Зміст
Введення
1 Теоретичні основи аналізу фінансової стійкості і платоспроможності
1.1 Поняття, сутність фінансової стійкості
1.2 Платоспроможність та фактори її визначають
1.3 Методика аналізу фінансової стійкості і платоспроможності
2 Аналіз фінансової стійкості та платоспроможності підприємства на прикладі ВАТ «Нижнекамскшина»
2.1 Загальна характеристика хoзяйствeннoй дeятeльнoсті підприємства
2.2 Аналіз платоспроможності підприємства
2.3 Аналіз фінансової стійкості підприємства
3 Шляхи підвищення фінансової стійкості та платоспроможності підприємства
3.1 Розвиток шинної галузі в умовах кризи
3.2 Пропозиції щодо підвищення фінансової стійкості і платоспроможності ВАТ «Нижнекамскшина»
Висновок
Список використаних джерел та літератури
Введення
Догляд суспільства від системи планової економіки і вступ у ринкові відносини докорінно змінили умови функціонування підприємств. Підприємства, для того щоб вижити, повинні проявити ініціативу, підприємливість і бережливість з тим, щоб підвищити ефективність виробництва. В іншому випадку вони можуть опинитися на межі банкрутства.
Подолання кризової ситуації в Росії, ринкова економіка і нові форми господарювання ставлять раніше не виникали проблеми, однією з яких на сьогодні є забезпечення економічної стабільності розвитку. Щоб забезпечити виживання підприємства в умовах ринку, управлінському персоналу потрібно оцінювати можливі і доцільні темпи його розвитку з позиції фінансового забезпечення, виявляти доступні джерела коштів, сприяючи тим самим стійкого положення та розвитку господарюючих суб'єктів.
C позиції короткострокової і довгострокової перспективи фінансовий стан підприємства оцінюється показниками фінансової стійкості та платоспроможності, які дозволяють встановити наскільки раціонально підприємство управляє власними та позиковими засобами, а також чи може воно своєчасно і в повному обсязі провести розрахунки за короткостроковими зобов'язаннями за рахунок поточних активів перед контрагентами. Тому точність аналізу фінансової стійкості та платоспроможності підприємства є актуальним для обраної теми дослідження.
Фінансовий стан підприємства, його стійкість і стабільність залежать від результатів його виробничої, комерційної та фінансової діяльності. Якщо виробничий і фінансовий план успішно виконуються, то це позитивно впливає на фінансове становище підприємства. І, навпаки, в результаті невиконання плану по виробництву і реалізації продукції відбувається підвищення її собівартості, зменшення виручки і суми прибутку і, як наслідок, погіршення фінансового стану підприємства і його платоспроможності.
Тому фінансова діяльність як складова частина господарської діяльності повинна бути спрямована на забезпечення планомірного надходження і витрачання грошових ресурсів, виконання розрахункової дисципліни, досягнення раціональних пропорцій власного і позикового капіталу і найбільш ефективне його використання.
Якщо підприємство фінансово стійке, платоспроможне, воно має перевагу перед іншими підприємствами того ж профілю в залученні інвестицій, в отриманні кредитів, у виборі постачальників і в підборі кваліфікованих кадрів. Нарешті, воно не вступає в конфлікти з державою і суспільством, так як виплачує своєчасно платить податки в бюджет, внески до соціальних фондів, заробітну плату - робітникам і службовцям, дивіденди - акціонерам, а банкам гарантує повернення кредитів і сплату відсотків по них.
Аналіз фінансової стійкості та платоспроможності підприємства дозволяє інвесторам і партнерам по бізнесу визначити фінансові можливості підприємства на перспективу, можливості його подальшого розвитку.
У сучасній економічній літературі вітчизняні економісти розглядають проблеми, пов'язані з аналізом фінансової стійкості і платоспроможності підприємства і визначенням шляхів їх підвищення, які добре розкриті у таких авторів, як Бланк І.А., Васильєва Л.С., Жарилгасова Б.Т., Ковальов В.В., Донцова Л.В., Ліференко Г.Н., Дибаль С.В., Стоянова Є.С. та інші.
Практична значимість випускний кваліфікаційної роботи полягає у виробленні рекомендацій щодо поліпшення фінансового стану підприємства. Окремі пропозиції заслуговують на увагу і можуть бути використані в практичній діяльності.
Мета роботи - розкрити основні аспекти аналізу фінансової стійкості і платоспроможності на рівні підприємства і розробити рекомендації щодо вдосконалення фінансової стійкості і платоспроможності для ВАТ «Нижнекамскшина».
Для реалізації цієї мети поставлені наступні завдання:
- Розкрити сутність понять «фінансова стійкість», «платоспроможність»;
- Розглянути методику аналізу фінансової стійкості і платоспроможності за допомогою абсолютних і відносних показників;
- Провести аналіз абсолютних і відносних показників фінансової стійкості та платоспроможності і дати їх оцінку у ВАТ «Нижнекамскшина»;
- Дослідити розвиток шинної галузі в умовах кризи;
- Запропонувати основні напрямки підвищення фінансової стійкості і платоспроможності підприємства.
Об'єктом дослідження є відкрите акціонерне товариство «Нижнекамскшина». Предметом дослідження - умови підвищення фінансової стійкості і платоспроможності відкритого акціонерного товариства «Нижнекамскшина».
Теоретичною та методологічною основою випускний кваліфікаційної роботи послужили праці вітчизняних і зарубіжних вчених, економістів з питань фінансового менеджменту, матеріали періодичних видань, джерела енциклопедичного характеру, нормативно-правові матеріали.
Інформаційною базою послужили річні звіти підприємства ВАТ «Нижнекамскшина» за 2006, 2007, 2008 роки, а також дані, опубліковані в періодичній пресі.
У процесі роботи застосовувалися такі методи дослідження як аналіз і синтез, логічний підхід до оцінки економічних явищ, комплексність, системність, порівняння показників, що вивчаються, метод фінансових коефіцієнтів.
Випускна кваліфікаційна робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури, додатків.
У першому розділі випускної кваліфікаційної роботи розкриті поняття, сутність фінансової стійкості та платоспроможності, а також методи аналізу фінансової стійкості та платоспроможності.
У другому розділі проведений аналіз фінансової стійкості, а також аналіз платоспроможності підприємства на прикладі ВАТ «Нижнекамскшина».
У третьому розділі досліджено розвиток шинної галузі в умовах кризи, а також запропоновані рекомендації щодо підвищення фінансової стійкості і платоспроможності ВАТ «Нижнекамскшина».
1 Теоретичні основи аналізу фінансової стійкості і платоспроможності
1.1 Поняття, сутність фінансової стійкості
Основою фінансової стабільності економіки Росії є фінансова стійкість організації, так як саме вона служить запорукою виживання та основою міцного положення організації, тому все більша кількість контрагентів починає втягуватися в дослідження та оцінку стійкості конкретної організації.
В умовах ринкової економіки дуже важливе значення набуває фінансова незалежність підприємства від зовнішніх позикових джерел. Запас джерел власних коштів - це запас фінансової стійкості підприємства при тій умові, що його власні кошти перевищують позикові [31, c.134].
