БАНКИ. ДОГОВІР БАНКІВСЬКОГО РАХУНКУ
Глава 45 частини 2 Цивільного кодексу Російської Федерації регулює відносини між банком та його клієнтами в частині ведення банківських рахунків для поточних витрат, у тому числі рахунків юридичних осіб, підприємців, громадян. Відповідно до п. 1 ст. 845 Цивільного кодексу Російської Федерації за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати що поступають на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, виконувати його розпорядження про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Одночасно може здійснюватися і касове обслуговування клієнта. При цьому слід зазначити, що банк має право використовувати наявні на рахунку клієнта кошти, гарантуючи, проте, його право безперешкодно розпоряджатися цими засобами (п. 2 ст. 845 ЦК).
За користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує відсотки, сума яких зараховується на рахунок (п. 1 ст. 852 ЦК). Пунктом 2 ст. 852 ЦК встановлено, що розмір відсотка визначається договором банківського рахунку, а за відсутності в договорі такої умови - в розмірі, зазвичай уплачиваемом банком за вкладами до запитання (ст. 838 ЦК). Отже, договір банківського рахунку є оплатним, якщо інше не встановлено угодою сторін (ст. 852 ЦК).
Слід зазначити, що до теперішнього часу порядок відкриття і використання банківських рахунків регулюється інструкцією Держбанку СРСР від 30 жовтня 1986 р. № 28, яка значною мірою застаріла і вже багато в чому не відповідає умовам сучасного цивільного обороту. Договір банківського рахунку представляє собою самостійну різновид цивільно-правового договору. Однією із сторін у цьому договорі у всіх випадках є банк або інша кредитна установа, яка має ліцензію на здійснення подібного роду операцій. Відповідно до п. 1 ст. 426 ГК договір банківського рахунку відноситься до публічних договорів, так як банк, що є комерційною організацією, зобов'язаний укладати договори банківського рахунку з будь-яким клієнтом, який до нього звернеться (на умовах, оголошених банком). При цьому банк не вправі відмовити у відкритті банківського рахунку, за винятком випадків, коли така відмова викликана відсутністю можливості прийняти нового клієнта на банківське обслуговування або допускається законом або іншими правовими актами. При необгрунтованому ухиленні банку від укладення договору банківського рахунка клієнт має право звернутися до суду з вимогою про спонукання укласти договір і компенсації всіх заподіяних йому збитків (п. 2 ст. 846 ЦК).
Відповідно до п. 3 статті 845 ЦК банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші не передбачені законом або договором банківського рахунку обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на свій розсуд. Статтею 848 Цивільного кодексу встановлено обов'язок банку здійснювати для клієнта операції, передбачені для рахунків даного виду законом, відповідно до встановлених їм банківськими правилами і вживаними в банківській практиці звичаями ділового обороту, якщо договором банківського рахунку не передбачено інше. Отже, відмова від вчинення конкретної банківської операції можна вважати порушенням умов договору банківського рахунку.
Важливим нововведенням (ст. 849 ЦК) є обов'язок банку зараховувати надійшли на рахунок клієнта грошові кошти не пізніше дня, наступного за днем надходження до банку відповідного платіжного документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку. Банк також зобов'язаний за розпорядженням клієнта видавати або перераховувати з рахунку грошові кошти клієнта не пізніше дня, наступного за днем надходження до банку відповідного платіжного документа, якщо інші терміни не встановлені законом, виданими відповідно до нього банківськими правилами і договором банківського рахунку. Статтею 850 ЦК встановлюється, що при відсутності грошових коштів на рахунку клієнта банк відповідно до договору банківського рахунку може здійснювати платежі за рахунок власних коштів, фактично надаючи клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення такого платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються правилами про позику та кредит (глава 42 ЦК), якщо договором банківського рахунку не передбачено інше. Списання грошових коштів з рахунку здійснюється банком тільки на підставі розпорядження клієнта. Слід зазначити, що Цивільний кодекс (п. 2 ст. 854) передбачає певні винятки з цього загального правила. Без розпорядження клієнта списання грошових коштів, що знаходяться на банківському рахунку, допускається за рішенням суду, а також у випадках, встановлених законом або передбачених договором між банком і клієнтом. Клієнт, зокрема, може дати розпорядження банку про списання грошових коштів з рахунку на вимогу третіх осіб, в тому числі пов'язаному з виконанням клієнтом своїх зобов'язань перед цими особами. Але в такому разі клієнт зобов'язаний письмово вказати дані, що дозволяють ідентифікувати особу, яка має право на пред'явлення зазначеної вимоги (найменування юридичної особи або його органу, дані відповідного договору і т.д.).
