аналіз Указу Президента Республіки Білорусь від 27.03.2008 № 178 "Про порядок проведення та контролю зовнішньоторговельних операцій"
Не встиг ще Указ Президента Республіки Білорусь від 27.03.2008 № 178 "Про порядок проведення та контролю зовнішньоторговельних операцій" 1 (далі - Указ № 178) вступити в силу, як навколо нього стали все голосніше і голосніше лунати голоси, які бажають подискутувати з приводу застосування цього довгоочікуваного законодавчого акту.
Одним з питань полеміки є питання поширення (вірніше, нерозповсюдження) дії Указу № 178 на окремі фінансові операції, що володіють усіма ознаками зовнішньоторговельних операцій.
У п. 1.2 Указу № 178 чітко і однозначно перераховуються зовнішньоторговельні операції, на які дії даного Указу не поширюються. До них відносяться операції:
проводяться представництвами (філіями) резидентів, дипломатичними та іншими офіційними представництвами, консульськими установами Республіки Білорусь, які перебувають за межами Республіки Білорусь, для власних потреб, необхідних для забезпечення їх функціонування;
проводяться на території Республіки Білорусь через роздрібну мережу резидентами з представництвами (філіями) нерезидентів та фізичними особами - нерезидентами;
розрахунки за якими здійснюються фізичними особами, які є індивідуальними підприємцями, готівкою грошовими коштами за межами Республіки Білорусь;
розрахунки за якими здійснюються через банки-нерезиденти.
Даний перелік має закритий характер, але, тим не менш, є такі операції, які підпадають під дії Указу № 178 частково або не підпадають зовсім.
Візьмемо для прикладу страхування.
У багатьох нормативних правових актах страхування називають послугою. А якщо страхувальником або страховиком виступає нерезидент, то це не просто послуга, а послуга, що має риси зовнішньоторговельної операції. Якщо ж це зовнішньоторговельна операція, то до неї застосовні поняття "дати припинення зобов'язання" і "терміни припинення зобов'язання".
Нагадаємо, що відповідно до п. 1.1 Указу № 178 датою виконання робіт (надання послуг, отримання або передачі охороняється інформації, виняткових прав на результати інтелектуальної діяльності) є дата підписання сторонами акту про приймання-здачі виконаних робіт (наданих послуг, отриманої охороняється інформації , виняткових прав на результати інтелектуальної діяльності) чи іншого документа, передбаченого законодавством, що підтверджує факт виконання зобов'язання щодо зовнішньоторговельної операції.
Також згідно з п. 1.4 Указу № 178 резиденти зобов'язані забезпечити припинення зобов'язань нерезидентами в повному обсязі в такі строки:
при експорті - не пізніше 90 календарних днів з дати відвантаження товарів (передачі охороняється інформації, виняткових прав на результати інтелектуальної діяльності), виконання робіт, надання послуг;
при імпорті - не пізніше 60 календарних днів з дати проведення платежу.
Таким чином, за зовнішньоторговельними договорами страхування резидент повинен виконати вимоги законодавства щодо, перш за все, термінів припинення зобов'язань за зовнішньоторговельними операціями, якими є страхові послуги.
Звернімося до іншого виду законодавства - цивільного.
Відповідно до ст. 819 Цивільного кодексу Республіки Білорусь (далі - ГК) за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується при настанні передбаченого законодавством або договором події (страхового випадку) відшкодувати іншій стороні (страхувальникові) або третій особі (застрахованій особі, вигодонабувачеві), на користь якої укладено договір, заподіяну внаслідок цієї події збитки застрахованим за договором майновим інтересам (зробити страхову виплату у вигляді страхового відшкодування або страхового забезпечення) у межах визначеної договором суми (страхової суми, ліміту відповідальності), а інша сторона (страхувальник) зобов'язується сплатити обумовлену договором суму (страховий внесок, страхову премію).
Стаття 832 ЦК визначає істотні умови договору страхування.
Так, при укладанні договору майнового страхування чи страхування відповідальності між страхувальником і страховиком має бути досягнуто згоди:
1) про певний майні або іншому майновому інтересі, що є об'єктом страхування;
2) про характер події, на випадок настання якої здійснюється страхування (страхового випадку);
3) про розмір страхової суми (ліміту відповідальності);
4) про суму страхового внеску (страхової премії) та терміни його сплати;
5) про термін дії договору.
При укладанні договору особистого страхування між страхувальником і страховиком має бути досягнуто згоди:
про застраховану особу;
про характер події, на випадок настання якого в житті застрахованої особи здійснюється страхування (страхового випадку);
про розмір страхової суми (ліміту відповідальності);
про суму страхового внеску (страхової премії) та терміни його сплати;
про термін дії договору.
