1. Нормативне регулювання аудиту в РК. Порядок атестації та ліцензування аудиторської деят-ти в РК. Під атестацією розуміється визначення Кваліфікаційною комісією кваліфікаційного рівня кандидатів в аудитори за допомогою проведення іспитів на основі кваліфікаційних вимог, що затверджуються уповноваженим органом. До атестації допускаються особи, які мають вищу освіту і трудовий стаж не менше 3 років з останніх 5 в економічній, фінансовій, контрольно-ревізійної, правовій сферах або в галузі науково-викладацької деят-ти по БО і аудиту у вищих навчальних закладах. Особи, які пройшли атестацію, отримують кваліфікаційне свідоцтво про присвоєння кваліфікації "аудитор" та особисту печатку аудитора із зазначенням номера кваліфікаційного свідоцтва, прізвища, імені. Рішення про присвоєння кваліфікації "аудитор" публікується на держ. і рос. мови в періодичних друкованих виданнях, визначених Кваліфікаційною комісією. Особи не пройшли атестацію, допускаються до її повторного проходження в порядку, встановленому Кваліфікаційною комісією. Аудиторська деят-ть підлягає ліцензуванню в порядку, встановленому законодавством РК. Ліцензії аудиторам та аудиторським організаціям видаються уповноваженим держ. органом, визначеним Урядом РК, яким є МІН ФІН РК. Аудиторам, які працюють у складі аудиторської організації, ліцензій не потрібно. Ліцензія на здійснення аудиторської діяльності є постійною і діє на всій тер-ії РК. Підставою для зупинення дії ліцензії є: перешкоду, ухилення, ненадання відповід-щих умов для ведення зовнішнього контролю якості; недотримання вимог наст Закону та інших нормативних правових актів у галузі аудиторської діяльності; анулювання кваліфікаційного свідоцтва "аудитор" у керівника аудиторської організації; виключення з професійної організації; письмову заяву ліцензіата. Уповноважений орган у відповід-ии з законодавчих-му РК має право призупинити дію ліцензії на строк до 6 місяців із зазначенням причини призупинення. Відкликання ліцензії осущ-ся уповноваженим органом у випадках, встановлених законодав-му РК, а також: уявлення аудируемом суб'єкту завідомо недостовірного аудиторського звіту, недотримання вимог наст закону. Ліцензія припиняє свою дію, тільки у випадках передбачених законодав-ми актами РК. У разі відкликання або припинення дії ліцензії аудиторські організації протягом 10 календарних днів з дня прийняття рішення про відкликання або припинення ліцензії зобов'язані повернути до уповноваженого органу ліцензію.
2. Закон РК "Про аудиторську деят-ти" від 17 травня 2006р. Цей закон регулює відносини, що виникають між держ органами, фіз особами та юр особами, аудиторами та аудиторськими організаціями в процесі здійснення аудиторської деят-ти в РК. Законодавство РК про аудиторську деят-ти грунтується на Конституції РК і складається з цього Закону та інших нормативних правових актів РК. Якщо міжнародним договором, ратифікованим РК, встановлено інші правила, ніж ті, кіт містить законодавчих-під РК про аудиторську деят-ти, то застосовуються правила міжнародного договору.
3. Сутність, мета і види аудиту. Принципи аудиторської деят-ти. Аудит - це незалежна експертиза і аналіз фін-госп деят-ти п / п-ия, оцінка стану внутрішнього контролю, перевірка відповід-вия документації чинним нормативним законодавчим актам, інструкціям, положенням, а також надання консультаційних та інших послуг з питань цікавлять клієнтів. Мета аудиту: виявлення і формулювання рекомендацій щодо коригування можливих помилок або підтвердження їх відсутності, вказівка на шляху покращення фінансового становища клієнта та іншої консультаційної допомоги. Аудит буває обов'язковий і ініціативний. Обов'язковий аудит проводиться в порядку та випадках, передбачених законодавчими актами РК. Ініціативний аудит проводиться з ініціативи аудируемого суб'єкта або його учасника з урахуванням конкретних завдань, строків та обсягів аудиту, передбачених договором на проведення аудиту між ініціатором і аудиторською організацією. Принципи аудиторської деят-ти:
1. принцип незалежності - полягає в тому, що як би не був компетентний аудитор, його думка про якість звітності може бути оскаржене, якщо він опиниться в тій або іншій формі залежимо від клієнта. Тому аудитор та аудиторська фірма не повинні мати майнових та інших інтересів, у перевіряється п / п-ии, родинних зв'язків з клієнтом і т.д.2. принцип об'єктивності - полягає в застосуванні неупередженого, неупередженого та самостійного підходу до розгляду будь-яких професійних питань і формування суджень, висновків і заключеній.3. принцип професійної компетентності - полягає в тому, що аудит має бути виконаний особами, що мають відпо-у професійну підготовку та опит.4. принцип конфіденційності - полягає в тому, що аудитор та аудиторська організація зобов'язані зберігати таємницю про операції аудіруемих організацій і суб'єктів, кіт виявлялися супутні аудиту послуги. Вони зобов'язані забезпечувати схоронність відомостей і документів, що отримуються і складаються ними при здійсненні аудиторської деят-ти, і не в праві передавати ці документи третім особам. Чесність - як принцип аудиту складається у прихильності професійному обов'язку, а також проходження загальним принципам моралі. Професійна поведінка - це дотримання пріоритету суспільних інтересів, підтримка високої репутації професії.
4. Аудиторський ризик і його компоненти. Аудиторський ризик - це ймовірність того, що фінансова звітність організації може містити невиявлені суттєві викривлення після підтвердження аудитором її достовірності або визнання, що вона не достовірна, коли насправді суттєві викривлення відсутні. Тобто аудиторський ризик полягає в можливій видачі неправильного аудиторського звіту. Аудитор підтверджує достовірність фін. звітності з певним допустимим або бажаним рівнем аудиторського позову. Аудиторський ризик може бути виміряний або по якісній шкалою (високий, середній, низький) або за кількісною шкалою шляхом вірогідною оцінки від 0 до 100%. Будь-яке значення аудиторського ризику є результат суб'єктивної оцінки аудитором ризику для перевіряється випадку в порівнянні з ризиком початкового варіанту ("нульовий ризик"). Найчастіше використовують якісну шкалу оцінки ризику. При проведенні аудиту аудитор повинен вжити необхідних заходів для того, щоб знизити аудиторський ризик до розумного низького рівня. Аудиторський ризик складається з 3 компонентів:
1. невід'ємний ризик - імовірність появи істотних викривлень у даному бух рахунку, статті звітності до того, як такі викривлення будуть виявлені засобами системи внутрішнього контроля.2. ризик контролю - полягає у ймовірності того, що існуючі на п / п-ии і регулярно вживані засоби системи БО і системи внутрішнього контролю не будуть своєчасно виявляти і виправляти суттєві іскаженія.3. ризик невиявлення - суб'єктивно визначається аудитором ймовірність того, що застосовувані аудитором в ході перевірки аудиторські процедури не дозволять виявити існуючі спотворення, що мають суттєве значення.
5. Аудиторські докази та їх види. Джерела отримання аудиторських доказів. Інформація, зібрана і проаналізована аудитором у ході аудиторської перевірки, кіт служить для формулювання висновків аудитором, зв. аудиторськими доказами. Види аудиторських доказів: внутрішні, зовнішні, змішані. Внутрішні докази - являють собою інформацію, отриману в усному або письмовому вигляді від аудируемой організації. Зовнішні док-ва - інформація, взята у 3 осіб (у письмовому вигляді зазвичай за письмовим запитом аудиторських організацій). Змішані докази - інформація, отримана від аудируемой організації в пис або усному вигляді і підтверджена третьою стороною у письмовому вигляді. Джерела отримання аудиторських доказ-в: ФО, регістри БО, первинні документи аудируемой організації і 3 осіб, стат. звітність, статутні документи, договори, накази, результати аналізу фін-госп деят-ти, результати інвентаризації, зіставлення одних документів організації з іншими, усні висловлювання співробітників, звернення до керівництва.
