Аналіз діяльності з проведення операцій комерційних банків з цінними паперами

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

ЗМІСТ
Введення
1. ОСНОВНІ ВИДИ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА АТ «Банк Центркредит»
1.1 Характеристика АТ «БЦК» на банківському ринку Казахстану
1.2 Операції з цінними паперами як вид інвестиційної діяльності АТ «БЦК» і його дочірньої компанії «BCC-Invest»
2. АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ З ПРОВЕДЕННЯ ОПЕРАЦІЙ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ З ЦІННИМИ ПАПЕРАМИ
2.1 Оцінка пруденційних нормативів і фінансових показників АТ «БЦК»
2.2 Аналіз портфеля цінних паперів банку
3. ОПЕРАЦІЇ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ З ЦІННИМИ ПАПЕРАМИ
3.1 Діяльність комерційного банку на ринку цінних паперів
3.2 Моделі портфельного інвестування
3.3 Етапи проведення інвестиційного процесу в комерційному банку
3.4 Управління та оцінка портфеля на ринку цінних паперів
Висновок
Додаток А
Додаток Б
Додаток В
Список використаної літератури

ВСТУП
Багато комерційних банків в даний час мають досить великий обсяг вільних коштів, які можливо як інвестувати в різні види діяльності, так і спрямувати на придбання цінних паперів. При здійсненні інвестування в цінні папери банк, як і будь-який інший інвестор, стикається з різними цілями інвестування.
Саме портфель цінних паперів є тим інструментом, за допомогою якого може бути досягнуто необхідне співвідношення всіх інвестиційних цілей, яке недосяжне з позиції окремо взятого цінного паперу, і можливо тільки при їх комбінації.
Портфелі цінних паперів комерційних банків є частиною
взаємозалежної системи портфелів більш високого рівня. Функціонування всієї системи портфелів підпорядковане інтересам забезпечення стійкості і рентабельності інституту, забезпечення стійкості всієї фінансової системи.
Цими факторами зумовлений вибір теми курсового проекту -
«Операції комерційних банків з цінними паперами».
Об'єктом дослідження є діяльність АТ «Банк Центркредит» і його дочірньої компанії АТ «BCC-Invest» при здійсненні діяльності на фондовому ринку Казахстану.
Предметом дослідження є організація, технологія, управління і методика портфельного інвестування на ринку цінних паперів.
Основне завдання даного курсового проекту полягає у вивченні поведінки комерційних банків на РЦБ, дослідження моделей портфельного інвестування, та етапів проведення інвестиційного процесу. Відповідно до цих завдань побудовані глави і параграфи даної роботи.
Ця курсова робота була виконана на матеріалах, наданих АТ «Банк Центркредит» а також використана спеціалізована література з банківської справи.

1. ОСНОВНІ ВИДИ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА АТ «Банк Центркредит»
1.1 Характеристика АТ «БЦК» на банківському ринку Казахстану
АТ «Банк Центркредит» був заснований 19 вересня 1988 на самому піку кооперативного руху, передвісника ринкових змін. У той час, в Казахстані були тільки державні банки і поява перших приватних банківських структур, стало неординарною подією, так було покладено початок появі приватних банків. У 2003 році Банк «Центркредит» визнаний найдинамічнішим банком в Казахстані за програмою кредитування малого бізнесу, а в січні 2005 року банк увійшов до п'ятірки лідерів банківського ринку Казахстану. Станом на 30 березня 2007 року статутний капітал склав 21400 млн тенге. Протягом наступних двох років планується здійснення кількох емісій акцій Банку з метою збільшення статутного капіталу.
AO "Банк Центркредит" має головний офіс у місті Алмати і містить власну широку філіальну мережу по республіці, обслуговує юридичних і фізичних осіб у понад 120 філіях і відділеннях. Кожна філія має по два і більше РКО займаються не тільки обслуговуванням населення, але видачею кредитів, відкриттям депозитів та обмінів валюти.
Стратегічною лінією банку є всебічна підтримка малого і середнього бізнесу. Привертає клієнтів те, що Банк «Центркредит» практично не обмежений в ресурсах і, в свою чергу, зацікавлений у хороших, солідних позичальників. Сьогодні банк входить до п'ятірки найбільших банків республіки, будучи при цьому банком системоутворюючим. «Банк Центркредит» намагається працювати на випередження. Так було, наприклад, у випадку з корпорацією Western Union. «Банк Центркредит» виявився першим представником цієї всесвітньо відомої компанії в Казахстані та Середній Азії. Завдяки впровадженню цієї системи, клієнти банку отримали можливість практично без обмежень відправляти і отримувати гроші в будь-якій точці земної кулі.
За роки свого існування список продуктів і послуг, що надаються клієнтам, збільшився до 30. У число ці продуктів та послуг входять:
-Call Center, телефонний банкінг, торговельне фінансування, касові операції, роздрібне кредитування, гарантії, інкасація, домашній банкінг, платіжні картки, сейфові послуги, дорожні чеки, депозити фізичних і юридичних осіб, факторинг, кредитування малого і середнього бізнесу, грошові перекази, ПІФи , векселі, операції на ринку цінних паперів. Одним з пріоритетних напрямків у діяльності банку є кредитування малого і середнього бізнесу. АТ «Банк Центркредит» здійснює короткострокове, середньо-і довгострокове фінансування, як за рахунок власних коштів, так і з залученням міжнародних джерел фінансування.
При кредитуванні юридичних осіб банком здійснюються такі послуги:
1. Овердрафт-форма короткострокового позики, що надається ВАТ "Банк Центр Кредит" позичальникові на довірчій основі (бланковий кредит) для забезпечення поточної діяльності при виникненні у нього потреби у грошових коштах у випадках їх тимчасовій недостатності або відсутності на рахунку для завершення поточних розрахунків.
2. Кредитна лінія - за визначенням Національного банку РК, наведеному в Правилах ведення документації з кредитування банками другого рівня, - це зобов'язання банку кредитувати позичальника на умовах, що дозволяють позичальникові самому визначати час отримання кредиту, але в межах суми і часу, певних внутрішньої кредитної політикою банку для такої форми кредитування та договором. Кредитна лінія встановлюється при фінансуванні проектів компаній по закупи, монтажу обладнання, налагодженню окремих етапів виробництва в рамках встановленої суми в режимі поетапного надання позики.
3. Ліміт кредитування - встановлюється під поточну діяльність для фінансування оборотних коштів компанії в рамках встановленої суми. Ліміт кредитування використовується у відносинах з надійними і постійними клієнтами. При затвердженні ліміту кредитування на компанію можливе фінансування окремих контрактів, договорів по закупівлі сировини і матеріалів без вивчення умов реалізації кожного окремого проекту. При цьому проводиться аналіз структури підприємства, його фінансового стану та визначаються напрями фінансування. Ліміт кредитування передбачає фінансування на відновлюваної основі в сумі, що не перевищує встановлений ліміт. Компанія має право на отримання кредитів в рамках встановленого ліміту. У міру погашення зобов'язань позичальник може знову оформити кредити на вивільнену суму.
А ще «Банк Центркредит» пропонує найрізноманітніші депозити, які враховують інтереси практично всіх категорій вкладників, активно впроваджує більш досконалі види послуг на основі інформаційних технологій, такі, як домашній банкінг, інтернет-банкінг та телефонний банкінг, які дозволяють отримувати інформацію прямо через комп'ютер і інтернет, не відвідуючи банк.
Організаційна структура банку і філій дозволяє розподілити обов'язки між підрозділами та відділами, що сприяє підвищенню якості обслуговування населення та дозволяє охопити банку велику частку ринку (Додаток А).
Ведучи правильну політику на ринку, надаючи нові послуги, банк став одним з найсильніших в Республіці Казахстан. Активи АТ "Банк Центркредит" за 9 місяців 2007 року збільшилися на 336 498 000 000, або 58,9%. І станом на 1 жовтня вони досягли 907,452 млрд.
За даними прес-служби, позичковий портфель банку з початку поточного року збільшився на 247 141 000 000, або 61,2%, і досяг рівня в 651,068 млрд. Власний капітал станом на 1 жовтня становив 64,440 млрд, збільшившись у порівнянні з початком року на 24,671 млрд, або 62%.
Чистий прибуток банку за 9 місяців склала 9541 млн, що значно - на 4169 млн, або 77,6%, - перевищує прибуток за аналогічний період 2006 року (5372 млн). Фінансові аналітики зазначають, що за темпами зростання активів і власного капіталу АТ "Банк Центркредит" займає одне з провідних місць серед великих банків Казахстану. Позитивна динаміка особливо помітна на тлі негативних тенденцій на фінансовому ринку.
1.2 Операції з цінними паперами як вид інвестиційної діяльності АТ «БЦК» і його дочірньої компанії «BCC - Invest»
Своєму успіху банк зобов'язаний і своїм дочірнім компаніям, таким як:
- АТ «ВСС-Invest»
-ТОВ «Центр Лізинг»
-АТ НПФ «Капітал»
АТ «BCC Invest» фактично здійснює свою діяльність з 1998 року. Компанія утворена шляхом перереєстрації АТ «KIB Asset Management» і є дочірньою компанією АТ «Банк Центркредит». Створення компанії було викликане потребами ринку, зростаючим потенціалом інвестиційного банкінгу. В даний час компанія надає послуги в наступних видах діяльності:
-Брокерсько-дилерська діяльність
-Управління активами клієнтів
-Корпоративне фінансування
-Прямі інвестиції
«BCC Invest» має всі законодавчо закріпленими ліцензіями та дозволами:
-Державна ліцензія № 0401201249 від 31.07.2006 року на заняття брокерської і дилерської діяльністю на ринку цінних паперів з правом ведення рахунків клієнтів у якості номінального утримувача.
-Державна ліцензія № 0403200488 від 31.07.2006 року на заняття діяльністю з управління інвестиційним портфелем на ринку цінних паперів.
Протягом ряду років компанія займає одне з лідируючих місць серед операторів біржового ринку. «BCC Invest» входить до першої трійки провідних операторів вторинного біржового ринку недержавних цінних паперів в Республіці Казахстан. Так, за підсумками 2005 року було зайнято друге місце серед найбільш активних операторів Казахстанської Фондової Біржі за категоріями «Р» та «Н». Ринкова частка компанії в брутто - обсязі по операціях з НЦБ склала 10,6%.
З метою якісного забезпечення своєї основної діяльності компанія є акціонером і членом АТ «Казахстанська фондова біржа», депонентом АТ «Центральний депозитарій цінних паперів», має рахунки в банках-кастодіанами, співпрацює з багатьма фінансовими структурами Республіки Казахстан, провідними фінансовими компаніями Росії і далекого зарубіжжя .
За даними незалежного інформаційного ресурсу Investfunds.kz інтервальний пайовий інвестиційний фонд «Преміум» («Чемпіон»), що знаходиться під управлінням інвестиційної компанії АТ «BCC Invest»-дочірньої організації АТ «БанкЦентрКредіт», посів перше місце в рейтингу ПІФів за прибутковістю за підсумками місяця . Приріст вартості паю склав 2,11% за підсумками місяця. Приріст вартості паю на тлі нестабільності фондових ринків став можливим завдяки збалансованій політиці керуючої компанії. На 01.08.2007 загальна кількість публічних фондів по Казахстану складає 32 фото.
BCC Invest надає широкий спектр брокерських послуг для інвесторів (юридичним і фізичним особам без обмеження по сумі інвестування). Клієнтам доступні наступні послуги:
- Відкриття та обслуговування брокерських та депозитарних рахунків;
- Проведення операції купівлі-продажу цінних паперів на організованому ринку;
- Проведення операції купівлі-продажу цінних паперів поза біржею;
- Фінансування під забезпечення цінних паперів;
- Послуги номінального власника цінних паперів;
- Організація скупки акцій (формування контрольного пакета);
- Послуги з маржинальної торгівлі;
- Послуги андеррайтингової агента;
- Послуги маркет-мейкера;
- Отримання інформації про котирування в режимі реального часу;
- Можливість Інтернет-торгівлі;
-Брокерські послуги для керуючих компаній інвестиційних фондів, пайових інвестиційних фондів, недержавних пенсійних фондів, а також для довірчих керуючих, включаючи не тільки виконання доручень, а й надання рекомендацій по складових портфеля, заснованих на аналітичних матеріалах і поведінці ринку;
- Участь в інтересах клієнта в первинних розміщеннях цінних паперів;
-Участь в інтересах клієнта в первинних розміщеннях цінних паперів;
-Інформаційно-аналітична підтримка та рекомендації щодо здійснення операцій з цінними паперами.
BCC Invest є акціонером і членом Казахстанської фондової біржі за наступними категоріями:
- К - з правом участі у торгах державними цінними паперами, звертається (торгованими) на Біржі,
-Р - з правом участі у торгах недержавними емісійними цінними паперами, включеними до офіційного списку Біржі,
- Н - з правом участі у торгах недержавними емісійними цінними паперами, допущеними до обігу в секторі "нелістингові цінні папери" Біржі та державними пакетами акцій приватизованих організацій.
Інвестиційний підрозділ АТ «BCC Invest» ставить своєю головною метою реалізацію стратегії зростання вартості інвестованих компаній і грунтується на принципах довгострокового партнерства та участі в управлінні компанії. Напрямами інвестиційної діяльності Компанії є:
- Прямі Інвестиції
- Міжнародне акціонерне фінансування
- Аналітика
Стратегія полягає в інвестуванні в акціонерний капітал компаній, які мають великий потенціал зростання. Беручи участь в капіталі інвестованих компаній, забезпечується зростання вартості компанії. Досягаючи поставленої мети, здійснюється вихід з проекту шляхом розміщення акцій на фондових біржах, залучення стратегічного партнера / інвестора, або викуп акцій менеджментом компанії.
Успіх діяльності компанії можна підтвердити наступними результатами наданими в таблиці 1.
Таблиця 1 - Результати діяльності АТ «BCC Invest».
Найменування організації
Вид ЦП
Термін обігу
Сума
АТ «Казахстанська іпотечна компанія»
Облігації іменні купонні забезпечені
3 роки
10 років і 51 день
10 років і 121 день
1500000000 тенге
3000000000 тенге
10 млрд тенге
ВАТ ДБ «Альфа-Банк»
Облігації іменні купонні, індексовані
6 років
1500000000 тенге
АТ «Банк Центркредит»
Облігації іменні купонні, субординований борг
Облігації іменні купонні, забезпечені
Облігаційна програма
5 років, купон - 12% річних
5 років, купон - 10% річних від індексованої номінальної вартості
5 років, купон - рівень інфляції в річному виразі плюс 6%
7 років, купон - рівень інфляції в річному виразі плюс 2,5%
10 років, купон - рівень інфляції в річному виразі плюс 1%
3 роки, купон - 8,5% річних
10 років, купон - рівень інфляції в річному виразі плюс 1%
4500000 доларів
1500000000 тенге
2 млрд тенге
2 млрд тенге
2 млрд тенге
500 000 000 тенге
50000000000 тенге
4,5 млрд. тенге
АТ «Казцинк»
Прості іменні акції
20600000000 тенге

2. АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ З ПРОВЕДЕННЯ ОПЕРАЦІЙ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ З ЦІННИМИ ПАПЕРАМИ
2.1 Оцінка пруденційних нормативів і фінансових показників АТ ПФ «БЦК»
Аналіз фінансового стану «Банку Центркредит» і дочірньої компанії "BCC-Invest" будується на основі низки показників, найважливішими з яких є економічна рентабельність, якість активів, ліквідність балансу, ефективність діяльності та рівень управління. У даній роботі ми будемо розглядати діяльність «Банку Центркредит» і компанії "BCC-Invest" за консолідованої фінансової звітності АТ «БЦК», обгрунтувавши це тим, що ТОВ "BCC-Invest" не має виділеної фінансової звітності
АТ «Банк Центр Кредит» щорічно представляє балансовий звіт, в якому відображені результати діяльності банку за період. Баланс банку складається з трьох розділів: активів, зобов'язань і власного капіталу.
За статтями балансу зробимо оцінку фінансових показників АТ «Банк Центркредит» на підставі даних Бухгалтерського балансу (додаток Б) та звіту про доходи та витрати (додаток В) станом на 31 грудня 2006 року.
За результатами 2006 року банк зберіг тенденцію зростання за розмірами капіталу, обсягом активів, обсягом позик клієнтів, а також за обсягом депозитної бази.
Протягом 2006 року обсяг активів банку збільшився на 71 відсоток (на 283,6 млрд. тенге) і склав 570,954 млрд. тенге, у той час як обсяг активів в 2005 році склав 333, 331 млрд. тенге.
Позичковий портфель банку, що надаються клієнтам, збільшився на 51,3% (196,5 млрд. тенге) і склав 403,926 млрд. тенге. Власний же капітал банку досяг в 2006 році дату дорівнював 39,769 млрд. тенге, збільшившись за рік на 13,847 млрд. тенге, або на 53,4%. Що стосується обсягу «реалізованих» грошей, то можна відзначити, що позичковий портфель банку за 2006 рік збільшився на 200,173 млрд. тенге (на 94,1%) і склав 412,965 млрд. тенге, що обумовлено збільшенням об'ємом іпотечного кредитування і кредитування суб'єктів малого та середнього бізнесу на розвиток і реструктуризацію.
Під ліквідністю банку розуміють наявність коштів, достатніх для задоволення банком своїх зобов'язань перед клієнтами за їхніми вкладами і іншим фінансовим зобов'язанням. Основними якісними чинниками, що визначають ліквідність є види залучених депозитів, їхні джерела і стабільність - це обсяги залучених банком депозитів на кінець 2006 року склав 216,282 млрд. тенге, з них термінових депозитів - 145,763 млрд. тенге, до запитання - 5,542 млрд. тенге.
Додатковими чинниками підтримки ліквідності є:
- Обмеження розміру кредиту, наданого одному позичальнику;
- Диверсифікація активних операцій;
- Формування резервів на можливі втрати і ін
Щорічно банки другого рівня надають розрахунки коефіцієнтів ліквідності, за результатами яких можна зробити висновок, що ліквідність АТ «Банк Центр Кредит» не зазнала значних змін в період 2005 - 2006 років і дані результати надані в таблиці.
Таблиця 2 - Розрахунок пруденційних нормативів 2005 - 2006 рр..
До 4 (коефіцієнт поточної ліквідності НБ РК не менш 0.3)
2005
2006
1
Альянс банк
2,87
2,15
2
Нурбанк
1,25
1,44
3
Банк ТуранАлем
0,65
1,61
4
Банк Каспійський
0,50
1,89
5
Темірбанк
0,64
1,37
6
АТФ
1,69
2,03
7
БЦК
1,60
1,59
8
Народний банк
0,91
1,58
9
Євразійський
0,63
1,07
10
Казкоммерцбанк
1,44
1,24
До 1 (коефіцієнт достачно СК першого рівня не менше 6% - НБРК)
2005
2006
1
Нурбанк
9,0%
10,3%
2
Темірбанк
16,9%
11,9%
3
Банк ТуранАлем
8,0%
8,5%
4
Альянс банк
7,6%
8,5%
5
Банк Каспійський
7,3%
8,6%
6
Євразійський
8,0%
9,1%
7
Народний банк
8,5%
9,5%
8
Казкоммерцбанк
5,8%
9,8%
9
АТФ
6,8%
6,3%
10
БЦК
6,2%
6,2%
K 2 (коефіцієнт достачно СК першого рівня не менше 12% - НБРК)
2005
2006
1
Нурбанк
15,5%
16,1%
2
Євразійський
18,0%
19,9%
3
Банк Каспійський
12,5%
17,0%
4
Альянс банк
14,7%
13,7%
5
Народний банк
15,7%
16,6%
6
Банк ТуранАлем
14,1%
13,5%
7
АТФ
12,8%
14,5%
8
Темірбанк
21,3%
14,9%
9
БЦК
13,5%
14,1%
10
Казкоммерцбанк
11,7%
13,1%

