Аудиторська діяльність
Гордієнко
Аполінарія Миколаївна
Зміст
Питання № 2: Поняття «Аудит» та етапи його розвитку
Питання № 22: Аудит матеріальних ресурсів
Завдання № 4
Завдання № 10
Список використаної літератури
Питання № 2. Поняття аудиту та етапи його розвитку
Аудиторська діяльність - явище досить нове для України. яке є необхідним елементів ринкової економіки. Ця діяльність охоплює власне аудит, тобто висновок незалежного професійного бухгалтера - аудитора про достовірність публічної бухгалтерської (фінансової) звітності, та надання послуг, супутніх аудиту.
Потреба в послугах аудитора виникла в зв'язку з наступними обставинами:
можливість необ'єктивної інформації з боку її укладачів (адміністрації) в разі конфлікту між ними та користувачами цієї інформації (власниками, інвесторами, кредиторами);
залежність наслідків прийнятих рішень (а вони можуть бути дуже значними) від якості інформації;
необхідність спеціальних знань для перевірки інформації;
відсутність у користувачів інформації доступу до неї для оцінки її якості.
Ці та ряд інших причин призвели до виникнення суспільної потреби в послугах незалежних експертів, які мають відповідну підготовку, кваліфікацію, досвід і дозвіл на право надання такого роду послуг. Аудиторські послуги - це послуги посередників, що установлюють вірогідність фінансової інформації. Відповідно до аудиторів висуваються певні вимоги, які є метою вивчення в рамках даної роботи.
Існують певні вимоги, які пред'являються до аудиторів в Україні і за кордоном. Розглянуто порядок їх атестації та ліцензування на надання аудиторських послуг.
Аудит є незалежною експертизою фінансової звітності комерційних підприємств уповноважені на це особами (аудиторами) з метою підтвердження її достовірності для державних податкових органів і власників. Іншими словами, аудит - це надання практичної допомоги керівництву та економічним службам підприємства щодо ведення справ і управління його фінансами, а також щодо налагодження бухгалтерського фінансового і управлінського обліку, надання різних консультацій. Аудит також дає можливість дати оцінку майна під час приватизації і при акціонуванні підприємств різних форм власності.
Стандарти аудиту:
Професійну діяльність аудиторів регулюють Стандарти аудиту, які широко визнані в усьому світі, оскільки дозволяють досягти найбільшої об'єктивності у вираженні аудиторського думки з приводу відповідності фінансової звітності загальноприйнятим принципам ведення бухгалтерського обліку та формування фінансової звітності, а також встановлюють єдині якісні критерії порівняння результатів аудиторської діяльності. Однаковість аудиторської діяльності є необхідною умовою її зважаючи на безліч методик, які застосовуються в аудиторській практиці, і труднощі їх зіставлення.
Аудиторські стандарти формулюють єдині базові вимоги, що визначають нормативів щодо якості та надійності аудиту та забезпечують певний рівень гарантії результатів аудиторської перевірки при дотриманні цих вимог. Вони встановлюють єдині вимоги до процедури аудіювання, аудиторського висновку і самому аудиту. Зі зміною економічної ситуації аудиторські стандарти підлягають періодичному перегляду з метою максимального задоволення потреб користувачів фінансової звітності.
На базі аудиторських стандартів формуються програми для підготовки аудиторів, а також вимоги для проведення іспитів на право займатися аудиторською діяльністю. Аудиторські стандарти є підставою для доказу в суді якості проведення аудиту й визначення міри відповідальності аудиторів.
Стандарти встановлюють загальний підхід до проведення аудиту, масштаб аудиторської перевірки, види звітів аудиторів, методологію аудиту, а також базові принципи, яких повинні дотримуватися всі представники цієї професії незалежно від умов, в яких проводиться аудит. Аудитор, що допускає у своїй практиці відступу від стандарту, повинен бути готовий пояснити причину цього.
Стандарти відіграють важливу роль в аудиті та аудиторської діяльності, оскільки вони:
· Забезпечують високу якість аудиторської перевірки;
· Сприяють впровадженню в аудиторську практику нових наукових досягнень;
· Допомагають користувачам розуміти процес аудиторської перевірки;
· Створюють громадський імідж професії;
· Усувають контроль з боку держави;
· Допомагають аудитору вести переговори з клієнтом;
· Забезпечують зв'язок окремих елементів аудиторського процесу.
З розвитком транснаціональних корпорацій, інтеграції та перетворенням аудиторських фірм у великі міжнародні групи з'явилася необхідність уніфікації аудиту в міжнародному масштабі. Проблеми в галузі аудиту практично однакові в усьому світі, тому професійні організації будь-якої країни, вирішальні чергову проблему аудиту, перш за все вивчають варіант її розв'язання в інших організаціях, які розробляють аудиторські стандарти.
В даний час виділяють три групи стандартів:
· Національні;
· Міжнародні;
· Внутрішньофірмові.
Національні стандарти аудиту існують у кожній країні, що має специфіку ведення бухгалтерського обліку та складання звітності, економічного розвитку, регулювання економіки.
2. Вимоги до фахівців аудиту в світі
Розробкою професійних вимог до аудиту на міжнародному рівні займаються декілька організацій, зокрема Міжнародна федерація бухгалтерів (IFAC), створена в 1977 р . У рамках IFAC Міжнародний комітет з аудиторської практиці, що діє на правах постійного автономного комітету України, видає міжнародні стандарти з аудиту, які переслідують двояку мету:
· Сприяти розвитку професії аудитора в тих країнах, в яких рівень професіоналізму аудиторів нижче від загальносвітового;
· Уніфікувати в міру можливості відношення до аудиту в міжнародному масштабі.
