Аналіз ризиків інвестиційного проекту

Класифікаційна ознака

Види ризиків відповідно до класифікації

По суб'єктах

людство (планета) в цілому

окремі регіони, країни, нації

соціальні групи, окремі індивіди

економічні, політичні, соціальні та інші системи

галузі господарства

господарюючі суб'єкти

окремі проекти

види діяльності

інші

За ступенем шкоди

часткові - заплановані показники, дії, результати виконані частково, але без втрат,

допустимі - заплановані показники, дії, результати не виконані, але немає втрат,

критичні - заплановані показники, дії, результати не виконані, є певні втрати, але збережена цілісність,

катастрофічні - невиконання запланованого результату тягне за собою руйнування суб'єкта (суспільства в цілому, регіону, країни, соціальної групи, індивіда, галузі, підприємства, напрямки діяльності та ін)

За сферами

прояви

економічні, пов'язані зі зміною економічних факторів

політичні, пов'язані зі зміною політичного курсу країни

соціальні, пов'язані з соціальними труднощами (наприклад, ризик страйків та ін)

екологічні, пов'язані з екологічними катастрофами і лихами

нормативно-законодавчі, пов'язані зі змінами законодавства та нормативної бази

За джерелами

виникнення

несистематичний ризик, притаманний конкретному суб'єкту, що залежить від його стану і визначається його конкретною специфікою

систематичний ризик, пов'язаний з мінливістю ринкової кон'юнктури, ризик незалежний від суб'єкта і не регульований ім. Визначається зовнішніми обставинами і однаковий для однотипних суб'єктів. Систематичні ризики

поділяються на:

непередбачувані заходи регулювання у сферах законодавства,

ціноутворення, нормативів, ринкових кон'юнктур природні катастрофи і лиха

злочину

політичні зміни

По відношенню до

проекту як

замкнутій системі

Зовнішні ризики

ризики, пов'язані з нестабільністю економічного законодавства і поточної економічної ситуації, умов інвестування і використання прибутку;

зовнішньоекономічні ризики (можливість введення обмежень на торгівлю і постачання, закриття кордонів тощо);

можливість погіршення політичної ситуації, ризик несприятливих соціально-політичних змін у країні або регіоні;

можливість природно-кліматичних умов, стихійних лих, зміни;

неправильна оцінка попиту, конкурентів і цін на продукцію проекту;

коливання ринкової кон'юнктури, валютних курсів тощо;

Внутрішні ризики

неповнота або неточність проектної документації (витрати, терміни реалізації проекту, параметри техніки і технології);

виробничо-технологічний ризик (аварії і відмови устаткування, виробничий шлюб тощо);

ризик, пов'язаний з неправильним підбором команди проекту;

невизначеність цілей, інтересів і поведінки учасників проекту;

ризик зміни пріоритетів у розвитку підприємства і втрати підтримки з боку керівництва;

ризик невідповідності існуючих каналів збуту і вимог до збуту продукції проекту;

неповнота або неточність інформації про фінансове становище і ділову репутацію підприємств-учасників (можливість неплатежів, банкрутств, зривів договірних зобов'язань)

За результуючим

втрат чи доходами

динамічні - ризики непередбачених змін вартісних оцінок проекту внаслідок зміни первинних управлінських рішень, а також зміни ринкових чи політичних обставин. Можуть вести як до втрат, так і до додаткових доходів;

статичні - ризики втрат реальних активів внаслідок нанесення збитків власності або незадовільної організації. Можуть вести тільки до втрат

Зовнішні ризики за ступенем передбачуваності

Непередбачувані

Макроекономічні ризики, в тому числі:

несподівані заходи державного регулювання у сферах матеріально-технічного постачання, охорони навколишнього середовища, проектних нормативів, виробничих нормативів, землекористування, експорту-імпорту, ціноутворення, оподаткування;

нестабільність економічного законодавства і поточної економічної ситуації;

зміна зовнішньоекономічної ситуації (можливість введення обмежень на торгівлю і постачання, закриття кордонів тощо);

політична нестабільність, ризик несприятливих соціально-політичних змін;

неповнота або неточність інформації про динамік техніко-економічних показників;

коливання ринкової кон'юнктури, цін, валютних курсів тощо; невизначеність

природно-кліматичних умов, можливість стихійних лих.

Екологічні ризики (природні катастрофи), у тому числі:

повені;

землетрусу;

шторми;

кліматичні катаклізми та ін

Соціально-небезпечні ризики та ризики, пов'язані зі злочинами, у тому числі:

вандалізм;

саботаж;

тероризм.

