Аналіз фінансового сотояния підприємства та діагностика банкрутства

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Зміст
Введення
1 Теоретичні основи проведення фінансового аналізу стану підприємства з метою запобігання банкрутства
2 Аналіз методик прогнозування кризової ситуації комерційних організацій
3 Аналіз фінансового стану ВАТ «Ореон» з метою запобігання його неспроможності
Висновок
Бібліографія

Введення
Складається ринкова система господарювання обумовлює необхідність переосмислення форм і методів ведення економіки підприємства, нового підходу до місця і ролі останнього у розвитку суспільного виробництва. Відомо, що в період переходу до ринку виникають і розвиваються принципово нові організаційно - правові форми підприємств, нові економічні відносини з державою, нові господарські відносини з постачальниками сировини і устаткування, з торгівлею і т.д.
Ринкова економіка передбачає становлення і розвиток підприємств різних організаційно-правових форм, заснованих на різних видах приватної власності, поява нових власників, як окремих громадян, так і трудових колективів підприємств. Набирають чинності ринкові механізми ставлять підприємства в принципово нові відносини з державою (бюджетом), з господарськими партнерами та найманими працівниками. Поряд з наданими економічними свободами у здійсненні діяльності підприємств встановлюється і нові економіко-правові регулятори.
Це найважливіша передумова і причина зацікавленості в результатах господарської діяльності. Реалізація цього принципу на ділі залежить не тільки від наданої підприємствам самостійності і необхідності фінансувати свої витрати без державної підтримки, але і від тієї частки прибутку, яка залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків. Крім того, необхідно створити таку економічну сферу, в умовах якої вигідно виробляти товари, отримувати прибуток, знижувати витрати.
Принцип відповідальності за результати своєї фінансово - господарської діяльності реалізується в разі утворення збитків, нездатність підприємства задовольнити вимоги кредиторів по оплаті товарів (робіт, послуг) і забезпечувати фінансування виробничого процесу, тобто при настанні банкрутства підприємства. Це видається природним і доцільним в умовах розвиненої ринкової економіки, передбачає створення і функціонування налагодженого механізму та процедури банкрутства.
Мета даної роботи - розглянути теоретичні аспекти проведення аналізу фінансового стану підприємства, з метою запобігання його неспроможності, а так само проаналізувати фінансовий стан підприємства ВАТ «Ореон». Дана тема особливо актуальна на сучасному етапі розвитку економіки Росії, у зв'язку з великим числом неплатоспроможних підприємств, на яких вже проводиться та чи інша судова процедура банкрутства, і з ще більшим числом підприємств, яким загрожує така небезпека. Саме для уникнення подібних несприятливих ситуацій та своєчасного розпізнання ознак наближення банкрутства, фінансовими службами підприємства повинна проводитися постійна діагностика його стану. І у випадку виявлення небезпечних симптомів керівництвом підприємства на основі даних фінансового аналізу розробляється антикризова програма.
Завданнями даної роботи є:
- Розгляд теоретичних засад проведення аналізу фінансового стану підприємства;
- Дослідження методик прогнозування неспроможності;
- Провести аналіз фінансового стану ВАТ «Ореон», визначити фінансове становище, виявити зміни у фінансовому стані в просторово-часовому розрізі, виявити основні фактори, що викликають зміни у фінансовому стані. Прогнозувати основні тенденції фінансового стану.