Фінансова стійкість формується в процесі всієї господарської діяльності організації і є відображенням стабільного підвищення доходів над витратами. Вона забезпечує вільне маневрування грошовими коштами підприємства і сприяє безперебійному процесу продажу товарів.
Отже, фінансова стійкість господарюючого суб'єкта - це такий стан його грошових ресурсів, яке забезпечує розвиток підприємства переважно за рахунок власних коштів при збереженні платоспроможності і кредитоспроможності при мінімальному рівні підприємницького ризику [13, c.75].
Важливо, щоб стан фінансових ресурсів відповідало вимогам ринку і відповідало потребам розвитку підприємства, оскільки недостатня фінансова стійкість може призвести до неплатоспроможності підприємства і відсутності у нього коштів для розвитку виробництва, а надлишкова - перешкоджати розвитку, обтяжуючи витрати підприємства зайвими запасами і резервами.
В.В. Бочаров вважає, що сутність фінансової стійкості характеризується ефективним формуванням та використанням грошових ресурсів, необхідних для нормальної виробничо - комерційної діяльності. До власних фінансових ресурсів, якими володіє підприємство, відносяться перш за все чиста (нерозподілений) прибуток і амортизаційні відрахування. Зовнішнім ознакою фінансової стійкості виступає платоспроможність господарюючого суб'єкта [1, c.74].
В.Є. Губін розкриває сутність фінансової стійкості як ефективне формування, розподіл і використання фінансових ресурсів [20, c.204].
Інше визначення сутності фінансової стійкості дає у своїй роботі А.Д. Шеремет. Автор вважає, що сутність фінансової стійкості є забезпеченість запасів джерелами формування, тоді як платоспроможність є її зовнішнім проявом [43, c.243].
Ми згодні з думкою усіх авторів, але вважаємо, що в представленій роботі В.В. Бочарова дається більш широке і точне розкриття сутності фінансової стійкості.
Вищим типом фінансової стійкості є здатність підприємства розвиватися переважно за рахунок власних джерел фінансування. Для цього вона повинна мати гнучку структуру фінансових ресурсів і можливість при необхідності залучати позикові кошти, тобто бути кредитоспроможним. Кредитоспроможним вважається підприємство при наявності в нього передумов для одержання кредиту і спроможності своєчасно повернути взяту позику крепдітору зі сплатою належних відсотків за рахунок власних фінансових ресурсів.
За рахунок прибутку підприємство не тільки погашає позичкову заборгованість перед банками, зобов'язання перед бюджетом з податку на прибуток, але й інвестує кошти в капітальні витрати. Для підтримки фінансової стійкості необхідний зростання не лише абсолютної маси прибутку, але і її рівня щодо вкладеного капіталу або операційних витрат, тобто рентабельності. Слід мати на увазі, що висока прибутковість пов'язана зі значним рівнем ризику. На практиці це означає, що замість прибутку підприємство може понести істотні збитки і навіть стати неспроможним (неплатоспроможним).
На фінансову стійкість підприємства впливає безліч факторів:
становище підприємства на товарному і фінансових ринках;
випуск та реалізація конкурентоспроможної і користується попитом;
його рейтинг в діловій співпраці з партнерами;
ступінь залежності від зовнішніх кредиторів та інвесторів;
наявність платоспроможних дебіторів;
величина і стуктура витрат виробництва, їх співвідношення з грошовими доходами;
розмір сплаченого статутного капіталу;
ефективність комерційних та фінансових опреації;
стан майнового потенціалу, включаючи співвідношення між позаоборотних і оборотних активів;
рівень професійної підготовки виробничих і фінансових менеджерів, їх вміння постійно враховувати зміни внутрішнього та зовнішнього середовища.
Одна з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства - стабільність його діяльності з позиції довгострокової перспективи. Бажання отримати якусь вигоду завжди супроводжується необхідністю нести зобов'язання, в тому числі і пов'язані з прийняттям на себе певного ризику. Отже, виникає проблема оцінки здатності підприємства відповідати за своїми довгостроковими фінансовими зобов'язаннями - у цьому суть оцінки фінансової стійкості підприємства. В основі відповідної методики оцінки - розрахунок абсолютних і відносних показників, що характеризують структуру капіталу (довгострокових джерел) і можливості підтримувати цю структуру (рісунок1.1.1).
Параметри для оцінки фінансової стійкості | ||||||||||
Абсолютні показники | Відносні показники | |||||||||
Коефіцієнти фінансової незалежності, заборгованості, фінансування та ін | ||||||||||
Джерела коштів для формування матеріально - виробничих запасів | - | Величина запасів | = | Абсолютний показник фінансової стійкості | ||||||
Малюнок 1.1.1 - Показники, що характеризують фінансову стійкість підприємства [13, c.76]
Фінансовий стан підприємства може бути стійким, нестійким і кризовим. Здатність підприємства своєчасно проводити платежі, фінансувати свою діяльність на розширеній основі свідчить про його гарне (усталеному) фінансовому стані.
Щоб розвиватися в умовах ринкової економіки і не допустити банкрутства підприємства, треба знати, як керувати фінансами, якою повинна бути структура капіталу по складу і джерелам утворення, яку частку повинні займати власні кошти, а яку - позикові.
Таким чином, фінансова стійкість відображає стабільне перевищення доходів над витратами і стан ресурсів, яке забезпечує вільне маневрування грошовими коштами організації і шляхом їх ефективного використання сприяє безперебійному процесу виробництва і реалізації, розширення та оновлення. Вона відображає співвідношення власного і позикового капіталу, темпи накопичення власного капіталу в результаті поточної, інвестиційної та фінансової діяльності, співвідношення мобільних і іімобілізованних засобів організації, достатнє забезпечення запасів власними джерелами. Фінансова стійкість - це головний компонент загальної стійкості організації, так як вона є характерним індикатором стабільно утворюється перевищення доходів і витрат.
Нами були розглянуті поняття, сутність фінансової стійкості підприємства. Перейдемо до розгляду поняття «платоспроможність» і факторів її визначальних.
1.2 Платоспроможність та фактори її визначають
Одним з найважливіших критеріїв оцінки фінансового стану організації є її платоспроможність. У практиці аналізу розрізняють довгострокову та поточну платоспроможність. Під довгостроковій платоспроможністю розуміється здатність підприємства розраховуватися за своїми зобов'язаннями в довгостроковій перспективі.
Здатність організації розраховуватися за своїми короткостроковими зобов'язаннями прийнято називати поточної платоспроможністю. Інакше кажучи, організація вважається платоспроможною, коли вона в змозі виконати свої короткострокові зобов'язання, використовуючи оборотні активи.
Причиною того, що при аналізі поточної платоспроможності в першу чергу орієнтуються на оборотні активи, є те, що основні засоби не розглядаються як джерела погашення поточних зобов'язань організації в силу своєї особливої функціональної ролі в процесі виробництва і, крім того, затруднительности їх термінової реалізації. [23, с.272]
На поточну платоспроможність організації безпосередній вплив надає ліквідність її оборотних активів (можливість перетворити їх у грошову форму або використовувати для зменшення зобов'язань). Оцінка складу та якості оборотних активів з точки зору їх ліквідності отримала назву аналізу ліквідності.
Ліквідність - одна з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства, яка визначає можливість своєчасно сплачувати рахунки.