Ризики, пов'язані з виникненням непередбачених зривів, в тому числі:

у створенні необхідної інфраструктури;

через банкрутство підрядників з проектування, постачання, будівництва і т.д.;

у фінансуванні;

у виробничо-технологічній системі (аварії і відмова обладнання, виробничий брак тощо);

в отриманні вичерпної або достовірної інформації про фінансовий стан і ділової репутації підприємств-учасників (можливість неплатежів, банкрутств, зривів договірних зобов'язань)

Передбачувані:

Ринковий ризик, пов'язаний:

з погіршенням можливості отримання сировини і підвищенням його вартості;

зі зміною споживчих вимог;

з посиленням конкуренції;

з втратою позицій на ринку;

з небажанням покупців дотримуватися торгові правила;

Операційні ризики, викликані:

неможливістю підтримання робочого стану елементів проекту;

порушенням безпеки;

відступом від цілей проекту

Трудові втрати

Втрати фондів часу, в тому числі і робітників, викликані випадковими,

невизначеними обставинами

Фінансові втрати

Прямий грошовий збиток, пов'язаний з непередбаченими платежами; виплатою штрафів, сплатою додаткових на-I логів, втратою грошових коштів і цінних паперів і неотриманням грошей з передбачених джерел

Особливі види втрат

Зміни, пов'язані з інфляцією, зміною валютного курсу, вилученням коштів

(Додаткових коштів у республіканський, місцевий бюджети)

Втрати часу

Глава 2. Аналіз проектних ризиків

2.1 Сутність аналізу ризиків проекту

Аналіз проектних ризиків починається з їх класифікації та ідентифікації, тобто з їх якісного опису і визначення - які види ризиків властиві конкретному проекту в даному оточенні при існуючих економічних, політичних, правових умовах.

Аналіз проектних ризиків поділяється на якісний (опис всіх передбачуваних ризиків проекту, а також вартісна оцінка їх наслідків та заходів щодо зниження) і кількісний (безпосередні розрахунки змін ефективності проекту у зв'язку з ризиками).

Аналіз проектних ризиків базується на оцінках ризиків, які полягають у визначенні величини (ступеня) ризиків. Методи визначення критерію кількісної оцінки ризиків включають:

1. статистичні методи оцінки, що базуються на методах математичної статистики, тобто дисперсії, стандартного відхилення, коефіцієнт варіації. Для застосування цих методів необхідний досить великий обсяг вихідних даних, спостережень;

2. методи експертних оцінок, засновані на використанні знань експертів в процесі аналізу проекту і врахування впливу якісних факторів;

3. методи аналогій, засновані на аналізі аналогічних проектів і умов їх реалізації для розрахунку ймовірностей втрат. Дані методи застосовуються тоді, коли є представницька база для аналізу та інші методи неприйнятні або менш достовірні, дані методи широко практикуються на Заході, оскільки в практиці управління проектами практикуються оцінки проектів після їх завершення і накопичується значний матеріал для подальшого застосування;

4. комбіновані методи включають в себе використання відразу декількох методів.

Використовуються також методи побудови складних розподілів ймовірностей (дерева рішень), аналітичні методи (аналіз чутливості, аналіз точки беззбитковості тощо), аналіз сценаріїв.

Аналіз ризиків - найважливіший етап аналізу інвестиційного проекту.

У рамках аналізу вирішується задача узгодження двох практично протилежних прагнень - максимізації прибутку і мінімізації ризиків проекту.

Результатом аналізу ризиків повинен бути спеціальний розділ бізнес-плану проекту, що включає опис ризиків, механізму їх взаємодії та сукупного ефекту, заходів по захисту від ризиків, інтересів всіх сторін у подоланні небезпеки ризиків; оцінку виконаних експертами процедур аналізу ризиків, а також використовувалися ними вихідних даних ; опис структури розподілу ризиків між учасниками проекту за контрактом із зазначенням передбачених компенсацій за збитки, професійних страхових виплат, боргових зобов'язань тощо; рекомендації з тих аспектів ризиків, які вимагають спеціальних заходів або умов у страховому полісі.

2.2 Якісний аналіз ризиків

Одним з напрямків аналізу ризиків інвестиційного проекту є якісний аналіз або ідентифікація ризиків.

Слід зазначити, що якісний аналіз інвестиційних ризиків передбачає кількісний його результат, тобто процес проведення якісного аналізу проектних ризиків повинен включати не тільки опис конкретних видів ризиків даного проекту, виявлення можливих причин їх виникнення, аналізу передбачуваних наслідків їх реалізації та пропозицій щодо мінімізації виявлених ризиків, але й вартісну оцінку всіх цих мінімізують ризики конкретного проекту заходів.

Якісний аналіз проектних ризиків проводиться на стадії розробки бізнес-плану, а обов'язкова комплексна експертиза інвестиційного проекту дозволяє підготувати велику інформацію для аналізу його ризиків.

Першим кроком ідентифікації ризиків є конкретизація класифікації ризиків стосовно проекту, що розробляється. Сенс класифікації ризиків полягає в тому, що для аналізу, оцінки і, врешті-решт, управління ризиками спочатку необхідно ідентифікувати можливі ризики стосовно до конкретного проекту, тоді як така важлива робота, як пошук причин їх виникнення або опис можливих наслідків їх здійснення, розробка компенсуючих або мінімізують ризики заходів та отримання повної вартісної оцінки всіх показників, може проводитися на наступних етапах.

