Зміст
Введення
Глава1. Теоретичні основи фінансових результатів
1.1 Основні напрямки аналізу фінансових результатів на підприємствах
1.2 Поняття фінансового результату та його нормативне регулювання в Російській Федерації
1.3 Техніко-економічна характеристика досліджуваного підприємства
Глава 2. Аналіз фінансового результату в ТОВ "Інтел - плюс"
2.1 Організація обліку фінансового результату в ТОВ "Інтел - плюс"
2.2 Оцінка обліку фінансового результату на досліджуваному підприємстві
2.3 Узагальнення отриманих результатів підприємства
Глава 3. Удосконалення організації обліку фінансового результату в ТОВ "Інтел - плюс"
3.1 Розробка заходів щодо вдосконалення організації обліку фінансового результату в ТОВ "Інтел - плюс"
3.2 Техніко-економічне обгрунтування запропонованих заходів
Висновок
Список використаної літератури
ВСТУП
Управління фінансово-господарською діяльністю організації вимагає відповідного інформаційного забезпечення. Дані про фінансове становище організації є його найважливішою складовою частиною. Така інформація користується найбільшим попитом серед різних її користувачів і обов'язково враховується при прийнятті будь-яких управлінських рішень. Тому достовірність інформації про фінансове становище організацій, а також можливість її отримання в будь-який необхідний момент є обов'язковими умовами в практиці прийняття управлінських рішень у процесі їх фінансово-господарської діяльності.
Найважливішою складовою частиною інформації про фінансовий стан організації є дані про формування фінансових результатів, що виникають у процесі господарської діяльності комерційних організацій. При цьому в сучасних умовах господарювання в число найважливіших об'єктів облікового спостереження висувається власний капітал, що утворюється в результаті отримання організацією прибутки.
Пильний інтерес до проблем формування різних показників фінансових результатів у бухгалтерському обліку з'явився тільки в останнє десятиліття. До цього питань обліку фінансових результатів не приділялося належної уваги, оскільки категорія прибутку та його похідні були проблемами більшою мірою технічними, а не економічними. Тому відбувалося свідоме ретушування ролі прибутку як довготривалого джерела фінансового забезпечення діяльності, а розвивалася функція прибутку як одного з багатьох оціночних показників ефективності діяльності організацій у звітному періоді. Тим не менше саме в той період були розроблені якісні методики обліку формування різних фінансових результатів звітного періоду, а в розвиток їх і відповідні облікові моделі.
Перехід від планово-централізованих методів управління діяльністю організацій до ринкових різко посилив значущість інформації про фінансові результати. Висунувши їх з числа одних з деяких у найважливіші та найнеобхідніші оціночні показники, при цьому значно розширивши їх коло. З'явилася ціла сукупність взаємопов'язаних показників фінансових результатів, формування кожного з яких переслідує свої цілі і завдання, але які так чи інакше, пов'язані з впливом на величину прибутку.
Зміна підходів до розуміння категорій доходів і витрат, що виникають у діяльності організацій, а також визнання ролі прибутку як чільної складової частини власного капіталу, породжують появу дефініцій фінансових результатів, принципово нових для вітчизняної теорії і практики. Крім того, рішення питань, пов'язаних з наданням в бухгалтерській звітності повної, достовірної та нейтральною, по відношенню до різних груп користувачів, інформації про фінансові результати ставить свої проблеми.
Прибуток, як основна категорія підприємництва, завжди породжувала різні взаємини з приводу її розподілу між підприємництвом і владою - державою. Тому найпотужніше вплив на механізм формування інформації про фінансові результати надає оподаткування прибутку. За час дії податку на прибуток, майже збігається з часом реформ в країні, відбувся перехід від підпорядкованості всієї системи бухгалтерського обліку оподаткування прибутку до виділення його в самостійну функцію. Таким чином, в сучасній практиці діяльності господарюючих суб'єктів в наявності існування двох систем обліку, основна функція яких - визначення фінансового результату-в значній мірі дублюється. При цьому взаємозв'язок між бухгалтерським і податковим системами формування фінансових результатів носить досить умовний характер. Це породжує свої проблеми в організації обліку фінансових результатів, що виражаються, в першу чергу, у відсутності централізованого механізму стримування у формуванні інформації, необхідної вузьким групам користувачів.
