Бакинська нафтова промисловість до і після скасування відкупної системи

Орхан Мамед-Заде

В Азербайджані нафта була відома ще з найдавніших часів. У XIII столітті Марко Поло, відомий венеціанський купець згадує, що нафта вивозилася з Баку на верблюдах аж до Багдада і використовувалася як освітлювального матеріалу. Він також наводив відомості про одному великому нафтовому фонтані, який протягом однієї години викидав стільки нафти, що «нею можна було завантажити до ста судів».

Німецький учений Лерхе, що відвідав в 1735 році пише: «У Балаханов (селище, розташоване в 15 км від Баку - Прим. Автора) було 52 нафтових колодязя. Нафта з цих колодязів возять в Баку на гарбах у великих шкіряних мішках ».

До приєднання Азербайджану до Росії, бакинські хани пользовали нафту як джерело власних доходів, здаючи нафтові колодязі на відкуп. При цьому загальний видобуток нафти всіх колодязів становила 100 ... 200тис. пудів на рік.

Ще в 1723 році, Російський цар Петро Великий, одним з важливих пунктів розвитку торгівлі зі Сходом передбачав нафтові джерела.

Після остаточного приєднання Азербайджану до Росії Казенна експедиція в Грузії, яка представляла російський уряд на Кавказі видавала бакинські нафтові колодязі на відкупне зміст. Дохід від відкупу в розмірі близько 130тис. рублів на рік надходило в російську скарбницю.

В умовах відкупної системи нафтові колодязі переходили з рук в руки і це не давало змоги ні збільшення доходів скарбниці, ні розширенню нафтової справи. Так як відкупники отримували в користування нафтові колодязі строком на 4 роки, то тому вони намагалися по можливості більше добути нафту і зовсім не були зацікавлені розширювати виробництво шляхом вкладення капіталу.

У 1825 році була скасована відкупна система і видобуток нафти повністю перейшла у казенне управління. Але і це не призвело до збільшення доходів скарбниці, а навпаки сприяло зниженню їх до 76тис. рублів, тобто майже в 2 рази менше. Тому російським урядом знов-таки було віддано перевагу відкупної системі, яка проіснувала аж до 1872 року. До цього часу число нафтових колодязів досягло 415 із загальною продуктивністю 1 млн. 400тис. пудів. Однак нафта, як і раніше добувалася примітивним способом, відкупники як і раніше не були зацікавлені в розширенні виробництва, вдосконалення та раціоналізації ведення справи, а обмежувалися лише збільшенням числа колодязів.

У 1830 році Рейнбаху в Німеччині вдалося отримати рідкий освітлювальний продукт, названий фотогенія. Фотог виходив шляхом перегонки деревних, торф'яних та інших органічних матеріалів і завдяки своїй дешевизні всюди став витісняти рослинні олії і воскові свічки, які були в той час єдиними джерелами світла.

У 1832 році в Бургундії був вперше побудований невеликий завод з виробництва освітлювального продукту - фотог. Розвиток фотогенія виробництва йшло дуже успішно. За короткий проміжок часу в Європі було побудовано досить велику кількість заводів з виробництва фотог. Широка популярність фотог відродила невдалі спроби перегонки нафти в 1823 році на Північному Кавказі кріпаками графині Паніної братів Дубінін і привела до думки про можливість отримання фотог шляхом перегонки нафти. Ця можливість, отримання фотог з нафти, була використана американцями, і в 1860 році фотог під назвою гас став з'являтися на європейських ринках. Успіх на європейських ринках сприяло надходженню американського гасу і на Російський ринок. Так в 1864 році в Росію було завезено 189,1 тис. пудів гасу, в 1869р. - 1099,5 тис. пудів, а в 1872р - 1790,3 тис. пудів. Сума виручки за поставлений гас склала 35млн рублів.

У 1863 році в Баку місцевим підприємцем Джавадом Меликова був побудований перший гасовий завод. Для будівництва гасового заводу Джавад Меліков сформував товариство з невеликим капіталом в 300 рублів. Потреба в дешевому освітлювальному продукті давало можливість розвитку гасового виробництва. Надалі, за фінансової підтримки нафтодобувника Мірозоева, Джавад Меликову вдалося побудувати гасовий завод і в Грозному.

Завдяки високим цінам на гас, слідом за Меликова були побудовані заводи по переробці нафти та іншими підприємцями. Число заводів протягом 10 років з дня заснування першого заводу досягла 23-х із загальним обсягом виробництва до півмільйона пудів на рік.

Розвиток гасового виробництва та розширення ринку збуту його сприяло збільшенню видобутку нафти в Баку. За даними літературних джерел кінця XIX століття, з початку розвитку гасового виробництва нафтовидобуток в Баку за кілька років (рис.1) збільшилася майже в 3 рази.

Спочатку Бакинська нафта експортувалася на Російські ринки, витісняючи американський гас. Так за даними митної контори з Бакинського порту за чотири роки, з 1869 по 1872год, було вивезено більше 1200тис. пудів гасу (рис.2).

