Коломийський інститут

Прикарпатського університету ім.Стефаника

Економічний факультет

Реферат

на тему:

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ І ЗАВДАННЯ НАУКИ

РОЗМІЩЕННЯ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ УКРАЇНИ

Виконав:

студент гр. М-21

Карасьов Дмитро

Коломия 2001

Природно-ресурсні багатства України, її населення і трудові ре­сурси, а також особливості розміщення продуктивних сил окремих регіонів досліджено досить фундаментально. Актуальні проблеми регіонального розвитку досліджують науковці Ради з вивчення про­дуктивних сил України, що функціонує в системі Національної Ака­демії Наук України. Проте в період радикальної економічної ре­форми та переходу до ринкових форм господарювання виникають нові, раніше не досліджувані проблеми, їх сутність полягає у такому.

По-перше, за останні роки істотно посилилися протиріччя між існуючою територіально-галузевою структурою господарського комплексу України та необхідністю створення висококонкурентної економіки з високою продуктивністю праці та гнучкою орга­нізацією виробництва. В Україні значного розвитку набули деякі базові галузі важкої промисловості, обсяги виробництва яких значно перевищують власні потреби. Разом з тим розвиток галу­зей споживчого сектора економіки та соціальної інфраструктури не відповідає реальним потребам населення. У зв'язку з цим пос­тає завдання структурної трансформації господарських комплек­сів регіонів через зміни у розміщенні продуктивних сил, встанов­лення оптимальних галузевих і територіальних пропорцій вироб­ництва. Необхідність ефективного здійснення структурної транс­формації господарських комплексів тісно пов'язана з вирішенням цілого спектра соціальних проблем: професійної перепідготовки кадрів, працевлаштування, соціальної підтримки на період мож­ливої тимчасової незайнятості населення тощо. Це потребує не­малих матеріальних і фінансових ресурсів.

По-друге, спостерігається суттєва невідповідність між сформо­ваним у попередні роки значним економічним потенціалом окремих галузей і комплексів та неефективним його використанням в сучас­них умовах господарювання, коли, по суті, відбувається руйнація раніше створеного виробничого і науково-технічного потенціалу. Така ситуація є реальною загрозою для економічної безпеки держави.

По-третє, нераціональне розміщення промислового виробни­цтва, галузей соціальної сфери, а також відсутність дієвого меха­нізму підтримки нових форм господарювання призвели до пору­шення процесів відтворення головної продуктивної сили — лю­дини. Поступова втрата людського капіталу та відплив висо­кокваліфікованих спеціалістів з реального сектора економіки не можуть не позначитися в подальшому на рівні розвитку продук­тивних сил країни. Ці негативні процеси стримують економічний розвиток регіонів, який просто неможливий без високого плато­спроможного попиту населення на товари і послуги на основі зростання його трудової активності та рівня доходів.

По-четверте, інтеграція України у світовий економічний прос­тір та розширення всього спектра зовнішньоекономічних зв'язків потребує розвитку принципово нових форм територіальної ор­ганізації продуктивних сил, які б дозволили подолати високий рі­вень залежності від імпорту, вдосконалити структуру експорту, досягти високої конкурентоздатності продукції вітчизняних то­варовиробників на зовнішньому і внутрішньому ринках. Розв'я­зання цієї проблеми є досить проблематичним за сучасних не­сприятливих економічних умов.

Зазначені вище проблеми обумовлюють дуже складні завдання, які постають перед розміщенням продуктивних сил як важливою га­луззю економічної науки. Першорядне з них полягає в обгрунтуван­ні оптимального розміщення продуктивних сил з точки зору враху­вання усіх передумов і факторів, що сприяють розвитку спеціалізації господарства, її відповідності ринковій кон'юнктурі, задоволенню соціально-економічних потреб населення та його екологічній безпе­ці, розвитку міжрегіональних економічних зв'язків. Навчальний курс з розміщення продуктивних сил повинен надати необхідні знання з теоретичних і прикладних питань, а також сформувати у студентів вміння самостійно вирішувати складні проблеми щодо територіаль­ної організації господарювання на різних рівнях управління.