Міжнародні стандарти з аудиту діють при будь-якому проведенні незалежного аудиту і в міру необхідності можуть також застосовуватися аудиторами при виконанні ними супутньої діяльності. Однак ці стандарти не превалюють над національними стандартами тієї чи іншої країни, що регламентують аудит і надання інших супутніх послуг у галузі фінансової інформації.
Крім загальних аудиторських стандартів існують і спеціальні стандарти і норми, що регулюють етапи та сфери аудиторської діяльності. - Стандарти і норми прогнозів і планів, стандарти етики і т.д.
Міжнародний комітет з аудиторської практиці від імені Ради Міжнародної федерації бухгалтерів видав стандарти проведення аудиту, що складаються з міжнародних стандартів проведення аудиту і стандартів з надання супутніх послуг.
Професійні вимоги до аудитора в усьому світі однакові:
· Незалежність;
· Чесність;
· Об'єктивність;
· Конфіденційність;
· Професійна поведінка.
3. Вимоги до фахівців аудиту в Україні
Особи, які бажають займатися аудиторською діяльністю відповідно до закону «Про аудиторську діяльність» повинні в обов'язковому порядку пройти атестацію на право здійснення аудиторської діяльності. Атестація здійснюється у формі кваліфікаційного іспиту. Особам, що успішно склали кваліфікаційний іспит, видається кваліфікаційний атестат аудитора. Кваліфікаційний атестат аудитора видається без обмеження терміну його дії.
· Обов'язковими вимогами до претендентів на отримання кваліфікаційного атестата аудитора є:
· Наявність документа про вищу економічну або юридичну освіту, здобуту в українських закладах вищої професійної освіти, що мають державну акредитацію, або наявність документа про вищу економічну і (або) юридичну освіту, отриману в навчальному закладі іноземної держави, та свідоцтва про еквівалентність зазначеного документа українському документу державного зразка про вищу економічну або юридичну освіту;
· Наявність стажу роботи з економічної або юридичною спеціальністю не менше трьох років.
Додаткові вимоги до претендентів на отримання кваліфікаційного атестата аудитора, а також порядок проведення атестації на право здійснення аудиторської діяльності, перелік документів, що подаються разом із заявою про допуск до атестації, кількість і типи атестатів, програми кваліфікаційних іспитів та порядок їх здачі визначаються уповноваженим федеральним органом.
Кожен аудитор, що має кваліфікаційний атестат, зобов'язаний протягом кожного календарного року починаючи з року, наступного за роком отримання атестата, проходити навчання за програмами підвищення кваліфікації, який затверджується уповноваженим федеральним органом.
Навчання за програмами підвищення кваліфікації здійснюється особами, що мають ліцензію на здійснення освітньої діяльності.
Кваліфікаційний атестат аудитора анулюється у випадках, якщо:
1) встановлено факт отримання кваліфікаційного атестата аудитора з використанням підроблених документів;
2) вступив в законну силу вирок суду, що передбачає покарання у вигляді позбавлення права займатися аудиторською діяльністю протягом певного терміну;
3) встановлено факт недотримання вимог законодавства України в галузі аудиту;
4) встановлено факт систематичного порушення аудитором при проведенні аудиту вимог, встановлених законодавством України або правилами (стандартами) аудиторської діяльності;
5) встановлено факт підписання аудитором аудиторського висновку без проведення аудиторської перевірки;
6) встановлено факт, що протягом двох календарних років поспіль аудитор не здійснює аудиторську діяльність;
7) аудитор порушує вимогу про проходження навчання за програмами підвищення кваліфікації;
Рішення про анулювання кваліфікаційного атестата аудитора приймається уповноваженим органом. Уповноважений орган виносить мотивоване рішення про анулювання кваліфікаційного атестата аудитора.
При підготовці слухачів до складання кваліфікаційних іспитів на аудиторських заняттях основна увага приділяється вивченню нововведень, систематизації знань з методологічним і складних питань, розбору спірних конкретних господарських ситуацій, навчання навичкам застосовувати свої знання на практиці.
Програма складається з п'яти розділів:
1. Правове регулювання господарської діяльності.
2. Бухгалтерський облік та звітність.
3. Оподаткування юридичних і фізичних осіб.
4. Фінанси організацій: менеджмент і аналіз.
5. Аудит.
Особи, які успішно склали кваліфікаційні іспити, одержують атестат аудитора єдиного зразка. Якщо аудитор протягом двох років з моменту отримання атестата не приступив до аудиторської діяльності, атестат втрачає чинність.
4. Ліцензування аудиторської діяльності
Ліцензування аудиторської діяльності здійснюється Міністерством фінансів України.
Ліцензія на здійснення аудиторської діяльності видається на термін п'ять років, який за заявою ліцензіата може продовжуватися на п'ять років необмежену кількість.
Перша згадка про аудиторів належить до 1299 року. З 1844 року у Великобританії були видані закони про компанії, щодо яких останні повинні були обов'язково один раз на рік запрошувати незалежного бухгалтера (аудитора) для перевірки і підтвердження звітності та звіту перед акціонерами. Аналогічні рішення щодо обов'язкового незалежного аудиту було схвалено у Франції 1867 році, США 1887, Німеччині 1931 році.
Зарубіжний досвід показує, що аудит є обов'язковим атрибутом ринкової економіки будь-якої країни. Розвиток аудиту в Україні почалося після прийняття Закону «Про аудиторську діяльність» від 22 квітня 1993 року. Щодо до цього закону, аудит - це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації про фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідність чинному законодавству та встановленим нормативам. Однак, на жаль аудит в Україні ще не досяг широкого розповсюдження. Тому в період становлення ринкових відносин слід старанно аналізувати зарубіжний досвід і застосовувати його на практиці з урахуванням національних інтересів.
