ЗМІСТ
Стор.
Вступ 3
1. Запаси організації - найважливіший фактор розвитку матеріального виробництва 5
1.1. Економічна сутність виробничих запасів 5
1.2. Класифікація виробничих запасів 6
2. Аудит виробничих запасів 8
2.1. Мета і завдання аудиторської перевірки виробничих запасів 8 2.2. Інформаційна база для аудиту виробничих запасів 8
2.3. Послідовність проведення аудиту матеріально-
виробничих запасів 10
2.4. Методика перевірки контролю за наявністю і збереженням виробничих запасів 13
2.5. Особливості перевірки бухгалтерського обліку МПЗ 16
2.6. Перевірка правильності оцінки матеріально-виробничих
запасів при їх оприбуткуванні і списанні у виробництво 19
2.7. Перевірка операцій з реалізації матеріалів 22
Висновок 25
Список використаної літератури 26
ВСТУП
Сировинні, матеріальні та паливно-енергетичні ресурси - це найважливіша складова частина національного багатства країни. Тому в комплексі заходів щодо створення системи аудиту велике значення має формування повної та достовірної облікової інформації про наявність, рух і використання виробничих запасів на кожному підприємстві, а також чітка організація внутрішньогосподарського контролю за їх збереженням. Важливе значення набуває поліпшення якісних показників використання виробничих запасів. Цього можна домогтися шляхом економії матеріалів і більш ефективного їх використання. Рішення вище перелічених завдань можна досягти, застосовуючи більш прогресивні конструкційні матеріали, впроваджуючи нові технології, замінюючи дорогі матеріали більш дешевими без зниження якості продукції, скорочуючи відходи і втрати у виробничому процесі, а також широко залучаючи до господарського обороту вторинні ресурси і попутні продукти.
Аудит виробничих запасів - один з найбільш складних ділянок облікової роботи. На промисловому підприємстві номенклатура матеріальних цінностей обчислюється десятками тисяч найменувань, а інформація з обліку виробничих запасів становить більше 30% всієї інформації з управління виробництвом. Тому організація контролю за рухом, збереженням і використанням матеріальних цінностей пов'язана з великими труднощами. Важливе значення має автоматизація всіх облікових робіт, починаючи від виписки облікових документів і закінчуючи складанням необхідної звітності. Невід'ємною частиною контролю виробничих запасів є економічний аналіз їх використання, який поглиблює пошуки резервів підвищення ефективності виробництва.
Таким чином, з вищесказаного випливає, що тема роботи дуже актуальна. Метою роботи є вивчення аудиту збереження і використання виробничих запасів організації.
Для реалізації мети поставлені наступні завдання:
- Розглянути економічний зміст виробничих запасів;
- Розглянути етапи аудиту виробничих запасів.
1. ЗАПАСИ ОРГАНІЗАЦІЇ - найважливіший фактор розвитку МАТЕРІАЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА
1.1. Економічна сутність виробничих запасів
Виробничі запаси - різні речові елементи виробництва, що використовуються в якості предметів праці у виробничому процесі. Вони цілком споживаються в кожному виробничому циклі і повністю переносять свою вартість на вартість готової продукції.
Виробничі запаси (сировина, матеріали, паливо і т.д.) є предметами, на які спрямована праця людини з метою отримання готової продукції. На відміну від засобів праці, які зберігали у виробничому процесі свою форму і переносять вартість на продукт поступово, предмети праці споживаються цілком і повністю переносять свою вартість на цей продукт і замінюються після кожного виробничого циклу. У промисловості поступово збільшується споживання товарно-матеріальних цінностей у виробництві. Це обумовлюється розширенням виробництва, значною питомою вагою матеріальних витрат у собівартості продукції і зростанням цін на ресурси. В умовах переходу до ринкової економіки важливого значення набуває поліпшення якісних показників використання виробничих запасів (зниження питомих витрат матеріалів у собівартості продукції, всебічна економія і т.п.).
Перед урахуванням виробничих запасів стоять наступні завдання:
- Правильне і своєчасне документальне відображення всіх операцій по заготівлі, надходження та відпуску матеріалів; виявлення і відображення витрат, пов'язаних з їх заготовлением; розрахунок і списання відхилень за напрямками витрат;
- Контроль за збереженням матеріальних цінностей у місцях їхнього зберігання та на всіх стадіях руху;
- Постійний контроль за дотриманням настановних норм виробничих запасів;
- Систематичний контроль за використанням матеріалів у виробництві на базі обгрунтованих норм їх витрачання;
- Контроль за технологічними відходами та втратами та їх використання;
- Своєчасне отримання точної інформації про величину економії або перевитрати матеріальних ресурсів у порівнянні з встановленими лімітами;
- Своєчасне здійснення розрахунків з постачальниками матеріальних ресурсів, контроль за цінностями, що знаходяться в дорозі, невідфактуровані поставки.
1.2. Класифікація виробничих запасів
На підприємстві застосовується велика кількість різноманітних товарно-матеріальних цінностей. Вони використовуються у виробництві по-різному. Одні з них повністю споживаються у виробничому процесі, інші змінюють тільки свою форму, треті входять у вироби без будь-яких змін, четверті тільки сприяють виготовленню виробів і не включаються до їх масу чи хімічний склад. Важливою передумовою правильної організації обліку виробничих запасів є їх класифікація за призначенням і у процесі виробництва і технічними ознаками.
Діючий план рахунків бухгалтерського обліку передбачає істотне скорочення числа синтетичних рахунків, призначених для обліку та контролю руху виробничих запасів. Одна синтетична позиція - укрупнений активний рахунок 10 «Матеріали» - відведена для узагальнення інформації про наявність, надходження і витрачання всіх видів матеріальних ресурсів (за винятком малоцінних і швидкозношуваних предметів), визнаних власністю підприємства відповідно до чинного законодавства. Відображаються на цьому рахунку виробничі запаси в залежності від їх функціональної ролі у виробничому процесі та освіті продукту можуть бути згруповані в субрахунка; 1. Сировина і матеріали; 2. Покупні напівфабрикати і комплектуючі вироби, конструкції і деталі; 3. Паливо, 4. Тара і тарні матеріали; 5. Запасні частини; 6. Інші матеріали; 7. Матеріали, передані в переробку на сторону; 8. Будівельні матеріали та ін
Однак наведений перелік субрахунків носить для конкретних підприємств лише рекомендаційний характер. З урахуванням реальних умов господарювання вони можуть уточнювати цей перелік, вводячи в нього додаткові субрахунки або, навпаки, об'єднуючи деякі з них.
2. АУДИТ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ
2.1. Мета і завдання аудиторської перевірки виробничих запасів
Метою аудиторської перевірки матеріально-виробничих запасів (МПЗ) є формування думки про достовірність показників звітності за статтями матеріальних цінностей «Запаси» і про відповідність застосовуваної в організації методики обліку та оподаткування операцій з МПЗ чинним в Російській Федерації нормативним документам. Це досягається проведенням перевірок на істотність, а також структур контролю і системи бухгалтерського обліку і оцінкою ризику аудиту, який залежить від характеру запасів підприємства і їх важливості для бухгалтерських звітів. Перевірка запасів розглядається як основна частина аудиту на тих підприємствах, де їх величина істотна.
У процесі перевірки аудитор повинен встановити:
- Реальність наявності та існування МПЗ;
- Чи всі операції з МПЗ, які повинні бути відображені на рахунках обліку, дійсно в них представлені;
- Чи є організація власником усіх МПЗ, тобто чи є на них майнові права, а суми, відображені як заборгованість - зобов'язаннями;
- Правильність оцінки МПЗ і пов'язаних з ними зобов'язань;
- Чи правильно обрано і застосовувалися принципи обліку МПЗ.
2.2. Інформаційна база для аудиту виробничих запасів
Інформаційною базою для перевірки матеріально-виробничих запасів є:
Нормативні документи, що стосуються прийому, обліку, зберігання та відпуску матеріальних цінностей.
Наказ про облікову політику.
Первинні документи по оформленню операцій з МПЗ.
Організаційно-правові документи та матеріали.
Бухгалтерська звітність підприємства та бухгалтерські регістри по обліку МПЗ.
Первинні документи, якими оформляються операції з МПЗ, залежать від видів і груп матеріальних цінностей, якими володіє організація. Форми застосовуваних первинних документів повинні містити всі необхідні реквізити. До таких документів відносяться: доручення на отримання матеріальних цінностей, прибуткові ордери, лімітно-забірні карти, вимоги-накладні, товарно-транспортні накладні, товарні та матеріальні звіти, картки складського обліку.
Аудитор звертає увагу на застосування типових форм первинної облікової документації для відображення операцій з МПЗ, які містяться в альбомах уніфікованих форм первинної облікової документації.
До організаційно-правових документів та інших матеріалів відносяться:
- Протоколи засідань Ради директорів, рішень засновників та інших комісій. Вивчення цих документів для аудитора особливо важливо, якщо при формуванні або зміну величини статутного капіталу організації в якості вкладів були внесені сировину, матеріали, а також, якщо дивіденди або доходи виплачувалися матеріальними цінностями;
- Звіти аудиторів за минулі роки;
- Договори на поставку сировини, матеріалів, товарів і т.д.;
- Договори про матеріальну відповідальність.
