- Аналіз фінансових результатів, коефіцієнтів рентабельності і ділової активності.
1.2 Види фінансового аналізу.
За змістом процесу керування виділяють: перспективний (прогнозний, попередній) аналіз, оперативний аналіз, поточний (ретроспективний) аналіз за підсумками діяльності за той чи інший період.
Поточний (ретроспективний) аналіз базується на бухгалтерській і статичної звітності і дозволяє оцінити роботу об'єднань, підприємств та їх підрозділів за місяць, квартал і рік наростаючим підсумком.
Головне завдання поточного аналізу - об'єктивна оцінка результатів комерційної діяльності, комплексне виявлення наявних резервів, мобілізація їх, досягнення повної відповідності матеріального і морального стимулювання за результатами праці та якості роботи.
Поточний аналіз здійснюється під час підведення підсумків господарської діяльності, результати використовуються для вирішення проблем управління.
Особливість методики поточного аналізу полягає в тому, що фактичні результати діяльності оцінюються в порівнянні з планом та даними попередніх аналітичний період. У цьому виді аналізу є істотний недолік - виявлені резерви назавжди втрачені можливості зростання ефективності виробництва, тому що відносяться до минулого періоду.
Поточний аналіз - найбільш повний аналіз фінансової діяльності, що вбирає в себе результати оперативного аналізу і службовець базою перспективного аналізу.
Оперативний аналіз наближений у часі до моменту здійснення господарських операцій. Він грунтується на даних первинного (бухгалтерського і статичного) обліку. Оперативний аналіз являє собою систему повсякденного вивчення виконання планових завдань з метою швидкого втручання в процес виробництва та забезпечення ефективності функціонування підприємства.
Оперативний аналіз проводять зазвичай за такими групами показників: відвантаження і реалізація продукції; використання робочої сили, виробничого обладнання і матеріальних ресурсів: собівартість; прибуток і рентабельність; платоспроможність. При оперативному аналізі виробляється дослідження натуральних показників, у розрахунках допускається відносна неточність оскільки немає завершеного процесу.
Перспективним аналізом називають аналіз результатів господарської діяльності з метою визначення їх можливих значень у майбутньому.
Розкриваючи картину майбутнього, перспективний аналіз забезпечує керуючому вирішення завдань стратегічного управління.
У практичних методиках і дослідженнях завдання перспективного аналізу конкретизуються: об'єктів аналізу; показниками діяльності; найкраще обгрунтування перспективних планів.
Перспективний аналіз як розвідка майбутнього і науково-аналітична основа перспективного плану тісно змикається з прогнозуванням, і такий аналіз називають прогнозним.
1.3. Класифікація методів і прийомів аналізу.
Під методом фінансового аналізу розуміється спосіб підходу до вивчення господарських процесів в їх становленні та розвитку.
До характерних особливостей методу відносяться: використання системи показників, виявлення і зміна взаємозв'язку між ними.
У процесі фінансового аналізу застосовується ряд спеціальних способів і прийомів.
Способи застосування фінансового аналізу можна умовно поділити на дві групи: традиційні та математичні.
До першої групи належать: використання абсолютних, відносних і середніх величин; прийом порівняння, зведення й угруповання, прийом ланцюгових підстановок.
Прийом порівняння полягає в складанні фінансових показників звітного періоду з їхніми плановими значеннями і з показниками попереднього періоду.
Прийом зведення й угруповання полягає в об'єднанні інформаційних матеріалів в аналітичні таблиці.
Прийом ланцюгових підстановок застосовується для розрахунків величини впливу факторів у загальному, комплексі їхнього впливу на рівень сукупного фінансового показника. Сутність прийомів цінних підстановок полягає в тому, що, послідовно заміняючи кожний звітний показник базисним, всі інші показники розглядаються при цьому як незмінні. Така заміна дозволяє визначити ступінь впливу кожного фактору на сукупний фінансовий показник.
На практиці вибрані основні методи аналізу фінансової звітності: горизонтальний аналіз, вертикальний аналіз, трендовий, метод фінансових коефіцієнтів, порівняльний аналіз, факторний аналіз.
Горизонтальний (тимчасовий) аналіз - порівняння кожної позиції з попереднім періодом.
Вертикальний (структурний) аналіз - визначення структури підсумкових фінансових показників з виявленням впливу кожної позиції звітності на результат у цілому.
Трендовий аналіз - порівняння кожної позиції звітності з рядом попередніх періодів та визначення тренду. За допомогою тренда формуються можливі значення показників у майбутньому, а, отже, ведеться перспективний аналіз.
Аналіз відносних показників (коефіцієнтів) - розрахунок відносин між окремими позиціями звіту або позиціями різних форм звітності, визначення взаємозв'язку показників.
Порівняльний аналіз - це і внутрішньогосподарський аналіз зведених показників підрозділів, цехів, дочірніх фірм і т. п., і міжгосподарський аналіз підприємства в порівнянні з даними конкурентів, з середньогалузевими і середніми загальноекономічними даними.
Факторний аналіз - аналіз впливу та окремих факторів (причин) на результативний показник за допомогою детермінованих та стохастичних прийомів дослідження.
Факторний аналіз може бути як прямим, так і зворотним, тобто синтез - з'єднання окремих елементів в загальний результативний показник.
Багато математичні методи: кореляційний аналіз, регресивний аналіз, та ін, увійшли в коло аналітичних розробок значно пізніше.
Методи економічної кібернетики і оптимального програмування, методи дослідження операцій і теорії прийняття рішення, безумовно, можуть знайти безпосереднє застосування в рамках фінансового аналізу.
Всі перераховані вище методи аналізу відносяться до формалізованих методів аналізу. Однак існують і неформалізовані методи: експертних оцінок, сценаріїв, психологічні, морфологічні і т. п., вони засновані на описі аналітичних процедур на логічному рівні.
В даний час практично неможливо відокремити прийоми і методи будь-якої науки як властиві винятково їй. Так і у фінансовому аналізі застосовуються різні методи і прийоми, раніше не використовувані в ньому.
1.4. Формування фінансових результатів підприємства.
Фінанси підприємства - це сукупність грошових відносин, пов'язані з формуванням і використанням грошових доходів і накопичень підприємства. Фінанси підприємства забезпечують кругообіг основного та оборотного капіталу і стосунки з державним бюджетом, податковими органами, банками, страховими компаніями та іншими установами фінансово-кредитної системи. При цьому вони виконують дві функції:
а) відтворювальну;
б) контрольну.
Відтворювальна функція полягає в обслуговуванні грошовими ресурсами кругообігу основного і оборотного капіталу в процесі комерційної діяльності підприємства на основі формування і використання грошових доходів і накопичень.
Контрольна функція - це фінансовий контроль за виробничо-господарською діяльністю підприємства.
Фінансова стратегія підприємства будується на певних принципах організації:
Жорстка централізація фінансових ресурсів, забезпечує фірмі швидку маневреність фінансовими ресурсами, їх концентрацію на основних напрямках виробничо-господарської діяльності.
Фінансове планування, на перспективу всі надходження грошових коштів підприємства та основні напрямки їх витрачання.
Формування великих фінансових резервів, що забезпечують сталу роботу підприємства в умовах можливих коливань ринкової кон'юктури.
Безумовне виконання фінансових зобов'язань перед партнерами.
Головним завданням фінансової стратегії є досягнення самоокупності підприємства.
Самоокупність - це здатність підприємства покривати свої витрати (витрати) результатами виробництва, забезпечуючи тим самим повторюваність виробництва в незмінних масштабах.
У процесі досягнення самоокупності вирішуються дві найважливіші для підприємства проблеми:
а) боротьба зі збитковістю;
б) підвищення прибутковості.
