Актуальні проблеми соціологічних досліджень

Зміст

Ведення ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. ... ... ... ... ... 3

1.Современние методи прикладних соціальних досліджень ... ... ............. 6

2.Соціальная інформація як актуальна проблема соціологічних досліджень на сучасному етапі розвитку російського суспільства ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ................. ........ ... ... ... .12

2.1.Что таке соціологічна інформація, її види ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 12

2.2.Статістіческая інформація Держкомстату Росії ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 15

2.3.Данние, що містяться в офіційних документах ... ... ... ... ... ... ... ... .. 18

2.4.Інформація, що збирається за допомогою масових опитувань ... ... ....... ... ... 19

2.5.Експертная інформація - дані, отримані за допомогою опитувань експертів ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ............ ... .. .20

2.6.Данние засобів масової інформації ... ... ... ... .. ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 22

Висновок ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 24

Література ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. ... .. 26

Введення

Новий, сучасний етап у розвитку соціології починається з періоду ослаблення інтересу до вироблення загальної соціологічної теорії і бурхливого розвитку емпіричних досліджень - в першу чергу в США, а потім і в інших країнах. Цей внутрінаучних процес був спровокований зміною моделі економічного розвитку західного суспільства, призвів до збільшення ролі споживчих смаків у розвитку економіки і ролі громадської думки в розвитку політичного життя суспільства. Саме на дослідженні цих питань (добре фінансувалися підприємцями та політиками) і зосередилися соціологи. Разом з тим не можна сказати, що повністю припинилася розробка внутрінаучних соціологічних проблем. Важливою подією у розвитку соціології стало створення в 20-ті роки XX ст. Чиказької школи, хіба «екологічне» напрям у трактуванні соціальних процесів і феноменів. Один з лідерів цього напрямку Р. Парк (1864-1944 рр..) Досліджував поведінку людей у тісному взаємозв'язку з середовищем, яку вони створюють - перш за все міської, аналізував взаємодія біологічних і соціальних факторів, що детермінують структуру суспільства.

Специфіка розвитку соціології XX століття полягає в тому, що поряд з традиційно теоретичними роботами з'являються такі її розділи, як емпірична і прикладна соціологія.

Аналіз класичного періоду у розвитку соціології передбачає вирішення проблеми систематизації створених у цей час соціологічних теорій, визначення принципу їх структурування, критерію їх класифікації. Тут існують різні підходи.

Починаючи з 20-х років паралельно розвитку індустріальної соціології, соціології праці йшла розробка доктрини «людських відносин» - альтернативної тейлоризм теорії, що розробляє принципи і завдання управління людьми в організаціях. В емпіричних дослідженнях, проведених у хоторнским експерименті, було встановлено, що підвищення продуктивності праці залежить не тільки від здібностей і вмінь, на які орієнтувався тейлоризм, але і від таких факторів, як задоволеність працівника своєю працею, вплив колективних вимог, сприятлива атмосфера в трудовій комірці і т. п. Комплекс заходів, спрямованих на розвиток даних факторів, і отримав назву політики «людських відносин».

Відбувається становлення і розвиток галузевих соціології. У ній здійснюється систематизація результатів конкретно-соціологічних досліджень на основі розробки загальної теорії людської поведінки як адекватного принципам функціонування кожного елемента суспільної структури. Соціологія розглядається як наука, покликана аналізувати ті реальні і повторювані наслідки, які випливають з взаємодії елементів соціальної структури. У ці наслідки проявляють себе функції. Скажімо, функцію адаптації забезпечує економічна підсистема, функцію целедостижения - політична, функцію інтеграції - правові інститути, звичаї і традиції, функцію відтворення соціальної системи - органи соціалізації (включаючи сім'ю, інститути освіти), а також система вірувань і моралі. Взаємодія між підсистемами відбувається на основі загальних еквівалентів, таких, як гроші, влада, вплив, цінності, культура.

Як правило, в підручниках з соціології описуються лише методи роботи з інформацією (її збору, обробки й аналізу), а інформація як така - її види, їх особливості, для чого вони служать і т.п. - Ці питання зазвичай не розглядаються. Проте методи - це не інформація, а лише інструменти роботи з нею. Сама ж інформація існує незалежно від того, якими методами вона була зібрана. І не буде перебільшенням

Метою даної курсової роботи є вивчення особливостей актуальних проблем соціологічних досліджень на сучасному етапі розвитку російського суспільства.

У зв'язку з поставленою метою необхідно вирішити наступні завдання:

• Розглянути стратифікація: поняття, сутність, історичний контекст.