6. Помилки і шахрайство. Оцінка їх суттєвості. Шахрайство - це навмисна дія одного або дек-их осіб серед керівного складу, співробітників або 3 сторін, кіт призводить до неправильного поданням фін. звітності. У результаті виникають спотворення. Помилка - ненавмисне перекручення в фін. звітності. Причина помилки - неправильне розуміння бухгалтером правил обліку, оподаткування, складання звітності, а також неуважність бухгалтерії. Спотворення ФО може бути суттєвим (що впливає на достовірність ФО) або несуттєвим. Суттєвість фін. інф-ії - це якісна міра і властивість інф-ії, кіт роблять її здатною впливати на ек рішення користувача. Аудитор зобов'язаний брати до уваги 2 сторони суттєвості: кач. і кол-у. Якість сторона сущ-ти - це професійне судження аудитора про характер зазначених у ході перевірки відхилень порядку скоєних організацією операцій від вимог норм актів, що діють в РК. Кількість сторона - це оцінка перевищення окремо і в сумі виявлених відхилень від величини наміченого критерію - рівня сущ-ти. Рівень сущ-ти - це якісна міра і граничне значення спотворення звітності, починаючи з ко користувач цієї звітності з більшим ступенем імовірності не зможе на її основі зробити правильні висновки і приймати обгрунтовані ек рішення. Згідно прийнятій практиці кожна аудиторська організація встановлює рівень сущ-ти для кожного клієнта виходячи з власного досвіду і професійного судження. Орієнтовна методика оцінки сущ-ти складається з 2 етапів:
1. вибір базових показників фін. отчт., для кіт буде встановлений рівень сущ-ти.
2. встановлення рівня сущ-ти для кожного з обраних базових показників. На першому етапі аудитор повинен вибрати найбільш важливі базові показники, хар-щие достовірність фін отчт організації. На другому етапі - аудиторська організація встановлює допустиму частку% відхилень для базових показників.
9. Аудит обліку руху О.С. Метою аудиту руху основних засобів є перевірка відповідності застосовуваного організацією порядку обліку та оподаткування, наявності, руху та використання ОС вимогам нормативних актів, що діяли у періоді, який з метою висловлення думки про достовірність об'єкта аудиту в усіх суттєвих аспектах. Об'єктом аудиту є інформація звітності, що відноситься до основних засобів. Джерелами інформації для аудиту будуть:
1. Договори, які використовуються для купівлі, продажу, ремонту, лізингу, оренди ОС.2. Наказ по обліковій політиці, наказ по формуванню постійно діючої комісії, яка затверджує операції придбання та списання ОС.3. Первинні документи.4. Звітність - крім бухгалтерської також податкова звітність.
7. Підготовка та планування аудиторської перевірки. Планування - це розробка стратегії та підходу до очікуваного характеру, термінам і обсягом аудиту. Планування аудиторської перевірки здійснюється в три етапи: 1 етап - аудитор проводить попереднє планування, кіт проводиться на стадії вибору клієнта. За результатами цієї роботи аудиторська фірма взагалі може відмовитися від проведення аудиту, якщо виявиться високий рівень невід'ємного ріска.2 етап - розробляється загальний план аудиту із зазначенням очікуваного обсягу, графіків і термінів проведення аудиторської проверкі.3 етап - складається аудиторська програма, яка визначає обсяг, види і послідовність здійснення аудиторських процедур. При попередньому плануванні аудиторська фірма здійснює ухвалення рішення про згоду почати і продовжити аудит для клієнта, встановлення причин, по кіт клієнт обгрунтовує своє замовлення на аудит, складання письмової угоди. Попереднє планування включає в себе: збір загальних відомостей, збір інформації про правові зобов'язання клієнта, оцінка суттєвості та аудиторського ризику. При плануванні аудиту повинні бути дотримані його загальні принципи: комплексність, безперервність, оптимальність. Комплексність - забезпечення взаємної ув'язки і узгодженості всіх етапів планування. Безперервність - встановлення сполучених завдань групі аудиторів і ув'язка етапів планування з термінами. Оптимальність - можливість вибору оптимального варіанта загального плану і програми аудиту на підставі критеріїв, визначених самої аудиторською фірмою. Загальний план аудиту є керівництвом для аудиторської групи у здійсненні програми аудита. У загальному плані рекомендується передбачити: чисельність і кваліфікацію аудиторів в аудиторській групі, розподіл аудиторів по конкретних ділянках аудиту, інструктування всіх членів команди про їх конкретних обов'язків, і т.д. У процесі перевірки план може коригуватися. Програма аудиту є розвитком загального плану аудиту, і являє собою детальний перелік аудиторських процедур, необхідних для практичної реалізації плану аудиту. Програма аудиту є одночасно інструкцією асистентам аудитора й засобом контролю якості роботи. У програмі обов'язково повинні міститися тести для перевірки функціонування системи внутрішнього контролю і виявлення недоліків у ній. При складанні програми аудиту необхідно виявити найбільш значимі ділянки перевірки, мають визначальне значення для фін-госп деят-ти фірми і для формування результатів її деят-ти. Тривалість аудиторської перевірки може бути різною. Програма аудиторської перевірки представляється керівництву об'єкта аудиту для ознайомлення і узгодження змісту об'єктів та етапів перевірки.
8. Аудиторський звіт: порядок складання і подання. Аудиторський звіт - це офіційний документ, що видається аудиторською організацією клієнту, в якому відбивається думку аудитора про достовірність фін звітності. У законі "Про аудиторську деят-ти" від 15.05.06 зазначено, що аудиторський звіт повинен складатися у відповід-ії до стандартів аудиту. Порядок складання аудиторського звіту регулюється МСА-700 "Аудиторський звіт за фін. Звітності". Аудитор висловлює думку в одній форм аудиторського звіту: думка без застережень, думка з застереженнями, негативну думку, відмова від висловлення думки. Думка без застережень має бути виражене у тому випадку, "коли аудитор приходить до висновку про те, що фін звітність дає правдиве і достовірне відображення в соот-ии з встановленою концептуальною основою подання фін. Звітності". Звіт, що містить думку, відмінну від думки без застережень, зв. модифікованим звітом. У аудиторському звіті повинні бути ясно і повно викладені всі суттєві обставини, кіт призвели до видачі звіту, відмінного від беззастережного. Аудиторський звіт складається з 3 основних частин: вступна, аналітична, підсумкова. У вступній частині повинні бути вказані слід реквізити: заголовок, адресат (одержувач аудит звіту), вступний параграф. В аналітичній частині вказується масштаб аудиту: посилання на те, що аудит проведе у відповід-ии з прийнятої практики, опис роботи, перевірка стану системи внутр. контролю. Аудиторський звіт повинен включати заяву, що аудит був спланований і проведений з метою отримання достатньої впевненості в тому, чи не містить фін. звітність суттєвих викривлень. У підсумковій частині вказується: думка аудитора з фін. звітності, дата звіту, адреса аудитора, підпис аудитора. Для представлення аудиторського звіту клієнту аудиторська організація комплектує звіт разом з фін. звітністю в двох екземплярах-оригіналах. Не допускається ксерокопія першого примірника з уже поставленої печаткою та підписами. Кожен примірник має бути завірений окремо. Один передається клієнту-замовнику (керівництву або власнику), другий - залишається у аудиторської організації.
10. Аудит амортизації О.С. Амортизація основних засобів являє собою грошове вираження відшкодування витрат шляхом перенесення вартості основних засобів на собівартість продукції (робіт, послуг), а по об'єктах невиробничого призначення - на власні джерела. Якщо матеріали і сировину списуються на собівартість у міру списання у виробництво в повній сумі, то основні засоби - частинами. Об'єктами амортизації є основні засоби, що належать підприємству на праві власності, господарського відання, оперативного управління. У ході перевірки встановлюється, чи всі об'єкти основних засобів прийняті в розрахунок при нарахуванні амортизації; чи враховується при цьому їх рух; чи правильно застосовуються норми амортизації і поправочні коефіцієнти до них; чи немає випадків нарахування амортизації під час проведення технічного переозброєння основних фондів з повною їх зупинкою; чи немає фактів припинення нарахування амортизації по об'єктах під час їх ремонту та простою; чи обгрунтовано застосовується метод прискореної амортизації активної частини виробничих основних засобів. Одна з важливих завдань перевірки - простежити, забезпечувалося чи належне нарахування амортизації протягом нормативного амортизаційного періоду по кожному інвентарному об'єкту основних засобів. Перевіряється розрахунок амортизації основних засобів з урахуванням їх руху протягом року, тобто з урахуванням їх надходження та вибуття. За всіма фактами неправильного нарахування амортизації визначаються суми зайво нарахованої або недонарахованої амортизації. Встановлюється, як це вплинуло на собівартість продукції та фінансові результати, виявляються причини порушень і винних у цьому осіб, пропонуються заходи до недопущення подібних недоліків в майбутньому. У процесі аудиторської перевірки слід рекомендувати адміністрації внести відповідні зміни в бухгалтерський облік та звітність. Перевіряється правильність відображення нарахованої суми амортизації на рахунках бухгалтерського обліку та окремих об'єктах обліку витрат виробництва. До амортизується майну не належать земля і інші об'єкти природокористування (вода, надра та інші природні ресурси), а також матеріально-виробничі запаси, товари, цінні папери, фінансові інструменти термінових угод (у тому числі форвардні, ф'ючерсні контракти, опціони). Слід перевірити розрахунок амортизації основних засобів з урахуванням їх руху протягом року, тобто з урахуванням їх надходження та вибуття. Нарахування амортизації без обліку руху призводить до спотворення облікових даних про витрати виробництва та дійсної величиною залишкової вартості основних засобів. Аудитор повинен перевірити нарахування амортизації по об'єктах основних засобів відповідно до облікової політики, обгрунтованість документального підтвердження терміну корисного використання об'єктів основних засобів. Своєчасність і правильність нарахування амортизації у відповідності зі способами, прийнятими організацією в обліковій політиці. Перевіряється наявності об'єктів, вартість яких не погашається.
