Багатство мовлення 2

Реферат з дисципліни

Стилістика російської мови

На тему: Багатство мовлення

План:

1. Введення

2. Поняття багатства мови

3. Лексико-фразеологічне і семантичне багатство мови

4. Словотвір як джерело мовного багатства

5. Граматичні ресурси мовного багатства

6. Мовленнєвий багатство і функціональні стилі

7. Висновок

8. Список літератури

1. Введення

Темою свого повідомлення я обрав "Багатства мови", тому що вважаю її актуальною і корисною для подальшого життя. Тому що, в російській мові «досить фарб, щоб жваво зобразити будь-яку картину». Його величезний словниковий запас, дозволяє передати найскладнішу думку.

2. Поняття багатства мови

Рівень мовної культури залежить не тільки від знання норм літературної мови, законів логіки і суворого дотримання їх, але і від володіння його багатствами, вміння користуватися ними в процесі комунікації.

Російська мова по праву називають одним з найбільш багатих і розвинених мов світу. Його багатство - в незліченну запасі лексики і фразеології, в смисловій насиченості словника, в безмежних можливостях фонетики, словотвору і сполучення слів, в різноманітті лексичних, фразеологічних та граматичних синонімів і варіантів, синтаксичних конструкцій та інтонацій. Все це дозволяє висловлювати найтонші смислові та емоційні відтінки.

Багатство мовлення окремої людини визначається тим, яким арсеналом мовних засобів він володіє і наскільки «вміло у відповідності до змісту, темою і завданням висловлювання користується ними в конкретній ситуації. Мова вважається тим багатшою, ніж ширше використовуються в ній різноманітні засоби і способи виразу однієї і тієї ж думки, одного і того ж граматичного значення, чим рідше повторюється без спеціального комунікативного завдання, ненавмисно одна і та ж мовна одиниця.

3. Лексико-фразеологічне і семантичне багатство мови

Про багатство будь-якої мови свідчить насамперед його словниковий запас. Відомо, що семнадцатітомний "Словник сучасної російської літературної мови" включає 120480 слів. Але в ньому відображена далеко не вся лексика загальнонародного мови: не включені топоніми, антропоніми, багато термінів, застарілі, просторічні, обласні слова; похідні слова, утворені за активними моделями. "Словник живої великоросійської мови" містить 200000 слів, хоча й у ньому зафіксовані далеко не всі слова, що вживалися в російській мові середини XIX ст. Визначити з максимальною точністю кількість слів у сучасній російській мові неможливо, так як він постійно оновлюється і збагачується. Про це красномовно говорять словники-довідники "Нові слова і значення", а також щорічні випуски серії "Нове в російській лексиці: Словникові матеріали". Так, словник-довідник за матеріалами преси і літератури 70-х рр.. (1984) містить близько 5500 нових слів і словосполучень, а також слів з ​​новими значеннями, що не увійшли до тлумачні словники російської мови, видані до 1970 р. У "Словникові матеріали-80" (М., 1984) включено більше 2700 словникових статей та 1000 нових слів з ​​неповним описом (без тлумачень і етімолого-словотворчих довідок), що зустрілися в періодичних виданнях з вересня по грудень 1980

Чим більшою кількістю лексем володіє мовець (пише), тим вільніше, повніше і точніше він може висловити свої думки і почуття, уникаючи при цьому непотрібних, стилістично невмотивованих повторень. Словниковий запас окремої людини залежить від ряду причин (рівня його загальної культури, освіченості, професії, віку і т.д.), тому він не є постійною величиною для будь-якого носія мови. Вчені вважають, що сучасний освічена людина активно вживає в усному мовленні приблизно 10 - 12 тисяч слів, а письмовій ¾ 20 - 24 тисячі. Пасивний же запас, що включає і ті слова, які людина знає, але практично не вживає в своїй промові, складає приблизно 30 тисяч слів. Це кількісні показники багатства мови і мови.

Однак багатство мови й мови визначається не тільки і навіть не стільки кількісними показниками словникового запасу, скільки семантичної насиченістю словника, широкої розгалуженістю значень слів. Близько 80% слів у російській мові багатозначні; причому, як правило, це найбільш активні, частотні в мові слова. Багато з них мають більше десяти значень (див. наприклад, брати, бити, стояти, час та ін), а у деяких лексем зафіксовано двадцять і більше значень (див. зняти, ставити, звести, тягнути, йти і ін.) Завдяки багатозначності слів досягається значна економія мовних засобів при вираженні думок і почуттів, тому що одне і те ж слово в залежності від контексту може виступати в різних значеннях. Тому засвоєння нових значень уже відомих слів не менш важливо, ніж засвоєння нових слів; воно сприяє збагаченню мови.

