Аналіз ліквідності платоспроможності та фінансової стійкості організації

Міністерство сільського господарства РФ

Федеральне державне освітній заклад

Вищого професійного навчання

«Мічурінський державний аграрний університет»

Кафедра «Бухгалтерський облік, аналіз і аудит»

РЕФЕРАТ

З дисципліни: «Аналіз господарської діяльності»

На тему: «Аналіз ліквідності, платоспроможності і фінансової стійкості організації»

Мічурінськ - Наукограда РФ, 2009 р.

Одним з найбільш важливих аспектів аналізу фінансового стану організації за даними бухгалтерського балансу є оцінка її ліквідності та платоспроможності. У звичному розумінні ліквідність - це здатність цінностей перетворюватися в гроші (найбільш ліквідні активи). Рівень ліквідності активів характеризується сумою грошових коштів, яку можна отримати від їх продажу, та часом, що для цього необхідно. Уміння організації в оптимальні терміни перетворювати на гроші свої активи, не поступаючись їх ціною, характеризує високий рівень її ліквідності. Оскільки для організації гроші виконують, як правило, одну функцію, будучи лише засобом платежу, то підтримку достатнього рівня ліквідності полягає у формуванні оптимальної структури вкладень капіталу в активи, яка забезпечує приплив грошових коштів за рахунок продажу активів (товарів, продукції тощо) з метою погашення зобов'язань у міру настання встановлених термінів. Разом з тим ліквідність і платоспроможність не тотожні поняття. Так, що розраховуються за даними бухгалтерського балансу показники ліквідності можуть свідчити про їх задовільному рівні, але, по суті, організація може мати прострочені зобов'язання у зв'язку з уповільненням безпосереднього грошового обороту, якщо в складі оборотних активів є неліквідні матеріальні запаси, прострочена дебіторська заборгованість.

Ліквідність балансу визначається як ступінь покриття зобов'язань організації її активами, термін перетворення яких в гроші відповідає терміну погашення зобов'язань. Рівень ліквідності балансу визначається порівнянням статей активів, згрупованих за ступенем ліквідності, і пасивів, згрупованих по терміновості їх оплати (погашення заборгованості). Таке групування статей бухгалтерського балансу організації представлена ​​в табл. 1.

Таблиця 1 - Групування активів за ступенем ліквідності і пасивів за терміновістю оплати

Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо виконуються всі чотири нерівності: А1 ≥ П1; А2 ≥ П2; АЗ ≥ ПЗ; А4 ≤ П4. Виконання перших трьох нерівностей в даній системі тягне виконання і четвертого нерівності, тому важливо зіставити підсумки перших трьох груп по активу і пасиву. Якщо одна або кілька нерівностей системи не виконуються, то ліквідність балансу відрізняється від абсолютної. Нестача коштів у тій чи іншій групі активів при додаванні їх підсумків (А1 + А2 + АЗ) може бути компенсований надлишком по іншій групі. У реальному ж ситуації менш ліквідні активи з метою платоспроможності не завжди можуть компенсувати повною мірою недолік більш ліквідних.

Мінімально необхідною умовою для визнання структури балансу задовільною є дотримання нерівності А4 ≤ П4. В іншому випадку, коли величина групи постійних пасивів (власного капіталу) менше величини групи важко реалізованих (необоротних) активів, це означає, що організація здійснює ризиковану фінансову політику, використовуючи на формування довгострокових вкладень частину зобов'язань. Зниження фінансових ризиків у даній ситуації може бути забезпечене за рахунок залучення довгострокових позикових коштів у вигляді інвестиційних кредитів і позик. Якщо ж такий вид зобов'язань (ПЗ) в організації відсутній, це означає, що частина необоротних активів фінансується за рахунок залучення короткострокового позикового капіталу, термін повернення якого настане раніше, ніж окупляться необоротні активи. Наслідком цього може стати стійка неплатоспроможність, що загрожує банкрутством.

Зіставлення груп активів і зобов'язань дозволяє встановити рівень ліквідності за станом на звітну дату, а також спрогнозувати її на перспективу. Поточна ліквідність свідчить про наявність у організації надлишкової величини ліквідних активів (А1 + А2) для погашення короткострокових зобов'язань (П1 + П2) найближчим часом , тобто дотримується нерівність А1 + А2> П1 + П2. Перспективна ліквідність являє собою прогноз платоспроможності організації на більш тривалий термін. Вона буде забезпечена за умови, що надходження грошових коштів з урахуванням наявних матеріально-виробничих запасів і довгострокової дебіторської заборгованості перевищать всі зовнішні зобов'язання:

А1 + А2 + АЗ> П1 + П2 + ПЗ.

Для більш точних висновків слід залучити внутрішні дані бухгалтерського обліку, конкретизувати включаються до групи активів і пасивів показники, вивчити їх динаміку, виявити тренд.

Відповідно до угрупованням, представленої в табл. 1 ранжовані статті активів і пасивів за даними бухгалтерського балансу ВАТ «Норд» на початок і кінець звітного періоду (табл. 2). На звітну дату в бухгалтерському балансі організації намітилася позитивна тенденція, спрямована на підвищення його ліквідності. Баланс можна визнати умовно ліквідним оскільки виконується лише останнє з чотирьох нерівностей 'тобто необоротні активи (А4 = 3790 тис. руб.) менше, ніж постійні пасиви (П4 = 4414 тис. крб.).

Для аналізу ліквідності використовується ряд відносних показників - коефіцієнтів, які характеризують структуру бухгалтерського балансу. Алгоритми розрахунків найбільш поширених коефіцієнтів ліквідності представлені в табл. 3.

Значення коефіцієнта поточної ліквідності на рівні 2 означає, що балансова вартість оборотних активів у два рази перевищує балансову вартість короткострокових зобов'язань що свідчить про високий рівень гарантій в частині погашення боргів організації, про наявність необхідних ресурсів і умов для сталого функціонування і розвитку виробничо-фінансової діяльності. Така фінансова ситуація також свідчить про наявність у організації чистих оборотних активів. У міжнародної фінансово-аналітичної практиці різниця між оборотними активами і короткостроковими зобов'язаннями називається чистими оборотними активами або робочим капіталом Нижче представлено перетворення балансового рівняння з якого випливає, що величина власного оборотного капіталу дорівнює чистим оборотним активам.

Необоротні активи + Оборотні активи = Власний капітал + Довгострокові зобов'язання + Короткострокові зобов'язання

Власний капітал + Довгострокові зобов'язання - Необоротні активи = Оборотні активи - Короткострокові зобов'язання

Власний оборотний капітал = Чисті оборотні активи

Платоспроможність в самому загальному вигляді характеризується ступенем ліквідності оборотних активів організації і свідчить про її фінансові можливості повністю і у встановлені терміни розплачуватися за своїми зобов'язаннями. Проведення аналізу та оцінки рівня платоспроможності будь-якого господарюючого суб'єкта обумовлено низкою обставин і необхідністю:

• регулярного прогнозування фінансового стану та стійкості розвитку організації;

• своєчасного погашення зобов'язань перед державою, позабюджетними фондами, постачальниками, працівниками, акціонерами;

• підвищення довіри партнерів та інвесторів;

• повного повернення кредитів і оцінки ефективності їх використання.

Платоспроможність організації можна оцінити або як короткострокову, або як довгострокову. Короткострокова платоспроможність визначається наявністю найбільш ліквідних активів, до яких належать грошові кошти і короткострокові фінансові вкладення, повністю забезпечують покриття термінових зобов'язань. За даними бухгалтерського балансу таку платоспроможність можна розрахувати як мінімум за квартал. Для оперативної оцінки короткострокової платоспроможності, щоденного контролю надходження готівкових коштів від продажу товарів, погашення дебіторської заборгованості та іншим надходженням, а також для контролю виконання платіжних зобов'язань перед постачальниками та іншими кредиторами становлять оперативний платіжний календар. У ньому щодня зіставляються дані про кошти, якими має організація, і очікуваних платіжних зобов'язаннях. Ідеальний варіант, коли їх величини повністю збігаються.

Таблиця 2 - Групування активів і пасивів бухгалтерського балансу для оцінки ліквідності ВАТ «Норд»

Таблиця 3 - Відносні показники, що характеризують ліквідність і структуру балансу організації

Для аналізу довгострокової платоспроможності (перспективною) поряд з коефіцієнтами ліквідності, представленими в табл. 3, розраховуються і інші, представлені в табл. 4.

Таблиця 4 - Показники довгострокової платоспроможності

В даний час єдині нормативні критерії для визначення довгострокової платоспроможності (неплатоспроможності) організації та якості структури її балансу відсутні. Проте | ц практиці продовжують використовуватися значення коефіцієнтів, за якими з тим або іншим ступенем ймовірності зовнішні користувачі фінансової інформації можуть судити про фінансову благонадійності організації. Вважається, що для визнання організації платоспроможною значення коефіцієнта поточної ліквідності на звітну дату має бути не менше 2, I коефіцієнта забезпеченості оборотних активів власними коштами більше 0,1. Якщо хоча б один з цих коефіцієнтів на звітну дату має менше значення, то організація вважається неплатоспроможною, а структура її балансу - незадовільною. У такій ситуації при позитивній динаміці коефіцієнта поточної ліквідності за аналізований рік робиться прогноз на шість наступних за звітною датою місяців про можливості відновлення платоспроможності. Для цього розраховується коефіцієнт відновлення платоспроможності на 6 місяців:

Якщо значення коефіцієнта відновлення більше одиниці, то при збереженні сформованої позитивної динаміки коефіцієнта поточної ліквідності протягом шести місяців організація має реальну можливість відновити платоспроможність; якщо менше одиниці, то протягом шести місяців організація не зможе відновити платоспроможність; отже, їй необхідно розробити і реалізувати комплекс заходів щодо прискорення оборотності оборотних коштів для більш активного їх росту, що, у свою чергу, залежить від активізації продажів.

Якщо на звітну дату фактичні значення коефіцієнта К _тл> 2 і К _сос > 0,1, то організація вважається платоспроможною, а структура її балансу - задовільною. У даній ситуації при негативній динаміці коефіцієнта поточної ліквідності за аналізований рік робиться прогноз на три наступні за звітною датою місяці про можливість втрати платоспроможності, для чого розраховується коефіцієнт втрати платоспроможності на 3 місяці:

Величина До _ранків менше одиниці свідчить про те, що при збереженні сформованої негативної динаміки коефіцієнта поточної ліквідності організація має реальну загрозу втрати платоспроможності протягом трьох місяців. Якщо К _восст більше одиниці, то протягом трьох місяців організація залишиться платоспроможною.

Коефіцієнтний метод аналізу ліквідності має як переваги, так і недоліки.

Переваги:

• дозволяє показати, яка можливість організації відповісти за своїми зобов'язаннями різними видами оборотних активів, для перетворення яких у грошові кошти або зовсім не потрібно часу, або потрібно час, відповідне періоду їх обороту;

• характеризує рівень покриття короткострокових зобов'язань оборотними активами;

• свідчить про ступінь відповідності досягнутого рівня ліквідності оборотних активів їх оптимального значення. Недоліки:

• коефіцієнти ліквідності можна розрахувати поданим балансу, тобто значно пізніше звітної дати;

• критеріальні значення коефіцієнтів ліквідності не наведені в залежності від виду діяльності, масштабів і специфіки організації;

• угруповання активів і зобов'язань за балансовими даними носить досить умовний характер, так як балансова величина деяких показників може істотно відрізнятися від їх реальної ліквідної величини (наприклад, внаслідок відмінностей у формуванні облікової політики, при наявності в складі зобов'язань так званих негрошових).

Аналіз фінансової стійкості організації

Фінансова стійкість є неоднозначною характеристикою діяльності організації. Її слід розуміти як здатність нарощувати досягнутий рівень ділової активності і ефективності бізнесу, гарантуючи при цьому платоспроможність, підвищуючи інвестиційну привабливість у межах допустимого рівня ризику.

Завдання забезпечення фінансової стійкості полягає в тому, щоб в основі політики фінансування бізнесу дотримувався баланс між нарощенням обсягу фінансових ресурсів і супутнім цьому процесу зростанням фінансової залежності, з одного боку, і досягненням такого приросту віддачі (ефективності) фінансових ресурсів, який міг би компенсувати і млення фінансових ризиків, з іншого боку. Для запобігання (або, принаймні, мінімізації) фінансових ризиків необхідно дотримуватися обов'язкове у фінансовому плануванні вимога обачності, дотримання якого може виражатися у формуванні різних внутрішніх резервів на випадок виникнення непередбачених обставин, які могли б призвести до втрати фінансової стійкості.

Головна умова забезпечення фінансової стійкості організації - зростання обсягу продажів, що є джерелом покриття поточних витрат, формує необхідну для нормального функціонування величину прибутку. Завдяки зростанню при були зміцнюється фінансове становище організації, з'являються можливості розширення бізнесу, вкладення коштів у вдосконалення матеріально-технічної бази, освоєння нових технологій та ін

Запорукою стабільного фінансового стану організації є наявність у неї достатнього обсягу коштів для формування структури активів, що відповідає сформованим і перспективним потребам бізнесу. Для цього необхідні надійні і по можливості відносно недорогі джерела формування активів, якими, як правило, стають позикові кошти. Залучаючи їх в господарський оборот, організація повинна представляти виникають у зв'язку з цим фінансові наслідки: неминуче підвищення фінансових ризиків, подорожчання позикових коштів, несприятливий вплив цих факторів на фінансові показники.

Аналіз фінансової стійкості організації дозволяє сформувати уявлення про справжній фінансовий стан і оцінити фінансові ризики, супутні її діяльності.

Фінансове становище організації оцінюється за станом на звітну дату поданим бухгалтерської звітності, і в першу чергу бухгалтерського балансу. Первинним проявом незадовільного фінансового стану організація вважається наявність непокритого чистого збитку (рядок 470 балансу), чистого збитку звітного і попереднього року (рядок 190 звіту про прибутки і збитки); стійке зниження валюти балансу (негативна динаміка показників балансу по рядку 300 або 700); прострочена кредиторська заборгованість, не погашені в строк позики і кредити (інформація про цих показниках повинна бути розкрита в поясненнях до фінансової звітності організації).

Конкретні причини негативних фінансових результатів, неефективне управління грошовими потоками можуть бути різними, а їх наслідки виражаються в зниженні обсягу продажів через низьку конкурентоспроможність продукції, прорахунків в маркетинговій, виробничої, фінансової або інвестиційної політики і т.д.

Для отримання адекватних висновків про рівень фінансової стійкості організації доцільно користуватися даними звітності за 2-3 роки, щоб відрізнити разову нестійкість, що спричинюється найчастіше випадковими факторами, від хронічної, причини якої слід шукати у виробничо-господарської діяльності, рівні управління, в тому числі і рівні фінансового менеджменту організації. У рамках аналізу фінансової звітності про високий рівень плисовому стійкості організації будуть свідчити високі значення показників, що відображають платоспроможність, ліквідність балансу; кредитоспроможність; оборотність коштів, рентабельність.

Про'ектамі аналізу фінансової стійкості організації є:

• наявність і розміщення капіталу, ефективність його використання;

• оптимальність структури пасивів (відповідність рівня фінансової незалежності ступеня фінансового ризику);

• оптимальність структури активів (відповідність рівня ліквідності активів ступеня виробничого ризику);

• платоспроможність та інвестиційна привабливість;

• ймовірність банкрутства;

• поріг рентабельності і запас фінансової міцності.

