Аналіз діяльності підприємства 5

1.4 Аналіз трудових ресурсів
Трудові ресурси підприємства - це сукупність працівників різних професійно-кваліфікаційних груп, зайнятих на підприємстві і вхідних у його обліковий склад. Забезпеченість підприємства трудовими ресурсами, їх раціональне використання є ключовими чинниками успішної роботи підприємства. Тому аналізу використання трудових ресурсів на підприємстві повинна приділятися велике значення.
Основними завданнями аналізу трудових ресурсів є:
1. аналіз забезпеченості підприємства трудовими ресурсами;
2. аналіз руху трудових ресурсів;
3. аналіз використання робочого часу;
4. аналіз продуктивності праці і трудомісткості продукції;
5. аналіз оплати праці.
Кількісна характеристика трудових ресурсів вимірюється таким показником, як середньооблікова чисельність працівників, яка визначається шляхом ділення загальної кількості днів, відпрацьованих усіма працівниками облікового складу за період, на кількість днів в періоді.
Продуктивність праці - показник економічної ефективності трудової діяльність працівників підприємства, який визначається відношенням виручки від реалізації на середньоспискову чисельність працюючих за звітний період. Для постійної тенденції до збільшення продуктивності праці потрібен цілий комплекс заходів (від застосування нових технологій до скорочення персоналу), індивідуально розробляються на кожному підприємстві.
Фонд оплати праці підприємства являє собою джерело коштів, призначених для виплат заробітної плати та виплат соціального характеру.
Розглянемо динаміку чисельності працівників, продуктивності праці та фонду оплати праці в таблиці 4.
Таблиця 4.
Динаміка чисельності працівників, продуктивності праці та фонду оплати праці за 2002-2003р.р.
У тисячах рублів

Показники	Одиниця вимірювання	Роки
		2002	2003
Виручка	тис. руб.	247117	266662
Середньооблікова чисельність працівників	чол.	908	927
Продуктивність праці	тис. грн. / чол.	272,1	287,7
Фонд оплати праці	тис. руб.	42619	51887
Середньорічна заробітна плата	тис. руб.	46,9	55,9
Частка заробітної плати у витратах від звичайних видів діяльність	%	25,7	23,0

З даних таблиці 4 видно, що у звітному році продуктивність праці зросла в 1,1 рази. Зростання продуктивності праці було досягнуто за рахунок збільшення виручки від реалізації. Зростання продуктивності праці є виключно позитивною тенденцією ефективності використання трудових ресурсів підприємства. Заробітна плата в 2003 році порівняно з 2002 роком зросла в 1,2 рази, що свідчить про позитивну тенденцію на підприємстві.
1.5 Аналіз основних засобів
Ефективне використання основного капіталу - найважливіша умова збільшення прибутку, одержуваної підприємством.
Більш повне використання основних засобів приводить також до зменшення потреби введення нових виробничих потужностей при збільшенні обсягу виробництва, а, отже, до кращого використання прибутку підприємства (збільшення частки відрахувань від прибутку до фонду споживання, напрямок здебільшого фонду накопичення на механізацію та автоматизацію виробництва та управління і т. п.).
У процесі аналізу необхідно вивчити склад і структуру основних коштів і дати оцінку змін, що відбулися (табл. 5).
Таблиця 5.
Склад і структура основних засобів
ТОВ «Альфа Сталь-РДО» за 2002-2003 роки
У тисячах рублів

Показники	2002р.		2003		Відхилення (+, -) по
	сума, тис. руб.	% До підсумку	сума, тис. руб.	% До підсумку	сумі, тис. руб.	струк- турі,%
Споруди	35043	13,8	37984	10,3	2941	-3,5
Машини і Обладнання	149120	58,9	255671	69,2	106551	10,3
Транспортні Засоби	11322	4,5	11294	3,1	-28	-1,4
Виробничий і господарський інвентар	937	0,4	925	0,3	-12	-0,1
Інші види основних засобів	19371	7,6	11902	3,2	-7469	-4,4
Разом	253265	100,0	369209	100,0	115944	-

За аналізований період у складі і структурі основних засобів відбулися наступні зміни. Вартість будівель зросла на 13961 тис. крб., І в питомій вазі відбулося зниження на 0,9%. Вартість споруд зросла на 2941 тис. крб., І питома вага в загальній сумі основних засобів знизився на 3,5%. Значно зросла вартість машин та обладнання, на 106551 тис. руб. або 10,3%. Відбулися незначні зміни по решті основних засобів: сума виробничого та господарського інвентарю знизилася на 12 тис. руб., Вартість транспортних засобів знизилася на 28 тис. руб., Вартість інших видів основних засобів також знизилася на 7469 тис. руб.
У цілому по підприємству вартість основних засобів, у 2003 році зросла по відношенню до 2002 року на 115944 тис. руб., В основному за рахунок придбання нового обладнання.
Стан і ступінь використання основних фондів визначають технічний рівень виробництва, темпи і масштаби його розвитку, його ефективність.
Таким чином, ефективність основних фондів формується, по-перше, в процесі їх створення і, по-друге, в процесі їх експлуатації. Інакше кажучи, ефективність основних фондів залежить від того, наскільки доцільно здійснюються капіталовкладення, створюються і використовуються основні фонди.
Аналіз інтенсивності та ефективності використання основних засобів у ТОВ «Альфа Сталь-РДО» за 2001-2003 роки проведений в таблиці 6.
Аналіз таблиці 6 показав, що в 2003 році середньорічна вартість основних фондів зростала швидшими темпами, ніж виручка від реалізації продукції. У результаті цього відбулося зниження фондовіддачі і зростання фондомісткості. Підприємству необхідно підвищувати ефективність використання основних фондів, це можна здійснювати в рамках наявних виробничих можливостей і залежить від якості організації виробництва, його досконалості та оперативності.

Таблиця 6.
Аналіз інтенсивності та ефективності використання основних засобів у ТОВ «Альфа Сталь-РДО» за 2001-2003 роки

Показники	2001	2002	2003	Відхилення, (+,-)		Темп росту,%
				2003 - 2001рр	2003 - 2002рр	2003р. до 2001	2003р. до 2002
1	2	3	4	5	6	7	8
Середньорічна вартість основних виробничих фондів, тис. руб.	213096	238281	311237	98141	72956	46,1	30,6
Середньорічна чисельність працівників, чол.	876	908	927	51	19	5,8	2,1
Фондомісткість, руб.	1,07	0,96	1,17	0,1	0,21	9,3	21,9
Фондоозброєність, тис. руб.	243,3	262,4	335,7	92,4	73,3	37,9	27,9

Головний фактор економії коштів, вкладених в основні засоби, - зростання фондовіддачі. Для цього підприємству необхідно розробляти раціональну технологічну політику:
- Використовувати прогресивні технології;
- Збільшувати час роботи обладнання;
- Підвищувати інтенсивність роботи обладнання, в тому числі шляхом забезпечення відповідності якості сировини і матеріалу вимогам технологічного процесу та підвищення кваліфікації промислово-виробничого персоналу;
- Збільшувати питому вагу активної частини основних засобів.
Основними шляхами підвищення ефективності використання основних виробничих фондів в ТОВ «Альфа Сталь-РДО» є ​​наступні:
1. Зростання рівня фондообеспеченности підприємства.
2. Удосконалення засобів праці, підвищення їх надійності та довговічності.
3. Поліпшення технічного обслуговування машино-тракторного парку і зростання його продуктивності.
4. Здешевлення будівництва будівель і споруд, використання місцевих будівельних матеріалів.
5. Виявлення більш вигідних каналів придбання техніки за найнижчими цінами.
6. Удосконалення структури основних засобів, на користь збільшення активної їх частини.
7. Встановлення оптимальних пропорцій між основним виробничими фондами та оборотними засобами.
1.6. Аналіз собівартості продукції
У ТОВ «Альфа Сталь-РДО» собівартість продукції являє собою вартісну оцінку використовуваних у процесі виробництва продукції природних ресурсів, сировини, матеріалів, палива, енергії, основних фондів, трудових ресурсів, а також інших витрат на її виробництво і реалізацію.
Витрати на виробництво продукції групуються за елементами та статтями, формуються за місцем виникнення, об'єктами обліку, планування та калькулювання собівартості. Під елементами витрат розуміються витрати, однорідні за своїм економічним змістом, а під статтями розуміються витрати, які включають один або декілька елементів.
Витрати, що утворюють собівартість продукції, групуються відповідно до їх економічного змісту за такими елементами:
- Матеріальні витрати;
- Витрати на оплату праці;
- Відрахування на соціальні потреби;
- Амортизація основних фондів;
- Інші витрати.
Аналіз структури витрат на виробництво продукції в ТОВ «Альфа Сталь-РДО» за 2002 - 2003 роки проведено в таблиці 7.
Таблиця 7.
Аналіз структури витрат на виробництво продукції
у ТОВ «Альфа Сталь-РДО» за 2002-2003 роки
У тисячах рублів

Економічний елемент витрат	Абсолютні показники, тис.руб.		Питомі показники,%		Відхилення питомої ваги,%
	2002р.	2003р.	2002р.	2003р.
Матеріальні витрати	91918	119118	55,5	60,8	5,3
У т.ч. електроенергія	1364	4207	0,8	2,1	1,3
Паливо	33419	39427	20,2	20,1	-0,1
оплата послуг і робіт, виконуваних сторонніми організаціями та інші матеріальні витрати - всього	44152	23861	26,7	12,2	-14,5
Витрати на оплату праці	42619	45066	25,7	22,9	-2,8
Відрахування на соціальні потреби	15455	16067	9,3	8,2	-1,1
Амортизація	9484	14858	5,7	7,6	1,9
Інші витрати	6109	939	3,7	0,5	-3,2
Разом по елементах витрат	165585	196048	100,0	100,0	-

Показники таблиці 7 свідчать, що значну частку витрат і в попередньому і звітному роках складають матеріальні витрати. Вони займають більше 50% від загальної суми витрат, і їх частка зросла у порівнянні з попереднім роком на 5,3%. Отже, виробництво є матеріаломістким і, значить, найбільш значущі резерви зниження собівартості слід шукати в економії й ефективному використанні матеріальних ресурсів.
Знизилися витрати на оплату праці на 2,8% і відрахування на соціальні потреби на 1,1%.
Збільшилася сума нарахованої амортизації. Її питома вага у 2002 році становив 5,7%, а в 2003 році - 7,6%, тобто зріс на 1,9%. Збільшення цього елемента витрат пов'язане зі збільшенням зношеності обладнання на підприємстві.
Сума інших витрат знизилася на 5170 тис. крб., А їх питома вага скоротилася з 3,7% до 0,5%, тобто на 3,2%.
У цілому сума витрат по звичайних видах діяльності зросла на 30463 тис. руб.
Основними джерелами резервів зниження собівартості продукції і послуг у ТОВ «Альфа Сталь-РДО» є:
- Збільшення обсягу виробництва продукції;
- Скорочення витрат на її виробництво за рахунок підвищення рівня продуктивності праці, економного використання матеріальних ресурсів, скорочення невиробничих витрат, втрат і т.д.
- Поліпшення якості і зменшення втрат продукції;
- Матеріальне стимулювання працівників у збільшенні виходу
- Продукції і зниженні витрат на її виробництво;
- Використання досконалих технічних засобів та обладнання;
- Скорочення витрат на організацію і управління виробництвом;
- Раціональне розміщення виробництва та його кооперація.
1.7. Аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства
Фінансовий стан підприємства з позиції короткострокової перспективи оцінюється показниками ліквідності та платоспроможності, в найбільш загальному вигляді характеризують, чи може воно своєчасно і в повному обсязі провести розрахунки за короткостроковими зобов'язаннями перед контрагентами. Короткострокова заборгованість підприємства, відособлена в окремому розділі пасиву балансу, погашається різними способами, зокрема, забезпеченням такої заборгованості можуть, у принципі, виступати будь-які активи підприємства, в тому числі і необоротні. Разом з тим очевидно, що ситуація, коли, наприклад, частина основних засобів продається для того, щоб розплатиться за короткостроковими зобов'язаннями, є ненормальною.
Під ліквідністю якого-небудь активу розуміють здатність його трансформуватися в грошові кошти, а ступінь ліквідності визначається тривалістю тимчасового періоду, протягом якого ця трансформація може бути здійснена. Чим коротший період, тим вища ліквідність даного виду активів. У такому розумінні будь-які активи, які можна перетворити на гроші, є ліквідними.
Таблиця 8.
Абсолютні показники, що характеризують ліквідність балансу ТОВ «Альфа Сталь-РДО» на початок і кінець 2003 року
У тисячах рублів