• Проаналізувати економіку і соціальну стратифікацію та характер взаємодії.

• Виявити тенденції стратифікації і розшарування російського суспільства.

Об'єктом дослідження є актуальні проблеми соціологічних досліджень.

Предмет дослідження - соціологічні дослідження.

1.Современние методи прикладних соціологічних досліджень.

Конкретне соціологічне дослідження (КСІ) - це система теоретичних і емпіричних процедур, що дозволяє отримати нові знання про соціальний об'єкт (процесі, явищі) для вирішення фундаментальних і прикладних завдань. Соціологічне дослідження складається з чотирьох взаємопов'язаних етапів: 1) підготовка досліджень, 2) збір первинної соціологічної інформації; 3) підготовка зібраної інформації до обробки та її обробка на ЕОМ; 4) аналіз обробленої інформації, підготовка звіту за підсумками дослідження, формулювання висновків і рекомендацій. Розрізняють три основних види соціологічного дослідження: розвідувальне, описове і аналітичне.

Розвідувальне - найбільш простий вигляд, вирішальний обмежені завдання і вивчає невеликі обстежувані сукупності. Воно має спрощену програму і застосовується у разі недосліджених проблем, для отримання додаткової інформації про об'єкт, для уточнення гіпотез і завдань, для отримання оперативних даних.

Описове дослідження - більш складний вид, який передбачає отримання емпіричних відомостей для цілісного уявлення про досліджуваному явищі, що має повну програму і що застосовується до великої спільності з різноманітними характеристиками.

Аналітичне дослідження - найскладніший вид, який переслідує мету не тільки описати досліджуване явище, а й з'ясувати причини, які лежать в його основі і обумовлюють характер, поширеність, гостроту та інші властиві йому риси. Воно являє найбільшу цінність, вимагає значного часу і ретельно обробленої програми.

За динамікою об'єкта виділяють крапкове (разове) дослідження і повторне (декілька досліджень того ж об'єкта через певні проміжки часу за єдиною програмою). Конкретне соціологічне дослідження може бути широкомасштабним або локальним.

У розпорядженні соціологів є чотири основні методи збору даних: експерименти, опитування громадської думки, спостереження та архівне дослідження.

Аналіз документів. Цей метод дозволяє одержувати відомості про минулі події, спостереження за якими вже неможливо. Вивчення документів нерідко дозволяє виявити тенденції та динаміку їх змін і розвитку. Джерелом соціологічної інформації виступають зазвичай текстові повідомлення, що містяться в протоколах, доповідях, резолюціях і рішеннях, публікаціях, листах і т. п. Особливу роль виконує соціальна статистична інформація, яка довгий час була закритою, використовувалася у вкрай обмеженому обсязі. Між тим ця інформація суттєво впливає на загальні висновки, більш чітке і реальне розуміння процесів, що відбуваються і явленій.Не менш важливе значення набуває контент-аналіз, який активно застосовується в дослідженнях засобів масової інформації, будучи незамінним методом угруповання текстів.

Опитування - найпоширеніший метод збору первинної інформації. З його допомогою отримують майже 90% всіх соціологічних даних. У кожному випадку опитування передбачає звернення до безпосереднього учасника і націлений на ті сторони процесу, які мало піддаються або не піддаються взагалі прямому спостереженню. Ось чому опитування незамінний, коли мова йде про дослідження тих змістовних характеристик суспільних, колективних і міжособистісних відносин, які приховані від зовнішнього очі і дають про себе знати лише в певних умовах і ситуаціях.

Дві основні різновиди соціологічного опитування: анкетування і інтерв'ювання. При анкетуванні опитуваний сам заповнює опитувальник у присутності анкетера або без нього. За формою проведення воно може бути індивідуальним або груповим. В останньому випадку за короткий час можна опитати значну кількість людей. Воно буває також очним і заочним. Найбільш поширені форми заочного: поштову опитування; опитування через газету, журнал.

Інтерв'ювання передбачає особисте спілкування з опитуваним, при якому дослідник (або його повноважний представник) сам задає запитання і фіксує відповіді. За формою проведення воно може бути прямим, як то кажуть, «обличчям до обличчя» і опосередкованим, наприклад, по телефону.