Фразеологічні сполучення мають своє, особливе значення, яке не виводиться із суми значень складових компонентів, наприклад: кіт наплакав ¾ 'мало', абияк ¾ 'недбало, неакуратно'. Фразеологізми можуть бути багатозначними: криво і навскіс ¾ 1) 'у різних напрямках', 2) 'погано, не так, як слід, як треба, як годиться', 3) 'перекручено, спотворюючи зміст (судити, тлумачити і т.п .) '; подати руку ¾ 1)' простягнути руку для потиску на знак привітання, прощання ', 2)' запропонувати спертися на руку ', 3) в поєднанні з іменником допомогу ¾' допомогти, посприяти кому-небудь ^'.

Фразеологізми російської мови різноманітні за висловлюваним значень і стилістичної ролі, вони є важливим джерелом мовного багатства.

Російська мова не має рівних собі за кількістю і різноманітністю лексичних і фразеологічних синонімів, які завдяки своїм семантичним і стилістичним розбіжностям дозволяють точно висловити найтонші відтінки думок і почуттів. Ось як, наприклад, М.Ю. Лермонтов ¹ у повісті "Бела", використовуючи синоніми, характеризує в залежності від зміни внутрішнього стану Азамата кінь Казбич. Спочатку вживається стилістично нейтральне слово кінь, потім ¾ його ідеографічний синонім скакун ('кінь, що відрізняється високими біговими якостями'): ¾ Славна у тебе коня! ¾ каже Азамат, ¾ якщо б я був господар у домі і мав табун в триста кобил, то віддав би половину за твого скакуна, Казбич! У міру того, як бажання будь-якою ціною придбати коня посилюється, в лексиконі Азамата з'являється слово кінь, висока стилістична забарвлення якого цілком відповідає настрою юнака: ¾ У перший раз, як я побачив твого коня, ¾ продовжував Азамат, ¾ коли він під тобою крутився і стрибав, роздуваючи ніздрі ... в моїй душі зробилося щось незрозуміле ...

Художники слова творчо використовують можливості синонімії, створюючи в ряді випадків контекстуальні (авторські) синоніми. Так, відповідно до спостережень А.І. Єфімова, "в сатирі Щедріна слово промовив має більше 30 синонімів: бовкнув, буркнув, бухнув, вигукнув, видавив із себе, Загвіздя, загавкав, гикав, пустив шип по-зміїному, стогнав, курликав, зауважив, міркував, похвалив, сказав, бовкнув та ін Причому кожен із цих синонімів мав свою сферу застосування ^"2. Синонімічні ряди використовуються зазвичай для уточнення, роз'яснення, для всебічної характеристики предмета чи явища. Наприклад: Меженіна ліниво, нехотя повернувся і, похитуючись, вийшов (Ю. Бондарєв ^3). У певних контекстах можлива майже повна взаємозамінність синонімів. Функція заміщення ¾ одна з основних стилістичних функцій синонімів ¾ дозволяє уникати невмотивованих лексичних повторів, сприяє різноманітності мови. Наприклад: Щасливці, уявляв я, не зрозуміють того, що сам не розберу я (М. Лермонтов). Тут: не розберу - не зрозумію.

4. Словотвір як джерело мовного багатства

Словник російської мови, як відомо, збагачується, перш за все, за рахунок словотворення. Багаті словотворчі можливості мови дозволяють створювати величезну кількість похідних слів за готовими моделями. Наприклад, у "Орфографічний словник російської мови" (М., 1985) тільки з приставкою на-наведено близько 3000 слів. У результаті словотворчих процесів у мові виникають великі лексичні гнізда, що включають іноді по кілька десятків слів.

Наприклад, гніздо з коренем порожній-: порожній, пустенька, пустенька, пустехонькій, пустехонько, пустушка, пустуватою, порожньо, порожнеча, пустотну, пустир, пустирек, пустку, спустошити, спустошувати, спустошення, руїна, спустошливий, пустеля, пустельний, даремно, порожніти, спорожніти, спустіння, запустіння, пустувати і т.д.

Словотворчі афікси вносять до слова різноманітні смислові та емоційні відтінки. В.Г. Бєлінський ⁴ по цього приводу писав: "Російська мова надзвичайно багатий для вираження явищ природи ...