1 Теоретичні основи проведення фінансового аналізу стану підприємства з метою запобігання банкрутства
Аналіз фінансового стану фірми - це розрахунок, інтерпретація і оцінка комплексу фінансових показників, що характеризують різні сторони діяльності організації.
Мета аналізу - отримання інформації, необхідної для прийняття управлінських рішень:
- Внутрішніми користувачами інформації (адміністрація фірми) - про коригування фінансової політики підприємства,
- Зовнішніми користувачами - про реалізацію конкретних планів щодо до даного підприємства (придбання, інвестування, укладання контрактів тощо).
Як правило, завдання, спрямовані на коригування фінансової політики підприємства, ставляться керівництвом (менеджерами, власниками). У цьому випадку можна сказати, що результати фінансового аналізу призначені для внутрішніх користувачів; вони повинні допомогти визначити найбільш ефективні шляхи поліпшення (стабілізації) фінансового стану організації.
Результатом проведення аналізу для внутрішнього користувача є комплекс управлінських рішень - поєднання різних заходів, спрямованих на оптимізацію стану підприємства, який переглядається під впливом змін макро-і мікроекономічної середовища.
Кожне підприємство (організація) є суб'єктом ринкових відносин і входить до кола інтересів інших фірм, підприємств, організацій. До числа останніх відносяться постачальники, кредитори і інвестори. Дослідження підприємства сторонніми фірмами стосується, в основному, реалізації конкретних планів щодо цього підприємства: придбання, кредитування, укладання контрактів. У цьому випадку говорять, що інформація фінансового аналізу призначена для зовнішніх користувачів.
Завдання зовнішнього користувача при аналізі підприємства, як правило, досить конкретна: надати чи не надати кредит, стати діловим партнером або відмовитися від співпраці, придбати пакет акцій або інвестувати кошти в інше підприємство.
З відмінностями в постановці завдань аналізу пов'язані відмінності у виборі показників, що визначають управлінські рішення внутрішніх і зовнішніх користувачів інформації. Безумовно, можна виділити показники, в рівній мірі важливі як для зовнішніх, так і для внутрішніх аналітиків (наприклад, ліквідність). Тим не менш, для кожної з зазначених груп існує особливий набір показників, які є визначальними (основними) при прийнятті рішення щодо розглянутої організації.
Основні завдання, які вирішуються при проведенні фінансового аналізу:
- Визначення («фіксація») фінансового стану підприємства на момент дослідження;
- Виявлення тенденцій і закономірностей у розвитку підприємства за досліджуваний період;
- Визначення «вузьких» місць, негативно впливають на фінансовий стан підприємства;
- Виявлення резервів, які підприємство може використовувати для поліпшення фінансового стану.
Основні напрямки аналізу:
- Аналіз структури Балансу та чистого оборотного капіталу,
- Аналіз ліквідності та фінансової стійкості,
- Аналіз прибутковості та структури витрат,
- Аналіз оборотності,
- Аналіз рентабельності,
- Аналіз ефективності праці.
У залежності від поставленої задачі аналіз може мати різну ступінь деталізації за окремими напрямками, але в короткому вигляді необхідно проводити аналіз по всіх напрямках. Це пояснюється взаимосвязанностью показників: зміна одних показників може бути наслідком зміни інших. Наприклад, зниження рентабельності часто пов'язане з погіршенням оборотності активів.
Основні методи аналізу:
- Горизонтальний (поздовжній) або аналіз тенденцій, при якому показники порівнюються з аналогічними за інші періоди;
- Вертикальний (глибинний), при якому досліджується структура показників шляхом поступового «спуску» на більш низькі рівні деталізації;
- Факторний аналіз - аналіз впливу окремих елементів фінансової діяльності підприємства на основні економічні показники;
- Порівняльний - порівняння досліджуваних показників з аналогічними середньогалузевими або з аналогічними показниками основних конкурентів [2, c. 123].
Процес проведення фінансового аналізу, як і будь-який інший складний процес, повинен мати свою технологію - послідовність кроків, спрямованих на виявлення причин погіршення стану підприємства і важелів його оптимізації.
Проблеми і труднощі, що виникають у фінансовому стані організації, в кінцевому підсумку мають три основних прояви. Їх можна сформулювати як [6, c. 102]:
1. Дефіцит коштів, низька платоспроможність
Економічна суть проблеми полягає в тому, що у компанії найближчим часом може не вистачити або вже не вистачає коштів для своєчасного погашення зобов'язань. Індикаторами низької платоспроможності є незадовільні показники ліквідності, прострочена кредиторська заборгованість, наднормативні заборгованості перед бюджетом, персоналом і кредитними організаціями.
2. Недостатня віддача на вкладений в підприємство капітал (недостатнє задоволення інтересів власника; низька рентабельність). На практиці це означає, що власник отримує доходи, неадекватно малі своїм вкладенням. Можливі наслідки такої ситуації - негативна оцінка роботи менеджменту організації, вихід власника з компанії. Про недостатню віддачу на вкладений в підприємство капітал свідчать низькі показники рентабельності. При цьому найбільший інтерес проявляється до рентабельності власного капіталу як індикатору задоволення інтересів власників організації.
3. Низька фінансова стійкість. На практиці низька фінансова стійкість означає можливі проблеми в погашенні зобов'язань у майбутньому, іншими словами - залежністю компанії від кредиторів, втратою самостійності. Про недостатню фінансової стійкості, тобто ризик зривів платежів в майбутньому і залежності фінансового положення компанії від зовнішніх джерел фінансування, свідчать зниження показника автономії нижче оптимального, негативна величина власного капіталу компанії. Також індикатором недостатнього рівня фінансування поточної діяльності компанії за рахунок власних коштів є зниження чистого оборотного капіталу нижче оптимальної його величини і, тим більше, негативна величина ЧОК [6, c. 104].
Можна виділити дві глобальні причини проблем і труднощів, які виникають у фінансовому стані підприємства. Ці причини можна сформулювати як [4, c. 132]:
1. відсутність потенційних можливостей зберігати прийнятний рівень фінансового стану (або низькі обсяги одержуваного прибутку);
2. нераціональне управління результатами діяльності (нераціональне управління фінансами).
Проблеми з платоспроможністю, фінансовою незалежністю, рентабельністю мають єдине коріння: або компанія має недостатні результати діяльності для збереження прийнятного фінансового положення або компанія не раціонально розпоряджається результатами діяльності.
З'ясування того, яка з зазначених вище причин призвела до погіршення фінансового стану підприємства, має принципове значення. Залежно від цього здійснюється вибір управлінських рішень, спрямованих на оптимізацію фінансового стану організації.
Визначити, в якій з перерахованих областей лежить причина зниження фінансових показників - не означає провести повноцінний фінансовий аналіз. Необхідно подальші уточнення причин - до рівня конкретних дій підприємства або зовнішнього середовища. Також необхідні управлінські рекомендації щодо поліпшення стану підприємства.
Прагнучи вирішити конкретні питання і отримати кваліфіковану оцінку фінансового положення, керівники підприємств все частіше починають вдаватися до допомоги фінансового аналізу, значення абстрактних даних балансу або звіту про фінансові результати досить невелика, якщо їх розглядати у відриві один від одного. Тому для об'єктивної оцінки фінансового стану необхідно перейти до певних ціннісним співвідношенням основних факторів - фінансових показників або коефіцієнтам [5, c. 120].
Фінансові коефіцієнти характеризують пропорції між різними статтями звітності. Достоїнствами фінансових коефіцієнтів є простота розрахунків та елімінування впливу інфляції.
Вважається, що якщо рівень фактичних фінансових коефіцієнтів гірше бази порівняння, то це вказує на найбільш болючі місця в діяльності підприємства, що потребують додаткового аналізу. Правда, додатковий аналіз може не підтвердити негативну оцінку в силу специфічності конкретних умов і особливостей ділової політики підприємства. Фінансові коефіцієнти не уловлюють відмінностей в методах бухгалтерського обліку, не відображають якості складових компонентів. Нарешті, вони мають статичний характер. Необхідно розуміти обмеження, які накладають їх використання, і ставляться до них як до інструменту аналізу.
Показники оцінки майнового стану. Сума господарських коштів, що знаходяться в розпорядженні підприємств »- це показник узагальненої вартості оцінки активів, що значаться на балансі підприємства.
Частка активної частини основних засобів. Згідно з нормативними документами під активною частиною основних засобів розуміються машини, обладнання та транспортні засоби. Зростання цього показника оцінюється позитивно.
Коефіцієнт зносу - зазвичай використовується в аналізі як характеристика стану основних фондів. Доповненням цього показника до 100% (або одиниці) є «коефіцієнт придатності».
Коефіцієнт оновлення - показує, яку частину від наявних на кінець звітного періоду основних засобів становлять нові основні засоби.
Коефіцієнт вибуття - показує, яка частина основних засобів вибула через старість і з інших причин.
Під ліквідністю розуміють можливість реалізації матеріальних та інших цінностей і перетворення їх у грошові кошти.
За ступенем ліквідності, кошти підприємства можна розділити на чотири групи [7, c. 180]:
- Першокласні ліквідні кошти (грошові кошти і короткострокові фінансові вкладення);
- Легко реалізовані активи (дебіторська заборгованість, готова продукція і товари);
- Среднереалізуемие активи (виробничі запаси, МШП, незавершене виробництво, витрати обігу);
- Важкореалізовані або неліквідні активи (нематеріальні активи, основні засоби та обладнання до установки, капітальні довгострокові фінансові вкладення).
Ліквідність балансу оцінюють за допомогою спеціальних показників, що виражають співвідношень певних статей активу і пасиву балансу або структуру активу балансу. У більшій мірі в міжнародній практиці використовуються наступні показники ліквідності: коефіцієнт абсолютної ліквідності; проміжний коефіцієнт покриття і загальний коефіцієнт покриття. При обчисленні всіх цих показників використовують загальний знаменник - короткострокові зобов'язання, які обчислюються як сукупна величина короткострокових кредитів, короткострокових позик, кредиторської заборгованості.
Ліквідність балансу підприємства тісно пов'язана з його платоспроможністю, під якою розуміють здатність в належні терміни і в повній мірі відповідати за своїми зобов'язаннями.
Розрізняють поточну і очікувану платоспроможність. Поточна платоспроможність визначається на дату складання балансу. Підприємство вважається платоспроможним, якщо у нього немає простроченої заборгованості постачальникам, за банківськими позичками та інших розрахунках. Очікувана платоспроможність визначається на певну майбутню дату зіставленням платіжних засобів та першочергових зобов'язань на цю дату.
Як вже зазначалося, платоспроможність підприємства сильно залежить від ліквідності балансу. Разом з тим на платоспроможність підприємства значне впливу чинять і інші чинники - політична й економічна ситуація в країні, стан грошового ринку, наявність і досконалість заставного та банківського законодавства, забезпеченість власним капіталом, фінансовий стан підприємств - дебіторів та інші.
Величина власних оборотних засобів (функціонуючого капіталу) - характеризує ту частину власного капіталу підприємства, яка є джерелом покриття поточних активів (тобто активів, що мають оборотність менш одного року). Величина власних оборотних коштів чисельно дорівнює перевищенню поточних активів над поточними зобов'язаннями. Зростання цього показника в динаміці розглядається позитивно.
Маневреність функціонуючого капіталу - характеризує ту частину власних оборотних коштів, що знаходиться у формі грошових коштів. Для нормального функціонування підприємства цей показник змінюється в межах від 0 до 1. Його зростання є позитивною тенденцією.
Коефіцієнт поточної ліквідності - дає загальну оцінку ліквідності активів, показуючи, скільки рублів поточних активів підприємства припадає на один карбованець поточних зобов'язань. Якщо поточні активи перевищують розмір поточних зобов'язань, то це підприємство може розглядатися як успішно функціонуюче. Зростання цього показника в динаміці звичайно оцінюється позитивно, а орієнтовна критичне значення - 2.
Коефіцієнт швидкої ліквідності за змістом аналогічний «коефіцієнтом поточної ліквідності», проте з розрахунку виключені виробничі запаси. У західній літературі він орієнтовно приймається нижче 1, але це умовно.
Коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспроможності) - показує, яка частина короткострокових позикових зобов'язань може бути погашена негайно. Рекомендаційна нижня межа на Заході-0.2, а в Росії, на практиці, він нижчий.
У міжнародній практиці вважається, що значення його повинно бути більше або рівним 0.2 - 0.25 [17]
Частка власних оборотних коштів у покритті запасів - характеризує ту частину вартості запасів, яка покривається власними оборотними засобами, рекомендується нижня межа 50%.
Коефіцієнт покриття запасів - розраховується співвідношенням величин «нормальних» джерел покриття запасів, і суми запасів. Якщо значення показника <1, то поточний фінансовий стан нестійкий.
Оцінка фінансової стійкості. Одна з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства - стабільність його діяльності у світлі довгострокової перспективи. Фінансова стійкість у довгостроковому плані характеризується співвідношенням власних і позикових коштів. Однак цей показник дає лише загальну оцінку фінансової стійкості. Тому у світовій та вітчизняній практиці розроблена система наступних показників, розглянемо основні з них [8, c. 154].
Коефіцієнт концентрації власного капіталу - характеризує частку власників підприємства в загальній сумі коштів, авансованих в його діяльність. Чим вище значення цього коефіцієнта, тим більш фінансово стійке підприємство. Доповненням до цього показника є коефіцієнт концентрації залученого (позикового) капіталу - їх сума дорівнює 1 (або 100%).
Коефіцієнт фінансової залежності - є оберненим до коефіцієнту концентрації власного капіталу. Зростання цього показника в динаміці означає збільшення частки позикових коштів у фінансуванні підприємства. Якщо його значення знижується до 1 (або 100%), це означає, що власники повністю фінансують своє підприємство.
Коефіцієнт маневреності власного капіталу - показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в оборотні кошти, а яка капіталізована. Значення цього показника може істотно варіюватися.
Коефіцієнт структури довгострокових вкладень - коефіцієнт показує, яка частина основних засобів та інших необоротних активів профінансована зовнішніми інвесторами.
Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів - характеризує структуру капіталу. Чим вище показник в динаміці, тим сильніше підприємство залежить від зовнішніх інвесторів.
Коефіцієнт співвідношення власних і залучених коштів - він дає загальну оцінку фінансової стійкості підприємства. Зростання показника в динаміці свідчить про посилення залежності від зовнішніх інвесторів, тобто про деяке зниження фінансової стійкості.
Оцінка ділової активності. Такими якісними критеріями є: широта ринків збуту продукції, репутація підприємства і т. п. Кількісна оцінка дається за двома напрямками:
- Ступінь виконання плану за основними показниками, забезпечення заданих темпів їхнього зростання;
- Рівень ефективності використання ресурсів підприємства.
Зокрема, оптимально наступне співвідношення:
ТНБ> Тр> Так> 100%;
де ТНБ, Тр, Так - відповідно темп зміни прибутку, реалізації, авансованого капіталу.
Ця залежність означає, що:
а) економічний потенціал підприємства зростає;
б) обсяг реалізації зростає більш високими темпами;
в) прибуток зростає випереджаючими темпами.
Це наведене співвідношення можна умовно назвати «золотим правилом економіки підприємства» [9, c. 129]].
Для реалізації другого напрямку можуть бути розраховані: вироблення, фондовіддача, оборотність виробничих запасів, тривалість операційного циклу, оборотність авансованого капіталу.
До узагальнюючих показників відносяться «показник ресурсоотдачи і коефіцієнт стійкості економічного зростання».
Ресурсоотдачи (коефіцієнт оборотності авансованого капіталу) - характеризує обсяг реалізованої продукції на карбованець коштів, вкладених у діяльність підприємства. Зростання цього показника в динаміці розглядається як сприятлива тенденція.
Коефіцієнт стійкості економічного зростання - показує, якими, в середньому, темпами може розвиватися підприємство надалі.
Оцінка рентабельності. До основних показників цього блоку відносяться рентабельність авансованого капіталу і рентабельність власного капіталу. Вони показують, скільки рублів прибутку припадати на один рубль авансованого (власного) капіталу. При розрахунку можна використовувати або балансовою прибуток, або чистий.
Аналізуючи рентабельність, в просторово-часовому аспекті, слід брати до уваги три ключові особливості цих показників: тимчасовий аспект, коли підприємство робить перехід на нові перспективні технології та види продукцій; проблема ризику; проблема оцінки, тому що прибуток оцінюється в динаміці, а власний капітал складається протягом ряду років.
Однак далеко не все може бути відображене в балансі, наприклад, торгова марка, суперсучасні технології, чудовий злагоджений персонал не мають грошової оцінки, тому при виборі рішень фінансового характеру необхідно брати до уваги ринкову вартість фірми.