2. Закон РК "Про аудиторську деят-ти" від 17 травня 2006р. Цей закон регулює відносини, що виникають між держ органами, фіз особами та юр особами, аудиторами та аудиторськими організаціями в процесі здійснення аудиторської деят-ти в РК. Законодавство РК про аудиторську деят-ти грунтується на Конституції РК і складається з цього Закону та інших нормативних правових актів РК. Якщо міжнародним договором, ратифікованим РК, встановлено інші правила, ніж ті, кіт містить законодавчих-під РК про аудиторську деят-ти, то застосовуються правила міжнародного договору.
3. Сутність, мета і види аудиту. Принципи аудиторської деят-ти. Аудит - це незалежна експертиза і аналіз фін-госп деят-ти п / п-ия, оцінка стану внутрішнього контролю, перевірка відповід-вия документації чинним нормативним законодавчим актам, інструкціям, положенням, а також надання консультаційних та інших послуг з питань цікавлять клієнтів. Мета аудиту: виявлення і формулювання рекомендацій щодо коригування можливих помилок або підтвердження їх відсутності, вказівка на шляху покращення фінансового становища клієнта та іншої консультаційної допомоги. Аудит буває обов'язковий і ініціативний. Обов'язковий аудит проводиться в порядку та випадках, передбачених законодавчими актами РК. Ініціативний аудит проводиться з ініціативи аудируемого суб'єкта або його учасника з урахуванням конкретних завдань, строків та обсягів аудиту, передбачених договором на проведення аудиту між ініціатором і аудиторською організацією. Принципи аудиторської деят-ти:
1. принцип незалежності - полягає в тому, що як би не був компетентний аудитор, його думка про якість звітності може бути оскаржене, якщо він опиниться в тій або іншій формі залежимо від клієнта. Тому аудитор та аудиторська фірма не повинні мати майнових та інших інтересів, у перевіряється п / п-ии, родинних зв'язків з клієнтом і т.д.2. принцип об'єктивності - полягає в застосуванні неупередженого, неупередженого та самостійного підходу до розгляду будь-яких професійних питань і формування суджень, висновків і заключеній.3. принцип професійної компетентності - полягає в тому, що аудит має бути виконаний особами, що мають відпо-у професійну підготовку та опит.4. принцип конфіденційності - полягає в тому, що аудитор та аудиторська організація зобов'язані зберігати таємницю про операції аудіруемих організацій і суб'єктів, кіт виявлялися супутні аудиту послуги. Вони зобов'язані забезпечувати схоронність відомостей і документів, що отримуються і складаються ними при здійсненні аудиторської деят-ти, і не в праві передавати ці документи третім особам. Чесність - як принцип аудиту складається у прихильності професійному обов'язку, а також проходження загальним принципам моралі. Професійна поведінка - це дотримання пріоритету суспільних інтересів, підтримка високої репутації професії.
4. Аудиторський ризик і його компоненти. Аудиторський ризик - це ймовірність того, що фінансова звітність організації може містити невиявлені суттєві викривлення після підтвердження аудитором її достовірності або визнання, що вона не достовірна, коли насправді суттєві викривлення відсутні. Тобто аудиторський ризик полягає в можливій видачі неправильного аудиторського звіту. Аудитор підтверджує достовірність фін. звітності з певним допустимим або бажаним рівнем аудиторського позову. Аудиторський ризик може бути виміряний або по якісній шкалою (високий, середній, низький) або за кількісною шкалою шляхом вірогідною оцінки від 0 до 100%. Будь-яке значення аудиторського ризику є результат суб'єктивної оцінки аудитором ризику для перевіряється випадку в порівнянні з ризиком початкового варіанту ("нульовий ризик"). Найчастіше використовують якісну шкалу оцінки ризику. При проведенні аудиту аудитор повинен вжити необхідних заходів для того, щоб знизити аудиторський ризик до розумного низького рівня. Аудиторський ризик складається з 3 компонентів:
1. невід'ємний ризик - імовірність появи істотних викривлень у даному бух рахунку, статті звітності до того, як такі викривлення будуть виявлені засобами системи внутрішнього контроля.2. ризик контролю - полягає у ймовірності того, що існуючі на п / п-ии і регулярно вживані засоби системи БО і системи внутрішнього контролю не будуть своєчасно виявляти і виправляти суттєві іскаженія.3. ризик невиявлення - суб'єктивно визначається аудитором ймовірність того, що застосовувані аудитором в ході перевірки аудиторські процедури не дозволять виявити існуючі спотворення, що мають суттєве значення.
5. Аудиторські докази та їх види. Джерела отримання аудиторських доказів. Інформація, зібрана і проаналізована аудитором у ході аудиторської перевірки, кіт служить для формулювання висновків аудитором, зв. аудиторськими доказами. Види аудиторських доказів: внутрішні, зовнішні, змішані. Внутрішні докази - являють собою інформацію, отриману в усному або письмовому вигляді від аудируемой організації. Зовнішні док-ва - інформація, взята у 3 осіб (у письмовому вигляді зазвичай за письмовим запитом аудиторських організацій). Змішані докази - інформація, отримана від аудируемой організації в пис або усному вигляді і підтверджена третьою стороною у письмовому вигляді. Джерела отримання аудиторських доказ-в: ФО, регістри БО, первинні документи аудируемой організації і 3 осіб, стат. звітність, статутні документи, договори, накази, результати аналізу фін-госп деят-ти, результати інвентаризації, зіставлення одних документів організації з іншими, усні висловлювання співробітників, звернення до керівництва.
6. Помилки і шахрайство. Оцінка їх суттєвості. Шахрайство - це навмисна дія одного або дек-их осіб серед керівного складу, співробітників або 3 сторін, кіт призводить до неправильного поданням фін. звітності. У результаті виникають спотворення. Помилка - ненавмисне перекручення в фін. звітності. Причина помилки - неправильне розуміння бухгалтером правил обліку, оподаткування, складання звітності, а також неуважність бухгалтерії. Спотворення ФО може бути суттєвим (що впливає на достовірність ФО) або несуттєвим. Суттєвість фін. інф-ії - це якісна міра і властивість інф-ії, кіт роблять її здатною впливати на ек рішення користувача. Аудитор зобов'язаний брати до уваги 2 сторони суттєвості: кач. і кол-у. Якість сторона сущ-ти - це професійне судження аудитора про характер зазначених у ході перевірки відхилень порядку скоєних організацією операцій від вимог норм актів, що діють в РК. Кількість сторона - це оцінка перевищення окремо і в сумі виявлених відхилень від величини наміченого критерію - рівня сущ-ти. Рівень сущ-ти - це якісна міра і граничне значення спотворення звітності, починаючи з ко користувач цієї звітності з більшим ступенем імовірності не зможе на її основі зробити правильні висновки і приймати обгрунтовані ек рішення. Згідно прийнятій практиці кожна аудиторська організація встановлює рівень сущ-ти для кожного клієнта виходячи з власного досвіду і професійного судження. Орієнтовна методика оцінки сущ-ти складається з 2 етапів:
1. вибір базових показників фін. отчт., для кіт буде встановлений рівень сущ-ти.
