1.Вступ.
Поглиблення спеціалізації в галузях народного господарства призвело до тісніших взаємозв'язків між ними. На базі відокремлених видів промислової і сільськогосподарської діяльності відбулося формування єдиного агропромислового комплексу, учасники якого органічно взаємопов'язані і орієнтовані на єдину кінцеву мету.
Агропромисловий комплекс являє собою сукупність галузей народного господарства, пов'язаних з розвитком сільського господарства, обслуговуванням його виробництва і доведенням сільськогосподарської продукції до споживача.
Головне завдання агропромислового комплексу полягає у максимальному задоволенні потреб населення в продуктах харчування і товарах народного споживання. Агропромисловий комплекс Росії є найбільшим народногосподарським комплексом. Він формувався як єдине ціле в середині сімдесятих років, коли були створені матеріально-технічні, науково-теоретичні та соціально-економічні передумови для об'єднання численних галузей народного господарства в єдиний комплекс.
Агропромисловий комплекс включає в себе три сфери. Перша сфера складається з галузей, які забезпечують агропромисловий комплекс засобами виробництва, а також галузі, зайняті виробничо-технічним обслуговуванням сільського господарства. У цю сферу галузі та виробництва: тракторне і сільськогосподарське машинобудування, продовольче машинобудування, виробництво мінеральних добрив і хімічних засобів захисту рослин.
2. Агропромислова інтеграція.
Величезні можливості зростання обсягів виробництва, різкого підвищення продуктивності праці, зниження собівартості продукції і поліпшення її якості закладені в спеціалізації і концентрації виробництва на базі агропромислової інте грації.
Агропромислова інтеграція - Це процес зближення галузей сільського господарства і промисловості з метою органічного синтезу цих сфер суспільного виробництва та їх гармонійного соціально-економічного розвитку. Практика виробила дві основні форми інтеграції сільськогосподарського і промислового виробництва: кооперування і комбінування.
У результаті агропромислової інтеграції утворюються агропромислові формування, які представляють собою сукупність технологічно, економічно і організаційно взаємопов'язаних сільськогосподарських і промислових під приємств та організацій, що здійснюють виробництво, зберігання ня, переробку і доведення до споживача продуктів із сільськогосподарської сировини. Агропромислові формування відрізняються різноманіттям форм. Їх можна класифікувати за такими чотирма напрямами: характеру діяльності інтегрованих формувань, галузевим складом, формам власності, організаційним формам управління.
За характером діяльності агропромислові формування діляться на агропромислові, що з'єднують взаємопов'язані етапи (виробництво - промислова переробка), агропромисловому-торговельні (виробництво - промислова переробка - збут), науково-виробничі агропром мислення (наука - виробництво - промислова переробка ботка).
За галузевою складу агропромислові фор мування поділяються на галузеві та міжгалузеві. Галузеві засновані на спеціалізації виробництва і пере робки будь-якої основної сільськогосподарської культури. Агропромислові формування, пов'язані з однією від раслі, характеризуються такими загальними ознаками: єдність цільового призначення та характеру продукції, що випускається, однорідність сировини, що переробляється, спільність виробництв венно-технічної бази і технологічних процесів , специфич ність складу кадрів і умов праці.
Прикладом галузевих агропромислових формувань яв ться:
1. Віноградоперерабативающіе, об'єднуючі виробництва з виготовлення соків, напоїв, коктейлів, виноматеріалів, виноградних вин, шампанського, коньяку та ін;
2. Плодоовочеконсервні формування, об'єднуючі вирощування плодів і овочів та їх переробку з метою випуску плодоовочевих консервів, сушених, солоних, заморожених овочів і фруктів, виготовлення сиропів, екстрактів, соків: ефірномаслічниє формування, об'єднуючі виробництва з вирощування ефіроносів та їх переробки в ефірні олії, запашні речовини ;
3. Цукробурякові формування, що об'єднують виробництво цукрового буряка з її переробкою на цукор-пісок та цукор-ра фінад;
4. Агропромислові формування з виробництва і пере розробці чайного листа, молочних продуктів, м'яса;
5. Птахівницькі формування.
Міжгалузеві формування засновані на координації діяльності сільськогосподарських і промислових підприємств не ма різної спеціалізації в межах якого-небудь регіону в цілях комплексного його розвитку. Це, як правило, управ лінських освіти (агропрому району, області). Проте в даний час міжгалузева форма агропромислової інтеграції отримує розвиток не тільки в сфері управління, а й у виробничій сфері, де створюються виробничі агропромислові об'єднання (агропромислові комбінати та агрофірми), що спеціалізуються з вироблення кількох видів сільськогосподарської та промислової про дукції.