Обов'язковий аудит в Україні був проведений у 1994 - 1995рр. всіма суб'єктами підприємницької діяльності. Це певною мірою позитивно вплинуло на вирішення проблеми адаптації аудиторства в Україні. Однак, з 1996 року проведення аудиту було скасовано на більшості суб'єктів господарювання.
Певний досвід проведення аудиту в наш час вже накопичено. Це стосується в першу чергу до підприємств, що приватизуються, а також корпоратизації, експертної оцінки майна суб'єктів підприємницької діяльності, перевірок фінансового стану суб'єктів господарювання, які переходять на емісію цінних паперів або беруть банківські кредити.
Питання № 22. Аудит матеріальних ресурсів
Основою господарської діяльності підприємства є матеріальні ресурси: виробничі запаси, готова продукція, товари, тара, малоцінні та швидкопсувні предмети (МСП) (рахунки класу 2 «Запаси»). Аудитор керується Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси». Об'єктами аудиту є: прийом цінностей по кількості і якості, норми витрат; МСП, товари і тара; первинні документи, регістри обліку, звітність.
Аудит матеріальних ресурсів доцільно починати з інвентаризації, яку проводять силами і коштами підприємства-замовника під наглядом аудиторів. Перед початком інвентаризації матеріально відповідальна особа складає звіт (виробничий, матеріальний, товарний, товарно-грошовий) і дає відповідну розписку. Одну копію звіту матеріально відповідальна особа здає в бухгалтерію підприємства, інше - аудитору.
Аудитор перевіряє правильність складання порівняльних відомостей та відповідність записів, внесених до неї бухгалтерією, цим бухгалтерським обліком.
Після інвентаризації аудитори переходять до перевірки повноти оподаткування матеріальних цінностей. Джерелами перевірки є регістри синтетичного й аналітичного обліку щодо наявності та руху матеріальних цінностей, звіти матеріально відповідальних осіб з прикладеними до них документами, регістри синтетичного і аналітичного обліку розрахунків з постачальниками та ін
Перевіркою повноти оподаткування та оцінки куплених матеріальних цінностей аудитори з'ясовують, чи відповідають підсумкові суми, відображені у відомостях обліку матеріальних цінностей, даним інших облікових регістрів. Разом з цим перевіряють узгодженість записів між синтетичним і аналітичним обліком за балансовими рахунками і субрахунками, на яких обліковуються матеріальні цінності. Знайдені розбіжності є результатом неповного оподаткування ресурсів.
Аудитору слід перевірити правильність складання актів розбіжності кількості та якості матеріальних цінностей, які прийшли, і своєчасність пред'явлення претензій до постачальників або транспортної організації. Практика показує, що такі розбіжності зумовлені привласненням матеріальних цінностей і оформленням фіктивних (підроблених) актів з метою приховування нестач або пересортіровка матеріальних ресурсів.
Для визначення фактів зміни назв або споживчих якостей ресурсів (сорт, марка, розмір, вологість тощо), штучне завищення ваги брутто, тари застосовують експертну оцінку документів.
Правильна оцінка матеріальних цінностей залежить від організації і постановки їх аналітичного і синтетичного обліку. Тому під час аудиторської перевірки з'ясовують, чи ведеться облік на рахунку 20 «Виробничі запаси» в розрізі субрахунків і за кожним найменуванням, номенклатурним номером.
Під час дослідження документів застосовують логічну, нормативно-правову, зустрічну перевірку. Перевіривши правильність оподаткування, аудитор приступає до аналізу списання матеріальних цінностей.
В першу чергу слід встановити відповідність даних складського обліку даним синтетичного обліку по рахунку 20 «Виробничі запаси», для цього загальний підсумок залишків сальдової відомості на кінець місяця звіряють із залишками на кінець місяця, показані у відомості обліку матеріальних цінностей, товарів і тари. Загальні обороти збуту матеріалів за місяць по всіх складах і залишки матеріалів на кінець місяця, показані у відомості, звіряють з кредитовим оборотом і залишками на рахунку 20 «Виробничі запаси» у Головній книзі. Якщо всі розбіжності були наслідком занедбаності обліку матеріальних цінностей, то перевірка зупиняється до відновлення бухгалтерського обліку матеріальних цінностей.
Для перевірки здійснених операцій щодо списання і відпуску матеріалів у виробництво використовують накопичувальні відомості про витрати матеріалів зі складу, які виписуються на підставі документів на сторінці. Відділи матеріально-технічного постачання на підставі встановлених норм витрат матеріалів на випуск відповідного виду виробів розробляють ліміти відпуску матеріалів у виробництво і відпуск їх здійснюється в межах ліміту.
У таких випадках аудитор повинен особливо ретельно аналізувати документи на списання матеріалів і їх нормування. Якщо ліміти не встановлені, то відпуск матеріалів у виробництво здійснюється щодо затверджених рецептур, калькуляцій.
Аудиторська процедура перевірки видаткових документів не може обмежуватися тільки складанням відпущених цінностей з установленими лімітами і зустрічною перевіркою документів, які знаходяться на складах і в цехах. Одночасно повністю вивчити аналіз даних складського обліку після відпуску матеріальних цінностей, за допомогою чого можна виявити розмір завищених списань матеріалів у виробництво за рахунок обрахування, обважування, заниження гатунку при відпуску матеріалів у цехи, які сприяють утворенню налогонеоблагамих залишків матеріалів на складах з наступним їх отриманням.
Перевірка обгрунтованості встановлених норм витрат матеріалів може бути проведена за допомогою контрольного запуску сировини і допоміжних матеріалів у виробництво, процедуру якого комісія оформляє спеціальним актом.
