ВСТУП
У будь-якій галузі наукових знань і сфері людської діяльності не можливо обійтися без аналізу - синтезу. Але особливо аналіз необхідний в економіці, так як успішний розвиток економіки залежить від усього суміжного й навколишнього (політики, соціології, культури, екології і т.д.)
Аналіз фінансово-господарської діяльності є кінцевим результатом у всіх галузях професійної діяльності: у промисловості, сільському господарстві, будівництві, торгівлі і т.д.
Формування ринкової економіки вимагає розвитку аналізу в першу чергу на мікро рівні окремих підприємств, їх внутрішніх структурних підрозділів. У той же час аналіз необхідний і на макро рівні, так як народно - господарські узагальнення не протипоказані комерційним відносинам, принципам і вимогам вільного ринку. Аналіз на мікро рівні має абсолютно конкретний зміст і пов'язаний з повсякденною діяльністю підприємств і фірм.
Економічний аналіз є прикладною наукою, що представляє систему спеціальних знань. Він пов'язаний з дослідженням виробничого процесу у взаємозв'язку з економічним процесом; з науковим обгрунтуванням бізнес-планів; з виявленням позитивних і негативних чинників по кількісним вимірам і діям; з розподілом тенденцій і пропорцій господарського розвитку, а так само з використанням внутрішньогосподарських ресурсів; з узагальненням передового досвіду і прийняттям оптимальних управлінських рішень.
У ході економічного аналізу господарські процеси вивчаються у їх взаємозв'язку і взаємозалежності. Перш за все, досліджуються істотні, основні визначальні чинники, що впливають на господарські процеси. Здійснюється виконання наступних аналізів:
• аналіз обгрунтування і виконання бізнес-планів;
• аналіз порівняльних даних маркетингових досліджень;
• аналіз можливостей виробництва і збуту, виявлення внутрішніх і зовнішньоекономічних ситуацій, що впливають на виробництво і збут;
• аналіз ділових сценаріїв та їх реального здійснення,
• аналіз здійснення попиту і пропозиції;
• аналіз конкретних постачальників сировини і комплектуючих;
• аналіз покупців;
• аналіз комерційного ризику
Основними завданнями економічного аналізу є:
• підвищення науково-економічної обгрунтованості нормативів і бізнес-плану;
• об'єктивне і всебічне вивчення за даними бухгалтерського обліку і звітності виконання встановлених бізнес-планів і дотримання нормативів щодо кількості, структурі і якості випущеної продукції, робіт, послуг;
• розрахунок економічної ефективності використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів;
• виявлення і вимір внутрішніх резервів на всіх стадіях виробничого процесу;
• обгрунтування та випробування (перевірка) оптимальних управлінських рішень.
Крім перерахованих завдань, у результаті багатогранності господарських ситуацій виникають завдання, які вирішуються з використанням спеціальних аналітичних прийомів і методик.
Практично всі користувачі фінансових звітів підприємства використовують методи фінансового аналізу для прийняття рішень щодо активізації своїх інтересів.
Основною метою фінансового аналізу є отримання невеликого числа ключових параметрів, що дають об'єктивну і точну картину фінансового стану підприємства, його прибутків і збитків, змін у структурі активу і пасиву, у розрахунках з дебіторами і кредиторами. При цьому аналітика і менеджера може цікавити, як поточний фінансовий стан підприємства, так і його проекція на найближчі чи більш віддалені перспективи, тобто очікувані параметри фінансового стану.
Але не тільки тимчасові границі визначають альтернативність мети фінансового аналізу, вони залежать також від цілей суб'єктів фінансового аналізу, тобто конкретних користувачів фінансової інформації.
Фінансовий стан є комплексним поняттям, яке залежить від багатьох факторів і характеризується системою показників, що відбивають наявність і розміщення засобів, реальні і потенційні фінансові можливості.
Основними показниками, що характеризують фінансовий стан підприємства, є: забезпеченість власними оборотними коштами і їхня схоронність, стан нормованих запасів матеріальних цінностей; ефективність використання банківського кредиту і його матеріальне забезпечення; оцінка стійкості платоспроможності підприємства. Аналіз факторів, що визначають фінансовий стан, сприяє виявленню резервів і росту ефективності виробництва.
Фінансовий стан залежить від усіх сторін діяльності об'єднань (підприємств): від виконання виробничих планів, зниження собівартості продукції і збільшення прибутку, зростання ефективності виробництва, а також від факторів, що діють в сфері обігу і пов'язаних з організацією обороту товарних і грошових фондів - поліпшення взаємозв'язків з постачальниками сировини і матеріалів, покупцями продукції, удосконалювання процесів реалізації і розрахунків. При аналізі необхідно виявити причини нестійкого стану підприємства і намітити шляху його поліпшення (усунення).
Метою даної курсової роботи є вивчення та проведення аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства. Джерелами даних для аналізу є такі форми:
N 1 "Бухгалтерський баланс";
N 2 "Звіт про прибутки і збитки";
У разі необхідності та для більш якісного аналізу можуть бути використані форми статистичної звітності та інші дані річного фінансового звіту підприємства.
Для досягнення поставленої мети нам необхідно вирішити ряд наступних завдань:
- Вивчити теоретичні основи аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства;
- Розглянути методику проведення діагностики та аналізу витрат на виробництво і реалізацію продукції;
- Проаналізувати фінансово-господарську діяльність підприємства за фінансовими результатами звітного року, в порівнянні з базисним (попереднім) роком;
- За результатами аналізу зробити відповідні висновки та розробити пропозиції щодо поліпшення ефективності діяльності підприємства.
У даній роботі нам дано планові та фактичні показники, як обсяг виробництва і реалізації, собівартість цієї продукції, доходи та витрати підприємства, залишки нереалізованої продукції, а так само середня вартість основних активів, його активної частини, кількість встановленого обладнання і деякі інші.
Але ці показники-не предмет аналізу, а тільки форма, через яку ми спробуємо пізнати об'єктивний зміст господарської діяльності.
1.Теория аналізу ФХД
1.1 Цілі та принципи аналізу ФХД
Змістом АФХД є глибоке і всебічне вивчення економічної інформації про функціонування аналізованого суб'єкта господарювання з метою прийняття оптимальних управлінських рішень щодо забезпечення виконання виробничих програм підприємства, оцінки рівня їх виконання, виявлення слабких місць і внутрішньогосподарських резервів.
Основна мета проведення аналізу - це підвищення ефективності функціонування господарюючих суб'єктів і пошук резервів такого підвищення. Для досягнення цієї мети проводяться: оцінка результатів роботи за минулі періоди,; розробка процедур оперативного контролю за виробничою діяльністю; вироблення заходів щодо попередження негативних явищ в діяльності підприємства та її фінансові результати; розкриття резервів підвищення результативності діяльності; розробка обгрунтованих планів і нормативів.
У процесі досягнення основної мети аналізу вирішуються наступні задачі:
· Визначення базових показників для розробки виробничих планів і програм на майбутній період;
· Підвищення науково-економічної обгрунтованості планів і нормативів;
· Об'єктивне і всебічне вивчення виконання встановлених планів і дотримання нормативів щодо кількості, структурі і якості продукції, робіт і послуг;
· Визначення економічної ефективності використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів;
· Прогнозування результатів господарювання;
· Підготовка аналітичних матеріалів для вибору оптимальних управлінських рішень, пов'язаних з коригуванням поточної діяльності та розробкою стратегічних планів.
У конкретних умовах можуть ставитися й інші локальні цілі, які визначатимуть зміст процедур аналізу фінансово-господарської діяльності.
Змістовна сторона аналізу включає наступні елементи:
· Постановка і з'ясування конкретних завдань аналізу;
· Встановлення причинно-наслідкових зв'язків;
· Визначення показників і методів їх оцінки;
· Виявлення та оцінка факторів, що впливають на результати, відбір найбільш суттєвих;
· Вироблення шляхів усунення впливу негативних чинників і стимулювання позитивних.
Аналітичне дослідження фінансово - господарської діяльності підприємств базується на певних принципах:
1. Державний підхід.
При оцінці економічних явищ і процесів необхідно враховувати їх відповідність державній економічній, соціальній, міжнародній політиці та законодавству.
2. Науковий характер.
Аналіз повинен базуватися на положеннях діалектичної теорії пізнання, враховувати вимоги економічних законів розвитку виробництва.
3. Комплексність.
Аналіз вимагає всебічного вивчення причинних залежностей в економіці підприємства.
4. Системний підхід.
Аналіз повинен базуватися на розумінні об'єкта дослідження як складної динамічної системи зі структурою елементів.
5. Об'єктивність і точність.
Інформація, що використовується для аналізу повинна бути достовірна і об'єктивно відображати дійсність, а аналітичні висновки повинні бути обгрунтовані точними розрахунками.
6. Дієвість.
Аналіз повинен бути дієвим, тобто активно впливати на хід виробництва і його результати.
7. Плановість.
Для ефективності аналітичних заходів аналіз повинен проводитися систематично.
8. Оперативність.
Ефективність аналізу сильно зростає, якщо він проводиться оперативно та аналітична інформація швидко впливає на управлінські рішення менеджерів.
9. Демократизм.
Передбачає участь в аналізі широкого кола працівників і, отже, більш повне виявлення внутрішньогосподарських резервів.
10. Ефективність.
Аналіз повинен бути ефективним, тобто витрати на його проведення повинні давати багатократний ефект.
1.2 Види фінансового аналізу
За змістом процесу керування виділяють: перспективний (прогнозний, попередній) аналіз, оперативний аналіз, поточний (ретроспективний) аналіз за підсумками діяльності за той чи інший період.
Поточний (ретроспективний) аналіз базується на бухгалтерській і статичної звітності і дозволяє оцінити роботу об'єднань, підприємств та їх підрозділів за місяць, квартал і рік наростаючим підсумком.
Головне завдання поточного аналізу - об'єктивна оцінка результатів комерційної діяльності, комплексне виявлення наявних резервів, мобілізація їх, досягнення повної відповідності матеріального і морального стимулювання за результатами праці та якості роботи.
Поточний аналіз здійснюється під час підведення підсумків господарської діяльності, результати використовуються для вирішення проблем управління.
Особливість методики поточного аналізу полягає в тому, що фактичні результати діяльності оцінюються в порівнянні з планом та даними попередніх аналітичних періодів. У цьому виді аналізу є істотний недолік - виявлені резерви назавжди втрачені можливості зростання ефективності виробництва, тому що відносяться до минулого періоду.
Поточний аналіз - найбільш повний аналіз фінансової діяльності, що вбирає в себе результати оперативного аналізу і службовець базою перспективного аналізу.
Оперативний аналіз наближений у часі до моменту здійснення господарських операцій. Він грунтується на даних первинного (бухгалтерського і статичного) обліку. Оперативний аналіз являє собою систему повсякденного вивчення виконання планових завдань з метою швидкого втручання в процес виробництва та забезпечення ефективності функціонування підприємства.
Оперативний аналіз проводять зазвичай за такими групами показників: відвантаження і реалізація продукції; використання робочої сили, виробничого обладнання і матеріальних ресурсів: собівартість; прибуток і рентабельність; платоспроможність. При оперативному аналізі виробляється дослідження натуральних показників, у розрахунках допускається відносна неточність оскільки немає завершеного процесу.
Перспективним аналізом називають аналіз результатів господарської діяльності з метою визначення їх можливих значень у майбутньому.
Розкриваючи картину майбутнього, перспективний аналіз забезпечує керуючому вирішення завдань стратегічного управління.
У практичних методиках і дослідженнях завдання перспективного аналізу конкретизуються: об'єктів аналізу; показниками діяльності; найкраще обгрунтування перспективних планів.
Перспективний аналіз як розвідка майбутнього і науково-аналітична основа перспективного плану тісно змикається з прогнозуванням, і такий аналіз називають прогнозним.
Класифікація аналізу господарської діяльності має важливе значення для правильного розуміння його змісту і завдань і, отже, ефективного застосування на практиці.
Аналіз господарської діяльності явище багатогранне й широке. Він класифікується:
за галузевою ознакою:
· Галузевої, специфіка якого враховує особливості окремих галузей народного господарства (промисловість, сільське господарство, транспорт і т. д.)
· Міжгалузевий, який враховує взаємозв'язку і структуру галузей економіки і є методологічною основою загального аналізу господарської діяльності (теорією АХД);
за ознакою часу:
· Попередній (перспективний), - проводиться до здійснення господарських операцій для обгрунтування управлінських рішень
· Оперативний, проводиться відразу після здійснення господарських операцій для оперативного виявлення недоліків процесу фінансово - господарської діяльності. Його метою є забезпечення функцій управління - регулювання.
· Подальший (ретроспективний, підсумковий), проводиться після здійснення господарських актів. Він використовується для контролю за фінансово - господарською діяльністю підприємства.