2. встановлення рівня сущ-ти для кожного з обраних базових показників. На першому етапі аудитор повинен вибрати найбільш важливі базові показники, хар-щие достовірність фін отчт організації. На другому етапі - аудиторська організація встановлює допустиму частку% відхилень для базових показників.
9. Аудит обліку руху О.С. Метою аудиту руху основних засобів є перевірка відповідності застосовуваного організацією порядку обліку та оподаткування, наявності, руху та використання ОС вимогам нормативних актів, що діяли у періоді, який з метою висловлення думки про достовірність об'єкта аудиту в усіх суттєвих аспектах. Об'єктом аудиту є інформація звітності, що відноситься до основних засобів. Джерелами інформації для аудиту будуть:
1. Договори, які використовуються для купівлі, продажу, ремонту, лізингу, оренди ОС.2. Наказ по обліковій політиці, наказ по формуванню постійно діючої комісії, яка затверджує операції придбання та списання ОС.3. Первинні документи.4. Звітність - крім бухгалтерської також податкова звітність.
7. Підготовка та планування аудиторської перевірки. Планування - це розробка стратегії та підходу до очікуваного характеру, термінам і обсягом аудиту. Планування аудиторської перевірки здійснюється в три етапи: 1 етап - аудитор проводить попереднє планування, кіт проводиться на стадії вибору клієнта. За результатами цієї роботи аудиторська фірма взагалі може відмовитися від проведення аудиту, якщо виявиться високий рівень невід'ємного ріска.2 етап - розробляється загальний план аудиту із зазначенням очікуваного обсягу, графіків і термінів проведення аудиторської проверкі.3 етап - складається аудиторська програма, яка визначає обсяг, види і послідовність здійснення аудиторських процедур. При попередньому плануванні аудиторська фірма здійснює ухвалення рішення про згоду почати і продовжити аудит для клієнта, встановлення причин, по кіт клієнт обгрунтовує своє замовлення на аудит, складання письмової угоди. Попереднє планування включає в себе: збір загальних відомостей, збір інформації про правові зобов'язання клієнта, оцінка суттєвості та аудиторського ризику. При плануванні аудиту повинні бути дотримані його загальні принципи: комплексність, безперервність, оптимальність. Комплексність - забезпечення взаємної ув'язки і узгодженості всіх етапів планування. Безперервність - встановлення сполучених завдань групі аудиторів і ув'язка етапів планування з термінами. Оптимальність - можливість вибору оптимального варіанта загального плану і програми аудиту на підставі критеріїв, визначених самої аудиторською фірмою. Загальний план аудиту є керівництвом для аудиторської групи у здійсненні програми аудита. У загальному плані рекомендується передбачити: чисельність і кваліфікацію аудиторів в аудиторській групі, розподіл аудиторів по конкретних ділянках аудиту, інструктування всіх членів команди про їх конкретних обов'язків, і т.д. У процесі перевірки план може коригуватися. Програма аудиту є розвитком загального плану аудиту, і являє собою детальний перелік аудиторських процедур, необхідних для практичної реалізації плану аудиту. Програма аудиту є одночасно інструкцією асистентам аудитора й засобом контролю якості роботи. У програмі обов'язково повинні міститися тести для перевірки функціонування системи внутрішнього контролю і виявлення недоліків у ній. При складанні програми аудиту необхідно виявити найбільш значимі ділянки перевірки, мають визначальне значення для фін-госп деят-ти фірми і для формування результатів її деят-ти. Тривалість аудиторської перевірки може бути різною. Програма аудиторської перевірки представляється керівництву об'єкта аудиту для ознайомлення і узгодження змісту об'єктів та етапів перевірки.
8. Аудиторський звіт: порядок складання і подання. Аудиторський звіт - це офіційний документ, що видається аудиторською організацією клієнту, в якому відбивається думку аудитора про достовірність фін звітності. У законі "Про аудиторську деят-ти" від 15.05.06 зазначено, що аудиторський звіт повинен складатися у відповід-ії до стандартів аудиту. Порядок складання аудиторського звіту регулюється МСА-700 "Аудиторський звіт за фін. Звітності". Аудитор висловлює думку в одній форм аудиторського звіту: думка без застережень, думка з застереженнями, негативну думку, відмова від висловлення думки. Думка без застережень має бути виражене у тому випадку, "коли аудитор приходить до висновку про те, що фін звітність дає правдиве і достовірне відображення в соот-ии з встановленою концептуальною основою подання фін. Звітності". Звіт, що містить думку, відмінну від думки без застережень, зв. модифікованим звітом. У аудиторському звіті повинні бути ясно і повно викладені всі суттєві обставини, кіт призвели до видачі звіту, відмінного від беззастережного. Аудиторський звіт складається з 3 основних частин: вступна, аналітична, підсумкова. У вступній частині повинні бути вказані слід реквізити: заголовок, адресат (одержувач аудит звіту), вступний параграф. В аналітичній частині вказується масштаб аудиту: посилання на те, що аудит проведе у відповід-ии з прийнятої практики, опис роботи, перевірка стану системи внутр. контролю. Аудиторський звіт повинен включати заяву, що аудит був спланований і проведений з метою отримання достатньої впевненості в тому, чи не містить фін. звітність суттєвих викривлень. У підсумковій частині вказується: думка аудитора з фін. звітності, дата звіту, адреса аудитора, підпис аудитора. Для представлення аудиторського звіту клієнту аудиторська організація комплектує звіт разом з фін. звітністю в двох екземплярах-оригіналах. Не допускається ксерокопія першого примірника з уже поставленої печаткою та підписами. Кожен примірник має бути завірений окремо. Один передається клієнту-замовнику (керівництву або власнику), другий - залишається у аудиторської організації.
10. Аудит амортизації О.С. Амортизація основних засобів являє собою грошове вираження відшкодування витрат шляхом перенесення вартості основних засобів на собівартість продукції (робіт, послуг), а по об'єктах невиробничого призначення - на власні джерела. Якщо матеріали і сировину списуються на собівартість у міру списання у виробництво в повній сумі, то основні засоби - частинами. Об'єктами амортизації є основні засоби, що належать підприємству на праві власності, господарського відання, оперативного управління. У ході перевірки встановлюється, чи всі об'єкти основних засобів прийняті в розрахунок при нарахуванні амортизації; чи враховується при цьому їх рух; чи правильно застосовуються норми амортизації і поправочні коефіцієнти до них; чи немає випадків нарахування амортизації під час проведення технічного переозброєння основних фондів з повною їх зупинкою; чи немає фактів припинення нарахування амортизації по об'єктах під час їх ремонту та простою; чи обгрунтовано застосовується метод прискореної амортизації активної частини виробничих основних засобів. Одна з важливих завдань перевірки - простежити, забезпечувалося чи належне нарахування амортизації протягом нормативного амортизаційного періоду по кожному інвентарному об'єкту основних засобів. Перевіряється розрахунок амортизації основних засобів з урахуванням їх руху протягом року, тобто з урахуванням їх надходження та вибуття. За всіма фактами неправильного нарахування амортизації визначаються суми зайво нарахованої або недонарахованої амортизації. Встановлюється, як це вплинуло на собівартість продукції та фінансові результати, виявляються причини порушень і винних у цьому осіб, пропонуються заходи до недопущення подібних недоліків в майбутньому. У процесі аудиторської перевірки слід рекомендувати адміністрації внести відповідні зміни в бухгалтерський облік та звітність. Перевіряється правильність відображення нарахованої суми амортизації на рахунках бухгалтерського обліку та окремих об'єктах обліку витрат виробництва. До амортизується майну не належать земля і інші об'єкти природокористування (вода, надра та інші природні ресурси), а також матеріально-виробничі запаси, товари, цінні папери, фінансові інструменти термінових угод (у тому числі форвардні, ф'ючерсні контракти, опціони). Слід перевірити розрахунок амортизації основних засобів з урахуванням їх руху протягом року, тобто з урахуванням їх надходження та вибуття. Нарахування амортизації без обліку руху призводить до спотворення облікових даних про витрати виробництва та дійсної величиною залишкової вартості основних засобів. Аудитор повинен перевірити нарахування амортизації по об'єктах основних засобів відповідно до облікової політики, обгрунтованість документального підтвердження терміну корисного використання об'єктів основних засобів. Своєчасність і правильність нарахування амортизації у відповідності зі способами, прийнятими організацією в обліковій політиці. Перевіряється наявності об'єктів, вартість яких не погашається.
