Аудит виробничих запасів

Федеральне агентство з освіти РФ

ГОУ ВПО «Калмицька державний університет»

Інститут економіки і права

Кафедра прикладної економіки

Курсова робота

З дисципліни: Аудит

На тему: «Аудит виробничих запасів»

Роботу виконала: ст-ка 4 курсу, 402 гр.

Спец-ть: бухоблік, аналіз та аудит

Гасанова Буува

Перевірила: Муканова В.К.

Еліста 2009

Зміст

Введення

1. Методологічні аспекти аудиту виробничих запасів

1.1 МПЗ як об'єкт аудиту

1.2 Проблеми обліку МПЗ

2. Аудит виробничих запасів

2.1 Планування аудиту МПЗ

2.2 Оцінка системи внутрішнього контролю

2.3 Зміст аудиторських процедур

2.4 Оформлення результатів аудиторської перевірки

2.5 Пропозиції щодо вдосконалення обліку МПЗ

Висновок

Список літератури

Введення

Метою роботи є вивчення аудиту збереження і використання виробничих запасів організації.

Для реалізації мети поставлені наступні завдання:

- Розглянути економічний зміст виробничих запасів;

- Розглянути етапи аудиту виробничих запасів.

Метою аудиторської перевірки матеріально-виробничих запасів (МПЗ) є формування думки про достовірність показників звітності за статтями матеріальних цінностей "Запаси" та про відповідність застосовуваної в організації методики обліку та оподаткування операцій з МПЗ чинним в Російській Федерації нормативним документам. Це досягається проведенням перевірок на істотність, а також структур контролю і системи бухгалтерського обліку і оцінкою ризику аудиту, який залежить від характеру запасів підприємства і їх важливості для бухгалтерських звітів. Перевірка запасів розглядається як основна частина аудиту на тих підприємствах, де їх величина істотна.

У ході аудиту матеріально-виробничих запасів вирішуються такі завдання:

- Перевірка дійсності існування, відображених у звітності МПЗ;

- Перевірка наявності прав на МПЗ і документального підтвердження у організації;

- Перевірка повноти і реальності операцій з МПЗ;

- Перевірка правильності формування фактичної собівартості МПЗ;

- Перевірка правильності відображення наявності і руху МПЗ;

- Перевірка правильності розкриття інформації про МПЗ;

- Перевірка правильності відображення на позабалансових рахунках

- Перевірка правильності оцінки МПЗ і пов'язаних з ними зобов'язань;

- Перевірка правильності вибору і застосування обліку МПЗ.

Виробничі запаси становлять значну частину вартості майна підприємства, а витрати матеріальних ресурсів у деяких галузях досягають 90% і більше в собівартості продукції. Саме тому посилення контролю за станом виробничих запасів і раціональним їх використанням робить істотний вплив на рентабельність підприємства та його фінансове становище.

1. Методологічні аспекти аудиту виробничих запасів

1.1 МПЗ як об'єкт аудиту

Аудит виробничих запасів - один з найбільш складних ділянок облікової роботи, у зв'язку з великим обсягом перевіреній інформації. На промисловому підприємстві номенклатура матеріальних цінностей обчислюється десятками тисяч найменувань, а інформація з обліку виробничих запасів становить більше 30% всієї інформації з управління виробництвом. Тому організація контролю за рухом, збереженням і використанням матеріальних цінностей пов'язана з великими труднощами. Важливе значення має автоматизація всіх облікових робіт, починаючи від виписки облікових документів і закінчуючи складанням необхідної звітності. Невід'ємною частиною контролю виробничих запасів є економічний аналіз їх використання, який поглиблює пошуки резервів підвищення ефективності виробництва.

Аудиторська перевірка виробничих запасів необхідна тому, що у зв'язку з неправильним урахуванням матеріально-виробничих запасів може бути вироблено зменшення оподатковуваного прибутку. Зменшити оподатковуваний прибуток можуть наступні операції:

необгрунтоване завищення витрат матеріалів;
віднесення суми уцінки виробничих запасів на фінансовий результат;
неправильне обчислення фактичної вартості;
списання матеріалів на виробництво у міру їх відпуску зі складу, а не за фактом їх витрати.

Виробничими запасами визнається частина майна організації, яка використовується в якості вихідних предметів праці (сировини, матеріалів тощо), споживаються при виробництві продукції, виконанні робіт чи наданні послуг або для управлінських потреб. Вони цілком споживаються в кожному виробничому циклі і повністю переносять свою вартість на вартість готової продукції. Для отримання достовірної інформації про організацію та правильності ведення бухгалтерського обліку на перевіряється організації велику роль відіграє класифікація матеріально-виробничих запасів за різними ознаками (економічним змістом, призначенням, структурою).

Матеріально-виробничі запаси, поряд з основними засобами та нематеріальними активами, відіграють найважливішу роль у господарській діяльності кожного підприємства. З їх допомогою здійснюється більшість відомих на сьогоднішній день виробничих процесів, і вони ж служать першорядної основою для створення кінцевого продукту, що реалізується організаціями. В якості ознак, що характеризують актив, як МПЗ звичайно вказуються такі:

1) використання у виробничому процесі для забезпечення виробничої діяльності організації;

2) строк корисного використання для об'єкта найчастіше не встановлюється понад один рік;

3) кінцеве призначення об'єкта може складатися у подальшій його перепродажу.

Відповідно, до виробничих запасів належать сировина, основні і допоміжні матеріали, паливо, покупні напівфабрикати і комплектуючі вироби, запасні частини, тара, яка використовується для пакування та транспортування продукції (товарів). До матеріально-виробничих запасів віднесені готова продукція, товари, обладнання до встановлення.

Матеріально-виробничі запаси приймаються до бухгалтерського обліку за фактичною собівартістю.

Основна частина матеріально-виробничих запасів використовується в якості предметів праці і виробничому процесі.

Перед урахуванням виробничих запасів стоять наступні завдання:

- Правильне і своєчасне документальне відображення всіх операцій по заготівлі, надходження та відпуску матеріалів; виявлення і відображення витрат, пов'язаних з їх заготовлением; розрахунок і списання відхилень за напрямками витрат;

- Контроль за збереженням матеріальних цінностей у місцях їхнього зберігання та на всіх стадіях руху;

- Постійний контроль за дотриманням настановних норм виробничих запасів; - систематичний контроль за використанням матеріалів у виробництві на базі обгрунтованих норм їх витрачання;

- Контроль за технологічними відходами та втратами та їх використання;

- Своєчасне отримання точної інформації про величину економії або перевитрати матеріальних ресурсів у порівнянні з встановленими лімітами;

- Своєчасне здійснення розрахунків з постачальниками матеріальних ресурсів, контроль за цінностями, що знаходяться в дорозі, невідфактуровані поставки.

1.2 Проблеми обліку МПЗ

Проблеми аудиту матеріально-виробничих запасів тісно взаємопов'язані з проблемами обліку МПЗ. Тому розглянемо проблеми обліку МПЗ.

Перерахуємо проблеми обліку МПЗ:

1) Відповідно до вимог ПБУ 6 / 01 активи вартістю до 20 000 руб. за одиницю або іншого більш низького ліміту можуть відображатися в бухгалтерському обліку та звітності в складі матеріально-виробничих запасів (МПЗ). У той же час у ПБО 5 / 01 прямо зазначено, що дія цього Положення не поширюється на активи, термін використання яких перевищує 12 місяців. У організацій виникає проблема, пов'язана з порядком відображення вартості цих активів в бухгалтерському обліку та звітності, і в першу чергу з порядком списання вартості цих активів на витрати.

У зв'язку з позначеними проблемами також виникають питання про порядок формування первісної вартості цих активів.

2) проблема визнання (або невизнання) матеріально-виробничих запасів у бухгалтерському обліку.

3) У застосуванні восьмого абзацу п. 6 ПБУ 5 / 01 може викликати утруднення невдале вимога про місце використання матеріально-виробничих запасів.

4) Фактична собівартість матеріалів, отриманих за договорами, які передбачають виконання зобов'язань (оплату) негрошовими засобами, визначається в два етапи (п. 10). Причому до другого етапу організації приступають тільки у випадку, якщо перший етап не дав результату.

На першому етапі встановлюють фактичну собівартість отриманих матеріалів як вартість активів, переданих чи які підлягають передачі організацією, виходячи з ціни, за якою у порівнянних обставин зазвичай організація визначає вартість аналогічних активів.

Якщо фактична собівартість на цьому етапі не сформована, то вдаються до другого етапу. У цьому випадку вартість матеріально-виробничих запасів, отриманих організацією за договорами, які передбачають виконання зобов'язань (оплату) негрошовими засобами, визначається виходячи з ціни, за якою у порівнянних обставин купуються аналогічні матеріально-виробничі запаси.

Що робити в тому випадку якщо і під час другого етапу у організації виникли складності у визначенні фактичної собівартості отриманих МПЗ.

5) В процесі погашення кредиторської заборгованості відбувається зміна форми оплати з грошової на натуральну. У цьому випадку фактична собівартість раніше оприбуткованих МПЗ підлягає корегуванню відповідно до п. 10 ПБУ 5 / 01, що порушує вимогу п. 12 ПБУ 5 / 01 про незмінність фактичної собівартості МПЗ.

6) Нормативні акти з бухгалтерського обліку вимагають при складанні бухгалтерського балансу поділяти активи на необоротні та оборотні. Пункт 19 ПБУ 4 / 99 містить загальний критерій диференціації - термін погашення (обігу) до і вище 12 міс. У наступному п. 20 того ж ПБО, де перераховано склад показників бухгалтерського балансу, матеріально-виробничі запаси віднесені до оборотних активів. У той же час серед МПЗ у організації присутні такі, перспективи використання яких сумнівні через моральне застаріння, згортання виробництв і т.п. Виникають сумніви у правомірності визнання подібних МПЗ взагалі в якості активу, і вже тим більше в якості оборотного, тобто високоліквідного активу.