Підприємство не тільки повинно покривати свої витрати доходами, але і бути рентабельним, тобто отримувати прибуток.
Самоокупність - це невід'ємний момент самофінансування підприємства.
Самофінансування - здатність підприємства із зароблених коштів не тільки відшкодовувати виробничі витрати, але і фінансувати розширення виробництва, вирішення соціальних завдань.
Самофінансування здійснюється за рахунок прибутку та амортизації. У процесі накопичення обсяг прибутку піддається зменшенню за рахунок податків та різних платежів з прибутку. У кінцевому підсумку залишається перерозподілу прибутків. З нерозподіленого прибутку та амортизації формується фінансовий фонд чи джерела самофінансування підприємства.
Фінансування може здійснюватися і шляхом залучення коштів ринку позичкових капіталів, до яких відносяться: кредит банку, випуск цінних паперів (акцій і облігацій). Однак зупинимося детальніше на власних джерелах фінансування підприємства (власний капітал).
Власний капітал - капітал, безумовним і виключним власником якого є власник (чи власники) підприємства.
До власного капіталу слід віднести статутний фонд (акціонерний капітал), тобто первинні і наступні вкладення власних коштів власниками, акціонерами, і приріст капіталу за рахунок прибутку.
Прибуток являє собою кінцевий фінансовий результат господарювання підприємства і складається з фінансового результату від реалізації продукції (робіт, послуг), основних засобів і іншого майна підприємства і доходів від позареалізаційних операцій, зменшених на суму витрат по цих операціях. У практичній діяльності її прийнято називати валовим прибутком.
Прибуток (збиток) від реалізації продукції (робіт, послуг) визначається як різниця між виручкою від реалізації продукції (робіт, послуг) без податку на додану вартість і акцизами і витратами на виробництво і реалізацію, що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг).
В умовах ринкових відносин підприємство повинне прагнути якщо не до одержання максимального прибутку, то, принаймні, такого обсягу прибутку, який би дозволив підприємству не тільки міцно утримувати свої позиції на ринку збуту своїх товарів і послуг, але і забезпечувати динамічний розвиток його виробництва в умовах конкуренції. Для цього необхідне знання джерел формування прибутку і методів по кращому їхньому використанню.
1.5. Система показників, що характеризують фінансовий стан підприємства.
Фінансова діяльність - це робоча мова бізнесу, і практично неможливо аналізувати операції або результати роботи підприємства інакше, ніж через фінансові показники.
Прагнучи вирішити конкретні питання і отримати кваліфіковану оцінку фінансового положення, керівники підприємств все частіше починають вдаватися до допомоги фінансового аналізу, значення абстрактних даних балансу або звіту про фінансові результати досить невелика, якщо їх розглядати у відриві один від одного. Тому для об'єктивної оцінки фінансового стану необхідно перейти до певних ціннісним співвідношенням основних факторів - фінансових показників або коефіцієнтів.
Фінансові коефіцієнти характеризують пропорції між різними статтями звітності. Достоїнствами фінансових коефіцієнтів є простота розрахунків та елімінування впливу інфляції.
Вважається, що якщо рівень фактичних фінансових коефіцієнтів гірше бази порівняння, то це вказує на найбільш болючі місця в діяльності підприємства, що потребують додаткового аналізу. Правда, додатковий аналіз може не підтвердити негативну оцінку в силу специфічності конкретних умов і особливостей ділової політики підприємства. Фінансові коефіцієнти не уловлюють відмінностей в методах бухгалтерського обліку, не відображають якості складових компонентів. Нарешті, вони мають статичний характер. Необхідно розуміти обмеження, які накладають їх використання, і ставляться до них як до інструменту аналізу.
Для фінансового менеджера фінансові коефіцієнти мають особливе значення, оскільки є основою для оцінки його діяльності зовнішніми користувачами звітності, акціонерами і кредиторами. Цільові орієнтири проведеного фінансового аналізу залежать від того, хто його проводить: керуючі, податкові органи, власники (акціонери) підприємства або його кредитори.
Податковому органу важлива відповідь на питання чи здатне підприємство до сплати податків. Тому з точки зору податкових органів фінансове становище характеризується наступними показниками:
- Балансовий прибуток;
- Рентабельність активів = балансовий прибуток у% до вартості активів
- Рентабельність реалізації = балансовий прибуток у% до виручки від реалізації;
- Балансовий прибуток на 1 рубль засіб на оплату праці.
Виходячи з цих показників, податкові органи можуть визначити і надходження платежів до бюджету на перспективу.
Банки повинні отримати відповідь на питання про платоспроможність підприємства, тобто про його готовність повертати позикові кошти, ліквідації його активів.
Керуючі підприємством головним чином цікавляться ефективністю використання ресурсів і прибутковістю підприємства.
Показники оцінки майнового стану.
"Сума господарських коштів, що знаходяться в розпорядженні підприємств" - це показник узагальненої вартості оцінки активів, що значаться на балансі підприємства.
"Частка активної частини основних засобів". Згідно з нормативними документами під активною частиною основних засобів розуміються машини, обладнання та транспортні засоби. Зростання цього показника оцінюється позитивно.
"Коефіцієнт зносу" - зазвичай використовується в аналізі як характеристика стану основних фондів. Доповненням цього показника до 100% (або одиниці) є "коефіцієнт придатності".
"Коефіцієнт оновлення" - показує, яку частину від наявних на кінець звітного періоду основних засобів становлять нові основні засоби.
"Коефіцієнт вибуття" - показує, яка частина основних засобів вибула через старість і з інших причин.
Розрахунок коефіцієнтів див. Додаток? 3.
Оцінка ліквідності та платоспроможності.
"Величина власних оборотних коштів" - характеризує ту частину власного капіталу підприємства, яка є джерелом покриття поточних активів. Величина власних оборотних коштів чисельно дорівнює перевищенню поточних активів над поточними зобов'язаннями.
"Маневреність функціонуючого капіталу" - характеризує ту частину власних оборотних коштів, що знаходиться у формі грошових коштів. Для нормального функціонування підприємства цей показник змінюється в межах від 0 до 1.
"Коефіцієнт покриття" (загальний) - дає загальну оцінку ліквідності активів, показуючи, скільки рублів поточних активів підприємства припадає на один карбованець поточних зобов'язань, це розглядається як успішно функціонуюче.
"Коефіцієнт швидкої ліквідності" за змістом аналогічний "коефіцієнту покриття", проте з розрахунку виключені виробничі запаси. У західній літературі він орієнтовно приймається нижче 1, але це умовно.
"Коефіцієнт абсолютної ліквідності" (платоспроможності) - показує, яка частина короткострокових позикових зобов'язань може бути погашена негайно.
У міжнародній практиці вважається, що значення його повинно бути більше або рівним 0,2 - 0,25
"Частка власних оборотних коштів у покритті запасів" - характеризує ту частину вартості запасів, яка покривається власними оборотними засобами, рекомендується нижня межа 50%.
"Коефіцієнт покриття запасів" - розраховується співвідношенням величин "нормальних" джерел покриття запасів, і суми запасів. Якщо значення показника <1, то поточний фінансовий стан нестійкий. (Див. Додаток № 3).
Оцінка фінансової стійкості.
Одна з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства - стабільність його діяльності у світлі довгострокової перспективи.
"Коефіцієнт концентрації власного капіталу" - характеризує частку власників підприємства в загальній сумі коштів, авансованих в його діяльність. Чим вище значення цього коефіцієнта, тим більш фінансово стійке підприємство.
"Коефіцієнт фінансової залежності" - є оберненим до коефіцієнту концентрації власного капіталу. Зростання цього показника в динаміці означає позикових коштів.
