Банкрутство та неплатоспроможність

1.2 БАНКРУТСТВО. ПОНЯТТЯ, ВИДИ, ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ
Інститут банкрутства відомий всім країнам з ринковою економікою, оскільки остання передбачає отримання прибутку від комерційної діяльності та платоспроможний попит споживачів.
Можна сміливо стверджувати, що неспроможність підприємства є одним з небагатьох інститутів економіки і права, у регулюванні якого законодавчі органи всіх країн вже багато десятиліть виявляють надзвичайну активність. Проте історія розвитку інституту банкрутства в нашій країні почалася не так давно - з моменту виникнення ринкових відносин, так як становлення ринку гостро викликало потребу усунути руйнівні для економіки наслідки неспроможності підприємців. Стало зрозуміло, що ефективний режим неспроможності є найважливішим фактором надійного економічного розвитку, гарантією повернення боргів і зміцнення комерційних відносин. Як результат сьогодні одним з найбільш актуальних напрямків реформування білоруського законодавства є вдосконалення чинного Закону «Про економічну неспроможність (банкрутство)», що відповідає як внутрішнім, так і міжнародним потребам.
Сьогодні банкрутство - це визнана арбітражним судом або оголошена боржником його нездатність у повному обсязі задовольнити вимоги кредиторів за грошовими зобов'язаннями та щодо сплати інших обов'язкових платежів.
Основна ознака банкрутства - нездатність підприємства забезпечити виконання вимог кредиторів протягом трьох місяців з дня настання термінів платежів. Після закінчення цього терміну кредитори одержують право на звернення до арбітражного суду про визнання підприємства-боржника банкрутом.
Неспроможність суб'єкта господарювання може бути:
· «Нещасна» (Необережна), що виникає не з власної вини, а внаслідок непередбачених обставин (стихійні лиха, військові дії, політична нестабільність суспільства, криза в країні, загальний спад виробництва, банкрутство боржників та інші зовнішні фактори). У цьому випадку держава повинна надавати допомогу підприємствам щодо виходу з кризової ситуації.
· «Помилкова» (злісна або зловмисна) - в результаті навмисного приховування власного майна з метою уникнення сплати боргів кредиторам. У цьому випадку банкрутство кримінально карається.
· «Необережна» - внаслідок неефективної роботи, здійснення ризикованих операцій. Це найбільш поширений вид банкрутства, який наступає, як правило, поступово. Для того щоб вчасно передбачити і запобігти його, необхідно систематично аналізувати фінансовий стан, що дозволить виявити його «больові» точки й прийняти конкретні заходи щодо фінансового оздоровлення економіки підприємства.
Передумови банкрутства різноманітні - це результат взаємодії численних факторів як зовнішнього, так і внутрішнього характеру. Їх можна класифікувати наступним чином:
Зовнішні фактори:
· Економічні: кризовий стан економіки країни, загальний спад виробництва, інфляція, нестабільність фінансової системи, зростання цін на ресурси, зміна кон'юнктури ринку, неплатоспроможність і банкрутство партнерів. Однією з причин неспроможності суб'єктів господарювання може бути фіскальна політика держави. Високий рівень оподаткування може виявитися непосильним для підприємства.
· Політичні: політична нестабільність суспільства, зовнішньоекономічна політика держави, розрив економічних зв'язків. Втрата ринків збуту, зміна умов експорту та імпорту, недосконалість законодавства в галузі господарського права, антимонопольної політики, підприємницької діяльності та інших проявів регулюючої функції держави
· Посилення міжнародної конкуренції у зв'язку з розвитком науково-технічного прогресу
· Демографічна чисельність, склад народонаселення, рівень добробуту народу, культурний устрій суспільства, що визначають розмір і структуру потреб і платоспроможний попит населення на ті чи інші види товарів
Внутрішні чинники:
· Дефіцит власного оборотного капіталу як наслідок неефективної виробничо-комерційної діяльності або неефективної інвестиційної політики
· Низький рівень техніки, технології та їх організації
· Зниження ефективності використання виробничих ресурсів підприємства, його виробничої потужності, і, як наслідок, високий рівень собівартості, збитки, «проїдання» власного капіталу
· Створення наднормативних залишків незавершеного будівництва, незавершеного виробництва, виробничих запасів, готової продукції, у зв'язку з чим відбувається заторіваніе, сповільнюється оборотність капіталу і утворюється його дефіцит. Це змушує підприємство влазити в борги і може бути причиною банкрутства.