Актив	На початок року	На кінець року	Пасив	На початок року	На кінець року	Платіжний надлишок або недолік (+,-)
						На початок року	На кінець року
Найбільш ліквідні активи (А1)	61987	19076	Найбільш термінові зобов'язання (П1)	67895	57251	-5908	-38175
Бистроре-алізуемие активи (А2)	41726	79384	Короткострокових ні пасиви (П2)	116192	18185	-74466	61199
Повільно реалізовані активи (А3)	34431	22783	Довгострокові ні пасиви (П3)	39448	213344	-5017	-190561
Трудноре- алізуемие активи (А4)	143240	221433	Постійні пасиви (П4)	57849	53896	85391	167537
Баланс	281384	342676	Баланс	281384	342676	Х	Х

Характеризуючи ліквідність балансу за даними таблиці, слід зазначити, що у звітному періоді спостерігався платіжний недолік грошових коштів для покриття найбільш термінових зобов'язань: на початок періоду -5908 тис. крб., І на кінець періоду -38175 тис. руб. В кінці періоду очікувані надходження від дебіторів були більше короткострокових кредитів банків та позикових коштів на 61199 тис. руб. Отже, недолік найбільш ліквідних і бистрореалізуемих активів у порівнянні із загальною величиною короткострокових зобов'язань склав до кінця звітного періоду 23024 тис. руб.
Рівень ліквідності підприємства оцінюється за допомогою спеціальних показників - коефіцієнтів ліквідності, заснованих не зіставленні оборотних коштів і короткострокових пасивів: коефіцієнт абсолютної ліквідності, коефіцієнт швидкої ліквідності, коефіцієнт поточної ліквідності.
Ці показники становлять інтерес не тільки для керівництва, але і для зовнішніх суб'єктів аналізу: коефіцієнт абсолютної ліквідності - для постачальників сировини, коефіцієнт швидкої ліквідності - для банків, коефіцієнт поточної ліквідності - для інвесторів (таблиця 9).
Таблиця 9.
Основні показники платоспроможності та фінансової стійкості на початок і кінець 2003 року

Показник	На початок періоду	На кінець періоду	Відхилення	Оптималь- ве значення
Загальний показник платоспроможності	0,7	0,5	-0,2	> 1.0
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,34	0,25	-0,09	> 0.2-0.7 (Не нижче 0,2)
Коефіцієнт критичної оцінки	0,6	1,3	0,7	0,8-1
Коефіцієнт поточної ліквідності	0,72	1,58	0,86	1-2
Частка оборотних коштів в активах	0,5	0,4	-0,1	> 0.5
Коефіцієнт автономії	0,2	0,2	-	> 0.5
Коефіцієнт фінансової стійкості	0,3	0,8	0,5	> 0.6

З таблиці 9 можна зробити наступний висновок. У 2003 роках коефіцієнт абсолютної ліквідності знаходиться в межах норми. Цей коефіцієнт характеризує величину грошових коштів, необхідних для сплати поточних зобов'язань. Обсяг грошових коштів є свого роду страховим запасом і призначаються для покриття короткострокової незбалансованості грошових потоків. Так як грошові кошти не приносять доходу підприємства, то їх розмір повинен підтримуватися на рівні безпечного мінімуму. У 2003 році 25,0% короткострокових зобов'язань може бути погашена за рахунок наявної готівки.
Коефіцієнт проміжної ліквідності також знаходиться в межах нормативу тільки у звітному році, отже, підприємство суттєво поліпшило ліквідність швидко реалізованих активів і здатна самостійно розрахуватися з кредиторами.
Коефіцієнт поточної ліквідності у 2003 році дорівнює 1,58, тобто його значення знаходиться в межах нормативу. Отже, поточні активи перекривають поточні зобов'язання. У підприємства є впевненість в оплаті зобов'язань. Перевищення активів над пасивами забезпечує також резервний запас для компенсації збитків, що виникають при ліквідації активів.
1.8. Аналіз фінансової стійкості підприємства
Фінансова стійкість характеризується фінансовою незалежністю підприємства, його здатністю вміло маневрувати власним капіталом, фінансової забезпеченістю безперебійності господарської діяльності. Оцінка фінансової стійкості дозволяє інвесторам визначити фінансові можливості підприємства на перспективу.
Фінансова стійкість є відображенням стабільного перевищення доходів над витратами, вмілого маневрування вільними грошовими коштами підприємства. Тому вона - результат процесу всієї господарської діяльності і головний компонент стійкості підприємства.
Процес виробництва, його розширення, задоволення соціальних та інших потреб здійснюється за рахунок власних коштів, а при їх нестачі - за рахунок позикових джерел. За допомогою співвідношення цих джерел розкривається істота фінансової стійкості підприємства. Забезпеченість підприємства джерелами формування коштів є основним критерієм оцінки фінансової стійкості.
Аналіз показників фінансової стійкості проведений в таблиці 10.
Таблиця 10.
Аналіз показників фінансової стійкості
ТОВ «Альфа Сталь-РДО» за 2001-2003 роки

Показники	Нормативні значення	За даними підприємства
		на 1.01.02.	на 1.01.03.	На 1 01.04.
Коефіцієнт автономії.	≥ 0,5	0,38	0,21	0,16
Коефіцієнт позикового капіталу	<0,5	0,62	0,79	0,84
Коефіцієнт довгострокової фінансової незалежності	-	0,38	0,35	0,78
Коефіцієнт структури довгострокових вкладень	-	-	0,27	0,96
Коефіцієнт забезпеченості довгострокових інвестицій	-	1,61	1,48	0,83
Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами	> 0,1	-0,58	-0,62	-1,38
Коефіцієнт маневреності	0,2-0,5	-0,61	-0,81	0,85

Аналіз таблиці 10 дозволяє зробити висновок, що на підприємстві зросла ступінь фінансової незалежності від зовнішнього капіталу, так значно зросла частка позикового капіталу і отже, знизилася частка власного капіталу.
На підприємстві зросла частка довгострокових фінансових вкладень. Коефіцієнт структури довгострокових вкладень показує, що в 2003 році 96,0% необоротних активів профінансована за рахунок довгострокових позикових коштів.
Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами значно нижче нормативу, отже, підприємство не має в своєму розпорядженні власними джерелами для формування оборотних коштів, що свідчить про його фінансової нестійкості і служить вірною ознакою банкрутства.
1.9. Аналіз показників рентабельності підприємства
З точки зору економічного аналізу наявність прибутку в балансі організації менш важливо, ніж наявність достатньої суми грошових коштів для здійснення поточної діяльності й виконання зобов'язань перед кредиторами. Цей показник має інше економічний зміст, ніж показник платоспроможності, і відрізняється підходами до його оцінки.
Прибутковість означає життєздатність організації в довгостроковій перспективі, але ніяк не її здатність погашати борги. Організація може бути прибутковою, але неплатоспроможною, і навпаки.
Проте дослідження показника прибутку у взаємозв'язку з показниками виручки від продажів, витрат, активів, власного акціонерного (статутного) капіталу представляє можливість оцінити ефективність діяльності організації, залучення додаткового капіталу і позикових коштів. Показники рентабельності (прибутковості) оцінюють величину прибутку, отриманої з кожної гривні коштів, вкладених в активи і діяльність організації.
В економічному аналізі існує система показників рентабельності, які умовно поділяють на дві групи: показники рентабельності діяльності організації та показники рентабельності активів. При аналізі тенденцій у співвідношенні прибутку та інших показників за ряд років або при зіставленні аналогічних показників усередині галузі або по групі конкуруючих організацій. На підставі значень показників таблиці 11 діяльність організації оцінюється як нерентабельна. Для визначення причин неефективності функціонування необхідно встановити чинники, що впливають на фінансове положення організації та його компоненти, в тому числі рентабельність.
Аналіз показників рентабельності в динаміці за даними бухгалтер-
ського балансу і звіту про прибутки та збитки наведено в таблиці 11.
Таблиця 11.
Аналіз показників рентабельності ТОВ «Альфа Сталь-РДО»

Найменування показника	2001	2002	2003р	Абсолютна зміна (+,-)
				2003р до 2001р	2003р до 2002р
Рентабельність основної діяльності	0,06	0,03	0,03	-0,03	-
Рентабельність продажів	0,06	0,03	0,03	-0,03	-
Рентабельність необоротних капіталу	-0,02	-0,04	-0,02	-	0,02
Рентабельність оборотного капіталу	-0,02	-0,04	-0,03	-0,01	0,01
Рентабельність сукупних активів	-0,01	-0,02	-0,01	-	0,01
Рентабельність власного капіталу	-0,03	-0,09	-0,07	-0,04	0,02

Рентабельність основної діяльності за попередній рік показує, що на карбованець витрат організації доводиться лише 6 коп прибутку. У звітному році значення показника знизилося на 3 коп і склала 3 коп прибутку. На зменшення показника рентабельності вплинув випереджаюче зростання собівартості в порівнянні з темпом зростання прибутку від продажів. Внаслідок неефективності основний діяльності знижується показник рентабельності продажів. Його значення свідчить про те, що на один рубль отриманої виручки від продажу припадає 3 коп прибутку, що на три копійки менше аналогічного показника минулого року.
Ефективність використання необоротних капіталу в звітному році хоча й дещо покращилася в порівнянні з попереднім роком, але свідчить про неефективне використання необоротних активів на підприємстві. Незважаючи на те, що здійснювалися додаткові фінансові вливання в основний капітал, він не став приносити організації більше доходів.
Коефіцієнт рентабельності оборотного капіталу, пов'язаний з уповільненням оборотності активів, характеризує неефективність використання, організацією своїх оборотних коштів, показуючи, який обсяг чистого прибутку забезпечується кожним рублем активів. Зниження рентабельності акціонерного і власного капіталу можна оцінити як негативну тенденцію з певною часткою обережності в аналітичній оцінці. Це пов'язано, перш за все, з різним економічним змістом цих показників та їх грошовою оцінкою на прикладі конкретної організації. Чистий прибуток організації - це динамічний показник, який знизився у звітному році.
На підставі значень показників таблиці 11 діяльність ТОВ «Альфа Сталь-РДО» оцінюється як нерентабельна.
Як показав аналіз фінансових результатів ТОВ «Альфа Сталь-РДО» це підприємство працює зі збитками, хоча продукція і послуги, що надаються підприємством, користуються попитом і є конкурентоспроможними.
Чистий прибуток є основним абсолютним показником беззбитковості функціонування організації.
Результативність діяльності організації за кілька років характеризує відносний показник рентабельності, який може бути обчислений і проаналізований у динаміці. Аналіз показав, що на розглянутому нами підприємстві існують резерви збільшення прибутку і рентабельності. До них відноситься збільшення обсягу виробництва і реалізації продукції, зниження питомої собівартості продукції і підвищення її якості.