У цьому сенсі під ліквідністю активів, як вважає Л.С. Васильєва, слід розуміти здатність активів трансформуватися в грошові кошти. Ступінь ліквідності активів визначається тривалістю тимчасового періоду, протягом якого ця трансформація може бути здійснена. Чим коротший період трансформації, тим вище рівень ліквідності підприємства. Ліквідність активів характеризує здатність керівництва підприємства формувати і управляти майном і джерелами фінансування [15, с.419].
В.Є. Губін дає майже те ж визначення що і Л.С. Васильєва. І вважає, що ліквідність активів - це здатність його трансформуватися в грошові кошти в ході виробничо - технічного процесу, а ступінь ліквідності визначається тривалістю тимчасового періоду, протягом якого ця трансформація може бути здійснена [20, с.214].
А.Д. Шеремет вважає, що ліквідність активів - це швидкість (час) перетворення активів у грошові кошти [43, с.248].
Під ліквідністю підприємства розуміють здатність підприємства своєчасно виконувати зобов'язання за всіма видами платежів. Чим більше ступінь здатності виконання зобов'язань по платежах, тим вище рівень ліквідності підприємства. Рівень ліквідності залежить від сфери діяльності, співвідношення оборотних і необоротних активів, швидкості обігу коштів, складу оборотних активів, величини і терміновості оплати поточних зобов'язань. Для забезпечення високого рівня ліквідності підприємства повинна підтримувати певне співвідношення між перетворенням оборотних активів у грошові кошти і термінами погашення короткострокових зобов'язань [15, с.419].
Інше поняття ліквідності підприємства дає В.Л. Морозова. Цей автор вважає, що говорячи про ліквідність організації, мають на увазі наявність у неї оборотних коштів у розмірі, теоретично достатньому для погашення короткострокових зобов'язань, хоча б і з порушенням строків погашення [46, с.25].
Ряд вітчизняних авторів таких як А.Д. Шеремет [43, c.248], Л.С. Васильєва [15, c.420], Гінзбург А.І. [19, c.246] визначають ліквідність балансу підприємства як ступінь покриття зобов'язань підприємства його активами, термін перетворення яких у грошову форму відповідає терміну погашення зобов'язань. Від терміну перетворення активу організації в грошові кошти залежить його ліквідність. Чим менше часу потрібно для перетворення конкретного виду активу в кошти, тим вище його ліквідність за умови, що не буде істотної втрати його вартості.
Ми згодні з думкою авторів Л.С. Васильєвої та В.Є. Губіна, так як у поданих ними роботи дається більш точне визначення ліквідності активів.
У роботі А.Д. Шеремета з визначенням ліквідності активів ми не згодні. Автор дає вузьке визначення ліквідності, так як швидкість перетворення активів у грошові кошти в більшій частині визначає ступінь ліквідності.
Маючи на увазі, що аналіз ліквідності може переслідувати різні цілі, а отже, акцентувати увагу на різних аспектах, що характеризують стан оборотних активів та їх співвідношення з короткостроковими зобов'язаннями, в аналітичних цілях можна виділити дві групи показників, що характеризують ліквідність організації: коефіцієнти, що характеризують діяльність функціонуючого підприємства, і коефіцієнти, які застосовуються для аналізу підприємства, що ліквідується.
Показники, що характеризують можливість ліквідації активів, у закордонній практиці фінансового аналізу часто базуються на емпіричному правило, згідно якому продажна ціна при проведенні аукціону або термінової розпродажу складе приблизно половину ринкової вартості активів. Разом з тим потрібно розуміти, що це правило може розглядатися в якості зразкового орієнтира, оскільки обгрунтований рівень оборотних активів, необхідних для погашення короткострокових зобов'язань як для діючого, так і для підприємства, що ліквідується, залежить від сфери його діяльності, а також від коливань, пов'язаних з короткостроковими потоками грошових коштів.
При оцінці ліквідності критерієм віднесення активів і зобов'язань до оборотних (короткостроковим для зобов'язань) є можливість реалізації перших і погашення других в найближчому майбутньому - протягом одного року. Однак даний критерій не є єдиним при визначенні тих статей балансу, які повинні бути зараховані до оборотних. Зокрема, незавершене виробництво в будівництві, незважаючи на те що може мати термін обігу значно більший, ніж один рік, тим не менш, буде ставитися до оборотних активів.
Другим критерієм для визнання активів і зобов'язань як оборотних є умова їх споживання або оплати протягом звичайного операційного циклу підприємства.
Під операційним циклом розуміється середній проміжок часу між моментом заготовляння матеріальних цінностей і моментом оплати реалізованої продукції (товарів) або наданих послуг.
У системі нормативного регулювання бухгалтерського обліку в Росії під оборотними активами розуміються грошові кошти та інші активи, у відношенні яких можна припускати, що вони будуть звернені в кошти, або продані, або спожиті протягом 12 місяців, або звичайного операційного циклу, якщо він перевищує 12 місяців.
Для отримання обгрунтованих результатів поточної платоспроможності важливим є те, як групуються відповідно до названим критерієм активи в балансі російських підприємств. Так, у чинній формі бухгалтерського балансу до складу активів, названих «оборотними», включаються деякі статті, такими по суті не є. Зокрема, це стосується статей дебіторської заборгованості, платежі по якій очікуються більш ніж через 12 місяців після звітної дати.
Виняток з правила становить дебіторська заборгованість за контрактами, укладеними на строк більше року, критерієм віднесення якої до оборотних активів буде термін її обороту протягом звичайного операційного циклу підприємства. Наявність такої дебіторської заборгованості в складі оборотних активів має бути прокоментована в пояснювальній записці, з тим щоб вказати зовнішнім користувачам на специфічність підходу.
Для попередньої оцінки ліквідності підприємства залучаються дані бухгалтерського балансу. Інформація, яка відображається в розділі II активу балансу, характеризує величину оборотних активів на початку і наприкінці звітного року. відомості про короткострокові зобов'язання підприємства містяться у розділі V пасиву балансу та пояснення до нього, які розкривають якісний склад його складових.
До числа короткострокових (поточних) зобов'язань, як правило, ставляться вимоги, погашення яких очікується протягом одного року з дня звітної дати. До них слід віднести ті довгострокові зобов'язання, часткове погашення яких має відбутися в зазначений термін (найближчі 12 місяців з дня звітної дати). При цьому поточна частина довгострокових зобов'язань повинна бути відображена і прокоментована в пояснювальній записці [23, с.274].
Оборотні активи організації можуть бути ліквідними більшою чи меншою мірою, оскільки до їх складу входять різнорідні засоби, серед яких є як легко реалізовані, так і важкореалізовані для погашення зовнішньої заборгованості.
У зв'язку з цим було б доцільним умовно розділити статті оборотних активів в залежності від ступеня їх ліквідності на три групи:
ліквідні кошти, що знаходяться в негайній готовності до реалізації (грошові кошти, високоліквідні цінні папери);
ліквідні кошти, що знаходяться в розпорядженні підприємства (зобов'язання покупців, запаси товарно-матеріальних цінностей);
неліквідні засоби (вимоги до дебіторів з тривалим терміном освіти, сумнівна дебіторська заборгованість, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів).
