Ананліз фінансової стійкості та підвищення конкурентноздатності підприємства

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

ЗМІСТ
ВСТУП
1. РОЛЬ АНАЛІЗУ ФІНАНСОВОГО СТАНУ У ПІДВИЩЕННІ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
1.1. Фінансовий стан та сучасні проблеми її оцінки
1.2. Значення аналізу фінансового стану майна підприємства та джерел його формування
2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ
2.1. Аналіз власного та позикового капіталу
2.2. Аналіз фінансової стійкості на основі абсолютних показниках
2.3. Оцінка фінансової стійкості на основі коефіцієнтів
3. АНАЛІЗ ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ
3.1. Аналіз оборотних активів і короткострокових зобов'язань
3.2. Аналіз платоспроможності за даними бухгалтерського балансу
3.3. Оцінка платоспроможності на основі руху грошових потоків
ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТОК

ВСТУП
Ринкова економіка в Російській Федерації набирає все більшої сили. Разом з нею набирає силу і конкуренція як основний механізм регулювання господарського процесу.
У сучасних економічних умовах діяльність кожного господарюючого суб'єкта є предметом уваги широкого кола учасників ринкових відносин (організацій і осіб), зацікавлених в результатах його функціонування. На підставі доступної їм звітно-облікової інформації вказані особи прагнуть оцінити фінансовий стан підприємства. Основним інструментом для цього служить фінансовий аналіз. Метою фінансового аналізу є отримання невеликого числа ключових параметрів, що дають об'єктивну і точну картину фінансового стану підприємства, за допомогою якого можна об'єктивно оцінити внутрішні і зовнішні відносини аналізованого об'єкту: охарактеризувати його платоспроможність, ефективність і прибутковість діяльності, перспективи розвитку, а потім по його результатам прийняти обгрунтовані рішення.
Аналіз фінансового стану дає можливість оцінити: майновий стан підприємства, ступінь підприємницького ризику, зокрема можливість погашення зобов'язань перед третіми особами; достатність капіталу для поточної діяльності і довгострокових інвестицій, потреба в додаткових джерелах фінансування; здатність до нарощення капіталу; раціональність залучення позикових коштів; обгрунтованість політики розподілу і використання прибутку і т. д.
У ринковій економіці підприємства несуть повну матеріальну відповідальність за свої дії. Це визначає іншу особливість фінансового управління: потрібен глибокий аналіз фінансового стану не тільки свого підприємства, але й підприємств-конкурентів і ділових партнерів.
Справа в тому, що для цілей управління діяльністю, і зокрема фінансової, власне облікової інформації недостатньо. Значення абстрактних даних балансу чи звіту про фінансові результати, хоча й представляють самостійний інтерес, досить невелика, якщо розглядати їх у відриві один від одного. Так, цифри, які характеризують обсяг реалізації, чистий прибуток, стають наочніше в порівнянні з розміром витраченого капіталу, а величина витрат, безумовно, важлива сама по собі - у зіставленні з отриманим прибутком або об'ємом продажів.
Результати фінансового аналізу дозволяють виявити вразливі місця, що потребують особливої ​​уваги. Нерідко виявляється достатнім виявити ці місця, щоб розробити заходи щодо їх ліквідації.
Таким чином, проблема аналізу фінансового стану актуальна в даний час. Тому аналіз фінансового стану організації є одним з найважливіших розділів аналізу бухгалтерської звітності і цим обумовлена ​​актуальність обраної теми.
Мета випускної кваліфікаційної роботи - дослідити фінансовоесостояніе підприємства, за допомогою проведення аналізу бухгалтерського балансу виявити основні проблеми фінансової діяльності, спробувати знайти резерви для поліпшення фінансового стану підприємства і дати рекомендації з управління фінансами.
Відповідно до поставленої мети в роботі вирішені наступні завдання:
· Характеристика майна підприємства і джерел його формування;
· Аналіз власного і позикового капіталу;
· Аналіз фінансової стійкості на основі абсолютних показників;
· Оцінка фінансової стійкості на основі коефіцієнтів;
· Аналіз оборотних активів і короткострокових зобов'язань;
· Аналіз платоспроможності за даними бухгалтерського балансу;
· Оцінка платоспроможності на основі руху грошових потоків.
Методологічною і теоретичною основою написання випускної кваліфікаційної роботи з'явилися праці провідних вітчизняних і закордонних економістів в області економічного аналізу, таких як Шеремет А.Д., Баканов М.І., Єфімова О.В., Сейфулін Р.С., Любушин Н.П ., Друрі К., Нідлз Б., Андерсон Х., Колдуелл Д., та інші.
Випускна кваліфікаційна робота виконана на матеріалах підприємства ТОВ «Скіф», що розташоване в м. Находка Приморського краю. Основним видом діяльності цієї компанії є переробка лісу та виробництво будівельних матеріалів.
Основними джерелами інформації для аналізу фінансового стану підприємства послужили:
· Бухгалтерський баланс (форма № 1);
· Звіт про прибутки і збитки (форма № 2);
· Звіт про рух капіталу (форма № 3);
· Звіт про рух грошових коштів (форма № 4);
· Додаток до бухгалтерського балансу (форма № 5);
· Пояснювальна записка.

РОЛЬ АНАЛІЗУ ФІНАНСОВОГО СТАНУ У ПІДВИЩЕННІ конкурентноздатності підприємств

1.1. Фінансовий стан та сучасні проблеми її оцінки

Під фінансовим станом розуміється здатність підприємства фінансувати свою діяльність. Воно характеризуетсяобеспеченностью фінансовими ресурсами, необхідними для нормального функціонування підприємства, доцільним їх розміщенням і ефективним використанням, фінансовими взаємовідносинами з іншими юридичними та фізичними особами, платоспроможністю і фінансовою стійкістю.
Фінансовий стан підприємства може бути стійким, нестійким і кризовим. Здатність підприємства своєчасно проводити платежі, фінансувати свою діяльність на розширеній основі свідчить про його гарне (усталеному) фінансовому стані.
Щоб розвинутися в умовах ринкової економіки і не допустити банкрутства підприємства, треба знати, як керувати фінансами, якою повинна бути структура капіталу по складу і джерелам утворення, яку частку повинні займати власні кошти, а яку - позикові. Слід знати і такі поняття ринкової економіки, як фінансова стійкість, платоспроможність, ділова активність, рентабельність і ін
Аналіз фінансового стану підприємства на етапі аналізу фінансових звітів починається з «читання» бухгалтерського балансу, при цьому виявляються найважливіші характеристики:
· Загальна вартість майна підприємства;
· Вартість іммобілізованих та мобільних засобів;
· Величина власних і позикових коштів підприємства та ін
Проведення горизонтального аналізу дозволяє зіставити між собою величини конкретних статей балансу в абсолютному та відносному виразі за аналізований період і визначити їх зміна за цей період.
Вертикальний аналіз встановлює структуру балансу і виявляє динаміку її зміни за аналізований період (місяць, квартал, рік).
Зіставляючи окремі види активів з відповідними видами пасивів, визначають ліквідність балансу підприємства.
Таким чином, аналіз фінансової звітності є по суті попереднім аналізом фінансового стану підприємства, що дозволяє судити про його фінансової стійкості і характер використання фінансових ресурсів.
Фінансовий стан підприємства можна оцінювати з точки зору короткострокової і довгострокової перспектив. У першому випадку критерії оцінки фінансового стану - ліквідність і платоспроможність підприємства, тобто здатність своєчасно і в повному обсязі провести розрахунки за короткостроковими зобов'язаннями.
Під ліквідністю якого-небудь активу розуміють здатність його трансформуватися в грошові кошти, а ступінь ліквідності визначається тривалістю тимчасового періоду, протягом якого ця трансформація може бути здійснена. Чим коротший період, тим вища ліквідність даного виду активів.
Говорячи про ліквідність підприємства, мають на увазі наявність у нього оборотних коштів у розмірі, теоретично достатньому для погашення короткострокових зобов'язань хоча б і з порушенням строків погашення, передбачених контрактами. Платоспроможність означає наявність у підприємства грошових коштів та їх еквівалентів, достатніх для розрахунків за кредиторською заборгованістю, що вимагає негайного погашення. Таким чином, основними ознаками платоспроможності є: а) наявність в достатньому обсязі коштів на розрахунковому рахунку; б) відсутність простроченої кредиторської заборгованості.
Очевидно, що ліквідність і платоспроможність не тотожні один одному. Так, коефіцієнти ліквідності можуть характеризувати фінансовий стан як задовільний, однак по суті ця оцінка може бути помилковою, якщо в поточних активах значна питома вага припадає на неліквіди і прострочену дебіторську заборгованість.
Оцінка ліквідності та платоспроможності може бути виконана з певним ступенем точності. Зокрема, в рамках експрес-аналізу платоспроможності звертають увагу на статті, характеризують готівкові гроші в касі і на розрахункових рахунках у банку. Це і зрозуміло: вони виражають сукупність готівкових грошових коштів, тобто майна, яке має абсолютну цінність, на відміну від будь-якого іншого майна, що має цінність лише відносну. Ці ресурси найбільш мобільні, вони можуть бути включені в фінансово-господарську діяльність у будь-який момент, тоді як інші види активів нерідко можуть включатися лише з певним тимчасовим кроком. Мистецтво фінансового управління якраз і полягає в тому, щоб тримати на рахунках лише мінімально необхідну суму коштів, а решту, яка може знадобитися для поточної оперативної діяльності, в бистрореалізуемих активах.
Таким чином, чим значніше розмір грошових коштів на розрахунковому рахунку, тим з більшою ймовірністю можна стверджувати, що підприємство має достатньо коштів для поточних розрахунків і платежів. Разом з тим наявність незначних залишків на розрахунковому рахунку зовсім не означає, що підприємство неплатоспроможним - кошти можуть надійти на розрахунковий рахунок протягом найближчих днів, деякі види активів при необхідності легко перетворюються в грошову готівку і пр.
Про неплатоспроможності свідчить, як правило, наявність «хворих» статей у звітності («Збитки», «Кредити і позики, не погашені в строк», «Прострочена дебіторська та кредиторська заборгованість», «Векселі видані прострочені"). Слід зазначити, що останнє твердження вірне не завжди. По-перше, фірми-монополісти можуть свідомо йти на нестрогое дотримання контрактів зі своїми постачальниками і підрядниками. По-друге, в умовах інфляції непродумано складений договір на надання коротко-або довгострокову позичку може викликати спокусу порушити його і сплачувати штрафи знеціненими грошима.
У найбільш акцентованої вигляді ступінь ліквідності підприємства може бути виражена коефіцієнтом покриття, що показує, скільки рублів поточних активів (оборотних засобів) приходиться на один карбованець поточних зобов'язань (поточна короткострокова заборгованість). За умови виконання підприємством зобов'язань перед кредиторами його платоспроможність з відомим ступенем точності характеризується наявністю коштів на розрахунковому рахунку.
З позиції довгострокової перспективи фінансовий стан підприємства характеризується структурою джерел коштів, ступенем залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів. Яких-небудь єдиних нормативів співвідношення власного і залученого капіталу не існує. Тим не менш, поширена думка, що частка власного капіталу повинна бути досить велика - не менше 60%. Умовність цього ліміту очевидна; наприклад, високорентабельне підприємство або підприємство, що має високу оборотність оборотних коштів, може дозволити собі відносно високий рівень позикового капіталу.
Результативність і економічна доцільність функціонування підприємства вимірюються абсолютними і відносними показниками. Розрізняють показники економічного ефекту та економічної ефективності.
Економічний ефект - показник, що характеризує результат діяльності. Це абсолютний, об'ємний показник. Залежно від рівня управління, галузевої приналежності підприємства в якості показників ефекту використовують показники валового національного продукту, національного доходу, валового доходу від реалізації, прибутку.
Основним показником беззбитковості роботи підприємства є прибуток. Однак за цим показником, взятому ізольовано, не можна зробити обгрунтовані висновки про рівень рентабельності. Прибуток в 1 млн. крб. може бути прибутком різно великих за масштабами діяльності і розмірами вкладеного капіталу підприємств. Відповідно і ступінь відносної вагомості цієї суми буде неоднаковою. Тому в аналізі використовують різні коефіцієнти рентабельності.
Економічна ефективність - відносний показник, що прирівнює отриманий ефект з витратами або ресурсами, використаними для досягнення цього ефекту. Такий показник вже можна використовувати в просторово-часових порівняннях. Найбільш загальну оцінку рівня економічної ефективності діяльності підприємства дають показники рентабельності авансованого і власного капіталу, а зростання їх в динаміці розглядається як позитивна тенденція.
Більшість існуючих в даний час методик аналізу діяльності підприємства, його фінансового стану повторюють і доповнюють один одного, вони можуть бути використані комплексно або окремо в залежності від конкретних цілей та завдань аналізу, інформаційної бази, наявної в розпорядженні аналітика.
Так, відповідно до методики аналізу А. Д. Шеремета та А. І. Бужинського [] фінансове становище підприємств характеризується розміщенням його засобів і станом джерел їх формування.
Основними показниками для оцінки фінансового стану є:
· Рівень забезпеченості власними оборотними засобами;
· Ступінь відповідності фактичних запасів активів нормативним і величиною, призначеної для їх формування;
· Величина іммобілізації оборотних коштів;
· Оборотність оборотних коштів і платоспроможність.

Таблиця 3.7
Коефіцієнти, що характеризують платоспроможність
Показники
Спосіб розрахунку
Норма
Пояснення
На початок року
2005
На кінець року
2005
Відхилення
На початок року
200 6
На кінець року
200 6
Відхилення
Загальний показник ліквідності

³ l
Здійснюється оцінка зміни фінансової ситуації в організації
0,36
0,49
+0,13
0,49
0,498
+0,008
Коефіцієнт абсолютної ліквідності

³ 0,2 ¸ 0,7
Показує яку частину короткострокової заборгованості підприємство може реально погасити найближчим часом за рахунок грошових коштів.
0,07
0,04
-0,03
0,04
0,06
+0,02
Проміжний коефіцієнт покриття

³ 0,7
Відбиває прогнозовані платіжні можливості підприємства за умови своєчасного проведення розрахунків з дебіторами.
0,2
0, .2
0
0, .2
0,18
-0,02
Загальний поточний коефіцієнт покриття

³ 2
Показує платіжні можливості підприємства, не тільки за умови своєчасних розрахунків з дебіторами, але і продажем, у разі необхідності, інших елементів матеріальних оборотних коштів.
0,796
1,4
+0,6
1,4
1,1
-0,28
Коефіцієнт поточної ліквідності

³ 2
Характеризує загальну забезпеченість підприємства оборотними коштами.
0,796
1,4
+0,6
1,4
1,16
-0,24
Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами

³ 0,1
Характеризує наявність власних оборотних коштів у підприємства, необхідних для його фінансової стійкості.
<0
0,29
-
0,29
0,14
-0,15
Коефіцієнт відновлення платоспроможності.