2 Аналіз методик прогнозування кризової ситуації комерційних організацій
Фінансові труднощі компанії - досить поширене явище, проте часто причиною їх виникнення, прямо або побічно, стають дії керівництва. Стратегічні промахи і помилкові рішення, пов'язані з виробничим процесом, проектуються на фінанси, що призводить до фінансових ускладнень, а іноді до конкурсу, банкрутства підприємства. Рідко фінансові проблеми компанії є результатом прийняття одного невірного рішення. Зазвичай цієї цілий комплекс помилок наслідки, яких виявляються не відразу, а через якийсь час. Найперші симптоми виникнення фінансових труднощів можна розпізнати до того, як вони проявляться у повному обсязі, за деякими ознаками, змінам певних фінансових і аналітичних показників. Кредитори, інвестори або власники облігацій можуть зробити кроки з метою оздоровлення чи коригування ситуації перш, ніж буде оголошено банкрутство або конкурсне управління. Тут мається на увазі розробка або застосування фінансового механізму або моделі, здатних з випередженням подавати «сигнали тривоги» [2, c. 143].
Першим фінансовим аналітиком, що використав статистичні прийоми в поєднанні з фінансовими коефіцієнтами для прогнозування ймовірного банкрутства підприємства, був В. Х. Бівер (W. Н. Beaver). При визначенні фінансових «збоїв» він розглядав широкий спектр критеріїв. Аналітик вивчав проблеми фірм, пов'язані з нездатністю виконувати свої фінансові зобов'язання (або складностями з погашенням заборгованості у встановлені терміни). Бівер створював базу даних, яку використовував потім у своїй моделі для (статистичного тестування надійності 30 фінансових коефіцієнтів. Середнє значення даних показників у фірм, які не мали фінансових проблем, порівнювався з величиною показників у компаній, які пізніше збанкрутували.
Середнє значення розглянутого коефіцієнта у фірм, які пізніше збанкрутували, відрізняється від величини того ж самого показника у процвітаючих підприємств, що зберегли здатність платити за своїми короткостроковими зобов'язання. Середнє значення даного коефіцієнта у збанкрутілих через п'ять років фірм дорівнює приблизно 0,20, у той час як у «успішних» фірм воно досягає майже 0,45. Більш того, в компаніях-банкрутах цей показник зменшується з досить високою швидкістю: за п'ять років до краху він складає в середньому 0,20; за два роки до банкрутства коефіцієнт має вже помірно негативне значення, яке протягом року зменшується до -0,18 . У той же самий час у платоспроможних компаній названий коефіцієнт практично не змінився, його рівень постійно перевищував 0,40.
У своїх дослідженнях Бівер спирався на 30 фінансових коефіцієнтів з різним ступенем значущості для прогнозування фінансового майбутнього підприємств. Коефіцієнт відношення cash flow до загальної суми заборгованості є одним з найбільш статистично надійних показників [15]
Професор Е. І. Альтман застосував прямий статистичний метод, що дозволив оцінювати ваги окремих розрахункових показників; вони були включені в модель як змінні. У своїх дослідженнях Альтман, як і Бівер, використовував дані стабільних фірм і компаній, які пізніше, протягом п'яти років, збанкрутували. Альтман застосував методи дискримінантного аналізу для оцінки рівня комерційного ризику. Його метою було визначення можливостей використання моделі для диференціації фірм, перед якими не стоїть загроза банкрутства, і компаній з високою ймовірністю майбутнього краху. Методологія грунтується насамперед на кількісних показниках (на показниках, які можна розрахувати), а так звана фінансова філософія (позиція керівництва, відповідність його дій фінансовим можливостям фірми) аналізується лише частково, головним чином при розгляді спірних або незрозумілих результатів, як буде показано нижче. Спочатку Альтман включив у свою модель 22 фінансові коефіцієнти (незалежних змінних), які згодом скоротив до п'яти найбільш важливих. За допомогою свого аналітичного методу він вивів таке рівняння надійності (показник, так звана модель Z Альтмана - "Z score model") [3, c. 143]:
Z = 1,2 Х1 + 1,4 Х2 + 3,3 Х3 + 0,6 Х4 + 1,0 Х5, (1)
де Х1 = робочий капітал / активи;
Х2 = нерозподілений прибуток / активи;
Х3 = EBIT (експлуатаційна прибуток) / активи;
Х4 = ринкова вартість власного капіталу / бухгалтерська (балансова, облікова) вартість заборгованості;
Х5 = виручка (загальний дохід) / активи, а коефіцієнти являють собою ваги окремі екзогенних змінних.
Зв'язок значення Z-рахунку та ймовірності банкрутства підприємства наведена в Таблиці 1.
Таблиця 1

