Абрамов ф. б. - Про що плачуть коні (1)

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати


Нещодавно я прочитала оповідання Федора Олександровича Абрамова «Про що плачуть коні». Важко передати те враження, яке справило на мене цей твір. Тут відчувається ніжна, трепетна любов автора до рідної природи, до світу «пахучих трав, бабок і метеликів», а особливо до світу коней. Але це світле почуття любові затьмарюється усвідомленням того сумного і несправедливого положення, в якому знаходяться тварини.
Читаючи розповідь, я ніби відчувала під своєю долонею теплі оксамитові губи коня, чула її дзвінке іржання, бачила її розумні, уважні очі, які дивляться з надією і довірою. Хіба можна обдурити ці очі?! Хіба можна зрадити глибоку віру цієї істоти в людину, у справедливість? Коні наповнювали красою і життям весь навколишній світ. І колись люди цінували цю красу. Коням віддавали найбільш ласий шматочок, з величезною любов'ю доглядали за ними, «водили на водопій, шкребли, чистили», казали їм ласкаві вдячні слова. І тварини відчували свою цінність. Та так воно і було. Кінь був головною опорою в господарстві селянина. А хіба можна порівняти з чим-небудь казкові російські гуляння на конях!
Але це було давно. А що ж ми бачимо тепер? Я читаю рядки про те, яке життя ведуть коня зараз, і моє серце обливається кров'ю. День і ніч страждають і тужать вони в задушливій, брудної стайні, вмираючи від спраги, страждаючи від надокучливих комах. І по кілька днів ніхто не заходить до них, ніхто не почистить, не нагодує, не принесе води. Неможливо без болю дивитися на цих бідних тварин «з невилінялой клочкастой шкурою, з гнійними очима, з якоюсь тупою покорою і приреченістю в погляді, у всій похнюпленою, згорбленої фігурі». І все ж у деяких з них ще живе віра в людину, віра в те, що «не завжди так важко жилося їх братові». Розповіді про колишні щасливі часи в житті коней надихають їх, піднімають дух. Слухаючи пісні про давні часи, вони здатні забути про спеку та надокучливих мух, здатні терпіти удари ременкі і з більшою легкістю виконують свою роботу.
Єдине, чого чекали коні від героя, - підтвердження, що розповіді про минуле любові і повазі не вигадка. Вони дивилися на нього з надією і благанням. І я не можу зрозуміти, як же міг він обдурити цю надію, зруйнувати ту щирість і довіра, які існували між людиною і тваринами? Як він міг відібрати у цих нещасних їх єдина розрада?
Розповідь Абрамова, в якому звучить щира любов і співчуття до всього живого, до навколишнього світу, вразив мене глибиною виражених в ньому думок і почуттів. Цей твір викликав у моєму серці щире прагнення хоч чим-небудь допомогти страждаючим тваринам, полегшити їхнє життя, повернути ті чудові часи, про які вони знають лише з чуток і про яких так мріють.

Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Різне | Твір
5.6кб. | скачати


Схожі роботи:
Абрамов ф. б. - Про що плачуть коні (3)
Абрамов ф. б. - Про що плачуть коні (2)
Абрамов ф. б. - Протест проти байдужості в оповіданні ф. а. Абрамова «про що плачуть коні»
Абрамов ф. б. - Протест проти байдужості в оповіданні ф. а. Абрамова про що плачуть коні
Абрамов ф. б. - Про що плачуть лошаді3
Абрамов ф. б. - Про що плачуть лошаді2
Абрамов ф. б. - Про що плачуть лошаді1
Небесні коні Про книгу Історія Народу Хунну
Абрамов ф. б. - Рецензія на трилогію про російських жінок ф. а. Абрамова
© Усі права захищені
написати до нас