Тому можна стверджувати, що методологічне, а часто і методичне забезпечення обліку і звітності про фінансові результати значно відстає від теоретичних і практичних потреб. По суті відсутня фундаментальна теорія обліку всієї сукупності фінансових результатів. Теоретичне обгрунтування найважливіших категорій фінансових результатів зводиться до механічного рецепції західних теорій формування такої інформації без врахування досягнень національної школи.
Таким чином, актуальність теми випускної роботи пов'язана не тільки з їх різко зростанням ролі в економічному розвитку організацій, але й невирішеністю багатьох проблем загальноекономічного плану.
Мета дипломної роботи: вдосконалення організації обліку фінансового результату в ТОВ "Інтел-плюс".
У відповідності з поставленою метою слід вирішити основні завдання:
Узагальнити теоретичні основи обліку та аналізу фінансового результату організації;
Дати техніко-економічну характеристику ТОВ "Інтел-плюс;
Дати оцінку організації обліку фінансових результатів підприємства;
Проаналізувати фінансовий результат досліджуваного об'єкта;
Узагальнити отримані результати дослідження.
Об'єктом дослідження послужило виробнича компанія ТОВ "Інтел - плюс".
У роботі були використані методи: структурно-динамічний,
коефіцієнтний, а також застосовувався горизонтальний і вертикальний аналіз.
Інформаційну базу дослідження становить сукупність спеціальної та наукової літератури, закони і нормативні документи, статистичні дані; економічні дослідження з теми; довідкова та періодична література; монографії з питань аудиту та бухгалтерського обліку.
Дипломна робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури, додатків.
На основі отриманої інформації та з метою вдосконалення методів управління фінансовою діяльністю торговельного підприємства в роботі сформульовані та обгрунтовані практичні висновки і загальні висновки, які знайшли відображення у відповідних розділах дипломної роботи.
1. Теоретичні основи фінансових результатів
1.1 Основні напрямки аналізу фінансових результатів на підприємствах
Основними завданнями аналізу фінансових результатів діяльності підприємства є:
систематичний контроль за виконанням планів реалізації продукції й одержанням прибутку;
визначення впливу як об'єктивних, так і суб'єктивних факторів на обсяг реалізації продукції і фінансові результати;
виявлення резервів збільшення обсягів реалізації продукції і суми прибутку;
оцінка роботи підприємства по використанню можливостей збільшення обсягу реалізації продукції, прибутку і рентабельності;
розробка заходів щодо використання виявлених резервів [35,573].
Основними джерелами інформації при аналізі реалізації продукції і прибутку є накладні на відвантаження продукції, дані аналітичного бухгалтерського обліку по рахунку 90, 91 і 99, фінансової звітності ф.2 "Звіт про прибутки та збитки", а також відповідні таблиці плану економічного і соціального розвитку підприємства .
Аналіз фінансових результатів підприємства починається з оцінки динаміки показників балансового і чистого прибутку за звітний період. При цьому порівнюються основні фінансові показники за минулий і звітний періоди, розраховуються відхилення від базової величини показників і з'ясовується, які показники зробили найбільший вплив на балансовий і чистий прибуток.
Аналіз балансового прибутку проводиться в розрізі її доданків (горизонтальний і вертикальний аналізи), що дозволяє виявити напрями пошуку резервів при деталізації та поглибленні аналізу, а також визначити вплив основних факторів на зміну балансового прибутку. Всі фактори, що впливають на величину балансового прибутку, можна згрупувати за кількома напрямами (рівнями глибини аналізу) на основі різних принципів [28, с. 246].
Перша група чинників (перший рівень аналізу) визначається джерелами формування балансового прибутку. Основні фактори, що впливають на балансовий прибуток:
прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг),
прибуток від іншої реалізації,
фінансовий результат від позареалізаційних операцій.
Друга група чинників (другий рівень глибини аналізу) визначається зміною елементів формування кожного доданка прибутку.
Третя група об'єднує чинники науково-технічного порядку, що визначають зміна обсягу і собівартості продукції. Це зміна конструкції виробів, технологічного процесу виробництва, техніки, організації виробництва і праці.
Оцінивши структурні складові балансового прибутку і з'ясувавши, за рахунок, якого елементу балансового прибутку йде її приріст або зменшення, необхідно для прийняття конкретних заходів розглянути, які зміни відбуваються всередині кожної складової. Оскільки основним елементом балансового прибутку є прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), то, перш за все, аналізують її.
Прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг) становить основну масу балансового прибутку і визначається як різниця між виручкою від реалізації продукції (робіт, послуг) у діючих цінах без податку на додану вартість, акцизів і витратами на виробництво і реалізацію.