³ l
Характеризує можливість підприємства відновити свою платоспроможність через 6 місяців. Він розраховується у випадку, якщо хоча б один з коефіцієнтів L4 або L5 приймає значення менше критичного.
-
0,85
-
-
0,585
-



На думку авторів даної методики, найважливішим етапом аналізу фінансового стану є визначення наявності власних і прирівняних до них коштів, виявлення чинників, що вплинули на їх зміну в досліджуваному періоді. Для розрахунку наявності власних і прирівняних до них оборотних коштів застосовуються такі показники:
а) джерела власних коштів;
б) джерела коштів, прирівняних до власних;
в) вкладення коштів в основні фонди і необоротні активи
На їх основі розраховується наявність власних і прирівняних до них коштів (а + б - в).
Окремо проводиться аналіз основних складових власних і прирівняних до них коштів - оборотної частини статутного фонду і засобів, що є безпосередньою власністю підприємства. Прибуток, що знаходиться в обороті, обчислюється як різниця між балансовим прибутком і сумою використаної і абстрактній прибутку.
Далі проводиться аналіз забезпеченості підприємства власними оборотними засобами. При цьому зіставляється фактичне їх наявність з нормативом, який також втратив своє значення в даний час. Підприємство приватної власності саме вирішує питання про обсяг грошових коштів та майна в обороті. Єдиним регулятором держави в даному питанні є дотримання умови - виплати пайовикам не повинні впливати на величину статутного фонду, тобто статутний фонд не може бути джерелом платежів учасникам, виплата виробляються безпосередньо з прибутку.
Автори даної методики також включають в аналіз фінансового стану поняття іммобілізації (відволікання) оборотних коштів. Іммобілізацією вважається:
· Перевищення коштів і витрат на капітальне будівництво над джерелами фінансування;
· Заборгованості;
· Витрати, не перекриті засобами спеціальних фондів і цільового фінансування.
Наведене поняття іммобілізації в ринковій економіці втрачає своє значення. Підприємство повинно використовувати точні розрахунки для фінансування своїх стратегічних програм, а також самостійно вирішувати будувати або модернізуватися. Це стосується капітального ремонту, капітальних вкладень. До того ж у цей час підприємство з недержавною формою власності практично не використовує спеціальні позики банку. Враховуючи все це, заборгованість практично відсутня і поняття іммобілізації зводиться до вузького кола господарських прорахунків.
Аналіз стану нормованих оборотних коштів застосовується в умовах планового ведення господарства. У зв'язку з переходом до ринку він перетвориться в аналіз сировини, напівфабрикатів, матеріалів, готової продукції і має інше економічне значення: запаси сировини повинні зберігатися для забезпечення необхідного технологічного процесу, а залишки готової продукції повинні бути зведені до мінімуму.
Оскільки поняття нормовані оборотні, кошти і ненормовані оборотні кошти втратили сенс, то доцільно оборотні кошти підрозділити на запаси і витрати, грошові кошти та інші активи. Автори даної методики пропонують також проводити аналіззаемних коштів за видами кредитів і позик.
Аналіз платоспроможності розглядається в даній методиці дуже вузько. Визначається тільки сальдо дебіторської та кредиторської заборгованості. Позитивним вважається перевищення дебіторської заборгованості над кредиторською (активне сальдо). Оптимальним варіантом вважається формула: відсутність заборгованості як самому підприємству так і іншим.
Узагальнення результатів аналізу фінансового стану проводиться за допомогою сальдового прийому. Складається розрахунок позапланових вкладень оборотних коштів та джерел їх покриття. У цьому розрахунку відображається вплив двох груп взаємопов'язаних фінансових показників.
Пропонується також розглядати показник оборотності оборотних коштів. Його складові повністю відповідають вимогам планової економіки: тверде матеріально-технічне постачання, задані зверху покупці та замовники. У сучасних умовах поняття оборотності оборотних коштів зберігається, але використовуються інші, які диктуються ринковою економікою підходи до його формування.
Таким чином, зазначена методика аналізу фінансового стану підприємства заснована на принципах планового ведення господарства. В даний час вона може бути застосована лише на обмеженому колі підприємств державної форми власності та в бюджетних організаціях, але не в повному обсязі. Це пов'язано з тим, що істотно змінилася інформаційна база аналізу, що не забезпечить аналітика-дослідника необхідними вихідними даними (наприклад, в сучасній бухгалтерської звітності відсутні нормативи стійких пасивів). Ряд ключових моментів аналізу втратили значення в умовах переходу до ринкових відносин (іммобілізація, оборотність оборотних коштів), методика не адаптована до високих темпів інфляції.
У методиці аналізу фінансового стану під редакцією С.Б. Барнгольц і Б.І. Майданчика [] підхід до аналізу дещо глибше. На чолі дослідження ставиться безпосереднє вивчення балансу підприємства. Цьому передує встановлення ступеня достовірності інформації, що міститься в балансі, шляхом її зіставлення з іншими джерелами інформації.
Основними критеріями стійкості фінансового стану є:
· Платоспроможність господарюючого суб'єкта,
· Дотримання фінансової дисципліни,
· Забезпечення власними оборотними засобами.
На думку авторів, основними ознаками неплатоспроможності та незадовільного фінансового стану є: прострочена заборгованість і тривале безперервне користування платіжними кредитами. Звичайно, ці фактори можна віднести і до показників незадовільного фінансового стану підприємства, але їх недостатньо для такого однозначного висновку.
Особливістю даної методики є вивчення причин, що викликали зміна суми власних оборотних коштів. Причини змін вивчаються по кожному джерелу (статутний фонд в частині оборотних коштів, залишок нерозподіленого прибутку та інші). Аналіз всіх оборотних коштів підприємства проводиться у взаємозв'язку з їх джерелами. Цікавий також підхід до способу виявлення зайвих у підприємства матеріалів: зіставлення їх залишків на кілька місячних дат з витратою за ці ж місяці. Відсутність витрат залишків матеріалів як незначне його зміна свідчить про наявність непотрібних матеріалів.
При аналізі використання кредитів під оборотні кошти важливими є моменти:
· Забезпеченість кредиту,
· Своєчасність погашення кредиту,
· Неприпустимість іммобілізації кредитів у неповноцінні запаси і збитки.
Що стосується аналізу грошових коштів і розрахунків, акцентується увага на заборгованості по закінченню термінів позову.
Наступна угруповання заборгованості з причин освіти. Різниться допустима і неприпустима заборгованість. Перш за все, дебіторська заборгованість виникає у зв'язку з операціями по збуту і постачання. Вона називається заборгованістю за товарними операціями. Неприпустима її частина виникає внаслідок затримки платежів покупцями, порушення постачальниками договорів.
Для узагальнення аналізу фінансового стану в розглянутій методиці використовується також баланс позапланових вкладень оборотних засобів та їх джерел. Наводиться ціла система загальних і приватних показників оборотності оборотних коштів. Методика аналізу включає також складання плану заходів щодо мобілізації резервів і зміцненню платоспроможності підприємств. В якості заходів рекомендується, наприклад, ліквідація залишків непотрібних матеріалів і напівфабрикатів, зниження обсягів незавершеного виробництва, стягнення сум за претензіями.
Дана методика є більш логічною і може бути застосована для великих матеріаломістких виробництв за участю державного капіталу. Однак, як і попередньої, їй притаманні недоліки: обмеженість інформативної бази, орієнтація переважно на планову систему господарювання, відсутність поправок на інфляцію.
В даний час найбільш широко використовуються методика В. Ф. Палія [], а також методика А. Д. Шеремета, Р. С. Сейфуліна, Є. В. Негашева [].
Методика В. Ф. Палія широко відома, видана масовим тиражем, нею користуються значне число підприємств, консультаційних та інвестиційних фірм. Однак на сьогоднішній день ця методика не задовольняє всім вимогам, що пред'являються до аналізу. По-перше, з 1992 року, істотно змінена інформаційна основа аналізу, тому що змінена форма балансу. Останній поєднує в собі баланс-брутто і баланс-нетто. Методика ж В. Ф. Палія орієнтована на поетапне перетворення балансу-брутто в баланс-нетто.
По-друге, нормативна база, закладена в методиці В. Ф. Палія, вже не задовольняє новим економічним умовам і, перш за все високим темпам інфляції.
По-третє, вона слабо формалізована і в недостатній мірі зручна для комп'ютерної обробки, має негнучкий характер.
Аналіз змісту методики В. Ф. Палія показує, що в ній міститься ряд спірних моментів. Наприклад, В. Ф. Палій вказує на те, що якщо в структурі оборотних засобів збільшується питома вага грошових коштів і короткострокової дебіторської заборгованості при відповідному зменшенні частки матеріальних оборотних коштів, то це зміна можна визнати позитивним, якщо не зменшуються можливості нормальної виробничої діяльності підприємства. Автор робить висновок, що з фінансової точки зору структура оборотних засобів значно поліпшувалася, підвищилася їхня можлива ліквідність.
Дійсно, цей висновок цілком справедливий, але тільки для певних умов, коли темпи інфляції дуже низькі і висока збалансованість економіки: В умовах же високих темпів інфляції, розбалансованості економіки, розриву господарських зв'язків, підприємства змушені значно збільшувати запаси товарно-матеріальних цінностей, т. до . по-перше, ціни на них ростуть постійно, по-друге, розриваються існуючі господарські зв'язки і надходження ТМЦ може припинитися або значно знизитися, по-третє, самі грошові кошти значно швидше знецінюються, ніж ТМЦ та основні засоби. Тому, чим вище темп інфляції, тим менше в структурі майна повинно бути активів, знецінюються в першу чергу, тобто грошей. При цьому структура майна стає менш гнучкою з фінансової тічки зору, але зате більш стійкою до інфляції.
У зв'язку зі сказаним необхідно відзначити, що одним з перших ознак, поліпшення фінансового стану підприємств, підвищення рівня збалансованості економіки, зниження темпів інфляції будуть такі зміни в структурі активів підприємств (валюті балансу), при яких частка грошових коштів почне підвищуватися до оптимальної величини, а частка матеріальних оборотних коштів знижується до оптимальної величини. При цьому не буде відбуватися зменшення обсягів випуску продукції.
Слід також зауважити що, чим вищим буде рівень структурної перебудови виробництва, чим більший рівень розвитку фондового ринку в країні, тим більше зрушення в структурі активів підприємств відбувається в бік грошових коштів, так як для гри на фондовому ринку, своєчасної та швидкої перебудови висока потреба в грошових коштах.
Загальний висновок такий: аналіз майна підприємств необхідно проводити у зв'язку з об'єктивно сложівшейсяекономіческой ситуацією в країні, тому що структурні зрушення в майні підприємств чітко її відображають. На жаль, В. Ф. Палій проводить аналіз майна дуже абстрактно, без зв'язку з макроекономічними процесами, що відбуваються в Росії.
У методиці В. Ф. Палія недостатня увага приділена ролі та значенню основних засобів при аналізі майна підприємств, особливо у зв'язку з інфляцією.
Наприклад. В. Ф. Палій справедливо зазначає, що якщо знижується питома вага витрат у виробничий потенціал, тобто в основні засоби і виробничі запаси (реальні активи), то це знижує виробничі можливості підприємства. Даний висновок справедливий для екстенсивного типу виробництва і для високих темпів інфляції, а для інтенсивного типу виробництва, збалансованої економіки він не зовсім коректний. Еcли підприємство не зменшує випуску і якості продукції, при зменшенні реальних активів, це позитивне явище. Воно характеризує процес зниження фондомісткості та матеріаломісткості продукції при тих же її споживчі властивості.
Крім того, необхідно при аналізі майна враховувати обставина, що при високих темпах інфляції особливий інтерес для інвесторів представляють ті підприємства, які, по-перше, мають більш високу питому вагу основних засобів в активах, які в найменшій мірі схильні до інфляції, і, по- друге, мають низьку ступінь зносу цих засобів (тобто коефіцієнт накопичення амортизації найменший).
При аналізі майна необхідно звернути увагу і на таку обставину. Причиною значного збільшення частки матеріальних засобів у складі майна може бути те, що вартість матеріальних засобів у балансі відображається за поточними цінами, а вартість основних засобів за цінами прийнятим в момент переоцінки. В умовах дуже високих темпів інфляції поточні ціни швидко збільшуються і, тому вартісна структура майна на більшості підприємств спотворена. Методика В. Ф. Палія не враховує цю обставину. Ось чому при аналізі майна оцінку ТМЦ необхідно проводити в цінах, прийнятих за станом на дату оцінки основних засобів.
При аналізі власних і позикових коштів, вкладених у майно підприємств, необхідно більш докладно розглянути роль довгострокових позик. Даному питанню в методиці В. Ф. Палія Приділяється недостатня увага. Справа в тому, що, В. Ф. Палій не зовсім вірно ототожнює довгострокові кредити і позики з власними засобами. Це відбувається при розрахунку коефіцієнтів маневреності власних коштів, коли в чисельнику береться сума джерел власних коштів (Підсумок 1 розділу пасиву балансу) і довгострокових кредитів (2 розділ пасиву балансу) за мінусом основних засобів і вкладень (підсумок 1 розділу балансу), а в знаменнику - вся сума джерел власних коштів (підсумок 1 розділу пасиву балансу). Ймовірно автор вважає, що довгострокові кредити і позики перебувають у користуванні підприємства тривалий термін, і, отже, вони ніби приймають форму власних оборотних коштів. Це не зовсім вірно, оскільки за процесом їх цільового використання повинен бути встановлений контроль з боку банків та інших інвесторів. Довгострокові кредити повинні спрямовуватися в першу чергу на збільшення основних засобів і на вдосконалення їхньої структури (зокрема на модернізацію та оновлення).
Загальний недолік методики В. Ф. Палія полягає в тому, що в ній не розглянуто підхід до аналізу фінансового стану підприємств з урахуванням інфляцій.
Тому багато економістів не обмежуються застосуванням тільки даної методики. На практиці широко використовуються й інші методики, кілька відрізнялися від названої. До їх числа відноситься, наприклад, методика фінансового стану А. Д. Шеремета, Р. С. Сейфуліна, Є. В. Негашева. Аналіз її змісту показує ряд істотних відмінностей від методики В. Ф. Палія, які зводяться до наступних моментів:
· Має більш формалізований, алгоритмізованого, структурований характер і більшою мірою пристосована до комп'ютеризації всіх розрахунків;
· Застосовується дещо інша нормативна база при оцінці платоспроможності (ліквідності) підприємства;
· Частково використовуються оптимізаційні та експертні методи;
· Орієнтована на широке коло користувачів;
· Частково застосовують підходи, які використовуються в практиці роботи капіталістичних фірм, що дозволяє встановити обгрунтовані взаємозв'язки між показниками фінансового стану вітчизняних підприємств і фірм капіталістичних країн;
· Методика дозволяє виділити чотири рівня фінансової стійкості підприємства;
· Дозволяє в рамках внутрішнього аналізу здійснити поглиблене дослідження фінансової стійкості підприємства на основі побудови балансу платоспроможності;
· Використовується модель взаємозв'язку різних фінансових коефіцієнтів, що дозволяє при наявності динаміки різних фінансових показників (чинників) дослідити характер зміни результуючого показника коефіцієнта ліквідності;
· Викладено відомий в економічній літературі спосіб визначення оптимального розміру обсягу виробництва, розпочата спроба пов'язати аналіз фінансового стану з виробничою програмою підприємства.
Крім усього зазначеного відмінність цієї розглянутої методики від методики В. Ф. Палія полягає ще й у наступному. По-перше, вона пропонує розподіл всіх активів на чотири групи за ступенем ліквідності: найбільш ліквідні, швидко реалізовані, повільно реалізовані важко реалізовані. До першої групи відносяться всі статті грошових коштів підприємства та короткострокові фінансові вкладення (цінні папери). До другої групи належать дебіторська заборгованість та інші активи. До третьої групи належать статті другого розділу активу балансу «Запаси та витрати» за винятком витрат майбутніх періодів, а також довгострокові фінансові вкладення. До четвертої групи належать статті першого розділу активу «Основні засоби і вкладення». Крім того, ці автори рекомендують згрупувати всі пасиви балансу за ступенем терміновості їх оплати. А. Шеремет, Є. Негашев, Р. Сейфулін дещо по-іншому підходять до встановлення нормативної бази показників. Якщо В. Палій вважає, що нормативної величиною коефіцієнта абсолютної ліквідності є 0,20 - 0,25, то названі автори рекомендують встановити його нормативну величину в межах 0,20 - 0,70. Для проміжного коефіцієнта покриття норматив встановлений на рівні 0,80 - 1,00, тоді як у В. Палія - ​​0,70 - 0,80. Нормативи загального коефіцієнта покриття в методиках В. Палія і А. Шеремета однакові й становлять 2,0 - 2,5.
Відмінність аналізованої методики від методики В. Ф. Палія полягає також у тому, що в ній більш докладно розглянуто аналіз балансового прибутку, і прибутку від реалізації продукції. Крім аналізу фінансового стану автори ввели і методику аналізу ділової активності. Під діловою активністю підприємства у фінансовому аспекті автори розуміють, перш за все, швидкість обороту його засобів. В.Ф. Палій теж аналізує оборотність оборотних коштів, але він не включає її в поняття ділової активності. Особливістю даної методики є також те, що в ній вводиться поняття кризового фінансового стану, під яким розуміється ситуація, при якій підприємство перебуває на межі банкрутства, оскільки грошові кошти, короткострокові цінні папери і дебіторська заборгованість не покривають кредиторської заборгованості і прострочених позик.