До основних завдань аналізу фінансового стану організації відносяться:

• оцінка фінансового стану організації на основі системи показників;

• виявлення та вимірювання впливу факторів господарської діяльності організації на рівень її фінансової стійкості;

• прогнозування фінансового стану і фінансових результатів організації виходячи з сформованих умов ведення бізнесу, наявності ресурсів;

• обгрунтування управлінських рішень, спрямованих на реалізацію резервів зміцнення фінансового стану організації шляхом створення різноваріантності фінансових моделей розвитку організації.

Деталізований аналіз фінансового стану організації для встановлення рівня її фінансової незалежності проводиться з використанням системи абсолютних і відносних показників.

Одним з критеріїв фінансової незалежності організації є забезпеченість його матеріальних оборотних активів стійкими джерелами формування. Для безперебійного функціонування організації велике значення має формування необхідних за обсягом та складом виробничих запасів, тому при характеристиці фінансової стійкості організації істотна роль належить показнику забезпеченості власними джерелами фінансування саме виробничих запасів.

Найпростішим і наближеним способом оцінки фінансової стійкості є відповідність величини коштів, спрямованих організацією на формування матеріально-виробничих запасів (МПЗ), фінансових джерел цих коштів.

Для виконання аналітичних процедур поданим бухгалтерського балансу визначається величина МПЗ, для чого підсумовуються показники по рядках 210 і 220 («Запаси» і «ПДВ по придбаних цінностей»). Далі визначається величина джерел цих коштів. Якщо організації для формування МПЗ було достатньо своїх власних коштів, її фінансова незалежність кваліфікується як абсолютна. При цьому має виконуватися така умова: МПЗ ≤ Власні оборотні кошти або по рядках балансу:

Водночас така ситуація означає, що керівництво організації дотримується занадто консервативної позиції щодо позикових коштів, не використовує в належній мірі ефект фінансового важеля, який в умовах прибуткового бізнесу сприяє зростанню прибутку, рентабельності власного капіталу.

Якщо умова абсолютної фінансової незалежності організацією не виконується, то слід визначити, за рахунок яких позикових джерел вона фінансує відсутній обсяг матеріальних оборотних ресурсів. Очевидно, що такими джерелами можуть бути будь-які статті короткострокових зобов'язань організації. За умови, що відсутня частина коштів компенсується за рахунок залучення короткострокових кредитів і позик (як правило, вони й залучаються на цілі так званого поповнення оборотних коштів), то фінансова стійкість організації вважається нормальною. Така ситуація поданим балансу буде виглядати наступним чином:

МПЗ ≤ Власні оборотні кошти + Короткострокові кредити і позики

Високим ступенем фінансової залежності характеризується ситуація, яка поданим бухгалтерського балансу виглядає наступним чином:

М ПЗ <Власні оборотні кошти + Короткострокові кредити і позики + Кредиторська заборгованість постачальникам і підрядчикам

У цій ситуації зростає рівень фінансового ризику, оскільки для формування МПЗ використовуються засоби постачальників і підрядників. Вкрай напруженим виглядає фінансове становище організації при наступному співвідношенні матеріальних оборотних активів та їх джерел:

МПЗ ≥ Власні оборотні кошти + Короткострокові кредити і позики + Кредиторська заборгованість постачальникам і підрядчикам

В останньому випадку фінансування частини МПЗ здійснюється за рахунок короткострокової кредиторської заборгованості (постачальникам, державі, позабюджетних фондів тощо). Фінансову напруженість в даних обставинах може трохи послабити наявність у складі кредиторської заборгованості статей «Аванси отримані». Якщо така фінансова ситуація носить стійкий характер тривалий час, в організації постійно виникають проблеми з оплатою поточних зобов'язань тощо, то її фінансове становище буде кваліфіковано як кризовий. Поряд з абсолютними показниками фінансову стійкість характеризують також відносні показники - коефіцієнти, які прийняті в світової та вітчизняної практиці (табл. 5).

Таблиця 5 - Коефіцієнти, що характеризують рівень фінансової стійкості організації

Для характеристики фінансового стану «по вертикалі» основними показниками фінансової стійкості організацій є коефіцієнт фінансування та коефіцієнт автономії. Користувачі фінансової звітності схильні позитивно оцінювати фінансову стійкість організації - за умови, що значення цього коефіцієнта перевищує 0,5.

