Пустунка Мавпа, Осел, Козел Так клишоногий Мишка Затіяли зіграти квартет. Дістали нот, баса, альта, дві скрипки І сіли на лужок під липки полонити своїм мистецтвом світло. Ударили в смички, деруть, а толку немає. «Стій, браття, стій! - Кричить Мавпа. - Стривайте! Як музиці іти? Адже ви не так сидите. Ти з басом, Михайлику, сідай проти альта, Я, прима, сяду проти втори; Тоді вже піде музика не та: У нас затанцюють ліс і гори! »- Та це ж написано про тварин, - скажете ви. - А от і ні.
Великий байкар І. А. Крилов в своєму творі мав на увазі Державна рада, заснований в 1810 р. і складався з чотирьох департаментів, - той самий байок квартет. Створити-то його створили, але справи в нього не пішли. І сучасники добре зрозуміли натяк байкаря, розібралися, чому «квартет не йде на лад» і не може «полонити своїм мистецтвом світло». Тому що один з «музикантів» - осел, інший - козел, третій - «пустунка» (від неї серйозної справи, значить, не чекай) мавпа, а четвертий - грубий, незграбний ведмідь. Звірі сперечаються, пересідають з місця на місце і не можуть зрозуміти, чому немає гармонії. Запитали Солов'я. - Щоб музикантом бути, так треба вміння І вуха ваших поніжніше, - Їм відповідає Соловей. Тобто, на думку автора, користі від самої хорошої ідеї не буде, якщо нею будуть займатися люди неосвічені й бездарні. Цю байку також згадують, коли в когось щось не ладиться справу, погано організовані працю, відпочинок, навчання. Таким чином, байка - це коротка розповідь, нерідко віршований, завжди повчального характеру, що ріднить її з притчею (повчання в алегоричній формі). На початку або частіше в кінці твору сформульовано висновок, основна повчальна думка - мораль. Герої байки не тільки люди, а й тварини, рослини, птахи, риби, речі.
Цей прийом називається уособленням, а спосіб, яким виражена думка в байці, - «езопівською» мовою. Що ж це за мова така? Давно, дві з половиною тисячі років тому, жив у Давній Греції раб на ім'я Езоп. Дотепність і винахідливість прославили його ім'я у віках. Вважається, що він першим почав складати байки - відкрив мову іносказання, коли поет висловлюється не прямо, а натяками. Байки Езопа були перекладені на латинську мову. Пізніше вони стали надбанням усіх європейських літератур і стали основним джерелом байок сюжетів самих різних байкарів, від француза Лафонтена до російського Крилова. У Росії байка стала широко розповсюджуватися вже з середини 18-го ст. Але свого розквіту вона досягла лише у Крилова. «Езопівською» мовою Іван Андрійович володів майстерно. Через іносказання, прислів'я, приказку, натяк він говорив правду: «А Васька слухає та їсть», «Слона-то я й не помітив». Кожна його байка - це відображення якоїсь події, свідком якого був він сам. І якщо уважніше вдивитися в його мавпу і осла, ведмедя та лисицю, козла і ворону, побачимо те зло, з яким Крилов невтомно боровся. Майстерно використовував прийоми байок криловського мови в «Казках» російський письменник-сатирик М. Є. Салтиков-Щедрін. Зверталися до байок І. А. Крилова Н. А. Некрасов, А. М. Островський, поети сатиричного журналу «Іскри» (1859 - 1873), прямо використовували у своїй літературній діяльності жанр байки. По сьогодні в нашій багатонаціональній літературі байка продовжує жити як сатиричний жанр, де словами тісно, а думкам просторо.