У теорії ризиків розрізняють поняття чинника (причини), виду ризиків та виду втрат (збитку) від настання ризикових подій.

Під факторами (причинами) ризиків розуміють такі незаплановані події, які можуть потенційно здійснитися і надати отклоняющее дію на намічений хід реалізації проекту, або деякі умови, що викликає невизначеність результату ситуації. При цьому деякі із зазначених подію можна було передбачити, а інші не представлялося можливим передбачити.

Такими факторами можуть бути безпосередньо господарська діяльність; діяльність самого підприємця; брак інформації про стан зовнішнього середовища, що впливає на результат проектної діяльності.

Основні чинники ризиків для інвестиційних проектів включають:

помилки у проектно-кошторисної документації;

недостатню кваліфікацію фахівців;

форс-мажорні обставини (природні, економічні, політичні);

порушення термінів поставок;

низька якість вихідних матеріалів, комплектації, технологічних процесів, продукції та ін;

порушення умов контрактів, розрив контракту.

Основними результатами якісного аналізу ризиків є:

виявлення конкретних ризиків проекту та їх породжують,

аналіз і вартісний еквівалент гіпотетичних наслідків можливої ​​реалізації зазначених ризиків,

пропозиція заходів щодо мінімізації збитку і, нарешті, їх вартісна оцінка. Крім того, на цьому етапі визначаються граничні значення (мінімум і максимум) можливої ​​зміни всіх чинників (змінних) проекту, що перевіряються на ризики.

2.3 Кількісний аналіз ризиків

Математичний апарат аналізу ризиків спирається на методи теорії ймовірностей, що обумовлено імовірнісним характером невизначеності та ризиків. Завдання кількісного аналізу ризиків поділяються на три типи:

1. прямі, в яких оцінка рівня ризиків відбувається на підставі апріорі відомої ймовірнісної інформації;

2. зворотні, коли задається прийнятний рівень ризиків і визначаються значення (діапазон значень) вихідних параметрів з урахуванням встановлених обмежень на один або кілька варійованих вихідних параметрів;

3. завдання дослідження чутливості, стійкості результативних, критеріальних показників по відношенню до варьированию вихідних параметрів (розподілу ймовірностей, областей зміни тих чи інших величин і т.п.). Це необхідно у зв'язку з неминучою неточністю вихідної информациии відображає ступінь достовірності отриманих при аналізі проектних ризиків результатів.

Кількісний аналіз проектних ризиків проводиться на основі математичних моделей прийняття рішень і поведінки проекту, основними з яких є:

стохастичні (ймовірнісні) моделі;

лінгвістичні (описові) моделі;

нестохастичних (ігрові, поведінкові) моделі.

У табл.4 наведено характеристику найбільш використовуваних методів аналізу ризиків ⁵ табл.4

Імовірнісні методи оцінки ризиків

Імовірнісні методи грунтуються на знанні кількісних характеристик ризиків, що супроводжують реалізацію аналогічних проектів, і обліку специфіки галузі, політичної та економічної ситуації. У рамках імовірнісних методів можна проаналізувати й оцінити окремі види інвестиційних ризиків. У той же час два інші методи - визначення критичних точок та аналіз чутливості - дають лише загальне уявлення про стійкість проекту до змін закладених у нього па Ризик, пов'язаний з проектом, характеризується трьома чинниками: подія, пов'язана з ризиком; вірогідність ризиків; сума, яку піддають ризику. Щоб кількісно оцінити ризики, необхідно знати всі можливі наслідки прийнятого рішення і ймовірність наслідків цього рішення. Виділяють два методи визначення ймовірності.

Об'єктивний метод визначення явероятності заснований на обчисленні частоти, з якою відбуваються деякі події. Частота при цьому розраховується на основі фактичних даних. Так, наприклад, частота виникнення деякого рівня втрат А в процесі реалізації інвестиційного проекту може бути розрахована за формулою:

f (A) = n (A) / n;

де; f - частота виникнення деякого рівня втрат;

n (A) - число випадків настання цього рівня втрат;

n - загальне число випадків у статистичній вибірці, що включає як успішно здійснені, так і невдалі інвестиційні проекти.

Суб'єктивна ймовірність є припущенням щодо певного результату, що грунтується на судженні або особистому досвіді оцінює, а не на частоті, з якою подібний результат був отриманий в аналогічних умовах.

Важливими поняттями, застосовуються у вероятностном аналізі ризиків є поняття альтернативи, стану середовища, результату.

Альтернатива - це послідовність дій, спрямованих на вирішення певної проблеми. Приклади альтернатив: купувати чи не купувати нове обладнання.

Стан середовища - ситуація, на яку особа, яка приймає рішення, не може впливати (наприклад, сприятливий чи несприятливий ринок, кліматичні умови і т.д.).

Виходячи (можливі події) виникають у разі, коли альтернатива реалізується в певному стані середовища. Це якась кількісна оцінка, що показує наслідки певної альтернативи при певному стані середовища (наприклад, величина прибутку, величина врожаю і т.д.).

