Банківська система РФ. Комерційні банки

Особливістю банківських груп є наявність в їх складі філій. Банківський філія виступає як юридична особа, реєструється в місцевих органах влади і вважається резидентом країни вимоги, має самостійний баланс. Він може виконувати всі ті ж операції, що і банк-засновник, але може бути і спеціалізованим. Великі банки часто засновують філії, що займаються факторингом, лізингом, консультаціями. Користуючись юридичною незалежністю філій, комерційні банки здійснюють через них заборонені операції з цінними паперами компаній небанківського сектора.
На відміну від філії представництво, агентство і відділення юридичними особами не є і не мають самостійного балансу. Представництво займається лише збором інформації, пошуком клієнтів та рекламою. Комерційна діяльність представництвам заборонена. Агентство уповноважене здійснювати активні банківські операції (кредитні та інвестиційні), розрахункове обслуговування. Однак ці операції воно проводить за рахунок банку-засновника, так як саме агентство не має права приймати внески і, отже, не має власної ресурсної базою. Відділення, на відміну від агентства, проводить як активні, так і пасивні операції. Перелік їх може збігатися з переліком операцій банку-засновника або обмежуватися якоюсь його частиною.
Банки за характером власності поділяються на: приватні, кооперативні, муніципальні (комунальні), державні, змішані; створені за участю держави.
У банківській справі, як і в промисловості, вільна конкуренція неминуче викликає концентрацію. Одні банки поглинаються більш могутніми конкурентами, інші, формально зберігаючи самостійність, фактично потрапляють під владу більш сильних конкурентів. Відбувається злиття, "сплетіння" банків. Число банків скорочується, але разом з тим збільшуються їх розміри, зростає обсяг операцій. У кожній країні виділяються деякі найбільші банки, на рахунках яких збираються величезні суми вільних коштів, які шукають прибуткового застосування.
Конкуренція спостерігається як між окремими банками, так і між найбільшими спілками банківського капіталу. У останніх все більш посилюється прагнення до монополістичного угодою, до об'єднання банків. Великі фінансові операції - розміщення державних позик, організація великих акціонерних товариств - все частіше здійснюється не яким-небудь окремим банком, а за допомогою угоди між кількома провідними банками.

2. Центральний банк і комерційні банки. Їх функції та взаємодія
2.1. Центральний банк і його функції
Банки, що мають право випуску кредитних грошей у формі готівкових банкнот і у формі записів на рахунках і службовці важливим ресурсом для здійснення кредитних операцій, називаються емісійними.
В Англії роль такого банку виконує Англійський Банк, у Франції - Французький Банк, в США - 12 федеральних резервних банків, що входять в єдину резервну систему США.
У зв'язку з розширенням функцій емісійних банків, в теорії і на практиці стало вживатися поняття центральний банк.
2.1.1. Функції центрального банку
1. Грошово-кредитне регулювання економіки;
2. Емісія кредитних грошей - банкнот;
3. Контроль за діяльністю кредитних установ;
4. Акумуляція і зберігання касових резервів інших кредитних установ;
5. Кредитування комерційних банків (рефінансування);
6. Кредитно-розрахункове обслуговування уряду (наприклад, обслуговування облігацій державної позики, емісійно-касове виконання державного бюджету);
7. Зберігання офіційних золотовалютних резервів.
Головною функцією центрального банку є кредитне регулювання. Крім адміністративних методів (встановлення прямих обмежень на діяльність комерційних банків, проведення інспекцій і ревізій, видання інструкцій, збору та узагальнення звітності і так далі), центральні банки мають у своєму розпорядженні і економічним інструментарієм для регулювання банківської сфери. Його основними складовими є: політика мінімальних резервів, відкритого ринку і облікова політика.
Політика мінімальних резервів вперше була випробувана в США в 30-і роки, і відразу після другої світової війни її впровадили в практику центральні банки всіх провідних капіталістичних країн. Мінімальні резерви - це вклади комерційних банків у центральному банку, розмір яких встановлюється законодавством у певному відношенні до банківських зобов'язань. Спочатку практика резервування коштів призначалася для страхування комерційних банків. ЦБ бере на себе функцію акумулювання мінімального резерву, який не підлягає кредитуванню.
Інша функція подібного резервування полягає в тому, що, змінюючи відсоток резерву, ЦБ впливає на суму вільних грошових коштів комерційних банків. У період буму для його "охолодження" ЦБ підвищує норму резерву, а в період кризи - навпаки. Підвищення норми резерву на 1-2 процентних пункту - дієвий засіб обмеження кредитної експансії. Як правило, норма мінімальних резервів диференціюється.
Операції на відкритому ринку і девізні операції. Операції на відкритому ринку - купівля і продаж державних цінних паперів з метою збільшення або зменшення коштів комерційних банків. Шляхом зміни обсягу купівлі-продажу цінних паперів та рівня цін, за якими вони продаються або купуються, центральний банк може здійснювати гнучке та швидке вплив на кредитну активність комерційних банків. Девізні операції - це купівля та продаж іноземної валюти для підтримки в певних межах курсу національної грошової одиниці.
Ще одним класичним інструментом у практиці центральних банків є політика облікової ставки, тобто встановлення ставки відсотка за кредити, які центральний банк надає комерційним банкам (ставки рефінансування). Комерційні банки надають ЦБ платіжні зобов'язання - векселі. Це можуть бути як власні векселі банків, так і зобов'язання третіх осіб, які є в банках. ЦБ купує, враховує ці векселі, утримуючи при цьому певний відсоток на свою користь. Кошти, отримані від ЦБ, надаються позичальникам комерційних банків. Ціна цього кредиту - відсоткова ставка - повинна бути вищою від облікової, інакше комерційні банки будуть збиткові. Якщо центральний банк підвищує облікову ставку, це призводить до подорожчання кредиту для клієнтів комерційних банків. Це, у свою чергу, сприяє зменшенню позик і, отже, зниження інвестицій. Маніпулюючи обліковою ставкою, ЦБ має можливість впливати на капіталовкладення у виробництво.
Перші ЦБ виникли 300 років тому, але повсюдне поширення і сучасне значення вони набули тільки в останні десятиліття.
2.1.2. Грошово кредитна політика
Грошово-кредитна політика, основним провідником якої, як правило, є ЦБ, спрямована головним чином на вплив на валютний курс, відсоткові ставки і на загальний обсяг ліквідності банківської системи і, отже, економіки. Досягнення цих завдань має на меті стабільності економічного зростання, низького безробіття та інфляції.
Найчастіше грошово-кредитна політика являє собою один з елементів всієї економічної політики і прямо визначається пріоритетами уряду. Взаємовідносини ЦБ і уряду в проведенні грошово-кредитної політики зазвичай чітко визначені. Уряд обмежений у своїх діях і зазвичай не втручається у повсякденну діяльність банку, погоджуючи лише загальну макроекономічну політику. Розрізняють "вузька" і "широку" грошово-кредитну політику. Під вузької політикою мають на меті досягнення оптимального валютного курсу за допомогою інвестицій на валютному ринку, облікової політики та інших інструментів, що впливають на короткострокові процентні ставки. Широка політика спрямована на боротьбу з інфляцією через вплив на грошову масу в обігу. За допомогою прямих і непрямих методів кредитного контролю регулюється ліквідність банківської системи та довгострокові процентні ставки. Грошово-кредитна політика повинна бути чітко пов'язана з бюджетом і податковою політикою і, відповідно, фінансуванням держбюджету.
Основні інструменти грошово-кредитної політики:
Ø Офіційна облікова ставка - відносно рідко змінна ставка ЦБ, за якою він готовий враховувати векселі або надавати кредити іншим банкам у якості кредитора останньої інстанції.
Ø Обов'язкові резерви - частина ресурсів банку, внесених на вимогу влади на безпроцентний рахунок в ЦБ.
Ø Операції на відкритому ринку.
Ø Моральне вплив - рекомендації, заяви, співбесіди, які відіграють важливу роль у грошово-кредитній політиці багатьох розвинених країн.
Ø Розумний банківський нагляд - різні методи контролю за функціонуванням банків з точки зору забезпечення їх безпеки на основі збору інформації, вимоги дотримання певних коефіцієнтів.
Ø Контроль за ринком капіталів - порядок випуску акцій і облігацій, квоти випуску, черговість емісії і так далі.
Ø Допуск до ринків - регулювання відкриття нових банків, дозвіл операцій іноземним банківським установам.
Ø Спеціальні депозити - частина приросту депозитів або кредитів комерційних банків, вилучена на безпроцентні рахунки у ЦП.
Ø Кількісні обмеження - стелі ставок, пряме обмеження кредитування, періодичне "заморожування" процентних ставок.
Ø Валютні інтервенції - купівля-продаж валюти для впливу на курс і, отже, на попит і пропозицію грошової одиниці.
Ø Управління державним боргом - емісія державних облігацій нейтралізує ліквідність банків і пов'язує їх кошти.
Ø Таргетування - встановлення цільових орієнтирів зростання одного або декількох показників грошової маси.
Ø Регулювання фондових і ф'ючерсних операцій шляхом встановлення обов'язкової маржі.
Ø Норми обов'язкового інвестування в державні цінні папери для банків та інвестиційних інструментів.
Ці інструменти грошово-кредитної політики можуть бути ефективними тільки в умовах тісного зв'язку і взаємодії з фіскальною політикою та законодавством.
2.2. Комерційний банк і його функції
Комерційні банки - основна ланка дворівневої банківської системи.
Сьогодні до групи комерційних банків у різних країнах відноситься цілий ряд інститутів з різною структурою і різними відносинами власності. Головним їх відмінністю від центральних банків є відсутність права емісії банкнот. Серед комерційних банків розрізняють два типи - універсальні і спеціалізовані.