Велике практичне значення має ст. 855 ДК, що встановлює черговість списання грошових коштів з рахунку. Пункт 1 зазначеної статті передбачає, що при наявності на рахунку коштів, сума яких достатня для задоволення всіх вимог, пред'явлених до рахунку, списання цих коштів з рахунку здійснюється в порядку надходження розпоряджень клієнта (календарна черговість), якщо інше не передбачено законом. При недостатності коштів на рахунку для задоволення всіх пред'явлених до нього вимог передбачається обов'язкова черговість списання грошових коштів. При цьому в першу і другу чергу здійснюється списання за виконавчими документами (виконавчими листами та прирівняним до них документів), що передбачають перерахування або видачу грошових коштів з рахунку для задоволення вимог про відшкодування шкоди, заподіяної життю і здоров'ю, вимог про стягнення аліментів (1-я черга), грошових коштів для розрахунків з виплати вихідної допомоги та оплати праці з особами, які працюють за трудовим договором (контрактом), з виплати винагород за авторським договором (2-а черга). У третю чергу виробляється списання за платіжними документами, що передбачають платежі до бюджету і в позабюджетні фонди. У четверту чергу виробляється списання за виконавчими документами, яка передбачає задоволення інших грошових вимог, у п'яту чергу - за іншими платіжними документами в порядку календарної черговості.
Стаття 856 ЦК передбачає відповідальність банку за неналежне здійснення операцій за рахунком. У випадках несвоєчасного зарахування на рахунок надійшли клієнтові грошових коштів або їх необгрунтованого списання банком з рахунку, а також невиконання вказівок клієнта про перерахування грошових коштів з рахунку або про їх видачу з рахунку банк зобов'язаний сплатити на цю суму відсотки в порядку і в розмірі, встановлених ст . 395 ГК.
Разом з тим, відповідно до ст. 853 ЦК, на клієнта покладено обов'язок оплачувати послуги банку по здійсненню відповідних операцій, якщо це передбачено договором банківського рахунку. Дані вимоги банку до клієнта, пов'язані з кредитуванням рахунка (ст. 850 ЦК) та оплатою послуг банку (ст. 851 ЦК), а також вимоги клієнта до банку про сплату відсотків за користування коштами (ст. 852 ЦК) припиняються заліком (ст . 410 ЦК).
Цивільний кодекс (ст. 857) встановлює правило про охорону банківської таємниці. Відповідно до п. 1 зазначеної статті в це поняття включаються відомості про банківський рахунок, банківський вклад, операції за рахунком і про клієнта. Відомості, що становлять банківську таємницю, можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам. Державним органам та їх посадовим особам такі відомості можуть бути надані виключно у випадках і в порядку, передбачених федеральним законом. При розголошенні таких відомостей клієнт, права якого порушені, має право вимагати від банку відшкодування завданих збитків (п. 3 ст. 857 ЦК). Відповідно до ст. 858 ГК призупинення операцій за рахунком допускається тільки у випадках, передбачених федеральним законом.
Цивільний кодекс (ст. 859) встановлює правила розірвання договору банківського рахунку. Він розривається за заявою клієнта в будь-який час. За ініціативою банку договір може бути розірваний судом лише у двох випадках: коли сума грошових коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, виявиться нижче мінімального розміру, передбаченого банківськими правилами, або договором, якщо така сума не буде відновлена протягом місяця від дня попередження банку про це ; при відсутності операцій за рахунком протягом року, якщо інше не передбачено договором.
Особливо слід відзначити, що відповідно до ст. 860 ГК правила про договір банківського рахунку поширюються на всі види банківських рахунків, включаючи кореспондентські рахунки, кореспондентські субрахунки, інші рахунки банків, якщо інше не передбачено законом, іншими правовими актами або встановлених у відповідності з ними банківськими правилами. Отже, Цивільний кодекс регулює всі різновиди банківських рахунків.