Залежно від джерела (носія) первинної соціологічної інформації розрізняють опитування масові і спеціалізовані. У масовому опитуванні основним джерелом інформації виступають представники різних соціальних груп, діяльність яких безпосередньо не пов'язана з предметом аналізу. Учасників масових опитувань прийнято називати респондентами. У спеціалізованих опитуваннях головне джерело інформації - компетентні особи, чиї професійні або теоретичні знання, Життєвий досвід дозволяють робити авторитетні ув'язнення. По суті справи учасниками таких опитувань є експерти, здатні дати зважену оцінку за цікавлять дослідника питань. Звідси ще одне широко Поширена в соціології назва таких опитувань - експертні опитування або оцінки.

Соціологічне спостереження є цілеспрямоване і систематизоване сприйняття будь-якого явища, риси, властивості і особливості якого фіксуються дослідником. Форми і прийоми фіксації міг бути різними: бланк або щоденник спостереження, фототеле-або кіноапарат і інші технічні засоби.

Спостереження - один з найпоширеніших способів пізнання. У соціологічних дослідженнях спостереження є методом збору первинних емпіричних даних і припускає: чітко поставлену дослідницьку мету, систематичність, акуратне документування результатів спостереження, зв'язок з теоріями і соціологічними знаннями, перевірку та контроль. Як правило, соціологи здійснюють спостереження за членами досліджуваної групи, або не втручаючись і не беручи участь в їх діях (приховане спостереження), або беручи участь у їх діяльності (метод включеного спостереження). У багатьох ситуаціях спостереження видається єдино можливим методом отримання даних. Іноді люди виявляються не в змозі або просто не хочуть розповідати про свій спосіб життя. Можливо, це відбувається тому, що їхній спосіб життя не відповідає вимогам закону, представляє собою відхилення від загальноприйнятої норми, чи просто вони не хочуть розкривати свої таємниці. Крім іншого, за допомогою спостереження неможливо вивчати події минулого. У таких випадках особливо корисні архівні дослідження.

Архівна дослідження - дослідження існуючих історичних свідчень і документів, складених або збережених іншими особами або організаціями. Цим методом досліджують: дані перепису, урядові статистичні звіти, газетні матеріали, книги, журнали, особисте листування, мови, фольклор, судові архіви, твори мистецтва і результати досліджень інших вчених-соціологів. Новий додаток раніше зібраних даних для якоїсь іншої мети може мати велике значення.

Перевага архівних досліджень полягає в тому, що вони дають вченим можливість перевірити свої гіпотези на більш широких часових і просторових відрізках, ніж це можливо при використанні інших методів. Соціологи більш впевнені в правильності гіпотези, якщо мають можливість перевірити її на прикладі цілого ряду культур та історичних епох, не обмежуючись однією групою людей в одному конкретному часі і місці. Проте обмеження властиві і цьому методу. Основна проблема полягає в тому, що відсутність або недостатня точність документів часто перешкоджає проведенню адекватної перевірки. А коли матеріал є в наявності, його часто буває важко категоризувати отже, щоб отримати відповідь на питання дослідження.

У таблиці 1 представлені позитивні і негативні сторони кожного з методів (див. стор 25).

2.Соціальная інформація як актуальна проблема соціологічних досліджень на сучасному етапі розвитку російського суспільства.

2.1. Що таке соціальна інформація, її види.

Можна сказати, що саме соціальна інформація становить основу конкретних досліджень у соціології, оскільки саме вона є об'єктом обробки та аналізу, і саме інформація, оброблена тим чи іншим методом, представляє досліджувані явища і процеси. Це спонукало мене включити в курс лекцій соціології російських реформ спеціальний розділ про соціальної інформації.

Дати визначення соціальної інформації не так уже й складно: це - сукупність відомостей про соціальні процеси в суспільстві, які накопичені в різних джерелах, - в збірниках статистичних матеріалів та офіційних документів (наприклад, указів Президента, постанов Уряду та ін), в газетах і журналах , в архівних документах, у наукових виданнях, в анкетах та інтерв'ю, записаних на касети і електронні носії, та ін

Говорячи про соціальну інформації, слід зазначити, що за роки реформ роль інформації в російському суспільстві помітно зросла. У наявності інформаційний бум. У СРСР про вивчення громадської думки, про можливість вимірювання рейтингів мало хто знав. Сьогодні все це увійшло в наше повсякденне життя, чому немало сприяють виборчі кампанії, які практично безперервно йдуть у всіх регіонах Росії. Адже саме соціальна інформація є головним знаряддям боротьби різних претендентів за владу. Більш того, технології «паблік рілейшнз» в останні роки набули в Росії статус нового соціального інституту.