2. Організація бухгалтерського обліку матеріальних цінностей
2.1. Загальні положення
У процесі господарської діяльності наймані працівники підприємства для досягнення поставлених перед ними цілей використовують предмети праці, тобто об'єкти, що становлять матеріальну основу продукції (робіт, послуг), і засоби праці, об'єкти, призначені для перетворення предметів праці і надання їм необхідних споживчих властивостей.
Предметами праці служать сировину, матеріали, тара, запасні частини, інвентар (в узагальненому сенсі просто матеріали), а засобами праці - основні засоби. Основні засоби характеризуються тривалими термінами використання. Вони переносять свою вартість на собівартість продукції (робіт, послуг) протягом декількох років (за винятком малоцінних предметів). Матеріали відносяться до категорії одноразових елементів виробництва: їх вартість одномоментно включаються до собівартості продукції (робіт, послуг). Це стосується і малоцінних предметів (інвентарю), які безпосередньо не виступають в якості матеріальної основи продукції (робіт, послуг), а близькі за функціональним застосуванню до засобів праці, але відрізняються від них коротким строком корисного використання - менше 12-ти місяців. У бухгалтерському обліку всі види матеріалів, в тому числі і малоцінні предмети, відображаються на рахунку 10 "Матеріали".
Відповідно до методології бухгалтерського обліку матеріали входять до складу більш загальної групи активів, яка іменується матеріально-виробничими запасами, і включає в себе наступні три елементи:
матеріали;
готову продукцію підприємства;
товари, придбані для продажу.
Не відноситься до матеріально-виробничих запасів незакінчена виготовленням продукція, звана незавершеним виробництвом.
Основним документом, що регламентує облік матеріалів, є Положення з бухгалтерського обліку "Облік матеріально-виробничих запасів" ПБУ 5 / 01, затверджене наказом Мінфіну РФ від 09.07.2001 р. N 44н.
Головні завдання бухгалтерського обліку матеріалів на підприємстві ТОВ «Альфа Сталь-РДО» є:
формування раціонального документообігу по заготовлению, надходженню, зберігання та відпуску у виробництво, на реалізацію зазначених матеріальних цінностей;
забезпечення збереження на всіх етапах їх руху;
визначення норм запасу і виявлення надлишків;
робота з постачальниками щодо забезпечення регулярності поставок в заданому обсязі і з високою якістю, а також по своєчасному розрахунку з ними.
На більшості комерційних підприємств матеріали є об'єктами двох видів обліку: управлінського (виробничого) і бухгалтерського. В управлінському обліку (на складах, у виробничих приміщеннях і в експедиції) вони найчастіше відображаються кількісно на спеціальних картках, в бухгалтерському обліку - у вартісному вираженні в меморіальному ордері або відомості. В кінці кожного місяця проводиться звірка обох обліків, шляхом таксировки, тобто шляхом грошової оцінки залишків матеріалів на складі. Бухгалтер і комірник спільно перевіряють залишки матеріальних запасів на складі. Потім у бухгалтерії за наявними цінами визначають суму залишків. При розбіжності робляться коригування. Не рідше одного разу на рік проводиться інвентаризація цінностей, у тому числі і виробничих запасів.
На практиці реалізуються різні варіанти сполучень управлінського та бухгалтерського обліку матеріалів. У малих організаціях часто обходяться без управлінського обліку.
Контроль збереження і руху матеріалів може бути істотно полегшений, на підприємстві ТОВ «Альфа Сталь-РДО» проводяться спеціальні організаційно-технічні заходи:
складські та інші аналогічні приміщення для зберігання цінностей оснащені прогресивним вантажно-розвантажувальним устаткуванням і механізмами;
місця розміщення об'єктів розділені на секції і осередки, які пронумеровані і поіменно позначені;
в секціях розміщені точні вимірювальні й вагові прилади і пристосування;
наказом керівника підприємства визначено матеріально-відповідальні особи, а також працівники, яким надано право отримувати і відпускати матеріальні цінності.
Матеріали приймаються до бухгалтерського обліку за фактичною собівартістю, тобто за сумою зроблених витрат при їх придбанні, що включають в себе:
суми, сплачені постачальнику;
винагороди, перекладені посередникам, у тому числі за інформацію, необхідну для придбання даних матеріальних цінностей;
митні збори та інші митні платежі;
невозмещаемие податки, що сплачуються у зв'язку з купівлею матеріалів;
витрати по заготівлі, навантаження, розвантаження, транспортування і за змістом заготівельно-складського апарату підприємства;
витрати по підробці, сортування, фасування та поліпшення технічних характеристик з метою доведення заготовленої продукції до придатного стану;
інші витрати, в тому числі відсотки за кредитами, пов'язаними з придбанням матеріалів.
Особливе місце у складі фактичних витрат займають транспортно-заготівельні витрати (ТЗВ). Їх обсяг може становити близько 10% від усієї вартості матеріалів. Для різних типів підприємств, що використовують різні способи заготівлі матеріалів, транспортно-заготівельні витрати можуть або включатися безпосередньо до собівартості матеріалів, або враховуватися окремо. Це рішення приймається керівництвом конкретної організації. Застосування другого способу вимагає від бухгалтерії при передачі матеріалів у виробництво одночасно включати в собівартість продукції (робіт і послуг) відповідну частку ТЗВ.
2.2. Відображення життєвого циклу матеріалів
Як зазначалося вище, матеріали є основою для виготовлення продукції, виконання робіт і надання послуг. Це тканини, метал, дерево, борошно, цукор, бавовна і т.п.
У ТОВ «Альфа Сталь-РДО» їх облік ведеться на відповідних субрахунках рахунку 10 "Матеріали", розмежовують предмети за окремими видами:
10-1сирье;
10-2 покупні напівфабрикати і комплектуючі вироби;
10-3 паливо і пальне;
10-4 тару і тарні матеріали;
10-5 запасні частини для поточного ремонту основних засобів;
10-6 інші матеріали;
10-8 будівельні матеріали;
10-9 інвентар та господарські речі.
Сировина і основні матеріали - це предмети, безпосередньо беруть участь у виробництві продукції, і складові її основу.
Допоміжні матеріали - це предмети, які надають сировини, основних матеріалів та готової продукції відповідну якість.
Паливо - це горючі речовини, що дають тепло і є джерелами енергії.
Пальне - це паливо для двигунів.
Покупні напівфабрикати - це сировина і матеріали, які пройшли попередню обробку на інших підприємствах.
Комплектуючі вироби - це об'єкти, виготовлені за окремими замовленнями організації іншими підприємствами і призначені для оснащення продукції, що випускається.
Тара і тарні матеріали - це предмети, що використовуються для постійного зберігання матеріальних цінностей на складах, а також для їх переміщення по підприємству і відправлення покупцю.
Будівельні матеріали (цемент, цегла, скло, кераміка, азбест та ін) - це спеціалізовані предмети праці, що застосовуються підприємствами-забудовниками в процесі будівельних та монтажних робіт для виготовлення будівельних деталей, зведення і обробки конструкцій, а також частин будівель і споруд.
Запасні частини - це предмети праці, використовувані в процесі виробництва для заміни та ремонту зношених деталей і вузлів основних засобів.
Зворотні матеріали - це заощаджені залишки основних і допоміжних матеріалів, палива, тарних матеріалів і запасні частини, придатні для повторного застосування за основним призначенням або в якості допоміжних засобів.
Інвентар та господарські речі - це предмети, які беруть участь у виробничому процесі в якості знарядь праці, господарського інвентарю або засобів захисту персоналу, що мають термін служби (корисного використання) менше 12-ти місяців. У їх склад зазвичай входять:
1) інструменти і пристрої загального та спеціального призначення;
2) змінне обладнання і технологічна тара багаторазового виробничого використання;
3) виробничий і господарський інвентар;
4) спеціальний одяг, спеціальне взуття та запобіжні пристосування;
5) постільні речі;
6) тимчасові споруди, витрати по зведенню яких включаються до собівартості будівельно-монтажних робіт у складі накладних витрат.
Виділення такої кількості субрахунків для ведення бухгалтерського обліку матеріалів пов'язано зі специфікою господарських операцій з надходження, зберігання, використання та оподаткуванню різних їх видів. Ця специфіка проявляється по-різному і в окремих галузях економіки (наприклад: у будівництві, торгівлі і т.п.). Особливу увагу слід приділяти пальному, тарі, інвентарю та сировини, що передається на переробку в інші організації.
На початку звітного року бухгалтерія відкриває у себе відповідні картки складського обліку, реєструє їх у спеціальному журналі і передає під розписку комірникам (матеріально-відповідальних осіб).
Життєвий цикл матеріалів полягає в їх прийманні на облік, зберіганні та відпуску в виробництво або на реалізацію.
Надходження матеріалів на підприємство може відбуватися різними способами. Найбільш поширеним є їх придбання за договорами купівлі-продажу безпосередньо у постачальників або в оптових магазинах за допомогою підзвітних осіб або шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок. На підприємство ТОВ «Альфа Сталь-РДО» встановлено правило, за яким облікова вартість матеріалів включає в себе ТЗВ.
ТОВ "Промисел" у вересні 2004 року відвантажило ТОВ "Альфа Сталь-РДО" 20 ящиків гайок на суму 24 000 крб. (У тому числі ПДВ - 3661,02 руб.). ТЗВ склали 2000 руб. (У тому числі ПДВ - 305,08 руб.)
ТОВ "Альфа Сталь-РДО" сплатило гайки. У бухгалтерському обліку ТОВ "Альфа Сталь-РДО" будуть зроблені наступні проводки.
Таблиця 12.
Відображення надходження матеріалів на бухгалтерських рахунках. У рублях

№ п / п	Зміст операції	Дт	Кт	Сума
1	сплачено постачальнику матеріалів	60	51	24000
2	відображена вартість матеріалів без ПДВ;	10	60	20338,98
3	врахована сума ПДВ по придбаних матеріалами	19-3	60	3661,02
4	оплачені транспортні витрати	76-5	51	2000,00
5	відображена сума транспортних витрат без ПДВ	10	76	1694,9
6	врахована сума ПДВ по транспортних витратах	19-3	76	305,08
7	пред'явлена ​​до заліку з бюджетом сума сплаченого ПДВ	68-2	19-3	3966,10

де: рахунок 10 "Матеріали", субрахунок 19-3 "Податок на додану вартість по придбаних матеріально-виробничих запасів", рахунок 51 "Розрахункові рахунки", рахунок 60 "Розрахунки з постачальниками і підрядниками", рахунок 68 "Розрахунки з податків і зборів ", рахунок 76" Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами ".
Якщо матеріали купуються через підзвітних осіб, робляться такі проводки:

Таблиця 12.
Відображення надходження матеріалів через підзвітних осіб на бухгалтерських рахунках. У рублях