Типи моделей при прийнятті рішень

1. Прийняття рішень в умовах визначеності - особа, яка приймає рішення (ОПР), точно знає наслідки та наслідки будь-якої альтернативи чи вибору рішення.

2. Прийняття рішень в умовах ризиків - ЛПР знає ймовірності настання результатів або наслідків для кожного рішення.

3. Прийняття рішення в умовах невизначеності - ЛПР не знає

Якщо має місце невизначеність (тобто існує можливість відхилення майбутнього доходу від його очікуваної величини, але неможливо навіть приблизно вказати ймовірності настання кожного можливого результату), то вибір альтернативи інвестування може бути зроблений на основі одного з трьох критеріїв:

1. Критерій MAXIMAX (критерій оптимізму). Визначає альтернативу, максимізує максимальний результат для кожної альтернативи

J = maxmaxf _kj

Де; fkj - оцінка j-ої альтернативи при k-му варіанті ситуації.

2. Критерій MAXIMIN (критерій песимізму). Визначає альтернативу, максимізує мінімальний результат для кожної альтернативи

J = maxminf _kj

3. Критерій байдужості. Виявляє альтернативу з максимальним середнім результатом (при цьому діє не гласне припущення, що кожне з можливих станів середовища може настати з однаковою ймовірністю, в результаті вибирається альтернатива, яка дає максимальну величину математичного очікування). Наприклад, рішення про капіталовкладення навряд чи буде прийнято в умовах повної невизначеності, оскільки інвестор докладе максимум зусиль для збору необхідної інформації. У міру здійснення проекту до інвестора надходить додаткова інформація про умови реалізації проекту і, таким чином, що раніше існувала невизначеність "знімається". При цьому інформація, що стосується проекту, може бути як виражена, так і не виражена в імовірнісних законах розподілу. Отже, в цьому випадку:

• відомі (передбачаються) результати чи наслідки кожного рішення про вибір варіанта інвестування;

• відомі ймовірності настання певних станів середовища.

На основі ймовірностей розраховуються стандартні характеристики ризиків:

1. Математичне сподівання (середнє очікуване значення) - середньозважене всіх можливих результатів, де в якості ваг використовуються ймовірності їх досягнення.

де xj - результат (подія або результат, наприклад величина доходу);

pj - ймовірність отримання результату xj.

2. Дисперсія - середньозважене суми квадратів відхилень випадкової величини від її математичного очікування (тобто відхилень дійсних результатів від очікуваних) - міра розкиду:

3. Коефіцієнт варіації - служить відносною мірою ризиків:

4. Коефіцієнт кореляції - показує зв'язок між змінними, що складається в зміні середньої величини одного з них залежно від зміни іншого:

де Cov (xl, x2) = E [(xl-Exl) (x2-Ex2)].

Позитивний коефіцієнт кореляції означає позитивний зв'язок між величинами, і, чим ближче до одиниці, тим сильніше цей зв'язок. R = l означає, що зв'язок між змінними лінійна.

При проведенні аналізу проектних ризиків спочатку визначаються ймовірні межі зміни всіх його "ризикових" факторів (або критичних змінних), а потім проводяться послідовні перевірочні розрахунки при допущенні, що змінні випадково змінюються в області своїх допустимих значень. На підставі розрахунків результатів проекту при великій кількості різних обставин аналіз ризиків дозволяє оцінити розподіл ймовірності різних варіантів проекту і його очікувану цінність (вартість).

Експертний аналіз ризиків.

Експертний аналіз ризиків застосовують на початкових етапах роботи з проектом у випадку, якщо обсяг вихідної інформації є недостатнім для кількісної оцінки ефективності (похибка результатів перевищує 30%) і ризиків проекту.

Достоїнствами експертного аналізу ризиків є: відсутність необхідності у точних вихідних даних і дорогих програмних засобах, можливість проводити оцінку до розрахунку ефективності проекту, а також простота розрахунків. До основних недоліків слід віднести: труднощі в залученні незалежних експертів і суб'єктивність оцінок.

Експерти, що залучаються для оцінки ризиків, повинні:

• мати доступ до всієї наявної в розпорядженні розробника інформації про проект;

• мати достатній рівень креативності мислення;

• володіти необхідним рівнем знань у відповідній предметній області;

• бути вільними від особистих переваг щодо проекту;

• мати можливість оцінювати будь-яке число ідентифікованих ризиків.

Алгоритм експертного аналізу ризиків:

• по кожному виду ризиків визначається граничний рівень, прийнятний для організації, що реалізує даний проект. Граничний рівень ризиків визначається за соті шкалою;

• встановлюється, при необхідності, диференційована оцінка рівня компетентності експертів, що є конфіденційною. Оцінка виставляється по десяте шкалою;

• ризики оцінюються експертами з точки зору ймовірності настання ризикової події (в частках одиниці) і небезпеки даних ризиків для успішного завершення проекту (по сотому шкалою);

• оцінки, проставлені експертами по кожному виду ризиків, зводяться розробником проекту в таблиці. У них визначається інтегральний рівень по кожному виду ризиків.