Досить інформативними можуть виявитися бесіди аудитора з персоналом клієнта про всі зміни в структурі керівництва і в системах бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю, зміст і результати яких фіксуються в робочих документах.
Інформацію для перевірки операцій з МПЗ міститься в бухгалтерській звітності підприємства та бухгалтерських регістрах, зокрема, у ф. № 1 «Бухгалтерський баланс» - показники про МПЗ згруповані у другому розділі активу балансу; ф. № 5 «Додаток до бухгалтерського балансу» - розділи 3,9; пояснювальній записці, що додається до балансу.
2.3. Послідовність проведення аудиту матеріально-виробничих запасів
Аудиторську перевірку операцій з МПЗ доцільно проводити в такій послідовності:
- Вивчення положень облікової політики за напрямками цієї ділянки перевірки;
- Оцінка ступеня надійності системи внутрішнього контролю щодо МПЗ, для цього:
- Провести обстеження складського господарства та стану складських приміщень;
- Вивчити організацію матеріальної відповідальності та звітності матеріально відповідальних осіб;
- Проаналізувати склад МПЗ на звітну дату;
- Визначити обсяг вибірки і позиції для проведення вибіркової інвентаризації;
- Аналіз руху МПЗ;
- Перевірка правильності оцінки МПЗ;
- Перевірка стану і організації синтетичного й аналітичного обліку МПЗ.
Аудиторська перевірка МПЗ дозволяє мінімізувати ризик наявності суттєвих помилок у бухгалтерській звітності. Тому, приступаючи до перевірки МПЗ, аудитору потрібно виявити найбільш часто зустрічаються порушення і з урахуванням цього вибрати необхідні процедури перевірки.
На формування думки аудитора щодо достовірності інформації про МПЗ впливають такі фактори:
а) повнота відображення - чи всі МПЗ, що належать підприємству, відображені у бухгалтерських записах і включені в бухгалтерську звітність. Помилки в повноті відображення операцій з МПЗ у бухгалтерських записах призводять до заниження звітних даних. Виявити такі помилки досить складно. Для цього аудитору потрібно зробити вибірку з первинних документів або інформації необлікового характеру;
б) наявність в обліку операцій з МПЗ без достатніх на те підстав. Наприклад, організація включає у свій баланс майно, на яке не має права власності, - матеріальні цінності, отримані за договорами комісії чи консигнації. Такі помилки призводять до завищення показників звітності;
в) дотримання принципу тимчасової визначеності фактів господарської діяльності. Ці помилки пов'язані з неправильним розподілом операцій за обліковими періодами, тобто їх відображають у звітності іншого звітного періоду. Нерідко на практиці отримані матеріальні цінності відображають в обліку до моменту переходу права власності на них, і навпаки, матеріали в дорозі, право власності, на які вже перейшло до покупця, в обліку не відображають або не прибуткують матеріальні цінності за невідфактурованих постачання. Для виявлення помилок в періодизації аудитору слід вивчити облікові записи і зіставити їх з первинними документами;
г) правильність оцінки МПЗ. Наприклад, при їх оприбуткуванні неправильно визначена вартість придбання, внаслідок чого амортизація нараховується невірно. Ці помилки часто носять системний характер, так як є наслідком порушення методології обліку;
д) правильність відображення МПЗ на відповідних рахунках обліку. Такі помилки можуть бути виявлені під час інвентаризації. Операції, що впливають на правильність відображення залишків МПЗ і підрахунку собівартості реалізованої продукції в результаті:
- Спотворення бухгалтерської звітності:
в дані інвентаризації включені зайві, а також частково або повністю втратили свої властивості цінності, які були списані в попередні періоди;
подвійний облік товарів в дорозі або вже реалізованих товарів;
завищені залишки виробничих запасів, що знаходяться на складах третіх осіб;
товарно-матеріальні цінності, отримані на умовах комісії, включені в дані інвентаризації;
- Зловживань:
розкрадання цінностей в результаті дій ряду співробітників організації або недостатнього контролю за їх збереженням;
отримання співробітниками організації хабарів (грошових або у вигляді подарунків) від постачальників за оприбуткування товарів не в тій кількості чи гіршої якості, ніж зазначено в пред'явлених рахунках;
фальсифікація відвантажувальних документів шляхом зазначення реквізитів неіснуючих покупців.
Запаси на кінець року можуть бути занижені або завищені, як зазначалося вище, з-за неповного чи неправильного відображення операцій протягом звітного періоду.
Закупівлі можуть бути занижені одним із двох способів:
а) Операції не відображені в обліку.
Такі операції можуть бути виявлені при вивченні кредиторської заборгованості.
Наприклад, звіряючи записи в регістрах бухгалтерського обліку з даними, пред'явлених рахунків, договорів, грошових виправдувальних документів, що підтверджують оплату постачальникам за отримані матеріальні цінності, аудитор може встановити, що деякі рахунки не відображені в регістрах бухгалтерського обліку;
б) Операції неправильно класифіковані.
Наприклад, вартість придбання МПЗ складається з усіх витрат, пов'язаних з їх придбанням. Однак частина таких витрат або окремі їх види (наприклад, вартість послуг експерта з визначення якості придбаного сировини) можуть бути не включені у вартість МПЗ, а відразу списані на витрати.
Обсяг закупівель може бути завищений у разі неправильної класифікації видатків як закупівель або відбиття фіктивних операцій. Для виявлення таких фактів потрібно перевірити вибірку закупівель і провести необхідні аналітичні процедури.
Стор.
Вступ 3
1. Запаси організації - найважливіший фактор розвитку матеріального виробництва 5
1.1. Економічна сутність виробничих запасів 5
1.2. Класифікація виробничих запасів 6
2. Аудит виробничих запасів 8
2.1. Мета і завдання аудиторської перевірки виробничих запасів 8 2.2. Інформаційна база для аудиту виробничих запасів 8
2.3. Послідовність проведення аудиту матеріально-
виробничих запасів 10
2.4. Методика перевірки контролю за наявністю і збереженням виробничих запасів 13
2.5. Особливості перевірки бухгалтерського обліку МПЗ 16
2.6. Перевірка правильності оцінки матеріально-виробничих
запасів при їх оприбуткуванні і списанні у виробництво 19
2.7. Перевірка операцій з реалізації матеріалів 22
Висновок 25
Список використаної літератури 26
ВСТУП
Сировинні, матеріальні та паливно-енергетичні ресурси - це найважливіша складова частина національного багатства країни. Тому в комплексі заходів щодо створення системи аудиту велике значення має формування повної та достовірної облікової інформації про наявність, рух і використання виробничих запасів на кожному підприємстві, а також чітка організація внутрішньогосподарського контролю за їх збереженням. Важливе значення набуває поліпшення якісних показників використання виробничих запасів. Цього можна домогтися шляхом економії матеріалів і більш ефективного їх використання. Рішення вище перелічених завдань можна досягти, застосовуючи більш прогресивні конструкційні матеріали, впроваджуючи нові технології, замінюючи дорогі матеріали більш дешевими без зниження якості продукції, скорочуючи відходи і втрати у виробничому процесі, а також широко залучаючи до господарського обороту вторинні ресурси і попутні продукти.
Аудит виробничих запасів - один з найбільш складних ділянок облікової роботи. На промисловому підприємстві номенклатура матеріальних цінностей обчислюється десятками тисяч найменувань, а інформація з обліку виробничих запасів становить більше 30% всієї інформації з управління виробництвом. Тому організація контролю за рухом, збереженням і використанням матеріальних цінностей пов'язана з великими труднощами. Важливе значення має автоматизація всіх облікових робіт, починаючи від виписки облікових документів і закінчуючи складанням необхідної звітності. Невід'ємною частиною контролю виробничих запасів є економічний аналіз їх використання, який поглиблює пошуки резервів підвищення ефективності виробництва.
Таким чином, з вищесказаного випливає, що тема роботи дуже актуальна. Метою роботи є вивчення аудиту збереження і використання виробничих запасів організації.
Для реалізації мети поставлені наступні завдання:
- Розглянути економічний зміст виробничих запасів;
- Розглянути етапи аудиту виробничих запасів.
1. ЗАПАСИ ОРГАНІЗАЦІЇ - найважливіший фактор розвитку МАТЕРІАЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА
1.1. Економічна сутність виробничих запасів
Виробничі запаси - різні речові елементи виробництва, що використовуються в якості предметів праці у виробничому процесі. Вони цілком споживаються в кожному виробничому циклі і повністю переносять свою вартість на вартість готової продукції.
Виробничі запаси (сировина, матеріали, паливо і т.д.) є предметами, на які спрямована праця людини з метою отримання готової продукції. На відміну від засобів праці, які зберігали у виробничому процесі свою форму і переносять вартість на продукт поступово, предмети праці споживаються цілком і повністю переносять свою вартість на цей продукт і замінюються після кожного виробничого циклу. У промисловості поступово збільшується споживання товарно-матеріальних цінностей у виробництві. Це обумовлюється розширенням виробництва, значною питомою вагою матеріальних витрат у собівартості продукції і зростанням цін на ресурси. В умовах переходу до ринкової економіки важливого значення набуває поліпшення якісних показників використання виробничих запасів (зниження питомих витрат матеріалів у собівартості продукції, всебічна економія і т.п.).