Виникає питання: яким чином визначити дату початку страхової послуги як зовнішньоторговельної операції, якщо врахувати, що договір страхування набирає чинності з дня сплати страхового внеску (страхової премії) чи першої його частини, якщо в законодавчих актах чи правилах відповідного виду страхування, затверджених страховиком або об'єднанням страховиків і узгоджених з органом, що здійснює державний нагляд за страховою діяльністю, не передбачено інше?
Відповідно до Указу № 178 початком операції є дата проведення платежу за послугу. Але в чому виражається послуга зі страхування? Мабуть, в тому, що страховик бере на себе зобов'язання з моменту сплати страхового внеску взяти страхувальника, так би мовити, під свою опіку. Страхувальник платить за те, що в будь-який момент, коли настане страховий випадок, йому буде виплачено страхове відшкодування. Але випадок - це категорія типово імовірнісна: може настати, а може і не настати. Як же тоді вираховувати строк зовнішньоторговельної операції, а тим більше, виконати його в 60-денний термін? Що розуміти під наданням послуги - підписання договору страхування чи настання страхового випадку? Хто може відповісти?
А якщо розглядати дещо глибше юридичні питання, то цілком ймовірно, що може вийти така ситуація: страхування-то й не послуга зовсім, а окремий вид зобов'язань за цивільним законодавством. Адже оплатне надання послуг - це гол. 39 ЦК, а страхування - гол. 48 ЦК. Чому вони розділені? Чи не тому, що мають різну правову природу? І чи не тому норми Указу № 178 не можуть бути однаково віднесені до страхування і до послуги, а поняття "страхова послуга" більше нагадує традиційне словосполучення.
У будь-якому випадку говорити про однозначності застосування норм Указу № 178 до страхування справа ризикована. Необхідні чіткі юридичні роз'яснення, але, на жаль, Указ № 178 і цього разу такого права ні одному органу не надав.
Ще один вид економічних взаємин - фінансова оренда (лізинг).
Щоб приступити до аналізу лізингу в рамках Указ Президента Республіки Білорусь від 27.03.2008 № 178 "Про порядок проведення та контролю зовнішньоторговельних операцій", слід ще раз поглянути на цей вид господарської діяльності з юридичної точки зору.
Фінансовий лізинг - це такий вид операції (його можна розглядати як різновид прямих інвестицій), при якому лізингодавець зобов'язується придбати у власність вказане лізингоодержувачем майно у певного продавця, передати це майно лізингоодержувачу в якості предмета лізингу за певну плату, на певний термін і на визначених у договорі фінансового лізингу умовах у тимчасове володіння та користування.
Тобто при реалізації механізму фінансового лізингу лізингова компанія за заявкою лізингоодержувача придбає обладнання та передає його лізингоодержувачу в тимчасове користування (в лізинг).
Термін, на який предмет лізингу передається лізингоодержувачу, порівняємо по тривалості з терміном повної амортизації предмета лізингу або перевищує його.
Як правило, експлуатуючи обладнання, лізингоотримувач сплачує поетапно лізингові платежі, які включають в себе вартість обладнання, витрати на залучення кредитних коштів банків, комісію лізингової компанії.
Лізинг представляється досить вигідним видом діяльності з різних причин. Так, наприклад, у відповідності до законодавства по відношенню до обладнання, що передається за договором фінансового лізингу, застосовується механізм прискореної амортизації з коефіцієнтом прискорення, що дозволяє лізингоодержувачу істотно зменшити суму сплачуваних податків і заощадити значну частину фінансових коштів.
Предмет лізингу переходить у власність лізингоотримувача після закінчення терміну дії договору лізингу або до його закінчення за умови виплати лізингоодержувачем повної суми, передбаченої договором лізингу.
У лізингу беруть участь три суб'єкти лізингової угоди:
лізингодавець - фізична або юридична особа, яка за рахунок залучених чи власних коштів набуває в ході реалізації лізингової угоди у власність майно і надає його як предмет лізингу лізингоодержувачу за певну плату, на певний термін і на певних умовах у тимчасове володіння та користування;
лізингоодержувач - фізична або юридична особа, яка відповідно до договору лізингу зобов'язана прийняти предмет лізингу за певну плату, на певний термін і на певних умовах у тимчасове володіння та користування відповідно до договору лізингу;
продавець (постачальник) - фізична або юридична особа, яка відповідно до договору купівлі-продажу з лізингодавцем, продає лізингодавцю в обумовлений термін вироблене (закуповується) їм майно, що є предметом лізингу.
Переваги лізингу полягають у тому, що в ситуації, коли банківська система недостатньо розвинена, і можливості одержання інвестиційних кредитів обмежені, лізинг є одним з найбільш доступних і ефективних способів фінансування розвитку виробництва.
Лізинг - це унікальний інвестиційний інструмент, який сприяє підвищенню конкурентоспроможності промисловості, безпосередньо стимулює процес заміщення імпортної продукції якісними вітчизняними аналогами, підвищенню зайнятості населення, зростанню доходів приватного бізнесу і держави.