по просторовій ознаці:
· Внутрішньогосподарський, вивчає діяльність господарюючого суб'єкта та його структурних підрозділів
· Міжгосподарський, аналізує взаємодія підприємства з контрагентами, конкурентами і т. д. і дозволяє виявити передовий досвід у галузі, резерви і недоліки організації.
по об'єктах управління
· Техніко - економічний аналіз, який вивчає взаємодію технологічних та економічних процесів і встановлює їх вплив на економічні результати діяльності підприємства.
· Фінансово - економічний аналіз, який особливе місце приділяє фінансовим результатам діяльності підприємства, а саме, - виконання фінансового плану, ефективність використання власного і позикового капіталу, показники рентабельності і т. п.
· Соціально - економічний аналіз, який вивчає взаємозв'язок соціальних і економічних процесів для підвищення ефективності використання трудових ресурсів, продуктивності праці і т.д.
· Економіко - статистичний аналіз застосовується для вивчення масових суспільно - економічних явищ. У будь-якій галузі наукових знань і сфері людської діяльності не можливо обійтися без аналізу - синтезу. Але особливо аналіз необхідний в економіці, так як успішний розвиток економіки залежить від усього суміжного й навколишнього (політики, соціології, культури, екології і т.д.)
Аналіз фінансово-господарської діяльності є кінцевим результатом у всіх галузях професійної діяльності: у промисловості, сільському господарстві, будівництві, торгівлі і т.д.
Формування ринкової економіки вимагає розвитку аналізу в першу чергу на мікро рівні окремих підприємств, їх внутрішніх структурних підрозділів. У той же час аналіз необхідний і на макро рівні, так як народно - господарські узагальнення не протипоказані комерційним відносинам, принципам і вимогам вільного ринку. Аналіз на мікро рівні має абсолютно конкретний зміст і пов'язаний з повсякденною діяльністю підприємств і фірм.
Економічний аналіз є прикладною наукою, що представляє систему спеціальних знань. Він пов'язаний з дослідженням виробничого процесу у взаємозв'язку з економічним процесом; з науковим обгрунтуванням бізнес-планів; з виявленням позитивних і негативних чинників по кількісним вимірам і діям; з розподілом тенденцій і пропорцій господарського розвитку, а так само з використанням внутрішньогосподарських ресурсів; з узагальненням передового досвіду і прийняттям оптимальних управлінських рішень.
У ході економічного аналізу господарські процеси вивчаються у їх взаємозв'язку і взаємозалежності. Перш за все, досліджуються істотні, основні визначальні чинники, що впливають на господарські процеси. Здійснюється виконання наступних аналізів:
• аналіз обгрунтування і виконання бізнес-планів;
• аналіз порівняльних даних маркетингових досліджень;
• аналіз можливостей виробництва і збуту, виявлення внутрішніх і зовнішньоекономічних ситуацій, що впливають на виробництво і збут;
• аналіз ділових сценаріїв та їх реального здійснення,
• аналіз здійснення попиту і пропозиції;
• аналіз конкретних постачальників сировини і комплектуючих;
• аналіз покупців;
• аналіз комерційного ризику
Основними завданнями економічного аналізу є:
• підвищення науково-економічної обгрунтованості нормативів і бізнес-плану;
• об'єктивне і всебічне вивчення за даними бухгалтерського обліку і звітності виконання встановлених бізнес-планів і дотримання нормативів щодо кількості, структурі і якості випущеної продукції, робіт, послуг;
• розрахунок економічної ефективності використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів;
• виявлення і вимір внутрішніх резервів на всіх стадіях виробничого процесу;
• обгрунтування та випробування (перевірка) оптимальних управлінських рішень.
Крім перерахованих завдань, у результаті багатогранності господарських ситуацій виникають завдання, які вирішуються з використанням спеціальних аналітичних прийомів і методик.
Практично всі користувачі фінансових звітів підприємства використовують методи фінансового аналізу для прийняття рішень щодо активізації своїх інтересів.
Основною метою фінансового аналізу є отримання невеликого числа ключових параметрів, що дають об'єктивну і точну картину фінансового стану підприємства, його прибутків і збитків, змін у структурі активу і пасиву, у розрахунках з дебіторами і кредиторами. При цьому аналітика і менеджера може цікавити, як поточний фінансовий стан підприємства, так і його проекція на найближчі чи більш віддалені перспективи, тобто очікувані параметри фінансового стану.
Але не тільки тимчасові границі визначають альтернативність мети фінансового аналізу, вони залежать також від цілей суб'єктів фінансового аналізу, тобто конкретних користувачів фінансової інформації.
Фінансовий стан є комплексним поняттям, яке залежить від багатьох факторів і характеризується системою показників, що відбивають наявність і розміщення засобів, реальні і потенційні фінансові можливості.
Основними показниками, що характеризують фінансовий стан підприємства, є: забезпеченість власними оборотними коштами і їхня схоронність, стан нормованих запасів матеріальних цінностей; ефективність використання банківського кредиту і його матеріальне забезпечення; оцінка стійкості платоспроможності підприємства. Аналіз факторів, що визначають фінансовий стан, сприяє виявленню резервів і росту ефективності виробництва.
Фінансовий стан залежить від усіх сторін діяльності об'єднань (підприємств): від виконання виробничих планів, зниження собівартості продукції і збільшення прибутку, зростання ефективності виробництва, а також від факторів, що діють в сфері обігу і пов'язаних з організацією обороту товарних і грошових фондів - поліпшення взаємозв'язків з постачальниками сировини і матеріалів, покупцями продукції, удосконалювання процесів реалізації і розрахунків. При аналізі необхідно виявити причини нестійкого стану підприємства і намітити шляху його поліпшення (усунення).
Метою даної курсової роботи є вивчення та проведення аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства. Джерелами даних для аналізу є такі форми:
N 1 "Бухгалтерський баланс";
N 2 "Звіт про прибутки і збитки";
У разі необхідності та для більш якісного аналізу можуть бути використані форми статистичної звітності та інші дані річного фінансового звіту підприємства.
Для досягнення поставленої мети нам необхідно вирішити ряд наступних завдань:
- Вивчити теоретичні основи аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства;
- Розглянути методику проведення діагностики та аналізу витрат на виробництво і реалізацію продукції;
- Проаналізувати фінансово-господарську діяльність підприємства за фінансовими результатами звітного року, в порівнянні з базисним (попереднім) роком;
- За результатами аналізу зробити відповідні висновки та розробити пропозиції щодо поліпшення ефективності діяльності підприємства.
У даній роботі нам дано планові та фактичні показники, як обсяг виробництва і реалізації, собівартість цієї продукції, доходи та витрати підприємства, залишки нереалізованої продукції, а так само середня вартість основних активів, його активної частини, кількість встановленого обладнання і деякі інші.
Але ці показники-не предмет аналізу, а тільки форма, через яку ми спробуємо пізнати об'єктивний зміст господарської діяльності.
1.Теория аналізу ФХД
1.1 Цілі та принципи аналізу ФХД
Змістом АФХД є глибоке і всебічне вивчення економічної інформації про функціонування аналізованого суб'єкта господарювання з метою прийняття оптимальних управлінських рішень щодо забезпечення виконання виробничих програм підприємства, оцінки рівня їх виконання, виявлення слабких місць і внутрішньогосподарських резервів.
Основна мета проведення аналізу - це підвищення ефективності функціонування господарюючих суб'єктів і пошук резервів такого підвищення. Для досягнення цієї мети проводяться: оцінка результатів роботи за минулі періоди,; розробка процедур оперативного контролю за виробничою діяльністю; вироблення заходів щодо попередження негативних явищ в діяльності підприємства та її фінансові результати; розкриття резервів підвищення результативності діяльності; розробка обгрунтованих планів і нормативів.
У процесі досягнення основної мети аналізу вирішуються наступні задачі:
· Визначення базових показників для розробки виробничих планів і програм на майбутній період;
· Підвищення науково-економічної обгрунтованості планів і нормативів;
· Об'єктивне і всебічне вивчення виконання встановлених планів і дотримання нормативів щодо кількості, структурі і якості продукції, робіт і послуг;
· Визначення економічної ефективності використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів;
· Прогнозування результатів господарювання;
· Підготовка аналітичних матеріалів для вибору оптимальних управлінських рішень, пов'язаних з коригуванням поточної діяльності та розробкою стратегічних планів.
У конкретних умовах можуть ставитися й інші локальні цілі, які визначатимуть зміст процедур аналізу фінансово-господарської діяльності.
Змістовна сторона аналізу включає наступні елементи:
· Постановка і з'ясування конкретних завдань аналізу;
· Встановлення причинно-наслідкових зв'язків;
· Визначення показників і методів їх оцінки;
· Виявлення та оцінка факторів, що впливають на результати, відбір найбільш суттєвих;
· Вироблення шляхів усунення впливу негативних чинників і стимулювання позитивних.
Аналітичне дослідження фінансово - господарської діяльності підприємств базується на певних принципах:
1. Державний підхід.
При оцінці економічних явищ і процесів необхідно враховувати їх відповідність державній економічній, соціальній, міжнародній політиці та законодавству.
2. Науковий характер.
Аналіз повинен базуватися на положеннях діалектичної теорії пізнання, враховувати вимоги економічних законів розвитку виробництва.
3. Комплексність.
Аналіз вимагає всебічного вивчення причинних залежностей в економіці підприємства.
4. Системний підхід.
Аналіз повинен базуватися на розумінні об'єкта дослідження як складної динамічної системи зі структурою елементів.
5. Об'єктивність і точність.
Інформація, що використовується для аналізу повинна бути достовірна і об'єктивно відображати дійсність, а аналітичні висновки повинні бути обгрунтовані точними розрахунками.
6. Дієвість.
Аналіз повинен бути дієвим, тобто активно впливати на хід виробництва і його результати.
7. Плановість.
Для ефективності аналітичних заходів аналіз повинен проводитися систематично.
8. Оперативність.
Ефективність аналізу сильно зростає, якщо він проводиться оперативно та аналітична інформація швидко впливає на управлінські рішення менеджерів.
9. Демократизм.
Передбачає участь в аналізі широкого кола працівників і, отже, більш повне виявлення внутрішньогосподарських резервів.
10. Ефективність.
Аналіз повинен бути ефективним, тобто витрати на його проведення повинні давати багатократний ефект.
1.2 Види фінансового аналізу
За змістом процесу керування виділяють: перспективний (прогнозний, попередній) аналіз, оперативний аналіз, поточний (ретроспективний) аналіз за підсумками діяльності за той чи інший період.
Поточний (ретроспективний) аналіз базується на бухгалтерській і статичної звітності і дозволяє оцінити роботу об'єднань, підприємств та їх підрозділів за місяць, квартал і рік наростаючим підсумком.
Головне завдання поточного аналізу - об'єктивна оцінка результатів комерційної діяльності, комплексне виявлення наявних резервів, мобілізація їх, досягнення повної відповідності матеріального і морального стимулювання за результатами праці та якості роботи.
Поточний аналіз здійснюється під час підведення підсумків господарської діяльності, результати використовуються для вирішення проблем управління.
Особливість методики поточного аналізу полягає в тому, що фактичні результати діяльності оцінюються в порівнянні з планом та даними попередніх аналітичних періодів. У цьому виді аналізу є істотний недолік - виявлені резерви назавжди втрачені можливості зростання ефективності виробництва, тому що відносяться до минулого періоду.
Поточний аналіз - найбільш повний аналіз фінансової діяльності, що вбирає в себе результати оперативного аналізу і службовець базою перспективного аналізу.
Оперативний аналіз наближений у часі до моменту здійснення господарських операцій. Він грунтується на даних первинного (бухгалтерського і статичного) обліку. Оперативний аналіз являє собою систему повсякденного вивчення виконання планових завдань з метою швидкого втручання в процес виробництва та забезпечення ефективності функціонування підприємства.
Оперативний аналіз проводять зазвичай за такими групами показників: відвантаження і реалізація продукції; використання робочої сили, виробничого обладнання і матеріальних ресурсів: собівартість; прибуток і рентабельність; платоспроможність. При оперативному аналізі виробляється дослідження натуральних показників, у розрахунках допускається відносна неточність оскільки немає завершеного процесу.
Перспективним аналізом називають аналіз результатів господарської діяльності з метою визначення їх можливих значень у майбутньому.
Розкриваючи картину майбутнього, перспективний аналіз забезпечує керуючому вирішення завдань стратегічного управління.
У практичних методиках і дослідженнях завдання перспективного аналізу конкретизуються: об'єктів аналізу; показниками діяльності; найкраще обгрунтування перспективних планів.
Перспективний аналіз як розвідка майбутнього і науково-аналітична основа перспективного плану тісно змикається з прогнозуванням, і такий аналіз називають прогнозним.
Класифікація аналізу господарської діяльності має важливе значення для правильного розуміння його змісту і завдань і, отже, ефективного застосування на практиці.