Ступінь ймовірності банкрутства

Значення Z-рахунку
Вірогідність банкрутства
1,8 і менше
Дуже висока
Від 1,81 до 2,7
Висока
Від 2,71 до 2,9
Існує можливість
3,0 і вище
Дуже низька
Загалом можна сказати, що застосування методу Альтмана дозволяє прогнозувати фінансовий розвиток компанії і на даний момент використовується у світовій практиці.
У світі функціонуючої фінансової інфраструктури переважна більшість фінансових та інших показників змінюється в часі відповідно до змін макроекономічних та інших умов. Економісти з різних країн, на практиці перевіряючі безліч методів, апробували і модель Альтмана, застосувавши її до різних періодів часу. Після внесення незначних коректив у запропоновану Альтманом методологію більшість фінансових експертів погодилося, що його прогнози відрізняються високою працездатністю і статистичної надійністю, тобто за допомогою цих моделей можна максимально точно визначати підприємства, у яких велика ймовірність фінансових «збоїв». Чим ближче банкрутство, тим більше очевидні результати, які показує модель Альтмана, як, втім, і будь-який інший метод. Перевагою методів, подібних моделі Альтмана, є висока ймовірність з якої передбачається банкрутство приблизно за два роки до фактичного оголошення конкурсу, недоліком - зменшення статистичної надійності результатів при складанні прогнозів щодо віддаленого майбутнього.
Існують різні неформальні критерії, що дають можливість прогнозувати ймовірність потенційного банкрутства підприємства. До їх числа відносяться [2, c. 129]:
- Незадовільна структура майна підприємства, в першу чергу поточних активів. Тенденція до зростання в їх складі важкореалізованих активів (сумнівної дебіторської заборгованості, запасів товарно-матеріальних цінностей з тривалим періодом обороту) може зробити таке підприємство нездатним відповідати за своїми зобов'язаннями;
- Уповільнення оборотності засобів підприємства (надмірне накопичення запасів, погіршення стану розрахунків з покупцями);
- Скорочення періоду погашення кредиторської заборгованості при уповільненні оборотності поточних активів;
- Тенденція до витіснення у складі зобов'язань підприємства дешевих позикових коштів дорогими і їх неефективне розміщення в активі;
- Наявність простроченої кредиторської заборгованості та збільшення її питомої ваги в складі зобов'язань підприємства;
- Значні суми дебіторської заборгованості, що відносяться на збитки;
- Тенденція випереджаючого зростання найбільш термінових зобов'язань у порівнянні зі зміною високоліквідних активів;
- Падіння значень коефіцієнтів ліквідності;
- Нераціональна структура залучення і розміщення коштів, формування довгострокових активів за рахунок короткострокових джерел коштів;
- Збитки, що відображаються у балансі, та ін
На своєчасне виявлення зазначених причин направлений аналіз ліквідності і поточної платоспроможності підприємства.
Фінансовий аналіз має також у своєму розпорядженні засоби, що сприяють виробленню синтетичного (системного) погляду на фінансове здоров'я підприємства. Наприклад, до найбільш популярних методів використання фінансового аналізу належить пірамідальна структура фінансових коефіцієнтів, що дозволяє в рамах однієї схеми або таблиці стисло, але разом з тим наочно показати відразу кілька аспектів діяльності підприємства, розкритих фінансовим аналізом, і допомагає зрозуміти взаємозв'язок між ліквідністю, фінансовою структурою і рентабельністю компанії. Один із способів системної передачі інформації за допомогою відносних показників - використання "діаграми Du Pont", представлена ​​на малюнку 1.
Дана діаграма розроблена і вперше використана міжнародної хімічної компанією "Du Pont de Nemours", яка має філіали в багатьох країнах світу. "Діаграма Du Pont" показує, як коефіцієнт прибутку від продажів, оборотності активів і показник відношення активів до власного капіталу відображаються на прибутку на акціонерний капітал (ROE).

Рис. 1 Діаграма Du Pont
На лівій стороні діаграми показується прибуток від продажів. У нижній частині лівої сторони представлені статті видатків, на основі яких виводиться статті загальних витрат. Чистий прибуток компанії визначається як різниця між виручкою і витратами. Якщо коефіцієнт прибутку від продажів низький або ось вже кілька років зменшується аналітику слід було б зосередити увагу на вивченні окремих видів витрат.
На правій стороні діаграми відображені балансові статті, тут враховуються різні види активів і виводиться коефіцієнт їх оборотності. Прибуток на загальну суму активів дорівнює добутку прибутку від продажів і оборотності активів. Ця частина "діаграми Du Pont" називається "рівнянням" Du Pont "[17].
Ефективність бізнесу пропонується оцінювати за допомогою показника "Рентабельність власного капіталу", який визначається за формулою
, (2)
де ROE - рентабельність власного капіталу;
NI - чистий прибуток (прибуток після оподаткування);
Eq - величина власного капіталу (середня за період);
ROA - рентабельність активів по чистому прибутку;
D - величина позикових і залучених коштів;
A - величина активів (майна) чи пасивів.
ROA = RS ЧTA, (3)
де RS - рентабельність продажів по чистому прибутку;
ТА - оборотність активів.
Зрозуміло, прибуток на акціонерний капітал (ROE) може бути розрахована безпосередньо як відношення чистого прибутку за вирахуванням податків до акціонерного капіталу. Однак "рівняння Du Pont" показує окремі елементи, тобто дозволить аналізувати вплив прибутку від продажів, оборотності активів і позикового фінансування на прибуток на акціонерний капітал. "Система Du Pont" сприяє формуванню синтетичного погляду на фінансовий стан фірми і розкриває характер взаємодії між окремими джерелами фінансування. Після вивчення взаємозв'язку необхідно знову звернутися до аналізу з метою визначення шляхів поліпшення способу фінансово-господарської діяльності фірми.
Дані, зазначені на лівій стороні "діаграми Du Pont", можуть бути використані співробітниками, що займаються маркетингом, з тим, щоб проаналізувати вплив підвищення або зниження цін на обсяг продаж. Бухгалтерія може досліджувати статті витрат і разом з інженерно-технічними службами розробляти способи їх зниження. Відомості з правого боку діаграми, що показують обіг активів, дозволяють фінансовим аналітикам разом з інженерно-технічним персоналом вибирати оптимальні шляхи мінімізації вкладень у різні види активів. Фінансові працівники можуть аналізувати результати різних фінансових стратегій і визначати найбільш прийнятне для фірми співвідношення між власним капіталом і залученими коштами, тобто працювати над зниженням ризику боржника, одночасно спираючись на кредитне фінансування як на спосіб збільшення прибутку на акціонерний капітал (використання фінансового "важеля").
Метою керівництва будь-якої компанії є максимальне збільшення прибутку на акціонерний капітал. Фінансовий аналіз допомагає керівництву фірми приймати рішення про її перепрофілювання, про початок випуску нової продукції або перенесення діяльності в області, в яких прибуток від продажів досить висока. Якщо з-за сильної конкуренції в певному секторі ринку чи сфері діяльності прибуток від продажів невелика, керівництво може прийняти рішення про припинення випуску старої продукції і заміни її новою або про зміну дистриб'юторської мережі. Зрозуміло, подібні дії не повинні носити випадковий характер: необхідно звернути увагу на дослідження маркетингу, що показують можливості досягнення більшого обороту в інших областях або його збільшення шляхом поступової заміни або поліпшення, що випускається. Якщо на думку економістів і прогнозистів фірми збільшення виручки буде супроводжуватися зниженням витрат, керівництво прийме рішення про зміни, з тим, щоб добитися зростання прибутку на використовуваний капітал.
Майбутнє кожної компанії і її процвітання в значній мірі залежать від вчасно проведеного аналізу і своєчасного представлення його результатів керівництву фірми, її адміністративним органам. Використання "діаграми Du Pont" може допомогти підприємству стабілізувати становище підвищити прибув
Аналіз беззбитковості має за мету визначити, яким має бути обсяг продажу для того, щоб підприємство могло без сторонньої допомоги покрити всі свої витрати, не одержуючи прибутку. Такий аналіз - по суті чисто механічний, і хоча необхідні припущення часом знижують його точність, він дозволяє отримати грубу оцінку обсягу, який повинен бути забезпечений для того, щоб підприємство не мало збитків. Цей аналіз звичайно має більше значення для позикодавця, ніж для інвестора, оскільки його насамперед хвилює питання про життєстійкості компанії та її здатності до обслуговування боргу, в той час як інвестор шукає для себе варіанти з високою нормою прибутку. У будь-якому випадку аналіз беззбитковості допомагає визначити найважливіший етап на життєвому шляху підприємства - точку, в якій коштів, виручає від продажу, стає досить для оплати понесених ним витрат.
При проведенні аналізу беззбитковості необхідно мати на увазі, що витрати виробництва та обігу товарів формують дві складові, одна з яких зростає пропорційно збільшенню виробництва (обсягу реалізації товарів) - змінні витрати, а інша практично не залежить від кількості виробленої продукції (реалізованих товарів) та від того, росте або падає обсяг операцій - постійні витрати.
Qв т. б / у = FC / (P - AVC) (4)
Ця формула для розрахунку кількості продукції, продаж якої покриє всі витрати і прибуток буде дорівнює нулю. Якщо підприємство зробить більшу кількість продукції, воно отримає прибуток, менший - понесе збитки.
Pв т. б / у = AVC + (FC / Q) (5)
FC - постійні витрати
AVC - середні змінні витрати
P - ціна
Ціна, розрахована за цією формулою, дає нульовий прибуток на одиницю товару, а значить і на всю партію в цілому. Зростання ціни збільшить прибуток (за умови повної реалізації виробленої продукції).
Q = (FC + П) / (P - AVC) (6)
Ця формула дозволить визначити скільки продукції потрібно випустити, щоб отримати прибуток. Ці розрахунки легко провести за наявними бухгалтерськими даними.