11. Аудит надходження та вибуття НМА. Метою аудиту нематеріальних активів є встановлення відповідності застосовуваної підприємством методики обліку нематеріальних активів вимогам нормативних актів, які регулюють формування собівартості продукції (робіт, послуг) і фінансових результатів, а також вимогам відповідних стандартів і положенням, що встановлює правила їх обліку. Аудитор повинен послідовно перевірити такі моменти: вивчити склад і структуру нематеріальних активів за даними первинних документів та облікових регістрів; підтвердити право власності на об'єкти нематеріальних активів; встановити правильність відображення в обліку операцій з нематеріальними активами; підтвердити достовірність нарахування та відображення в обліку амортизації по нематеріальних активах ; оцінити якість інвентаризації. При перевірці операцій з нематеріальними активами аудитору необхідно звернути увагу на наступне: - не можуть бути визнані нематеріальними активами інтелектуальні та ділові якості громадянина, його кваліфікація і здатність до праці, оскільки вони не можуть бути відчужені від громадянина і передані іншим особам; - документальне оформлення факту наявності об'єкта нематеріальних активів; - правильність відображення первісної оцінки вартості нематеріальних активів; - правила щодо списання об'єкта нематеріальних активів з балансу підприємства; - нарахування амортизації на об'єкти нематеріальних активів; - на правильність ведення синтетичного й аналітичного обліку нематеріальних активів. Нематеріальні активи надходять на підприємство в якості вкладень у статутний капітал, а також у результаті придбання або створення; погашення дебіторської заборгованості; компенсаційної угоди; безоплатної передачі. Надходження нематеріальних активів оформляється актом приймання. Перевіряючи зазначені операції, аудитор вивчає первинні документи: акти приймання-передачі, договори купівлі-продажу, ліцензії та ін Це дозволяє зробити висновок, що зазначені придбання вироблені з дотриманням вимог чинного законодавства. Здійснюючи аудит об'єктів інтелектуальної власності, в першу чергу необхідно перевірити документи, що містять опис об'єкта і дозволяють його ідентифікувати. Цим підтверджується факт наявності об'єкта інтелектуальної власності. Для відображення придбання "ноу-хау" суб'єкт повинен мати у своєму розпорядженні його зображенням або описом. Нематеріальні активи враховуються у первісній оцінці, яка визначається для об'єктів: внесених у рахунок вкладів до статутного капіталу - за домовленістю сторін (узгодженої вартості), підтвердженою незалежною аудиторською перевіркою; придбаних за плату у інших господарюючих суб'єктів та осіб - за фактично виробленим затратам на придбання об'єктів і доведення їх до стану, придатного до використання; отриманих від інших суб'єктів та осіб безоплатно - експертним шляхом. Аудитор повинен перевірити, чи правильно відображена первісна оцінка вартості нематеріальних активів. Вивчивши документацію по надходженню нематеріальних активів, аудитор повинен перевірити правильність відображення в обліку різних фактів цього вступу. Якщо аудитор встановить порушення в облікових записах за операціями надходження нематеріальних активів, то він вказує працівникам бухгалтерії на необхідність внесення відповідних виправлень і уточнень. Нематеріальні активи вибувають з підприємства: у результаті реалізації; в якості внеску в статутні капітали інших підприємств чи спільну діяльність; внаслідок безоплатної передачі; в результаті закінчення терміну корисного використання; в результаті морального зносу; в рахунок погашення кредиторської заборгованості; в результаті компенсаційної угоди. При передачі нематеріальних активів (списання з основного балансу) у разі спільної діяльності відображення в обліку цих операцій проводиться в порядку, аналогічному вибуття нематеріальних активів при внеску в статутні капітали інших підприємств.
12. Аудит амортизації НМА. Нематеріальні активи відображаються в обліку суми витрат на придбання, включаючи витрати по їх доведення до стану, в якому вони придатні до використання у запланованих цілях, і переносять рівномірно свою первинну вартість на витрати виробництва або обігу за нормами, що визначаються на підприємстві виходячи з терміну корисного їх використання.
Існує щонайменше три варіанти встановлення терміну використання нематеріальних активів:
1. - Строк корисного використання нематеріальних активів збігається з терміном їх дії, який передбачений відповідним договором. В цьому випадку розмір амортизаційних відрахувань за рік буде дорівнює відношенню первісної вартості нематеріальних активів до терміну корисного їх використання, встановленого відповідним договором;
2. - Підприємство самостійно встановлює строк корисного використання нематеріальних активів. При цьому необхідно мати на увазі, що строк корисного використання об'єкта нематеріальних активів у цьому випадку повинен бути не менше одного року, тому що по відношенню до нематеріальних активів у нормативних документах застосовується поняття "довгостроковий". В цьому випадку розмір амортизаційних відрахувань за рік буде дорівнює відношенню первісної вартості нематеріальних активів до терміну корисного їх використання, встановленого підприємством;
3. - Якщо неможливо визначити термін корисного використання нематеріальних активів, то норми амортизації встановлюються у розрахунку на десять років (але не більше терміну діяльності підприємства).
Так як величина амортизаційних відрахувань по нематеріальних активів включається в собівартість, то в підсумку це впливає на фінансовий результат. Будь-який відступ від встановлених правил нарахування амортизації нематеріальних активів веде до спотворення доходу як бази для оподаткування. Тому завдання аудитора в даному випадку - забезпечити контроль за правильністю нарахування амортизації. Аудитору необхідно переконатися в тому, що для кожного об'єкта нематеріальних активів на підприємстві встановлені норми амортизаційних відрахувань, термін корисного використання, і амортизація нараховується щомісяця.
14. Аудит поточного, валютного та інших рахунків у банку. Метою аудиторської перевірки операцій на розрахунковому, валютному та інших рахунках у банку є формування думки про достовірність бухгалтерської звітності за розділом "Грошові кошти" та відповідно застосовуваної методики обліку грошових коштів на рахунках в банку чинним в РК нормативним документам. Ведеться перевірка повноти та правильності синтетичного обліку операцій по розрахунковому рахунку. Така перевірка проводиться по кожному рахунку, відкритому в банку. Якщо за договором банківського рахунку передбачена виплата банком відсотків за користування грошовими коштами, аудитор повинен перевірити, нараховує чи організація доходи щомісячно чи відображає їх за фактом зарахування відсотків на розрахунковий рахунок. При аудиті операцій по розрахунковому рахунку аудитор також перевіряє: • порядок ведення облікових регістрів; • чи ведуться регістри синтетичного обліку в кожному розрахунковому рахунку, відкритому в банку, складається чи зведений регістр; • своєчасність відображення в регістрах синтетичного обліку операцій з руху грошових коштів на розрахунковому рахунку; виробляються чи запису в облікові регістри по кожній виписці банку; • тотожність записів у облікових регістрах та у виписці банку. Пересічної процедурою перевірки операцій по розрахунковому рахунку є перевірка списання грошових коштів з рахунку і повноти оприбуткування готівки в касу. Аудитор повинен перевірити: • прикладена чи до виписки банку за операції зняття готівки квитанція до прибуткового касового ордеру; • тотожність записів у регістрах синтетичного обліку за кредитом рахунку 1040 "Розрахунковий рахунок" і дебету рахунку 1010 "Каса". Виявлені під час перевірки операцій по розрахунковому рахунку порушення аудитор фіксує в робочій документації і відображає в довідці (звіті) за результатами даного розділу аудиторської перевірки. При перевірці операцій по валютних рахунках аудитор повинен звернути увагу на: • дотримання правового режиму поточних валютних операцій та валютних операцій, пов'язаних з рухом капіталу; • проведення валютних операцій через уповноважені банки, які мають ліцензії Нацбанку РК на здійснення валютних операцій; • наявність дозволів і ліцензій Нацбанку РК, що надаються уповноваженому банку на проведення окремих операцій; • здійснення розрахунків в іноземній валюті юридичними особами-резидентами в межах наявних в їх розпорядженні валютних коштів, які повинні мати легальне походження; • облік операцій грошових коштів у валюті на рахунку 1050 "Валютний рахунок" , до якого відкриваються субрахунки "Транзитні валютні рахунки", "Поточні валютні рахунки", "Спеціальні транзитні рахунки", "Валютні рахунки за кордоном". Аудит операцій на валютних рахунках здійснюється окремо по кожному валютному рахунку, відкритому в банку, в тому числі і за кордоном. Для перевірки повноти зарахування виручки порівнюють суму надійшла протягом року валютної виручки з вартістю експортованого товару. При перевірці операцій по валютному рахунку особливу увагу звертають на правильність відображення операцій з купівлі та продажу валюти, так як бухгалтери організацій нерідко допускають значну кількість помилок як у методології обліку, так і при розрахунках курсових різниць за цими операціями та перерахунку валюти в тг.