У Росії продовжується зростання кількості видаваних газет і журналів. Багато видань створюють власні аналітичні центри (наприклад, має його «Нова газета»), які на ринку інформаційних послуг успішно конкурують з багатьма спеціалізованими НДІ та центрами громадської думки. Через пресу з соціальною інформацією знайомляться мільйони людей.

Не можна не відзначити появу спеціалізованих видань, що представляють інформацію з тих чи інших соціологічних науковим дослідженням. Наприклад, у 2000 р. вийшла цікава книга (перший досвід такого роду) «Міграція та інформація» 1, в якій зібрані роботи не про саму міграції, а про її інформаційному забезпеченні, розглядається її «інформаційний простір», зокрема, як представлені міграційні проблеми в різних джерелах інформації.

Нарешті, все більш значущу роль у поширенні різноманітної соціальної інформації починає грати в Росії мережу «Інтернет». Для користувачів інтернету стають доступними інформаційні ресурси, що містяться на сайтах наукових організацій, в спеціалізованих порталах, електронних виданнях і т.п. Нижче я охарактеризую ті види соціальної інформації, які найбільш важливі для освоєння курсу «Соціологія російських реформ». Питання про види виникає тому, що за своїм характером соціальна інформація різнорідна. Наприклад, інформація, яку містять масиви заповнених анкет і документи державних архівів, дуже різна.

Види соціальної інформації можуть виділятися за різними критеріями: за змістом, формою, носіям, джерел і т.п. Змістовні відмінності між різними видами соціальної інформації нескінченно різноманітні. Адже в принципі вона включає дані про країни і континенти, що населяють їх народи, їх історії, виникненні і розпаду держав, війнах, переділах світу, історії світової культури, соціальних настроях різноманітних груп населення різних країн і т.д. Для освоєння курсу «Соціологія російських реформ» головною є інформація, зміст якої так чи інакше зачіпає трансформацію російської економіки і російського суспільства.

Дані існують у багатьох і різноманітних формах. Это цифры, описания событий, дневниковые записи, рассказы очевидцев, графики, зарисовки, другие способы отображения социальной жизни. Социальная информация различается также по носителям, которые обеспечивают ее хранение, накопление и обогащение. Таковыми могут быть: бумажные носители (книги, газеты, журналы, официальные документы органов государственной власти, стенограммы митингов и собраний и др.); аудио- и видеозаписи (интервью, телевизионные программы и т.п.), электронные носители и глобальная сеть Интернет. Можно выделить еще два вида социальной информации по целям ее сбора. Так, она может быть целевой, собираемой специальными государственными и общественными организациями (например, НИИ, исследовательскими центрами газет и журналов, отдельными учеными и т.д.) для научных нужд и нецелевой, накапливающейся в социальной памяти людей в процессе их повседневной жизни.

Обычно, говоря о видах социальной информации, имеют в виду ее классификацию в зависимости от источников. В этом случае виды информации — это те ее массивы, которые происходят из разных источников. Главными из таких видов можно считать следующие:

1) официальная статистическая информация Госкомстата России;

2) данные, содержащиеся в официальных документах органов государственного управления;

3) данные, получаемые с помощью массовых опросов;

4) данные, получаемые с помощью опросов экспертов; л •

5) данные средств массовой информации;

6) данные, которые содержатся в соответствующих научных трудах. Далее охарактеризую каждый из этих видов социальной инфор­мации

2.2. Статистическая информация Госкомстата России

Официальные статистические данные Российской Федерации представлены в многочисленных изданиях (разовых и продолжающихся) Госкомстата России. Назову лишь некоторые из них: «Российский статистический ежегодник »; « Социально-экономическое положение России»; «Социальное положение и уровень жизни населения России»; «Труд и занятость в России»; «Статистический бюллетень»; «Россия в цифрах» и др.