У ході аналізу доцільно порівняти темпи зростання виручки від реалізації (без ПДВ і акцизів) і собівартості реалізованої продукції з тим, щоб виявити, чи дотримувалися на підприємстві умова оптимізації прибутку. Умовою оптимізації прибутку від реалізації продукцій є перевищення темпів зростання виручки від реалізації над темпами збільшення витрат на реалізацію продукції [30, с. 187].
Прибуток від реалізації в цілому по підприємству залежить від чотирьох чинників: обсягу реалізації продукції (VРП); її структури (УД); собівартості (С) та рівня средньореалізаціоних цін (Ц) [26, с. 373].
Обсяг реалізації продукції може здійснювати позитивний і негативний вплив на суму прибутку. Збільшення обсягу продажів рентабельної продукції приводить до пропорційного збільшення прибутку. Якщо ж продукція є збитковою, то при збільшенні обсягу реалізації відбувається зменшення суми прибутку.
Структура товарної продукції може здійснювати як позитивний, так і негативний вплив на суму прибутку. Якщо збільшиться частка більш рентабельних видів продукції в загальному обсязі її реалізації, то сума прибутку зросте, і навпаки, при збільшенні питомої ваги низькорентабельної чи збиткової продукції загальна сума прибутку зменшиться.
Собівартість продукції і прибуток знаходяться в зворотній пропорційній залежності: зниження собівартості призводить до відповідного зростання суми прибутку і навпаки.
Зміна рівня средньореалізаціоних цін і величина прибутку знаходяться в прямо пропорційній залежності: при збільшенні рівня цін сума прибутку зростає і навпаки.
Розрахунок впливу цих факторів на суму прибутку можна виконати способом цінних підстановок, використовуючи дані, наведені в таблиці 1.1.1
Таблиця 1.1.1 Вихідні дані для факторного аналізу прибутку від реалізації продукції
Показник | План | План, перерахований на фактичний обсяг продажів | Факт |
Виручка від реалізації продукції за вирахуванням ПДВ і інших відрахувань від виручки (ВР) | ВРП | ВРпф | ВРф |
Повна собівартість реалізованої продукції (ПС) | ПСП | ПСпф | ПБФ |
Прибуток від реалізації продукції (П) | Пп | Пнф | Пф |
Якщо порівняти суму прибутку планову та умовну, обчислену виходячи з фактичного обсягу та асортименту продукції, але при планових цінах і плановій собівартості продукції, дізнаємося, наскільки вона змінилася за рахунок обсягу та структури реалізованої продукції:
Δ П = Пнф - Пп.
Щоб знайти вплив тільки обсягу продажів (VРП), необхідно плановий прибуток помножити на відсоток перевиконання (недовиконання) плану з реалізації продукції (Вп) в оцінці за плановою собівартістю або в умовно-натуральному обчисленні і результат розділити на 100.
Вп = (Vрп. ф - Vрп.п) * 100 - 100%,
де VРП. ф - обсяг реалізації в умовно-натуральному вимірі по факту;
Vрп.п - обсяг реалізації в умовно-натуральному вимірі за планом.
Δ П. (VРП) = Пп * Вп%: 100.
Потім можна визначити вплив структурного чинника (з першого результату потрібно відняти другий):
Δ Пуд = ΔП - ΔП (VРП).
Вплив зміни повної собівартості на суму прибутку встановлюють порівнянням фактичної суми витрат з плановою, перерахованої на фактичний обсяг продажів:
Δ Пс = ПСпф - ПБФ.
Зміна суми прибутку за рахунок відпускних цін на продукцію встановлюється зіставленням фактичної виручки з умовною, яку б підприємство отримало за фактичний обсяг реалізації продукції при планових цінах:
Δ Пц = ВРф - ВРпф.
Ці ж результати можна отримати і способом ланцюгової підстановки, послідовно замінюючи планову величину кожного фактора фактичної [35, с. 579].
Фінансові результати діяльності підприємства значною мірою залежить і від прибутків (збитків), не пов'язаних з реалізацією продукції.
Це прибуток (збиток) від пайової участі у спільних підприємствах; прибуток (збиток) від здачі в оренду землі та основних засобів; отримані і виплачені пені, штрафи і неустойки; збитки від стихійних лих і т.д.
Аналіз зводиться в основному до вивчення динаміки і причин отриманих збитків і прибутку по кожному конкретному випадку. Збитки від виплати штрафів виникають у зв'язку з порушенням окремими службами договорів з іншими підприємствами, організаціями та установами. При аналізі встановлюються причини невиконання зобов'язань, приймаються заходи для запобігання допущених помилок [38, с. 317].