Автори також виділяють чотири типи фінансового стану. Перший тип - абсолютна стійкість. Цьому типу відповідають мінімальні величини запасів і витрат. Другий тип - нормальна стійкість. Для даного типу характерні нормативні величини запасів і витрат. Третій тип - нестійкий стан, якому відповідають збиткові величини запасів і витрат. Четвертий тип - кризовий стан. Для нього характерні нерухомі і малорухомі запаси і затовареність готової продукції у зв'язку зі зниженням попиту.
У цілому методика аналізу фінансового стану підприємства А. Д. Шеремета, Р. С. СейФуліна та Є. В. Негашева являє собою подальший розвиток попередніх методик. Однак, незважаючи на ряд переваг в порівнянні з методикою В. Ф. Палія вона також не враховує всіх особливостей економічного аналізу в умовах різних рівнів інфляції.
Впровадження у практику аналізу названих заходів дозволить істотно підвищити ефективність економічного аналізу і, отже, ефективність виробництва в цілому. Це зажадає росту обсягу вихідної інформації, так як не всі дані для проведення аналізу за пропонованою методикою є в сучасній бухгалтерської та статистичної звітності. Тому необхідно залучення в практику аналізу даних внутрішньовиробничого обліку (нормативи, показники роботи, які характеризують всі сторони діяльності підприємства для проведення комплексного аналізу) і статистичного (коефіцієнти інфляції та ін.) Однак комп'ютеризація суттєво знизить трудомісткість аналізу, що в цілому також повисить ефективність виробництва.
В даний час пропонується безліч і інших методик, заснованих, як правило, на застосуванні аналогічного зарубіжного досвіду оцінки фінансового стану підприємств. При цьому деякі автори пропонованих методик, намагаються прямо перенести його в умови Росії. Далеко не завжди це правомірно. Наприклад, у багатьох випадках неправильно в якості нормативної бази фінансових коефіцієнтів приймати критичні значення, які використовуються на Заході.
Для досягнення порівнянності фінансових показників Заходу і Росії авторами однієї з методик пропонується ранжируваний підхід до вибору їх критичних значень з урахуванням реальних умов нашої економіки. Автори такого підходу, однак, не вказують сам спосіб ранжирування, а викладають лише загальні положення.
Принципово новим у цій методиці є те, що поряд із системою показників фінансового стану автори вводять блок показників «дохідності, акцій» і блок «оцінки рівня менеджменту». Блок оцінки рівня менеджменту включає показники, що характеризують галузеву приналежність підприємства, склад засновників, наявність дочірніх фірм, об'єкти пайової участі, популярність в регіоні, стан фондів.
Окремі фахівці, навіть не економісти, пропонують свої специфічні підходи до аналізу фінансового стану підприємств. Наприклад, Л. Філософів, професор, доктор технічних наук пропонує в процесі приватизації використовувати методику аналізу фінансового стану, багато в чому засновану на методах, використовуваних для аналогічних цілей американськими та західноєвропейськими аналітиками. Всього він пропонує розраховувати вісім показників.
Перші п'ять - є основними і впливають на прогноз можливого банкрутства акціонерних товариств:
1. Ставлення мобільного капіталу до загальних активів - характеризує частку в активах акціонерних товариств коштів, що знаходяться в мобільній формі;
2. Ставлення накопиченого капіталу до загальних активів - характеризує ефективність роботи АТ в минулому; для всіх АТ це відношення можна представити рівним 0, оскільки діяльність їх як АТ тільки починається;
3. Відношення прибутку до загальних активів - характеризує прибутковість АТ;
4. Відношення капіталу до загального боргу - характеризує якість активів АТ (частку в них позикових коштів);
5. Відношення обсягу продажів до загальних активів - характеризує ефективність використання активів для виробництва, що користується попитом. Крім того, Л. Філософів пропонує використовувати ще три показники, що характеризують окремі сторони фінансового становища підприємств:
6. Відношення поточних активів до поточних зобов'язань відображає ліквідність балансу (здатність підприємства оплачувати поточні борги);
7. Відношення загального боргу до загальних активів - показник є додатковою характеристикою якості активів;
8. Відношення прибутку до капіталу - характеризує прибутковість підприємства.
У роботі розглянуті основні діючі методики аналізу фінансового стану підприємства, виявлено їх позитивні і негативні сторони. Необхідно відзначити, що з точки зору інформаційного забезпечення всі вони орієнтовані головним чином на дані бухгалтерського балансу. Подібний підхід видається дещо спрощеним, а дані, отримані на його основі, не цілком коректними, оскільки інформація бухгалтерського балансу дає досить приблизну характеристику фінансового стану підприємства. Це пов'язано з тим, що бухгалтерська звітність, в тому числі баланс, складається з певною періодичністю і є "фотографією" стану на певну дату. Отже, розраховані на його основі показники також приблизно характеризують фінансовий стан підприємства. Крім того, «інформація» балансу представляє не «якість» майна підприємства, а лише його вартісну оцінку. Все вищезазначене може істотно ускладнити управління ефективністю виробництва і навіть направити його в неправильне русло.
На відміну від них методика аналізу фінансового стану О. В. Єфімової значно розширює рамки інформаційної бази, що дозволяє поглибити і якісно поліпшити сам фінансовий аналіз. Згідно з методикою О. В. Єфимової, аналіз балансу і розрахованих на його основі коефіцієнтів слід розглядати в якості попереднього ознайомлення з фінансовим становищем підприємства. Надалі при внутрішньому аналізі повинні широко залучатися дані аналітичного обліку.
Попередня оцінка Фінансового стану підприємства здійснюється на основі даних бухгалтерського балансу ф. 1 і ф. 2, а також форми 5. На цій стадії формується початкове уявлення про діяльність підприємства, виявляються зміни в складі майна та його джерел, встановлюються взаємозв'язки між показниками. Попередня оцінка має три етапи:
1. Візуальна і рахункова перевірка показників бухгалтерського балансу;
2. Побудова ущільненого аналітичного балансу-нетто шляхом агрегування однорідних за своїм складом балансових статей.
За допомогою ущільненого аналітичного балансу оцінюють тенденції зміни майнового і фінансового положення підприємства.
3. Розрахунок і оцінка динаміки ряду аналітичних коефіцієнтів, які характеризують фінансову стійкість, в тому числі ліквідність, і факторів, що вплинули на її зміну. Ліквідність за методикою О. В. Єфімової виступає одним з важливих критеріїв фінансової стійкості, під якою розуміється здатність підприємства платити за своїми короткостроковими зобов'язаннями. Оцінка ліквідності передбачає розрахунок наступних коефіцієнтів:
· Абсолютної ліквідності,
· Уточнений коефіцієнт ліквідності,
· Загальний коефіцієнт ліквідності.
Нормативні значення відповідно 0,2, 1. 0 і 2,0 - 3,0. Всі три показники розраховуються аналогічно коефіцієнтам платоспроможності в методиках В. Ф. Палія і А. Д. Шеремета. Необхідно відзначити, що дані показники ліквідності (платоспроможності) не враховують фактор часу. А це необхідно, оскільки різні види оборотних коштів і різні види кредитів мають різний період оборотності.
Для усунення цього недоліку можна розраховувати платоспроможність підприємства за наступною формулою:
де Кп - коефіцієнт платоспроможності,
ОБС - конкретний вид оборотних коштів,
ПРС - прострочені позики і відсотки по них,
КСК - конкретний вид короткострокових позик (кредитів),
Д - грошові кошти,
К1 - коефіцієнт оборотності конкретного виду оборотних коштів,
К2 - коефіцієнт оборотності конкретного виду короткострокових кредитів.
Аналогічний перехід до оцінки платоспроможності використовувався в аналітичній практиці ще в 20-і роки і називався методом нормативних знижок. За допомогою даного методу здійснювався перерозподіл активів і пасивів відповідно з середньостатистичними оцінками ліквідності активів і термінами погашення зобов'язань.
В даний час у певних, дуже рідкісних випадках, підприємства мають велику довгострокову заборгованість. У цих умовах коефіцієнт покриття всієї заборгованості приймає вигляд:
Кп = (ОПВ * К1-ПРС) * ПРС * КЗ / ((КСК * К2-Д) * ДСК * К4)
де ОПВ - основні засоби;
ДСК - довгострокові позики (кредити);
КЗ - коефіцієнт оборотності конкретного виду основних засобів;
К4 - коефіцієнт оборотності конкретного виду довгострокових коштів (кредитів).
У міру фінансової стабілізації, підйому економіки підприємства все в більшій мірі будуть використовувати різні види довгострокових позикових засобів і фактичне значення пропонованої формули зросте.
Іншим показником, що характеризує ліквідність підприємства, згідно з методикою О. В. Єфімової [], є оборотний капітал.
Оборотний = Поточні - Короткострокові
капітал активи зобов'язання
Підприємство має оборотний капітал доти, поки поточні активи перевищують короткострокові зобов'язання. Однак, слід зазначити, що в сучасних умовах високих темпів інфляції зростання величини оборотного капіталу не можна однозначно оцінити як підвищення ліквідності підприємства. Доцільно розраховувати відносний показник, наприклад, питома вага оборотного капіталу в загальній сумі активів. Це нівелює вплив інфляції на аналізований показник ліквідності.
На етапі попередньої оцінки фінансового стану автор пропонує також визначати коефіцієнт маневреності, який показує яка частина власних джерел коштів вкладена у найбільш маневрені (оборотний капітал) активи. Даний показник, поряд з коефіцієнтом ліквідності, є критерієм фінансової стійкості господарюючого суб'єкта. Його оптимальне значення дорівнює 0,5.
На другому етапі аналізу фінансового стану 0. В. Єфімова пропонує групування всіх оборотних засобів за категоріями ризику, що дає оцінку «якості» оборотних коштів з точки зору їх ліквідності. Виділяються наступні чотири групи оборотних коштів:
1. Мінімальний ризик - готівкові грошові кошти, легко реалізовані короткострокові цінні папери.
2. Малий ризик - дебіторська заборгованість підприємств із стійким фінансовим становищем, запаси товарно-матеріальних цінностей (виключаючи позикові), готова продукція, що користується попитом.
3. Середній ризик - продукція виробничо-технічного призначення, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів.
4. Високий ризик - дебіторська заборгованість підприємств, що знаходяться у важкому фінансовому положенні, запаси готової продукції, залежані запаси.
Для побудови такого угрупування вже недостатньо даних, що містяться в бухгалтерській і статистичній звітності, необхідно використовувати показники внутрішнього обліку.
Чим більше коштів вкладено в активи, що потрапили в категорію високого ризику тим нижче фінансова стійкість підприємства ", зокрема, його ліквідність. У розвиток аналізу доцільно оцінити тенденцію зміни співвідношень важкореалізованих активів і їх загальної величини, а також співвідношення між важкореалізованих і легко реалізованими активами. Тенденція до зростання названих співвідношень указує на зниження ліквідності. При проведенні такого аналізу слід пам'ятати, що класифікація оборотних коштів на важко і легко реалізуються не може бути постійною, вона змінюється зі зміною конкретних економічних умов. Так, в умовах нестабільного постачання і наростаючої інфляції підприємства зацікавлені вкладати грошові кошти у виробничі запаси й інші види товарно-матеріальних цінностей, що дає підставу зарахувати зазначену групу активів до легко реалізовується.
Щомісячне ведення подібної відомості дозволяє відстежувати стан дебіторської заборгованості на підприємстві.
Аналогічно ведеться облік та аналізується стан заборгованості підприємства за отриманими позиками банку, позикам іншим кредиторам.
Третім етапом методики аналізу О. В. Єфімової є оцінка структури джерел коштів на основі наступних фінансових коефіцієнтів:
1. Коефіцієнт незалежності. Він показує частку коштів, вкладених власниками підприємства, в загальній вартості майна. Нормальне значення цього показника - 0,5. Цей показник важливий як для інвесторів, так і для кредиторів підприємства.
2. Коефіцієнт фінансової стійкості (стабільності). Показує питому вагу джерел фінансування, які підприємство може використовувати тривалий час (джерела власних коштів та довгострокові позикові кошти), в загальній сумі майна.
3. Коефіцієнт фінансування, який показує, яка частина діяльності підприємства фінансується за рахунок власних коштів і яка - за рахунок позикових. Ситуації, при якій величина даного коефіцієнта менше 1, свідчить про небезпеку неплатоспроможності і ускладнює можливість отримання кредиту.
Фінансове становище підприємства знаходиться в безпосередній залежності від того, наскільки швидко кошти, вкладені в активи, перетворюються в реальні гроші. Тому четвертим етапом аналізу в даній методиці є розрахунок коефіцієнтів оборотності: поточних активів, дебіторської заборгованості, товарно-матеріальних запасів по кожному виду (виробничі запаси, паливо, готова продукція і т.д.). Разом з цим, визначаються такі показники як тривалість одного обороту поточних активів, середній термін погашення дебіторської заборгованості, термін зберігання товарно-матеріальних запасів, а також питома вага дебіторської заборгованості в загальній сумі поточних активів і частка сумнівної дебіторської заборгованості в сумарній дебіторської заборгованості підприємства.
Для розрахунку й аналізу всіх названих показників повинні бути використані дані бухгалтерської звітності, внутрішньовиробничого обліку.
О. В. Єфімова показує, що одним з найважливіших критеріїв оцінки діяльності будь-якого підприємства, що має на меті отримання прибутку, є ефективність використання майна і розкриває основні підходи до проведення такого аналізу.
Фінансове становище підприємства багато в чому залежить від його здатності приносити необхідний прибуток. Для характеристики і аналізу прибутковості автор розглянутої методики пропонує використовувати систему показників рентабельності, яка включає:
1. Рентабельність активів (майна). Показує, який прибуток отримує підприємство з кожної гривні, вкладеної в активи. В аналітичних цілях рекомендується також визначати рентабельність поточних активів.
2. Рентабельність інвестицій. Характеризує ефективність використання коштів, що інвестуються в підприємство. Даний показник в зарубіжній практиці фінансового аналізу розглядається як спосіб оцінки майстерності управління інвестиціями. У країнах з розвиненими ринковими відносинами інформація про «нормальних» значеннях показників рентабельності щорічно публікується торговою палатою, промисловими асоціаціями чи урядом. Зіставлення своїх показників зі сформованими дозволяє зробити висновок про стан фінансового становища підприємства.
3. Рентабельність власного капіталу. Показує прибуток, що припадає на 1 рубль джерел власних коштів. (Цей показник особливо важливий для інвесторів капіталу акціонерів).
4. Рентабельність реалізованої продукції. Характеризує прибуток, одержуваний з 1 рубля реалізованої продукції. Тенденція зниження цього показника свідчить, частіше за все, про зниження попиту на продукцію підприємства.
О. В. Єфімова зазначає, що аналіз коефіцієнтів рентабельності має практичну значимість лише в тому випадку, якщо отримані показники споставляются з даними попередніх років або аналогічними показниками інших підприємств тієї ж галузі.
Така суть методики аналізу фінансового стану, запропонована О. В. Єфімової. На сьогоднішній день, вона відповідає вимогам перехідного періоду до ринкових відносин, так як:
· Дає потрібну інформацію про ефективність роботи підприємства для внутрішніх і зовнішніх користувачів,
· Дозволяє визначити головні причини сформованого фінансового стану,
· Визначити рівень ліквідності (платоспроможності) підприємства в цілому і його оборотних коштів,
· Дає аналіз якісного складу майна хозяйствующег суб'ета,
· Передбачає ведення обліку та аналізу стану дебіторської та кредиторської заборгованості.
Все це дозволяє економісту-аналітику на підприємстві виявити важливі резерви підвищення ефективності виробництва, а зовнішнім користувачам - об'єктивно оцінити фінансову ситуацію потенційного партнера.
Такий глибокий фінансовий аналіз може бути проведений на основі багатої інформаційної бази. О. В. Єфімова істотно розсунула її межі, широко залучаючи, крім бухгалтерської звітності, дані внутрішньовиробничого обліку. Мабуть, це тільки перший крок по шляху поступового переведення всієї інформаційної основи фінансового та економічного аналізу в Цілому від форм статистичної та бухгалтерської звітності до даних бухгалтерських рахунків та інших форм внутрішньовиробничого обліку. Статистична та бухгалтерська звітність в силу істотного скорочення, буде давати додатковий матеріал для проведення аналізу.
Для зовнішніх користувачів єдиним джерелом інформації, як прийнято у світовій практиці, залишається бухгалтерський баланс.
Поряд з незаперечними перевагами методика О. В. Єфімової має ряд недоліків. Найбільш суттєвим з них є слабка пристосованість до інфляційних процесів, особливо в тих розділах, де аналізуються в динаміці абсолютні показники.
У наступних розділах даної роботи на основі методики О. В. Єфімової проведено ряд досліджень підприємства та зроблено ряд висновків і рекомендацій з аналізу фінансового стану суб'єкта дослідження.