"Коефіцієнт маневреності власного капіталу" - показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в оборотні кошти.
"Коефіцієнт структури довгострокових вкладень" - коефіцієнт показує, яка частина основних засобів та інших поза оборотних активів профінансована зовнішніми інвесторами.
"Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів" - характеризує структуру капіталу. Чим вище показник в динаміці, тим сильніше підприємство залежить від зовнішніх інвесторів.
"Коефіцієнт відношення власних і залучених коштів" - він дає загальну оцінку фінансової стійкості підприємства. Зростання показника свідчить про посилення залежності від зовнішніх інвесторів. (Розрахунок коефіцієнтів наведено в додатку 2).
Потрібно сказати, що єдиних нормативних критеріїв для розглянутих показників не існує. Вони залежать від багатьох чинників: галузевої приналежності, принципів кредитування, сформованої структури джерел коштів та ін
Тому прийнятність значень цих показників краще складати по групах споріднених підприємств. Єдине правило, яке "працює": власники підприємства (інвестори та інші особи, які зробили внески в статутний капітал) віддають перевагу розумний ріст у динаміці позикових коштів, а кредитори віддають перевагу підприємствам з високою часткою власного капіталу, з більшою фінансовою автономністю.
1.6. Аналіз балансу підприємства і його структури.
Аналіз фінансового стану підприємств здійснюється в основному за даними річної та квартальної бухгалтерської звітності і в першу чергу за даними бухгалтерського балансу.
Прийнята угруповання дозволяє здійснити досить глибокий аналіз фінансового стану підприємства.
Це угрупування зручна для "читання балансу", під яким приймають попереднє загальне ознайомлення з підсумками роботи підприємства і його фінансовим станом безпосередньо з бухгалтерського балансу.
При читанні балансу з'ясовують: характер зміни підсумку балансу і його окремих розділів статей, правильність розміщення коштів підприємства, його поточну платоспроможність і т. п.
Читання балансу, зазвичай, починають із встановлення зміни величини балансу аналізований період часу. Для цього підсумок балансу на початок року порівнюють з підсумком балансу на кінець періоду.
Горизонтальний аналіз означає зіставлення статей балансу і обчислюваних по них показників на початок і кінець одного або кількох звітних періодів; він допомагає виявити відхилення, які потребують подальшого вивчення. При горизонтальному аналізі обчислюють абсолютні та відносні зміни показників. Зіставлення дозволяє визначити загальний напрямок руху балансу. У звичайних виробничих умовах збільшення підсумків балансу оцінюють позитивне, а зменшення - негативно.
Після оцінки динаміки зміна балансу доцільно встановити відповідність динаміки балансу з динамікою обсягу виробництва і реалізації продукції, а також прибутку підприємства.
Більш швидкий темп зростання обсягу виробництва, реалізації продукції і прибутку в порівнянні з темпом зростання суми балансу вказує на поліпшення використання коштів. Для встановлення темпів зростання обсягу виробництво, реалізації продукції і прибутку використовують дані підприємства про виробництво продукції, звіт про фінансові результати та баланс.
Показники прибутку, товарної і реалізованої продукції в розрахунку на один карбованець (квартальної) вартості майна доцільно обчислювати і зіставляти з даними минулих років, а також з аналогічними показниками інших підприємств.
Зазначені показники в країнах з ринковою економікою використовуються з метою характеристики ділової активності керівників підприємства. Для характеристики ділової активності використовуються також показників фондовіддачі, матеріаломісткості, продуктивності праці, оборотності оборотного капіталу, власного капіталу, коефіцієнти стійкості економічного зростання і чистої виручки.
Крім з'ясування спрямованості зміни всього балансу, слід з'ясувати характер зміни окремих його статей і розділів, тобто здійснити подальший аналіз по горизонталі. Позитивно оцінки заслуговує збільшення в активі балансу грошових коштів, цінних паперів, короткострокових і довгострокових фінансових вкладень і, як правило, основних коштів, капітальних вкладень, нематеріальних активів і виробничих запасів, а в пасиві балансу - підсумку першого розділу і особливо суми прибутку, резервного фонду , фондів спеціального призначення. Як правило, негативної оцінки заслуговує різкий ріст дебіторської і кредиторської заборгованості в активі і в пасиві балансу. У всіх випадках негативно оцінюють наявність і збільшення за статтями "збитки" і "резерви по сумнівних боргах".
Читання цих статей балансу дозволяє зробити деякі висновки про фінансовий стан підприємств. Так, наявність збитків свідчить про нерентабельність даного підприємства. Якщо підприємство є планово-збитковим, то суму збитку слід зіставити з плановою величиною і з сумою збитку попереднього балансу. Це дозволити виявити тенденцію, що склалася. Наявність сум за статтею "Резерви по сумнівним боргах" свідчить про наявний простроченої дебіторської заборгованості за товари, роботи або послуги або з інших її видів.
У процесі подальшого аналізу балансу вивчають структуру коштів підприємств та джерел їх утворення (аналіз по вертикалі).
Вертикальний аналіз - це вираз статті (показника) через певне процентне співвідношення до відповідної базової статті (за базовим показником). За допомогою вертикального аналізу виявляють основні тенденції і зміни в діяльності підприємства.
Структура активу балансу складається з наступних показників: майно підприємства; основні засоби та інші необоротні активи (у відсотках до всіх засобів); матеріальні оборотні активи (у відсотках до оборотних засобів); грошові кошти і короткострокові фінансові вкладення (у відсотках до оборотних засобів).
За цими показниками, перш за все, визначають тенденції зміни оборотності усіх коштів майна підприємства його виробничого потенціалу.
При визначенні тенденції зміни оборотність коштів підприємства, крім оцінки зміни показника загальної оборотності засобів підприємства (обчислюють співвідношення виручки від реалізації та середньою вартістю балансу), вивчають співвідношення динаміки необоротних і оборотних коштів, а також використовують показники мобільності всіх коштів підприємства та оборотних коштів.
Фінансовий стан підприємства значною мірою обумовлюється його виробничої діяльності. Тому при аналізі фінансового стану підприємства (особливо на майбутній період) слід дати оцінку його виробничого потенціалу.
Для характеристики виробничого потенціалу використовують такі показники: наявність, динаміку і питому вагу виробничих активів у загальній вартості майно; наявність, динаміку і питому вагу основних засобів у загальній вартості майна; коефіцієнт з носа основних засобів; середню норму амортизації; наявність, динаміку і питому вагу капітальних вкладень, та їх співвідношення з довгостроковими фінансовими вкладеннями.
Певні висновки виробничої та фінансової політики підприємства можна зробити по відношенню капітальних вкладень і довгострокових вкладень. Більш високі темпи зростання фінансових вкладень можуть істотно знизити виробничі можливості підприємства.
Структура джерел коштів підприємства (пасив) включає в себе наступні показники: джерела коштів - всього; джерела власних коштів; власні оборотні кошти; позикові кошти, кредити і позикові кошти; кредиторська заборгованість; доходи і резерви підприємства.
Дані про структуру джерел господарських коштів використовується, перш за все, для оцінки фінансової стійкості підприємства та його ліквідності і по платоспроможності. Фінансова стійкість підприємства характеризується коефіцієнтами: власності, позикових коштів співвідношення позикових і власних коштів, мобільності власних коштів, співвідношення необоротних коштів сумою власних коштів і довгострокових пасивів.
Під ліквідністю розуміють можливість реалізації матеріальних та інших цінностей і перетворення їх у грошові кошти.