Зміна суми отриманих штрафів може відбутися не тільки в результаті порушення договірних зобов'язань постачальниками і підрядниками, а й через ослаблення фінансового контролю з боку підприємства щодо них. Тому при аналізі даного показника слід перевірити, чи в усіх випадках порушення договірних зобов'язань були пред'явлені постачальникам відповідні санкції.
Сума отриманих дивідендів залежить від кількості придбаних акцій і рівня дивіденду на одну акцію, величина якого визначається рівнем рентабельності акціонерного підприємства, податковою політикою держави і т.д.
Наприкінці аналізу розробляються конкретні заходи, спрямовані на попередження і зменшення збитків і втрат від позареалізаційних операцій.
Найважливішим показником, що відображає кінцеві фінансові результати діяльності підприємства, є рентабельність. Рентабельність характеризує прибуток, одержуваний з кожної гривні коштів, вкладених у підприємство чи інші фінансові операції [23, с. 327].
Виходячи зі складу майна підприємства, в яке вкладаються капітали, і проведених підприємцями господарських і фінансових операцій існує система показників рентабельності.
Рентабельність виробничої діяльності (окупність витрат) обчислюється шляхом відношення валової (Прп) або чистого прибутку (ПП) до суми витрат по реалізованій чи вироблену продукцію (І):
Вона показує, скільки підприємство має прибутку з кожної гривні, витраченої на виробництво і реалізацію продукції. Може розраховуватися в цілому по підприємству, окремим його підрозділам і видам продукції.
Аналогічним чином визначається окупність інвестиційних проектів: отримана або очікувана сума прибутку від проекту відноситься до суми інвестицій в даний проект [34, с. 102].
Рентабельність продажів розраховується діленням прибутку від реалізації продукції, робіт і послуг (Прп) або чистого прибутку (ПП) на суму отриманої виручки (ВР). Характеризує ефективність підприємницької діяльності: скільки копійок прибутку має підприємство з кожної гривні продажу. Широке застосування цей показник одержав у ринковій економіці. Розраховується в цілому по підприємству та окремим видам продукції:
Рентабельність (прибутковість) капіталу обчислюється відношенням балансового (валового, чистого) прибутку (БП) до середньорічної вартості всього інвестованого капіталу ΣК або окремих його складових: власного (акціонерного), позикового, перманентного, основного, оборотного, виробничого капіталу і т.д.
Рівень рентабельності виробничої діяльності (окупність витрат), обчислений у цілому по підприємству, залежить від трьох основних факторів: зміни структури реалізованої продукції, її собівартості та середніх цін реалізації [31, с. 589].
Резерви підвищення рівня рентабельності групуються за трьома напрямами:
Зниження собівартості одиниці окремих видів продукції за рахунок зменшення матеріаломісткості, трудомісткості, скорочення адміністративно-управлінських витрат, збільшення фондовіддачі.
Збільшення прибутковості (прибутку від реалізації продукції) підприємства за рахунок зростання обсягів виробництва і реалізації, а так само поліпшення структури і якості продукції.
Збільшення кінцевої балансового прибутку в результаті зниження собівартості реалізованої продукції та усунення втрат від іншої реалізації та позареалізаційних операцій.
Резерви зростання прибутку та рівня рентабельності практично невичерпна, оскільки не зупиняється розвиток науки і техніки, постійно удосконалюються форми і методи організації виробництва і праці. У завдання аналітиків входить розширення і вдосконалення методів пошуку резервів, особливо резервів зростання прибутку за рахунок інтенсифікації виробництва [28, с. 250].
1.2 Поняття фінансового результату та його нормативне регулювання
Фінансовий результат являє собою кінцевий економічний підсумок господарської діяльності підприємства і виражається у формі прибутку або збитку, який визначається як різниця між доходами і видатками організації [20, с. 401].
З економічної точки зору прибуток-це різниця між грошовими надходженнями і грошовими виплатами, з господарської точки зору прибуток-це різниця між майновим станом підприємства на кінець і початок звітного періоду. Прибутком вважається перевищення доходів над витратами.
Прибуток, як найважливіша категорія ринкових відносин виконує ряд найважливіших функцій.
По-перше, прибуток є критерієм і показником ефективності діяльності підприємства. Сам факт прибутковості вже свідчить про ефективну діяльність підприємства.