7) Проблеми обліку придбання обладнання, сировини, матеріалів та інших матеріально-виробничих запасів, можуть бути ототожнені з проблемами обліку придбання імпортних товарів.

8) Проблеми обліку МПЗ виникають у багатьох компаній кабельного телебачення, Інтернет-провайдерів та інших підприємств, які використовують у роботі кабельні мережі.

2. Аудит виробничих запасів

2.1 Планування аудиту МПЗ

У процесі перевірки аудитор повинен встановити:

- Реальність наявності та існування МПЗ;

- Чи всі операції з МПЗ, які повинні бути відображені на рахунках обліку, дійсно в них представлені;

- Чи є організація власником усіх МПЗ, тобто чи є на них майнові права, а суми, відображені як заборгованість, - зобов'язаннями;

- Правильність оцінки МПЗ і пов'язаних з ними зобов'язань;

- Чи правильно обрано і застосовувалися принципи обліку МПЗ.

Інформаційною базою для перевірки матеріально-виробничих запасів є:

1. Нормативні документи, що стосуються прийому, обліку, зберігання та відпуску матеріальних цінностей.

2. Наказ про облікову політику.

3. Первинні документи по оформленню операцій з МПЗ.

4. Організаційно-правові документи та матеріали.

5. Бухгалтерська звітність підприємства та бухгалтерські регістри по обліку МПЗ.

Приступаючи до перевірки, аудитору необхідно отримати інформацію про обрані способи та методи обліку по даній дільниці перевірки. Відповідно до вимог ПБУ 5 / 98 "Облік матеріально-виробничих запасів" в наказі про облікову політику повинна міститися інформація про методологічні аспекти обліку МПЗ:

- Межі між основними засобами і малоцінними і швидкозношувані предмети (МШП);

- Способи нарахування амортизації МШП;

- Порядок обліку придбання (заготівлі) МПЗ;

- Методи оцінки МПЗ за їх видами при списанні.

Керівництво організації-клієнта часто недооцінює важливість відомостей, закладених в обліковій політиці, хоча вибір того чи іншого облікового принципу зумовлює фінансовий результат. Звідси можливі різного роду маніпуляції і порушення. Найбільш поширеними з них є недотримання або непослідовність застосування вибраних способів обліку.

Первинні документи, якими оформляють операції з МПЗ, залежать від видів і груп матеріальних цінностей, якими володіє організація. Форми застосовуваних первинних документів повинні містити всі необхідні реквізити. До таких документів відносяться: доручення на отримання матеріальних цінностей, прибуткові ордери, акти про приймання і списання матеріалів і МШП, лімітно-забірні карти, вимоги-накладні, товарно-транспортні накладні, товарні та матеріальні звіти, картки складського обліку.

До організаційно-правових документів та інших матеріалів відносяться:

- Протоколи засідань ради директорів, рішення засновників та інших комісій. Вивчення цих документів для аудитора особливо важливо, якщо при формуванні або зміну величини статутного капіталу організації в якості вкладів були внесені сировину, матеріали, МШП або товари, а так само, якщо дивіденди або доходи виплачувалися матеріальними цінностями;

- Звіти аудиторів за минулі роки;

- Договори на поставку сировини, матеріалів, товарів і т.д.;

- Договори про матеріальну відповідальність.

Досить інформативними можуть виявитися бесіди аудитора з персоналом клієнта про всі зміни в структурі керівництва і в системах бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю, зміст і результати яких фіксуються в робочих документах.

Інформація для перевірки операцій з МПЗ міститься в бухгалтерській звітності підприємства та бухгалтерських регістрах, зокрема, у ф. N 1 "Бухгалтерський баланс" - показники про МПЗ згруповані у другому розділі активу балансу; ф. N 5 "Додаток до бухгалтерського балансу" - розділи 3, 9; пояснювальній записці, що додається до балансу.

Бухгалтерські регістри з обліку МПЗ можуть бути різними. Це залежить від застосовуваних форми і способу ведення бухгалтерського обліку на підприємстві, а також від видів і груп наявних МПЗ. Але в будь-якому випадку аудитор повинен проаналізувати регістри синтетичного та аналітичного обліку за рахунками 10 "Матеріали", 15 "Заготівля і придбання матеріалів", 16 "Відхилення у вартості матеріалів", 12 "Малоцінні та швидкозношувані предмети", 13 "Знос малоцінних та швидкозношуваних предметів ", 40" Готова продукція ", 41" Товари ", сальдові відомості, книги, картки складського обліку, матеріали інвентаризацій.

Збір аудиторських доказів здійснюється шляхом проведення аудиторських процедур у три етапи.

1. Процедури підготовки і планування аудиту.

1.1. Перевірка початкових залишків.

1.2. Перевірка відповідності залишків аналітичного і синтетичного обліку та бухгалтерської звітності.

1.3. Оцінка застосовності обраної облікової політики організації та аналіз правильності і послідовності її застосування.

1.4. Тестування системи внутрішнього контролю.

1.5. Виявлення пріоритетних напрямів перевірки виходячи з особливостей діяльності аудируемого особи.

Завершуються процедури підготовки і планування аудиту побудовою аудиторської вибірки.

2. Процедури, які виконуються в ході перевірки по суті.

Процедури, наведені нижче, виконуються окремо для кожної групи МПЗ:

2.1. Перевірка правильності проведення організацією інвентаризації МПЗ і відображення результатів інвентаризації у бухобліку.

2.2. Перевірка документального підтвердження прав власності на МПЗ.

2.3. Аналіз документів, що підтверджують обтяження прав власності на МПЗ.

2.4. Аналіз руху МПЗ.

2.5. Перевірка документального підтвердження операцій з руху МПЗ, відображених в бухобліку:

2.5.1. перевірка правильності оформлення документів;

2.5.2. перевірка повноти документального підтвердження госпоперацій.

2.6. Перевірка повноти відображення операцій з МПЗ в бухобліку.

2.7. Перевірка правильності оцінки МПЗ.

2.8. Перевірка правильності формування вартості МПЗ при їх придбанні (виготовленні).

2.9. Перевірка правильності оцінки МПЗ при їх вибутті.

2.10. Перевірка правильності відображення операцій з МПЗ в бухобліку.

2.11. Перевірка повноти розкриття інформації про МПЗ у бухзвітності.

3. Заключні процедури.

3.1. Аналіз помилок, виявлених у ході перевірки, та їх впливу на достовірність бухгалтерської звітності.

3.2. Формування думки аудитора про достовірність показників МПЗ в бухгалтерській звітності.

Аудиторська перевірка МПЗ дозволяє мінімізувати ризик наявності суттєвих помилок у бухгалтерській звітності. Тому, приступаючи до перевірки МПЗ, аудитору потрібно виявити найбільш часто зустрічаються порушення і з урахуванням цього вибрати необхідні процедури перевірки.

2.2 Оцінка системи внутрішнього контролю

Оцінка системи внутрішнього контролю, що здійснюється на всіх етапах аудиторської перевірки, необхідна для отримання інформації про характер операцій з матеріально-виробничими ресурсами, які застосовуються процедурах контролю за рухом і збереженням матеріально-виробничих ресурсів, а також для оцінки ефективності цих процедур.

Системою внутрішнього контролю повинні бути охоплені всі види запасів і всі операції з ними. Для оцінки системи внутрішнього контролю необхідно отримати інформацію про характер операцій з кредиторами організації, що застосовуються процедурах контролю кредиторської заборгованості та оцінити ефективність цих процедур.

Оцінюючи систему внутрішнього контролю в частині МПЗ, потрібно з'ясувати наступне.

По-перше, наявність в організації необхідних умов для зберігання МПЗ, тому що їх псування може призвести до значного зниження вартості активів організації.

Необхідно дізнатися, в якому стані знаходяться місця зберігання запасів, яким чином запаси розміщені у місцях зберігання, щоб забезпечувалася можливість їх швидкої приймання, відпуску та перевірки наявності. Також слід з'ясувати наявність в організації матеріально-виробничих ресурсів, що належать стороннім організаціям та прийнятих на відповідальне зберігання, і зберігаються вони відокремлено від ресурсів, що належать організації.

Місця зберігання матеріалів повинні бути оснащені необхідними вимірювальними приладами. Правильне розміщення матеріалів, обладнання складів та інших місць зберігання МПЗ вимірювальними приладами є необхідною передумовою для кількісного обліку МПЗ. Відсутність необхідних вимірювальних приладів, безсистемне розміщення матеріальних цінностей на складах свідчать про недоліки внутрішнього контролю, створюють передумови для спотворення даних бухгалтерського обліку і звітності про кількість та вартість МПЗ. Зберігання МПЗ, що належать організації, разом з ресурсами, що належать стороннім організаціям, послаблює систему внутрішнього контролю і може призвести до спотворення показників МПЗ і собівартості проданих товарів і продукції у фінансовій звітності організації. У подібних випадках аудитору під час перевірки МПЗ і витрат на виробництво продукції слід розширити обсяг аудиторських процедур по суті.

По-друге, повноваження осіб, відповідальних за збереження, приймання та відпуск матеріальних ресурсів, зокрема мають право підписувати документи на вивезення їх за межі організації.

В організації повинен бути визначено коло матеріально відповідальних осіб і з ними мають бути укладені договори про матеріальну відповідальність. Наявність в організації затвердженого переліку посадових осіб, які мають право підписувати документи на приймання та відпуск МПЗ, їх вивезення за межі організації, свідчить про наявність контролю цих матеріальних цінностей. При здійсненні операцій з МПЗ повинно бути забезпечений поділ повноважень. Неприпустимою є ситуація, коли особа, відповідальна за безпосередній відпуск готової продукції або товарів покупцям, одночасно дає дозвіл на вивезення матеріальних цінностей за межі організації, оскільки це може призвести до їх несанкціоновану відвантаження, яка не буде відображена (або буде відображена несвоєчасно або не повністю} у фінансовій звітності організації.