3 Аналіз фінансового стану ВАТ «Ореон» з метою запобігання його неспроможності
У традиційному розумінні фінансовий аналіз являє собою метод оцінки і прогнозування фінансового стану підприємства на основі його бухгалтерської звітності. Аналіз фінансового стану підприємства переслідує декілька цілей:
- Визначення фінансового становища;
- Виявлення змін у фінансовому стані в просторово-часовому розрізі;
- Виявлення основних факторів, що викликають зміни у фінансовому стані;
- Прогноз основних тенденцій фінансового стану.
Ознаками банкрутства згідно зі ст.3, п.2 Федерального закону «Про неспроможність (банкрутство)» є невиконання грошових зобов'язань та (або) обов'язків по сплаті обов'язкових платежів протягом трьох місяців з моменту настання дати їх виконання. У цих умовах перед кредиторами постає завдання: чи дійсно підприємство є неплатоспроможним і можливо (неможливо) відновити його платоспроможність. Для вирішення цього завдання необхідно провести фінансовий аналіз, джерелами інформації, для якого служать: форма № 1 «Баланс підприємства»; форма № 2 «Звіт про прибутки та збитки", форма № 3 «Звіт про рух капіталу».
Для аналізу фінансової стійкості підприємства ВАТ «Ореон» використовувалися дані бухгалтерської звітності за 2007 рік. Аналіз проводився на основі даних балансу на початок і кінець звітного періоду. Експрес - аналіз включає в себе розрахунок фінансових коефіцієнтів та інтерпретацію отриманих результатів. Основна мета - це дати узагальнену наочну картину фінансового положення і його зміна. Дані з оцінки фінансового стану ВАТ «Ореон» представлені в Таблиці 2.
Таблиця 2
Загальна оцінка фінансового стану організації за 2007 рік
Найменування позицій
На початок періоду
На кінець періоду
Відхилення
Темп
зростання
Оцінка майнового стану (активів)
Загальна сума господарських засобів підприємства (Валюта балансу активу)
2 932 307
4 702 540
1 770 233
60, 4%
Оцінка фінансового стану
Коефіцієнт поточної ліквідності
1,25
1,29
0,04
3,2%
Оцінка ділової активності
Оборотність активів
066
0,81
0,16
24,2%
Оцінка рентабельності
Рентабельність сукупного капіталу
4,17
2,89
-1,28
-30,69%
Як видно з таблиці за станом на кінець 2007 року загальна вартість майна Товариства склала 4 702 млн. рублів, яка в порівнянні з початком 2007 року збільшилася на 1 770 млн. рублів, або на 60,37%. Коефіцієнт поточної ліквідності в повній мірі відображає покриття короткострокових пасивів організації поточними активами. Позитивна тенденція (1,29 на кінець періоду; 1,25 - на початок) гарантує стабільність і своєчасність розрахунків у відношенні з кредиторами. Збільшення оборотності активів на кінець періоду організації пояснюється збільшенням виручки від продажів у 1,237 рази. Згідно з представленими даними, за 444 календарних дня ВАТ «Ореон» отримує виручку, яка дорівнює сумі всіх наявних активів. Рентабельність всього капіталу (сукупних активів) відображає ефективність використання всього майна підприємства.
Значення показника рентабельності сукупного капіталу, рівне 2,89, свідчить про те, що на 1 рубль сукупних активів Комбінату припадає 3 копійки чистого прибутку.
Слід зазначити негативну (-1,28) динаміку даного коефіцієнта протягом аналізованого періоду.
При розгляді загальної картини фінансового стану суспільства можна припустити, що нормальна стійкість. Для того щоб переконатися в цьому перейдемо до більш детального аналізу господарської діяльності організації. Дані проведеного аналізу фінансових результатів представлені в таблиці 3.
Таблиці 3
Аналіз фінансових результатів
Показник
Значення показника, тис. руб.
Зміна показника
За звітний
період
За аналогічний
період
попереднього року
тис. руб.
(Гр.2 - гр.3)
±%
((2-3) / 3)
1
2
3
4
5
1. Виручка від продажу товарів, продукції, робіт, послуг
3 097 065
2 502 753
+594 312
+23,7
2. Собівартість проданих товарів
2 884 874
2 056 855
+828 019
+40,3
3. Прибуток (збиток) від продажу
212 191
155 139
+57 052
+36,8
4. Інші доходи
137 921
118 924
+18 997
+15,9
5. Інші витрати
171 608
112 799
+58 809
+52,1
6. Прибуток до оподаткування
178 504
161 264
+17 240
+10,7
7. Чистий прибуток
136 279
122 251
+14 028
+11,5
Як видно з «Звіту про фінансові результати», в порівнянні з 2006 роком у 2007 році зросла як виручка від реалізації, так і собівартість проданих товарів, продукції, робіт і послуг.
З метою нарощування потужностей та збільшення обсягу виробництва продукції у 2006 році було розпочато реалізацію другого етапу програми з реконструкції виробництва ВАТ «Ореон». Крім того, в 2007р. була придбана і встановлена ​​нова швидкісна лінія з розливу засобів для миття посуду в полімерну тару 500мл., що дозволило збільшити обсяг уже випущених видів миючих засобів.
У результаті проведених заходів за підсумками 2007 року досягнуто значного зростання реалізації і собівартості продукції.
Підприємство отримало прибуток від продажів у розмірі 212 191 тис. руб., Що становить 6,9% від виручки. У порівнянні з 2006 роком прибуток від продажів виросла на 57 052 ​​тис. руб. або на 36,8%.
Чистий прибуток підприємства за підсумками 2007 року склала 136 279 тис. руб.
Дані щодо проведеного аналізу ліквідності наведено в Таблиці 4.
Таблиця 4
Аналіз ліквідності та платоспроможності за 2007
Показник ліквідності
Значення показника
Зміна показника
(Гр.3 - гр.2)
Розрахунок, рекомендоване значення
на початок звітного періоду
на кінець звітного періоду
1
2
3
4
5
1. Коефіцієнт поточної (загальної) ліквідності
1,25
1,29
0,04
Відношення поточних активів до короткострокових зобов'язань. Рекомендоване значення:> 2
2. Коефіцієнт швидкої (проміжної) ліквідності
0,474
0,579
0,105
Відношення ліквідних активів до короткострокових зобов'язань. Рекомендоване значення:> 1
3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності
0,004
0,012
0,008
Відношення високоліквідних активів до короткострокових зобов'язань. Рекомендоване значення: 0,2-0,5
Зовнішнім проявом фінансової стійкості підприємства виступає платоспроможність, тобто здатність підприємства своєчасно і повністю виконати свої платіжні зобов'язання, що випливають з торгових, кредитних і інших операцій платіжного характеру.
Здатність підприємства вчасно платити за своїми короткостроковими зобов'язаннями називається ліквідністю. Інакше кажучи, підприємство вважається ліквідним, якщо воно в змозі виплатити свої короткострокові зобов'язання, реалізуючи поточні активи.
Коефіцієнт поточної ліквідності дає загальну оцінку ліквідності підприємства. Логіка - підприємство погашає короткострокові зобов'язання за рахунок оборотних коштів. Отже, якщо оборотні активи перевищують за величиною короткострокові пасиви, то підприємство розглядається як успішне.
Коефіцієнт поточної ліквідності в повній мірі відображає покриття короткострокових пасивів організації поточними активами. Позитивна тенденція (1,29 на кінець періоду; 1,25 - на початок) гарантує стабільність і своєчасність розрахунків у відношенні з кредиторами.
Значення коефіцієнта швидкої ліквідності (0,579) показує, яку частину поточної заборгованості організація може покрити в найближчій перспективі за умови погашення дебіторської заборгованості (показник аналогічний коефіцієнту поточної ліквідності, але з розрахунку виключається найменш ліквідна частина оборотних активів - запаси).
Слід відзначити позитивну динаміку (+ 22,15) цього показника.
Коефіцієнт абсолютної ліквідності характеризує здатність організації погасити всю або частину короткострокової заборгованості за рахунок грошових коштів, має значення (0,012) при рекомендованому значенні від 0,2.
Таким чином, показник підприємства не досягає існуючого нормативу. При цьому слід зазначити, що протягом 2007 р. коефіцієнт виріс на 0,008. Така динаміка, безсумнівно, позитивним чином впливає на показники ліквідності.
Проведемо аналіз складу і структури активів і джерел їх покриття, дані представлені в Таблиці 5.
Станом на кінець 2007 року загальна вартість майна Товариства склала 4 702 млн. рублів, яка в порівнянні з початком 2007 року збільшилася на 1 770 млн. рублів, або на 60,37%. Дана зміна було обумовлено зростанням поточних активів на 39,16% і необоротних активів на 77,6%.
Таблиця 5
Структура балансу та динаміка його показників за 2007 р.
Найменування показника
На початок періоду
На кінець періоду
Приріст
Темп зростання
I. Необоротні активи
тис.руб
уд .. вага%
тис.руб
уд .. вага%
тис.руб
Нематеріальні активи
85 463
5,3
74 953
2,6
-10 510
-12,30%
Основні засоби
1 255765
77,7
1 217448
42,4
-38317
3,05%
Незавершене будівництво
190 980
11,8
314 620
11,0
123 640
64,74%
Прибуткові вкладення в матеріальні цінності
45 330
2,8
75 492
2,6
30 162
66,54%
Довгострокові фінансові вкладення
32 654
2
1 171486
40,8
1 138 832
3487,57%
Інші необоротні активи
5 572
0,3
16 419
0,6
10 847
194,67%
=== Разом по розділу I
1 615764
55,1
2 870418
61,0
1 391 988
77,65%
II. ОБОРОТНІ АКТИВИ
Запаси
740 321
56,2
908 219
49,6
167 898
22,68%
- Сировина, матеріали та інші аналог. цінності
497 729
67,2
658 203
35,9
160 474
32,24%
- Витрати у незавершеному. виробництві
103 782
14,0
50 070
2,7
-53 712
-51,75%
- Готова продукція і товари для перепродажу)
82 229
11,1
144 182
7,9
61 953
75,34%
- Товари відвантажені
54 210
7,3
50 208
2,7
-4 002
-7,38%
- Витрати майбутніх періодів
2 371
0,3
5 556
0,3
3 185
134,33%
ПДВ по придбаних цінностях
76 413
5,8
99 246
5,4
22 833
29,88%
Дебіторська заборгованість (платежі протягом 12 місяців)
482 968
36,7
808 186
44,1
325 218
67,34%