Універсальний банк здійснює всі або майже всі види банківських операцій: надання як короткострокових, так і довгострокових кредитів, операції з цінними паперами; прийом вкладів всіх видів; надання різноманітних послуг тощо.
Спеціалізований банк, навпаки, спеціалізується на одному або декількох видах банківської діяльності. В окремих країнах банківське законодавство перешкоджає або просто забороняє банкам здійснювати широке коло операцій. До спеціалізованих банків відносяться: інвестиційні, іпотечні, ощадні та інші банки.
До іншим країнам, де переважає принцип спеціалізації банків, відносяться Великобританія, Франція, США, Італія. Але в будь-яких перешкодах, що виставляються законодавством на шляху універсалізації, перебувають "лазівки". У США - це банківські холдинги.
2.2.1. Порядок відкриття, реєстрації та ліквідації комерційних банків
Відкриття та реєстрація комерційних банків (КБ) здійснюється відповідно до закону про ЦБ і про банківську діяльність, а також інструкції ЦБ № 49 від 27.09.1996 року. Існує строгий порядок реєстрації.
Кредитні організації реєструються єдиним органом - ЦБ, хоча на практиці все КБ проходять подвійну реєстрацію, йдуть в реєстраційну палату і реєструються як юридична особа, тобто безпосередньо порушується закон про реєстрацію. ЦБ веде облік банків в книзі державної реєстрації. З ліцензією і реєстрацією ЦП кредитні організації мають право займатися банківською діяльністю, то є всі фірми МММ, Володаря і так далі діяли з порушенням закону.
Засновниками КБ можуть бути юридичні та фізичні особи. Засновники - юридичні особи повинні бути зареєстровані в законом порядку і мати стійке фінансове становище і виконувати всі зобов'язання. При створенні банку засновники підписують Установчий договір, у якому визначають вид банку (ТОВ, ЗАТ, ВАТ), у відповідність з цим готується Статуту банку. При реєстрації банку його засновники повинні представити за місцем його знаходження в головне управління ЦП наступні документи: клопотання про державну реєстрацію і на видачу відповідної ліцензії. У цьому клопотанні дається економічне обгрунтування про необхідність створення банку на цій території. Крім того, в цьому клопотанні повинно бути підтверджено те, де буде будівля під банк, як воно буде обладнане, як буде забезпечений технікою банк ... Третій документ - Статут КБ, в ньому розписано все те, що повинен містити статут, де визначається форма банку, вид операцій, які буде здійснювати банк, схема управління банком, тобто вся організаційна діяльність. Розписується частка учасників і сума внесків до статутного капіталу, при цьому необхідно мати на увазі, що в момент створення банку засновники можуть 20% статутного капіталу внести матеріальними засобами, а в подальшій діяльності банку ця частка повинна знижуватися до 10%. Протокол зборів засновників - це наступний документ - повинен відображати рішення про створення банку, в якій формі, хто керівник, хто головний бухгалтер, порядок зняття і призначення. У практиці присутній такий принцип: голова правління банку запрошується на роботу, затверджується зборами пайовиків строком на 5 років. Також треба надати копію платіжного доручення за оплату держмита становить 1% оголошеного статутного капіталу, вона зараховується до федерального бюджету.
Наступний документ - нотаріально завірена копія свідоцтва про державну реєстрацію засновників банку - юридичних осіб, а також аудиторські висновки про їх стан в протягом 3 років, ну і деякі інші дані. Наприклад, фізичні особи - засновники повинні подати декларацію, завірену податковою службою, що він не повинен по податках.
У пакет документів на реєстрацію подаються також анкети претендують на посаду керівників і головного бухгалтера банку, притому в них має бути спеціальна освіта: економічна, юридична, не менше року досвіду роботи в банку. Додається також список засновників банку, з розписаними частками акцій і пайового внеску.
При реєстрації є ще вимоги до назви: на слова "Росія, центральний, федеральний" потрібен дозвіл. Територіальне управління ЦП, прийнявши пакет документів, має це підтвердити і приготувати зауваження, після чого цей пакет повертається на доопрацювання. Якщо дається позитивний висновок, то воно з пакетом документів направляється в ЦБ, в департамент реєстрації та ліцензування банківської і аудиторської діяльності, там він ще раз перевіряється і при позитивному вирішенні підписується свідоцтво про державну реєстрацію цього банку і видається штамп на примірник Статуту, і ставиться печатка і підпис одного із заступників голови ЦБ. 2 примірники Статуту та свідоцтво про реєстрацію направляються в управління, яке потім один примірник вручає банку з повідомленням про реєстрацію та з вимогою сплатити 100% статутного капіталу в місячний термін.
Якщо банк створюється у формі АТ, то у 10 денний термін банк повинен направити в ЦП документи про реєстрацію і звіт, про першої емісії акцій. Після підтвердження про сплату статутного капіталу зареєстрованому банку видається відповідна ліцензія.
В даний час існують такі види ліцензій: ліцензія на здійснення банківських операцій з коштами в рублях без права операцій з фізичними особами, так звана обмежена ліцензія. Другий вид ліцензії - здійснення банківських операцій з коштами в національній і в іноземній валюті, з правом залучення фізичних осіб, тобто це розширена ліцензія, і ліцензія на залучення у внески і розміщення дорогоцінних металів і так далі - це ліцензія генеральна, то така, що дає право виконувати всі банківські операції, а також без обмежень встановлювати кореспондентські відносини з іноземними банками та правом відкриття філій за кордоном.
Після реєстрації банку банк може створювати представництва чи філії або відділення поза місцем знаходження головного офісу банку. З 1996 року їх створення здійснюється в порядку повідомлення, тобто спочатку все створюється, а потім вже реєструється.
ЦБ і його територіальні органи можуть відмовити засновникам у створення КБ. Які мотиви відмови? По-перше, це невідповідність кваліфікації керівників, по-друге, це фінансова неспроможність засновника, потім, це не відповідність поданих документів. Якщо ЦБ відмовляє в реєстрації і видачі ліцензії або порушує терміни, виділені для видачі ліцензії, то це рішення може оскаржуватися засновниками в суді, де треба довести, що ЦБ порушив законодавство. Як правило, це даремне захід.
Ліквідація здійснюється: відкликанням ліцензії, про що відбувається публікація у пресі, причому відгук проводиться за ініціативою ЦБ. При відкликання ліцензії, якщо не вжито заходів щодо санації банку, то в банку повинна створюватися ліквідаційна комісія з участю в її складі представника ЦБ. Вся операційна діяльність на початок роботи ліквідаційної комісії припиняється, і контроль за діяльністю такого банку здійснює то територіальне управління ЦП, за яким числиться цей КБ.
У ході своєї діяльності відповідно до законодавства КБ можуть робити різні реорганізації, це може бути: зміна форми власності, злиття з іншими банками, приєднання до них, роз'єднання ... Тобто наміри банку провести реорганізацію повинні протягом місяця з моменту прийняття рішення повідомлятися в територіальне відділення ЦБ, щоб була виявлена ​​закономірність реорганізації і вона була затверджена.
2.2.2. Принципи діяльності комерційного банку
Першим і основним принципом діяльності комерційного банку є робота в межах реально наявних ресурсів. Це означає, що КБ повинен забезпечувати не тільки кількісну відповідність між своїми ресурсами і кредитними вкладеннями, але і домагатися відповідності характеру банківських активів специфіці мобілізованих їм ресурсів. Перш за все, це відноситься до термінів тих і інших. Якщо банк залучає кошти головним чином на короткі терміни, а вкладає їх переважно в довгострокові позики, те його ліквідність опиняється під загрозою.
Другим принципом є економічна самостійність, що передбачає й економічну відповідальність банку за результати своєї діяльності. Це передбачає свободу розпорядження власними засобами банку і залученими ресурсами, вільний вибір клієнтів і вкладників, розпорядження доходами банку. За своїми зобов'язаннями КБ відповідає всіма приналежними йому способами і майном, на які може бути накладено стягнення. Адже ризик від своїх операцій КБ бере на себе.
Третій принцип полягає в тому, що взаємини КБ зі своїми клієнтами будуються як звичайні ринкові відносини. Надаючи позики, комерційний банк виходить насамперед з ринкових критеріїв прибутковості, ризику і ліквідності.
Четвертий принцип роботи КБ полягає в тому, що регулювання його діяльності може здійснюватися тільки непрямими економічними (а не адміністративними) методами. Держава визначає лише "правила гри" для комерційних банків, але не може давати їм наказів.

2.2.3. Функції комерційного банку
Однією з найважливіших функцій КБ є посередництво в кредиті, що вони здійснюють шляхом перерозподілу коштів, що тимчасово вивільняються в процесі кругообігу фондів підприємств і грошових доходів приватних осіб. Перерозподіл ресурсів здійснюється по горизонталі господарських зв'язків від кредитора до позичальника на умовах платності і зворотності. Плата формується під впливом попиту та пропозиції позикових засобів.
Банки своєю діяльністю зменшують ступінь ризику і невизначеності в економічній системі.
Друга найважливіша функція КБ - стимулювання нагромаджень у господарстві. КБ, виступаючи на фінансовому ринку з попитом на кредитні ресурси, повинні не тільки максимально мобілізувати наявні в господарстві заощадження, але і формувати досить ефективні стимули до нагромадження засобів. Стимули до нагромадження і заощадження коштів формуються на основі гнучкої депозитної політики КБ. Крім високих відсотків, виплачуваних по внесках, кредиторам необхідні гарантії високої надійності приміщення ресурсів у банк і доступність інформації про діяльність комерційних банків.
Третя функція банків - посередництво в платежах між окремими самостійними суб'єктами.
У зв'язку з формуванням фондового ринку одержує розвиток і така функція банків, як посередництво в операціях з цінними паперами.
