Міністерство освіти і науки України
Приазовський державний технічний університет
на тему:
«Аналіз фінансових ресурсів підприємства»
Виконала:
студентка гр. БД-07
Дольмен В.В.
Науковий керівник:
Прохоренко С.В.
Розділ І. Аналіз фінансових ресурсів підприємства
1.1 Значення та інформаційне забезпечення аналізу джерел формування капіталу
1.2 Послідовність фінансового аналізу фінансових ресурсів
1.3 Необхідні коефіцієнти для аналізу фінансових ресурсів
1.4 Аналіз власних фінансових ресурсів
1.5 Аналіз позикових фінансових ресурсів
1.6 Аналіз кредиторської заборгованості
Розділ ІІ. Аналіз фінансового стану підприємства
2.1 Інформаційні джерела аналізу
2.2 Структурний аналіз активів підприємства
2.3 Аналіз джерел формування капіталу підприємства (його пасивів)
2.4 Аналіз основних відносних показників
Висновок
Список використаної літератури
Введення
Вивчення явищ природи неможливо без аналізу. Сам термін "аналіз" походить від грецького слова "analizis", що в перекладі означає "розділяю", "розчленовую". Отже, аналіз у вузькому плані являє собою розчленовування явища або предмета на складові його частини (елементи) для вивчення їх як частин цілого. Таке розчленовування дозволяє заглянути усередину досліджуваного предмета, явища, процесу, зрозуміти його внутрішню сутність, визначити роль кожного елемента в досліджуваному предметі або явищі.
Аналітичні здібності людини виникли і вдосконалювались в зв'язку з об'єктивною необхідністю постійної оцінки своїх дій, вчинків в умовах навколишнього середовища. Це завжди спонукало до пошуку найбільш ефективних способів праці, використання ресурсів.
Зі збільшенням чисельності населення, вдосконаленням засобів виробництва, зростанням матеріальних і духовних потреб людини аналіз поступово став найпершим життєвою необхідністю цивілізованого суспільства. Без аналізу сьогодні взагалі неможлива свідома діяльність людей.
Щоб вижити в умовах ринкової економіки і не допустити банкрутства підприємства, треба добре знати, як керувати фінансами, якою повинна бути структура капіталу по складу і джерелам утворення, яку частку повинні займати власні кошти, а яку позикові. Слід знати і такі поняття ринкової економіки, як ділова активність, ліквідність, платоспроможність, кредитоспроможність підприємства, поріг рентабельності, запас фінансової стійкості (зона безпеки), ступінь ризику, ефект фінансового важеля та інші, а також методику їх аналізу.
Розділ І. Аналіз фінансових ресурсів підприємства
1.1 Значення та інформаційне забезпечення аналізу джерел формування капіталу
Результати в будь-якій сфері бізнесу залежать від наявності та ефективності використання фінансових ресурсів, які прирівнюються до «кровоносній системі», яка забезпечує життєдіяльність підприємства. Тому турбота про фінанси є відправною позицією діяльності будь-якого суб'єкта господарювання. В умовах ринкової економіки ці питання мають першочергове значення.
У зв'язку з цим на сучасному етапі істотно зростає пріоритетність і роль аналіз фінансової діяльності, основним змістом якої є комплексне системне дослідження механізму формування, розміщення та використання капіталу з метою забезпечення фінансової стабільності і фінансової безпеки підприємства.
Головна мета фінансової діяльності - вирішити, де, коли і як використовувати фінансові ресурси для ефективного розвитку виробництва і отримання максимального прибутку.
Керівництво підприємства повинно чітко уявляти, за рахунок яких джерел ресурсів підприємство буде здійснювати свою діяльність, і в які сфери діяльності буде вкладати свій капітал. Від того, який капітал знаходиться в розпорядженні суб'єкта господарювання, наскільки оптимальна його структура і наскільки доцільно він трансформується в основні й оборотні фонди, залежать фінансове благополуччя підприємства і результати його діяльності. Тому аналіз джерел формування капіталу має винятково велике значення.
Головна мета аналізу - своєчасно виявити й усувати недоліки у фінансовій діяльності і знаходити резерви поліпшення фінансового стану підприємства і його платоспроможність.
У процесі аналіз необхідно:
ü Вивчити склад, структуру і динаміку джерел формування капіталу підприємства;
ü Встановити фактори зміни їхньої величини;
ü Визначити вартість окремих джерел капіталу, його середньозважену ціну і фактори її зміни;
ü Оцінити зміни, які відбулися, у пасиві балансу з точки зору підвищення рівня фінансової стабільності підприємства;
ü Обгрунтувати оптимальний варіант співвідношення власного і позикового капіталу.
Основними джерелами інформації для аналізу формування та розміщення фінансових ресурсів підприємства служать звітний бухгалтерський баланс (форма № 1), звіт про прибутки і збитки (форма № 2), звіт про рух капіталу (форма № 3) та інші форми звітності, дані первинного й аналітичного бухгалтерського обліку, які розшифровують і деталізують окремі статті балансу.
Достовірної та повної вважається бухгалтерська звітність, сформована відповідно до правил, встановлених нормативними актами з бухгалтерського обліку. Підтвердження правдоподібності бухгалтерської звітності приводять в аудиторському висновку, якщо вона, згідно з чинним законодавством, підлягає обов'язковому аудиту. Бухгалтерська звітність повинна давати повне достовірне уявлення про фінансовий стан організації, фінансові результати її діяльності та зміни у фінансовому стані.
Під фінансовим станом розуміється здатність підприємства фінансувати свою діяльність. Воно характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, необхідними для нормального функціонування підприємства, доцільністю їх розміщення та ефективністю використання, фінансовими взаємовідносинами c іншими юридичними і фізичними особами, платоспроможністю і фінансовою стійкістю.
Фінансовий стан може бути стійким, нестійким і кризовим. Здатність підприємства своєчасно проводити платежі, фінансувати свою діяльність на розширеній основі свідчить про його гарне фінансове стані. Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансової діяльності. Якщо виробничий і фінансовий плани успішно виконуються, то це позитивно впливає на фінансове становище підприємства. І навпаки, у результаті недовиконання з виробництва та реалізації продукції відбувається підвищення її собівартість, зменшення виручки і суми прибутку і як наслідок - погіршення фінансового стану підприємства і його платоспроможність.
Стійкий фінансовий стан в свою чергу робить позитивний вплив на виконання виробничих планів і забезпечення потреб виробництва необхідними ресурсами. Тому фінансова діяльність як складова частина господарської діяльності направлена на забезпечення планомірного надходження і витрачання грошових коштів, виконання розрахункової дисципліни, досягнення раціональних пропорцій власного і позикового капіталу і найбільш ефективного його використання.
Інформація, яка знаходиться в пасиві балансу, дає можливість виявити зміни в структурі власного і позикового капіталу, розмір залученого в оборот довгострокових і короткострокових позикових коштів.
1.2 Послідовність фінансового аналізу фінансових ресурсів
Аналіз фінансових ресурсів проводиться в наступній послідовності:
ü Коефіцієнт фінансової незалежності;
ü Коефіцієнт фінансової залежності;
ü Коефіцієнт фінансового ризику.
Так само оцінюється ефективність використання капіталу в цілому та окремих його елементів. Для цього необхідно розрахувати:
ü Кількість оборотів всього капіталу;
ü Кількість оборотів власного капіталу;
ü Кількість залученого позикового капіталу;
ü Період оборотів всього використаного капіталу в днях;
ü Період обороту власного і позикового капіталу в днях (окремо;
ü Коефіцієнт рентабельності;
ü Період обороту кредиторської заборгованості.
III етап: на даному етапі оцінюється ефективність використання капіталу як в цілому так і окремих його елементів.
1.3 Необхідні коефіцієнти для аналізу фінансових ресурсів
У процесі проведення аналізу використовуються різні коефіцієнти.
Для підприємств одними з найважливіших показників є показники ринкової стійкості та їх об'єктивна оцінка:
1) Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії):
Норма Кавт ≥ 0,5. Даний коефіцієнт представляє собою відношення власних джерел до їх загальній сумі. Він є одним з найважливіших показників, який характеризує можливість підприємства виконувати зовнішні зобов'язання за рахунок власних активів; його незалежність від позикових коштів і ринкову стійкість підприємства.
До авт - наріжний камінь аналізу ділової активності громадських, малих, середніх, акціонерних та інших підприємств, тому що характеризує інтереси засновників, власників акцій і кредиторів.
На Заході економісти вважають, що коефіцієнт незалежності необхідно підтримувати на досить високому рівні. Це дає можливість забезпечити стабільну структуру капіталу. Саме такій структурі віддають перевагу інвестори і кредитори.
2) Коефіцієнт фінансової стійкості:
Цей коефіцієнт показує питому вагу в загальній вартості майна усіх джерел, коштів, які підприємство може використовувати без витрат для кредиторів. Він обмежує вклади короткострокових позикових коштів лише тими активами, які легко реалізуються і швидко повертаються в грошову форму.
3) Коефіцієнт фінансової залежності:
Норма Кфз = 2. Даний коефіцієнт показує, скільки одиниць сукупних джерел припадає на одиницю власного капіталу. Так само характеризує залежність діяльності підприємства від позикового капіталу.
4) Коефіцієнт фінансового ризику або плече фінансового важеля:
До фр - це відношення позикового капіталу до власного капіталу; це самий вагомий показник, який свідчить про фінансову незалежність підприємства від залучення позикових коштів. Він показує, скільки позикових коштів залучає підприємство на 1 грн. власного капіталу.