- Покупці і замовники
255 007
52,8
469 319
25,6
214 312
84,04%
- Інші дебітори
227 961
47,2
338 867
18,5
110 906
48,65%
Короткострокові фінансові вкладення
12 514
1,0
0,0
-12 514
-100,00%
Грошові кошти:
4 327
0,3
16 471
0,9
12 144
280,66%
=== Разом по розділу II
1 316543
44,9
1 832122
39,0
515 579
39,16%
БАЛАНС
2 932307
100
4 702540
100
1 770 233
60,4%
III КАПІТАЛ І РЕЗЕРВИ
Статутний капітал
63 060
8,0
63 060
8,7
0
0,00%
Додатковий капітал
221 200
28,1
91 056
12,6
-130 144
-58,84%
Резервний капітал
386
0,05
386
0,1
0
0,00%
Цільові фінансування і надходження
132 811
16,9
52 621
7,3
-80 190
-60,38%
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)
369 652
46,9
514 261
71,3
144 609
39,12%
=== Разом по розділу III
787 109
26,8
721 384
15,3
-65 725
-8,35%
IV ДОВГОСТРОКОВІ ПАСИВИ
Позикові кошти
1 004 941
92,1
2 342 709
91,6
1 337 768
133,12%
Інші довгострокові пасиви
85 808
7,9
215 090
7,9
129 282
150,66%
=== Разом у розділі IV
1 090 749
37,2
2 557 799
54,4
1 467 050
134,50%
V. КОРОТКОСТРОКОВІ ПАСИВИ
Позики і кредити
628 532
59,6
902 346
63,4
273 814
43,56%
Кредиторська заборгованість
387 907
36,8
451 215
31,7
63 308
16,32%
- Постачальники і підрядчики
271 853
70,1
334 021
23,5
62 168
22,87%
- З оплати праці
14 938
3,9
18 300
1,3
3 362
22,51%
- По соціальному страхуванню і забезпеченню
6 074
1,6
5 327
0,4
-747
-12,30%
- Заборгованість перед бюджетом
Продовження Таблиці 5
- Аванси отримані
58 636
15,1
85 771
6,0
27 135
46,28%
- Інші кредитори
36 406
9,4
7 796
0,5
-28 610
-78,59%
Заборгованість перед учасниками з виплати доходів
630
0,06
630
0,0
0
0,00%
Доходи майбутніх періодів
196
0,02
0,0
-196
-100,00%
Інші короткострокові пасиви
37 184
3,5
69 166
4,9
31 982
86,01%
=== Разом у розділі V
1 054449
36
1 423 357
30,3
368 908
34,99%
БАЛАНС
2 932307
100
4 702 540
100
1 770233
60,37%
Вартість необоротних активів на звітну дату склала 2 870 млн. руб., Їх структура представлена ​​здебільшого основними виробничими фондами (42,4%) і довгостроковими фінансовими вкладеннями (40,8%). Потрібно відзначити, що структура основних засобів підприємства поліпшується. Так, у 2007 році частка активної частини основних засобів зросла і склала 86,9%, що на 1,44% більше рівня на початку року. Знос основних засобів організації становить 42%. Прийнятний рівень зносу підтримується завдяки регулярному оновленню та модернізації виробничих фондів.
Оборотні активи на кінець звітного періоду досягли 1 832 млн. руб., Що на 39,16% більше відповідного значення на початок періоду. Збільшення вартості оборотних активів відбулося, в основному, за рахунок зростання запасів сировини, необхідних для виконання постійно зростаючого виробничої програми і підтримки товарного асортименту як на складах підприємства, так і на складах офіційних дистриб'юторів на території всієї Російської Федерації, і короткострокової дебіторської заборгованості, в тому числі за рахунок збільшення виданих авансів за роботи і поставку сировини. Підприємство виграє у вільних коштах, що створює йому можливість фінансування не тільки оборотних активів, але і капітальних вкладень.
Джерелом покриття майна ВАТ «Ореон» є позикові кошти і власний капітал, що склали кінця 2007 року 84,7% і 15,3% відповідно. У 2007 році спостерігається зростання довгострокових позик і кредитів на 1 338 млн. рублів, або на 133,12%, кошти яких спрямовували на реалізацію інвестиційних проектів, а також короткострокових зобов'язань на 274 млн. рублів, або на 63,4%.
Вивчаючи структуру пасивів балансу, необхідно зазначити, що статутний капітал залишається незмінним. Зниження зростання додаткового капіталу та цільового фінансування пов'язані з використанням їх.
Збільшення валюти балансу є, безумовно, позитивною тенденцією розвитку підприємства. В активній частині балансу основне збільшення - це зростання вартості необоротних активів (що відображає придбання нового обладнання, реалізацію інвестиційних проектів і т.д.), і різке збільшення запасів сировини і матеріалів, здатних забезпечити безперебійну роботу виробництв, в пасивній частині - позикові кошти.
Фінансова стійкість - це стабільність фінансового становища підприємства, що забезпечується достатньою часткою власного капіталу в складі джерел фінансування. Достатня частка власного капіталу означає, що позикові джерела фінансування використовуються підприємством лише в тих межах, в яких вона може забезпечити їх повне й своєчасне повернення. Дані з аналізу фінансової стійкості наведені в Таблиці 6.
Таблиця 6
Аналіз фінансової стійкості
Показник
Значення показника
Зміна показника