По-друге, прибуток має стимулюючою функцією. Виступаючи кінцевим фінансово-економічним результатом підприємства, прибуток набуває ключову роль у ринковому господарстві підприємства. За нею закріплюється статус мети, що визначає економічне поведінка господарюючого суб'єкта, благополуччя якого залежить як від величини прибутку, так і від прийнятого в економіці країни алгоритму її розподілу, включаючи оподаткування.
Прибуток - основне джерело приросту власного капіталу. В умовах ринкових відносин власники і керівники, орієнтуючись на розмір прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, приймають рішення з приводу дивідендної та інвестиційної політики, що проводяться підприємством з урахуванням перспектив його розвитку.
Прибуток у ринковій економіці - рушійна сила і джерело оновлення виробничих фондів і продукції, що випускається.
Прибуток є джерелом соціальних благ для членів трудового колективу. За рахунок прибутку, що залишається на підприємстві після сплати податку, виплати дивідендів та інших першочергових відрахувань (наприклад, створення резервних фондів) здійснюються матеріальне заохочення працівників та надання їм соціальних пільг, утримання об'єктів соціальної сфери.
По-третє, прибуток є джерелом формування доходів бюджетів різних рівнів. Вона надходить до бюджетів у вигляді податків, а також економічних санкцій, і використовується на різні цілі, визначені видатковою частиною бюджету і затверджені в законодавчому порядку.
Держава може впливати на хід економічного життя, лише маючи в своєму розпорядженні певними грошовими коштами. Їх повинні надати всі зацікавлені у виконанні функцій держави боку - громадяни і юридичні особи. Для цього й існує система податків, тобто обов'язкових платежів державі. За допомогою податкової системи держава активно впливає на ринок, регулює розвиток виробництва, сприяючи прискореному зростанню одних галузей чи форм власності та "пригнічення" інших. У сучасній державі для мобілізації коштів до бюджету застосовується складна система податків, куди входять до 40-50 різних їх видів. Причини такої множинності полягають у відмінностях джерел (зарплата, дивіденди по акціях, орендна плата, інші форми доходу) та об'єктів (дохід, майно, його передача, споживання, експорт та імпорт) оподаткування. Множинність податків дозволяє більшою мірою вловити платоспроможність платників податків, зробити загальний податковий тягар психологічно менш помітним, відобразити різноманітні форми доходів, впливати на поведінку учасників економічних процесів. Через оподаткування формуються фонди, за рахунок яких держава: фінансує деякі витрати на просте і розширене відтворення у господарстві; фінансує соціальні програми - пенсійного та соціального забезпечення, освіти, охорони здоров'я та ін; забезпечує оборону і безпеку; містить законодавчі, виконавчі та судові органи державної влади і управління. Податок на прибуток підприємств і організацій - основний вид податку юридичних осіб
Платниками податку на прибуток організацій визнаються:
російські організації;
іноземні організації, що здійснюють свою діяльність в Російській Федерації через постійні представництва і (або) одержують доходи від джерел в Російській Федерації.
Об'єктом оподаткування з податку на прибуток організацій визнається прибуток, отриманий платником податку.
для російських організацій - отримані доходи, зменшені на величину зроблених витрат;
для іноземних організацій, що здійснюють діяльність у Російській Федерації через постійні представництва, - отримані через ці постійні представництва доходи, зменшені на величину зроблених цими постійними представництвами витрат;
для інших іноземних організацій - доходи, отримані від джерел в Російській Федерації.
Податковою базою визнається грошовий вираз прибутку. Підприємства ведуть веде окремий облік доходів та витрат за операціями, за якими, передбачений відмінний від загального порядок обліку прибутку та збитку.
Доходи і витрати платника податку враховуються в грошовій формі. Доходи, отримані в натуральній формі в результаті реалізації товарів, робіт, послуг, майнових прав (включаючи товарообмінні операції), враховуються, виходячи з ціни угоди.
Позареалізаційні доходи, отримані в натуральній формі, враховуються при визначенні податкової бази виходячи з ціни
При визначенні податкової бази прибуток, що підлягає оподаткуванню, визначається наростаючим підсумком з початку податкового періоду. У разі якщо у звітному періоді платником податку отримано збиток - негативна різниця між доходами, що враховуються з метою оподаткування, визнається рівною нулю.
При обчисленні податкової бази не враховуються в складі доходів і витрат підприємств доходи і витрати, пов'язані з гральному бізнесу.