· Погана клієнтура підприємства, яка сплачує з запізненням або не платить зовсім з причини банкрутства, що змушує підприємство влазити в борги. Так зароджується ланцюгове банкрутство.
· Відсутність збуту через низького рівня організації маркетингової діяльності з вивчення ринків збуту продукції, формування портфеля запасів, підвищенню якості продукції, вироблення цінової політики.
· Залучення позикових коштів в оборот підприємства на невигідних умовах, що веде до збільшення фінансових витрат, зниження рентабельності господарської діяльності і здатності до самофінансування
· Швидке і неконтрольоване розширення господарської діяльності, в результаті чого запаси, витрати і дебіторська заборгованість зростають швидше обсягу продажів. Звідси з'являється потреба в залученні короткострокових позикових коштів, які можуть перевищити чисті поточні активи (власний оборотний капітал). У результаті підприємство потрапляє під контроль банків та інших кредиторів і може піддатися загрозу банкрутства.
Банкрутство є, як правило, наслідком спільної дії зовнішніх і внутрішніх факторів.
Процедура оголошення підприємства банкрутом має як позитивні, так і негативні боки,: за допомогою механізму неспроможності йдуть процеси по звільненню економіки від неконкурентоспроможних підприємств, однак він зачіпає не тільки майнові інтереси боржника, а й права та інтереси великого кола інших осіб: його працівників, партнерів , кредиторів та інших, породжує у багатьох випадках значні соціальні витрати.

1.2.1 МЕТОДИ ДІАГНОСТИКИ ІМОВІРНОСТІ БАНКРУТСТВА
Для діагностики ймовірності банкрутства використовується кілька методів, заснованих на застосуванні:
1) аналізу великої системи критеріїв та ознак
2) обмеженого кола користувачів
3) інтегральних показників, розрахованих за допомогою:
· Скорингових моделей
· Багатовимірного рейтингового аналізу
· Мультиплікативного дискримінантного аналізу
При використанні першого методу ознаки банкрутства згідно з рекомендаціями Комітету з узагальнення практики аудіювання (Великобританія) зазвичай ділять на дві групи.
Перша група - це показники, що свідчать про можливі фінансові утруднення та ймовірності банкрутства в недалекому майбутньому:
· Повторювані істотні втрати в основній діяльності, що виражаються в хронічному спаді виробництва, скороченні обсягів продажів і хронічної збитковості
· Наявність хронічно простроченої кредиторської та дебіторської заборгованості
· Низькі значення коефіцієнтів ліквідності і тенденції до їх зниження
· Збільшення до небезпечних меж частки позикового капіталу в загальній його сумі
· Дефіцит власного оборотного капіталу
· Систематичне збільшення тривалості обороту капіталу
· Наявність наднормативних запасів сировини і готової продукції
• використання нових джерел фінансових ресурсів на невигідних умовах
· Несприятливі зміни у портфелі замовлень
· Падіння ринкової вартості акцій підприємства
· Зниження виробничого потенціалу і т.д.
Друга група - це показники, несприятливі значення яких не дають підстави розглядати поточний фінансовий стан як критичний, але сигналізують про можливість різкого його погіршення в майбутньому при неприйнятті дійових заходів:
· Надмірна залежність підприємства від будь-якого одного конкретного проекту, типу обладнання, виду активу, ринку сировини або ринку збуту
· Втрата ключових контрагентів
· Недооцінка оновлення техніки і технології
· Втрата досвідчених співробітників апарату управління
· Вимушені простої, неритмічна робота
· Неефективні довгострокові угоди
· Недостатність капітальних вкладень і т.д.
До достоїнств цієї системи індикаторів можливого банкрутства можна віднести системний і комплексний підходи, а до недоліків - високий ступінь складності прийняття рішення в умовах багатокритеріальної задачі, інформативний характер розрахованих показників, суб'єктивність прогнозного рішення.