У ході перевірки документів на приймання, відпустку і вивіз МПЗ аудитору слід переконатися в тому, що до виконання приймаються тільки документи, оформлені належним чином і підписані уповноваженими особами.

Невиконання цих вимог свідчить про слабкість (недостатньої ефективності) системи внутрішнього контролю об'єкта аудиту і як наслідок вимагає розширення обсягу аудиторських процедур по суті щодо МПЗ.

По-третє, використання в організації нормування матеріально-виробничих ресурсів.

Порядок нормування МПЗ припускає, що в організації встановлені і дотримуються норми відпуску сировини і матеріалів у виробництво і норми запасів, необхідних для безперебійної роботи виробництва, а також ведеться робота з виявлення відхилень від норм, їх причини аналізуються та вживаються заходи з ліквідації відхилень. Використання нормування МПЗ слід вважати сильною стороною системи внутрішнього контролю.

У ході перевірки аудитор може проконтролювати дотримання норм відпустки МПЗ шляхом вивчення відповідних документів на відпустку. Перевірка залишків по рахунках обліку МПЗ на кінець звітного періоду дозволяє зробити висновки щодо дотримання встановлених норм запасів, необхідних для безперебійної роботи організації. Наявність наднормативних запасів сировини і матеріалів може бути наслідком слабкої внутрішнього контролю, зайвого відволікання коштів організації на закупівлі запасів, в яких немає необхідності. Виявивши істотні наднормативні запаси сировини і матеріалів, аудитор повинен проаналізувати дані про обсяги виробництва та з'ясувати, чи не було такого скорочення виробництва, яке здатне вплинути на можливість організації продовжувати діяльність в найближчому майбутньому, тобто чи правомірно допущення безперервності діяльності організації. У разі виявлення на складах організації наднормативних запасів готової продукції, істотно перевищують звичайні, аудитору необхідно проаналізувати динаміку продажів продукції організації за звітний період і встановити, чи не пов'язані надлишкові запаси готової продукції зі скороченням обсягу її продажу і, якщо так, чи не вплине це на дотримання припущення безперервності діяльності організації.

По-четверте, своєчасність відображення операцій з матеріально-виробничими ресурсами в регістрах бухгалтерського обліку, а також складського обліку (картках, книгах).

У ході самої перевірки необхідно ознайомитися з системою документообігу, процедурами передачі інформації із складських підрозділів у бухгалтерію і процедурами її обробки, упевнитися в проведенні звірок даних синтетичного обліку МПЗ зданими регістрів (карток, книг) складського обліку. Несвоєчасність і нерегулярність передачі інформації, її обробки, звірки даних складського обліку з даними бухгалтерських регістрів і показниками звітності свідчать про недоліки системи внутрішнього контролю і можуть призвести до спотворень даних бухгалтерського обліку та звітності організації.

По-п'яте, дотримання інвентаризації матеріально виробничих ресурсів.

Спочатку потрібно з'ясувати організаційні питання проведення інвентаризації, зокрема, наявність наказу про призначення інвентаризаційної комісії, періодичність проведення інвентаризацій.

По-шосте, контроль закупівель матеріально-виробничих ресурсів. Ефективність системи внутрішнього контролю залежить від поділу обов'язків з укладання договорів, оприбуткуванню надійшли матеріальних цінностей і відображення здійснених операцій у бухгалтерському обліку. Це необхідно для запобігання випадків оплати завищених або фіктивних рахунків постачальників, а також внесення до регістрів бухгалтерського обліку записів про приймання матеріально-виробничих ресурсів, що не відповідають їх фактичній кількості та вартості.

Далі, шляхом перегляду первинних бухгалтерських документів аудитор повинен переконатися в тому, що надійшли в організацію матеріальні цінності реєструються в регістрах (картках, книгах) складського обліку, дані про їх оприбуткуванні зіставляються з товарно-транспортними накладними і рахунками-фактурами, які, у свою чергу , повинні зіставлятися з умовами укладених договорів. Слід також упевнитися в тому, що всі договори на поставку укладено відповідно до чинного в організації порядком і завізовані та підписані уповноваженими особами. Конкурсний відбір постачальників матеріально-виробничих ресурсів свідчить про ефективність системи контролю закупівель. У цьому разі за допомогою вибіркової перевірки документів слід переконатися в тому, що умови конкурсних торгів дотримуються і контракти на постачання полягають саме з переможцями торгів.

Система документообігу стосовно закупівлі повинна забезпечувати своєчасну передачу в бухгалтерію первинних документів (накладних, рахунків) для відображення в бухгалтерських регістрах. Аудитору необхідно зрозуміти, чи забезпечує система документообігу повноту і своєчасність відображення в бухгалтерському обліку операцій з придбання матеріально-виробничих ресурсів.

Аудитор також повинен отримати відповіді на інші питання, необхідні, на його думку, для оцінки системи внутрішнього контролю МПЗ, планування характеру та обсягу аудиторських процедур.

Обсяг вибірки для перевірки сальдо по рахунках обліку МПЗ і операцій з ними визначається на основі оцінки аудиторських ризиків, зробленої при плануванні аудиту в ході самої перевірки. При уточненні оцінки системи внутрішнього контролю обсяг вибірки може бути змінений. Зазвичай на підприємствах сфери матеріального виробництва кількість і номенклатура МПЗ і кількість операцій з ними досить великі, при перевірці сальдо по рахунках обліку МПЗ і операцій з ними аудитор застосовує статистичні методи вибірки. Якщо кількість і номенклатура МПЗ не настільки великі, можна використовувати нестатистической методи вибірки.

Відповідно до методики «спрямованої перевірки» операції можуть перевірятися від бухгалтерського обліку до первинних документів: по бухгалтерських регістрах вибирається ряд операцій по оприбуткуванню і списанню МПЗ, потім підбираються первинні документи і зіставляються дані обліку і первинних документів.

Разом з тим частина операцій (наприклад, для перевірки повноти обліку кредиторської заборгованості за отримані матеріальні ресурси) може бути перевірена в протилежному напрямку, тобто від первинних документів до регістрів бухгалтерського обліку: вибираються первинні документи, а потім аудитор переконується, що відповідні дані правильно і своєчасно відображені в бухгалтерських регістрах.

2.3 Зміст аудиторських процедур

Методика контролю за наявністю і збереженням МПЗ.

Перевірка стану складського господарства та збереження МПЗ - одна з найважливіших аудиторських процедур. Для комплексного вивчення цієї ділянки діяльності організації аудитор обстежує склади, комори, цехи та інші місця зберігання виробничих запасів, перевіряючи умови їх зберігання, стан протипожежної безпеки, оснащеність складів обладнанням, технікою, приладами і правильність їх експлуатації, стан охорони складських приміщень. Незадовільна організація складського господарства свідчить про низький рівень внутрішнього контролю за збереженням МПЗ.

У ході обстеження особливу увагу приділяється перевірці організації матеріальної відповідальності працівників, пов'язаних з прийманням, зберіганням та відпуском матеріальних цінностей. Однією з умов забезпечення збереження матеріальних цінностей є розробка та вручення матеріально відповідальним особам стандартів або посадових інструкцій, в яких визначено обов'язки та права працівників, розпорядок їх роботи, порядок приймання та видачі цінностей, їх документального оформлення, ведення обліку на складах у натуральному вимірі, терміни подання звітів до бухгалтерії і ін

При огляді місць зберігання МПЗ за наявними у матеріально відповідальних осіб документами перевіряють, чи своєчасно вони оформляють приймання та відпуск цінностей і роблять записи у книги чи картки складського обліку. Невраховані надлишки матеріалів і готової продукції можуть створюватися шляхом:

- Заміни сировини при виготовленні готової продукції; обрахунку здавачів сировини і матеріалів у вазі, вологості, зниження їх сортності; обважування, обрахування, обмірювання покупців при відпуску їм готових виробів;

- Необгрунтованого оформлення актів на втрати матеріалів при їх транспортуванні або зберіганні на складах.

Невраховані надлишки матеріалів зазвичай зберігають окремо. Для їх виявлення слід використовувати дані складського обліку. Якщо є невраховані надлишки, то витрата окремих видів цінностей за певні періоди, як правило, перевищує їх прихід. Такий перевитрата перекривають за рахунок подальшого надходження та оприбуткування матеріалів аналогічних найменувань. Надлишки вилучають за рахунок наступних надходжень або оформляють безтоварними документами до перевірки їх фактичної наявності при інвентаризації.

Обстеження стану складського господарства і перевірка збереження матеріальних цінностей у поєднанні з подальшою документальною перевіркою дають можливість зробити обгрунтовані висновки про збереження МПЗ і розробити профілактичні заходи.

Аудит МПЗ можна розділити на:

- Перевірку їх фактичної наявності, яка здійснюється за допомогою інвентаризації;

- Перевірку правильності оцінки цінностей в обліку та звітності.

Аудиторські процедури поділяються на проведені до інвентаризації, під час інвентаризації та після неї. До проведення інвентаризації аудитор запитує документи про результати попередніх інвентаризацій, аналізує структурні та кількісні зміни запасів, отримує інформацію про місця зберігання запасів, а також про організацію інвентаризаційної роботи.

Аудитор може бути присутнім при інвентаризації, проведеної працівниками аудиту в останні дні звітного року або в перші дні наступного року. Однак якщо інвентаризація була проведена на якусь проміжну дату, аудитору необхідно відстежити надходження і вибуття запасів у період, що пройшов з моменту проведення інвентаризації до звітної дати. У цьому випадку виконується вибіркова звірка накладних, рахунків-фактур, митних декларацій тощо документів з обліковими даними.