У самому справі, яке багатство для зображення явищ природної дійсності полягає тільки в дієсловах росіян, що мають види! Плавати, плисти, припливати, припливти, запливати, відпливати, заплисти, спливати, спливти, напливати, наплив, підпливати, підпливти ...: це все одне дієслово для вираження двадцяти відтінків одного і того ж дії! "Різноманітні в російській мові суфікси суб'єктивної оцінки: вони надають словами відтінки пестливих, зневажливих, зверхності, іронії, сарказму, фамільярності, презрительности і т.д. Наприклад, суфікс ¾ ЕНК (а) надає імені іменника відтінок презирства:, конячина, хатинка, комнатенках; суфікс-еньк ( а) ¾ відтінок пестливо: рученька, ніченька, подруженьки, зіронька і т.д.

Уміння користуватися словотворчими можливостями мови значно збагачує мова, дозволяє створювати лексичні і семантичні неологізми, в тому числі ¾ індивідуально-авторські.

5. Граматичні ресурси мовного багатства

Основними джерелами багатства мови на морфологічному рівні є синонімія і варіантність граматичних форм, а також можливість їх вживання в переносному значенні.

Сюди відносяться:

1) варіантність відмінкових форм іменників: шматок сиру ¾ шматок сиру, бути у відпустці ¾ бути у відпустці, бункери ¾ бункера, п'ять грамів ¾ п'ять грам та інші, що характеризуються різної стилістичної забарвленням (нейтрального або книжкового характеру, з одного боку, розмовного ¾ з іншого);

2) синонімічні відмінкові конструкції, що розрізняються значеннєвими відтінками та стилістичними конотаціями: купити для мене ¾ купити мені, привезти братові ¾ привезти для брата, не відкрив вікно ¾ не відкрив вікна, йти лісом ¾ йти по лісі;

3) синонімія коротких і повних форм прикметників, що мають семантичні, стилістичні та граматичні відмінності: ведмідь незграбний ¾ ведмідь незграбний, юнак смів ¾ юнак сміливий, вулиця вузька ¾ вулиця вузька;

4) синонімія форм ступенів порівняння прикметників: нижче ¾ більш низький, розумніші ¾ більш розумний, найрозумніший ¾ найрозумніший ¾ розумніший за всіх;

5) синонімія прикметників і форм непрямих відмінків іменників: бібліотечна книга ¾ книга з бібліотеки, університетський корпус ¾ корпус університету, лабораторне обладнання ¾ обладнання для лабораторії, єсенінські вірші ¾ вірші Єсеніна;

6) варіантність в поєднаннях числівників з іменниками: з двомастами жителями - жителів, троє студентів ¾ три студенти, два генерали - двоє генералів;

7) синонімія займенників (наприклад, всякий ¾ кожен ¾ будь-який; щось ¾ дещо ¾ що-небудь ¾ що-небудь; хтось ¾ хто-небудь ¾ хто-небудь; дехто ¾ хтось; якийсь ¾ будь-якої ¾ який-небудь ¾ певний ¾ деякий);

8) можливість вживання однієї форми числа в значенні іншого, одних займенників або дієслівних форм у значенні інших, тобто граматико-семантичні перенесення, при яких зазвичай з'являються додаткові смислові відтінки і експресивне забарвлення. Наприклад, вживання займенника ми у значенні ти чи ви для вираження співчуття, співпереживання: Ось ми (ти, ви) вже і перестали плакати, вживання ми у значенні я (авторське ми): У результаті аналізу фактичного матеріалу ми прийшли до наступних висновків .. . (Я прийшов); вживання майбутнього часу у розумінні цього: З пісні слова не викинеш (прислів'я); Без праці не витягнеш і рибку зі ставка (прислів'я) і т.д. ⁵

Багаті можливості урізноманітнити мова надає синтаксис російської мови з його надзвичайно розвиненою синонимией і варіантністю, системою паралельних конструкцій, майже вільним порядком слів. Синтаксичні синоніми, паралельні мовні звороти, що мають загальне граматичне значення, але різняться семантичними або стилістичними відтінками, у багатьох випадках можуть бути взаємозамінні, що дозволяє висловити одну й ту ж думку різноманітними мовними засобами. Порівняй, наприклад: Вона сумує ¾ Їй сумно; Ні радості ¾ Ніякої радості ¾ Яка вже там радість; Завершився навчальний рік, хлопці поїхали в село; ¾ Завершився навчальний рік ¾ хлопці поїхали в село; ¾ Тому що закінчився навчальний рік, хлопці поїхали до село; ¾ Після того, як (як тільки, коли) закінчився навчальний рік, хлопці поїхали в село.

