Твір - мініатюра.
«Я сивий, сухий, худий, але ще отруйний»
І.А. Бунін, 1941р.
І.А. Бунін - співець російської природи. Вся його творчість висловлює захоплення красою фізичного світу, могутньою силою природи. Світ у поета завжди прекрасний, але іноді він жорстокий до людини або просто байдужий.
У вірші «Змія» звучать теми самотності, несподіваною розлуки чи зустрічі, проблема долі та випадковості. Цей вірш несе велике емоційне напруження.
У вірші «Змія» діє абстрактне «я». У ньому показано внутрішній світ людини, як самотньої «змії».
У поезії Буніна є кілька віршів про змій: «Змія», «Нічна змія», новела «Ніч».
Бунін відчував «нестримний» жах перед зміями. Я думаю, що поета не покидала «вічна» тема смерті. Бунін хотів би навіть заперечувати смерть, її неминучість: «Не вірю, що помру, втомлюся, що назавжди в землі засну, - ні, - упоєний щастям життя, я лише до сонця відпочину!». Звичайно, це не могло не відбитися на житті поета. Бунін був нещадним, шаленим і непримиренним сперечальником, в повсякденному спілкуванні часто відлякував різкістю, жовчності, а то й озлобленістю: «Я сивий, сухий, худий, але ще отруйний», 1941р.
Вірш «Змія» таке живе, що його похмурість викликає не тільки скорботу, але і гордість за людський дух, не зламаний тяжкими обставинами, самотністю ...