Перед урахуванням виробничих запасів стоять наступні завдання:
- Правильне і своєчасне документальне відображення всіх операцій по заготівлі, надходження та відпуску матеріалів; виявлення і відображення витрат, пов'язаних з їх заготовлением; розрахунок і списання відхилень за напрямками витрат;
- Контроль за збереженням матеріальних цінностей у місцях їхнього зберігання та на всіх стадіях руху;
- Постійний контроль за дотриманням настановних норм виробничих запасів;
- Систематичний контроль за використанням матеріалів у виробництві на базі обгрунтованих норм їх витрачання;
- Контроль за технологічними відходами та втратами та їх використання;
- Своєчасне отримання точної інформації про величину економії або перевитрати матеріальних ресурсів у порівнянні з встановленими лімітами;
- Своєчасне здійснення розрахунків з постачальниками матеріальних ресурсів, контроль за цінностями, що знаходяться в дорозі, невідфактуровані поставки.
1.2. Класифікація виробничих запасів
На підприємстві застосовується велика кількість різноманітних товарно-матеріальних цінностей. Вони використовуються у виробництві по-різному. Одні з них повністю споживаються у виробничому процесі, інші змінюють тільки свою форму, треті входять у вироби без будь-яких змін, четверті тільки сприяють виготовленню виробів і не включаються до їх масу чи хімічний склад. Важливою передумовою правильної організації обліку виробничих запасів є їх класифікація за призначенням і у процесі виробництва і технічними ознаками.
Діючий план рахунків бухгалтерського обліку передбачає істотне скорочення числа синтетичних рахунків, призначених для обліку та контролю руху виробничих запасів. Одна синтетична позиція - укрупнений активний рахунок 10 «Матеріали» - відведена для узагальнення інформації про наявність, надходження і витрачання всіх видів матеріальних ресурсів (за винятком малоцінних і швидкозношуваних предметів), визнаних власністю підприємства відповідно до чинного законодавства. Відображаються на цьому рахунку виробничі запаси в залежності від їх функціональної ролі у виробничому процесі та освіті продукту можуть бути згруповані в субрахунка; 1. Сировина і матеріали; 2. Покупні напівфабрикати і комплектуючі вироби, конструкції і деталі; 3. Паливо, 4. Тара і тарні матеріали; 5. Запасні частини; 6. Інші матеріали; 7. Матеріали, передані в переробку на сторону; 8. Будівельні матеріали та ін
Однак наведений перелік субрахунків носить для конкретних підприємств лише рекомендаційний характер. З урахуванням реальних умов господарювання вони можуть уточнювати цей перелік, вводячи в нього додаткові субрахунки або, навпаки, об'єднуючи деякі з них.
2. АУДИТ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ
2.1. Мета і завдання аудиторської перевірки виробничих запасів
Метою аудиторської перевірки матеріально-виробничих запасів (МПЗ) є формування думки про достовірність показників звітності за статтями матеріальних цінностей «Запаси» і про відповідність застосовуваної в організації методики обліку та оподаткування операцій з МПЗ чинним в Російській Федерації нормативним документам. Це досягається проведенням перевірок на істотність, а також структур контролю і системи бухгалтерського обліку і оцінкою ризику аудиту, який залежить від характеру запасів підприємства і їх важливості для бухгалтерських звітів. Перевірка запасів розглядається як основна частина аудиту на тих підприємствах, де їх величина істотна.
У процесі перевірки аудитор повинен встановити:
- Реальність наявності та існування МПЗ;
- Чи всі операції з МПЗ, які повинні бути відображені на рахунках обліку, дійсно в них представлені;
- Чи є організація власником усіх МПЗ, тобто чи є на них майнові права, а суми, відображені як заборгованість - зобов'язаннями;
- Правильність оцінки МПЗ і пов'язаних з ними зобов'язань;
- Чи правильно обрано і застосовувалися принципи обліку МПЗ.
2.2. Інформаційна база для аудиту виробничих запасів
Інформаційною базою для перевірки матеріально-виробничих запасів є:
Нормативні документи, що стосуються прийому, обліку, зберігання та відпуску матеріальних цінностей.
Наказ про облікову політику.
Первинні документи по оформленню операцій з МПЗ.
Організаційно-правові документи та матеріали.
Бухгалтерська звітність підприємства та бухгалтерські регістри по обліку МПЗ.
Первинні документи, якими оформляються операції з МПЗ, залежать від видів і груп матеріальних цінностей, якими володіє організація. Форми застосовуваних первинних документів повинні містити всі необхідні реквізити. До таких документів відносяться: доручення на отримання матеріальних цінностей, прибуткові ордери, лімітно-забірні карти, вимоги-накладні, товарно-транспортні накладні, товарні та матеріальні звіти, картки складського обліку.
Аудитор звертає увагу на застосування типових форм первинної облікової документації для відображення операцій з МПЗ, які містяться в альбомах уніфікованих форм первинної облікової документації.
До організаційно-правових документів та інших матеріалів відносяться:
- Протоколи засідань Ради директорів, рішень засновників та інших комісій. Вивчення цих документів для аудитора особливо важливо, якщо при формуванні або зміну величини статутного капіталу організації в якості вкладів були внесені сировину, матеріали, а також, якщо дивіденди або доходи виплачувалися матеріальними цінностями;
- Звіти аудиторів за минулі роки;
- Договори на поставку сировини, матеріалів, товарів і т.д.;
- Договори про матеріальну відповідальність.
Досить інформативними можуть виявитися бесіди аудитора з персоналом клієнта про всі зміни в структурі керівництва і в системах бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю, зміст і результати яких фіксуються в робочих документах.
Інформацію для перевірки операцій з МПЗ міститься в бухгалтерській звітності підприємства та бухгалтерських регістрах, зокрема, у ф. № 1 «Бухгалтерський баланс» - показники про МПЗ згруповані у другому розділі активу балансу; ф. № 5 «Додаток до бухгалтерського балансу» - розділи 3,9; пояснювальній записці, що додається до балансу.
2.3. Послідовність проведення аудиту матеріально-виробничих запасів
Аудиторську перевірку операцій з МПЗ доцільно проводити в такій послідовності:
- Вивчення положень облікової політики за напрямками цієї ділянки перевірки;
- Оцінка ступеня надійності системи внутрішнього контролю щодо МПЗ, для цього:
- Провести обстеження складського господарства та стану складських приміщень;
- Вивчити організацію матеріальної відповідальності та звітності матеріально відповідальних осіб;
- Проаналізувати склад МПЗ на звітну дату;
- Визначити обсяг вибірки і позиції для проведення вибіркової інвентаризації;
- Аналіз руху МПЗ;
- Перевірка правильності оцінки МПЗ;
- Перевірка стану і організації синтетичного й аналітичного обліку МПЗ.
Аудиторська перевірка МПЗ дозволяє мінімізувати ризик наявності суттєвих помилок у бухгалтерській звітності. Тому, приступаючи до перевірки МПЗ, аудитору потрібно виявити найбільш часто зустрічаються порушення і з урахуванням цього вибрати необхідні процедури перевірки.
На формування думки аудитора щодо достовірності інформації про МПЗ впливають такі фактори:
а) повнота відображення - чи всі МПЗ, що належать підприємству, відображені у бухгалтерських записах і включені в бухгалтерську звітність. Помилки в повноті відображення операцій з МПЗ у бухгалтерських записах призводять до заниження звітних даних. Виявити такі помилки досить складно. Для цього аудитору потрібно зробити вибірку з первинних документів або інформації необлікового характеру;
б) наявність в обліку операцій з МПЗ без достатніх на те підстав. Наприклад, організація включає у свій баланс майно, на яке не має права власності, - матеріальні цінності, отримані за договорами комісії чи консигнації. Такі помилки призводять до завищення показників звітності;
в) дотримання принципу тимчасової визначеності фактів господарської діяльності. Ці помилки пов'язані з неправильним розподілом операцій за обліковими періодами, тобто їх відображають у звітності іншого звітного періоду. Нерідко на практиці отримані матеріальні цінності відображають в обліку до моменту переходу права власності на них, і навпаки, матеріали в дорозі, право власності, на які вже перейшло до покупця, в обліку не відображають або не прибуткують матеріальні цінності за невідфактурованих постачання. Для виявлення помилок в періодизації аудитору слід вивчити облікові записи і зіставити їх з первинними документами;
г) правильність оцінки МПЗ. Наприклад, при їх оприбуткуванні неправильно визначена вартість придбання, внаслідок чого амортизація нараховується невірно. Ці помилки часто носять системний характер, так як є наслідком порушення методології обліку;
д) правильність відображення МПЗ на відповідних рахунках обліку. Такі помилки можуть бути виявлені під час інвентаризації. Операції, що впливають на правильність відображення залишків МПЗ і підрахунку собівартості реалізованої продукції в результаті:
- Спотворення бухгалтерської звітності:
в дані інвентаризації включені зайві, а також частково або повністю втратили свої властивості цінності, які були списані в попередні періоди;
подвійний облік товарів в дорозі або вже реалізованих товарів;
завищені залишки виробничих запасів, що знаходяться на складах третіх осіб;
товарно-матеріальні цінності, отримані на умовах комісії, включені в дані інвентаризації;
- Зловживань:
розкрадання цінностей в результаті дій ряду співробітників організації або недостатнього контролю за їх збереженням;
отримання співробітниками організації хабарів (грошових або у вигляді подарунків) від постачальників за оприбуткування товарів не в тій кількості чи гіршої якості, ніж зазначено в пред'явлених рахунках;
фальсифікація відвантажувальних документів шляхом зазначення реквізитів неіснуючих покупців.