• порівнюються інтегральний рівень ризиків, отриманий у результаті експертного опитування, і граничний рівень для даного виду і виноситься рішення про прийнятність даного виду ризику для розробника проекту.

• у разі, якщо прийнятий граничний рівень одного або декількох видів ризиків, нижче отриманих інтегральних значень, розробляється комплекс заходів, спрямованих на зниження впливу виявлених ризиків на успіх реалізації проекту, і здійснюється повторний аналіз ризиків.

Аналіз показників граничного рівня.

Показники граничного рівня характеризують ступінь стійкості проекту по відношенню до можливих змін умов його реалізації. Граничним значенням параметра для t-oгo року є таке значення, при якому чистий прибуток від проекту дорівнює нулю. Основним показником цієї групи є точка беззбитковості (ТБ) - рівень фізичного обсягу продажу протягом розрахункового періоду часу, при якому виручка від реалізації продукції збігається з витратами виробництва.

Для підтвердження стійкості проекту необхідно, щоб значення точки беззбитковості було менше значень номінальних обсягів виробництва і продажів. Чим далі від них значення точки беззбитковості (у процентному відношенні), тим стійкішим проект. Проект зазвичай визнається стійким, якщо значення точки беззбитковості не перевищує 75% від номінального обсягу виробництва.

де Зс - постійні витрати, розмір яких прямо не пов'язаний з обсягом виробництва продукції, Ц - ціна за одиницю продукції, 3v - змінні витрати, величина яких змінюється зі зміною обсягу виробництва продукції. Обмеження, які повинні дотримуватися при розрахунку точки беззбитковості:

1. Обсяг виробництва дорівнює обсягу продажів.

2. Постійні витрати однакові для будь-якого обсягу виробництва.

3. Змінні витрати змінюються пропорційно обсягу виробництва.

4. Ціна не змінюється протягом періоду, для якого визначається точка беззбитковості.

5. Ціна одиниці продукції і вартість одиниці ресурсів залишаються постійними.

6. У разі розрахунку точки беззбитковості для декількох найменувань продукції, співвідношення між обсягами виробленої продукції має залишатися незмінним.

Постійні і змінні витрати на проект

Постійні: Сировина, основні матеріали, та комплектуючі; енергія на технологічні цілі; витрати на оплату праці виробничих робітників.

Змінні: Інші матеріали; комунальні витрати; обслуговування та ремонт, адміністративні витрати; витрати на збут.

Рівень резерву прибутковості (РП) як частки від планованого обсягу продажів (ВП) визначається за формулою:

РП = (ВП - ТБ) / ОП.

Розрахунок точки беззбитковості ускладнюється при оцінці проекту, результатом якого є випуск кількох видів продукції.

Приклад розрахунку точки беззбитковості для цього випадку наведено в табл.5. (Дані умовні)

Таблиця 5

Аналіз чутливості.

Аналіз чутливості (уразливості) полягає в оцінці впливу зміни вихідних параметрів проекту на його кінцеві характеристики, в якості яких, зазвичай, використовується внутрішня норма прибутку або NPV. Техніка проведення аналізу чутливості полягає у зміні вибраних параметрів у певних межах, за умови, що інші параметри залишаються незмінними. Чим більше діапазон варіації параметрів, при якому NPV (ЧДД) або норма прибутку залишається позитивною величиною, тим стійкішим проект.

Аналіз чутливості проекту дозволяє оцінити, як змінюються результуючі показники реалізації проекту при різних значеннях заданих змінних, необхідних для розрахунку. Цей вид аналізу дозволяє визначити найбільш критичні змінні, які найбільшою мірою можуть вплинути на здійсненність і ефективність проекту.

Як варійованих вихідних змінних приймають:

обсяг продажів; ціну за одиницю продукції; інвестиційні витрати або їх складові; графік будівництва; операційні витрати або їх складові; термін затримок платежів: рівень інфляції; відсоток за позиками, ставку дисконту і ін

Як результуючих показників реалізації проекту можуть виступати:

показники ефективності (чистий дисконтований дохід, внутрішня норма прибутковості, індекс прибутковості, термін окупності, рентабельність інвестицій); щорічні показники проекту (балансовий прибуток, чистий прибуток, сальдо накопичених реальних грошей).

При відносному аналізі чутливості порівнюється відносний вплив вихідних змінних (при їх зміні на фіксовану величину, наприклад, на 10%) на результуючі показники проекту. Цей аналіз дозволяє визначити найбільш істотні для проекту вихідні змінні; їх зміна повинна контролюватися в першу чергу.

Абсолютний аналіз чутливості дозволяє визначити чисельне відхилення результуючих показників при зміні значень вихідних змінних. Значення змінних, відповідні нульових значень результуючих показників, відповідають розглянутим вище показниками граничного рівня.

Результати аналізу чутливості наводяться в табличній або графічній формах. Остання є більш наочною і повинна застосовуватися у презентаційних цілях.