Другий метод діагностики неспроможності підприємств - використання обмеженого кола показників, до яких згідно з діючим положенням відносяться:
· Коефіцієнт поточної ліквідності, який розраховується за формулою:
· Коефіцієнт забезпеченості власним оборотним капіталом:
До _обесп = (Підсумок розділу 3 балансу + стр.550 + стр.560 - Підсумок розділу 1 балансу) / Підсумок розділу 2 балансу
Підставою для визнання структури бухгалтерського балансу незадовільною, а підприємства - неплатоспроможним є наявність однієї з таких умов:
· Або коефіцієнт поточної ліквідності на кінець звітного періоду нижче нормативного значення (<1,7 у промисловості)
· Або коефіцієнт забезпеченості підприємства власними оборотними коштами на кінець звітного періоду має значення нижче встановленого нормативу (<0,3 в промисловості).
У Республіці Білорусь підприємство вважається стійко неплатоспроможним в тому випадку, якщо протягом останніх чотирьох кварталів у нього є прострочені зобов'язання. При цьому для визнання стійко неплатоспроможного підприємства потенційним банкрутом необхідна наявність однієї з таких умов:
· Коефіцієнт фінансової залежності (питома вага позикових коштів до загальної суми активів) на кінець звітного періоду має значення вище нормативного (у Республіці Білорусь для всіх галузей - не більше 0,85)
· Частка прострочених фінансових зобов'язань у загальній сумі активів підприємства на кінець звітного періоду має значення вище нормативного (у Республіці Білорусь для всіх галузей - не більше 0,5).
Якщо величина даних коефіцієнтів перевищує рівень нормативних значень, це свідчить про критичну ситуацію, при якій підприємство не може розрахуватися за своїми зобов'язаннями, навіть розпродавши все своє майно. Така ситуацій може призвести до реальної загрози ліквідації підприємства через процедуру банкрутства.
Для того, щоб визначити, чи є підприємство потенційним банкрутом при його стійкої неплатоспроможності, розраховують коефіцієнт забезпеченості фінансових зобов'язань активами підприємства:
До _ОФТ = (Підсумок розділу 4 балансу + Підсумок розділу 5 балансу - стр.550 - стр.560) / Валюта балансу
Цей коефіцієнт відображає здатність підприємства розрахуватися за фінансовими зобов'язаннями після реалізації активів. Для всіх підприємств незалежно від їх галузевої приналежності встановлений норматив не більше 0,85.
Враховуючи різноманіття показників фінансової стійкості, відмінність рівня їх критичних оцінок і виникають у зв'язку з цим складнощі в оцінці кредитоспроможності підприємства і ризику його банкрутства, багато вітчизняних і зарубіжні економісти рекомендують використовувати третій метод діагностики ймовірності банкрутства - інтегральну оцінку фінансової стійкості на основі скорингового аналізу. Методика кредитного скорингу вперше була запропонована американським економістом Д. Дюраном на початку 40-х рр.. Сутність цієї методики - класифікація підприємств за ступенем ризику виходячи з фактичного рівня показників фінансової стійкості і рейтингу кожного показника, вираженого в балах на основі експертних оцінок.
Для оцінки рейтингу суб'єктів господарювання та ступеня фінансово ризику досить часто використовується метод багатовимірного рейтингового аналізу, який виглядає наступним чином.
Етап 1.
Визначається система показників, за допомогою яких будуть оцінювати результати господарської діяльності підприємств (коефіцієнт ліквідності, коефіцієнт оборотності капіталу і т.д.), збираються дані за цими показниками і формується матриця вихідних даних.
Вихідні дані можуть бути представлені у вигляді моментальних показників, що відбивають стан підприємства на певну дату, і темпових показників, що характеризують динаміку діяльності підприємства і представлених у виді коефіцієнтів росту. Можливе вивчення одночасне їм моментних, і темпових показників.
Етап 2.
У таблиці вихідних даних визначається в кожній графі максимальний елемент, що приймається за одиницю. Потім всі елементи цієї графи (а _ij) поділяються на максимальний елемент підприємства-еталона (max а _ij). У результаті створюється матриця стандартизованих коефіцієнтів (x _ij).
