфікаційної характеристики і системі визначення якості знань. У 2001 році Міністерством освіти розроблений додаток до диплома європейського зразка, яке планувалося видавати за бажанням студента. Але оскільки в рамках Болонського процесу задекларована видача такого додатка безкоштовно всім студентам, які закінчать університет після 2005 року, то зараз необхідно вирішити головну проблему - фінансове забезпечення витрат для цієї мети.
Системи безперервного вищої освіти в Україні не існує. Як і в більшості пострадянських держав, наука (особливо фундаментальна) традиційно залишається прерогативою національних Академій наук, дистанційована від навчального процесу у вузах. Те ж саме можна сказати і про підготовку фахівців вищої кваліфікації - кандидатів і докторів наук. У світі, як відомо, найбільш ефективної визнана безперервна система, яка передбачає підготовку докторів наук у вузах, а не через Вищу атестаційну комісію (ВАК). Переходу до такої системи вимагає і Болонський процес, в якому передбачено забезпечення нерозривному зв'язку двох етапів - бакалаврату (3 роки навчання) та магістратури (2 роки навчання). При цьому перший етап повинен повністю надавати доступ до другого етапу, який, у свою чергу, дає право продовжити післядипломну освіту і здобувати ступінь доктора наук (доктора філософії), еквівалентом якого у України є ступінь кандидата наук.
Таким чином, вже зараз можна бачити складнощі переходу України на європейські схеми і критерії. Наша система академічних ступенів досить міцно вкоренилася, незважаючи на те, що вона не сприяє, а навпаки, гальмує розвиток науки: аспіранти три або п'ять років пишуть кандидатську, потім десять років докторську дисертацію, тема якої в умовах бурхливого науково-технічного розвитку у світі до моменту захисту втрачає свою актуальність, безнадійно застаріває і жодним чином не дає стимулу до розвитку науки в країні. Бакалаврат і магістратура в Україну - академічні поняття, лише сходинка до подальшої наукової кар'єри. Згідно Болонського процесу передбачається, що бакалавр або магістр - практичні фахівці з дипломами, визнаними на світовому ринку праці.
Крім того, дуже складним, з точки зору практичної реалізації, вимогою є забезпечення адекватної кваліфікації бакалавра. Справа в тому, що фахівці впевнені: навіть при чотирирічному навчанні надати достатні можливості для профільної та практичної підготовки бакалавра нелегко. Болонський процес передбачає впровадження трирічної навчальної програми на етапі бакалаврату, що ще більше ускладнює завдання придбання високого рівня фундаментальної та профільної освіти і достатньої для присвоєння кваліфікації компетентності. Тому можна припустити, що більшість країн виберуть чотирирічну програму навчання бакалавра, як це зробили у Великобританії і Росії.
Має зазнати змін і традиційна система оцінок. Зараз у заліковках студентів їх чотири види, від «незадовільно» до «відмінно», причому незадовільні оцінки в більшості випадків вимагають перездачі іспиту до позитивного результату. І хоча формально прийнята п'ятибальна система, фактично використовуються три позитивні оцінки. У майбутньому планується більш досконала система оцінки знань: «незадовільно», «погано», «посередньо», «добре», «відмінно» і «дуже добре».
Не можна забувати і про паралельну реформу середньої школи. У Європі нікому не приходить в голову вчити іноземну мову в університеті, тому що в середній школі учні опановують, як мінімум, дві іноземні мови. При необхідності студент вибирає ще одну мову для навчання в університеті, якщо він потрібний для спеціалізації, дослідження. Нам теж потрібно прагнути до того, щоб людина приходила в університет зі школи з двома іноземними мовами, інакше навчальна програма вищої школи буде перевантажена, а навчання студентів обмежено вітчизняними джерелами інформації, і тоді мобільність студентів у європейському просторі недосяжна.
Особливо масштабною реформою в системі вищої школи є впровадження академічних кредитів аналогічно ЕСТS. Університети Європи мають різні схеми кредитних систем. І хоча в багатьох університетах України запроваджено схеми оцінювання досягнень студента (модульно-рейтингова, рейтингова), однак прив'язки до ЕСТS все ще немає. Наше завдання сьогодні - розробити принципи побудови навчального процесу, адекватні європейським. З цією метою Міністерство освіти і науки почало експеримент із запровадження нової моделі кредитно-модульної системи, про бажання взяти в ньому участь заявили близько п'ятдесяти університетів, у тому числі головний медичний вуз країни - НМУ ім. А.А. Богомольця.