Запаси на кінець року можуть бути занижені або завищені, як зазначалося вище, з-за неповного чи неправильного відображення операцій протягом звітного періоду.
Закупівлі можуть бути занижені одним із двох способів:
а) Операції не відображені в обліку.
Такі операції можуть бути виявлені при вивченні кредиторської заборгованості.
Наприклад, звіряючи записи в регістрах бухгалтерського обліку з даними, пред'явлених рахунків, договорів, грошових виправдувальних документів, що підтверджують оплату постачальникам за отримані матеріальні цінності, аудитор може встановити, що деякі рахунки не відображені в регістрах бухгалтерського обліку;
б) Операції неправильно класифіковані.
Наприклад, вартість придбання МПЗ складається з усіх витрат, пов'язаних з їх придбанням. Однак частина таких витрат або окремі їх види (наприклад, вартість послуг експерта з визначення якості придбаного сировини) можуть бути не включені у вартість МПЗ, а відразу списані на витрати.
Обсяг закупівель може бути завищений у разі неправильної класифікації видатків як закупівель або відбиття фіктивних операцій. Для виявлення таких фактів потрібно перевірити вибірку закупівель і провести необхідні аналітичні процедури.
2.4. Методика перевірки контролю за наявністю і збереженням виробничих запасів
Перевірка стану складського господарства та збереження МПЗ - одна з найважливіших аудиторських процедур. Для комплексного вивчення цієї ділянки діяльності організації аудитор обстежує склади, комори, цеху та інші місця зберігання виробничих запасів, перевіряючи умови їх зберігання, стан протипожежної безпеки, оснащеність складів необхідним обладнанням, технікою, приладами і правильність їх експлуатації, стан охорони складських приміщень. Незадовільна організація складського господарства свідчить про низький рівень внутрішнього контролю за збереженням МПЗ.
У ході обстеження особливу увагу приділяється перевірці організації матеріальної відповідальності працівників, пов'язаних з прийманням, зберіганням та відпуском матеріальних цінностей. Однією з умов забезпечення збереження матеріальних цінностей є розробка та вручення матеріально відповідальним особам стандартів або посадових інструкцій, в яких визначаються обов'язки та права працівників, розпорядок їх роботи, порядок приймання та видачі цінностей, їх документального оформлення, ведення обліку на складах у натуральному вимірі, терміни надання звітів до бухгалтерії і ін
При огляді місць зберігання МПЗ за наявними у матеріально відповідальних осіб документами перевіряють, чи своєчасно вони оформляють приймання та відпуск цінностей і роблять записи у книги чи картки складського обліку. Невраховані надлишки матеріалів і готової продукції можуть створюватися шляхом:
- Заміни сировини при виготовленні готової продукції; обрахунку здавачів сировини і матеріалів у вазі, вологості, зниження їх сортності; обважування, обрахування, обмірювання покупців при відпуску їм готових виробів;
- Необгрунтованого оформлення актів на втрати матеріалів при їх транспортуванні або при їх зберіганні на складах.
Невраховані надлишки матеріалів зазвичай зберігають окремо. Для їх виявлення слід використовувати дані складського обліку. Якщо є невраховані надлишки, то витрата окремих видів цінностей за певні періоди, як правило, перевищує їх прихід. Такий перевитрата перекривається за рахунок подальшого надходження та оприбуткування матеріалів аналогічних найменувань. Надлишки вилучаються за рахунок наступних надходжень або оформляють безтоварними документами до перевірки їх фактичної наявності при інвентаризації.
Обстеження стану складського господарства та забезпечення збереження матеріальних цінностей у поєднанні з подальшою документальною перевіркою дають можливість зробити обгрунтовані висновки про збереження МПЗ і розробити профілактичні заходи.
Запаси можуть зберігатися на кількох складах, і в цьому випадку їх інвентаризацію доцільно проводити одночасно, щоб виключити можливість перекидання цінностей з одного складу на інший. Якщо з яких-небудь причин це зробити неможливо, то аудитору потрібно за документами відстежити внутрішнє переміщення запасів між підрозділами (складами) від моменту початку інвентаризації на першому складі до її завершення на останньому складі.
При проведенні інвентаризації у аудитора можуть виникнути складнощі в отриманні доказів про запаси, викликані особливостями технологічного процесу. Для цього іноді можуть знадобитися консультації фахівців.
Також можуть виникнути складнощі в отриманні доказів, пов'язаних з визначенням кількості запасів, які обумовлені:
а) застосуванням вибірки. Як правило, в рамках однієї перевірки неможливо перевірити всі запаси суцільним методом, однак при явній невідповідності облікових записів про запаси їх фактичній наявності необхідно перевірити всіх товарно-матеріальних цінностей;
б) специфікою процедур контролю - необхідно упевнитися, що не було повторного рахунку і випадково чи навмисно неврахованих цінностей. Контрольні звірки дають можливість переконатися, що підрахунок цінностей був проведений правильно.
в) природою інвентарізуемое цінностей (наприклад, інвентаризація запасів деревини на целюлозно-паперових комбінатах, металопрокату тощо). У подібних випадках аудитор може скористатися оціночними методами, коли підраховують і вимірюють частина запасів, а потім результати перевірки екстраполюють на їх загальну кількість. Репрезентативність результатів екстраполяції може бути проконтрольована шляхом їх зіставлення з даними бухгалтерського та складського обліку.
Наявність деяких видів запасів не можна перевірити на наявність шляхом простого перерахунку, наприклад, в безперервних виробництвах - хімічному або сталеливарному. У цьому випадку аудитору доведеться покладатися на процедури внутрішнього контролю, а також з дозволу клієнта залучити експертів для інвентаризації таких матеріальних цінностей.
Іноді з ряду причин провести інвентаризацію неможливо. Наприклад, коли до моменту укладення договору на аудит, інвентаризація на кінець року клієнтом вже була проведена, і проводити її повторно він відмовляється або коли проведення інвентаризації досить дорого. У такому випадку аудитор може застосувати математичні методи, які з певною вірогідністю дозволяють оцінити величину запасів. Може скластися так, що клієнт не бажає проводити суцільну інвентаризацію, але на прохання аудитора проведе інвентаризацію частини товарно-матеріальних цінностей.
2.5. Особливості перевірки бухгалтерського обліку МПЗ
При перевірці повноти оприбуткування МПЗ аудитору слід враховувати умови і форми розрахунків з постачальниками, обраний варіант оцінки, порядок відшкодування ПДВ по придбаних цінностях.
Обгрунтованість операцій з надходження й оприбуткування МПЗ перевіряється на основі договорів з постачальниками і супровідних документів (товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури, специфікації, пакувальні ярлики, якісні посвідчення, приймальні квитанції та ін.)
Загальним способом перевірки прибуткових операцій на складі є зіставлення прибуткових документів складу з супровідними документами постачальників або документами на придбання матеріалів у роздрібній торгівлі за готівку.
Об'єктом дослідження є оперативна та службова інформація. Наприклад, з журналу з обліку вантажів, що надійшли можна отримати дані в розрізі постачальників про асортимент і строки поставки матеріальних цінностей. Аудитор вивчає, як організований такий облік у перевіреній організації: зазначаються Чи за кожним постачальником асортимент і строки поставки матеріалів за договором і наводиться чи на підставі документів фактично надійшов асортимент матеріалів із зазначенням дати надходження. Для з'ясування достовірності наведеної в оперативному обліку інформації аудитор зіставляє її з даними, відображеними в бухгалтерському обліку. За записами в журналі обліку вступників вантажів і картках обліку договорів поставки аудитор може визначити, які поставки були здійснені за період, що перевірявся.
Якщо матеріальні цінності закуповували за готівковий розрахунок у фізичних осіб або підприємців без утворення юридичної особи, то аудитор звертає увагу на наявність та правильність оформлення закупівельних актів. Закупівельний акт повинен містити такі обов'язкові реквізити: паспортні дані продавця, найменування, кількість і вартість матеріальних цінностей.
Внутрішніми документами, якими оформляються надійшли цінності, можуть бути супровідні документи постачальників зі штампами одержувача вантажу, приймальні акти, прибуткові накладні та деякі документи в залежності від прийнятого порядку оформлення приймання вантажу.
Приступаючи до перевірки повноти оприбуткування і правильності оцінки купованих матеріальних цінностей, аудитор встановлює, чи відповідають підсумкові суми, відображені у відомостях обліку матеріальних цінностей, даним інших облікових регістрів.