Існує кілька видів лізингу.
Оперативний лізинг - вид лізингу, при якому лізингодавець купує на свій страх і ризик майно і передає його лізингоодержувачу за певну плату, на певний термін і на певних умовах у тимчасове володіння та користування.
У разі закінчення терміну дії договору лізингу та за умови виплати лізингоодержувачем повної суми, передбаченої договором, предмет лізингу повертається. При оперативному лізингу він може бути переданий в лізинг неодноразово протягом повного терміну його амортизації. Оперативний лізинг називають також операційним, або експлуатаційним лізингом.
Суть фінансового лізингу полягає в інвестуванні тимчасово вільних або залучених фінансових коштів, коли лізингодавець набуває у власність обумовлене договором купівлі-продажу майно у певного продавця і надає це майно відповідно до договору лізингу лізингоодержувачу за плату в тимчасове володіння і користування.
Міжнародний лізинг - поняття, що виникло, коли лізинг вийшов на міжнародний рівень. Ділиться, відповідно, на експортний та імпортний.
Згідно з угодою експортного лізингу лізингова фірма набуває майна у національної фірми, а потім передає його в користування на договірних засадах іноземному лізингоодержувачу. Імпортний лізинг припускає зворотну ситуацію, коли устаткування лізінгодатель купує у іноземного суб'єкта господарської діяльності, а потім надає його на правах лізингу вітчизняному лізингоодержувачу.
Лізингова угода класифікується як угода міжнародного лізингу в тому випадку, якщо лізингодавець (лізингова компанія) і лізінгополучатель є резидентами різних держав. Резидентом якої держави в даному випадку є постачальник устаткування, не має значення. Найбільш складні операції міжнародного лізингу можуть включати необмежену кількість задіяних країн. Головний критерій приналежності угоди лізингу до операції міжнародного лізингу полягає в тому, чи є лізингодавець і лізингоодержувач резидентами однієї країни.
Вигідність застосування операцій міжнародного лізингу - у використанні сприятливого податкового режиму, встановленого в тій чи іншій країні. Це можна представити як експорт податкових пільг з країни лізингодавця в країну лізингоодержувача.
Операції міжнародного лізингу також є поширеним механізмом продажів устаткування, вироблюваного підприємствами країни лізінгодателя. Даний механізм реалізації продукції є досить дієвим для виробників, так як практично повністю угода може бути профінансована за допомогою лізингової схеми. Лізингоодержувачі, у свою чергу, отримують переваги через те, що в країні лізингодавця можна залучити фінансування під нижчі відсотки, ніж у своїй країні, що, природно, відбивається на вартості всієї угоди.
Основна мета валютного регулювання - стійка рівноважна ситуація на валютному і пов'язаних з ним ринках. Незаконний відтік капіталу, правопорушення у валютній сфері завдають значних збитків державі та громадянам, тому валютний контроль на даному етапі розвитку економіки держави необхідний. Тим не менш, валютний контроль в тому вигляді, в якому він існує в даний час в Республіці Білорусь, в майбутньому може втратити значення ефективного важеля, за допомогою якого досягаються реальні результати, якщо його не реформувати і не трансформувати в такий вид контролю, при якому вирішувалися б основні завдання, поставлені Главою держави та Урядом Республіки Білорусь в області проведення валютних операцій.
Рівень валютного контролю повинен відповідати рівню розвитку економіки, тим не менш, слід поступово переходити до сучасних ринкових стандартів управління валютною політикою і запровадження системи валютного контролю, найбільш відповідну загальносвітових стандартів.
Необхідний валютний контроль, сприяє ефективній взаємодії підприємств і організацій з банками як агентами валютного контролю і не створює необгрунтованих перешкод для роботи експортерів та імпортерів.
Указ Президента Республіки Білорусь від 27.03.2008 № 178 "Про порядок проведення та контролю зовнішньоторговельних операцій" (далі - Указ) і нормативні правові акти, прийняті на виконання вимог даного Указу покликані вирішити завдання спрощення валютного контролю, а саме щодо реєстрації паспортів угод, оформлення та подання в банк необхідних документів, отримання дозволів на продовження термінів зовнішньоторговельних операцій, способів припинення зобов'язань за зовнішньоторговельними договорами та інших процедур, пов'язаних з виконанням умов зовнішньоторговельних договорів.
Таким чином, вдосконалення в найближчій перспективі валютного законодавства для зовнішньоторговельної діяльності держави і для функціонування бізнесу в Республіці Білорусь (як державного, так і приватного) має велике значення - це великий крок на шляху вдосконалення законодавства в даній сфері та заставу більше динамічного і ефективного розвитку міжнародної торгівлі. При цьому зберігається забезпеченість зовнішньоторговельних операцій належним контролем, який у свою чергу, хоча і в мінімальному обсязі, ускладнює процедуру здійснення зовнішньоекономічних операцій, але все ж сприяє на даному етапі розвитку економіки держави збереженню стабільності як на зовнішньоторговельному, так і на валютному ринку держави.