За ступенем ліквідності майна підприємства можна розділити на чотири групи:
- Першокласні ліквідні кошти (грошові кошти і короткострокові фінансові вкладення);
- Легко реалізовані активи (дебіторська заборгованість, готова продукція і товари);
- Среднереалізуемие активи (виробничі запаси, МШП, незавершене виробництво, витрати обігу);
- Важкореалізовані або неліквідні активи (нематеріальні активи, основні засоби та обладнання до установки, капітальні довгострокові фінансові вкладення).
Ліквідність балансу оцінюють за допомогою спеціальних показників, що виражають співвідношень певних статей активу і пасиву балансу або структуру активу балансу. У більшій мірі в міжнародній практиці використовуються наступні показники ліквідності: коефіцієнт абсолютної ліквідності; проміжний коефіцієнт покриття і загальний коефіцієнт покриття. При обчисленні всіх цих показників використовують загальний знаменник - короткострокові зобов'язання, які обчислюються як сукупна величина короткострокових кредитів, короткострокових позик, кредиторської заборгованості.
Ліквідність балансу підприємства тісно пов'язана з його платоспроможністю, під якою розуміють здатність в належний термін і в повній мірі відповідати за своїми зобов'язаннями.
Розрізняють поточну і очікувану платоспроможність. Поточна платоспроможність визначається на дату складання балансу. Підприємство вважається платоспроможним, якщо у нього немає простроченої заборгованості постачальникам, за банківськими позичками та інших розрахунках. Очікувана платоспроможність визначається на певну майбутню дату зіставленням платіжних засобів та першочергових зобов'язань на цю дату.
Як вже відзначилося, платоспроможність підприємства сильно залежить від ліквідності балансу. Разом з тим на платоспроможність підприємства значне впливу чинять і інші чинники - політична й економічна ситуація в країні, стан грошового ринку, наявність і досконалість заставного та банківського законодавства, забезпеченість власним капіталом, фінансовий стан підприємств - дебіторів та інші.
Аналіз фінансового стану підприємства закінчують комплексної його оцінкою. При аналізі фінансового стану свого підприємства після комплексної оцінки розробляють заходи щодо поліпшення фінансового стану, звертаючи особливу увагу на розробку фінансової стратегії підприємства на перспективу і в найближчі періоди.
Таким чином, у цьому розділі були розглянуті теоретичні основи фінансового аналізу, тобто види, прийоми і методи фінансового аналізу, методика аналізу фінансового стану, тобто основні показники оцінки фінансового стану, їх структура і коефіцієнти їх визначають, а також фактори, від яких залежать дані показники. Була розглянута структура балансу підприємства та напрямки, за якими він аналізується.

2. Аналіз фінансового стану підприємства на прикладі Спеціального конструкторсько-технологічного бюро океанологічного приладобудування (з дослідним виробництвом) Далекосхідного відділення Російської Академії Наук.
2.1. Характеристика підприємства та основні техніко-економічні показники його роботи.
Спеціальне конструкторсько-технологічне бюро океанологічного приладобудування (з дослідним виробництвом) Далекосхідного відділення Російської Академії Наук, скорочене найменування СКТБ ВП ДВО РАН, є структурним підрозділом Далекосхідного Відділення Російської Академії Наук. На підставі установчих документів СКТБ ВП ДВО РАН є державною установою на самостійному господарському розрахунку, що фінансується з федерального бюджету у вигляді "державної підтримки".
Основний вид діяльності полягає:
- У виконанні робіт з технічного сприяння підрозділам ДВО РАН у підготовці експедиційних рейсів науково-дослідних суден УНІФ;
- Дослідного виробництва у виготовленні нестандартного обладнання;
- Виконання різного роду металовиробів, верстатних і слюсарних робіт для підрозділів ДВО РАН;
- Надання послуг стороннім організаціям, підприємствам і населенню.
Майно СКТБ ВП ДВО РАН є федеральною власністю і перебуває в оперативному управлінні.
При значних економічних та організаційних труднощах керівництво СКТБ ВП ДВО РАН за період 1999 рік, змушене було вдатися до заходів, що руйнують технічні можливості підприємства таким, як скорочення кадрів, направлення працівників у адміністративні відпустки без збереження заробітної плати, закриття лабораторій і ділянок.
2.2. Аналіз структури вартості майна підприємства та коштів вкладених у нього.
Аналіз фінансової діяльності СКТБ за 1999 рік проводиться за даними бухгалтерського балансу, звіту про прибутки і збитки (форма 2), додаток до балансу (форма 5), звіт про рух капіталу (форма 3), звіт про рух грошових коштів (форма 4). Ці документи представлені у додатку один.
Основою аналізу є система показників та аналітичних таблиць.
Структура вартості майна дає загальне уявлення про фінансовий стан підприємства. Вона показує частку кожного елемента в активах і співвідношенні позикових і власних коштів, що покривають їх у пасивах.
Стійкість фінансового положення підприємства в значній мірі залежить від доцільності і правильності вкладення фінансових ресурсів в активи. Активи динамічні за своєю природою. За даними наведеного в додатку балансу, динаміка майнового стану підприємства може бути охарактеризована наступним чином
З наведених даних видно, що за минулий рік у підприємства відбулася зміна структури балансу. Майно підприємства збільшилося на суму 38 тис. рублів, що на 4,1% більше в порівнянні з початком року. Більша частина приросту 36,3% була спрямована на виробничі запаси, що збільшило частку важкореалізованих активів. Грошові кошти, як найбільш ліквідні знизили своє значення на 45,6%. На підставі цього можна судити про значне зниження платоспроможності підприємства в цілому на кінець 1999р. Необхідно проаналізувати вплив на фінансовий стан підприємства збільшення рахунків дебіторів. Оскільки на даному підприємстві, в обліковій політиці, реалізація продукції, робіт, послуг вважається по відвантаженню, можна сказати наступне. Підприємство розширює свою діяльність, зростає число покупців і, як правило, дебіторська заборгованість збільшилася на 32,7%. За інших рівних умовах зміни оцінюються позитивно. Можна зробити висновок, що на даний момент підприємство має слабку матеріально-технічну базу, тому однією з найважливіших завдань є нарощування виробничого потенціалу підприємства, так як у випадку отримання великого замовлення від нових контрагентів може не вистачити виробничої потужності на його здійснення, що тягне за собою негативні наслідки.
Таблиця № 2
Оцінка динаміки і структура статей активу балансу

Актив балансу	На початок періоду		На кінець періоду		Абсолютне відхилення, Тис. руб.	Відхилення,%
	Тис. руб.	% До підсумку	Тис. руб.	% До підсумку
Майно (стор. 390)	924	100	962	100	+38	4,1
Іммобілізовані активи (стор. 190)	370	40	307	31,9	-63	17,0
Оборотні активи (стор. 290) У тому числі	554	60	655	68,1	+101	18,2
Запаси (стор. 210)	237	25,7	323	33,6	+86	36,3
ПДВ по придбаних цінностей (стор. 220)	19	2,1	7	0,7	-12	63,2
Дебіторська заборгованість (стор. 240)	208	22,5	276	28,7	+68	32,7
Грошові кошти (стор. 260)	90	9,7	49	5,1	-41	45,6

Далі аналізуються зміни по кожній статті поточних активів балансу як найбільш мобільної частини капіталу.
Коефіцієнт мобільності майна організації обчислюють відношенням вартості оборотних коштів (стор. 290) до вартості майна (стор.300). На підприємстві цей показник склав на початок року 0,600, а на кінець звітного періоду 0,681. Збільшення коефіцієнтів мобільності майна підтверджує тенденцію прискорення оборотності коштів майна.