Платники податків, які застосовують спеціальні податкові режими, при обчисленні податкової бази по податку не враховують доходи і витрати, пов'язані з таким режимам.
Податкова ставка встановлюється в розмірі 24 відсотків, за винятком випадків, передбачених НК РФ. При цьому сума податку, обчислена за податковою ставкою у розмірі 6,5 відсотка, зараховується до федерального бюджету, сума податку, обчислена за податковою ставкою у розмірі 17,5 відсотка, зараховується до бюджетів суб'єктів Російської Федерації. Податкова ставка податку, що підлягає зарахуванню до бюджетів суб'єктів Російської Федерації, законами суб'єктів Російської Федерації може бути знижена для окремих категорій підприємств. При цьому зазначена податкова ставка не може бути нижче 13,5 відсотка.
Податкові ставки на доходи іноземних організацій, не пов'язані з діяльністю у Російській Федерації через постійне представництво, встановлюються у таких розмірах:
-20% З усіх доходів;
-10% - Від використання, утримання або здавання в оренду (фрахту) судів, літаків або інших рухомих транспортних засобів або контейнерів (включаючи трейлери і допоміжне обладнання, необхідне для транспортування) у зв'язку із здійсненням міжнародних перевезень.
До податкової базі, яка визначається за доходами, отриманими у вигляді дивідендів, застосовуються такі ставки:
-9% - За доходами, отриманими у вигляді дивідендів від російських організацій російськими організаціями та фізичними особами - податковими резидентами Російської Федерації;
-15% - За доходами, отриманими у вигляді дивідендів від російських організацій іноземними організаціями, а також по доходах, отриманих у вигляді дивідендів російськими організаціями від іноземних організацій.
До податкової базі, яка визначається за операціями з окремими видами боргових зобов'язань, застосовуються податкові ставки-15%, 9%, 0%.
Прибуток, отриманий Центральним банком Російської Федерації від здійснення діяльності, пов'язаної з виконанням ним функцій, передбачених Федеральним законом "Про Центральний банк Російської Федерації (Банку Росії)", обкладається податком по податковій ставці 0%.
Податковим періодом з податку на прибуток визнається календарний рік.
Звітними періодами з податку визнаються перший квартал, півріччя і дев'ять місяців календарного року. Звітними періодами для платників податків, обчислюється щомісяця авансові платежі виходячи з фактично одержаного прибутку, визнаються місяць, два місяці, три місяці і так далі до закінчення календарного року.
Підприємства обчислюють податок на прибуток і авансові платежі в певному порядку. Податок визначається як відповідна податковій ставці відсоткова частка податкової бази.
За підсумками кожного звітного (податкового) періоду, платники податків обчислюють суму авансового платежу, виходячи із ставки податку і прибутку, що підлягає оподаткуванню, розрахованої наростаючим підсумком з початку податкового періоду до закінчення звітного періоду. Протягом звітного періоду платники податків обчислюють суму щомісячного авансового платежу в порядку, встановленому податковим кодексом.
Платники податків мають право перейти на вирахування щомісячних авансових платежів виходячи з фактично одержаного прибутку, що підлягає вирахуванню. У цьому випадку обчислення сум авансових платежів проводиться платниками податків виходячи зі ставки податку та фактично отриманого прибутку, що розраховується наростаючим підсумком з початку податкового періоду до закінчення відповідного місяця. При цьому сума авансових платежів, що підлягає сплаті до бюджету, визначається з урахуванням раніше нарахованих сум авансових платежів. Платник податків має право перейти на сплату щомісячних авансових платежів виходячи з фактичного прибутку, повідомивши про це податковий орган не пізніше 31 грудня року, що передує податковому періоду, в якому відбувається перехід на цю систему сплати авансових платежів. При цьому система сплати авансових платежів не може змінюватися платником податку протягом податкового періоду.
Організації, в яких за попередні чотири квартали доходи від реалізації, не перевищували в середньому трьох мільйонів рублів за кожний квартал, а також бюджетні установи, іноземні організації, що здійснюють діяльність у Російській Федерації через постійне представництво, некомерційні організації, що не мають доходу від реалізації товарів ( робіт, послуг), учасники простих товариств щодо доходів, одержуваних ними від участі в простих товариствах, інвестори угод про розподіл продукції в частині доходів, отриманих від реалізації зазначених угод, вигодонабувачі за договорами довірчого управління сплачують тільки квартальні авансові платежі за підсумками звітного періоду.