Перевіряючи повноту оприбуткування матеріальних цінностей, аудитор звертає увагу на реальність кредиторської заборгованості постачальникам з метою виявити невраховані рахунки постачальників. Для цього він звіряє записи в регістрах бухгалтерського обліку з даними пред'явлених рахунків, договорів, грошових документів про оплату постачальникам.
Під час документальної перевірки з надходження МПЗ встановлюють дотримання правил кількісної та якісної приймання, правильність оформлення актів приймання, комерційних актів, актів розбіжностей, виявлених при прийманні, своєчасність надання в бухгалтерію звітів матеріально відповідальних осіб та реєстрів виправдувальних документів. При виявлення розбіжностей необхідно провести зустрічну перевірку документів.
При перевірці повноти оприбуткування матеріальних цінностей внутрішні документи звіряють із супровідними документами постачальників. Аудитор вивчає правильність складання актів на розбіжність у кількості та якості надійшли матеріальних цінностей і своєчасність пред'явлення претензій до постачальників або транспортної організації (наприклад, залізниці). Іноді такі розбіжності можуть бути результатом привласнення матеріальних цінностей та оформлення підроблених актів з метою приховати нестачу або пересортицю.
У разі необхідності аудитор проводить зустрічну звірку з документами, які знаходяться у постачальників матеріальних цінностей.
МПЗ, не належать організації, але знаходяться в її користуванні або розпорядженні, відповідно до умов договорів приймають до бухгалтерського обліку на позабалансові рахунки в оцінці, передбаченій в договорі.
Перевірка невідфактурованих поставок має деякі особливості. Вони повинні бути відображені за ціною останньої партії надходження по кожній поставці окремо, причому замість номера повинна ставитися буква «Н» (невідфактуровані). Аудитору слід уточнити, як були зроблені в обліку записи з оприбуткування таких матеріальних цінностей, оскільки в наступному місяці, в міру надходження документів постачальників, ці записи повинні бути Сторнувати з одночасним оприбуткуванням матеріалів за фактичною вартістю придбання на підставі розрахункових документів постачальників.
При наявності невідфактурованих поставок аудитор перевіряє:
- Як дотримується порядок складання приймальних актів;
- Правильність і повноту оприбуткування цінностей, що надійшли без документів;
- Правильність встановлення цін;
- Правильність коректувань при надходженні зустрічних документів постачальника (для цього аудитору необхідно звірити записи в акті приймання з даними надійшли пізніше документів постачальників).
Якщо у клієнта є матеріальні цінності в дорозі, тобто оплачені, але ще не прибули до кінця місяця, то аудитору для підтвердження достовірності відображення в бухгалтерському обліку і балансі вартості таких цінностей доцільно переконається в тому, що вони згодом отримані і сплачені або включені до складу кредиторської заборгованості на дату складання балансу.
2.6. Перевірка правильності оцінки матеріально-виробничих запасів при їх оприбуткуванні і списанні у виробництво
Матеріальні цінності повинні бути відображені в обліку та звітності за фактичною собівартістю. Її визначають за витратами на їх придбання (транспортно-заготівельні витрати), включаючи оплату відсотків за придбання в кредит, наданий постачальником цих ресурсів; націнки (надбавки), комісійні винагороди (вартість послуг), сплачені постачальницьким, зовнішньоекономічним та іншим організаціям; митні збори, витрати на транспортування, зберігання і доставку, здійснювані силами сторонніх організацій.Правільность оцінки матеріальних цінностей знаходиться в залежності від організації і постановки їх аналітичного і синтетичного обліку. Тому аудитор повинен перевірити, чи ведеться облік на рахунку 10 «Матеріали» в розрізі субрахунків (сировина і матеріали, покупні напівфабрикати і комплектуючі вироби, конструкції і деталі, паливо та іншим однорідним групам) і по кожному найменуванню матеріальних цінностей в залежності від їх споживчих ознак (сорти, марки, кондиції і т.д.); присвоюють чи матеріальним цінностям номенклатурні номера залежно від їх споживчих ознак і вказуються вони в первинних документах та складському обліку.
Якщо виробничі запаси обліковують за обліковими цінами, об'єктом контролю є розподіл відхилень між цими цінами та фактичною собівартістю придбаних матеріалів.
Фінансові показники діяльності організації залежать від обраного методу оцінки запасів. Однією з проблем, є визначення правильності оцінки МПЗ на кінець звітного періоду, так як протягом року їх купуються за різними цінами. Кінцеву вартість запасів можна регулювати за допомогою використання спеціальних методів оцінки. Спосіб перевірки залежить від того, який метод списання МПЗ (для різних видів матеріальних цінностей вони можуть бути різними) застосовується в організаціі.Прі визначенні фактичної собівартості матеріальних ресурсів, списаних у виробництво, дозволено використовувати один з наступних методів оцінки запасів: по середній собівартості; по собівартості перших за часом закупівель (ФІФО); за собівартістю останніх за часом закупівель (ЛІФО), за собівартістю одиниці придбання матеріалів.
Аудитор повинен переконатися у незмінності застосування протягом року вибраних методів оцінки по відношенню до конкретних видів запасів; перевірити правильність їх застосування, а також обгрунтованість і корисність для управленія.Еслі облікової політикою організації встановлено, що МПЗ оцінюються за методом ФІФО, то їх повинні списувати в виробництво в оцінці запасів, які були куплені першими, з урахуванням собівартості запасів, що значаться на початок місяця. У балансі ж залишки матеріальних цінностей мають бути показані за цінами останніх, більш дорогих закупівель. Якщо застосовується метод оцінки ЛІФО, то матеріальні цінності, що використовуються у виробництві, повинні бути списані за собівартістю запасів, які надійшли останніми. У балансі ж залишки матеріальних цінностей будуть показані за цінами перших закупівель, тобто більш низьким. Якщо запаси оцінюють за середньої собівартості, аудитору необхідно перевірити кілька первинних документів на оприбуткування, щоб визначити точність оцінки будь-якої партії запасів, тобто перевірити, чи правильно розрахована середня ціна.
За собівартістю одиниці придбання матеріалів оцінюють лише ті МПЗ, які організація використовує в особливому порядку (дорогоцінні метали, дорогоцінні камені і т.п.), або запаси, які не можуть звичайним чином замінювати один одного. Перевірити правильність списання вартості матеріальних цінностей на витрати виробництва аудитор може по формулі товарного балансу: Р = Н + П - К,
де Р - вартість матеріальних цінностей, витрачених у звітному періоді; Н, К - вартість залишку матеріальних цінностей на початок і кінець звітного періоду на рахунках обліку виробничих запасів; П - вартість матеріальних цінностей, що надійшли за звітний період.
При помилковому або умисному завищенні фактичної собівартості матеріалів штучно збільшуються витрати на виробництво готової продукції і знижується прибуток від реалізації продукції. Якщо в організації є матеріальні цінності, ціна на які протягом звітного року знизився, або вони частково втратили свою якість або морально застаріли, то їх повинні оцінювати і відображати в балансі на кінець року не за фактичною собівартістю, а за ціною можливої реалізації, якщо вона нижче первісної вартості заготівлі (придбання), з віднесенням різниці в цінах на фінансові результати.
Щоб провести перевірку використання матеріальних цінностей на виробничі та інші цілі, аудитор повинен детально ознайомитися з особливостями технологічного процесу, а також з порядком передачі цінностей зі складу у виробництво, оскільки при їх порушенні виникають багато недоліків і навіть зловживання.
Відпуск матеріалів у виробництво перевіряють за накопичувальними відомостями витрати матеріалів зі складів, який складається на основі витратних документів.
2.7. Перевірка операцій з реалізації матеріалів
Аудитор повинен встановити доцільність таких операцій, правильність оформлення всіх документів - договорів, довіреностей, товарно-транспортних накладних, та інших первинних документов.По безоплатну передачу матеріальних цінностей аудитор перевіряє правильність визначення їх вартості для цілей оподаткування.
Особливо ретельно повинні бути перевірені документи на списання нестач, псування та уцінки МПЗ, а також правильність застосування норм природних втрат при перевезеннях деяких видів матеріалів. Наприклад, за товарно-матеріальних цінностей, що перевозяться в герметичній упаковці, такі норми не застосовуються, а за матеріалами, що надходять у скляній тарі, слід застосовувати норми допустимого бою під час транспортування. Втрати в межах і понад норми природного убутку бути списані тільки за належно оформленими документами з дозволу керівника у розмірі, що не перевищує недостачу по порівнювальної відомості.
Особливої уваги аудитора потребують операції по списанню матеріалів понад встановлених норм, а також втрат від псування та уцінки. Списання втрат від уцінки повинно бути підтверджено актами та інвентаризаційними описами, відомостями про ринкові ціни на дату уцінки, а також про купівельних цінах уцінюють матеріалів.
Крім того, аудитор на підставі первинних документів перевіряє достовірність записів у регістрах синтетичного й аналітичного обліку (вибірковим способом). Перевірка правильності відображення в обліку операцій з тарою. У деяких організаціях кількість тари і її сумарна оцінка істотні. Аудитор перевіряє правильність формування та відображення облікової вартості тари.
Тару, використану для пакування готової продукції, якщо її вартість включена у відпускну (продажну) ціну продукції, списують і включають у виробничу собівартість продукції, якщо затарювання виробляється безпосередньо в цехах основного виробництва, або відносять на комерційні витрати, коли продукцію упаковують після її здачі на склад готової продукції.