Оптимальне значення К фр = 0,3 - 0,5. Критичним значенням цього коефіцієнта вважається одиниця. Однак економісти вважають, що при високих показниках оборотності оборотних коштів критичне значення коефіцієнта може перевищувати одиницю без істотних наслідків для ринкової стійкості.
5) Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів:
Це співвідношення довгострокових кредитів і позикових коштів до суми джерел власних коштів підприємства і довгострокових кредитів і позик.
6) Коефіцієнт короткострокової заборгованості:
Даний показник характеризує частину короткострокових зобов'язань підприємства у загальній сумі зобов'язань.
7) Коефіцієнт кредиторської заборгованості й інших поточних зобов'язань:
Цей коефіцієнт виражає частину кредиторської заборгованості та інших поточних зобов'язань до загальної суми зобов'язань підприємства.
При аналізі джерел формування власного капіталу необхідно брати до уваги такі показники:
8) Коефіцієнт капітального покриття:
Показує, наскільки у підприємства достатній рівень власного капіталу. Необхідно відзначити, що в міжнародній практиці питання достатності власного капіталу перебуває в центрі уваги економістів-фінансистів, як банків, так і фірм, компаній. Для визначення достатності капіталу встановлено вимоги до мінімальних розмірів коефіцієнта капітального покриття та ризикованості активів. Власний капітал повинен становити не менше 30% від вартості активів. Залежно від галузі ця величина може бути більшою.
9) Коефіцієнт участі акціонерного небудь статутного капіталу в загальній сумі джерел фінансування:
У тому випадку, якщо на 1000грн. сукупного капіталу припадає кілька гривень статутного капіталу, акціонерна або статутна власність у вартісному вираженні значно відстає від вартості сукупного грошового капіталу підприємства й акціонери не можуть розраховувати на значний розмір дивідендів і капіталізованого прибутку.
При аналізі структури позикового капіталу велика увага приділяється аналізу кредиторської заборгованості, який передбачає оцінку її оборотності:
10) Тривалість обороту кредиторської заборгованості:
Цей показник характеризує середню кількість днів, які необхідні для розрахунків з постачальниками.
11) Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості:
Коефіцієнт показує, скільки разів виникає заборгованість і сплачується підприємством за період, що аналізується.
При визначенні цих показників враховують боргові зобов'язання тільки перед тими кредиторами, до яких відноситься поточна господарська діяльність.
Середній термін сплати по рахунках постачальників за звітний період в ході аналізу порівнюється з аналогічним показником за минулий період, а також з показником, розрахованим для всієї галузі.
Якщо цей термін коротше, то це може означати, що підприємства-постачальники надають даному підприємству знижку в розрахунках за швидку оплату або ж розглядають підприємство як ризиковане і тому ставлять йому жорсткі умови розрахунків. Завдання економіста - з'ясувати, чому підприємство має короткий термін кредиту, і що слід зробити, щоб ці терміни кредиту були вигідніше або довше.
Якщо ж, навпаки, середній термін оплати за рахунками постачальником довше, то це може означати, що підприємство купує на вигідних розрахункових умовах або воно затягує з оплатою, тобто використовує кредиторську заборгованість як джерело свого фінансування.
Доцільно порівняти показник тривалості кредиторської та дебіторської заборгованості. Якщо з'ясується що показник тривалості кредиторської заборгованості перевищує хоча б на кілька днів такий же показник за дебіторами, то це означає що дане підприємство вміє управляти кредиторською заборгованістю так, щоб утримувати позики довше, ніж дозволяти це робити своїм боржникам. Приазовський державний технічний університет
Кафедра фінанси і банківська справа
Курсова робота
за курсом «Фінансовий аналіз»на тему:
«Аналіз фінансових ресурсів підприємства»
Виконала:
студентка гр. БД-07
Дольмен В.В.
Науковий керівник:
Прохоренко С.В.
Маріуполь, 2008
Анотація
У даній роботі описані принципи і теоретичні основи аналізу фінансових ресурсів підприємства, розкрито його сутність і зміст, вказані етапи аналізу, показано порядок аналізу складових фінансові ресурси, тобто власного і позикового капіталу, а так само кредиторської заборгованості.
Робота складається з 31 сторінок, 31 формул і 7 таблиць.
Ключові слова: аналіз, фінансові ресурси, власний капітал, позиковий капітал.
Зміст
ВведенняРозділ І. Аналіз фінансових ресурсів підприємства
1.1 Значення та інформаційне забезпечення аналізу джерел формування капіталу
1.2 Послідовність фінансового аналізу фінансових ресурсів
1.3 Необхідні коефіцієнти для аналізу фінансових ресурсів
1.4 Аналіз власних фінансових ресурсів
1.5 Аналіз позикових фінансових ресурсів
1.6 Аналіз кредиторської заборгованості
Розділ ІІ. Аналіз фінансового стану підприємства
2.1 Інформаційні джерела аналізу
2.2 Структурний аналіз активів підприємства
2.3 Аналіз джерел формування капіталу підприємства (його пасивів)
2.4 Аналіз основних відносних показників
Висновок
Список використаної літератури
Введення
Вивчення явищ природи неможливо без аналізу. Сам термін "аналіз" походить від грецького слова "analizis", що в перекладі означає "розділяю", "розчленовую". Отже, аналіз у вузькому плані являє собою розчленовування явища або предмета на складові його частини (елементи) для вивчення їх як частин цілого. Таке розчленовування дозволяє заглянути усередину досліджуваного предмета, явища, процесу, зрозуміти його внутрішню сутність, визначити роль кожного елемента в досліджуваному предметі або явищі.
Аналітичні здібності людини виникли і вдосконалювались в зв'язку з об'єктивною необхідністю постійної оцінки своїх дій, вчинків в умовах навколишнього середовища. Це завжди спонукало до пошуку найбільш ефективних способів праці, використання ресурсів.
Зі збільшенням чисельності населення, вдосконаленням засобів виробництва, зростанням матеріальних і духовних потреб людини аналіз поступово став найпершим життєвою необхідністю цивілізованого суспільства. Без аналізу сьогодні взагалі неможлива свідома діяльність людей.
Щоб вижити в умовах ринкової економіки і не допустити банкрутства підприємства, треба добре знати, як керувати фінансами, якою повинна бути структура капіталу по складу і джерелам утворення, яку частку повинні займати власні кошти, а яку позикові. Слід знати і такі поняття ринкової економіки, як ділова активність, ліквідність, платоспроможність, кредитоспроможність підприємства, поріг рентабельності, запас фінансової стійкості (зона безпеки), ступінь ризику, ефект фінансового важеля та інші, а також методику їх аналізу.
Розділ І. Аналіз фінансових ресурсів підприємства
1.1 Значення та інформаційне забезпечення аналізу джерел формування капіталу
Результати в будь-якій сфері бізнесу залежать від наявності та ефективності використання фінансових ресурсів, які прирівнюються до «кровоносній системі», яка забезпечує життєдіяльність підприємства. Тому турбота про фінанси є відправною позицією діяльності будь-якого суб'єкта господарювання. В умовах ринкової економіки ці питання мають першочергове значення.
У зв'язку з цим на сучасному етапі істотно зростає пріоритетність і роль аналіз фінансової діяльності, основним змістом якої є комплексне системне дослідження механізму формування, розміщення та використання капіталу з метою забезпечення фінансової стабільності і фінансової безпеки підприємства.
Головна мета фінансової діяльності - вирішити, де, коли і як використовувати фінансові ресурси для ефективного розвитку виробництва і отримання максимального прибутку.
Керівництво підприємства повинно чітко уявляти, за рахунок яких джерел ресурсів підприємство буде здійснювати свою діяльність, і в які сфери діяльності буде вкладати свій капітал. Від того, який капітал знаходиться в розпорядженні суб'єкта господарювання, наскільки оптимальна його структура і наскільки доцільно він трансформується в основні й оборотні фонди, залежать фінансове благополуччя підприємства і результати його діяльності. Тому аналіз джерел формування капіталу має винятково велике значення.
Головна мета аналізу - своєчасно виявити й усувати недоліки у фінансовій діяльності і знаходити резерви поліпшення фінансового стану підприємства і його платоспроможність.
У процесі аналіз необхідно:
ü Вивчити склад, структуру і динаміку джерел формування капіталу підприємства;
ü Встановити фактори зміни їхньої величини;
ü Визначити вартість окремих джерел капіталу, його середньозважену ціну і фактори її зміни;
ü Оцінити зміни, які відбулися, у пасиві балансу з точки зору підвищення рівня фінансової стабільності підприємства;
ü Обгрунтувати оптимальний варіант співвідношення власного і позикового капіталу.
Основними джерелами інформації для аналізу формування та розміщення фінансових ресурсів підприємства служать звітний бухгалтерський баланс (форма № 1), звіт про прибутки і збитки (форма № 2), звіт про рух капіталу (форма № 3) та інші форми звітності, дані первинного й аналітичного бухгалтерського обліку, які розшифровують і деталізують окремі статті балансу.
Достовірної та повної вважається бухгалтерська звітність, сформована відповідно до правил, встановлених нормативними актами з бухгалтерського обліку. Підтвердження правдоподібності бухгалтерської звітності приводять в аудиторському висновку, якщо вона, згідно з чинним законодавством, підлягає обов'язковому аудиту. Бухгалтерська звітність повинна давати повне достовірне уявлення про фінансовий стан організації, фінансові результати її діяльності та зміни у фінансовому стані.
Під фінансовим станом розуміється здатність підприємства фінансувати свою діяльність. Воно характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, необхідними для нормального функціонування підприємства, доцільністю їх розміщення та ефективністю використання, фінансовими взаємовідносинами c іншими юридичними і фізичними особами, платоспроможністю і фінансовою стійкістю.