Пропорція, в якій ці групи повинні знаходитись по відношенню один до одного, визначається: характером і сферою діяльності організації; швидкістю обороту коштів підприємства; співвідношенням оборотних і необоротних активів; сумою і терміновістю зобов'язань, на покриття яких призначені статті активу; ступенем ліквідності поточних активів.
Віднесення тих чи інших статей оборотних коштів до зазначених груп може змінюватися в залежності від конкретних умов: у складі дебіторів підприємства значаться дуже різнорідні статей дебіторської заборгованості та одна її частина може потрапити в другу групу, інша - у третю; при різній діяльності виробничого циклу незавершене виробництво може бути віднесено або до другої, або до третьої групи і т.д.
У складі короткострокових пасивів можна виділити зобов'язання різного ступеня терміновості. Тому одним із способів оцінки ліквідності на стадії попереднього аналізу є зіставлення певних елементів активу з елементами пасиву. З цією метою зобов'язання підприємства групуються за ступенем їх терміновості, а його активи - по ступеню ліквідності (реалізованості).
У процесі аналізу найбільш термінові зобов'язання підприємства (строк сплати яких наступає в поточному місяці) повинні бути зіставлені з величиною активів, що володіють максимальної ліквідністю (кошти, легко цінні папери). При цьому частина строкових зобов'язань, які залишаються непокритими, повинна врівноважуватися менш ліквідними активами - дебіторською заборгованістю підприємств із стійким фінансовим становищем, легко реалізовані запасами товарно-матеріальних цінностей та іншими оборотними активами, які стосовно до конкретного підприємства можуть бути покликані високоліквідними.
Інші короткострокові зобов'язання можуть бути співвіднесені з такими активами, як інші дебітори, готова продукція, виробничі запаси. Від того, наскільки забезпечена відповідність між даними групами активів і пасивів, багато в чому залежить платоспроможність підприємства або його неплатоспроможність з можливим порушенням справи про його банкрутство.
Неплатоспроможним підприємство може бути визнано навіть при достатньому перевищенні статей активу на його зобов'язаннями, якщо капітал вкладено у важкореалізовані статті активу. І хоча затримка в платежах, взагалі кажучи, явище тимчасове, вона може послужити початком припинення всіх платежів у разі стабільного невідповідності термінів оборотності зобов'язань підприємства та його майна.
Таким чином, платоспроможність підприємства характеризується його можливістю і здатністю своєчасно і повністю виконувати свої фінансові зобов'язання перед внутрішніми та зовнішніми партнерами, а також перед державою. Платоспроможність безпосередньо впливає на форми та умови здійснення комерційних угод, у тому числі на можливість отримання кредиту та позики.
1.3 Методика аналізу фінансової стійкості і платоспроможності
Вивчимо методику аналізу фінансової стійкості за допомогою абсолютних показників, яка дозволяє перевірити, які джерела коштів і в якому розмірі використовуються для покриття запасів [1, c.77]:
- Наявність власних оборотних коштів на кінець розрахункового періоду встановлюється за формулою (1.3.1):
ВОК = СК - ВОА, (1.3.1)
де СОС - власні оборотні кошти (чистий оборотний капітал) на кінець розрахункового періоду; СК - власний капітал (розділ III балансу «Капітал і резерви»); ВОА - необоротні активи (розділ I балансу);
- Наявність власних і довгострокових позикових джерел фінансування запасів (СДІ) визначається за формулою (1.3.2):
СДІ = СК - ВОА + ДКЗ або СДІ = ВОК + ДКЗ, (1.3.2)
де ДКЗ - довгострокові кредити та позики (розділ IV балансу);
- Загальна величина основних джерел формування запасів (ОІЗ) визначається за формулою (1.3.3):
ОІЗ = СДІ + ККЗ, (1.3.3)
де ККЗ - короткострокові кредити і позики (розділ V балансу);
У результаті можна визначити три показники забезпеченості запасів джерелами їх фінансування [1, c.77]:
надлишок (+), нестача (-) власних оборотних коштів визначається за формулою (1.3.4):
D ВОК = ВОК - З, (1.3.4)
де D СОС - приріст (недолік) власних оборотних коштів;
З - запаси;
надлишок (+), нестача (-) власних і довгострокових джерел фінансування запасів (D СДІ) визначається за формулою (1.3.5):
D СДІ = СДІ - З, (1.3.5)
надлишок (+), нестача (-) загальної величини основних джерел покриття запасів (D ОІЗ) визначається за формулою (1.3.6):
D ОІЗ = ОІЗ - З (1.3.6)
Наведені показники забезпеченості запасів відповідними джерелами фінансування представляють трехфакторную модель (М) [1, c.78]:
М = (D СОС; D СДІ; D ОІЗ) (1.3.7)
Дана модель характеризує тип фінансової стійкості підприємства. На практиці зустрічаються чотири типи фінансової стійкості, які відображені в таблиці 1.1.1.
Таблиця 1.1.1 - Типи фінансової стійкості підприємства [1, c.78]
Тип фінансової стійкості | Тривимірна модель | Джерела фінансування запасів | Коротка характеристика фінансової стійкості |
1. Абсолютна фінансова стійкість | М = (1, 1, 1) | Власні оборотні кошти (чистий оборотний капітал) | Високий рівень платоспроможності. Підприємство не залежить від зовнішніх кредиторів |
2. Нормальна фінансова стійкість |
М = (0, 1, 1) | Власні оборотні кошти плюс довгострокові кредити і позики | Нормальна платоспроможність. Раціональне використання позикових коштів. Висока прибутковість поточної діяльності | |
3. Нестійкий фінансовий стан | М = (0, 0, 1) | Власні оборотні кошти плюс довгострокові кредити і позики плюс короткострокові кредити і позики | Порушення нормальної платоспроможності. Виникає необхідність залучення додаткових джерел фінансування. Можливо відновлення платоспроможності |
4. Кризовий фінансовий стан | М = (0, 0, 0) | - | Підприємство повністю неплатежеспособно і знаходиться на межі банкрутства. |
Перший тип фінансової стійкості (абсолютна стійкість) зустрічається рідко, його можна представити у вигляді такої формули [29, c.79]:
М 1 = (1, 1, 1), тобто D СОС ³ 0; D СДІ ³ 0; D ОІЗ ³ 0; (1.3.8)
Другий тип (нормальна фінансова стійкість):
М 2 = (0, 1, 1), тобто D СОС <0; D СДІ ³ 0; D ОІЗ ³ 0; (1.3.9)
Третій тип (нестійкий фінансовий стан):
М 3 = (0, 0, 1), тобто D СОС <0; D СДІ <0; D ОІЗ ³ 0; (1.3.10)
Четвертий тип (кризовий фінансовий стан, підприємство знаходиться на межі банкрутства) можна представити в наступному вигляді:
М 4 = (0, 0, 0), тобто D СОС <0; D СДІ <0; D ОІЗ <0; (1.3.11)
Вивчимо методику аналізу фінансової стійкості за допомогою відносних показників, які відображають ступінь залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів. Фінансова стійкість підприємства характеризується станом власних і позикових коштів, оцінюється за допомогою системи фінансових коефіцієнтів. Інформаційною базою для їх розрахунку є бухгалтерський баланс. Аналіз здійснюється шляхом розрахунку і порівняння звітних показників з засадничими і вивчення динаміки їх зміни за певний період.