З метою приведення у відповідність з Указом нормативних правових актів Національного банку, що регулюють контроль банками зовнішньоторговельних операцій, а також встановлення вимог щодо оформлення зовнішньоторговельних операцій резидентами Республіки Білорусь прийнято постанову Правління Національного банку від 2 вересня 2008 р. № 130 "Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації паспорта угоди і контролю банками за проведенням резидентами зовнішньоторговельних операцій "(далі - Інструкція).
Инструкция разработана и принята на основании таких законодательных актов, как Указ, Банковский кодекс Республики Беларусь и закон Республики Беларусь от 22.07.2003 № 226-З "О валютном регулировании и валютном контроле".
Следует обратить внимание на то, что требования Инструкции не могут быть применены к договорам аренды (в том числе финансовой аренды), поскольку в соответствии с Указом данный вид обязательств, отраженный в таких договорах, не является объектом применения норм Указа в силу отсутствия такого понятия в составе экспорта и импорта.
Также требования Инструкции не могут быть применены к договорам страхования, поскольку по таким договорам невозможно установить сроки прекращения обязательств в контексте Указа.
Нормы Инструкции в отношении регистрации паспортов сделок применяются только к тем товарам, по которым в соответствии с таможенным законодательством производится таможенное оформление.
Также необходимо отметить, что по договорам смешанного типа (например, договор подряда, по условиям которого осуществляется поставка товаров, необходимых для производства работ) паспорта сделки регистрируются только на те товары, количество и цена либо стоимость которых отражены в договоре и оплачиваются отдельно от оплаты работ либо услуг.
Основные нормы и требования данного нормативного правового акта следующие.
Все разъяснения по порядку применения норм Инструкции, утвержденной указанным Постановлением, могут быть даны за подписью заместителя Председателя Правления Национального банка Республики Беларусь, направляющего деятельность Главного управления валютного регулирования и валютного контроля.
При оформлении документов валютного контроля по внешнеторговым договорам, по которым паспорт сделки зарегистрирован до вступления в силу Указа, банки используют последний по дате регистрации паспорт сделки, а в случае одновременной регистрации нескольких паспортов сделок - любой из них по усмотрению резидента.
То есть, если к моменту вступления в силу Указа и соответственно Инструкции, которая вступила в силу одновременно с Указом 2 октября 2008 г., у резидента в наличии имеются действующие паспорта сделки, зарегистрированные в соответствии с требованиями Указа Президента Республики Беларусь от 4 января 2000 г. № 7 "О совершенствовании порядка проведения и контроля внешнеторговых операций" (далее - Указ № 7) и постановления Государственного таможенного комитета Республики Беларусь от 7 июля 2001 г. № 32 "О порядке осуществления валютного контроля таможенными органами", то их перерегистрация в связи с переходом на новый порядок регистрации паспортов сделок не требуется. Достаточно только в качестве основного документа валютного контроля, каковым является паспорт сделки, выбрать тот, который был зарегистрирован последним, либо один из паспортов сделки, если их одновременно было зарегистрировано несколько.
Инструкцией введены термины, относящиеся к порядку контроля внешнеторговых операций, и установлены основные требования по порядку указания информации для валютного контроля в соответствующих документах валютного контроля.
Так, например, в обиходе внешнеторговых операций появились термины "банк ПС" (банк, в котором регистрируется паспорт сделки) и "исполняющий банк" (банк, в том числе банк ПС, в который экспортер либо импортер представил документ валютного контроля в форме приложения к ПС/ВО. Понятие "приложение к ПС/ВО" дается в тексте Инструкции и означает: "документ, содержащий информацию о факте и условиях проведения внешнеторговых операций, а также о прекращении обязательств по проведенным внешнеторговым операциям".
Приложение к ПС/ВО служит документом контроля как по внешнеторговым договорам, предусматривающим отгрузку (поступление) товаров, так и по внешнеторговым договорам, предусматривающим выполнение работ, оказание услуг, передачу охраняемой информации и исключительных прав на результаты интеллектуальной деятельности. Контроль по нетоварным договорам осуществляется на основе уведомительного принципа о совершаемых операциях без представления в банк первичных документов по внешнеторговым сделкам, что значительно облегчает документарную процедуру взаимоотношений клиентов с банками.
Осуществление банком валютного контроля по каждой внешнеторговой операции заключается в истребовании от клиента представления приложения к ПС/ВО и направления в Национальный банк отчетности, составленной на основании информации, содержащейся в приложении к ПС/ВО.