на початок звітного періоду
на кінець звітного періоду
1. Коефіцієнт автономії
0,27
0,15
- 0,12
2. Коефіцієнт покриття інвестицій
0,64
0,7
+ 0,06
3. Коефіцієнт співвідношення власних і позикових коштів
0,37
0,18
-0,19
4.Коеффіціент маневреності власних коштів
-1,05
-2,98
-4,03
5. Коефіцієнт забезпеченості власних оборотних коштів
-0,63
-1,17
-1,8
Як вже було зазначено, основним джерелом формування майна ВАТ «Ореон» в аналізованому періоді є позикові та залучені кошти, що обумовлено активною реалізацією підприємством інвестиційних проектів.
У зв'язку з цим значення коефіцієнта автономії, який характеризує частку власних коштів підприємства у валюті балансу, на початок звітного періоду склало 0,27 і на кінець періоду 0,15 скорочується.
Зниження зростання показників маневреності власних коштів, власних оборотних коштів, співвідношення власних і позикових коштів, свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх кредиторів та інвесторів. І це говорить про фінансову нестійкість підприємства.
У той же час найбільш об'єктивну оцінку стійкості підприємства дає коефіцієнт покриття інвестицій (фінансової незалежності), який показує, яка частина загальної вартості активів підприємства сформована за рахунок найбільш надійних джерел фінансування, тобто не залежить від короткострокових позикових коштів
У даному випадку його величина, що дорівнює 0,7, показує, що сума власного капіталу помітно більше позикового. При розрахунку слід враховувати, що під власним капіталом організації маються на увазі також довгострокові джерела фінансування, оскільки виплати за даного виду зобов'язаннями не передбачені в наступному році, а, отже, за своєю економічною сутністю на поточний період вони повною мірою задовольняють критеріям власних коштів.
Фінансова стійкість за абсолютними показниками свідчить про нормальну стійкості:
СОС ≤ Запаси ≤ Загальна величина джерел
- 2149034 ≤ 908 219 ≤ 3460145
Показники рентабельності є основними показниками прибутковості і прибутковості підприємства. Підприємство вважається рентабельним, якщо доходи від реалізації продукції (робіт, послуг) покривають витрати виробництва (обігу) і, крім того, утворюють суму прибутку, достатню для нормального функціонування підприємства. Дані з аналізу системи показників рентабельності представлені в Таблиці 7.
Таблиця 7
Аналіз системи показників рентабельності
Показник
Значення показника
Зміна показника


на початок звітного періоду
на кінець звітного періоду
Рентабельність продажів
6,2
6,85
0,65
Рентабельність власного капіталу
15,53
18,89
3,36
Рентабельність сукупного капіталу
4,17
2,89
-1,28
За розглянутий період підприємство отримало прибуток як від реалізації, так і в цілому від фінансово-господарської діяльності, що забезпечило позитивне значення всіх показників рентабельності. Підприємство не має непокритого збитку.
Ефективність діяльності підприємства за аналізований період часу охарактеризована трьома основними показниками:
- Рентабельність сукупного капіталу;
- Рентабельність власного капіталу;
- Рентабельність продукції (продаж).
Рентабельність всього капіталу (сукупних активів) відображає ефективність використання всього майна підприємства.
Значення показника рентабельності сукупного капіталу, рівне 2,89, свідчить про те, що на 1 рубль сукупних активів ВАТ «Ореон» припадає 3 копійки чистого прибутку.
Слід зазначити негативну (-1,28) динаміку даного коефіцієнта протягом аналізованого періоду.
Рентабельність власного капіталу характеризує ефективність використання власного капіталу підприємства. Цей коефіцієнт є одним з найбільш важливих показників, що використовуються в бізнесі, він вимірює загальну величину доходів акціонерів. На кінець звітного періоду значення даного показника склало 18,89% і виріс на 21,63%.
Рентабельність основної діяльності (продажів) характеризує ефективність підприємницької діяльності підприємства. Значення показника на кінець періоду 2007 року склало 6,85% і виріс на 10,5%: на один карбованець виручки від реалізації ВАТ «Ореон» доводиться 6,85 коп. прибутку від реалізації.
Виходячи з вищесказаного, можна зробити висновок про те, що у звітному періоді мало місце зростання ефективності діяльності ВАТ «Ореон». Дані щодо проведеного аналізу ділової активності представлені в Таблиці 8.
Таблиця 8
Аналіз ділової активності
Показник
Значення показника
Зміна показника


на початок звітного періоду
на кінець звітного періоду
Фондовіддача, т.руб.
2,02
2,5
0,48
Оборотність активів
066
0,81
0,16
Оборотність дебіторської заборгованості
3,88
4,79
0,91
Оборотність кредиторської заборгованості
5,97
7,38
1,41
Позитивним є те, що поліпшуються показники ділової активності. Так, на кінець 2007 року зросла фондовіддача на 23,76%, що свідчить про більш інтенсивному використанні основних засобів у виробничому процесі. Частково цей факт можна пояснити високим ступенем оновлення основних фондів.
Збільшення оборотності активів на кінець періоду організації пояснюється збільшенням виручки від продажів у 1,237 рази. Згідно з представленими даними, за 444 календарних дня ВАТ «Ореон» отримує виручку, яка дорівнює сумі всіх наявних активів.
Аналіз показників оборотності дебіторської та кредиторської заборгованості свідчить про те, що термін повернення дебіторської заборгованості в порівнянні з кредиторської збільшився. Стосовно до ВАТ «Ореон» дані показники становлять 75,2 і 48,9 дня. Таким чином, збільшився комерційний кредит, що надається підприємством.