Аналіз господарської діяльності явище багатогранне й широке. Він класифікується:
за галузевою ознакою:
· Галузевої, специфіка якого враховує особливості окремих галузей народного господарства (промисловість, сільське господарство, транспорт і т. д.)
· Міжгалузевий, який враховує взаємозв'язку і структуру галузей економіки і є методологічною основою загального аналізу господарської діяльності (теорією АХД);
за ознакою часу:
· Попередній (перспективний), - проводиться до здійснення господарських операцій для обгрунтування управлінських рішень
· Оперативний, проводиться відразу після здійснення господарських операцій для оперативного виявлення недоліків процесу фінансово - господарської діяльності. Його метою є забезпечення функцій управління - регулювання.
· Подальший (ретроспективний, підсумковий), проводиться після здійснення господарських актів. Він використовується для контролю за фінансово - господарською діяльністю підприємства.
по просторовій ознаці:
· Внутрішньогосподарський, вивчає діяльність господарюючого суб'єкта та його структурних підрозділів
· Міжгосподарський, аналізує взаємодія підприємства з контрагентами, конкурентами і т. д. і дозволяє виявити передовий досвід у галузі, резерви і недоліки організації.
по об'єктах управління
· Техніко - економічний аналіз, який вивчає взаємодію технологічних та економічних процесів і встановлює їх вплив на економічні результати діяльності підприємства.
· Фінансово - економічний аналіз, який особливе місце приділяє фінансовим результатам діяльності підприємства, а саме, - виконання фінансового плану, ефективність використання власного і позикового капіталу, показники рентабельності і т. п.
· Соціально - економічний аналіз, який вивчає взаємозв'язок соціальних і економічних процесів для підвищення ефективності використання трудових ресурсів, продуктивності праці і т.д.
· Економіко - екологічний аналіз досліджує взаємодію екологічних і економічних процесів для більш раціонального та дбайливого використання ресурсів навколишнього середовища.
· Маркетинговий аналіз, який застосовується для вивчення зовнішнього середовища функціонування підприємства, ринків сировини та збуту і т. п.
за методикою вивчення об'єктів:
· Порівняльний аналіз, використовує метод порівняння результатів фінансово - господарської діяльності за періодами господарської діяльності.
· Факторний аналіз, спрямований на виявлення величини впливу факторів на приріст і рівень результативних показників.
· Діагностичний, спрямований на виявлення порушення в механізмі функціонування організації шляхом аналізу типових ознак, характерних тільки для даного порушення.
· Маржинальний аналіз, - це метод оцінки та обгрунтування ефективності управлінських рішень на основі причинно - наслідкових взаємозв'язків між обсягом продажу, собівартістю продукції та прибутком.
· Економіко - математичний аналіз дозволяє виявити найбільш оптимальний варіант вирішення економічної задачі за допомогою математичного моделювання.
· Стохастичний аналіз використовується для вивчення стохастичних залежностей між досліджуваними явищами і процесами фінансово-господарської діяльності підприємства.
· Функціонально - вартісний аналіз орієнтований на оптимізацію виконання функцій, які виконуються на різних етапах життєвого циклу продукції.
по суб'єктах аналізу:
· Внутрішній аналіз, який здійснюється спеціальними структурними підрозділами підприємства для потреб управління.
· Весняний аналіз, який проводиться державними органами, банками, акціонерами, інвесторами, контрагентами, аудиторськими фірмами на підставі фінансової та статистичної звітності підприємства.
за змістом програми:
· Комплексний аналіз, при якому діяльність організації вивчається всебічно.
· Тематичний аналіз, при якому вивчаються окремі сторони діяльності, що представляють найбільший інтерес в даний момент часу.
класифікація методів і прийомів аналізу
Під методом фінансового аналізу розуміється спосіб підходу до вивчення господарських процесів в їх становленні та розвитку.
До характерних особливостей методу відносяться: використання системи показників, виявлення і зміна взаємозв'язку між ними.
У процесі фінансового аналізу застосовується ряд спеціальних способів і прийомів.
Способи застосування фінансового аналізу можна умовно поділити на дві групи: традиційні та математичні.
До першої групи належать: використання абсолютних, відносних і середніх величин; прийом порівняння, зведення й угруповання, прийом ланцюгових підстановок.
Прийом порівняння полягає в складанні фінансових показників звітного періоду з їхніми плановими значеннями і з показниками попереднього періоду.
Прийом зведення й угруповання полягає в об'єднанні інформаційних матеріалів в аналітичні таблиці.
1.3 Методи аналізу фінансово-господарської діяльності
Метод економічного аналізу як загальний підхід до досліджень базується на діалектиці та відображає такі його основні риси: єдність аналізу і синтезу, вивчення економічних явищ у їх взаємозв'язку, вивчення економічних явищ у розвитку, у динаміці, взаємозв'язок якісних і кількісних методів аналізу.
Порівняння показників-найважливіший технічний прийом АХД.
Порівняння показників здійснюється для виявлення відхилень фактичних показників від планових, для вияву змін в роботі підприємства. У порівнянні з минулим періодом, для виявлення кращих підприємств за аналізований період та інших цілей.
Порівнянність порівнюваних показників.
Сутність даного прийому полягає в тому, що порівнювані показники повинні бути зіставлені за рядом ознак: обсягу, характеру діяльності, періодам роботи, одиницям вимірювання. При цьому необхідно здійснювати перерахунок показників для їхньої порівнянності.
Метод обчислення різниць і метод ланцюгових підстановок.
Ці два фундаментальні методу АХД застосовуються для визначення впливу факторів на відхилення фактичних показників від плану. При користуванні даними методами аналізованих показників необхідно представити як добуток ряду співмножників-це фактор, що впливає на сукупність показників.
Для визначення впливу факторів на сукупність показників в отримане твір підставляємо його різницю між фактичними і плановими показниками.
Отримане твір показує розмір впливу даного чинника на відхилення фактичної сукупності показників плану. Спочатку підставляють кількісні показники, а потім якісні. Ті фактори, які вплинули негативно на сукупність показників, що є резервом його поліпшення за умови усунення його негативного впливу.
Прийом ланцюгових підстановок застосовується для розрахунків величини впливу факторів у загальному комплексі їхнього впливу на рівень сукупного фінансового показника. Сутність прийомів цінних підстановок полягає в тому, що, послідовно заміняючи кожний звітний показник базисним, всі інші показники розглядаються при цьому як незмінні. Така заміна дозволяє визначити ступінь впливу кожного фактору на сукупний фінансовий показник.
Горизонтальний і вертикальний аналіз.
Найбільш загальне уявлення про якісні зміни в структурі активів підприємства, їх джерел, а також динаміці цих змін можна отримати за допомогою вертикального і горизонтального аналізу звітності.
Призначення вертикального аналізу - в можливості проаналізувати ціле через елементи, складові це ціле. Його широко використовують для об'єктивної оцінки результатів роботи підприємства. Вихідним матеріалом для такої оцінки є бухгалтерська звітність, зокрема - бухгалтерський баланс і звіт про прибутки та збитки.
При розгляді результатів фінансової звітності вертикальний аналіз дозволяє побачити питома вага кожної статті в загальному підсумку, визначити структуру засобів та їх джерел, а також відбулися в них зміни.
Особливості вертикального аналізу:
1) Розрахунок відносних показників за значеннями абсолютних показників, представлених у фінансовій звітності. Відносні показники дозволяють згладжувати зовнішні економічні впливу, які на абсолютні показники здатні чинити сильний вплив (наприклад, інфляція), виявляючи, таким чином, результати діяльності власне підприємства.
2) Обов'язкова присутність показників на різний момент часу. Це дозволяє відстежувати і прогнозувати структурні зміни у складі активів та джерел їх покриття в динаміці.
Горизонтальний аналіз - це оцінка темпів зростання (зниження) показників бухгалтерської звітності за аналізований період. Він допомагає оцінити темпи зростання (зниження) кожної з груп засобів підприємства і їх джерел за аналізований період.
Горизонтальний аналіз звітності полягає в побудові однієї або декількох таблиць, в яких абсолютні показники доповнюються даними про відносні темпи зростання (зниження) цих показників. Для горизонтального аналізу перетворять абсолютні значення показників у відносні. Для цього дані на початок аналізованого періоду за кожною статтею балансу приймають за 100% і виходячи з цього розраховують значення по статтях на кінець розглянутого періоду.
Горизонтальний і вертикальний аналіз взаємодоповнювані. Обидва ці виду особливо цінні при міжгосподарських порівняннях. Вони дозволяють порівнювати бухгалтерську звітність підприємства, зовсім різних за родом діяльності.
Аналітичні таблиці.
Результати аналізу звичайно викладаються у вигляді таблиць. Аналітична таблиця являє собою систему думок, суджень, виражених мовою цифр.
Існую три види таблиць: прості, групові, комбіновані. У простих таблицях перераховуються одиниці сукупності характеризується явища. У групових таблицях дані по окремим одиницям досліджуваної сукупності об'єднуються в групи по одному істотному ознакою. У комбінованих таблицях матеріал підлягає розбивається на групи і підгрупи за кількома ознаками. У групових таблицях знаходить відображення проста угруповання, до комбінованих - комбінована. Вони служать цілям встановлення зв'язків між досліджуваними явищами. Проста ж таблиця ставить за мету дати лише перелік інформації про досліджуваному явищі.
За аналітичного змісту розрізняють таблиці, що відображають характеристику досліджуваного об'єкта з тих чи інших ознаках, порядок розрахунку показників, динаміку показників, що вивчаються, структурні зміни у складі показників, взаємозв'язок показників за різними ознаками, результати розрахунку впливу факторів на рівень досліджуваного показника, методику підрахунку резервів, зведені результати аналізу.
Економіко-математичне моделювання
Математичне моделювання економічних явищ і процесів дає можливість отримати чітке уявлення про досліджуваний об'єкт, охарактеризувати і кількісно описати його внутрішню структуру і зовнішні зв'язки.
Економіко-математична модель повинна бути адекватною дійсності, відбивати істотні сторони і зв'язку досліджуваного об'єкта. При побудові економіко-математичної моделі будь-якого виду процес моделювання можна умовно розділити на три етапи:
1. Аналіз теоретичних закономірностей, властивих досліджуваному явищу або процесу, і емпіричних даних про його структуру та особливості; на основі такого аналізу формуються моделі;
2. Визначення методів, за допомогою яких можна вирішити задачу;
3. Аналіз отриманих результатів.
Побудова (моделювання) кінцевої факторної системи для аналізованого економічного показника господарської діяльності може бути здійснено як формальним, так і евристичним шляхом на основі якісного аналізу сутності економічного явища, що відображається за допомогою даного результативного показника. Моделювання факторної системи грунтується на наступних економічних критеріях виділення факторів як елементів факторної системи: причинності, достатньої специфічності, самостійності існування, облікової можливості. З формальної точки зору чинники, що включаються до факторну систему, повинні бути кількісно вимірними.
Методи факторного аналізу.
Факторний аналіз - це аналіз впливу окремих факторів на результативний показник за допомогою детермінованих чи стохастичних прийомів дослідження.
Особливе значення в аналізі господарської діяльності має поділ завдань на балансові і факторні. Балансові методи - це аналіз структури, пропорцій, співвідношень. Під економічним факторним аналізом розуміються поступовий перехід від вихідної факторної моделі до кінцевої, розкриття повного набору кількісно вимірюваних факторів, що впливають на зміну результативного показника.
Розглянемо детермінована моделювання факторних систем, тому що в аналізі господарської діяльності підприємства вони переважають, тому що на відміну від стохастичного моделювання дають точну збалансовану характеристику впливу факторів на зміну результативного показника.
Основні методи детермінованого факторного аналізу.
Метод диференційного числення.
Метод диференційного обчислення заснований на формулі повного диференціала.
Для функції від двох змінних z = f (x, y) маємо повне приріст функції Δz:
де Δx, Δy - факторні прирости відповідних змінних;
Таким чином, вплив фактора х на узагальнюючий показник визначається за формулою
вплив фактора y - за формулою
Індексний метод визначення впливу факторів на узагальнюючий показник.
Так, вивчаючи залежність обсягу випуску продукції на підприємстві від змін чисельності працюючих і продуктивності їхньої праці, можна скористатися наступною системою взаємопов'язаних індексів:
де I N - загальний індекс зміни обсягу продажів продукції;
I R - індивідуальний індекс зміни чисельності працюючих;
I λ - факторний індекс зміни продуктивності праці працюючих
R 1, R 0 - середньорічна чисельність персоналу відповідно в базисному і звітному періодах;
λ 0, λ 1 - середньорічна продаж продукції на одного працюючого відповідно в базисному і звітному періодах.
Індексний метод дозволяє розкласти за факторами не тільки відносні, а й абсолютні відхилення узагальнюючого показника.