Якщо з економічної сторони кращим є мінімальне значення показника (наприклад, витрати на карбованець товарної продукції), то треба змінити шкалу розрахунку так, щоб найменшому результату відповідала найбільша сума показника.
Етап 3.
Всі елементи матриці координат зводяться в квадрат. Якщо задача зважується з урахуванням різної ваги показників, то отримані квадрати збільшуються на величину відповідних вагових коефіцієнтів, встановлених експертним шляхом, після чого результати складаються по рядках:
R _j = K ₁ x _{¹ лютого j} + K2x ^{₂ лютого} _j + ... + Knx ² _nj
Етап 4.
Отримані рейтингові оцінки (R _j) розміщаються по ранжиру, після чого визначається рейтинг кожного підприємства. Перше місце займає підприємства, якому відповідає найбільша сума, друге - підприємство, що має наступний результат, і т.д.
У зарубіжних країнах для оцінки ризику банкрутства і кредитоспроможності підприємств широко використовуються факторні моделі відомих західних економістів Альтмана, Ліса, Таффлера, Тішоу та ін, розроблені за допомогою багатомірного дискримінантного аналізу.
Найбільш широку популярність отримала модель Альтмана:
Z = 0,717 X ₁ + 0,847 X ₂ + 3,107 X ₃ + 0,42 X ₄ + 0,995 X _5, де
X ₁ - власний оборотний капітал / сума активів
X ₂ - нерозподілений прибуток / сума активів
X ₃ - прибуток до сплати відсотків / сума активів
X ₄ - балансова вартість власного капіталу / позиковий капітал
X ₅ - обсяг продажів (виручка) / сума активів.
Константа порівняння 1,23.
Якщо значення Z <1,23, то це ознака високої ймовірності банкрутства; значення Z> 1,23 і більше свідчить про малу ймовірність банкрутства. Однак використання таких моделей вимагає великих пересторог: вони не повною мірою підходять для оцінки бізнесу банкрутства вітчизняних суб'єктів господарювання з-за різної методики відображення інфляційних факторів, різної структури капіталу, а також через відмінності в законодавчої та інформаційної бази.
За моделлю Альтмана неспроможні підприємства, що мають високий рівень четвертого показника (власний капітал / позиковий капітал), отримують високу оцінку, що не відповідає нашій дійсності. У зв'язку з недосконалістю діючої методики переоцінки основних фондів, яка старим зношеним фондам надає таке ж значення, як і новим, необгрунтовано збільшується частка власного капіталу за рахунок фонду переоцінки. У підсумку склалося нереальне співвідношення власного і позикового капіталу. Тому моделі, в яких присутній даний показник, можуть спотворити реальну картину.

2. ХАРАКТЕРИСТИКА ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ РУП «ЗАВОД ЗБК»
2.1 ЗАГАЛЬНА ІНФОРМАЦІЯ ПРО ПІДПРИЄМСТВО
У цій роботі буде проведений аналіз платоспроможності підприємства «Завод ЗБК». Повна назва організації: Республіканське унітарне підприємство «Завод залізобетонних конструкцій»
Завод, відповідно до облікової політики, має право займатися виробництвом залізобетонних виробів (плити, перемички, фундаментні блоки, кільця, кришки, плити паркану, стовпчики, бордюри та ін) та їх продажем, як за готівковий, так і безготівковий розрахунок. «Завод ЗБК» виробляє такі види продукції:
· Плити перекриття залізобетонні багатопустотні;
· Пристінні панелі багатопустотні (серія ІІ-04);
· Панелі ребристі (санітарно-технічні) (серія ІІ-04);
· Колони перерізом 40 * 40 см., збірно-монолітні безригельного каркаса КУБ-2, 5;
· Бетони;
· Розчини;
· Перемички брускові;
· Опорні плити прогонів;
· Плити залізобетонні для стрічкових фундаментів;
· Камені бетонні та залізобетонні бортові (бордюр);
Підприємство виробляє бетон і розчин і здійснює доставку цієї продукції на будівельні об'єкти автобетоновози. Освоєно виробництво декількох типів плит дорожнього покриття, у тому числі - попередньо напружених для використання в районах Півночі. На основі цих плит розроблено елементи огороджень як постійних, так і тимчасових, які згодом можуть бути використані в якості дорожнього покриття. Завод може виконати практично будь-яке замовлення, як приватної особи, так і великої будівельної організації.