Під час перевірки операцій з матеріальними цінностями аудитор може натрапити на такі аномальні явища (відхилення від норм), як:
· Завищення або заниження норм використання матеріалів;
· Недоліки в обліку;
· Неправильний залік пересортування матеріальних цінностей;
· Неповна оподаткування матеріалів, які були отримані;
· Необгрунтовані претензії до постачальників;
· Відсутність оперативного контролю за виконанням договорів на постачання і відпуск матеріальних цінностей;
· Відсутність договорів про повну матеріальну відповідальність матеріально відповідальних осіб;
· Дописки товарно-матеріальних цінностей в опису;
· Заниження залишків товару в опису;
· Завищення цін на товари;
· Крадіжки, підробка документів, надання матеріальних цінностей;
Для виявлення перерахованих вище аномалій застосовують такі прийоми і способи аудиторських процедур:
· Інвентаризацію;
· Контрольне порівняння фактичних залишків з даними останньої інвентаризації;
· Контрольний запуск сировини і матеріалів у виробництво;
· Зіставлення документальних дат;
· Зустрічна перевірка квитанцій, накладних на закупівлю матеріальних цінностей;
· Переоцінку і уцінку товарів;
· Вибіркові перевірки;
Послідовність аудиту матеріальних цінностей така:
· Інвентаризація матеріальних цінностей;
· Аудит прибуткових і витратних документів;
· Звіти матеріально відповідальних осіб;
· Регістри аналітичного обліку;
· Головна книга;
· Фінансова звітність.
ЗАДАЧА № 4
Вихідні дані:
Клієнт попросив зробити йому копії робочих паперів аудитора, щоб до
перевірці наступного року він заздалегідь підготував всю необхідну документацію (з метою економії коштів і часу).
Потрібно:
1. Визначити, що за проблема виникає з точки зору незалежності.
2. Яка повинна бути реакція аудитора на пропозицію?
Рішення:
Аудитору слід застосовувати заходи, щоб забезпечити конфіденційність і збереження робочих документів протягом періоду, достатнього для задоволення потреб суб'єкта професійної бухгалтерської практики, а також дотримуватися встановлених правил і термінів зберігання таких документів.
Робочі документи є власністю аудитора. Хоча за рішенням аудитора частину або витяжка з робочих документів можуть надаватися суб'єкту господарювання, вони не змінять облікових записів.
Після перевірки робочі документи залишаються в аудитора. Він має право складати довідки на підставі витягів з них. Але його право власності обмежене етичними нормами та забезпеченням конфіденційності інформації. Робочі документи аудитора не можуть не можуть використовуватися як частина фінансової документації клієнта або її заміна.
Робочі документи не можна вимагати або отримувати в аудитора, за винятком випадків, передбачених законодавством: у разі порушення проти аудиторської фірми кримінальної справи.
Аудитор повинен забезпечити надійне зберігання робочих документів. Мінімальний термін зберігання документації - три роки.
ЗАДАЧА № 10
Вихідні дані:
При перевірці магазину аудитор отримав інформацію про нещодавно проведеної інвентаризації. Від керівництва він отримав наступні відомості:
1. матеріальна відповідальність покладена на двох комірників;
2. в картках обліку товарно-матеріальних цінностей не показується рух по товарах, що надійшли на дату, що передує дню проведення інвентаризації. Отже, ці дані не доступні для осіб, які проводили інвентаризацію;
3. звірка результатів інвентаризації з документальним відображенням проведена бухгалтером;
4. пошкоджені товарно-матеріальні цінності враховані в документах (у тому числі і в інвентаризаційних відомостях) і не помічені.
Потрібно:
Визначити, на які моменти більше за все повинен звернути увагу аудитор.
Рішення:
Основою господарської діяльність підприємств є матеріальні цінності. Об'єктами аудиту є: приймання цінностей за кількістю і якістю, норми витрат; МШП, товари і тара; первинні документи, регістри обліку, звітність.
Послідовність аудиту матеріальних ресурсів така:
· Інвентаризація матеріальних цінностей.
· Аудит прибуткових і витратних документів.
· Звіти матеріально відповідальних осіб.
· Регістри аналітичного обліку.
· Головна книга.
· Фінансова звітність.
Аудит матеріальних цінностей доцільно починати з інвентаризації, яку проводять силами і коштами підприємства-замовника під наглядом аудитора.
Аудитор перевіряє правильність складання порівняльної відомостей відповідності записів, внесених до неї бухгалтерією, даним бухгалтерського обліку. Інвентаризація матеріальних цінностей проводиться щодо інструкції основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і розрахунків, затвердженої Міністерством фінансів України від 11 вересня 1994 року № 69.
Аудитору слід перевіряти правильність складання актів розбіжності кількості та якості матеріальних цінностей, які прийшли і своєчасність пред'явлення претензій до постачальників або транспортної організації.
Аудитор повинен звернути увагу на недоліки в обліку. Повинен розібратися чому в картках руху товарно-матеріальних цінностей не відображається рух по всім товарам, через що дані інвентаризації неправильні. Аудитор повинен з'ясувати чому відсутні договори про повну матеріальну відповідальність матеріально відповідальних осіб.
Аудитор проводить вибіркову перевірку. Порівнює документальні дані. З'ясовує чому пошкоджені товарно-матеріальні цінності, зазначені в інвентаризаційних відомостях, не помічені.
Список використаної літератури
1. Суйц В.П. Аудит: Практичний посібник для аудиторів. - М.: АНКІЛ, 1994.534с.
2. Шеремет А.Д., Бороздін Н.В.. Аудит: Підручник. М.: ИНФРА-К, 2003.256 с.
3. Усач Б.Ф. Аудит: Навч. Посіб. - 3-е изд, перед. Додатк. - К.: Знання, 2004. - 231с.
4. Аудит: теорія і практика: Навчальний посібник / Загородній А.Г., Корягін М.В., Єлісєєв А.В., Полякова Л.М., Бобрович О.Б., Озеран В.О., - 2-е изд ., перед. і додатк. - Львів: Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2004 .- 456.