1.2. Значення аналізу фінансового стану майна підприємства та джерел його формування

Порівняльний аналітичний баланс можна одержати з вихідного балансу шляхом додавання однорідних по своєму складу й економічному змісту статей балансу і доповнення його показниками структури, динаміки та структурної динаміки. Аналітичний баланс охоплює багато важливих показників, що характеризують статику і динаміку фінансового стану організації. Цей баланс включає показники як горизонтального, так і вертикального аналізу.
Безпосередньо з аналітичного балансу можна отримати ряд найважливіших характеристик фінансового стану організації. До них відносяться:
1. Загальна вартість майна організації, що дорівнює підсумку балансу (рядок 399 або 699),
2. Вартість іммобілізованих (необоротних) коштів (активів) або нерухомого майна, що дорівнює підсумку розділу 1 активу балансу (рядок 190);
3. Вартість мобільних (оборотних) коштів, рівна ітогураздела 2 активу балансу (рядок 290);
4. Вартість матеріальних оборотних коштів (рядок 210);
5. Величина власних засобів організації, що дорівнює підсумку розділу 4 пасиву балансу (рядок 490);
6. Величина позикових коштів дорівнює сумі підсумків розділів 5 і 6 пасиву балансу (рядок 590 +690);
7. Величина власних засобів в обороті, що дорівнює різниці підсумків розділу 4, 1 і 3 балансу (рядок 490-190-390).
З даних таблиці 3.1відім, що за звітний період майно підприємства збільшилося на 2305494 крб. або на 54,7%. Дане збільшення відбулося в основному за рахунок збільшення в оборотних активах майже за всіма статтями, у тому числі матеріально оборотні кошти (запаси) збільшилися на 1996544 крб. або в 4 рази; грошові кошти і короткострокові фінансові вкладення на 161 612руб. (У 8 разів), дебіторська заборгованість зросла на 239 519руб. або в 3,75 разів. У той же час нерухоме майно зменшилося на 293 691руб., Що складає 9,2% від величини на початок року.
Після оцінки зміни майна підприємства необхідно виявити так звані «хворі» статті балансу. Їх можна підрозділити на дві групи:
1. Відразу свідчать про вкрай незадовільну роботу підприємства в звітному періоді і сформованим у результаті цього поганому фінансовому становищі. До таких статей відноситься «Непокритий збиток звітного року» (стор. 320). На ТОВ «Скіф» до кінця 2006 року вона збільшилася і склала 60 400 руб., Що свідчить про незадовільну роботу підприємства за 2000 рік. Так само на аналізованому підприємстві присутній «Непокритий збиток минулих літ» у розмірі 249 912 руб., Що становить 3,8% від вартості майна, що також свідчить про незадовільну роботу підприємства в 1999 році.
2. Статті, що говорять про певні недоліки у роботі підприємства:
* Наявність сум "поганих" боргів у статтях: "Дебіторська заборгованість (платежі по якій очікуються більш ніж через 12 місяців після звітної дати)» (рядок 230) і «Дебіторська заборгованість (платежі по якій очікуються протягом 12 місяців після звітної дати)» (строка240).
На ВАТ «Скіф» відсутня довгострокова дебіторська заборгованість, що знижує частку повільно реалізованих активів. Але на підприємстві має місце короткострокова дебіторська заборгованість у сумі 326 555 руб. на кінець року, що збільшилася за рік на239 519руб. (+ 275%), що збільшило підсумок балансу на 10%.
Незважаючи на те, що дебіторська заборгованість короткострокова, наявність її в такій значній сумі характеризує іммобілізацію (відволікання) оборотних коштів підприємства з виробничо-господарського обороту.
* Наявність у рядку 246 "Інші дебітори" сум, що відбивають:
а) розрахунки з відшкодування матеріального збитку;
б) нестачі та втрати від псування ТМЦ, несписані з балансу в установленому порядку.
На ТОВ «Скіф» дані суми відсутні.
Пасивна частина балансу збільшилася за рахунок зростання позикових коштів на 2305 494руб. (Див. табл. 2.1), в тому числі за рахунок збільшення за такими статтями:
· «Кредиторська заборгованість» збільшилася на 1 375 734руб. (У 3,5 рази);
· «Короткострокові кредити і позики" на початок періоду рівні 0, а кінця 2006 року склали 929 760руб.
Питома вага власних засобів досить значний в структуребалансана початок року і складає 87,1%; до кінця періоду відбулося значне зменшення їх частки до 56,3%. Причиною такого зниження частки власних засобів з'явився росткредіторской заборгованості з 541 671 руб. до 1 917 405руб. або на 354% і як наслідок збільшення її частки у валюті балансу на 16,5%. Також значний вплив на зниження частки власних коштів мала поява до кінця періоду такої статті як "Короткострокові кредити і позики», яка до кінця звітного періоду стала дорівнювати 929 760руб. і склала 14,27% до валюти балансу. Дану направленностьувеліченія позикових коштів, навіть при не зменшуємо вартість власних коштів, потрібно назвати негативною.
Одне з найбільш «хворих» статей у ТОВ «Скіф» є кредиторська заборгованість. Найбільша вага в ній має заборгованість постачальникам і підрядникам (64,7% (див. табл. 2.3) від суми кредиторської заборгованості) за неоплаченим вчасно розрахунковими документами, і не відвантаженої продукції рахунок отриманих авансів. Це свідчить про фінансові ускладнення.
Таким чином, на підставі проведеної характеристики майна підприємства ТОВ «Скіф» і джерел його формування за 2005-2006 рік, можна зробити висновок про незадовільну роботу компаніїї зростанні «хворих» статей в 2006 році. У зв'язку з цим необхідно дати оцінку аналізу фінансової стійкості організації.

АНАЛІЗ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ

2.1 Аналіз власного та позикового капіталу

Фінансовий стан підприємства, його устойчівостьво чому залежить від оптимальності структури джерел капіталу.
За ступенем приналежності використовуваний капітал підрозділяється на власний і позиковий. Необхідність у власному капіталі обумовлена ​​вимогами самофінансування підприємств. Він є основою їх самостійності і незалежності. Особливість власного капіталу полягає в тому, що він інвестується на довгостроковій основі і піддається найбільшому риску.Однакофинансирование діяльності організації лише за рахунок власних коштів не завжди вигідно для нього, особливо в тих випадках, коли виробництво носить сезонний характер.Тогда в окремі періоди будуть накопичуватися великі кошти на рахунках в банку, а в інші періоди їх буде бракувати. Крім того, якщо ціни на фінансові ресурси невисокі, а підприємство може забезпечити більш високий рівень віддачі на вкладений капітал, ніж платить за кредитні ресурси, то, залучаючи позикові кошти, воно може підвищити рентабельність власного капіталу.
У той же час якщо кошти підприємства створені в основному за рахунок короткострокових зобов'язань, то його фінансовий стан буде нестійким, тому що з капіталами короткострокового використання необхідна постійна оперативна робота, спрямована на контроль за їх своєчасним поверненням і залучення в оборот на нетривалий час інших капіталів.
Залучення позикових коштів в оборот підприємства - нормальне явище. Це сприяє тимчасовому покращенню фінансового стану при умові, що кошти не заморожуються на тривалий час в обороті і своєчасно повертаються. В іншому випадку може виникнути прострочена кредиторська заборгованість, що в кінцевому підсумку призводить до виплати штрафів, застосування санкцій і погіршення фінансового становища.
Отже, від того, наскільки оптимально співвідношення власного і позикового капіталу, багато в чому залежить фінансове становище підприємства. Вироблення правильної фінансової стратегії в цьому питанні допоможе багатьом підприємствам підвищити ефективність своєї діяльності.
При внутрішньому аналізі фінансового стану необхідно вивчити динаміку і структуру власного і позикового капіталу, з'ясувати причини зміни окремих складових і дати оцінку цим змінам за звітний період.
Питома вага власного капіталу підприємства в 2005 році збільшився на 14%, а в 2006 році його питома вага різко скоротився на 30,7% і склав до кінця аналізованого періоду 56,3% отсредств підприємства, що викликано різким зростанням частки позикового капіталу. Незважаючи на це власний капітал составляютболее 50%, тобто у підприємства власного капіталу більше, ніж позикового. Необхідно відзначити, що якщо питома вага власного капіталу становить більше 50%, то можна вважати що, продавши, що належить підприємству частина активів воно зможе повністю погасити свою заборгованість різним кредиторам.
Для оцінки даних власного і позикового капіталу складається аналітична таблиця 2.1.
На початок звітного періоду наявність власних оборотних коштів склало 226 565 руб. і за рахунок цього джерела покривалося 34,4% (226565/658324х100%) матеріальних оборотних коштів, при нормативі в 50% і більше. На кінець ж року вартість власних оборотних коштів склала 459 859 руб., Що покриває лише 17,3% (459859/2654868х100%) матеріальних оборотних коштів, що значно нижче нормативу і говорить про недолік власних оборотних коштів і зайвої частки позикових.
Оскільки велике значення для стійкості фінансового положення має наявність власних оборотних коштів і їх зміну, доцільно вивчити утворюють його чинники.
Таблиця 2.1
Власний і позиковий капітал
Показники
2005
2006
Відхилення
На початок
року
На кінець
року
На початок
року
На кінець
року
Абсолютна
%
2005
2006
2005
2006
1
2
3
4
5
6
7
8
9
1.Всего коштів підприємства, руб. (Стр.699);
- У тому числі:
4847367
4208747
4208 747
6 514 241
638 689
2305494
86,8
154,7
2.Собственний капітал підприємства, руб. (Рядок 490);
3544 562
3 667 076
3 667 076
3 667 076
122 514
0
103,5
100
-Те ж у% до майна
73
87
87
56,3
14
-30,7
з них:
2.1.Налічіе власних оборотних коштів, грн. (490-190-390)
-265 451
226 565
226 565
459 856
492 016
233 291
-88,3
202,9
-Те ж у% до власних коштів.
-
6,18
6,18
12,5
6,18
6,32
3.Заемний капітал, руб. (590 +690)
1302 874
541 671
541 671
2 847 165
-761 203
2 305 494
41,6
5 р..
-Те ж у% до майна;
26,87
12,8
12,8
43,7
-14,07
30,9
З них:
3.1.Долгосрочние позики, руб. (Рядок 590);
- У% до позикових коштів.
3.2.Краткосрочние кредити і позики, руб. (610);
200 000
929 760
-200 000
929 760
- У% до позикових коштів.
15,35
32,65
-15,35
32,65
3.3.Кредіторская заборгованість, руб. (620);
1102 874
541 671
541 671
1 917 405
-561 203
1 375 734
49
3,75 рази
- У% до позикових коштів.
84,6
100
100
67,35
15,4
-32,65


\ S

Рис.1. Співвідношення власного та позикового капіталу в 2005-2006 рр..
Розглянемо зміну власних оборотних коштів (таблиця 2.2).
З даних таблиці 2.2 видно, що на збільшення власних оборотних коштів більш ніж в 2 рази в найбільшою мірою вплинуло зменшення вартості основних засобів на 342 453 руб. або на 12,4%. Дане зниження становить найбільший рівень впливу на загальну зміну власних оборотних коштів (146,8%).
З наведених даних можна зробити висновок про те, що незважаючи на удавану значне збільшення власних оборотних коштів (у 2 рази) зміна відбулася за рахунок зменшення статей, які під час розрахунку виключаються з вартості власних коштів підприємства при одночасному зменшенні останніх. Хоча в ідеалі зростання власних оборотних коштів повинен відбуватися за рахунок збільшення власних коштів, а не за рахунок зменшення основних коштів, нематеріальних активів і довгострокових фінансових вкладень.
Оскільки позикові кошти зросли за звітний рік, а частка власних скоротилася, то необхідно більш детально розглянути вплив кожної статті на приріст позикових коштів.