Даже из этого далеко не полного списка изданий Госкомстата России ясно, что данные, относящиеся к социальным проблемам российских реформ, «рассыпаны» по разным сборникам. Они не выделены не только в особые разделы, но даже и в отдельные таблицы. Эти данные как бы «вмонтированы» в экономическую информацию. Поэтому для их извлечения нужна «вторичная обработка» под те (и именно те) задачи, которые решаются в каждом конкретном случае. Например, Госкомстат России публикует данные о динамике безработицы, а информация об их половозрастном, этническом составе, о составе их семей публикуется в других источниках. Следовательно, для изучения проблемы безработицы в России данных Госкомстата недостаточно, необходимо получить «пересечение» данных из разных источников. Какие данные Госкомстата России могут использоваться при изучении социологии российских реформ? К их числу относятся данные: 1) о численности населения; 2) о численности занятых в разных отраслях и сферах экономики; 3) о движении работников, их перемещениях между отраслями, типами предприятий, регионами страны, городской и сельской местностью и др.; 4) об оплате труда; 5) о трудовой нагрузке в разных отраслях и на предприятиях разных типов; 6) о забастовках; 7) о безработных; 8) о профзаболеваниях и производственном травматизме; 9) об уровне жизни населения (его доходах, питании, жилищных условиях, потреблении непродовольственных товаров); 10) об отдыхе и развлечениях (проведении отпусков, направлениях туризма, поездках в санатории, дома отдыха, туристские лагеря, базы отдыха и пр.). Как видим, круг данных Госкомстата России весьма широк. Это позволяет использовать их для решения самых разнообразных социологических, научных задач.

Отметим также, что информация Госкомстата России занимает особое положение в ряду всех видов информации, которые функционируют в обществе. Ее главная особенность в том, что она носит официальный характер и рассматривается как наиболее достоверная. На самом деле эта информация столь же субъективна, как v любая иная. Ее собирают люди — работники управлений статистики в регионах России. Далее собранная ими информация, всесторонне характеризующая соответствующие регионы, направляется в компьютерные центры Госкомстата России, где она сводится, обрабатывается, а затем публикуется в вышеназванных сборниках и бюллетенях. То есть эта информация отличается от всех других не достоверностью, а официальным статусом: ее производителем является государство.

Что касается достоверности этой информации, то однозначного мнения на этот счет нет. С одной стороны, исходя из общих соображений, ясно, что публикуемые данные не могут быть зеркальным отражением действительности, что интересы властей не могут не сказываться на информации. С другой стороны, масштабы воздействия власти на информацию установить тоже невозможно. Поэтому вопрос о достоверности, истинности информации Госкомстата России относится к числу вечно открытых. Мое мнение такое: объективной информации вообще не бывает; поскольку ее собирают люди, субъекты, она всегда содержит субъективный элемент.

Вопрос о достоверности информации связан со статусом доверия к ней, в отношении которого в России также нет согласия. Однако, независимо от того, осуществляют или не осуществляют органы статистики те или иные приписки и сокрытия собранных данных, информация Госкомстата России остается уникальной по широте отражения проблем: от браков и разводов, рождаемости и смертности в регионах России до здравоохранения, туризма, положения в странах мира. Уникальность этой информации также в том, что она носит количественный характер.

Еще одна особенность этой информации — охват длительных периодов времени. Причем, поскольку данные собираются по одним и тем же схемам, появляется возможность описания динамики в соответствующих сферах. Например, в сборнике «Россия в цифрах» имеется таблица 6.3, в которой представлена численность занятых в экономике по отраслям в 1992, 1994, 1995, 1996, 1997, 1998, 1999, 2000 гг. Сопоставление этих цифр позволяет получить график динамики численности в 1992—2000 гг. Наконец, информация Госкомстата России полирегиональна: она описывает ситуацию во многих (или даже во всех) регионах России.

Все это позволяет считать, что эта информация для освоения дисциплины «Социология российских реформ» весьма полезна. В той или иной степени большинство изучаемых ею проблем отражены в материалах Госкомстата России. Правда, относящаяся к этим проблемам информация как бы «размыта», как я уже отмечала, она публикуется во многих разных сборниках: ежегодниках, квартальных справочниках, тематических сборниках, юбилейных выпусках и др. Поэтому для пользования ею надо знать все основные источники и их содержание.

2.3. Данные, содержащиеся в официальных документах

Речь идет о документах, принимаемых (утверждаемых) органами власти и публикуемых в официальных изданиях. Субъектами, производящими эту информацию, являются такие органы, как Федеральное Собрание страны, Администрация Президента, Правительство, министерства, правовые структуры (Конституционный Суд, Прокуратура и др.). Центробанк и другие организации.

К числу таких документов относятся, во-первых, законодательные акты страны: Конституция, Трудовой кодекс, Уголовно-процессуальный кодекс, Земельный кодекс, Закон о милиции и др.

Во-вторых — официальные документы по текущим проблемам управления: постановления, программы и решения Правительства, министерств и ведомств; указы Президента по конкретным вопросам управления страной; текущие распоряжения официальных лиц в государственном аппарате, официальная переписка и др.