2.2.4. Класифікація комерційних банків
КБ діють на підставі закону про банки і банківську діяльність, в якому дається визначення: банк - це кредитна організація, що має виключне право здійснювати в сукупності наступні банківські операції: залучення у внески грошових коштів фізичних і юридичних осіб, розміщення зазначених коштів від свого імені і за свій рахунок на умовах возмездности, платності, терміновості, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.
Як юридичні особи банки і законодавчо, і за природою своєї діяльності відповідають загальним комерційним структурам, і мають певні відмінності з тим, що їхня діяльність жорстко регулюється. Якщо, наприклад, будь-яке ТОВ, ЗАТ і так далі регулюється тільки статутом, і там записано, що будь-яка інша діяльність регулюється чинним законодавством, то в банків цього немає. Там строго сказано, що він може робити, чітко і конкретно, звідси види і ліцензії та особливості комерційного банку.
КБ можуть створюватися за такими ознаками: за способом створення і способу формування статутного капіталу КБ поділяються на пайові банки, або які утворюють ТОВ і статутний капітал, якого формується шляхом внесків пайовиків, притому ці внески - не власність банку, а власність пайовиків. Коли пайовик виходить з банку, він має право вимагати свій внесок у грошовій або матеріальній формі. Ще існують акціонерні банки, тобто ЗАТ або ВАТ, його статутний капітал формується за рахунок внесків його учасників шляхом розповсюдження між засновниками акцій, які дають лише право розпоряджатися часткою статутного капіталу, а грошові кошти, які внесли акціонери, переходять у власність банку.
ЦБ в інструкції № 1 про порядок регулювання діяльності кредитних організацій, введеної 30.01.1996 року, встановлює мінімальний розмір статутного капіталу для новостворюваних та діючих КБ, наприклад, за станом на 01.01.1997 року мінімальний статутний капітал повинен був становити еквівалент 3000000 екю для банків з генеральною ліцензією. Питання в тому, що на дату реєстрації пишеться в умовних одиницях (у.о.), а вноситься в рублях, і баланс банку все перераховує з урахуванням курсу.
За територіальним характером банки можуть стосуватися регіональних банкам, це і ті банки, які ЦБ відніс до першої групи, і екстериторіальні банки, в основному це були московські великі банки, які створювали багато філій.
За величиною активів і власного капіталу банки поділяються на великі, середні та дрібні. Якщо ви подивитеся на таблицю на початку лекції, то приблизно так вважалося, що на 01.01.1997 року великі банки - це банки, у яких власний капітал - не менше 300 млрд рублів. Тобто встановлення мінімально необхідного капіталу дає право відносити банк, якщо він створюється, до середнього банку.
За різноманітністю обсягів виконуваних раьот банки поділяються на універсальні і спеціалізовані. 99% російських банків - це універсальні. З одного боку, це добре, а з іншого, відсутність спеціалізованих, таких, як іпотечних, інвестиційних, і так далі обмежує сферу інвестицій в реальну економіку.
Є ще банки мають філіальну мережу, що не мають філіальну мережу. Філія банку - це відокремлений підрозділ, яке розташоване поза місцем розташування самого банку, яке виконує від імені банку та за дорученням голови правління банку певне коло операцій. Вони можуть відповідати ліцензії даного банку, а можуть бути обмежені наказом або дорученням. Представництво - це створення таких структурних підрозділів, які не мають права виконувати банківські операції, а тільки представляти інтереси банку.
2.2.5. Операції комерційних банків
Ми вже говорили, що КБ можуть мати напрямки діяльності різного типу, тобто чисто КБ (які, наприклад, у царській Росії називали КБ) - це банки, які в основному займалися короткостроковим кредитуванням, звідси і поняття КБ. Інші банки займалися, наприклад, кредитуванням і акумулюванням коштів на певні цілі: були залізничні банки, земельні банки, торгові банки і так далі.
При формуванні сучасної банківської системи Росії на самому початковому етапі, банки створювалися з таким розподілом, як чисто комерційний банк, як інноваційний банк, інвестиційний банк, навіть було створено 4 іпотечних банку (на сьогодні не залишилося жодного, крім окремих функцій тих банків, які займаються іпотекою, зокрема Банк Москви трохи займається, Банк Авангард). Можна сказати, що в даний час практично всі КБ носять універсальний характер, тобто кожен банк прагне здійснювати якомога більше різновидів банківських операцій, не концентруючи увагу, наприклад, на операціях довгострокового кредитування або короткострокового кредитування, або тільки залучаючи депозити і розміщуючи свої кошти там в цінних паперах. Кожен банк прагне захопити якомога більше ринків, операцій банківських, послуг, продуктів і так далі. Але в цілому, якого б характеру банківська діяльність не була, тобто до якого б увазі банків не ставилася наші КБ, в цілому банківські операції по своєму банківському призначенням поділяються на активні і пасивні.
До активних операцій належать такі операції, які пов'язані з розміщенням власних і позикових коштів банків. Виконання активних операцій в повній мірі визначає успішність роботи банку. Наприклад, з активними операціями безпосередньо пов'язані такі показники як ліквідність, прибутковість, фінансова надійність і стійкість банку. Це означає, що банк пропорційно розміщує кошти, грамотно формує свій кредитний портфель, пропорційно своїм можливостям та засобам беруть участь у різних видах розміщення коштів.
За економічним змістом активні операції діляться на:
Ø позичкові операції, які включають собою короткострокові, середньострокові і довгострокове кредитування;
Ø інвестиційні операції, які складаються з вкладень коштів у цінні папери, а також спільну діяльність, тобто вкладення своїх коштів у створення якихось інших комерційних структур і купівля у них акцій і так далі;
Ø розрахункові операції, тобто забезпечення безперебійних розрахунків клієнтів банку з їх контрагентами, тобто це розрахунково-касове обслуговування клієнтури;
Ø трастові операції, що виконуються банком за дорученням в інтересах клієнтів, їх ще називають довірчі операції;
Ø гарантійні операції банку, коли банк видає за певну суму або комісію різного роду гарантії, листи поруки своїм клієнтам або іншим організаціям;
Ø комісійні операції, це такі види банківських послуг як консалтингові, юридичні, консультаційні, інформаційні, технічні і так далі, які дозволяють банку отримувати якийсь дохід у вигляді стягнутої комісії за тарифами, затвердженими самими банками.
Активні операції можуть бути ризиковані і безризикові. Ризикові активні операції - це операції, пов'язані з кредитуванням, з вкладенням коштів в інші організації і так далі. Безризикові операції - це трастові операції, комісійні та іншого роду операції, які не можуть привести до різкого зниження показників ліквідності, можуть вони бути збитковими або незбитковим, це інша справа.
Активні операції також діляться на операції прибуткові та неприбуткові, тобто приносять доходу і не приносять дохід. Ми говоримо про прибуткових - це кредитні, трастові операції, практично всі. Але є ряд операцій неприбуткових, наприклад, багато банків для залучення клієнтури, тобто для відкриття, ведення банківських рахунків платять клієнтам, а не стягують з клієнтів плату або диференційовано стягують плату так, що клієнт зацікавлений обслуговуватися в цьому банку, крім всіх інших рівних умов (оперативність, порядність, точність, акуратність і так далі). Для чого? Тому що якщо банк має потужну мережу клієнтури і навіть платить за залишками на рахунках невеликі відсотки, але платить і не стягує за обслуговування або стягує не з усіх видів операцій комісійні банк залучає дуже багато вільних коштів, враховуючи, що залишки на рахунках використовуються банком як тимчасово залучені кошти, і досить ефективно. Якщо у нього акуратно ведеться кредитна та інша робота, то вона може займатися кредитуванням за рахунок таких ресурсів, як залишки на рахунках, особливо при таких видах кредитування як МБК (овернайтовскіе кредити - кредити на 1 ніч), короткострокові міжбанківські кредити від 1 до 7 днів (вони дуже вигідні), робота на коррахунках з іншими банками. Загалом, уміло використовуючи можливість використання залишків на рахунках при великій кількості клієнтів, банк може працювати, не залучаючи інші ресурси, і в той же час накопичувати ресурси для формування власних фондів, збільшуючи власний капітал.
Активні операції можуть бути ліквідні і неліквідні. Ліквідні це ті, які забезпечені, які своєчасно будуть погашатися. Неліквідні, це ті активні операції, (бланкові кредити, наприклад), які можуть бути дуже ризиковими. Неліквідними можуть бути вкладення в нерухоме майно, тому що його відразу не реалізуєш. Можуть бути неліквідними такі операції, як з ризиковими цінними паперами, коли банк займається спекулятивними операціями на фондових ринках.
Пасивні операції, це ті операції, які пов'язані з формуванням, залученням своїх ресурсів і позикових коштів.
По основних групах такі операції діляться або класифікуються на операції, пов'язані із залученням власного капіталу та операції, пов'язані із залученням капіталу. Власний капітал банку формується прямо з самій початковій стадії створення банку у вигляді статутного фонду, коли після реєстрації банку та отримання ліцензії протягом місяця повинен бути повністю сформований статутний фонд. Це вже власний капітал у вигляді статутного капіталу. Це перший випуск акцій та його розміщення або пайові внески засновників банку. Надалі власний капітал формується за рахунок прибутку, тобто з прибутку створюється резервний фонд, створюються спеціальні фонди (фонд економічного стимулювання, фонд розвитку банку і так далі) в межах встановлених зборами банку або радою директорів або радою банку нормативів, або в порядку розподілу прибутку , затверджуваному зборами пайовиків або акціонерів.
До залучених ресурсів належать внески від фізичних та юридичних осіб і депозити, це купівля коштів на ринку міжбанківського кредитування (МБК), продаж цінних паперів з зворотним викупом, тобто операції РЕПО, продаж банківських акцептів, гарантій і так далі.