Глава 45 частини 2 Цивільного кодексу Російської Федерації регулює відносини між банком та його клієнтами в частині ведення банківських рахунків для поточних витрат, у тому числі рахунків юридичних осіб, підприємців, громадян. Відповідно до п. 1 ст. 845 Цивільного кодексу Російської Федерації за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати що поступають на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, виконувати його розпорядження про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Одночасно може здійснюватися і касове обслуговування клієнта. При цьому слід зазначити, що банк має право використовувати наявні на рахунку клієнта кошти, гарантуючи, проте, його право безперешкодно розпоряджатися цими засобами (п. 2 ст. 845 ЦК).
За користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує відсотки, сума яких зараховується на рахунок (п. 1 ст. 852 ЦК). Пунктом 2 ст. 852 ЦК встановлено, що розмір відсотка визначається договором банківського рахунку, а за відсутності в договорі такої умови - в розмірі, зазвичай уплачиваемом банком за вкладами до запитання (ст. 838 ЦК). Отже, договір банківського рахунку є оплатним, якщо інше не встановлено угодою сторін (ст. 852 ЦК).
Слід зазначити, що до теперішнього часу порядок відкриття і використання банківських рахунків регулюється інструкцією Держбанку СРСР від 30 жовтня 1986 р. № 28, яка значною мірою застаріла і вже багато в чому не відповідає умовам сучасного цивільного обороту. Договір банківського рахунку представляє собою самостійну різновид цивільно-правового договору. Однією із сторін у цьому договорі у всіх випадках є банк або інша кредитна установа, яка має ліцензію на здійснення подібного роду операцій. Відповідно до п. 1 ст. 426 ГК договір банківського рахунку відноситься до публічних договорів, так як банк, що є комерційною організацією, зобов'язаний укладати договори банківського рахунку з будь-яким клієнтом, який до нього звернеться (на умовах, оголошених банком). При цьому банк не вправі відмовити у відкритті банківського рахунку, за винятком випадків, коли така відмова викликана відсутністю можливості прийняти нового клієнта на банківське обслуговування або допускається законом або іншими правовими актами. При необгрунтованому ухиленні банку від укладення договору банківського рахунка клієнт має право звернутися до суду з вимогою про спонукання укласти договір і компенсації всіх заподіяних йому збитків (п. 2 ст. 846 ЦК).
Відповідно до п. 3 статті 845 ЦК банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші не передбачені законом або договором банківського рахунку обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на свій розсуд. Статтею 848 Цивільного кодексу встановлено обов'язок банку здійснювати для клієнта операції, передбачені для рахунків даного виду законом, відповідно до встановлених їм банківськими правилами і вживаними в банківській практиці звичаями ділового обороту, якщо договором банківського рахунку не передбачено інше. Отже, відмова від вчинення конкретної банківської операції можна вважати порушенням умов договору банківського рахунку.
Важливим нововведенням (ст. 849 ЦК) є обов'язок банку зараховувати надійшли на рахунок клієнта грошові кошти не пізніше дня, наступного за днем надходження до банку відповідного платіжного документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку. Банк також зобов'язаний за розпорядженням клієнта видавати або перераховувати з рахунку грошові кошти клієнта не пізніше дня, наступного за днем надходження до банку відповідного платіжного документа, якщо інші терміни не встановлені законом, виданими відповідно до нього банківськими правилами і договором банківського рахунку. Статтею 850 ЦК встановлюється, що при відсутності грошових коштів на рахунку клієнта банк відповідно до договору банківського рахунку може здійснювати платежі за рахунок власних коштів, фактично надаючи клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення такого платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються правилами про позику та кредит (глава 42 ЦК), якщо договором банківського рахунку не передбачено інше. Списання грошових коштів з рахунку здійснюється банком тільки на підставі розпорядження клієнта. Слід зазначити, що Цивільний кодекс (п. 2 ст. 854) передбачає певні винятки з цього загального правила. Без розпорядження клієнта списання грошових коштів, що знаходяться на банківському рахунку, допускається за рішенням суду, а також у випадках, встановлених законом або передбачених договором між банком і клієнтом. Клієнт, зокрема, може дати розпорядження банку про списання грошових коштів з рахунку на вимогу третіх осіб, в тому числі пов'язаному з виконанням клієнтом своїх зобов'язань перед цими особами. Але в такому разі клієнт зобов'язаний письмово вказати дані, що дозволяють ідентифікувати особу, яка має право на пред'явлення зазначеної вимоги (найменування юридичної особи або його органу, дані відповідного договору і т.д.).