За формами власності: колгоспи, радгоспи, фермерські господарства, товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ). До складу АПК входять також особисті та підсобні господарства громадян, організацій і підприємств.
3. Розвиток і переваги агропромислових формувань
З'єднання окремих підприємств в агропромислові об'єднання має економічні переваги. Розглянемо найбільш важливі з них,
Підпорядкування декількох підприємств одному управлінському органу, наближеному безпосередньо до виробництва, забезпечує активну, гнучке, швидко перебудовується керування підлеглими формуваннями. Існування єдиного апарату управління об'єднання звільняє фахівців окремих підприємств від ряду адміністративних обов'язків, сприяє зосередженню їх зусиль на виконанні виробничих завдань. Це відбивається на підвищенні економічної ефективності діяльності об'єднання, обумовлює скорочення витрат на утримання адміністративно-управлінського апарату в цілому по об'єднанню, веде до зниження собівартості продукції.
В умовах інтеграції концентрація і спеціалізація здійснюються в більш широких масштабах / ніж в умовах автономних сільськогосподарських та промислових виробництв. Зі створенням об'єднання межі землекористування включаються до об'єднання господарств можуть змінюватися. Це веде до укрупнення (концентрації) масивів сільськогосподарських культур, більш раціональному розміщенню сільськогосподарського виробництва, кращої організації території, наближенню джерел сировини до місць його переробки, дозволяє використовувати передову техніку, покращувати меліоративний стан земель, проводити селекційну роботу з урахуванням вимог промислового виробництва. Все це, у свою чергу, сприяє підвищенню врожайності основної сільськогосподарської культури в порівнянні з автономними радгоспами і призводить до збільшення обсягу виробництва профілюючої продукції; поліпшенню якості сільськогосподарської і промислової продукції; підвищення продуктивності праці. Зростання продуктивності праці в агропромислових об'єднаннях відбивається на зниженні собівартості продукції, збільшення прибутку і рентабельності виробництва. Скорочення витрат виробництва обумовлено раціональним розміщенням сільськогосподарського виробництва і закріпленням сировинних зон за промисловими підприємствами.
У рамках об'єднання є можливість, переміщати основні фонди (трактори, автомашини та іншу техніку) не лише з одного виробництва в інше (з промислового в сільськогосподарське і навпаки в силу розбіжності в них виробничих періодів), а й перерозподіляти техніку між окремими підприємствами об'єднання. Все це підвищує ефективність використання виробничих фондів і трудових ресурсів в об'єднаннях.
4. Централізація в об'єднанні виконання ряду виробничо-господарських функцій підвищує якість їх виконання, веде до скорочення чисельності працівників, зниження собівартості продукції.
4. Показники ефективності агропромислової інтеграції
Переваги агропромислових формувань дозволяють обгрунтувати систему показників (основних і додаткових) їх економічної ефективності.
Основні показники економічної ефективності. Основ ними показниками ефективності виробничих агропромислових об'єднань є: повели чення обсягу виробництва профільної продукції, приріст прибутку, поліпшення якості продукції, зниження її собі вартості, збільшення продуктивності праці, поліпшення ис користування трудових ресурсів (збільшення числа днів роботи одного постійного робочого протягом року), поліпшення використання виробничих фондів (зростання фондовіддачі) і. капітальних вкладень.
Крім основних, використовуються додаткові показники економічної ефективності, що дозволяють розкрити причини зміни основних показників і службовці додатковими характеристиками при вирішенні питання про ефективність інтеграції.
Виявлення економічної ефективності агропромислових підприємств проводиться шляхом зіставлення середньорічних темпів зростання показників ефективності за аналізований проміжок часу. Порівнянні підприємства повинні бути порівнянні зі спеціалізації на основному напрямку сільськогосподарського і промислового виробництв, за площею угідь під профільної культурою та виробничої потужності, по грунтово-кліматичних та інших умов. Для досягнення порівнянності застосовуються не абсолютні, а відносні показники. Зіставлення темпів зростання показників дозволяє виявити вплив лише тільки агропромислової інтеграції на зміну показників ефективності. Перевищення середньорічних темпів зростання показників радгоспу-заводу над темпами зростання показників автономних підприємств показує порівняльну економічну ефективність радгоспу-заводу. При цьому вирішальне значення мають показники збільшення обсягу виробництва профільної продукції, зростання прибутку від реалізації продукції, а також показник поліпшення використання капітальних вкладень, що визначається приростом прибутку на 1 крб. додаткових капітальних вкладень за аналізований період і терміном окупності цих капітальних вкладень.