Коефіцієнт мобільності оборотних коштів визначають діленням найбільш мобільної їх частини (грошових коштів і фінансових вкладень) до вартості оборотних активів. На підприємстві, на початок року цей показник склав 0,380, а на кінець періоду - 0,152. Слід зазначити, що низька мобільність оборотних активів не завжди оцінюється негативно. У даному прикладі, підприємство отримує цілеспрямоване фінансування з бюджету на розширення виробництва і матеріальної бази.
Фінансовий стан підприємства значною мірою обумовлюється її виробничою діяльністю. Тому при аналізі фінансового стану підприємства слід дати оцінку її виробничого потенціалу.
Для характеристики виробничого потенціалу використовуються наступні показники:
- Наявність, динаміка і питома вага виробничих активів в загальній вартості майна;
- Коефіцієнт зносу основних засобів;
- Середня норма амортизації;
- Наявність, динаміка і питома вага капітальних вкладень, та їх співвідношення з фінансовими вкладеннями.
Виробничі активи визначаються підсумовуванням основних засобів, матеріальних запасів, незавершеного виробництва і витрат майбутніх періодів (стор. 120, 211, 213, 214, 217).
В організації вартість виробничих активів на початок року склала 607 тис. руб., А на кінець періоду 629 тис. руб., Тобто збільшилася на 22 тис. руб. або на 3.6%. Питома вага вартості виробничих активів в загальній сумі коштів організації склав на початок року 65,7% (607 / 924), а на кінець періоду 65,4% (629 / 962).
Показник питомої ваги вартості основних фондів у загальній вартості засобів організації обчислюються ставленням залишкової вартості основних засобів до суми балансу. В організації цей показник склав на початок року 40,0% (370 / 924), а на кінець періоду 31,9% (307 / 962). Зменшення даного показника відбулося через списання основних фондів в аналізованому періоді на 21 тис. руб.
Коефіцієнт зносу (амортизації) обчислюють відношенням суми зносу основних засобів (дані ряд 392 додатка № 5 до балансу) до їх первісної вартості (дані ряд 370 додатку № 5 до балансу). Цей показник склав на початок року 86,5% (2370 / 2740), а на кінець періоду 88,1% (2413 / 2740). На підприємстві амортизаційні відрахування за рік склали 64 тис. руб. (Стор. 410 гр.4 додатка № 5 до балансу), первісна вартість основних засобів на початок року 2470 тис. руб. Середня норма амортизації дорівнює 2,6% (64 / 2470). Накопичення амортизації в організації здійснюється повільними темпами. Певні висновки і виробничої та фінансової політики організації можна зробити за співвідношенням капітальних вкладень і довгострокових фінансових вкладень (стор. 130 і 140). Більш високі темпи зростання фінансових вкладень можуть істотно знизити виробничі можливості підприємства.
. За звітний період нове обладнання практично не купувалося, коефіцієнт придатності знизився з 0,67% до 0,64% на кінець року, коефіцієнт зносу збільшився. Можна зробити висновок, що на даний момент підприємство має слабку матеріально-технічну базу, тому однією з найважливіших завдань є нарощування виробничого потенціалу підприємства, так як у випадку отримання великого замовлення від нових контрагентів, будівельному управлінню просто може не вистачити виробничої потужності на його здійснення, що тягне за собою негативні наслідки.
У процесі функціонування підприємства і величини активів та їх структури зазнають побудовані зміни. Найбільш загальні уявлення про які мали місце, якісні зміни у структурі засобів їх джерел, можна отримати за допомогою вертикального і горизонтального аналізу звітності.
Таблиця 3
Оцінка динаміки і структури статей пасиву балансу

Пасив балансу	На початок року		На кінець року		Відхилення за звітний період
	Тис. руб.	У% до підсумку	Тис. руб.	У% до підсумку	В абсолютній сумі	У%
Власний капітал (стор. 410 + 490)	704	76,2	863	89,7	+159	22,6
Власний капітал	1754	189,8	1754	0	0	0
Непокриті збитки минулих років (стор. 465)	-1050	113,6	-891	92,6	+159	15,1
Короткострокові зобов'язання (стор. 690)	220	23,8	99	10,3	-121	55,0
Кредиторська заборгованість (стор. 620)	66	7,1	15	1,6	-51	77,3
Резерви майбутніх платежів і витрат (стор. 650)	80	8,7	0	0	-80	0
Інші короткострокові пасиви (стор. 660)	74	8,0	84	8,7	+10	13,5
Джерела майна (стор. 699)	924	100	962	100	+38	4,1

За даними наведеної таблиці 3 можна зробити висновок про те, що збільшення майна відбулося більшою мірою через збільшення власних коштів.
У складі власних коштів відбулося зменшення непокритих збитків на 159 тис. руб., Що говорить про позитивний фінансовий результат за аналізований період. Показник власних оборотних коштів є найважливішим при аналізі фінансового стану підприємства. При обчисленні власних оборотних коштів з підсумку III розділу балансу (стор. 490) віднімають разом розділу I активу балансу (стор. 190).
В організації власні оборотні кошти склали на початок року 334 тис. руб. (704 - 370), а на кінець періоду - 556 тис. руб. (863 - 307). Збільшення власних оборотних коштів оцінюється позитивно.
Відношенням власних оборотних коштів до оборотних активів (стор. 290) обчислюють забезпеченість оборотних активів власними оборотними засобами - один з показників для оцінки структури балансу і платоспроможності організації. Критеріальне значення для цього показника -0,1. Якщо фактичне значення даного показника менше 0,1, то структура балансу визнається незадовільною, а організація - неплатоспроможною.
В організації на початок року коефіцієнт забезпеченості оборотних активів власними коштами склав 0,6 (334 / 554), а на кінець періоду 0,85 (556 / 655). За цим значенням можна зробити висновок про задовільну структурі балансу організації та її платоспроможності.
Дані про структуру джерел майна організації використовуються для оцінки її фінансової стійкості.
Проаналізувавши і порівнявши представлені вище аналітичні таблиці можна зробити наступний опис і висновок.
Судячи за даними балансу, частка основних засобів активів підприємства за рік знизилася на 17,0%. Протягом року основні засоби не придбавалися. Питома вага основних засобів знизився за рахунок нарахованого зносу.
Оборотні кошти підприємства зросли майже на 18,2% і склали на кінець року 323 тис. руб., Що на 101 тис. руб. більше. У складі майнової маси поточних активів зросла питома вага виробничих запасів з 25,7% на початок року, до 33,6 на кінець року.
Частка дебіторської заборгованості зросла на 68 пункту і склала до кінця року 36,3% в порівнянні з початком.
Абсолютно ліквідна частина - грошові кошти знизилися за минулий рік на 41 тис. руб. і склали 5,1% від загальної суми активів, що на 4,6% менше в порівнянні з базисом.
Розглянемо "пасивну" частина балансу. У складі джерел коштів підприємство питома вага власного капіталу зріс на 22,6% або на 159 тис. руб.
У складі власних коштів значно зменшилися збитки минулих років, що і вплинуло на збільшення власних коштів.
Частка статутного і додаткового капіталу не змінилася до кінця року. Серед них слід виділити кредиторську заборгованість по товарним операціям. Якщо на початок року вона становила 66 тис. руб., То на кінець звітного періоду вона знизилася до 15 тис. руб., Що составіло77, 3%.
Узагальнивши розглянуті показники, зроблю наступні висновки:
1. Активи підприємства зросли в основному за рахунок збільшення виробничих запасів, в першу чергу за рахунок збільшення незавершеного виробництва, що свідчить про продуктивність праці.
2. Ліквідні активи - дебіторська заборгованість і грошові кошти за питомою вагою знизилися в активах підприємства, склавши 5,1% на кінець року порівняно з початком періоду, коли вони становили в сукупності 9,7%.
3. Іммобілізовані майно підприємства знизилася на 17% за звітний рік, частка основних засобів знизилася за рахунок їх старіння, що не може позначитися на перспективах розвитку підприємства.