До 5 (коефіцієнт короткострокової ліквідності НБ РК не менш 0.5)
2005
2006
1
Альянс банк
1,03
1,44
2
Нурбанк
1,92
1,60
3
Банк ТуранАлем
0,70
1,43
4
БЦК
1,44
1,42
5
Євразійський
0,63
0,69
6
Народний банк
0,72
1,05
7
Банк Каспійський
0,58
1,33
8
Казкоммерцбанк
1,34
1,07
9
Темірбанк
0,72
1,07
10
АТФ
1,20
0,91
Що стосується показників рентабельності, то тут картина виглядає ще більш оптимістично - у 2006 році «Банк Центркредит» по рентабельності власного капіталу займає 1-е місце серед першої десятки казахстанських банків. Так, за результатами 2005 року показник прибутковості активів (ROA) у БЦК склав 1,91%, у той час як за аналогічний період 2006 року - вже 2,1%; показник рентабельності власного капіталу ж (ROE) зріс з 24,10% до 28,94% на 2005р. і 2006р. відповідно (таблиця 5,6; малюнок 4,5):
Таблиця 3 - Показники прибутковості активів
ROA%
ККБ
БТА
НарБ
Альянс
АТФБ
БЦК
Каспійський
Нурбія
Темірбанк
ЕВР
Середнє
2005 р
1,66
1,85
2,95
1,22
1,73
1,91
1,07
1,88
3,52
3,38
2,1
2006
0,56
1,48
2,70
2,11
0,93
2,10
1,27
1,26
2,43
3,03
1,8

Таблиця 4 - Показники рентабельності власного капіталу
ROE%
ККБ
БТА
НарБ
Альянс
АТФБ
БЦК
Каспійський
Нурбія
Темірбанк
ЕВР
Середнє
2005 р
24,33
20,34
29,80
12,29
19,63
24,10
11,02
17,69
18,38
28,67
20,6
2006
6,39
15,92
23,82
23,68
14,13
28,94
12,82
10,72
16,22
26,09
17,9
\ S
Рисунок 3 - Рентабельність активів АТ "БЦК" 2005-2006 рр.
\ S
Рисунок 4 - Динаміка ROE АТ «БЦК» 2006р.

За результатами проведеного аналізу можна зробити висновок про те, що АТ «Банк Центркредит» в 2005-2006 роках продовжив зміцнення своїх позицій на фінансовому ринку Казахстану за рахунок ефективної фінансової та кредитної політики, а також чітко визначених стратегічних фінансових цілей. Підтримуючи агресивну політику розвитку, «Банк Центркредит» і в майбутньому буде прагнути підвищити показники своєї діяльності на якісно нових рівень для «завоювання» ще більшої кількості клієнтів.
2.2 Аналіз портфеля цінних паперів банку
Проводячи аналіз операцій з цінними паперами банку, можна розглядати АТ «Банк Центркредит» і його дочірню компанію АТ «BCC Invest» з трьох різних позицій:
- Як емітента цінних паперів;
- Як професійного учасника ринку цінних паперів;
- Як інвестора.
В даний час АТ «Банк Центркредит» провів 3 емісії облігацій на загальну суму 64800 млн тенге і кілька емісій акцій. Структура цінних паперів, емітованих АТ «Банк Центркредит», істотно змінювалася. Залежно від мети емісії в різні періоди часу переважну роль грають то облігації, коли банк має потребу в залученні додаткового позикового капіталу, то акції, коли переслідується мета збільшення власного капіталу.
АТ «Банк Центркредит» проводить операції на ринку цінних паперів. Банк, будучи первинним дилером на ринку державних паперів, пропонує брокерські послуги для різних інвесторів: банків, організацій здійснюють інвестиційне управління пенсійними активами, страхових компаній. Портфель на 01 липня 2006 р. склав 69,2 млрд. тенге.

Таблиця 5 - Фінансові показники Акціонерного товариства «BCC Invest» - дочірньої організації АТ «Банк Центркредит». тис. тенге
На 01.01.2004
На 01.01.2005
На 01.01.2006
На 01.07.2006
Власний капітал
325 659
367 611
418 495
418 495
Активи
437 382
380 202
440 243
440 243
Обсяг реалізованої продукції (наданих послуг)
18 222
83 833
210 718
549 322
Чистий дохід (збиток)
42 958
41 952
50 855
196 110
За даними фінансових показників видно збільшення власного капіталу на період 2004 - 2006 років склало 93 млн. тенге, обсяг реалізованої продукції збільшився на 531 млн., чистий дохід збільшився на 154 млн. тенге
АТ «Банк Центркредит» є активним оператором біржового ринку іноземних валют. Банк прагне підтримувати оптимальний портфель цінних паперів за такими показниками як ліквідність і прибутковість. На 1 липня 2006 найбільша питома вага в портфелі Банку займають ноти Національного Банку Республіки Казахстан - 74,74% від загальної вартості портфеля.
АТ «Банк Центркредит» дотримується політики диверсифікації портфеля з рівномірним розподілом ризику і прибутковості, при цьому основним завданням є визначення цінності портфеля-банк віддає перевагу цінних паперів з гарною ліквідністю, можливістю рефінансування на ринку і гарною прибутковістю.
Таблиця 4 Портфель цінних паперів АТ «Банк Центркредит» тис.тенге
Цінний папір
01.01.2004
01.01.2005
01.01.2006
01.07.2006
Сума
Частка
Сума
Частка
Сума
Частка
Сума
Частка
ДЦП іноземних держав
288 975
2,83%
516 046
2,14%
30 000 575
58.15%
568 373
0.82%
Облігації Міністерства Фінансів РК
1 911 943
18,75%
6 145 626
25,44%
6 585 917
12.77%
4 589 045
6.63%
Ноти НБ РК
2 348 494
23,03%
9 787 145
40,52%
3 025 037
5.86%
51 733 498
74.74%
Євронот РК
1 769 905
17,36%
1 267 458
5,25%
2 186 597
4.24%
1 871 059
2.7%
Корпоративні облігації та євронот
3 583 631
35,14%
6 290 187
26,04%
9 632 083
18.67%
10 319 033
14.91%
Акції
294 000
2,88%
0,00%
0
0%
0
0%
Інші (муніципальні)
0
0,00%
146 972
0,61%
160 206
0.31%
140 607
0.2%
РАЗОМ
10 196 948
100, 0%
24 153 435
100,0%
51 590 415
100, 0%
69 221 616
100, 0%
Для зниження зовнішніх і внутрішніх ризиків банк встановлює ліміти на формування портфеля цінних паперів. Ліміти підлягають обов'язковому перегляду з періодичністю один раз на півріччя у відповідності до затвердженої методики, а також у разі настання екстрених подій.
Таблиця 5 - Ліміти і обмеження до портфелю цінних паперів.
Вид портфеля цінних паперів
Цілі інвестування
Вид цінних паперів
Обмеження
Необхідний обсяг
по ліквідності
по емітенту
Ліквідний
підтримку певного рівня ліквідності
облігації
Термін реалізації не більше трьох діб і / або можливість здійснення угоди РЕПО під найменший відсоток
ДЦП РК з країн які мають суверенний рейтинг не нижче AA-(S & P або аналогічні рейтинги від "Fitch" і "Moody's")
≥ 50% від портфеля ЦП
Інвестиційний
Отримання відсоткового доходу
Акції, облігації
Відповідно до вимог Регулятора
≥ 10% від портфеля ЦП
Трейдерський
Отримання спекулятивного доходу в результаті купівлі - продажу цінних паперів
Акції, облігації, похідні цінні папери
Відповідно до вимог Регулятора
сума в числовому виразі, затверджена на останньому АЛКО
Акції
<30% від торгового портфеля
РАЗОМ:
≥ 10% від Активів
Інвестування в цінні папери знаходиться на другому місці за прибутковістю поряд з такими найважливішими напрямами діяльності як кредитування. Вважається, що позичкові операції несуть в собі значний ризик, саме тому певна частка ресурсів банку знаходиться у формі високоліквідних активів, зокрема вкладень у цінні папери. Інвестування в цінні папери дозволяє банку найбільш ефективно використовувати тимчасово вільні грошові кошти і в короткі терміни отримувати стабільні і високі доходи.