Якщо платником податку є іноземна організація, яка отримує доходи від джерел в Російській Федерації, не пов'язані з постійним представництвом в Російській Федерації, обов'язок з визначення суми податку, утримання цієї суми з доходів платника податків та перерахування податку до бюджету покладається на російську організацію або іноземну організацію, що здійснює діяльність в Російській Федерації через постійне представництво, що виплачують зазначений дохід платнику податку.
Платники податків незалежно від наявності у них обов'язки по сплаті податку і авансових платежів по податку, особливостей обчислення та сплати податку зобов'язані після закінчення кожного звітного та податкового періоду подавати до податкових органів за місцем свого знаходження та місцем знаходження кожного відокремленого підрозділу відповідні податкові декларації. Платники податків за підсумками звітного періоду подають податкові декларації спрощеної форми. Некомерційні організації, у яких не виникає зобов'язань зі сплати податку, подають податкову декларацію за спрощеною формою після закінчення податкового періоду.
Підприємства становлять податкові декларації не пізніше 28 днів з дня закінчення відповідного звітного періоду. Платники податків, обчислюють суми щомісячних авансових платежів за фактично одержаного прибутку, подають податкові декларації у строки, встановлені для сплати авансових платежів. Податкові декларації за наслідками податкового періоду подаються платниками податків не пізніше 28 березня року, наступного за минулим податковим періодом.
Організація, до складу якої входять відособлені підрозділи, по закінченні кожного звітного та податкового періоду представляє в податкові органи за місцем свого знаходження податкову декларацію в цілому по організації з розподілом по відособлених підрозділах.
Платники податків обчислюють податкову базу за підсумками кожного звітного періоду на основі даних податкового обліку.
Податковий облік - система узагальнення інформації для визначення податкової бази по податку на основі даних первинних документів, згрупованих відповідно до порядку, передбаченого НК РФ.
Податковий облік здійснюється з метою формування повної та достовірної інформації про порядок обліку для цілей оподаткування господарських операцій, здійснених платником податку протягом звітного періоду, а також забезпечення інформацією внутрішніх і зовнішніх користувачів для контролю за правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю обчислення та сплати до бюджету податку.
Система податкового обліку організується підприємством самостійно, виходячи з принципу послідовності застосування норм і правил податкового обліку, тобто застосовується послідовно від одного податкового періоду до іншого. Порядок ведення податкового обліку встановлюється платником податків в обліковій політиці для цілей оподаткування, затверджуваною відповідним наказом керівника.
Зміна порядку обліку окремих господарських операцій та об'єктів з метою оподаткування здійснюється платником податку в разі зміни законодавства про податки і збори або застосовуваних методів обліку. Рішення про внесення змін до облікової політики для цілей оподаткування при зміні застосовуваних методів обліку приймається з початку нового податкового періоду, а при зміні законодавства про податки і збори не раніше ніж з моменту вступу в силу змін норм законодавства.
У разі, якщо платник податків почав здійснювати нові види діяльності, він також зобов'язаний визначити та відобразити в обліковій політиці для цілей оподаткування принципи та порядок відображення для цілей оподаткування цих видів діяльності.
Дані податкового обліку повинні відображати порядок формування суми доходів і витрат, порядок визначення частки витрат, що враховуються для цілей оподаткування в поточному податковому (звітному) періоді, суму залишку витрат (збитків), що підлягає віднесенню на витрати в наступних податкових періодах, порядок формування сум створюваних резервів , а також суму заборгованості по розрахунках з бюджетом з податку.
Підтвердженням даних податкового обліку є:
1) первинні облікові документи (включаючи довідку бухгалтера);
2) аналітичні регістри податкового обліку;
3) розрахунок податкової бази.
Розрахунок податкової бази за звітний період складається платником податку самостійно з початку року. Розрахунок податкової бази повинен містити наступні дані:
Період, за який визначається податкова база (з початку податкового періоду наростаючим підсумком).
Сума доходів від реалізації, отриманих у звітному (податковому) періоді, в тому числі:
1) виручка від реалізації товарів (робіт, послуг) а також виручка від реалізації майна, майнових прав,
2) виручка від реалізації цінних паперів, не обертаються на організованому ринку;
3) виручка від реалізації цінних паперів, що обертаються на організованому ринку;
4) виручка від реалізації покупних товарів;
5) виручка від реалізації фінансових інструментів термінових угод, не обертаються на організованому ринку;
6) виручка від реалізації основних засобів;
7) виручка від реалізації товарів (робіт, послуг) обслуговуючих виробництв і господарств.