№ п / п	Зміст операції	Дт	Кт	Сума
1	видана сума підзвітній особі для купівлі матеріалів	71	50	26000
2	відображена вартість матеріалів без ПДВ;	10	71	20338,98
3	врахована сума ПДВ по придбаних матеріалами	19-3	71	3661,02
4	відображена сума транспортних витрат без ПДВ	10	71	1694,9
5	врахована сума ПДВ по транспортних витратах	19-3	71	305,08
6	пред'явлена ​​до заліку з бюджетом сума сплаченого ПДВ	68-2	19-3	3966,10

де: рахунок 10 "Матеріали", субрахунок 19-3 "ПДВ по придбаних матеріально-виробничих запасів", рахунок 50 "Каса", рахунок 68 "Розрахунки по податках і зборах", рахунок 71 "Розрахунки з підзвітними особами".
Підзвітними особами є працівники підприємства, які за наказом керівництва мають право отримувати грошові кошти на покупку матеріальних цінностей для цілей виробництва та господарських потреб. Якщо матеріали купуються в оптовому магазині через підзвітну особу, то слід мати на увазі, що розрахунки готівкою законодавчо обмежені: щодня по одній угоді можна оплачувати не більше 60 тис. руб.
Слід звернути увагу на два важливих моменти, присутніх при оформленні проводок з придбання матеріалів. Сплачуючи матеріали, підприємство набуває як би два компоненти: власне матеріали (на рахунку 10 "Матеріали") та податок на додану вартість (на рахунку 19 "Податок на додану вартість по придбаним цінностям"). Після оплати придбаний разом з матеріалами податок на додану вартість можна списати на залік з бюджетом (у дебет рахунку 68 "Розрахунки з податків і зборів"). За чинним російським законодавством при придбанні цінностей, робіт і послуг покупець оплачує додатково значну суму (10% або 18%) в якості податку, і щоб не платити його двічі, він відразу позначає у своєму бухгалтерському обліку.
Якщо в обліковій політиці підприємства встановлено правило виділення ТЗВ, то для їх обліку застосовується або окремий субрахунок рахунку 10 "Матеріали", або рахунок 15 "Заготівля та придбання матеріальних цінностей". У цьому випадку сукупність проводок із закупівлі матеріалів буде виглядати, наприклад, наступним чином:
Д 60 - До 51 - оплачено постачальнику матеріалів;
Д 10 - До 60 - відображено вартість матеріалів без ПДВ;
Д 19-3 - До 60 - врахована сума ПДВ по придбаних матеріалів;
Д 76 - До 51 - оплачені транспортні витрати;
Д 15 - До 76 - відображено суму транспортних витрат без ПДВ;
Д 19-4 - До 76 - врахована сума ПДВ по транспортних витратах;
Д 68 - До 19-3 - пред'явлена ​​до заліку сума сплаченого ПДВ за матеріалами;
Д 68 - До 19-4 - пред'явлена ​​до заліку з бюджетом сума сплаченого ПДВ за ТЗВ, де: 19-4 "Податок на додану вартість з транспортних послуг".
Приймання матеріалів, що надходять за договором купівлі-продажу, (Додаток 1) здійснюється за накладною (Додаток 2). У ряді випадків вона відбувається за межами підприємства, наприклад на станції залізниці. Тоді вона проводиться за актом приймання уповноваженим представником підприємства, які мають при собі довіреність. При виявленні порушення пломби на вагоні він повинен викликати представника постачальника. У випадку якщо той не прибуде протягом трьох діб, приймання може бути здійснена за участю третьої сторони (наприклад, представника органів внутрішніх справ). Виявлена ​​недостача зазначається в акті приймання, який служить підставою для пред'явлення претензії постачальнику.
Безоплатно отримані цінності є доходами підприємства.
Матеріали можуть поступити на склад підприємства при розбиранні ліквідованих основних засобів.
Матеріали можуть бути виготовлені на власному виробництві. Припустимо, що в цьому процесі використані придбані матеріали (рахунок 10 "Матеріали") і власна готова продукція (рахунок 43 "Готова продукція"). Крім того, була нарахована заробітна плата працівникам (рахунок 70 "Розрахунки з персоналом з оплати праці"), що виготовляє матеріали, і зроблені відрахування в соціальні фонди (рахунок 69 "Розрахунки по соціальному страхуванню і забезпеченню"). Тоді в бухгалтерському обліку будуть зроблені записи:
Д 23 - До 10, 43, 69, 70 - відображено витрати з виготовлення матеріалів;
Д 10 - К 23 - матеріали власного виготовлення оприбутковані на склад,
де: рахунок 23 "Допоміжні виробництва".
Важливим етапом життєвого циклу матеріалів є період їх зберігання. У бухгалтерському обліку він характеризується двома моментами: регулярної інвентаризацією і витратами на зберігання. Витрати на зберігання відносяться до загальновиробничих витрат (для підприємств, що здійснюють виробничу діяльність - рахунок 25 "Загальновиробничі витрати") і недоліків звернення (для підприємств, що займаються торгівлею - рахунок 44 "Витрати на продаж").
Рух матеріалів полягає в їх надходженні на потреби виробництва або на комерційні витрати (з одночасним вибуттям) або вибуття при реалізації їх на бік, безоплатної передачі або передачі у вигляді внеску в статутні капітали інших підприємств.
Відпуск матеріалів на виробничі потреби може бути оформлений у бухгалтерському обліку за допомогою проводок:
Д 20 - До 10 - відпущено на виготовлення продукції і ремонт основних засобів;
Д 23 - До 10 - передано на потреби допоміжного виробництва;
Д 25 - К 10 - виділено на загальновиробничі потреби;
Д 26 - До 10 - використано на загальногосподарські цілі;
Д 28 - До 10 - спрямовано на виправлення браку;
Д 44 - До 10 - відпущено на комерційні цілі промислових підприємств і витрати обігу торговельних організацій,
де: рахунок 20 "Основне виробництво", рахунок 23 "Допоміжні виробництва", рахунок 25 "Загальновиробничі витрати", рахунок 26 "Загальногосподарські витрати", рахунок 28 "Брак у виробництві", рахунок 44 "Витрати на продаж".
Оскільки на підприємство надходять різні партії матеріалів з різними цінами і різними сумами, що включаються в транспортно-заготівельні витрати (ТЗВ), то згаданим вище Положенням по бухгалтерському обліку "Облік основних засобів" ПБУ 5 / 01 при відпуску матеріалів у виробництво пропонується використовувати для оцінки собівартості списаних матеріалів 4 методу:
1) за собівартістю одиниці запасу;
2) за середньої собівартості;
3) за собівартістю перших за часом придбань (ФІФО);
4) за собівартістю останніх за часом придбань (ЛІФО).
Метод собівартості одиниці запасу (метод суцільної ідентифікації) полягає в тому, що облік ведеться по кожній одиниці зберігання матеріалів. Він є досить складним і заплутаним. Впровадження в практику бухгалтерського і складського обліку автоматизованих систем з застосуванням способів нанесення на товарну продукцію спеціальних штрихових кодів істотно полегшує вирішення цієї проблеми. Штриховий код - це інформація про матеріальну цінність, яка надається у вигляді чорних смуг на білому тлі. Зазвичай цей код наноситься на наклейки із спеціального паперу і приклеюється до упаковки. Спеціальні апарати зчитують його і заносять в автоматизовану систему, після чого стежити за ним не представляє великої праці
Метод ФІФО (first-in, first-out) характеризується позначенням "перший прийшов - перший пішов". Тобто при передачі матеріалу у виробництво в обліку списують партію, яка прийшла раніше за всіх. (Реально цю партію на складі не шукають, а беруть будь-яку.)
Метод ЛІФО (lаst-in, first-out) описується наступним виразом: "останній прийшов - перший пішов". Тобто при передачі матеріалу у виробництво в облік списують партію, яка прийшла останньою.
Метод середньої оцінки полягає в тому, що при прийманні будь-якої партії матеріалу проводиться визначення середньої облікової вартості по всіх партіях. З цієї середньою оцінкою і списується кожна партія в момент її передачі у виробництво.
На підприємстві ТОВ «Альфа Сталь-РДО» метод середньої оцінки часто використовується в поєднанні з методом інвентаризації залишків. Комбінація виражається в тому, що списання матеріалів здійснюється в кінці місяця чи кварталу за результатами проведення інвентаризації на складах і встановлення фактичних залишків матеріалів. Маючи цифри попередньої інвентаризації (залишки на початок періоду), документи з надходження матеріалів та результати інвентаризації в кінці періоду (залишки на кінець періоду), легко визначити витрату матеріалів.
Якщо транспортно-заготівельні витрати обліковуються окремо від вартості матеріалів, то їх частку, яка повинна бути списана одночасно з партією матеріалу, спрямованої на виробничі або інші цілі, можна визначити виходячи з процентного відношення.
Процентне співвідношення вартості ТЗВ і матеріалів обчислюється таким чином. До залишків матеріалів і ТЗВ на початок періоду додаються суми надходжень згідно з первинними документами. Потім береться процентне співвідношення підсумкових сум, в якому за 100% приймається вартість матеріалів. Якщо відома вартість відпущеного матеріалу, то за показником відсотків обчислюється сума ТЗВ. Потім визначаються розміри залишків на кінець періоду, які автоматично стають залишками на початок наступного періоду.
Матеріали можуть бути втрачені зі складу у зв'язку зі стихійним лихом. У цьому випадку повинен бути складений відповідний акт. У бухгалтерському обліку робляться записи, що залежать від того, чи був списаний ПДВ по придбаних матеріалами чи ні. Якщо матеріали ще не були сплачені і ПДВ не списаний, то робляться проводки:
Д 99 - До 10 - списана на збитки облікова вартість матеріалів без ПДВ;
Д 99 - До 19-3 - списана на збитки сума ПДВ по придбаних матеріалів,
де: рахунок 99 "Прибутки і збитки".