Фінансовий стан може бути стійким, нестійким і кризовим. Здатність підприємства своєчасно проводити платежі, фінансувати свою діяльність на розширеній основі свідчить про його гарне фінансове стані. Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансової діяльності. Якщо виробничий і фінансовий плани успішно виконуються, то це позитивно впливає на фінансове становище підприємства. І навпаки, у результаті недовиконання з виробництва та реалізації продукції відбувається підвищення її собівартість, зменшення виручки і суми прибутку і як наслідок - погіршення фінансового стану підприємства і його платоспроможність.
Стійкий фінансовий стан в свою чергу робить позитивний вплив на виконання виробничих планів і забезпечення потреб виробництва необхідними ресурсами. Тому фінансова діяльність як складова частина господарської діяльності направлена на забезпечення планомірного надходження і витрачання грошових коштів, виконання розрахункової дисципліни, досягнення раціональних пропорцій власного і позикового капіталу і найбільш ефективного його використання.
Інформація, яка знаходиться в пасиві балансу, дає можливість виявити зміни в структурі власного і позикового капіталу, розмір залученого в оборот довгострокових і короткострокових позикових коштів.
1.2 Послідовність фінансового аналізу фінансових ресурсів
Аналіз фінансових ресурсів проводиться в наступній послідовності:
I етап: на даному етапі розглядається динаміка загального обсягу та основних складових елементів капіталу. Визначається співвідношення власного і позикового капіталу. У складі позикового капіталу вивчається співвідношення довгострокових і короткострокових фінансових зобов'язань. Визначається розмір прострочених фінансових зобов'язань і визначаються причини прострочення.
II етап: на даному етапі розглядається система коефіцієнтів фінансової стійкості підприємства. У процесі проведення аналізу використовуються наступні коефіцієнти:ü Коефіцієнт фінансової незалежності;
ü Коефіцієнт фінансової залежності;
ü Коефіцієнт фінансового ризику.
Так само оцінюється ефективність використання капіталу в цілому та окремих його елементів. Для цього необхідно розрахувати:
ü Кількість оборотів всього капіталу;
ü Кількість оборотів власного капіталу;
ü Кількість залученого позикового капіталу;
ü Період оборотів всього використаного капіталу в днях;
ü Період обороту власного і позикового капіталу в днях (окремо;
ü Коефіцієнт рентабельності;
ü Період обороту кредиторської заборгованості.
III етап: на даному етапі оцінюється ефективність використання капіталу як в цілому так і окремих його елементів.
1.3 Необхідні коефіцієнти для аналізу фінансових ресурсів
У процесі проведення аналізу використовуються різні коефіцієнти.
Для підприємств одними з найважливіших показників є показники ринкової стійкості та їх об'єктивна оцінка:
1) Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії):
Норма Кавт ≥ 0,5. Даний коефіцієнт представляє собою відношення власних джерел до їх загальній сумі. Він є одним з найважливіших показників, який характеризує можливість підприємства виконувати зовнішні зобов'язання за рахунок власних активів; його незалежність від позикових коштів і ринкову стійкість підприємства.
До авт - наріжний камінь аналізу ділової активності громадських, малих, середніх, акціонерних та інших підприємств, тому що характеризує інтереси засновників, власників акцій і кредиторів.
На Заході економісти вважають, що коефіцієнт незалежності необхідно підтримувати на досить високому рівні. Це дає можливість забезпечити стабільну структуру капіталу. Саме такій структурі віддають перевагу інвестори і кредитори.
2) Коефіцієнт фінансової стійкості:
Цей коефіцієнт показує питому вагу в загальній вартості майна усіх джерел, коштів, які підприємство може використовувати без витрат для кредиторів. Він обмежує вклади короткострокових позикових коштів лише тими активами, які легко реалізуються і швидко повертаються в грошову форму.
3) Коефіцієнт фінансової залежності:
Норма Кфз = 2. Даний коефіцієнт показує, скільки одиниць сукупних джерел припадає на одиницю власного капіталу. Так само характеризує залежність діяльності підприємства від позикового капіталу.
4) Коефіцієнт фінансового ризику або плече фінансового важеля:
До фр - це відношення позикового капіталу до власного капіталу; це самий вагомий показник, який свідчить про фінансову незалежність підприємства від залучення позикових коштів. Він показує, скільки позикових коштів залучає підприємство на 1 грн. власного капіталу.
Оптимальне значення К фр = 0,3 - 0,5. Критичним значенням цього коефіцієнта вважається одиниця. Однак економісти вважають, що при високих показниках оборотності оборотних коштів критичне значення коефіцієнта може перевищувати одиницю без істотних наслідків для ринкової стійкості.
5) Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів:
Це співвідношення довгострокових кредитів і позикових коштів до суми джерел власних коштів підприємства і довгострокових кредитів і позик.
6) Коефіцієнт короткострокової заборгованості:
Даний показник характеризує частину короткострокових зобов'язань підприємства у загальній сумі зобов'язань.
7) Коефіцієнт кредиторської заборгованості й інших поточних зобов'язань:
Цей коефіцієнт виражає частину кредиторської заборгованості та інших поточних зобов'язань до загальної суми зобов'язань підприємства.
При аналізі джерел формування власного капіталу необхідно брати до уваги такі показники:
8) Коефіцієнт капітального покриття:
Показує, наскільки у підприємства достатній рівень власного капіталу. Необхідно відзначити, що в міжнародній практиці питання достатності власного капіталу перебуває в центрі уваги економістів-фінансистів, як банків, так і фірм, компаній. Для визначення достатності капіталу встановлено вимоги до мінімальних розмірів коефіцієнта капітального покриття та ризикованості активів. Власний капітал повинен становити не менше 30% від вартості активів. Залежно від галузі ця величина може бути більшою.
9) Коефіцієнт участі акціонерного небудь статутного капіталу в загальній сумі джерел фінансування:
У тому випадку, якщо на 1000грн. сукупного капіталу припадає кілька гривень статутного капіталу, акціонерна або статутна власність у вартісному вираженні значно відстає від вартості сукупного грошового капіталу підприємства й акціонери не можуть розраховувати на значний розмір дивідендів і капіталізованого прибутку.
При аналізі структури позикового капіталу велика увага приділяється аналізу кредиторської заборгованості, який передбачає оцінку її оборотності:
10) Тривалість обороту кредиторської заборгованості:
Цей показник характеризує середню кількість днів, які необхідні для розрахунків з постачальниками.
11) Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості:
Коефіцієнт показує, скільки разів виникає заборгованість і сплачується підприємством за період, що аналізується.
При визначенні цих показників враховують боргові зобов'язання тільки перед тими кредиторами, до яких відноситься поточна господарська діяльність.
Середній термін сплати по рахунках постачальників за звітний період в ході аналізу порівнюється з аналогічним показником за минулий період, а також з показником, розрахованим для всієї галузі.
Якщо цей термін коротше, то це може означати, що підприємства-постачальники надають даному підприємству знижку в розрахунках за швидку оплату або ж розглядають підприємство як ризиковане і тому ставлять йому жорсткі умови розрахунків. Завдання економіста - з'ясувати, чому підприємство має короткий термін кредиту, і що слід зробити, щоб ці терміни кредиту були вигідніше або довше.
Якщо ж, навпаки, середній термін оплати за рахунками постачальником довше, то це може означати, що підприємство купує на вигідних розрахункових умовах або воно затягує з оплатою, тобто використовує кредиторську заборгованість як джерело свого фінансування.
Для проведення цілісного аналізу фінансових ресурсів необхідно оцінити ефективність і інтенсивність використання капіталу підприємства. Ефективність використання капіталу характеризується його віддачею, прибутковістю (рентабельністю).
12) Коефіцієнт рентабельності:
Цей коефіцієнт визначається як відношення суми прибутку до середньорічної суми капіталу і є одним з самих найбільш визнаних і широко використовуваних у світовій практиці узагальнюючих показників вимірювання ефективності використання капіталу та ділової активності підприємства.
Коефіцієнт рентабельності (прибутковості) може бути розрахований як для загальної суми капіталу, так і окремо для основного і для оборотного капіталу. Це дозволяє дати оцінку ефективності інвестицій в ці види активів.
13) Коефіцієнт рівня прибутку на власний капітал:
Оскільки кожен інвестор зацікавлений у тому, скільки прибутку приносять їм власні вкладення в бізнес, доцільно визначити рівень прибутку на власний (акціонерний) капітал.
На основі цього показника роблять висновки про перспективи бізнесу ринкової стійкості, наявності фінансових резервів підвищення конкурентоспроможності підприємства.
Обчислюють також і коефіцієнт, розрахований на перманентний капітал. Він характеризує прибутковість власного і довгострокового позикового капіталу.
Коефіцієнт рентабельності використовується як інструмент прогнозування прибутку, тому що він відображає взаємозв'язок передбачуваного отримання прибутку із загальним інвестованим капіталом. Саме це робить процес прогнозування більш реальним. Крім того, цей показник має велике значення для прийняття інвестиційних рішень, загального і фінансового планування, координації оцінки і контролю за господарською діяльністю та її результатами.
Будучи індикатором якості управління, коефіцієнт рентабельності використовується як показник ефективності управління, інструмент для прийняття рішень.
1.4 Аналіз власних фінансових ресурсів
Фінансову основу підприємства складає сформований ним власний капітал.
Велике значення для самостійності і незалежності підприємства має власний капітал. Якщо власний капітал становить більшу частину, то для кредиторів та інвесторів це краще, тому що у них є впевненість повернення своїх вкладів. Чим більше частина власного капіталу і менше позикового, тим менше фінансовий ризик.
