Бабель і. е.. - Конармия

Широкому колу читачів Бабель став відомий в 1924 році, коли Маяковський надрукував у "Лефе" кілька новел молодого автора. Незабаром після цього вийшла в світ "Конармія". Її перевели на двадцять мов, і Бабель став відомий далеко за межами країни. Для радянських і зарубіжних читачів він був одним з найбільш примітних письменників свого часу. Бабель ні на кого не був схожий, і ніхто не може бути схожа на нього. Він завжди писав про своє і по-своєму; від інших авторів його відрізняла не тільки своєрідна письменницька манера, а й особливе сприйняття світу. Всі його твори були народжені життям, він був реалістом у найбільш точному розумінні цього слова. Він помічав те, повз чого інші проходили, і говорив так, що його хотілося слухати. Бабель розповідав надзвичайно про незвичайний. Довге життя людини, в якої виключне розбавлене буднями, як есенція водою, а трагічність пом'якшена звичкою, Бабель показував коротко і патетично. З усіх літературних жанрів він облюбував новелу. Він як би висвітлював прожектором одну годину, іноді одну хвилину людського життя. Він вибирав ті положення, коли людина найбільш оголюється, може бути, тому теми любовної пристрасті і смерті з такою наполегливістю повторюються в його книгах.
За малим винятком його книги показують два світи, його вразили: дореволюційну Одесу і похід Першої кінної армії, учасником якого він був.
У 1920 році Бабель - у Першій кінній армії. У зошит молодий автор заносив свої військові враження. Є в "Конармії" новела "Гедамі", в якій показано лахмітник-філософ. Іншому читачеві ця новела може здатися романтичним вигадкою, але щоденник пояснює походження "Гедамі". У 1920 році Бабель зустрів героя своєї новели і записав: "Маленький єврей-філософ. Неймовірна лавка - Діккенс, мітли та золоті туфлі. Його філософія: всі говорять, що вони воюють за правду, і все грабують ".
Горький говорив про "Конармії": "Такого яскравого і живого зображення одиничних бійців, яке давало б мені уявлення про психіку колективу, всієї маси Конармії і не могло побачити і зрозуміти силу, яка дозволила зробити їй історичний її похід, - я не знаю в російській літературі ".
У центрі "Конармії" - одна з основних проблем бабелевскіх реалізму: проблема людини в революції, людини, що вступив у боротьбу за новий початок. Прагненням зрозуміти людське в революції, її гуманістичний зміст пройняті багато сторінок "Конармії". Людина і боротьба, воля і революційна необхідність, насильство і так звана соціалістична законність, пролетарська диктатура і пролетарський гуманізм, піднесене і нице в людині - ось, мабуть, ті основні питання, які присутні в кожній новелі циклу "Конармія".
Написавши "Конармия", І. Бабель одночасно підписав собі вирок, лише відтягнутий в часі.
Там є така пропозиція: "Ми представляли світ як квітучий сад, за яким гуляють красиві жінки й коні". Ємність цієї пропозиції колосальна: так і бачиш молодих, майже пацанів, бійців Конармії, відпочиваючих після бою і мріють зовсім про дещо - про світ.
Але світ - це не тільки відсутність війни. Це ще й всю земну кулю, так як вони борються за перемогу більшовизму в усьому світі. І в цьому світі скрізь цвітуть сади, багато красивих жінок і обов'язково - коні. Вони ж червоні кіннотники!
А навколо кров, сифіліс, беззаконня, голод, море самогону, мародерство під виглядом репатріації, самовпевнений командарм "в червоних штанях з лампасами" - майбутній кат письменника.
Який же історичне тло подій, описаних в "Конармії"? Такий, яким він і був у реальності. Рада народних комісарів направляє кінну армію на столицю Польщі для відновлення довоєнних кордонів Росії. Похід провалюється, Західну Україну і Бессарабію поділяють Польща та Румунія. Hq Бабель - поет дрібниць, він через незначні деталі декількома фразами здатний намалювати трагедію або комедію. А "дрібниці" в Конармії сумні. Це нескінченне насильство, беззаконня командирів, постійне хамство, підкреслювала звірство, войовниче неуцтво.