Транспортну тару, в залежності від характеру оборотності, можна розділити на дві основні категорії:
- Однооборотная - тара, вартість придбання якої у постачальника включена у вартість придбання матеріалів (вона не підлягає поверненню постачальникам);
- Багатооборотна - тара, яка знаходиться в обігу кілька разів, і за умовами договору поставки така тара підлягає поверненню постачальникам.
Поняття «поворотна» і «безповоротна» тара регулюються виключно договором між продавцем і покупцем.
За деякі види багатооборотної тари, що поставляється з продукцією (товаром), з покупця стягуються заставу, який йому повертають після отримання порожньої тари в справному стані. Заставна вартість тари виділяється в супровідних документах постачальників окремим рядком. Обращающаяся за заставними цінами тара залишається у власності постачальника. Продавець не має наміру продавати заставну тару, а покупець - придбати її у власність. Сплата заставної вартості тари представляє собою засіб забезпечення зобов'язання з повернення тари.
При продажі товарів у багатооборотної тарі в умови договору поставки включається зобов'язання покупця повернути всю або певну кількість цієї тари. Якщо тару не здають постачальнику в зазначений у договорі термін, заставну вартість тари покупцю не повертають.
Якщо організація користується заставної тарою, то аудитору слід перевірити правильність обліку таких операцій. Нерідко вартість заставної тари відображають у складі власного майна організації за рахунком обліку матеріалів, порушуючи принципи права власності і реальності. При вчиненні нормального руху товару між постачальником і покупцем заставна тара залишається у власності постачальника і відображається на його синтетичних рахунках. Оскільки право власності на багатооборотну заставну тару залишається у постачальника, відображення її вартості в бухгалтерському обліку покупця призводить до завищення вартості майна та надмірній сплаті податку на майно. Право власності на заставну багатооборотну тару, не приймається постачальником, переходить до покупця після оформлення документів на відмову в поверненні. Аналітичний облік тари треба вести за кожним найменуванням тари. При перевірці аудитор може виявити помилки шляхом звірки залишків за даними звітів матеріально відповідальних осіб і сальдової відомості.
Витрати, які виникають у процесі нормального руху товару і пов'язані з перевезенням, навантаженням, і вивантаженням тари, відображають на рахунках обліку витрат.
ВИСНОВОК
Дана робота присвячена аудиту виробничих запасів.
У системі організації бухгалтерського обліку на підприємствах особливе місце займає аудит виробничих запасів, в завдання якого входять:
- Систематичний контроль за випуском продукції, станом її запасів і збереженням на складах, обсягом виконаних робіт і послуг;
- Своєчасне і правильне документальне оформлення відвантаженої і
відпущеної продукції (робіт, послуг), чітка організація розрахунків з покупцями;
- Контроль за виконанням плану договорів-поставок за обсягом та асортиментом реалізованої продукції (робіт, послуг);
- Своєчасний і точний розрахунок сум, отриманих за реалізовану продукцію (роботи, послуги), фактичних витрат на їх виробництво і збут,
- Розрахунок сум прибутку.
Успішне виконання цих завдань залежить від ритмічності роботи підприємства, правильної організації збуту та складського господарства, своєчасності документального оформлення господарських операцій.
В умовах переходу до ринкової економіки важливого значення набуває поліпшення якісних показників використання виробничих запасів. Цього можна добитися шляхом зниження питомих витрат матеріалів у собівартості продукції, шляхом правильного ведення обліку матеріалів та матеріальних цінностей. Введенням більш досконалих сучасних технологій, застосуванням більш прогресивних конструкційних матеріалів, заміни дорогих матеріалів на менш дорогі, шляхом скорочення відходів і втрат у виробництві, максимального усунення втрат і непродуктивних витрат, комплексного використання природних і матеріальних ресурсів, залученням в оборот вторинних ресурсів і попутних продуктів.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Положення з бухгалтерського обліку «Облік матеріально-виробничих запасів» ПБУ 5 / 01. Затверджено наказом Мінфіну РФ від 09.06.2001 р. № 44н.
2. Федеральний закон від 07.08.2001 № 119-ФЗ «Про аудиторську діяльність»
3. Адамс Р. Основи аудиту. - М.: Аудит, 2005. - 428 с.
4. Аудит / За ред. В.І. Подільського. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2003. - 372 с.
5. Булавіна Л.М. Бухгалтерський облік і аудит матеріально-виробничих запасів. - М.: Фінанси і статистика, 2002. - 144 с.
6. Данилевський Ю.А., Шапігузов С.М., Ремізов Н.А., Старовойтова Є.В. Аудит .- М.: ИД ФБК-ПРЕС, 2000. - 420 с.
7. Курбангалеева О.А. Облік матеріально-виробничих запасів у 2002 році. - М.: Фінанси і статистика, 2003. - 360 с.
8. Макарова Л.Г., Широкова Л.П., Биков С.П. Аудит операцій з матеріалами. - М.: Юніті, 2004. - 152 с.
9. Нормативні документи бухгалтерського обліку. - М.: Фінанси і статистика, 2002 р. - 262 с.
10. Родостовец В.К. Фінансовий і управлінський облік на підприємстві. - Алма-Ата: Центраудіт, 2003. - 152 с.
11. Скобарь В.В. Аудит: методологія і організація. - М.: ДІС, 2001. - 378 с.
12. Шеремет А.Д., Суйц В.П. Аудит .- М.: ИНФРА-М, 2003. - 342 с.
Перевірка стану складського господарства та збереження МПЗ - одна з найважливіших аудиторських процедур. Для комплексного вивчення цієї ділянки діяльності організації аудитор обстежує склади, комори, цеху та інші місця зберігання виробничих запасів, перевіряючи умови їх зберігання, стан протипожежної безпеки, оснащеність складів необхідним обладнанням, технікою, приладами і правильність їх експлуатації, стан охорони складських приміщень. Незадовільна організація складського господарства свідчить про низький рівень внутрішнього контролю за збереженням МПЗ.
У ході обстеження особливу увагу приділяється перевірці організації матеріальної відповідальності працівників, пов'язаних з прийманням, зберіганням та відпуском матеріальних цінностей. Однією з умов забезпечення збереження матеріальних цінностей є розробка та вручення матеріально відповідальним особам стандартів або посадових інструкцій, в яких визначаються обов'язки та права працівників, розпорядок їх роботи, порядок приймання та видачі цінностей, їх документального оформлення, ведення обліку на складах у натуральному вимірі, терміни надання звітів до бухгалтерії і ін
При огляді місць зберігання МПЗ за наявними у матеріально відповідальних осіб документами перевіряють, чи своєчасно вони оформляють приймання та відпуск цінностей і роблять записи у книги чи картки складського обліку. Невраховані надлишки матеріалів і готової продукції можуть створюватися шляхом:
- Заміни сировини при виготовленні готової продукції; обрахунку здавачів сировини і матеріалів у вазі, вологості, зниження їх сортності; обважування, обрахування, обмірювання покупців при відпуску їм готових виробів;
- Необгрунтованого оформлення актів на втрати матеріалів при їх транспортуванні або при їх зберіганні на складах.
Невраховані надлишки матеріалів зазвичай зберігають окремо. Для їх виявлення слід використовувати дані складського обліку. Якщо є невраховані надлишки, то витрата окремих видів цінностей за певні періоди, як правило, перевищує їх прихід. Такий перевитрата перекривається за рахунок подальшого надходження та оприбуткування матеріалів аналогічних найменувань. Надлишки вилучаються за рахунок наступних надходжень або оформляють безтоварними документами до перевірки їх фактичної наявності при інвентаризації.
Обстеження стану складського господарства та забезпечення збереження матеріальних цінностей у поєднанні з подальшою документальною перевіркою дають можливість зробити обгрунтовані висновки про збереження МПЗ і розробити профілактичні заходи.
Запаси можуть зберігатися на кількох складах, і в цьому випадку їх інвентаризацію доцільно проводити одночасно, щоб виключити можливість перекидання цінностей з одного складу на інший. Якщо з яких-небудь причин це зробити неможливо, то аудитору потрібно за документами відстежити внутрішнє переміщення запасів між підрозділами (складами) від моменту початку інвентаризації на першому складі до її завершення на останньому складі.
При проведенні інвентаризації у аудитора можуть виникнути складнощі в отриманні доказів про запаси, викликані особливостями технологічного процесу. Для цього іноді можуть знадобитися консультації фахівців.
Також можуть виникнути складнощі в отриманні доказів, пов'язаних з визначенням кількості запасів, які обумовлені:
а) застосуванням вибірки. Як правило, в рамках однієї перевірки неможливо перевірити всі запаси суцільним методом, однак при явній невідповідності облікових записів про запаси їх фактичній наявності необхідно перевірити всіх товарно-матеріальних цінностей;
б) специфікою процедур контролю - необхідно упевнитися, що не було повторного рахунку і випадково чи навмисно неврахованих цінностей. Контрольні звірки дають можливість переконатися, що підрахунок цінностей був проведений правильно.