15. Аудит дебіторської зад-ти. Дебіторська заборгованість - це сума боргу, що приписується підприємству від інших юридичних осіб або громадян. Виникнення дебіторської заборгованості при системі безготівкових розрахунків являє собою об'єктивний процес у господарську діяльність підприємства. Основними завданнями, що стоять перед аудиторами при перевірці дебіторської заборгованості, є: перевірка реальності та юридичної обгрунтованості значаться па балансі підприємства сум дебіторської заборгованості, перевірки дотримання правил розрахункової і фінансової дисципліни; перевірка правильності отримання сум за відвантажені матеріальні цінності та повноти їх списання, наявності виправдувальних документів при здійсненні розрахункових операцій і правильності їх оформлення; перевірка своєчасності і правильності оформлення і подання претензій дебіторам, а також організації контролю за рухом їх справ і перевірка порядку організації стягнення сум заподіяної шкоди та інших боргів, що випливають з розрахункових взаємин; розробка рекомендацій щодо впорядкування розрахунків, зниження дебіторської заборгованості. Перевіряючи розрахунки з дебіторами, аудитор повинен з'ясувати, чи правильно відображена дебіторська заборгованість у балансі. Залишки її на початок і кінець року показуються як у розділі I "Довгострокові активи", так і в розділі II "Поточні активи". У I розділі показується дебіторська заборгованість, платежі по якій очікуються більш ніж через 12 місяців після звітної дати, а в II розділі - платежі по якій очікуються протягом 12 місяців після звітної дати. При перевірці дебіторської заборгованості по I розділу аудитору необхідно звернути увагу на своєчасне стягнення сум і па заборгованість, щодо якої минув термін позовної давності.
У довгострокових активах дебіторська заборгованість показується в розділі наступних статей: рахунки до отримання; векселі отримані; заборгованість по внутрішньогруповим операціями між основним господарським товариством та дочірніми товариствами; заборгованість посадових осіб акціонерного товариства; інша дебіторська заборгованість. У поточних активах до цих статей дебіторської заборгованості додається стаття "Авансові платежі". Для списання сумнівної боргу на підприємстві створюються резерви по сумнівних боргах. Аудитор повинен перевірити обгрунтованість створення резервів по сумнівних боргах, правильність їх використання і списання з балансу дебіторської заборгованості зі строком позовної давності. Для узагальнення інформації про стан і рух резервів по сумнівних боргах призначений рахунок 1290 "Резерви по сумнівним боргах". Величина резерву визначається окремо по кожному сумнівному боргу залежно від фінансового стану (платоспроможності) боржника і оцінок ймовірності погашення в повному обсязі й типовою сумі. Пильна увага аудитор повинен приділити вивченню статті балансу "Інша дебіторська заборгованість". Залишки на початок і кінець року за цією статтею повинні відповідати залишкам рахунків підрозділу 1200 однойменної назви, призначених для узагальнення такої інформації. Аудитор повинен перевірити правильність відображення господарських операцій на цих рахунках, показаних у журналі-ордері № 8, і узагальнених щомісячними підсумками у Головній книзі. Особливу увагу аудитор повинен звернути на правильність відображення господарських операцій на рахунку 1250 "Заборгованість працівників та інших осіб". На цьому рахунку враховується інформація про дебіторську заборгованість працівників та інших осіб: за сумами, виданими в підзвіт на адміністративно-господарські і операційні витрати, а також на службові відрядження; з відшкодування матеріального збитку; по наданих працівникам позиками та іншими операціями. Аудитор проводить суцільну перевірку авансових звітів і прикладених до них документів, звіряючи записи в накопичувальних відомостях з даними авансових звітів, затверджених розпорядниками кредитів. Перш за все він з'ясовує, кому видані аванси. У деяких бухгалтеріях допускається приховане авансування працюючих і службовців на особисті потреби під виглядом видачі авансів на господарські і командировочні витрати. Тому потрібно визначити, чи є посвідчення на відрядження працівників, їх термін, вартість проїзду, суму на оплату добових за нормами; своєчасна підзвітні особи подають звіти за авансами і здають невитрачені залишки коштів. Аудитор зобов'язаний ретельно перевіряти достовірність доданих до aавансовим звітів документів і законність оплати по них. При необхідності проводяться зустрічні перевірки.
16. Аудит обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками. Основними завданнями при аудиті розрахунків з постачальниками і підрядниками є: перевірка правильності оформлення первинних документів по прибуттю товарно-матеріальних цінностей і отримання послуг з метою підтвердження обгрунтованості виникнення кредиторської заборгованості; підтвердження своєчасності погашення та правильності відображення бухгалтерського обліку кредиторської заборгованості; перевірка правильності оформлення первинних документів з постачання та надання послуг з метою підтвердження обгрунтованості виникнення дебіторської заборгованості; підтвердження своєчасності погашення та правильності відображення на рахунках бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості. Джерелами інформації для поведінки аудиту розрахунків з постачальниками і підрядниками є: договори поставки продукції (виконання робіт, надання послуг), накладні, рахунки-фактури, акти звірки розрахунків, протоколи про залік взаємних вимог, акти інвентаризації розрахунків, векселі, копії платіжних документів, книга покупок, книга продажів, облікові регістри (журнали-ордери, відомості), Головна книга, бухгалтерська звітність, Положення про облікову політику підприємства та ін Ці основні питання аудитор повинен вивчити, дати їм оцінку, висловити судження в аудиторському висновку і зробити пропозиції по виявлених порушення і відступів від встановлених правил обліку. Перевірка по рахунках розрахунків повинна здійснюватися за такими основними напрямками: наявність і правильність оформлення документів, що визначають права і обов'язки сторін з постачання матеріальних цінностей (робіт, послуг); правильність оплати або отримання сум за отримані чи відвантажені матеріальні цінності; повнота оприбуткування і списання отриманих цінностей . При перевірці слід звернути увагу на наступне: - чи є договору на поставку продукції (виконання робіт, послуг) і правильність їх оформлення; - за наявності дебіторської та кредиторської заборгованості необхідно встановити дату виникнення і причину утворення; - чи є заборгованість з минулим терміном позовної давності , чи вживаються заходи до її стягнення. Перевіряючи розрахунки, аудитор повинен звернути увагу на наявність всіх виправдувальних документів, а в окремих випадках - провести зустрічні перевірки на підприємствах, при необхідності запросити в банках копії документів. Перевірка реальності дебіторської та кредиторської заборгованості є однією з важливих процедур аудиту, так як операції з кредиторською заборгованістю і погашенням її готівкою представляють можливості для шахрайства, розтрат і спотворень даних фінансових звітів. Необхідно брати це до уваги і чути типові методи здійснення і приховання подібних дій.
17. Аудит розрахунків з покупцями і замовниками. При аудиторської перевірки операцій за розрахунками з покупцями і замовниками встановлюють тотожність даних регістру по рахунку 1210 "Розрахунки з покупцями і замовниками" з Головною книгою та взаємопов'язаними регістрами. Якщо законом або договором купівлі-продажу не передбачено особливий порядок переходу права власності на товар, то за загальним правилом право власності переходить від постачальника до покупця у момент відвантаження товарів і відображається записом Дт сч.1210 "Розрахунки з покупцями і замовниками", Кт рах. 6010 "Продажі" незалежно від того, який порядок обліку виручки прийнятий для цілей оподаткування - "по оплаті" або "по відвантаженню". Зіставленням дат відвантаження за первинного документа і регістру рахунку 1210 контролюється своєчасність відображення операцій. При перевірці документальної обгрунтованості операцій встановлюється відповідність формування ціни товару (продукції, робіт, послуг) умовам договору, а також правильність сум ПДВ та інших елементів рахунків, що пред'являються покупцям. У ході перевірки аналізуються факти простроченої дебіторської заборгованості покупців з встановленням витребуваної і невитребуваних заборгованості. За фактами списання дебіторської заборгованості аудитор з'ясовує обгрунтованість і правильність відображення. Суми невитребуваних кредитором заборгованості підлягають списанню після закінчення 4 місяців з дня фактичного отримання підприємством-боржником товарів - як безнадійна дебіторська заборгованість - на збитки підприємства, за винятком випадків, коли в його діях відсутній умисел. Аудитор перевіряє наявність доказів фактів витребування дебіторської заборгованості (пред'явлення позову в арбітражний суд не пізніше 4 місяців з моменту відпуску товарів, робіт, послуг, документи про оплату держмита, визнання боржника банкрутом, постанову правоохоронних органів про припинення кримінальної справи тощо). Истребованная дебіторська заборгованість може значитися на балансі до закінчення терміну позовної давності - 3 роки.