Виявлення економічної ефективності організації про виробничих агропромислових об'єднань провадиться шляхом зіставлення показників ефективності в базовому і розрахунковому роках. Зростання показників визначається у відсотках як відношення отриманої різниці до значення показника у базовому періоді. За базовий рік приймається перший рік його роботи. За розрахунковий рік приймається рік після певного періоду роботи об'єднання, за який були проведені орга їх організаційно-технічні заходи, пов'язані з його созда ням. У разі тривалого організаційного періоду створення об'єднання найбільш правильним є зіставлення середньорічних (за 2-3 роки) темпів зростання показників базового періоду з аналогічними середньорічними темпами зростання показників розрахункового періоду.
Вирішальне значення при визначенні економічної ефективності виробничих агропромислових об'єднань на ряду з показниками зростання обсягу виробництва і збільшення прибутку має показник поліпшення використання капітальних них вкладень, який, у свою чергу, визначається сумою річного економічного ефекту від організації об'єднання, коефіцієнтом ефективності використання цих додаткових них капітальних вкладень і терміном їх окупності.
Економічний ефект, отриманий в результаті створення об'єднання, визначається як сума результатів кожного здійсненого заходу, спрямованого на підвищення ефективності виробництва. Ці заходи пов'язані насамперед з удосконаленням управління, розширенням рівня концентрації та спеціалізації профільних виробництв, а також з централізацією основних виробничо-господарських функцій. Проведення їх сприяє збільшенню обсягу виробництва продукції, зниження її собівартості та підвищенню її якості.
У зв'язку з тим що і в автономних господарствах виробництво продовжувало б розвиватися, складно визначити точний розмір збільшення обсягу основної продукції тільки в результаті переходу до агропромислової форми організації виробництва і управління. Проте в разі тривалого організаційного періоду створення об'єднання приріст обсягу продукції може бути визначений шляхом зіставлення середньорічних тим пов зростання обсягу виробництва продукції за базовий (до об'єднання) і розрахунковий (після об'єднання) періоди діяльності ності.
Сума річного економічного ефекту виробничого агропромислового об'єднання Е (в крб.) Може бути визна делена за формулою
Е = Е с.х. + Е п + Е ц
де Е с.х-економічний ефект, отриманий в сільськогосподарському вироб ництві, руб.; Е д-економічний ефект, отриманий в промисловому про виробництві, руб.; Е ц-економічний ефект від централізації основних про изводственной-господарських функцій, руб.
Річний економічний ефект, отриманий сільськогосподарському виробництві,
Е с.х .= Е с.х В,
де В - обсяг виробництва у розрахунковому році, т (ц, дав і ін)
Річний економічний ефект, який припадає на одиницю сільськогосподарської продукції,
Е с. Х = (З 1 + Е н К 1) - (С 2 + Е н До орг) + П к
де З 1 і С 2 - собівартість 1 т (ц) профільної культури за відповідно базовому і розрахунковому варіантами, руб.; Е н - нормативний коефіцієнт еф фективности капітальних вкладень; До 1 - питомі капітальні вкладення базового року в сільськогосподарському виробництві, руб.; До орг - питомі капітальні вкладення у сільськогосподарське виробництво на проведення заходів з організації об'єднання за всі роки його становлення, руб.; П к - прибуток від підвищення якості сільськогосподарської продукції, руб.
Питомі капітальні вкладення
До орг = К 1 + К доп
де К доп - сума питомих капітальних витрат кожного року організаційного періоду (в крб.), яка визначається за формулою
До доп = (К - К 1) + (К "- До 1) + ... + (К 2 - К 1)
де К, К ", К 2 - Питомі капітальні витрати кожного року, руб.
Прибуток від підвищення якості сільськогосподарської продукції можна обчислити за формулою:
П к = (а 1-а 2) (Ц 2-Ц 1) / 100
де а 1 і а 2 - питома вага некондиційної продукції в базовому і розрахунковому роках,%; Ц 1 і Ц 2-середня здавальна ціпа 1 т (ц) у розрахунковому та базовому роках, грн.