Формула дозволяє обчислити величину абсолютного відхилення узагальнюючого показника - обсягу випуску товарної продукції підприємства:
де ΔN - абсолютний приріст обсягу випуску товарної продукції в аналізованому періоді.
Приріст обсягу випуску продукції за рахунок зміни продуктивності праці працюючих визначається:
Метод ланцюгових підстановок у факторному аналізі, суть якого - отримання ряду проміжних значень узагальнюючого показника шляхом послідовної заміни базисних значень факторів фактичними.
У загальному вигляді маємо наступну систему розрахунків за методом ланцюгових підстановок:
y 0 = f (a 0, b 0, c 0, d 0 ...) - базисне значення узагальнюючого показника;
фактори
y 0 = f (a 1, b 0, c 0, d 0 ...) - проміжне значення;
y 0 = f (a 1, b 1, c 0, d 0 ...) - проміжне значення;
y 0 = f (a 1, b 1, c 1, d 0 ...) - проміжне значення;
... ... ... ... ... ... ... ... ... ..
... ... ... ... ... ... ... ... ... ..
y 0 = f (a 1, b 1, c 1, d 1 ...) - фактичне значення.
Загальне абсолютне відхилення узагальнюючого показника визначається за формулою
Δy = y 1 - y 0 = f (a 1, b 1, c 1, d 1 ...) - f (a 0, b 0, c 0, d 0 ...).
Інтегральний метод факторного аналізу. Він заснований на підсумовуванні приросту функції, визначеної як приватна похідна, помножена на збільшенні аргументу на нескінченно малих проміжках. Основу інтегрального методу складає інтеграл Ейлера - Лагранжа, що встановлює зв'язок між збільшенням функції і збільшенням факторних ознак. Для функції z = f (z, y) маємо такі формули розрахунку факторних впливів
1. За методом диференціювання:
2. За інтегральним методом:
Інтегральний метод дає точні оцінки факторних впливів. Результати розрахунків не залежать від послідовності розрахунку факторних впливів. Метод можна використовувати для всіх видів безперервно диференційовних функцій і не вимагає попередніх знань про те, які чинники кількісні, а які якісні.
1.4 Суб'єкти і користувачі АФХД
Приступаючи до проведення аналізу фінансово-господарської діяльності, рекомендується перш за все визначити конкретні цілі проведення кожної з процедур. Цілі визначаються аналітиками з урахуванням інтересів користувачів інформації, яка буде отримана за результатами аналізу. Усіх аналітиків і користувачів можна умовно розділити на дві групи - зовнішніх і внутрішніх. Інтереси їх різні, а часто і протилежні. Основний принцип, відповідно до якого окремі категорії аналітиків і користувачів відносять до тієї чи іншої групи, - це доступ до інформаційних потоків підприємства.
Внутрішні користувачі, проводячи аналіз або контролюючи його проведення, можуть (в міру своєї компетентності) отримувати будь-яку інформацію, що стосується поточної діяльності та перспектив підприємства. Зовнішнім користувачам доводиться задовольнятися лише відомостями з офіційних джерел і будувати висновки на інформації, яку визнали можливим опублікувати внутрішні користувачі.
До внутрішніх користувачам відносяться:
1. Управлінський персонал.
2. Власники контрольних пакетів акцій.
3. Бухгалтери.
4. Внутрішні аудитори.
До зовнішніх користувачам відносяться:
1. Кредитори.
2. Контрагенти.
3. Державні контролюючі органи.
4. Фахівці зі злиттів і поглинань.
5. Дрібні власники і потенційні інвестори.
6. Незалежні аналітики.
7. Зовнішні аудитори.
В окремі категорії і серед зовнішніх, і серед внутрішніх користувачів і аналітиків можна виділити тих, хто використовує прийоми та методи аналізу в ході своєї професійної діяльності, для виконання інших, ніж аналітичні, цілей: це бухгалтери і аудитори - зовнішні і внутрішні. Виконання деяких аналітичних процедур входить у коло їхніх щоденних обов'язків.
2. Методика проведення аналізу основних засобів підприємства
2.1 Загальні положення
При здійсненні аналізу використання факторів виробництва і результатів діяльності організації необхідно спочатку вивчити стан і використання знаходяться в організації виробничих засобів, оскільки саме від них в першу чергу залежить підвищення ефективності виробництва.
При аналізі стану та ефективного використання основних засобів необхідно відповісти на наступні питання:
1) яка забезпеченість організації та її структурних підрозділів необхідними для виробництва основними засобами, тобто чи відповідає потреби в них фактичну наявність основних засобів;
2) яка динаміка зростання основних коштів і окремо їх активної частини;
3) яка ступінь використання основних засобів;
4) який вплив чинить використання основних засобів на обсяг продукції, що випускається і інші економічні показники роботи організації;
5) чи є резерви зростання фондовіддачі як за рахунок збільшення обсягу продукції, так і за рахунок покращення використання основних засобів?
Джерелами даних для аналізу стану та використання основних засобів є наступні форми:
N 1 "Бухгалтерський баланс";
N 2 "Звіт про прибутки і збитки";
N 5 "Додаток до бухгалтерського балансу".
У разі необхідності та для більш якісного аналізу організаціями можуть бути використані форми статистичної звітності.
Це форми складає і подає організаціями бухгалтерської звітності на основі Положення з бухгалтерського обліку "Бухгалтерська звітність організації" ПБУ 4 / 99, затвердженого Наказом Мінфіну Росії від 06.07.1999 р. № 43н.
Відповідно до п.5 ПБУ 4 / 99 бухгалтерська звітність складається з Бухгалтерського балансу, Звіту про прибутки і збитки, додатків до них і пояснювальної записки, що відповідає Вказівок про обсяг форм бухгалтерської звітності, затвердженого Наказом Мінфіну Росії від 13.01.2000 N 4н:
форма N 1-П "Звіт підприємства по продукції";
форма N 11 "Звіт про наявність та рух основних фондів та інших нематеріальних активів";
форма N 11-Ф "Звіт про наявність та рух основних засобів (для підприємств усіх галузей народного господарства, крім промисловості і будівництва)";
форма БМ "Бланк виробничої потужності";
форма N 7 "Звіт про запаси невстановленого обладнання, що знаходиться на складах, у капітальному будівництві";
форма N МО-1 "Бланк перепису невстановленого, зайвого устаткування";
форма N 1 - переоцінка;
форма N 2-КС "Звіт про виконання плану введення в дію об'єктів основних фондів і використанні капітальних вкладень" та ін
Вищевказані статистичні форми подаються органам статистики відповідно до вказівок Держкомстату Росії.
Розглянемо більш детально здійснення аналізу використання основних засобів.
2.2 Методика аналізу забезпеченості організації основними засобами
Аналіз забезпеченості організації та її структурних підрозділів основними засобами служить для вивчення потреби організації в основних засобах для повного вироблення продукції, виявлення фактичної наявності основних засобів, визначення стану основних засобів та оцінки їх використання.
Як відомо, основні засоби поділяються на виробничі (відображаються по стор 371 ф. N 5) і невиробничі (відображаються по стор 372 ф. N 5), активні (машини та обладнання, транспортні засоби, що беруть участь в процесі виробництва і реалізації продукції) .
Під основними засобами мається на увазі майно, яке одноразово повинно відповідати таким вимогам:
- Використання у виробництві продукції, при виконанні робіт чи наданні послуг або для управлінських потреб організації;
- Використання протягом тривалого часу, тобто терміну корисного використання тривалістю понад 12 місяців, або звичайного операційного циклу, якщо він перевищує 12 місяців;
- Організацією не передбачається подальший перепродаж цих активів;
- Здатність приносити організації економічні вигоди (дохід) у майбутньому.
До основних засобів, як це визначено у п.5 Положення з бухгалтерського обліку "Облік основних засобів" ПБУ 6 / 01, затвердженого Наказом Мінфіну Росії від 30.03.2001 N 26н (зі змінами та доповненнями), належать:
- Будівлі;
- Споруди;
- Робітники і силові машини та обладнання;
- Регулюючі прилади та пристрої;
- Обчислювальна техніка;
- Транспортні засоби;
- Інструмент;
- Виробничий і господарський інвентар та приладдя;
- Робочий, продуктивний і племінну худобу;
- Багаторічні насадження;
- Внутрішньогосподарські шляхи і інші відповідні об'єкти.
У складі основних засобів враховуються також капітальні вкладення на докорінне поліпшення земель (осушувальні, зрошувальні та інші меліоративні роботи); капітальні вкладення в орендовані об'єкти основних засобів; земельні ділянки, об'єкти природокористування (вода, надра та інші природні ресурси).
Одиницею бухгалтерського обліку основних засобів є інвентарний об'єкт, яким визнається об'єкт з усіма пристосуваннями і приладдям або окремий конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій, або ж окремий комплекс конструктивно зчленованих предметів, що становлять єдине ціле, призначений для виконання певної роботи. Комплекс конструктивно зчленованих предметів - це один або кілька предметів одного або різного призначення, що мають спільні пристосування і приладдя, загальне управління, змонтовані на одному фундаменті, в результаті чого кожен входить в комплекс предмет може виконувати свої функції тільки в складі комплексу, а не самостійно.
Пооб'єктний облік основних засобів відповідно до п.9 Методичних вказівок з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених Наказом Мінфіну Росії від 20.07.1998 N 33н (зі змінами та доповненнями), ведеться бухгалтерською службою на інвентарних картках обліку основних засобів (форма N ОС-6 ), затверджених Постановою Держкомстату Росії від 30.10.1997 N 71а "Про затвердження уніфікованих форм первинної облікової документації з обліку праці та її оплати, основних засобів і нематеріальних активів, матеріалів, малоцінних і швидкозношуваних предметів, робіт у капітальному будівництві". Інвентарні картки відкриваються на кожний інвентарний об'єкт.
За ступенем використання основні засоби можуть бути:
- В експлуатації;
- У запасі (резерві);
- У стадії добудови, дообладнання, реконструкції та часткової ліквідації;
- На консервації.
Залежно від наявних прав на об'єкти основні засоби підрозділяються:
- На об'єкти основних засобів, що належать організації на праві власності (в тому числі здані в оренду);
- На об'єкти основних засобів, що знаходяться у організації в оперативному управлінні та господарському віданні;
- На об'єкти основних засобів, отримані організацією в оренду.
Згідно п.32 ПБО 6 / 01 в бухгалтерській звітності повинна розкриватися з урахуванням суттєвості, як мінімум, така інформація:
- Про первісну вартість і суму нарахованої амортизації по основних групах основних засобів на початок і кінець звітного року;
- Про рух основних засобів протягом звітного року по основних групах (надходження, вибуття й т.п.);
- Про способи оцінки об'єктів основних засобів, отриманих за договорами, які передбачають виконання зобов'язань (оплату) негрошовими засобами;
- Про зміни вартості основних засобів, у якій вони прийняті до бухгалтерського обліку (добудова, дообладнання, реконструкція, часткова ліквідація і переоцінка об'єктів);
- Про вжиті організацією терміни корисного використання об'єктів основних засобів (за основними групами);
- Про об'єкти основних засобів, вартість яких не погашається;
- Про об'єкти основних засобів, наданих і отриманих за договором оренди;
- Про способи нарахування амортизаційних відрахувань по окремих групах об'єктів основних засобів;
- Про об'єкти нерухомості, прийнятих в експлуатацію і фактично використовуваних, що знаходяться в процесі державної реєстрації.
Для якісного аналізу забезпеченості організації основними засобами доцільно проаналізувати саму структуру основних виробничих фондів на початок і кінець звітного року з визначенням абсолютного відхилення і виявити за питомою вагою конкретні причини зміни складу вищезазначених основних засобів. Для цієї мети можна використовувати регістри синтетичного, аналітичного та оперативно-технічного обліку. При цьому аналізу підлягають всі джерела надходження основних засобів: введення в експлуатацію нових об'єктів основних засобів; придбання були в експлуатації основних засобів; безоплатне отримання основних засобів; оренда основних засобів; переоцінка основних засобів; виявлені під час інвентаризації основні засоби. Вартість основних засобів зменшується у результаті їх вибуття внаслідок морального і фізичного зносу, продажу, безоплатної передачі іншим організаціям, уцінки, передачі в довгострокову оренду, надзвичайних ситуацій.
2.3 Аналіз забезпеченості організації виробничим устаткуванням і ефективність його використання
Перш ніж перейти до аналізу ефективності використання основних фондів - фондовіддачі, розглянемо аналіз забезпеченості організації обладнанням та повноти його використання.
Все обладнання організації поділяється:
- На готівкове.
До готівкового обладнання відноситься все наявне обладнання, незалежно від місця його знаходження (на виробничій ділянці або на складі) і його стану;
- На встановлене.
Прийняття об'єктів основних засобів до бухгалтерського обліку здійснюється на підставі затвердженого керівником організації акту (накладної) приймання-передачі основних засобів, який складається на кожний окремий інвентарний об'єкт, та інших документів, зокрема підтверджують власність основних засобів у встановлених законодавством випадках.