3 ОПЕРАЦІЇ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ З ЦІННИМИ ПАПЕРАМИ
3.1 Діяльність комерційного банку на ринку цінних паперів
Ринок, на якому відбувається обмін фінансовими активами, називається фінансовим ринком. Фінансові активи, що вільно обертаються на цьому ринку, називаються також інструментами фінансового ринку, або просто фінансовими інструментами. Найважливішими з них є цінні папери. Ринок цінних паперів або фондовий ринок - найбільш значна і мобільний частина фінансового ринку в розвинених країнах.
У ринку цінних паперів виділяють первинний ринок, на якому відбувається розміщення знову випущених цінних паперів. Вторинний ринок пов'язаний з подальшим зверненням цінних паперів, тобто з їх подальшою купівлею-продажем.
Існують дві форми організації ринку цінних паперів: біржовий (централізований) і позабіржового (децентралізований).
На біржовому ринку торгівля відбувається на фондових біржах - спеціальних фінансових торгових центрах. Торгівля на біржах ведеться за суворо встановленим правилам і до торгівлі допущені лише цінні папери, що пройшли процедуру спеціального відбору - лістингу.
Позабіржовий ринок не має певної локалізації, його учасники пов'язані комунікаційними мережами, за допомогою яких виходить необхідна інформація, здійснюються і регулюються угоди.
Учасниками ринку цінних паперів є:
Емітенти - держава, державні органи, органи місцевої
адміністрації, підприємства та інші юридичні особи, включаючи спільні підприємства, інвестиційні фонди, комерційні банки;
Інвестори - громадяни чи юридичні особи, які набувають цінні папери від свого імені і за свій рахунок;
Інвестиційні інститути - в якості посередника (фінансового
брокера), інвестиційного консультанта та інвестиційного фонду.
Операції з цінними паперами проводять фондові біржі і інвестиційні інститути. Фондова біржа являє собою організований і регулярно функціонуючий ринок з купівлі-продажу цінних паперів. Учасниками фондової біржі є продавці, покупці і посередники (фінансовий брокер чи маклер, дилер).
Серед учасників ринку цінних паперів дуже важлива роль належить державі. Держава для фінансування своїх потреб випускає боргові цінні папери різного типу від короткострокових на кілька місяців до облігацій з терміном погашення 20-30 років. Держава багато в чому є органом, який регулює, контролює і направляє діяльність всіх інших учасників ринку.
Одним з учасників на ринку цінних паперів виступають комерційні банки. У залежності від моделі організації фондового ринку роль банків на цьому ринку різна. У міжнародній практиці розрізняють три моделі організації ринку цінних паперів:
Американська модель організації ринку цінних паперів характеризується максимальним обмеженням, що накладається на діяльність комерційних банків на цьому ринку. Основними операторами на фондовому ринку виступають великі брокерські компанії, які й становлять основну функціональну середу фондового ринку.
Європейська модель, навпаки, виходить з того, що найбільшими
учасниками ринку цінних паперів є універсальні комерційні банки. Саме банками безпосередньо організується сам фондовий ринок. Вони ж формують діяльність фондової біржі.
Змішана модель фондового ринку передбачає присутність на ньому одночасно і банків і небанківських інвестиційних інститутів. При цьому і ті, й інші мають рівні права на операції з цінними паперами.
З моменту відродження сучасної банківської системи законодавство дотримувалося третього підходу - універсальності банків.
Казахстанські банки здійснюють непрофесійні операції з цінними паперами за загальними правилами, що діють для інвесторів та емітентів, а також у рамках нормативів і за додатковими правилами, встановленими Народним Банком. При цьому Банк застосовує ряд вбудованих обмежень на інвестиційні операції банків - підвищені коефіцієнти ризикованості при розрахунку коефіцієнтів співвідношення власних коштів банків і різних статей їх активів, а також значні вимоги до створення внутрішніх банківських резервів під потенційне знецінення вкладень у цінні папери.
Комерційні банки можуть виконувати одну, декілька або всі з
розглянутих нижче основних операцій з цінними паперами. Емісія банком власних цінних паперів спрямована на залучення грошових коштів для поповнення ресурсів або фінансування інвестицій. Комерційні банки можуть виступати емітентами не тільки акцій та облігацій, а й інструментів грошового ринку - депозитних сертифікатів, векселів, чеків.
Викуп банком на ринку власних раніше випущених цінних паперів з можливою подальшою перепродажем може переслідувати одну чи кілька з перелічених цілей:
а) підтримання ринкового курсу своїх цінних паперів;
б) викуп акцій для подальшої пільгової перепродажу співробітникам і керівництву банку;
в) викуп акцій для подальшого їх погашення;
г) викуп (відгук) облігацій для їх дострокового погашення;
д) вилучення цінних паперів у інвесторів для заміни іншими типами паперів.
Посередництво банку між емітентами цінних паперів та інвесторами полягає у розповсюдженні серед інвесторів максимально можливої ​​кількості цінних паперів емітента. Банки мають право за згодою з емітентом організовувати випуск цінних паперів і їх первинне розміщення.
Банки, виступаючи в ролі інвестиційних компаній, можуть видавати гарантії на користь інших осіб - посередників, які займаються розміщенням цінних паперів, - по розміщенню ними цінних паперів емітента. Така операція - свого роду страхування ризиків. Зміст гарантії зводиться до того, що гарант зобов'язується прийняти на себе за обумовленим курсом папери, якщо посередникам не вдасться їх розмістити. Якщо ж розміщення відбудеться, то гарант має право розраховувати на комісійні та винагорода за свій ризик.
Зберігання та облік цінних паперів за дорученням клієнтів, а також цінних паперів, куплених за свій рахунок, дозволяють отримати максимальне винагороду за точне і швидке обслуговування клієнта.
Управління цінними паперами передбачає виконання за дорученням клієнтів тих функцій, які випливають з володіння цінними паперами. При наданні клієнтам послуг, що забезпечують виконання їхніх доручень найкращим чином, банк отримує комісійну винагороду. При купівлі та продажу цінних паперів на вторинному ринку за рахунок і за дорученням клієнта банк прагне отримати винагороду від клієнтів за точне і швидке виконання вказівок по покупці або продажу цінних паперів. Ці посередницькі операції банками можуть виконуватися в двох варіантах:
- На підставі договору комісії;
- На підставі договору доручення.
При покупці і продажу банком цінних паперів від свого імені і за свій рахунок досягаються наступні цілі: формування власного інвестиційного портфеля цінних паперів. Банк отримує доходи від цінних паперів, що знаходяться в портфелі, і тому орієнтується на довгострокові фактори прибутковості, проведення спекулятивних операцій з цінними паперами. У даному випадку банк орієнтований на короткострокові коливання цін і намагається максимізувати різницю між ціною купівлі та продажу цінних паперів, проведення "котирування" певних цінних паперів. Банк на основі аналізу ринку намагається передбачити рух ринкової ціни цінних паперів і призначає ціни так, щоб отримати дохід на різниці в цінах.
Торгівля корпоративними цінними паперами на фондовій біржі є основним і найбільш складним бізнес-процесом на ринку цінних паперів. Угода складається з двох етапів:
-Укладання угоди та її виконання. Торговельна система забезпечує виставлення котирувань. Підписання угод відбувається в ході телефонних переговорів трейдерів. Укладені угоди підлягають негайній (протягом 10 хвилин) реєстрації в торговій системі. В день укладання угоди контрагенту або клієнтові направляється підтвердження. Договір купівлі-продажу як правило має бути підписаний не пізніше наступного дня. Основними моментами виконання угоди є перереєстрація реєстроутримувачем цінних паперів з рахунку продавця на рахунок покупця або рахунок номінального утримувача, зазначеного покупцем, і оплата угоди покупцем. НАУФОР (Національна асоціація учасників фондового ринку) визначила стандарти виконання угод: 2 дні на оплату, 3 дні на перереєстрацію. Після цього за відсутності штрафних санкцій (стандарт - 0,5% за день прострочення) угода вважається закритою.
Торги по державних цінних паперів відбуваються на KASE. За правилами торгів цінні папери та грошові кошти депонуються заздалегідь. Факт укладення угоди гарантує, що, по-перше, у продавця депоновано достатню кількість паперів, а у покупця - грошей, а по-друге, папери і гроші в той же момент будуть переведені відповідно на рахунки покупця і продавця у торговельній системі KASE. Крім того, операції проводяться в одну дію, що істотно спрощує ведення внутрішнього обліку цих операцій, так як за підсумками операції зміни вносяться відразу в портфель, а не в зобов'язання.
З метою зменшення втрат від знецінення цінних паперів комерційні банки повинні створювати резерви, що відносяться на витрати банку. Банки коректують ці резерви в перший робочий день кожного місяця.
Остаточний вибір банком конкретних видів операцій з цінними паперами залежить від типу політики банку на ринку цінних паперів. Консервативна політика передбачає здійснення окремих традиційних операцій на ринку цінних паперів, не пов'язаних з підвищеними ризиками. Помірна політика спрямована на поступове розширення операцій з цінними паперами, але при цьому не проводяться ризиковані і спекулятивні операції з цінними паперами. Агресивна політика на ринку цінних паперів вибирається банком в тому випадку, якщо він виконує або прагне виконувати всі операції з цінними паперами. Останній тип політики комерційного банку на фондовому ринку пов'язаний з підвищеною ризикованістю операцій банку в цілому, тому що ризики по операціях з цінними паперами не відмежовані від ризиків по кредитно-депозитної та розрахункової діяльності.
Крім того в цей час, для банків СНД, існують такі перешкоди активізації діяльності на ринку цінних паперів.
3.2 Моделі портфельного інвестування
 