Підприємство відноситься до числа середніх за чисельністю, його чисельність становить 62 людини.
На заводі існують такі підрозділи:
· Бухгалтерія,
· Виробництво, яке складається з двох відділів БЗЦ (бетонозмішувальний цех) та формувального цеху,
· Відділ постачання,
· Відділ головного механіка,
· Відділ технічного контролю,
· Відділ головного енергетика.
· Відділ кадрів
· Економічний відділ
Відповідальність за роботу всього підприємства і за всі організаційні питання несе директор.
За роботу виробничого відділу та БЗЦ, і формувального цеху відповідає головний інженер. На кожному з цих ділянок є свій начальник, який відповідає за сам процес виготовлення виробів або напівфабрикатів. На БЗЦ - це начальник БЗЦ, загальна чисельність тут налічує 6 осіб (5 - робітники - бетонщики); у формувальному цеху - це начальник цеху, загальна чисельність тут налічує 22 особи (слюсар - 3 людини, зварювальники - 4 людини, формувальники - 13 осіб , комірник - 1).
Відділ постачання налічує 2 людини - це начальник постачання і постачальник. Відділ головного механіка налічує 5 чоловік це головний механік, шофер - 3 людини, механік цеху. Відділ головного механіка відповідає за роботу обладнання у виробництві і роботу транспортних засобів.
Відділ технічного контролю (ВТК) відповідає за якість виробів, що випускаються із залізобетону і бетону, який виготовляється в БЗЦ і йде потім з формувальний цех. Він складається з головного лаборанта і лаборанта.
Відділ головного енергетика складається з 8 чоловік - це головний енергетик і 7 електриків. Даний відділ займається контролем використання електроенергії на підприємстві і стежить за безперебійною роботою обладнання. Також стежить за подачею тепла і пари в будинок контори і цехи в зимовий час.
Бухгалтерія складається з 4 чоловік. За ведення бухгалтерського обліку відповідає головний бухгалтер, також до складу бухгалтерії входять бухгалтерматеріальної групи, бухгалтер розрахункової групи, бухгалтер реалізації.
2.2 ОБЛІКОВА ПОЛІТИКА РУП «ЗАВОД ЗБК»
Згідно облікову політику облік матеріалів на підприємстві ведеться по фактичній вартості, списання ведеться за середньозваженою вартістю. Для виготовлення продукції існують норми списання матеріалів, які встановлені стандартом. Щомісяця інертні матеріали списуються за нормою згідно з обсягом випущеної продукції.
Всі операції, що здійснюються на підприємстві, оформляються відповідними первинними документами. Потім інформація з первинних документів переноситься в оборотно-сальдову відомість за відповідними рахунками. Далі складаються журнали ордера. Після цього інформація потрапляє в головну книгу і в баланс.
Поряд з уніфікованими формами первинних документів на підприємстві використовуються форми, які розроблені самостійно. До них відносяться:
· Заявка на отримання матеріалів;
· Заявка на отримання ПММ;
· Вироблення за день;
· Вироблення за місяць;
· Реалізація за місяць;
· Акт на списання ПММ.
Заявка на отримання матеріалів складається начальником цеху, головним інженером або головним механіком. Потім вона подається на затвердження головному інженеру. Даний документ складається з метою отримання дозволу для бухгалтера скласти вимога на матеріали.
Заявка на отримання ПММ складається начальником цеху або головним механіком з метою отримання дозволу на видачу комірником ПММ зі складу. Вона підписується головним інженером.
Вироблення за день складається начальником цеху. Вона складається з метою оповіщення адміністрації про денного виробітку продукції. Цей документ є основоположним для бухгалтера реалізації, так як за допомогою його реалізується робота з клієнтами.
Вироблення за місяць містить зведені дані про випущеної продукції. Даний документ складається бухгалтером реалізації.