Завдання формування та управління пасивами банку вимагає проведення такої політики, щоб дотримувалася врівноваженість показників ліквідності та прибутковості, співвідношення обсягу активних операцій з пасивними. Що значить дотримання вимог ліквідності? Існує мнгновенно ліквідність, поточна ліквідність та довгострокова ліквідність. Тобто банк повинен залучати стільки коштів, скільки він може розмістити таким чином, щоб він міг забезпечити виконання своїх зобов'язань протягом одного дня (від 1 до 7 днів - миттєві гроші), поточна ліквідність - 30 днів, довгострокова ліквідність - протягом термінів виникнення боргів, протягом допустимо 1 року і так далі. Якщо ж банк залучає ресурси на короткі терміни, а розміщує їх на більш довгі терміни, то він, отримуючи перевагу в досягненні прибутковості, рентабельності, втрачає в показниках ліквідності. І він у будь-який час може бути оголошений банкрутом або неплатоспроможним.
Співвідношення між активними і пасивними операціями по терміну, за структурою, за прибутковістю, за впливом кожного показника активних і пасивних операцій на ліквідність банку, є основою управління діяльністю банку, тобто основним завданням менеджменту (управління) діяльністю банку, збереження його платоспроможності, стійкості і прибутковості.
Операції банку, як активні, так і пасивні можна класифікувати також і за функціональною ознакою:
Ø кредитні операції, як активні, коли банк надає кредит, так і пасивні, коли банк сам залучає кредити на міжбанківському ринку, в іноземних банках і так далі;
Ø розрахункові операції, пов'язані з веденням рахунків клієнтів;
Ø касові операції, пов'язані з прийомом і видачею готівки;
Ø міжбанківські операції, що забезпечують розрахунки між банками через РКЦ, через прямі кореспондентські відносини, через створення клірингових або частини клірингових центрів в розрахункових палатах або прямих кореспондентських відносин банку з банком, включаючи і кореспондентські відносини з іноземними банками;
Ø операції з цінними паперами. Вони теж можуть бути як активні, так і пасивні, тобто випуск банками акцій і облігацій, робота з сертифікатами, векселями для залучення коштів, купівля-продаж цінних паперів, їх зберігання, тобто виконання депозитних операцій і так далі;
Ø операції з іноземною валютою, вони теж активні і пасивні. Операція купівлі у фізичних та юридичних осіб, резидентів і нерезидентів, продаж готівкової валюти, виконання операцій по продажу-покупки валюти за дорученням своїх клієнтів і так далі;
Ø операції з придбання права вимоги третіх осіб, тобто застосування таких форм розрахунків як факторинг і форфейтинг;
Ø операції комісійного та посередницького характеру. Вони пов'язані з переказом грошей, оформленням різної документації з цінних паперів, управлінням майном та іншими засобами за дорученням клієнтів довірчого характеру і так далі;
Ø фінансові операції, це операції, які здійснюються при реалізації державних, комунальних, акціонерних облігаційних та інших позик;
Ø засновницькі операції, пов'язані з тим, що сам банк є засновником якихось третіх осіб, тобто організацій, господарських структур і так далі;
Ø та інші операційні послуги, що надаються банками.
Конкретний перелік операцій, які можуть виконуватися банком, встановлюється Федеральними законами (ФЗ) про банки і банківську діяльність, статутом банку, який конкретизує види цих операцій, ліцензією, видаваної ЦБ. У результаті цих обмежень КБ заборонено виконувати операції з виробництва матеріальних цінностей і торгівлі цими матеріальними цінностями, а також операції всіх видів страхування, крім страхування валютних і кредитних ризиків.
2.2.6. Взаємодії комерційних банків з органу ми державної влади та центального банком
Тут слід зазначити, що чинним законодавством про банки і банківську діяльність встановлено, що кредитні організації, тобто КБ у нашому випадку не відповідають за зобов'язаннями держави і ЦБ у своїй діяльності, так само як і держава і ЦБ не відповідає за зобов'язаннями комерційних банків.
Може бути за винятком випадку, коли вийшов закон Державної думи про гарантування повернень вкладів. У цьому випадку, банки повинні все-таки резерви створювати, і при відсутності можливостей за рахунок резервів погашати свої зобов'язання, тоді може вступати в силу цей закон, який захищає фізичних осіб (тут юридичні особи не зачіпаються) при разі банкрутства та відсутності коштів при ліквідації банків, держава бере на себе зобов'язання, точніше передає свої зобов'язання ЦБ. Так, як це було зроблено після 17 серпня, коду ряд КБ змусило не миттям, так катанням, частина клієнтів перевести свої валютні вклади за невигідним курсом дуже в Ощадбанк. У цьому випадку закон був порушений. Ми знаємо, що ЦБ видав циркулярний лист про переведення цих вкладів в Ощадбанк за невигідним для вкладників курсом, а потім Конституційний чи Верховний суд скасував, визнав незаконним такий циркуляр ЦБ, він не мав права так робити, він сам порушив власну законодавств і зобов'язання КБ передав напівдержавними Ощадбанку.
Тим же законодавством наказано, що федеральні органи суб'єктів РФ, місцевих органів влади на в якій мірі не можуть втручатися у діяльність КБ за винятком тих випадків, які передбачені законом.
КБ, відповідно до чинного законодавства, не дивлячись ні на які тиску не можуть займатися тими операціями чи видами діяльності, які не передбачені його установчими документами або відповідним законодавством. КБ повинні діяти строго у відповідності з банківським законодавством, своїм статутом, установчим договором, рішенням зборів засновників банку і так далі.
У той же час КБ у процесі своєї діяльності зобов'язані реєструвати в ЦБ в установленому законом порядку зміни величини статутного капіталу (після затвердження зборами пайовиків або акціонерів), найменування банку, створювані підрозділу (філії, відділення, представництва банку), зміни юридичної чи поштової адреси, зміни складу учасників банку (при кожному випуску, при новій емісії). Якщо банк змінюють форму власності, тобто переходить зі складу пайового до складу акціонерного, він теж повинен перереєструватись. Будь-які реформування КБ: злиття, поділ, приєднання, виділення - також реєструється в установленому порядку в ЦБ. Всі ці зміни, що вимагають реєстрації в ЦБ, здійснюються ЦБ у місячний термін. У місячний термін ЦБ повинен прийняти рішення про перереєстрацію того чи іншого зміни в діяльності банку і його реформування.
Крім того, КБ повинні подавати звітність про свою діяльність та відповідну документацію у встановлені терміни в ЦП за місцем його обслуговування. КБ звітує перед РКЦ та територіальним головним управлінням даної території, де знаходиться, в рамках встановлених ЦБ інструкцією по звітності, включаючи статистичну, оперативну, поточну звітність, по касових операціях і так далі.
Якщо КБ має у своїй власності більше 50% голосів акцій або часток іншого банку, то в даному випадку він зобов'язаний представляти в ЦБ в установленому порядку та консолідовану звітність. Тобто не лише звітність про свою діяльність, а й загальну звітність з тим банком, у якого він володіє понад 50% акцій. У консолідований звіт включається консолідований баланс та консолідований звіт про прибутки та збитки.
ЦБ встановлює також для КБ форму, терміни та порядок публікації його звітності за підсумками річної діяльності. Це так звана форма опублікованого балансу і звіту про прибутки та збитки, які повинні бути обов'язково перед публікацією підтверджені перевіркою зовнішнього аудиту із зазначенням аудиторської фірми, яка підтверджує достовірність публікується в даному балансі та звіту про прибутки та збитки.
КБ має право на будь-які рішення ЦП або його бездіяльність, подавати в суд або в арбітраж в порядку, встановленому ФЗ, тобто він має право отримати судове рішення про правомірність дії ЦБ. Наприклад, навіть щодо штрафних санкцій. Які застосовуються до ___, за рішенням ЦП наприклад в частині ліквідації банку (тобто відкликання ліцензії) і так далі. звичайно, в практиці 99% вигравала позиція ЦБ, на жаль. Дуже рідко, коли КБ доводив неправомірність дій ЦБ. Але це теж пов'язано з нашою російською реальністю.
КБ має право звертатися до ЦП з різними заявами, запитами до керівництва ЦБ, до окремих підрозділах, отримувати відповіді на них. Для цього існує місячний термін, тобто в місячний термін не одержано, значить, він має право звертатися в судові органи.
2.3. Основи функціонування банку
Для того щоб почати функціонувати, необхідно мати статутний капітал (фонд), який формується з коштів його засновників. Статутний капітал - це кошти, які вносяться засновниками у власність створеної ними організації та дозволяють їй розпочати господарську діяльність. Статутний фонд - всього лише мала частина грошових коштів, якими володіє банк. Значна частина грошових ресурсів формується за рахунок залучення грошових коштів різних господарських суб'єктів і населення.
Типи сперегательних рахунків і відсотки. Найдавніший і простий спосіб залучення грошових ресурсів - це ощадні рахунки. Ощадний рахунок - форма зберігання грошей у банку, при якій вкладник, отримуючи дохід у формі відсотка на вкладені грошові суми, може вилучити свої гроші. Існують два основних види ощадних рахунків: поточний і терміновий. Поточний ощадний рахунок припускає, що вкладник будь-який зручний для нього момент може покласти гроші на цей рахунок або вилучити їх з нього. Цей тип ощадного рахунку називається рахунком до запитання. Строковий ощадний рахунок характеризується тим, що вкладник за домовленістю з банком протягом узгодженого терміну зобов'язується не вилучати гроші з рахунку.
Відсоток, виплачуваний банком вкладникові за строковим вкладом, вище, ніж за поточним. Однак якщо вкладник порушує досягнуту домовленість і забирає свій вклад достроково, то відсоток за нього автоматично прирівнюється до виплати по поточному рахунку.
Сума грошей, на яку збільшується внесок протягом року нарахування на нього відсотків, називається процентним доходом, або відсотком. Даний дохід, виражений у відсотковому відношенні до суми, отриманої в кредит, називається процентною ставкою, або нормою відсотка.