Аналіз сценаріїв розвитку проекту.

Аналіз сценаріїв розвитку проекту дозволяє оцінити вплив на проект можливого одночасного зміни декількох змінних через ймовірність кожного сценарію.

Цей вид аналізу може виконуватися як за допомогою електронних таблиць (наприклад, Microsoft Excel), так і з застосуванням спеціальних комп'ютерних програм, що дозволяють використовувати методи імітаційного моделювання.

Кожному сценарієм повинні відповідати:

• набір значень вихідних змінних;

• розраховані значення результуючих показників;

• певна ймовірність настання даного сценарію, обумовлена ​​експертним шляхом.

У результаті розрахунку визначаються середні (з урахуванням ймовірності настання кожного сценарію) значення результуючих показників.

Метод побудови дерева рішень проекту.

У випадку невеликого числа змінних і можливих сценаріїв розвитку проекту для аналізу ризиків можна також скористатися методом дерева рішень. Перевага цього методу - в його наочності. Послідовність збору даних для побудови дерева рішень при аналізі ризиків включає наступні кроки:

• визначення складу і тривалості фаз життєвого циклу проекту;

• визначення ключових, подій, які можуть вплинути на подальший розвиток проекту;

• визначення часу настання ключових подій;

• формулювання всіх можливих рішень, які можуть бути прийняті в результаті настання кожного ключового події;

• визначення імовірності прийняття кожного рішення;

• визначення вартості кожного етапу здійснення проекту (вартості робіт між ключовими подіями).

На підставі отриманих даних будується дереворешеній. Його вузли представляють собою ключові події, а стрілки, що з'єднують вузли, - проведені роботи з реалізації проекту. Крім того, на дереві рішень наводиться інформація щодо часу, вартості робіт і ймовірності прийняття того чи іншого рішення.

У результаті побудови дерева рішень визначається ймовірність кожного сценарію розвитку проекту, ефективність по кожному сценарієм, а також інтегральна ефективність проекту. Позитивна величина показника ефективності проекту (наприклад, чистого дисконтованого доходу) вказує на прийнятну ступінь ризиків, пов'язаного із здійсненням проекту.

ПРИКЛАД: Компанія "XXX" збирається інвестувати кошти у виробництво роботів для використання в космічних дослідженнях. Інвестиції в даний проект виробляються в три етапи.

1-й етап. У початковий момент часу t = 0 необхідно витратити $ 500тис. дол на проведення маркетингового дослідження ринку.

2-й етап. Якщо в результаті дослідження буде з'ясовано, що потенціал ринку досить високий, то компанія інвестує ще $ 1,000 тис. дол на розробку і створення дослідних зразків робота. Дослідні зразки повинні бути запропоновані до розгляду інженерам в центрі космічних досліджень, які вирішують питання про розміщення замовлення у даної компанії.

3-й етап. Якщо реакція інженерів сприятлива, то в момент часу t = 2 компанія починає будівництво нового підприємства з виробництва даного робота. Будівництво такого підприємства потребує витрат у $ 10,000 тис. дол Якщо дана стадія буде реалізована, то за оцінками менеджерів проект буде генерувати притоки готівки протягом чотирьох років. Величина цих потоків готівки буде залежати від того, наскільки добре цей робот буде прийнятий на ринку.

У цьому прикладі ми припускаємо, що чергове рішення про інвестування приймається компанією наприкінці кожного року. Кожне "розгалуження" позначає точку прийняття рішення, або черговий етап. Число в круглих дужках, записане зліва від точки прийняття рішення, являє собою чисті інвестиції. В інтервалі з третього по шостий роки (з t = 3 пo t = 6) показані притоки готівки, які генеруються проектом.

Наприклад, якщо компанія вирішує реалізовувати проект в точці t = 0, то вона повинна витратити 500 тис.дол. на проведення маркетингового дослідження. Менеджери компанії оцінюють імовірність отримання сприятливого результату в 80%, і ймовірність отримання несприятливого результату в 20%. Якщо проект буде зупинений на цій стадії, то витрати компанії складуть 500 тис. дол

Якщо за результатами маркетингового дослідження компанія приходить до оптимістичного висновку про потенціал ринку, то в момент часу t = 1 необхідно витратити ще 1,000 тис. дол На виготовлення експериментального варіанту робота. Менеджери компанії оцінюють вірогідність позитивного результату в 60%, а ймовірність негативного результату в 40%.

Якщо інженерів центру космічних досліджень влаштовує дана модель робота, тоді компанія в момент часу t = 2 повинна інвестувати 10 000 тис. дол для спорудження заводу і початку виробництва. Менеджери компанії оцінюють імовірність того, що в центрі космічних досліджень сприймуть таку модель доброзичливо в 60% і ймовірність протилежного результату в 40% (що призведе до припинення реалізації проекту).

