Припустимо, аудитор очікує, що спотворення в сукупності досягне 10 тис. руб. У цьому випадку:

ВВ = (4000000 х 3,0): (100000 - 10000) х ((1 + (10000: (100000 - 10000)) = 148

Обсяг вибірки зросте до 148 елементів.

Метод визначення обсягу вибірки з оцінки ризику вибірки, очікуваної і припустимого ступеня відхилень - даний підхід був розроблений американським слідчих Р. Монтгомері. Суть методу полягає в наступному: щоб розрахувати обсяг вибірки, аудитору необхідно оцінити деякі критерії:
· Рівень надійності (100% мінус ризик вибірки);
· Очікувана помилка (% генеральної сукупності);
· Допустима помилка (% генеральної сукупності).

Обсяг вибірки визначається із застосуванням таблиці, складеної для відповідного обсягу вибірки для рівня надійності. Розрахунок обсягу вибірки для рівня надійності 95% здійснюється виходячи з даних таблиці в додатку Б.

Аудитор оцінює рівень допустимої помилки в розмірі 7% загальної суми генеральної сукупності, а очікуваної помилки - 2%. При цьому аудитор встановлює рівень надійності, рівний 95%, тобто повинен бути на 95% упевнений, що реальна помилка, що міститься в генеральній сукупності, не перевищить встановлену їм припустиму похибку. Обсяг вибірки буде визначений на перетині відповідної графи і рядки таблиці і складе 90 елементів.
Можна помітити, що обсяг генеральної сукупності у цьому підході не є чинником, що впливає на обсяг вибірки. Однак при необхідності можна скоригувати отримане значення обсягу вибірки на обсяг генеральної сукупності за формулою:

ОВ ₂ = (ВВ _1: ((1 + (ОВ _1: ГС)) 1.3
Виходячи з формули можна відзначити, що даний фактор дозволяє переглянути обсяг вибірки, якщо відбирається більше 10% елементів генеральної сукупності.
Метод визначення кількості елементів вибірки, заснованих на обороти по рахунках бухгалтерського обліку - у разі, якщо перевірці підлягають рахунки бухгалтерського обліку, не мають сальдо на дату складання фінансової звітності, застосовується відмінний від розглянутого порядок. Тут проводиться оцінка аудитором рівнів ризиків: невід'ємного, засобів контролю і пересічних процедур за тією ж шкалою. У результаті комбінації різних оцінок також отримують варіанти значень, але вже не умовних коефіцієнтів, а конкретних обсягів вибірки.
Наприклад: оцінка, проведена аудитором, показала, що рівень невід'ємного ризику - середній, ризику коштів контролю - середній, а ризику, пов'язаного з пересічними процедурами, - високий. У додатку В для сукупності факторів С, С, В знаходимо обсяг вибірки, який буде дорівнює 28 елементам.
В аудиторській практиці широко використовується вибіркове спостереження, яке дозволяє в поєднанні із суцільним спостереженням здійснювати аудиторську перевірку значних за обсягом інформації сукупностей в більш короткі терміни (2-3 тижні) з мінімальними витратами коштів.
Не випадково в числі перших було схвалено Правило (стандарт) аудиторської діяльності «Аудиторська вибірка» [10].
Цей стандарт визначив правомірність використання вибіркових перевірок та обов'язкові вимоги при підготовці та проведенні аудиторської вибірки. Від підготовки і правильного проведення аудиторської вибірки багато в чому залежать результати і якість аудиторської перевірки. Організація аудиторської вибірки вимагають як теоретичних, так і практичних розробок.

2. Організація аудиторської вибірки і перевірка внутрішніх розрахункових операцій