Подальша потреба в нафті призвела до необхідності бурінні нових нафтових свердловин, а отже, і вкладень нових інвестицій в нафтову промисловість. Однак існувала відкупна система не давала такої можливості. Незважаючи на все збільшується потреба на нафту, з 1821 по 1872год доходи скарбниці чи досягали півмільйона рублів. У зв'язку з цим у Петербурзі під головуванням герцога Лейхтенберского була заснована комісія для розгляду питання про розвиток нафтового промислу. Ця комісія, одним із членів якої, був всесвітньо відомий хімік Дмитро Іванович Менделєєв, зазначила, що чинна відкупна система не дає можливості розвитку підприємництва в умовах вільної конкуренції і висловилася за скасування відкупної системи як гальмує розвиток нафтового промислу. У рішенні комісії було зазначено: «Знищенням відкупу уряд відкриває величезне вигідне терені для приватної промисловості. В обов'язки уряду має лежати головне тільки видалення всіх економічних перешкод на шляху розвитку якого б то не було промислу. Останнє залежатиме від уміння приватних осіб взятися за справу і їх підприємливості ».

Рис. 1. Видобуток нафти в 1863 ... 1867гг.

З 1 січня 1873 вступили в дію «Правила про нафтовому промислі і акциз з фотогенія виробництва». Таким чином, відкупна система була скасована і нафтова промисловість була оголошена вільною. Необхідно відзначити, що за весь період існування відкупної системи, тобто за 40 років, було видобуто 17млн пудів нафти. Після ж скасування відкупної системи за перші десять років було вже видобуто 1800млн пудів, тобто більш ніж у 100 разів за період менше, ніж у 4 рази.

Рис. 2. Видобуток нафти в 1869 ... 1872гг.

Одночасно зі скасуванням відкупної системи був встановлений акциз з гасу, що становив 25коп. на один пуд готового продукту переробки. Фактично ж середній акцизний збір склав за неповних 5 років склав 12коп. на один пуд. Відомості про акцизний збір наведені в таблиці.

Таблиця 1

Виробництво гасу і акцизні надходження

Хоча такий акциз не був обтяжливим для виробників, але все ж через виключного фіскального нагляду державних чиновників у якійсь мірі гальмував розвиток заводської техніки. Кожну спробу впровадження нової техніки у виробництво гасу чиновники фіскального нагляду сприймали як спробу ухилення від акцизних платежів. Так наприклад, «Нафтове товариство бр.Нобель» з метою отримання мастил з нафти, завезла з-за кордону перегінний апарат системи Мартена з підігрівачем для виділення з нафти летючих продуктів. Але акцизне управління побачила в цьому подогревателе друге куб і тому запропонувало або виключити підігрівач з технологічного ланцюга і гнати гас за звичайним методом, або платити подвійний акциз. З-за такого підходу фіскального управління «Нафтове Товариство бр.Нобель» було змушене переганяти гас звичайним способом на дорогому апараті.

Таке ставлення, природно, гальмувало впровадження нової техніки для удосконалення процесу перегонки гасу, і тому бакинський гас поступався за якістю американському. Однак, незважаючи на це бакинському гасу все ж таки вдалося витіснити американський гас з російського ринку. На діаграмі (рис.3) показана динаміка надходження американського і бакинського гасу на російський ринок.

Рис. 3. Надходження американського і бакинського гасу

До середини сімдесятих років в результаті прискореного росту видобутку нафти в Європі і в Америці вибухнув гасовий криза. На Європейських ринках ціни на американський гас став різко падати. Гасовий криза торкнулася і бакинську нафтову промисловість. Різке зниження цін на гас призвело до дефіциту вільних фінансових коштів. Велика кількість заводів, стиснутих до того ж і акцизною системою, змушені були закритися. За пропозицією бакинського губернатора Старосельського нафтопромисловці обрали комісію під головуванням М. А. Беккендорфа для з'ясування ситуації, що склалася. У результаті проведеного аналізу комісія відзначила, що однією з важливих причин кризи є нерівномірний розподіл акциз між заводчиками, особливо підкресливши при цьому, що існуюча акцизна система унеможливлює будь-які було технічні удосконалення в заводській техніці і просунутий до скорочення виробництва гасу. Основним висновком комісії було знищення акцизного збору на бакинський гас. До цієї думки приєднався й кавказьке відділення Російського технічного товариства, яке також бачило однією з важливих причин кризи в акцизній системі. У результаті цих аналізів причин кризи міністерство фінансів визнало акциз марною фіскальної мірою і шкідливою для розвитку промисловості і з 1 вересня 1877 скасував акциз на гас. Бакинська нафтова промисловість вступила в свою нову фазу бурхливого розвитку. І хоча скарбниця втрачала щорічно 250 ... 300тис. рублів акцизного збору, подальший розвиток нафтової промисловості сповна компенсувала цю втрату.

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://www.nt.org/