Однією з переваг портфельного інвестування є можливість вибору портфеля на вирішення специфічних інвестиційних завдань. Тип портфеля - це її інвестиційна характеристика, заснована на співвідношенні прибутку і ризику. При цьому важливим ознакою при класифікації типу портфеля і те, яким способом і за рахунок якого джерела даний дохід отримано: за рахунок зростання курсової вартості або за рахунок поточних виплат - дивідендів, відсотків.
Портфель зростання формується з акцій компаній, курсова вартість яких зростає. Мета даного типу портфеля - зростання капітальної вартості портфеля разом з отриманням дивідендів. Проте дивідендні виплати виробляються в невеликому розмірі. Темпи зростання курсової вартості сукупності акцій, що входить у портфель, визначають види портфелів, що входять до цієї групи.
Портфель агресивного зростання націлений на максимальний приріст капіталу. До складу даного типу портфеля входять акції молодих, швидкозростаючих компаній. Інвестиції у цей тип портфеля є досить ризикованими, але разом з тим вони можуть приносити найвищий дохід.
Портфель консервативного зростання є найменш ризикованим серед портфелів цієї групи. Складається, в основному, з акцій великих, добре відомих компаній, що характеризуються хоча й невисокими, але стійкими темпами зростання курсової вартості. Склад портфеля залишається стабільним протягом тривалого періоду часу. Націлений на збереження капіталу.
Портфель середній на зріст є поєднанням інвестиційних властивостей портфелів агресивного і консервативного зростання. У цей тип портфеля включаються поряд з надійними цінними паперами ризиковані фондові інструменти, склад яких періодично оновлюється. Цей тип портфеля є найбільш поширеною моделлю портфеля і користується великою популярністю в інвесторів, не схильних до високого ризику.
Портфель доходу. Цей тип портфеля орієнтовано на отримання високого поточного доходу - відсоткових і дивідендних виплат. Портфель доходу складається переважно з акцій доходу, що характеризуються помірним зростанням курсової вартості і високими дивідендами, облігацій та інших цінних паперів, інвестиційним властивістю яких є високі поточні виплати. Особливістю цього портфеля і те, що мета його створення - одержання відповідного рівня доходу, величина якого відповідала б мінімальний ступінь ризику, прийнятного для консервативного інвестора. Тому об'єктами портфельного інвестування є високонадійні інструменти фондового ринку з високим співвідношенням стабільно виплачуваного відсотка та курсової вартості.
Портфель регулярного доходу формується з високонадійних цінних паперів і приносить середній дохід за мінімальної ровне ризику. Портфель дохідних паперів складаються з високодохідних облігацій корпорацій, цінних паперів, приносять високий дохід при середньому рівні ризику.
Портфель розвитку і доходу. Формування даного типу портфеля здійснюється щоб уникнути можливих втрат на фондовому ринку як від падіння курсової вартості, так і від низьких дивідендних чи відсоткових виплат. Одна частина фінансових активів, що входять до складу даного портфеля, приносить власнику зростання капітальної вартості, а інша - дохід. Втрата однієї частини може компенсуватися зростанням іншої.
Портфель подвійного призначення. До складу даного портфеля включаються папери, що приносять його власнику високий дохід при зростанні вкладеного капіталу. У даному випадку мова йде про цінні папери інвестиційних фондів подвійного призначення. Вони випускають власні акції двох типів, перші приносять високий дохід, другі - приріст капіталу.
Збалансований портфель передбачає збалансованість не тільки доходів, а й ризику, який супроводжує операції з цінними паперами, і тому в певній пропорції складається з цінних паперів з швидкозростаючою курсової вартістю і з високодохідних цінних паперів. Як правило, до складу даного портфеля включаються звичайні і привілейовані акції, а також облігації.
Вибір цінних паперів для портфельного інвестування залежить від цілей інвестора і його ставлення до ризику. Для всіх інвесторів прийнято виділяти три типи цілей інвестування і пов'язаного з ними ставлення до ризику.
Інвестор прагне захистити свої кошти від інфляції; для досягнення мети він вважає за краще вкладення з невисокою прибутковістю, але з низьким ризиком. Цей тип інвестора називають консервативним.
Інвестор намагається зробити тривале вкладення капіталу, що забезпечує його зростання. Для досягнення цієї мети він готовий піти на ризиковані вкладення, але в обмеженому обсязі, підстраховуючи себе вкладеннями в слабодоходние, але і малоризикованих цінні папери. Такий тип інвестора називають помірно-агресивним.
Інвестор прагне до швидкого зростання вкладених коштів, готовий для цього робити вкладення в ризиковані цінні папери, швидко змінювати структуру свого портфеля, проводячи спекулятивну гру на курсах цінних паперів. Цей тип інвестора прийнято називати агресивним.
Якщо розглядати типи портфелів залежно від ступеня ризику, який сприймає інвестор, то результати можна звести в таблицю 7.
Таблиця 7 - Зв'язок між типом інвестора і типом портфеля
Тип інвестора
Мета інвестування
Ступінь ризику
Тип цінного паперу
Тип портфеля
Консервативний
Захист від інфляції
Низька
Державні
цінні папери, акції та облігації великих стабільних емітентів
Високонадійний, але низько дохідний
Помірно-
агресивний
Тривале вкладення капіталу і його зростання
Середня
Мала частка ДЦП,
велика частка цінних паперів великих і середніх, але надійних емітентів з тигельної ринкової історією
Диверсифікований
Агресивний
Спекулятивна гра, можливість швидкого зростання
Висока
Велика частка
Високоприбуткових ЦБ невеликих емітентів, венчурних
Ризикований, але високоприбутковий
Розглядаючи питання з точки зору практики вітчизняного фондового ринку, необхідно, перш за все, вирішити проблему: а чи є на ньому достатня кількість якісних цінних паперів, інвестуючи в які можна досягти вищенаведених норм. Зокрема, на вітчизняному фондовому ринку різновидів портфелів не так вже й багато.
3.3 Етапи проведення інвестиційного процесу в комерційному банку
Інвестиційний процес являє собою прийняття інвестором рішення щодо цінних паперів, в які здійснюються інвестиції, обсягів і термінів інвестування. Наступна процедура, що включає п'ять етапів, становить основу інвестиційного процесу. Дані етапи відображені в малюнку 5.