Узагальнюючи вище розглянуту главу можна сказати, що на даному підприємстві за рік відбулося зростання майнового потенціалу підприємства. Щоб говорити про ефективність даного потенціалу, необхідно проаналізувати дане підприємство на ліквідність і платоспроможність та з'ясувати чи зможе підприємство погасити всі свої короткострокові зобов'язання без порушень термінів погашення, і чи має підприємство достатню кількість грошових коштів та їх еквівалентів, достатніх для розрахунків за кредиторською заборгованістю, що вимагає негайного погашення.
2.3. Розрахунок і аналіз фінансових коефіцієнтів.
Мета даного аналізу - дати більш детальну оцінку фінансового стану підприємства.
Важливе значення для розрахунків ряду аналітичних коефіцієнтів має показник величини власних оборотних коштів, який характеризує ту частину власного капіталу підприємства, яка є джерелом покриття поточних активів. Величина власних оборотних коштів чисельно дорівнює перевищенню поточних активів над поточними зобов'язаннями, тому будь-які зміни у складі його компонентів прямо або побічно впливають на розмір і якість даної величини. Як правило, розумний зростання власного оборотного капіталу розглядається, як позитивна тенденція, проте можуть бути виключення. Наприклад, зростання даного показника за рахунок збільшення безнадійних дебіторів навряд чи покращує якісний склад власних оборотних коштів.
У процесі аналізу балансу важливе значення має перевірка правильності розміщення майна підприємства. З цією метою перевіряють наступні співвідношення:
- Необоротних активів джерелами їх формування;
- Оборотних активів джерелами їх формування;
- Матеріальних запасів джерелами їх формування.
Для перевірки цих співвідношень слід виходити з рівності активу і пасиву балансу (майна джерел його формування):
ВА + ОА = СК-У + ДП + КП
У рентабельних організаціях:
ВА + ОА = СК + ДП + КП
В організаціях необоротні активи (ВА) повинні формуватися в основному за рахунок власного капіталу (СК) і частково за рахунок довгострокових пасивів (ДП).
Із загальної величини власного капітал частина його спрямовується на формування оборотного капіталу - власний оборотний капітал (ВОК). Нормативне значення цього показника - 10% до оборотного капіталу (за методикою Держкоммайна - п. 1, глава 4).
Джерелами покриття оборотного капіталу (ОА) є власний оборотний капітал (ВОК) і короткострокові пасиви (КП).
Матеріальні запаси (МОЗ) формуються за рахунок власного оборотного капіталу (ВОК), короткострокових позикових коштів (КЗС, стор 610 балансу) та кредиторської заборгованості (КЗ).
Виходячи з викладених передумов, при правильному розміщенні майна організації, повинні спостерігатися наступні співвідношення:
ВА = (СК-СОС) + ДП;
ОА = ВОК + КП;
МОЗ = ВОК + КЗ + КЗС
Або
ВА = СК-10% ОА + ДП;
ОА = 10% ОА + КП;
МОЗ = 10% ОА + КЗ + КЗС.
Якщо зазначені відповідності порушуються, то ця обставина свідчить про неправильне розміщення майна, що призводить до погіршення фінансового стану організації.
В організації за даними балансу і складеної за його даними таблиці 6 зазначені співвідношення виявилися наступними.
На початок року:
370 = 704-334 +0
370 = 370
554 = 334 +220
554 = 554
237 = 334 +0 +66
237 <400
На кінець року:
307 = 863-556
307 = 307
655 = 556 +99
655 = 655
323 = 556 +0 +15
323 <571
Організація в достатній мірі направляла капітал на формування необоротних активів, як на початок, так і на кінець року, оскільки суми необоротних активів рівні джерел його покриття.
В організації спостерігається надлишок власних оборотних коштів. Фактична наявність власних оборотних коштів склало на початок року - 334 тис. руб., А на кінець - 556 тис. руб. Нормативне їх значення, виходячи з 10-процентної вартості оборотних активів, на початок року - 55,4 тис. руб. (554х10/100), а на кінець року - 65,5 тис. руб. (655х10/100).
Виробничі запаси на початок і, особливо на кінець року набагато менше джерел їх покриття, що підтверджує висновок про неправильне використання майна в організації. Основними причинами невідповідності запасів їхніми джерелами є надлишок власних оборотних коштів і зайва кредиторська заборгованість під відвантажену продукцію.
Фінансові показники, як зазначалося вище, діляться на два класи. До першого класу відносять показники, за якими встановлені нормативні значення. Це, перш за все показники фінансової стійкості підприємства - ліквідності та платоспроможності.
До показників другого класу відносять показники, за якими нормативні значення не встановлюються, - рентабельності, ефективності управління, ділової активності.
Фінансова стійкість організації характеризується коефіцієнтами: власності, позикових коштів, співвідношення позикових і власних коштів, мобільності власних коштів, забезпеченості оборотних коштів власними оборотними засобами, співвідношення необоротних і власних коштів, стійкості економічного зростання, чистої виручки, чистого прибутку на одну акцію, дивідендів на одну акцію, дивідендів на одну акцію ринкового курсу акцій, окупності відсотків, співвідношення витрат з виплати відсотків і позикових коштів і ін
Коефіцієнт власності (автономії) обчислюють відношенням власного капіталу (власних коштів) (стор. 490) до загальної величини майна підприємства (стор. 699). Особливе значення цей показник має для інвесторів і кредиторів. Для країн Західної Європи та США за нормальне значення цього показника приймають 0,6, хоч дещо й знизився за останні роки. У Японії цей показник знизився з 0,61 у 1936 р. до 0,19 у 1970 р. Проте в останні роки він знову став підвищуватися. У Росії нормальне значення цього показника - 0,7.
В організації коефіцієнт власності склав на початок року - 0,762, а на кінець періоду - 0,897 (стор. 1 таблиці 3). Перший і другий показники вище рівня. За цими показниками можна зробити висновок про поліпшення фінансової стійкості підприємства, і, нарешті, періоду непокриті збитки минулих років знизилися на 159 тис. руб.
Коефіцієнт позикових коштів (позикового капіталу) обчислюють відношенням позикових коштів (стор. 590 + стор 690) до загальної величини майна. Цей показник характеризує структуру коштів підприємства з точки зору частки позикових коштів. Він пов'язаний з попереднім показником і не повинен бути більше 0,3.
На підприємстві позикових коштів немає.
Коефіцієнт співвідношення позикових і власних коштів обчислюють діленням позикових коштів на власні. Він показує, скільки позикових коштів припадає на 1 карбованець власні. За критичне значення даного показника приймають 0,7. Якщо показник перевищує цю величину, то фінансова стійкість підприємства ставиться під сумнів.
Коефіцієнт мобільності (маневреності) власних коштів обчислюють як частка від ділення власних оборотних коштів (розрахункова величина) до загальної величини власних коштів (стор. 490). Нормативне значення даного коефіцієнта - 0,2-0,5. Верхня межа цього показника означає великі можливості для фінансових маневрів у підприємства. В організації цей коефіцієнт склав на початок року 0,474 (334/704), а на кінець періоду 0,644 (556/863). Значення на початок року наближене до верхньої межі нормативного значення, а на кінець року перевищує, що говорить про великі можливості фінансового маневрування у підприємства.
Коефіцієнт забезпеченості оборотних коштів власними оборотними засобами обчислюють, як вже зазначалося вище відношенням власних оборотних коштів (стор. 490-стор. 190 балансу) до всієї величини оборотних коштів (стор. 290). Мінімальне значення цього показника - 0,1. При показнику нижче цього значення структура балансу визнається незадовільною, а підприємство - неплатоспроможним. Більш висока величина показника (до 0,5) свідчить про хороше фінансовий стан підприємства, про його можливості проводити незалежну фінансову політику.