2.1 Фактори та напрямки аудиторської вибірки
В аудиторській практиці широко використовується вибіркове спостереження, яке дозволяє в поєднанні із суцільним спостереженням здійснювати аудиторську перевірку значних за обсягом інформації сукупностей в більш короткі терміни з мінімальними витратами коштів. Вибір одного з методів при проведенні аудиту залежить від правильності ведення бухгалтерського обліку, стану системи внутрішнього контролю, а також інших тестів, що плануються в ході аудиторської перевірки.
Зазначимо фактори, що мають вплив на методи здійснення вибірки: припущення про місцезнаходження більшості помилок; обсяг (розмір) сукупності; значимість сукупності; стан системи внутрішнього контролю; використання інших методів перевірки; необхідна точність результатів вибірки; очікувана помилка; інші характеристики сукупності.
Розглянемо кожен фактор окремо.
Припущення про місцезнаходження більшості помилок - аудитор передбачає, в яких документах клієнта можуть міститися потенційні помилки. Чим менше аудитор знає про можливі помилки, тим неспроможні застосування статистичної вибірки. Наприклад, аудитор передбачає, що товарні запаси з самим низьким коефіцієнтом оборотності мають найбільшу ймовірність старіння. Вибірка (довільна) із сукупності найменувань цих товарних запасів, а також загальний аналіз оборотності і рівня запасів можуть бути ефективні для оцінки загального ризику старіння.
Об'єм (розмір) сукупності - нематематичних підхід легше застосувати до невеликих совокупностям. При невеликій сукупності аудитор може застосувати довільну вибірку до елементів з високим ризиком появи помилок.
Математичний і статистичний підходи для перевірки невеликий сукупності можуть виявитися неефективними, тому що в цьому випадку існують вимоги мінімального розміру, які не залежить від обсягу самої сукупності. Наприклад, по основних засобів, що складається з 500 найменувань, легше провести аналіз об'єктів з високим ризиком появи помилок, і тому можна застосувати довільну вибірку.
Значимість сукупності - при перевірці значимої сукупності (суттєво впливає на достовірність бухгалтерської звітності) аудитори приділяють велику увагу ризику появи помилки вибірки. У цих випадках краще статистична вибірка.
Наприклад, рівень суттєвості (матеріальності) для економічного суб'єкта становить 1 млн. руб., Доходи від основної діяльності - 10 млн. руб., Інші доходи - 1,5 млн. руб. У цьому випадку аудитор може застосувати статистичну вибірку доходів від основної діяльності і випадкову вибірку інших доходів.
Стан системи внутрішнього контролю і ступінь довіри до нього дуже впливає на характер та обсяг вибірки - при високій довірі до результатів перевірки системи внутрішнього контролю детальну перевірку можна не проводити. Наприклад, якщо аудиторська перевірка економічного суб'єкта проводилася три рази і більше, за результатами всіх перевірок були дані позитивні аудиторські висновки, то системі внутрішнього контролю даного економічного суб'єкта можна довіряти.
Тим не менш, при перевірці процедур системи внутрішнього контролю аудитори покладаються, в першу чергу, на загальне ознайомлення та опитування співробітників економічного суб'єкта, і тільки потім - на вибірку по документах. Довільна вибірка невеликого обсягу може бути достатньою для підтвердження первинних висновків у цих умовах. Іноді аудиторам потрібно провести репрезентативну вибірку з високою оцінкою появи ризику помилок.
Якщо аудитори покладаються на систему внутрішнього контролю, то вони можуть використовувати нематематичних метод і аналітичну перевірку замість детальної.