Запаси можуть зберігати на кількох складах, і в цьому випадку їх інвентаризацію доцільно проводити одночасно, щоб виключити можливість перекидання цінностей з одного складу на інший. Якщо з яких-небудь причин це зробити неможливо, то аудитору потрібно за документами відстежити внутрішнє переміщення запасів між підрозділами (складами) від моменту початку інвентаризації на першому складі до її завершення на останньому складі.

При проведенні інвентаризації у аудитора можуть виникнути складнощі в отриманні доказів про запаси, викликані особливостями технологічного процесу. Для цього іноді можуть знадобитися консультації фахівців.

Також можуть виникнути складнощі в отриманні доказів, пов'язаних з визначенням кількості запасів, які обумовлені:

а) застосуванням вибірки. Як правило, в рамках однієї перевірки неможливо перевірити всі запаси суцільним методом, однак при явній невідповідності облікових записів про запаси їх фактичній наявності необхідно перевірити всі товарно-матеріальні цінності;

б) неможливістю присутності аудитора одночасно у всіх місцях зберігання запасів;

в) специфікою процедур контролю - необхідно упевнитися, що не було повторного рахунку і випадково чи навмисно неврахованих цінностей. Контрольні звірки дають можливість переконатися, що підрахунок цінностей був проведений правильно;

г) природою інвентаризуються цінностей (наприклад, інвентаризація запасів деревини на целюлозно-паперових комбінатах, металопрокату і т. д.). У подібних випадках аудитор може скористатися оціночними методами, коли підраховують і вимірюють частина запасів, а потім результати перевірки екстраполюють на їх загальну кількість. Репрезентативність результатів екстраполяції може бути проконтрольована шляхом їх зіставлення з даними бухгалтерського та складського обліку.

Наявність деяких видів запасів не можна перевірити шляхом простого перерахунку, наприклад, в безперервних виробництвах - хімічному або сталеливарному. У цьому випадку аудитору доведеться покладатися на процедури внутрішнього контролю, а також з дозволу клієнта залучити експертів для інвентаризації таких матеріальних цінностей.

Іноді з ряду причин провести інвентаризацію неможливо. Наприклад, коли до моменту укладення договору на аудит інвентаризація на кінець року клієнтом вже була проведена і проводити її повторно він відмовляється або коли проведення інвентаризації досить дорого. У такому випадку аудитор може застосувати математичні методи, які з певною вірогідністю дозволяють оцінити величину запасів. Може скластися так, що клієнт не бажає проводити суцільну інвентаризацію, але на прохання аудитора проведе інвентаризацію частини товарно-матеріальних цінностей.

Особливості перевірки бухгалтерського обліку МПЗ.

При перевірці повноти оприбуткування МПЗ аудитору слід враховувати умови і форми розрахунків з постачальниками, обраний варіант оцінки, порядок відшкодування ПДВ по придбаних цінностях.

Обгрунтованість операцій з надходження й оприбуткування МПЗ перевіряють на основі договорів з постачальниками і супровідних документів (товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури, специфікації, пакувальні ярлики, якісні посвідчення, приймальні квитанції та ін.)

Загальним способом перевірки прибуткових операцій на складі є зіставлення прибуткових документів складу з супровідними документами постачальників або документами на придбання матеріалів у роздрібній торгівлі за готівку.

Об'єктом аудиторського дослідження є оперативна та службова інформація. Наприклад, з журналу з обліку вантажів, що надійшли можна отримати дані в розрізі постачальників про асортимент і строки поставки матеріальних цінностей. Аудитор вивчає, як організований такий облік у перевіреній організації: зазначаються Чи за кожним постачальником асортимент і строки поставки матеріалів за договором і наводиться чи на підставі документів фактично надійшов асортимент матеріалів із зазначенням дати надходження. Для з'ясування достовірності наведеної в оперативному обліку інформації аудитор зіставляє її з даними, відображеними в бухгалтерському обліку. За записами в журналі обліку вступників вантажів і картках обліку договорів поставки аудитор може визначити, які поставки були здійснені за період, що перевірявся.

Якщо матеріальні цінності закуповували за готівковий розрахунок у фізичних осіб або підприємців без утворення юридичної особи, то аудитор звертає увагу на наявність та правильність оформлення закупівельних актів. Закупівельний акт повинен містити такі обов'язкові реквізити: паспортні дані продавця, найменування, кількість і вартість матеріальних цінностей.

Внутрішніми документами, якими оформляють надійшли цінності, можуть бути супровідні документи постачальників зі штампами одержувача вантажу, приймальні акти, прибуткові накладні та деякі інші документи в залежності від прийнятого порядку оформлення приймання вантажу.

Приступаючи до перевірки повноти оприбуткування і правильності оцінки купованих матеріальних цінностей, аудитор встановлює, чи відповідають підсумкові суми, відображені у відомостях обліку матеріальних цінностей, даним інших облікових регістрів.

За даними реєстру синтетичного обліку за рахунком 60 "Розрахунки з постачальниками і підрядниками", а також за прибутковими документами складів аудитор визначає кількість матеріалів, що надійшли і правильність документального оформлення приймання вантажів. Для цього оплачені платіжні документи постачальників зіставляються з прибутковими ордерами, прийомними актами, а також із записами в картках складського обліку.

Перевіряючи повноту оприбуткування матеріальних цінностей, аудитор звертає увагу на реальність кредиторської заборгованості постачальникам з метою виявити невраховані рахунки постачальників. Для цього він звіряє записи в регістрах бухгалтерського обліку з даними пред'явлених рахунків, договорів, грошових документів про оплату постачальникам.

Під час документальної перевірки операцій з надходження МПЗ встановлюють дотримання правил кількісної та якісної приймання, правильність оформлення актів приймання, комерційних актів, актів розбіжностей, виявлених під час приймання; своєчасність подання до бухгалтерії звітів матеріально відповідальних осіб та реєстрів виправдувальних документів. При виявленні розбіжностей необхідно провести зустрічну перевірку документів.

При перевірці повноти оприбуткування матеріальних цінностей внутрішні документи звіряють із супровідними документами постачальників. Аудитор вивчає правильність складання актів на розбіжність у кількості та якості надійшли матеріальних цінностей і своєчасність пред'явлення претензій до постачальників або транспортної організації (наприклад, залізниці). Іноді такі розбіжності можуть бути результатом привласнення матеріальних цінностей та оформлення підроблених актів з метою приховати нестачу або пересортицю.

У разі необхідності аудитор проводить зустрічну звірку з документами, які знаходяться у постачальників матеріальних цінностей.

МПЗ, не належать організації, але знаходяться в її користуванні або розпорядженні, відповідно до умов договорів приймають до обліку на позабалансові рахунки в оцінці, передбаченій в договорі (п.13 ПБУ 5 / 98).

Матеріальні цінності, прийняті на відповідальне зберігання, а також сировина і матеріали, прийняті в переробку як давальницька сировина, повинні зберігатися і враховуватися окремо від власних виробничих запасів. Такі цінності повинні бути враховані на позабалансових рахунках 002 "Товарно-матеріальні цінності, прийняті на відповідальне зберігання" та 003 "Матеріали, прийняті в переробку".

На практиці досить поширене придбання товарно-матеріальних цінностей за договорами міни, коли аудитор може зіткнутися з невизначеністю у відносинах між партнерами, неправильним оформленням господарських операцій, невірним визначенням дати реалізації, отримання або відвантаження товарів, а також іншими помилками в бухгалтерському обліку та обчисленні податків. Наприклад, матеріальні цінності, отримані за договором міни, на склад не прибуткують, а відразу ж списують на видаток. Виявити подібне порушення аудитор може, уточнивши, як дотримуються умови договорів, і по картках складського обліку матеріалів, якщо в них будуть виявлені негативні суми залишків.

Законодавчі норми, що регулюють товарообмінні операції, закладені у Цивільному кодексі України (ст.567, 568), ПБО 9 / 99, ПБУ 10/99 та ПБО 5 / 98 із змінами відповідно до наказу Мінфіну Росії від 24.03.2000 N 31н, в якому , зокрема, зазначено, що фактична собівартість МПЗ, придбаних в обмін на інше майно (крім грошей), визначається виходячи з ціни, за якою у порівнянних обставин організація зазвичай визначає вартість аналогічних цінностей.

Стаття 40 НК РФ дає право податковим органам контролювати правильність застосування цін по деяких видах операцій, в тому числі і за товарообмінними. Зокрема, ціни, застосовувані сторонами угоди на обмінювані товари, не повинні відхилятися більш ніж на 20% від ринкової ціни ідентичних (однорідних) товарів в ту або іншу сторону. Якщо ця умова дотримується, то податок на прибуток і ПДВ розраховують виходячи з ціни договору.

Якщо законом або договором міни не передбачено інше, то право власності на обмінювані товари переходить до сторін, що виступають за договором міни в якості покупців, одночасно після виконання зобов'язань передати відповідні товари обома сторонами.

Тому виторг від реалізації продукції або товарів за договором міни слід відображати в бухгалтерському обліку одночасно після виконання обома сторонами зобов'язань передати відповідні товари.

Перевірка невідфактурованих поставок має деякі особливості. Вони повинні бути відображені в регістрі по рахунку 60 "Розрахунки з постачальниками і підрядниками" за ціною останньої партії надходження по кожній поставці окремо, причому замість номера повинна ставитися літера "Н" (невідфактуровані). Аудитору слід уточнити, як були зроблені в обліку записи з оприбуткування таких матеріальних цінностей, оскільки в наступному місяці, в міру надходження документів постачальників, ці записи повинні бути Сторнувати з одночасним оприбуткуванням матеріалів за фактичною вартістю придбання на підставі розрахункових документів постачальників.