Висновок
Антикризове управління - це керований процес запобігання або подолання кризи, що відповідає цілям організації і відповідний об'єктивним тенденціям її розвитку. Антикризове управління можна представити як специфічне управління, здійснюване на різних стадіях банкрутства підприємства:
- Прихована стадія банкрутства, спостерігається за 1-1,5 роки до настання явною стадії.
- Стадія фінансової нестійкості.
- Явне банкрутство.
У міжнародній практиці кредитоспроможність позичальників визначається за певними розділами показників, що характеризують їх самостійність і розраховуються за даними балансів. До таких показників можуть ставитися ліквідність балансу, питома вага власних коштів, рентабельність виробництва та інші.
У зарубіжній і російській економічній літературі пропонується декілька відмінних методик і математичних моделей діагностики ймовірності настання банкрутства комерційних організацій.
Всі системи прогнозування банкрутства, розроблені зарубіжними і російськими авторами, включають в себе декілька (від двох до семи) ключових показників, що характеризують фінансовий стан комерційної організації. На їх основі в більшості з названих методик розраховується комплексний показник ймовірності банкрутства з ваговими коефіцієнтами у індикаторів.
Найбільш простий з методик діагностики банкрутства є двофакторна математична модель, при побудові якої враховується всього два показники: коефіцієнт поточної ліквідності та питома вага позикових коштів в пасивах.
У практиці зарубіжних фінансових організацій для оцінки ймовірності банкрутства найбільш часто використовується так званий «Z-рахунок» Е. Альтмана, який представляє собою пятифакторную модель, побудовану за даними успішно діючих і збанкрутілих промислових підприємств США.
У традиційному розумінні фінансовий аналіз являє собою метод оцінки і прогнозування фінансового стану підприємства на основі його бухгалтерської звітності. Джерелами інформації служать: форма № 1 «Баланс підприємства»; форма № 2 «Звіт про прибутки та збитки", форма № 3 «Звіт про рух капіталу».
У роботі був проведений аналіз фінансового стану підприємства ВАТ «Ореон», що працює в хімічній промисловості.
Загальна вартість майна Товариства склала 4 702 млн. рублів, яка в порівнянні з початком 2007 року збільшилася на 1 770 млн. рублів, або на 60,37%. Коефіцієнт поточної ліквідності в повній мірі відображає покриття короткострокових пасивів організації поточними активами. Позитивна тенденція (1,29 на кінець періоду; 1,25 - на початок) гарантує стабільність і своєчасність розрахунків у відношенні з кредиторами. Збільшення оборотності активів на кінець періоду організації пояснюється збільшенням виручки від продажів у 1,237 рази.
Підприємство отримало прибуток від продажів у розмірі 212 191 тис. руб., Що становить 6,9% від виручки. У порівнянні з 2006 роком прибуток від продажів виросла на 57 052 ​​тис. руб. або на 36,8%.
Станом на кінець 2007 року загальна вартість майна Товариства склала 4 702 млн. рублів, яка в порівнянні з початком 2007 року збільшилася на 1 770 млн. рублів, або на 60,37%.
У 2007 році спостерігається зростання довгострокових позик і кредитів на 1 338 млн. рублів, або на 133,12%, кошти яких спрямовували на реалізацію інвестиційних проектів, а також короткострокових зобов'язань на 274 млн. рублів, або на 63,4%.
Рентабельність основної діяльності (продажів) характеризує ефективність підприємницької діяльності підприємства. Значення показника на кінець періоду 2007 року склало 6,85% і виріс на 10,5%: на один карбованець виручки від реалізації ВАТ «Ореон» доводиться 6,85 коп. прибутку від реалізації.
Позитивним є те, що поліпшуються показники ділової активності. Так, на кінець 2007 року зросла фондовіддача на 23,76%, що свідчить про більш інтенсивному використанні основних засобів у виробничому процесі. Частково цей факт можна пояснити високим ступенем оновлення основних фондів.

Бібліографія
1. Антикризове управління. Навчальний посібник для технічних вузів / під ред. Мінаєва Є.С. і Панагушина В.П. - М.: Пріор, 2003.
2. Антикризове управління від банкрутства - до фінансового оздоровлення / под.ред. Г.П. Іванова. - М.: Закон і право, ЮНИТИ, 2003 р. - 317 с. I тому.
3. Антикризове управління від банкрутства - до фінансового оздоровлення / под.ред. Г.П. Іванова. - М.: Закон і право, ЮНИТИ, 2003 р. - 405 с. II том.
4. Брігхем Ю., Гапенскі Л. Фінансовий менеджмент: Повний курс. У 2-х т. / Пер. з англ. - СПб.: Економічна школа, 2004.
5. Герчикова І.М. Менеджмент: підручник. - М.: Банки і біржі, ЮНИТИ, 2005 р. - 271с.
6. Грузинів В.П. Економіка підприємств і підприємництва. - М.: СОФІТ, 2004 р. - 478 с.
7. Ковальов В.В. Введення у фінансовий менеджмент. - М.: Фінанси і статистика, 2006.
8. Крейнина М.М. Фінансовий менеджмент. Навчальний посібник. - М.: Дело и Сервис, 2004.
9. Теорія і практика антикризового управления. / Под ред. Бєляєва С.Г. і Кошкіна В.І. - М.: Закон і право, ЮНИТИ, 2004.
10. Фінансовий менеджмент: теорія і практика. Підручник під ред. Стоянової Є.С. - М.: Перспектива, 2003.
11. Холт Р.Н. Основи фінансового менеджмента. / Пер. з англ. - М.: Справа, 2003.
12. Журавльов В. Формула виживання. / / Діловий світ. - 2005. - Березень. - № 11.
13. Зайцева О.П. Антикризовий менеджмент у російській фірмі. / / Аваль. (Сибірська фінансова школа). - 2005. - № 11-12.
14. Касаткін Г. Ринок акцій нафтогазових компаній. / / Економіка і життя. - 2005. - № 2.
15. Панагушина В., Лапенко В., Лютер Є. Діагностика банкрутства: чи можлива оцінка неплатоспроможності за двома показниками. / / Економіка і життя. - 2003. - № 8.
16. Сім нот менеджменту. - М.: Експерт, 2005.
17. Федотова М.А. Як оцінити фінансову стійкість підприємства. / / Фінанси. - 2004. - № 6.

Додаток 1
Таблиця 1
Сукупність аналітичних показників для експрес-аналізу
Напрямок аналізу
Показники
1. Оцінка економічного потенціалу суб'єкта господарювання.
1.1. Оцінка майнового стану
1. Величина основних засобів і їхня частка в загальній сумі активів.
1. Коефіцієнт зносу основних засобів.
Загальна сума господарських засобів, що знаходяться в розпорядженні підприємства.
1.2. Оцінка фінансового становища.
1. Величина власних засобів і їхня частка в загальній сумі джерел.
2. Коефіцієнт покриття (загальний).
3. Частка власних оборотних коштів у загальній їх сумі.
4. Частка довгострокових позикових коштів у загальній сумі джерел.
Коефіцієнт покриття запасів.
1.3. Наявність «хворих» статей у звітності.
1. Збитки.
2. Позички і позики, не погашені в строк.
3. Прострочена дебіторська і кредиторська заборгованість.
4. Векселі видані (отримані) прострочені.
2. Оцінка результатів фінансово-господарської діяльності.
2.1. Оцінка прибутковості.
1. Прибуток.
2. рентабельність загальна.
рентабельність основної діяльності.
2.2. Оцінка динамічності.
1. Порівняльні темпи зростання виручки, прибутку і авансованого капіталу.
2. Оборотність активів
3. Тривалість операційного та фінансового циклу.
Коефіцієнт погашаемости дебіторської заборгованості.
2.3. Оцінка ефективності використання економічного потенціалу.
1. Рентабельність авансованого капіталу.
2. Рентабельність власного капіталу.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Фінанси, гроші і податки | Курсова
284кб. | скачати


Схожі роботи:
Аналіз фінансового стану ВАТ Альфа-банк і діагностика ризику банкрутства
Аналіз платоспроможності підприємства та діагностика ймовірності його банкрутства
Аналіз плат жеспособності підприємства та діагностика ймовірності його банкрутства
Аналіз платоспроможності і діагностика ризику банкрутства підприємства Соузгінского м`ясокомбінату
Аналіз і діагностика фінансового стану підприємства
Оцінка фінансового стану та діагностика ймовірності настання банкрутства ВАТ НАСК Оранта
Оцінка аналіз і діагностика фінансового стану підприємства на прикладі ЗАТ Челябе-МАЗ сервіс
Діагностика ризику банкрутства підприємства
Діагностика кризових ситуацій та банкрутства підприємства
© Усі права захищені
написати до нас