Використання інших методів перевірки - при статистичній вибірці аудитор може використовувати меншу кількість інших методів перевірки сукупності. Нематематичних підхід можливий тільки в разі, коли результати вибірки можуть бути підтверджені додатковими перевірками.
Необхідна точність результатів вибірки - нематематичних підхід можливий тоді, коли аудитор зможе здійснити вибірку для охоплення більшої частини потенційних помилок у сукупності. Точна оцінка невідповідностей можлива, якщо здійснена репрезентативна вибірка та її результати екстрапольовані.
Очікувана помилка - довільна вибірка ефективна, коли кількість невідповідностей або помилок відносно невелике або вони зосереджені у відомих місцях. Чим більше помилок, тим менш підходить метод випадкової вибірки. Наприклад, якщо аудитори вважають, що існує помилка в розрахунках з двома великими постачальниками, то вони можуть використовувати довільну вибірку і проаналізувати ситуацію тільки по цих двох постачальникам. Якщо аудитори не знають, в розрахунках з якими постачальниками є помилки, то необхідно застосувати статистичну вибірку.
Інші характеристики сукупності - іншими характеристиками сукупності є централізація контролю, характер бухгалтерських записів, наявність програмного забезпечення перевірки. Вони також будуть впливати на вибір методу проведення вибірки.
Після того, як вироблений загальний підхід, визначаються конкретні напрямки застосування методу вибірки. Такими напрямками є: цілі аудиту; характеристика сукупності; проведення вибірки; параметри виміру; аудит за вибіркою і підведення підсумків.
Розглянемо кожен окремо.
Цілі аудиту - перед аудиторами стоять дві мети: загальна, яку можна досягти в результаті поєднання вибірки та інших методів, і конкретна, яка досягається в результаті застосування даного методу вибірки (оцінка та висновок за результатами вибірки).
Характеристика сукупності - аудитори вибирають ділянки (матеріалів) бухгалтерського обліку, складові проверяемую сукупність. Сукупність повинна мати такі характеристики:
· Одиниця вибірки відбирається з бухгалтерських регістрів економічного суб'єкта;
· Сукупність повинна містити інформацію, що відповідає цілям застосування даного методу. Наприклад, для перевірки простроченої дебіторської заборгованості необхідно, щоб рахунки (одиниця вибірки) мали дати;
· Сукупність повинна мати конкретні кордону. Наприклад, документи (що потрапили у вибірку) повинні бути розсортовані в залежності від величини їх впливу на кінцевий фінансовий результат з зазначенням суми та дати;
· Сукупність повинна співвідноситися з встановленими цілями застосування даного методу. Наприклад, може виявитися неможливим визначення стану кредиторської заборгованості шляхом перевірки рахунку про прострочену заборгованість. Можливо, буде потрібно перевірити грошові виплати, що відбулися після звітної дати [28, с.147].
Конкретна оцінка по вибірці буде відноситися тільки до тієї сукупності, з якої зроблена вибірка. Ця оцінка непридатна для інших рахунків або розділів балансу.
Проведення вибірки - а удіторам необхідно визначити кроки з проведення вибірки: стратифікація (по можливості) і техніка відбору.
Стратифікація є поділом сукупності на групи однорідних елементів, наприклад, у нафтовидобувній галузі (реалізація нафти на експорт і на внутрішньому ринку). Це робиться для підвищення ефективності перевірки, так як обсяг вибірки зменшується без збільшення ризику появи помилки.
Кожна група оцінюється за відповідними об'єктами вибірки без збільшення помилки вибірки. Кожна група оцінюється за відповідними об'єктами вибірки, і результати, отримані по всіх групах, використовуються для оцінки всієї сукупності. Наприклад, аудиторам необхідно провести вибірку з сукупності дебіторської заборгованості клієнтів:
Таблиця 1.1 - Вибірка дебіторської заборгованості клієнтів