"Бійці дрімали у високих сідлах. Пісня дзюрчала, як пересихає струмок. Жахливі трупи валялися на тисячолітніх курганах. Мужики в білих сорочках ламали шапки перед нами ". Один абзац, а стільки сказано! Є настрій, є географія місцевості, є втома бійців після важкого переходу, їх пересохлі від спеки глотки, є жах мужиків, про всяк випадок надів білі (смертні) сорочки. "Як швидко знищили людини, принизили, зробили негарним". Значить, бачить усе це він не тільки очима письменника, а й осмислює те, що відбувається. Може, він, як і мільйони обдурених, які повірили в ірреальне, вважає, що братовбивство виправдано? Може, він саме в такій формі уявляє собі дорогу до світлого майбутнього?
Принадність бабелевскіх мови не стільки в тому, що він абсолютно точний і лаконічний. І не стільки в тому, що це частково містечковий діалект Одеси. Мовними характеристиками письменник володіє досконало, і те, що Будьонний, наприклад, говорить з єврейським акцентом, не дивує. "Хлопці, - сказав Будьонний, - у нас погана положення, веселіше треба, хлопці ..."
У цьому є якесь письменницьке диво. Читаючи прозу Пушкіна, торкаєшся до такого ж чуда: прості селяни, Омелян Пугачов - всі володіють правильною літературною мовою, але кожен говорить індивідуально, типово, а починаючи згадувати, уявляєш чомусь, що їх мова була нескладною, спрощеною.
Так само і у Бабеля. Проза до відмови насичена метафорами, фактами, подіями. Цього набору на перший погляд надмірно багато, але саме він створює неповторну чарівність цього письменника. Ну і, звісно, ​​гумор. Чудовий одеський гумор, яким приправлена ​​кожна фраза, кожне найсумніше подія. "Над ставом. Зійшов місяць, зелена, як ящірка". "На стіні - фотографія Криків. Крики на ній широкі, як шафи, з натужними витріщеними очима ".
Бабель, безсумнівно, часто стикався з антисемітизмом. Це не озлобило його, іронія на тему поганого ставлення до євреїв добра, м'яка, він не змінює стилю викладу.
"Кравець. Скажіть, Льова, що роблять в червоній армії з кіннотником, коли він що-небудь порушить?
Льова. Мойша! Червоноармійця викликає старшина і пускає йому юшку з носа. Потім його судять два червоних генерала і теж пускають йому з носа юшку!
Кравець. Льова! І так роблять лише з євреями?!
Льова. Що ви говорите, Мойша! Єврей, що записався в червону армію, перестав бути євреєм. Він став російським! "
Одна зі складових прози Бабеля - стислість. Він ухитряється в невелику пропозицію вкласти стільки інформації, що в іншого письменника на це пішло б сторінок десять.
Зазвичай тільки вірші володіють неймовірною ємністю при абсолютному лаконізмі. Бабель зізнавався, що пише повільно, важко. Що, до речі, не заважало йому бути активним журналістом. Зате якість цих важких рядків давно переплавило "словесну руду" в золото чистої проби.
У братів Стругацьких у книзі "Град приречений" є така фраза: "Що таке особистість? Громадська одиниця! Нуль без палички. Не про одиниці мова, а про суспільне благо. В ім'я суспільного блага ми повинні прийняти на свою старозавітну совість будь-які тяжкості, порушити будь-які писані й неписані закони. У нас один закон: суспільне благо ".
Здається, що такими ж принципами керувався комуніст Бабель. Він служив високим партійним ідеалам. І партія "віддячила" його!
У "Конармії" немає адвокатського захисту революції. Її герої часом жорстокі, часом смішні; в них багато бурхливого, військового розливу. Однак правотою справи, за яку вони вмирають і б'ються, пройнята вся книга, хоча ні автор, ні герої про це не говорять. Для Бабеля бійці "Конармії" не були схематичними героями, яких ми зустрічаємо в нашій літературі, а були живими людьми з достоїнствами і пороками. "Конармія" - потік, лавина, буря, і в ній у кожної людини свій вигляд, свої почуття, свою мову.