Особенность этого вида социальной информации состоит в том, что она представлена в текстовой форме, поэтому для ее использования нужны особые методы. Я уже говорила, что надо различать информацию как таковую и методы работы с ней — ее сбора, обработки и анализа. Каждый вид социальной информации требует применения своих специфических методов. Например, для обработки документальной информации используются методы контентанализа. В этом отличие официальной документальной информации от официальных статистических данных, которые обрабатываются теми или иными математическими методами. Уникальность документальной информации состоит в следующем: официальные документы раскрывают характер проводимой государством экономической и социальной политики. Никакие другие источники — ни статистические, ни анкетные — не дают и не могут дать столь ясного представления о политике, проводимой государством в тот или иной момент времени, о выдвигаемых глобальных целях и принимаемых способах их достижения.

2.4. Информация, собираемая с помощью массовых опросов

Поскольку массовые опросы чрезвычайно трудоемки (подчас они охватывают десятки тысяч респондентов), то они проводятся не отдельными людьми, а специальными организациями. В России такими организациями являются: ВЦИОМ (Всероссийский центр изучения общественного мнения), ФОМ (Фонд «Общественное мнение»), РОМИР (Российский мониторинг информации о России) и др. Эти организации специализированы на сборе данных по множеству актуальных проблем России. Например, ВЦИОМ собирает информацию об отношении населения России к рыночным реформам, о настроении общества, о рейтингах политиков и др.1

Особенность этой информации состоит в том, что, в отличие от двух первых видов данных, она собирается для научных целей — изучения общественного мнения. Социологические анкеты и «вопросники» интервью разрабатываются специально для того, чтобы опрашивать по ним тех или иных респондентов — группы населения, директоров предприятий, работников милиции, учителей, мигрантов или др. Информация, которая содержится в собранных анкетах и интервью, отражает состояние массового сознания населения России, те мнения, которые люди высказывают в момент опроса по конкретным проблемам. Совокупность таких мнений и образует общественное мнение.

Изучение общественного мнения — для России новое научное направление. Поскольку в советское время социологические опросы не практиковались, то никто не знал, есть ли вообще в стране общественное мнение или его нет. Сегодня же очевидно, что общественное мнение в России существует. Его «легализация» явилась одним из проявлений либерализации общественной жизни. Информация, характеризующая общественное мнение — это богатейший источник для углубления социологических знаний, в частности, в области социологии российских реформ. Выясняя состояние общественного мнения, людей опрашивают обо всем, что происходит в стране и в мире — от борьбы с терроризмом до режима питания. Какое бы изменение ни произошло в мире — буквально в тот же день появляются данные о мнениях по этому поводу разных групп населения, т.е. о реакции общественного мнения. Масштабы «архива» такого рода данных трудно себе даже представить.

2.5. Экспертная информация — данные, полученные с помощью опросов экспертов

Наряду с опросами населения важнейшим источником социальной информации являются опросы экспертов. Они используются для сбора информации по наиболее сложным проблемам, касающимся направлений трансформации экономики и общества. Такого рода вопросы можно адресовать лишь достаточно компетентным экспертам. В этом и состоит основная особенность экспертных опросов и их отличие от опросов массовых. Однако «добывать» экспертов для опроса очень трудно, поэтому на практике часты случаи, когда социологи задают сложные «экспертные» вопросы «простым людям», которые ответов на подобные вопросы не знают и не могут знать. Например, надо ли спрашивать рабочих о положении в науке, школьников — об итогах приватизации? Очевидно, лучше следовать правилу: при проведении опросов не выходить за рамки информированности опрашиваемых.

Экспертные опросы начали использоваться в России с начала 1990-х гг. Тогда реформы только начинались, четких представлений обо всем, что нужно делать не было. Какие-либо ясные всем направления трансформации еще не проявились. В этой ситуации мнения тех, кто по уровню интеллекта и (или) занимаемой должности могли сформулировать хоть какие-то ответы на вопрос «что делать», были бесценными.

В 1991—1993 гг. мне довелось руководить экспертным отделом ВЦИОМ, где проводился своего рода эксперимент. Была сформирована «экспертная панель» в составе 200 экспертов: первых лиц из числа тогдашних молодых реформаторов; первых представителей бизнеса; первых создателей ассоциаций малого и среднего бизнеса; руководителей регионов; директоров промышленных предприятий; обозревателей газет, занимавшихся экономикой и политикой; ученые — экономисты, социологи, географы. Им предлагалась специально разработанная анкета, целью которой было выяснение мнения экспертов по двум группам вопросов: 1)об основных направлениях реформ; 2) о возможных социальных последствиях реформ (эта анкета приводится в приложении 1). В последующие годы экспертные опросы получили широкое распространение и заняли заметное место в социологической науке. Формы их очень разнообразны. Опубликовано немало сборников с данными экспертных опросов, в которых немало полезных практических предложений и аналитических наблюдений. Сегодня эксперты стали главными героями любых дискуссий, круглых столов, теледебатов, где выясняются наиболее сложные вопросы современной политической ситуации в стране, они стали публичными политиками.