Якщо компанія приступає до виробництва робота, то операційні потоки готівки протягом чотирирічного терміну життя проекту будуть залежати від того, наскільки добре продукт буде "прийнятий" ринком. Імовірність того, що продукт буде добре "прийнято" ринком становить 30% і в цьому випадку чисті притоки готівки мають становити близько 10 000 тис. дол на рік. Імовірність того, що притоки готівки становитимуть близько 4 000 тис.долл.і 2 000 тис. дол на рік, дорівнює 40% і 30% відповідно. Ці очікувані потоки готівки показані на нашому малюнку з третього року по шостий.

Спільна ймовірність, підрахована на виході даної схеми, характеризує очікувану ймовірність отримання кожного результату.

Припустимо, що ставка ціни капіталу компанії при реалізації даного проекту складає 11,5%, і за оцінками фінансових менеджерів компанії реалізація даного проекту має ризики, рівні ризиків реалізації типового "середнього" проекту компанії.

Потім, помножуючи отримані значення чистої приведеної вартості на відповідні значення спільної ймовірності, ми отримаємо очікувану чисту наведену вартість інвестиційного проекту.

Оскільки очікувана чиста приведена вартість проекту вийшла негативною, то компанія повинна відкинути цей інвестиційний проект. Проте насправді, висновок не такий однозначний. Необхідно також врахувати можливість відмови компанії від реалізації даного проекту на певному етапі або стадії, що призводить до суттєвої зміни однієї з гілок дерева рішень.

Витрати відмови від реалізації проекту значно скорочуються, якщо компанія має альтернативу для використання активів проекту. Якщо б у нашому прикладі, компанія могла б використовувати устаткування для виробництва принципово іншого виду роботів, тоді б проект з виробництва роботів для космічних потреб міг бути ліквідований з більшою легкістю, отже, ризики реалізації проекту були б менше.

Глава 3. Способи зниження ступеня ризиків

Розуміння природи інвестиційного ризику та його кількісна оцінка не завжди дозволяють ефективно управляти довгостроковими інвестиціями. На першому місці стоять способи методи безпосереднього впливу на рівень ризику метою його максимального зниження, підвищення безпеки фінансової стійкості підприємства.

Дії по зниженню ризику ведуться в двох напрямках:

• Уникнення появи можливих ризиків;

• Зниження впливу ризику на результати виробничо-фінансової діяльності.

Перший напрямок полягає у спробі уникнути будь-якого можливого для фірми ризику. Рішення про відмову від ризику може бути винесено на стадії прийняття рішення, а також шляхом відмови від якогось виду діяльності, в якій фірма вже бере участь. До уникненню появи можливих ризиків належить відмова від використання в високих об'ємах позикового капіталу (досягається уникнути фінансового ризику), відмова від надмірного використання інвестиційних активів у низьколіквідних формах (уникнути ризику зниження ліквідності). Даний напрямок зниження ризику найбільш просте і радикальне. Воно дозволяє повністю уникнути можливих втрат, але й не дає можливості отримати той обсяг прибутку, який пов'язаний з ризикованою діяльністю.

Для того щоб знизити вплив ризиків, є два взаємодоповнюючих шляхи:

• Заходи, які забезпечують виконання контрактних зобов'язань на стадії укладання контрактів;

• Контроль управлінських рішень у процесі реалізації проекту.

Перший шлях у світовій практиці здійснюється вибором наступних варіантів дій:

• Страхування;

• Забезпечення (у разі кредитного договору) у формі застави, гарантії, поруки, неустойки чи утримання майна боржника;

• Постадійне поділ процесу затвердження асигнувань проекту;

• Диверсифікація інвестицій.

Способи зниження проектного ризику

Одним з найбільш важливих способів зниження інвестиційного ризику - диверсифікація, наприклад розподіл зусиль підприємства між видами діяльності, результати яких безпосередньо не пов'язані між собою. Для зниження ризику бажано планувати виробництво таких товарів або послуг, попит на які змінюється в протилежних напрямках.

Розподіл проектного ризику між учасниками проекту є ефективним способом його зниження, він заснований на часткової передачі ризиків партнерам по окремим інвестиційним ситуацій. Логічно при цьому зробити відповідальним за конкретний вид ризику того з учасників, який має можливість точніше і якісніше розраховувати і контролювати ризик.

При будівництві об'єкта підприємство може передати підрядникам частина проектних ризиків, пов'язаних, наприклад, з невиконанням календарного плану будівельно-монтажних робіт, низькою якістю цих робіт, розкраданням переданих їм будівельних матеріалів та ін Розподіл ризику враховується при розробці фінансового плану проекту і оформляється контрактними документами.

• Можливим способом зниження ризику є його страхування, яке, по суті, полягає в передачі певних ризиків страхової компанії. Зарубіжна практика страхування використовує повне страхування інвестиційних проектів. Умови російської дійсності дозволяють поки тільки частково страхувати ризики проекту: будівлі, обладнання, персонал, деякі екстремальні ситуації.

Резервування коштів на покриття непередбачених витрат - один з найбільш поширених способів зниження ризику інвестиційного проекту. Вона передбачає встановлення співвідношення між потенційними ризиками, що змінюють вартість проекту, та розміром витрат, пов'язаних з подоланням порушень в ході його реалізації.