Складні відсотки. Величина процентного доходу залежить не тільки від величини початкового термінового вкладу, але і від частоти нарахування відсотків на вклад. Розрахунки платежів за вкладом зазвичай проводяться на основі так званих складних відсотків, коли відсоток обчислюється як на спочатку внесену суму вкладу, так і на ту суму, яка була нарахована вкладникові за попередній період.
Кредитні відносини. У системі кредитних відносин завжди виступають два контрагента: позичальник і кредитор. Припустимо, у когось з'явилося бажання організувати свій бізнес або купити якусь річ, але для реалізації своїх намірів не вистачає власних коштів. У такому випадку він звертається в банк (або до будь-якій фізичній або юридичній), який, ознайомившись з фінансовим становищем свого клієнта, видає йому певну суму. Сума повинна бути повернена до взаємопогоджувані терміни. Крім того, позичальник за користування грошима банку повинен виплатити йому крім взятої в кредит суми певну винагороду (відсоток), яке виступає у формі вартості кредиту. Коли мова йде про великі суми грошей або виникають сумніви щодо платоспроможності позичальника, банк забезпечує собі гарантію повернення за допомогою заставних або інших документів, а також третіх осіб.
Валовий прибуток банку. Зіставлення операцій по активу і пасиву дозволяє зробити висновок про обсяг, або масою одержуваного прибутку банком або будь-яким іншим фінансово-кредитною установою. При цьому необхідно розрізняти валовий і чистий прибуток банку. Валовий прибуток банку складається з різниці між сумою відсотків, отриманих банків по активних операціях, та сумою відсотків, виплачених ним по пасивних операціях.
Ліквідність банку. Важливу роль в оцінці діяльності банків грає їх ліквідність. Ліквідність банку характеризується його здатністю забезпечити своєчасне виконання своїх зобов'язань. Найвищий ступінь ліквідності досягається в тому випадку, якщо всі без винятку вклади будуть лежати без руху, тобто якщо всі акумульовані банком кошти не будуть використовуватись ним для кредитування. У цьому випадку досягається 100%-ва ліквідність.
Банки акумулюють грошові ресурси з метою надання кредитів потребують них фізичним та юридичним особам. Тим самим отримані відсотки за надані в позику гроші дозволяють банкам не тільки виплатити відсотки вкладникам, а й отримати прибуток.
Чим вища ліквідність банку, тим нижче його рентабельність і рівень прибутковості. Перед кожним банком стоїть дилема - що вибрати: достатній рівень ліквідності або найбільшу ефективність при використанні власних і позикових коштів (вкладів). Вибір підказує сама практика. Вимоги про повернення своїх грошових коштів пред'являє певна частка вкладників.
Коефіцієнт ліквідності. Для вимірювання ступеня ліквідності банків використовується коефіцієнт ліквідності, який виражає собою відношення різних статей активу балансу банку до відповідних статей його пасиву, або навпаки. Коефіцієнт короткострокової ліквідності являє собою відношення ліквідних засобів по активу (касова готівка, поточні рахунки в центральному та інших банках, векселі строком на три місяці за наданими кредитами, що підлягають переобліку в офіційних установах) до засобів, до запитання по пасиву (поточні рахунки, касові бони , переоблікові векселя до трьох місяців плюс різниця між залученими і розміщеними банківськими депозитами на термін до трьох місяців).
Банківські резерви. Одним з важливих чинників підтримки ліквідності банків є обов'язкові банківські резерви. Банківський резерв - це та сума грошей, яка необхідна для розрахунків з кредиторами і зберігається в ЦП (банках) без виплати відсотків. В даний час вона оцінюється в межах 3 - 15% від загальної суми вкладів. Резерви виконують подвійну функцію. Спроба використовувати обов'язкові резерви - сигнал ЦБ про не зовсім благополучному положенні справ у КБ.
Обов'язкові банківські резерви виступають як одне з найважливіших регулюючих засобів ЦБ. Норма банківських резервів, що представляє собою процентне вираження суми обов'язкових банківських резервів, істотно впливає на формування депозитів (вкладів), їх скорочення або збільшення.
Банківські послуги. Найважливіші посередницькі операції - інкасові, акредитивні, перекладні і торгово-комісійні. Особливе місце займають довірчі (трастові операції, які зовні схожі з посередницькими, але виходять за їх рамки, і лізингові операції).
Інкасові операції - операції при яких банк за дорученням клієнта отримує гроші за грошовими і товарно-розрахунковими документами. На інкасо приймаються чеки, векселі, цінні папери, іноземна валюта і так далі. Здійснюючи инкассовую операцію, банк стягує комісію, розмір якої залежить від виду.
Акредитив - це доручення про виплату певної суми особі або компанії при виконанні зазначених в акредитивній листі умов. У подібній операції беруть участь:
Ø клієнт, що дає доручення про відкриття акредитива;
Ø банк, в якому відкрито акредитив і який стежить за виконанням його умов;
Ø особа, на користь якого відкрито акредитив (бенефіціар, або одержувач).
Розрізняють грошові та товарні акредитиви. Грошовий акредитив - це іменний документ, що видається банком особі, яка внесла певну суму і бажає отримати цю суму в іншому місті даної країни або за кордоном.
Товарний акредитив застосовується для розрахунків між постачальником і покупцем товару в оптовому обороті.
Перекладні операції полягають у перерахуванні внесених до банку грошей одержувачу, що знаходиться в іншому місці. Вони здійснюються шляхом посилки банківського чека або переведення банку-кореспонденту.
Банки виконують такі довірчі (трастові) операції для приватних осіб:
Ø тимчасове управління майном осіб, позбавлених права здійснювати цю функцію (вдови, неповнолітні);
Ø управління майном померлого в інтересах спадкоємців;
Ø управління капіталів з метою отримання найвищої прибутку (вкладення грошей в акції, нерухомість;
Ø зберігання цінностей у сейфах.
Довірчі операції для компаній відрізняються від перерахованих вище: банк може виступати гарантом по облігаційній позиці, агентом з реєстрації випускаються на ринок акцій, по трансферту (передачі права власності за іменними акціями), що управляють коштами пенсійних фондів корпорацій і так далі.
В останні роки дедалі більшої популярності серед промислових компаній отримує фінансовий лізинг, тобто придбання довгострокових машин і устаткування і здача їх в оренду. Звичайно банк або підлегла йому лізингова компанія купують за повну вартість машини і обладнання та надає їх у користування орендарю. Останній періодично (раз на місяць, квартал) сплачує внески, за рахунок яких відбувається погашення вартості обладнання і забезпечує прибуток установи, кредитующего угоду.
Банківські гроші. При нормальному функціонуванні банківської системи та грошово-кредитних відносин банківські гроші не можуть стати чинником інфляції, навпаки, вони сприяють розвитку виробництва і встановлення ринкової рівноваги між товарною та грошової масами.
Грошова маса - це агрегат. На відміну від грошової маси, грошова база - це та сума грошей, яка безпосередньо випущена ЦБ. Вона містить три основні компоненти:
1. Загальну суму валюти в обігу
2. Суму урядових вкладів
3. Суму вкладів КБ (всі боргові зобов'язання ЦП).
Розмір грошової бази залежить від дій ЦБ. Грошова база не може збільшуватися до тих пір, поки ЦБ не прийме один з трьох кроків:
1. Видача нових позик уряду
2. Отримання нових кредитів КБ в ЦБ
3. Купівля іноземної валюти
Чим більше грошова база, тим більше грошова маса, але справа в тому, що грошова маса може збільшуватися крім грошової бази. Це пов'язано з тим, що додаткові гроші крім грошової бази створює банківська система. У кожен наступний момент грошова маса завжди більше грошової бази. Разом з тим і грошова база, і грошова маса регулюється ЦБ.
2.4. Банкрутство банків
Фінансове крах банку являє собою один з багатьох питань, оскільки травмує вкладників і позичальників банку, його акціонерів, працівників та всіх, хто має з ним справу. Банківська система в умовах ринкової економіки є життєво важливу структуру, тому будь-яка поразка банку, знижує довіру до всієї системи, впливає на суспільство.
Банкрутство з подальшими панічними вилученнями вкладів з платоспроможних банків веде до скорочення грошової маси в обігу і всієї економічної діяльності.
Особливості діяльності КБ, виявляються в тому, що банки як юридичні особи відповідають за зобов'язаннями всім належним їм майном. Неефективна діяльність банків, юридично виражається в невиконанні прийнятих на себе зобов'язань може не тільки негативно позначитися на діяльності їх контрагентів, але і привести до істотних втрат для економіки в цілому.
Відповідно до Закону про банкрутство зовнішньою ознакою неспроможності (банкрутства) підприємства є призупинення його поточних платежів, якщо це підприємство не забезпечує чи явно не здатне забезпечити виконання кредиторів протягом трьох місяців з дня настання термінів їх виконання у зв'язку з перевищенням зобов'язань над його майном. Стосовно до КБ ця ознака застосуємо з певними уточненнями.
У взаємовідносинах з вкладниками він повинен застосовуватися, якщо КБ призупиняє поточні платежі вкладникам і не здатний в строк і повністю розрахуватися за своїми зобов'язаннями з ними навіть в тому випадку, якщо він отримав на ці цілі кредит від іншого КБ або від ЦБ у формі овердрафту. Тому слід визнати вірним висновок про те, що зовнішньою ознакою неспроможності КБ слід вважати і наявність у нього дебетового сальдо по кореспондентському рахунку протягом певного, тривалого терміну.
До зовнішніх ознак неспроможності КБ повинний бути віднесений і такий, як несплата обов'язкових платежів до бюджету та позабюджетні фонди протягом трьох місяців з дня настання термінів їх сплати. Однак і це підстава застосовується у даному контексті в тому випадку, якщо заборгованість КБ за цими зобов'язаннями перевищує його майно. До категорії зовнішніх ознак неспроможності КБ, безсумнівно, повинен бути віднесений та відкликання Банком Росії ліцензії, виданої КБ.