Гордієнко
Аполінарія Миколаївна
Зміст
Питання № 2: Поняття «Аудит» та етапи його розвитку
Питання № 22: Аудит матеріальних ресурсів
Завдання № 4
Завдання № 10
Список використаної літератури
Питання № 2. Поняття аудиту та етапи його розвитку
Аудиторська діяльність - явище досить нове для України. яке є необхідним елементів ринкової економіки. Ця діяльність охоплює власне аудит, тобто висновок незалежного професійного бухгалтера - аудитора про достовірність публічної бухгалтерської (фінансової) звітності, та надання послуг, супутніх аудиту.
Потреба в послугах аудитора виникла в зв'язку з наступними обставинами:
можливість необ'єктивної інформації з боку її укладачів (адміністрації) в разі конфлікту між ними та користувачами цієї інформації (власниками, інвесторами, кредиторами);
залежність наслідків прийнятих рішень (а вони можуть бути дуже значними) від якості інформації;
необхідність спеціальних знань для перевірки інформації;
відсутність у користувачів інформації доступу до неї для оцінки її якості.
Ці та ряд інших причин призвели до виникнення суспільної потреби в послугах незалежних експертів, які мають відповідну підготовку, кваліфікацію, досвід і дозвіл на право надання такого роду послуг. Аудиторські послуги - це послуги посередників, що установлюють вірогідність фінансової інформації. Відповідно до аудиторів висуваються певні вимоги, які є метою вивчення в рамках даної роботи.
Існують певні вимоги, які пред'являються до аудиторів в Україні і за кордоном. Розглянуто порядок їх атестації та ліцензування на надання аудиторських послуг.
Аудит є незалежною експертизою фінансової звітності комерційних підприємств уповноважені на це особами (аудиторами) з метою підтвердження її достовірності для державних податкових органів і власників. Іншими словами, аудит - це надання практичної допомоги керівництву та економічним службам підприємства щодо ведення справ і управління його фінансами, а також щодо налагодження бухгалтерського фінансового і управлінського обліку, надання різних консультацій. Аудит також дає можливість дати оцінку майна під час приватизації і при акціонуванні підприємств різних форм власності.
Стандарти аудиту:
Професійну діяльність аудиторів регулюють Стандарти аудиту, які широко визнані в усьому світі, оскільки дозволяють досягти найбільшої об'єктивності у вираженні аудиторського думки з приводу відповідності фінансової звітності загальноприйнятим принципам ведення бухгалтерського обліку та формування фінансової звітності, а також встановлюють єдині якісні критерії порівняння результатів аудиторської діяльності. Однаковість аудиторської діяльності є необхідною умовою її зважаючи на безліч методик, які застосовуються в аудиторській практиці, і труднощі їх зіставлення.
Аудиторські стандарти формулюють єдині базові вимоги, що визначають нормативів щодо якості та надійності аудиту та забезпечують певний рівень гарантії результатів аудиторської перевірки при дотриманні цих вимог. Вони встановлюють єдині вимоги до процедури аудіювання, аудиторського висновку і самому аудиту. Зі зміною економічної ситуації аудиторські стандарти підлягають періодичному перегляду з метою максимального задоволення потреб користувачів фінансової звітності.
На базі аудиторських стандартів формуються програми для підготовки аудиторів, а також вимоги для проведення іспитів на право займатися аудиторською діяльністю. Аудиторські стандарти є підставою для доказу в суді якості проведення аудиту й визначення міри відповідальності аудиторів.
Стандарти встановлюють загальний підхід до проведення аудиту, масштаб аудиторської перевірки, види звітів аудиторів, методологію аудиту, а також базові принципи, яких повинні дотримуватися всі представники цієї професії незалежно від умов, в яких проводиться аудит. Аудитор, що допускає у своїй практиці відступу від стандарту, повинен бути готовий пояснити причину цього.
Стандарти відіграють важливу роль в аудиті та аудиторської діяльності, оскільки вони:
· Забезпечують високу якість аудиторської перевірки;
· Сприяють впровадженню в аудиторську практику нових наукових досягнень;
· Допомагають користувачам розуміти процес аудиторської перевірки;
· Створюють громадський імідж професії;
· Усувають контроль з боку держави;
· Допомагають аудитору вести переговори з клієнтом;
· Забезпечують зв'язок окремих елементів аудиторського процесу.
З розвитком транснаціональних корпорацій, інтеграції та перетворенням аудиторських фірм у великі міжнародні групи з'явилася необхідність уніфікації аудиту в міжнародному масштабі. Проблеми в галузі аудиту практично однакові в усьому світі, тому професійні організації будь-якої країни, вирішальні чергову проблему аудиту, перш за все вивчають варіант її розв'язання в інших організаціях, які розробляють аудиторські стандарти.
В даний час виділяють три групи стандартів:
· Національні;
· Міжнародні;
· Внутрішньофірмові.
Національні стандарти аудиту існують у кожній країні, що має специфіку ведення бухгалтерського обліку та складання звітності, економічного розвитку, регулювання економіки.
2. Вимоги до фахівців аудиту в світі
Розробкою професійних вимог до аудиту на міжнародному рівні займаються декілька організацій, зокрема Міжнародна федерація бухгалтерів (IFAC), створена в
· Сприяти розвитку професії аудитора в тих країнах, в яких рівень професіоналізму аудиторів нижче від загальносвітового;
· Уніфікувати в міру можливості відношення до аудиту в міжнародному масштабі.
Міжнародні стандарти з аудиту діють при будь-якому проведенні незалежного аудиту і в міру необхідності можуть також застосовуватися аудиторами при виконанні ними супутньої діяльності. Однак ці стандарти не превалюють над національними стандартами тієї чи іншої країни, що регламентують аудит і надання інших супутніх послуг у галузі фінансової інформації.