При наявності невідфактурованих поставок аудитор перевіряє:

- Як дотримується порядок складання приймальних актів;

- Правильність і повноту оприбуткування цінностей, що надійшли без документів;

- Правильність встановлення цін;

- Правильність коректувань при надходженні зустрічних документів постачальника (для цього аудитору необхідно звірити записи в акті приймання з даними надійшли пізніше документів постачальників).

Якщо у клієнта є матеріальні цінності в дорозі, тобто оплачені, але ще не прибули до кінця місяця, то аудитору для підтвердження достовірності відображення в бухгалтерському обліку і балансі вартості таких цінностей доцільно переконатися в тому, що вони згодом отримані і сплачені або включені до складу кредиторської заборгованості на дату складання балансу.

Аудитору потрібно з'ясувати, який із двох можливих варіантів обліку таких цінностей застосовується в організації. При першому варіанті вартість цих матеріалів відображають в кінці кожного місяця записом:

Д-т сч.15 "Заготівельні і придбання матеріалів",

К-т сч.60 "Розрахунки з постачальниками і підрядниками".

Аудитор перевіряє наявність кредиторської заборгованості по таких поставок, оскільки на початку наступного місяця ця запис повинен бути Сторнувати. Оплачені постачальникам суми за не прибув вантаж повинні продовжувати значитися в обліку до прибуття вантажу як дебіторська заборгованість.

При другому варіанті такі записи роблять протягом місяця на підставі надійшли в організацію розрахункових документів постачальників, незалежно від фактичного надходження матеріалів. На окремі дати на рахунку 15 "Заготівельні і придбання матеріалів" може бути дебетове сальдо, що характеризує вартість оплачених, але ще не прибули до кінця місяця вантажів. У бухгалтерському балансі залишок цих цінностей, що знаходяться в дорозі, повинен бути приєднаний до статті балансу "Виробничі запаси".

Іноді в складі статті "Матеріальні цінності в дорозі" організації відображають виявлені під час приймання матеріалів недостачі, різні претензійні суми за розрахунками з постачальниками, дебіторські заборгованості за сплачені і довгий час не оприбутковані (іноді можливо і викрадені) цінності. Тому об'єктами подальшої перевірки повинні стати облікові записи в регістрі по рахунку 60 "Розрахунки з постачальниками і підрядниками" в частині розрахунків за оплачені матеріальні цінності, що знаходяться в дорозі. По кожному розрахунковому (платіжним) документу, за яким протягом тривалого часу не надійшли оплачені матеріальні цінності, необхідно ретельно перевірити транспортну накладну (квитанцію) і інші підстави для пред'явлення рахунки до сплати. При необхідності аудитор зіставляє ці записи зі взаємопов'язаними первинними документами та обліковими регістрами постачальників (проводить зустрічну звірку).

У ході аудиту МПЗ аудитор перевіряє порядок відображення в обліку ПДВ по вступникам цінностям.

Запропоновані підприємству-покупцю до сплати суми ПДВ, виділені в розрахункових документах постачальників окремим рядком, відображають за дебетом рахунка 19 "Податок на додану вартість по придбаним цінностям" і кредитом рахунку 60 "Розрахунки з постачальниками і підрядниками". Сплачені суми ПДВ не включають у вартість придбання виробничих запасів на рахунках 15 "Заготівля і придбання матеріалів" та 10 "Матеріали".

Дебетове сальдо по рахунку 19 "Податок на додану вартість по придбаним цінностям" на будь-яку звітну дату характеризує суму ПДВ, що відноситься до придбаних, але ще не оплачених матеріальних цінностей. Цю суму виділяють за відповідною статтею розділу II активу балансу.

Аудитор звертає увагу на порядок списання ПДВ залежно від призначення закуповуваних запасів або цілей, в яких вони були використані, так як за матеріалами і МБП невиробничого призначення ПДВ, врахований на рахунку 19 "Податок на додану вартість по придбаним цінностям", має бути списаний за рахунок власних джерел підприємства записом:

Д-т сч.88 "Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)",

К-т сч.19 "Податок на додану вартість по придбаним цінностям".

ПДВ по придбаних матеріальних цінностей підлягає відшкодуванню з бюджету тільки тоді, коли виконані наступні законодавчі умови:

- ПДВ виділено окремим рядком у розрахункових та первинних облікових документах,

- Матеріальні цінності фактично оприбутковані;

- Матеріальні цінності придбані для виробничих потреб.

У всіх випадках ПДВ списують тільки за умови оприбуткування та оплати цінностей постачальнику.

На практиці досить поширене порушення, коли організації списують матеріальні цінності на витрати без їх оприбуткування, тобто не дотримуючись вимоги повноти відображення операцій з МПЗ. Це призводить до податкових наслідків з ПДВ. Наприклад, аудитор встановив, що організацією було отримано кабель, вартість якого за рахунком постачальника становить 120300 крб., ПДВ - 24060 руб. У бухгалтерському обліку клієнта зроблені такі записи:

Д-т сч.20 "Основне виробництво",

К-т сч.60 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками"

120300 руб.

на вартість кабелю;

Д-т сч.19 "Податок на додану вартість по придбаним цінностям",

К-т сч.60 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками"

24060 руб.

на суму ПДВ;

Д-т сч.68 "Розрахунки з бюджетом",

К-т сч.19 "Податок на додану вартість по придбаним цінностям"

24060 руб.

на суму ПДВ.

У даній ситуації аудитором був зроблений висновок про спотворення залишку МПЗ і завищенні їх собівартості за звітний період, так як не всі матеріали в повному обсязі були списані на виробництво. Крім того, у зв'язку з тим, що не всі матеріальні цінності були своєчасно оприбутковані, податкові органи можуть визнати необгрунтованим пред'явлення ПДВ до заліку.

Однак за певних умов ПДВ, що припадає на що надійшли матеріальні цінності, підлягає включенню до їх фактичну собівартість придбання, зокрема, коли:

- Виробничі запаси використовують для виготовлення продукції, виконання робіт або послуг, не оподатковуваних ПДВ;

- Виробничі запаси купують за готівку в організацій роздрібної торгівлі та населення;

- Набувають багатооборотну тару;

- У рахунку-фактурі і розрахункових документах ПДВ не виділено.

У п.6 ПБО 5 / 98 наведено приблизний склад фактичних витрат на придбання МПЗ. До них, зокрема, відносяться витрати на заготівлю та доставку МПЗ, зміст заготівельно-складського апарату організації, оплату відсотків по кредитах постачальників і позикових коштів, якщо вони пов'язані з придбанням запасів і проведено до оприбуткування МПЗ на складі організації.

При перевірці правильності списання транспортно-заготівельних витрат або відхилень від облікових цін, виявлених на рахунку 16 "Відхилення у вартості матеріалів" або безпосередньо окремими позиціями на рахунку 10 "Матеріали", потрібно звернути увагу на випадки, коли рахунки транспортної або посередницької організації, за допомогою яких набували матеріали, отримані пізніше, ніж були оприбутковані МПЗ. У цьому випадку транспортні витрати не можуть бути включені до фактичної собівартості матеріалів у момент їх оприбуткування.

Витрати на утримання заготівельно-складського апарату підприємства підлягають включенню до фактичної собівартості заготовлених матеріалів відповідно до принципів, відображеними в обліковій політиці підприємства. Розподіляють такі витрати, як правило, після закінчення звітного місяця.

Перевірка правильності оцінки МПЗ при їх оприбуткуванні і списанні у виробництво.

Матеріальні цінності повинні бути відображені в обліку та звітності за фактичною собівартістю. Її визначають за витратами на їх придбання (транспортно-заготівельні витрати), включаючи оплату відсотків за придбання в кредит, наданий постачальником цих ресурсів; націнки (надбавки), комісійні винагороди (вартість послуг), сплачені постачальницьким, зовнішньоекономічним та іншим організаціям; митні збори, витрати на транспортування, зберігання і доставку, що здійснюються сторонніми організаціями (без ПДВ).

Правильність оцінки матеріальних цінностей знаходиться в залежності від організації і постановки їх аналітичного і синтетичного обліку. Тому аудитор повинен перевірити, чи ведеться облік на рахунку 10 "Матеріали" в розрізі субрахунків (сировина і матеріали, покупні напівфабрикати і комплектуючі вироби, конструкції і деталі, паливо та інші однорідні групи) і по кожному найменуванню матеріальних цінностей в залежності від їх споживчих ознак (сорти, марки, кондиції і т.д.); присвоюють чи матеріальним цінностям номенклатурні номера залежно від їх споживчих ознак і вказують їх у первинних документах та складському обліку.

Якщо виробничі запаси обліковують за обліковими цінами, об'єктом контролю є розподіл відхилень між цими цінами та фактичною собівартістю придбаних матеріалів.

Фінансові показники діяльності організації залежать від обраного методу оцінки запасів. Однією з проблем є визначення правильності оцінки МПЗ на кінець звітного періоду, так як протягом року їх купують за різними цінами. Кінцеву вартість запасів можна регулювати за допомогою спеціальних методів оцінки. Спосіб перевірки залежить від того, який метод списання МПЗ (для різних видів матеріальних цінностей вони можуть бути різними) застосовують в організації.

При визначенні фактичної собівартості матеріальних ресурсів, списаних у виробництво, дозволено використовувати один з наступних методів оцінки запасів: по середній собівартості; за собівартістю перших за часом закупівель (ФІФО); за собівартістю одиниці придбання матеріалів.

Аудитор повинен переконатися у незмінності застосування протягом року вибраних методів оцінки по відношенню до конкретних видів запасів; перевірити правильність їх застосування, а також обгрунтованість і корисність для управління.