Вибір інвестиційної політики
Етапи проведення
Аналіз ринку цінних паперів
інвестиційного
процесу в

Формування портфеля цінних паперів
комерційному банку

Перегляд портфеля цінних паперів
Оцінка ефективності портфеля
цінних паперів
Малюнок 5 - Етапи проведення інвестиційного процесу.
Перший етап - вибір інвестиційної політики - включає визначення мети інвестора і обсягу інвестованих коштів. Цілі інвестування повинні формулюватися з урахуванням як прибутковості так і ризику.
Необхідно оцінити наявні вільні ресурси, які повинні відігравати роль інвестиційного капіталу, необхідно зібрати достатню інформацію про доступні інвестиційні кошти, оцінити попередньо економічну кон'юнктуру і прогнози на майбутнє і т. п. На цьому етапі інвестор з тим або іншим ступенем точності визначає свій інвестиційний горизонт, тобто проміжок часу, на який поширюється її стратегія і по відношенню до якого оцінюються результати інвестиційного процесу. Величина часового горизонту визначається як цілями інвестора, так і його здатністю прогнозувати майбутнє стан справ.
Розробка інвестиційної стратегії завжди грунтується на аналізі прибутковості від вкладення коштів, часу інвестування і виникаючих при цьому ризиків. Ці фактори у взаємозв'язку визначають ефективність капіталовкладень у той чи інший інструмент фондового ринку. Прийнята інвестиційна стратегія визначає тактику вкладення засобів: скільки коштів і в які цінні папери слід інвестувати і, отже, завжди є основою операцій з цінними паперами. Ефективність інвестування розрізняється залежно від того, чи використовуються для вкладень тільки власні кошти або залучаються і позикові ресурси.
Цей етап інвестиційного процесу завершується вибором потенційних видів фінансових активів для включення в основний портфель. Так, на сучасному ринку цінних паперів є десятки тисяч різних облігацій і акцій, про більшість яких середній інвестор зазвичай нічого не знає. Навіть професіонали фінансового ринку обмежують своє коло уваги не надто великим числом паперів, про які вони мають достатньо інформації, за поведінкою яких вони ретельно стежать. Первинний відбір грунтується на фінансовому стані інвестора, на його обізнаності про ті чи інші папери, про різні аспекти оподаткування, пов'язаного з цінними паперами, нерухомістю, на доступності і легкості реалізації операції з цими активами і т. п. Зробивши такий відбір, інвестор звужує всі різноманіття інвестиційного ринку до недалекого безлічі інвестиційних активів, які він може оцінювати, порівнювати і з якими він реально може здійснювати угоди.
Другий етап інвестиційного процесу, відомий як аналіз цінних паперів, включає вивчення окремих видів цінних паперів (або груп паперів) в рамках основних категорій, зазначених вище. Однією з цілей такого дослідження є визначення тих цінних паперів, які представляються невірно оціненими в даний момент. Існує багато різних підходів до аналізу цінних паперів.
Традиційний аналіз цінних паперів зазвичай передбачає підхід "зверху вниз", що починається з економічного аналізу, а потім переходить до аналізу стану галузі і, нарешті, до фундаментального аналізу.
Економічний аналіз спрямований на оцінку загального стану економіки і її потенційного впливу на доходи, одержувані з цінних паперів. Як правило, при стабільній економіці курсом акцій властива тенденція зростання, а при порушенні стабільності економіки курси акцій падають. Безсумнівно, що цей взаємозв'язок не є досконалою, але вона тим не менш сильна.
Галузевий аналіз пов'язаний з галуззю економіки, в рамках якої функціонує конкретна компанія, а також з перспективами даної галузі.
Технічний аналіз у найпростішій його формі включає вивчення кон'юнктури курсів ринку акцій, з тим, щоб дати прогноз динаміки курсів акцій конкретної фірми. Інструменти для проведення технічного аналізу - графіки. Вони наочно відображають підсумкову картину руху ринку і курсів окремих випусків. Інформація про рух цін представлена ​​графіком (кривої), в якому аналітик намагається знайти стійкі, повторювані конфігурації. Основні типи таких конфігурацій (типів поведінки) класифікуються, і в поточній інформації про ціни намагаються виявити одну з них. Якщо це вдається, то майбутня поведінка цін передбачається на основі такої конфігурації.
Альтернативний спосіб вивчення ринку побудований на використанні різних видів статистичних даних. Отже, технічний аналіз - це аналіз даних у часі; для нього необхідно мати інформацію за будь-якої проміжок часу, щоб проаналізувати її технічними методами.
Спочатку проводиться дослідження курсів за минулий період з метою виявлення повторюваних тенденцій чи циклів у динаміки курсів. Потім аналізуються курси акцій за останній період часу, з тим щоб виявити поточні тенденції, аналогічним виявленим раніше. Це зіставлення існуючих тенденцій з минулими здійснюється, виходячи з припущення, що цінові тренди періодично повторюються. Таким чином, виявляючи поточні тенденції, аналітик сподівається дати досить точний прогноз майбутньої динаміки курсів розглянутий акцій.
Зазвичай технічним аналізом акцій займаються до більш глибокого фундаментального аналізу. Якщо з точки зору технічного аналізу даний випуск акцій здається цікавим, тоді вони продовжують його вивчення засобами фундаментального аналізу. Якщо ж з точки зору технічного аналізу випуск не представляє інтересу, їх увага переключається на інші акції.
Фундаментальний аналіз передбачає глибинне вивчення фінансового стану конкретної компанії і який із нього поведінки її цінних паперів. При цьому інформація витягується насамперед з вивчення фінансових звітів корпорації за поточний і минулі роки. Положення компанії порівнюється з аналогічними компаніями в галузі за допомогою так званих коефіцієнтів ефективності: показників, розрахованих за даними балансу та інших фінансових звітів. Ці коефіцієнти характеризують різні відносні характеристики ефективності діяльності підприємства (коефіцієнт ліквідності, коефіцієнт фінансового важеля, прибутку на акцію та ін.) Але основною метою фундаментального аналізу є прогноз величини майбутніх прибутків компанії і пов'язаних з ними дивідендів і зростання балансової вартості акції. Остання є відношенням поточної ринкової вартості власного капіталу компанії до числа всіх випущених акцій.
Фундаментальний аналіз виходить з того, що «справжня» (або внутрішня) вартість будь-якого фінансового активу дорівнює приведеній вартості всіх готівкових грошових потоків, які власник активу розраховує одержати в майбутньому. Відповідно до цього аналітик прагне визначити час вступу та величину цих готівкових грошових потоків, а потім розраховує їх наведену вартість. Після того, як внутрішня вартість акції даної фірми визначена, вона порівнюється з поточним ринковим курсом акцій з метою з'ясувати, чи правильно оцінена акцій на ринку. Акції, внутрішня вартість яких менше поточного ринкового курсу, називаються переоціненими, а ті акції, ринковий курс яких нижче внутрішньо вартості - недооціненими. Різниця між внутрішньою вартістю і поточним ринковим курсом також являє собою важливу інформацію, тому що обгрунтованість укладання аналітика про неправильність оцінки даної акції залежить значною мірою від цієї величини. Вважається, що будь-які випадки істотно невірної оцінки виправляються згодом ринком: курси недооцінених акцій зростають швидше, а переоцінених - повільніше, ніж середні ринкові курси.
І фундаментальний, і технічний аналізи мають безліч гарячих прихильників і не менш переконаних противників. Обидва ці підходи мають довгу практику (на Заході) і являють собою два традиційних методу інвестиційного аналізу.
Третій етап інвестиційного процесу - формування портфеля цінних паперів - включає визначення конкретних активів для вкладення коштів а також пропорцій розподілу інвестованого капіталу між активами. При цьому інвестор стикається з проблемами селективності, вибору часу операцій і диверсифікації. Селективність, звана також мікропрогнозірованіем відноситься до аналізу цінних паперів і пов'язана з прогнозуванням динаміки цін окремих видів паперів. Вибір часу операцій, або макропрогнозування, включає прогнозування зміни рівня цін на акції в порівнянні з цінами для фондових інструментів з фіксованим доходом, такими, як корпоративні облігації. Диверсифікація полягає у формуванні інвестиційного порфель таким чином, щоб за певних обмеження мінімізувати ризик.
Четвертий етап інвестиційного процесу - перегляд портфеля - пов'язаний з періодичним повторення трьох попередніх етапів. Тобто через деякий час цілі інвестування можуть змінитися, в результаті чого поточний портфель перестане бути оптимальним. Іншою підставою для перегляду портфеля є зміна курсу цінних паперів з плином часу. Рішення про перегляд портфеля залежить крім інших чинників від розміру трансакційних витрат і очікуваного зростання прибутковості переглянутого портфеля. Особи, що професійно займаються інвестиціями в цінні папери, часто проводять відмінність між пасивним і активним управлінням.
Основоположний принцип в інвестуванні з пасивним управлінням можна сформулювати так: «купив і храни». Однак його реалізація передбачає формування широко діверсіфіціруемого портфеля. Однак, якщо ринкові зміни призводять до неадекватності його інвестиційним цілям, склад портфеля змінюється. Для забезпечення своєчасної ревізії здійснюється моніторинг фондового ринку. Пасивне управління портфелем вимагає витрат: зниження ризику супроводжується збільшенням витрат на його скорочення і тому дана інвестиційна стратегія застосовується банківськими та великими корпоративними інвесторами.
Портфельне інвестування з активним управлінням засноване на постійному переструктурування портфеля на користь найбільш дохідних у даний момент цінних паперів. Схема найбільш складна, так як вимагає не тільки великої аналітичної роботи на основі постійно одержуваної і оброблюваної інформації з біржі, але і дорогих технічних систем і технологій, що забезпечують надходження і обробку інформації з ринку в режимі реального часу. Активне управління - самий витратний варіант інвестування, і для інвестора можливість активного управління портфелем істотно обмежується комісійними, які стягуються дилерами. Тому цю схему, як правило, використовують великі інвестиційні компанії, банки-дилери та інші професіонали, які мають спеціальними аналітичними відділами та достатніми коштами.
П'ятий етап інвестиційного процесу - оцінка ефективності портфеля - включає періодичну оцінку як отриманої дохідності, так і показників ризику, з якими стикається інвестор. При цьому необхідно використовувати прийнятні показники прибутковості і ризику, а також відповідні стандарти («еталонні» значення) для порівняння.
3.4 Управління та оцінка портфеля на ринку цінних паперів
Інвестор обере свій оптимальний портфель з безлічі портфелів, кожен з яких:
1. Забезпечує максимальну очікувану прибутковість для деякого рівня ризику;
2. Забезпечує мінімальний ризик для деякого значення очікуваної прибутковості.
Після закінчення певного часу спочатку сформований портфель уже не може розглядатися менеджером в якості оптимального, найкращого для інвестора у зв'язку зі зміною його ставлення до ризику і прибутковості, а також інвестиційних переваг або зміною прогнозів самого менеджера. У цьому випадку менеджер повинен переглянути портфель. По-перше, він повинен визначити, яким буде новий оптимальний портфель, по-друге, виявити ті види паперів в існуючому портфелі, які необхідно продати, і види паперів, які слід купити натомість, по-третє, переструктурувати наявний портфель.
Перегляд портфеля пов'язаний з певними додатковими витратами, наприклад, на комісійні брокерам, втрати від зміни цін на папери, різницю між цінами купівлі та продажу і т.д. Для того щоб перегляд був ефективним, вигоди від перегляду портфеля повинні перевищувати витрати, забезпечувати збільшення очікуваної прибутковості, а також зменшення стандартного відхилення портфеля.
Основна мета менеджера полягає в тому, щоб підібрати такі папери, які з урахуванням додаткових витрат, пов'язаних з переглядом, дозволять максимально поліпшити показники ризику і прибутковості портфеля. Для зниження витрат багато менеджерів вдаються до стратегії перегляду не стосовно окремих паперів, а цілих класів активів, використовуючи ринок свопів.
Свопи в чистому вигляді є контракти між двома сторонами, які обмінюються грошовими потоками протягом певного періоду часу. Ринок свопів не регулюється з боку держави. Динамічність, поява нових типів та видів свопів і відсутність гарантій надійності партнерів є його основними характеристиками. Беруть участь у своп особи самі несуть ризик надійності партнера і тому повинні звертати особливу увагу на його кредитоспроможність, щоб зменшити ризик неплатежу за контрактом. Нерідко дилером за свопами виступає банк, який організовує свопи для своїх клієнтів, виступаючи стороною контракту.
Найбільш поширеними є свопи на акції і на процентну ставку.
У своп на акції одна сторона погоджується сплатити іншій суму коштів, величина якої залежить від зміни погодженого фондового індексу. Друга сторона в свою чергу погоджується сплатити першу фіксовану суму коштів виходячи з поточної процентної ставки. Обидва потоки платежів відповідно до контракту повинні бути здійснені протягом визначеного часу та припускають виплату певної ставки відсотка від номіналу, зазначеного в контракті (ставка відсотка є плаваючою для однієї сторони та фіксованого для іншої). По суті, за допомогою свопу перша сторона продає акції і купує облігації, а друга сторона - продає облігації і купує акції. Обидві сторони ефективно переглядають свої портфелі з мінімальним додатковими витратами, які визначаються тільки розміром комісійних, що сплачуються банку за організацію свопу.
У своп на процентну ставку одна сторона погоджується здійснити на користь іншої сторони потік платежів, величина якого встановлюється на основі представницької процентної ставки (популярною є лондонська ставка пропозиції по міжбанківських депозитах-LIBOR). Друга сторона угоди здійснити на користь першої сторони потік фіксованих платежів, який заснований на рівні процентних ставок у момент підписання контракту. Обидва потоки платежів повинні бути здійснені протягом конкретного періоду і визначаються у вигляді відсотків від номіналу контракту. Для одного боку відсоток носить плаваючий характер, для іншої сторони - фіксований. За допомогою свопу на ставку відсотка перша сторона, по суті, продає короткострокові папери з фіксованим доходом. У результаті обидві сторони ефективно і з мінімальними додатковими витратами переглядають свої портфелі.
Зазвичай ефективність управління портфелем оцінюється на деякому часовому інтервалі (один року, два роки і т.д.), усередині якого виділяються періоди (місяці, квартали). Цим забезпечується досить представницька вибірка для здійснення статистичних оцінок.
Для оцінки ефективність управління портфелем необхідно виміряти дохідність та рівень його ризику.
Визначення прибутковості не представляє складності, якщо протягом усього періоду володіння і управління портфелем він залишався незмінним, тобто не було додаткових інвестицій або вилучення коштів. У цьому випадку прибутковість визначається на основі ринкової вартості портфеля на початку і наприкінці розглянутого періоду:

де
К - дохідність портфеля;
V 1-кінцева вартість портфеля;
V 0 - початкова вартість портфеля.
Ринкова вартість портфеля обчислюється як сума ринкових вартостей цінних паперів, що входять до портфеля в даний момент часу.
Якщо протягом аналізованого періоду портфель змінювався, важливо, в який момент часу в нього вносилися зміни (тобто вкладалися або вилучалися кошти).
Якщо додаткові інвестиції (або, навпаки, вилучення коштів) здійснювалися безпосередньо перед кінцем аналізованого періоду, то при обчисленні прибутковості повинна бути скоригована кінцева вартість портфеля. Вона повинна бути зменшена на величину додатково внесеної суми або збільшена на суму вилучених коштів.
Коректування в розрахунках прибутковості портфеля необхідна, тому що це робить оцінки коректними. Додаткові інвестиції (або, навпаки, вилучення коштів) змінюють ринкову вартість портфеля, отже, і його прибутковість і не мають ніякого відношення до інвестиційної активності менеджера, керуючого портфелем.
Визначення річної прибутковості портфеля може бути здійснено двома способами. Можна використовувати звичайне підсумовування квартальної прибутковості. Однак більш точним значенням річної прибутковості буде ставка, обчислена за формулою складних відсотків, тому що в ній враховується вартість одного рубля в кінці року за умови, що він був вкладений на початку року, і передбачається можливість, реінвестування як самого рубля. Так і будь-який прибуток, отриманої на нього на початку кожного нового кварталу:


Для оцінки ефективності управління портфелем необхідно також оцінити рівень його ризику за вибраний часовий інтервал. Зазвичай оцінюють два види ризику: ринковий за допомогою бета-коефіцієнта, і загальний, вимірюваний стандартним відхиленням. Правильний вибір аналізованого ризику має велике значення. Якщо оцінюваний портфель інвестора є його єдиною інвестицією, то найбільш підходящою мірою ризику буде загальний ризик, вимірюваний стандартним відхиленням. Якщо ж інвестор має декілька фінансових активів, то правильним буде оцінка ринкового ризику портфеля, вимірюваного бета-коефіцієнтом, і його впливу на загальний рівень ризику.
Для оцінки загального ризику портфеля за вибраний часовий інтервал використовується формула:

де
k pt - дохідність портфеля за період t;
ak p - середня прибутковість портфеля;
T - кількість періодів, на які розбитий часовий інтервал.
Середня прибутковість портфеля визначається за формулою:


Міра ефективності управління портфелем, заснована на обліку ризику, побудована таким чином, щоб показати наскільки він ефективний у порівнянні з еталонним портфелем і набором інших портфелів.
Мірою ефективного управління портфелем, побудованої на принципі урахування ризику, є різниця між середньою прибутковістю портфеля (αК р) та прибутковістю еталонного портфеля (αК b р). Ця різниця носить назву диференційованої прибутковості:

Позитивне значення величини α р портфеля означає, що його середня прибутковість з урахуванням ризику перевершувала прибутковість еталонного портфеля, а значить, управління було високоефективним. Негативне значення показує низькоефективної управління портфелем, так як середня його прибутковість була нижче прибутковості еталонного портфеля.
Еталонним називають портфель, який зазвичай складається з поєднання акцій, які є базою для визначення ринкового індексу, і безризикових цінних паперів. Кожна конкретна комбінація активів вибирається таким чином, щоб ризик еталонного портфеля дорівнює ризику інвестора. Тому, наприклад, портфель інвестора з бета-коефіцієнтом 0,8 порівнюється з еталонним портфелем, який на 80% складається з акцій обраного ринкового індексу і на 20% з безризикових активів.