Річний економічний ефект у промисловому виробництві ство визначається аналогічно. Річний економічний ефект від централізації основних виробничо-господарських функцій (постачання і збуту, будівництва і капітального ремонту, фінансових функцій, планування і т. д.) визначається як різниця між витратами на виконання цих функцій до і після їх централізації, тобто в базовому і розрахунковому роках. Так, наприклад, ефект від централізації матеріальних но-технічного постачання і збуту продукції - це річна економія транспортних витрат з доставки устаткування і матеріалів, витрат з реалізації готової продукції.
У разі збільшення обсягу профільної продукції в результаті організації об'єднання в сумі річного економічного ефекту необхідно також врахувати і додатковий ефект від збільшення обсягу як сільськогосподарської, так і промисло ленній продукції.
При поліпшенні використання відходів у виробничому агропромисловому об'єднанні слід враховувати і економі чний ефект від реалізації продукції, отриманої з додат ково використаних відходів.
Показники суми річного економічного ефекту на оди ніцу профільної продукції, можуть бути використані для об'єктивної оцінки економічної ефективності виробляй тільних агропромислових об'єднань різного типу (з повною або частковою централізацією основних виробничих венно-господарських функцій, із збереженням або позбавленням окремих підприємств об'єднання юридичної самостійно ності, а також об'єднань, що розрізняються за кількістю вхідних в них господарств, структури і складу) з метою ви явища найбільш економічно ефективних форм інтегрованої вання.
Економічна ефективність виробничих агропромислових об'єднань визначається як відношення економічного ефекту по всьому об'єму профільної продукції до суми необхідних для його досягнення капітальних вкладень. Ця величина є коефіцієнт ефективності додаткових капітальних вкладень, а зворотне значення цього коефіцієнта, виражене в роках, - термін окупності капітальних вкладень.
Крім основних, доцільно використовувати додаткові показники економічної ефективності виробничих агропромислових об'єднань, що дозволяють розкрити причини зміни основних показників і додаткові чинники підвищення ефективності.
При визначенні збільшення обсягу виробництва профіль ної продукції використовуються такі додаткові поки показники: по сільськогосподарському виробництву - врожайність основної сільськогосподарської культури; з промислового виробництва - вихід продукції з одиниці переробляє мого сировини.
При визначенні приросту прибутку можуть бути ви вани наступні додаткові показники:
по сільськогосподарському виробництву - рентабельність виробництва профільної культури;
з промислового виробництва-рентабельність виробниц ства основної промислової продукції.
Для характеристики поліпшення якості продукції примі няются показники:
по сільськогосподарському виробництву - рівень всередині господарської спеціалізації з профільної культурі. Визна ляется питомою вагою площі під культурою в зага будеш до сільськогосподарських угідь, а також питомою вагою площі, зайнятої фруктовими посівами в загальній площі під культурою;
з промислового виробництва - питома вага продукції вищої категорії якості в загальному обсязі виробництва про дукції. При визначенні зниження собівартості продукції застосовуються такі показники, як витрати на сировину і вар тість обробки, що припадають на одиницю продукції.
Додатковим показником зростання продуктивності праці по сільськогосподарському виробництву може служити за казатель трудомісткості продукції, який вимірюється затра тами праці на одержання 1 ц (т) основної сільськогосподарської культури.
Для характеристики поліпшення використання основних фон дів і трудових ресурсів застосовуються наступні додаткові ні показники:
загальна рентабельність сільськогосподарського і промислових ного виробництв (по об'єднанню в цілому);
ступінь використання праці робітників. Цей показник рас зчитується як відношення середньооблікової чисельності робо чих до максимальної чисельності в «пік» сезону в цілому по об'єднанню в розрахунковому та базовому роках.
Поряд з економічною ефективністю виробничих агропромислових об'єднань слід враховувати і соціаль відсоткову ефективність створення цієї форми організації основ ного ланки агропромислового комплексу. Одним з соціаль них показників ефективності виробничих агропро лених об'єднань може служити зростання відрахувань у фонди економічного стимулювання, що припадають на одного робо танучого у розрахунковому році порівняно з базовим. Додаткові тільних до цього. Показником є показники зростання середньорічної заробітної плати одного працюючого.
Для аналізу підвищення рівня освіти працівників об'єднання застосовується показник збільшення питомої ваги працівників, які мають вищу, середню спеціальну та середню освіту, в загальній чисельності працюючих.