Коефіцієнт співвідношення необоротних і власних коштів обчислюють відношенням позаоборотних засобів (стор. 190) до власних коштів (стор. 490). Він характеризує ступінь забезпеченості необоротних активів власними коштами.
Примірне значення цього показника - 0,5-0,8. Якщо показник має значення менше 0,5, це свідчить про те, що підприємство має власний капітал в основному для формування оборотних коштів, що, як правило, оцінюють негативно. При значенні показника вище 0,8 роблять висновки і залучення довгострокових позик і кредитів для формування частини необоротних активів, що цілком виправдано.
В організації коефіцієнт співвідношення необоротних активів і власних коштів склав на початок року 0,53 (370/704), а на кінець періоду - 0,36 (307/863). Значення показника на початок року слід визнати нормальними, і свідчать про те, що підприємство має свій власний капітал для формування необоротних активів. До кінця періоду ми бачимо, значення показника значно знизилася, що характеризує підприємство з негативного боку, тобто підприємство має власний капітал тільки для формування оборотних коштів.
Коефіцієнт співвідношення виробничих активів і вартості майна обчислюють співвідношенням виробничих активів (стор. 120, 211, 212, 213, 214 і 217 балансу) до балансової вартості майна (стор. 300). Мінімальна нормативне значення цього показника для промислових і сільськогосподарських підприємств - 0,5. Більш висока величина показника свідчить про підвищення виробничих можливостей підприємства.
Коефіцієнт окупності відсотків за кредити обчислюють співвідношенням:
(Чистий прибуток + витрати по виплаті відсотків) / (Витрати з виплати відсотків за кредити)
Він показує, скільки разів протягом року підприємство заробляє кошти для оплати відсотків, і характеризує ступінь захищеності видають кредити. Зазначений коефіцієнт повинен бути не менше 3,0.
Для оцінки фінансової стійкості підприємства рекомендується використовувати також коефіцієнти стабільності економічного зростання і чистої виручки. За вказаними показниками нормативи їх значень зазвичай відсутні.
Коефіцієнт стійкості економічного зростання (До ур) обчислюють відношенням різниці між чистим прибутком (П ч) і дивідендами, виплаченими акціонерами (ДА), до власного капіталу (СК).
До ур = (Пч-ДА) / СК
Обчислений коефіцієнт порівнюють з коефіцієнтами попередніх років та з коефіцієнтами аналогічних підприємств. При цьому чистий прибуток визначають відніманням з валового прибутку податку на прибуток. Коефіцієнт стійкості економічного зростання характеризує стабільність одержання прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства на його розвиток і створення резервів.
Коефіцієнт чистої виручки обчислюють відношенням суми чистого прибутку і амортизаційних відрахувань (обидва даних джерела залишаються на підприємстві) до виручки від реалізації продукції, товарів і послуг. На підприємстві за звітний рік по основних засобах і нематеріальних активів сума амортизаційних відрахувань склала 64 тис. руб., Чистого прибутку немає, виручки - 195 тис. руб.
Коефіцієнт чистої виручки - 0,33 (64/195). Він показує, що на кожен карбованець реалізованої продукції припадає 33 копійки чистої виручки.
Показник чистої виручки на одну акцію обчислюють відношенням чистого прибутку на кількість акцій; дивідендів на одну акцію - відношенням суми дивідендів, виплачених акціонерам, на кількість акцій; дивідендів на одну акцію до ринкового курсу акцій - відношенням суми дивідендів, виплачених акціонерам на одну акцію, до ринкового курсу акцій.
В даний час спостерігається два підходи до визначення ліквідності.
Перший підхід полягає в ототожненні ліквідності та платоспроможності підприємств.
Під платоспроможністю підприємства розуміється його готовність погасити короткострокову заборгованість своїми засобами. Розрізняють три показники платоспроможності:
коефіцієнт абсолютної (термінової) ліквідності;
проміжний коефіцієнт покриття;
загальний коефіцієнт покриття (коефіцієнт поточної платоспроможності).
При обчисленні всіх цих показників використовують загальний знаменник - короткострокові зобов'язання. Обчислюються вони як сукупна величина короткострокових позикових коштів, кредиторської заборгованості, розрахунків по дивідендах і інших короткострокових пасивів (стор. 610 +620 +630 +660). На підприємстві короткострокові зобов'язання склали на початок року 220 тис. руб., А на кінець періоду 99 тис. руб.
Коефіцієнт абсолютної ліквідності обчислюють відношенням суми грошових коштів і короткострокових фінансових вкладень (стор. 250 +260) до короткострокових зобов'язань. На підприємстві цей показник склав на початок року 0,41 (90/220), а на кінець періоду - 0,49 (49/99). Значення коефіцієнта абсолютної ліквідності свідчить про хорошу платоспроможності підприємства, так як граничне теоретичне мінімальне значення даного показника становить приблизно 0,2-0,5.
Показник абсолютної ліквідності підприємства має особливо важливе значення для постачальників матеріальних ресурсів і банку, кредитующего дане підприємство.
Проміжний коефіцієнт покриття визначають як частка від ділення сукупної суми грошових коштів, короткострокових фінансових вкладень, короткострокової дебіторської заборгованості (платежі по якій очікуються протягом 12 місяців), готової і відвантаженої продукції (стор. 215, 216, 240, 250, 260) до короткострокових зобов'язаннями. Теоретичне значення цього показника визнається достатнім на рівні 0,5-0,7. Особливий інтерес, даний показник має для власників акцій.
На підприємстві, на початок року коефіцієнт проміжного покриття склав 4,52 ((208 +90) / 66), а на кінець періоду 21,87 ((49 +279) / 15). Його величина значно вище теоретичного значення, що свідчить про високу платоспроможність підприємства.
Загальний коефіцієнт покриття (поточний коефіцієнт ліквідності) обчислюють відношенням сукупної величини оборотних активів (стор. 290) до короткострокових зобов'язань.
Відповідно до Методичних рекомендацій з розробки фінансової політики підприємства, затвердженими наказом Мінекономіки Росії від 01 жовтня 1997 р за № 118, нормативне значення загального коефіцієнта покриття становить від 1 до 2. Нижня межа зумовлена ​​необхідністю покриття оборотними активами короткострокових зобов'язань підприємства. Значне перевищення оборотних активів на короткостроковими зобов'язаннями (більше 2,0) також небажано, тому що свідчить про неефективне використання підприємством свого майна.
На підприємстві поточний коефіцієнт ліквідності на початок року становив 8,4 (554/66), а на коні періоду 43,7 (655/15).
При другому підході до визначення ліквідності під ліквідністю розуміють можливість реалізації матеріальних та інших цінностей і перетворення їх у грошові кошти.
За ступенем ліквідності майно організації можна розділити на чотири групи:
першокласні ліквідні кошти (грошові кошти і короткострокові фінансові вкладення);
легко реалізовані активи (дебіторська заборгованість, платежі яку очікують протягом 12 місяців готова продукція і товари, товари відвантажені);
важко реалізовані або неліквідні активи (нематеріальні активи, основні засоби та обладнання до установки, капітальні та довгострокові фінансові вкладення) - підсумок I розділу активу.
Ліквідність майна підприємства оцінюють за показниками питомих ваг майна кожної групи до загальної вартості майна (див. таблицю 4).