Велике практичне значення має ст. 855 ДК, що встановлює черговість списання грошових коштів з рахунку. Пункт 1 зазначеної статті передбачає, що при наявності на рахунку коштів, сума яких достатня для задоволення всіх вимог, пред'явлених до рахунку, списання цих коштів з рахунку здійснюється в порядку надходження розпоряджень клієнта (календарна черговість), якщо інше не передбачено законом. При недостатності коштів на рахунку для задоволення всіх пред'явлених до нього вимог передбачається обов'язкова черговість списання грошових коштів. При цьому в першу і другу чергу здійснюється списання за виконавчими документами (виконавчими листами та прирівняним до них документів), що передбачають перерахування або видачу грошових коштів з рахунку для задоволення вимог про відшкодування шкоди, заподіяної життю і здоров'ю, вимог про стягнення аліментів (1-я черга), грошових коштів для розрахунків з виплати вихідної допомоги та оплати праці з особами, які працюють за трудовим договором (контрактом), з виплати винагород за авторським договором (2-а черга). У третю чергу виробляється списання за платіжними документами, що передбачають платежі до бюджету і в позабюджетні фонди. У четверту чергу виробляється списання за виконавчими документами, яка передбачає задоволення інших грошових вимог, у п'яту чергу - за іншими платіжними документами в порядку календарної черговості.
Стаття 856 ЦК передбачає відповідальність банку за неналежне здійснення операцій за рахунком. У випадках несвоєчасного зарахування на рахунок надійшли клієнтові грошових коштів або їх необгрунтованого списання банком з рахунку, а також невиконання вказівок клієнта про перерахування грошових коштів з рахунку або про їх видачу з рахунку банк зобов'язаний сплатити на цю суму відсотки в порядку і в розмірі, встановлених ст . 395 ГК.
Разом з тим, відповідно до ст. 853 ЦК, на клієнта покладено обов'язок оплачувати послуги банку по здійсненню відповідних операцій, якщо це передбачено договором банківського рахунку. Дані вимоги банку до клієнта, пов'язані з кредитуванням рахунка (ст. 850 ЦК) та оплатою послуг банку (ст. 851 ЦК), а також вимоги клієнта до банку про сплату відсотків за користування коштами (ст. 852 ЦК) припиняються заліком (ст . 410 ЦК).
Цивільний кодекс (ст. 857) встановлює правило про охорону банківської таємниці. Відповідно до п. 1 зазначеної статті в це поняття включаються відомості про банківський рахунок, банківський вклад, операції за рахунком і про клієнта. Відомості, що становлять банківську таємницю, можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам. Державним органам та їх посадовим особам такі відомості можуть бути надані виключно у випадках і в порядку, передбачених федеральним законом. При розголошенні таких відомостей клієнт, права якого порушені, має право вимагати від банку відшкодування завданих збитків (п. 3 ст. 857 ЦК). Відповідно до ст. 858 ГК призупинення операцій за рахунком допускається тільки у випадках, передбачених федеральним законом.
Цивільний кодекс (ст. 859) встановлює правила розірвання договору банківського рахунку. Він розривається за заявою клієнта в будь-який час. За ініціативою банку договір може бути розірваний судом лише у двох випадках: коли сума грошових коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, виявиться нижче мінімального розміру, передбаченого банківськими правилами, або договором, якщо така сума не буде відновлена протягом місяця від дня попередження банку про це ; при відсутності операцій за рахунком протягом року, якщо інше не передбачено договором.
Особливо слід відзначити, що відповідно до ст. 860 ГК правила про договір банківського рахунку поширюються на всі види банківських рахунків, включаючи кореспондентські рахунки, кореспондентські субрахунки, інші рахунки банків, якщо інше не передбачено законом, іншими правовими актами або встановлених у відповідності з ними банківськими правилами. Отже, Цивільний кодекс регулює всі різновиди банківських рахунків.