Приложение к ПС/ВО представляется экспортером (импортером) в банк при:
проведении (поступлении) платежа;
проведении зачета встречных однородных денежных требований (зачете встречных однородных требований);
оформлении акта о приемке-сдаче выполненных работ (оказанных услуг, полученной охраняемой информации, исключительных прав на результаты интеллектуальной деятельности) либо иного документа, подтверждающего факт исполнения обязательств по внешнеторговой операции.
Таким образом, представление приложения к ПС/ВО при отгрузке либо поступлении товаров не требуется, так как информация о движении товаров между резидентами и нерезидентами должна поступать в органы валютного контроля в рамках требований Указа.
Порядок регистрации паспорта сделки следующий.
Паспорт сделки оформляется на бумажном носителе машинописным текстом либо в виде электронного документа экспортером (импортером) либо работником банка по определенной форме согласно приложению к названной Инструкции.
Форма паспорта сделки довольно проста для составления и содержит небольшое количество реквизитов.
Принцип составления номера паспорта сделки основан на уникальности данного номера благодаря включению в его состав двух последних цифр года, порядкового номера месяца и дня месяца, в котором оформлен паспорт сделки; трех последних цифр банковского идентификационного кода банка, в котором регистрируется паспорт сделки, трех цифр кода (номера) структурного подразделения банка; порядкового номера паспорта сделки, оформленного банком в течение календарного года.
В строке "Номер предыдущего паспорта сделки" указывается номер паспорта сделки, зарегистрированного в рамках Указа по этому же внешнеторговому договору, при оформлении нового паспорта сделки. То есть, если предыдущий паспорт сделки оформлялся в рамках Указа № 7, то он в новом паспорте сделки не указывается.
В строке "Код статуса внешнеторгового договора" экспортер (импортер) указывает кодированную информацию о внешнеторговом договоре в зависимости от его вида (статуса) - экспортный договор, импортный договор, бартерный договор.
При указании в паспорте сделки общей стоимости товаров по внешнеторговому договору за основу берется общая стоимость товаров, указанная во внешнеторговом договоре. При этом если внешнеторговый договор предусматривает только количество товара и его цену, в этой строке указывается значение, равное произведению либо суммам произведений данных значений. Если во внешнеторговом договоре общая стоимость товара состоит из нескольких частей, выраженных в разных валютах, в паспорте сделки указывается общая стоимость товара в любой валюте по выбору экспортера либо импортера, рассчитанная с использованием официального курса белорусского рубля по отношению к соответствующим иностранным валютам на дату оформления паспорта сделки или иного курса пересчета, определенного внешнеторговым договором.
Паспорт сделки оформляется и регистрируется только по договору в целом, что способствует в значительной части уменьшению документооборота и не создает дополнительных трудностей во взаимоотношениях между клиентом и банком, в том числе и в отношении материальных и временных затрат на оформление и регистрацию паспортов сделок.
При этом следует обратить внимание на то, что если внешнеторговый договор не содержит информацию об общей стоимости товаров (в том числе ориентировочной), а такая информация в соответствии с условиями договора содержится в отдельных приложениях (спецификациях) паспорт сделки оформляется и регистрируется на сумму представленных приложений (спецификаций) в том случае, если данная сумма составляет 3 000 евро в эквиваленте и более.
Если при отсутствии необходимости в регистрации паспорта сделки и в ходе исполнения условий договора общая стоимость договора достигла значения 3 000 евро в эквиваленте и более, резидент обязан зарегистрировать паспорт сделки на общую стоимость договора, установленную им в момент оформления и регистрации паспорта сделки. При этом обязанность регистрации паспорта сделки возложена на клиентов банков. Банк не ведет учет платежей для установления необходимости регистрации паспорта сделки клиентом.
Следует отметить, что ни Указ, ни Инструкция не содержат запретительных норм в отношении регистрации паспортов сделок по договорам, стоимость которых не достигает 3 000 евро в эквиваленте.
В паспорте сделки указывается также информация о разрешениях Национального банка на продление срока прекращения внешнеторговой операции, выдаваемом в случае, если срок одной или нескольких внешнеторговых операций в рамках договора превышает срок, установленный Указом.
Паспорт сделки может быть составлен резидентом в виде электронного документа и передан в банк ПС по автоматизированной системе "Клиент - банк". В данном случае в паспорте сделки ставится электронная цифровая подпись.
Для регистрации паспорта сделки экспортер (импортер) представляет в банк, в котором открыт указанный во внешнеторговом договоре счет экспортера (импортера) необходимые документы. При этом под счетом резидента, указываемом в договоре, может пониматься как текущий счет, так и счет, на котором отражена задолженность резидента перед банком. Это следует из норм Указа, где предусмотрена возможность проведения внешнеторговых операций не только с использованием текущих счетов резидента.