18. Аудит розрахунків з персоналом з оплати праці. Основною метою аудитора при перевірці оплати праці є визначення сильних сторін контролю, щоб переконатися, що істотні помилки відсутні. Основна задача аудита оплати праці - перевірка дотримання нормативно - правових актів при нарахуванні оплати праці, утриманнях з неї і правильності ведення бухгалтерського обліку по оплаті праці. Задачі аудитора: Перевіряючи правильність оплати праці, аудитор повинен перевірити: - наявність і відповідність законодавству первинних документів по обліку робочого часу, обсягу виконаних робіт, послуг, випущеної продукції; - відповідність показників аналітичного обліку записами в Головній книзі і бухгалтерському балансі на одну і ту ж саму дату .2. При перевірці використання фонду оплати праці, аудитор повинен перевірити: - дотримання встановлених штатним розкладом посадових окладів працівників підприємства; - своєчасність їхньої індексації з урахуванням росту цін в умовах інфляції; - чи затверджене штатний розклад на Раді правління або зборів акціонерів, засновників; - правильність оплати по підрядах робітників, чи були випадки приписки невиконаних робіт; - правильність виплати премій працівникам підприємства (на підставі затвердженого Положення чи довільно вольовою діям керівника).
12. Аудит амортизації НМА. Нематеріальні активи відображаються в обліку суми витрат на придбання, включаючи витрати по їх доведення до стану, в якому вони придатні до використання у запланованих цілях, і переносять рівномірно свою первинну вартість на витрати виробництва або обігу за нормами, що визначаються на підприємстві виходячи з терміну корисного їх використання.
Існує щонайменше три варіанти встановлення терміну використання нематеріальних активів:
1. - Строк корисного використання нематеріальних активів збігається з терміном їх дії, який передбачений відповідним договором. В цьому випадку розмір амортизаційних відрахувань за рік буде дорівнює відношенню первісної вартості нематеріальних активів до терміну корисного їх використання, встановленого відповідним договором;
2. - Підприємство самостійно встановлює строк корисного використання нематеріальних активів. При цьому необхідно мати на увазі, що строк корисного використання об'єкта нематеріальних активів у цьому випадку повинен бути не менше одного року, тому що по відношенню до нематеріальних активів у нормативних документах застосовується поняття "довгостроковий". В цьому випадку розмір амортизаційних відрахувань за рік буде дорівнює відношенню первісної вартості нематеріальних активів до терміну корисного їх використання, встановленого підприємством;
3. - Якщо неможливо визначити термін корисного використання нематеріальних активів, то норми амортизації встановлюються у розрахунку на десять років (але не більше терміну діяльності підприємства).
Так як величина амортизаційних відрахувань по нематеріальних активів включається в собівартість, то в підсумку це впливає на фінансовий результат. Будь-який відступ від встановлених правил нарахування амортизації нематеріальних активів веде до спотворення доходу як бази для оподаткування. Тому завдання аудитора в даному випадку - забезпечити контроль за правильністю нарахування амортизації. Аудитору необхідно переконатися в тому, що для кожного об'єкта нематеріальних активів на підприємстві встановлені норми амортизаційних відрахувань, термін корисного використання, і амортизація нараховується щомісяця.
14. Аудит поточного, валютного та інших рахунків у банку. Метою аудиторської перевірки операцій на розрахунковому, валютному та інших рахунках у банку є формування думки про достовірність бухгалтерської звітності за розділом "Грошові кошти" та відповідно застосовуваної методики обліку грошових коштів на рахунках в банку чинним в РК нормативним документам. Ведеться перевірка повноти та правильності синтетичного обліку операцій по розрахунковому рахунку. Така перевірка проводиться по кожному рахунку, відкритому в банку. Якщо за договором банківського рахунку передбачена виплата банком відсотків за користування грошовими коштами, аудитор повинен перевірити, нараховує чи організація доходи щомісячно чи відображає їх за фактом зарахування відсотків на розрахунковий рахунок. При аудиті операцій по розрахунковому рахунку аудитор також перевіряє: • порядок ведення облікових регістрів; • чи ведуться регістри синтетичного обліку в кожному розрахунковому рахунку, відкритому в банку, складається чи зведений регістр; • своєчасність відображення в регістрах синтетичного обліку операцій з руху грошових коштів на розрахунковому рахунку; виробляються чи запису в облікові регістри по кожній виписці банку; • тотожність записів у облікових регістрах та у виписці банку. Пересічної процедурою перевірки операцій по розрахунковому рахунку є перевірка списання грошових коштів з рахунку і повноти оприбуткування готівки в касу. Аудитор повинен перевірити: • прикладена чи до виписки банку за операції зняття готівки квитанція до прибуткового касового ордеру; • тотожність записів у регістрах синтетичного обліку за кредитом рахунку 1040 "Розрахунковий рахунок" і дебету рахунку 1010 "Каса". Виявлені під час перевірки операцій по розрахунковому рахунку порушення аудитор фіксує в робочій документації і відображає в довідці (звіті) за результатами даного розділу аудиторської перевірки. При перевірці операцій по валютних рахунках аудитор повинен звернути увагу на: • дотримання правового режиму поточних валютних операцій та валютних операцій, пов'язаних з рухом капіталу; • проведення валютних операцій через уповноважені банки, які мають ліцензії Нацбанку РК на здійснення валютних операцій; • наявність дозволів і ліцензій Нацбанку РК, що надаються уповноваженому банку на проведення окремих операцій; • здійснення розрахунків в іноземній валюті юридичними особами-резидентами в межах наявних в їх розпорядженні валютних коштів, які повинні мати легальне походження; • облік операцій грошових коштів у валюті на рахунку 1050 "Валютний рахунок" , до якого відкриваються субрахунки "Транзитні валютні рахунки", "Поточні валютні рахунки", "Спеціальні транзитні рахунки", "Валютні рахунки за кордоном". Аудит операцій на валютних рахунках здійснюється окремо по кожному валютному рахунку, відкритому в банку, в тому числі і за кордоном. Для перевірки повноти зарахування виручки порівнюють суму надійшла протягом року валютної виручки з вартістю експортованого товару. При перевірці операцій по валютному рахунку особливу увагу звертають на правильність відображення операцій з купівлі та продажу валюти, так як бухгалтери організацій нерідко допускають значну кількість помилок як у методології обліку, так і при розрахунках курсових різниць за цими операціями та перерахунку валюти в тг.
15. Аудит дебіторської зад-ти. Дебіторська заборгованість - це сума боргу, що приписується підприємству від інших юридичних осіб або громадян. Виникнення дебіторської заборгованості при системі безготівкових розрахунків являє собою об'єктивний процес у господарську діяльність підприємства. Основними завданнями, що стоять перед аудиторами при перевірці дебіторської заборгованості, є: перевірка реальності та юридичної обгрунтованості значаться па балансі підприємства сум дебіторської заборгованості, перевірки дотримання правил розрахункової і фінансової дисципліни; перевірка правильності отримання сум за відвантажені матеріальні цінності та повноти їх списання, наявності виправдувальних документів при здійсненні розрахункових операцій і правильності їх оформлення; перевірка своєчасності і правильності оформлення і подання претензій дебіторам, а також організації контролю за рухом їх справ і перевірка порядку організації стягнення сум заподіяної шкоди та інших боргів, що випливають з розрахункових взаємин; розробка рекомендацій щодо впорядкування розрахунків, зниження дебіторської заборгованості. Перевіряючи розрахунки з дебіторами, аудитор повинен з'ясувати, чи правильно відображена дебіторська заборгованість у балансі. Залишки її на початок і кінець року показуються як у розділі I "Довгострокові активи", так і в розділі II "Поточні активи". У I розділі показується дебіторська заборгованість, платежі по якій очікуються більш ніж через 12 місяців після звітної дати, а в II розділі - платежі по якій очікуються протягом 12 місяців після звітної дати. При перевірці дебіторської заборгованості по I розділу аудитору необхідно звернути увагу на своєчасне стягнення сум і па заборгованість, щодо якої минув термін позовної давності.