Загальним актом (накладної) приймання-передачі основних засобів може оформлятися прийняття до бухгалтерського обліку однотипних об'єктів однаковій вартості та прийнятих бухгалтерською службою до обліку одночасно.
Обладнання, яке не потребує монтажу (транспортні пересувні засоби, вільно стоять верстати, сільськогосподарські машини, будівельні механізми і т.п.), а також обладнання, яке потребує монтажу, але призначене для запасу, приймається до бухгалтерського обліку на підставі затвердженого керівником акта про приймання обладнання (ф. N ОС-14);
- На діюче.
До чинному устаткуванню відноситься все фактично працююче обладнання у звітному періоді (незалежно від того, як його використовують).
Для оцінки використання наявного обладнання проводиться його зіставлення з встановленим обладнанням, а потім з працюючим, так як на практиці не все наявне обладнання може бути встановлено, а все встановлене - експлуатуватися. У зв'язку з цим коефіцієнти використання наявного і встановленого устаткування визначаються наступним чином:
- Коефіцієнт використання наявного обладнання - як частка від ділення кількості діючого устаткування на кількість наявного обладнання;
- Коефіцієнт використання встановленого обладнання - шляхом ділення кількості діючого устаткування на кількість встановленого обладнання.
Основним завданням ефективного використання устаткування є зведення до мінімуму кількості не встановленого, що знаходиться в бездіяльності обладнання, тому що введення в дію нових більш сучасних машин підвищує темпи нарощування виробничих потужностей, а також сприяє поліпшенню використання засобів виробництва.
На практиці підвищення ефективності використання працюючого (чинного) обладнання забезпечується двома шляхами:
- Екстенсивним, показниками якого є кількість одиниць обладнання, структура обладнання, коефіцієнт змінності, відпрацьований час у верстато-годинах;
- Інтенсивним, тобто за потужністю, показниками якого є випуск продукції на одну машино-годину, випуск продукції на один карбованець (показник продуктивності).
2.4 Аналіз складу і динаміки стану основних засобів
Фізичний знос основних засобів - це неминучий процес, але він може бути зменшений внаслідок відновлення основних коштів за допомогою ремонту (поточного, середнього і капітального), а також модернізації та реконструкції. До робіт з обслуговування, а також поточного та середнього ремонту об'єктів основних засобів належать роботи з їх систематичного і своєчасного запобіганню від передчасного зносу та підтримання в робочому стані.
При аналізі якісного стану основних засобів перевіряється забезпечення виконання системи планово-попереджувального ремонту, розробленої та затвердженої в організації з урахуванням технічних характеристик основних засобів, умов їх експлуатації та інших причин.
Рівень фізичного зносу основних засобів визначається через коефіцієнт зносу (КІ) за формулою:
З показником коефіцієнта зносу пов'язаний інший показник стану основних засобів - коефіцієнт придатності основних засобів (Кг), який визначається за формулою:
Хоча коефіцієнт зносу основних засобів і визначається як відношення суми нарахованої амортизації за весь термін використання основних засобів в організації до первісної вартості основних засобів, але на практиці цей коефіцієнт не відображає фактичної зношеності основних засобів, і з цієї причини він може уточнюватися у разі реалізації основних засобів .
Аналогічне відбувається і відносно коефіцієнта придатності, не дозволяє в ряді випадків давати точну оцінку поточної вартості основних засобів, що є результатом впливу наступних факторів:
- Метод нарахування амортизації в організації;
- Проведення переоцінки основних засобів;
- Зберігання та відновлення основних засобів.
Коефіцієнт оновлення (Коб) і коефіцієнт автоматизації основних засобів (Кавт) відображають рівень їх технічного оснащення. Розрахунок цих коефіцієнтів здійснюється за наступними формулами:
Зазвичай коефіцієнт оновлення розраховується по всіх основних засобах і окремо по їх активної частини за певні періоди. Порівняння отриманих показників дозволяє з'ясувати, з якої частини основних засобів відбулося оновлення. Позитивним для організації є ситуація, при якій коефіцієнт оновлення основних засобів за активної частини перевищує коефіцієнт оновлення по всіх основних засобах, тобто в цьому випадку підвищуються випуск і якість виробленої продукції і збільшується показник фондовіддачі основних засобів. При цьому відновлення основних коштів відбувається не тільки в результаті знову придбаних основних засобів, але і в результаті модернізації наявних в організації основних засобів.
Якщо коефіцієнт відновлення характеризує інтенсивність оновлення основних засобів, то коефіцієнт вибуття - ступінь інтенсивності вибуття основних засобів з виробництва. Підвищений коефіцієнт вибуття за активної частини чинить негативний вплив на показник фондовіддачі.
2.5 Аналіз фондовіддачі основних засобів
Одним з показників фондовіддачі основних засобів є фондовіддача, що визначається виходячи з обсягу випущеної продукції і середньорічної вартості основних засобів. Показник фондомісткості основних засобів є, по своїй суті, зворотним показником фондовіддачі, але ці разом узяті показники виступають як узагальнюючі і характеризують використання основних засобів.
Величина фондовіддачі (Фо) знаходиться в прямій залежності від наступних показників:
- Обсягу випуску і реалізації продукції;
- Питомої ваги машин і устаткування в загальній вартості основних засобів;
- Коефіцієнта використання машин та обладнання;
- Продуктивності праці;
- Продуктивності обладнання;
- Скорочення простоїв обладнання;
- Завантаження устаткування;
- Технічного вдосконалення машин та обладнання;
- Зміни структури основних засобів;
- Ступеня використання основних засобів.
Вплив зміни структури основних засобів на величину фондовіддачі можна виявити, якщо, наприклад, зробити наступний розрахунок:
Вплив екстенсивних та інтенсивних факторів на використання основних засобів визначається за наступною формулою розрахунку:
Вищенаведена формула розрахунку фондовіддачі дозволяє визначити, який вплив на показник фондовіддачі роблять наступні фактори:
- Активна частина основних засобів виходячи із загальної вартості основних засобів;
- Частка машин і устаткування в загальній вартості активної частини машин та обладнання;
- Коефіцієнт змінності обладнання;
- Вартість одиниці обладнання;
- Тривалість верстато-зміни;
- Вироблення продукції за одну верстато-годину роботи обладнання;
- Тривалість періоду проведеного аналізу, обчисленого у днях.
Розрахунок ефективності використання основних засобів можна зробити і з урахуванням зміни рівня спеціалізації організації, коефіцієнта використання середньорічної потужності, частки активної частини основних засобів у загальній їх вартості, фондовіддачі активної частини основних засобів, обчисленої за потужністю. Формула розрахунку фондовіддачі має в цьому випадку наступний вигляд:
При розрахунку показника фондовіддачі основних засобів враховуються не тільки власні основні засоби організації, але й орендовані та інші основні засоби, які беруть участь у випуску продукції. Вважається, що найбільша ефективність використання основних засобів досягається у випадку, якщо приріст обсягу випущеної і реалізованої продукції вище показника відносного приросту вартості основних засобів за період проведеного аналізу.
Зростання фондовіддачі основних засобів сприяє відносну їх економії та збільшення обсягу випуску продукції.
3. Практична частина
1. Аналіз виробничої програми
Таблиця 1
Аналіз динаміки обсягу випущеної і реалізованої продукції (тис. грн.)| Показники | Од. | Попередній рік, тис.руб. | Звітний рік, тис.руб. | Відхилення | |
| Сума, тис. грн. | % | ||||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 |
| Обсяг виробництва продукції в діючих оптових цінах | т.руб. | 14940 | 14995 | +55 | 100,4 |
| Обсяг реалізації продукції в діючих оптових цінах | т.руб. | 17861 | 24257 | +6396 | 135,8 |
з таблиці 1 ми бачимо, що за звітний рік обсяг виробництва продукції збільшився на 0,4% в порівнянні з попереднім роком, а обсяг реалізації - на 35,8%. Це говорить про те, що продукція підприємства користується на ринку стабільним попитом, і немає необхідності в швидкому нарощуванні обсягу виробництва. Це може призвести до зменшення обсягу реалізації і, відповідно, до зростання залишків нереалізованої продукції. У даному випадку, збільшення обсягу реалізації на 35,8% свідчить про зменшення залишків нереалізованої продукції на складах.
Таблиця 2
Аналіз виконання плану випуску продукції за асортиментом
| Найменування виробів | У порівнянних оптових цінах | Факт в рахунок плану | Виконання плану за асортиментом | ||
План | Звіт | Виконання плану з об'єму,% | |||
| А | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 |
| Виріб А | 2490 | 2525 | 101,4 | 2490 | х |
| Виріб Б | 3580 | 3720 | 103,9 | 3580 | х |
| Виріб В | 1485 | 1490 | 100,3 | 1485 | х |
| Виріб Г | 7385 | 7260 | 98,3 | 7260 | х |
| РАЗОМ | 14940 | 14995 | 100,4 | 14815 | х |
· За способом найменшого відсотка (для нашого прикладу - 98,3%);
· За питомою вагою у загальному переліку найменувань виробів, по якому виконаний план випуску продукції;
· За способом середнього відсотка по формулі ВП а = ВП n: ВП 0 х 100%,
де ВП а - виконання плану за асортиментом,%;
ВП n - сума фактично випущених виробів кожного виду, але не більше їх планового випуску;
ВП 0 - плановий випуск продукції.
Для нашого прикладу ВП а = 14815 / 14940 * 100% = 99,2%.
При цьому вироби, що випускаються понад план або не передбачені планом, в розрахунок виконання плану з асортименту не приймаються. План по асортименту вважається виконаним тільки в тому випадку, якщо виконано завдання по всіх видах виробів. План по асортименту в нашому прикладі не довиконати на 0, 8%.
Висновок: причини недовиконання плану по асортименту можуть бути зовнішні (зміна кон'юнктури ринку, попиту на окремі види продукції, несвоєчасне введення виробничих потужностей підприємства з незалежних від нього причин) і внутрішні (недоліки у системі організації та управління виробництвом, поганий технічний стан обладнання, неправильне планування та ін.) Зрив ритмічної роботи підприємства може призвести до послаблення його позицій на ринку і відмови клієнтів працювати з ним.
2. Аналіз використання основних виробничих фондів (ОПФ)
Таблиця 3
Стан та рух ОПФ
| Найменування показника | Одиниці виміру | Фактично | |
За перед. рік | За звіт. рік | ||
| А | Б | 1 | 2 |
| Наявність ОФП на початок року | Тис.руб. | 13393 | 14485 |
| Введення в дію ОФП | Тис.руб. | 2496 | 1321 |
| Вибуття ОФП | Тис.руб. | 1405 | 1337 |
| Наявність ОФП на кінець року | Тис.руб. | 14485 | 14469 |
| Зміна ОФП | Тис.руб. | +1092 | -16 |
| Коефіцієнт оновлення ОФП | До обн | 0,17 | 0,09 |
| Коефіцієнт вибуття ОФП | До виб | 0,097 | 0,092 |
| Коефіцієнт інтенсивності оновлення ОФП | До інт | 1,75 | 0,98 |
У цілому, проаналізувавши стан і рух основних виробничих фондів даного підприємства, слід зазначити, що у звітному році ОПФ на 1092 тис. рублів більше, ніж у попередньому. У базисному році відбулося вибуття основних засобів на 1405 тис. рублів, а в дію введено - на 2496 тис.руб. У звітному ж році ВПФ вибуло більше на 16 тис.руб., Ніж введено в дію. Оновлення основних фондів у звітному році йде менш інтенсивно. Коефіцієнт інтенсивності оновлення зменшився з 1,75 до 0,98. Це відбулося за рахунок того, що в звітному році в дію було введено ОПФ на 1175 тис.руб. менше, ніж у базисному. Коефіцієнт вибуття ВПФ зменшився з 0,097 до 0,092. Це говорить про те, що можливо підприємство виробило списання які прийшли в непридатність або вже неліквідних ОПФ. У даному випадку можна рекомендувати керівництву звернути увагу на технічне оснащення підприємства.
Таблиця 4
Аналіз показників використання ОФП
| Найменування показника | Одиниця виміру | За попередній рік | За звітний рік | Відхилення (+, -) |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 |
| Обсяг виробництва продукції в діючих оптових цінах | Тис.руб. | 14940 | 14995 | +55 |
| Середньорічна вартість промислово-виробничих основних фондів | Тис.руб. | 14533 | 14757 | +224 |
| У тому числі машин і устаткування | Тис.руб. | 6976 | 7526 | +550 |
| Питома вага (коефіцієнт) вартості машин та обладнання в загальному обсязі ОФП | 0,48 | 0,51 | +0,03 | |
| Фондовіддача з 1 руб. вартості ОФП | Руб. | 1,028 | 1,016 | -0,012 |
| Фондовіддача з 1 руб. вартості машин та обладнання | Руб. | 2,142 | 1,992 | -0,150 |
| Фондомісткість з 1 руб. вартості ОФП | Руб. | 0,973 | 0,984 | +0,011 |
| Фондомісткість з 1 руб. вартості машин та обладнання | Руб. | 0,467 | 0,502 | +0,035 |
| Фондоозброєність | Руб. | 12,11 | 14,76 | +2,65 |
Висновок:
Найважливішим узагальнюючим показником ефективності використання основних засобів є фондовіддача. За звітний період фондовіддача на даному підприємстві склала:
Обсяг продукції / середньорічну вартість промислово-виробничих засобів = 14995 / 14757 = 1,016 руб., Що на 0,012 руб. менше, ніж у попередньому році.