Таблиця 2.2 Розрахунок власних оборотних коштів
Показники
2005
2006
Відхилення
Рівень
На початок
року
На кінець
року
На початок
року
На кінець
року
+
%
Впливу на ізм.
2005
2006
2005
2006
СОС,%
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
1.Уставний капітал
5 500
5 500
5 500
5 500
100
0
2. Добавочнийкапітал.
1 739 351
1739 351
1 739 351
1 739 351
0
100
0
3.Резервний капітал
-
-
-
-
-
-
-
-
-
4.Фонди накопичення
1 799 711
1 922 225
1 922 225
1 922 225
22 514
0
106,8
100
-
5. Фонд соціальної сфери
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
6.Нераспределенная прибуток минулих років
-
-
-
-
-
-
-
-
-
7.Нераспределенная прибуток отч. року
-
-
-
-
-
-
-
-
-
Разом власні кошти (розділ 4)
3 544 562
3 667 076
3 667 076
3 667 076
122 514
0
103,5
100
Виключається:
1. Нематеріальні активи
2.0сновние кошти
3 431 283
2 761 869
2 761 869
2 419 416
-669 414
-342453
80,5
87,6
146,8
3.Незавершенное будівництво
358 588
408 588
408 588
457 350
50 000
48 762
113,9
111,9
+20,9
4. Довгострокові фінансові вкладення
20 142
20 142
20 142
20 142
0
0
100
100
Разом необоротних активів (розділ 1)
3 810 013
3 190 599
3 190 599
2 896 908
-619 414
-293 691
83,7
90,8
-125,9
5. Збиток звітного року
0
249 912
249 912
310 312
249 912
60 400
124,1
+25,9
Разом виключається:
3 810 013
3 440 511
3 440 511
3 207 220
-396 502
-233 291
90,3
93,2
-100
Разом власних оборотних коштів
-265 45
226 565
226 565
459 856
492 016
233 291
202,9
100

Довгострокові позики в звітному і в попередньому періодах відсутні. Короткострокові кредити і позики склали 929 760 руб. на кінець звітного періоду або 32,65% від усіх позикових коштів, при їх відсутності на початок періоду.
В 3,5 рази зросла кредиторська заборгованість, яка становить найбільшу питому вагу в позикових коштах - 67,35% на кінець року. Причому її збільшення з 541 671руб. до 1 917 405руб. (На 1 375 734руб.) Не перекривається збільшенням грошових коштів і короткострокових фінансових вкладень (див. табл. 2.1 показник 3.3). Це тягне за собою погіршення платоспроможності підприємства.
2.2. Аналіз фінансової стійкості на основі абсолютних показниках
У ринкових умовах, коли господарська діяльність підприємства і його розвиток здійснюється за рахунок самофінансування, а при недостатності власних фінансових ресурсів - за рахунок позикових коштів, важливою аналітичної характеристикою є фінансова стійкість підприємства.
Фінансова стійкість - це певний стан рахунків підприємства, що гарантує його постійну платоспроможність. У результаті здійснення будь-якої господарської операції фінансовий стан підприємства може залишитися незмінним, або поліпшитися, або погіршитися. Потік господарських операцій, що здійснюються щодня, є як би "порушником" певного стану фінансової стійкості, причиною переходу з одного типу стійкості в інший. Знання граничних меж зміни джерел коштів для покриття вкладення капіталу в основні фонди чи виробничі запаси дозволяє генерувати такі потоки господарських операцій, які ведуть до поліпшення фінансового стану підприємства, до підвищення його стійкості.
Завданням аналізу фінансової стійкості є оцінка величини і структури активів і пасивів. Це необхідно, щоб відповісти на питання: наскільки організація незалежна з фінансової точки зору, росте або сніжаетсяуровень цієї незалежності і чи відповідає стан його активів і пасивів завданням її фінансово-господарської діяльності.
На практиці застосовують різні методики аналізу фінансової стійкості. Проаналізуємо фінансову стійкість підприємства за допомогою абсолютних показників.
Узагальнюючим показником фінансової стійкості є надлишок чи недолік джерел коштів для формування запасів і витрат, який визначається у вигляді різниці величини джерел засобів і величини запасів і витрат.
Загальна величина запасів і затратравна сумі рядків 210 і 220 активу балансу.
Для характеристики джерел формування запасів і витрат використовується декілька показників, які відображають різні види джерел:
1. Наявність власних оборотних коштів (490-190-3 90);
2. Наявність власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і витрат чи функціонуючий капітал (490 +590-190);
3. Загальна величина основних джерел формування запасів і витрат (490 +590 +610-190). З причини відсутності короткострокових позикових коштів (610) даний показник сумарно дорівнює другому.
Розраховані показники наведені в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3.
Визначення типу фінансового стану підприємства
Показники
2005
2006
На початок року
На кінець року
На початок року
На кінець року
Загальна величина запасів і витрат (ЗЗ)
768302
658324
658324
2795978
Наявність власних оборотних коштів (ВОК)
-265451
226565
226565
459856
Функціонуючий капітал (КФ)
-265451
476477
476477
770168
Загальна величина джерел (ВІ)
-65451
476477
476477
1699928
Трьом показникам наявності джерел формування запасів
і витрат відповідають три показники забезпеченості запасів і витрат джерелами формування:
1.Ізлішек (+) або нестача (-) СОС (Фс = СОС-ЗЗ)
-1 033 753
-431 759
-431 759
-2 336 122
2.Ізлішек (+) або нестача (-) власних і довгострокових позикових джерел
(Фт = КФ-33)
-1 033 753
-181 847
-181 847
-2 025 810
3.Ізлішек (+) або нестача (-) загальної величини основних джерел (Фо = ВІ-ЗЗ)
-833 753
-181 847
-181 847
-1 096 050
Тобто не одного з перерахованих вище джерел не вистачало ні на початок, ні на кінець року.
За допомогою цих показників визначається трикомпонентний показник тіпафінансовой ситуації []
Можливо виділення 4х типів фінансових ситуацій:
1. Абсолютна стійкість фінансового стану. Цей тип ситуації зустрічається вкрай рідко, являє собою крайній тип фінансової стійкості і відповідає таким умовам: Фс ³ О; Фт ³ О; Фо ³ 0; тобто S = {1,1,1};
2 .. Нормальна стійкість фінансового стану, яка гарантує платоспроможність: Фс <0; Фт ³ 0; Фо ³ 0; тобто S = {0,1,1};
3.Неустойчівое фінансове становище, пов'язана з порушенням платоспроможності, але при якому все-таки зберігається можливість відновлення рівноваги за рахунок поповнення джерел власних коштів за рахунок скорочення дебіторської заборгованості, прискорення оборотності запасів: Фс <0; Фт <0; Фо ³ 0; тобто S = {0,0,1};
4. Кризовий фінансовий стан, при якому підприємство на межі банкрутства, оскільки в даній ситуації грошові кошти, короткострокові цінні папери і дебіторська заборгованість не покривають навіть його кредиторської заборгованості: Фс <0; Фт <0; Фо <0; тобто S = {0,0,0}.
На ТОВ «Скіф» трикомпонентний показник фінансової ситуації S = {0, 0, 0} як у 1999, так і в 2000 році. Таким чином фінансову стійкість на початку і в кінці звітного періоду можна вважати критичною.

2.3 Оцінка фінансової стійкості на основі коефіцієнтів

Виходячи з цілей, поставлених у цій роботі, більш прийнятно використовувати для аналізу фінансової стійкості ТОВ «Скіф» відносні показники. Ці коефіцієнти, розраховані в таблиці 2.4 (див. додаток).
З даних таблиці можна зробити висновки про стан кожного коефіцієнта і про фінансову стійкість підприємства в цілому.
1. Коефіцієнт незалежності на ТОВ «Скіф» на кінець 2006 року становить 0,56, що близько до рекомендованої норми, отже, підприємство має власних коштів більше, ніж позикових і що говорить про його фінансової незалежності. Але потрібно відзначити зниження даного коефіцієнта в порівнянні з 2005 роком на 0,31.
2. Значення коефіцієнта співвідношення позикових і власних засобів свідчить, що на початку звітного періоду підприємство залучало на кожен 1грн. власних коштів, вкладених в активи 1,5 коп. позикових коштів. Протягом звітного періоду позикові кошти зросли до 7,8 коп. на кожен 1грн. власних вкладень. Тенденція різкого збільшення позикових засобів може в майбутньому підсилити залежність підприємства від залучених коштів. На ТОВ «Скіф» це виражається в постійному зростанні кредиторської заборгованості з одночасним падінням частки власних засобів.
3. Коефіцієнт маневреності власних коштів і коефіцієнт забезпеченості власними коштами на початок 2005 року мали негативне значення так, як у підприємства не було власних оборотних коштів. Протягом 2-х років дані показники росли і до кінця 2006 року ці коефіцієнти придбали значення відповідно 0,13 і 0,14 при нормі не менше 0,1. Це пов'язано з появою власних оборотних коштів на ТОВ «Скіф». Але так як в абсолютному вираженні сума збільшення власних оборотних коштів була досить значною, то при продовженні даної тенденції підприємство буде мати можливість поліпшення фінансової автономності в майбутньому.
4. Коефіцієнт реальної вартості основних і матеріальних оборотних коштів починаючи з кінця 2005 року поступово знижується, так на кінець 2005 року він становив 0,7, а до кінця 2006 року склав лише 0,4. Таке різке зниження негативно впливає на фінансове становище підприємства, тому що майно довільного призначення склало лише 40% у майні підприємства.
5. Коефіцієнт реальної вартості основних засобів на кінець періоду також нижче нормативного і складає 0,37%, що свідчить про занадто малу частку основних засобів у майні підприємства.
У ході проведеного аналізу фінансової стійкості організації можна зробити наступний висновок.
Незважаючи на збільшення вартості майна підприємства у 2006 році, його фінансова стійкість погіршилася по ряду показників. Маючи на балансі значну по величині вартість оборотних активів, підприємство має потребу в більшій величині власних оборотних коштів, а також у довгострокових позикових коштах, тобто більш мобільних коштах.

3. АНАЛІЗ ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ

3.1 Аналіз оборотних активів і короткострокових зобов'язань

Актив балансу дозволяє дати загальну оцінку майна, що знаходиться в розпорядженні підприємства, а також виділити в складі майна оборотні (мобільні) і позаоборотні (іммобілізовані) активи. Майно це основні засоби, оборотні активи та інші цінності, вартість яких відображена в балансе.Данние аналітичних розрахунків наведені у таблиці 3.1.
Аналізуючи в динаміці показники таблиці 3.1 можна відзначити, що загальна вартість майна підприємства збільшилась за звітний рік на 2 305 494руб. або на 54,7%, у той час як за попередній рік даний показник зменшився на 638 689 руб., або на 13,2%. Збільшення майна підприємства в 2006 році можна охарактеризувати як негативне, тому що їх зростання відбулося не за рахунок зростання власного капіталу, а за рахунок росту позикового капіталу. Зміна структури майна представлено на рис. 2. (Див. у додатку).
Рассмотрімізмененія в оборотних активах.
У складі майна до початку звітного року оборотні активи складали 18,25%. За минулий період вони зросли на 2 538 785рублей (див. табл. 3.1), а їх питома вага у вартості активів підприємства піднявся до 50,7%.
Частка найбільш мобільних коштів і короткострокових фінансових вкладень зросла на 2,6% (зросли на 161 612 рублів) в структурі оборотних активів. Але незважаючи на зростання в 8 разів, частка їх у структурі оборотних коштів склала лише 5,6% на кінець звітного року, і 3% на кінець 1999 року. У той же час менш ліквідні кошти - дебіторська заборгованість становила на початок року 11,3% оборотних засобів, а на кінець року 9,9%, таке зниження можна охарактеризувати позитивно. Її абсолютне збільшення на 239 519рублей (у 3,75 разів), сприяло зростанню оборотних коштів лише на 9,4% (239 519 / 2 538 785 х 100%).
Таблиця 3.1
Структура імуществапредпріятія

Показники
2005
2006
Відхилення
2005
Відхилення
2006
На початок
року
На кінець
року
На початок
року
На кінець
року
Абсолют
%
Абсолют
%
1
2
3
4
5
6
7
8
9
1.Всего майна (рядок 399)
в тому числі:
4847 436
4208 747
4208 747
6514 241
-638 689
86.8
2305 494
154.7
Необоротні активи
2.ОС та інші необоротні активи (рядок 190)
3810 013
3190 599
3190599
2896 908
-619 414
83.7
-293691
90.8
- Те ж у% до майна
78.6
75.8
75.8
44.5
-2.8
-31.3
2.1.Нематеріальние активи (рядок 110)
-Те ж у% до позаоборотних активів
2.2.Основні засоби (рядок 120)
3431 283
2761 869
2761 869
2419 416
-669 414
80.4
-342453
87.6
-Те ж у% до позаоборотних активів
90
86.6
86.6
83.5
-3.4
-3.1
2.3.Незавершенное будівництво (стор. 130)
358 588
408 588
408 588
457 350
50 000
113.9
48 762
112
-Те ж у% до позаоборотних активів
9.4
12.8
12.8
15.7
3.4
2.9
2.4.Долгосрочние фінансові вкладення (рядок 140)
20 142
20 142
20 142
20 142
0
100
0
100
-Те ж у% до позаоборотних активів
0,59
0,63
0,63
0,7
0,04
0,07
Оборотні активи
3.Оборотние (мобільні ср-ва) (рядок 290)
1037 423
768 236
768 236
3307 021
-269 187
74
2538 785
430
- Те ж у% до майна
21.4
18.25
18,25
50.7
-3.15
32.45
3.1.Матеріальние оборотні кошти (с. 210)
768 302
658 324
658 324
2654 868
-109 978
85.7
1996 544
403
-Те ж у% до оборотних засобів
74
85.6
85.6
80.3
11.6
-5.3
3.2.Денежн. кошти і короткострокові фінансові вкладення (250 +260)
93 355
22 876
22 876
184 488
-70 479
в 24.5р.
161 612
У 8р.
-Те ж у% до оборотних засобів
8.9
3
3
5.6
-5.9
2.6
3.3.Дебіторская заборгованість (230 +240)
175 766
87 036
87 036
326 555
-88 730
49.5
239 519
3.75 р
Закінчення таблиці 3.2
1
2
3
4
5
6
7
8
9
-Те ж у% до оборотних засобів
16.9
11.3
11.3
9.9
-5.6
-1.4
3.4.НДС по придбаних цінностей (ст. 220)
141 110
141 110
-Те ж у% до оборотних засобів
4.3
4.3
4.Убиткі
(Рядок 390)
249 912
249 912
310 312
249 912
-
60 400
124
- Те ж у% до майна
0,00
5.9
5.9
4.76
5.9
-1,14
короткостроковій (платежі по якій очікуються в теченіе12 місяців після звітної дати), що зменшує ризик не повернення боргів. Але наявність непогашеної дебіторської заборгованості на кінець року в сумі 326 555 рублів свідчить про відволікання частини поточних активів на кредитуванні споживачів готової продукції (робіт, послуг) та інших дебіторів, фактично відбувається іммобілізація цієї частини оборотних засобів із виробничого процесу.
Великими темпами росли матеріальні оборотні кошти, які збільшилися на 1 996 544рублей в 2006 році або в 4 рази, при їх зменшенні у 2005 році на 109 978рублей або 14,3%. Частка їх у загальній вартості оборотних коштів у 2005 році зросла з 74% до 85,6%, а в 2006 році частка матеріальних оборотних коштів, незважаючи на їх абсолютне зростання впала з 85,6% до 80,3% (-5,3 %). Необхідно відзначити, що частка запасів у складі майна на кінець 2007 року склала 40,7%, тобто має значну вагу. Це говорить про те, що у підприємства дуже багато запасів. Причиною такого стану є труднощі зі збутом продукції, які обумовлені тим, що на ринку пиломатеріалів жорстка конкуренція. Готові вироби при тривалому зберіганні втрачають свої якості, після чого ціна їх реалізації значно знижується. Крім того, фірма витрачає значні кошти на їх зберігання. А також, на ТОВ «Скіф» не налагоджені канали постачання виробів, немає постійних замовників.
ТОВ «Скіф» необхідно найбільш ефективно керувати запасами: розрахувати оптимальний обсяг запасів необхідний для задоволення потреб ринку і нормального забезпечення виробничого процесу.
З фінансової точки зору структура оборотних активів покращилася в порівнянні з попереднім роком, тому що частка найбільш ліквідних засобів зросла (кошти й короткострокові фінансові вкладення), а частка менш ліквідних активів (дебіторська заборгованість) зменшилася. Це підвищило їхню можливу ліквідність. Ефективність використання оборотних активів характеризується насамперед їх оборотністю.
Таким чином, перейдемо до аналізу оборотності всіх оборотних активів та їх складових. Оцінка оборотності виробляється шляхом зіставлення її показників за кілька хронологічних періодів по аналізованому підприємству. Показниками оборотності є:
1. Коефіцієнт оборотності, що показує число обертів аналізованих засобів за звітний період і дорівнює відношенню виручки від реалізації без ПДВ до середньої вартості оборотних коштів.
2. Час обороту, що показує середню тривалість одного обороту в днях і визначається відношенням середньої вартості до виторгу від реалізації і помножене на число календарних днів в аналізованому періоді.
Розраховані показники оборотності оборотних засобів наведено в таблиці 3.2. З даних табліцивідно, що відбулося зниження оборотності всіх наведених показників. Оборотність дебіторської заборгованості зменшилася в порівнянні з 1999 роком з 42,9 оборотів у рік до 36,3 оборотів, тобто в порівнянні з попереднім роком погашення дебіторської заборгованості відбувалося більш повільними темпами. Час обороту дебіторської заборгованості складає 8,5 днів у 2005 і 10 днів у 2006 році. Це говорить про те, що дебіторська заборгованість погашаетсядостаточно швидко. Зміна часу обороту по роках представлено на рис. 3.