Крім загальних аудиторських стандартів існують і спеціальні стандарти і норми, що регулюють етапи та сфери аудиторської діяльності. - Стандарти і норми прогнозів і планів, стандарти етики і т.д.
Міжнародний комітет з аудиторської практиці від імені Ради Міжнародної федерації бухгалтерів видав стандарти проведення аудиту, що складаються з міжнародних стандартів проведення аудиту і стандартів з надання супутніх послуг.
Професійні вимоги до аудитора в усьому світі однакові:
· Незалежність;
· Чесність;
· Об'єктивність;
· Конфіденційність;
· Професійна поведінка.
3. Вимоги до фахівців аудиту в Україні
Особи, які бажають займатися аудиторською діяльністю відповідно до закону «Про аудиторську діяльність» повинні в обов'язковому порядку пройти атестацію на право здійснення аудиторської діяльності. Атестація здійснюється у формі кваліфікаційного іспиту. Особам, що успішно склали кваліфікаційний іспит, видається кваліфікаційний атестат аудитора. Кваліфікаційний атестат аудитора видається без обмеження терміну його дії.
· Обов'язковими вимогами до претендентів на отримання кваліфікаційного атестата аудитора є:
· Наявність документа про вищу економічну або юридичну освіту, здобуту в українських закладах вищої професійної освіти, що мають державну акредитацію, або наявність документа про вищу економічну і (або) юридичну освіту, отриману в навчальному закладі іноземної держави, та свідоцтва про еквівалентність зазначеного документа українському документу державного зразка про вищу економічну або юридичну освіту;
· Наявність стажу роботи з економічної або юридичною спеціальністю не менше трьох років.
Додаткові вимоги до претендентів на отримання кваліфікаційного атестата аудитора, а також порядок проведення атестації на право здійснення аудиторської діяльності, перелік документів, що подаються разом із заявою про допуск до атестації, кількість і типи атестатів, програми кваліфікаційних іспитів та порядок їх здачі визначаються уповноваженим федеральним органом.
Кожен аудитор, що має кваліфікаційний атестат, зобов'язаний протягом кожного календарного року починаючи з року, наступного за роком отримання атестата, проходити навчання за програмами підвищення кваліфікації, який затверджується уповноваженим федеральним органом.
Навчання за програмами підвищення кваліфікації здійснюється особами, що мають ліцензію на здійснення освітньої діяльності.
Кваліфікаційний атестат аудитора анулюється у випадках, якщо:
1) встановлено факт отримання кваліфікаційного атестата аудитора з використанням підроблених документів;
2) вступив в законну силу вирок суду, що передбачає покарання у вигляді позбавлення права займатися аудиторською діяльністю протягом певного терміну;
3) встановлено факт недотримання вимог законодавства України в галузі аудиту;
4) встановлено факт систематичного порушення аудитором при проведенні аудиту вимог, встановлених законодавством України або правилами (стандартами) аудиторської діяльності;
5) встановлено факт підписання аудитором аудиторського висновку без проведення аудиторської перевірки;
6) встановлено факт, що протягом двох календарних років поспіль аудитор не здійснює аудиторську діяльність;
7) аудитор порушує вимогу про проходження навчання за програмами підвищення кваліфікації;
Рішення про анулювання кваліфікаційного атестата аудитора приймається уповноваженим органом. Уповноважений орган виносить мотивоване рішення про анулювання кваліфікаційного атестата аудитора.
При підготовці слухачів до складання кваліфікаційних іспитів на аудиторських заняттях основна увага приділяється вивченню нововведень, систематизації знань з методологічним і складних питань, розбору спірних конкретних господарських ситуацій, навчання навичкам застосовувати свої знання на практиці.
Програма складається з п'яти розділів:
1. Правове регулювання господарської діяльності.
2. Бухгалтерський облік та звітність.
3. Оподаткування юридичних і фізичних осіб.
4. Фінанси організацій: менеджмент і аналіз.
5. Аудит.
Особи, які успішно склали кваліфікаційні іспити, одержують атестат аудитора єдиного зразка. Якщо аудитор протягом двох років з моменту отримання атестата не приступив до аудиторської діяльності, атестат втрачає чинність.
4. Ліцензування аудиторської діяльності
Ліцензування аудиторської діяльності здійснюється Міністерством фінансів України.
Ліцензія на здійснення аудиторської діяльності видається на термін п'ять років, який за заявою ліцензіата може продовжуватися на п'ять років необмежену кількість.
Перша згадка про аудиторів належить до 1299 року. З 1844 року у Великобританії були видані закони про компанії, щодо яких останні повинні були обов'язково один раз на рік запрошувати незалежного бухгалтера (аудитора) для перевірки і підтвердження звітності та звіту перед акціонерами. Аналогічні рішення щодо обов'язкового незалежного аудиту було схвалено у Франції 1867 році, США 1887, Німеччині 1931 році.
Зарубіжний досвід показує, що аудит є обов'язковим атрибутом ринкової економіки будь-якої країни. Розвиток аудиту в Україні почалося після прийняття Закону «Про аудиторську діяльність» від 22 квітня 1993 року. Щодо до цього закону, аудит - це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації про фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідність чинному законодавству та встановленим нормативам. Однак, на жаль аудит в Україні ще не досяг широкого розповсюдження. Тому в період становлення ринкових відносин слід старанно аналізувати зарубіжний досвід і застосовувати його на практиці з урахуванням національних інтересів.
Обов'язковий аудит в Україні був проведений у 1994 - 1995рр. всіма суб'єктами підприємницької діяльності. Це певною мірою позитивно вплинуло на вирішення проблеми адаптації аудиторства в Україні. Однак, з 1996 року проведення аудиту було скасовано на більшості суб'єктів господарювання.