Однак факт неспроможності КБ може бути встановлений в силу Закону про банкрутство лише за рішенням арбітражного суду, який служить для ЦБ Росії підставою для відкликання ліцензії у цій підставі. Відкликання ЦБ ліцензії на інших підставах не може послужити підставою для рішення арбітражного суду про визнання КБ неспроможним і його ліквідації за правилами, встановленими Законом про банкрутство.
Але Закон про банкрутство в будь-якому з цих випадків не надає арбітражному суду права зобов'язати банк Росії повернути відкликаних їм ліцензію, раніше видану КБ, без якої він не зможе в майбутньому здійснювати свою діяльність. Цю обставину слід визнати серйозним пробілом законодавства про банкрутство.
Закон про банкрутство акцентує увагу і на те, що можна умовно назвати внутрішніми ознаками неспроможності, які, як видається, характеризують її змістовну сторону. Перш за все - це незадовільна структура балансу КБ - боржника, але нездатність КБ задовольнити вимоги інших банків за депозитними, кредитними та іншим взаємним міжбанківськими операціями у зв'язку з перевищенням заборгованості над його майном. Ця ознака в Законі про банкрутство також не закріплений.
Відповідно до статті закону про банкрутство арбітражний суд, визнавши КБ неспроможним банкрутом приймає рішення про його примусову ліквідацію і про відкриття конкурсного виробництва. Про відкриття конкурсного виробництва орбітражний суд повідомляє: трудовий колектив банку-боржника; відповідні органи місцевого самоврядування; місцеві фінансові органи, банки та інші кредитні установи, що обслуговують боржника. Всі претензії майнового характеру з цього моменту можуть бути пред'явлені боржнику лише в рамках конкурсного виробництва.
У процесі конкурсного виробництва здійснюються наступні заходи: проводяться збори кредиторів, що може утворити комітет кредиторів і визначити його функції; керівник банку-боржника відсторонюється від посади, а його права та обов'язки переходять до конкурсного керуючого, призначеного арбітражним судом, якщо збори кредиторів не запропонувало свою кандидатуру на цю посаду, оцінюються активи банку і визначається його борг з метою встановлення конкурсної маси, тобто майна боржника, на яке може бути звернено стягнення у процесі конкурсного виробництва, проводиться визнання претензій кредиторів, які вправі звернутися до арбітражного суду з заявою про задоволення відхилених претензій або про визначення черговості їх задоволення, а також інші заходи, включаючи ліквідацію банку, який вважається ліквідованим з моменту виключення його з Книги реєстрації банків розташованих на території РФ, яку веде Банк Росії, на підставі визначення арбітражного суду про завершення конкурсного виробництва.
Діяльність банківської системи Росії проходить в умовах продовжує спаду виробництва, скорочення валового внутрішнього продукту, все ще високого рівня інфляції, що продовжується проведення Урядом та Банком Росії жорсткої фінансово-кредитної політики.

3. Банківська система та грошово-кредитна політика Росії
3.1. Сучасний етап становлення російської банківської системи
До теперішнього часу в Росії створена характерна для країн з ринковою економікою дворівнева банківська система: перший рівень - ЦБ Росії з мережею регіональних відділень і розрахунково-касових центрів на місцях, другий - комерційні банки.
Зараз банківська система Росії переживає процес реструктуризації, що виражається в: скорочення числа знову виникаючих банків; спеціалізації та реорганізації банків; консолідації банківського капіталу; ліквідації неконкурентоспроможних банків; появі транснаціональних банківських та фінансово-промислових утворень.
Внаслідок високих кредитних ризиків російські банки до цих пір вважали за краще займатися не стільки депозитно-кредитними, скільки спекулятивними операціями. Головні напрями активності банків - торгівля валютою, операції з акціями, державними цінними паперами.
Філіальна мережа вітчизняних банків нечисленна. Але зате в банківській системі Росії представлено багато найбільші іноземні банки, які відрізняються великою активністю на вітчизняному ринку фінансових послуг.
За розміром капіталу і величиною акумульованих активів російські банки займають дуже скромні позиції в світі. Сукупний власний капітал 200 найбільших російських банків менше власного капіталу будь-якого банку з першої двадцятки найбільших банків світу. Така ситуація пояснюється недостатньою концентрацією капіталів в російському банківському секторі.
Відбувається відродження забутих в Росії видів банків. Серед них виділяються такі види банків:
Ø біржові. Вони обслуговують біржові операції і іноді торгують вільними грошовими ресурсами фірм, інших банків та громадян (Всеросійський біржовий банк, Російський національний комерційний банк та інші);
Ø страхові. За ними стоять найбільші страхові компанії, які ці банки обслуговують в першу чергу (АСКО-банк, Російський страховий банк та інші);
Ø іпотечні (Іпотечний акціонерний банк, Сибірський іпотечний банк, Іпотечний стандарт банк та інші);
Ø земельні. Такого роду банки допомагають проводити операції з купівлі та продажу землі, а також обслуговують сільськогосподарські підприємства (Нижегородський земельний банк, Міжрегіональний земельний банк і інші);
Ø інноваційні. Ці банки прагнуть вкладати істотну частку своїх коштів в кредитування тих нових виробництв, які мають хороші шанси на швидкий розвиток і підвищений рівень прибутковості (Інкомбанк, Інноваційний банк економічного співробітництва та інші);
Ø торговельні. Вони створені, як правило, великими торговельними фірмами і спеціалізуються на їх обслуговуванні (Європейський торговий банк, Внешторгбанк та інші);
Ø заставні. Ці банки ведуть операції з кредитування під заставу, тобто під майно позичальника, яке передається їм у розпорядження як гарантія повернення кредиту (РЕМ-банк та інші);
Ø конверсійні. Їх метою є підтримка тих проектів конверсії військових заводів у цивільні, які обіцяють високу дохідність (Конверсбанк та інші);
Ø трастові. Такого роду банки заробляють гроші на наданні послуг з управління вільними грошовими коштами клієнтів (Мострастбанк та інші).
Особливу роль у кредитній системі Росії грає Ощадний банк РФ. Широка мережа філій, величезна фінансова міць дає можливість Ощадбанку надавати населенню послуги, недоступні поки іншим комерційним банкам в таких масштабах: прийом від громадян та інкасування комунальних, податкових, страхових платежів, виплата пенсій та допомог, зарплати. Ощадбанк РФ видає фізичним особам кредити на будівництво житла, допомога малому бізнесу, різні невідкладні потреби за низькими ставками. Банком виявляється безоплатна допомога малозабезпеченим верствам, пенсіонерам, інвалідам: дитячим, медичним, з охорони здоров'я, навчальним, культурним установам.
3.2. Центральний банк Російської Федерації
ЦБ знаходиться у державній власності і служить основним суб'єктом держрегулювання функціонування КБ. Мета діяльності:
1. Захист і забезпечення стійкості рубля, в тому числі його купівельної здатності по відношенню до іноземних валют.
2. Розвиток і зміцнення банківської системи Російської Федерації;
3. Забезпечення ефективності та безперебійності функціонування системи розрахунків.
Отримання прибутку не є метою ЦБ РФ. Статутний капітал - з млрд. рублів.
Центральний банк Росії забезпечує:
Ø Єдину державну грошово-кредитну політику, спрямовану на захист і забезпечення стійкості рубля.
Ø монопольну емісію готівкових грошей та організує їх обіг.
Ø Державну реєстрацію кредитних організацій, видачу та відкликання ліцензій кредитних організацій, займається їх аудитом.
Ø Нагляд за діяльністю кредитних організацій.
Ø Реєстрацію емісії цінних паперів кредитними організаціями відповідно до федеральними законами.
Ø Валютне регулювання, включаючи операції з купівлі та продажу іноземної валюти.
Ø Визначення порядку здійснення розрахунків з іноземними державами.
Ø Валютний контроль, як через уповноважені банки, так і безпосередньо.
Ø Встановлює правила здійснення розрахунків в Росії.
ЦБ РФ бере участь у розробці прогнозу платіжного балансу РФ. Він підзвітний Державній Думі Федеральних Зборів РФ, але незалежний у межах повноважень.
Банк Росії не може брати участь у капіталі кредитних організацій, якщо інше не встановлено законодавством.
Основними активами ЦБР можна вважати: іноземну валюту, кредити міністерству фінансів, операції з цінними паперами. Ці статті в сумі складають понад 70% активів.
Основні пасиви: резервний фонд, готівкові гроші в обігу, кошти комерційних банків, а також кошти бюджету і клієнтів.
Інструменти і методи грошово-кредитної політики:
Ø відсоток ставки по операціях Банку Росії;
Ø нормативи обов'язкових резервів КБ (не менше 20%);
Ø операції на відкритому ринку;
Ø рефінансування банків;
Ø валютне регулювання;
Ø встановлення орієнтирів зростання грошової маси;
Ø прямі кількісні обмеження діяльності КБ.
Операції на відкритому ринку в Росії працюють погано з ряду причин.
1. Насторожене ставлення інвесторів та учасників ринку до держави.
2. Нерозробленість ринкових процедур реалізації та торгівлі державними цінними паперами.
3. Щодо невигідні фінансові умови випущених облігацій.
4. Загальна економічна криза, що робить невигідним випуск боргових зобов'язань взагалі.
Зростання резервної норми збільшує кількість обов'язкових резервів, які повинні тримати банки. Банки втрачають свої надлишкові резерви, знижується здатність створювати гроші шляхом кредитування. А якщо банки будуть змушені зменшити свої чекові рахунки, то меншим і пропозиція грошей.
Зменшення резервної норми діє на грошову пропозицію зворотним чином. Воно переводить частину обов'язкових резервів в надлишкові і, тим самим, збільшує здатність банків створювати гроші шляхом кредитування.