Таблиця 3.2
Показники оборотності оборотних активів за 2005-2006р.р.

Показники
2005
2006
У% до 2006
1
Середня вартість матеріальних оборотних коштів, грн.
713 313
1 656 596
232,2
2
Середня дебіторська заборгованість, руб.
131 401
206 795
154,7
3
Середня вартість оборотних коштів, грн.
902 829
2 037 628
225,6
4
Виручка від реалізації без ПДВ, руб.
7 459 444
5 649 432
132,8
Розрахункові показники
5
Коефіцієнт оборотності матеріальнихоборотних коштів.
7,9
4,5
56,96
6
Час обороту матер. обор. Коштів, дні
46
80,6
175,2
7
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості
42,9
36,3
84,6
8
Час обороту дебіторської заборгованості, днів
8,5
10
117,6
9
Коеффіціентнт оборотності оборотних коштів
6,25
3,7
59,2
10
Час обороту оборотних коштів, днів.
5,8
99
170,6
Більш істотно зменшилася оборотність матеріальних оборотних коштів з 7,9 оборотів у 2005 році до 4,5 оборотів у 2006 році. Відповідно час обороту збільшилася до 86,5 днів. Зменшення оборотності в 2006 році відбулося за рахунок утруднень зі збутом продукції, які в свою чергу викликані неефективністю управління запасами; недостатнім дослідженням фірмою ринків збуту своєї продукції і можливостей розширення каналів збуту.

\ S


Рис. 3. Динаміка обороту матеріальних оборотних коштів, дебіторської заборгованості, оборотних коштів
Оцінимо зміна необоротних активів.
Величина необоротних актівовв протягом 2-х років безперервно знижувалася. У 2005 році це зменшення становило 619 414руб., А в 2006 році 293 691руб. або 9,2%. Їх частка у майні також знижувалася. Так у 2006 вона впала з 75,8 до 44,5%. У той же час, як вже зазначалося, оборотні активи виросли в 4 рази. Таким чином темп приросту оборотних коштів був у 4,74 рази вище, ніж необоротних коштів (430% / 90,8%). Таку тенденцію можна було б охарактеризувати позитивно, якби не фактори вплинули на їх зростання, а саме, різке збільшення кількості запасів, які заморозили частину оборотних коштів. Дані наведені в таблиці 2.1.
Зниження вартості необоротних активів обумовлене скороченням такого елемента, як «Основні засоби», які за рік зменшилися на 342 453руб. (Див. табл. 3.1), або на 12,4% при їх питомій вазі у необоротних активах на кінець року 83,5 %. Зниження необоротних активів у 2005 році також пов'язано зі зменшенням статті «Основні засоби» за рік на 669 419 руб. або на 19,6%, їх питома вага за 2006 рік скоротився на 3,4% (з 90 до 86,6%). Стаття «Незавершене будівництво» протягом двох років поступово зростає. У 2005 році вона зросла на 50 000рублей або 13,9%, її частка в необоротних активах збільшилася з 9,4% до 12,8% (+3,4%). У 2006 році «Незавершене будівництво» збільшилася на 48 762рублей або 12%, при її зростанні в частці необоротних активів з 12,8% до 15,7% (+2,9%). Оскільки ця стаття не бере участь у виробничому обороті і, отже, збільшення її частки в структурі необоротних активів негативно позначалося на результативності фінансово-господарської діяльності підприємства.
Довгострокові фінансові вкладення у складі необоротних активів становлять незначну частку, до початку 2005 року вони становили 0,59%, на початку 2006 року - 0,63%, а на початку 2007 року - 0,7%. Їх питома вага незначно збільшується (при незмінній абсолютній величині рівною 20 142рублей) за рахунок зміни частки інших статей необоротних активів. Це вказує на не інвестиційну спрямованість вкладень підприємства.
У структурі необоротних активів найбільшу частку складають основні засоби, найменшу частку довгострокові фінансові вкладення.
Розглянемо зміну реальних активів, що характеризують виробничу потужність підприємства. До реальних активів відносяться засоби підприємства, які беруть безпосередню участь у виробничому процесі:
• основні засоби (рядок 120);
• сировина, матеріали та інші аналогічні цінності (рядок 211);
• МШП (рядок 213);
• витрати в незавершеному виробництві (витратах звернення) (рядок 214).
Розрахуємо вартість реальних активів і частку їх у майні:
1. На початок року:
Р.А. на початок року .= 2 761 869 + 128 502 = 2 890 371рублей
Частка Р.А. на початок року = 2890 371рублей / 4208747 х 100% = 68,68%
2.На кінець року:
Р.А. на кінець року = 2 419 416 + 222 040 = 2 641 456рублей
Частка Р.А. на кінець року = 2 641456руб. / 6514241 х 100% = 40,5%
У абсолюті сума реальних активів зменшилася з 2890 371руб. на 248 915руб. або на 8,6%, що відбулося в основному за рахунок зменшення вартості основних засобів. У структурі імуществадоля реальних активів впала (значно) на 28,18%. У цілому можна відзначити досить високий рівень реальних активів на початок року (понад 50%), і досить низький рівень на кінець року, що говорить про низькі виробничі можливості підприємства.
У цілому по активу можна відзначити деяке поліпшення фінансового стану ТОВ «Скіф», збільшення частки оборотних коштів, скорочення частки дебіторської заборгованості, і в той же час погіршення коефіцієнтів оборотності, що відволікають грошові кошти з обороту. Істотним негативним моментом є наявність непокритого збитку минулого року в сумі 249 912рублей і непокритого збитку звітного року в сумі 60 400рублей.
Підприємство може набувати основні, оборотні кошти і нематеріальні активи за рахунок власних і позикових (залучених) джерел (власного і позикового капіталу). Необхідно відзначити, що уменьшеніеітога балансу сам по ce6e не завжди є показником негативного стану справ на підприємстві. Так, наприклад, при зростанні активів необхідно аналізувати джерела в пасиві, що послужили їх зростанню. Якщо зростання активів відбувалося за рахунок власних джерел (нерозподілений прибуток, статутний капітал, резерви і т.д.), то це оптимальний варіант. Якщо ж зростання активів відбулося за рахунок позикових коштів під високі відсотки річних і при низькій рентабельності, а також при наявності збитків минулих років, то сформоване положення справ повинне насторожувати. Навпаки, зменшення вартості активів може відбуватися зокрема за рахунок зниження або повного покриття збитків минулих звітних періодів.
Дані таблиці 2.1 показують, що загальне збільшення джерел склало 2 305 494руб. або 54,7%. Це зростання отримано за рахунок збільшення позикового капіталу підприємства (на 2305494 або на 58,4%), в основному в результаті росту кредиторської заборгованості. У той же час частка власного капіталу скоротилася на 30,7%, при незмінній її абсолютній величині (3667076). За аналогічний період минулого року позиковий капітал скоротився на 761 203рублей або на 58,4%, що в основному і вплинуло на зменшення пасивів на 638 689руб. або на 13,2%.
Аналізуючи зміни в складі і структурі кредиторської заборгованості, наведені в таблиці 3.3, можна отметітьчто відбулися істотні ізмененіяв наступних статтях:
Таблиця 3.3
Зміна складу і структури кредиторської заборгованості.
2005р про д.
Розрахунки з кредиторами
На початок року
На кінець звітного періоду.
Зміна за звітний період
Сума, руб.
Питома вага,%
Сума, руб.
Питома вага,%
Сума, руб.
%
1.З постачальниками і підрядниками
613 305
55,6
273 129
50,4
-340 176
44,5
2.По оплаті праці
152 210
13,8
119 374
22
-32 836
78,4
3.По соціальному страхуванню і забезпеченню
143 155
12,9
86 710
16
-53 445
61,87
4. Заборгованість перед бюджетом
194 204
17,6
62 458
11,5
-101 746
32,2
Разом кредиторська заборгованість
1102874
100
541 671
100
-561 203
49,1
2 0 0 6г про д.
Розрахунки з кредиторами
На початок року
На кінець звітного періоду.
Зміна за звітний період
Сума, руб.
Питома вага,%
Сума, руб.
Питома вага,%
Сума, руб.
%
1.З постачальниками і підрядниками
273 129
50,4
1 240734
64,7
967 605
У 4,5 рази
2.По оплаті праці
119 374
22
280 915
14,6
161 541
235
3.По соціальному страхуванню і забезпеченню
86 710
16
109 059
5,7
22 349
125,7
4. Заборгованість перед бюджетом
62 458
11,5
150 019
7,8
87 561
240
5.Аванси отримані
134 116
7
+134116
6.Прочіе кредитори
2 562
0,13
+2 562
Разом кредиторська заборгованість
541 671
100
1 917405
100
1375734
353,9
· Заборгованість постачальникам і підрядникам збільшилася за звітний період в 4,5 рази або на 967 605руб., При питомій вазі у всій кредиторської заборгованості в 64,7%. У 2005 році дана стаття скоротилася на 340 176руб. (З питомою вагою в 50,4% на кінець року).
Зміна структури кредиторської заборгованості проілюстровано на рис. 4 (див. додаток).
· Зросла практично в 2,5 разазадолженность з оплати праці у 2006 році з одночасним скороченням її частки в структурі кредиторської заборгованості на 7,4%. Причому в 2005 році за цією статтею відбулося зменшення на 21,6%, що говорить про те, що почалося в 2005 році поліпшення з видачі заробітної плати не мав продовження у 2006 році.
· Відбулося збільшення заборгованості перед бюджетом на 87 561руб. або майже в 2,5 рази. Треба відзначити негативну тенденцію її збільшення. Таккконцу2005года відбулося зменшення заборгованості перед бюджетом на 101 746руб., Що дало зменшення в кредиторської заборгованості на 18% (-101746 / -561203 х100%).
· Менш значними темпами відбулося збільшення за іншими статтям: такзадолженность із соціального страхування і забезпечення виросла до кінця звітного періоду на 25,7% (+22 349рублей). Слід також зазначити, що в кінці 2000 року з'явилася така стаття як «Аванси отримані» у розмірі 134 116рублей та «Інші кредитори» у розмірі 2 562рублей, при їх відсутності в 1999 році і на початок 2006 року.
У цілому можна відзначити деяке поліпшення структури кредиторської заборгованості пов'язане зі скороченням частки «хворих» статей (заборгованість перед бюджетом, заборгованість з оплати праці). Негативним моментом є зростання заборгованості стороннім підприємствам (її частки), що пов'язано з взаємними не платіж. У той же час у 2005 році відбулося скорочення частки кредиторської заборгованості у підсумку балансу підприємства до 12,8%, а в 2006 році відбулося зростання її частки до 29%, що свідчить про погіршення структури пасивів підприємства в 2006 році.
На кінець звітного періоду кредиторська заборгованість різко збільшилася. З одного боку, кредиторська заборгованість - найбільш привабливий спосіб фінансування, так як відсотки тут звичайно не стягуються. З іншого боку, через великі відстрочок по платежах у підприємства можуть виникнути проблеми з постачаннями. Зниженню заборгованості сприяє ефективне керування нею за допомогою аналізу давності термінів. Такий аналіз виявляє хто з кредиторів, довго чекає оплати і, швидше за все, почне виявляти нетерпіння. ТОВ «Скіф» необхідно, перш за все, розрахуватися з боргами перед бюджетом, по соціальному страхуванню і забезпеченню, так як відстрочки за цими платежами, зазвичай тягнуть за собою виплату штрафів (пені). Потім необхідно чітко структурувати борги перед постачальниками і підрядниками, і виявити які з них вимагають безотлагательногопогашения.
Для більш детального аналізу структури всієї заборгованості, доцільно розглянути співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості, представлене в таблиці 3.4.

Таблиця 3.4
Порівняльна оцінка дебіторської та кредиторської заборгованості на кінець року. (Руб.)
Розрахунки
Дебіторська
Заборгованість
Кредиторська
Заборгованість
Перевищення заборгованості
Дебіторської
Кредиторської
2005
2006
2005
2006
2005
2006
2005
2006
1.З покупцями чи постачальниками за товари та послуги
273 129
1 240 734
273 129
1 240 734
2.По векселями
3. За авансами
134 116
134 116
4. З відрахувань на соціальні потреби
86 710
109 059
86 710
109 059
5. З бюджетом
62 458
150 019
62 458
150 019
6. По оплаті праці
119 374
280 915
1 119 374
280 915
7. З іншими
87 036
326 555
2 562
87 036
323 993
Разом
87 036
326 555
541 671
1 917 405
454 635
1 590 850
У ході проведеного аналізу оборотних активів і короткострокових зобов'язань ТОВ «Скіф» можна зробити висновок.
Бачимо в наявності перевищення кредиторської заборгованості над дебіторською в сумі 1590850 крб. або майже в 6 разів. Тобто, якщо всі дебітори погасять свої зобов'язання, то ТОВ «Скіф» зможе погасити лише 1 / 6 частину зобов'язань перед кредиторами. Але в той же час перевищення кредиторської заборгованості над дебіторською дає підприємству можливість використовувати ці кошти, як залучені джерела (наприклад: отримані аванси витрачені; отриману сировину пущено у переробку і т.д.).
Частка оборотних активів у складі майна досить висока (50,7%). Чи не дивиться це, підприємство відчуває гостру потребу в оборотних коштах. Таке становище на підприємстві склалося через заморожування значної частини оборотних коштів у вигляді матеріальних запасів (80,3%). За звітний період підприємство не тільки на змогло зменшити залишки готової продукції на складах, а й за рахунок перевищення темпів зростання випуску продукції над темпами реалізації, відбулося їх збільшення майже В4 рази. Причинами такого стану є проблеми зі збутом, які обумовлені жорсткою конкуренцією на ринку даного товару в Приморському краї.
Для вирішення сформованої ситуації необхідно чітко вивчити ринок свого товару, можливості створення нових каналів збуту продукції, підвищення конкурентоспроможності продукції за рахунок збільшення якості або зниження ціни.