Певний досвід проведення аудиту в наш час вже накопичено. Це стосується в першу чергу до підприємств, що приватизуються, а також корпоратизації, експертної оцінки майна суб'єктів підприємницької діяльності, перевірок фінансового стану суб'єктів господарювання, які переходять на емісію цінних паперів або беруть банківські кредити.
Питання № 22. Аудит матеріальних ресурсів
Основою господарської діяльності підприємства є матеріальні ресурси: виробничі запаси, готова продукція, товари, тара, малоцінні та швидкопсувні предмети (МСП) (рахунки класу 2 «Запаси»). Аудитор керується Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси». Об'єктами аудиту є: прийом цінностей по кількості і якості, норми витрат; МСП, товари і тара; первинні документи, регістри обліку, звітність.
Аудит матеріальних ресурсів доцільно починати з інвентаризації, яку проводять силами і коштами підприємства-замовника під наглядом аудиторів. Перед початком інвентаризації матеріально відповідальна особа складає звіт (виробничий, матеріальний, товарний, товарно-грошовий) і дає відповідну розписку. Одну копію звіту матеріально відповідальна особа здає в бухгалтерію підприємства, інше - аудитору.
Аудитор перевіряє правильність складання порівняльних відомостей та відповідність записів, внесених до неї бухгалтерією, цим бухгалтерським обліком.
Після інвентаризації аудитори переходять до перевірки повноти оподаткування матеріальних цінностей. Джерелами перевірки є регістри синтетичного й аналітичного обліку щодо наявності та руху матеріальних цінностей, звіти матеріально відповідальних осіб з прикладеними до них документами, регістри синтетичного і аналітичного обліку розрахунків з постачальниками та ін
Перевіркою повноти оподаткування та оцінки куплених матеріальних цінностей аудитори з'ясовують, чи відповідають підсумкові суми, відображені у відомостях обліку матеріальних цінностей, даним інших облікових регістрів. Разом з цим перевіряють узгодженість записів між синтетичним і аналітичним обліком за балансовими рахунками і субрахунками, на яких обліковуються матеріальні цінності. Знайдені розбіжності є результатом неповного оподаткування ресурсів.
Аудитору слід перевірити правильність складання актів розбіжності кількості та якості матеріальних цінностей, які прийшли, і своєчасність пред'явлення претензій до постачальників або транспортної організації. Практика показує, що такі розбіжності зумовлені привласненням матеріальних цінностей і оформленням фіктивних (підроблених) актів з метою приховування нестач або пересортіровка матеріальних ресурсів.
Для визначення фактів зміни назв або споживчих якостей ресурсів (сорт, марка, розмір, вологість тощо), штучне завищення ваги брутто, тари застосовують експертну оцінку документів.
Правильна оцінка матеріальних цінностей залежить від організації і постановки їх аналітичного і синтетичного обліку. Тому під час аудиторської перевірки з'ясовують, чи ведеться облік на рахунку 20 «Виробничі запаси» в розрізі субрахунків і за кожним найменуванням, номенклатурним номером.
Під час дослідження документів застосовують логічну, нормативно-правову, зустрічну перевірку. Перевіривши правильність оподаткування, аудитор приступає до аналізу списання матеріальних цінностей.
В першу чергу слід встановити відповідність даних складського обліку даним синтетичного обліку по рахунку 20 «Виробничі запаси», для цього загальний підсумок залишків сальдової відомості на кінець місяця звіряють із залишками на кінець місяця, показані у відомості обліку матеріальних цінностей, товарів і тари. Загальні обороти збуту матеріалів за місяць по всіх складах і залишки матеріалів на кінець місяця, показані у відомості, звіряють з кредитовим оборотом і залишками на рахунку 20 «Виробничі запаси» у Головній книзі. Якщо всі розбіжності були наслідком занедбаності обліку матеріальних цінностей, то перевірка зупиняється до відновлення бухгалтерського обліку матеріальних цінностей.
Для перевірки здійснених операцій щодо списання і відпуску матеріалів у виробництво використовують накопичувальні відомості про витрати матеріалів зі складу, які виписуються на підставі документів на сторінці. Відділи матеріально-технічного постачання на підставі встановлених норм витрат матеріалів на випуск відповідного виду виробів розробляють ліміти відпуску матеріалів у виробництво і відпуск їх здійснюється в межах ліміту.
У таких випадках аудитор повинен особливо ретельно аналізувати документи на списання матеріалів і їх нормування. Якщо ліміти не встановлені, то відпуск матеріалів у виробництво здійснюється щодо затверджених рецептур, калькуляцій.
Аудиторська процедура перевірки видаткових документів не може обмежуватися тільки складанням відпущених цінностей з установленими лімітами і зустрічною перевіркою документів, які знаходяться на складах і в цехах. Одночасно повністю вивчити аналіз даних складського обліку після відпуску матеріальних цінностей, за допомогою чого можна виявити розмір завищених списань матеріалів у виробництво за рахунок обрахування, обважування, заниження гатунку при відпуску матеріалів у цехи, які сприяють утворенню налогонеоблагамих залишків матеріалів на складах з наступним їх отриманням.
Перевірка обгрунтованості встановлених норм витрат матеріалів може бути проведена за допомогою контрольного запуску сировини і допоміжних матеріалів у виробництво, процедуру якого комісія оформляє спеціальним актом.