в) природою інвентарізуемое цінностей (наприклад, інвентаризація запасів деревини на целюлозно-паперових комбінатах, металопрокату тощо). У подібних випадках аудитор може скористатися оціночними методами, коли підраховують і вимірюють частина запасів, а потім результати перевірки екстраполюють на їх загальну кількість. Репрезентативність результатів екстраполяції може бути проконтрольована шляхом їх зіставлення з даними бухгалтерського та складського обліку.
Наявність деяких видів запасів не можна перевірити на наявність шляхом простого перерахунку, наприклад, в безперервних виробництвах - хімічному або сталеливарному. У цьому випадку аудитору доведеться покладатися на процедури внутрішнього контролю, а також з дозволу клієнта залучити експертів для інвентаризації таких матеріальних цінностей.
Іноді з ряду причин провести інвентаризацію неможливо. Наприклад, коли до моменту укладення договору на аудит, інвентаризація на кінець року клієнтом вже була проведена, і проводити її повторно він відмовляється або коли проведення інвентаризації досить дорого. У такому випадку аудитор може застосувати математичні методи, які з певною вірогідністю дозволяють оцінити величину запасів. Може скластися так, що клієнт не бажає проводити суцільну інвентаризацію, але на прохання аудитора проведе інвентаризацію частини товарно-матеріальних цінностей.
2.5. Особливості перевірки бухгалтерського обліку МПЗ
При перевірці повноти оприбуткування МПЗ аудитору слід враховувати умови і форми розрахунків з постачальниками, обраний варіант оцінки, порядок відшкодування ПДВ по придбаних цінностях.
Обгрунтованість операцій з надходження й оприбуткування МПЗ перевіряється на основі договорів з постачальниками і супровідних документів (товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури, специфікації, пакувальні ярлики, якісні посвідчення, приймальні квитанції та ін.)
Загальним способом перевірки прибуткових операцій на складі є зіставлення прибуткових документів складу з супровідними документами постачальників або документами на придбання матеріалів у роздрібній торгівлі за готівку.
Об'єктом дослідження є оперативна та службова інформація. Наприклад, з журналу з обліку вантажів, що надійшли можна отримати дані в розрізі постачальників про асортимент і строки поставки матеріальних цінностей. Аудитор вивчає, як організований такий облік у перевіреній організації: зазначаються Чи за кожним постачальником асортимент і строки поставки матеріалів за договором і наводиться чи на підставі документів фактично надійшов асортимент матеріалів із зазначенням дати надходження. Для з'ясування достовірності наведеної в оперативному обліку інформації аудитор зіставляє її з даними, відображеними в бухгалтерському обліку. За записами в журналі обліку вступників вантажів і картках обліку договорів поставки аудитор може визначити, які поставки були здійснені за період, що перевірявся.
Якщо матеріальні цінності закуповували за готівковий розрахунок у фізичних осіб або підприємців без утворення юридичної особи, то аудитор звертає увагу на наявність та правильність оформлення закупівельних актів. Закупівельний акт повинен містити такі обов'язкові реквізити: паспортні дані продавця, найменування, кількість і вартість матеріальних цінностей.
Внутрішніми документами, якими оформляються надійшли цінності, можуть бути супровідні документи постачальників зі штампами одержувача вантажу, приймальні акти, прибуткові накладні та деякі документи в залежності від прийнятого порядку оформлення приймання вантажу.
Приступаючи до перевірки повноти оприбуткування і правильності оцінки купованих матеріальних цінностей, аудитор встановлює, чи відповідають підсумкові суми, відображені у відомостях обліку матеріальних цінностей, даним інших облікових регістрів.
Перевіряючи повноту оприбуткування матеріальних цінностей, аудитор звертає увагу на реальність кредиторської заборгованості постачальникам з метою виявити невраховані рахунки постачальників. Для цього він звіряє записи в регістрах бухгалтерського обліку з даними пред'явлених рахунків, договорів, грошових документів про оплату постачальникам.
Під час документальної перевірки з надходження МПЗ встановлюють дотримання правил кількісної та якісної приймання, правильність оформлення актів приймання, комерційних актів, актів розбіжностей, виявлених при прийманні, своєчасність надання в бухгалтерію звітів матеріально відповідальних осіб та реєстрів виправдувальних документів. При виявлення розбіжностей необхідно провести зустрічну перевірку документів.
При перевірці повноти оприбуткування матеріальних цінностей внутрішні документи звіряють із супровідними документами постачальників. Аудитор вивчає правильність складання актів на розбіжність у кількості та якості надійшли матеріальних цінностей і своєчасність пред'явлення претензій до постачальників або транспортної організації (наприклад, залізниці). Іноді такі розбіжності можуть бути результатом привласнення матеріальних цінностей та оформлення підроблених актів з метою приховати нестачу або пересортицю.
У разі необхідності аудитор проводить зустрічну звірку з документами, які знаходяться у постачальників матеріальних цінностей.
МПЗ, не належать організації, але знаходяться в її користуванні або розпорядженні, відповідно до умов договорів приймають до бухгалтерського обліку на позабалансові рахунки в оцінці, передбаченій в договорі.
Перевірка невідфактурованих поставок має деякі особливості. Вони повинні бути відображені за ціною останньої партії надходження по кожній поставці окремо, причому замість номера повинна ставитися буква «Н» (невідфактуровані). Аудитору слід уточнити, як були зроблені в обліку записи з оприбуткування таких матеріальних цінностей, оскільки в наступному місяці, в міру надходження документів постачальників, ці записи повинні бути Сторнувати з одночасним оприбуткуванням матеріалів за фактичною вартістю придбання на підставі розрахункових документів постачальників.
При наявності невідфактурованих поставок аудитор перевіряє:
- Як дотримується порядок складання приймальних актів;
- Правильність і повноту оприбуткування цінностей, що надійшли без документів;
- Правильність встановлення цін;
- Правильність коректувань при надходженні зустрічних документів постачальника (для цього аудитору необхідно звірити записи в акті приймання з даними надійшли пізніше документів постачальників).
Якщо у клієнта є матеріальні цінності в дорозі, тобто оплачені, але ще не прибули до кінця місяця, то аудитору для підтвердження достовірності відображення в бухгалтерському обліку і балансі вартості таких цінностей доцільно переконається в тому, що вони згодом отримані і сплачені або включені до складу кредиторської заборгованості на дату складання балансу.
2.6. Перевірка правильності оцінки матеріально-виробничих запасів при їх оприбуткуванні і списанні у виробництво
Матеріальні цінності повинні бути відображені в обліку та звітності за фактичною собівартістю. Її визначають за витратами на їх придбання (транспортно-заготівельні витрати), включаючи оплату відсотків за придбання в кредит, наданий постачальником цих ресурсів; націнки (надбавки), комісійні винагороди (вартість послуг), сплачені постачальницьким, зовнішньоекономічним та іншим організаціям; митні збори, витрати на транспортування, зберігання і доставку, здійснювані силами сторонніх організацій.Правільность оцінки матеріальних цінностей знаходиться в залежності від організації і постановки їх аналітичного і синтетичного обліку. Тому аудитор повинен перевірити, чи ведеться облік на рахунку 10 «Матеріали» в розрізі субрахунків (сировина і матеріали, покупні напівфабрикати і комплектуючі вироби, конструкції і деталі, паливо та іншим однорідним групам) і по кожному найменуванню матеріальних цінностей в залежності від їх споживчих ознак (сорти, марки, кондиції і т.д.); присвоюють чи матеріальним цінностям номенклатурні номера залежно від їх споживчих ознак і вказуються вони в первинних документах та складському обліку.
Якщо виробничі запаси обліковують за обліковими цінами, об'єктом контролю є розподіл відхилень між цими цінами та фактичною собівартістю придбаних матеріалів.
Фінансові показники діяльності організації залежать від обраного методу оцінки запасів. Однією з проблем, є визначення правильності оцінки МПЗ на кінець звітного періоду, так як протягом року їх купуються за різними цінами. Кінцеву вартість запасів можна регулювати за допомогою використання спеціальних методів оцінки. Спосіб перевірки залежить від того, який метод списання МПЗ (для різних видів матеріальних цінностей вони можуть бути різними) застосовується в організаціі.Прі визначенні фактичної собівартості матеріальних ресурсів, списаних у виробництво, дозволено використовувати один з наступних методів оцінки запасів: по середній собівартості; по собівартості перших за часом закупівель (ФІФО); за собівартістю останніх за часом закупівель (ЛІФО), за собівартістю одиниці придбання матеріалів.
Аудитор повинен переконатися у незмінності застосування протягом року вибраних методів оцінки по відношенню до конкретних видів запасів; перевірити правильність їх застосування, а також обгрунтованість і корисність для управленія.Еслі облікової політикою організації встановлено, що МПЗ оцінюються за методом ФІФО, то їх повинні списувати в виробництво в оцінці запасів, які були куплені першими, з урахуванням собівартості запасів, що значаться на початок місяця. У балансі ж залишки матеріальних цінностей мають бути показані за цінами останніх, більш дорогих закупівель. Якщо застосовується метод оцінки ЛІФО, то матеріальні цінності, що використовуються у виробництві, повинні бути списані за собівартістю запасів, які надійшли останніми. У балансі ж залишки матеріальних цінностей будуть показані за цінами перших закупівель, тобто більш низьким. Якщо запаси оцінюють за середньої собівартості, аудитору необхідно перевірити кілька первинних документів на оприбуткування, щоб визначити точність оцінки будь-якої партії запасів, тобто перевірити, чи правильно розрахована середня ціна.