3.2. Аналіз платоспроможності за даними бухгалтерського балансу

Одним з показників, що характеризують фінансову стійкість підприємства, є його платоспроможність, тобто можливість готівкою грошовими ресурсамісвоевременно погашати свої платіжні зобов'язання. Платоспроможність є зовнішнім проявом фінансового стану підприємства, його стійкості.
Аналіз платоспроможності необхідний не тільки для підприємства з метою оцінки і прогнозування фінансової діяльності, але і для зовнішніх інвесторів (банків). Перш ніж видати кредит, банк повинен упевнитися в кредитоспроможності позичальника. Те ж повинні зробити і підприємства, які хочуть вступити в економічні відносини один з одним. Їм важливо знати про фінансові можливості партнера, якщо виникає питання про надання йому комерційного кредиту або відстрочки платежу.
Оцінка платоспроможності зовнішніми інвесторами здійснюється на основі характеристики ліквідності поточних активів, яка визначається часом, необхідним для перетворення їх в грошові кошти. Чим менше потрібен час для інкасації даного активу, тим вище його ліквідність.
Ліквідність балансу - можливість суб'єкта господарювання звернути активи в готівку і погасити свої платіжні зобов'язання, а точніше - це ступінь покриття боргових зобов'язань підприємства його активами, термін перетворення яких у готівку відповідає терміну погашення платіжних зобов'язань. Вона залежить від ступеня відповідності величини наявних платіжних коштів величині короткострокових боргових зобов'язань.
Ліквідність підприємства - це більш загальне поняття, чим ліквідність балансу. Ліквідність балансу передбачає вишукування платіжних засобів тільки за рахунок внутрішніх джерел (реалізації активів). Але підприємство може залучити позикові засоби з боку, якщо у нього є відповідний імідж у діловому світі і досить високий рівень інвестиційної привабливості.
Поняття платоспроможності і ліквідності дуже близькі, але друге більш ємне. Від ступеня ліквідності балансу залежить платоспроможність. У той же час ліквідність характеризує як поточний стан розрахунків, так і перспективу. Підприємство може бути платоспроможним на звітну дату, але мати несприятливі можливості в майбутньому.
Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні коштів по активу, згрупованих за ступенем їх ліквідності і розташованих у порядку убування ліквідності, з короткостроковими зобов'язаннями по пасиву, згрупованими за термінами їх погашення і расположеннымивпорядкевозрастаниясроков.Анализликвидностибалансаприведен в таблиці 3.5.
Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо має місце такі співвідношення, наведені в таблиці 3.6.

Таблиця 3.6
Співвідношення активів і пасивів балансу ТОВ «Скіф»
Абсолютно
ліквідний
баланс
2005рік
2006
На початок року
На кінець Року
На початок року
На кінець Року
А1 ³ П1;
А2 ³ П2;
А3 ³ П3;
А4 £ П4.
А1 <П1;
А2 <П2;
А3> П3;
А4> П4.
А1 <П1;
А2> П2;
А3> П3;
А4 <П4.
А1 <П1;
А2> П2;
А3> П3;
А4 <П4.
А1 <П1;
А2 <П2;
А3> П3;
А4 <П4.
Виходячи з цього, можна охарактеризувати ліквідність балансу ТОВ «Скіф» як недостатню. Зіставлення підсумків А1 і П1 (терміни до 3-х місяців) відбиває співвідношення поточних платежів і надходжень. На згадуваному предпріятііето співвідношення не задовольняє умові абсолютно ліквідного балансу, що свідчить про те, що в ближайшийкрассматриваемому моменту проміжок часу організації не вдасться поправити свою платоспроможність. Причому, за звітний рік зріс платіжний недолік найбільш ліквідних активів для покриття найбільш термінових зобов'язань з 518 795руб. до 1 732 917руб. На початку аналізованого року співвідношення А1 і П 1 було 0,042:1 (22876 руб. / 541 671руб.), А на кінець року 0,096:1. Хоча теоретично значення даного співвідношення повинне бути 0,2:1. Таким чином, в кінці року підприємство могло оплатити абсолютно ліквідними засобами лише 9,6% своїх короткострокових зобов'язань, що свідчить про істотне нестачі абсолютно ліквідних коштів.
Порівняння підсумків А2 і П2 в терміни до 6 місяців показує тенденцію зміни поточної ліквідності в недалекому майбутньому. Поточна ліквідність свідчить про платоспроможність (+) або неплатоспроможності (-) організації на найближчий до розглянутого моменту проміжок часу.
ТЛ на кінець року .= (А1 + А2) - (П1 + П2) = (184 488 +326 555) - (1 917 405 +929 760) = -2 336 122рублей.
Тобто на кінець року поточна ліквідність підприємства негативною. Так як друга нерівність не відповідає умові абсолютної ліквідності балансу (А2 <П2), то навіть при погашенні ТОВ «Скіф» короткострокової дебіторської заборгованості, підприємство не зможе, погасить свої короткострокові зобов'язання, і ліквідність не буде позитивною. Можна відзначити, що в порівнянні з 1999 роком ситуація кардінальноізменілась, тобто в кінці 1999 року за умови погашення короткострокової дебіторської заборгованості, підприємство змогло б погасити свої короткострокові зобов'язання.
Проведений за викладеною схемою аналіз ліквідності балансу є наближеним. Більш детальним є аналіз платоспроможності за допомогою фінансових коефіцієнтів.
Для комплексної оцінки ліквідності балансу в цілому варто використовувати загальний показник ліквідності (LI), що обчислюється за формулою, наведеною в таблиці 3.7 (див. додаток). За допомогою даного показника здійснюється оцінка зміни фінансової ситуації в організації з точки зору ліквідності. Даний показник застосовується також при виборі найбільш надійного партнера з декількох потенційних партнерів на основі звітності.
Різні показники ліквідності не тільки дають характеристику стійкості фінансового стану організації при різному ступені урахування ліквідності засобів, а й відповідають інтересам різних зовнішніх користувачів аналітичної інформації. Наприклад, для постачальників сировини і матеріалів найбільш цікавий коефіцієнт абсолютної ліквідності. Покупці і власники акцій підприємства у більшою мірою оцінюють платоспроможність за коефіцієнтом поточної ліквідності.
Виходячи з даних балансу на ТОВ «Скіф» коефіцієнти, що характеризують платоспроможність, мають наступні значення (див. таблицю 3.7).
Проаналізуємо коеффіціентиL2, L3, L4 і їхню зміну.
1. Коефіцієнт абсолютної ліквідності на кінець 2006 року склав 0,06, при його значенні на початок року 0,04. Це означає, що лише 6% (з необхідних 20%) короткострокових зобов'язань підприємства, може бути негайно погашено за рахунок грошових коштів і короткострокових фінансових вкладень. Цей показник практично в 3 рази нижче нормативного, що може викликати недовіру до даної організації з боку постачальників (сума заборгованості постачальникам складає 65% від загальної суми кредиторської заборгованості). Хоча можна відзначити зростання даного показника за звітний період у 1,5 рази, що є позитивним моментом.
2. Значення проміжного коефіцієнта покриття з 0,2 на початок 2006 року зменшилося до 0,18 на кінець року і стало нижче нормативного значення на 0,052. To є за рахунок дебіторської заборгованості, у випадку її виплати, ТОВ «Скіф» зможе погасити 18% кредиторської заборгованості. Але в цілому значення даного коефіцієнта можна назвати прогнозним, тому що підприємство не може точно знати, коли і в якій кількості дебітори погасять свої зобов'язання. Тобто практично співвідношення можна вважати на кінець 2006 року не задовільним, і в дійсності може ще більше погіршитися внаслідок залежності від таких факторів, як: швидкості платіжного документообігу банків; термінів дебіторської заборгованості; платоспроможності дебіторів.
3. Загальний поточний коефіцієнт покриття L4 скоротився за звітний період на 0,3 і склав на кінець року 1,1 (при нормі> 2). Сенс цього показника полягає в тому, що якщо підприємство направить всі свої оборотні активи на погашення боргів, то воно ліквідує короткострокову кредиторську заборгованість на 100% і у нього залишиться після даного погашення заборгованості для продовження діяльності 10% від суми оборотних активів.
Таким чином, всі показники крім (L6), що характеризують платоспроможність підприємства на ТОВ «Скіф» перебувають на рівні нижче норми, крім того, при цьому спостерігається їх незначне зниження. У цілому висновок про платоспроможність можна зробити по загальним коефіцієнтом ліквідності (LI). Його значення на кінець року становила 0,498, тобто в середньому (за умови реалізації абсолютно ліквідних засобів, 50% бистрореалізуемих активів і 30% повільно реалізованих активів) підприємство не зможе покрити ще 50,2% зобов'язань у порядку їхньої терміновості. У порівнянні з 2005 роком загальна ліквідність коштів підприємства дещо покращилась. Так у минулому році ТОВ «Скіф» не могло погасити в порядку терміновості 51% зобов'язань.
Система критеріїв для оцінки задовільності структури бухгалтерського балансу організації була визначена в Постанові Уряду РФ № 498 від 20 травня 1994 року «Про деякі заходи щодо реалізації законодавчих актів про неспроможність (банкрутство) підприємств», ухваленому в зв'язку з Указом Президента РФ № 2264 від 22.12. 1993р.
Відповідно до зазначеної Постанови Федеральне управління у справах про неспроможність (банкрутство) при Держкоммайна РФ Розпорядженням № 31-р від 12.08.1994г. затвердило Методичні положення щодо оцінки фінансового стану підприємств і встановленню незадовільною структури балансу.
Згідно з цим Методичній положенню аналіз і оцінка структури балансу організації проводиться на основі показників:
ü коефіцієнта поточної ліквідності (L5);
ü коефіцієнта забезпеченості власними засобами (L6);
ü коефіцієнтів відновлення (втрати) платоспроможність (L7).
Щоб організація була визнана платоспроможною, значення цих коефіцієнтів повинні відповідати нормативним, зазначених у таблиці 3.7.
Згідно зі статтею 1 Закону РФ «Про неспроможність (банкрутство) підприємств», зовнішньою ознакою неспроможності є призупинення текущіхплатежей, нездатності погашати зобов'язання кредиторам протягом 3-х місяців з дня настання термінів їхнього виконання.
На ТОВ «Скіф» коефіцієнт поточної ліквідності на кінець звітного періоду дорівнює 1,16, при його значенні на початок року 1,4. Тобто це значення свідчить про недостатню загальної забезпеченості підприємства оборотними коштами (нижче граничного практично в 2 рази.).
Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами, необхідними для його фінансової стійкості, на початок 2005 годаотсутствовал, а на кінець 2006 року склав 0,14, і досяг нормативного значення (0,1). У теж час потрібно відзначити скорочення даного коефіцієнта в порівнянні з початком 2006 року, коли він складав 0,29 (практично в 2 рази).
Відповідно до Методичних положень, якщо хоча б один з цих коефіцієнтів має значення менше нормативного, то розраховується коефіцієнт відновлення платоспроможності. На аналізованому підприємстві коефіцієнт поточної ліквідності знаходиться на рівні нижче норми, отже, представляється необхідним визначити, чи зможе дане підприємство відновити свою платоспроможність протягом найближчих 6 місяців (розрахунок L7 представлений в таблиці 3.7). У відповідності з розрахунком, даний показник приймає значення в 2000 році 0,585, при нормативі> 1. Це свідчить про те, що у підприємства в найближчі 6 місяців немає реальної можливості відновити свою платоспроможність.
У ході проведеного аналізу платоспроможності фінансової деятельностіООО «Скіф» можна сделатьвивод.
Всі показники, що характеризують платоспроможність, знаходяться на рівні нижче норми, що пояснюється, в основному, наявністю у підприємства значної суми кредиторської заборгованості, яка збільшилася у 2006 році майже в 4 рази. Це говорить про те, що на підприємстві погано організовано управління кредиторською заборгованістю, швидкість обороту якої становить майже 60 днів, що свідчить про те, що її погашення відбувається занадто повільними темпами. Для вирішення ситуації, що склалася, підприємству необхідно чітко структурувати усі борги по термінах виплати і намагатися виплачувати їх у порядку черговості.

3.3 Оцінка платоспроможності на основі руху грошових потоків

Розглядаючи показники ліквідності, слід мати на увазі, що величина їх є досить умовною, оскільки ліквідність активів і терміновість зобов'язань по бухгалтерському балансу можна визначити приблизно. Так, ліквідність запасів залежить від якості (оборотності, частки дефіцитних, залежаних матеріалів і готової продукції). Ліквідність дебіторської заборгованості також залежить від її оборотності, частки прострочених платежів і нереальних для стягнення. Тому радикальне підвищення точності оцінки ліквідності досягається в ході внутрішнього аналізу на основі даних аналітичного бухгалтерського обліку.
Крім того, потрібно враховувати і те, що коефіцієнти ліквідності дають статичне уявлення про наявність коштів для покриття зобов'язань на певну дату. При нормальній ситуації поточні активи обертаність: використані запаси знову поповнюються, погашена дебіторська заборгованість замінюється новоствореної. Наявний резерв грошових коштів не має причинного зв'язку з майбутніми грошовими потоками, які залежать від обсягу реалізації продукції, її собівартості, прибутку і зміни умов діяльності.
Поточні пасиви, для вимірювання можливості погашення яких і призначені коефіцієнти ліквідності, також визначаються обсягом виробництва і реалізації продукції. Поки що обсяг реалізації залишається незмінним або зростає, погашення боргових зобов'язань є по суті операцією реінвестування.
Таким чином, жодна стаття, яка входить до розрахунку коефіцієнтів ліквідності, не включає в себе розміри перспективних виплат. Тому, як вважає Л.А. Бернстайн [], вони непридатні для оцінки перспективної платоспроможності підприємства, а можуть використовуватися тольков разі ліквідації підприємства або як початковий етап аналізу платоспроможності. Головне їх достоїнство - простота і наочність, може обернутьсянедостатком, якщо аналіз платоспроможності буде зведений лише до визначення їх значень. У нормальній ситуації оцінку платоспроможності підприємства, на думку О.В. Ефімової [], має проводитися на підставі вивчення джерел припливу і відтоку грошових коштів в краткосрочнойі довгостроковій перспективі і здатності підприємства стабільно забезпечувати перевищення перших над другими.
Для оперативного внутрішнього аналізу поточної платоспроможності, щоденного контролю за надходженням коштів від продажу продукції, погашення дебіторської заборгованості та іншими надходженнями грошових коштів, а також для контролю за виконанням платіжних зобов'язань перед постачальниками, банками та іншими кредиторами складається платіжний календар, в якому, з одного боку , підраховуються готівку й очікувані платіжні кошти, а з іншого - платіжні зобов'язання на цей же період (1, 5, 10, 15 днів, 1 місяць).
Оперативний платіжний календар складається на основі даних про відвантаження та реалізації продукції, про закупівлі засобів виробництва, документів про розрахунки з оплати праці, на видачу авансів працівникам, виписок з рахунків банків та ін
Для визначення поточної платоспроможності необхідно платіжні кошти на відповідну дату порівняти з платіжними зобов'язаннями на цю ж дату. Ідеальний варіант, якщо коефіцієнт буде складати одиницю або трохи більше.
Низький рівень платоспроможності може бути випадковим (тимчасовим) і хронічним (тривалою). Тому аналізуючи стан платоспроможності підприємства, потрібно розглядати причини фінансових труднощів, частоту їх утворення та тривалість прострочених боргів.
Причинами неплатоспроможності можуть бути невиконання плану по виробництву і реалізації продукції, підвищення її собівартості, невиконання плану прибутку і як результат недолік власних джерел самофінансування підприємства. Однією з причин погіршення платоспроможності може бути неправильне використання оборотного капіталу: відволікання коштів в дебіторську заборгованість, вкладення в надпланові запаси і на інші цілі, які тимчасово не мають джерел фінансування. Іноді причиною неплатоспроможності є не безгосподарність підприємства, а неспроможність його клієнтів. Високий рівень оподаткування, штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податків також може стати однією з причин неплатоспроможності підприємства.
Для з'ясування причин зміни показників платоспроможності важливе значення має аналіз виконання фінансового плану щодо дохідної та видаткової частини. Для цього дані звіту про рух грошових коштів, а також звіту про фінансові результати порівнюють з даними фінансової частини бізнес-плану. При аналізі в першу чергу слід встановити виконання плану з надходження коштів головним чином від реалізації продукції, робіт іпослуг, майна, з'ясувати причини зміни суми виручки і виявити резерви її збільшення. Особливу увагу потрібно звернути на використання грошових коштів, тому що навіть при виконанні доходної частини фінансового плану перевитрати і нераціональне використання грошових коштів можуть призвести до фінансових ускладнень.
Видаткова частина фінансового плану аналізується по кожній статті із з'ясуванням причин перевитрат, який може бути виправданим і невиправданим. За підсумками аналізу фінансового плану повинні бути виявлені резерви збільшення планомірного припливу грошових коштів для забезпечення стабільної платоспроможності підприємства в перспективі.