Якщо облікової політикою організації встановлено, що МПЗ оцінюються за методом ФІФО, то їх повинні списувати у виробництво в оцінці запасів, які були куплені першими, з урахуванням собівартості запасів, що значаться на початок місяця. У балансі ж залишки матеріальних цінностей мають бути показані за цінами останніх, більш дорогих закупівель.

Якщо запаси оцінюють за середньої собівартості, аудитору необхідно перевірити кілька первинних документів на оприбуткування, щоб визначити точність оцінки будь-якої партії запасів, тобто перевірити, чи правильно розрахована середня ціна.

За собівартістю одиниці придбання матеріалів оцінюють лише ті МПЗ, які організація використовує в особливому порядку (дорогоцінні метали і камені і т.п.), або запаси, які не можуть звичайним чином замінювати один одного.

Перевірити правильність списання вартості матеріальних цінностей на витрати виробництва аудитор може по формулі товарного балансу:

Р = Н + П - К,

де Р - вартість матеріальних цінностей, витрачених у звітному періоді; Н, К - вартість залишку матеріальних цінностей на початок і кінець звітного періоду на рахунках обліку виробничих запасів; П - вартість матеріальних цінностей, що надійшли за звітний період (дебетові обороти за рахунками 10 "Матеріали ", 12" Малоцінні та швидкозношувані предмети "та ін.)

При помилковому або умисному завищенні фактичної собівартості матеріалів штучно збільшуються витрати на виробництво готової продукції і знижується прибуток від реалізації продукції.

Якщо в організації є матеріальні цінності, ціна на які протягом звітного року знизився, або вони частково втратили свою якість або морально застаріли, то їх повинні оцінювати і відображати в балансі на кінець року не за фактичною собівартістю, а за ціною можливої реалізації, якщо вона нижче первісної вартості заготівлі (придбання), з віднесенням різниці в цінах на фінансові результати. Ця норма, передбачена п.62 Положення ведення бухгалтерського обліку та бухгалтерської звітності в Російській Федерації, встановлює обов'язок, а не право організацій проводити таку уцінку майна після закінчення звітного року.

Щоб провести перевірку використання матеріальних цінностей на виробничі та інші цілі, аудитор повинен детально ознайомитися з особливостями технологічного процесу, а також з порядком передачі цінностей зі складу у виробництво, оскільки при їх порушенні виникають багато недоліків і навіть зловживання.

Відпуск матеріалів у виробництво перевіряють за накопичувальними відомостями витрати матеріалів зі складів, який складається на основі витратних документів.

Перевірка операцій з реалізації матеріалів.

Аудитор повинен встановити доцільність таких операцій, правильність оформлення всіх документів - договорів, довіреностей, товарно-транспортних накладних та інших первинних документів (зокрема, перевірити, виділений чи в них окремим рядком ПДВ).

Операції з реалізації повинні бути відображені за кредитом рахунка 10 "Матеріали" і дебетом рахунка 48 "Реалізація інших активів" і одночасно за дебетом рахунку 62 "Розрахунки з покупцями і замовниками" і кредитом рахунку 48 на суми, належні до отримання з покупців за реалізовані їм матеріали.

З безоплатної передачі матеріальних цінностей аудитор перевіряє правильність визначення їх вартості для цілей оподаткування. Їх списання має бути відображено записом:

Д-т сч.80 "Прибутки і збитки",

К-т сч.10 "Матеріали", 12 "Малоцінні та швидкозношувані предмети", 41 "Товари"

на облікову вартість.

Для розрахунку податку на прибуток вартість переданих цінностей необхідно розраховувати за середньою ціною реалізації або за ціною останньої реалізації.

Перевірка списання втрат МПЗ. Особливо ретельно повинні бути перевірені документи на списання нестач, псування та уцінки МПЗ, а також правильність застосування норм природних втрат при перевезеннях деяких видів матеріалів. Наприклад, за товарно-матеріальних цінностей, що перевозяться в герметичній упаковці, такі норми не застосовуються, а за матеріалами, що надходять у скляній тарі, слід застосовувати норми допустимого бою під час транспортування. Втрати в межах і понад норми природного убутку можуть бути списані тільки за належно оформленими документами з дозволу керівника організації у розмірі, що не перевищує недостачу по порівнювальної відомості.

Особливої уваги аудитора потребують операції по списанню матеріалів понад встановлених норм, а також втрат від псування та уцінки. Відповідно до п.62 Положення ведення бухгалтерського обліку та бухгалтерської звітності в Російській Федерації матеріальні цінності, ціна на які протягом року знизилася, або застарілі матеріальні цінності або частково втратили початкові якість можуть бути в кінці року уцінені, тобто визначена ціна їх можливої реалізації. Якщо вона виявиться нижче первісної вартості придбання, то різниця в цінах відноситься на фінансові результати (без зменшення оподатковуваної бази з податку на прибуток).

Списання втрат від уцінки повинно бути підтверджено актами та інвентаризаційними описами, відомостями про ринкові ціни на дату уцінки, а також про купівельних цінах уцінюють матеріалів.

Крім того, аудитор на підставі первинних документів перевіряє достовірність записів у регістрах синтетичного й аналітичного обліку (вибірковим способом).

Перевірка правильності відображення в обліку операцій з тарою. У деяких організаціях кількість тари і її сумарна вартість істотні.

Аудитор перевіряє:

- Правильність формування та відображення облікової вартості тари.

У синтетичному обліку тару можна відображати за фактичною собівартістю, яка складається з усіх витрат на її придбання (п.58 Положення ведення бухгалтерського обліку та бухгалтерської звітності в Російській Федерації) або за заставними цінами (п.27 Основних положень з обліку тари на підприємствах) ;

- Правильність відображення тари на рахунках бухгалтерського обліку.

На промислових підприємствах тару, призначену для постійного зберігання МПЗ на складах або для здійснення технологічних процесів виробництва, залежно від її вартості, терміну служби та прийнятої облікової політики можна враховувати у складі основних засобів на рахунку 01 "Основні засоби" або МШП на рахунку 12 " Малоцінні та швидкозношувані предмети ". Тару, призначену для транспортування та пакування продукції, враховують на субрахунку 10-4 "Тара і тарні матеріали". Тару, використану для пакування готової продукції, якщо її вартість включена у відпускну (продажну) ціну продукції, списують і включають у виробничу собівартість продукції, якщо затарювання виробляється безпосередньо в цехах основного виробництва, або відносять на комерційні витрати, коли продукцію упаковують після її здачі на склад готової продукції.

У торговельних організаціях тару враховують на субрахунку 41-3 "Тара під товаром і порожня", а в роздрібній торгівлі скляний посуд під товаром і порожню враховують як товар на субрахунку 41-2 "Товари в роздрібній торгівлі".

Транспортну тару в залежності від характеру оборотності можна розділити на дві основні категорії:

1) однооборотная - тара, вартість придбання якої у постачальника включена у вартість придбання матеріалів (вона не підлягає поверненню постачальникам);

2) багатооборотна - тара, яка знаходиться в обігу кілька разів, і за умовами договору поставки така тара підлягає поверненню постачальникам.

Поняття "поворотна" і "безповоротна" тара регулюються виключно договором між продавцем і покупцем.

За деякі види багатооборотної тари, що поставляється з продукцією (товаром), з покупця стягують заставу, який йому повертають після отримання порожньої тари в справному стані. Заставна вартість тари виділяється в супровідних документах постачальників окремим рядком. Обращающаяся за заставними цінами тара залишається у власності постачальника. Продавець не має наміру продавати її, а покупець - набувати у власність. Сплата заставної вартості тари представляє собою засіб забезпечення зобов'язання з повернення тари.

При продажі товарів у багатооборотної тарі в умови договору поставки включається зобов'язання покупця повернути всю або певну кількість цієї тари. Якщо тару не здають постачальнику в зазначений у договорі термін, заставну вартість тари покупцю не повертають;

- Правильність обліку тари відповідно до умов господарських договорів, за якими тара може залишатися у власності постачальника або передаватися у власність покупця. Дізнатися про це аудитор може з розділу "Тара та упаковка" договорів поставки або купівлі-продажу. Якщо такого розділу в договорі відсутня або тара не виділена як окремий предмет договору, то затарених продукцію (товари) розглядають як складну річ (ст.134 ЦК України), на всі складові частини якої поширюються умови угоди, якщо інше не передбачено договором.

Якщо організація користується заставної тарою, то аудитору слід перевірити правильність обліку таких операцій. Нерідко вартість заставної тари відображають у складі власного майна організації за рахунком обліку матеріалів, порушуючи принципи права власності і реальності. При вчиненні нормального руху товару між постачальником і покупцем заставна тара залишається у власності постачальника і відображається на його синтетичних рахунках. Оскільки право власності на багатооборотну заставну тару залишається у постачальника, відображення її вартості в бухгалтерському обліку покупця призводить до завищення вартості майна та надмірній сплаті податку на майно. Право власності на заставну багатооборотну тару, не приймається постачальником, переходить до покупця після оформлення документів на відмову в поверненні.

Аналітичний облік тари треба вести за кожним її найменуванням. При його перевірці аудитор може виявити помилки шляхом звірки залишків за даними звітів матеріально відповідальних осіб і сальдової відомості.

Витрати, які виникають у процесі нормального руху товару і пов'язані з перевезенням, навантаженням і вивантаженням тари, відображають на рахунках обліку витрат.

Втрати, до яких відносяться брухт, бій і псування тари, зниження її вартості через порушення умов нормального руху товару, є не що інше, як збитки за операціями з тарою, які відповідно до Положення про склад витрат включаються до складу позареалізаційних витрат.

Доходи від операцій з тарою відповідно до Положення про склад витрат включаються до складу позареалізаційних доходів.