Підвищення ефективності використання основних засобів має важливе значення як джерело розширення виробництва, так як фондовіддача показує, скільки рублів товарної продукції припадає на 1 тис. руб. основних засобів. Шляхи підвищення фондовіддачі:
• Найбільш повне і раціональне використання виробничих потужностей;
• Удосконалення структури та своєчасне оновлення основних засобів;
• Збільшення коефіцієнта змінності і ліквідація простоїв.
Якісним показником використання основних засобів є фондоозброєність. Зростання фондоозброєності праці спрямований на безпосереднє підвищення його продуктивності. Основним чинником фондоозброєнності є вдосконалення засобів праці, підвищення ефективності їх використання, зростання продуктивності праці. За звітний період фондоозброєність на даному підприємстві склала:
Фондоозброєність = ОФ / Чисельність = 14757 / 1000 = 14,76 руб., Що на 2,65 руб. більше, ніж у попередньому році. Це відбулося за рахунок скорочення робочих місць на підприємстві та збільшення середньорічної вартості ОПФ. Показник зменшення фондоозброєності може говорить про те, що на підприємстві знизилася продуктивність праці, і керівництву необхідно вжити заходів, спрямованих на підвищення продуктивності, можливо за рахунок підвищення рівня оплати праці, який сприяє зростанню його мотивації та продуктивності.
3. Аналіз використання трудових ресурсів та коштів на оплату праці
Таблиця 5
Забезпеченість підприємства трудовими ресурсами
| Найменування показників | Всього | У тому числі | ||||
| робіт- ники спісоч- ного з- става | з них: | зовн- ня обговорення спільних питань очисники | інші особи неспе- соковитого стано- ва | |||
| керівни- дители і специ- алісти | робочі | |||||
| А | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 |
| Середньооблікова чисельність працівників, чол. За звітний рік: - План - Факт -За попередній рік | 1330 1350 1341 | 1245 1241 | 165 155 | 1080 1086 | 71 70 | 34 30 |
| Темп росту до попереднього році,% | 100,7 | 100,3 | 106,5 | 99,4 | 101,4 | 113,3 |
| Виконання плану,% | 101,5 | х | х | х | х | х |
| Питома вага в загальній чисельності ППП,% - За попередній рік; - За звітний рік факт. | 100,0 100,0 100,0 | 92,5 92,2 | 11,6 12,2 | 81,0 80,0 | 5,2 5,3 | 2,2 2,5 |
Таблиця 6
Вплив використання робочого часу і середньогодинної вироблення на продуктивність праці на одного робітника
| Найменування показників | Од. | Пред.год | Отчет.год | Відхилення | |
| Тис.руб. | % | ||||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 |
| 1.Об 'ем продукції в порівнянних цінах | Тис.руб. | 14940 | 14995 | +55 | 100,4 |
| 2.Среднеспісочная чисельність робітників | Чол. | 1341 | 1350 | +9 | 100,7 |
| 3.Среднегодовая виробіток на 1-го робочого | Руб. | 11,14 | 11,12 | -0,02 | 99,8 |
| 4.Отработано усіма робітниками людино-днів | Тис. чел.-дн. | 280,2 | 277,2 | -3 | 98,9 |
| 5.Отработано усіма робітниками людино-годин | Тис. чол .- годину | 2227,8 | 2184,4 | -43,4 | 98,1 |
| 6.Среднее число днів, відпрацьованих 1-м робітником за рік | Дн. | 208,9 | 205,3 | -3,6 | 98,3 |
| 7.Среднее число годин, відпрацьованих 1-м робітником за рік | Година | 1661,3 | 1618,1 | -43,2 | 97,4 |
| 8.Продолжітельность робочого дня | Година | 8 | 8 | - | 100 |
| 9.Среднечасовая виробіток одного робітника | Руб. | 1,4 | 1,3 | -0,1 | 93 |
| 10.Вліяніе на відхи- ня фактичної середньорічний вироблення одного робочого проти плану: а) зміна тривалості робочого року; б) зміна тривалості робочого дня в) зміни середньогодинної вироблення одного робочого | Руб. | х х х | х х х | -3,6 - -0,1 | 98,3 100 93 |
Таблиця 7
Аналіз абсолютної економії (перевитрати) коштів на оплату праці.| Найменування показника | Од. з- заходів. | Попередн. рік | Звітний рік, (Факт) | Відхилення (+, -) | |
| абсолютні | % | ||||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 |
| Кошти на оплату праці ППП | тис. руб. | 24138 | 40500 | +16362 | 167,8 |
| -В тому числі робітників. | 10052,1 | 16807,5 | +6755,4 | 167,2 | |
| Середньорічна заробітна плата ППП | тис. | 18 | 30 | +12 | 166,7 |
| - В тому числі робочих | 9,3 | 15,6 | +6,3 | 167,7 | |
| Середньооблікова чисельність ППП | чол. | 1341 | 1350 | +9 | 101 |
| -В тому числі робочих | 1086 | 1080 | -2 | 99,8 | |
| Зміна коштів на оплату праці працівників порівняно з попереднім роком за рахунок: а) зміни середньоспискової чисельності ППП; б) зміни середньорічної з / п ППП | тис. руб. | х х | х х | +9 +12 | 101 166,7 |
ΔФОТотн = ФОТфакт - (ФОТпредид.пост. + ФОТпредид.перем. *% До Попер. Р.)
= 40500 - (1690 + 22448 * 1,678) = + 1142,3.
На аналізованому підприємстві ФОП у звітному році, в порівнянні з попереднім роком, збільшився на 16362 тис.руб. Середньорічна заробітна плата працюючих склала 30 тис.руб., Що на 12 тис.руб. більше, ніж у попередньому році. Це говорить про те, що зі зростанням продуктивності праці створюються реальні передумови його оплати. У свою чергу, підвищення рівня оплати праці сприяє зростанню його мотивації та продуктивності. Відносне відхилення ФОП показує, що на даному підприємстві має місце перевитрата у використанні ФОП у розмірі 1142,3 тис.руб.
4. Аналіз використання матеріальних ресурсів
Таблиця 8
Оцінка рівня матеріаломісткості продукції
| Найменування показників | Од. ізм. | Пред.год | Отчет.год | Відхилення (+, -) | |
| Абсолют. | % | ||||
| 1 | 2 | 4 | 5 | 6 | 7 |
| Матеріальні витрати | УРАХУВАННЯМ | 10395 | 10275 | -120 | 98,8 |
| Обсяг продукції в порівняних оптових цінах | УРАХУВАННЯМ | 14940 | 14995 | +55 | 100,4 |
| Матеріаломісткість продукції | УРАХУВАННЯМ | 0,696 | 0,685 | -0,011 | 98,4 |
| Матеріаловіддача | УРАХУВАННЯМ | 1,437 | 1,459 | +0,022 | 101,5 |
| Перевитрата (+), економія (-) матеріалів в результаті відхилення фактичної матеріаломісткості від попереднього року (стор.3 гр.6 * стор.1 гр.4) | УРАХУВАННЯМ | Х | Х | - 114,3 | Х |
| Збільшення (+), зменшення (-) обсягу продукції в результаті зміни її матеріаловіддачі (стор.4 гр.6 * стор.2 гр.4) | УРАХУВАННЯМ | Х | Х | +328,7 | Х |
За даними таблиці 8 ми бачимо, що в звітному році обсяг виробленої продукції збільшився, в порівнянні з попереднім роком, на 55 тис.руб. Матеріальні витрати навпаки знизилися на 120 тис.руб. Матеріаломісткість продукції зменшилася на 0,011 тис.руб., А матеріаловіддача збільшилася на 1,5% в порівнянні з попереднім роком. Економія матеріалів у звітному році склала 114,3 тис.руб., А збільшення обсягу виробництва - 328,7 тис.руб. Таким чином, можна сказати, що на даному підприємстві в звітному році збільшилася питома вага продукції з більш високим рівнем матеріаломісткості. Досягнуто деяка економія матеріалів у порівнянні з затвердженими нормами, в результаті чого матеріаломісткість знизилася на 1,6%. Матеріаловіддача характеризує віддачу матеріалів, тобто кількість виробленої продукції з кожної гривні спожитих матеріальних ресурсів. У даному випадку, у звітному році відбулося її збільшення на 1,5%. На підставі результатів аналізу керівництву слід виробити тактичну і стратегічну політику в галузі ресурсозбереження, спрямовану на підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів на підприємстві.
5. Аналіз собівартості продукції
Аналіз собівартості за елементами витрат дає змогу здійснювати контроль за формуванням, структурою і динамікою витрат за видами, що характеризує їх економічний зміст. Для цього скористаємося таблицею 9.
Таблиця 9
тис.руб.
| Найменування показників | Попер. рік тис. руб. | Отчетн. рік, тис.руб. | Відхилення (+,-) | |
| абсолютне | % | |||
| Матеріальні витрати | 10395 | 10275 | -120 | 98,8 |
| Заробітна плата | 24138 | 40500 | 16362 | 167,8 |
| Відрахування на соц. потреби | 6276 | 10530 | +4254 | 167,8 |
| Амортизація ОС | 1744 | 1771 | +27 | 101,6 |
| Всього витрат | 42553 | 63076 | +20523 | 148,2 |
| Повна виробнича собівартість | 2,848 | 4,207 | +1,359 | 147,7 |
Повна виробнича с / ст = Витрати / Кількість виробленої продукції.
Висновок:
проаналізувавши дані таблиці можна сказати, що повна виробнича собівартість у звітному році в порівнянні з попереднім роком збільшилася на 47,7%. Це сталося тому, що у звітному році виробничі витрати збільшилися на 20523 тис.руб. ФОП збільшився на 16362 тис.руб., Що відповідно призвело до збільшення відрахувань на соціальні потреби на 4254 тис.руб.Уменьшеніе матеріальних витрат на 120 тис.руб. практично не вплинуло на повну виробничу собівартість, яка зросла на 1,359 тис.руб. Амортизація ОПФ збільшилася на 27 тис.руб .. Це свідчить про збільшення виробничих фондів підприємства на кінець року.
Аналіз витрат на карбованець товарної продукції
Витрати на рубль товарної продукції-важливий узагальнюючий показник собівартості продукції. Він може розраховуватися в будь-якій галузі виробництва і наочно показувати прямий зв'язок між собівартістю і прибутком. Цей показник обчислюється як відношення повної собівартості товарної продукції до вартості зробленої товарної продукції в діючих цінах.
Щоб простежити вплив собівартості на обсяг випущеної продукції слід розрахувати витрати на 1 карбованець товарної продукції. Вони являють собою показник, що характеризує рівень собівартості товарної продукції, а також її рентабельність. Переваги цього показника в тому, що він охоплює всю товарну продукцію, забезпечуючи ув'язку собівартості з її рентабельністю і розгляд динаміки цих показників за ряд років.
Таблиця 10
Розрахунок витрат на карбованець товарної продукції
Показник | Попер. рік тис. руб | отчетн. рік тис.руб | Зміна тис.руб |
| Обсяг випуску ТП | 14940 | 14995 | +55 |
| Собівартість ТП | 2848 | 4207 | +1359 |
| Витрати на 1 руб.ТП | 0,191 | 0,281 | +0,09 |
Витрати на 1 карбованець товарної продукції звітного року в порівнянні з попереднім роком відносно стабільні.
За звітний рік витрати в основному зросли за рахунок заробітної плати та відрахувань на соціальні потреби.
Для того, щоб знизити витрати на карбованець товарної продукції, необхідно підвищити обсяг випуску.
Резерви скорочення витрат виявляються по кожній статті витрат за рахунок конкретних організаційно-технічних заходів, які будуть сприяти економії заробітної плати, сировини, матеріалів, енергії та інші.