Бухгалтерський облік допускає пряме списання на збитки суми матеріалів (з ПДВ), втрачених в результаті стихійного лиха. Однак для точної оцінки величини отриманого збитку в більшості випадків потрібно інвентаризація, тому можливий варіант обліку з використанням проміжного рахунку 94 "Нестачі і втрати від псування цінностей":
Д 94 - До 10 - відображена як втрати облікова вартість матеріалів без ПДВ;
Д 94 - До 19-3 - враховано як втрати сума ПДВ по придбаних матеріалів;
Д 99 - До 94 - списана на збитки сума втрат матеріалів з ПДВ.
Якщо матеріали оплачені і ПДВ списано на залік з бюджетом, то його треба відновити в балансовій вартості і потім оплатити, а суму відновленої балансової вартості списати на втрати:
Д 10 - До 68 - відновлена ​​сума ПДВ, списана на залік з бюджетом;
Д 99 - До 10 - відображена повна сума втрат (вартість матеріалів з ПДВ);
Д 68 - До 51 - сплачена до бюджету сума відновленого ПДВ.
Даний варіант може бути відображений іншими аналогічними за економічним змістом проводками:
Д 68 - До 19-3 - Сторнувати сума ПДВ, зарахована з бюджетом;
Д 99 - До 10 - списана на збитки балансова вартість матеріалів без ПДВ;
Д 99 - До 19-3 - списана на збитки сума відновленого ПДВ;
Д 68 - До 51 - сплачена до бюджету сума відновленого ПДВ.
Поняття "сторно" або "червоне сторно" в бухгалтерському обліку означає виправну проводку, тобто таку проводку, в якій сума має негативну величину. "Червоне сторно" - це конкретне втілення такої проводки при веденні бухгалтерського обліку вручну: вона записується червоним олівцем або червоними чорнилом.
Реалізація надлишків матеріалів на сторону в ТОВ «Альфа Сталь-РДО" відображається у бухгалтерському обліку із застосуванням рахунку 91 "Інші доходи і витрати" з нарахуванням ПДВ і наступним визначенням фінансового результату від продажу, як сальдо операційних доходів і витрат.
Відображення процесу продажу матеріалів дуже схоже з відображенням механізму реалізації готової продукції. Він полягає в тому, що на рахунку 91 "Інші доходи і витрати" зіставляються: передбачувана сума виручки (договірна ціна) з вартістю матеріалів, сумою комерційних витрат і з ПДВ, який необхідно буде перерахувати до бюджету. Якщо виручка більше, ніж вартість матеріалів, комерційних витрат і ПДВ, то вийде прибуток від їх продажу, якщо менше, то вийде збиток. ПДВ при реалізації визначається за ставкою 10% або 18% від договірної ціни без ПДВ, в залежності від виду матеріалів.
Балансова вартість окремих матеріалів може в якийсь момент стати нижче їхньої ринкової ціни, що спотворить фінансові показники підприємства. Для таких матеріалів слід створити в кінці звітного періоду резерв, який відображається на бухгалтерському рахунку 14 "Резерви під зниження вартості матеріальних цінностей". При настанні нового звітного періоду цей резерв списується. Таким чином, в кінці звітного періоду в балансі вартість матеріалів буде представлена ​​двома цифрами (на рахунку 10 і на рахунку 14), а на початку наступного - тільки одній. Ці операції в бухгалтерському обліку формуються наступним чином:
Д 14 - До 91 - у кінці періоду сформований резерв під зниження вартості матеріалів;
Д 91 - До 14 - на початку наступного періоду списана величина резерву,
де: рахунок 91 "Інші доходи і витрати".
Рахунок 14 "Резерви під зниження вартості матеріальних цінностей" застосовується для коригування балансової вартості та інших оборотних активів підприємства: готової продукції, незавершеного виробництва і товарів.
2.3. Використання поняття облікових цін
Облік матеріалів - важливий елемент бухгалтерського обліку, що займає одне з провідних місць по витраті часу. Скорочення тривалості оформлення операцій, що відображають рух даних активів, може бути досягнуто шляхом використання поняття облікових цін і застосування на додаток до рахунку 10 "Матеріали" двох допоміжних рахунків: 15 "Заготівля та придбання матеріальних цінностей" і 16 "Відхилення у вартості матеріальних цінностей".
Рахунок 15 "Заготівельні та придбання матеріальних цінностей" може використовуватися в чотирьох випадках:
для калькуляції собівартості імпортних матеріалів, товарів та інших активів;
для калькуляції балансової вартості заготовленої сировини, матеріалів, тари, товарів та інших активів з аналізом частки цінностей, що знаходяться в дорозі;
для роздільного обліку матеріалів і ТЗВ
для ведення обліку матеріальних цінностей із застосуванням облікових цін.
Метод калькуляції витрат по заготівлі товарно-матеріальних цінностей з аналізом частки, не надійшла після закінчення поточного місяця, полягає в наступному.
Всі поставки попередньо збираються на рахунку 15 "Заготівельні та придбання матеріальних цінностей", а частина, реально надійшла на склад, перекладається на рахунок 10 "Матеріали". Різниця в кінці місяця відображає суму оплачених, але не надійшли цінностей.
Даний метод не дає помітного ефекту скорочення часу бухгалтерського обліку товарно-матеріальних цінностей. Краще застосовувати поняття облікових цін, і на додаток до рахунку 15 "Заготівля та придбання матеріальних цінностей" використовувати рахунок 16 "Відхилення у вартості матеріальних цінностей".
Так як на підприємство регулярно надходять однотипні матеріали за різними цінами постачальників і з різними транспортно-заготівельними витратами, то для істотного спрощення обліку можна ввести на підприємстві розрахункові (облікові) ціни основних матеріалів. Бухгалтерський ділянку, на якому відображається динаміка надходження матеріалів, буде відслідковувати їх в облікових і фактичних цінах, а також розраховувати їх відхилення.
Усі інші служби вестимуть облік за обліковими цінами, вносячи необхідні корективи у свої щомісячні залишки або фінансові результати за даними ділянки обліку матеріалів. Механізм такого обліку у сфері заготівлі матеріалів буде виглядати наступним чином:
Д 60 - До 51 - сплачено постачальникам матеріалів;
Д 15 - До 60 - відображена фактична вартість матеріалів, що надійшли без ПДВ;
Д 19 - До 60 - врахована сума ПДВ за надійшли;
Д 68 - До 19 - пред'явлений до заліку з бюджетом ПДВ за сплаченими матеріалами;
Д 10 - До 15 - оприбутковано матеріали, що надійшли за обліковими цінами;
Д 16 - До 15 - відображено позитивне відхилення у вартості;
Д 15 - До 16 - відображено негативне відхилення у вартості.
Позитивне відхилення - це коли фактична ціна придбаних цінностей вище, ніж облікова ціна, а негативне - коли нижче.
Коригування залишків по рахунках в інших підрозділах (дільницях) при необхідності буде здійснюватися однотипно на суму, пропорційну тій, яку в кінці місяця визначить ділянку обліку матеріалів на рахунку 16 "
Відхилення у вартості матеріальних цінностей ". Наприклад, всі матеріали витрачені. А отримана готова продукція прийнята на склад:
Д 43 - До 16 - враховано позитивне відхилення у вартості матеріалів;
Д 43 - До 16 - враховано негативне відхилення у вартості
матеріалів (сторно),
де: рахунок 43 "Готова продукція".
Зручність цього запису полягає в тому, що в будь-якому випадку за дебетом буде представлений коректований рахунок, а по кредиту рахунок 16, на якому сума відхилень або з плюсом, або з мінусом. Найкраще коригувати фінансовий результат.
2.4. Облік податку на додану вартість по придбаних матеріальних цінностей
Додана вартість - це вартість, яка створюється на підприємстві у вигляді додатка власних витрат і витрат до вартості використаних матеріальних цінностей, робіт і послуг, закуплених у постачальників. Наприклад, якщо підприємство виробляє меблі, то воно до вартості куплених дощок, фанери, лаку і т.п. додає обсяг власних робіт і матеріальних цінностей, які й виступають в якості доданої вартості.
Податок на додану вартість (ПДВ) - це вилучення частини доданої вартості в державний і місцевий бюджети (далі просто бюджет).
Прийом визначення ПДВ полягає в наступному. При закупівлі матеріальних цінностей (робіт, послуг) у постачальників підприємство ТОВ «Альфа Сталь-РДО» оплачує одночасно і ПДВ за ним. Отримавши оплату за свою продукцію, постачальники перераховують ці суми ПДВ до бюджету. Коли підприємство виготовить свою власну продукцію і реалізує її покупцям, то воно зобов'язане з виручки нарахувати суму ПДВ до бюджету. При цьому слід врахувати ту частку податку, яка вже сплачена опосередковано - через постачальників.
Тому в бухгалтерському обліку організації при прийманні матеріальних цінностей (робіт і послуг) треба приділяти увагу відображенню виділеного та / або сплаченого ПДВ. Інакше його доведеться сплачувати ще раз. Для цих цілей існує спеціальний документ - рахунок-фактура (Додаток 3), в якому постачальник (підрядник) проставляє загальну ціну і виділяє з неї суму ПДВ, одночасно заносячи її в книгу продажу (Додаток 4). Покупець, купуючи матеріальні цінності (роботи і послуги), відображає суму ПДВ у книзі покупок (Додаток 5). Таким чином, кожне підприємство веде в себе дві книги: покупок і продажів. Якщо гроші переведені, то покупець з повною підставою може відобразити це в своєму обліку у вигляді операції заліку з бюджетом з ПДВ.
Бухгалтерські проводки, наприклад, при покупці матеріалів, будуть виглядати наступним чином: ТОВ "Консул" у грудні 2004 року відвантажило ТОВ "Альфа Сталь-РДО" 50 мішків цементу на суму 4000 крб. (У тому числі ПДВ - 610,17 руб.). ТОВ "Альфа Сталь-РДО" сплатило цемент. У бухгалтерському обліку ТОВ "Альфа Сталь-РДО" будуть зроблені наступні проводки.
Таблиця 13.
Відображення ПДВ по придбаних матеріалами
в бухгалтерському обліку.
У рублях