Власний капітал характеризується наступними позитивними особливостями:
ü простотою залучення, тому що рішення пов'язані із збільшенням власного капіталу приймає власник підприємства без необхідності отримання угоди інших господарюючих суб'єктів;
ü більш високою здатністю генерування прибутку у всіх сферах діяльності, тому що при його використанні не потрібно сплата позичкового відсотка в усіх його формах;
ü забезпеченням стійкості розвитку підприємства, його платоспроможності в довгостроковому періоді, а відповідно і зниження ризику банкрутства.
Власного капіталу притаманні також такі недоліки:
- Обмеженість обсягу залучення, а отже і можливостей істотного розширення операційної та інвестиційної діяльності підприємства в періоди сприятливої кон'юнктури ринку і на окремих етапах його життєвого циклу;
- Висока вартість у порівнянні з позиковими джерелами формування капіталу;
- Невикористана можливість приросту коефіцієнта рентабельності власного капіталу за рахунок залучення позикових фінансових коштів, тому що без такого залучення неможливо забезпечити перевищення коефіцієнту фінансової рентабельності над економічною.
Таким чином, підприємство, що використовує тільки власний капітал, має найвищу фінансову стійкість, але обмежує темпи свого розвитку (тому що не може забезпечити формування необхідного додаткового обсягу активів в періоди сприятливої кон'юнктури ринку) і не використовують фінансові можливості приросту прибутку на вкладений капітал.
Капітал підприємства - це кошти, які є в розпорядженні суб'єкта господарювання для здійснення діяльності з метою одержання прибутку. Формується капітал підприємства як за рахунок власних (внутрішніх), так і за рахунок позикових (зовнішніх) джерел. Основним джерелом фінансування є власний капітал.
До його складу входять статутний капітал, накопичений капітал (резервний та додатковий капітали, нерозподілений прибуток) та інші надходження (цільове фінансування, благодійні пожертвування та ін.)
Статутний капітал - це сума коштів засновників для забезпечення статутної діяльності. На державних підприємствах - це вартість майна, закріпленого державою за підприємством на правах повного господарювання; на акціонерних підприємствах - номінальна вартість акцій; для товариств з обмеженою відповідальністю - сума, яка є частиною власників; для орендного підприємства - сума внесків його працівників і т.д .
Статутний капітал формується в процесі первинного інвестування коштів. Внески засновників у статутний капітал можуть бути у вигляді коштів, у майновій формі та у формі нематеріальних активів. Величина статутного капіталу оголошується при реєстрації підприємства, і при коригуванні його величини необхідно провести перереєстрацію статутних документів.
Додатковий капітал як джерело коштів підприємства виникає в результаті переоцінки майна або продажу акції за ціною, вище їх номінальної вартості.
Резервний капітал створюється відповідно до законодавства або відповідно до статутних документів за рахунок чистого прибутку підприємства. Він виступає як страховий фонд для відшкодування можливих збитків і забезпечення захисту інтересів третіх осіб у разі недостатності прибутку для викупу акцій, погашення облігацій, виплати відсотків по них і т.д. За його величині можна судити про запаси фінансових сил підприємства. Відсутність або нестача його величини розглядають як фактор додаткового ризику вкладення капіталу в підприємство.
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) відображають у балансі накопичувальним підсумком з початку функціонування підприємства. Показує на скільки збільшилася величина власного капіталу підприємства за рахунок результатів його діяльності.
До засобів спеціального призначення і цільового фінансування належать безкоштовно отримані цінності від фізичних і юридичних осіб, а також безповоротні і поворотні бюджетні асигнування на утримання об'єктів соцкультпобуту і на відновлення платоспроможності підприємств на бюджетному фінансуванні.
Основним джерелом поповнення власного капіталу є прибуток підприємства
Якщо підприємство збиткове, то власний капітал зменшується на суму збитків. Значну частину в складі внутрішніх джерел становлять амортизаційні відрахування від використаних власних основних засобів і нематеріальних активів. Вони не збільшують суму основних засобів і нематеріальних активів. Вони не збільшують суму власного капіталу, а є способом його реінвестування. До інших форм власного капіталу належать прибуток від здачі в оренду майна, розрахунки із засновниками і т.п. Вони грають непомітну роль у формуванні власного капіталу підприємства.
Основну частину в складі зовнішніх джерел формування власного капіталу створює додаткова емісія акцій. Державним підприємствам може надати безкоштовну фінансову допомогу держава. До числа інших зовнішніх джерел відносяться матеріальні та нематеріальні активи, які передають підприємству безкоштовно фізичні та фізичні особи в порядку доброчинності.
На реальну величину власного капіталу впливає також заборгованість засновників за внесками до статутного капіталу та вартість акцій, викуплених у акціонерів, з метою їх подальшого перепродажу або анулювання. Тому ці статті віднімаються з його суми.
Політика формування власних фінансових ресурсів являє собою частину загальної фінансової стратегії підприємства, і полягає в забезпеченні необхідного рівня самофінансування його виробничого розвитку.
Послідовність аналізу власних фінансових ресурсів:
I етап: на даному етапі вивчається загальний обсяг формування власних фінансових ресурсів, динаміка питомої ваги власних ресурсів у загальному обсязі формування фінансових ресурсів.
II етап: на даному етапі проглядаються джерела формування власних фінансових ресурсів, тобто вивчається співвідношення зовнішніх і внутрішніх джерел формування власних фінансових ресурсів, а так само вартість залучення власного капіталу за рахунок різних джерел.
III етап: на даному етапі оцінюється достатність власних фінансових ресурсів.
1.5 Аналіз позикових фінансових ресурсів
Позиковий капітал, що використовується підприємством, характеризує в сукупності обсяг його фінансових зобов'язань. Підприємство, що використовує позиковий капітал має більш високий фінансовий потенціал свого розвитку і можливості приросту фінансової рентабельності підприємства. Однак у більшій мірі генерує фінансовий ризик і загрозу банкрутства.
Позиковий капітал характеризується наступними позитивними особливостями:
ü досить широкими можливостями залучення особливо при високому кредитному рейтингу підприємства, наявність застави або гарантій поручителя;
ü забезпечення зростання фінансового потенціалу підприємства при необхідності суттєвого розширення його активів і зростання темпів росту обсягу його господарської діяльності;
ü більш низькою вартістю в порівнянні з власним капіталом за рахунок забезпечення ефекту "податкового щита» (вилучення витрат з його обслуговування з оподатковуваної бази при сплаті податку на прибуток);
ü здатністю генерувати приріст фінансової рентабельності.
Поряд з позитивними особливостями позикового капіталу властиві й негативні моменти:
- Використання цього капіталу генерує найбільш небезпечні фінансові ризики в господарській діяльності підприємства, тобто ризик зниження фінансової стійкості і втрати платоспроможності;
- Активи, сформовані за рахунок позикового капіталу, генерують меншу норму прибутку, яка знижується на суму виплаченого позичкового відсотка;
- Висока залежність вартості позикового капіталу від коливань кон'юнктури фінансового ринку;
- Складність процедури залучення, тому що надання кредитних коштів залежить від рішення інших господарських суб'єктів.
Позиковий капітал - це кредити банків і фінансових компаній, позики, кредиторська заборгованість, лізинг, комерційні папери та ін
Фінансові зобов'язання поділяються на довгострокові і короткострокові зобов'язання.
До довгострокових фінансових зобов'язань відносяться форми позикового капіталу з терміном його використання більше 1 року. Основними формами цих зобов'язань є довгострокові кредити банків і довгострокові позикові кошти (це може бути заборгованість за податковим кредитом, заборгованість за фінансовою допомогою, яку надано на поворотній основі) термін погашення яких ще не настав або не погашені в передбачений термін.
До короткострокових фінансових зобов'язань відносять всі форми залученого позикового капіталу з терміном його використання до 1 року. Основними формами цих зобов'язань є короткострокові кредити банків і короткострокові позикові кошти, різні форми кредиторської заборгованості.
За цілями залучення позикові кошти поділяються на такі види:
· Кошти, що залучаються для відновлення основних засобів і нематеріальних активів;
· Кошти, що залучаються для поповнення оборотних активів;
· Кошти, що залучаються для задоволення соціальних нестач.
За формою залучення позикові кошти можуть бути в грошовій формі, у формі обладнання (лізинг), у товарній формі і в інших формах. За джерелами залучення вони поділяються на зовнішні та внутрішні; за строками погашення - на довгострокові та короткострокові; за формою забезпечення - забезпечені заставою, поручительством або гарантією і незабезпечені. Забезпечені зобов'язання у разі ліквідації підприємства задовольняються в пріоритетному порядку, незабезпечені - за залишковим принципом.
Політика залучення позикових коштів являє собою частину загальної фінансової стратегії полягає в забезпеченні найбільш ефективних форм і умов залучення позикового капіталу з різних джерел відповідно до потреб розвитку підприємства.
Залучення позикових коштів в обігу підприємства є нормальним явищем. Це сприяє тимчасовому покращенню фінансового стану при умові, що кошти не заморожуються на тривалий час в обороті і своєчасно повертаються. В іншому випадку може виникнути прострочена кредиторська заборгованість, що в кінцевому підсумку призводить до виплати штрафів, санкцій і погіршенню фінансового становища.
Отже, розумні розміри залучення позикового капіталу здатні поліпшити фінансовий стан підприємства, а надмірні - погіршити його. Тому в процесі аналізу необхідно вивчити склад, давність виникнення кредиторської заборгованості, наявність, частоту і причини утворення простроченої заборгованості постачальникам ресурсів, персоналу підприємства з оплати праці, бюджету, позабюджетних фондів, встановити суму виплачених санкцій за прострочення платежів.