Центральний банк також здійснює кредитування комерційних банків. Для цього призначається так звана облікова ставка (ставка рефінансування).
Взаємодія комерційних банків і Центрального банку в Росії. Центральний банк:
Ø науково організує грошовий обіг;
Ø орієнтує діяльність КБ на підвищення добробуту суспільства та виконання пріоритетних завдань;
Ø зміцнює фінансовий стан КБ.
Слід зауважити, що ЦБ РФ, як і ЦБ багатьох країн, застосовує по відношенню до КБ в першу чергу економічні методи управління і лише при їх вичерпання адміністративних.
Розвиток банківської системи в умовах кризи. Нинішній кризовий стан банків визванокомплексом зовнішніх івнутренніх по відношенню до банківської системи факторів. У сукупності ці чинники привели не лише до суттєвого звуження каналів залучення і розміщення коштів російських банків, але й до сстемному кризи банківської системи Росії в цілому.
Ключовими факторами, що впливають на функціонування банківської системи в даний момент, є негативні соціально-економічні наслідки різкого інфляційного сплеску, що відбувся після триразової девальвації рубля, а також криза внутрішньої і зовнішньої заборгованості.
Банківська система, оріеніровавшаяся на стабільність валютного курсу та ринку державного внутрішнього і зовнішнього боргу РФ, виявилася не в змозі протистояти негативним впливам фінансової кризи. Операції, які досить довгий час зумовлювали щодо більш сприятливі в порівнянні з іншими секторами російської економіки фінансові результати банківської системи, включаючи інтенсивне використання можливостей ринків державних цінних паперів, міжнародних кредитних ресурсів, а також коштів населення, чинили в період кризи руйнівний вплив на фінансовий стан переважної більшості банків. Одночасно криза сприяла виявленню невірних управлінських рішень, а також свідомих дій керівників ряду банків, у значній мері визначили високий рівень ризиків проведених операцій.
Найбільш сильно криза вплинула на банківську систему за такими основними напрямками:
Ø затримки проведення клієнтських платежів набули масового характеру;
Ø помітно скоротилася сумарна ліквідність кредитних організацій з одночасним погіршенням якості кредитного портфеля та зростанням частки "поганих" боргів;
Ø девальваційні очікування призвели до масового скидання рублевих активів і переводу їх у валютні.
Різке зниження валютного курсу рубля стало вирішальним фактором невиконання рядом найбільших банків зобов'язань за строковими контрактами в іноземній валюті.
Крім прямих втрат, банківська система зазнала втрат, зумовлені вимушеної ліквідацією активів для задоволення ажіотажного попиту на готівку, зростанням курсу долара при виконанні термінових контрактів з нерезидентами, недоотриманням доходів від державних цінних паперів, різким звуженням можливостей використання державних паперів як застави, згортанням кредитних ліній західних банків.
Суттєві фінансові труднощі зазнають навіть ті банки, чия стійкість раніше не вселяла побоювань.
Під впливом кризи посилилася тенденція до зниження чисельності кредитних організацій і концентрації банківського капіталу.
3.3. Стан банківської системи та грошово-кредитна політика
Багато країн, що зіткнулися з кризою банківської системи, зуміли вирішити цю проблему, використовуючи для цього кошти державного бюджету і державні позики. Урядам цих країн доводилося йти на збільшення дефіциту державного бюджету і, відповідно, бюджетних запозичень, проте їм вдавалося уникнути руйнування фінансових ринків. Безумовно, завдання стабілізації банківської системи істотно ускладнюється в умовах глибокої бюджетної кризи, що переживається Росією, і фактичної відсутності ринку державного боргу.
Вирішення цього завдання не повинно вступити в гостре протиріччя з цілями грошово-кредитної політики, не повинно вступити в гостре протиріччя з цілями грошово-кредитної політики, не повинно призвести до чергової девальвації національної валюти і нового витка інфляції. Банку Росії необхідно досягти балансу інтересів грошово-кредитної політики та стабілізації банківської системи, обрати такі методи інструменти підтримки банківської системи, які не спричинять за собою значного збільшення тиску на валютний курс і зростання інфляції.
Гострий фінансова криза практично позбавив КБ рублевих ліквідних інструментів, викликавши параліч міжбанківського ринку. У банків майже не залишилося рублевих активів, які можуть бути передані в заставу при здійсненні кредитних операцій або використані як актив з високою ліквідністю. Для того щоб відновити міжбанківський ринок і загалом ефективно вирішувати проблеми поточної ліквідності банків, Банком Росії випущені бескупонние облігації, які в даний час можуть використовуватися як застава при міжбанківських операціях або при отриманні кредиту Банку Росії, а згодом - як інструмент грошово- кредитного регулювання. Також ЦБР почав видавати стабілізаційні кредити великим банкам.
Всі характеристики поточного стану російської банківської системи свідчать про те, що криза має системний характер. На перший план висувається проблема збереження банківської системи як єдиного організму. Очевидно, що без нормалізації стану справ у фінансовому секторі неможливо нормальне функціонування російської економіки в цілому.
Реалізована Банком Росії грошово-кредитна політика спрямована на подолання системної кризи в економіці. До числа найбільш гострих проблем у фінансовому секторі належать необхідність відновлення системи розрахунків, ліквідності банків, поступове зниження і зупинка відтоку коштів з депозитів фізичних і юридичних осіб, формування та використання комплексу інструментів грошово-кредитної політики, адекватних сформованим економічним умовам.

4. Банківська система Російської Федерації після кризи 1998 року
За роки, що минули з кризи 1998 року, банківська система кардинально змінилася - інший масштаб, пріоритети і завдання. Тим не менше майже три чверті з входили до списку 200 найбільших банків за капіталом живі і зараз. А 80 з них як і раніше входять до числа найбільших.
За посткризову епоху змінилася не тільки банківська система, але і вся російська економіка. Напевно, найбільший внесок у позитивні зміни вніс зростання ціни за нафту з $ 8 за барель майже до $ 100. Для країни, основу експорту якої становить торгівля сировиною, це, безумовно, дуже важливо. Але отримати гроші - це ще не все, ними треба ще й грамотно розпорядитися. А в цьому питанні дуже багато залежить від банків, адже, по суті, банки - це центри перерозподілу грошей звідти, де їх у надлишку, туди, де їх бракує.
У цьому розділі ми визначимо, як склалася доля найбільших вітчизняних банків докризової пори в пору посткризову, - на основі традиційних рейтингів найбільших банків журналу "Деньги".
Найбільші російські банки не пережили кризи 1998 року, але їм на зміну прийшли ті, кого зараз вважають найбільшими.
В першу чергу криза 1998 року обрушився на банківську систему. За 1998-1999 роки вибули з гри такі банки, як Інкомбанк, МЕНАТЕП, Міст-банк, Онексімбанк, "Російський кредит", "СБС-Агро". Посмертния доля їх слоділась по-різному. Так, Інкомбанк позбувся ліцензії першим в жовтні 1998 року. І його активи в істотній частині дісталися кредиторам.
МЕНАТЕП і Онексімбанк перевели свої активи в бридж-банки - "МЕНАТЕП Санкт-Петербург" (тепер національний банк "Траст") і Росбанк відповідно. Причому з останнім вийшла цікава історія. Спочатку планувалося, що Росбанк стане банком, у який зіллються МЕНАТЕП, Міст-банк і Онексімбанк. ЦБ навіть схвалив їх злиття. Але потім, як це нерідко буває, голови об'єднуються банків не змогли домовитися, хто буде головним у новому банку. Росбанк став бридж-банком одного лише Онексіма. Але зараз незрозуміло, чи можна вважати Росбанк його спадкоємцем. Адже з тих пір у ньому з'явилося дуже багато від "СБС-Агро", спадщина якого у вигляді банків групи Товариства взаємного кредиту (ОВК) купив Росбанк. Крім того, і сам Росбанк частково належить французькій банківській групі Societe Generale. І її частина буде зростати.
"СБС-Агро" зважаючи на соціальну значимість був переданий Агентству з реструктуризації кредитних організацій (АРКО), яке і розраховується з його численними вкладниками. Після закінчення цієї процедури банк був визнаний банкрутом. Його активи тим часом успішно працювали в групі банків ОВК.
Міст-банк майже вижив. Він навіть зміг налагодити розрахунки і дотягнув до квітня 2001 року. Але після розгрому медіаімперії Володимира Гусинського, в яку входили телекомпанія НТВ, радіо "Ехо Москви" та газета "Сегодня", банк був проданий "Внешторгбанку", який його і довела до банкрутства.
Сама незвичайна доля у банку "Російський кредит". Після кризи він перевів активи в Імпексбанк. Потім з рештою потрапив на санацію до АРКО, але на відміну від "СБС-Агро" благополучно її пережив. І за даними на 1 жовтня 2007 року, займає 66-е місце за величиною капіталу серед російських банків і 95-е місце - за сумою чистих активів. А от його колишній бридж-банк - Імпексбанк - припинив своє існування. Він був проданий австрійської банківської групи Raiffeisen і об'єднаний з "Райффайзенбанк Австрія" (Москва).
Озираючись назад, важко сказати, який шлях був правильним. Якби у всіх банків відібрали ліцензії, як у Інкомбанку, то їх кредитори отримали б грошей більше і раніше. Якщо б усім банкам дозволили безперешкодно створювати бридж-банки і переводити туди активи, то зараз, напевно, було б більше великих банків, а великі були б ще більшими. Найменш продуктивною, мабуть, надається ідея санації банків державою.
Незважаючи на серйозний банківська криза і масові відкликання ліцензій як відразу після 1998 року, так і в останні роки, з 200 найбільших банків за капіталом на 1 жовтня 1998 до 1 жовтня 2007 року в числі діючих залишається 141 кредитна організація. Тобто лише трохи більше чверті найбільших російських банків докризової епохи припинили своє існування. Більш того, 80 з них до цих пір входять до числа 200 найбільших російських банків. З іншого боку, ті ж самі цифри говорять і про серйозне притоці свіжої крові в банківську систему. Все-таки 120 банків з найбільших за капіталом сьогодні були відсутні в еліті дев'ять років тому.