К документам, необходимым для регистрации паспорта сделки, относятся:
заявление на регистрацию паспорта сделки в двух экземплярах;
паспорт сделки на бумажном носителе в двух экземплярах;
оригинал и копия (либо по усмотрению резидента две копии) внешнеторгового договора, соответствующего требованиям Указа;
разрешение Национального банка на продление срока прекращения внешнеторговой операции, выданное в случаях, если предусмотренный договором срок поступления товаров либо получения денежных средств за переданные товары превышает срок, установленный законодательством.
При отсутствии хотя бы одного из перечисленных документов банк вправе отказать клиенту в регистрации паспорта сделки.
Заявление на регистрацию паспорта сделки является важным документом, так как согласно ему банк определяет:
перечень услуг клиенту (регистрация либо оформление и регистрация);
необходимость наличия на внешнеторговом договоре штампа открытого акционерного общества "Белорусская универсальная товарная биржа", подтверждающего регистрацию сделки (договора) на бирже, либо штампа Белорусского государственного концерна пищевой промышленности "Белгоспищепром", подтверждающего согласование указанным концерном такой сделки, при наличии в заявлении на регистрацию паспорта сделки информации об отнесении предмета договора к товарам, сделки по которым совершаются на биржевых торгах открытого акционерного общества "Белорусская универсальная товарная биржа" либо путем проведения процедур закупок Белорусским государственным концерном пищевой промышленности "Белгоспищепром". При этом банк не осуществляет контроль за обоснованностью отнесения предмета договора к таким товарам;
возможность либо невозможность регистрации паспорта сделки. Принятие документов на регистрацию либо отказ в регистрации банк оформляет специальной записью в заявлении с проставлением даты, подписи и штампа уполномоченного работника и указанием причины отказа, если банком принято решение в отказе регистрации.
Предусмотрено только два случая, когда экспортер (импортер) обязан зарегистрировать новый паспорт сделки:
- при реорганизации данного экспортера (импортера);
- при перемене лица в обязательстве в отношении экспортера (импортера) по внешнеторговому договору, если такая перемена лица в обязательстве предусмотрена законодательством.
Для регистрации нового паспорта сделки экспортер (импортер) представляет необходимые документы в любой банк по его усмотрению, если у него открыто несколько счетов в разных банках, в том числе и в банк, в котором у него был зарегистрирован предыдущий паспорт сделки.
Как уже упоминалось выше, приложение к ПС/ВО является документом валютного контроля внешнеторговых операций. Оно так же, как и паспорт сделки оформляется на бумажном носителе машинописным текстом либо в виде электронного документа.
При проведении платежа приложение к ПС/ВО представляется экспортером (импортером) в банк, осуществляющий проведение платежа, а при поступлении платежа по внешнеторговым операциям - в банк, на счет в котором поступил платеж, в срок не позднее 7 рабочих дней со дня зачисления денежных средств на счет экспортера (импортера). При этом следует учитывать, что в случае, если резидент проводит расчеты со счетов, являющихся банковскими, либо со счета открытого акционерного общества "Белорусская универсальная товарная биржа", и, следовательно, не обладает информацией о дате фактического платежа в пользу нерезидента, дата поступления (проведения) платежа в приложении к ПС/ВО указывается не им самим, а банком.
Приложение к ПС/ВО составляется по всем внешнеторговым операциям и представляется. При проведении внешнеторговых операций, не связанных с проведением либо получением платежей приложение к ПС/ВО представляется экспортером (импортером) в банк, в котором открыты счета экспортера (импортера), банковские реквизиты которого указаны во внешнеторговом договоре в срок:
не позднее 30 рабочих дней со дня подписания сторонами документа, которым оформляется зачет встречных однородных денежных требований, вытекающих из двусторонних внешнеторговых договоров, либо которым в соответствии с международными договорами оформлены взаимные безналичные расчеты, осуществляемые на основе клиринга;
не позднее 30 рабочих дней со дня подписания сторонами акта о приемке-сдаче выполненных работ (оказанных услуг, полученной охраняемой информации, исключительных прав на результаты интеллектуальной деятельности) либо иного документа, предусмотренного законодательством и подтверждающего факт исполнения обязательства по внешнеторговой операции.
Приложение к ПС/ВО заполняется по определенной Инструкцией форме. При этом следует обратить внимание на следующее.
В строке "Номер паспорта сделки/внешнеторгового договора" указывается номер паспорта сделки, зарегистрированного по внешнеторговому договору. Если в данный момент действующим паспортом сделки является тот, который зарегистрирован до вступления в силу Инструкции, то номер такого паспорта сделки может не указываться.
В приложении к ПС/ВО, представляемом при проведении зачета встречных однородных денежных требований (зачета встречных однородных требований), указываются два номера паспортов сделок: первый - по внешнеторговому договору, по которому осуществлены внешнеторговые операции и по которому экспортер (импортер) имеет обязанность исполнения сроков проведения внешнеторговых операций, установленных Указом, второй - по другому внешнеторговому договору.