Під час перевірки операцій з матеріальними цінностями аудитор може натрапити на такі аномальні явища (відхилення від норм), як:
· Завищення або заниження норм використання матеріалів;
· Недоліки в обліку;
· Неправильний залік пересортування матеріальних цінностей;
· Неповна оподаткування матеріалів, які були отримані;
· Необгрунтовані претензії до постачальників;
· Відсутність оперативного контролю за виконанням договорів на постачання і відпуск матеріальних цінностей;
· Відсутність договорів про повну матеріальну відповідальність матеріально відповідальних осіб;
· Дописки товарно-матеріальних цінностей в опису;
· Заниження залишків товару в опису;
· Завищення цін на товари;
· Крадіжки, підробка документів, надання матеріальних цінностей;
Для виявлення перерахованих вище аномалій застосовують такі прийоми і способи аудиторських процедур:
· Інвентаризацію;
· Контрольне порівняння фактичних залишків з даними останньої інвентаризації;
· Контрольний запуск сировини і матеріалів у виробництво;
· Зіставлення документальних дат;
· Зустрічна перевірка квитанцій, накладних на закупівлю матеріальних цінностей;
· Переоцінку і уцінку товарів;
· Вибіркові перевірки;
Послідовність аудиту матеріальних цінностей така:
· Інвентаризація матеріальних цінностей;
· Аудит прибуткових і витратних документів;
· Звіти матеріально відповідальних осіб;
· Регістри аналітичного обліку;
· Головна книга;
· Фінансова звітність.
ЗАДАЧА № 4
Вихідні дані:
Клієнт попросив зробити йому копії робочих паперів аудитора, щоб до
перевірці наступного року він заздалегідь підготував всю необхідну документацію (з метою економії коштів і часу).
Потрібно:
1. Визначити, що за проблема виникає з точки зору незалежності.
2. Яка повинна бути реакція аудитора на пропозицію?
Рішення:
Аудитору слід застосовувати заходи, щоб забезпечити конфіденційність і збереження робочих документів протягом періоду, достатнього для задоволення потреб суб'єкта професійної бухгалтерської практики, а також дотримуватися встановлених правил і термінів зберігання таких документів.
Робочі документи є власністю аудитора. Хоча за рішенням аудитора частину або витяжка з робочих документів можуть надаватися суб'єкту господарювання, вони не змінять облікових записів.
Після перевірки робочі документи залишаються в аудитора. Він має право складати довідки на підставі витягів з них. Але його право власності обмежене етичними нормами та забезпеченням конфіденційності інформації. Робочі документи аудитора не можуть не можуть використовуватися як частина фінансової документації клієнта або її заміна.
Робочі документи не можна вимагати або отримувати в аудитора, за винятком випадків, передбачених законодавством: у разі порушення проти аудиторської фірми кримінальної справи.
Аудитор повинен забезпечити надійне зберігання робочих документів. Мінімальний термін зберігання документації - три роки.
ЗАДАЧА № 10
Вихідні дані:
При перевірці магазину аудитор отримав інформацію про нещодавно проведеної інвентаризації. Від керівництва він отримав наступні відомості:
1. матеріальна відповідальність покладена на двох комірників;
2. в картках обліку товарно-матеріальних цінностей не показується рух по товарах, що надійшли на дату, що передує дню проведення інвентаризації. Отже, ці дані не доступні для осіб, які проводили інвентаризацію;
3. звірка результатів інвентаризації з документальним відображенням проведена бухгалтером;
4. пошкоджені товарно-матеріальні цінності враховані в документах (у тому числі і в інвентаризаційних відомостях) і не помічені.
Потрібно:
Визначити, на які моменти більше за все повинен звернути увагу аудитор.
Рішення:
Основою господарської діяльність підприємств є матеріальні цінності. Об'єктами аудиту є: приймання цінностей за кількістю і якістю, норми витрат; МШП, товари і тара; первинні документи, регістри обліку, звітність.
Послідовність аудиту матеріальних ресурсів така:
· Інвентаризація матеріальних цінностей.
· Аудит прибуткових і витратних документів.
· Звіти матеріально відповідальних осіб.
· Регістри аналітичного обліку.
· Головна книга.
· Фінансова звітність.
Аудит матеріальних цінностей доцільно починати з інвентаризації, яку проводять силами і коштами підприємства-замовника під наглядом аудитора.
Аудитор перевіряє правильність складання порівняльної відомостей відповідності записів, внесених до неї бухгалтерією, даним бухгалтерського обліку. Інвентаризація матеріальних цінностей проводиться щодо інструкції основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і розрахунків, затвердженої Міністерством фінансів України від 11 вересня 1994 року № 69.
Аудитору слід перевіряти правильність складання актів розбіжності кількості та якості матеріальних цінностей, які прийшли і своєчасність пред'явлення претензій до постачальників або транспортної організації.
Аудитор повинен звернути увагу на недоліки в обліку. Повинен розібратися чому в картках руху товарно-матеріальних цінностей не відображається рух по всім товарам, через що дані інвентаризації неправильні. Аудитор повинен з'ясувати чому відсутні договори про повну матеріальну відповідальність матеріально відповідальних осіб.
Аудитор проводить вибіркову перевірку. Порівнює документальні дані. З'ясовує чому пошкоджені товарно-матеріальні цінності, зазначені в інвентаризаційних відомостях, не помічені.
Список використаної літератури
1. Суйц В.П. Аудит: Практичний посібник для аудиторів. - М.: АНКІЛ, 1994.534с.
2. Шеремет А.Д., Бороздін Н.В.. Аудит: Підручник. М.: ИНФРА-К, 2003.256 с.
3. Усач Б.Ф. Аудит: Навч. Посіб. - 3-е изд, перед. Додатк. - К.: Знання, 2004. - 231с.
4. Аудит: теорія і практика: Навчальний посібник / Загородній А.Г., Корягін М.В., Єлісєєв А.В., Полякова Л.М., Бобрович О.Б., Озеран В.О., - 2-е изд ., перед. і додатк. - Львів: Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2004 .- 456.