ВИСНОВОК
У цій курсовій роботі розглянуті пасиви, і пасивні операції комерційного банку на прикладі діяльності АТ «Казкоммерцбанк».
З метою розкриття теоретичного аспекту в роботі визначено роль пасивних операцій у досягненні цілей комерційного банку. Прагнення комерційних банків розширити пасивні операції стимулюється, по-перше, підвищується прибутковістю, по-друге, відносним скороченням сфери ефективного використання прямих банківських кредитів. Вибираючи той чи інший напрямок діяльності, комерційний банк переслідує такі цілі:
формування або збільшення статутного капіталу;
залучення додаткових грошових коштів для традиційної кредитної та розрахункової діяльності;
отримання прибутку від власних інвестицій у цінні папери за рахунок виплачуваних банку відсотків, дивідендів і також курсової вартості цінних паперів;
підтримка власного інвестиційного портфеля цінних паперів;
підтримку необхідного запасу ліквідності;
отримання прибутку від надання клієнтам послуг з операцій з цінними паперами.
Об'єктом дослідження виступали пасивні операції АТ «Казкоммерцбанка». За даними річної фінансової звітності проведена оцінка поточного фінансового стану АТ «Казкоммерцбанк». У результаті проведеного аналізу було чітко видно поліпшення всіх фінансових показників і як наслідок зміцнення позицій банку на ринку Казахстану.
Основне завдання банку по роботі з пасивними операціями - збільшення рентабельності операцій. За останні роки спостерігається тенденція зростання пасивних операцій.
Вивчення операцій комерційного банку, є чинником дозволяє удосконалювати фінансову систему банківської структури, проходження адаптації інвестиційної діяльності банків у нових економічних умовах.

ДОДАТКИ
Додаток А


Пріложніе Б


Додаток В


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Цивільний Кодекс Республіки Казахстан від 27 грудня 1994 р. (Загальна частина) (зі змінами станом на 13 жовтня 2003), (ЮРИСТ 4)
2. Закон Республіки Казахстан від 13 травня 2003 року N 415-II Про акціонерні товариства (із змінами, внесеними Законом РК від 29.11.03 р. N 500-II), (ЮРИСТ 4)
3. Закон Республіки Казахстан «Про ринок цінних паперів» від 2.07.2003, № 461-II., (ЮРИСТ 4)
4. Закон Республіки Казахстан "Про фінансовий лізинг» (зі змінами, внесеними Законом РК від 10.07.03 р. № 483-II) Закон Республіки Казахстан від 5.07.2000, № 78-II., (ЮРИСТ 4)
5. Закон Республіки Казахстан 6.12.2001, № 264-II. «Про членство Республіки Казахстан в Міжнародному валютному фонді, Міжнародному банку реконструкції та розвитку, Міжнародної фінансової корпорації, Міжнародної асоціації розвитку, Багатостороннє агентство гарантії інвестицій, Міжнародному центрі з врегулювання інвестиційних спорів, Європейському банку реконструкції та розвитку, Азіатському банку розвитку, Ісламському банку розвитку» , (ЮРИСТ 4)
6. Указ Президента Республіки Казахстан від 17 травня 2003 року N 1096 Про Стратегію індустріально-інноваційного розвитку Республіки Казахстан на 2003-2015 роки (ч / з)
7. Аньшін В.М. Інвестиційний аналіз. Навчальний посібник. - М.: «Справа», 2000 .- 280с. (Ч / з ПАУ)
8. Бланк І.А. Основи фінансового менеджменту. Т.1, 2. - К.: Ніка - Центр, 1999 .- 1104с. (Ч / з ПАУ)
9. Давлетова М.Т. Кредитна діяльність банків в Казахстані: Учеб. Посібник - Алмати, Економіка, 2001, 580с. (Ч / з ПАУ, медіатека ПАВ)
10. Костін О.О. та ін Інвестиції та фінансові активи: довідковий посібник / А.А. Костін, П. А. Кохно, В.В. Миколаївський. - М.: Перспектива, 1999-592с. (Ч / з ПАУ)
11. Ковальов В.В. Фінансовий аналіз: Управління капіталом. Вибір інвестицій. Аналіз звітності .- М.: Фінанси і статистика, 1996 .- 432с. (Ч / з, аб. ПАВ)
12. Мамирова М.К. Ефективність інвестицій у промисловому виробництві. Монографія. - Алмати: Економіка, 2001.-192с. (Аб., ч / з ПАУ)
13. Сейтказіева А.М. та ін Інвестиційна діяльність підприємства: навч. Посібник / А.М. Сейтказіева, А. Б. Байкадамова, Ж.Н. Сарієва .- Алмати: Економіка, 1998-172с. (Ч / з ПАУ)
14. Фінансово-інвестиційний тлумачний словник: CD ROM-М.: 2002 - (словники, довідники, енциклопедії), медіатека Пау
15. Шарп У., Александер Г., Бейлі Дж. Інвестиції: Пер. з англ. - М.: ИНФРА-М, 1999.-1028 с. (Ч / з ПАВ).
16. Аленічева Т.Д. Інвестиційна діяльність фінансово-кредитних установ. / / Гроші і кредит, 10,1995. (Ч / з ПАУ)
17. Аманбаев У. Банківська оцінка інвестиційних проектів стала набагато жорсткішою. / / Азія: Економіка і життя, 19,1997 (ч / з ПАУ)
18. Артеменко В.Г., Беллендир М.В. Фінансовий аналіз: навч. посібник .- М.: Изд. «Справа і Сервіс», 1999.-160с. (Аб., ч / з ПАУ)
19. Брейлі Р., Майерс С. Принципи корпоративних фінансів. - Москва: ЗАТ «Олімп-Бізнес, 1997 .- 1087 с. (Ч / з ПАУ)
20. Ван Хорн Дж. К. Основи управління фінансами .- М.: Фінанси і статистика, 1996-799с. (Ч / з ПАУ)
21. Гранатуров В.М. Економічний ризик: сутність, методи вимірювання, шляхи зниження: Учеб. посібник. - М.: Справа та сервіс, 1999. - 112с. (Ч / з ПАУ)
22. Градов А.П. Економічна стратегія фірми. СШ, 1996. (Ч / з ПАУ)
23. Давільбекова Ж.. Роль іноземних інвестицій в економіці Казахстану. / / Аль-Парі, № 1-2, 12 вересня 2001р.
24. Джей К. Шим, Джоел Г. Сігел. Основи комерційного бюджетування. Пер. з англ .- СПБ.: Абетка, 2001. -496 С. (Ч / з ПАУ)
25. Джей К. Шим, Джоел Г. Сігел. Фінансовий менеджмент / Переклад з англ. - М.: Філін, 1996. - 400с. (Ч / з. ПАВ)
26. Ділове планування (методи, організація, сучасна практика): навчальний посібник під ред. В.М. Попова - М.: «Фінанси та статистика», 1997 - 368с. (Ч / з ПАУ)
27. Інвестиційно-фінансовий портфель: Книга інвестиційного менеджера, книга фінансового менеджера, книга фінансового посередника. Відп. Ред. Ю.Б. Рубін, В. І. Солдаткін. -М.: Сомінтек, 1993р.-752с. (Ч / з ПАУ)
28. Ковальов В.В. Практикум з фінансового менеджменту. Конспект лекцій із завданнями. - М.: Фінанси і статистика, 2002.-288с. (Ч / з ПАУ)
29. Крейнина М.М. Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник. - М.: Справа та сервіс, 1998.-304с. (Ч / з, аб. ПАВ)
30. Колтинюк Б.А. Інвестиційні проекти: конспект лекцій .- Спб: Михайлов В.А., 2000.-422с. (Ч / з ПАУ)
31. Лещенко М.І. Основи лізингу: Навчальний посібник для вузів .- М.: Фінанси і статистика, 2001-336с. (Ч / з ПАВ) Лукасевич І.Я. Аналіз фінансових операцій. Методи, моделі, техніка обчислень. - М.: Фінанси, ЮНИТИ, 1998. - 4000с. (Ч / з, ПАВ)
32. Міркін Я.М. Цінні папери і фондовий ринок: Професійний курс у фінансовій Академії при Уряді РФ - М.: Перспектива, 1995. - 532с. (Сховище і ч / з ПАУ)
33. Салін В.М. та ін Техніка фінансово-економічних розрахунків .- М.: Фінанси і статистика, 1998. (Ч / з ПАУ)
34. Стоянова Е.С., Штерн М.Г. Фінансовий менеджмент для практиків: Короткий професійний курс. - М.: Перспектива, 1998. - 239с. (Ч / з, аб. ПАВ).
35. Хелферт Е. Техніка фінансового аналізу / Пер. з англ. - М.: Аудит, ЮНИТИ, 1996. - 663с. (Ч / з ПАУ)
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Банк | Курсова
295.4кб. | скачати


Схожі роботи:
Організація операцій комерційних банків з цінними паперами з метою продажу
Бухгалтерський облік активних операцій з цінними паперами комерційних банків
Розвиток операцій комерційних банків з похідними цінними паперами на фондовому і фінансовому ринках
Основні операції комерційних банків з цінними паперами
Інвестиційні операції комерційних банків з цінними паперами та рекомендації щодо їх розвитку
Оподаткування операцій з цінними паперами Обчислення ПДФО за операціями з цінними паперами
Аналіз операцій банку з цінними паперами та розробка на цій основі
Аналіз операцій банку з цінними паперами та розробка на цій основі рекомендацій щодо їх вдосконалення
Операції банків з цінними паперами
© Усі права захищені
написати до нас