№ п / п	Зміст операції	Дт	Кт	Сума
1	сплачено постачальнику за матеріали	60	51	4000
2	відображена вартість матеріалів без ПДВ;	10	60	3389,83
3	врахована сума ПДВ по придбаних матеріалами	19-3	60	610,17
4	пред'явлена ​​до заліку з бюджетом сума сплаченого ПДВ	68-2	19-3	3966,10

де: рахунок 10 "Матеріали", субрахунок 19-3 "Податок на додану вартість по придбаних матеріально-виробничих запасів", рахунок 51 "Розрахункові рахунки", рахунок 60 "Розрахунок з постачальниками і підрядниками", субрахунок 68 "Розрахунки з бюджетом по ПДВ ".
Якщо оплата не здійснена, то проводка по заліку ПДВ не робиться.
При реалізації своєї продукції покупець матеріалів нараховує ПДВ наступною проводкою:
Д 90 - До 68-2 нарахований ПДВ від продажу продукції власного виробництва,
де: субрахунок 68-2 "Розрахунки з бюджетом по ПДВ", рахунок 90 "Реалізація продукції (робіт, послуг)".
2.5. Особливості обліку тари
За матеріалом, з якого виготовляється тара, вона поділяється на такі види:
- Тара з деревини;
- Тара з картону і паперу;
- Тара з металу;
- Тара з пластмаси;
- Тара зі скла;
- Тара з тканин і нетканих матеріалів.
На підприємстві ТОВ «Альфа Сталь-РДО" бухгалтерський облік тари здійснюється із застосуванням рахунку 10 "Матеріали", в торгових організаціях і на підприємствах громадського харчування використовується рахунок 41 "Товари". У даному випадку розглядається тільки облік тари на виробничих підприємствах.
У відповідності до умов поставки продукції тара може класифікуватися як безповоротна (однооборотная) і зворотна (багатооборотна). Безповоротна тара включається в собівартість відвантаженої продукції в якості елемента виробничих витрат, комерційних витрат або списується безпосередньо на реалізацію продукції. Все залежить від технологічного процесу затарювання продукції. У першому випадку ця процедура проводиться в самому цеху, і на склад продукція оприбутковується в тарі, у другому випадку упаковка здійснюється на складі готової продукції, у третьому випадку - у підрозділі збуту, а в четвертому - продукція затарюється в момент відвантаження покупцю.
Безповоротна (однооборотная) тара може бути виготовлена ​​у допоміжному виробництві, що фіксується в бухгалтерському обліку таким чином:
Д 23 - До 02, 10, 68, 69, 70, 71, 76 - відбиті витрати допоміжного виробництва;
Д 10 - К 23 - оприбуткована на склад тара власного виготовлення,
де: рахунок 02 "Амортизація основних засобів", рахунок 10 "Матеріали", рахунок 23 "Допоміжні виробництва", рахунок 68 "Розрахунки по податках і зборах", рахунок 69 "Розрахунки по соціальному страхуванню і забезпеченню", рахунок 70 "Розрахунки з персоналом з оплати праці ", рахунок 71" Розрахунки з підзвітними особами ", рахунок 76" Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами ".
Її можна придбати у спеціалізованих підприємств:
Д 60 - До 51 - оплачено постачальнику тари;
Д 10 - До 60 - відображена балансова вартість тари без ПДВ;
Д 19 - До 60 - врахована сума ПДВ за оприбуткованої тарі;
Д 68 - До 19 - пред'явлена ​​до заліку з бюджетом сума ПДВ за оплаченої тарі,
де: рахунок 19 "Податок на додану вартість по придбаним цінностям", рахунок 51 "Розрахункові рахунки", рахунок 60 "Розрахунки з постачальниками і підрядниками", рахунок 68 "Розрахунки з податків і зборів".
Як зазначалося вище, при затаривании продукції балансова вартість тари списується на один з рахунків за належністю:
Д 20, 43, 44, 90 - До 10 - відображено процес затарювання продукції,
де: рахунок 20 "Основне виробництво", рахунок 43 "Готова продукція", рахунок 44 "Витрати на продаж", рахунок 90 "Продажі".
Поворотна тара (бочки, ящики, фляги, бідони, бутлі, мішки тощо) з метою страхування підприємницького ризику, як правило, оплачується покупцем окремо, а при поверненні тари сума оплати йому повертається. Згідно ст.154 НК РФ така тара не є об'єктом оподаткування з ПДВ, тому її облік дещо відрізняється від обліку безповоротної тари.
Якщо поворотна тара виготовлена ​​на самому підприємстві, то при оприбуткуванні на склад її фактична собівартість доводиться до оптової (або заставної) ціни, за якою вона числиться в балансі і потім відвантажується покупцю.
Д 23 - До 02, 10, 68, 69, 70, 71, 76 - відбиті витрати допоміжного виробництва;
Д 10 - К 23 - відображено фактична собівартість тари власного виготовлення;
Д 10 - До 91 - доведена фактична собівартість зворотної тари до оптової ціни,
де: рахунок 91 "Інші доходи і витрати".
Якщо поворотна тара придбана у спеціалізованій організації, то при її постановці на облік ПДВ не виділяється і на залік з бюджетом не відноситься, а фактична собівартість доводиться до оптової (заставна) ціни:
Д 60 - До 51 - оплачено постачальнику тари;
Д 10 - До 60 - відображена фактична вартість тари з ПДВ;
Д 10 - До 91 - доведена фактична собівартість зворотної тари до заставної ціни.
При відвантаженні продукції покупцеві вартість зворотної тари вказується в документах окремо за заставною ціною:
Д 90 - До 10 - списана оптова (заставна) вартість зворотної тари;
Д 62 - До 90 - вироблена в розрахункових документах вартість зворотної тари,
де: рахунок 62 "Розрахунки з покупцями і замовниками", рахунок 90 "Продажі".
У договорі необхідно вказати термін повернення тари. Після того, як тара, зробивши оборот, надійшла на облік постачальника продукції, той здійснює повернення заставної суми покупцеві.
2.6. Інвентаризація матеріалів
Підприємства зобов'язані проводити перед складанням річного балансу щорічні перевірки наявності у них матеріальних цінностей, грошових коштів і фінансових зобов'язань, тобто інвентаризацію. Ці щорічні перевірки повинні оформлятися актами. Крім планових перевірок обов'язковими є також інвентаризації в наступних випадках:
- При зміні матеріально-відповідальних осіб;
- У випадках розбіжностей бухгалтерського і складського обліку;
- При виявленні фактів розкрадань, зловживань або псування майна;
- При передачі майна в оренду;
- При надзвичайних ситуаціях.
Інвентаризація може також проводитися в будь-який час за ініціативою керівництва підприємства.
При інвентаризації виробничих запасів перевіряються наступні моменти:
1) збереження матеріальних цінностей, наявність надлишків або нестач;
2) правильність зберігання цінностей;
3) правильність відпуску матеріальних цінностей;
4) точність вимірювальних інструментів і пристосувань, що використовуються при прийманні і відпуску матеріалів;
5) порядок обліку цінностей;
6) кількість матеріалів, що знаходяться в дорозі і поки не надійшли;
7) кількість матеріальних цінностей, не вивезених зі складів постачальників;
8) наявність і обсяг матеріалів, що надійшли без документів
(Невідфактуровані поставки);
9) суми заборгованостей підприємства перед постачальниками за отримані матеріальні цінності.
Найчастіше інвентаризація матеріалів проводиться з-за розбіжностей бухгалтерського та складського обліку.
У всіх випадках наявності надлишків або нестач складаються акти і робляться відповідні проводки. Надлишки оприбутковуються за ринковими цінами, їх вартість включається до складу доходів (для комерційного підприємства - рахунок 91 "Інші доходи і витрати", для некомерційної організації - рахунок 86 "Цільове фінансування"):
Д 10 - До 91 (86) - оприбутковано надлишки матеріалів, виявлені під час інвентаризації.
Нестачі матеріалів списуються на рахунок 94 "Нестачі і втрати від псування цінностей" з подальшим аналізом і визначенням винних осіб. У більшості випадків втрати списуються за рахунок матеріально-відповідальних осіб. При розрахунку сум нестач матеріалів необхідно врахувати частку транспортно-заготівельних витрат, що припадають на втрачені матеріали, а також різницю між балансовою вартістю та ринковими цінами, за якими необхідно буде їх купувати. Крім того, слід пам'ятати, що списаний на залік з бюджетом ПДВ, що припадає на втрачені матеріали, слід відновити і перерахувати до бюджету. У листопаді 2004р. у ТОВ «Альфа Сталь-РДО» була проведена інвентаризація, в ході якої була виявлена ​​недостача на суму 15000 руб. Сума нестачі в розмірі облікової вартості та ПДВ склала 17700 руб. Недостача була відшкодована за рахунок матеріально відповідальної особи шляхом внесення готівкових грошових коштів у касу підприємства.

Таблиця 14.
Відображення нестачі на рахунках бухгалтерського обліку.

№ п / п	Зміст операції	Дт	Кт	Сума
1	виявлена ​​недостача на суму облікової вартості матеріалів без ПДВ	94	10	15000
2	відновлена ​​сума ПДВ, списана на залік з бюджетом	19-3	68-2	2700
3	включений до складу нестач ПДВ, списаний раніше на залік з бюджетом	94	19-3	2700
4	пред'явлена ​​до стягнення сума недостачі (облікова вартість + ПДВ	73-2	94	17700
5	Відшкодовано до каси суму недостачі	50-1	73-2	17700