Згідно ПБУ 9 / 99 і 10/99 в залежності від Ваших дій з тарою (реалізація, списання, безоплатне отримання і т.д.) витрати, втрати і доходи за тарою можуть бути операційними чи позареалізаційними.

Облік втрат і доходів за операціями з тарою ведуть на рахунку 80 "Прибутки і збитки". Витрати і збитки по тарі зменшують базу оподаткування по податку на прибуток, а доходи збільшують цю базу.

Перевірка операцій по руху МШП. При перевірці аудитор встановлює, чи забезпечує облік:

- Контроль за своєчасним і повним оприбуткуванням МШП;

- Виявлення їх фактичної собівартості в залежності від класифікаційних груп (інструменти, інвентар, спецодяг, тощо), а всередині груп - за їх найменувань.

Перевірку доцільно починати з аналізу складу МШП на основі ліміту вартості, закладеного в обліковій політиці. У ході аналізу необхідно з'ясувати, чи не було переведення об'єктів основних засобів в МБП у зв'язку з переоцінкою. Такий переклад не допускається.

Порядок і послідовність перевірки операцій з МШП аналогічні перевірки операцій за рахунками обліку матеріалів.

Перелік предметів (майна), що відносяться до категорії МШП, встановлений п.50 Положення ведення бухгалтерського обліку та бухгалтерської звітності в Російській Федерації.

Перевіряючи записи в картках складського обліку або у відомостях за рахунком 12 "Малоцінні та швидкозношувані предмети", слід встановити, чи немає серед них предметів, що відносяться до основних засобів. Якщо керівником організації встановлено менший межа вартості, ніж певний ліміт для включення до складу малоцінних предметів, то аудитор з'ясовує, чи не пов'язано це з регулюванням прибутку звітного періоду за рахунок зміни цін на МШП або амортизаційних відрахувань.

При перевірці використовують дані регістрів до рахунку 12 "Малоцінні та швидкозношувані предмети" за субрахунками: 1 "МШП на складі", 2 "МШП в експлуатації", 3 "Тимчасові (нетитульні) споруди".

Перевіряючи правильність оприбуткування МШП, аудитор звертає увагу на правильність документального оформлення і формування вартості їх придбання. Особливо ретельно він повинен перевірити операції з вибуття та руху МШП. Передача МШП зі складу в експлуатацію повинна бути документально оформлена. Сам факт передачі їх в експлуатацію є підставою для нарахування амортизації.

Реалізація МШП повинна бути відображена на рахунку 48 "Реалізація інших активів".

Належна організація бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю передбачає роздільний аналітичний облік руху малоцінних і швидкозношуваних предметів, що знаходяться у запасі (на сладе) і в експлуатації. При цьому в окрему групу включають були в експлуатації предмети, повернуті на склад до повного зносу (щоб уникнути подвійного рахунку при повторній передачі їх в експлуатацію).

Нарахування амортизації МШП контролюється на основі записів за кредитом рахунка 13 "Знос малоцінних і швидкозношуваних предметів" в кореспонденції з рахунками обліку виробничих витрат або експлуатаційних витрат обслуговуючих виробництв і господарств.

Витрати на погашення вартості малоцінних інструментів і пристосувань загального користування, що мають універсальне застосування, господарського інвентарю, спеціального одягу та взуття зазвичай включають у витрати виробництва в два етапи: половину вартості - у момент передачі в експлуатацію і другу половину її (за вирахуванням вартості предметів за ціною можливого використання) - при вибутті за непридатністю.

МПЗ впливають на характеристики господарської діяльності більше, ніж який-небудь інший вид активів. Узагальнюючи результати перевірки, аудитору необхідно систематизувати зібрані в робочих документах докази. За порушень, які мають системний характер, виявлену помилку слід поширити на всю проверяемую сукупність. Суттєвість виявлених відхилень визначається з урахуванням розміру вибірки та системного характеру помилок.

Суттєва помилка при обліку МПЗ призводить до спотвореного відображення в бухгалтерській звітності оборотних коштів, собівартості продажів, валового і чистого прибутку.

2.4 Оформлення результатів аудиторської перевірки

Як показує практика, найбільш часто доводиться стикатися з такими порушеннями, що допускаються підприємствами:

1) відсутність первинних прибутково-видаткових документів або оформлення їх з порушенням встановлених вимог;

2) неправильне обчислення фактичної вартості заготовляння матеріалів;

3) списання у витрату неоприбуткованих матеріальних цінностей (не оформлених прибутковими документами);

4) списання матеріалів на виробництво у міру їх відпуску зі складу, а не за фактом їх витрати, відсутність норм витрати матеріалів або їх недотримання;

5) недотримання зафіксованого в обліковій політиці варіанти обліку матеріальних цінностей, списаних на виробництво;

6) арифметичні помилки при розрахунку реалізованої торгової націнки;

7) невідповідність інформації про наявність виробничих запасів за даними Головної книги та журналів-ордерів;

8) несвоєчасне оприбуткування товарно-матеріальних цінностей;

9) зміна методу оцінки запасів протягом року;

10) облік збереження і списання матеріальних цінностей ведеться з порушеннями;

11) відсутні акти приймання-передачі майнових цінностей при зміні матеріально відповідальних осіб;

12) необгрунтовано завищується витрата матеріалів;

13) сума уцінки виробничих запасів відноситься на фінансовий результат, в результаті чого зменшується оподатковуваний прибуток.

Після проведення всіх необхідних процедур перевірки керівник бригади аудиторів повинен оцінити повноту та якість виконання всіх аудиторських процедур. Аудиторський висновок - це невід'ємний елемент будь-якого виду аудиту, як обов'язкового, так і добровільного. Саме аудиторський висновок надає користувачам фінансової звітності інформацію про її достовірності. Форма аудиторського висновку та порядок його складання визначені ФПСАД № 6.

У ході перевірки мають бути зібрані докази того, що МПЗ правильно класифіковані у звітності по основних групах (сировина та матеріали, готова продукція, товари) і вся суттєва інформація про них розкрита в звітності. До такої інформації, зокрема, відносяться: облікова політика організації щодо оцінки МПЗ (по групах); вартість МПЗ (за групами) на початок і кінець звітного періоду; величина і рух резерву під зниження вартості МПЗ; вартість МПЗ, переданих в заставу і права організації на яку обмежені іншим чином; інша інформація про МПЗ, суттєва для фінансової звітності організації, та інформація, розкриття якої у звітності необхідно згідно з чинними нормативними документами. Правильність і повнота розкриття у звітності суттєвої інформації про МПЗ перевіряється шляхом вивчення і зіставлення розкритої у звітності інформації з доказами, отриманими в результаті аудиторських процедур.

Результати аудиторської перевірки не можуть обмежуватися тільки аудиторським висновком, що містить лише стислий думку про достовірність бухгалтерської звітності. В аудиторській практиці поряд з аудиторським висновком використовується надання керівництву суб'єкта також письмової інформації.

Письмова інформація є конфіденційною і повинна бути передана тільки особі, що підписала договір на проведення аудиторської перевірки, або особі, прямо вказаного в ньому в якості її одержувача.

У процесі перевірки аудитор може надати керівництву суб'єкта попередній варіант письмової інформації з метою оперативного внесення в облік і звітність необхідних виправлень і уточнень. А разом з аудиторським висновком представляється остаточний варіант звіту.

2.5 Пропозиції щодо вдосконалення обліку МПЗ

У комплексі заходів щодо створення системи аудиту МПЗ велике значення має формування повної та достовірної облікової інформації про наявність, рух і використання виробничих запасів на кожному підприємстві, а також чітка організація внутрішньогосподарського контролю за їх збереженням. Важливе значення набуває поліпшення якісних показників використання виробничих запасів. Цього можна домогтися шляхом економії матеріалів і більш ефективного їх використання. Рішення вище перелічених завдань можна досягти, застосовуючи більш прогресивні конструкційні матеріали, впроваджуючи нові технології, замінюючи дорогі матеріали більш дешевими без зниження якості продукції, скорочуючи відходи і втрати у виробничому процесі, а також широко залучаючи до господарського обороту вторинні ресурси і попутні продукти.

Істотно поліпшити облік виробничих запасів можна, удосконалюючи застосовуються документи і облікові регістри, тобто більш широко використовуючи накопичувальні документи (лімітно-забірні і комплектувальні карти, відомості та інших), попередню виписку документів по руху матеріалів та оперативних документів на обчислювальних машинах, картки складського обліку як видаткового документа по відпущеним матеріалами (бездокументального системи оформлення витрати матеріалів) і ін

У пункті 2.5 також запропоновано вирішення проблем, викладених у пункті 1.2.

1) Якщо організація встановила для основних засобів вартісної ліміт (20 000 руб.) З метою їх обліку у складі МПЗ, вона може самостійно встановити порядок обліку активів, вартість яких не перевищує цей ліміт. Рекомендується використовувати правила обліку матеріально-виробничих запасів, передбачені ПБО 5 / 01.

Придбання таких об'єктів відображається безпосередньо на рахунку 10 "Матеріали" без використання калькуляційного рахунку. Коли підготовка до використання об'єктів вимагає тривалого часу і істотних додаткових витрат крім вартості покупки, організації слід використовувати калькуляційний рахунок для формування первісної вартості активів. В якості такого рахунку можна використовувати безпосередньо рахунок 08 "Вкладення у необоротні активи" або рахунок 15 "Заготівля та придбання матеріальних цінностей" аж до того моменту, поки вартість витрат не перевищить встановлений ліміт або не буде остаточно сформована. Малоцінні засоби праці в межах встановленого ліміту вартісного не включаються у вартість об'єкта обкладення податком на майно.

В окремих випадках оприбуткування та списання матеріалів проводиться з порушенням встановлених вимог. Так, не оформляється належним чином на відповідних уніфікованих бланках матеріальний облік надходження і витрат (списання) матеріальних цінностей або ж заповнюються не всі необхідні реквізити цих форм.