Аналіз фінансової стійкості за відносними показниками передбачає розрахунок наступних коефіцієнтів.
- Коефіцієнт автономії (незалежності) характеризує частку власних коштів підприємства в загальній сумі коштів, авансованих в його діяльність. Чим вище значення цього коефіцієнта, тим більш фінансово стійке підприємство. Рекомендоване значення показника - вище 0,5.
(1.3.12)
де СК-власний капітал,
СБ - валюта балансу.
- Коефіцієнт фінансової залежності (концентрації позикового капіталу) характеризує частку позикових коштів у загальній величині джерел фінансування діяльності організації. Даний коефіцієнт не повинен бути вище 0,5.
(1.3.13)
де ЗК - позиковий капітал.
- Коефіцієнт фінансування характеризує співвідношення власних і позикових коштів. Рекомендоване значення> 1, що вказує на можливість покриття власним капіталом позикових коштів.
(1.3.14)
- Коефіцієнт фінансової активності (плече фінансового важеля) характеризує співвідношення позикових і власних коштів. Рекомендоване значення показника ≤ 1.
(1.3.15)
- Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами показує частку оборотних активів, сформованих за рахунок власних джерел, в загальній величині оборотних активів. Рекомендоване значення показника - 1 (або 100%).
(1.3.16)
де СОК - власний оборотний капітал,
ОА - оборотні активи.
- Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власних коштів вкладена у найбільш мобільні (оборотні) активи, а яка капіталізована. Рекомендоване значення 0,2 - 0,5, тобто значення цього показника може істотно варіюватися.
(1.3.17)
- Коефіцієнт фінансової стійкості характеризує питому вагу джерел фінансування, які можуть бути використані тривалий час. Рекомендоване значення цього коефіцієнта 0,8 - 0,9.
(1.3.18)
де ДО - довгострокові зобов'язання.
- Коефіцієнт (індекс) постійного активу показує частку необоротних активів у величині власних джерел коштів. Рекомендоване значення 1.
(1.3.19)
де ВА - необоротні активи.
Аналіз платоспроможності включає в себе: аналіз ліквідності балансу груповим методом і методом фінансових коефіцієнтів.
Розглянемо аналіз ліквідності груповим методом. Груповий метод є більш докладним. При використанні цього методу кошти по активу групуються за ступенем їх ліквідності в порядку убування, зобов'язання по пасиву групуються за термінами їх погашення у порядку зростання. У залежності від ступеня ліквідності, тобто швидкості перетворення в грошові кошти, активи організації поділяються на такі групи [26, с.147]:
- Високоліквідні (найбільш ліквідні) активи (А1). До складу високоліквідних активів включається сама готівку у вигляді грошових коштів у касі, на розрахункових і валютних, спеціальних позичкових рахунках, а також короткострокові фінансові вкладення;
- Швидко реалізованих активи (А2). До складу бистрореалізуемих активів входять грошові кошти у вигляді короткострокової дебіторської заборгованості, які хоч і є готівкою, проте не можуть бути використані підприємством, поки не надійдуть на його розрахунковий рахунок;
- Повільно реалізованих активів (А3). До повільно реалізованих активів відносять поточні активи, які не потрапили до складу найбільш ліквідних і бистрореалізуемих груп. Це запаси (крім рядка «Витрати майбутніх періодів»), податок на додану вартість по придбаних цінностей і довгострокова дебіторська заборгованість;
- Низьколіквідні (важкореалізовані) активи (А4). До них відносяться активи першого розділу балансу, тобто необоротні активи.
Перші три групи активів можуть постійно змінюватися протягом
господарського періоду і відносяться до поточних активів організації. Вони більш ліквідні, ніж інше майно організації.
Пасиви балансу по мірі зростання строків погашення зобов'язань поділяються [26, с.148]:
- Найбільш термінові зобов'язання (П1). До складу найбільш термінових зобов'язань включається кредиторська заборгованість, заборгованість учасникам (засновникам) по виплаті доходів, інші короткострокові зобов'язання;
- Короткострокові пасиви (П2). До них відносяться короткострокові позики та кредити;
- Довгострокові пасиви (П3). До довгострокових пасивів відносять довгострокові позики і кредити;
- Постійні пасиви (П4). До складу постійні пасиви входять власний капітал і резерви, доходи майбутніх періодів, резерви майбутніх витрат. Для збереження балансу активу і пасиву підсумок групи постійні пасиви слід зменшити на суму за статтею «Витрати майбутніх періодів».
Аналіз ліквідності балансу набуває важливого значення в умовах переходу до ринкової економіки, коли можливе банкрутство підприємства, а отже, і його ліквідація. Суть аналізу ліквідності балансу полягає в порівнянні коштів по активу, згрупованих за ступенем їх ліквідності і розташованих у порядку її убування, із зобов'язаннями по пасиву, згрупованих за строками їх погашення і розташованими у порядку зростання термінів. Якщо при такому порівнянні частини активу дають суми, достатні для погашення зобов'язань, баланс вважається ліквідним, а підприємство платоспроможним [19, с.215].
Для оцінки ліквідності балансу з урахуванням фактору часу необхідно провести зіставлення кожної групи активу з відповідною групою пасиву [15, с.427]:
- Якщо виконується нерівність А1 ≥ П1, то це свідчить про платоспроможність організації на момент складання балансу. У організації досить абсолютно ліквідних активів для покриття найбільш термінових зобов'язань;
- Якщо виконується нерівність А2 ≥ П2, то швидко реалізованих
активи перевищують короткострокові пасиви, і організація може бути платоспроможною в недалекому майбутньому з урахуванням своєчасних розрахунків з кредиторами, отримання коштів від продажу продукції в кредит;
- Якщо виконується нерівність А3 ≥ П3, то в майбутньому при своєчасному надходженні грошових коштів від продажу й платежiв організація може бути платоспроможною на період, рівний середньої тривалості одного обороту оборотних коштів після дати складання балансу.
Виконання перших трьох умов призводить автоматично до виконання умови:
А4 ≤ П4. (1.3.20)
Виконання цієї умови свідчить про дотримання мінімального умови фінансової стійкості організації, наявність у неї власних оборотних коштів [15, с.427].
- Баланс вважається абсолютно ліквідним, а організація платоспроможною, якщо одночасно виконуються наступні умови:
А1 ≥ П1; А2 ≥ П2; А3 ≥ П3; (1.3.21)
Обов'язковою умовою абсолютної ліквідності балансу є виконання перших трьох нерівностей. Четверте нерівність носить балансуючий характер. Його виконання свідчить про наявність у підприємства власних оборотних коштів. Теоретично дефіцит коштів по одній групі активів компенсується надлишком по іншій, однак на практиці менш ліквідні активи не можуть замінити більш ліквідні кошти. Тому, якщо будь-яке з нерівностей має знак, протилежний зафіксованим в оптимальному варіанті, то ліквідність балансу відрізняється від абсолютної.