Номер клієнта	Залишок заборгованості, тис. руб.
1	35
2	28
3	140
4	90
...	...
100	78
Разом 100	10000

При випадковому відборі будь-яка комбінація одиниць вибірки має однакову ймовірність бути відібраної. Цей процес виключає можливість цілеспрямованого чи підсвідомого підходу, в результаті чого мінімізується помилка вибірки на відміну від інших методів вибірки. Для генерації випадкових цифр використовується таблиця випадкових чисел і комп'ютерні програми. У даному випадку можуть бути відібрані, наприклад, такі номери: 12, 29, 47, 63, 81, 98.
При систематичному відборі елементи сукупності відбираються через певний інтервал. Наприклад, відбирається кожен 9-й клієнт: 9, 18, 27, 36, 45, 54, 63, 72, 81, 90, 99.
Бухгалтерські регістри повинні бути перевірені на наявність у них бухгалтерських записів будь-яких структурних підрозділів, що впливають на вибірку.
Метод ймовірності щодо обсягу застосовується, коли ймовірність відбору кожної одиниці знаходиться в залежності від її розміру. Цей метод корисний, коли аудитору потрібно вибрати найбільші величини, за якими висока ймовірність знаходження помилок, поряд з невеликими сумами.
У прикладі ймовірність бути відібраним у клієнта з порядковим номером 3 в 4 рази більше, ніж у клієнта з номером 1, оскільки залишок заборгованості, що становить 140 тис. руб., В 4 рази більше 35 тис. руб.
Безсистемний відбір є вибіркою без будь-якої певної системи. Перевагою цього методу є його зручність у разі, коли сукупність безладно або в комп'ютерній програмі випадкові числа відсутні. Наприклад, шляхом простого випадкового вибору номерів із списку було вирішено перевірити клієнтів з порядковими номерами: 2, 11, 59, 77, 93.
Аудитор повинен бути обережним, щоб не вносити упередженість у відбір. Випадкова вибірка не містить упередженості, у той час як при системному відборі упередженість є. Наприклад, не вибираються перший і останній елементи на сторінці, круглі цифри мають тенденцію бути відібраними, підсвідомо включаються великі суми.
При довільному відборі аудитор включає тільки ті найменування, які відповідають певному критерію. Як правило, це суми, в яких аудитор припускає помилки. Цей метод можна використовувати тільки при нематематичних вибіркою, коли вибірка не є репрезентативною по відношенню до всієї сукупності. Наприклад, якщо вирішимо вибрати суми великі або рівні 70 тис. руб., То клієнти 3, 4, 100 будуть відібрані.
Визначення помилки - аудитори повинні визначити, що є і що не є помилкою. При цьому аудитор повинен взяти до уваги ряд особливостей (характер помилок, їх причини) та їх вплив на інші стадії аудиту.
Не вважаються помилковими: незакриті і вивіряють статті; відсутня документація, якщо підтвердження операцій може бути отримано іншим шляхом.
Параметри вимірювання - п ри вибіркою, призначеної для виявлення помилок, повинні враховуватися два параметри: очікувана і допустима помилки;
· Очікувана помилка - помилка, попередньо оцінюється за сукупністю. Ця оцінка може грунтуватися на результатах попереднього року, на попередній оцінці ризику або на загальному аналізі рахунків економічного суб'єкта;
· Допустима помилка - Максимально можлива помилкова величина за сукупністю, виявлена ​​при аудиті. Іноді її називають верхньою межею помилки. Виявлення допустимої помилки є попередньою оцінкою ризику, при якій враховуються як кількісні, так і якісні фактори. Допустима помилка використовується для визначення обсягу вибірки.
Аудит за вибіркою і підведення підсумків - після того, як вибірка була зроблена, аудитори можуть перевірити кожен вибраний елемент (найменування). Аудитору також необхідно виділити всі елементи, які неможливо перевірити через відсутність потрібних документів та з інших причин, і оцінити їх вплив на результати перевірки. Аудитор може застосувати альтернативні методи перевірки з цих елементів (найменувань) або по всій сукупності. Дані, отримані в результаті вибірки, сумуються і фіксуються в робочих документах.