Лімітування як спосіб зниження ризиків полягає у встановленні фірмою гранично допустимої суми коштів на виконання певних операцій (або стадій проекту), у разі втрати яких це істотно не відіб'ється на фінансовому стані підприємства. Лімітування застосовується банками при видачі позик, промисловими підприємствами - при продажу товарів у кредит.

Важливу роль у зниженні ризиків інвестиційного проекту грає придбання додаткової інформації. Мета такого придбання - уточнення деяких параметрів проекту, підвищення рівня надійності та достовірності вихідної інформації, що дозволить знизити ймовірність прийняття неефективного рішення. Способи отримання додаткової інформації включають її придбання в інших організацій (підприємств, науково-дослідних і наукових організацій, консалтингових фірм і т.д.), проведення додаткового експерименту і т.д.

Розглядаючи все вищесказане, можна зробити висновок, що в даний час необхідність оцінки ризиків інвестиційних проектів вже ні в кого не викликає сумнівів, хоча процес оцінки неточний і часто виникає спокуса проігнорувати міркування, що стосуються ризику, оскільки вони туманні. Тим не менше, ризик проекту слід оцінювати і включати в розгляд в процесі прийняття інвестиційного рішення. У Росії в силу винятково високої економічної і політичної нестабільності вміння аналізувати можливі ризики набуває особливого значення.

Висновок

Ризик у ринковій економіці супроводжує будь-управлінського рішення. Особливо це відноситься до інвестиційних рішень, наслідки, прийняття яких позначаються на діяльності підприємства протягом тривалого періоду часу.

Під невизначеністю в інвестиційному аналізі розуміється можливість різних сценаріїв реалізації проекту, яка виникає з-за неповноти або неточності інформації про умови реалізації інвестиційного проекту.

Під ризиком в інвестиційному аналізі розуміється ймовірність здійснення несприятливої ​​події (сценарію), а саме ймовірність втрати інвестованого капіталу (частини капіталу) і / або недоотримання передбачуваного доходу інвестиційного проекту.

Прибутковість і ризик - взаємопов'язані категорії. Цей взаємозв'язок виявляється в тому, що більш ризиковим варіантом вкладень притаманна більш висока прибутковість, а менш ризиковим - низький, але майже гарантований дохід.

На відміну від невизначеності, яка є об'єктивним поняттям, поняття ризику суб'єктивно. Тому кожен учасник бачить в одному і тої ж проекті "свої" ризики.

Алгоритм дій з обліку ризику інвестиційного проекту при ухваленні рішення по ньому включає: проведення якісного та кількісного аналізу проектного ризику; оцінку фінансової реалізованим і ефективність проекту в умовах невизначеності і виміряного ризику; розробку заходів щодо зниження ризику аналізованого інвестиційного проекту.

Якісний аналіз ризику здійснюється з метою ідентифікувати фактори ризику, етапи та роботи, при виконанні яких ризик виникає, тобто встановити потенційні області ризику, після чого ідентифікувати усі можливі ризики. Мета кількісного аналізу - кількісно визначити розміри окремих ризиків і ризику проекту в цілому. Основними методами кількісної оцінки ризику є статистичний метод, метод аналогій, метод експертних оцінок; комбінований метод.

Вибір конкретних методів оцінки ризиків реального інвестування визначається низкою чинників, таких як вид інвестиційного ризику, повнота і достовірність інформаційної бази, рівень кваліфікації інформаційних менеджерів та ін

Для зниження ризику чи ймовірності його прояви використовуються наступні заходи: розподіл ризику між учасниками (співвиконавцями) проекту, резервування коштів на непередбачені витрати; страхування. Найбільш поширеною з цих методів є метод диверсифікації.

Список використаної літератури

1. Бочаров В.В. Інвестиції. - СПб.: Пітер, 2007. - 288 с.

2. Інвестиційна діяльність: навчальний посібник / Н.В. Кисельова, Т.В. Боровикова, Г.В. Захарова та ін; під ред. Г.П. Подшіваленко і Н.В. Кисельової. - 2-е вид., Стер. - М.: КНОРУС, 2007. - 432 с.

3. Мазур І.І. Управління проектами: Учеб. посібник для студентів, що навчаються за спеціальністю "Менеджмент організації" / І.І. Мазур, В.Д. Шапіро, Н.Г. Ольдерогге; За заг. ред. І.І. Мазура. - 3-е вид. - М.: Омега-Л, 2006. - 664 с. - (Сучасне бізнес-планування). - ISBN 5-98119-753-6.

4. Мішин Ю.В. Інвестиції: Уч. сел. для вузів. - М.: КноРус, 2008. - 288 с.

5. Найденко В.І. Інвестиції: Уч. посібник - М: Пріор-издат, 2008. - 176 с.

6. Нешітой А.С. Інвестиції: Підручник. - М.: Дашков і К, 2007. - 371 с.

7. http://www.fd.ru/

8. http://www.kribel.ru/

9. http://www.cfin.ru/