Экспертная информация весьма разнообразна, что зависит от опрашиваемых экспертов. Наряду с политиками и учеными в качестве экспертов выступают представители самых различных профессионально-должностных групп, информированных по соответствующим проблемам различных отраслей и сфер экономики и общества. Примером экспертной информации могут служить данные, которые с 1995 г. собираются с помощью анкеты директора «Предприятия ВПК» (см. приложение 2). Эта анкета охватывает широкий круг вопросов, касающихся юридического статуса предприятия и его собственников, хода производства, конкурентоспособности продукции, инвестиций, динамики кадров на предприятии, отношения работников к труду, ожиданий и др. Ясно, что информацию такого рода может дать только тот субъект, который причастен к управлению и занимается им вплотную.

2.6. Данные средств массовой информации

Особенность этого вида информации состоит в том, что она является нецелевой, т.е. собирается не для определенных целей (скажем, науки), а собственно ради информации воплощающейся в газетах, журналах, радио- и телепрограммах и т.п. Но поскольку во всех этих источниках содержится социальная информация, то она может использоваться и для научных целей. Однако это предполагает применение специальных методов извлечения из этих источников 1990-е гг. М., 2001; Неравенство и смертность в России. М.: Московский центр Карнеги, 2000.

Особенность информации, содержащейся в научной литературе по тем или иным социально-экономическим вопросам состоит в том, что она представляет собой научно обработанные, прошедшие анализ и синтез данные по изучаемым проблемам, почерпнутые из разных источников. Отсюда достоинства этого вида информации — систематизированность, обобщенность, глубина, достоверность и др.

Вместе с тем фактор субъективности присутствует и в научной информации. Что же получается — что любая информация субъективна? Да, именно так. Поэтому задача пользователя — овладеть искусством интерпретации всех видов информации, т.е. овладеть искусством извлечения «рационального зерна» из данных Госкомстата России, из официальных документов, из опросов общественного мнения, монографий, сборников, статей и других источников.

Висновок

Конкретное социологическое исследование (КСИ) - это система теоретических и эмпирических процедур, позволяющая получить новые знания о социальном объекте (процессе, явлении) для решения фундаментальных и прикладных задач. Социологическое исследование состоит из четырех взаимосвязанных этапов: 1) подготовка исследований; 2) сбор первичной социологической информации; 3) подготовка собранной информации к обработке и ее обработка на ЭВМ; 4) анализ обработанной информации, подготовка отчета по итогам исследования, формулирование выводов и рекомендаций. Различают три основных вида социологического исследования: разведывательное, описательное и аналитическое.

Можно сказать, что именно социальная информация составляет основу конкретных исследований в социологии, поскольку именно она является объектом обработки и анализа, и именно информация, обработанная тем или иным методом, представляет изучаемые явления и процессы. Это побудило меня включить в курс лекций социологии российских реформ специальный раздел о социальной информации.

Дать определение социальной информации не так уж сложно: это — совокупность сведений о социальных процессах в обществе, которые накоплены в разных источниках, — в сборниках статистических материалов и официальных документов (например, указов Президента, постановлений Правительства и др.). в газетах и журналах, в архивных документах, в научных изданиях, в анкетах и интервью, записанных на кассеты и электронные носители, и др.

Говоря о социальной информации, следует отметить, что за годы реформ роль информации в российском обществе заметно возросла. Налицо информационный бум. В СССР об изучении общественного мнения, о возможности измерения рейтингов мало кто знал. Сегодня все это вошло в нашу повседневную жизнь, чему немало способствуют избирательные кампании, которые практически непрерывно идут во всех регионах России. Ведь именно социальная информация является главным орудием борьбы разных претендентов за власть. Более того, технологии «паблик рилейшнз» в последние годы приобрели в России статус нового социального института.

В России продолжается рост количества издаваемых газет и журналов. Многие издания создают собственные аналитические центры (например, имеет его «Новая газета»), которые на рынке информационных услуг успешно конкурируют со многими специализированными НИИ и центрами общественного мнения. Через прессу с социальной информацией знакомятся миллионы людей.