За собівартістю одиниці придбання матеріалів оцінюють лише ті МПЗ, які організація використовує в особливому порядку (дорогоцінні метали, дорогоцінні камені і т.п.), або запаси, які не можуть звичайним чином замінювати один одного. Перевірити правильність списання вартості матеріальних цінностей на витрати виробництва аудитор може по формулі товарного балансу: Р = Н + П - К,
де Р - вартість матеріальних цінностей, витрачених у звітному періоді; Н, К - вартість залишку матеріальних цінностей на початок і кінець звітного періоду на рахунках обліку виробничих запасів; П - вартість матеріальних цінностей, що надійшли за звітний період.
При помилковому або умисному завищенні фактичної собівартості матеріалів штучно збільшуються витрати на виробництво готової продукції і знижується прибуток від реалізації продукції. Якщо в організації є матеріальні цінності, ціна на які протягом звітного року знизився, або вони частково втратили свою якість або морально застаріли, то їх повинні оцінювати і відображати в балансі на кінець року не за фактичною собівартістю, а за ціною можливої реалізації, якщо вона нижче первісної вартості заготівлі (придбання), з віднесенням різниці в цінах на фінансові результати.
Щоб провести перевірку використання матеріальних цінностей на виробничі та інші цілі, аудитор повинен детально ознайомитися з особливостями технологічного процесу, а також з порядком передачі цінностей зі складу у виробництво, оскільки при їх порушенні виникають багато недоліків і навіть зловживання.
Відпуск матеріалів у виробництво перевіряють за накопичувальними відомостями витрати матеріалів зі складів, який складається на основі витратних документів.
2.7. Перевірка операцій з реалізації матеріалів
Аудитор повинен встановити доцільність таких операцій, правильність оформлення всіх документів - договорів, довіреностей, товарно-транспортних накладних, та інших первинних документов.По безоплатну передачу матеріальних цінностей аудитор перевіряє правильність визначення їх вартості для цілей оподаткування.
Особливо ретельно повинні бути перевірені документи на списання нестач, псування та уцінки МПЗ, а також правильність застосування норм природних втрат при перевезеннях деяких видів матеріалів. Наприклад, за товарно-матеріальних цінностей, що перевозяться в герметичній упаковці, такі норми не застосовуються, а за матеріалами, що надходять у скляній тарі, слід застосовувати норми допустимого бою під час транспортування. Втрати в межах і понад норми природного убутку бути списані тільки за належно оформленими документами з дозволу керівника у розмірі, що не перевищує недостачу по порівнювальної відомості.
Особливої уваги аудитора потребують операції по списанню матеріалів понад встановлених норм, а також втрат від псування та уцінки. Списання втрат від уцінки повинно бути підтверджено актами та інвентаризаційними описами, відомостями про ринкові ціни на дату уцінки, а також про купівельних цінах уцінюють матеріалів.
Крім того, аудитор на підставі первинних документів перевіряє достовірність записів у регістрах синтетичного й аналітичного обліку (вибірковим способом). Перевірка правильності відображення в обліку операцій з тарою. У деяких організаціях кількість тари і її сумарна оцінка істотні. Аудитор перевіряє правильність формування та відображення облікової вартості тари.
Тару, використану для пакування готової продукції, якщо її вартість включена у відпускну (продажну) ціну продукції, списують і включають у виробничу собівартість продукції, якщо затарювання виробляється безпосередньо в цехах основного виробництва, або відносять на комерційні витрати, коли продукцію упаковують після її здачі на склад готової продукції.
Транспортну тару, в залежності від характеру оборотності, можна розділити на дві основні категорії:
- Однооборотная - тара, вартість придбання якої у постачальника включена у вартість придбання матеріалів (вона не підлягає поверненню постачальникам);
- Багатооборотна - тара, яка знаходиться в обігу кілька разів, і за умовами договору поставки така тара підлягає поверненню постачальникам.
Поняття «поворотна» і «безповоротна» тара регулюються виключно договором між продавцем і покупцем.
За деякі види багатооборотної тари, що поставляється з продукцією (товаром), з покупця стягуються заставу, який йому повертають після отримання порожньої тари в справному стані. Заставна вартість тари виділяється в супровідних документах постачальників окремим рядком. Обращающаяся за заставними цінами тара залишається у власності постачальника. Продавець не має наміру продавати заставну тару, а покупець - придбати її у власність. Сплата заставної вартості тари представляє собою засіб забезпечення зобов'язання з повернення тари.
При продажі товарів у багатооборотної тарі в умови договору поставки включається зобов'язання покупця повернути всю або певну кількість цієї тари. Якщо тару не здають постачальнику в зазначений у договорі термін, заставну вартість тари покупцю не повертають.
Якщо організація користується заставної тарою, то аудитору слід перевірити правильність обліку таких операцій. Нерідко вартість заставної тари відображають у складі власного майна організації за рахунком обліку матеріалів, порушуючи принципи права власності і реальності. При вчиненні нормального руху товару між постачальником і покупцем заставна тара залишається у власності постачальника і відображається на його синтетичних рахунках. Оскільки право власності на багатооборотну заставну тару залишається у постачальника, відображення її вартості в бухгалтерському обліку покупця призводить до завищення вартості майна та надмірній сплаті податку на майно. Право власності на заставну багатооборотну тару, не приймається постачальником, переходить до покупця після оформлення документів на відмову в поверненні. Аналітичний облік тари треба вести за кожним найменуванням тари. При перевірці аудитор може виявити помилки шляхом звірки залишків за даними звітів матеріально відповідальних осіб і сальдової відомості.
Витрати, які виникають у процесі нормального руху товару і пов'язані з перевезенням, навантаженням, і вивантаженням тари, відображають на рахунках обліку витрат.
ВИСНОВОК
Дана робота присвячена аудиту виробничих запасів.
У системі організації бухгалтерського обліку на підприємствах особливе місце займає аудит виробничих запасів, в завдання якого входять:
- Систематичний контроль за випуском продукції, станом її запасів і збереженням на складах, обсягом виконаних робіт і послуг;
- Своєчасне і правильне документальне оформлення відвантаженої і
відпущеної продукції (робіт, послуг), чітка організація розрахунків з покупцями;
- Контроль за виконанням плану договорів-поставок за обсягом та асортиментом реалізованої продукції (робіт, послуг);
- Своєчасний і точний розрахунок сум, отриманих за реалізовану продукцію (роботи, послуги), фактичних витрат на їх виробництво і збут,
- Розрахунок сум прибутку.
Успішне виконання цих завдань залежить від ритмічності роботи підприємства, правильної організації збуту та складського господарства, своєчасності документального оформлення господарських операцій.
В умовах переходу до ринкової економіки важливого значення набуває поліпшення якісних показників використання виробничих запасів. Цього можна добитися шляхом зниження питомих витрат матеріалів у собівартості продукції, шляхом правильного ведення обліку матеріалів та матеріальних цінностей. Введенням більш досконалих сучасних технологій, застосуванням більш прогресивних конструкційних матеріалів, заміни дорогих матеріалів на менш дорогі, шляхом скорочення відходів і втрат у виробництві, максимального усунення втрат і непродуктивних витрат, комплексного використання природних і матеріальних ресурсів, залученням в оборот вторинних ресурсів і попутних продуктів.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Положення з бухгалтерського обліку «Облік матеріально-виробничих запасів» ПБУ 5 / 01. Затверджено наказом Мінфіну РФ від 09.06.2001 р. № 44н.
2. Федеральний закон від 07.08.2001 № 119-ФЗ «Про аудиторську діяльність»
3. Адамс Р. Основи аудиту. - М.: Аудит, 2005. - 428 с.
4. Аудит / За ред. В.І. Подільського. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2003. - 372 с.
5. Булавіна Л.М. Бухгалтерський облік і аудит матеріально-виробничих запасів. - М.: Фінанси і статистика, 2002. - 144 с.
6. Данилевський Ю.А., Шапігузов С.М., Ремізов Н.А., Старовойтова Є.В. Аудит .- М.: ИД ФБК-ПРЕС, 2000. - 420 с.
7. Курбангалеева О.А. Облік матеріально-виробничих запасів у 2002 році. - М.: Фінанси і статистика, 2003. - 360 с.
8. Макарова Л.Г., Широкова Л.П., Биков С.П. Аудит операцій з матеріалами. - М.: Юніті, 2004. - 152 с.
9. Нормативні документи бухгалтерського обліку. - М.: Фінанси і статистика, 2002 р. - 262 с.
10. Родостовец В.К. Фінансовий і управлінський облік на підприємстві. - Алма-Ата: Центраудіт, 2003. - 152 с.
11. Скобарь В.В. Аудит: методологія і організація. - М.: ДІС, 2001. - 378 с.
12. Шеремет А.Д., Суйц В.П. Аудит .- М.: ИНФРА-М, 2003. - 342 с.