2) З одного боку, матеріально-виробничі запаси можна визнавати в обліку незалежно від наявності права власності (тобто "знято" юридичне обмеження визнання зазначених активів).

З іншого боку, норми ПБО 5 / 01 не встановлюють економічних критеріїв визнання цієї групи активів.

Організація має право самостійно тлумачити нечіткі норми ПБО 5 / 01 та відповідно визначати порядок визнання (або невизнання) матеріально-виробничих запасів у бухгалтерському обліку.

3) Доставка до "місця використання" може бути витлумачена як включення в собівартість запасів витрат по внутризаводскому переміщенню від складів до тих виробничих приміщень, в яких дані матеріально-виробничі запаси фактично використовуються.

Однак таке тлумачення може означати тільки те, що організація не буде мати даних про фактичну собівартість конкретної одиниці матеріально-виробничих запасів до моменту відпуску її у виробництво, що суперечить здоровому глузду. Вказану норму можна трактувати як "витрати на доставку до складу".

4) При наявності подібних ситуацій автори рекомендують закріпити в Облікової політики різні варіанти визначення фактичної собівартості отриманих МПЗ з урахуванням пріоритету їх застосування. Наприклад:

- Залучення незалежного оцінювача (з включенням вартості оцінки у фактичну собівартість запасів);

- За поточною ринковою вартістю на дату вибуття переданих МПЗ;

- За поточною ринковою вартістю на дату прийняття до бухгалтерського обліку отриманих МПЗ;

- У сумі, зазначеної в договорі;

- У розмірі націнки до облікової вартості за окремими МПЗ або групами (видами) переданих запасів і т.д.

5) Таким чином, покупна вартість вже оприбуткованих МПЗ коригується з урахуванням вартості вибувають МПЗ.

Визначаємо вартість вибуває майна.

Якщо вартість надійшли МПЗ виходячи з вартості запасів, що вибувають не визначилася, переходимо до варіанту визначення вартості за вартістю отриманих МПЗ (другий абзац п. 10 ПБУ 5 / 01). А це означає повернення до первісної фактичної собівартості раніше надійшли МПЗ за договором з оплатою грошовими коштами до її зміни на натуральну форму.

У такій ситуації фактична собівартість раніше оприбуткованих МПЗ не коригується, слід дотримуватися положень п. 12 ПБУ 5 / 01.

Підкреслимо, що до первісної фактичної собівартості оприбуткованих МПЗ ми приходимо тільки в тому випадку, якщо не можемо визначити собівартість вибувають цінностей.

6) Якщо виникає невизначеність щодо подальшого використання запасів у процесі виробництва, їх вартість повинна резервуватися. При цьому запаси відображаються у складі оборотних активів у сумі перевищення їх первісної вартості над величиною створеного резерву, а не переводяться до складу необоротних активів.

7) При відображенні в обліку імпортних торговельних операцій необхідно, щоб, по-перше, імпортований товар був своєчасно поставлений на облік і, по-друге, фактична вартість імпортного товару була правильно сформована на рахунках бухгалтерського обліку. Відповідно до Наказу Мінфіну РФ від 10 січня 2000 р. N 2н "Про затвердження Положення з бухгалтерського обліку" Облік активів і зобов'язань, вартість яких виражена в іноземній валюті "ПБУ 3 / 2000", датою здійснення операції з імпорту матеріально-виробничих запасів, іншого майна є дата переходу права власності до імпортера на імпортований товар, інше майно. Саме на цю дату товар повинен бути поставлений на балансовий облік. Відповідно, курс Банку Росії для перерахунку в рублі суми іноземної валюти, в якій виражена вартість товару, потрібно брати також на цю дату.

Фактична собівартість (первісна вартість) імпортного товару складається з контрактної вартості і накладних витрат (транспортних витрат, митних платежів та інших витрат по закупівлі). Першою складовою частиною фактичної собівартості (первісної вартості) імпортного товару є контрактна вартість. Недотримання умов поставки може призвести до необгрунтованого завищення фактичної собівартості (первісної вартості) імпортного товару, як у бухгалтерському, так і в податковому обліку.

Оскільки витрати по просуванню імпортного товару від продавця до покупця надзвичайно великі, несвоєчасне відображення в обліку навіть невеликої частини цих витрат може зробити істотний вплив на формування показників фінансової звітності організації, а в деяких випадках привести до її недостовірності. Для достовірного відображення накладних витрат по імпорті повинні дотримуватися допущення тимчасової визначеності фактів господарської діяльності (базове припущення бухгалтерського обліку), а також вимоги своєчасності і повноти.

Методика відображення невідфактурованих імпортних товарів, а також витрат, пов'язаних з їх просуванням від продавця до покупця, заснована на суб'єктивній оцінці їх бухгалтером організації на кожну дату складання проміжної фінансової звітності. Таким чином, на кожну дату складання фінансової звітності в бухгалтерському обліку "штучно", за допомогою суб'єктивної оцінки, формується повна вартість імпортного товару. Однак суб'єктивна думка бухгалтера має спиратися на об'єктивні дані бухгалтерського обліку або дані з незалежних джерел:

- Попередніх імпортних угод, укладених на схожих умовах поставки в тому ж або найближчому звітному періоді;

- Чинного договору на виконання робіт (надання послуг);

- Від організації, яка надає послуги з просування імпортного товару від іноземного продавця до російського покупця;

- З інших джерел (думки експертів, різні тарифні довідники, законодавчі акти і т.п.).

8) Облік МПЗ на таких підприємствах необхідно вести не тільки на складах, а й у будинках - абонентах мережі, а також у підзвітних осіб з числа технічного персоналу, які безпосередньо займаються установкою і налаштуванням обладнання у абонентів. Для якісного та безперебійного обслуговування абонентів також потрібно контролювати специфікації об'єктів і термін експлуатації обладнання. Для заміни несправного обладнання або виробило термін експлуатації слід його своєчасно купувати.

Висновок

У першому розділі курсової роботи розглянуто матеріально-виробничі запаси як об'єкт аудиторської перевірки, розглянуті проблеми обліку МПЗ, що впливають на проведення аудиту МПЗ.

МПЗ грають найважливішу роль в господарській діяльності кожного підприємства. З їх допомогою здійснюється більшість виробничих процесів, і вони ж служать першорядної основою для створення кінцевого продукту, що реалізується організаціями.

У другому розділі розглянуті мета, завдання та особливості перевірки, зміст аудиторських процедур, оцінка системи внутрішнього контролю, оформлення результатів аудиторської перевірки, а також запропоновані основні напрямки вдосконалення обліку і аудиту матеріально-виробничих запасів.

Мета аудиторської перевірки МПЗ полягає в тому, щоб отримати необхідні докази достовірності та повноти відображеної у фінансовій звітності інформації про наявність сировини, матеріалів, готової продукції і товарів.

У пункті 2.3 викладено зміст аудиторських процедур:

- Методика контролю за наявністю і збереженням МПЗ;

- Особливості перевірки обліку МПЗ;

- Перевірка операцій по реалізації матеріалів.

У пункті 2.5 приведені вирішення проблем обліку МПЗ, перелічених у пункті 1.2.

Список літератури

1. Федеральний закон «Про бухгалтерський облік» від 21.11.1996г. № 129 - ФЗ.

2. Федеральний закон «Про аудиторську діяльність» від 7.08.2001г. № 119 - ФЗ.

3. Положення з бухгалтерського обліку «Облік матеріально-виробничих запасів» (5 / 01).

4. Правило (стандарт) аудиторської діяльності в РФ «Порядок складання аудиторського висновку про бухгалтерську звітність».

5. «Аудит і оподаткування» / / № 9,10,11.

6. «Аудит» / / № 2,15.

7. «Бухгалтерський облік» / / № 1,4,11,15,19.

8. Алборов Р.А. «Аудит в організаціях промисловості та АПК», ДІС, Москва 2008р.

9. Баришніков Н.П. «Організація і методика проведення загального аудиту», Москва, Філін 2007р.

10. Багата І.І., Хахонова А.А. «Аудит», Ростов-на-Дону 2006р.

11. Бичкова Р.А. «Аудиторська діяльність», Москва, Инфра М 2007р.

12. Виноградов О.В., Матвійчук І.А. «Аудит», Москва, Академічний проспект 2007р.

13. Гутцайт Є.М., Островський О. М. «Аудит», Москва, ФБК - ПРЕС 2007р.

14. Данилевський Ю.А. «Аудит», Москва, ІДФБК-ПРЕС 2008р.

15. Єлісєєв І.І., Терехов А.А. «Аудит», Москва, Фінанси і статистика 2008р.

16. Мерзлікіна Є.М., Микільська Ю.П. «Аудит», Москва, Инфра М 2007р.

17. Пупко Г.А. «Аудит і ревізія», Москва, Економіст 2006р.

18. Смекалов П.В., Терехов А.А., Терехов М.А. «Теорія і практика аудиту», Москва, Академічний проспект 2007р.

19. Суйц В.П. «Основи російського аудиту», Москва, Юніті-Дана 2007р.

20. Терехов А.А. «Аудит: перспективи розвитку», Москва, Фінанси і статистика 2008р.

21. Терехов А.А., Терехов М.А. «Контроль і аудит», Москва, Економіст 2006р.

22. Шеремет А.Д., Суйц В.П. «Аудит», Москва, Юніті 2005р.

23. «Аудит» під ред. проф. Подільського В.І., Москва, Економіст 2007р.

24. «Аудит», підручник для ВУЗів під ред. проф. А.А. Савіна, Москва, Юніті 2007р.

25. «Аудит» підручник для ВНЗ під ред. П.В. Чорнопикі, Москва, Фінанси і статистика 2007р.