Залучення позикових коштів в обігу підприємства є нормальним явищем. Це сприяє тимчасовому покращенню фінансового стану при умові, що кошти не заморожуються на тривалий час в обороті і своєчасно повертаються. В іншому випадку може виникнути прострочена кредиторська заборгованість, що в кінцевому підсумку призводить до виплати штрафів, санкцій і погіршенню фінансового становища.
Отже, розумні розміри залучення позикового капіталу здатні поліпшити фінансовий стан підприємства, а надмірні - погіршити його. Тому в процесі аналізу необхідно вивчити склад, давність виникнення кредиторської заборгованості, наявність, частоту і причини утворення простроченої заборгованості постачальникам ресурсів, персоналу підприємства з оплати праці, бюджету, позабюджетних фондів, встановити суму виплачених санкцій за прострочення платежів.
Послідовність аналізу позикових фінансових ресурсів:
I етап: на даному етапі вивчається динаміка загального обсягу залучення позикових коштів у розглянутому періоді, темпи цієї динаміки порівнюються з темпами приросту обсягів операційної та інвестиційної діяльності в загальній сумі активів підприємства.
II етап: на даному етапі визначаються основні фонди залучення позикових коштів, аналізується в динаміці питома вага сформованих фінансових кредитів, товарного кредиту і внутрішньої кредиторської заборгованості в загальній сумі позикових коштів.III етап: на даному етапі визначається співвідношення обсягів використовуваних підприємством позикових коштів по періоду їх залучення.
IV етап: на даному етапі вивчається склад конкретних кредитів підприємства та умови надання ними різних форм фінансового і товарного кредиту.
V етап: на даному етапі вивчається ефективність використання позикових коштів в цілому і окремих їх форм на підприємствах.
1.6 Аналіз кредиторської заборгованості
Кредиторська заборгованість є на підприємствах безкоштовним джерелом використовуваних позикових коштів. Кредиторська заборгованість буває наступних видів:
Ø заборгованість за товари, роботи, послуги;
Ø заборгованість з оплати праці;
Ø заборгованість по відрахуваннях у позабюджетні фонди;
Ø заборгованість по перерахуванням податків до бюджетів різних рівнів;
Ø заборгованість по перерахуванням внесків на страхування майна, особисте страхування;
Ø заборгованість за розрахунками з дочірніми організаціями;
Ø інші види кредиторської заборгованості.
При аналізі кредиторської заборгованості досліджується в динаміці: склад і структура кредиторської заборгованості, її питома вага в загальному обсязі залучення позикових коштів, терміни і причини утворення простроченої кредиторської заборгованості. Перевіряється своєчасності нарахування і виплат коштів за окремими рахунками. Особливої вивчається середня тривалість використання кредиторської заборгованості. Вона дорівнює добутку середніх залишків кредиторської заборгованості на дні періоду, яке необхідно розділити на суму кредиторських оборотів за рахунками з кредиторами.
При аналізі кредиторської заборгованості слід враховувати, що вона є одночасно джерелом покриття дебіторської заборгованості. Тому в процесі аналізу необхідно порівняти суму дебіторської та кредиторської заборгованості. Якщо перша перевищує другу, то це свідчить про іммобілізації власного капіталу в дебіторську заборгованість.
Аналізуючи структуру капіталу, необхідно враховувати особливості кожної його складової. Власний капітал характеризується простотою залучення, забезпеченням більш стабільного фінансового стану і зниженням ризику банкрутства. Необхідність у власному капіталі обумовлена вимогами самофінансування підприємств. Він є основою їх самостійності і незалежності. Разом з цим необхідно враховувати, що пропорційно зростанню частини позикового капіталу зростає ризик зниження фінансової стабільності і платоспроможності підприємства, знижується прибутковість сукупних активів за рахунок виплачуваного позикового відсотка. Від того, наскільки оптимальне співвідношення власного і позикового капіталу, багато в чому залежить фінансовий стан підприємства.
Таким чином, аналіз структури власних і позикових коштів необхідний для оцінки раціональності формування джерел фінансування діяльності підприємства та його ринкової стабільності. Цей чинник дуже важливий, по-перше, для зовнішніх споживачів інформації (наприклад, для банків та інших постачальників ресурсів) під час вивчення ступеня фінансового ризику і, по-друге, для самого підприємства під час визначення перспективного варіанта організації фінансів і розробки фінансової стратегії.
Розділ ІІ. Аналіз фінансового стану підприємства.
2.1 Інформаційні джерела аналізу
Фінансовий стан підприємства виражається у співвідношенні структур його активів і пасивів, тобто коштів підприємства та їх джерел.
Основні завдання аналізу фінансового стану - визначення якості фінансового стану, вивчення причин його поліпшення або погіршення за аналізований період. Ці завдання вирішуються на основі дослідження динаміки абсолютних і відносних показників.
Інформаційною базою для розрахунку показників і проведення фінансового аналізу служить фінансова звітність підприємства: Форма № 1 «бухгалтерський баланс»; Форма № 2 «звіт про фінансові результати».
Джерелами інформації можуть служити статистичні довідники, періодична преса, монографії, а також законодавчі та нормативні акти.
2.2 Структурний аналіз активів
Структурному аналізу передує оцінка динаміки активів підприємства, що отримується шляхом зіставлення темпів приросту активів з темпами приросту фінансових результатів.
Таблиця 2.2.1. Порівняння динаміки активів і фінансових результатів
| Показники | Початок Періоду | Кінець періоду | Зміна показника |
| Величина активів підприємства | 1368 | 1379 | +11 |
| Виручка від реалізації за період | 1800 | 2500 | +700 |
| Прибуток від реалізації за період | 1440 | 2000 | +560 |
Висновки: Як видно даних таблиці збільшення виручки (+700) та прибутку (+560) значно перевищує те, що сталося зміна в загальній величині активів підприємства (+11). Це говорить про підвищення ефективності діяльності підприємства.
Активи підприємства складаються з необоротних та оборотних (поточних) активів. Тому найбільш загальну структуру характеризує коефіцієнт співвідношення оборотних і необоротних активів:
Коефіцієнт співвідношення оборотних і необоротних активів (К):
п.р. К = 688/680 = 1,01
к.г. К = 739/640 = 1,15
На одиницю необоротних активів на початок року припадає 1,01 оборотних активів. До кінця року цей показник збільшився до 1,15. З цього випливає, що більшу частину активів цього підприємства становлять оборотні активи і за звітний період вони збільшилися.
Дані для аналізу структури активів представлені у таблиці 2.2.2.
Таблиця 2.2.2. Аналіз структури активів підприємства (у тис.грн.)
| Показники | Абсолютні величини | Питомі ваги (%) в загальній величині активів | Зміни | |||
| На початок року | На кінець року | На початок року | На кінець року | В абсолютних величинах | У питомих вагах | |
| Необоротні активи | 680 | 640 | 49,7 | 46,4 | -40 | -3,3 |
| Оборотні активи | 688 | 739 | 50,3 | 53,6 | 51 | 3,3 |
| Разом активів | 1368 | 1379 | 100 | 100 | 11 | 0 |
| Коефіцієнт співвідношення | 1,01 | 1,15 | 0,07 | 0,08 | 0,14 | 0,01 |
Проведемо аналіз структури оборотних і необоротних активів. Дані представлені в таблицях 2.2.3. і 2.2.4.
Таблиця 2.2.3. Аналіз структури необоротних активів (у тис.грн.)
| Показники | Абсолютні величини | Питома вага (%) в загальній величині пасивів | Зміни | |||
| на початок року | на кінець року | на початок року | на кінець року | в абсолютних величинах | в питомих вагах | |
| Нематеріальні активи: | ||||||
| залишкова вартість | 92 | 73 | 6,72 | 5,29 | -19 | -1,43 |
| первинна вартість | 110 | 98 | 8,04 | 7,11 | -12 | -0,93 |
| накопичена амортизація | -18 | -25 | -1,32 | -1,81 | 7 | 0,50 |
| Основні засоби: | ||||||
| залишкова вартість | 550 | 509 | 40,20 | 36,90 | -41 | -3,30 |
| первинна вартість | 680 | 569 | 49,70 | 41,25 | -111 | -8,45 |
| знос | -130 | -60 | 9,50 | -4,35 | -70 | -5,15 |
| Довгострокові фінансові інвестиції, які обліковуються методом участі в капіталі інших підприємств | 20 | 38 | 1,46 | 2,76 | 18 | 1,29 |
| Інші необоротні активи | 18 | 20 | 1,32 | 1,45 | 2 | 0,13 |
| Разом необоротних активів | 680 | 640 | 49,7 | 46,4 | -40 | -3,3 |
активи (+2 тис.грн) збільшилися. Залишкова вартість нематеріальних активів знизилася на 19 тис. гривень або на 1,43%. Залишкова вартість основних засобів знизилася на 41 тис.грн. або на 3,3%, це сталося через зниження зносу на 70 тис.грн. або на 5,15%. У результаті змін, що відбулися частка необоротних активів зменшилась на 3,3%, що становить 40 тис.грн.
Аналіз структури оборотних активів представлений в таблиці 2.2.4.