де: рахунок 10 "Матеріали", субрахунок 19-3 "Податок на додану вартість по придбаних матеріально-виробничих запасів", рахунок 68 "Розрахунки по податках і зборах", субрахунок 73-3 "Розрахунки з персоналом з відшкодування матеріального збитку", рахунок 94 "Нестачі і втрати від псування цінностей", рахунок 98 "Доходи майбутніх періодів".
Більш зручним, на погляд автора, є пряме відновлення списаного ПДВ у вартості матеріалів, при якому операції по пред'явленню претензії матеріально-відповідальній особі по недостач відображаються такими проводками:
Д 10 - До 68 - відновлена ​​в відсутніх матеріалах величина списаного ПДВ;
Д 94 - До 10 - списана з балансу сума втрачених матеріалів з ПДВ;
Д 73-2 - До 94 - пред'явлена ​​до стягнення сума недостачі (облікова вартість + ПДВ);
Д 73-2 - До 98 - відображена різниця між ринковою ціною і сумою нестачі.
У випадку безперечною провини матеріально-відповідальної особи у нього будуть здійснюватися відрахування із заробітної плати, при цьому сума доходів майбутніх періодів (різниця між ринковою ціною і балансовою вартістю матеріалів) буде переводитися в поточні доходи в частці пропорційній сумі утримання:
Д 70 - До 73-2 - відображено чергове щомісячне утримання із зарплати винної особи;
Д 98 - До 91 - переведено частину доходів майбутніх періодів в поточні доходи,
де: рахунок 70 "Розрахунки з персоналом з оплати праці", рахунок 91 "Інші доходи і витрати".
Недостача може виникнути не тільки з вини матеріально-відповідальної особи. Вона може бути обумовлена ​​розкраданням. У цьому випадку керівництво підприємства зобов'язане скласти заяву до органів внутрішніх справ. Поки триває слідство, недостача числиться на рахунку 94 "Нестачі і втрати від псування цінностей". При встановленні і затриманні викрадача робиться проводка:
Д 76 - До 94 - недостача віднесена на викрадача, де: рахунок 76 "Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами".
Відрахування з розрахункового рахунку викрадача в ощадному банку відображаються таким чином:
Д 51 - До 76 - відображено процес погашення викрадачем недостачі матеріалів.
Якщо органам внутрішніх справ в задані терміни не вдається розкрити справу про розкрадання матеріальних цінностей, вони зобов'язані офіційно сповістити про це керівництво підприємства. У цьому випадку недостача відноситься на поточні витрати підприємства:
Д 91 - До 94 - Сума нестачі списана на поточні витрати підприємства,
де: рахунок 91 "Інші доходи і витрати".
При визначенні суми недостач матеріалів слід мати на увазі, що деякі продовольчі та промислові цінності в процесі зберігання під впливом зовнішніх факторів можуть висихати, випаровуватися, виморожується, висипатися, розбиватися і проливатися. Для таких матеріалів розробляються і затверджуються галузеві норми природних втрат.
При інвентаризації подібних матеріалів частина недостачі (в межах норм природного убутку) може бути списана на витрати виробництва та обігу (рахунки: 20 "Основне виробництво" і 44 "Витрати на продаж"), а частина, що залишилася повинна бути віднесена на матеріально-відповідальна особа:
Д 94 - До 10 - відображена недостача матеріальних цінностей;
Д 20, 44 - До 94 - списана недостача в межах норм природного убутку;
Д 73-2 - До 94 - погашена нестача понад норми природного убутку;
Д 73-2 - До 98 - відображена різниця між ринковою ціною та облікової вартістю втрат.
Норми природного убутку можуть застосовуватися лише тоді, коли встановлено факт нестачі. Їх не можна використовувати просто як інструмент списання частини матеріалів.
2.7. Основні документи з обліку матеріалів
Матеріали відносяться до категорії виробничих запасів. Їх облік, як було вже зазначено вище, зазвичай ведеться паралельно: у бухгалтерії в сумовому вираженні і на складах в кількісному вираженні. У кінці звітного періоду обидва обліку звіряються.
Для приймання, зберігання, відпуску та списання матеріалів використовують такі уніфіковані документи:
- Доручення (форми N М-2 і N М-2а) (Додаток 6);
- Прибутковий ордер (форма N М-4);
- Акт про приймання матеріалів (форма N М-7);
- Лімітно-забірна карта (форма N М-8);
- Вимога-накладна (форма N М-11);
- Накладна на відпуск матеріалів на сторону (форма N М-15);
- Картка обліку матеріалів (форма N М-17);
- Акт про оприбуткування матеріальних цінностей, отриманих при розбиранні і демонтажі будівель і споруд (форма N М-35);
- Відомість обліку залишків товарно-матеріальних цінностей у місцях зберігання (форма N МХ-19);
- Інвентаризаційний опис товарно-матеріальних цінностей (форма N інв-3).
Крім них у практичній діяльності підприємств можуть застосовуватися й інші традиційні документи, наприклад:
сигнальна довідка про відхилення матеріалу від встановлених норм.
Важливо, щоб ці документи мали необхідні реквізити.
Оскільки бухгалтерський облік в даний час проводиться за допомогою програм на персональному комп'ютері, то електронні документи (будучи виведені на паперовий носій) мають юридичну силу при тому ж головному умови. Ці документи можуть містити додаткові важливі для конкретного підприємства дані, що не суперечать діючим законодавчим актам.
Приймання матеріалів зазвичай здійснюється за прибутковим ордером. Найчастіше постачання матеріалів для потреб виробництва здійснюються за договорами купівлі-продажу з постачальниками. Відповідно до цих договорів на адресу підприємства надходить вантаж до товаросупровідних документів (або вони пересилаються підприємству окремо). Ці документи разом з дорученням, яку виписує бухгалтерія своєму матеріально-відповідальній особі, служать підставою для отримання вантажу. Якщо в наявності фактичне збіг вантажу з документами, то приймання матеріальних цінностей може бути оформлена прибутковим ордером. У випадках розбіжності, а також при надходженні вантажу без документів, оформляється акт про приймання за участю представника постачальника (або третьої особи).
Потім матеріали заносяться до картки обліку матеріалів відповідно до сортом, видом і розміром, де фіксується все їх стан і подальша доля.
Важливими обліковими документами є: відомість обліку залишків товарно-матеріальних цінностей у місцях зберігання і сигнальна довідка про відхилення фактичного залишку від встановлених норм. Перший документ служить для звірки двох обліків: складського і бухгалтерського. Другий документ дозволяє керівництву приймати рішення про необхідність додаткових закупівель матеріалів.
Відпуск матеріалів у виробництво здійснюється за вимогами-накладними або лімітно-забірними картками (якщо цінності лімітовані).
Перевірка збереження матеріалів здійснюється шляхом проведення інвентаризації та складання відповідної опису.
При розбиранні і демонтажі будівель і споруд, які вичерпали термін корисного використання, підрядні організації або відділи капітального будівництва підприємства зазвичай витягають низку матеріальних цінностей, придатних для подальшого виробничого використання. Складається відповідний акт, згідно з яким ці цінності оприбутковуються на склад у якості матеріалів, запасних частин чи палива.
2.8. Автоматизація обліку матеріально-виробничих запасів
В умовах функціонування автоматизованої системи управління підприємством важливе значення приділяється автоматизації розрахунків з планування, обліку і аналізу використання матеріальних ресурсів. Ці розрахунки звичайно виконуються в таких функціональних підсистемах, як управління матеріально-технічним постачанням, оперативним управлінням основним виробництвом, бухгалтерського обліку.
Виходячи з економічного змісту управління матеріальними ресурсами, під якими ми розуміємо процеси планування, обліку, контролю та аналізу їх використання та прийняття рішень щодо розробки та здійснення заходів, що дозволяють ліквідувати виявлені відхилення, забезпечити функціонування об'єкта в необхідних умовах, правомірно говорити про створення (або виділення ) в автоматизованій системі управління підприємством комплексної підсистеми управління матеріальними ресурсами підприємства. Така підсистема повинна включати комплекси задач з різних функціональних підсистем, які об'єднуються на основі організаційного, інформаційного, технічного, технологічного та програмного забезпечення.
Ця система створюється для організації якісного управління матеріальними ресурсами на основі комплексного використання економіко-математичних методів і сучасних засобів обчислювальної техніки. Її головна мета - оптимізація планування, обліку, аналізу, регулювання та контролю процесів постачання, використання та зберігання матеріальних ресурсів; автоматизація різних процедур обробки інформації;
скорочення трудомісткості і зниження вартості обробки інформації;
поліпшення якості вихідної та результативної інформації. Необхідними передумовами підвищення якості та оперативності в управлінні матеріальними ресурсами на підприємстві є раціональна організація інформаційного забезпечення, оптимізація документообігу, вдосконалення структури управління підприємством.
Процесами управління матеріальними ресурсами на підприємстві займаються різні підрозділи: відділи матеріально-технічного забезпечення, комплектації і кооперування, головного технолога та головного конструктора, відділ головного механіка та головного енергетика, склади відділів матеріально-технічного постачання, центральна бухгалтерія та інші. В умовах автоматизованих систем управління в контур управління матеріальними ресурсами вписується інформаційно-обчислювальний або обчислювальний центр. Таким чином, керованої частиною підсистеми будуть відділи матеріально-технічного постачання, комплектації і кооперування, головного механіка, головного технолога, головного конструктора, головного енергетика, центральна бухгалтерія, інформаційно-обчислювальний центр. Керуюча частина підсистеми - процеси організації планування, обліку, регулювання, контролю та аналізу матеріальних ресурсів.
Складовими компонентами підсистеми управління матеріальними ресурсами є різні види забезпечення, до числа яких відносяться організаційне, інформаційне, технічне, технологічне та програмне.
Організаційне забезпечення включає проведення техніко-економічного аналізу існуючої системи управління матеріальними ресурсами, вибір і постановку задач автоматизації, розмежування функцій підрозділів в умовах автоматизованого виконання розрахунків. Основою для цього є матеріали передпроектного обстеження і висновки про необхідність вдосконалення існуючої системи управління.
Для проектування підсистеми важливо проаналізувати етапи управління матеріальними запасами. Аналіз показав, що таких етапів (функцій) можна виділити чотири: планування, облік, аудит та аналіз, регулювання.
Інформаційне забезпечення підсистеми підрозділяється на внемашинное і внутримашинное. Внемашинное інформаційне забезпечення включає класифікатори і коди інформації; первинну документацію (Нормативно-довідкову та оперативну), документообіг. Внутримашинное забезпечення містить систему програм організації, ведення і доступу даних, складу масивів на машинних носіях.
До числа застосовуваних відносяться наступні коди: цехів і відділів підприємства, включаючи склади; ділянок; матеріальних ресурсів (номенклатурних номерів матеріальних ресурсів), операцій з руху матеріалів, одиниць виміру, напрямів витрати матеріалу (виробничих витрат), готової продукції, постачальників матеріалів.
Роботу з кодування нових матеріалів виконуються бюро нормативно-довідкової інформації інформаційно-обчислювального центру. Крім цього підрозділу присвоювати коди новим матеріалам ніхто на підприємстві не має права. Після закінчення кодування отримана інформація переноситься на машинограми, проконтрольована, введена в ЕОМ, записана на магнітні диски (дискети), де зберігається як нормативно-довідкова.
Система документації включає нормативно-довідкову та оперативну. Нормативно-довідкова містить технологічну, довідкову та кондукторської документацію, в якій міститься така інформація, як найменування деталей, складальних одиниць; назва одиниць виміру, матеріалів; по детальні норми витрат матеріалів;
номенклатуру-цінник сировини, матеріалів і комплектуючих виробів;
класифікатор груп матеріалів для об'єднання у вільну номенклатуру;
відповідність діапазону коду матеріалів кодами оперативних бюро у відділі матеріально-технічного постачання.
Важливе місце серед оперативної документації займає облікова. Вона підрозділяється на прибуткову та видаткову. До прибуткових документів відносяться прибуткові ордери, накладні прибуткові документи на переміщення. До видаткових документів відносяться лімітно-забірні карти, вимоги на переміщення, накладні на відпуск матеріалів на сторону.
Слід зазначити, що кількість витратних документів, що виписуються вручну, зведено до мінімуму. Основний первинний документ - лімітна карта для цехів основного виробництва - друкується на ЕОМ. Застосування типової первинної документації дозволяє скоротити число форм, уніфікувати прищепила заповнення, скоротити трудомісткість виписки і подальшої обробки даних.
Внутримашинное інформаційне забезпечення представлене у вигляді відповідних масивів (файлів) інформації, що зберігаються на магнітних дисках.
Велика питома вага займають нормативно-довідкові масиви, об'єднані в базу даних з використанням пакету прикладних програм.
Технічне та технологічне забезпечення включає комплекс технічних засобів, призначених для ефективного функціонування підсистеми і технологічний процес обробки інформації.