Номер приложения к ПС/ВО так же уникален, как и номер паспорта сделки, так как включает в себя последние три цифры БИК, затем три цифры кода (номера) структурного подразделения банка, в который представляется приложение к ПС/ВО и порядковый номер приложения к ПС/ВО, присваиваемый банком в течение календарного года.
Информация о номере приложения к ПС/ВО заполняется исполняющим банком после представления экспортером (импортером) приложения к ПС/ВО в исполняющий банк.
В строке "Код приложения к ПС/ВО" указывается кодифицированная информация о внешнеторговых операциях в зависимости от их вида, например, по поступившему платежу от контрагента - нерезидента по внешнеторговому договору, предусматривающему экспорт, проставляется число 11, а по проводимому платежу в пользу контрагента - нерезидента по внешнеторговому договору, предусматривающему импорт, - число 21 и т.п.
Одним из важных моментов заполнения приложения к ПС/ВО в отношении контроля проведения резидентом внешнеторговых операций является обязанность указания в приложении к ПС/ВО кода наличия прекращения обязательств, т.е. информации о том, прекращаются ли обязательства по внешнеторговой операции платежом, выполнением работ, проведением зачета и т.д. Цифра 0 указывается в соответствующей строке приложения к ПС/ВО в случае, если прекращение обязательства по внешнеторговой операции не происходит, и цифра 1 - если прекращение обязательства по внешнеторговой операции происходит. Например, если резидент проводит платеж до поступления товаров, то он указывает код 0, поскольку операция не прекращена, товар не поступил, а срок по такой операции установлен Указом - 60 дней. А если резидент проводит платеж после поступления товаров, то он указывает соответственно код 1.
При оформлении приложения к ПС/ВО при проведении зачета встречных однородных денежных требований (зачета встречных однородных требований) экспортер (импортер) указывает код наличия прекращения обязательств по внешнеторговым операциям, по которым установлена обязанность исполнения сроков проведения внешнеторговых операций, предусмотренных Указом.
При оформлении приложения к ПС/ВО при составлении акта о приемке-сдаче выполненных работ (оказанных услуг, полученной охраняемой информации, исключительных прав на результаты интеллектуальной деятельности) либо иного документа, подтверждающего факт исполнения обязательств по внешнеторговой операции, экспортер (импортер) указывает вышеназванную информацию лишь при совершении внешнеторговой операции, по которой оформляется приложение к ПС/ВО, в качестве прекращения обязательства по определенной внешнеторговой операции. То есть, при выполнении работ (оказании услуг, полученной охраняемой информации, исключительных прав на результаты интеллектуальной деятельности) по экспорту и подписании акта о приемке-сдаче экспортер обязан представить в банк в течение 30 дней приложение к ПС/ВО с указанием в строке 11 "Код наличия прекращения обязательств" числового значения 0. Далее, при поступлении денежных средств на счет клиента по данной внешнеторговой операции резидент представляет приложение к ПС/ВО с указанием в строке 11 "Код наличия прекращения обязательств" числового значения 1.
И наоборот, если экспортеру сначала поступили денежные средства - в банк представляется приложение к ПС/ВО с указанием в строке 11 цифры 1, а после подписания акта о приемке-сдаче он представляет приложение к ПС/ВО с указанием в строке 11 цифры 1.
При выполнении работ (оказании услуг, полученной охраняемой информации, исключительных прав на результаты интеллектуальной деятельности) по импорту и подписании акта о приемке-сдаче импортер обязан представить в банк в течение 30 дней приложение к ПС/ВО с указанием в строке 11 "Код наличия прекращения обязательств" числового значения 1. Далее, при платеже по данной внешнеторговой операции импортер представляет приложение к ПС/ВО с указанием в строке 11 "Код наличия прекращения обязательств" числового значения 1.
И наоборот, если импортер сначала проводит платеж - в банк представляется приложение к ПС/ВО с указанием в строке 11 цифры 0, а после подписания акта о приемке-сдаче он представляет приложение к ПС/ВО с указанием в строке 11 цифры 1.
Время, отведенное банку для рассмотрения документов и принятия решения относительно регистрации паспорта сделки, позволяет оперативно обслуживать клиента - банк не позднее рабочего дня, следующего за днем представления документов, обязан рассмотреть их и зарегистрировать паспорт сделки либо отказать в его регистрации.
Необходимо учитывать, что в соответствии с п. 2 Указа неправомерный отказ банка резиденту в регистрации паспорта сделки влечет наложение штрафа:
на банк - в размере от 10 до 100 базовых величин;
на должностное лицо банка - от 1 до 5 базовых величин.