Таблиця 2.2.4. Аналіз структури оборотних активів (у тис.грн.)
| Показники | Абсолютні величини | Питома вага (%) в загальній величині пасивів | Зміни | |||
| на початок року | на кінець року | на початок року | на кінець року | в абсолютних величинах | в питомих вагах | |
| Запаси: | ||||||
| - Виробничі | 382 | 400 | 27,93 | 29,01 | 18 | 1,08 |
| - Незавершене виробництво | 38 | 25 | 2,78 | 1,81 | -13 | -0,96 |
| - Готова продукція | 160 | 205 | 11,70 | 14,87 | 45 | 3,17 |
| - Товари | 10 | 15 | 0,73 | 1,09 | 5 | 0,36 |
| Дебіторська заборгованість за розрахунками: | ||||||
| - З бюджетом | 4 | 5 | 0,29 | 0,36 | 1 | 0,07 |
| - За виданими авансами | 16 | 9 | 1,17 | 0,65 | -7 | -0,52 |
| Інша поточна дебітор. заборгованість | 10 | 8 | 0,73 | 0,58 | -2 | -0,15 |
| Поточні фінансові інвестиції | 31 | 29 | 2,27 | 2,10 | -2 | -0,16 |
| Грошові ср-ва та їх екві-ти в нац. валюті | 26 | 32 | 1,90 | 2,32 | 6 | 0,42 |
| Інші оборотні активи | 11 | 11 | 0,80 | 0,80 | 0 | 0,0 |
| Разом оборотних активів | 688 | 739 | 50,3 | 53,6 | 51 | 3,3 |
2.3 Аналіз джерел формування капіталу підприємства (його пасивів)
Пасиви підприємства (тобто джерела фінансування його активів) складається з власного капіталу і позикового капіталу (довгострокових і короткострокових позикових коштів, кредиторської заборгованості).
Структуру пасивів характеризує коефіцієнт автономії (незалежності, платоспроможності):
Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії) (Кавт.):
п.р. Кавт. = 1071 +190 / 1368 = 0,92
к.г. Кавт. = 1108 +184 / 1379 = 0,93
Повинно бути збільшення, норма Кавт ≥ 0,5.
Можливість підприємства виконувати зовнішні зобов'язання за рахунок власних активів підвищилася до кінця року на 93%, це говорить про дуже низьку залежності підприємства від позикових коштів.
Коефіцієнт співвідношення позикових і власних засобів (коефіцієнт фінансового левериджу):
Показник фінансового левериджу (Фл.):
п.р. Фл. = 40 +67 / 1071 +190 = 0,08
к.г. Фл. = 34 +53 / 1108 +184 = 0,06
Повинно бути зменшення, норма Фл ≤ 0,25.
У даного підприємства дуже низька залежність від зобов'язань, а саме всього 6% до кінця року, таким чином, можливість фінансового ризику значно зменшується.
За даними таблиці 2.3.1 проводиться аналіз структури пасивів.
Таблиця 2.3.1. Аналіз структури пасивів тис.грн.
| Показники | Абсолютні величини | Питома вага (%) в загальній величині пасивів | Зміни | |||
| на початок року | на кінець року | на початок року | на кінець року | в абсолютних величинах | в питомих вагах | |
| Власний капітал | 1261 | 1292 | 92,2% | 93,7% | 31 | 1,5% |
| Позиковий капітал | 107 | 87 | 7,8% | 6,3% | -20 | -1,5% |
| Разом джерел коштів | 1368 | 1379 | 100 | 100 | 11 | 0 |
| Коефіцієнт автономії | 0,92 | 0,93 | 92% | 93% | 0,01 | 1% |
| Коефіцієнт співвідношення | 0,08 | 0,06 | 8% | 6% | -0,02 | -2% |
Більш детальний аналіз структури власного і позикового капіталу проводиться за таблицями 2.3.2. і 2.3.3.
Таблиця 2.3.2. Аналіз структури власного капіталу підприємства тис.грн.
| Показники | Абсолютні величини | Питома вага (%) в загальній величині пасивів | Зміни | |||
| на початок року | на кінець року | на початок року | на кінець року | в абсолютних величинах | в питомих вагах | |
| Статутний капітал | 580 | 580 | 42,39% | 42,06% | 0 | -0,33% |
| Пайовий капітал | 140 | 140 | 10,23% | 10,15% | 0 | -0,08% |
| Інший додатковий капітал | 28 | 34 | 2,05% | 2,5% | 6 | 0,45% |
| Резервний капітал | 293 | 326 | 21,42% | 23,64% | 33 | 2,22% |
| Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) | 30 | 28 | 2,2% | 2,03% | -2 | -0,17% |
| Забезпечення виплат персоналу | 36 | 24 | 2,63% | 1,74% | -12 | -0,89% |
| Інше забезпечення | 20 | 23 | 1,46% | 1,66% | 3 | 0,2% |
| Цільове фінансування | 134 | 137 | 9,79% | 9,93% | 3 | 0,14% |
| Разом власний капітал | 1261 | 1292 | 92,2% | 93,7% | 31 | 1,5% |
Коефіцієнт накопичення власного капіталу:
Коефіцієнт накопичення власного капіталу (Кн.):
п.р. Кн. = 293 +30 / 1261 = 0,25
к.г. Кн. = 326 +28 / 1292 = 0,27
Даний показник характеризує використання власних коштів на розвиток основної діяльності підприємства. У нашому випадку спостерігається позитивна динаміка коефіцієнта, це свідчить про поступовості збільшення власного капіталу.
На підставі даних таблиці 2.3.3. проводиться аналіз залучення позикових коштів.
Таблиця 2.3.3. Аналіз структури позикових коштів підприємства тис.грн.
Висновки: З таблиці 2.3.3. випливає, що за звітний рік сума позикових коштів зменшилася на 20 тис.грн. або на 1,5%. Відбулися суттєві зміни і в структурі позикового капіталу: зменшилася сума (на 10 тис.грн.) Та частка (на 0,75%) короткострокових кредитів банків, так само зменшилася частка поточних зобов'язань (на 0,25%) та кредиторської заборгованості (на 0,15%). Що говорить про низьку залежності підприємства від позикових коштів. Якість кредиторської заборгованості можна оцінити також питомою вагою в ній розрахунків за векселями. Частка кредиторської заборгованості, забезпечена виданими векселями, в загальній її сумі показує ту частину боргових зобов'язань, несвоєчасне погашення яких призведе до додаткових витрат і втрати ділової репутації. З даних табл.2.3.3. випливає, що на аналізованому підприємстві частка кредиторської заборгованості постачальникам ресурсів, забезпечена виданими векселями, на початок року становила 0,22%, а на кінець року - 0,14%.
2.4 Аналіз основних відносних показників
Після структурного аналізу активів і пасивів проаналізуємо фінансову стійкість, платоспроможність та ділову активність підприємства.
Проаналізуємо в динаміці на початок і кінець періоду показники, що характеризують фінансовий стан підприємства.
Фінансова стабільність:
1. Коефіцієнт забезпеченості оборотних активів власними засобами (Косс.):
п.р. Косс. = 1071 +190 +40-680/688 = 0,90
к.г. Косс. = 1108 +184 +34-640/739 = 0,93
Повинно бути збільшення, рекомендоване значення Косс> 0,1.
Даний коефіцієнт відображає абсолютну можливість перетворення активів у ліквідні кошти. Абсолютна можливість перетворення активів у ліквідні кошти до кінця року збільшилася до 93%.
2. Коефіцієнт забезпечення власними оборотними засобами запасів (Кзап.):
п.р. Кзап. = 1071 +190 +40-680/382 +38 +160 +10 = 1,05
к.г. Кзап. = 1108 +184 +34-640/400 +25 +205 +15 = 1,06
Повинно бути збільшення.
Даний коефіцієнт відображає наскільки запаси, які мають найменшу ліквідність у складі оборотних активів, забезпечені довгостроковими стабільними джерелами фінансування. Запаси в даному випадку повністю забезпечені довгостроковими стабільними джерелами фінансування.
3. Коефіцієнт покриття запасів (Кпз.):
п.р. КПЗ. = 1071 +190 +40-680 +38 +3 +10 / 382 +38 +160 +10 = 1,14
к.г. КПЗ. = 1108 +184 +34-640 +27 +2 +8 / 400 +25 +205 +15 = 1,12
Повинно бути збільшення.
На одиницю коштів, вкладених в запаси, припадає 1.12 на кінець року в сукупності власних коштів, довго-і короткострокових зобов'язань. На кінець звітного періоду коефіцієнт знизився на 0,02.
Платоспроможність підприємства:
1. Коефіцієнт поточної ліквідності (покриття) (Клт.):
п.р. КЛТ. = 688/67 = 10,26
к.г. КЛТ. = 739/53 = 13,94
Повинно бути збільшення, критичне значення КЛТ = 1.
На нашому підприємстві достатньо обігових коштів для погашення боргів протягом року, це означає, що підприємство може повністю покрити поточні зобов'язання за рахунок поточних активів.
2. Коефіцієнт швидкої ліквідності (Клб.):
п.р. Кавт. = 688 - (382 +38 +160 +10) / 67 = 1,46
к.г. Кавт. = 739 - (400 +25 +205 +15) / 53 = 1,70
Повинно бути збільшення, норма КЛБ = 0,7-0,8.
Показує, скільки одиниць найбільш ліквідних активів припадає на одиницю термінових боргів. Таким чином, підприємство за рахунок цих коштів може повністю погасити термінові борги.
3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності (термінової) (Кла.):
п.р. Кла. = 26/67 = 0,38
к.г. Кла. = 32/53 = 0,6
Повинно бути збільшення, нормальне значення Кла = 0,2-0,35.
При необхідності негайно ліквідувати короткострокову заборгованість наше підприємство повністю не готове. Можливість терміново погасити короткострокову заборгованість складає на кінець року 60%, показник збільшився.
Ділова активність:
1. Коефіцієнт оборотності оборотних засобів (Ко.):
п.р. Ко. = 1440/688 = 2,09
к.г. Ко. = 2000/739 = 2,70
Повинно бути збільшення.
Показує скільки виручки припадає на одиницю обігових коштів. У даного підприємства коефіцієнт зріс, тобто на 1 грн. оборотних коштів припадає до кінця року 2,7 грн. чистої виручки.
2. Коефіцієнт оборотності готової продукції (оборотів) (Кгп.):
п.р. Кгп. = 1440/160 = 9
к.г. Кгп. = 2000/205 = 9,76
Повинно бути збільшення.
Показує, у скільки разів виручка перевищує середні запаси готової продукції. У даного підприємства коефіцієнт зріс, тобто виручка перевищує середні запаси готової продукції в 9,76 разів, що в порівнянні з показником на початок звітного періоду більше на 0,76.
3. Коефіцієнт оборотності дебіторської та кредиторської заборгованості (Кдз.):
п.р. КДЗ. = 1440 / 4 +16 +10 = 72
к.г. КДЗ. = 2000 / 5 +9 +8 = 90,9
Повинно бути збільшення.
Показує, у скільки разів виручка перевищує середню дебіторську заборгованість. У даного підприємства коефіцієнт зріс, тобто на кінець звітного періоду виручка перевищує середню дебіторську заборгованість в порівнянні з початком звітного періоду на 18,9.
4. Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості (Ккз.):
п.р. ККЗ. = 1440/37 +3 +10 +5 = 26,18
к.г. ККЗ. = 2000/27 +2 +8 +4 = 48,78
Повинно бути збільшення.
Показує, у скільки разів виручка перевищує середню кредиторську заборгованість. У даного підприємства коефіцієнт зріс, тобто на кінець звітного періоду виручка перевищує середню кредиторську заборгованість в порівнянні з початком звітного періоду на 20,6.
Показники рентабельності:
1. Рентабельність капіталу (активів) за чистим прибутком (R а.):
к.г. Rа. = 140 / ([1 368 +1379] / 2) = 0,10
На нашому підприємстві на 1 грн. інвестованих в активи коштів припадає 0,10 грн. прибутку від звичайної діяльності за звітний період.
2. Рентабельність власного капіталу (R ск.):
к.г. Rск. = 140 / ([тисячі сімдесят одна +1108] / 2) = 0,13
На одиницю власного капіталу припадає 0,13 грн. прибутку на кінець звітного періоду.
3. Рентабельність реалізованої продукції за чистим прибутком (R ч q.):
к.г. Rчq. = 140 / ([1440 +2000] / 2) = 0,08
На 1 грн. виручки припадає 0,08 грн. чистого прибутку від реалізованої продукції за звітний період.
4. Рентабельність виробничих фондів (R пф.):
к.г. Rпф. = 140 / [(550 +509) / 2 + (382 +400) / 2 + (38 +25) / 2] = 0,15
На 1 грн. вартості виробничих фондів припадає 0,15 грн. чистого прибутку за звітний період.
Підводячи підсумок вищевикладеним розрахунками, можна зробити висновок про те, що всі показники, що відображають фінансовий стан ПП «Аланія» за звітний період свідчать про успішну діяльність підприємства. Ці показники характеризують його високу фінансову стабільність і стійкість, досить низьку залежність підприємства від позикових коштів і високу можливість перетворення активів у ліквідні кошти.
У такій ситуації можна провести наступні заходи:
ü для отримання додаткового прибутку, порожні або незадіяні приміщення здавати в оренду;
ü отримані фінансові кошти не беруть участь в обороті можна покласти в банк під відсотки або придбати цінні папери (наприклад, акції будь-якого прибуткового підприємства);
ü можливе надання додаткових послуг, наприклад, обслуговування дитячих садів і лікарень.
Висновок
Аналізуючи структуру капіталу, необхідно враховувати особливості кожної його складової. Власний капітал характеризується простотою залучення, забезпеченням більш стабільного фінансового стану і зниженням ризику банкрутства.
Необхідність у власному капіталі обумовлена вимогами самофінансування підприємств. Він є основою їх самостійності і незалежності. Особливість власного капіталу полягає в тому, що він інвестується на довгостроковій основі і піддається найбільшому ризику. Чим вище його частину в загальній сумі капіталу і менше частина позикових коштів, тим вище буфер, який захищає кредиторів від збитків, отже, зменшується ризик витрат.
Проте слід враховувати, що власний капітал обмежений у розмірах. Крім того, фінансування діяльності підприємства тільки за рахунок власних коштів не завжди вигідно для нього, особливо в тому випадку, коли виробництво має сезонний характер. Тоді в окремі періоди будуть накопичуватися великі кошти на рахунках в банку, а в інші їх буде не вистачати. Слід також мати на увазі, що якщо ціни на фінансові ресурси невисокі, а підприємство може забезпечити більш високий рівень віддачі на вкладений капітал, ніж платити за вкладені ресурси, то, залучаючи позикові кошти, воно може контролювати великі грошові потоки, розширити масштаби своєї діяльності, підвищити рентабельність власного (акціонерного) капіталу. Як правило, підприємства беруть кредит, щоб посилити свої ринкові позиції.
Разом з цим необхідно враховувати, що пропорційно зростанню частини позикового капіталу зростає ризик зниження фінансової стабільності і платоспроможності підприємства, знижується прибутковість сукупних активів за рахунок виплачуваного позикового відсотка. До недоліків цього джерела фінансування необхідно віднести складність процедури залучення, високу залежність позикового відсотка від кон'юнктури фінансового ринку і збільшення в зв'язку з цим зниження платоспроможності підприємства.
Від того, наскільки оптимальне співвідношення власного і позикового капіталу, багато в чому залежить фінансовий стан підприємства.
Таким чином, аналіз структури власних і позикових коштів необхідний для оцінки раціональності формування джерел фінансування діяльності підприємства та його ринкової стабільності. Цей чинник дуже важливий, по-перше, для зовнішніх споживачів інформації (наприклад, для банків та інших постачальників ресурсів) під час вивчення ступеня фінансового ризику і, по-друге, для самого підприємства під час визначення перспективного варіанта організації фінансів і розробки фінансової стратегії.
На основі проведеного аналізу показників фінансового стану підприємства, можна зробити висновок про те, що ПП «Аланія» характеризується за звітний період високої фінансовою стабільністю і стійкістю, досить низькою залежністю підприємства від позикових коштів і високою можливістю перетворення активів у ліквідні кошти. Всі ці показники свідчать про успішну діяльність підприємства.
Список використаної літератури
1. Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз: Навч. посіб. - К.: МАУП, 2000.-512с.: Іл.
2. Лахтіонова Л.А. Фінансовий аналіз суб'єктів господарювання: монографія.-К.: КНЕУ, 2001.-387с.
3. Павловський О.В., Притуляк Н.М., Невмерхіцька Н.Ю. Фінансовий аналіз: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дісц. - К.: КНЕУ, 2002.-388с.
4. Савицька Г.В. Економічний аналіз діяльності підприємства: Навч. посіб. - К.: Знання, 2004.-654с.
5. Тарасенко Н.В. Економічний аналіз діяльності промислового підприємства. - Львів: ЛБІ НБУ, 2000.-485с.
Коефіцієнт накопичення власного капіталу (Кн.):
п.р. Кн. = 293 +30 / 1261 = 0,25
к.г. Кн. = 326 +28 / 1292 = 0,27
Даний показник характеризує використання власних коштів на розвиток основної діяльності підприємства. У нашому випадку спостерігається позитивна динаміка коефіцієнта, це свідчить про поступовості збільшення власного капіталу.
На підставі даних таблиці 2.3.3. проводиться аналіз залучення позикових коштів.
Таблиця 2.3.3. Аналіз структури позикових коштів підприємства тис.грн.
| Показники | Абсолютні величини | Питома вага (%) в загальній величині пасивів | Зміни | |||
| на початок року | на кінець року | на початок року | на кінець року | в абсолютних величинах | в питомих вагах | |
| Довгострокові кредити банків | 38 | 28 | 2,8% | 2,03% | -10 | -0,77% |
| Інші довгострокові зобов'язання | 2 | 6 | 0,15% | 0,43% | 4 | 0,28% |
| Короткострокові кредити банків | 37 | 27 | 2,7% | 1,95% | -10 | -0,75% |
| Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями | 6 | 9 | 0,4% | 0,65% | 3 | 0,25% |
| Векселі видані | 3 | 2 | 0,22% | 0,14% | -1 | -0,08 |
| Кредиторська заборгованість | 10 | 8 | 0,73% | 0,58% | -2 | -0,15% |
| Поточні зобов'язання: - Зі страхування -З оплати праці | 6 5 | 3 4 | 0,4% 0,36% | 0,22% 0,29% | -3 -1 | -0,18% -0,07 |
| Разом позикових коштів | 107 | 87 | 7,8% | 6,3% | -20 | -1,5% |
2.4 Аналіз основних відносних показників
Після структурного аналізу активів і пасивів проаналізуємо фінансову стійкість, платоспроможність та ділову активність підприємства.
Проаналізуємо в динаміці на початок і кінець періоду показники, що характеризують фінансовий стан підприємства.
Фінансова стабільність:
1. Коефіцієнт забезпеченості оборотних активів власними засобами (Косс.):
п.р. Косс. = 1071 +190 +40-680/688 = 0,90
к.г. Косс. = 1108 +184 +34-640/739 = 0,93
Повинно бути збільшення, рекомендоване значення Косс> 0,1.
Даний коефіцієнт відображає абсолютну можливість перетворення активів у ліквідні кошти. Абсолютна можливість перетворення активів у ліквідні кошти до кінця року збільшилася до 93%.
2. Коефіцієнт забезпечення власними оборотними засобами запасів (Кзап.):
п.р. Кзап. = 1071 +190 +40-680/382 +38 +160 +10 = 1,05
к.г. Кзап. = 1108 +184 +34-640/400 +25 +205 +15 = 1,06
Повинно бути збільшення.
Даний коефіцієнт відображає наскільки запаси, які мають найменшу ліквідність у складі оборотних активів, забезпечені довгостроковими стабільними джерелами фінансування. Запаси в даному випадку повністю забезпечені довгостроковими стабільними джерелами фінансування.
3. Коефіцієнт покриття запасів (Кпз.):
п.р. КПЗ. = 1071 +190 +40-680 +38 +3 +10 / 382 +38 +160 +10 = 1,14
к.г. КПЗ. = 1108 +184 +34-640 +27 +2 +8 / 400 +25 +205 +15 = 1,12
Повинно бути збільшення.
На одиницю коштів, вкладених в запаси, припадає 1.12 на кінець року в сукупності власних коштів, довго-і короткострокових зобов'язань. На кінець звітного періоду коефіцієнт знизився на 0,02.
Платоспроможність підприємства:
1. Коефіцієнт поточної ліквідності (покриття) (Клт.):
п.р. КЛТ. = 688/67 = 10,26
к.г. КЛТ. = 739/53 = 13,94
Повинно бути збільшення, критичне значення КЛТ = 1.
На нашому підприємстві достатньо обігових коштів для погашення боргів протягом року, це означає, що підприємство може повністю покрити поточні зобов'язання за рахунок поточних активів.
2. Коефіцієнт швидкої ліквідності (Клб.):
п.р. Кавт. = 688 - (382 +38 +160 +10) / 67 = 1,46
к.г. Кавт. = 739 - (400 +25 +205 +15) / 53 = 1,70
Повинно бути збільшення, норма КЛБ = 0,7-0,8.
Показує, скільки одиниць найбільш ліквідних активів припадає на одиницю термінових боргів. Таким чином, підприємство за рахунок цих коштів може повністю погасити термінові борги.
3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності (термінової) (Кла.):
п.р. Кла. = 26/67 = 0,38
к.г. Кла. = 32/53 = 0,6
Повинно бути збільшення, нормальне значення Кла = 0,2-0,35.
При необхідності негайно ліквідувати короткострокову заборгованість наше підприємство повністю не готове. Можливість терміново погасити короткострокову заборгованість складає на кінець року 60%, показник збільшився.
Ділова активність:
1. Коефіцієнт оборотності оборотних засобів (Ко.):
п.р. Ко. = 1440/688 = 2,09
к.г. Ко. = 2000/739 = 2,70
Повинно бути збільшення.
Показує скільки виручки припадає на одиницю обігових коштів. У даного підприємства коефіцієнт зріс, тобто на 1 грн. оборотних коштів припадає до кінця року 2,7 грн. чистої виручки.
2. Коефіцієнт оборотності готової продукції (оборотів) (Кгп.):
п.р. Кгп. = 1440/160 = 9
к.г. Кгп. = 2000/205 = 9,76
Повинно бути збільшення.
Показує, у скільки разів виручка перевищує середні запаси готової продукції. У даного підприємства коефіцієнт зріс, тобто виручка перевищує середні запаси готової продукції в 9,76 разів, що в порівнянні з показником на початок звітного періоду більше на 0,76.
3. Коефіцієнт оборотності дебіторської та кредиторської заборгованості (Кдз.):
п.р. КДЗ. = 1440 / 4 +16 +10 = 72
к.г. КДЗ. = 2000 / 5 +9 +8 = 90,9
Повинно бути збільшення.
Показує, у скільки разів виручка перевищує середню дебіторську заборгованість. У даного підприємства коефіцієнт зріс, тобто на кінець звітного періоду виручка перевищує середню дебіторську заборгованість в порівнянні з початком звітного періоду на 18,9.
4. Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості (Ккз.):
п.р. ККЗ. = 1440/37 +3 +10 +5 = 26,18
к.г. ККЗ. = 2000/27 +2 +8 +4 = 48,78
Повинно бути збільшення.
Показує, у скільки разів виручка перевищує середню кредиторську заборгованість. У даного підприємства коефіцієнт зріс, тобто на кінець звітного періоду виручка перевищує середню кредиторську заборгованість в порівнянні з початком звітного періоду на 20,6.
Показники рентабельності:
1. Рентабельність капіталу (активів) за чистим прибутком (R а.):
к.г. Rа. = 140 / ([1 368 +1379] / 2) = 0,10
На нашому підприємстві на 1 грн. інвестованих в активи коштів припадає 0,10 грн. прибутку від звичайної діяльності за звітний період.
2. Рентабельність власного капіталу (R ск.):
к.г. Rск. = 140 / ([тисячі сімдесят одна +1108] / 2) = 0,13
На одиницю власного капіталу припадає 0,13 грн. прибутку на кінець звітного періоду.
3. Рентабельність реалізованої продукції за чистим прибутком (R ч q.):
к.г. Rчq. = 140 / ([1440 +2000] / 2) = 0,08
На 1 грн. виручки припадає 0,08 грн. чистого прибутку від реалізованої продукції за звітний період.
4. Рентабельність виробничих фондів (R пф.):
к.г. Rпф. = 140 / [(550 +509) / 2 + (382 +400) / 2 + (38 +25) / 2] = 0,15
На 1 грн. вартості виробничих фондів припадає 0,15 грн. чистого прибутку за звітний період.
Підводячи підсумок вищевикладеним розрахунками, можна зробити висновок про те, що всі показники, що відображають фінансовий стан ПП «Аланія» за звітний період свідчать про успішну діяльність підприємства. Ці показники характеризують його високу фінансову стабільність і стійкість, досить низьку залежність підприємства від позикових коштів і високу можливість перетворення активів у ліквідні кошти.
У такій ситуації можна провести наступні заходи:
ü для отримання додаткового прибутку, порожні або незадіяні приміщення здавати в оренду;
ü отримані фінансові кошти не беруть участь в обороті можна покласти в банк під відсотки або придбати цінні папери (наприклад, акції будь-якого прибуткового підприємства);
ü можливе надання додаткових послуг, наприклад, обслуговування дитячих садів і лікарень.
Висновок
Аналізуючи структуру капіталу, необхідно враховувати особливості кожної його складової. Власний капітал характеризується простотою залучення, забезпеченням більш стабільного фінансового стану і зниженням ризику банкрутства.
Необхідність у власному капіталі обумовлена вимогами самофінансування підприємств. Він є основою їх самостійності і незалежності. Особливість власного капіталу полягає в тому, що він інвестується на довгостроковій основі і піддається найбільшому ризику. Чим вище його частину в загальній сумі капіталу і менше частина позикових коштів, тим вище буфер, який захищає кредиторів від збитків, отже, зменшується ризик витрат.
Проте слід враховувати, що власний капітал обмежений у розмірах. Крім того, фінансування діяльності підприємства тільки за рахунок власних коштів не завжди вигідно для нього, особливо в тому випадку, коли виробництво має сезонний характер. Тоді в окремі періоди будуть накопичуватися великі кошти на рахунках в банку, а в інші їх буде не вистачати. Слід також мати на увазі, що якщо ціни на фінансові ресурси невисокі, а підприємство може забезпечити більш високий рівень віддачі на вкладений капітал, ніж платити за вкладені ресурси, то, залучаючи позикові кошти, воно може контролювати великі грошові потоки, розширити масштаби своєї діяльності, підвищити рентабельність власного (акціонерного) капіталу. Як правило, підприємства беруть кредит, щоб посилити свої ринкові позиції.
Разом з цим необхідно враховувати, що пропорційно зростанню частини позикового капіталу зростає ризик зниження фінансової стабільності і платоспроможності підприємства, знижується прибутковість сукупних активів за рахунок виплачуваного позикового відсотка. До недоліків цього джерела фінансування необхідно віднести складність процедури залучення, високу залежність позикового відсотка від кон'юнктури фінансового ринку і збільшення в зв'язку з цим зниження платоспроможності підприємства.
Від того, наскільки оптимальне співвідношення власного і позикового капіталу, багато в чому залежить фінансовий стан підприємства.
Таким чином, аналіз структури власних і позикових коштів необхідний для оцінки раціональності формування джерел фінансування діяльності підприємства та його ринкової стабільності. Цей чинник дуже важливий, по-перше, для зовнішніх споживачів інформації (наприклад, для банків та інших постачальників ресурсів) під час вивчення ступеня фінансового ризику і, по-друге, для самого підприємства під час визначення перспективного варіанта організації фінансів і розробки фінансової стратегії.
На основі проведеного аналізу показників фінансового стану підприємства, можна зробити висновок про те, що ПП «Аланія» характеризується за звітний період високої фінансовою стабільністю і стійкістю, досить низькою залежністю підприємства від позикових коштів і високою можливістю перетворення активів у ліквідні кошти. Всі ці показники свідчать про успішну діяльність підприємства.
Список використаної літератури
1. Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз: Навч. посіб. - К.: МАУП, 2000.-512с.: Іл.
2. Лахтіонова Л.А. Фінансовий аналіз суб'єктів господарювання: монографія.-К.: КНЕУ, 2001.-387с.
3. Павловський О.В., Притуляк Н.М., Невмерхіцька Н.Ю. Фінансовий аналіз: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дісц. - К.: КНЕУ, 2002.-388с.
4. Савицька Г.В. Економічний аналіз діяльності підприємства: Навч. посіб. - К.: Знання, 2004.-654с.
5. Тарасенко Н.В. Економічний аналіз діяльності промислового підприємства. - Львів: ЛБІ НБУ, 2000.-485с.