Синонімічні і паралельні синтаксичні конструкції дають змогу, по-перше, передати необхідні смислові та стилістичні відтінки, а по-друге, урізноманітнити словесні засоби вираження. Однак, прагнучи уникнути синтаксичного одноманітності, не слід забувати семантико-стилістичних відмінностях між такими конструкціями ^6.

Одне і те ж речення в мові може набувати різних семантико-стилістичні відтінки в залежності від порядку слів. Завдяки всіляким перестановок можна створити кілька варіантів одного речення: Микола з братом був на стадіоні ¾ Микола був з братом на стадіоні ¾ Микола був на стадіоні з братом і т.д. Для перестановки слів тут немає ніяких формально-граматичних обмежень. Але при зміні порядку слів змінюється відтінок думки: у першому випадку головне, хто був на стадіоні, в другому ¾ де був Микола, у третьому ¾ з ким. Як зазначав A. M. Пєшковський, пропозиція з п'яти повних слів (Я завтра піду гуляти) в залежності від їх перестановки допускає 120 варіантів ^7, тобто дає більше сотні варіантів семантико-стилістичних відтінків. Отже, порядок слів також є одним з джерел мовного багатства.

Надати однієї і тієї ж синтаксичної конструкції різноманітні відтінки, крім порядку слів, допомагає інтонація. За допомогою інтонації можна передати безліч смислових відтінків, надати мові ту чи іншу емоційне забарвлення, виділити найбільш важливе, значуще, висловити ставлення адресата до предмета промови. Візьмемо, приміром, пропозиція Вранці приїхав брат. Змінюючи інтонацію, можна не тільки констатувати факт приїзду брата, а й висловити своє ставлення (радість, здивування, байдужість, незадоволення і т.д.). Пересуваючи інтонаційний центр (логічний наголос), можна змінити зміст даної пропозиції, Вранці приїхав брат (міститься відповідь на питання коли приїхав брат?); Вранці приїхав брат (хто приїхав вранці?).

Інтонація має здатність "висловлювати несумісні в одному контексті смислові відмінності пропозицій з однаковим синтаксичною будовою і лексичним складом: Який у неї голос? ¾ Який у неї голос!; Ваш квиток? (Тобто ваш або не ваш) ¾ Ваш квиток! ( тобто пред'явіть!). Інтонація може надавати одним і тим же словами абсолютно різні відтінки, розширювати смислову ємність слова. Наприклад, слово здрастуйте можна вимовити радісно, ​​ласкаво, привітно і грубо, зневажливо, зверхньо, ​​сухо, байдуже; воно може звучати як вітання і як образа, приниження людини, тобто купувати прямо протилежний зміст. "Діапазон інтонацій, що розширюють смислове значення промови, можна вважати безмежним. Не буде помилкою сказати, що справжній сенс сказаного полягає постійно не в самих словах, а в інтонаціях, з якими вони проголошено ".

Таким чином, мовленнєвий багатство передбачає, по-перше, засвоєння великої запасу мовних засобів, а по-друге, навички та вміння користуватися різноманіттям стилістичних можливостей мови, його синонімічних засобів, здатністю виражати найскладніші і найтонші відтінки думок різними способами.

6. Мовленнєвий багатство і функціональні стилі

Російська мова збагачується за рахунок появи нових слів, висловів і поєднань, розвитку нових значень у слів і стійких сполучень, вже існуючих в мові, розширення сфери вживання мовної одиниці і т.д. Інновації в мові відображають зміни, які відбулися в реальній дійсності, суспільної діяльності людини і його світорозумінні або є результатом внутрішньомовних процесів. "Всі зміни мови, ¾ зазначав Л. В. Щерба ^8, ¾ ... куються і нагромаджуються в кузні розмовної мови". Тому у збагаченні мови важливу роль відіграє розмовний стиль з його менш суворими, в порівнянні з книжковими, нормами, з його більшою варіативністю мовних одиниць. Розмовний стиль, пов'язуючи літературну мову з загальнонародним, сприяє збагаченню літературної мови новими словами, їх формами і значеннями, словосполученнями, що вносять зміни вже усталену семантику, синтаксичними конструкціями і різноманітними інтонаціями. Не випадково письменники, поети, публіцисти постійно вдаються до розмовної мови, як невичерпного джерела збагачення літературної мови. Ще А.С. Пушкін, звертаючись до народної мови, бачив у ньому вічно живий і завжди освіжаючий джерело. Весь XIX ст., Що дав геніїв російської літератури, пройшов у пошуках шляхів звільнення народу під знаком освоєння та затвердження народної мови в боротьбі за право письменника писати живим, простим і могутнім мовою, не гребуючи "мужицьких" слів та зворотів, а, навпаки, спираючись на них, як па зразок. Художники слова вводять в літературну мову найбільш влучні народні слова і вирази, найбільш вдалі конструкції, розмовні інтонації, сприяючи тим самим її збагаченню. Художня література відіграє першорядну роль у закріпленні інновацій в літературній мові. Справді художні твори вчать читача непересічно словесному оформленню думки, своєрідному використання засобів мови. Вони є основним джерелом збагачення мовлення суспільства та окремих людей.