Для повного включення в Болонський процес недостатньо формального запровадження її принципів. Однією з головних завдань представляється забезпечення прозорого і суворого контролю якості освіти, в першу чергу ліцензування та акредитації. В Україні такі схеми введено давно, але вони недосконалі, постійно переглядаються та доповнюються. Останнім часом вимогливість експертизи істотно зросла, проте проблема її якості залишається досить гострою. Саме Болонський процес буде потужним стимулом для перегляду принципів та методології контролю якості освіти з міжнародними стандартами, дозволить залучити до цієї роботи іноземних експертів і позитивно вплине на якість підготовки студентів.
Дуже болючим для нашої країни є і питання підготовки наукових та викладацьких кадрів для вищої школи. У нас функціонує система ВАК, якої немає в жодній цивілізованій державі. Багато фахівців вважають, що ця система - рудимент в науковому світі, від якого слід позбавлятися. ВАК щороку вводить нові правила, які, по суті, не допомагають відбирати кращі кадри, а, часом, зводять систему отримання наукових звань до абсурду. Як присвоюються вчені ступені багато знають не з чуток, про те, що зростає кількість фальшивих дипломів, що підтверджують наукове звання, не прийнято говорити, хоча ця проблема існує. Система присвоєння наукових звань і нагород на сьогоднішній день дискредитувала себе, і не можна закривати на це очі.
І, звичайно ж, найважливіше питання - працевлаштування випускників вузів. Створення європейського простору вищої освіти сприятиме високій мобільності та конкурентоспроможності знань і умінь українських громадян. В умовах соціально-економічного стану, в якому знаходиться Україна зараз (безробіття, брак робочих місць, низька заробітна плата, слабка соціальний захист), може виникнути патова ситуація: посилення міграції громадян України до країн Європи у пошуках гідної роботи, відплив інтелектуального надбання з країни . Тому вирішення освітніх проблем в Україні, згідно болонським домовленостям, вимагає інтенсивного розвитку виробництва, створення значної кількості нових робочих місць, забезпечення молоді, відповідно до українського законодавства, правом першого робочого місця, яке до цих пір залишається тільки гаслом.
Освіта в Україні можна і потрібно зробити рентабельним, високоефективним і конкурентоздатним. Це - не формальна примха наших європейських колег, а вимоги часу і реальних потреб нашого суспільства.
ВИСНОВОК
З даної роботи я зрозуміла, що основні положення Болонського процесу - це: 1. Затвердження загальноприйнятої та порівнянної системи вчених ступенів. 2. Система підготовки, заснована на 2 освітніх рівнях: додипломної та післядипломний.
Створення системи кредитів на зразок Європейської системи трансферу оцінок (ЕCTS) єдина система оцінювання, що дозволяє забезпечити прозорість і порівнянність програм навчання та освітніх кваліфікацій
Сприяння мобільності студентів, викладачів, наукових діячів, менеджерів освіти з метою: 1) забезпечення студентам доступу до навчальних можливостей, а також відповідних послуг; 2) забезпечення визнання та зарахування часу, який викладач, дослідник чи член адміністрації провів в іншому європейському навчальному закладі; 3) розвиток європейської співпраці з гарантії якості освіти, створення порівнянних критеріїв і методологій; європейських стандартів у сфері вищої освіти (розробка навчальних планів, схем інтегрування навчальних, дослідних і виховних програм, співпраця між навчальними закладами).
Підвищення ролі студентів в управлінні вузом, участь студентів в контролі якості навчання. Я думаю, що найбільш позитивним аспектом Болонського процесу може стати освітнє зближення і згуртування держав Європейського Союзу та інших країн, що приєдналися до нього в подальшому. Реальна інтеграція Європи неможлива без певного рівня інтеграції освіти й об'єднання можливостей науково-викладацького персоналу вищих шкіл всіх країн континенту.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Газета «Здоров'я України» № 110 за січень 2005 року
2. Закон України про вищу освіту.
3. www.day.kiev.ua
4. www.osvita.org.ua