Таблиця 1

Четыре основных метода социологических исследований

Список літератури

1. Абалкин Л. Логика экономического роста. М.: ИЭ РАН, 2002.

2. Аберкромби Н., Хилл С, Тернер Б.С. Социологический словарь. Казань: Изд-во Казанского университета, 2002.

3. Авраамова Е. М. Время перемен: социально-экономическая адаптация населения. М. : ИСЭПНРАН, 2004.

4. Алексєєв О.М. Драматическая социология (эксперимент социолога-рабочего). М.: ИС РАН, 2003.

5. Антов А. Понятие «социальная структура» в современной социологии // Социологические исследования 2003 г. №7 с. 36-38.

6. Арутюнян Ю.В. Трансформация постсоветских наций. По материалам этносоциологических исследований М.: Наука, 2005.

7. Бальцерович Л. Социализм, капитализм, информация. Очерки на рубеже эпох. М., 1999.

8. Богомолов О.Т. Анатомия глобальной экономики. М.: ИКЦ «Академкнига», 2004.

9. Валлерстайн И. Анализ мировых систем и ситуация в современном мире. СПб.: Университетская книга, 2001.

10. Вебер М. Основные социологические понятия // Вебер М. Избранные произведения. М.: Прогресс, 2004.

11. Властные элиты и номенклатура: Аннотированная библиография российских изданий 1990—2000 гг. СПб.: ИС РАН, 2001.

12. Волков Ю.Г., Мостовая И.В. Соціологія. Підручник для вузів. / Под ред. В.І. Добренькова. – М.: Гардарика, 2004. – 432 с.

13. Вопросы социологии: Финансовое поведение населения России. М.: Socio - Logos , 2004.

14. Гідденс Е. Соціологія. - М.: Эдиториал УРСС, 2005.

15. Заславська Т.І. О социальном механизме постсоветских преобразований в России. М., 2002.

16. Заславська Т.І. Социетальная трансформация российского общества. М.: Дело, 2002.

17. Заславская Т.И., Рывкина Р.В. Социология экономической жизни. Очерки теории. Новосибирск: Наука, 2003.

18. Зборовский Г.Е. Общая социология. - М.: Гардаріки, 2004.

19. Кравченко А.І. Социальная структура: статусы и роли // Социально-политический журнал 2003 г. №2 с.98-106.

20. Общая социология. Навчальний посібник. Під заг. ред. Эфендиева А.Г. - М., 2000.

21. Основы общей теории: Учеб. посібник / За ред. Г.В. Осипова, Л.Н.Москвичева. М., 2006. C. 80-84.

22. Рофе А. И. Экономика и социология труда. - М.: Мик, 2001.

23. Слюсорянский М.А. и др. Проблемы стратификации российского общества в переходный к рынку период // ПГТУ П. 2005.

24. Смелзер Н. Социология. – М.: Феникс, 2001.

25. Социология: Учеб. посібник для студентів вузів. /А.Н. Елсуков, Е.М. Бабосов, А.Н. Данилов и др., Под общ. ред. А.Н. Елсукова. – Мн.: Тетра-Системс, 2003.

26. Социология: Учеб. пособие для студентов вузов/ А.Н. Елсуков, Е.Н. Бабосов, А.Н. Данилов.-Изд-е 4-е, стереотип. – Мн.: «Тетра-Системс», 2003.

27. Социология: Учебник/Под ред. проф. Ю.Г. Волкова.– Изд. 2-е, испр. и доп.– М.: Гардарики, 2003.– 512

28. Социология: Учебник/Под ред. проф. Ю.Г. Волкова.– Изд. 2-е, испр. и доп.– М.: Гардарики, 2003.– 512 с.: ил.

29. Спасибенко С.Г. Соціологія. Человек как объект и предмет социологического изучения // Социально-гуманитарные знания. - 1999. - № 6. с.34-56.

30. Тадевосян Е.В. Соціологія. – М.: Знание, 2004.

31. Тощенко Ж.Т. Соціологія. – М.: Прометей, 2004

32. Фролов С.С. Социология: Учебник для вузов. М., 2003. С. 20

33. Харчева В.Г. Основы социологии: Учебник. М., 2006. C.8-12.

34. Эркки Калеви Асп. Введение в социологию. –Спб.: Алетейя, 1998.

37. Ядов В.Я. Соціологічне дослідження: методологія, програма, методи. М.: Наука, 2005.