Сприяє збагаченню мови і публіцистичний стиль, що характеризується тенденцією до усунення мовних штампів, до пожвавлення розповіді свіжими словесними зворотами. Публіцисти постійно шукають мовні засоби, розраховані на емоційний вплив, широко і творчо використовуючи при цьому багатства мови. У газетній публіцистиці швидше, ніж де б то не було, знаходять відображення зміни, що відбуваються в розмовній мові, що сприяє їх закріпленню в загальному користуванні. Багато слів і поєднання, вживаючись у публіцистиці, особливо в газетній, набувають соціально оцінне значення і розширюють свою семантику. Так, в прикметнику класовий сформувалося нове значення 'відповідний ідеології, інтересам того чи іншого класу' (класова точка зору); слово імпульс ('внутрішнє спонукання, поштовх до чого-небудь, обумовлені діяльністю нервових збудників') в газетної мови придбало позитивну оцінку і спеціалізоване значення: 'те, що прискорює що-небудь, сприяє розвитку' (імпульс до творчості, могутній імпульс, імпульс прискорення).

Разом з тим деякі газетні повідомлення рясніють надокучили, невиразними словами і словосполученнями, мовними штампами, шаблонами, збіднює мову, позбавляють її виразності, самобутності. Мова газети, так само як і ділових паперів, є основним джерелом штампів. Звідси вони проникають в розмовну і художню мову, породжуючи одноманітність та бідність.

Офіційно-діловий стиль з його стандартизацією, широко поширеними словесними формулами, штампами, трафаретами, які полегшують спілкування в галузі правових відносин, найбідніший, одноманітний, в порівнянні з іншими. Однак і ділове мовлення відповідно до її внутрішньої функціональної диференціацією можна і потрібно урізноманітнити, включаючи в неї елементи інших стилів. Стандартизація і в офіційно-діловому стилі повинна мати розумні межі, тут, як і в інших стилях, має дотримуватися "почуття пропорційності і доцільність",

У науковій мові вибір мовних засобів повністю підпорядкований логіці думки. Це ¾ мова суворо обдумана, систематизована, покликана точно, логічно послідовно виражати складну систему понять з чітким встановленням взаємин між ними, що, однак, не перешкоджає її багатству і різноманітності.

Науковий стиль в певній мірі (щоправда, у значно меншою в порівнянні з художнім, публіцистичним і розмовною) сприяє збагаченню мови, перш за все за рахунок лексики і словосполучень термінологічного характеру.

7. Висновок

Я думаю, що дана інформація стане в нагоді нам, студентам вищого навчального закладу, у подальшому житті. Щоб досягти мовного багатства потрібно вивчати мову (у його літературної та розмовної формах, його стилі, лексиці, фразеології, словотворенні і граматиці).

8.Спісок літератури

1. Грицанов А.А. філософії: Енциклопедія. Мінськ.: Інтерпрессервіс. 2002. 1376с.

2. Єфімов А.І. Стилістика російської мови. М.: Просвещение. 1969. 261. с.

3. Ідашкін Ю.В. Грані таланту: Про творчість Юрія Бондарєва. М.: Художня література. 1983. 230 с.

4. ЛарінБ. А. Пам'яті академіка Льва Володимировича Щерби. Л. 1951. 323 з.

5. Пєшковський О.М. Питання методики рідної мови, лінгвістики і стілістікі.М.: Госиздат. 1930.311 с.

6. Плещенко Т.П., Федотова Н.В., Чечет Р. Г. Стилістика і культура мови. Мінськ.: ТетраСістемс.2001.543с

7. Розенталь Д.Е. Практична стилістика російської язика.М.: АСТ. 1998.384 с.

8. Росіяни пісателі.1800-1917.т 3. М.: Велика російська енциклопедія. 1992. 623.с.

9. Славін. Л. І. 'Повість про Віссаріона Бєлінського'. М.: Несамовитий 1973. 479. с.