3. Аудит матеріально-виробничих цінностей
3.1 Завдання, об'єкти, джерела та організація аудиторської перевірки
Метою аудиторської перевірки матеріально-виробничих запасів є формування думки про достовірність показників звітності за статтями матеріальних цінностей "Запаси" та про відповідність застосовуваної в організації методики обліку та оподаткування операцій з МПЗ чинним в Російській Федерації нормативним документам. Це досягається проведенням перевірок на істотність, а також структур контролю і системи бухгалтерського обліку і оцінкою ризику аудиту, який залежить від характеру запасів підприємства і їх важливості для бухгалтерських звітів.
Значення аудиторської перевірки операцій з товарно-матеріальними цінностями організації велике. Крім записів бухгалтерського обліку джерелом інформації та товарно-матеріальних цінностях служить первинна документація: прибуткові ордери, вимоги та інші, що розглядаються нами у другому розділі дипломної роботи. Первинні документи по надходженню і витраті виробничих запасів грають важливу роль в організації матеріального обліку, так як є його основою. Безпосередньо за первинними документами здійснюють попередній, поточний і послідовний контроль за рухом, збереженням і подальшим використанням матеріальних ресурсів. Первинні документи з руху матеріалів повинні ретельно оформлятися, обов'язково містити підписи осіб, які вчинили операції та коди відповідних об'єктів обліку. Контроль за дотриманням правил оформлення руху матеріальних ресурсів покладено на головного бухгалтера та керівників відповідних підрозділів розглянутого підприємства.
Приступаючи до перевірки аудитору необхідно вивчити всі нормативні документи, що стосуються порядку прийому, обліку, зберігання та відпуску матеріальних цінностей, зокрема, положення з обліку матеріалів, тари, малоцінних і швидкозношуваних предметів, про порядок видачі довіреностей матеріально-товарних цінностей та інші.
Основною метою аудиторської перевірки є отримання достовірності інформації:
про наявність, рух та оцінці наявних матеріальних цінностей;
про забезпечення схоронності цінностей і дотримання встановлених нормативів їх виробничого споживання;
про розподіл вартості витрачених на виробництво матеріальних цінностей по об'єктах калькулювання.
3.2. Методика аудиту матеріально-виробничих цінностей
Методика аудиту матеріальних цінностей містить ряд етапів. Розглянемо кожен з них.
Етап 1. Перевірку операцій з матеріальними цінностями рекомендується починати з аналізу їх оцінки, так як у фактичну собівартість придбання матеріалів крім їх вартості за цінами придбання включаються також: транспортно-заготівельні витрати;
сплачуються постачальницьким організаціям комісійні винагороди;
мита; оплата послуг стороннім організаціям з транспортування, доставки та зберігання цінностей. У той же час аудитор повинен перевірити, чи не включалися у вартість матеріалів витрати на утримання складів, відділів постачання і збуту виробництва або витрати на відрядження працівників для оформлення та узгодження договорів на постачання матеріалів, які повинні включатися до складу загальногосподарських витрат.
Етап 2. Він включає три основних питання: інвентаризація товарно-матеріальних цінностей; перевірка повноти їх оприбуткування; аналіз правильності списання.
Перевірка запасів розглядається звичайно як основна частина аудиту на тих підприємствах, де їх сума є значною величиною. Навмисне або ненавмисне перекручення кількості або оцінки даних по запасах миттєво позначається як на фінансові результати підприємства (оскільки впливає на визначення собівартості реалізованої продукції), так і на балансі в цілому.
Відсутність об'єктивної інформації про стан і вартісній оцінці товарно-матеріальних цінностей негативно позначається на фінансовому стані підприємства, оскільки, по-перше, адміністрація підприємства не має можливості точно планувати діяльність підприємства, по-друге, спотворюються показники фінансового стану підприємства, і зовнішні користувачі звітності ( кредитори, банки, інвестори) не можуть об'єктивно судити про рентабельність та платоспроможності підприємства, по-третє, відбувається спотворення сум податків.
У функції аудитора при перевірці товарно-матеріальних цінностей входять: присутність при інвентаризації, якщо запаси значні і аудитор ставиться з довірою до очікуваних результатів, наглядати за виконанням процедур інвентаризації та ідентифікації з метою визначення ступеня відповідності їх інструкцій, розробленим адміністрацією, або нормативним законодавчим актам; їх здатності вирішити потрійну задачу:
забезпечити точність результатів інвентаризації та відображення останніх;
усунути подвійний рахунок і забезпечити повноту охоплення запасів; виявити застарілі, повільно обертаються і пошкоджені запаси; перевірка правильності підрахунку на основі випадкової вибірки; перевірка правильності віднесення операцій до звітного періоду на ділянках, де здійснюється рух запасів (це необхідно для підтвердження точності і повноти обхвату при інвентаризації); отримання задовільних пояснень з приводу невідповідностей обліковими даними і коректування останніх; перевірка правильності оцінки фактичного обсягу запасів.
До проведення інвентаризації аудитору слід запитати документи про результати інвентаризації за минулі періоди, проаналізувати зміни в кількості та структурі запасів, обговорити з адміністрацією питання організації та проведення контрольно-інвентаризаційної роботи;
ознайомитися з номенклатурою та обсягами товарно-матеріальних цінностей, а також отримати інформацію про всі місця їх зберігання; виявити дорогі об'єкти і методи їх обліку; проаналізувати систему внутрішнього контролю, зберігання та документування руху цінностей;
домовитися про участь в інвентаризації компетентних фахівців і проінструктувати їх.
Терміни і частота проведення інвентаризацій передбачені Законом про бухгалтерський облік та звітності. При зміні матеріально-відповідальних осіб, зміні форми власності підприємства також потрібне обов'язкове щорічне проведення інвентаризації в кінці року, але не раніше 1 жовтня звітного року.
Права аудитора при проведенні інвентаризації регулюються Федеральним законом від 07.08.2001г. № 119-ФЗ «Про аудиторську діяльність». Слід мати на увазі, що в обов'язки аудитора не входить проведення інвентаризації, оскільки в Законі про бухгалтерський облік та звітності цей обов'язок покладено на керівника підприємства.
Аудитору слід переконатися в тому, що проведення інвентаризації починають з отримання останнього товарного звіту з усіма документами, а також підписи матеріально-відповідальної особи про те, що всі товарно-матеріальні цінності та всі документи як по приходу, так і по витраті їм пред'явлені.
При проведенні інвентаризації аудитор не повинен входити до складу інвентаризаційної комісії, але спостерігаючи за її роботою, він стежить за правильністю виконання процедур, які дозволять правильно ідентифікувати запаси, визначити їх кількість. Аудитор проводить контрольні перевірки, час від часу звіряючи свої записи із записами інвентаризаційної комісії. Перш за все, він звертає увагу на дорогі, застарілі або пошкоджені цінності; досліджує, чи зберігаються запаси третім особам окремо з тим, щоб відстежити правильність їх відображення в обліку. На основі цього встановлюється достовірність визначення залишків цінностей.
Особлива увага при проведенні інвентаризації слід звертати на номери, марки, найменування товарно-матеріальних цінностей. Іноді при звіряння номерів та марок, зазначених у паспортах та даних прибуткових документів, виявляється заміна нового автомобільного мотора було у використанні або дорогого дешевим.
При аудиті запасів і незавершеного виробництва їх неправильне відображення безпосередньо позначається на фінансових показниках. Необхідно перевірити правильність віднесення операцій до даного звітному році, для чого аудитор повинен зосередитися на ряді моментів.
За реалізованим або відвантажених у звітному році товарно-матеріальних цінностей треба зіставити враховані в кінці року в журналах-ордерах відвантаження з накладними та виставленими рахунками. Аудитору необхідно знати метод обліку реалізації, застосовуваний клієнтом.
Підприємство у своїй обліковій політиці при визначенні реалізації продукції з надходження грошових коштів має спиратися на умови господарських договорів, які передбачають передачу прав власності на продукцію на дату її оплати. Для цілей бухгалтерського обліку слід керуватися припущенням тимчасової визначеності фактів господарської діяльності, яке передбачається Положенням про облік і звітність.
При перевірці подій після дати складання балансу і встановлення правильності їх віднесення до того чи іншого звітного періоду аудитор повинен виконати такі процедури: відібрати операції з відвантаження товарно-матеріальних цінностей, враховані на початку наступного року для вибіркового тестування та звірити їх з накладними та виставленими рахунками; переконатися, що серед врахованих операцій немає таких, які б ставилися виходячи з дат відвантаження в первинних документах до звітного року.
Аналогічні тести проводяться відносно правильності віднесення за періодами оприбуткування товарно-матеріальних цінностей. При перевірці відображення аудитор концентрує увагу на даних рахунків-фактур на товари, що надійшли в самому кінці звітного періоду, а також даних рахунків-фактур на товари, що надійшли на самому початку нового звітного періоду, їх відображення на рахунках бухгалтерського обліку (за дебетом рахунків запасів: 10 «Матеріали», », 41« Товари »та кредитом розрахунку рахунків з кредиторами: 60« Розрахунки з постачальниками і підрядниками », 76« Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами », 61« Розрахунки за авансами виданими »).
Потім проводиться оцінка надходження товарно-матеріальних цінностей, що були в звітному періоді, на які рахунки-фактури поки не надійшли. Аудитор повинен переконатися, що вони правильно відображені на рахунках за цінами останнього надходження від даного постачальника.
Дуже важливо, щоб аудитор з метою подальшого контролю відразу ж після закінчення інвентаризації зняв копію інвентаризаційної відомості, оскільки на практиці зустрічалися випадки, коли в інвентаризаційні відомості вносилися суттєві зміни.
У інвентаризаційні відомості, які складаються за результатами інвентаризації включають дані про виявлені надлишки та недостачі. Аудитор перевіряє правильність даних, включених до інвентаризаційної відомості, тобто проводить звірку фактичної наявності грунтуючись на своїх записах результатів інвентаризації та облікових даних. При цьому аудитор звертає увагу на можливі ознаки, що свідчать про приховування нестач, а саме: не обумовлені виправлення цін, кількості та сум окремих товарів (матеріалів) у відомостях, підчистки записів;
додавання і дописки цін в інвентаризаційні відомості; виправлений підрахунок одиниць товару по сторінках опису; перевірки окремих товарів у кінці опису та інші.
Якщо за результатами проведеної інвентаризації виявлено розбіжності фактичної і облікової кількості, то необхідно з'ясувати: а) наскільки часто зустрічаються розбіжності і яка їхня значимість; б) вплив цих розбіжностей на план вибіркової аудиторської перевірки. Якщо загальна сума перевищує припустиму похибку, то аудитор повинен прийняти рішення про те, як слід оцінити сальдо звітів товарно-матеріальних цінностей. Найімовірніше аудитор збільшить обсяг вибірки, однак, якщо очевидно що рівень помилок надто високий, то найпростішим способом вирішення проблеми буде вимога аудитора до клієнта суцільної інвентаризації запасів у найближчі терміни і про вдосконалення системи внутрішнього контролю.
Якщо за результатами проведеної інвентаризації виявлено розбіжності фактичної наявності та облікових даних, повинен бути випущений наказ керівника підприємства і відповідно до його вказівок розбіжність має бути виправлене. Облікові дані слід замінити фактичними або ж, якщо матеріально-відповідальна особа не згідно в недостачі, його доводи повинні бути проаналізовані та проведена повторна інвентаризація. Крім того, перевіряється своєчасність і ефективність стягнення з відповідальних осіб заборгованості по нестачах цінностей, виявлені за минулі періоди.
Практика показує, що врахування виявлених надлишків і недостач веде до відхилень від приписаних норм бухгалтерського обліку, наприклад, часто нестачі зараховуються надлишками щодо різних товарів, надлишки і недостача невірно відображаються на рахунках бухгалтерського обліку.
Надлишки, виявлені в ході інвентаризації повинні бути оприбутковані за дебетом рахунків товарно-матеріальних цінностей та за кредитом рахунку 91-1 «Інші витрати». Виявлені недостачі повинні бути віднесені на рахунок розрахунків з винними особами (субрахунок 73-2 «Розрахунки з відшкодування матеріального збитку»). Недостача товарів може бути віднесена на витрати, якщо винуватці не встановлені або у стягненні з винних осіб відмовлено судом.
При проведенні інвентаризації товарно-матеріальних цінностей аудитор може зіткнутися з деякими труднощами.
Труднощі ідентифікації. Окремі види запасів складно визначити, а отже й оцінити через складнощі, пов'язаних з особливостями технологічного процесу. У цьому випадку слід використовувати такі методи ідентифікації запасів, застосування яких могло б гарантувати отримання надійних аудиторських доказів. Іноді в цьому випадку потрібна консультація фахівців.
Крім того, в організаціях може бути велика кількість (до декількох тисяч) найменувань-менш однорідних запасів (наприклад, електромонтажне апаратури), які можуть мати досить складну систему ідентифікації (наприклад, десятирозрядний цифрові коди). Таке розмаїття ускладнює перевірку.
Труднощі у визначенні кількості обумовлені:
застосуванням вибіркового дослідження - в рамках однієї перевірки зазвичай неможливо перевірити всі запаси одним методом, проте у разі повної невідповідності облікових записів про запаси фактичній наявності, практично немає іншого виходу як спробувати перевірити всі товарно-матеріальні цінності, відмовившись від вибіркового дослідження;
трудністю відвідати одночасно всі місця зберігання запасів;
специфікою контрольних процедур - необхідно переконатися, що не було повторного рахунку, випадкового або навмисного недообліку цінностей;
природою інвентарізуемое цінностей (наприклад, інвентаризація тріски, запасів колод на целюлозно-паперових комбінатах, незавершеного виробництва в хімічній промисловості і т.д.).
Таким чином, аудитор, перевіривши відповідність застосовуваних методів оцінки нормам обліку, зможе сформувати думку щодо того, наскільки вірно й суб'єктивно вони відображені у фінансовій звітності.
При перевірці повноти оприбуткування і правильності списання товарно-матеріальних цінностей аудитору слід знати, що для контролю операцій з придбання матеріальних цінностей та розрахунків з постачальниками використовується журнал-ордер № 6, а при використанні електронно-обчислювальних машин - машинограми кредитових і дебетових оборотів по рахунку 60 « Розрахунки з постачальниками і підрядчиками ». Записи в журналі-ордері № 6 ведуться позиційним способом - за кожним документом (рахунку-фактурі). Якщо при прийманні матеріальних цінностей встановлено недостача вантажів у дорозі понад норм природного убутку або пред'явлена ​​претензія постачальнику за сортності, комплектності тощо, то на суму недостачі (претензії) за дебетом рахунка 76-2 «Розрахунки за претензіями». Виявлені при прийманні надлишки матеріалів оприбутковуються звичайної записом: