У науці про Землю прихильники теорії тектоніки материкових плит (мобілізма) вже давно здобули переконливу перемогу над прихильниками теорії фіксизму. Зараз навіть школярі знають, що 150 мільйонів років тому відбувся розпад праматерика Гондвана на Африку, Південну Америку, Антарктиду, Австралію та Індію. Їхній рух зі швидкістю-ма 3-5 см на рік і триває по теперішній час, породжуючи землетрусу і вирвані-ения вулканів. Проте теорія мобілізма не пояснює першопричини виникнення дрейфу континентів.
Системний аналіз геофізичних процесів, що відбувалися впродовж тривалого часу, дозволяє висунути оригінальну версію причин дрейфу материків.
Початок розколу Гондвани співпало з сильним заледенінням і вимиранням ряду видів жи-вих організмів. Такі катаклізми зазвичай йдуть після зіткнень Землі з кометою чи астероїдом. Падіння досить великого астероїда має залишити слід як на поверхні Землі, так і в мантії. Подібний слід може спостерігатися як аномальна "гаряча точка", що викликає стабільний вулканізм на поверхні Землі. Така точка недавно була виявлена під Гавайськими островами. Англійський журнал "Nature" в одному з літніх номерів повідомив про наявність "гарячого плями" під Гаваями, що дає тепловий потік. Гавайський скупчення магматичних мас на 300 ° С вище температури навколишнього речовини. "Це саме гаряче місце в магмі, яке відоме науці - визначив результат вимірювань співробітник Міжнародного геологічного центру Стефан Соболєв, - воно знаходиться на глибині від 100 до 150 км, безпосередньо під Гавайськими вулканами. Кожні 200 тис. років "гаряче пляма" пропалює в плиті вихід, і лава утворює спершу підводний вулкан, а потім острів. Старі вулкани, минули "гаряче пляма" і не одержують більше лави, повільно руйнуються в океані. "(Журнал" Наука і життя "№ 12 за 2000 рік, стор 32).
Справедливо може послідувати питання: який зв'язок між Гавайськими островами і Гондваною, яка перебувала з протилежного боку земної кулі? Суть ухвалена на ігаемой гіпотези якраз в тому і полягає, що, на думку автора, при зіткненні дос-таточно великого астероїда з Землею, частина енергії вибуху виділяється в точці зіткненні-нення, а інша і досить значна частина у вигляді сейсмічних коливань проходить крізь земну кулю і виділяється в області Земної кори і мантії, розташованої з діа-метрально протилежного боку від точки падіння астероїда. Таким чином, після падіння астероїда в Тихому океані, в районі розташування теперішніх Гавайських гостро-вів, стався катастрофічний вибух, в результаті якого в атмосферу піднялася величезна кількість водяної пари і пилу, що послужило причиною настання явле-ня, званого зараз "ядерною зимою" , після якої відбулося заледеніння значи-тельной частини Гондвани і вимирання багатьох видів тварин (амоніти і белемніти). У той же час потужна ударна хвиля забирає частину енергії в земні глибини. Сейсміч-ські хвилі бувають двох видів: поздовжні і поперечні. Поздовжні хвилі беспрепят-ного проходять крізь рідке Земне ядро, а поперечні огинають його і перетинаються між собою і з поздовжніми хвилями в області Земної кулі, протилежному місця падіння астероїда, породжуючи сейсмічний гідродинамічний удар. У даному випадку антиподального зона знаходилася на території Гондвани у південній частині сучасного Африканського континенту. Енергія вибуху, перекачала до антиподального зону Землі сейсмічними хвилями частково розплавила в цій зоні мантію і послужила спусковим механізмом для звільнення накопиченої енергії Земних глибин. Через утворилися "слабкі місця" у Земну кору стали надходити ультраосновних породи, тягнучи з собою алмази, золото і урановмісною мінерали.
Так утворилися південноафриканські кімберлітові трубки і казкові золотоносні родовища. З часом початковий тепловий потік розширився в обсязі, ос-лаб, а пізніше перетворився в систему конвекційних потоків у мантії Землі, які, виходячи на поверхню, утворили в Земній корі систему рифтових долин, які роз-кололи Гондвану на Афроіндію і Патагонітіду, до складу якої входили Південна Аме-рика, Антарктида і Австралія.
Наступний катаклізм трапився 68 млн. років тому, коли великий астероїд попхну-улся з Землею в районі півострова Юкатан, який в той час знаходився на схід від ос-трове Гаїті. Наслідками цієї катастрофи стали: 1) вимирання динозаврів, 2) образо-вання "горячаго плями", яке породило гряду островів Гаїті і Куба, 3) розігрів ман-ні Землі в антиподального точці в західній частині Індійського океану, де в той час знаходився Індійський субконтинент. Виниклий конвекційний потік породив спочатку Індійські та Танзанійські алмази, а потім рифтові долини Червоного моря, Східної Африки й Індійського океану. Наслідком діяльності потужної рифтової долини Індійського океану стало відділення Індійського субконтиненту від Африки, а потім його інтенсивний дрейф і зіткнення з Азією. Саме ця катастрофа ознаменувала завершення мезозойської і наступ кайнозойської ери в геологічній історії Землі.
Явним аналогом Гавайської вулканічної аномалії є острів Ісландія, рас-покладений в північній частині Атлантичного океану. Під цим великим островом пові-дімому знаходиться такий же резервуар гарячої магми, як і під Гавайськими островами.
Однак істотною відмінністю їх є те, що острів Ісландія знаходиться якраз на серединно-океанічному хребті і тому земна кора під ним не така жвава, як під Гаваями. Тому після падіння астероїда в цьому місці, яке сталося 35 млн. років тому, виникли вулкани за цей час побудували острів площею 103 тис.км. висотою в середньому 500-700 м над рівнем моря. Гавайські вулкани ж будують острова 150 млн. років, але через їх дрейфу і руйнування мають площу всього 16,7 тис. км. Проектую-ание через центр Землі острова Ісландія показує вектор впливу сейсмічного гідродинамічного удару впав астероїда в напрямку серединно-океанічного хребта , розташованого між Австралією і Антарктидою. Саме в цьому місці 35 млн. років тому Австралія відокремилася від Антарктиди. На підставі відкритих закономірностей можна припустити наявність у східній Антарктиді великих запасів алмазів і золота.
Найпереконливішим доказом на користь викладеної гіпотези служить остання кр-упная катастрофа в історії Землі. Аналізуючи походження рифтової долини озера Байкал, я застосував нову методику, яка вказувала на те, що озеро Байкал освітньої-лось як побічний продукт від зіткнення Землі з астероїдом у антиподального точці-південній частині Південної Америки. Дата виникнення озера Байкал - 25 млн. років уд-івітельно збіглася з датою руйнування Американо-Антарктичної перемички і часів-ем початку заледеніння Антарктиди. Ймовірно, астероїд впав у Тихий океан недалеко від Американо-Антарктичної перемички, а сліди зіткнення були зім'яті дрейфуючій на захід Південною Америкою. Наслідком цієї катастрофи було не тільки освіта озера Байкал і заледеніння Антарктиди, але й освіту родовищ алмазів і золота-та в східній Сибіру. Для повної картини залишається з'ясувати обставини самого дре-вней із зафіксованих катастроф, яка сталася 300 млн. років тому. Тоді також відбулося заледеніння Землі і масове вимирання живих організмів (трилобітів). Можна припустити, що тоді ж пріізошел розкол первинного пра-материка Пангеї на Гондвану і Лавразию. Залишається тільки з'ясувати, в яке місце Земної кулі впав тоді астероїд. Відсутність катастрофічних наслідків для флори і фауни наслідків падінь Австралогенного (Ісландія) і Байкалогенного (Патагонія) астероїдів можна пояснити тим, що ці катастрофи сталися в приполярних районах і продукти вибухів не були залучені в глобальну циркуляцію атмосфери.
Автор Петро Пащенко