Таблиця 4

Показники ліквідності майна

Групи майна по ліквідності	На початок року		На кінець року
	Тис. руб.	У% до підсумку	Тис. руб.	У% до підсумку
Першокласні ліквідні кошти (стор. 250 +260)	90	9,7	49	5,1
Легко реалізовані активи (стор. 240 +215 +216)	208	22,5	276	28,7
Може бути реалізовані активи (стор. 211 +212 +213 +214 +217 +218 +220 +230)	256	27,7	330	34,3
Неліквідні активи (стор. 190)	370	40,0	307	31,9

За даними, наведеними в таблиці, можна зробити висновок про невисоку ліквідність майна.
Розрахунок показників рентабельності.
Показники рентабельності характеризують ефективність використання майна або його окремих видів, а також витрат на виробництво реалізованої продукції.
Розрізняють такі показники рентабельності:
- Рентабельність майна або його окремих видів;
- Рентабельність продукції та її окремих видів;
- Рентабельність реалізації.
За першою групою показників обчислюють показники рентабельності:
А) всього майна;
Б) власного капіталу (власних коштів);
В) виробничих фондів;
Г) фінансових вкладень;
Д) чистих активів.
Перші три показники обчислюють відношенням валової або чистого прибутку до середньої вартості відповідного майна за звітний період. При цьому вартість виробничих фондів визначають підсумовуванням вартості основних засобів та матеріальних запасів (стор. 120 +210).
На підприємстві середня вартість майна за рік склала 943 тис. руб. ((924 +962) / 2), власних коштів - 783,5 тис. руб. ((704 +863) / 2), виробничих фондів 303,5 тис. руб. ((370 +237) / 2).
З причини того, що валовий прибуток на підприємстві відсутній, показники рентабельності розрахувати неможливо.
Рентабельність фінансових вкладень обчислюють відношенням доходів, отриманих з цінних паперах і від пайової участі в інших організаціях (стор. 060,070 і 080 форми № 2 "Звіт про прибутки та збитки") до середньої вартості фінансових вкладень (стор. 140 і 250 форми № 1) .
Рентабельність чистих активів визначають відношенням чистого прибутку до середньої за період величині чистих активів. Цей показник характеризує ефективність використання коштів, що належать власникам підприємства. Він служить основним критерієм при оцінці рівня котирування акцій на біржі. Рентабельність чистих активів повинна бути така, щоб забезпечити окупність вкладених у підприємство засобів акціонерів.
Величину чистого прибутку визначають відніманням з валового прибутку податку на прибуток. Відомості і чистих активах (ЧА) на початок, і кінець року утримуються в довідці до Звіту про рух капіталу (форма № 3) за рядком 185.
Рентабельність продукції визначають відношенням прибутку, отриманого від реалізації продукції, до повної її собівартості або до виручки від реалізації продукції. Повну собівартість продукції визначають підсумовуванням рядків 020,030,040 форми № 2 "Звіт про прибутки і збитки".
Рентабельність окремих виробів обчислюють відношенням різниці між продажною ціною і собівартістю вироби на собівартість виробу або його продажну ціну.
Показники валового прибутку, прибутку від реалізації продукції і чистого прибутку на один карбованець реалізації служать для оцінки ефективності управління підприємством.
Показники оборотності майна (ділової активності підприємства).
Для характеристики оборотності майна та його складових частин використовують наступні показники:
- Загальні показники, що характеризують оборотність всього майна;
- Приватні показники, що характеризують оборотність окремих видів майна (власного капітал, оборотного капіталу, матеріальних запасів, дебіторської заборгованості та ін);
- Показники економічної ефективності прискорення або уповільнення оборотності майна або його складових частин.
Показники оборотності майна та його складових частин обчислюють за формулами:
1) Р / C
2) З / P
3) З * Д / P
Де:
Р - сума обороту - чиста виручка від реалізації продукції, робіт, послуг;
С - середні залишки майна організації або його складових частин;
Д - число днів за звітний період (за рік 360 днів; за квартал - 90 днів; за місяць - 30 днів).
За першою формулою обчислюють коефіцієнт оборотності, що показує, скільки разів обернулося майно за звітний період;
За другою формулою - коефіцієнт закріплення майна або його складових частин, що показує, на скільки копійок потрібно мати майна або його складових частин, щоб виробити продукцію на 1 рубль;
За третьою формулою - оборотність в днях, що показує, скільки днів триває один оборот майна або його складових частин.
Середні залишки майна або його складових частин за місяць обчислюють як середньоарифметичні залишки на початок і кінець місяця, середньоквартальний і середньорічні залишки визначають за формулою середньої хронологічної:
С = (1/2Х1 + Х2 + Х3 + ... 1/2Хп +1) П
Де: Х1, Х2 ... .- залишки на початок місяця;
П - кількість місяців за рік або квартал
Приклад розрахунку загального і приватних показників оборотності майна по третій формулою наведено в таблиці 5.
Таблиця 5

Показники	На початок періоду	На кінець періоду	Середні залишки	Розрахунок показників оборотності (у днях)	Показники оборотності за попередній рік
1	2	3	4	5	6
Виручка від реалізації (стор. 010, форма 2)	-	195	-
Вартість майна всього (стор. 399, форма 1)	924	962	943	(Гр.4 * 360) / стор.1 гр.3 = 1740,9	3068,0
Власний капітал (стор. 490)	704	863	783,5	(Гр.4 * 360) / стор.1 гр.3 = 1446,5	2806,4
Оборотний капітал (стор. 290)	554	655	604,5	(Гр.4 * 360) / стор.1 гр.3 = 1116,0	644,8
Дебіторська заборгованість (стр.230 +240)	208	276	242	(Гр.4 * 360) / стор.1 гр.3 = 446,8	240,8

Показники економічної ефективності від прискорення або уповільнення оборотності майна або його складових частин можна визначити множенням показника одноденного обороту на різницю в днях між базовою і фактичної оборотністю. Одноденний оборот визначають діленням загальної суми обороту за звітний період на кількість днів у звітному періоді.
На підприємстві величина одноденного обороту склала 0,54 тис. руб. (195/360). Отже, за рахунок прискорення оборотності майна на 1327 днів (3068-1740,9) вивільнено майна на 716,58 тис. руб.
За показниками оборотності майна та його складових частин нормативні значення відсутні. Однак керівники організацій повинні прагнути прискорити оборотність майна і всіх його складових частин, для того щоб не вдаватися до зайвого використання позикових коштів, за користування якими треба платити.
Основна частина розглянутих показників оцінки фінансового стану підприємства наведена в таблиці 6, складеній за даними бухгалтерського балансу, інших звітних форм та обліку даних.
Показник оборотності активів характеризує ефективність використання всіх наявних ресурсів підприємства незалежно від джерел їх залучення, тобто показують, скільки грошових одиниць реалізованої продукції принесла кожна вартісна одиниця активів. Судячи з результатів розрахунків, спостерігається збільшення оборотності активів підприємства. Оборотність власного капіталу також збільшилася. Можна було б зробити висновок, що спостерігається підвищення виробничо-технічного потенціалу підприємства. Коефіцієнт стійкості економічного зростання показує, якими в середньому темпами може розвиватися підприємство надалі, не змінюючи вже сформованого співвідношення між різними джерелами фінансування. Узагальнивши порівняльні дані, можна зробити висновок, що, якщо керівництво даного підприємства має намір нарощувати свій виробничий потенціал з метою збільшення обсягів виробництва, необхідно змінити фінансову політику. Наприклад, за рахунок підвищення оборотності, скорочення витрат виробництва, або підвищення частки залучених коштів у загальній сумі авансованого капіталу.
Розглянувши загальні показники оборотності, потрібно сказати, що дані результати (хоча й мають суттєві похибки у зв'язку з викривляє дією різних факторів: інфляція, переоцінка, і т.д.) можуть бути підставою для прийняття управлінських рішень.