2.2 Аудиторська перевірка розрахунків з підзвітними особами
Внутрішні розрахункові операції охоплюють розрахунки із підзвітними особами, з персоналом з оплати праці та іншими операціями. Ці розрахунки здійснюються в основному готівкою грошовими коштами і пов'язані з оплатою витрат організації. Тому внутрішні розрахунки відносяться аудиторами до зон з підвищеним контрольним ризиком, а їх перевірці приділяється особлива увага.
Метою аудиторської перевірки внутрішніх розрахунків є формування думки про достовірність бухгалтерської звітності в частині показників, що відбивають зобов'язання за внутрішніми розрахункових операціях, та про відповідність застосовуваної методики обліку та оподаткування чинним нормативним документам.
Практичні цілі перевірки внутрішніх розрахункових операцій полягають у встановленні:
· Повноти - чи всі операції із внутрішніх розрахунків враховані у бухгалтерській звітності, чи не існує неврахованих розрахунків;
· Існування - чи існують зобов'язання за внутрішніми розрахунками (з оплати праці, підзвітними сумами) на дату складання балансу і чи істотна сума цих зобов'язань;
· Прав і обов'язків - чи правомірні і вірні суми зобов'язань за внутрішніми розрахунками, виходячи з трьох критеріїв (формальності, законності і дійсності);
· Оцінки - оцінені чи зобов'язання за внутрішніми розрахунками відповідно до вимог нормативних актів;
· Точності - чи правильно зроблені нарахування заробітної плати та утримання з неї, розрахунок добових на відрядження та ін, чи відповідають дані бухгалтерської звітності записам у регістрах синтетичного та аналітичного обліку операцій;
· Обмеження облікового періоду - чи всі зобов'язання за внутрішніми розрахунками відображені саме в тих облікових періодах, коли вони мали місце;
· Подання та розкриття - чи всі зобов'язання із внутрішніх розрахунків розкриті, класифіковані та представлені в звітності відповідно до нормативних документів з бухгалтерського обліку та звітності.
Виходячи з поставлених цілей і завдань, об'єктами аудиту є показники звітності, що відображають стан внутрішніх розрахунків. Виявлені при оцінці системи внутрішнього контролю сильні сторони (контроль здійснюється за всіма напрямами тестованим, операції реальні і відповідним чином санкціоновані і відображені в обліку) і слабкі сторони контролю (не визначено наказом коло підзвітних осіб, терміни, на які видаються підзвітні суми, строк подання звіту та ін) приймаються до уваги при детальній перевірці розрахунків з підзвітними особами.
Аудит цих операцій частіше всього проводиться суцільним способом. Перевірку достовірності зобов'язань по розрахунках з підзвітними особами починають із встановлення тотожності облікових і звітних даних у додатку Д.
У разі виявлення невідповідності даних необхідно визначити величину відхилень та їх причини.
Перевірка обгрунтованості видачі авансів під звіт полягає у встановленні дотримання вимог порядку ведення касових операцій в Російській Федерації в частині видачі авансів під звіт на господарсько-операційні потреби. При цьому аудитор встановлює, чи відповідають наказом керівника коло осіб, які отримують в підзвіт аванси, а також розміри та строки надаються авансів.
Видача готівкових грошей у підзвіт на витрати, пов'язані зі службовими відрядженнями, повинна здійснюватися відповідно до інструкцій. Підставою є посвідчення про відрядження, а при направленні у відрядження за кордон - наказ керівника. Під час перевірки видаткових касових ордерів, що підтверджують видачу грошей під звіт, звертається увага на повноту заповнення всіх реквізитів і, зокрема, на відображення підстав для видачі авансів. Видача грошей під звіт повинна проводитися за умови повного звіту конкретної підзвітної особи за раніше виданим авансом.
Процедури перевірки обгрунтованості видачі авансів під звіт можуть бути виконані при перевірці касових операцій з передачею інформації про виявлені відхилення аудитору, перевіряючому внутрішні розрахункові операції.
Перевірка своєчасності надання авансових звітів здійснюється шляхом зіставлення фактичних строків подання авансових звітів з термінами, передбаченими у посвідченні про відрядження або в наказі керівника. Згідно з порядком ведення касових операцій особи, які отримали готівку під звіт, зобов'язані не пізніше 3 робочих днів після закінчення терміну, на який вони видані, або з дня повернення їх з відрядження пред'явити в бухгалтерію звіт про витрачені суми і зробити остаточний розрахунок по них.
Якщо аудитор встановив недотримання цього порядку, то необхідно далі перевірити виконання вимог плану рахунків про відображення підзвітних сум, неповернених у встановлені терміни, на рахунку 84 «Нестачі і втрати від псування цінностей» (Д-т рах. 84, К-т рах. 71 ) і подальше списання цих сум.
Перевірка документальної обгрунтованості використання підзвітних сум здійснюється шляхом встановлення наявності та правильності оформлення документів, що підтверджують витрачання підзвітних сум і подальшого відображення.