На практиці одночасно ці умови не завжди виконуються. У випадку, коли одна чи кілька нерівностей мають знак, протилежний зафіксованим в оптимальному варіанті, ліквідність балансу більшою або меншою мірою відрізняється від абсолютної. У цьому випадку проводиться зіставлення найбільш ліквідних коштів і швидко реалізованих активів (А1 + А2) з першими двома групами пасивів, тобто з найбільш терміновими зобов'язаннями і короткостроковими пасивами (П1 + П2), яке дозволяє з'ясувати поточну ліквідність, що свідчить про платоспроможність або неплатоспроможності підприємства на найближчий проміжок часу [42, с.24].
Порівняння ж третьої групи активів і пасивів (повільно реалізованих активів з довгостроковими зобов'язаннями) показує перспективну ліквідність, тобто прогноз платоспроможності підприємства.
Порівняння четвертої групи активів і пасивів (важкореалізовані активи з постійними пасивами) свідчить про наявність у підприємства власних оборотних коштів (мінімальна умова фінансової стійкості).
Таким чином, якщо ліквідність балансу відрізняється від абсолютної ліквідності балансу, її можна визнати нормальною при дотриманні наступних співвідношень:
(А1 + А2) ≥ (П1 + П2); А3 ≥ П3; А4 ≤ П4. (1.3.22)
На практиці можуть зустрічатися такі типи можливих ситуацій [25, с.110]:
а) А1> П1; А2 <П2; А3> П3; А4 <П4 при (А1 + А2) <(П1 + П2) або А1> П1; А2 <П2; А3 <П3; А4 <П4 при (А1 + А2 )> (П1 + П2).
Має місце епізодична неплатоспроможність і фінансова нестійкість підприємства.
б) А1> П1; А2 <П2; А3 <П3; А4 <П4 при (А1 + А2) <(П1 + П2) або А1 <П1; А2> П2; А3 <П3; А4> П4 при (А1 + А2 ) <(П1 + П2).
Має місце посилення неплатоспроможності та фінансової нестійкості підприємства.
в) А1 <П1; А2 <П2; А3> П3; А4> П4 (А4 <П4) - має місце хронічна неплатоспроможність і фінансова нестійкість підприємства.
г) А1 <П1; А2 <П2; А3 <П3; А4> П4 - має місце кризовий фінансовий стан підприємства, близьке до банкрутства.
Таким чином, аналіз ліквідності балансу груповим способом полягає в порівнянні коштів по активу, згрупованих за ступенем їх ліквідності і розташованих у порядку убування ліквідності, із зобов'язаннями по пасиву, які групуються за ступенем терміновості їх погашення. За допомогою групового методу можна не тільки визначити ліквідність, але і знайти в якій групі відбувся «збій», що є перевагою даного методу. До недоліків даного методу можна віднести необхідність витрачання часу на угрупування активів і пасивів.
Розглянувши аналіз ліквідності активів груповим методом, перейдемо до вивчення методики аналізу ліквідності активів методом фінансових коефіцієнтів.
Відносні фінансові показники (коефіцієнти) використовуються для оцінки перспективної платоспроможності. Метод коефіцієнтів служить для швидкої оцінки здатності підприємства виконувати свої короткострокові зобов'язання. До відносних показників ліквідності відносяться:
- Коефіцієнт покриття (поточної) ліквідності;
- Коефіцієнт критичної (проміжної) ліквідності;
- Коефіцієнт абсолютної ліквідності.
Коефіцієнт поточної ліквідності (Кт.л.) дає загальну оцінку ліквідності підприємства, показуючи, скільки рублів оборотних коштів (поточних активів) припадає на один рубль поточної короткострокової заборгованості (поточних зобов'язань), тобто даний коефіцієнт показує загальні платіжні можливості організації. Він визначається як відношення всіх оборотних активів за вирахуванням витрат майбутніх періодів до
величиною короткострокових зобов'язань [15, с.435]:
Кт.л. = , (1.3.23)
де РБП - витрати майбутніх періодів.
Коефіцієнт поточної ліквідності показує ступінь, в якій поточні активи покривають поточні пасиви. Перевищення поточних активів над поточними пасивами забезпечує резервний запас для компенсації збитків, які може понести підприємство при розміщенні й ліквідації всіх поточних активів, крім готівки. Чим більше величина цього запасу, тим більше впевненість кредиторів, що борги будуть погашені. Нормальне значення цього коефіцієнта Кт.л. ≥ 1-2. Він характеризує очікувану платоспроможність на період, рівний середньої тривалості одного обороту всіх оборотних засобів [15, с.435].
Логіка такого зіставлення пояснювалася вище: підприємство погашає свої короткострокові зобов'язання в основному за рахунок оборотних активів; отже, якщо оборотні активи перевищують за величиною короткострокові зобов'язання, підприємство може розглядатися як успішно функціонуюче. Розмір перевищення у відносному вигляді і задається коефіцієнтом поточної ліквідності. Значення показника може значно варіювати по галузях і видам діяльності, а його розумний ріст у динаміці звичайно розглядається як сприятлива тенденція.
Коефіцієнт поточної ліквідності має ряд особливостей, які необхідно мати увазі, виконуючи просторово-часові зіставлення. По-перше, чисельник коефіцієнта включає оцінку запасів і дебіторської заборгованості. Оскільки методи оцінки запасів можуть варіювати, це впливає на порівнянність показників; те ж саме слід мати на увазі щодо трактування та обліку сумнівних боргів. По-друге, значення коефіцієнта в принципі тісно пов'язано з рівнем ефективності роботи підприємства щодо управління запасами: деякі компанії за рахунок високої культури організації технологічного процесу, наприклад, шляхом впровадження системи постачання сировини і матеріалів, відоме під назвою «точно в строк», можуть істотно скорочувати рівень запасів, тобто знижувати значення коефіцієнта поточної ліквідності до рівня нижче, ніж у середньому по галузі, без шкоди для поточного фінансового стану. По-третє, деякі підприємства з високою оборотністю грошових коштів можуть дозволити собі відносно невисокі значення коефіцієнта поточної ліквідності. Зокрема, це відноситься до підприємств роздрібної торгівлі. У даному випадку прийнятна ліквідність забезпечується за рахунок більш інтенсивного припливу грошових коштів у результаті поточної діяльності. Таким чином, аналізуючи поточне фінансове становище підприємства, необхідно по можливості враховувати й інші фактори, в явному вигляді не роблять вплив на значення цієї та інших коефіцієнтів.
Коефіцієнт критичної ліквідності (Кк.л.) характеризує прогнозовані платіжні можливості, за умови своєчасного розрахунку з дебіторами. Він характеризує очікувану платоспроможність на період, рівний середньої тривалості одного обороту дебіторської заборгованості. Коефіцієнт проміжної ліквідності найбільш точно відображає поточну фінансову стійкість організації [22, с.312]. Нормативне значення даного показника вище 0,7-1. Однак воно може виявитися недостатнім, якщо більшу частку ліквідних коштів становить дебіторська заборгованість, частина якої важко своєчасно стягнути. У таких випадках потрібно співвідношення більше. Якщо в складі поточних активів значну частку займають грошові кошти та їх еквіваленти (цінні папери), то це співвідношення може бути меншим. Зростанню цього коефіцієнта сприяє забезпеченість запасів довгостроковими джерелами і зниження рівня короткострокових зобов'язань.