Якщо пригадати 1998 рік, то тоді ВВП нашої країни оцінювався приблизно в $ 20 млрд. А зараз активи одного тільки Ощадбанку становлять близько $ 180 млрд., за ним слідують Газпромбанк у ВТБ з $ 46 млрд. і $ 45 млрд. відповідно. Власне, перша трійка лідерів за капіталом залишилася незмінною - Ощадбанк, ВТБ і Газпромбанк, але самі банки виросли так, як і не мріяли. Капітал Ощадбанку збільшився на 615 млрд. рублів, або більш ніж на 3400%. У ВТБ зростання капіталу у відносних одиницях навіть більше, ніж у Ощадбанку, - перевищує 3900%. Та й в абсолютних величинах цифра виходить значна - майже 270 млрд. рублів. Зростання капіталу Газпромбанку на якихось 2200%, або 88 млрд. рублів, тільки здається на цьому тлі невеликим - за мірками 1998 року це п'ять капіталів Ощадбанку. Що ж стосується лідерів зростання у відсотках, то відразу чотири банки переступили межу в 10000%. У результаті часи, коли будь-який скільки-небудь відомий іноземний банк міг похвалитися, що він більше всієї російської банківської системи, пройшли. Хоча банки такі на Заході ще залишилися.

З А До Л Ю Ч Е Н Н Я
Підводячи підсумки по цій роботі, я зробила висновок, що роль банківської системи в економіці будь-якої країни надзвичайно велика. Суворе "розподіл влад", тобто, визначення чітких меж повноважень та поділ сфер впливу між ЦБ і КБ здатне значно підвищити ефективність роботи банківської системи, що допоможе розвитку економіки країни.
У російській банківській системі дуже велика частка банків, що перебувають у власності держави.
Банк Росії не може стати гарантом прибутковості та стабільності кожного окремого банку. Тому будь-який КБ повинний самостійно прагнути поліпшити свою діяльність у наступних напрямках:
Ø впровадження стратегічного планування та підготовка стратегічних бізнес-планів;
Ø зміцнення структури капіталу, в тому числі шляхом його рекапіталізації;
Ø посилення контролю за поточною ліквідністю, кредитними та іншими ризиками;
Ø впровадження комплексних програм підготовки кадрів;
Ø забезпечення відкритості у роботі з населенням.
Незважаючи на деякі успіхи вітчизняної банківської системи, я вважаю, що залишається ще багато невирішених проблем. Однією з найважливіших є інфляція, характерна для перехідної економіки. Стабілізація рубля можлива лише при грамотному поєднанні продуманої грошово-кредитної і фіскальної політики, при створенні відповідної законодавчої бази.
Відсутність дієвої системи депозитів залишає вкладників російських банків практично без гарантії повернення всоіх коштів. У цьому на своєму гіркому досвіді змогли переконатися вже багато тисяч росіян.
В економіці перехідного періоду на банківську систему лягає ще більша відповідальність, її роль в стабілізації країни збільшується, але ускладнюються завдання.

Додаток
Як виросли найбільші російські банки після кризи 1998 року

Місце на 01.10.07 (місце на 01.10.98)	Назва банку на 01.10.07 (назва банку на 01.10.98)	Місто	Розмір власного капіталу на 01.10.07 (тис.руб.)	Сума чистих активів на 01.10.07 (тис.руб.)	Приріст капіталу (тис. грн.)	Приріст капіталу (%)	Приріст активів (тис. грн.)	Приріст активів (%)
1 (1)	СБЕРБАНК РОСІЇ (Ощадбанк Росії)	Москва	633468474	4488028425	615592876	3443,761	4293341201	2205,251
2 (2)	ВТБ (Внешторгбанк Росії)	С.-Петербург	275504218	1135659558	268689975	3943,064	1101317967	3206,951
3 (3)	Газпромбанк (Газпромбанк)	Москва	92275871	1170533259	88256334	2195,684	1146421069	4754,529
5 (12)	БАНК МОСКВИ (Банк Москви)	Москва	54915117	464741449	53884244	5227/05	456147767	5307,943
6 (11)	ВТБ 24 (Гута-банк)	Москва	45172385	251214991	44014424	3801,028	245853729	4585,744
7 (10)	МІЖНАРОДНИЙ МОСКОВСЬКИЙ БАНК (Міжнародний московський банк)	Москва	41255393	311774984	39927685	3007,264	294367010	1690,989
10 (18)	УРАЛСИБ (БашКредитБанк)	Москва	38152890	314316852	37305338	4401,54	310379298	7882,541
11 (23)	МДМ-БАНК ("Московський діловий світ")	Москва	35109705	261483794	34441193	5151,918	259772963	15184,02
14 (25)	БАНК "ВТБ ПІВНІЧНО-ЗАХІД"	С.-Петербург	29066862	194148000	28501279	5039,274	188189869	3158,539
15 (7)	АК БАРС ("Ак Барс")	Казань	27027571	145845331	24765047	1094,576	142676462	4502,441
16 (73)	ПРОМСВЯЗЬБАНК (Промсвязьбанк)	Москва	26234687	244189967	26068161	15654,11	243565262	38988,84
17 (8)	МІЖНАРОДНИЙ ПРОМИСЛОВИЙ БАНК (Міжнародний промисловий банк)	Москва	25799163	97643078	23731510	1147,751	75816324	347,355
20 (111)	НОМОС-БАНК ("Нова Москва")	Москва	17457575	140307579	17351197	16310,89	139682941	22362,22
21 (6)	Національний резервний банк (Національний резервний банк)	Москва	17391309	35580160	14680261	541,4976	21542284	153,4583
26 (26)	Глобекс ("Глобекс")	Москва	12018599	76020938	11502332	2227,981	74995182	7311,211
27 (81)	Транскредитбанка ("Транскредіт")	Москва	11954996	100837454	11805021	7871,326	100642711	51679,76
28 (191)	ЗВ'ЯЗОК-БАНК (зв'язок-банк)	Москва	11676136	100284933	11616275	19405,41	99834702	22174,11
29 (85)	АБСОЛЮТ БАНК ("Абсолют")	Москва	10726191	95148602	10580527	7263,653	94606187	17441,66
31 (104)	БАНК "САНКТ-ПЕТЕРБУРГ" (Банк "Санкт-Петербург")	С.-Петербург	10489654	94486819	10373346	8918,859	93116322	6794,362
36 (128)	Ханти-Мансійського банку (Ханти-Мансійський банк)	Ханти-Мансійськ	8633491	64575806	8540611	9195,318	63944595	10130,46
43 (56)	Бінбанку (БІН)	Москва	6920463	64490405	6688252	2880,248	63831116	9681,811
46 (4)	Собінбанк (Собінбанк)	Москва	6492003	60309611	2951778	83,37826	52916302	715,7323
47 (186)	ПІВНІЧНО-СХІДНИЙ АЛЬЯНС (СВА)	Москва	6341929	9781172	6280865	10285,71	9553742	4200,74
49 (190)	МАЙСТЕР-БАНК (Майстер-Банк)	Москва	5942481	31907315	5882396	9790,124	31655803	12586,2
52 (146)	Транскапіталбанк (Транскапіталбанк)	Москва	5671496	39337299	5595436	7356,608	38909187	9088,553
54 (37)	БАНК КРЕДИТ Свісс (МОСКВА) ("Кредит Свісс АТ")	Москва	5587893	16367389	5241176	1511,658	11548592	239,6572
55 (14)	МОСКОВСЬКИЙ ІНДУСТРІАЛЬНИЙ БАНК (Московський індустріальний банк)	Москва	5249864	49890868	4315351	461,7754	46231932	1263,535
56 (156)	АВАНГАРД ("Авангард")	Москва	5197179	35851186	5125657	7166,546	35565287	12439,81
60 (164)	ТРАСТ ("МЕНАТЕП Санкт-Петербург")	Москва	4957699	55402596	4888875	7103,445	54672521	7488,617
61 (17)	ТРАСТ (Довірчий та інвестиційний банк)	Москва	4869860	17592730	3996689	457,7212	16067644	1053,557
62 (179)	МОСКОВСЬКИЙ КРЕДИТНИЙ БАНК (Московський кредитний банк)	Москва	4813520	34912325	4751377	7645,876	34511140	802,301
68 (138)	Інвестсбербанка (Инвестсбербанк)	Москва	4287948	51269288	4204069	5012,064	50990707	18303,73
69 (60)	МЕТАЛЛІНВЕСТБАНК (Металлінвестбанк)	Москва	4162994	17189452	3958846	1939,204	16286918	1804,577
74 (48)	Запсибкомбанк (Запсибкомбанк)	Тюмень	3866949	38953941	3611617	1414,479	37851387	3433,064
76 (39)	ПРОМБІЗНЕСБАНК (Промбізнесбанк)	Москва	3475642	34343645	3146219	955,0696	33177477	2845
77 (54)	РОСІЙСЬКИЙ КАПІТАЛ ("Російський капітал")	Москва	3402697	17724542	3162122	1314,402	17383469	5096,7
80 (66)	БАЛТІЙСЬКИЙ БАНК (Балтійський банк)	Москва	3386169	37574933	3213040	1855,865	36507814	3421,157
83 (76)	БАНК ВЕФК ("Петровський")	С.-Петербург	3244951	38787814	3083625	1911,425	36624899	1693,312
85 (35)	Девон-КРЕДИТ ("Девон-Кредит")	Алмет'евськ	3168590	16767922	2814136	793,9355	16106485	2435,075
88 (84)	ЛОКО-БАНК (Локобанк)	Москва	3038653	24063598	2892783	1983,124	23846648	10991,77