ВИСНОВОК

У ході написання випускної кваліфікаційної роботи був викладений матеріал, що представляє собою комплексну оцінку фінансового стану підприємства ТОВ «Скіф», шляхом аналізу майна підприємства та джерел його формування, аналізу власного і позикового капіталу, оцінки фінансової стійкості на основі абсолютних показниках і коефіцієнтів і аналізу платоспроможності.
У результаті проведеного дослідження виявлено такі тенденції у фінансово-господарської діяльності:
1. Діяльність підприємства в частині формування майна протягом року була спрямована на збільшення оборотних коштів, в першу чергу запасів товарно-матеріальних цінностей. Можна зробити наступні рекомендації:
· Необхідно провести інвентаризацію стану майна з метою виявлення активів «низького» якості (зношеного обладнання, залежаних запасів, матеріалів, дебіторської заборгованості нереальної до стягнення), і уточнити реальну величину вартості майна. Цей захід сприяє скороченню відтоку грошових коштів, спрямованих на сплату податку на майна, а також коштів необхідних для зберігання важкореалізованих активів, зношеного обладнання.
· Слід переглянути економічні відносини зі своїми покупцями і замовниками та зменшення обсягів дебіторської заборгованості; у цій же сфері необхідно переглянути організацію збуту в цілому, так як в умовах інфляції підприємству буде вигідніше продавати продукцію дешевше і швидше, ніж чекати більш вигідних умов її реалізації.
· Оптимізація товарно-матеріальних цінностей.
Аналізуючи положення підприємства у відношенні фінансової стійкості та платоспроможності, можна виділити наступні рекомендації. По-перше, для підвищення платоспроможності підприємства необхідно прибуток, отриманий від основної діяльності, направляти на збільшення найбільш ліквідної частини оборотного капіталу, тобто грошових коштів. Хоча цей крок може розглядатися як не ефективне використання ресурсів підприємства, але в цій ситуації необхідно. По-друге, зробити розрахунки по визначенню оптимального запасу товарно-матеріальних цінностей, а необгрунтовану суму запасів слід або реалізувати, або використовувати не збільшуючи запасів у досліджуваному періоді. По-третє, налагодити відносини з покупцями і замовниками, тому що саме через те, що у звітному періоді відбулося збільшення дебіторської заборгованості, підприємства не змогли розрахуватися з кредиторами.
Керівництву підприємства в майбутньому звітному періоді не слід нарощувати виробничі запаси, а вільні кошти направити на погашення кредиторської заборгованості інакше існує ймовірність зменшення рівня платоспроможності.
2.Значітельний обсяг коштів підприємства відвернений у розрахунки. При цьому темп приросту наданого покупцям і замовникам вище темпу приросту кредиторської заборгованості. Очевидно, що результатом такої динаміки стає різкий дефіцит грошових коштів, тому що дебіторська заборгованість виступає, як відволікання коштів з обороту, а кредиторська навпаки.
Виходячи з викладеного, слід змінити політику в області збуту, з метою збільшення оборачіваемостіготовой продукції та вивільнення грошових коштів.
3. Підприємство здійснило інвестиції в будівництво, при цьому за звітний період відбулося зниження вартості основних фондів.
Аналітичні дані свідчать про те, що підприємству слід впроваджувати у виробництво більш досконале обладнання і технології, шляхом здійснення капітальних вкладень.
Цей захід по-перше сприяє до збільшення продуктивності праці, по-друге зниження витрат на сировину, матеріали, брак у виробництві, ремонт та обслуговування обладнання, наслідком цих змін виступає реальна можливість збільшення якості продукції, її конкурентоспроможність, зниження собівартості
Таким чином, в результаті одноразових, капітальних вкладень підприємство може забезпечити собі високоефективну діяльність у майбутньому.
Аналіз фінансових коефіцієнтів дозволив виявити той факт, що в даний час поточна платоспроможність підприємства цілком залежить від надійності дебіторів. Тому економістам підприємства слід чітко відслідковувати терміни погашення дебіторської заборгованості, а за результатами оцінки на виявлену прострочену чи має високу ймовірність не погашення заборгованості створювати резерви по сумнівних боргах, у складі оціночних резервів.
На підприємстві слід розглянути можливість організації напівфабрикатів і допоміжних виробів, тому що їх питома вага значний в структурі витрат, а власне виробництво можливо буде дешевше, що дозволить зниження собівартості.
В умовах жорстокої нестачі грошової маси в обігу, сучасний покупець будь-якого товару намагається придбати те, що могло б максимально відповідати його смакам і потребам. При величезному виборі товарів і малому числі покупців саме останнє, (а не продавець) диктують загальну поведінку на ринку. І виробникам доводиться в умовах зростаючої конкуренції, підлаштовуватися під попит.
Однак для виробництва високоякісної і конкурентоспроможної продукції не досить використовувати старе і не технологічне обладнання. Необхідно застосовувати вчинені лінії виробництва, які допоможуть закріпити успіх на ринку. Але дороге обладнання не завжди під силу придбати виробнику, тому з метою отримання максимальної віддачі виробникам рекомендується, в порівняння межах збільшити залучення кредиту.
У цілому на основі проведеного аналізу, були зроблені висновки, що свідчать про проблеми, пов'язаних, перш за все, з поточним оперативним керуванням фінансами на ТОВ «Скіф». Управлінню фінансами на підприємстві приділяється, занадто, мала роль. Це пов'язано з тим, що підприємство існує, порівняно недавно, форми внутріфірмових звітів ще не відпрацьовані. По суті, керування фінансами відбувається на рівні бухгалтерської служби і керівника підприємства. Тому необхідно організувати службу керування фінансами і провести ряд заходів щодо поліпшення фінансового стану відповідно до даних рекомендацій.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Федеральний закон «Про бухгалтерський облік» від 21.1.96 № 129-ФЗ.
2. Закон РФ «Про неспроможність (банкрутство)» від 08.01.98 № 6-ФЗ
3. Наказ Міністерства фінансів Російської Федерації «Про методичні рекомендації до складання та подання зведеної бухгалтерської звітності» від 30.12.96 № 112.
4. Становище ведення бухгалтерського обліку та бухгалтерської звітності в Російській Федерації. Затверджено Наказом Міністерства фінансів РФ від 29.07.98 № 34н.
5. Положення з бухгалтерського обліку «Бухгалтерська звітність організації» (ПБУ 4 / 99). Затверджено Наказом Міністерства фінансів РФ від 06.07.9 № 43н.
6. Адамов В.Є., Ільєнкова С.Д., Сиротіна Т.П., та ін Економіка та статистика фірм - М.: Фінанси і статистика, 2000.
7. Аташе В., Уварова Г. Економічний радник менеджера. Мінськ: Фінанси, облік, аудит. 2002.
8. Бакаєв О.С., Шнейдман Л.З. Облікова політика підприємства. М.: 2000.
9. Баканов М. І., Шеремет А. Д. Теорія економічного аналізу. - М.: Фінанси і статистика, 2005.
10. Баканов М.І., Шеремет А.Д. Економічний аналіз: ситуації, тести, приклади, завдання, фінансове прогнозування. М.: «Фінанси та статистика», 2005.
11. Барнгольц С. Б., Економічний аналіз господарської діяльності підприємств і об'єднань, М.: 1996
12. Бухгалтерський аналіз / За ред. Гольдберга М. АКіев.: 2003
13. Бухгалтерська звітність: складання та аналіз / За ред. Новодворського В. Д. - М.: 2001
14. Друрі К. Введення в управлінський і виробничий облік-М. : 2002
15. Єфімова 0. В. Як аналізувати фінансове становище підприємства. - К.: 2001
16. Єфімова 0. В. Аналіз оборотності засобів комерційного підприємства. -Бухгалтерський 'облік 2003 (10)
17. Єфімова О. В. Фінансовий аналіз - М.: Бухгалтерський облік, 2003
18. Ковальов К. В. Фінансовий аналіз: Управління капіталом. Вибір інвестицій. Аналіз звітності. -М. : 1999
19. Ковальов В. В. Як читати баланс. -М. : 1993
20. Крейнина М. Н. Аналіз фінансового стану та інвестиційної привабливості акціонерних товариств у промисловості, будівництві та торгівлі. -М. : 2002
21. Методика економічного аналізу діяльності промислового підприємства / Під. Ред. А. І. Бужинського, А. Д. Шеремета - М.: Фінанси і статистика, 2000.
22. Мішин Ю. А., Долгов В. П., Долгов А. П. Облік і аналіз: проблеми якісної обробки облікової інформації. -Краснодар 1995
23. Нідлз Б., Андерсон X. , КолдуеллД. Принципи бухгалтерського обліку. -М. : 2000
24. Новодворський В. Д., Хорін А. Н. Балансове узагальнення як метод бухгалтерського обліку / Бухгалтерський облік. -2000
25. В. Ф. Палій Нова бухгалтерська звітність. Зміст. Методика аналізу-М.: Бібліотека журналу "Контролінг", 2001.
26. Родіонова В. М., Федотова М. А. Фінансова стійкість підприємства в умовах інфляції. -М.: 2002
27. Четиркін Є. М. Методи фінансових і комерційних розрахунків. -М. : 1999
28. Шеремет А. Д., Сейфулін Р. С. Методика фінансового аналізу. -М.: 1999
29. Шеремет А. Д., Суйц В. П. Аудит. - М.: 2004
30. Шеремет А. Д., Сейфулін Р. С., Негашев Є. В.. Методика фінансового аналізу підприємства - К.: 2001

Таблиця 2.4
Показники ринкової стійкості
Показники
Спосіб розрахунку
Норма
Пояснення
На початок 2005 року
На кінець 2005 року
Відхилення 2005
На початок 200 6 року
На кінець 200 6 року
Відхилення 200 6
1.Коеффіціент незалежності.

³ 0,5
Показує частку власних коштів у загальній сумі средствпредпріятія.
0,73
0,87
+0,14
0,87
0,56
-0,31
2.Коеффіціент співвідношення власних і позикових коштів.

£ 1
Показує скільки позикових коштів приваблювало підприємство на 1руб.вложенних в активи власних коштів
0,37
0,15
-0,22
0,15
0,78
+0,63
3.Коеффіціент довгострокового залучення позикових коштів.

Показує скільки довгострокових позик залучено для фінансування активів поряд із власними засобами
4.Коеффіціент маневреності власних коштів.

³ 0,1
Характеризує ступінь мобільності використання власних коштів
<0
0,06
-
0,06
0,13
+0,07
5.Коеффіціент забезпечення власними засобами.

³ 0,1
Показує частку СОС, придбаних за рахунок власних коштів.
<0
0,29
-
0,29
0,14
-0,15
6.Коеффіціент реальної вартості ОС іматеріальних оборотних коштів у майні підприємства.

³ 0,5
Показує частку майна виробничого призначення (реальних активів) у загальній сумі майна підприємства.
0,7
0,68
-0,02
0,68
0,4
-0,28
7.Коеффіціент реальної вартості ОЗ у майні підприємства.

Þ0, 5
Показує питомих вага основних засобів у майні підприємства.
0,7
0,66
-0,04
0,66
0,37
-0,29

Таблиця 3.5
Оценкаліквідностібаланса у 2005р.
АКТИВ
Розрахунок
На початок
року
На кінець
року
ПАСИВ
Розрахунок
На початок
року
На кінець
року
Платежнийізлішек або
Недолік
на початок
року
на кінець
року
1
2
3
4
5
6
7
8
9 = 3-7
10 = 4-8
1.Наіболее ліквідні
активи (А1)
стор.250 +
стр.260
93 355
22 876
1.Наіболее строкові
зобов'язання (П1)
стр.620
1 102 874
541 671
-1 009 519
-518 795
2.Бистрореалізуемие
активи (А2)
стр.240
175 766
87 036
2.Краткосрочние пасиви (П2)
стр.610 +
670
200 000
0
- 24 234
+87 036
3.Медленнореалізуемие
активи (А3)
стор.210 +
220 +230
+270
850 033
668 193
3.Долгосрочная
пасиви (П3)
стр.590 +630 +640 +650 +660
0
0
+850 033
+668 193
4.Труднореалізуемие
активи (А4)
стор.190
3 810 013
1 190 599
4.Постоянние пас-
Шіші (П4)
стр.490
3 544562
3 667 076
+265 451
-476 477
БАЛАНС
стр.399
4 847 436
4 208 747
БАЛАНС
стр.699
4 847 436
4 208 747
-
-

Таблиця 3.6
Оценкаліквідностібаланса в 2006 р.
АКТИВ
Розрахунок
На початок
року
На кінець
року
ПАСИВ
Розрахунок
На початок
року
На кінець
року
Платежнийізлішек або
Недолік
на початок
року
На кінець
Року
1
2
3
4
5
6
7
8
9 = 3-7
10 = 4-8
1.Наіболее ліквідні
активи (А1)
стор.250 +
стр.260
22 876
184 488
1.Наіболее строкові
зобов'язання (П1)
стр.620
541 671
1 917 405
-518 795
-1 732 917
2.Бистрореалізуемие
активи (А2)
стр.240
87 036
326 555
2.Краткосрочние пасиви (П2)
стр.610 +670
0
929 760
+87 036
-603 205
3.Медленнореалізуемие
активи (А3)
стор.210 +
220 +230
+270
668 193
2 795 978
3.Долгосрочная
пасиви (П3)
стр.590 +630 +640 +650 +660
0
0
+668 193
+2 795 978
4.Труднореалізуемие
активи (А4)
стор.190
1 190 599
2 896 908
4.Постоянние пас-
Шіші (П4)
стр.490
3 667 076
3 667 076
-476 477
-770 168
БАЛАНС
стр.399
4 208 747
6 514 241
БАЛАНС
стр.699
4 208 747
6 514 241
-
-
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Менеджмент і трудові відносини | Диплом
647.8кб. | скачати


Схожі роботи:
Шляхи підвищення фінансової стійкості підприємства
Аналіз фінансової стійкості підприємства та шляхи його підвищення
Реалізація інвестиційного проекту як фактор підвищення фінансової стійкості підприємства
Підвищення фінансової стійкості та прибутковості комерційного підприємства ТОВ МАП
Показники та оцінка фінансової стійкості підприємства Заходи щодо зміцнення фінансової стійкості
Шляхи підвищення фінансової стійкості
Оцінка фінансової стійкості підприємства на прикладі підприємства ЗАТ Кула Крим
Оцінка фінансової стійкості підприємства на прикладі підприємства ЗАТ Кула-Крим
Економічна стійкість підприємства та шляхи її стабілізацііОценка фінансової стійкості підприємства
© Усі права захищені
написати до нас