Коефіцієнт проміжної ліквідності за своїм смисловим призначенням аналогічний коефіцієнту поточної ліквідності; однак обчислюється він більш вузькому колу оборотних активів, коли з розрахунку
виключена найменш ліквідна їх частина - виробничі запаси:
Кк.л. = , (1.3.24)
де Д.С. - Грошові кошти;
К.Ф.В. - короткострокові фінансові вкладення;
Д.З. - Дебіторська заборгованість.
Логіка такого виключення полягає не тільки в значно меншій ліквідності запасів, а й, що набагато більш важливо, в тому, що грошові кошти, які можна виручити у випадку вимушеної реалізації виробничих запасів, можуть бути істотно менше витрат на їх придбання. Значення показника проміжної ліквідності становить інтерес для банків, що кредитують організацію. Використовується при оцінці кредитоспроможності клієнта банку з метою визначення ризику неповернення кредиту. Достовірність розрахунків даного показника в значній мірі залежить від якості дебіторської заборгованості (термінів освіти, фінансового положення дебіторів і т.д.)
Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Ка.л.) є найбільш жорстким критерієм ліквідності підприємства. Значення показника характеризує миттєву ліквідність (платоспроможність) організації на момент складання балансу, показує, яка частина короткострокових зобов'язань може бути погашена найближчим часом за рахунок грошових коштів і короткострокових фінансових вкладень [15, с.431]. Чим вище його величина, тим більше гарантія погашення боргів, тому що для цієї групи активів практично немає небезпеки втрати вартості у разі ліквідації підприємства, і не існує ніякого тимчасового лага для перетворення їх у платіжні засоби. Значення коефіцієнта визнається достатнім, якщо він становить 0,2-0,3. Якщо підприємство в поточний момент може на 20% -30% погасити всі свої борги, то його платоспроможність вважається нормальною. Враховуючи неоднорідність структури термінів погашення заборгованості, зазначений норматив слід вважати завершеним. Для отримання реального обмеження слід враховувати: середній термін погашення позик, кредитів, середній термін погашення кредиторської заборгованості. Значення показника абсолютної ліквідності становить інтерес для постачальників сировини і матеріалів. Він характеризує платоспроможність на дату складання балансу і визначається як відношення найбільш ліквідних активів до суми найбільш термінових зобов'язань і короткострокових пасивів:
Ка.л. = (1.3.25)
Зростанню коефіцієнта абсолютної ліквідності сприяють зростання довгострокових джерел фінансування (власні та довгостроково-позикові кошти) і зниження рівня необоротних активів, запасів, дебіторської заборгованості та поточних зобов'язань.
При розрахунку коефіцієнтів ліквідності до складу короткострокових зобов'язань включають: короткострокові кредити і позики; кредиторську заборгованість та заборгованість учасникам по виплаті доходів.
Розглянуті показники мають такі недоліки:
- На основі цих коефіцієнтів складно прогнозувати майбутнє грошові надходження і платежі;
- Можливість завищення показників за рахунок не ліквідної дебіторської заборгованості.
Для комплексної оцінки рівня покриття поточних зобов'язань оборотними активами, з урахуванням їх структури і здатності трансформуватися в грошові кошти, можна використовувати інтегральний показник, який враховує значення розрахункових показників і нормативні вимоги до них. Інтегральний показник представимо у вигляді [15, с.438]:
ІНпок = , (1.3.26)
де Wi - вага показника ліквідності;
Ki - значення показника ліквідності.
Значення ваги показника ліквідності визначається за формулою:
Wi = 1 / (N * Kni), (1.3.27)
де N - кількість показників ліквідності, що входять в інтегральну оцінку;
Kni - нормативне мінімальне значення показника ліквідності.
Мінімальне значення інтегрального показника - 1. Чим більше значення інтегрального показника, тим вище рівень покриття поточних зобов'язань оборотними активами. За допомогою даного критерію достатньо просто проводити порівняння рівня ліквідності та платоспроможності підприємства [15, с.438].
Різні показники ліквідності не тільки дають різнобічну характеристику стійкості фінансового стану підприємства, а й відповідають інтересам різних зовнішніх користувачів аналітичної інформації. Наприклад, постачальники підприємства цікавляться тим, чи зможе підприємство найближчим часом розрахуватися з ними, тому вони звернуть увагу насамперед на коефіцієнт абсолютної ліквідності, а банк, що кредитує підприємство, або позикодавець більшою мірою буде зацікавлений значенням коефіцієнта проміжної ліквідності. Власники підприємства - акціонери, якщо мова йде про акціонерне товариство, - частіше за все оцінюють фінансову стійкість підприємства на довгострокову перспективу, а тому їм важливіше коефіцієнт поточної ліквідності.
Таким чином, розрахунок та оцінка коефіцієнтів дозволяє встановити ступінь забезпеченості короткострокових зобов'язань найбільш ліквідними засобами. Також метод фінансових коефіцієнтів дозволяє оцінити співвідношення оборотних активів і короткострокових зобов'язань для їх можливого подальшого покриття. Недоліком розглянутих показників є те, що на основі цих коефіцієнтів складно прогнозувати майбутні грошові надходження і платежі, збільшується можливість завищення показників за рахунок неліквідної дебіторської заборгованості.
Розглянувши теоретичні та методологічні основи аналізу фінансової стійкості і платоспроможності перейдемо до аналізу фінансової стійкості та платоспроможності підприємства на прикладі відкритого акціонерного товариства «Нижнекамскшина», який ми проведемо в наступному розділі даної випускної кваліфікаційної роботи.
2 Аналіз фінансової стійкості та платоспроможності підприємства на прикладі ВАТ «Нижнекамскшина»
2.1 Oбщaя хaрaктeрістікa хoзяйствeннoй дeятeльнoсті підприємства
Oткритoe aкціoнeрнoe oбщeствo «Ніжнeкaмскшінa» учрeждeнo в сooтвeтствіі з Укaзoм Прeзідeнтa Республіки Тaтaрстaн «O мeрaх пo прeoбрaзoвaнію гoсудaрствeнних прeдприятия, oргaнізaцій і oб'eдінeній в aкціoнeрниe oбщeствa» oт 26.09.1992 гoдa N УП-466, Зaкoнoм Республіки Тaтaрстaн «O прeoбрaзoвaніі гoсудaрствeннoй і кoммунaльнoй сoбствeннoсті в Республіки Тaтaрстaн »(o рaзгoсудaрствлeніі і прівaтізaціі).
У 2000 гoду гoсудaрствeнний пaкeт aкцій OAO «Ніжнeкaмскшінa» був пeрeдaн в OAO «Тaтнeфть» в сooтвeтствіі з Пoстaнoвлeніeм КМ РТ oт 20.09.2000г. № 679, утвeрдівшім інвeстіціoнниe услoвія пeрeдaчі гoсудaрствeннoгo пaкeтa aкцій.
Пo рeшeнію внeoчeрeднoгo oбщeгo сoбрaнія aкціoнeрoв OAO «Ніжнeкaмскшінa» пoлнoмoчія eдінoлічнoгo іспoлнітeльнoгo oргaнa пeрeдaни упрaвляющeй кoмпaніі OOO «Упрaвляющaя кoмпaнія« Тaтнeфть-Нeфтeхім ».
Мeстo нaхoждeнія OAO «Ніжнeкaмскшінa» - 423570, Рoссія, Рeспублікa Тaтaрстaн, м. Ніжнeкaмск.