Високий рівень власного капіталу відображає якісну фінансову структуру капіталу організації, його фінансову незалежність і відсутність значних фінансових ризиків. Протилежний підхід використовується при оцінці сформованих на звітну дату значень коефіцієнтів фінансової залежності та фінансової активності, високий рівень яких відображає підвищену ступінь фінансового ризику.

Оцінка фінансової стійкості має враховувати також результати аналізу балансу «по горизонталі», а саме дотримання основного правила, при якому власний капітал повинен перевищувати необоротні активи. Виконання цієї умови характеризують значення коефіцієнтів:

• власних оборотних коштів у сукупних активах,

• забезпеченості власними оборотними засобами;

• забезпеченості запасів власними оборотними засобами; маневреності власного капіталу;

• постійного активу;

• інвестування.

Наведені коефіцієнти найбільш поширені у фінансовому аналізі. Однак зазначені оптимальні значення їх не слід приймати як загальні для всіх організацій нормативи. Кожній організації, виходячи з принципів загальної фінансової стратегії, стадії її життєвого циклу, фінансового менталітет керівництва і власників, слід визначати на внутрішньому управлінському рівні переважні нормативні значення індикаторів фінансової стійкості. При цьому важливо пам'ятаємо., Що зовнішні користувачі фінансової звітності всі ж орієнтуються на загальноприйняті усереднені значення коефіцієнтом фінансової стійкості, які містяться не тільки у спеціальній економічній літературі, а й у ряді методичних та інструктивних документів, до яких відносяться:

• Правила проведення арбітражним керуючим фінансового аналізу, затверджені Постановою Уряду РФ від 25.06.03 р. № 367;

• Методичні рекомендації щодо реформи підприємств (організацій), затверджені наказом Мінекономіки РФ 2001 01.10.97 р. № 118;

• Методичні вказівки щодо проведення аналізу фінансового стану організацій, затверджені наказом Федеральної служби з фінансового оздоровлення та банкрутства РФ січня 23.01.01 р. № 16;

• Інструкція Ощадбанку від 26.10.93 р. № 26-р «Про кредитування юридичних осіб установами Ощадного банку Російської Федерації;

• Положення Центрального Банку РФ від 19.03.03 р. № 218-П «Про порядок і критерії оцінки фінансового стану юридичних осіб - засновників - (учасників) кредитних організацій»;

• Положення Центрального Банку РФ від 26.03.04 р. № 254-П «Про порядок формування кредитними організаціями резервів на можливі втрати по позиках, по позичкової і прирівняної до неї заборгованості» та ін

Розглянуті показники являють собою найбільш важливі фінансові коефіцієнти, вивчення яких складає основу аналізу фінансової стійкості організації. Водночас аналіз фінансової стійкості не обмежується дослідженням цих коефіцієнтів. Зокрема, становлять інтерес аналіз внутрішньої бухгалтерської інформації щодо структури і ступеня диверсифікації дебіторської та кредиторської заборгованості, оцінка ризиків фінансово-господарської діяльності, аналіз потреби в додаткових джерелах фінансування та обгрунтування структури капіталу організації.

Список використаних джерел

1. Аналіз фінансової звітності: Підручник / За ред. М.А. Вахрушина, Н.С. Пласковой. - М.: Вузівський підручник, 2009. - 367 с.

2. БарнгольцС.Б., Мельник М.В. Методологія економічного аналізу діяльності господарюючого суб'єкта. М.: Фінанси і статистика, 2003.

3. Єфімова О.В., Мельник М.В. Аналіз фінансової звітності. М.: Бухгалтерський облік, 2004.

4. Савицька Г.В. Економічний аналіз: Підручник. - 9-е изд., Испр. М.: Нове знання, 2004.

5. Економічний аналіз: Підручник для вузів / Під ред. Л.Т. Гіляровський. - 2-е вид., Доп. М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2004.