Сума витрат, вироблених в звітному періоді, які зменшують суму доходів від реалізації, в тому числі:
1) витрати на виробництво і реалізацію товарів (робіт, послуг) власного виробництва, а також витрати, понесені при реалізації майна, майнових прав;
2) витрати, понесені при реалізації цінних паперів, не обертаються на організованому ринку;
3) витрати, понесені при реалізації цінних паперів, що обертаються на організованому ринку;
4) витрати, пов'язані з реалізацією основних засобів;
5) витрати, понесені обслуговуючими виробництвами і господарствами при реалізації ними товарів (робіт, послуг).
Прибуток (збиток) від реалізації, в тому числі:
1) прибуток від реалізації товарів (робіт, послуг) власного виробництва,
2) прибуток (збиток) від реалізації цінних паперів, не обертаються на організованому ринку;
3) прибуток (збиток) від реалізації цінних паперів, що обертаються на організованому ринку;
4) прибуток (збиток) від реалізації основних засобів;
5) прибуток (збиток) від реалізації обслуговуючих виробництв і господарств.
Сума позареалізаційних доходів, у тому числі:
1) доходи за операціями з фінансовими інструментами термінових угод, що звертаються на організованому ринку;
2) доходи за операціями з фінансовими інструментами термінових угод, не обертаються на організованому ринку.
Сума позареалізаційних витрат, у тому числі:
1) витрати за операціями з фінансовими інструментами термінових угод, що звертаються на організованому ринку;
2) витрати по операціях з фінансовими інструментами термінових угод, не обертаються на організованому ринку.
Таким чином, прибуток, як найважливіша категорія ринкових відносин виконує ряд найважливіших функцій: по-перше, прибуток є критерієм і показником ефективності діяльності підприємства, по-друге, прибуток має стимулюючою функцією, в третіх, виконує ряд соціальних та економічних функцій, необхідних як для самого підприємства, так і для держави в цілому. Взаємовідносини підприємств і держави з приводу прибутку будуються на основі оподаткування прибутку, яке регулюється Податковим Кодексом РФ. У ньому державою визначено об'єкт оподаткування, механізм обчислення прибутку, податкові ставки, податкові пільги, облік для цілей оподаткування.
1.3 Техніко-економічна характеристика досліджуваного підприємства
Аналіз порядку формування та ефективності обліку фінансових результатів підприємства, і способи використання цих даних в оцінці фінансової діяльності буде проведений на прикладі комерційного підприємства ТОВ "Інтел - плюс".
Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтел - плюс" було створено 1 червня 1997 р. на підставі установчого договору від 12 травня 1997р. У 1997 році орендне підприємство "Продукти" Рішенням Виконавчого комітету міста Нижньовартовська № 24 -423 / 6 від 4 травня 1997 року, шляхом приватизації перетворено в ТОВ "Інтел - плюс", що діє у відповідності з Цивільним кодексом Російської Федерації, Федеральним законом "Про товариства з обмеженою відповідальністю ".
Організаційно-правова форма підприємства: приватна.
Величина статутного капіталу ТОВ "Інтел - плюс" на 1 січня 2006 складає 10000 руб. Засновником є 1 людина, здійснює керівництво всім підприємством.
Предметом діяльності товариства є:
торгівля (оптова, роздрібна) продовольчими, промисловими товарами, продукцією виробничо-технічного призначення;
виїзна торгівля, проведення ярмарків;
організація виробництва власної продукції;
надання різних видів послуг;
здійснення інвестиційної діяльності та ін
Організаційна структура ТОВ "Інтел - плюс" являє собою сукупність підрозділів торгового, допоміжного та господарського призначення, що здійснюють свою діяльність на основі поділу праці всередині підприємства. Організаційну структуру ТОВ "Інтел - плюс" можна охарактеризувати як дворівневу лінійну (див. рис.1). Вона дозволяє здійснювати оперативне і ефективне керівництво даним підприємством і взаємодія окремих служб.
Рис. 1 Організаційна структура ТОВ "Інтел - плюс"
Аналіз основних фінансово-економічних показників підприємства за 2004-2005 рр.. представлений у таблиці 1.3.1
Таблиця 1.3.1 Основні показники торговельної діяльності ТОВ "Інтел - плюс" за 2004-2005 рр..
Найменування показників | 2004 р тис. руб | 2005 тис. руб | Абсолют зміни тис. руб | Темп зростання, (%) |
Валові доходи (за мінусом податків) | 116565 | 108936 | 7629 |