Реалізація за місяць містить зведені дані про реалізованої продукції за місяць. Даний документ складається бухгалтером реалізації.
В акті на списання ПММ міститься інформація про отриманий паливі зі складу. Цей акт складає головний механік в кінці місяця, до нього додаються всі заявки на ПММ. Підписується цей документ генеральним директором.
2.3 АНАЛІЗ ПЛТАЕЖЕСПОСОБНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
Проведемо аналіз платоспроможності підприємства декількома методами, використовуючи дані бухгалтерського балансу за звітний період. Баланс наведений у Додатку 1.
Проведемо аналіз ліквідності балансу підприємства, тобто ступінь покриття зобов'язань його активами, термін перетворення яких у грошову форму відповідає терміну погашення зобов'язань. Для цього порівняємо кошти по активу, згруповані за швидкістю їх перетворення у грошові кошти (тобто за ступенем їх ліквідності) і розташовані в порядку убування ліквідності, із зобов'язаннями по пасиву, згрупованими за термінами їх погашення і розташованими у порядку зростання термінів:

Покриття (актив)	На початок періоду	На кінець періоду	Сума зобов'язань (пасив)	На початок періоду	На кінець періоду
Грошові кошти	1188	224570	Кредиторська заборгованість перед постачальниками і підрядниками	-	74700
Короткострокові фінансові вкладення	73	120	Перед бюджетом	6810	79000
			За соціальним страхуванням та забезпечення	1278	12450
			По оплаті праці	4811	57800
Разом за групою 1 (А 1)	1261	224690	Разом за групою 1 (П 1)	12899	223950
Готова продукція	15200	187500	Короткострокові кредити банку	10450	13700
Товари відвантажені	9800	121900			87603
Дебіторська заборгованість, платежі по якій очікуються протягом 12 місяців	6980	1236000
Разом по групі 2 (А 2)	31980	1545400	Разом по групі 2 (П 2)	10450	13700
Довгострокова дебіторська заборгованість	-	-	Довгострокові кредити банку і позики	-	874090
Сировина і матеріали	287350	333280
Незавершене виробництво	19280	310100
Витрати майбутніх періодів	1020450	826113
ПДВ по придбаних цінностях	-	-
Разом по групі 3 (А 3)	1327080	1469493	Разом по групі 3 (П 3)	-	874090
Основні засоби	1275000	1501200	Статутний фонд (капітал)	3117487	2870580
Нематеріальні активи	45	76	Фонди нагромадження	10050	982
Довгострокові фінансові вкладення	978	6984	Резерви майбутніх витрат	478	2550
Незавершене будівництво	1540	51275	Цільове фінансування і надходження	43	111
Разом по групі 4 (А 4)	1277563	1559535	Разом по групі 4 (П 4)	3128058	2874223
Всього	2637884	4799118	Всього	3151407	3985963

Розглянемо тенденції зміни в структурі балансу і його ліквідності згідно з наведеними даними:
На початок звітного періоду А ₁ ≤ П _1, співвідношення А ₁ і П ₁ було 0,0977: 1 (1261/12899), тобто підприємство могло оплатити абсолютно ліквідними коштами 9,77% своїх короткострокових зобов'язань, що свідчить про нестачу найбільш ліквідних активів.
В кінці цього ж періоду ситуація кардинально змінилася: розмір абсолютно ліквідних активів перевищив розмір зобов'язань на 740000 крб, що говорить про позитивну тенденцію в управлінні грошовими коштами підприємства.
Порівняємо підсумки А ₂ і П _2: активи як на початок, так і на кінець звітного періоду перевищують пасиви, що свідчить про можливість підприємства погасити свої короткострокові зобов'язання.
Найбільший надлишок коштів над платежами є в третій групі А ₃ ≥ П ₃ (1327080 тис. крб.). З одного боку, це не можна розглядати однозначно, тому що кошти заморожені в товарах. З іншого боку, це може бути позитивним фактором, що впливає на високу забезпеченість ліквідних активів при оцінці підприємства на платоспроможність і кредитоспроможність. Тобто, щоб повністю погасити свої короткострокові зобов'язання, підприємству необхідно використовувати для погашення свої запаси.