У довгострокових активах дебіторська заборгованість показується в розділі наступних статей: рахунки до отримання; векселі отримані; заборгованість по внутрішньогруповим операціями між основним господарським товариством та дочірніми товариствами; заборгованість посадових осіб акціонерного товариства; інша дебіторська заборгованість. У поточних активах до цих статей дебіторської заборгованості додається стаття "Авансові платежі". Для списання сумнівної боргу на підприємстві створюються резерви по сумнівних боргах. Аудитор повинен перевірити обгрунтованість створення резервів по сумнівних боргах, правильність їх використання і списання з балансу дебіторської заборгованості зі строком позовної давності. Для узагальнення інформації про стан і рух резервів по сумнівних боргах призначений рахунок 1290 "Резерви по сумнівним боргах". Величина резерву визначається окремо по кожному сумнівному боргу залежно від фінансового стану (платоспроможності) боржника і оцінок ймовірності погашення в повному обсязі й типовою сумі. Пильна увага аудитор повинен приділити вивченню статті балансу "Інша дебіторська заборгованість". Залишки на початок і кінець року за цією статтею повинні відповідати залишкам рахунків підрозділу 1200 однойменної назви, призначених для узагальнення такої інформації. Аудитор повинен перевірити правильність відображення господарських операцій на цих рахунках, показаних у журналі-ордері № 8, і узагальнених щомісячними підсумками у Головній книзі. Особливу увагу аудитор повинен звернути на правильність відображення господарських операцій на рахунку 1250 "Заборгованість працівників та інших осіб". На цьому рахунку враховується інформація про дебіторську заборгованість працівників та інших осіб: за сумами, виданими в підзвіт на адміністративно-господарські і операційні витрати, а також на службові відрядження; з відшкодування матеріального збитку; по наданих працівникам позиками та іншими операціями. Аудитор проводить суцільну перевірку авансових звітів і прикладених до них документів, звіряючи записи в накопичувальних відомостях з даними авансових звітів, затверджених розпорядниками кредитів. Перш за все він з'ясовує, кому видані аванси. У деяких бухгалтеріях допускається приховане авансування працюючих і службовців на особисті потреби під виглядом видачі авансів на господарські і командировочні витрати. Тому потрібно визначити, чи є посвідчення на відрядження працівників, їх термін, вартість проїзду, суму на оплату добових за нормами; своєчасна підзвітні особи подають звіти за авансами і здають невитрачені залишки коштів. Аудитор зобов'язаний ретельно перевіряти достовірність доданих до aавансовим звітів документів і законність оплати по них. При необхідності проводяться зустрічні перевірки.
16. Аудит обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками. Основними завданнями при аудиті розрахунків з постачальниками і підрядниками є: перевірка правильності оформлення первинних документів по прибуттю товарно-матеріальних цінностей і отримання послуг з метою підтвердження обгрунтованості виникнення кредиторської заборгованості; підтвердження своєчасності погашення та правильності відображення бухгалтерського обліку кредиторської заборгованості; перевірка правильності оформлення первинних документів з постачання та надання послуг з метою підтвердження обгрунтованості виникнення дебіторської заборгованості; підтвердження своєчасності погашення та правильності відображення на рахунках бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості. Джерелами інформації для поведінки аудиту розрахунків з постачальниками і підрядниками є: договори поставки продукції (виконання робіт, надання послуг), накладні, рахунки-фактури, акти звірки розрахунків, протоколи про залік взаємних вимог, акти інвентаризації розрахунків, векселі, копії платіжних документів, книга покупок, книга продажів, облікові регістри (журнали-ордери, відомості), Головна книга, бухгалтерська звітність, Положення про облікову політику підприємства та ін Ці основні питання аудитор повинен вивчити, дати їм оцінку, висловити судження в аудиторському висновку і зробити пропозиції по виявлених порушення і відступів від встановлених правил обліку. Перевірка по рахунках розрахунків повинна здійснюватися за такими основними напрямками: наявність і правильність оформлення документів, що визначають права і обов'язки сторін з постачання матеріальних цінностей (робіт, послуг); правильність оплати або отримання сум за отримані чи відвантажені матеріальні цінності; повнота оприбуткування і списання отриманих цінностей . При перевірці слід звернути увагу на наступне: - чи є договору на поставку продукції (виконання робіт, послуг) і правильність їх оформлення; - за наявності дебіторської та кредиторської заборгованості необхідно встановити дату виникнення і причину утворення; - чи є заборгованість з минулим терміном позовної давності , чи вживаються заходи до її стягнення. Перевіряючи розрахунки, аудитор повинен звернути увагу на наявність всіх виправдувальних документів, а в окремих випадках - провести зустрічні перевірки на підприємствах, при необхідності запросити в банках копії документів. Перевірка реальності дебіторської та кредиторської заборгованості є однією з важливих процедур аудиту, так як операції з кредиторською заборгованістю і погашенням її готівкою представляють можливості для шахрайства, розтрат і спотворень даних фінансових звітів. Необхідно брати це до уваги і чути типові методи здійснення і приховання подібних дій.
17. Аудит розрахунків з покупцями і замовниками. При аудиторської перевірки операцій за розрахунками з покупцями і замовниками встановлюють тотожність даних регістру по рахунку 1210 "Розрахунки з покупцями і замовниками" з Головною книгою та взаємопов'язаними регістрами. Якщо законом або договором купівлі-продажу не передбачено особливий порядок переходу права власності на товар, то за загальним правилом право власності переходить від постачальника до покупця у момент відвантаження товарів і відображається записом Дт сч.1210 "Розрахунки з покупцями і замовниками", Кт рах. 6010 "Продажі" незалежно від того, який порядок обліку виручки прийнятий для цілей оподаткування - "по оплаті" або "по відвантаженню". Зіставленням дат відвантаження за первинного документа і регістру рахунку 1210 контролюється своєчасність відображення операцій. При перевірці документальної обгрунтованості операцій встановлюється відповідність формування ціни товару (продукції, робіт, послуг) умовам договору, а також правильність сум ПДВ та інших елементів рахунків, що пред'являються покупцям. У ході перевірки аналізуються факти простроченої дебіторської заборгованості покупців з встановленням витребуваної і невитребуваних заборгованості. За фактами списання дебіторської заборгованості аудитор з'ясовує обгрунтованість і правильність відображення. Суми невитребуваних кредитором заборгованості підлягають списанню після закінчення 4 місяців з дня фактичного отримання підприємством-боржником товарів - як безнадійна дебіторська заборгованість - на збитки підприємства, за винятком випадків, коли в його діях відсутній умисел. Аудитор перевіряє наявність доказів фактів витребування дебіторської заборгованості (пред'явлення позову в арбітражний суд не пізніше 4 місяців з моменту відпуску товарів, робіт, послуг, документи про оплату держмита, визнання боржника банкрутом, постанову правоохоронних органів про припинення кримінальної справи тощо). Истребованная дебіторська заборгованість може значитися на балансі до закінчення терміну позовної давності - 3 роки.
18. Аудит розрахунків з персоналом з оплати праці. Основною метою аудитора при перевірці оплати праці є визначення сильних сторін контролю, щоб переконатися, що істотні помилки відсутні. Основна задача аудита оплати праці - перевірка дотримання нормативно - правових актів при нарахуванні оплати праці, утриманнях з неї і правильності ведення бухгалтерського обліку по оплаті праці. Задачі аудитора: Перевіряючи правильність оплати праці, аудитор повинен перевірити: - наявність і відповідність законодавству первинних документів по обліку робочого часу, обсягу виконаних робіт, послуг, випущеної продукції; - відповідність показників аналітичного обліку записами в Головній книзі і бухгалтерському балансі на одну і ту ж саму дату .2. При перевірці використання фонду оплати праці, аудитор повинен перевірити: - дотримання встановлених штатним розкладом посадових окладів працівників підприємства; - своєчасність їхньої індексації з урахуванням росту цін в умовах інфляції; - чи затверджене штатний розклад на Раді правління або зборів акціонерів, засновників; - правильність оплати по підрядах робітників, чи були випадки приписки невиконаних робіт; - правильність виплати премій працівникам підприємства (на підставі затвердженого Положення чи довільно вольовою діям керівника).