Именно поэтому число случаев, когда банк отказывает в регистрации паспорта сделки в максимальной степени сокращено:
непредставление документов (документа), указанных (указанного) в Инструкции;
несоответствие сведений, указанных в графах паспорта сделки, условиям внешнеторгового договора;
отсутствие на внешнеторговом договоре оттиска штампа открытого акционерного общества "Белорусская универсальная товарная биржа", подтверждающего регистрацию сделки (договора) на бирже, либо штампа Белорусского государственного концерна пищевой промышленности "Белгоспищепром.
Отказ в регистрации паспорта сделки фиксируется банком в заявлении на регистрацию паспорта сделки. Затем банк в произвольной форме уведомляет клиента о таком отказе. Крайне важно, чтобы в заявлении на регистрацию паспорта сделки была указана причина, даты отказа и проставлена подпись уполномоченного работника банка.
Банк ПС формирует специальное внешнеторговое досье по каждому своему клиенту, в которое он помещает один экземпляр зарегистрированного паспорта сделки, копию внешнеторгового договора, один экземпляр заявления на регистрацию паспорта сделки, копию разрешения Национального банка, копию предыдущего паспорта сделки, в случае возникновения необходимости регистрации нового паспорта сделки и копию документа (документов), подтверждающего реорганизацию клиента либо перемену лица в обязательстве. Клиенту возвращаются оригинал договора, оригинал разрешения Национального банка, второй экземпляр заявления на регистрацию паспорта сделки, вторые копии иных документов, представленных в банк.
Исполняющий банк обязан отказать клиенту в проведении платежей в случаях отсутствия отметки банка ПС на внешнеторговом договоре, по которому законодательством установлена необходимость регистрации паспорта сделки (такая необходимость устанавливается банком из представленных клиентом документов, посредством которых оформлен внешнеторговый договор), либо выявления несоответствия данных, указанных в платежной инструкции, сведениям, указанным экспортером (импортером) в приложении к ПС/ВО.
В случае утери экспортером (импортером) паспорта сделки банк ПС по его заявлению выдает дубликат паспорта сделки. Требования к дубликату банк определяет самостоятельно. Дубликат может представлять собой экземпляр паспорта сделки с проставленной на нем отметкой "Дубликат", подписью и печатью банка.
По данным, содержащимся в приложениях к ПС/ВО, формируется отчетность, направляемая банками в Национальный банк, на базе которой осуществляется последующий контроль внешнеторговых операций и анализ текущих валютных операций и операций, связанных с движением капитала.
Исходя из изложенного можно констатировать, что Инструкция позволит не только осуществить контроль внешнеторговых операций с минимальным документооборотом и временными затратами, но и с высокой степенью точности спрогнозировать состояние валютного рынка и вследствие этого курс национальной валюты к иностранным валютам на основании базы данных о платежах и прекращении обязательств по внешнеторговым операциям, сформированной в Национальном банке, тем самым исполнив требования Указа.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Конституция Республики Беларусь. Прийнята на республіканському референдумі 24 листопада 1996р. (Національний реєстр правових актів Республіки Білорусь, 05.01.1999, № 1, реєстр. № 1 / 0 від 04.01.1999).
Банківський кодекс Республіки Білорусь від 25 жовтня 2000р. № 441-З. Прийнятий Палатою представників 3 жовтня 2000 Схвалений Радою Республіки 12 жовтня 2000 (Національний реєстр правових актів Республіки Білорусь, 17.11.2000, № 106, реєстр. № 2 / 219 від 31.10.2000).
Податковий кодекс Республіки Білорусь від 19 грудня 2002 р. «166-З. Прийнятий Палатою представників 15 листопада 2002 року. Схвалений Радою Республіки 2 грудня 2002 року. (Національний реєстр правових актів Республіки Білорусь, 13.01.2003, № 4, реєстр. № 2 / 920 від 02.01.2003).
Закон Республики Беларусь от 22 июля 2003 года №226-3 «О валютном регулировании и валютном контроле». Принят Палатой представителей 25 июня 2003 года. Одобрен Советом Республики 30 июня 2003 года. (Национальный реестр правовых актов Республики Беларусь, 04.08.2003, № 85, рег. № 2/978 от 25.07.2003).
Горбунова О.М., Грачова Є.Ю. Система фінансового права / / Фінансове право: Підручник / Відп. ред. Є.Ю. Грачової, Г.П. Толстопятенко. - М. - 2006.
Л.А. Ханкевіч «Фінансове право Республіки Білорусь». Навчальний посібник / Мн. Видавництво «Амалфея» 2002р.
Фінансове право. Підручник / За ред. проф. О.Н. Горбунової Видавництво «МАУП» М., 2003.
Фінансове право. Серія «Підручники, навчальні посібники» / За ред. проф. В.М. Мандріна Ростов-на-Дону Видавництво «Фенікс», 2002.