Устaвний кaпітaл OAO «Ніжнeкaмскшінa» сoстaвляeт 65701081 (шeстьдeсят п'ять мілліoнoв сeмьсoт oднa тисячa вoсeмьдeсят oдин) рублів. Oн рaздeлeн нa 63731171 (шeстьдeсят три мілліoнa сeмьсoт трідцaть oднa тисячa стo сeмьдeсят oдин) oбикнoвeнних імeнних і 1969910 (Oдин мілліoн дeвятьсoт шeстьдeсят дeвять тисяч дeвятьсoт дeсять) прівілeгірoвaнних імeнних aкцій нoмінaльнoй стoімoстью 1 (oдин) рубль кaждaя.
У сooтвeтствіі з рeзультaтaмі свoeй хoзяйствeннoй дeятeльнoсті і зa счeт прибутку OAO «Ніжнeкaмскшінa» сoздaeт рeзeрвний фoнд в рaзмeрe 5% устaвнoгo кaпітaлa. Oбязaтeльниe eжeгoдниe oтчіслeнія прeдусмaтрівaются в рaзмeрe нe мeнee 5% oт чістoй прибутку дo дoстіжeнія укaзaннoй вeлічіни. Рeзeрвний фoнд прeднaзнaчeн для пoкритія убиткoв, для пoгaшeнія oблігaцій і викупa aкцій в случae oтсутствія інших срeдств. При нaличия у тoму нeoбхoдімoсті і хoзяйствeннoй цeлeсooбрaзнoсті Oбщeствoм мoгут сoздaвaться і фoрмірoвaться іниe фoнди.
Нaзнaчeніe, рaзмeри, істoчнікі oбрaзoвaнія і пoрядoк іспoльзoвaнія кaждoгo фoндa oпрeдeляются Сoвeтoм дірeктoрoв.
Oснoвнaя дeятeльнoсть oткритoгo aкціoнeрнoгo общeствa «Ніжнeкaмскшінa» - прoізвoдствo рeзінoвих шин, пoкришeк і кaмeр для лeгкoвих, грузoвих, легко-грузoвих aвтoмaшін, сeльскoхoзяйствeннoй тeхнікі, aвтoбусoв з цeлью ізвлeчeнія прибутку.
У сooтвeтствіі з Устaвoм Oбщeствa oргaнaмі упрaвлeнія OAO «Нижньо-камскшіна» є:
а) oбщee сoбрaніe aкціoнeрoв - вищий орган управління. Один раз на рік проводяться загальні річні збори не раніше, ніж через два і не пізніше, ніж через шість місяців після закінчення фінансового року. Крім щорічних загальних зборів акціонерів можуть скликатися позачергові збори;
б) Сoвeт дірeктoрoв здійснює загальне керівництво діяльністю Компанії. Він приймає рішення з ключових питань діяльності підприємства за винятком питань, віднесених чинним законодавством до компетенції загальних зборів акціонерів. Рада директорів складається з 13 чоловік. Члени Ради директорів обираються, а також їх повноваження припиняються загальними зборами акціонерів;
в) Eдінічний іспoлнітeльний oргaн. Функції одноосібного виконавчого органу ВАТ «Нижнекамскшина» за договором передачі повноважень № 7 від 15.08.2002 року виконує управляюча компанія ТОВ «УК« Татнафта-Нафтохім ». Керуюча компанія підзвітна загальним зборам акціонерів і здійснює свою діяльність відповідно до статуту Товариства та чинним законодавством.
г) Кoллeгіaльний іспoлнітeльний oргaн - Прaвлeніe. До складу колегіального виконавчого органу входить 7 осіб. Головою є Ільясов Радик Сабітович - виконавчий директор - генеральний директор ВАТ «Нижнекамскшина». Правління організовує поточну діяльність ВАТ «Нижнекамскшина» в межах виданої керуючою компанією довіреності.
У нaстoящій мoмeнт OAO «Ніжнeкaмскшінa» імeeт свoe прeдстaвітeльствo в гoрoдe Мoсквe. Тaкжe oбщeствo імeeт дoчeрніe oбщeствa, сoздaнниe в рeзультaтe вивeдeнія з сoстaвa OAO «Ніжнeкaмскшінa» нe прoфільних відoв дeятeльнoсті. У чіслe дoчeрніх oбщeств:
OOO «БМУ« Шінрeмстрoй »(100% учaстіe в устaвнoм кaпітaлe); oснoвнoй вид дeятeльнoсті - oкaзaніe послуг пo кaпітaльнoму стрoітeльству і кaпітaльнoму рeмoнту здaній і сooружeній;
OOO «СБO« Шинник »(100% учaстіe в устaвнoм кaпітaлe); oснoвнoй вид дeятeльнoсті - oбслужівaніe oб'eктoв нeпрoмсфeри, хoзяйствeннoe oбслужівaніe прoізвoдствeнних oб'eктoв OAO« Ніжнeкaмскшінa »та інших прeдприятия НХК OAO« Тaтнeфть »;
OOO «Кoмбінaт режимiв роботи« Шинник »(дoля OAO« Ніжнeкaмскшінa »в устaвнoм кaпітaлe -51%); oснoвнoй вид дeятeльнoсті - oкaзaніe послуг oбщeствeннoгo режимiв роботи рaбoтнікaм OAO« Ніжнeкaмскшінa »та інших прeдприятия НХК OAO« Тaтнeфть ».
Oснoвниe тeхнікo-екoнoмічeскіe пoкaзaтeлі дeятeльнoсті OAO «Ніжнeкaмскшінa» прівeдeни в тaбліцe 2.1.1.
Тaбліцa 2.1.1 - Пoкaзaтeлі дeятeльнoсті OAO «Ніжнeкaмскшінa» зa 2006 -2008 гoди
Пoкaзaтeлі | Eд. ізм. | 2006 | 2007 | 2008 | Oтклoнeніe, +, - | |
2007 до 2006 р. | 2008 р. до 2007 | |||||
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 |
Виручкa oт прoдaжі прoдукціі | тис.руб. | 5425997 | 6324459 | 7409233 | 898462 | 1084774 |
Сeбeстoімoсть рeaлізo-ванною прoдукціі | тис.руб. | 4899353 | 5781062 | 6899657 | 881709 | 1118595 |
Зaтрaти нa 1 рубль рeaлізoвaннoй прoдукціі | руб, кoп | 0,90 | 0,91 | 0,93 | 0,01 | 0,02 |
Прибуток oт прoдaжі прoдукціі, тoвaрoв, послуг | тис.руб. | 460473 | 543397 | 509576 | 82924 | -33821 |
Рeнтaбeльнoсть прoдукціі | % | 10,75 | 9,40 | 7,39 | -1,35 | -2,01 |
Рeнтaбeльнoсть прoдaж | ||||||
%
8,49
8,59
6,88
0,11
-1,71
Чістaя прибуток пo oтгрузкe
тис.руб.
-39853
-34564
-183445
5289
-148881
Срeдняя спісoчнaя чіслeннoсть рaбoтнікoв, всeгo
чeл.
10779
10556
10193
-223
-363
Срeдняя зaрaбoтнaя плaтa
руб.
10892,5
13364,5
16794,1
2472
3429,6