6. Аналіз фінансового стану підприємства
Таблиця 11
Аналіз складу і структури майна підприємства
| Види активів | № стр | На початок року, тис.руб. | На кінець року, тис.руб. | Відхилення (+, -) | |
| тис.руб. | % | ||||
| А | У | 1 | 2 | 3 | 4 |
| Майно в розпорядженні підприємства (підсумок балансу), в тому числі: | 1 | 10780 | 12884 | +2104 | 119,5 |
| Основні засоби та інші необоротні активи (підсумок Iраздела) | 2 | 7994 | 8038 | +44 | 100,6 |
| У% до майна (стр2/стр1) * 100% | 3 | 74,2 | 62,4 | - | - |
| Оборотні кошти | 4 | 2786 | 4846 | +2060 | 174 |
| У% до майна (стр4/стр1) * 100% | 5 | 25,8 | 37,6 | - | - |
| Запаси і витрати | 6 | 1971 | 2726 | +755 | 138,3 |
| У% до оборотних (стр6/стр4) * 100% | 7 | 72,3 | 56,3 | - | - |
| Грошові кошти і короткострокові фінансові вкладення | 8 | 196 | 355 | +159 | 181,1 |
| У% до оборотних (стр8/стр4) * 100% | 9 | 7,0 | 7,3 | - | - |
| Реальні активи | 10 | 10161 | 11119 | +958 | 109,4 |
| У% до майна (Стр.10/стр.1) * 100% | 11 | 94,3 | 86,3 | - | - |
З таблиці 11 видно, що за звітний рік структура майна підприємства дещо змінилася: за підсумками балансу відбулося збільшення майна у розпорядженні підприємства на 2104тис.руб. Частка основного капіталу, тобто необоротних активів, збільшилася на 0,6%, а частка оборотного - на 74%. У зв'язку з цим змінилося органічна будова майна підприємства: на початок року відношення необоротних активів до майна становить 74,2%, а на кінець - 62,4%; відношення оборотних коштів до майна на початок року - 25,8%, а на кінець - 37,6%. Також протягом року відбулося збільшення грошових коштів і короткострокових фінансових вкладень на 159 тис.руб. За даними бухгалтерського балансу реальні активи підприємства на кінець року збільшилися на 958 тис.руб.
Таблиця 12
Розрахунки наявності власних оборотних коштів
| Найменування показників | № стр | на початок року, тис.руб. | на кінець року, тис.руб. | Відхилення (+,-) | |
| тис.руб. | % | ||||
| А | Б | 1 | 2 | 3 | 4 |
| Джерела власних коштів (підсумок розділу 1 "Пасиву") | 1 | 9798 | 10739 | +941 | 109,6 |
| Прирівняні до власних джерела (підсумок розділу 2 "Пасиву" балансу) | 2 | 206 | 55 | -151 | 26,7 |
| Основні засоби та інші необоротні активи (підсумок розділу 1 "Активу" балансу) | 3 | 7994 | 8038 | +44 | 100,6 |
| Наявність власних оборотних коштів (стр1 + стр2-стр3) | 4 | 2010 | 2756 | +746 | 137 |
| У% до джерел власних коштів (стр4/стр1) * 100% | 5 | 20,5 | 25,7 | - | - |
| Потреба в матеріальних оборотних коштах (підсумок розділу 2 "Активу") | 6 | 2786 | 4846 | +2060 | 174 |
| Покриття потреби в матеріальних оборотних коштах за рахунок власних оборотних коштів (стр4/стр6) * 100% | 7 | 72,2 | 56,9 | - | - |
| Джерела позикових коштів | 8 | 982 | 2145 | +1163 | 218,4 |
| Коефіцієнт співвідношення джерел позикових і власних засобів (стр8/стр1) | 9 | 10,0 | 20,0 | - | - |
По таблиці 12 можна відзначити наступне:
Фінансовий стан підприємства багато в чому залежить від джерел формування майна. Проаналізувавши пасив балансу підприємства можна сказати, що джерела власних коштів підприємства збільшилися на 9,6%. На це збільшення вплинуло:
1. збільшення резервного капіталу на 50%;
2. а також, збільшення власних оборотних коштів підприємства на 37%.
Довгострокові зобов'язання на кінець періоду зменшилися на 151 тис.руб .. Це говорить про те, що відбулося зменшення частини довгострокового кредиту на кінець звітного року в порівнянні з початком року.
Короткострокові зобов'язання в цілому збільшилися на 1314 тис.руб. в основному за рахунок збільшення короткострокової заборгованості та короткострокового кредиту. Ці кошти необхідні підприємству для поліпшення стану основних виробничих фондів, а також для того, щоб вчасно розрахуватися за своїми зобов'язаннями.
Таблиця 13
Оборотність оборотних коштів
тис.руб.
| № п / п | Найменування показників | Попередній рік | Звітний рік | Відхилення (+, -) |
| А | Б | 1 | 2 | 3 |
| 1. | Виручка від реалізації продукції (робіт, послуг), (без податків) | 17861 | 24257 | +6396 |
| 2. | Одноденний оборот (стр1/360) | 49,6 | 67,4 | +17,8 |
| 3. | Залишки оборотних засобів, (сума розділів 2 і 3 "Активу") | 2786 | 4846 | +2060 |
| 4. | Оборотність, дні (стр3/стр2) | 56,2 | 71,9 | +15,7 |
| 5. | Економічний результат (вивільнення при прискоренні (-), залучення при уповільненні (+): а) в днях, днів (стр4гр2-стр4 гр1) б) у сумі, тис.руб. (Стр2 гр2 * стр5агр2) | х х | +15,7 +1058 | х х |
За даними таблиці 13 ми бачимо, що на даному підприємстві виручка від реалізації продукції у звітному році збільшився в порівнянні з базисним роком. Відхилення склало 6396 тис.руб. Одноденний оборот також виріс на 17,8 тис.руб. Залишки оборотних коштів збільшилися в звітному році на 2060 тис.руб. Оборотність оборотних засобів зросла на 15,7 днів. Економічний результат за підсумками звітного року - залучення оборотних коштів при уповільненні оборотності в сумі 1058 тис.руб.
Аналіз ліквідності балансу підприємства
Ступінь ліквідності балансу характеризується такими співвідношеннями:
1. Абсолютна ліквідність:
А1> П1, А2> П2, А3> П3, П4> А4.
Підприємство вільно може погашати будь-які зобов'язання.
2. Поточна ліквідність:
(А1 + А2)> (П1 + П2), А3> П3, П4> А4.
Характеризує платоспроможність на найближчих до розглянутого моменту проміжках часу.
3. Перспективна ліквідність:
(А1 + А2) <(П1 + П2), А3> П3, П4> А4.
Визначає прогноз платоспроможності на основі порівняння майбутніх надходжень і платежів.
4. Недостатній рівень перспективної ліквідності:
(А1 + А2) <(П1 + П2), А3> П3, П4> А4.
5. Баланс організації неліквідний:
П4> А4.
При такому співвідношенні не дотримується мінімальна умова фінансової стійкості: наявність у підприємства власних оборотних коштів.
Таблиця 14
Агрегований баланс для розрахунку його ліквідності
| Показник | Початок року | Кінець року |
| Актив | ||
| 1. Найбільш ліквідні активи (А1) (стор.250 +260) | 196 | 355 |
| 2.Бистрореалізуемие активи (А2) (стр.240 +270) | 86 | 118 |
| 3. Повільно реалізовані активи (А3) (Стор.210-216 +220 +230 +140) | 2504 | 4452 |
| 4. Важкореалізовані активи (А4) (стор.190-140) | 7994 | 7959 |
| Разом: | 10780 | 12884 |
| Пасив | ||
| 1. Найбільш термінові зобов'язання (П1) (стр.620) | 485 | 1318 |
| 2. Короткострокові зобов'язання (П2) (стр.610 +660) | 190 | 423 |
| 3. Довгострокові зобов'язання (П3) (Стр.590 +630 +640 +650) | 307 | 404 |
| 4. Постійні пасиви (П4) (стр.490-216) | 9798 | 10739 |
| Разом: | 10780 | 12884 |
Показники ліквідності в абсолютному вираженні
Тип ліквідності:
Рівень ліквідності балансу аналізованого підприємства на початок року був перспективним, тому що (А1 + А2) <(П1 + П2), А3> П3, П4> А4. На кінець року рівень ліквідності не змінився.
· Коефіцієнт абсолютної ліквідності
Кабсол.ліквідн. = (А1 + А2) / (П1 + П2)
Ка.л.н. = 282 / 675 = 0,4
Ка.л.к. = 473 / 1741 = 0,3
Коефіцієнт абсолютної ліквідності на початок періоду дорівнює 0,4. Це число входить у нормальний рівень коефіцієнта, він показує яку частину короткострокової заборгованості підприємство зможе погасити своїми самими ліквідними активами. На кінець періоду цей показник змінився несуттєво.
· Коефіцієнт поточної ліквідності
Ктекущ.ліквідн. = (А1 + А2 + А3) / (П1 + П2)
Кт.л.н. = 2786 / 675 = 4,1
Кт.л.к = 4925 / 1741 = 2,8
Коефіцієнт поточної ліквідності на початок періоду дорівнює 4,1. Це значення входить в нормальний рівень цього коефіцієнта. Це означає, що своїми оборотними активами підприємство зможе покрити свої короткострокові пасиви, так як майно підприємства на 74,2% складається з необоротних активів - легко реалізованих активів. На кінець року коефіцієнт знизився до 2,8, але це теж входить в нормальне значення.
· Коефіцієнт маневреності власних коштів
ВОК = П4 - А4
СОС н. = 9798 - 7994 = 1804
Соски. = 10739 -7959 = 2780
Кманевр. = ВОК / СК
Км.н = 1804 / 9798 = 0,2
Км.к. = 2780 / 10739 = 0,3
Коефіцієнт показує яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в оборотні кошти. На початок року цей коефіцієнт дорівнює 0,2, у зв'язку зі збільшенням оборотних коштів на кінець року він піднявся до 0,3. Це підвищення невелика, але у підприємства є тенденція до зростання тієї частини власних оборотних коштів, що знаходиться у формі грошових коштів, тобто коштів мають абсолютну ліквідність.
7. Аналіз фінансових результатів і рентабельності підприємства
Таблиця 15
Аналіз складу і динаміки балансового прибутку
тис.руб.
Висновок:
За даними таблиці 15 можна позитивно оцінити роботу підприємства в звітному році, оскільки відбулося збільшення прибутку як балансової, так і реалізаційною. Балансова прибуток виріс на 36,5% тис.руб., А прибуток від реалізації - на 37,4%. У звітному році прибуток від реалізації склала 18520 тис. руб., Що на 5044 тис.руб. більше, ніж у попередньому році. Також відбулося незначне зниження позареалізаційних доходів на 6 тис.руб., Що негативно впливає на балансовий прибуток. Витрати від позареалізаційних операцій навпаки збільшилися на 8,5%., Тобто у звітному році підприємством було сплачено більше штрафів, пенні та інших виплат на цю суму - 4 тис.руб.
Збільшення балансового прибутку говорить про те, що рентабельність продукції підприємства в звітному році зросла в порівнянні з попереднім роком.
Позитивні результати роботи підприємства говорять про те, що керівництво дотримується правильної стратегії і тактики в управлінні виробництвом. Взятий короткостроковий кредит допоможе підприємству розрахуватися з наявною кредиторською заборгованістю, і покупкою необхідних запасів для збільшення обсягів виробництва. Укладення довгострокових договорів дасть можливість співпрацювати з клієнтами тривалий час.
Висновок
Розвиток і поглиблення економічного аналізу є необхідною умовою стабільної роботи підприємства і дозволяє передбачити господарську і комерційну ситуацію для досягнення кінцевої мети підприємства, як правило, отримання максимального прибутку. Методику аналізу доцільно переорієнтувати на дослідження таких сторін діяльності підприємства, які набувають особливої важливості в умовах ринку, конкуренція і загострення проблеми виживання, фінансової стійкості при надійності підприємства як партнера. В умовах ринкової економіки придбають вага методи, спрямовані на прогнозування виробничо-господарської діяльності, на вироблення рекомендацій для прийняття продуманих і обгрунтованих рішень.
Проаналізувавши фінансово-господарську діяльність цього підприємства, можна зробити наступний висновок:
для підвищення ефективності діяльності підприємства керівництву необхідно вирішити такі завдання:
1) правильне планування і зміна стратегії підприємства в плані нарощування обсягів виробництва;
2) змінити якісний склад ВПФ за рахунок оновлення машин та обладнання;
3) необхідно зменшувати витрати на виробництво, це призведе до збільшення виручки від реалізації продукції і, отже, до підвищення рентабельності виробництва;
4) слід збільшити вкладення коштів в оборотні активи і дещо зменшити у необоротні. Це дасть велику оборотність капіталу і відповідно збільшить прибуток;
5) необхідно дотримуватися курсу збільшення власного капіталу та вкладенню його в оборотні активи;
6) також необхідно більш повне використання наявної робочої сили, зростання продуктивності праці працівників, інтенсифікації виробництва, комплексної механізації та автоматизації виробничих процесів, впровадження нової, більш продуктивної техніки, удосконалення технології та організації виробництва;
7) знизити витрати на карбованець товарної продукції.