Законність і доцільність витрат на господарсько-операційні потреби визначається шляхом зіставлення даних авансових звітів і прикладених до них документів на оплату послуг, погашення заборгованості постачальникам, придбання матеріально-виробничих запасів. Необхідно встановити не тільки наявність виправдувальних документів та їх відповідність даним авансового звіту, але і правильність оформлення цих документів (товарних чеків, квитанцій до прибуткових касових ордерів, талонів, актів виконаних робіт, актів закупівель тощо).
Перш за все, встановлюється наявність обов'язкових реквізитів документів, передбачених ст.9.2 Закону про бухгалтерський облік [2]. Наприклад, відсутність в товарному чеку штампа магазину, дати, найменування придбаного товару ускладнює контроль реальності факту придбання товару в магазині або виробничого призначення цих видатків.
Акти закупівлі у фізичних осіб повинні містити дату і місце складання, найменування товару, його кількісний вимір, загальну вартість покупки, осіб, що беруть участь в угоді, реквізити свідоцтва про державну реєстрацію підприємця або паспортні дані та місце проживання фізичної особи.
При придбанні підзвітною особою товарів у підприємстві роздрібної торгівлі за готівку необхідно переконатись у наявності документів, що підтверджують витрату коштів. Наприклад, до авансового звіту прикладено товарний чек зі штампом «Сплачено» на папір 100 пачок по 40 руб. на загальну суму 4000 крб. Чи є товарний чек достатньою підставою для підтвердження використання підзвітних сум?
Витрата грошових коштів може бути підтверджений чеком контрольно-касового апарату, квитанцією прибуткового касового ордера або документами суворої звітності за формами, затвердженими Мінфіном Росії. Для підтвердження використання підзвітних сум необхідно представити товарний чек і чек контрольно-касової машини.
При придбанні матеріальних цінностей за готівковий розрахунок на підприємствах оптової торгівлі або у виробника необхідно представити квитанцію прибуткового касового ордера, товарний документ (рахунок, накладна, товарно-транспортна накладна) та рахунок-фактуру, відповідним чином оформлені. Звертається увага на виділення у всіх документах окремим рядком суми податку на додану вартість, які повинні співпадати.
Аудитор встановлює, чи були оприбутковані придбані підзвітною особою предмети і чи немає фактів списання безпосередньо на рахунки витрат вартості цих предметів без підтвердження факту передачі у виробництво або експлуатацію. Дотримання цієї вимоги передбачено п.51 Положення ведення бухгалтерського обліку та звітності в Російській Федерації.
При перевірці авансових звітів звертається увага на дотримання встановленого граничного розміру розрахунків готівкою грошовими засобами, здійснюваних від імені організації, тобто юридичної особи. Суми за первинними документами (накладна, рахунок-фактура, квитанція до прибуткового касового ордеру, акт виконаних робіт тощо) порівнюються з лімітом, встановленим Центральним банком РФ. При цьому слід перевірити, чи не вироблялися чи виплати на адресу одного постачальника в один день по даному рахунку, накладної, договором. Такі виплати підсумовуються і порівнюються з лімітом, визначається сума податку на додану вартість, пред'явленого до заліку.
При перевірці документів, що підтверджують зроблені витрати, виявляється правомірність виділення і пред'явлення бюджету податку на додану вартість. Організації можуть самостійно за розрахунковою ставкою виділяти податок на додану вартість тільки з паливно-мастильних матеріалів та з витрат на відрядження (на проїзд до місця службового відрядження і назад, за користування постільними речами в поїздах, на найму житлового приміщення), підтверджених відповідними документами. Крім того, аудитор простежує виділення податку на додану вартість у всіх первинних документах (у платіжних і товарних) для підтвердження обгрунтованості пред'явлення податку на додану вартість до заліку та в межах встановлених норм витрат на відрядження.
Простежуючи кореспонденцію рахунків, зазначену в авансових звітах, аудитор звертає увагу на характер зроблених витрат:
· Витрати, пов'язані з виробничою діяльністю (Д-т сч.20-26, 44, К-т сч.71), слід відображати на рахунках обліку витрат;
· Видатки соціального та невиробничого (Д-т сч.88, К-т сч.71) призначення списуються за рахунок власних коштів підприємства;
· Витрати капітального характеру (Д-т сч.08, К-т сч.71) та витрати, пов'язані з придбанням включаються в покупну вартість (Д-т сч.10, 15, 16, К-т сч.71) [20 , c.147].
Аудит розрахунків з підзвітними особами за відрядженнями передбачає визнання факту службового відрядження і перевірку обгрунтованості та правильності витрат, пов'язаних з відрядженням.
Службовим відрядженням визнається поїздка працівника підприємства за розпорядженням керівника в іншу місцевість у службових цілях. Не вважаються відрядженнями: службові поїздки працівників, постійна робота яких проходить в дорозі або має роз'їзний або рухомий характер; зумовлені виробничою необхідністю поїздки працівників, відносини яких з підприємством регламентовані не трудовим, а цивільно-правовим договором (підряду, доручення тощо) .
Перевіряючи авансові звіти по відрядженнях, аудитор встановлює наявність посвідчення про відрядження із зазначенням мети відрядження з відповідними відмітками про вибуття та прибуття; первинних документів, що підтверджують витрати.
Авансові звіти повинні бути затверджені керівником підприємства.
Перевірка здійснюється шляхом зіставлення даних авансового звіту з даними прикладених до звіту первинних документів і розрахунку добових. Аудитор підтверджує правильність визначення терміну відрядження (за даними відміток про прибуття та вибуття у посвідченні про відрядження), розміру добових у межах встановлених норм і понад норм. Витрати по проїзду до місця відрядження і назад визначаються за даними прикладених проїзних документів повітряного, залізничного, водного та автомобільного транспорту загального користування (крім таксі).
Витрати по проїзду відрядженого працівника в м'якому вагоні, в каютах, що оплачуються по I-IV групами тарифних ставок на суднах морського транспорту, в каютах I і II категорій на суднах річкового флоту, а також на повітряному транспорті по квитку I класу повинні бути оформлені розпорядженням керівника про оплату.
У вартість проїзду включається також обов'язкове страхування, яке списується на собівартість. Витрати по добровільному страхуванню, відшкодовує працівникові за рішенням керівника, списуються також на собівартість. При цьому слід перевірити загальний розмір таких витрат, що враховуються з метою оподаткування (не більше 1% від обсягу реалізованої продукції (робіт, послуг).
Витрати за користування постільними речами повинні бути підтверджені відповідною довідкою чи відміткою, зробленою на квитку. Необхідно перевірити правильність виділення суми податку на додану вартість за розрахунковою ставкою 16,67% з вартості витрат за користування постільними речами та проїзних квитків по території Росії.
Витрати на проживання відшкодовуються відрядженому на підставі підтвердних документів і в повному розмірі відносяться на собівартість. З метою оподаткування дані витрати приймаються тільки в межах діючих норм. Оскільки перевищення витрат на відрядження над встановленими нормами не враховується при обчисленні оподатковуваного прибутку, аудитору слід перевірити правильність обчислення наднормативних витрат і правильність коригування оподатковуваного прибутку.
Доцільність оплати інших витрат, наприклад, телефонних рахунків, встановлюється на підставі підтвердних документів. При цьому визначається виробничий характер витрат і правомірність віднесення їх на собівартість. З цією метою встановлюється наявність роздруківки рахунків за переговори і відповідність номером службового телефону організації. Витрати невиробничого характеру, відшкодовані підзвітній особі, повинні списуватися за рахунок власних коштів (Д-т сч.88, К-т сч.71) і включатися до сукупного доходу працівника для утримання прибуткового податку. Аудитору слід провести арифметичну перевірку витрат на відрядження в межах норм і понад норм.
Необхідно перевірити, чи включені суми виплат добових понад установлені норми до сукупного доходу працівників для утримання прибуткового податку, а також чи вироблені нарахування на ці суми до фондів соціального страхування та забезпечення.
Перевірка відображення в обліку розрахунків з підзвітними особами проводиться дослідженням записів кореспондуючих рахунків в авансових звітах і регістрі по рахунку 71 «Розрахунки з підзвітними особами». Витрати на відрядження, пов'язані з виробничою діяльністю, включаються до собівартості і відображаються на рахунках обліку витрат з виділенням наднормативних витрат.
Аудитору слід перевірити, чи відображені при розрахунку податків суми наднормативних витрат на відрядження і витрати, списані за рахунок власних коштів. Крім того, суми податку на додану вартість, сплачені з витрат на відрядження (найму житла), вироблені понад встановлені норми, повинні бути віднесені за рахунок власних коштів підприємства, і з бюджету не відшкодовуються.
Виявлені при перевірці невідповідності і відхилення відображаються в робочих документах аудитора.
При узагальненні результатів перевірки визначається вплив виявлених відхилень на показник собівартості і прибуток, на величину нарахованих податків (прибутковий, податок на прибуток) [30, с.27].

Висновок

Вибірка є основою тестування засобів внутрішнього контролю і процедур перевірки по суті [26, с.92].
Аудиторська вибірка дає можливість аудитору отримати й оцінити аудиторські докази стосовно деяких характеристик елементів, відібраних для того, щоб сформувати або допомогти сформувати висновки, що стосуються генеральної сукупності, з якої зроблена вибірка.
Ризик, пов'язаний з використанням аудиторської вибірки, виникає, коли висновок аудитора, зроблений на підставі зібраної сукупності, може відрізнятися від висновку, який міг бути зроблений, якщо до генеральної сукупності в цілому були б застосовані ідентичні процедури аудиту.