Проаналізувавши склад і динаміку балансового прибутку можна позитивно оцінити роботу підприємства, оскільки прибуток як балансова, так і реалізаційна збільшилася. У даному випадку загроза банкрутства даному підприємству не загрожує, однак, якщо не переглянути питання пов'язані з нарощуванням оборотних активів за рахунок власних коштів, то буде спад виробництва.
Список літератури
1. Абрютина М.С. Економічний аналіз торгівельної діяльності. Навчальний посібник. М.: Річ навіть і сервіс, 2002.
2. Аналіз господарської діяльності в промисловості під ред. В.І. Стражева. Мн. Обчислюємо. шк., 2003.
3. Абрютина М.С., Грачов А.В. Аналіз фінансово-економічної діяльності підприємства. Навчально-практичний посібник. М.: Річ навіть і сервіс, 2005
4. Баканов М.І., Шеремет А.Д. Теорія економічного аналізу. Н.: Підручник. Фінанси і статистика, 2001.
5. Бердникова Т. Б. Аналіз та фінансово-господарської діяльності підприємства: Учеб. посібник. М.: ИНФРА, 2003.
6. Єфімова О.В. Фінансовий аналіз. М.: Видавництво Бухгалтерський облік, 2002.
7. Кондраков Н.П. Бухгалтерський облік, аналіз господарської діяльності і аудит в умовах ринку. М.: Перспектива, 2006.
8. Кравченко Л.М. Аналіз господарської діяльності: Підручник для вузів. Мн. Обчислюємо. шк., 2000.
9. Ковальов В.В., Патров В.В. Як читати баланс. М.: Фінанси і статистика, 2001.
10. Ковальов В.В., Волкова О.М. Аналіз господарської діяльності підприємства: Учеб. - М.: ТК Велбі, з-під Проспект, 2005.
11. Любушин М.П., Лещева В.Б., Дьякова В.Г. Аналіз фінансово-економічної діяльності підприємства. Навчальний посібник для вузів. М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2005.
12. Маркар'ян Е.А., Герасименко Г.П. Фінансовий аналіз: Навчальний посібник. Ростов н / Д.: Вид-во Зростання., Ун-ту, 2004.
13. Методика економічного аналізу промислового підприємства (об'єднання). / Под ред. Бужінекого А.І., Шеремета А.Д. М.: Фінанси і
статистика, 2006.
14. Негашев Є.В. Аналіз фінансів підприємства в умовах ринку. М. Обчислюємо. шк., 2005.
15. Ріполь-Сарагосі Ф.Б. Фінансовий і управлінський аналіз. М.: Іздво Пріор, 2001.
16. Савицька Г.В. Аналіз господарської діяльності підприємства. Мн.: ИП Екоперспектіва, 2006.
17. Савицька Г.В. Аналіз господарської діяльності підприємства АПК: Навчальний посібник. Мн.: ИП Екоперспектіва, 2004.
18. Шишкін О.К., Мікрюков В.А., Дишкант І.Д. Облік, аналіз, аудит на підприємстві: Навчальний посібник для вузів. М.: Аудит, ЮНИТИ, 2006.
19. Шеремет А.Д. Комплексний економічний аналіз діяльності підприємства (питання методології). М.: Економіка, 2002.
20. Шеремет А.Д., Негашев Є.В. Методика фінансового аналізу. К.: Ін-фра М, 2004.
| Показник | Початок року | Кінець року |
| 1. Різниця між найбільш ліквідними активами і найбільш терміновими зобов'язаннями: (А1-П1) (+,-) | -289 | -963 |
| 2. Різниця між бистрореалізуемих активами і короткостроковими зобов'язаннями: (А2-П2) (+,-) | -104 | -305 |
| 3. Різниця між повільно реалізованими активами і короткостроковими зобов'язаннями: (А3-П3) (+,-) | +2197 | +4048 |
| 4. Різниця між постійними пасивами та важкореалізованих активами: (П4-А4) (+,-) | +1804 | +2780 |
Рівень ліквідності балансу аналізованого підприємства на початок року був перспективним, тому що (А1 + А2) <(П1 + П2), А3> П3, П4> А4. На кінець року рівень ліквідності не змінився.
· Коефіцієнт абсолютної ліквідності
Кабсол.ліквідн. = (А1 + А2) / (П1 + П2)
Ка.л.н. = 282 / 675 = 0,4
Ка.л.к. = 473 / 1741 = 0,3
Коефіцієнт абсолютної ліквідності на початок періоду дорівнює 0,4. Це число входить у нормальний рівень коефіцієнта, він показує яку частину короткострокової заборгованості підприємство зможе погасити своїми самими ліквідними активами. На кінець періоду цей показник змінився несуттєво.
· Коефіцієнт поточної ліквідності
Ктекущ.ліквідн. = (А1 + А2 + А3) / (П1 + П2)
Кт.л.н. = 2786 / 675 = 4,1
Кт.л.к = 4925 / 1741 = 2,8
Коефіцієнт поточної ліквідності на початок періоду дорівнює 4,1. Це значення входить в нормальний рівень цього коефіцієнта. Це означає, що своїми оборотними активами підприємство зможе покрити свої короткострокові пасиви, так як майно підприємства на 74,2% складається з необоротних активів - легко реалізованих активів. На кінець року коефіцієнт знизився до 2,8, але це теж входить в нормальне значення.
· Коефіцієнт маневреності власних коштів
ВОК = П4 - А4
СОС н. = 9798 - 7994 = 1804
Соски. = 10739 -7959 = 2780
Кманевр. = ВОК / СК
Км.н = 1804 / 9798 = 0,2
Км.к. = 2780 / 10739 = 0,3
Коефіцієнт показує яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в оборотні кошти. На початок року цей коефіцієнт дорівнює 0,2, у зв'язку зі збільшенням оборотних коштів на кінець року він піднявся до 0,3. Це підвищення невелика, але у підприємства є тенденція до зростання тієї частини власних оборотних коштів, що знаходиться у формі грошових коштів, тобто коштів мають абсолютну ліквідність.
7. Аналіз фінансових результатів і рентабельності підприємства
Таблиця 15
Аналіз складу і динаміки балансового прибутку
тис.руб.
| Найменування показників | № стр | За попе- дущій рік | За звіт- ний рік | Відхилення | ||
| Сума тис.руб. | У% до попе- щему році | У% до балансо- вої при- були | ||||
| А | Б | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 |
| Прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг) | 1 | 13476 | 18520 | +5044 | 137,4 | 230,4 |
| Доходи від позареалізаційних операцій | 3 | 54 | 48 | -6 | 88,9 | 0,6 |
| Витрати від позареалізаційних операцій | 4 | 47 | 51 | +4 | 108,5 | 0,6 |
| Балансова прибуток | 5 | 8038 | 10968 | +2930 | 136,5 | х |
За даними таблиці 15 можна позитивно оцінити роботу підприємства в звітному році, оскільки відбулося збільшення прибутку як балансової, так і реалізаційною. Балансова прибуток виріс на 36,5% тис.руб., А прибуток від реалізації - на 37,4%. У звітному році прибуток від реалізації склала 18520 тис. руб., Що на 5044 тис.руб. більше, ніж у попередньому році. Також відбулося незначне зниження позареалізаційних доходів на 6 тис.руб., Що негативно впливає на балансовий прибуток. Витрати від позареалізаційних операцій навпаки збільшилися на 8,5%., Тобто у звітному році підприємством було сплачено більше штрафів, пенні та інших виплат на цю суму - 4 тис.руб.
Збільшення балансового прибутку говорить про те, що рентабельність продукції підприємства в звітному році зросла в порівнянні з попереднім роком.
Позитивні результати роботи підприємства говорять про те, що керівництво дотримується правильної стратегії і тактики в управлінні виробництвом. Взятий короткостроковий кредит допоможе підприємству розрахуватися з наявною кредиторською заборгованістю, і покупкою необхідних запасів для збільшення обсягів виробництва. Укладення довгострокових договорів дасть можливість співпрацювати з клієнтами тривалий час.
Висновок
Розвиток і поглиблення економічного аналізу є необхідною умовою стабільної роботи підприємства і дозволяє передбачити господарську і комерційну ситуацію для досягнення кінцевої мети підприємства, як правило, отримання максимального прибутку. Методику аналізу доцільно переорієнтувати на дослідження таких сторін діяльності підприємства, які набувають особливої важливості в умовах ринку, конкуренція і загострення проблеми виживання, фінансової стійкості при надійності підприємства як партнера. В умовах ринкової економіки придбають вага методи, спрямовані на прогнозування виробничо-господарської діяльності, на вироблення рекомендацій для прийняття продуманих і обгрунтованих рішень.
Проаналізувавши фінансово-господарську діяльність цього підприємства, можна зробити наступний висновок:
для підвищення ефективності діяльності підприємства керівництву необхідно вирішити такі завдання:
1) правильне планування і зміна стратегії підприємства в плані нарощування обсягів виробництва;
2) змінити якісний склад ВПФ за рахунок оновлення машин та обладнання;
3) необхідно зменшувати витрати на виробництво, це призведе до збільшення виручки від реалізації продукції і, отже, до підвищення рентабельності виробництва;
4) слід збільшити вкладення коштів в оборотні активи і дещо зменшити у необоротні. Це дасть велику оборотність капіталу і відповідно збільшить прибуток;
5) необхідно дотримуватися курсу збільшення власного капіталу та вкладенню його в оборотні активи;
6) також необхідно більш повне використання наявної робочої сили, зростання продуктивності праці працівників, інтенсифікації виробництва, комплексної механізації та автоматизації виробничих процесів, впровадження нової, більш продуктивної техніки, удосконалення технології та організації виробництва;
7) знизити витрати на карбованець товарної продукції.
Проаналізувавши склад і динаміку балансового прибутку можна позитивно оцінити роботу підприємства, оскільки прибуток як балансова, так і реалізаційна збільшилася. У даному випадку загроза банкрутства даному підприємству не загрожує, однак, якщо не переглянути питання пов'язані з нарощуванням оборотних активів за рахунок власних коштів, то буде спад виробництва.
Список літератури
1. Абрютина М.С. Економічний аналіз торгівельної діяльності. Навчальний посібник. М.: Річ навіть і сервіс, 2002.
2. Аналіз господарської діяльності в промисловості під ред. В.І. Стражева. Мн. Обчислюємо. шк., 2003.
3. Абрютина М.С., Грачов А.В. Аналіз фінансово-економічної діяльності підприємства. Навчально-практичний посібник. М.: Річ навіть і сервіс, 2005
4. Баканов М.І., Шеремет А.Д. Теорія економічного аналізу. Н.: Підручник. Фінанси і статистика, 2001.
5. Бердникова Т. Б. Аналіз та фінансово-господарської діяльності підприємства: Учеб. посібник. М.: ИНФРА, 2003.
6. Єфімова О.В. Фінансовий аналіз. М.: Видавництво Бухгалтерський облік, 2002.
7. Кондраков Н.П. Бухгалтерський облік, аналіз господарської діяльності і аудит в умовах ринку. М.: Перспектива, 2006.
8. Кравченко Л.М. Аналіз господарської діяльності: Підручник для вузів. Мн. Обчислюємо. шк., 2000.
9. Ковальов В.В., Патров В.В. Як читати баланс. М.: Фінанси і статистика, 2001.
10. Ковальов В.В., Волкова О.М. Аналіз господарської діяльності підприємства: Учеб. - М.: ТК Велбі, з-під Проспект, 2005.
11. Любушин М.П., Лещева В.Б., Дьякова В.Г. Аналіз фінансово-економічної діяльності підприємства. Навчальний посібник для вузів. М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2005.
12. Маркар'ян Е.А., Герасименко Г.П. Фінансовий аналіз: Навчальний посібник. Ростов н / Д.: Вид-во Зростання., Ун-ту, 2004.
13. Методика економічного аналізу промислового підприємства (об'єднання). / Под ред. Бужінекого А.І., Шеремета А.Д. М.: Фінанси і
статистика, 2006.
14. Негашев Є.В. Аналіз фінансів підприємства в умовах ринку. М. Обчислюємо. шк., 2005.
15. Ріполь-Сарагосі Ф.Б. Фінансовий і управлінський аналіз. М.: Іздво Пріор, 2001.
16. Савицька Г.В. Аналіз господарської діяльності підприємства. Мн.: ИП Екоперспектіва, 2006.
17. Савицька Г.В. Аналіз господарської діяльності підприємства АПК: Навчальний посібник. Мн.: ИП Екоперспектіва, 2004.
18. Шишкін О.К., Мікрюков В.А., Дишкант І.Д. Облік, аналіз, аудит на підприємстві: Навчальний посібник для вузів. М.: Аудит, ЮНИТИ, 2006.
19. Шеремет А.Д. Комплексний економічний аналіз діяльності підприємства (питання методології). М.: Економіка, 2002.
20. Шеремет А.Д., Негашев Є.В. Методика фінансового аналізу. К.: Ін-фра М, 2004.